Элефлокс таб п/об 500мг 10 шт
Элефлокс таб п/об 500мг 10 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, містить: левофлоксацин гемігідрат - 512,76 мг, еквівалентний левофлоксацину - 500 мг.
Допоміжні речовини:
мікрокристалічна целюлоза (Avicel PH 101) - 77,94 мг, мікрокристалічна целюлоза (Avicel PH 102) - 40,00 мг, гіпромелоза (5 cps) - 17,00 мг, полісорб , кросповідон – 23,80 мг, магнію стеарат – 6,80 мг, опадрай 03В52874 – 20,00. Склад Опадрай 03В52874: гіпромеллоза 2910 6 csp (Е464) -62,50 мг, титану діоксид (Е 171) - 29,675 мг, макрогол - 6,250 мг, заліза оксид жовтий - 1,416 мг, заліза.
Опис:
Жовтувато-рожевого кольору, двоопуклі таблетки овальної форми, покриті плівковою оболонкою, з вигравіруваним "500" на одній стороні.
Фармакотерапевтична група: протимікробний засіб – фторхінолон.
Форма випуску:
Табл. 500 мг.
ПротипоказанняГіперчутливість до левофлоксацину або інших хінолонів, а також до допоміжних речовин препарату; епілепсія; ураження сухожиль при раніше проведеному лікуванні хінолонами; дитячий та підлітковий вік (до 18 років) (у зв'язку з незавершеністю зростання скелета, оскільки не можна повністю виключити ризик ураження хрящових точок зростання); вагітність та в період грудного вигодовування (не можна повністю виключити ризик ураження хрящових точок росту та плоду та дитини); міастенія gravis. ниркова недостатність із кліренсом креатиніну менше 20 мл/хв. У пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 50 мл/хв неможливе застосування при режимі дозування з початковим дозуванням 250 мг/24 години.
З обережністю: у пацієнтів, схильних до розвитку судом у пацієнтів з попередніми ураженнями центральної нервової системи (ЦНС), у пацієнтів, які одночасно одержують препарати, що знижують поріг судомної готовності головного мозку, такі як фенбуфен. теофілін] (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). У пацієнтів з латентним або маніфестованим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (підвищений ризик гемолітичних реакцій при лікуванні хінолонами). У пацієнтів із відомими факторами ризику подовження інтервалу QТ: у пацієнтів похилого віку; у пацієнтів жіночої статі, у пацієнтів з нескоректованими електролітними порушеннями (з гіпокаліємією, гіпомагніємією); із синдромом вродженого подовження інтервалу QТ; із захворюваннями серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія); при одночасному прийомі лікарських препаратів, здатних подовжувати інтервал QТ (антиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди. нейролептики) (див. розділи "Передозування", "Взаємодія з іншими лікарськими засобами", "Особливі вказівки"). У пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують пероральні гіпоглікемічні препарати, наприклад, глібенкламід або інсуліну (зростає ризик розвитку гіпоглікемії). У пацієнтів із тяжкими небажаними реакціями на інші фторхінолони. такими як тяжкі неврологічні реакції (підвищений ризик виникнення аналогічних небажаних реакцій при застосуванні левофлоксацину). У пацієнтів з психозами або пацієнтів, які мають в анамнезі психічні захворювання (див. розділ «Особливі вказівки»).
Показання до застосуванняБактеріальні інфекції, чутливі до левофлоксацину у дорослих: гострий синусит, загострення хронічного бронхіту, позалікарняна пневмонія, неускладнені інфекції сечовивідних шляхів, ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит); для комплексного лікування лікарсько- стійких форм туберкульозу, профілактика та лікування сибірки при повітряно-краплинному шляху зараження. При застосуванні левофлоксацину слід враховувати офіційні національні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних препаратів, а також чутливість патогенних мікроорганізмів у конкретній країні (див. розділ «Особливі вказівки»).
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиХінолони у поєднанні з препаратами, які знижують поріг судомної активності (наприклад, з теофіліном. фенбуфеном та іншими нестероїдними протизапальними препаратами) можуть викликати виражене зниження порога судомної активності. Концентрація левофлоксацину при одночасному застосуванні фенбуфену підвищується лише на 13%. Ефект препарату Елефлокс значно послаблюється при одночасному застосуванні із сукральфатом. Те саме відбувається і при одночасному застосуванні магній-або алюмінієвмісних антацидних засобів, солей заліза, диданозину (тільки лікарські форми, що містять як буфер алюміній або магній). Елефлокс слід приймати не менше, ніж за 2 години до або через 2 години після прийому цих засобів. Солі кальцію мають мінімальний ефект на абсорбцію левофлоксацину при його прийомі внутрішньо. У пацієнтів, отримували лікування левофлоксацином у комбінації з непрямими антикоагулянтами (наприклад, з антагоністом вітаміну К - варфарином), спостерігалося підвищення протромбінового часу/міжнародного нормалізованого відношення та/або розвиток кровотечі, у тому числі і тяжкого. Тому при одночасному застосуванні непрямих антикоагулянтів та левофлоксацину необхідний регулярний контроль показників зсідання крові. Виведення (нирковий кліренс) левофлоксацину незначно сповільнюється під дією циметидину та пробенециду. При поєднанні з гіпоглікемічними препаратами необхідний суворий контроль за концентрацією глюкози в крові, оскільки є ймовірність гіпер-і гіпоглікемії. Левофлоксацин підвищує Т1/2 циклоспорину на 33%. Так як це збільшення не є клінічно значущим, корекції дози циклоспорину при одночасному застосуванні з левофлоксацином не потрібно. Прийом глюкокортикостероїдів підвищує ризик розриву сухожиль. Левофлоксацін. як і інші фторхінолони, повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів, які приймають препарати, що подовжують інтервал QТ (наприклад, антиаритмічні препарати ІА та ІІІ класу, трициклічні антидепресанти. макроліди, нейролептики). Проведені клініко-фармакологічні дослідження для вивчення можливих фармакокінетичних взаємодій левофлоксацину з дигоксином, глібенкламідом. Ранітидином і варфарином показали, що фармакокінетика левофлоксацину при одночасному застосуванні з цими препаратами не змінюється достатньою мірою, щоб це мало клінічне значення. Левофлоксацін. як і інші фторхінолони, повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів, які приймають препарати, що подовжують інтервал QТ (наприклад, антиаритмічні препарати ІА та ІІІ класу, трициклічні антидепресанти. макроліди, нейролептики). Проведені клініко-фармакологічні дослідження для вивчення можливих фармакокінетичних взаємодій левофлоксацину з дигоксином, глібенкламідом. Ранітидином і варфарином показали, що фармакокінетика левофлоксацину при одночасному застосуванні з цими препаратами не змінюється достатньою мірою, щоб це мало клінічне значення. Левофлоксацін. як і інші фторхінолони, повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів, які приймають препарати, що подовжують інтервал QТ (наприклад, антиаритмічні препарати ІА та ІІІ класу, трициклічні антидепресанти. макроліди, нейролептики). Проведені клініко-фармакологічні дослідження для вивчення можливих фармакокінетичних взаємодій левофлоксацину з дигоксином, глібенкламідом. Ранітидином і варфарином показали, що фармакокінетика левофлоксацину при одночасному застосуванні з цими препаратами не змінюється достатньою мірою, щоб це мало клінічне значення. Проведені клініко-фармакологічні дослідження для вивчення можливих фармакокінетичних взаємодій левофлоксацину з дигоксином, глібенкламідом. Ранітидином і варфарином показали, що фармакокінетика левофлоксацину при одночасному застосуванні з цими препаратами не змінюється достатньою мірою, щоб це мало клінічне значення. Проведені клініко-фармакологічні дослідження для вивчення можливих фармакокінетичних взаємодій левофлоксацину з дигоксином, глібенкламідом. Ранітидином і варфарином показали, що фармакокінетика левофлоксацину при одночасному застосуванні з цими препаратами не змінюється достатньою мірою, щоб це мало клінічне значення.
Фармакологічна дія
Антибактеріальний
препарат групи фторхінолонів.
Фармакодинаміка:
Елефлокс – синтетичний антибактеріальний препарат широкого спектру дії із групи фторхінолонів. левофлоксацин, що містить як активну речовину, - лівообертальний ізомер офлоксацину. Левофлоксацин блокує ДНК-гіразу, порушує суперспіралізацію та зшивання розривів ДНК, інгібує синтез ДНК. Викликає глибокі морфологічні зміни у цитоплазмі. клітинній стінці та мембранах бактерій. Левофлоксацин активний щодо більшості штамів мікроорганізмів як в умовах in vitro, так і in vivo. Чутливі мікроорганізми (МПК 2 мг/л; зона інгібування 17 мм): аеробні грампозитивні мікроорганізми: Bacillus anthracis, Corynebacterium diphtheriae, Corynebacterium jeikeium, Enterococcus spp. (В т.ч. Enterococcus faecalis), Listeria monocytogenes, Staphylococcus spp. коагулазонегативні метицилін-чутливі-помірно чутливі (в т.ч. Staphylococcus aureus метицилін-чутливі, Staphylococcus epidermidis метициліночутливі), Streptococcus spp. (групи С і G), Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae пеніцилін-чутливі/помірно чутливі/резистентні, Streptococcus pyogenes, Streptococcus spp. групи viridans пеніцилін-чутливі/резистентні. Аеробні грамотрицательні мікроорганізми: Acinetobacter spp. (в т.ч. Acinetobacter baumanii), Actinobacillus actinomycetemcomitans, Citrobacter freundii, Eikenella corrodens, Enterobacter spp. (в т.ч. Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae), Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae чутливі/резистентні ампіцилін, Haemophilus parainfluenzae, Helicobac Klebsiella spp. (в т.ч. Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca), Moraxella catarrhalis (продукуючі та непродукуючі бета-лактамазу штами), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae (непродукуючі та продукуючі пенііл, (в т.ч. Pasteurella multocida, Pasteurelia dagmatis, Pasteurelia canis), Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia spp. (В т.ч. Providencia stuartii, Providencia rettgeri), Pseudomonas spp. (В т.ч. Pseudomonas aeruginosa), Salmonella spp., Serratia spp. (У т.ч. Serratia marcescens). Госпітальні інфекції, викликані Pseudomonas aeruginosa, можуть вимагати комбінованої антибактеріальної терапії. Анаеробні мікроорганізми: Bacteroides fragilis, Bifidobacterium spp., Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Peptostreptococcus, Propionibacterum spp., Veilonella spp. Інші мікроорганізми: Bartonella spp., Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella spp. (В т.ч. Legionella pneumophila), Mycobacterium spp. (в т.ч. Mycobacterium leprae, Mycobacterium tuberculosis), Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniae, Rickettsiae spp., Ureaplasma urealyticum. Помірно чутливі (МПК = 4 мг/л; зона інгібування 14-16 мм):
Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Corynebacterium urealyticum, Corynebacterium xerosis, Enterococcus faecium, Staphylococcus epidermidis метицилінрезистентні. Staphylococcus haemolyticus метицилін-резистентні. Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Campilobacter jejuni, Campilobacter coli. Анаеробні мікроорганізми: Вастероід vulgatus, Bacteroides ovatus, Prevotella spp., Porphyromonas spp. Стійкі (МПК 8 мг/л: зона інгібування 13 мм): аеробні грампозитивні мікроорганізми. Staphylococcus aureus метицилін-резистентні, інші Staphylococcus spp. коагулазонегативні метицилінрезистентні. Аеробні грам негативні мікроорганізми: Alcaligenes xylosoxidans. Анаеробні мікроорганізми: Bacteroides thetaiotaomicron. Інші мікроорганізми. Mycobacterium avium. Резистентність до левофлоксацину розвивається в результаті поетапного процесу мутацій генів, що кодують обидві топоізомерази типу II: ДНК-гіразу та топоізомеразу IV. Інші механізми резистентності, такі як механізм впливу на пенетраційні бар'єри мікробної клітини (механізм, характерний для Pseudomonas aeruginosa) та механізм ефлюксу (активного виведення протимікробного засобу з мікробної клітини), можуть також зменшувати чутливість мікроорганізмів до левофлоксацину. У зв'язку з особливостями механізму дії левофлоксацину зазвичай не спостерігається перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими протимікробними засобами. такі як механізм впливу на пенетраційні бар'єри мікробної клітини (механізм, характерний для Pseudomonas aeruginosa) та механізм еффлюксу (активного виведення протимікробного засобу з мікробної клітини), можуть також зменшувати чутливість мікроорганізмів до левофлоксацину. У зв'язку з особливостями механізму дії левофлоксацину зазвичай не спостерігається перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими протимікробними засобами. такі як механізм впливу на пенетраційні бар'єри мікробної клітини (механізм, характерний для Pseudomonas aeruginosa) та механізм еффлюксу (активного виведення протимікробного засобу з мікробної клітини), можуть також зменшувати чутливість мікроорганізмів до левофлоксацину. У зв'язку з особливостями механізму дії левофлоксацину зазвичай не спостерігається перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими протимікробними засобами.
Клінічна ефективність (ефективність у клінічних дослідженнях при лікуванні інфекції, що викликаються наведеними нижче мікроорганізмами). Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes. Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Citrobacter freundii, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella pneumoniae, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Morganella morgan escens. Інші: Chlamydia pneumoniae, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae.
Фармакокінетика:
Левофлоксацин швидко і практично повністю всмоктується після прийому внутрішньо, їда мало впливає на його абсорбцію. Абсолютна біодоступність при пероральному прийомі становить 99-100%. Після одноразового прийому 500 мг левофлоксацину максимальна концентрація у плазмі крові (Сmax) досягається протягом 1 -2 години та становить 5,2+1,2 мкг/мл. Фармакокінетика левофлоксацину є лінійною у діапазоні доз від 50 до 1000 мг. Рівноважний стан концентрації левофлоксацину в плазмі крові при прийомі 500 мг левофлоксацину 1 або 2 рази на добу досягається протягом 48 годин. а мінімальна концентрація левофлоксацину (концентрація перед прийомом чергової дози) (Сmin) у плазмі становила 0.5+0,2 мкг/мл. На 10 день прийому внутрішньо левофлоксацину 500 мг 2 рази на добу Сmах становила 7,8+1,1 мкг/мл. а Сmin – 3,0+0.9 мкг/мл. Зв'язок із білками сироватки крові становить 30-40 %. Після одноразового та повторного прийому 500 мг левофлоксацину обсяг розподілу левофлоксацину становить у середньому 100 л, що вказує на гарне проникнення левофлоксацину в органи та тканини організму людини. Проникнення в слизову оболонку бронхів, секрет епітеліальної вистилки, альвеолярні макрофаги. Після одноразового прийому внутрішньо 500 мг левофлоксацину максимальні концентрації левофлоксацину в слизовій оболонці бронхів та секреті епітеліальної вистилки досягалися протягом 1 години або 4 години та становили 8,3 мкг/г та 10.8 мкг/мл. відповідно, з коефіцієнтами пенетрації в слизову оболонку бронхів та секрет епітеліальної вистилки, порівняно з концентрацією у плазмі крові, що становлять 1,1-1.8 та 0.8-3, відповідно. Після 5 днів прийому внутрішньо 500 мг левофлоксацину середня концентрація левофлоксацину через 4 години після останнього прийому препарату в секрет епітеліальної вистилки становила 9.94 мкг/мл і в альвеолярних макрофагах - 97,9 мкг/мл. Проникнення в легеневу тканину
Максимальна концентрація в легеневій тканині після внутрішнього прийому 500 мг левофлоксацину становила приблизно 11,3 мкг/г і досягалася через 4-6 годин після прийому препарату з коефіцієнтами пенетрації 2-5. порівняно з концентрацією у плазмі крові. Після 3 днів прийому 500 мг левофлоксацину 1 або 2 рази на добу максимальна концентрація левофлоксацину в альвеолярному секреті досягалася через 2-4 години після прийому препарату і становила 4,0 і 6.7 мкг/мл. відповідно, з коефіцієнтом пенетрації 1 порівняно з концентрацією в плазмі крові. Левофлоксацин добре проникає у кортикальну та губчасту кісткову тканину, як у проксимальних, так і в дистальних відділах стегнової кістки, з коефіцієнтом пенетрації (кісткова тканина/плазма крові) 0.1-3. Максимальна концентрація левофлоксацину в губчастій кістковій тканині проксимального відділу стегнової кістки після прийому 500 мг препарату внутрішньо складала приблизно 15.1 мкг/г (через 2 години після прийому препарату). Левофлоксацин погано проникає у спинномозкову рідину. Після прийому внутрішньо 500 мг левофлоксацину 1 раз на добу протягом 3 днів, середня концентрація левофлоксацину в тканині передміхурової залози становила 8.7 мкг/г, середнє співвідношення концентрацій передміхурова залоза/плазма крові становило 1.84. Середня концентрація у сечі через 8-12 годин після прийому внутрішньо дози 150, 300 та 600 мг левофлоксацину становили 44 мкг/мл, 91 мкг/мл та 162 мкг/мл, відповідно. Левофлоксацин метаболізується незначною мірою (5 % прийнятої дози). Його метаболітами є деметиллевофлоксацин та N-оксид левофлоксацин. які виводяться нирками. Левофлоксацин є стереохімічно стабільним і не піддається хіральним перетворенням. Після внутрішнього застосування левофлоксацин відносно повільно виводиться з плазми крові (період напіввиведення (Т1/2) 6-8 год). Виведення здійснюється переважно через нирки (понад 85% прийнятої дози). Загальний кліренс левофлоксацину після одноразового прийому 500 мг складав 175±29,2 мл/хв. Істотних відмінностей у фармакокінетиці левофлоксацину при його внутрішньовенному введенні та прийомі внутрішньо немає. Отже, прийом внутрішньо та внутрішньовенне введення є взаємозамінними. Виведення здійснюється переважно через нирки (понад 85% прийнятої дози). Загальний кліренс левофлоксацину після одноразового прийому 500 мг складав 175±29,2 мл/хв. Істотних відмінностей у фармакокінетиці левофлоксацину при його внутрішньовенному введенні та прийомі внутрішньо немає. Отже, прийом внутрішньо та внутрішньовенне введення є взаємозамінними. Виведення здійснюється переважно через нирки (понад 85% прийнятої дози). Загальний кліренс левофлоксацину після одноразового прийому 500 мг складав 175±29,2 мл/хв. Істотних відмінностей у фармакокінетиці левофлоксацину при його внутрішньовенному введенні та прийомі внутрішньо немає. Отже, прийом внутрішньо та внутрішньовенне введення є взаємозамінними.
Відмінностей у фармакокінетиці
левофлоксацину у чоловіків та жінок немає. Фармакокінетика у пацієнтів похилого віку не відрізняється від фармакокінетики у молодих пацієнтів, за винятком показників, пов'язаних із віковими змінами кліренсу креатиніну (КК). При нирковій недостатності фармакокінетика левофлоксацину змінюється. У міру погіршення функції нирок виведення через нирки та нирковий кліренс (С1R) зменшуються, а Т1/2 збільшується. Фармакокінетика при нирковій недостатності після одноразового вживання 500 мг препарату левофлоксацину. При КК (мл/хв)<20, С1R 13 Т1/2 (год) 35; КК (мл/хв)<20-49, С1R 26, Т1/2 (год) 27; КК (мл/хв)<50-80, С1R 57, Т1/2 (год) 9;
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаПо частоті побічні ефекти розділені згідно з критеріями ВООЗ на такі категорії: дуже часто (більше або 1: 10); часто (більше або дорівнює 1: 100 та < 1: 10); нечасто (більше або дорівнює 1: 1000 та < 1: 100); (рідко більше або дорівнює 1: 10000 та < 1: 1000); дуже рідко (<1: 10000), частота невідома (частоту неможливо оцінити за наявними даними). Дані, отримані у клінічних дослідженнях та при постмаркетинговому застосуванні препарату: порушення з боку серця. Рідко: синусова тахікардія, серцебиття. Частота невідома (постмаркетингові дані): подовження інтервалу QТ, шлуночкові порушення ритму, шлуночкова тахікардія, шлуночкова тахікардія типу «пірует», які можуть призводити до зупинки серця (див. розділи «Передозування», «Особливі вказівки»). Порушення з боку крові та лімфатичної системи. Нечасто: лейкопенія (зменшення кількості лейкоцитів у периферичній крові), еозинофілія (збільшення кількості еозинофілів у периферичній крові). Рідко: нейтропенія (зменшення кількості нейтрофілів у периферичній крові), тромбоцитопенія (зменшення кількості тромбоцитів у периферичній крові). Частота невідома (постмаркетингові дані): панцитопенія (зменшення кількості всіх формених елементів у периферичній крові), агранулоцитоз (відсутність чи різке зменшення кількості гранулоцитів у периферичній крові), гемолітична анемія. Порушення нервової системи. Часто: головний біль, запаморочення. Нечасто: сонливість, тремор, дисгевзія (збочення смаку). Рідко: парестезія, судоми (див. розділ «Особливі вказівки»). Частота невідома (постмаркетингові дані): периферична сенсорна нейропатія, периферична сенсорно-моторна нейропатія (див. розділ «Особливі вказівки»), дискінезія, екстрапірамідні розлади. агевзія (втрата смакових відчуттів), паросмія (розлад відчуття запаху, особливо суб'єктивне відчуття запаху, об'єктивно відсутнього), включаючи втрату нюху; непритомність, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія. Порушення органу зору. Дуже рідко: порушення зору, такі як розпливчастість видимого зображення. Частота невідома (постмаркетингові дані): минуща втрата зору, увеїт. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення. Нечасто: вертиго (почуття відхилення чи кружляння чи власного тіла чи навколишніх предметів). Рідко: дзвін у вухах. Частота невідома (постмаркетингові дані): зниження слуху, втрата слуху. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Нечасто: задишка. Частота невідома (пістмаркетингові дані): бронхоспазм, алергічний пневмоніт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту. Часто: діарея, блювання, нудота. Нечасто: біль у животі, диспепсія, метеоризм. запор. Частота невідома (постмаркетингові дані): геморагічна діарея, яка в окремих випадках може бути ознакою ентероколіту, включаючи псевдомембранозний коліт (див. розділ «Особливі вказівки»), панкреатит. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів. Нечасто: підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові. Рідко: гостра недостатність нирок (наприклад, внаслідок розвитку інтерстиціального нефриту). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин задишка. Частота невідома (пістмаркетингові дані): бронхоспазм, алергічний пневмоніт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту. Часто: діарея, блювання, нудота. Нечасто: біль у животі, диспепсія, метеоризм. запор. Частота невідома (постмаркетингові дані): геморагічна діарея, яка в окремих випадках може бути ознакою ентероколіту, включаючи псевдомембранозний коліт (див. розділ «Особливі вказівки»), панкреатит. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів. Нечасто: підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові. Рідко: гостра недостатність нирок (наприклад, внаслідок розвитку інтерстиціального нефриту). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин задишка. Частота невідома (пістмаркетингові дані): бронхоспазм, алергічний пневмоніт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту. Часто: діарея, блювання, нудота. Нечасто: біль у животі, диспепсія, метеоризм. запор. Частота невідома (постмаркетингові дані): геморагічна діарея, яка в окремих випадках може бути ознакою ентероколіту, включаючи псевдомембранозний коліт (див. розділ «Особливі вказівки»), панкреатит. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів. Нечасто: підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові. Рідко: гостра недостатність нирок (наприклад, внаслідок розвитку інтерстиціального нефриту). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин діарея, блювання, нудота. Нечасто: біль у животі, диспепсія, метеоризм. запор. Частота невідома (постмаркетингові дані): геморагічна діарея, яка в окремих випадках може бути ознакою ентероколіту, включаючи псевдомембранозний коліт (див. розділ «Особливі вказівки»), панкреатит. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів. Нечасто: підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові. Рідко: гостра недостатність нирок (наприклад, внаслідок розвитку інтерстиціального нефриту). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин діарея, блювання, нудота. Нечасто: біль у животі, диспепсія, метеоризм. запор. Частота невідома (постмаркетингові дані): геморагічна діарея, яка в окремих випадках може бути ознакою ентероколіту, включаючи псевдомембранозний коліт (див. розділ «Особливі вказівки»), панкреатит. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів. Нечасто: підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові. Рідко: гостра недостатність нирок (наприклад, внаслідок розвитку інтерстиціального нефриту). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів. Нечасто: підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові. Рідко: гостра недостатність нирок (наприклад, внаслідок розвитку інтерстиціального нефриту). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів. Нечасто: підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові. Рідко: гостра недостатність нирок (наприклад, внаслідок розвитку інтерстиціального нефриту). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин
Нечасто: висипання, свербіж, кропив'янка, гіпергідроз. Частота невідома (постмаркетингові дані): токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, ексудативна багатоформна еритема, реакції фотосенсибілізації (підвищеної чутливості до сонячного та ультрафіолетового випромінювання) (див. розділ «Особливі вказівки»), лейкоцитокластичний васкуліт. Реакції з боку шкіри та слизових оболонок можуть іноді розвиватися навіть після прийому першої дози препарату. Порушення з боку скелетном'язової системи та сполучної тканини. Нечасто: артралгія. міалгія. Рідко: ураження сухожиль, включаючи тендиніт (наприклад, ахіллова сухожилля), м'язова слабкість, яка може бути особливо небезпечна у пацієнтів із псевдопаралітичною міастенією (myasthenia gravis) (див. розділ «Особливі вказівки»). Частота невідома (постмаркетингові дані): рабдоміоліз, розрив сухожилля (наприклад, ахіллового сухожилля. Цей побічний ефект може спостерігатися протягом 48 годин після початку лікування та може мати двосторонній характер (див. також розділ «Особливі вказівки»)), розрив зв'язок, розрив м'язів, артрит. Порушення з боку обміну речовин та харчування
Нечасто: анорексія. Рідко: гіпоглікемія, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом (можливі ознаки гіпоглікемії: "вовчий" апетит, нервозність, піт, тремтіння).
Частота невідома: гіперглікемія, гіпоглікемічна кома (див. розділ «Особливі вказівки»). Інфекційні та паразитарні захворювання. Не часто: грибкові інфекції, розвиток резистентності патогенних мікроорганізмів. Порушення судини. Рідко: зниження артеріального тиску. Загальні розлади. Нечасто: астенія. Рідко: пірексія (підвищення температури тіла). Частота невідома: біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках). Порушення імунної системи. Рідко: ангіоневротичний набряк. Частота невідома (постмаркетингові дані): анафілактичний шок. анафілактоїдний шок. Анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть іноді розвиватися навіть після прийому першої дози препарату. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів
Часто: підвищення активності «печінкових» ферментів у крові (наприклад, аланінамінотрансферази (АлАТ), аспартатамінотрансферази (АсАТ)), підвищення активності лужної фосфатази (ЩФ) та гаммаглутамілтрансферази (ГГТ). Нечасто: підвищення концентрації білірубіну у крові. Частота невідома (постмаркетингові дані): тяжка печінкова недостатність, включаючи випадки розвитку гострої печінкової недостатності, іноді з фатальним результатом, особливо у пацієнтів з тяжким основним захворюванням (наприклад, у пацієнтів з сепсисом) (див. розділ «Особливі вказівки»); гепатит, жовтяниця. Порушення психіки.
Часто: безсоння. Нечасто: почуття занепокоєння, тривога, сплутаність свідомості. Рідко: психічні порушення (наприклад галюцинації, параноя), депресія, ажитація (збудження), порушення сну, нічні кошмари. Частота невідома (постмаркетингові дані): порушення психіки з порушеннями поведінки із заподіянням собі шкоди, включаючи суїцидальні думки та суїцидальні спроби. Інші можливі небажані ефекти. що відносяться до всіх фторхінолонів. Дуже рідко: напади порфірії (дуже рідкісної хвороби обміну речовин) у пацієнтів із порфірією.
особливі вказівкиГоспітальні інфекції, спричинені синьогнійною паличкою (Рseudomonas aeruginosa), можуть вимагати комбінованого лікування. Поширеність набутої резистентності штамів мікроорганізмів, що висіваються, може змінюватися в залежності від географічного регіону і з часом. У зв'язку з цим потрібна інформація про резистентність до препарату у конкретній країні. Для терапії тяжких інфекцій або при неефективності лікування повинен бути встановлений мікробіологічний діагноз із виділенням збудника та визначенням його чутливості до левофлоксацину. При лікуванні осіб похилого віку слід мати на увазі, що хворі цієї групи часто страждають на порушення функції нирок. Повідомлялося про рідкісні випадки подовження інтервалу QT у пацієнтів, які приймають фторхінолони, у тому числі левофлоксацин. При застосуванні левофлоксацину, як і інших фторхінолонів, слід бути обережними у пацієнтів з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT: у пацієнтів з нескоректованими електролітними порушеннями (з гіпокаліємією, гіпомагніємією); із синдромом вродженого подовження інтервалу QT; із захворюваннями серця (серцева недостатність. інфаркт міокарда, брадикардія); при одночасному прийомі лікарських препаратів, здатних подовжувати інтервал QТ, таких як антиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики. Пацієнти похилого віку та пацієнти жіночої статі можуть бути більш чутливими до препаратів, що подовжують інтервал QТ. Тому слід з обережністю застосовувати у них фторхінолони, включаючи левофлоксацин. Під час лікування препаратом Елефлокс можливий розвиток нападу судом у хворих з попереднім ураженням головного мозку, зумовленим, наприклад, інсультом або тяжкою травмою. Судомна активність може підвищуватися при одночасному застосуванні фенбуфену та інших нестероїдних протизапальних препаратів або теофіліну (див. «Взаємодія»). Незважаючи на те. що фотосенсибілізація відзначається при застосуванні левофлоксацину дуже рідко, для запобігання її розвитку пацієнтам не рекомендується під час лікування та протягом 48 годин після закінчення лікування левофлоксацином піддаватися без особливої необхідності сильному сонячному або штучному ультрафіолетовому опроміненню (наприклад, відвідувати солярій). При підозрі на псевдомембранозний коліт слід негайно скасувати Елефлокс та розпочати відповідне лікування. При лікуванні псевдомембранозного коліту препарати, що гальмують перистальтику кишок, протипоказані. При підозрі на тендиніт слід негайно припинити лікування препаратом Елефлокс і розпочати відповідне лікування ураженого сухожилля, наприклад, забезпечивши стан спокою. У пацієнтів з латентним або маніфестованим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази є схильність до гемолітичних реакцій (руйнування еритроцитів) при лікуванні хінолонами. У зв'язку з цим лікування таких хворих на левофлоксацин слід проводити з обережністю. Як і при застосуванні інших антибіотиків, застосування левофлоксацину, особливо протягом тривалого часу, може призводити до посиленого розмноження нечутливих до нього мікроорганізмів (бактерій та грибів), що може викликати зміни мікрофлори, яка в нормі є у людини. В результаті може розвинутись суперінфекція. Тому в ході лікування обов'язково проводити повторну оцінку стану пацієнта, і, у разі розвитку під час лікування суперінфекції, слід вживати відповідних заходів. Є висока ймовірність того, що метицилін-резистентний золотистий стафілокок буде резистентним до фторхінолонів. включаючи левофлоксацин. Тому левофлоксацин не рекомендується для лікування встановлених чи передбачуваних інфекцій. викликаних метицилін-резистентним золотистим стафілококом, якщо лабораторні аналізи не підтвердили чутливості цього мікроорганізму до левофлоксацину. Левофлоксацин може викликати серйозні, потенційно фатальні реакції гіперчутливості (ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок), навіть при застосуванні початкових доз. Пацієнтам слід негайно припинити прийом препарату та звернутися до лікаря. При прийомі левофлоксацину спостерігалися випадки тяжких бульозних реакцій шкіри, таких як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз. У разі розвитку будь-яких реакцій з боку шкіри чи слизових оболонок пацієнт повинен негайно звернутися до лікаря та не продовжувати лікування до його консультації. Повідомлялося про випадки розвитку печінкового некрозу, включаючи розвиток фатальної печінкової недостатності при застосуванні левофлоксацину, головним чином у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями. наприклад, із сепсисом. Пацієнти повинні бути попереджені про необхідність припинення лікування та термінового звернення до лікаря у разі появи ознак та симптомів ураження печінки, таких як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж та біль у животі. Як і при застосуванні інших хінолонів, при застосуванні левофлоксацину спостерігалися випадки розвитку гіперглікемії та гіпоглікемії, зазвичай у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують одночасно лікування пероральними гіпоглікемічними препаратами (наприклад, глібенкламідом) або препаратами інсуліну. Повідомлялося про випадки розвитку гіпоглікемічної коми. У пацієнтів із цукровим діабетом потрібний моніторинг концентрації глюкози у крові. При застосуванні хінолонів, включаючи левофлоксацин, повідомлялося про розвиток психотичних реакцій, які в дуже поодиноких випадках прогресували до розвитку суїцидальних думок і порушень поведінки із заподіянням собі шкоди (іноді після прийому разової дози левофлоксацину. При розвитку таких реакцій на лікування левофловетин . Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам із психозами або пацієнтам, які мають в анамнезі психічні захворювання. При розвитку будь-яких порушень зору потрібна негайна консультація офтальмолога. У пацієнтів, які приймають левофлоксацин. визначення опіатів у сечі може призводити до хибнопозитивних результатів, які слід підтверджувати більш специфічними методами. Левофлоксацин може інгібувати ріст Mycobacterium tuberculosis і призводити надалі до хибнонегативних результатів бактеріологічного діагнозу туберкульозу. У пацієнтів, які приймають фторхінолони, включаючи левофлоксацин, відзначалася сенсорна та сенсорно-моторна периферична нейропатія, початок якої може бути швидким. Якщо у пацієнта з'являються симптоми нейропатії, застосування левофлоксацину має бути припинено. Це мінімізує можливий ризик розвитку незворотних змін. Фторхінолони. включаючи левофлоксацин, характеризуються блокуючою нервово-м'язовим проведенням активністю і можуть посилювати м'язову слабкість у пацієнтів з псевдопаралітичною міастенією. У постмаркетинговому періоді спостерігалися несприятливі реакції, включаючи легеневу недостатність, що вимагала проведення штучної вентиляції легень, і смертельний результат, які асоціювалися із застосуванням фторхінолонів у пацієнтів із псевдопаралітичною міастенією. Застосування левофлоксацину у пацієнта із встановленим діагнозом псевдопаралітичної міастенії не рекомендується. Застосування левофлоксацину у людини за цим показанням ґрунтується на даних щодо чутливості до нього Bacillus anthracis, отриманих у дослідженнях in vitro та в експериментальних дослідженнях, проведених на тваринах. а також на обмежених даних застосування левофлоксацину у людини. Лікарі повинні звертатися до національних та/або міжнародних документів, які відображають вироблену спільними зусиллями точку зору щодо лікування сибірки. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Такі побічні ефекти як запаморочення та сонливість можуть знижувати психомоторні реакції та здатність до концентрації уваги. Це може бути певний ризик у ситуаціях, коли ці здібності мають особливе значення. При керуванні автомобілем, при обслуговуванні машин і механізмів, при виконанні робіт у нестійкому положенні необхідно бути обережним. які відображають вироблену загальними зусиллями точку зору щодо лікування сибірки. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Такі побічні ефекти як запаморочення та сонливість можуть знижувати психомоторні реакції та здатність до концентрації уваги. Це може бути певний ризик у ситуаціях, коли ці здібності мають особливе значення. При керуванні автомобілем, при обслуговуванні машин і механізмів, при виконанні робіт у нестійкому положенні необхідно бути обережним. які відображають вироблену загальними зусиллями точку зору щодо лікування сибірки. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Такі побічні ефекти як запаморочення та сонливість можуть знижувати психомоторні реакції та здатність до концентрації уваги. Це може бути певний ризик у ситуаціях, коли ці здібності мають особливе значення. При керуванні автомобілем, при обслуговуванні машин і механізмів, при виконанні робіт у нестійкому положенні необхідно бути обережним. Це може бути певний ризик у ситуаціях, коли ці здібності мають особливе значення. При керуванні автомобілем, при обслуговуванні машин і механізмів, при виконанні робіт у нестійкому положенні необхідно бути обережним. Це може бути певний ризик у ситуаціях, коли ці здібності мають особливе значення. При керуванні автомобілем, при обслуговуванні машин і механізмів, при виконанні робіт у нестійкому положенні необхідно бути обережним.
Умови зберіганняЗберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25°С.
Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо один або двічі на день. Таблетки не розжовувати і запивати достатню кількість рідини (від 0,5 до 1 склянки), можна приймати перед їжею або між їдою. Дози визначаються характером та тяжкістю інфекції, а також чутливістю передбачуваного збудника. Хворим на кліренс креатиніну > 50 мл/хв рекомендується наступний режим дозування: гострий синусит: по 500 мг 1 раз на день -10-14 днів, загострення хронічного бронхіту: по 500 мг 1 раз на день - 7-10 днів, позалікарняна пневмонія: по 500 мг 1-2 рази на день - 7-14 днів, неускладнені інфекції сечовивідних шляхів: по 250 мг 1 раз на день - 3 дні; : по 500 мг 1 раз на день 7-10 днів, хронічний бактеріальний простатит: по 500 мг - 1 раз на день - 28 днів, інфекції шкіри та м'яких тканин: по 500 мг - 1-2 рази на день -7-14 днів; комплексна терапія лікарсько-стійких форм туберкульозу: по 500 мг 1-2 рази на день день, курс лікування – до 3-х місяців, профілактика та лікування сибірки при повітряно-краплинному шляху зараження: 500 мг 1 раз на день, курс лікування до 8 тижнів. Режим дозування у хворих із порушеною функцією нирок: ; при кліренсі креатиніну 50-20 мл/хв. Режим дозування: перша доза: 500 мг; потім: 250 мг/24 год. Для пацієнтів похилого віку не потрібна зміна режиму дозування, за винятком випадків низького кліренсу креатиніну. Як і при застосуванні інших антибіотиків, Лікування препаратом рекомендується продовжувати протягом щонайменше 48-72 годин після нормалізації температури тіла або після достовірного знищення збудника. Якщо пропущено прийом препарату, треба якнайшвидше прийняти таблетку, поки не наблизився час чергового прийому. Далі продовжувати приймати Елефлокс за схемою. Враховуючи, що біодоступність левофлоксацину при прийомі таблеток Елефлокс дорівнює майже 100%, у разі переведення пацієнта з внутрішньовенної інфузії препарату Елефлокс на прийом таблеток слід продовжувати лікування у тій же дозі, що застосовувалася при внутрішньовенній інфузії. Далі продовжувати приймати Елефлокс за схемою. Враховуючи, що біодоступність левофлоксацину при прийомі таблеток Елефлокс дорівнює майже 100%, у разі переведення пацієнта з внутрішньовенної інфузії препарату Елефлокс на прийом таблеток слід продовжувати лікування у тій же дозі, що застосовувалася при внутрішньовенній інфузії. Далі продовжувати приймати Елефлокс за схемою. Враховуючи, що біодоступність левофлоксацину при прийомі таблеток Елефлокс дорівнює майже 100%, у разі переведення пацієнта з внутрішньовенної інфузії препарату Елефлокс на прийом таблеток слід продовжувати лікування у тій же дозі, що застосовувалася при внутрішньовенній інфузії.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Элефлокс таб п/об 500мг 10 шт производится компанией САН ФАРМА. Само производство расположено в стране Индия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Элефлокс таб п/об 500мг 10 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Элефлокс таб п/об 500мг 10 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Глево таб п/об пленочной 500мг 5 шт Глево таб п/об пленочной 500мг 5 шт, Леволет р раствор для инф. 5мг/мл 100мл фл.п/э 1 шт Леволет р раствор для инф. 5мг/мл 100мл фл.п/э 1 шт, Леволет р таб п/об пленочной 500мг 10 шт Леволет р таб п/об пленочной 500мг 10 шт, Леволет р таб п/об пленочной 750мг 10 шт Леволет р таб п/об пленочной 750мг 10 шт, Левофлоксацин раствор для инф. 5мг/мл 100мл Левофлоксацин раствор для инф. 5мг/мл 100мл, Левофлоксацин таб п/об пленочной 250мг 10 шт Левофлоксацин таб п/об пленочной 250мг 10 шт, Левофлоксацин таб п/об пленочной 250мг 10 шт вертекс Левофлоксацин таб п/об пленочной 250мг 10 шт вертекс, Левофлоксацин таб п/об пленочной 250мг 10 шт озон Левофлоксацин таб п/об пленочной 250мг 10 шт озон, Левофлоксацин таб п/об пленочной 250мг 5 шт вертекс Левофлоксацин таб п/об пленочной 250мг 5 шт вертекс, Левофлоксацин таб п/об пленочной 250мг 5 шт озон Левофлоксацин таб п/об пленочной 250мг 5 шт озон, Левофлоксацин таб п/об пленочной 500мг 10 шт Левофлоксацин таб п/об пленочной 500мг 10 шт, Левофлоксацин таб п/об пленочной 500мг 10 шт вертекс Левофлоксацин таб п/об пленочной 500мг 10 шт вертекс, Левофлоксацин таб п/об пленочной 500мг 10 шт озон Левофлоксацин таб п/об пленочной 500мг 10 шт озон, Левофлоксацин таб п/об пленочной 500мг 5 шт вертекс Левофлоксацин таб п/об пленочной 500мг 5 шт вертекс, Левофлоксацин таб п/об пленочной 500мг 5 шт озон Левофлоксацин таб п/об пленочной 500мг 5 шт озон, Левофлоксацин эколевид таб п/об пленочной 500мг 10 шт Левофлоксацин эколевид таб п/об пленочной 500мг 10 шт, Левофлоксацин эколевид таб п/об пленочной 500мг 5 шт Левофлоксацин эколевид таб п/об пленочной 500мг 5 шт, Л-оптик ромфарм капли гл. 0.5% 5мл фл-кап. 1 шт Л-оптик ромфарм капли гл. 0.5% 5мл фл-кап. 1 шт, Флексид таб п/об пленочной 500мг 5 шт Флексид таб п/об пленочной 500мг 5 шт, Хайлефлокс таб п/об пленочной 500мг 5 шт Хайлефлокс таб п/об пленочной 500мг 5 шт, Хайлефлокс таб п/об пленочной 750мг 5 шт Хайлефлокс таб п/об пленочной 750мг 5 шт.
Пока нет комментариев