Эналаприл таб 10мг 20 шт хемофарм
Топ продаж
Суперцена
Эналаприл таб 10мг 20 шт хемофарм инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить еналаприлу малеат – 10 мг.
Допоміжні речовини:
Лактози моногідрат, магнію карбонат, желатин, кросповідон, магнію стеарат.
Опис:
Круглі, двоопуклі таблетки білого кольору з ризиком з одного боку.
Форма випуску:
Пігулки 5 мг, 10 мг, 20 мг.
По 10 таблеток у блістер з Al/Al, ламінований ПВХ та поліамідною плівкою. По 2 блістери разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до еналаприлу, інших компонентів препарату або інших інгібіторів АПФ. Ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ, спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк. Одночасне застосування з аліскіреном та/або аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла). Одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, з препаратами, що містять сакубітрил) через високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Вагітність та період грудного вигодовування. Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція.
Дозування10 мг
Показання до застосуванняЕсенційна гіпертензія будь-якого ступеня тяжкості. Реноваскулярна гіпертензія. Серцева недостатність будь-якого ступеня важкості. У пацієнтів з наявністю клінічних проявів СН препарат також показаний для підвищення виживання пацієнтів; уповільнення прогресування СН зниження частоти госпіталізацій щодо СН. Профілактика розвитку клінічно вираженої серцевої недостатності. У пацієнтів без клінічних симптомів СН із дисфункцією лівого шлуночка препарат показаний для: уповільнення розвитку клінічних проявів СН; зниження частоти госпіталізацій щодо СН. Профілактика коронарної ішемії у пацієнтів із дисфункцією лівого шлуночка.
Препарат показаний для зменшення частоти розвитку інфаркту міокарда; зниження частоти госпіталізацій щодо нестабільної стенокардії.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиІнші гіпотензивні засоби
Адитивний ефект може спостерігатися при одночасному застосуванні еналаприлу та іншої гіпотензивної терапії. При застосуванні препарату одночасно з іншими гіпотензивними засобами, особливо з діуретиками, може спостерігатись посилення антигіпертензивного ефекту. Одночасне застосування еналаприлу з бета-адреноблокаторами, метилдопою або блокаторами повільних кальцієвих каналів підвищує вираженість антигіпертензивного ефекту. Одночасне застосування препарату з альфа-, бета-адреноблокаторами та гангліоблокаторами повинно проводитись під ретельним лікарським контролем. Одночасне застосування еналаприлу з нітрогліцерином, іншими нітропрепаратами або іншими вазодилататорами посилює антигіпертензивний ефект.
Калій сироватки крові
У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які приймали еналаприл у монотерапії більше 48 тижнів, спостерігалося збільшення вмісту калію в сироватці крові в середньому на 0,2 ммоль/л. При одночасному застосуванні еналаприлу з діуретиками, що викликають втрату іонів калію (тіазиди або «петлеві» діуретики), гіпокаліємія, спричинена дією діуретиків, як правило, послаблюється завдяки ефекту еналаприлу. Факторами ризику для розвитку гіперкаліємії є ниркова недостатність, цукровий діабет, одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактону, еплеренону, тріамтерену або амілориду), а також домішок, що містять і калій. Застосування калієвих добавок, калійзберігаючих діуретиків або солей, що містять калій, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок, може призвести до значного зростання вмісту калію в сироватці крові. При необхідності одночасного застосування перерахованих вище калійвмісних або підвищують вміст калію препаратів слід бути обережними і регулярно контролювати вміст калію в сироватці крові. Ризик розвитку гіперкаліємії підвищений при одночасному застосуванні з препаратами, що містять котримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол).
Гіпоглікемічні засоби
Одночасне застосування інгібіторів АПФ та гіпоглікемічних засобів (інсуліну, гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо) може посилити гіпоглікемічний ефект останніх із ризиком розвитку гіпоглікемії. Цей феномен, як правило, найчастіше спостерігається протягом перших тижнів комбінованої терапії, а також у пацієнтів із порушенням функції нирок. У пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсуліну, слід регулярно контролювати концентрацію глюкози крові, особливо протягом першого місяця одночасного застосування з інгібіторами АПФ.
Препарати літію
Як і інші лікарські засоби, що впливають на виведення натрію, інгібітори АПФ можуть знижувати виведення літію нирками, тому при одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ необхідно регулярно моніторувати концентрацію літію у сироватці крові. Трициклічні антидепресанти/нейролептики/засоби для загальної анестезії/наркотичні засоби Одночасне застосування деяких анестезуючих лікарських засобів, трициклічних антидепресантів та нейролептиків з інгібіторами АПФ може призвести до подальшого зниження АТ (див. розділ «Особливі вказівки»).
Етанол
Етанол посилює антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ.
Ацетилсаліцилова кислота, тромболітики та бета-адреноблокатори
Еналаприл можна застосовувати одночасно з ацетилсаліциловою кислотою (як антиагрегантний засіб), тромболітиками та бета-адреноблокаторами.
Симпатоміметики
Симпатоміметики можуть знижувати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ) НПЗЗ, у тому числі селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), можуть знижувати ефект діуретиків та інших гіпотензивних засобів. Внаслідок цього антигіпертензивний ефект антагоністів рецепторів ангіотензину II (АРА II) або інгібіторів АПФ може бути ослаблений при одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами, у тому числі з селективними інгібіторами ЦОГ-2. У деяких пацієнтів з порушеною функцією нирок (наприклад, у літніх пацієнтів або пацієнтів з зневодненням, у тому числі хворих на діуретики), які отримують терапію НПЗП, у тому числі селективними інгібіторами ЦОГ-2, одночасне застосування АРА II або інгібіторів АПФ може спричинити подальше погіршення. нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності.
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи
Подвійна блокада РААС із застосуванням АРА II, інгібіторів АПФ або аліскірену (інгібітор реніну) асоційована з підвищеним ризиком розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та порушень функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності) порівняно з монотерапією. Необхідний регулярний контроль АТ, функції нирок та вмісту електролітів у крові у пацієнтів, які приймають одночасно еналаприл та інші лікарські засоби, що впливають на РААС. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з АРА II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. Препарати золота
Симптомокомплекс (нітратоподібні реакції), що включає «приплив» крові до шкіри обличчя, нудоту, блювання і гіпотензію, спостерігається в окремих випадках при одночасному застосуванні препаратів золота для парентерального введення (натрію ауротіомалат) та інгібіторів АПФ, включаючи еналаприл.
Збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку
Одночасне застосування інгібіторів АПФ з наступними препаратами збільшує ризик розвитку ангіоневротичного набряку: з інгібіторами mTOR (mammalian Target of Rapamycin - мета рапаміцину в клітинах ссавців), наприклад, темсіролімус, сиролімус, еверолімус; з інгібіторами дипептидилпептидази IV типу (ДПП-IV) (гліптинами), наприклад, ситагліптином, саксагліптином, віллдагліптином, лінагліптином; з рацекадотрилом (інгібітор енкефалінази, що застосовується для лікування гострої діареї); з естрамустином.
Інгібітори нейтральної ендопептидази
Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше, ніж через 36 годин після відміни препаратів, які містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ.
Тканинні активатори плазміногену
В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту.
Інші лікарські засоби
Не спостерігається клінічно значущої фармакокінетичної лікарської взаємодії між еналаприлом та наступними лікарськими засобами: гідрохлортіазидом, фуросемідом, дигоксином, тимололом, метилдопою, варфарином, індометацином, суліндаком та циметидином. При одночасному застосуванні еналаприлу та пропранололу знижується концентрація еналаприлату в сироватці крові, але цей ефект не є клінічно значущим.
ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску аж до розвитку колапсу, інфаркту міокарда, гострого порушення мозкового кровообігу або тромбоемболічних ускладнень, судоми, ступор.
Лікування: хворого переводять у горизонтальне положення з низьким узголів'ям. У легких випадках показано промивання шлунка та прийом внутрішньо сольового розчину, у більш важких випадках – заходи, спрямовані на стабілізацію АТ: внутрішньовенне введення фізіологічного розчину, плазмозамінників, при необхідності – введення ангіотензину II, гемодіаліз (швидкість виведення еналаприлату в середньому становить 62 мл/хв. ).
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Ангіотензин-перетворюючого ферменту інгібітор.
Фармакодинаміка:
Еналаприл – антигіпертензивний препарат із групи інгібіторів АПФ. Еналаприл є «проліками»: в результаті його гідролізу утворюється еналаприлат, який інгібує АПФ. Механізм його дії пов'язаний із зменшенням утворення ангіотензину I ангіотензину II, зниження вмісту якого веде до прямого зменшення виділення альдостерону. При цьому знижується загальний периферичний судинний опір, систолічний та діастолічний артеріальний тиск (АТ), пост- та переднавантаження на міокард.
Розширює артерії більшою мірою, ніж вени, при цьому рефлекторного підвищення частоти серцевих скорочень не відзначається.
Гіпотензивний ефект більш виражений при високому рівні реніну плазми, ніж при нормальному або зниженому рівні. Зниження АТ у терапевтичних межах не впливає на мозковий кровообіг, кровотік у судинах мозку підтримується на достатньому рівні та на тлі зниженого артеріального тиску. Підсилює коронарний та нирковий кровотік.
При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія лівого шлуночка міокарда та міоцитів стінок артерій резистивного типу, запобігає прогресу серцевої недостатності та уповільнює розвиток дилатації лівого шлуночка. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда.
Знижує агрегацію тромбоцитів.
Має деякий діуретичний ефект.
Час настання гіпотензивного ефекту при прийомі внутрішньо - 1 год, досягає максимуму через 4-6 годин і зберігається до 24 годин. У деяких хворих для досягнення оптимального рівня артеріального тиску необхідна терапія протягом декількох тижнів. При серцевій недостатності помітний клінічний ефект спостерігається при тривалому застосуванні – 6 місяців і більше.
Фармакокінетика:
Всмоктування
Після прийому внутрішньо еналаприл швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація еналаприлу в сироватці досягається протягом 1 години після прийому внутрішньо. Ступінь всмоктування еналаприлу при пероральному прийомі становить приблизно 60%. Одночасний прийом їжі не впливає на всмоктування еналаприлу. Після всмоктування еналаприл швидко гідролізується з утворенням активного метаболіту еналаприлату – потужного інгібітора АПФ. Максимальна концентрація еналаприлату в сироватці крові спостерігається приблизно через 4 години після прийому дози еналаприлу всередину. Тривалість всмоктування та гідролізу еналаприлу подібна до різних рекомендованих терапевтичних доз. У здорових добровольців із нормальною функцією нирок рівноважна концентрація еналаприлату у сироватці крові досягається до 4 дня з початку прийому еналаприлу.
Розподіл
У діапазоні терапевтичних доз зв'язування еналаприлату з білками плазми крові не перевищує 60.
Метаболізм
Немає даних про інші значущі шляхи метаболізму еналаприлу, крім гідролізу до еналаприлату. Виведення еналаприлу здійснюється переважно через нирки. Основними метаболітами, що визначаються в сечі, є еналаприлат, що становить приблизно 40% дози, та незмінений еналаприл (приблизно 20%). Крива концентрації еналаприлату в плазмі має тривалу кінцеву фазу, мабуть, обумовлену його зв'язуванням з АПФ. Період напіввиведення еналаприлату при курсовому застосуванні препарату внутрішньо становить 11 годин.
Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів
Пацієнти з порушеною функцією нирок
Площа під кривою «концентрація-час» (AUC) еналаприлу та еналаприлату збільшується у пацієнтів з нирковою недостатністю. У пацієнтів з легким та помірним ступенем тяжкості ниркової недостатності (кліренс креатиніну (КК) 40-60 мл/хв) після прийому еналаприлу в дозі 5 мг 1 раз на добу рівноважне значення AUC еналаприлату було приблизно в 2 рази вище, ніж у пацієнтів з незміненою функцією нирок. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК не більше 30 мл/хв) значення AUC збільшувалося приблизно у 8 разів. Ефективний час напіввиведення еналаприлату після багаторазового застосування еналаприлу у пацієнтів з тяжким ступенем ниркової недостатності збільшувався, і настання рівноважного стану концентрації еналаприлату затримувалося (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Еналаприлат може бути виведений із загального кровотоку за допомогою процедури гемодіалізу. Кліренс при гемодіалізі становить 62 мл/хв.
Період грудного вигодовування
Після одноразового застосування внутрішньо еналаприлу у дозі 20 мг у пацієнток у післяпологовому періоді середня максимальна концентрація еналаприлу у грудному молоці становила 1,7 мкг/л (від 0,54 до 5,9 мкг/л) через 4-6 годин після прийому. Середня максимальна концентрація еналаприлату становила 1,7 мкг/л (від 1,2 до 2,3 мкг/л) і спостерігалася у різний час протягом 24 годин після прийому. З урахуванням даних про максимальні концентрації в грудному молоці оцінне максимальне споживання еналаприлу дитиною, яка перебуває на повному грудному вигодовуванні, становить 0,16% дози, розрахованої з урахуванням маси тіла матері. Після прийому еналаприлу внутрішньо в дозі 10 мг 1 раз на добу протягом 11 місяців, максимальні концентрації еналаприлу в грудному молоці становили 2 мкг/л через 4 години після прийому, максимальні концентрації еналаприлату - 0, 75 мкг/л приблизно через 9 годин після прийому. Середня концентрація у грудному молоці протягом 24 годин після прийому еналаприлу склала 1,44 мкг/л та еналаприлату – 0,63 мкг/л. Після одноразового прийому еналаприлу в дозах 5 мг і 10 мг концентрація еналаприлату в грудному молоці була нижчою за визначений рівень (менше 0,2 мкг/л) через 4 години після прийому. Концентрація еналаприлу не визначалася.
Вагітність та годування груддюЗастосування препарату під час вагітності не рекомендується. При настанні вагітності прийом препарату повинен бути негайно припинений, якщо прийом препарату не вважається життєво необхідним для матері. Дані епідеміологічного дослідження свідчать про можливе підвищення ризику серйозних вроджених вад розвитку у новонароджених, матері яких приймали інгібітори АПФ протягом I триместру вагітності. Інгібітори АПФ можуть спричиняти захворювання або загибель плода або новонародженого при застосуванні їх вагітними під час ІІ та ІІІ триместрів вагітності. Застосування інгібіторів АПФ у ці періоди супроводжувалося негативним впливом на плід та новонародженого, яке виявлялося у вигляді артеріальної гіпотензії, ниркової недостатності, гіперкаліємії та/або гіпоплазії кісток черепа у новонародженого. Також повідомлялося про недоношеність, затримку внутрішньоутробного розвитку плода та незарощення артеріальної (Боталлова) протоки, проте неясно, чи були ці випадки пов'язані з дією інгібіторів АПФ. Можливо, розвиток олігогідрамніону відбувається внаслідок зниження функції нирок плода. Це ускладнення може призводити до контрактури кінцівок, деформації кісток черепа, включаючи його лицьову частину, гіпоплазію легень плода. При призначенні препарату під час вагітності необхідно інформувати пацієнтку про потенційний ризик для плода. Дані небажані ефекти на ембріон та плід, мабуть, не є результатом внутрішньоутробної дії інгібіторів АПФ під час першого триместру вагітності. У тих поодиноких випадках, коли застосування інгібітору АПФ під час вагітності вважається за необхідне, слід проводити періодичні ультразвукові обстеження з метою оцінки індексу амніотичної рідини. У разі виявлення в ході ультразвукового обстеження олігогідрамніону необхідно припинити прийом препарату, якщо прийом препарату не вважається життєво необхідним для матері. Тим не менш, і пацієнтка, і лікар повинні знати, що олігогідрамніон розвивається при незворотному ушкодженні плода. Якщо інгібітори АПФ застосовуються під час вагітності та спостерігається розвиток олігогідрамніону, то залежно від тижня вагітності для оцінки функціонального стану плода може бути необхідним проведення стресового тесту, нестресового тесту або визначення біофізичного профілю плода. Новонароджені, чиї матері приймали еналаприл під час вагітності, повинні бути ретельно обстежені щодо виявлення артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. При розвитку олігурії особлива увага має бути спрямована на підтримку артеріального тиску та ниркової перфузії. Еналаприл проникає крізь плацентарний бар'єр. Він може бути частково видалений із кровообігу новонародженого за допомогою перитонеального діалізу. Теоретично він також може бути вилучений шляхом обмінного переливання крові. Еналаприл та еналаприлат виділяються з грудним молоком матері у слідових кількостях. У разі необхідності застосування препарату в період грудного вигодовування пацієнтка повинна припинити годування груддю. Теоретично він також може бути вилучений шляхом обмінного переливання крові. Еналаприл та еналаприлат виділяються з грудним молоком матері у слідових кількостях. У разі необхідності застосування препарату в період грудного вигодовування пацієнтка повинна припинити годування груддю. Теоретично він також може бути вилучений шляхом обмінного переливання крові. Еналаприл та еналаприлат виділяються з грудним молоком матері у слідових кількостях. У разі необхідності застосування препарату в період грудного вигодовування пацієнтка повинна припинити годування груддю.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаЕналаприл загалом добре переноситься і в більшості випадків не викликає побічних дій, що вимагають відміни препарату.
Частота розвитку несприятливих побічних реакцій наведена відповідно до класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто (> 10%), часто (> 1% та Порушення з боку
крові та лімфатичної системи: нечасто – анемія (включаючи гемолітичну та апластичну анемію); , зниження гемоглобіну, зниження гематокриту, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, пригнічення функції кісткового мозку, панцитопенія, лімфаденопатія, аутоімунні захворювання.Порушення
з боку ендокринної системи: частота невідома – синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону.
Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасто – гіпоглікемія (див. розділ «Особливі вказівки»).
Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасто – гіпоглікемія (див. розділ «Особливі вказівки»).
Порушення з боку нервової системи та порушення психіки: дуже часто – запаморочення; часто – головний біль, депресія; нечасто - сплутаність свідомості, сонливість, безсоння, знервованість, парестезія, вертиго; рідко - незвичайні сновидіння, порушення сну.
Порушення органу зору: дуже часто – нечіткість зору.
Порушення з боку слуху та лабіринтні порушення: нечасто – шум у вухах.
Порушення з боку серця та судин: часто – виражене зниження артеріального тиску, непритомність, біль у грудях, порушення серцевого ритму, стенокардія, тахікардія; нечасто – ортостатична гіпотензія, відчуття серцебиття, інфаркт міокарда або інсульт (можливо, обумовлені вираженим зниженням артеріального тиску у пацієнтів груп високого серцевого ризику) (див. розділ «Особливі вказівки»); рідко – синдром Рейно.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже часто – кашель; часто – задишка; нечасто – ринорея, біль у горлі, захриплість голосу, бронхоспазм/бронхіальна астма; рідко – легеневі інфільтрати, риніт, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія.
Порушення з боку системи травлення: дуже часто – нудота; часто – діарея, біль у животі, порушення смакових відчуттів; нечасто – кишкова непрохідність, панкреатит, блювання, диспепсія, запор, анорексія, синдром «роздратованого шлунка», сухість слизової оболонки ротової порожнини, виразка шлунка та дванадцятипалої кишки; рідко – стоматит/афтозні виразки, глосит; дуже рідко – інтестинальний набряк.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – печінкова недостатність, гепатит (гепатоцелюлярний або холестатичний), включаючи печінковий некроз, холестаз (включаючи жовтяницю).
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – висипання на шкірі, реакції гіперчутливості/ангіоневротичний набряк: ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані (див. розділ «Особливі вказівки»); нечасто – підвищене потовиділення, свербіж шкіри, кропив'янка, алопеція; рідко – мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз, пемфігус, еритродермія. Повідомлялося про розвиток симптомокомплексу, який може включати всі або деякі з таких симптомів: лихоманку, серозит, васкуліт, міалгію/міозит, артралгію/артрит, позитивний тест на антинуклеарні антитіла, збільшення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозиноцитів. Можуть також виникати висипи на шкірі, фотосенсибілізація та інші шкірні реакції.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – порушення функції нирок, ниркова недостатність, протеїнурія; рідко – олігурія.
Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – еректильна дисфункція; рідко – гінекомастія.
Загальні розлади: дуже часто – астенія; часто – підвищена стомлюваність; нечасто – м'язові судоми, припливи крові до шкіри обличчя, почуття дискомфорту, лихоманка.
Лабораторні та інструментальні дані: часто – гіперкаліємія, збільшення концентрації креатиніну у сироватці крові; нечасто – підвищення концентрації сечовини у крові, гіпонатріємія; рідко – підвищення активності «печінкових» трансаміназ, збільшення концентрації білірубіну у сироватці крові.
Небажані явища, виявлені в період постмаркетингового застосування еналаприлу (причинно-наслідковий зв'язок не встановлений): інфекція сечовивідних шляхів, інфекція верхніх дихальних шляхів, бронхіт, зупинка серця, фібриляція передсердь, оперізуючий герпес, меленамей легені, гемолітична анемія, включаючи випадки гемолізу у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.
особливі вказівкиНеобхідно бути обережними при призначенні Еналаприлу пацієнтам зі зниженим об'ємом циркулюючої крові (внаслідок терапії діуретиками, при обмеженні споживання кухонної солі, проведенні гемодіалізу, діареї та блюванні) — підвищений ризик раптового та вираженого зниження АТ після застосування навіть початкової дози інгібітора. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для продовження лікування препаратом після стабілізації артеріального тиску. У разі повторного вираженого зниження артеріального тиску слід зменшити дозу або відмінити препарат.
Застосування високопроникних діалізних мембран збільшує ризик розвитку анафілактичної реакції. Корекція режиму дозування у дні, вільні від діалізу, повинна здійснюватися залежно від рівня АТ.
До і під час лікування інгібіторами АПФ необхідний періодичний контроль артеріального тиску, показників крові (гемоглобіну, калію, креатиніну, сечовини, активності печінкових ферментів), білка в сечі.
Слід ретельно спостерігати за хворими з тяжкою серцевою недостатністю, ішемічною хворобою серця та захворюваннями судин мозку, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда, інсульту або порушення функції нирок.
Раптова відміна лікування не призводить до синдрому «скасування» (різкого підйому АТ).
За новонародженими та грудними дітьми, які піддавалися внутрішньоутробному впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження артеріального тиску, олігурії, гіперкаліємії та неврологічних розладів, можливих внаслідок зменшення ниркового та мозкового кровотоку при зниженні артеріального тиску, викликаного артеріальним тиском. При олігурії необхідна підтримка АТ та ниркової перфузії шляхом введення відповідних рідин та судинозвужувальних засобів. За наявності ниркової недостатності можливе зниження виведення активного метаболіту, що призводить до збільшення його концентрації у плазмі. Таким пацієнтам може знадобитися призначення менших доз препарату.
У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та одностороннім або двостороннім стенозом ниркових артерій можливе підвищення вмісту сечовини та креатиніну у сироватці крові.
У таких пацієнтів необхідно контролювати функцію нирок протягом перших кількох тижнів терапії. Може знадобитися зниження дозування препарату.
Слід враховувати співвідношення ризику та потенційної користі при призначенні Еналаприлу пацієнтам з коронарною та цереброваскулярною недостатністю через небезпеку посилення ішемії при надмірній артеріальній гіпотензії.
Препарат слід призначати з обережністю пацієнтам із цукровим діабетом через ризик розвитку гіперкаліємії.
Пацієнти, які мають в анамнезі вказівки на ангіоневротичний набряк, можуть мати підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку на фоні лікування Еналаприлом.
У пацієнтів з вираженими аутоімунними захворюваннями, наприклад, системним червоним вовчаком або склеродермією, підвищений ризик розвитку нейтропенії або агранулоцитозу на фоні прийому Еналаприлу.
Рекомендується виявляти обережність при призначенні Еналаприлу для терапії хронічної серцевої недостатності у пацієнтів, які отримували серцеві глікозиди та/або діуретики.
Перед дослідженням функцій паращитовидних залоз препарат слід відмінити.
Алкоголь посилює гіпотензивну дію препарату.
На початку лікування, до завершення періоду підбору дози, необхідно утримуватися від водіння автотранспорту та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки можливе запаморочення, особливо після початкової дози інгібітору АПФ у хворих, які приймають діуретичні засоби.
Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологію) слід попередити хірурга/анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ.
Умови зберіганняЗберігати у сухому місці, при температурі від 15 до 25оС.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиПризначають внутрішньо незалежно від часу їди.
При монотерермітальапії артеріальної гіпертензії початкова доза - 5 мг один раз на добу.
За відсутності клінічного ефекту через 1-2 тижні дозу збільшують на 5 мг. Після прийому початкової дози хворі повинні перебувати під медичним наглядом протягом 2 годин та додатково 1 год, доки не стабілізується АТ. При необхідності і досить хорошій переносимості дозу можна збільшити до 40 мг на добу на 2 прийоми. Через 2-3 тижні переходять на підтримуючу дозу - 10-40 мг на добу, розділену на 1-2 прийоми. При помірній гіпертензії середня добова доза становить близько 10 мг.
Максимальна добова доза препарату становить 40 мг на добу.
У разі призначення пацієнтам, які одночасно отримують діуретики, лікування діуретиком необхідно припинити за 2-3 дні до призначення Еналаприлу. Якщо це неможливо, початкова доза препарату повинна становити 2,5 мг на добу.
Хворим на гіпонатріємію (концентрація іонів натрію в сироватці крові менше 130 ммоль/л) або концентрацією креатиніну в сироватці крові більше 0,14 ммоль/л початкова доза — 2,5 мг 1 раз на добу.
При реноваскулярній гіпертензії початкова доза становить 2,5-5 мг/добу. Максимальна добова доза становить 20 мг.
При хронічній серцевій недостатності початкова доза становить 2,5 мг одноразово, потім дозу збільшують на 2,5 - 5 мг через кожні 3-4 дні відповідно до клінічної реакції до максимально переносимих доз залежно від величин АТ, але не вище 40 мг/ сут одноразово або 2 прийоми. У хворих з низьким систолічним артеріальним тиском (менше 110 мм рт. ст.) терапію слід починати з дози 1,25 мг/добу. Підбір дози повинен проводитись протягом 2-4 тижнів або у більш короткий термін. Середня підтримуюча доза - 5-20 мг на добу. за 1-2 прийоми.
У людей похилого віку частіше спостерігається більш виражений гіпотензивний ефект і подовження часу дії препарату, що пов'язано зі зменшенням швидкості виведення еналаприлу, тому початкова доза, що рекомендується, літнім - 1,25 мг.
При хронічній нирковій недостатності кумуляція настає при зниженні фільтрації менше ніж 10 мл/хв. При кліренсі креатиніну (КК) 80-30 мл/хв доза зазвичай становить 5-10 мг/добу, при КК до 30-10 мл/хв - 2,5-5 мг/добу, при КК менше 10 мл/хв. - 1,25-2,5 мг на добу. лише у дні діалізу.
Тривалість лікування залежить від ефективності терапії. При надто вираженому зниженні артеріального тиску дозу препарату поступово зменшують.
Препарат застосовують як у монотерапії, так і у поєднанні з іншими антигіпертензивними засобами.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Эналаприл таб 10мг 20 шт хемофарм производится компанией ШТАДА. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Эналаприл таб 10мг 20 шт хемофарм и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Эналаприл таб 10мг 20 шт хемофарм в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Берлиприл 10 таб 10мг 30 шт Берлиприл 10 таб 10мг 30 шт, Берлиприл 20 таб 20мг 30 шт Берлиприл 20 таб 20мг 30 шт, Берлиприл 5 таб 5мг 30 шт Берлиприл 5 таб 5мг 30 шт, Ренитек таб 10мг 14 шт Ренитек таб 10мг 14 шт, Ренитек таб 20мг 14 шт Ренитек таб 20мг 14 шт, Эналаприл таб 10мг 20 шт Эналаприл таб 10мг 20 шт, Эналаприл таб 10мг 20 шт озон Эналаприл таб 10мг 20 шт озон, Эналаприл таб 20мг 20 шт Эналаприл таб 20мг 20 шт, Эналаприл таб 20мг 20 шт изварино фарма Эналаприл таб 20мг 20 шт изварино фарма, Эналаприл таб 5мг 20 шт Эналаприл таб 5мг 20 шт, Эналаприл таб 5мг 20 шт озон Эналаприл таб 5мг 20 шт озон, Эналаприл-ФПО таб 10мг 20 шт Эналаприл-ФПО таб 10мг 20 шт, Эналаприл-ФПО таб 20мг 20 шт Эналаприл-ФПО таб 20мг 20 шт, Энам таб 10мг 20 шт Энам таб 10мг 20 шт, Энап р раствор для инъекций 1.25мг/мл 1мл амп 5 шт Энап р раствор для инъекций 1.25мг/мл 1мл амп 5 шт, Энап таб 10мг 20 шт Энап таб 10мг 20 шт, Энап таб 20мг 60 шт Энап таб 20мг 60 шт, Энап таб 2.5мг 20 шт Энап таб 2.5мг 20 шт, Энап таб 2.5мг 60 шт Энап таб 2.5мг 60 шт, Энап таб 5мг 20 шт Энап таб 5мг 20 шт, Энап таб 5мг 60 шт Энап таб 5мг 60 шт.
Пока нет комментариев