Диувер таб 5мг 60 шт
Топ продаж
Суперцена
Диувер таб 5мг 60 шт - це діуретичний засіб, який зменшує реабсорбцію іонів натрію та зменшує осмотичний тиск внутрішньоклітинної рідини та реабсорбцію води. Він викликає меншу гіпокаліємію, ніж інші діуретики, і його дія є більш тривалою. Після прийому він швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті і максимальна концентрація в плазмі відзначається через 1-2 години. Діуретичний ефект зберігається до 18 годин, що полегшує переносимість терапії. Його метаболіти зв'язуються з білками плазми крові, і виводиться він переважно нирками.
Диувер таб 5мг 60 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина :
1 таблетка містить: торасемід 5,00 мг ; мг. Опис: Білі або майже білі круглі двоопуклі таблетки з фаскою, з ризиком на одній стороні та гравіюванням «915» на іншій стороні. Форма випуску: Пігулки, 5 мг. 10 таблеток у блістер із плівки ПВХ/ПВДХ та алюмінієвої фольги. По 6 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до торасеміду або до будь-якого компонента препарату; у пацієнтів з алергією на сульфонаміди (сульфаніламідні протимікробні засоби або препарати сульфонілсечовини); ниркова недостатність з анурією; печінкова кома та прекома; виражена гіпокаліємія; виражена гіпонатріємія; гіповолемія (з гіпотензією або без неї) або дегідратація; різко виражені порушення відтоку сечі будь-якої етіології (включаючи одностороннє ураження сечовивідних шляхів); глікозидна інтоксикація; гострий гломерулонефрит; декомпенсований аортальний та мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; підвищення центрального венозного тиску (понад 10 мм рт.ст.); гіперурикемія; вік до 18 років; період лактації; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсобція.
З обережністю
Артеріальна гіпотензія, стенозуючий атеросклероз церебральних артерій, гіпопротеїнемія, схильність до гіперурикемії, порушення відтоку сечі (доброякісна гіперплазія передміхурової залози, звуження сечовипускання каналу або гідронефроз), шлуночкова аритмія кардіогенного шоку), діарея, панкреатит, цукровий діабет (зниження толерантності до глюкози), гепаторенальний синдром, подагра, анемія, вагітність.
Дозування5 мг
Показання до застосуванняНабряковий синдром різного генезу, в т.ч. при хронічній серцевій недостатності, захворюваннях печінки, легень та нирок;
Артеріальна гіпертензія.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиПідвищує концентрацію та ризик розвитку нефро- та ототоксичної дії цефалоспоринів, аміноглікозидів, хлорамфеніколу, етакринової кислоти, цисплатину, амфотерицину В (внаслідок конкурентного ниркового виведення).
Підвищує ефективність діазоксиду та теофіліну, знижує – гіпоглікемічних засобів, алопуринолу.
Пресорні аміни та торасемід взаємно знижують ефективність.
Лікарські засоби, що блокують канальцієву секрецію, підвищують концентрацію торасеміду у сироватці крові.
При одночасному застосуванні глюкокортикостероїдів, амфотерицину В підвищується ризик розвитку гіпокаліємії, із серцевими глікозидами – зростає ризик розвитку глікозидної інтоксикації внаслідок гіпокаліємії (для високо- та низькополярних) та подовження періоду напіввиведення (для низькополярних).
Знижує нирковий кліренс препаратів літію та підвищує ймовірність розвитку інтоксикації.
Нестероїдні протизапальні препарати, сукральфат знижують діуретичний ефект внаслідок інгібування синтезу простагландину, порушення активності реніну у плазмі та виведення альдостерону.
Посилює гіпотензивну дію гіпотензивних засобів, нервово-м'язову блокаду деполяризуючих міорелаксантів (суксаметоній) та послаблює дію недеполяризуючих міорелаксантів (тубокурарин).
Одночасний прийом великих доз саліцилатів на фоні терапії торасемідом збільшує ризик прояву їхньої токсичності (внаслідок конкурентного ниркового виведення).
Послідовне або одночасне застосування торасеміду з інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) або антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ може призвести до сильного зниження артеріального тиску. Цього можна уникнути, знизивши дозу торасеміду або тимчасово відмінивши його.
Одночасне використання пробенециду або метотрексату може зменшувати ефективність торасеміду (однаковий шлях секреції). З іншого боку, торасемід може призводити до зниження ниркової елімінації цих лікарських засобів.
При одночасному застосуванні циклоспорину та торасеміду збільшується ризик розвитку подагричного артриту внаслідок того, що циклоспорин може спричинити порушення екскреції уратів нирками, а торасемід – гіперурикемію.
Повідомлялося, що у пацієнтів з високим ризиком розвитку нефропатії, які приймають торасемід внутрішньо, при введенні ренгеноконтрастних засобів порушення функцій нирок спостерігалися частіше, ніж у пацієнтів з високим ризиком розвитку нефропатії, яким перед введенням ренгеноконтрастних засобів проводили внутрішньовенну гідратацію.
ПередозуванняСимптоми: надмірно підвищений діурез, що супроводжується зниженням об'єму циркулюючої крові та порушенням електролітного балансу крові, з наступним вираженим зниженням артеріального тиску, сонливістю та сплутаністю свідомості, колапсом. Можуть спостерігатися шлунково-кишкові розлади.
Лікування: специфічного антидоту немає. Провокація блювання, промивання шлунка, активоване вугілля. Лікування симптоматичне, зниження дози або відміна препарату та одночасно поповнення ОЦК та показників водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану під контролем сироваткових концентрацій електролітів, гематокриту, симптоматичне лікування.
Гемодіаліз неефективний.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Діуретичний засіб
Код АТХ С03СА04
Фармакодинаміка:
Торасемід є «петлевим» діуретиком. Максимальний діуретичний ефект розвивається через 2-3 години після прийому препарату внутрішньо. Основний механізм дії препарату обумовлений оборотним зв'язуванням торасеміду з контранспортером іонів натрію/хлору/калію, розташованим в апікальній мембрані товстого сегмента висхідної петлі Генле, внаслідок чого знижується або повністю інгібується реабсорбція іонів натрію та зменшується осмотичний тиск внутрішньоклітинної рідини та реабсорбція води. Блокує альдостеронові рецептори міокарда, зменшує фіброз та покращує діастолічну функцію міокарда.
Торасемід меншою мірою, ніж фуросемід, викликає гіпокаліємію, при цьому він проявляє більшу активність і його дію більш тривало.
Застосування торасеміду є найбільш обґрунтованим вибором щодо тривалої терапії.
Фармакокінетика
Після прийому внутрішньо торасемід швидко і практично повністю всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація торасеміду в плазмі відзначається через 1-2 години після прийому внутрішньо після їди. Біодоступність становить 80-90% із незначними індивідуальними варіаціями.
Діуретичний ефект зберігається до 18 годин, що полегшує переносимість терапії через відсутність дуже частого сечовипускання у перші години після прийому препарату внутрішньо, що обмежує активність пацієнтів.
Зв'язок із білками плазми крові більше 99%. Видимий обсяг розподілу становить 16 л.
Метаболізується у печінці за допомогою ізоферментів системи цитохрому Р450. В результаті послідовних реакцій окислення, гідроксилювання або кільцевого гідроксилювання утворюються три метаболіти (M1, M3 та M5), які зв'язуються з білками плазми крові на 86%, 95% та 97%, відповідно.
Період напіввиведення (Т1/2) торасеміду та його метаболітів становить 3-4 години та не змінюється при хронічній нирковій недостатності. Загальний кліренс торасеміду становить 40 мл/хв, нирковий кліренс – 10 мл/хв. У середньому близько 83% від прийнятої дози виводиться нирками: у незміненому вигляді (24%) та у вигляді переважно неактивних метаболітів (Ml – 12%, M3 – 3%, M5 – 41%).
При нирковій недостатності Т1/2 не змінюється, Т1/2 метаболітів М3 та М5 збільшується. Торасемід та його метаболіти незначно виводяться за допомогою гемодіалізу та гемофільтрації.
При печінковій недостатності концентрація торасеміду в плазмі підвищується внаслідок зниження метаболізму препарату в печінці. У пацієнтів із серцевою або печінковою недостатністю Т1/2 торасеміду та метаболіту М5 незначно збільшено, кумуляція препарату малоймовірна.
Вагітність та годування груддюТорасемід не має тератогенного ефекту і фетотоксичності, проникає через плацентарний бар'єр, викликаючи порушення водно-електролітного обміну та тромбоцитопенію у плода.
Препарат Діувер під час вагітності можна застосовувати лише у тому випадку, коли користь для матері перевищує можливий потенційний ризик для плода, лише під контролем лікаря та лише у мінімальних дозах.
Невідомо, чи проникає торасемід у грудне молоко. При необхідності застосування препарату Діувер у період лактації необхідно припинити грудне вигодовування.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаЗ боку водно-електролітного та кислотно-лужного балансу: гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпокаліємія, гіпомагніємія, гіпокальціємія, метаболічний алкалоз. Симптомами, що вказують на розвиток порушень електролітного та кислотно-лужного стану, можуть бути головний біль, сплутаність свідомості, судоми, тетанія, м'язова слабкість, порушення ритму серця та диспепсичні розлади; гіповолемія та дегідратація (найчастіше у пацієнтів похилого віку), які можуть призвести до гемоконцентрації з тенденцією до розвитку тромбозу.
Серцево-судинна система: надмірне зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, колапс, тахікардія, аритмії, зниження об'єму циркулюючої крові.
З боку обміну речовин: гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія; минуще підвищення концентрації креатиніну і сечовини в крові; підвищення концентрації сечової кислоти в крові, що може спричинити або посилити прояви подагри; зниження толерантності до глюкози (можлива маніфестація цукрового діабету, що латентно протікає).
З боку сечовивідної системи: олігурія, гостра затримка сечі (наприклад, при гіперплазії передміхурової залози, звуженні сечівника, гідронефрозі); інтерстиціальний нефрит, гематурія, зниження потенції
З боку травного тракту: нудота, блювання, діарея, внутрішньопечінковий холестаз, підвищення активності печінкових ферментів, гострий панкреатит.
З боку центральної нервової системи, органу слуху: порушення слуху, зазвичай оборотне, та/або шум у вухах, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю або гіпопротеїнемією (нефротичний синдром), парестезії.
З боку шкірних покривів: свербіж шкіри, кропив'янка, інші види висипу або бульозне ураження шкіри, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, пурпура, лихоманка, васкуліт, еозинофілія, фотосенсибілізація; тяжкі анафілактичні або анафілактоїдні реакції аж до шоку, які до цього часу були описані лише після внутрішньовенного введення.
Порушення з боку периферичної крові: тромбоцитопенія; лейкопенія; агранулоцитоз, апластична чи гемолітична анемія.
особливі вказівкиЗастосовувати строго за призначенням лікаря.
Пацієнти з підвищеною чутливістю до сульфаніламідів та похідних сульфонілсечовини можуть мати перехресну чутливість до препарату Діувер.
Пацієнтам, які отримують високі дози препарату Діувер протягом тривалого періоду, щоб уникнути розвитку гіпонатріємії, метаболічного алкалозу та гіпокаліємії, рекомендується дієта з достатнім вмістом кухонної солі та застосування препаратів калію.
Підвищений ризик розвитку порушень водно-електролітного балансу відзначається у хворих на ниркову недостатність. У ході курсового лікування необхідно періодично контролювати концентрацію електролітів плазми крові (у тому числі натрій, кальцій, калій, магній), кислотно-основний стан, залишковий азот, креатинін, сечову кислоту та проводити при необхідності відповідну корекційну терапію (з більшою кратністю у хворих з частою блювотою і на тлі парентерально введених рідин).
При появі або посиленні азотемії та олігурії у хворих з тяжкими прогресуючими захворюваннями нирок рекомендується призупинити лікування.
Підбір режиму доз хворим з асцитом на тлі цирозу печінки слід проводити в стаціонарних умовах (порушення водно-електролітного балансу можуть спричинити розвиток печінкової коми). Даної категорії пацієнтів показано регулярний контроль електролітів плазми.
У хворих на цукровий діабет або зі зниженою толерантністю до глюкози потрібен періодичний контроль концентрації глюкози у крові та сечі.
У хворих на несвідомому стані, з гіперплазією передміхурової залози, звуженням сечоводів необхідний контроль діурезу у зв'язку з можливістю гострої затримки сечі.
Вплив на здатність керувати автомобілем:
У період лікування пацієнти повинні утриматися від керування транспортними засобами та занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 30°C. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВсередину один раз на день, після сніданку, запиваючи невеликою кількістю води.
Набряковий синдром різного генезу, в т.ч. при хронічній серцевій недостатності, захворюваннях печінки, легень та нирок:
Звичайна терапевтична доза становить 5 мг внутрішньо один раз на день. За потреби дозу слід поступово збільшити до 20-40 мг один раз на день, в окремих випадках – до 200 мг на день. Препарат призначають на тривалий період або до зникнення набряків.
Артеріальна гіпертензія:
Початкова доза становить 2,5 мг (1/2 таблетки по 5 мг) раз на день. При необхідності дозу можна збільшити до 5 мг один раз на день.
Пацієнтам похилого віку корекція дози не потрібна.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Диувер таб 5мг 60 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина :
1 таблетка містить: торасемід 5,00 мг ; мг. Опис: Білі або майже білі круглі двоопуклі таблетки з фаскою, з ризиком на одній стороні та гравіюванням «915» на іншій стороні. Форма випуску: Пігулки, 5 мг. 10 таблеток у блістер із плівки ПВХ/ПВДХ та алюмінієвої фольги. По 6 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до торасеміду або до будь-якого компонента препарату; у пацієнтів з алергією на сульфонаміди (сульфаніламідні протимікробні засоби або препарати сульфонілсечовини); ниркова недостатність з анурією; печінкова кома та прекома; виражена гіпокаліємія; виражена гіпонатріємія; гіповолемія (з гіпотензією або без неї) або дегідратація; різко виражені порушення відтоку сечі будь-якої етіології (включаючи одностороннє ураження сечовивідних шляхів); глікозидна інтоксикація; гострий гломерулонефрит; декомпенсований аортальний та мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; підвищення центрального венозного тиску (понад 10 мм рт.ст.); гіперурикемія; вік до 18 років; період лактації; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсобція.
З обережністю
Артеріальна гіпотензія, стенозуючий атеросклероз церебральних артерій, гіпопротеїнемія, схильність до гіперурикемії, порушення відтоку сечі (доброякісна гіперплазія передміхурової залози, звуження сечовипускання каналу або гідронефроз), шлуночкова аритмія кардіогенного шоку), діарея, панкреатит, цукровий діабет (зниження толерантності до глюкози), гепаторенальний синдром, подагра, анемія, вагітність.
Дозування5 мг
Показання до застосуванняНабряковий синдром різного генезу, в т.ч. при хронічній серцевій недостатності, захворюваннях печінки, легень та нирок;
Артеріальна гіпертензія.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиПідвищує концентрацію та ризик розвитку нефро- та ототоксичної дії цефалоспоринів, аміноглікозидів, хлорамфеніколу, етакринової кислоти, цисплатину, амфотерицину В (внаслідок конкурентного ниркового виведення).
Підвищує ефективність діазоксиду та теофіліну, знижує – гіпоглікемічних засобів, алопуринолу.
Пресорні аміни та торасемід взаємно знижують ефективність.
Лікарські засоби, що блокують канальцієву секрецію, підвищують концентрацію торасеміду у сироватці крові.
При одночасному застосуванні глюкокортикостероїдів, амфотерицину В підвищується ризик розвитку гіпокаліємії, із серцевими глікозидами – зростає ризик розвитку глікозидної інтоксикації внаслідок гіпокаліємії (для високо- та низькополярних) та подовження періоду напіввиведення (для низькополярних).
Знижує нирковий кліренс препаратів літію та підвищує ймовірність розвитку інтоксикації.
Нестероїдні протизапальні препарати, сукральфат знижують діуретичний ефект внаслідок інгібування синтезу простагландину, порушення активності реніну у плазмі та виведення альдостерону.
Посилює гіпотензивну дію гіпотензивних засобів, нервово-м'язову блокаду деполяризуючих міорелаксантів (суксаметоній) та послаблює дію недеполяризуючих міорелаксантів (тубокурарин).
Одночасний прийом великих доз саліцилатів на фоні терапії торасемідом збільшує ризик прояву їхньої токсичності (внаслідок конкурентного ниркового виведення).
Послідовне або одночасне застосування торасеміду з інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) або антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ може призвести до сильного зниження артеріального тиску. Цього можна уникнути, знизивши дозу торасеміду або тимчасово відмінивши його.
Одночасне використання пробенециду або метотрексату може зменшувати ефективність торасеміду (однаковий шлях секреції). З іншого боку, торасемід може призводити до зниження ниркової елімінації цих лікарських засобів.
При одночасному застосуванні циклоспорину та торасеміду збільшується ризик розвитку подагричного артриту внаслідок того, що циклоспорин може спричинити порушення екскреції уратів нирками, а торасемід – гіперурикемію.
Повідомлялося, що у пацієнтів з високим ризиком розвитку нефропатії, які приймають торасемід внутрішньо, при введенні ренгеноконтрастних засобів порушення функцій нирок спостерігалися частіше, ніж у пацієнтів з високим ризиком розвитку нефропатії, яким перед введенням ренгеноконтрастних засобів проводили внутрішньовенну гідратацію.
ПередозуванняСимптоми: надмірно підвищений діурез, що супроводжується зниженням об'єму циркулюючої крові та порушенням електролітного балансу крові, з наступним вираженим зниженням артеріального тиску, сонливістю та сплутаністю свідомості, колапсом. Можуть спостерігатися шлунково-кишкові розлади.
Лікування: специфічного антидоту немає. Провокація блювання, промивання шлунка, активоване вугілля. Лікування симптоматичне, зниження дози або відміна препарату та одночасно поповнення ОЦК та показників водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану під контролем сироваткових концентрацій електролітів, гематокриту, симптоматичне лікування.
Гемодіаліз неефективний.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Діуретичний засіб
Код АТХ С03СА04
Фармакодинаміка:
Торасемід є «петлевим» діуретиком. Максимальний діуретичний ефект розвивається через 2-3 години після прийому препарату внутрішньо. Основний механізм дії препарату обумовлений оборотним зв'язуванням торасеміду з контранспортером іонів натрію/хлору/калію, розташованим в апікальній мембрані товстого сегмента висхідної петлі Генле, внаслідок чого знижується або повністю інгібується реабсорбція іонів натрію та зменшується осмотичний тиск внутрішньоклітинної рідини та реабсорбція води. Блокує альдостеронові рецептори міокарда, зменшує фіброз та покращує діастолічну функцію міокарда.
Торасемід меншою мірою, ніж фуросемід, викликає гіпокаліємію, при цьому він проявляє більшу активність і його дію більш тривало.
Застосування торасеміду є найбільш обґрунтованим вибором щодо тривалої терапії.
Фармакокінетика
Після прийому внутрішньо торасемід швидко і практично повністю всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація торасеміду в плазмі відзначається через 1-2 години після прийому внутрішньо після їди. Біодоступність становить 80-90% із незначними індивідуальними варіаціями.
Діуретичний ефект зберігається до 18 годин, що полегшує переносимість терапії через відсутність дуже частого сечовипускання у перші години після прийому препарату внутрішньо, що обмежує активність пацієнтів.
Зв'язок із білками плазми крові більше 99%. Видимий обсяг розподілу становить 16 л.
Метаболізується у печінці за допомогою ізоферментів системи цитохрому Р450. В результаті послідовних реакцій окислення, гідроксилювання або кільцевого гідроксилювання утворюються три метаболіти (M1, M3 та M5), які зв'язуються з білками плазми крові на 86%, 95% та 97%, відповідно.
Період напіввиведення (Т1/2) торасеміду та його метаболітів становить 3-4 години та не змінюється при хронічній нирковій недостатності. Загальний кліренс торасеміду становить 40 мл/хв, нирковий кліренс – 10 мл/хв. У середньому близько 83% від прийнятої дози виводиться нирками: у незміненому вигляді (24%) та у вигляді переважно неактивних метаболітів (Ml – 12%, M3 – 3%, M5 – 41%).
При нирковій недостатності Т1/2 не змінюється, Т1/2 метаболітів М3 та М5 збільшується. Торасемід та його метаболіти незначно виводяться за допомогою гемодіалізу та гемофільтрації.
При печінковій недостатності концентрація торасеміду в плазмі підвищується внаслідок зниження метаболізму препарату в печінці. У пацієнтів із серцевою або печінковою недостатністю Т1/2 торасеміду та метаболіту М5 незначно збільшено, кумуляція препарату малоймовірна.
Вагітність та годування груддюТорасемід не має тератогенного ефекту і фетотоксичності, проникає через плацентарний бар'єр, викликаючи порушення водно-електролітного обміну та тромбоцитопенію у плода.
Препарат Діувер під час вагітності можна застосовувати лише у тому випадку, коли користь для матері перевищує можливий потенційний ризик для плода, лише під контролем лікаря та лише у мінімальних дозах.
Невідомо, чи проникає торасемід у грудне молоко. При необхідності застосування препарату Діувер у період лактації необхідно припинити грудне вигодовування.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаЗ боку водно-електролітного та кислотно-лужного балансу: гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпокаліємія, гіпомагніємія, гіпокальціємія, метаболічний алкалоз. Симптомами, що вказують на розвиток порушень електролітного та кислотно-лужного стану, можуть бути головний біль, сплутаність свідомості, судоми, тетанія, м'язова слабкість, порушення ритму серця та диспепсичні розлади; гіповолемія та дегідратація (найчастіше у пацієнтів похилого віку), які можуть призвести до гемоконцентрації з тенденцією до розвитку тромбозу.
Серцево-судинна система: надмірне зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, колапс, тахікардія, аритмії, зниження об'єму циркулюючої крові.
З боку обміну речовин: гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія; минуще підвищення концентрації креатиніну і сечовини в крові; підвищення концентрації сечової кислоти в крові, що може спричинити або посилити прояви подагри; зниження толерантності до глюкози (можлива маніфестація цукрового діабету, що латентно протікає).
З боку сечовивідної системи: олігурія, гостра затримка сечі (наприклад, при гіперплазії передміхурової залози, звуженні сечівника, гідронефрозі); інтерстиціальний нефрит, гематурія, зниження потенції
З боку травного тракту: нудота, блювання, діарея, внутрішньопечінковий холестаз, підвищення активності печінкових ферментів, гострий панкреатит.
З боку центральної нервової системи, органу слуху: порушення слуху, зазвичай оборотне, та/або шум у вухах, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю або гіпопротеїнемією (нефротичний синдром), парестезії.
З боку шкірних покривів: свербіж шкіри, кропив'янка, інші види висипу або бульозне ураження шкіри, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, пурпура, лихоманка, васкуліт, еозинофілія, фотосенсибілізація; тяжкі анафілактичні або анафілактоїдні реакції аж до шоку, які до цього часу були описані лише після внутрішньовенного введення.
Порушення з боку периферичної крові: тромбоцитопенія; лейкопенія; агранулоцитоз, апластична чи гемолітична анемія.
особливі вказівкиЗастосовувати строго за призначенням лікаря.
Пацієнти з підвищеною чутливістю до сульфаніламідів та похідних сульфонілсечовини можуть мати перехресну чутливість до препарату Діувер.
Пацієнтам, які отримують високі дози препарату Діувер протягом тривалого періоду, щоб уникнути розвитку гіпонатріємії, метаболічного алкалозу та гіпокаліємії, рекомендується дієта з достатнім вмістом кухонної солі та застосування препаратів калію.
Підвищений ризик розвитку порушень водно-електролітного балансу відзначається у хворих на ниркову недостатність. У ході курсового лікування необхідно періодично контролювати концентрацію електролітів плазми крові (у тому числі натрій, кальцій, калій, магній), кислотно-основний стан, залишковий азот, креатинін, сечову кислоту та проводити при необхідності відповідну корекційну терапію (з більшою кратністю у хворих з частою блювотою і на тлі парентерально введених рідин).
При появі або посиленні азотемії та олігурії у хворих з тяжкими прогресуючими захворюваннями нирок рекомендується призупинити лікування.
Підбір режиму доз хворим з асцитом на тлі цирозу печінки слід проводити в стаціонарних умовах (порушення водно-електролітного балансу можуть спричинити розвиток печінкової коми). Даної категорії пацієнтів показано регулярний контроль електролітів плазми.
У хворих на цукровий діабет або зі зниженою толерантністю до глюкози потрібен періодичний контроль концентрації глюкози у крові та сечі.
У хворих на несвідомому стані, з гіперплазією передміхурової залози, звуженням сечоводів необхідний контроль діурезу у зв'язку з можливістю гострої затримки сечі.
Вплив на здатність керувати автомобілем:
У період лікування пацієнти повинні утриматися від керування транспортними засобами та занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 30°C. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВсередину один раз на день, після сніданку, запиваючи невеликою кількістю води.
Набряковий синдром різного генезу, в т.ч. при хронічній серцевій недостатності, захворюваннях печінки, легень та нирок:
Звичайна терапевтична доза становить 5 мг внутрішньо один раз на день. За потреби дозу слід поступово збільшити до 20-40 мг один раз на день, в окремих випадках – до 200 мг на день. Препарат призначають на тривалий період або до зникнення набряків.
Артеріальна гіпертензія:
Початкова доза становить 2,5 мг (1/2 таблетки по 5 мг) раз на день. При необхідності дозу можна збільшити до 5 мг один раз на день.
Пацієнтам похилого віку корекція дози не потрібна.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Диувер таб 5мг 60 шт производится компанией ТЕВА. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Диувер таб 5мг 60 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Диувер таб 5мг 60 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Диувер таб 5мг 20 шт Диувер таб 5мг 20 шт, Диувер таб 10мг 20 шт Диувер таб 10мг 20 шт, Диувер таб 10мг 60 шт Диувер таб 10мг 60 шт, Лотонел таб 10мг 30 шт Лотонел таб 10мг 30 шт, Лотонел таб 10мг 60 шт Лотонел таб 10мг 60 шт, Лотонел таб 5мг 30 шт Лотонел таб 5мг 30 шт, Лотонел таб 5мг 60 шт Лотонел таб 5мг 60 шт, Торасемид канон таб 10мг 20 шт Торасемид канон таб 10мг 20 шт, Торасемид канон таб 10мг 60 шт Торасемид канон таб 10мг 60 шт, Торасемид канон таб 5мг 20 шт Торасемид канон таб 5мг 20 шт, Торасемид канон таб 5мг 60 шт Торасемид канон таб 5мг 60 шт, Торасемид-сз таб 10мг 30 шт Торасемид-сз таб 10мг 30 шт, Торасемид-сз таб 10мг 60 шт Торасемид-сз таб 10мг 60 шт, Торасемид-сз таб 5мг 30 шт Торасемид-сз таб 5мг 30 шт, Торасемид-сз таб 5мг 60 шт Торасемид-сз таб 5мг 60 шт, Торасемид таб 10мг 20 шт Торасемид таб 10мг 20 шт, Торасемид таб 5мг 20 шт Торасемид таб 5мг 20 шт, Торасемид таб 5мг 60 шт Торасемид таб 5мг 60 шт, Тригрим таб 10 мг 30 шт Тригрим таб 10 мг 30 шт, Тригрим таб 2.5 мг 30 шт Тригрим таб 2.5 мг 30 шт, Тригрим таб 5 мг 30 шт Тригрим таб 5 мг 30 шт.
Пока нет комментариев