Дипромета суспензия для инъекций 7 мг/мл 1 мл амп 5 шт
Топ продаж
Суперцена
Дипромета - це суспензія для ін'єкцій, яка містить синтетичний глюкокортикоїд бетаметазон. Цей препарат має протизапальну, протиалергічну та імунодепресивну дію, а також надає виражену та різноманітну дію на різні види обміну речовин. Він може застосовуватися як з короткочасною (але швидкою), так і тривалою дією залежно від способу застосування. Після введення препарату в тканини він швидко всмоктується і практично повністю виводиться з організму протягом дня.
Дипромета суспензия для инъекций 7 мг/мл 1 мл амп 5 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 мл розчину містить: бетаметазон дипропіонат - 6,43 мг у перерахунку на бетаметазон - 5,00 мг; бетаметазону натрію фосфат – 2,63 мг у перерахунку на бетаметазон – 2,00 мг;
допоміжні речовини:
Метилпарагідроксибензоат – 1,30 мг; пропілпарагідроксибензоат – 0,20 мг; бензиловий спирт - 9,00 мг; макрогол-4000 - 20,00 мг; кармелозу натрію – 5,00 мг; натрію гідрофосфату додекагідрат – 5,04 мг; динатрію едетат – 0,10 мг; натрію хлорид – 5,00 мг; полісорбат 80 - 0,625 мг; хлористоводневої кислоти розчин 1 М – до pH = 7,4±0,1; вода для ін'єкцій – до 1,00 мл (1,0127 г).
Опис:
Суспензія містить білі або майже білі частинки, що легко ресуспендуються, без формування агломерату. Не містить сторонніх включень. При легкому струшуванні виходить біла або трохи жовтувата суспензія.
Суспензія
для ін'єкцій 7 мг/мл. По 1,0 мл препарату в ампули місткістю 2 мл з безбарвного скла, з кільцем для зламу. На ампулу наклеюють етикетку. По 5 ампул поміщають у контурну коміркову упаковку. По одній контурній комірковій упаковці разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.
ПротипоказанняГіперчутливість до бетаметазону або будь-якої з допоміжних речовин препарату, або інших кортикостероїдів;
Системні мікози;
внутрішньовенне, підшкірне, епідуральне, інтратекальне введення;
Введення безпосередньо у сухожилля м'язів;
При внутрішньосуглобовому введенні нестабільний суглоб, інфекційний артрит;
Введення в інфіковані порожнини та міжхребцевий простір;
Дитячий вік до 3 років (наявність у складі бензилового спирту);
Порушення коагуляції (в т.ч. лікування антикоагулянтами);
Період грудного вигодовування;
Одночасне введення імуносупресивних доз препарату з живими та ослабленими вакцинами;
Тромбоцитопенічна пурпура (внутрішньом'язове введення препарату);
Набряк головного мозку внаслідок черепно-мозкової травми.
З обережністю
Паразитарні та інфекційні захворювання вірусної, грибкової або бактеріальної природи (нині або нещодавно перенесені, включаючи нещодавній контакт з хворим) - простий герпес, оперізуючий герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір; амебіаз, стронгілоїдоз (встановлений або підозрюваний); активний та латентний туберкульоз. Застосування при тяжких інфекційних захворюваннях допустиме лише на тлі специфічної протимікробної терапії;
Поствакцинальний період (період тривалістю 8 тижнів до та 2 тижні після вакцинації), лімфаденіт після щеплення БЦЖ;
імунодефіцитні стани (в т.ч. СНІД або ВІЛ-інфікування);
Захворювання шлунково-кишкового тракту (ШКТ): виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, езофагіт, гастрит, гостра або латентна пептична виразка, нещодавно створений анастомоз кишечника, виразковий коліт з загрозою перфорації або абсцедування, диінфекцію;
Захворювання серцево-судинної системи, у т.ч. нещодавно перенесений інфаркт міокарда (у пацієнтів з гострим та підгострим інфарктом міокарда можливе поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини та внаслідок цього розрив серцевого м'яза); декомпенсована хронічна серцева недостатність; артеріальна гіпертензія; гіперліпідемія;
Ендокринні захворювання – цукровий діабет (у т.ч. зниження толерантності до глюкози), тиреотоксикоз, гіпотиреоз, хвороба Іценко-Кушинга;
Хронічна ниркова та/або печінкова недостатність, нефроуролітіаз, цироз печінки;
Гіпоальбумінемія та стани, що привертають до її виникнення;
Системний остеопороз, ожиріння III-IV ступеня, міастенія gravis, гострий психоз, поліомієліт (за винятком форми бульбарного енцефаліту), відкрито- та закритокутова глаукома, захворювання очей, спричинені Herpes simplex (через ризик перфорації рогівки), вагітність;
У пацієнтів похилого віку через підвищену чутливість до глюкокортикостероїдів, особливо у жінок у постменопаузі (високий ризик остеопорозу);
При судомному синдромі;
Для внутрішньосуглобового введення: загальний тяжкий стан пацієнта, неефективність (або короткочасність) дії 2 попередніх введень (з урахуванням індивідуальних властивостей ГКС, що застосовувалися);
Потрібне дотримання запобіжних заходів у пацієнтів у літньому віці через підвищену чутливість до кортикостероїдів, особливо у жінок у постменопаузі (високий ризик остеопорозу); при судомному синдромі.
Дозування7 мг/мл
Показання до застосуванняЛікування станів і захворювань, при яких кортикостероїд терапія дозволяє домогтися необхідного клінічного ефекту (необхідно враховувати, що при деяких захворюваннях кортикостероїд терапія є додатковою і не замінює стандартну терапію): • захворювання кістково-м'язової системи та м'яких тканин, у т. ч. ревматоїдний
артрит , остеоартроз, бурсити, анкілозуючий спондилоартрит, епікондиліт, радикуліт, кокцигодинія, ішіалгія, люмбаго, кривошия, гангліозна кіста, екзостоз, фасціїт, захворювання стоп;
• алергічні захворювання, у тому числі бронхіальна астма, сінна лихоманка (поліноз), алергічний бронхіт, сезонний або цілорічний риніт, лікарська алергія, сироваткова хвороба, реакції на укуси комах;
• дерматологічні захворювання, в т.ч. , кістозні вугри;
• системні захворювання сполучної тканини, включаючи системний червоний вовчак, склеродермію, дерматоміозит, вузликовий періартеріїт, гемобластози (паліативна терапія лейкозу та лімфом у дорослих; гострий лейкоз у дітей);
• первинна або вторинна недостатність кори надниркових залоз (при обов'язковому одночасному застосуванні мінералокортикоїдів);
• інші захворювання та патологічні стани, що вимагають системної глюкокортикостероїди терапії (адреногенітальний синдром, виразковий коліт, регіонарний ілеїт, синдром мальабсорбції, ураження слизової ока при необхідності введення препарату в кон'юнктивальний мішок, патологічні зміни крові при необхідності застосування глюкокортикостероїдів, нефрит, нефротичний синдром).
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиГКС (включаючи бетаметазон) метаболізуються ферментом CYP3A4.
Одночасне застосування з сильними інгібіторами CYP3A4 (наприклад, кетоконазолом, ітраконазолом, кларитроміцином, ритонавіром або препаратами, що містять кобіцистат) може призвести до збільшення експозиції кортикостероїдів і, внаслідок цього, до збільшення ризику розвитку системних НР. Слід уникати спільного застосування бетаметазону та сильних інгібіторів CYP3A4, якщо очікувана користь від терапії кортикостероїдами не перевищує ризик розвитку системних НР. У разі необхідності одночасного застосування бетаметазону з сильними інгібіторами CYP3A4 слід проводити ретельний моніторинг стану пацієнтів щодо ризику системних НР.
При одночасному застосуванні фенобарбіталу, рифампіцину, фенітоїну або ефедрину можливе прискорення метаболізму бетаметазону при зниженні його терапевтичної активності.
При одночасному застосуванні бетаметазону та естрогенів може знадобитися корекція дози бетаметазону (через ризик передозування).
При сумісному застосуванні бетаметазону та калій виводять діуретиків підвищується ймовірність розвитку гіпокаліємії.
Одночасне застосування кортикостероїдів та серцевих глікозидів підвищує ризик виникнення аритмії або дигіталісної інтоксикації (через гіпокаліємію). Бетаметазон може посилювати виведення калію, спричинене амфотерицином.
При сумісному застосуванні бетаметазону та пероральних антикоагулянтів можливі зміни згортання крові, що вимагають корекції дози антикоагулянтів.
При комбінованому застосуванні кортикостероїдів з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП) або з етанолом (або етанолвмісними препаратами) можливе підвищення частоти розвитку або інтенсивності ерозивно-виразкових уражень ШКТ.
При сумісному застосуванні глюкокортикостероїдів можуть знизити концентрацію саліцилатів у плазмі крові.
Одночасне введення глюкокортикостероїдів та соматропіну може призвести до уповільнення абсорбції останнього (слід уникати введення доз бетаметазону, що перевищують 0,3-0,45 мг/м поверхні тіла на день).
ГКС можуть впливати на азотний блакитний тетразолевий тест на бактеріальну інфекцію і викликати помилково-негативний результат.
Аміноглутетімід може спричинити посилення або ослаблення пригнічення функції кори надниркових залоз, спричиненого кортикостероїдами. Аміноглутетимід викликає зниження секреції кортизолу наднирковими залозами, з подальшим підвищенням секреції гіпофізарного адренокортикотропного гормону (АКТГ), який може нейтралізувати блокаду синтезу адренокортикальних стероїдів аміноглутетимідом, приводячи до посилення функції надниркових залоз. Отже, слід рекомендувати лікарям ознайомитися з інформацією щодо одночасного застосування препарату Дипромету з аміноглутетимідом.
глюкокортикостероїди можуть зменшити ефект інгібіторів холінестерази, що може призвести до розвитку вираженої м'язової слабкості у пацієнтів з міастенією gravis. По можливості, інгібітори холінестерази повинні бути скасовані принаймні за 24 години до початку терапії кортикостероїдами.
При одночасному застосуванні глюкокортикостероїдів та ізоніазиду можливе зниження концентрації ізоніазиду в плазмі крові. Слід ретельно контролювати стан пацієнтів, які приймають ізоніазид.
Одночасне застосування циклоспорину та кортикостероїдів може призвести до підвищення концентрації циклоспорину та посилення дії кортикостероїдів. Існує високий ризик розвитку судом.
При одночасному застосуванні кортикостероїдів з антибіотиками групи макролідів можливе значне зменшення виведення кортикостероїдів.
При одночасному застосуванні з колестераміном можливе збільшення виведення кортикостероїдів.
При застосуванні бетаметазону у пацієнтів з цукровим діабетом може знадобитися корекція гіпоглікемічної терапії.
ПередозуванняСимптоми
Гостра передозування бетаметазону не веде до загрозливих для життя ситуацій. Введення високих доз кортикостероїдів протягом кількох днів не призводить до небажаних наслідків (за винятком випадків застосування дуже високих доз або за наявності у пацієнта цукрового діабету, глаукоми, загострення ерозивно-виразкових уражень ШКТ або при одночасному застосуванні серцевих глікозидів, непрямих антикоагулянтів або калій виводять діу .
Лікування
Необхідний ретельний медичний контроль за станом пацієнта; слід підтримувати оптимальне споживання рідини та контролювати вміст електролітів у плазмі та в сечі (особливо співвідношення іонів натрію та калію). За потреби слід провести відповідну терапію.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Глюкокортикостероїд (ГКС). Код АТХ: H02AB01
Фармакодинаміка:
Бетаметазон - синтетичний глюкокортикоїд, має високу глюкокортикостероїдну і незначну мінералокортикоїдну активність. Бетаметазон має протизапальну, протиалергічну та імунодепресивну дію, а також надає виражену та різноманітну дію на різні види обміну речовин.
Взаємодіє зі специфічними цитоплазматичними рецепторами з утворенням комплексу, що проникає в ядро клітини, та стимулює синтез матричної рибонуклеїнової кислоти, остання індукує утворення білків, у т.ч. ліпокортину, що опосередковують клітинні ефекти. Ліпокортин пригнічує фосфоліпазу А2, пригнічує вивільнення арахідонової кислоти і пригнічує синтез ендоперекисів, простагландинів, лейкотрієнів, що сприяють процесам запалення, алергії та ін. Білковий обмін: зменшує кількість білка в плазмі крові у печінці та нирках, посилює катаболізм білка у м'язовій тканині.
Ліпідний обмін: підвищує синтез вищих жирних кислот та тригліцеридів, перерозподіляє жир (накопичення жиру переважно в області плечового поясу, обличчя, живота), призводить до розвитку гіперхолестеринемії.
Вуглеводний обмін: збільшує всмоктування вуглеводів із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), підвищує активність глюкозо-6-фосфатази, що призводить до підвищення надходження глюкози з печінки в кров, підвищує активність фосфоенолпіруваткарбоксилази та синтез амінотрансфераз, що призводять до амінотрансфераз.
Водно-електролітний обмін: затримує іони натрію та воду в організмі, стимулює виведення іонів калію (мінералокортикоїдна активність), знижує всмоктування кальцію із ШКТ, «вимиває» іони кальцію з кісток і підвищує їх виведення нирками.
Протизапальна дія пов'язана з пригніченням вивільнення еозинофілів медіаторів запалення; індукуванням утворення ліпокортину та зменшенням кількості опасистих клітин, що виробляють гіалуронову кислоту; зменшення проникності капілярів; стабілізацією клітинних мембран та мембран органел (особливо лізосомальних).
Протиалергічний ефект розвивається в результаті пригнічення синтезу і секреції медіаторів алергії, гальмування вивільнення з сенсибілізованих опасистих клітин і базофілів гістаміну та інших біологічно активних речовин, гальмування дозрівання та диференціювання Т- і В-лімфоцитів і опасистих ліків. антитілоутворення, зміни імунної відповіді організму
Підвищує чутливість бета-адренорецепторів бронхів дрібного та середнього калібру до ендогенних катехоламінів та екзогенних симпатоміметиків, знижує в'язкість секрету слизової оболонки бронхів за рахунок пригнічення або скорочення його продукції.
Імунодепресивна дія обумовлена гальмуванням вивільнення цитокінів (інтерлейкіну-1, інтерлейкіну-2, гамма-інтерферону) з лімфоцитів та макрофагів. Пригнічує синтез та секрецію АКТГ і вдруге – синтез ендогенних кортикостероїдів.
Пригнічує секрецію тиреотропного гормону (ТТГ) та фолікулостимулюючого гормону (ФСГ).
Пригнічує вивільнення бета-ліпотропіну, але не знижує вміст бета-ендорфіну, що циркулює.
Гальмує сполучнотканинні реакції в ході запального процесу і знижує можливість утворення рубцевої тканини.
Бетаметазону натрію фосфат є легкорозчинною сполукою, яка добре всмоктується після парентерального введення у тканини та забезпечує швидкий ефект. Бетаметазону дипропіонат має повільніше всмоктування. Комбінуванням цих солей бетаметазону можливе створення лікарського препарату як із короткочасною (але швидкою), так і тривалою дією. Залежно від способу застосування (внутрішньом'язово (в/м), внутрішньоартикулярно, періартикулярно, внутрішньошкірно (в/к)) досягається загальний або місцевий ефект.
Фармакокінетика:
Бетаметазону натрію фосфат добре розчинний у воді і після внутрішньом'язового введення швидко піддається гідролізу і практично відразу абсорбується з місця введення, що забезпечує швидкий початок терапевтичної дії. Практично повністю виводиться протягом дня після введення.
Бетаметазону дипропіонат повільно абсорбується з депо, метаболізується поступово, що зумовлює тривалу дію препарату, та виводиться протягом більш ніж 10 днів.
Бетаметазон добре зв'язується із білками плазми (62,5%). Метаболізується у печінці з утворенням переважно неактивних метаболітів. Виводиться переважно нирками.
Вагітність та годування груддюВагітність
У зв'язку з відсутністю контрольованих досліджень безпеки застосування бетаметазону при вагітності застосування препарату Дипромета під час вагітності або у жінок із збереженим репродуктивним потенціалом показано лише в тому випадку, коли очікуваний терапевтичний ефект для матері перевищує ризик можливого негативного впливу препарату на плід. Слід ретельно контролювати стан пацієнток із затримкою рідини або гестозами другої половини вагітності (особливо тяжкого ступеня – прееклампсією, еклампсією). Кортикостероїди проникають через плацентарний бар'єр і можуть досягати високих концентрацій в організмі плода. Новонароджені, матері яких отримували терапевтичні дози кортикостероїдів під час вагітності, повинні перебувати під медичним контролем (для раннього виявлення ознак надниркової недостатності). Застосування кортикостероїдів у вагітних тварин може викликати вади внутрішньоутробного розвитку плода, включаючи ущелину піднебіння («вовча паща»), затримку внутрішньоутробного розвитку плода, і впливати на ріст та розвиток головного мозку. Відсутні дані про збільшення на фоні застосування кортикостероїдів у людини випадків розвитку вроджених вад розвитку, таких як ущелина неба/губи. Однак при тривалому або неодноразовому застосуванні під час вагітності застосування кортикостероїдів може збільшувати ризик затримки внутрішньоутробного розвитку плода. Теоретично після пренатального застосування кортикостероїдів можливий розвиток гіпофункції надниркових залоз у новонароджених, яка, як правило, спонтанно проходить після народження і в поодиноких випадках є клінічно значущою. При застосуванні бетаметазону під час вагітності у новонароджених були зареєстровані випадки гіпертрофії міокарда та гастроезофагеального рефлюксу. При системному застосуванні у вагітних жінок бетаметазон може призвести до транзиторного зменшення частоти серцевих скорочень (ЧСС) та пригнічення біофізичної активності плода, які широко використовуються для оцінки стану плода. Дані характеристики можуть включати зниження кількості дихальних рухів, рухової активності плода та ЧСС у плода.
Період грудного вигодовування
При необхідності застосування бетаметазону в період грудного вигодовування, враховуючи важливість терапії кортикостероїдами для матері та можливість розвитку небажаних ефектів у дитини, грудне вигодовування слід припинити.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаЧастота розвитку та вираженість небажаних реакцій (НР), як при застосуванні та інших кортикостероїдів, залежать від величини застосовуваної дози та тривалості застосування препарату. Ці реакції зазвичай є оборотними і можуть бути усунені або зменшені при зниженні дози.
З боку імунної системи: алергічні або анафілактичні реакції, включаючи анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк.
З боку нервової системи: судоми, підвищення внутрішньочерепного тиску з набряком диска зорового нерва (зазвичай після закінчення терапії), запаморочення, біль голови, неврит, нейропатія, парестезії, при інтратекальному введенні - арахноїдит, менінгіт, парез/параліч, сенсорні порушення.
З боку психіки: ейфорія, зміни настрою, депресія (з вираженими психотичними реакціями), особистісні розлади, підвищена дратівливість, безсоння.
Порушення з боку органу зору: задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску, глаукома, екзофтальм; нечіткість зору; у поодиноких випадках - сліпота (при введенні препарату в області обличчя та голови).
Порушення серця: хронічна серцева недостатність (у схильних пацієнтів), порушення ритму серця, брадикардія, тахікардія, гіпертрофічна міопатія у недоношених дітей, розрив міокарда після нещодавно перенесеного інфаркту міокарда.
Порушення судин: зниження артеріального тиску, підвищення артеріального тиску, тромбоемболічні ускладнення, васкуліт.
З боку ендокринної системи: вторинна недостатність надниркових залоз (особливо в період стресу при захворюванні, травмі, хірургічному втручанні); синдром Іценка-Кушинга; зниження толерантності до глюкози; "стероїдний" цукровий діабет або маніфестація латентного цукрового діабету; підвищення потреби в інсуліні чи пероральних гіпоглікемічних препаратах; при застосуванні під час вагітності – порушення внутрішньоутробного розвитку плода; затримка зростання та статевого розвитку у дітей; гірсутизм; гіпертригосп; пригнічення функції надниркових залоз та гіпофіза.
Порушення з боку обміну речовин та харчування: гіпернатріємія, підвищення виведення калію, збільшення виведення кальцію, гіпокаліємічний алкалоз, затримка рідини в тканинах, негативний азотистий баланс (через катаболізм білка), ліпоматоз (в т.ч. медіастинальний та епідуральний ліпоматоз, які можуть спричинити неврологічні ускладнення), підвищення маси тіла, підвищення апетиту.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту з можливою подальшою перфорацією та кровотечею, панкреатит, метеоризм, гикавка, нудота.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: гепатомегалія, підвищення активності «печінкових» ферментів (зазвичай оборотне).
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: м'язова слабкість, «стероїдна» міопатія, втрата м'язової маси, посилення міастенічних симптомів при тяжкій псевдопаралітичній міастенії, остеопороз, компресійний перелом хребта, асептичний некроз головки стегнових, сухожилля, нестабільність суглобів (при повторних внутрішньосуглобових введеннях).
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: порушення загоєння ран, атрофія та витончення шкіри, петехії, екхімози, підвищене потовиділення, дерматит, «стероїдні» вугрі, стрії, схильність до розвитку піодермії та кандидозу, зниження реакції при проведенні шкірних тестів , Витончення волосся на голові, алергічний дерматит, еритема.
Порушення з боку статевих органів та молочної залози: порушення менструального циклу, зміна рухливості та кількості сперматозоїдів.
Загальні розлади та порушення у місці введення: рідко – гіпер- або гіпопігментація, підшкірна та шкірна атрофія, асептичні абсцеси, «приплив» крові до обличчя після ін'єкції (або внутрішньосуглобового введення), нейрогенна артропатія.
особливі вказівкиПовідомлялося про тяжкі ускладнення з боку нервової системи (аж до летального результату) при епідуральному та інтратекальному введенні кортикостероїдів (під рентгеноскопічним контролем або без нього), що включають інфаркт спинного мозку, параплегію, квадриплегію, кіркову сліпоту та інсульт, але не обмежуються. Оскільки безпека та ефективність при епідуральному введенні кортикостероїдів не встановлені, цей спосіб введення не показаний для цієї групи лікарських препаратів.
Рекомендовані способи введення наведені в розділі «Спосіб застосування та дози».
Необхідно уникати внутрішньосудинного потрапляння препарату.
Через відсутність даних щодо ризику кальцифікації введення препарату у міжхребцевий простір протипоказане.
Рідкісні випадки розвитку анафілактоїдних/анафілактичних реакцій (аж до розвитку анафілактичного шоку) були відмічені при парентеральному введенні кортикостероїдів. Слід вжити необхідних запобіжних заходів перед введенням препарату, особливо за наявності у пацієнта в анамнезі відомостей про наявність алергічних реакцій на кортикостероїд.
Режим дозування та спосіб введення встановлюють індивідуально, залежно від показань, тяжкості захворювання та реакції пацієнта.
Доза повинна бути якомога меншою, а період застосування якомога коротшим. Початкову дозу підбирають до тих пір, поки не буде досягнуто необхідного терапевтичного ефекту. Потім поступово знижують дозу препарату Дипромета до мінімально ефективної підтримуючої дози. При відсутності ефекту від терапії, що проводиться, або при його тривалому застосуванні препарат скасовують так само, поступово знижуючи дозу.
При виникненні або загрозі виникнення стресової ситуації (не пов'язаної із захворюванням) може виникнути необхідність збільшення дози препарату Дипромета.
Спостереження за станом пацієнта здійснюють принаймні протягом одного року після закінчення тривалої терапії або застосування у високих дозах.
Введення препарату в м'які тканини, у вогнище ураження та внутрішньосуглобово може при вираженій місцевій дії одночасно призвести до системної дії.
Препарат Дипромета містить дві діючі речовини - похідні бетаметазону, одна з яких - бетаметазону натрію фосфат - швидко проникає в системний кровотік, у зв'язку з чим слід враховувати його можливу системну дію.
На фоні застосування препарату Дипромета можливе посилення наявної у пацієнта емоційної нестабільності або схильності до психозів.
При застосуванні препарату Дипромета у пацієнтів з цукровим діабетом може знадобитися корекція гіпоглікемічної терапії.
Пацієнтів, які отримують кортикостероїди, не слід вакцинувати проти віспи. Не слід проводити й іншу імунізацію у пацієнтів, які отримують глюкокортикостероїди (особливо у високих дозах), зважаючи на можливість розвитку неврологічних ускладнень та низьку імунну реакцію у відповідь (відсутність утворення антитіл). Однак проведення імунізації можливе при проведенні замісної терапії (наприклад, при первинній недостатності кори надниркових залоз). Пацієнтів, які отримують препарат Дипромета в дозах, що пригнічують імунітет, слід попередити про необхідність уникати контакту з хворими на вітряну віспу та кір (особливо важливо при застосуванні препарату у дітей).
Можливе пригнічення реакції при проведенні шкірних проб на фоні застосування кортикостероїдів.
При застосуванні препарату Дипромета слід враховувати, що кортикостероїди можуть маскувати ознаки інфекційного захворювання, а також знижувати опірність організму інфекціям.
Необхідно ретельно дотримуватись правил асептики та антисептики при введенні препарату.
Необхідно бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів з високим ризиком інфікування (на гемодіалізі або з зубними протезами).
Застосування препарату Дипромета при активному туберкульозі можливе лише у випадках блискавичного або дисемінованого туберкульозу у поєднанні з адекватною протитуберкульозною терапією. При застосуванні препарату Дипромета у пацієнтів з латентним туберкульозом або позитивною реакцією на туберкулін необхідне ретельне лікарське спостереження через небезпеку реактивації туберкульозу. При тривалому застосуванні кортикостероїдів такі пацієнти повинні отримувати специфічну хіміотерапію. При профілактичному застосуванні рифампіцину слід враховувати прискорення кліренсу печінкового бетаметазону (може знадобитися корекція його дози).
За наявності рідини у суглобовій порожнині слід виключити септичний процес. Помітне посилення хворобливості, набряклості, підвищення температури навколишніх тканин та подальше обмеження рухливості суглоба свідчать про септичний артрит. Необхідно провести дослідження аспірованої суглобової рідини. При підтвердженні діагнозу необхідно призначити відповідну антибактеріальну терапію. Застосування препарату Дипромета проти септичного артриту протипоказане.
Повторні ін'єкції суглоба при остеоартрозі можуть підвищити ризик руйнування суглоба. Введення глюкокортикостероїдів у тканину сухожилля поступово призводить до розриву сухожилля.
Після успішної внутрішньосуглобової терапії пацієнту слід уникати перевантаження суглоба.
Тривале застосування кортикостероїдів може призвести до задньої субкапсулярної катаракти (особливо у дітей), глаукомі з можливим ураженням зорового нерва і може сприяти розвитку вторинної очної інфекції (грибкової або вірусної). Необхідно періодично проводити офтальмологічне обстеження, особливо у пацієнтів, які отримують препарат Дипромету понад 6 місяців.
Застосування середніх та високих доз кортикостероїдів може призвести до підвищення артеріального тиску, затримки натрію та рідини в організмі та підвищеного виведення калію з організму (ці явища менш ймовірні у разі прийому синтетичних кортикостероїдів, якщо тільки вони не застосовуються у високих дозах). У цьому випадку слід розглянути необхідність призначення препаратів, що містять калій, і дієти з обмеженням кухонної солі. Усі кортикостероїди посилюють виведення кальцію.
При одночасному застосуванні препарату Дипромета та серцевих глікозидів або препаратів, що впливають на електролітний склад плазми, потрібний контроль водно-електролітного балансу.
З обережністю застосовують ацетилсаліцилову кислоту у комбінації з бетаметазоном при гіпопротромбінемії.
Дія кортикостероїдів посилюється у пацієнтів з гіпотиреозом та цирозом печінки.
Розвиток вторинної недостатності кори надниркових залоз у зв'язку з занадто швидкою скасуванням кортикостероїдів можливе протягом декількох місяців після закінчення терапії. У разі виникнення або загрози виникнення стресової ситуації протягом цього періоду терапію препаратом Дипромета слід відновити та одночасно призначити мінералокортикоїд (через можливе порушення секреції мінералокортикоїдів). Поступове скасування кортикостероїдів дозволяє зменшити ризик розвитку вторинної наднирникової недостатності.
На фоні застосування кортикостероїдів можлива зміна рухливості та числа сперматозоїдів.
При тривалій терапії кортикостероїдами доцільно розглянути можливість переходу з парентерального на пероральне застосування кортикостероїдів, з урахуванням оцінки співвідношення «користь/ризик».
Необхідно бути обережними при застосуванні кортикостероїдів у літніх пацієнтів; у пацієнтів з виразковим колітом при загрозі перфорації, з абсцесом або іншими гнійними інфекціями, дивертикулітом, з наявністю нещодавно створених кишкових анастомозів, активною або латентною виразковою хворобою шлунка та/або кишечнику, нирковою або печінковою недостатністю, артеріальною гіпертензією, овертопорозом, остеопорозом підозрюваними паразитарними інфекціями (наприклад, стронгілоїдозом).
При системному та місцевому (включаючи інтраназальне, інгаляційне та внутрішньоочне) застосування кортикостероїдів може виникати порушення зору. Якщо у пацієнта відзначаються такі симптоми, як нечіткість зору або інші порушення зору, слід вирішити питання про його направлення до офтальмолога для виявлення можливих причин, що включають катаракту, глаукому або рідкісні захворювання, наприклад, центральну серозну хоріоретинопатію (ЦСГ), які спостерігалися в ряді випадків при системному або місцевому застосуванні кортикостероїдів.
Застосування в педіатрії
Діти, яким проводиться терапія препаратом Дипромета (особливо тривала), повинні перебувати під ретельним медичним наглядом щодо можливого відставання у зростанні та розвитку вторинної недостатності кори надниркових залоз.
Застосування у спортсменів
Пацієнтам, які беруть участь у змаганнях під контролем Всесвітньої антидопінгової агенції (WADA), перед початком лікування препаратом слід ознайомитися з правилами WADA, оскільки застосування бетаметазону може вплинути на результати допінгового контролю.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами
Дані щодо впливу бетаметазону на здатність до керування транспортними засобами та механізмами відсутні. Однак, при появі на тлі тривалого лікування небажаних реакцій (нечіткість зору, запаморочення, безсоння) слід утриматися від керування транспортними засобами та механізмами.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25 ° С, в оригінальній упаковці (у пачці). Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВнутрішньом'язові, внутрішньосуглобові, навколосуглобові, інтрабурсальні, внутрішньошкірні, внутрішньотканинні та внутрішньоосередкові ін'єкції. Незначні розміри кристалів бетаметазону дипропіонату дозволяють застосовувати голки невеликого діаметру (26 калібру) для внутрішньошкірного введення та введення безпосередньо у вогнище ураження. НЕ ВВОДИТИ ВНУТРІШНО! НЕ ВВОДИТИ ПІДШКІРНО! Суворе дотримання правил асептики є обов'язковим при застосуванні препарату Дипромета. Шприц слід струсити перед застосуванням.
Режим дозування та спосіб введення встановлюють індивідуально залежно від показань, тяжкості захворювання та реакції пацієнта. При системній терапії початкова доза препарату Дипромета здебільшого становить 1-2 мл. Введення повторюють за необхідності, залежно від стану пацієнта. Внутрішньом'язове (в/м) введення препарату слід здійснювати глибоко в м'яз, вибираючи при цьому великі м'язи та уникаючи потрапляння в інші тканини (для запобігання атрофічним змінам тканин).
Препарат вводять в/м:
при важких станах, що вимагають вживання екстрених заходів, початкова доза становить 2 мл;
-при різних дерматологічних захворюваннях, як правило, достатньо запровадження 1 мл препарату Дипромета;
-при захворюваннях дихальної системи Початок дії препарату настає протягом декількох годин після внутрішньом'язового введення препарату. При бронхіальній астмі, сінній лихоманці, алергічному бронхіті та алергічному риніті суттєве поліпшення стану досягається після введення 1-2 мл препарату Дипромету;
-при лікуванні гострих та хронічних бурситів внутрішньом'язово вводиться 1 мл або 2 мл препарату Дипромета. За потреби введення препарату можна повторити.
Якщо задовільна клінічна відповідь не настає через достатній проміжок часу, препарат Дипромета слід відмінити та призначити іншу терапію.
При місцевому введенні одночасне застосування місцевоанестезуючого препарату необхідне лише в окремих випадках. Якщо воно бажане, то препарат Дипромета можна змішати в шприці з 1% або 2% розчином прокаїну або лідокаїну, які не містять метилпарабену, пропілпарабену, фенолу та інших подібних речовин. У шприц із препаратом Дипромета забирають з ампули місцевий анестетик та струшують протягом короткого періоду часу.
При гострих бурситах (субдельтовидному, підлопатковому, ліктьовому та переднадколінниковому) введення 1-2 мл препарату в синовіальну сумку полегшує біль і відновлює рухливість суглоба протягом декількох годин. Після усунення загострення при хронічних бурситах застосовують менші дози препарату.
При гострих тендосиновітах, тендинітах та перитендинітах одна ін'єкція препарату Дипромета покращує стан пацієнта; при хронічних – ін'єкцію повторюють залежно від реакції пацієнта. Слід уникати введення препарату у сухожилля.
Внутрішньосуглобове введення препарату Дипромета в дозі 0,5-2 мл знімає біль, зменшує обмеження рухливості суглобів при ревматоїдному артриті та остеоартрозі протягом 2-4 годин після введення. Тривалість терапевтичної дії значно варіює і може становити 4 та більше тижнів.
Рекомендовані дози препарату при введенні у великі суглоби (наприклад, колінний або кульшовий) складають від 1 до 2 мл; у середні (наприклад, ліктьовий) - 0,5-1 мл; у дрібні (наприклад, суглоби кистей) – 0,25-0,5 мл.
При дерматологічних захворюваннях: препарат Дипромета слід вводити внутрішньошкірно у вогнище ураження. Якщо препарат не вводити безпосередньо в уражену тканину, то у відповідь на терапію можливий розвиток легкого системного ефекту препарату. Препарат Дипромета вводиться внутрішньошкірно (не підшкірно) для 0,2 мл/см2. Загальна кількість препарату Дипромета, що вводиться на всі ділянки протягом кожного тижня, не повинна перевищувати 1 мл. Для введення в осередок ураження рекомендується застосовувати туберкуліновий шприц з голкою калібру 26G.
Разові дози, що рекомендуються (при інтервалі між введеннями 1 тиждень): бурсити під омозолелостями - 0,25 - 0,5 мл (як правило, ефективні 2 ін'єкції); бурсить під шпорою п'яти- 0,5 мл; бурсити при обмеженні рухливості великого пальця стопи – 0,5 мл; синовіальна кіста – 0,25 – 0,5 мл; тендосиновіт - 0,5 мл; гострий подагричний артрит – 0,5 – 1 мл.
Більшість ін'єкцій підходить туберкуліновий шприц з голкою калібру 25 G.
Після досягнення терапевтичного ефекту підтримуючу дозу препарату підбирають шляхом поступового зниження дози, що вводиться через відповідні інтервали часу. Зниження продовжують до досягнення ефективної мінімальної дози.
У разі виникнення (або загрози виникнення) стресової ситуації, не пов'язаної з існуючим захворюванням, може виникнути необхідність збільшення дози препарату Дипромета.
Скасування препарату після тривалої терапії проводять шляхом поступового зниження дози.
Спостереження за станом пацієнта здійснюють принаймні протягом одного року після закінчення тривалої терапії або застосування препарату Дипромету у високих дозах.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Дипромета суспензия для инъекций 7 мг/мл 1 мл амп 5 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 мл розчину містить: бетаметазон дипропіонат - 6,43 мг у перерахунку на бетаметазон - 5,00 мг; бетаметазону натрію фосфат – 2,63 мг у перерахунку на бетаметазон – 2,00 мг;
допоміжні речовини:
Метилпарагідроксибензоат – 1,30 мг; пропілпарагідроксибензоат – 0,20 мг; бензиловий спирт - 9,00 мг; макрогол-4000 - 20,00 мг; кармелозу натрію – 5,00 мг; натрію гідрофосфату додекагідрат – 5,04 мг; динатрію едетат – 0,10 мг; натрію хлорид – 5,00 мг; полісорбат 80 - 0,625 мг; хлористоводневої кислоти розчин 1 М – до pH = 7,4±0,1; вода для ін'єкцій – до 1,00 мл (1,0127 г).
Опис:
Суспензія містить білі або майже білі частинки, що легко ресуспендуються, без формування агломерату. Не містить сторонніх включень. При легкому струшуванні виходить біла або трохи жовтувата суспензія.
Суспензія
для ін'єкцій 7 мг/мл. По 1,0 мл препарату в ампули місткістю 2 мл з безбарвного скла, з кільцем для зламу. На ампулу наклеюють етикетку. По 5 ампул поміщають у контурну коміркову упаковку. По одній контурній комірковій упаковці разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.
ПротипоказанняГіперчутливість до бетаметазону або будь-якої з допоміжних речовин препарату, або інших кортикостероїдів;
Системні мікози;
внутрішньовенне, підшкірне, епідуральне, інтратекальне введення;
Введення безпосередньо у сухожилля м'язів;
При внутрішньосуглобовому введенні нестабільний суглоб, інфекційний артрит;
Введення в інфіковані порожнини та міжхребцевий простір;
Дитячий вік до 3 років (наявність у складі бензилового спирту);
Порушення коагуляції (в т.ч. лікування антикоагулянтами);
Період грудного вигодовування;
Одночасне введення імуносупресивних доз препарату з живими та ослабленими вакцинами;
Тромбоцитопенічна пурпура (внутрішньом'язове введення препарату);
Набряк головного мозку внаслідок черепно-мозкової травми.
З обережністю
Паразитарні та інфекційні захворювання вірусної, грибкової або бактеріальної природи (нині або нещодавно перенесені, включаючи нещодавній контакт з хворим) - простий герпес, оперізуючий герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір; амебіаз, стронгілоїдоз (встановлений або підозрюваний); активний та латентний туберкульоз. Застосування при тяжких інфекційних захворюваннях допустиме лише на тлі специфічної протимікробної терапії;
Поствакцинальний період (період тривалістю 8 тижнів до та 2 тижні після вакцинації), лімфаденіт після щеплення БЦЖ;
імунодефіцитні стани (в т.ч. СНІД або ВІЛ-інфікування);
Захворювання шлунково-кишкового тракту (ШКТ): виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, езофагіт, гастрит, гостра або латентна пептична виразка, нещодавно створений анастомоз кишечника, виразковий коліт з загрозою перфорації або абсцедування, диінфекцію;
Захворювання серцево-судинної системи, у т.ч. нещодавно перенесений інфаркт міокарда (у пацієнтів з гострим та підгострим інфарктом міокарда можливе поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини та внаслідок цього розрив серцевого м'яза); декомпенсована хронічна серцева недостатність; артеріальна гіпертензія; гіперліпідемія;
Ендокринні захворювання – цукровий діабет (у т.ч. зниження толерантності до глюкози), тиреотоксикоз, гіпотиреоз, хвороба Іценко-Кушинга;
Хронічна ниркова та/або печінкова недостатність, нефроуролітіаз, цироз печінки;
Гіпоальбумінемія та стани, що привертають до її виникнення;
Системний остеопороз, ожиріння III-IV ступеня, міастенія gravis, гострий психоз, поліомієліт (за винятком форми бульбарного енцефаліту), відкрито- та закритокутова глаукома, захворювання очей, спричинені Herpes simplex (через ризик перфорації рогівки), вагітність;
У пацієнтів похилого віку через підвищену чутливість до глюкокортикостероїдів, особливо у жінок у постменопаузі (високий ризик остеопорозу);
При судомному синдромі;
Для внутрішньосуглобового введення: загальний тяжкий стан пацієнта, неефективність (або короткочасність) дії 2 попередніх введень (з урахуванням індивідуальних властивостей ГКС, що застосовувалися);
Потрібне дотримання запобіжних заходів у пацієнтів у літньому віці через підвищену чутливість до кортикостероїдів, особливо у жінок у постменопаузі (високий ризик остеопорозу); при судомному синдромі.
Дозування7 мг/мл
Показання до застосуванняЛікування станів і захворювань, при яких кортикостероїд терапія дозволяє домогтися необхідного клінічного ефекту (необхідно враховувати, що при деяких захворюваннях кортикостероїд терапія є додатковою і не замінює стандартну терапію): • захворювання кістково-м'язової системи та м'яких тканин, у т. ч. ревматоїдний
артрит , остеоартроз, бурсити, анкілозуючий спондилоартрит, епікондиліт, радикуліт, кокцигодинія, ішіалгія, люмбаго, кривошия, гангліозна кіста, екзостоз, фасціїт, захворювання стоп;
• алергічні захворювання, у тому числі бронхіальна астма, сінна лихоманка (поліноз), алергічний бронхіт, сезонний або цілорічний риніт, лікарська алергія, сироваткова хвороба, реакції на укуси комах;
• дерматологічні захворювання, в т.ч. , кістозні вугри;
• системні захворювання сполучної тканини, включаючи системний червоний вовчак, склеродермію, дерматоміозит, вузликовий періартеріїт, гемобластози (паліативна терапія лейкозу та лімфом у дорослих; гострий лейкоз у дітей);
• первинна або вторинна недостатність кори надниркових залоз (при обов'язковому одночасному застосуванні мінералокортикоїдів);
• інші захворювання та патологічні стани, що вимагають системної глюкокортикостероїди терапії (адреногенітальний синдром, виразковий коліт, регіонарний ілеїт, синдром мальабсорбції, ураження слизової ока при необхідності введення препарату в кон'юнктивальний мішок, патологічні зміни крові при необхідності застосування глюкокортикостероїдів, нефрит, нефротичний синдром).
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиГКС (включаючи бетаметазон) метаболізуються ферментом CYP3A4.
Одночасне застосування з сильними інгібіторами CYP3A4 (наприклад, кетоконазолом, ітраконазолом, кларитроміцином, ритонавіром або препаратами, що містять кобіцистат) може призвести до збільшення експозиції кортикостероїдів і, внаслідок цього, до збільшення ризику розвитку системних НР. Слід уникати спільного застосування бетаметазону та сильних інгібіторів CYP3A4, якщо очікувана користь від терапії кортикостероїдами не перевищує ризик розвитку системних НР. У разі необхідності одночасного застосування бетаметазону з сильними інгібіторами CYP3A4 слід проводити ретельний моніторинг стану пацієнтів щодо ризику системних НР.
При одночасному застосуванні фенобарбіталу, рифампіцину, фенітоїну або ефедрину можливе прискорення метаболізму бетаметазону при зниженні його терапевтичної активності.
При одночасному застосуванні бетаметазону та естрогенів може знадобитися корекція дози бетаметазону (через ризик передозування).
При сумісному застосуванні бетаметазону та калій виводять діуретиків підвищується ймовірність розвитку гіпокаліємії.
Одночасне застосування кортикостероїдів та серцевих глікозидів підвищує ризик виникнення аритмії або дигіталісної інтоксикації (через гіпокаліємію). Бетаметазон може посилювати виведення калію, спричинене амфотерицином.
При сумісному застосуванні бетаметазону та пероральних антикоагулянтів можливі зміни згортання крові, що вимагають корекції дози антикоагулянтів.
При комбінованому застосуванні кортикостероїдів з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП) або з етанолом (або етанолвмісними препаратами) можливе підвищення частоти розвитку або інтенсивності ерозивно-виразкових уражень ШКТ.
При сумісному застосуванні глюкокортикостероїдів можуть знизити концентрацію саліцилатів у плазмі крові.
Одночасне введення глюкокортикостероїдів та соматропіну може призвести до уповільнення абсорбції останнього (слід уникати введення доз бетаметазону, що перевищують 0,3-0,45 мг/м поверхні тіла на день).
ГКС можуть впливати на азотний блакитний тетразолевий тест на бактеріальну інфекцію і викликати помилково-негативний результат.
Аміноглутетімід може спричинити посилення або ослаблення пригнічення функції кори надниркових залоз, спричиненого кортикостероїдами. Аміноглутетимід викликає зниження секреції кортизолу наднирковими залозами, з подальшим підвищенням секреції гіпофізарного адренокортикотропного гормону (АКТГ), який може нейтралізувати блокаду синтезу адренокортикальних стероїдів аміноглутетимідом, приводячи до посилення функції надниркових залоз. Отже, слід рекомендувати лікарям ознайомитися з інформацією щодо одночасного застосування препарату Дипромету з аміноглутетимідом.
глюкокортикостероїди можуть зменшити ефект інгібіторів холінестерази, що може призвести до розвитку вираженої м'язової слабкості у пацієнтів з міастенією gravis. По можливості, інгібітори холінестерази повинні бути скасовані принаймні за 24 години до початку терапії кортикостероїдами.
При одночасному застосуванні глюкокортикостероїдів та ізоніазиду можливе зниження концентрації ізоніазиду в плазмі крові. Слід ретельно контролювати стан пацієнтів, які приймають ізоніазид.
Одночасне застосування циклоспорину та кортикостероїдів може призвести до підвищення концентрації циклоспорину та посилення дії кортикостероїдів. Існує високий ризик розвитку судом.
При одночасному застосуванні кортикостероїдів з антибіотиками групи макролідів можливе значне зменшення виведення кортикостероїдів.
При одночасному застосуванні з колестераміном можливе збільшення виведення кортикостероїдів.
При застосуванні бетаметазону у пацієнтів з цукровим діабетом може знадобитися корекція гіпоглікемічної терапії.
ПередозуванняСимптоми
Гостра передозування бетаметазону не веде до загрозливих для життя ситуацій. Введення високих доз кортикостероїдів протягом кількох днів не призводить до небажаних наслідків (за винятком випадків застосування дуже високих доз або за наявності у пацієнта цукрового діабету, глаукоми, загострення ерозивно-виразкових уражень ШКТ або при одночасному застосуванні серцевих глікозидів, непрямих антикоагулянтів або калій виводять діу .
Лікування
Необхідний ретельний медичний контроль за станом пацієнта; слід підтримувати оптимальне споживання рідини та контролювати вміст електролітів у плазмі та в сечі (особливо співвідношення іонів натрію та калію). За потреби слід провести відповідну терапію.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Глюкокортикостероїд (ГКС). Код АТХ: H02AB01
Фармакодинаміка:
Бетаметазон - синтетичний глюкокортикоїд, має високу глюкокортикостероїдну і незначну мінералокортикоїдну активність. Бетаметазон має протизапальну, протиалергічну та імунодепресивну дію, а також надає виражену та різноманітну дію на різні види обміну речовин.
Взаємодіє зі специфічними цитоплазматичними рецепторами з утворенням комплексу, що проникає в ядро клітини, та стимулює синтез матричної рибонуклеїнової кислоти, остання індукує утворення білків, у т.ч. ліпокортину, що опосередковують клітинні ефекти. Ліпокортин пригнічує фосфоліпазу А2, пригнічує вивільнення арахідонової кислоти і пригнічує синтез ендоперекисів, простагландинів, лейкотрієнів, що сприяють процесам запалення, алергії та ін. Білковий обмін: зменшує кількість білка в плазмі крові у печінці та нирках, посилює катаболізм білка у м'язовій тканині.
Ліпідний обмін: підвищує синтез вищих жирних кислот та тригліцеридів, перерозподіляє жир (накопичення жиру переважно в області плечового поясу, обличчя, живота), призводить до розвитку гіперхолестеринемії.
Вуглеводний обмін: збільшує всмоктування вуглеводів із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), підвищує активність глюкозо-6-фосфатази, що призводить до підвищення надходження глюкози з печінки в кров, підвищує активність фосфоенолпіруваткарбоксилази та синтез амінотрансфераз, що призводять до амінотрансфераз.
Водно-електролітний обмін: затримує іони натрію та воду в організмі, стимулює виведення іонів калію (мінералокортикоїдна активність), знижує всмоктування кальцію із ШКТ, «вимиває» іони кальцію з кісток і підвищує їх виведення нирками.
Протизапальна дія пов'язана з пригніченням вивільнення еозинофілів медіаторів запалення; індукуванням утворення ліпокортину та зменшенням кількості опасистих клітин, що виробляють гіалуронову кислоту; зменшення проникності капілярів; стабілізацією клітинних мембран та мембран органел (особливо лізосомальних).
Протиалергічний ефект розвивається в результаті пригнічення синтезу і секреції медіаторів алергії, гальмування вивільнення з сенсибілізованих опасистих клітин і базофілів гістаміну та інших біологічно активних речовин, гальмування дозрівання та диференціювання Т- і В-лімфоцитів і опасистих ліків. антитілоутворення, зміни імунної відповіді організму
Підвищує чутливість бета-адренорецепторів бронхів дрібного та середнього калібру до ендогенних катехоламінів та екзогенних симпатоміметиків, знижує в'язкість секрету слизової оболонки бронхів за рахунок пригнічення або скорочення його продукції.
Імунодепресивна дія обумовлена гальмуванням вивільнення цитокінів (інтерлейкіну-1, інтерлейкіну-2, гамма-інтерферону) з лімфоцитів та макрофагів. Пригнічує синтез та секрецію АКТГ і вдруге – синтез ендогенних кортикостероїдів.
Пригнічує секрецію тиреотропного гормону (ТТГ) та фолікулостимулюючого гормону (ФСГ).
Пригнічує вивільнення бета-ліпотропіну, але не знижує вміст бета-ендорфіну, що циркулює.
Гальмує сполучнотканинні реакції в ході запального процесу і знижує можливість утворення рубцевої тканини.
Бетаметазону натрію фосфат є легкорозчинною сполукою, яка добре всмоктується після парентерального введення у тканини та забезпечує швидкий ефект. Бетаметазону дипропіонат має повільніше всмоктування. Комбінуванням цих солей бетаметазону можливе створення лікарського препарату як із короткочасною (але швидкою), так і тривалою дією. Залежно від способу застосування (внутрішньом'язово (в/м), внутрішньоартикулярно, періартикулярно, внутрішньошкірно (в/к)) досягається загальний або місцевий ефект.
Фармакокінетика:
Бетаметазону натрію фосфат добре розчинний у воді і після внутрішньом'язового введення швидко піддається гідролізу і практично відразу абсорбується з місця введення, що забезпечує швидкий початок терапевтичної дії. Практично повністю виводиться протягом дня після введення.
Бетаметазону дипропіонат повільно абсорбується з депо, метаболізується поступово, що зумовлює тривалу дію препарату, та виводиться протягом більш ніж 10 днів.
Бетаметазон добре зв'язується із білками плазми (62,5%). Метаболізується у печінці з утворенням переважно неактивних метаболітів. Виводиться переважно нирками.
Вагітність та годування груддюВагітність
У зв'язку з відсутністю контрольованих досліджень безпеки застосування бетаметазону при вагітності застосування препарату Дипромета під час вагітності або у жінок із збереженим репродуктивним потенціалом показано лише в тому випадку, коли очікуваний терапевтичний ефект для матері перевищує ризик можливого негативного впливу препарату на плід. Слід ретельно контролювати стан пацієнток із затримкою рідини або гестозами другої половини вагітності (особливо тяжкого ступеня – прееклампсією, еклампсією). Кортикостероїди проникають через плацентарний бар'єр і можуть досягати високих концентрацій в організмі плода. Новонароджені, матері яких отримували терапевтичні дози кортикостероїдів під час вагітності, повинні перебувати під медичним контролем (для раннього виявлення ознак надниркової недостатності). Застосування кортикостероїдів у вагітних тварин може викликати вади внутрішньоутробного розвитку плода, включаючи ущелину піднебіння («вовча паща»), затримку внутрішньоутробного розвитку плода, і впливати на ріст та розвиток головного мозку. Відсутні дані про збільшення на фоні застосування кортикостероїдів у людини випадків розвитку вроджених вад розвитку, таких як ущелина неба/губи. Однак при тривалому або неодноразовому застосуванні під час вагітності застосування кортикостероїдів може збільшувати ризик затримки внутрішньоутробного розвитку плода. Теоретично після пренатального застосування кортикостероїдів можливий розвиток гіпофункції надниркових залоз у новонароджених, яка, як правило, спонтанно проходить після народження і в поодиноких випадках є клінічно значущою. При застосуванні бетаметазону під час вагітності у новонароджених були зареєстровані випадки гіпертрофії міокарда та гастроезофагеального рефлюксу. При системному застосуванні у вагітних жінок бетаметазон може призвести до транзиторного зменшення частоти серцевих скорочень (ЧСС) та пригнічення біофізичної активності плода, які широко використовуються для оцінки стану плода. Дані характеристики можуть включати зниження кількості дихальних рухів, рухової активності плода та ЧСС у плода.
Період грудного вигодовування
При необхідності застосування бетаметазону в період грудного вигодовування, враховуючи важливість терапії кортикостероїдами для матері та можливість розвитку небажаних ефектів у дитини, грудне вигодовування слід припинити.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаЧастота розвитку та вираженість небажаних реакцій (НР), як при застосуванні та інших кортикостероїдів, залежать від величини застосовуваної дози та тривалості застосування препарату. Ці реакції зазвичай є оборотними і можуть бути усунені або зменшені при зниженні дози.
З боку імунної системи: алергічні або анафілактичні реакції, включаючи анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк.
З боку нервової системи: судоми, підвищення внутрішньочерепного тиску з набряком диска зорового нерва (зазвичай після закінчення терапії), запаморочення, біль голови, неврит, нейропатія, парестезії, при інтратекальному введенні - арахноїдит, менінгіт, парез/параліч, сенсорні порушення.
З боку психіки: ейфорія, зміни настрою, депресія (з вираженими психотичними реакціями), особистісні розлади, підвищена дратівливість, безсоння.
Порушення з боку органу зору: задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску, глаукома, екзофтальм; нечіткість зору; у поодиноких випадках - сліпота (при введенні препарату в області обличчя та голови).
Порушення серця: хронічна серцева недостатність (у схильних пацієнтів), порушення ритму серця, брадикардія, тахікардія, гіпертрофічна міопатія у недоношених дітей, розрив міокарда після нещодавно перенесеного інфаркту міокарда.
Порушення судин: зниження артеріального тиску, підвищення артеріального тиску, тромбоемболічні ускладнення, васкуліт.
З боку ендокринної системи: вторинна недостатність надниркових залоз (особливо в період стресу при захворюванні, травмі, хірургічному втручанні); синдром Іценка-Кушинга; зниження толерантності до глюкози; "стероїдний" цукровий діабет або маніфестація латентного цукрового діабету; підвищення потреби в інсуліні чи пероральних гіпоглікемічних препаратах; при застосуванні під час вагітності – порушення внутрішньоутробного розвитку плода; затримка зростання та статевого розвитку у дітей; гірсутизм; гіпертригосп; пригнічення функції надниркових залоз та гіпофіза.
Порушення з боку обміну речовин та харчування: гіпернатріємія, підвищення виведення калію, збільшення виведення кальцію, гіпокаліємічний алкалоз, затримка рідини в тканинах, негативний азотистий баланс (через катаболізм білка), ліпоматоз (в т.ч. медіастинальний та епідуральний ліпоматоз, які можуть спричинити неврологічні ускладнення), підвищення маси тіла, підвищення апетиту.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту з можливою подальшою перфорацією та кровотечею, панкреатит, метеоризм, гикавка, нудота.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: гепатомегалія, підвищення активності «печінкових» ферментів (зазвичай оборотне).
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: м'язова слабкість, «стероїдна» міопатія, втрата м'язової маси, посилення міастенічних симптомів при тяжкій псевдопаралітичній міастенії, остеопороз, компресійний перелом хребта, асептичний некроз головки стегнових, сухожилля, нестабільність суглобів (при повторних внутрішньосуглобових введеннях).
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: порушення загоєння ран, атрофія та витончення шкіри, петехії, екхімози, підвищене потовиділення, дерматит, «стероїдні» вугрі, стрії, схильність до розвитку піодермії та кандидозу, зниження реакції при проведенні шкірних тестів , Витончення волосся на голові, алергічний дерматит, еритема.
Порушення з боку статевих органів та молочної залози: порушення менструального циклу, зміна рухливості та кількості сперматозоїдів.
Загальні розлади та порушення у місці введення: рідко – гіпер- або гіпопігментація, підшкірна та шкірна атрофія, асептичні абсцеси, «приплив» крові до обличчя після ін'єкції (або внутрішньосуглобового введення), нейрогенна артропатія.
особливі вказівкиПовідомлялося про тяжкі ускладнення з боку нервової системи (аж до летального результату) при епідуральному та інтратекальному введенні кортикостероїдів (під рентгеноскопічним контролем або без нього), що включають інфаркт спинного мозку, параплегію, квадриплегію, кіркову сліпоту та інсульт, але не обмежуються. Оскільки безпека та ефективність при епідуральному введенні кортикостероїдів не встановлені, цей спосіб введення не показаний для цієї групи лікарських препаратів.
Рекомендовані способи введення наведені в розділі «Спосіб застосування та дози».
Необхідно уникати внутрішньосудинного потрапляння препарату.
Через відсутність даних щодо ризику кальцифікації введення препарату у міжхребцевий простір протипоказане.
Рідкісні випадки розвитку анафілактоїдних/анафілактичних реакцій (аж до розвитку анафілактичного шоку) були відмічені при парентеральному введенні кортикостероїдів. Слід вжити необхідних запобіжних заходів перед введенням препарату, особливо за наявності у пацієнта в анамнезі відомостей про наявність алергічних реакцій на кортикостероїд.
Режим дозування та спосіб введення встановлюють індивідуально, залежно від показань, тяжкості захворювання та реакції пацієнта.
Доза повинна бути якомога меншою, а період застосування якомога коротшим. Початкову дозу підбирають до тих пір, поки не буде досягнуто необхідного терапевтичного ефекту. Потім поступово знижують дозу препарату Дипромета до мінімально ефективної підтримуючої дози. При відсутності ефекту від терапії, що проводиться, або при його тривалому застосуванні препарат скасовують так само, поступово знижуючи дозу.
При виникненні або загрозі виникнення стресової ситуації (не пов'язаної із захворюванням) може виникнути необхідність збільшення дози препарату Дипромета.
Спостереження за станом пацієнта здійснюють принаймні протягом одного року після закінчення тривалої терапії або застосування у високих дозах.
Введення препарату в м'які тканини, у вогнище ураження та внутрішньосуглобово може при вираженій місцевій дії одночасно призвести до системної дії.
Препарат Дипромета містить дві діючі речовини - похідні бетаметазону, одна з яких - бетаметазону натрію фосфат - швидко проникає в системний кровотік, у зв'язку з чим слід враховувати його можливу системну дію.
На фоні застосування препарату Дипромета можливе посилення наявної у пацієнта емоційної нестабільності або схильності до психозів.
При застосуванні препарату Дипромета у пацієнтів з цукровим діабетом може знадобитися корекція гіпоглікемічної терапії.
Пацієнтів, які отримують кортикостероїди, не слід вакцинувати проти віспи. Не слід проводити й іншу імунізацію у пацієнтів, які отримують глюкокортикостероїди (особливо у високих дозах), зважаючи на можливість розвитку неврологічних ускладнень та низьку імунну реакцію у відповідь (відсутність утворення антитіл). Однак проведення імунізації можливе при проведенні замісної терапії (наприклад, при первинній недостатності кори надниркових залоз). Пацієнтів, які отримують препарат Дипромета в дозах, що пригнічують імунітет, слід попередити про необхідність уникати контакту з хворими на вітряну віспу та кір (особливо важливо при застосуванні препарату у дітей).
Можливе пригнічення реакції при проведенні шкірних проб на фоні застосування кортикостероїдів.
При застосуванні препарату Дипромета слід враховувати, що кортикостероїди можуть маскувати ознаки інфекційного захворювання, а також знижувати опірність організму інфекціям.
Необхідно ретельно дотримуватись правил асептики та антисептики при введенні препарату.
Необхідно бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів з високим ризиком інфікування (на гемодіалізі або з зубними протезами).
Застосування препарату Дипромета при активному туберкульозі можливе лише у випадках блискавичного або дисемінованого туберкульозу у поєднанні з адекватною протитуберкульозною терапією. При застосуванні препарату Дипромета у пацієнтів з латентним туберкульозом або позитивною реакцією на туберкулін необхідне ретельне лікарське спостереження через небезпеку реактивації туберкульозу. При тривалому застосуванні кортикостероїдів такі пацієнти повинні отримувати специфічну хіміотерапію. При профілактичному застосуванні рифампіцину слід враховувати прискорення кліренсу печінкового бетаметазону (може знадобитися корекція його дози).
За наявності рідини у суглобовій порожнині слід виключити септичний процес. Помітне посилення хворобливості, набряклості, підвищення температури навколишніх тканин та подальше обмеження рухливості суглоба свідчать про септичний артрит. Необхідно провести дослідження аспірованої суглобової рідини. При підтвердженні діагнозу необхідно призначити відповідну антибактеріальну терапію. Застосування препарату Дипромета проти септичного артриту протипоказане.
Повторні ін'єкції суглоба при остеоартрозі можуть підвищити ризик руйнування суглоба. Введення глюкокортикостероїдів у тканину сухожилля поступово призводить до розриву сухожилля.
Після успішної внутрішньосуглобової терапії пацієнту слід уникати перевантаження суглоба.
Тривале застосування кортикостероїдів може призвести до задньої субкапсулярної катаракти (особливо у дітей), глаукомі з можливим ураженням зорового нерва і може сприяти розвитку вторинної очної інфекції (грибкової або вірусної). Необхідно періодично проводити офтальмологічне обстеження, особливо у пацієнтів, які отримують препарат Дипромету понад 6 місяців.
Застосування середніх та високих доз кортикостероїдів може призвести до підвищення артеріального тиску, затримки натрію та рідини в організмі та підвищеного виведення калію з організму (ці явища менш ймовірні у разі прийому синтетичних кортикостероїдів, якщо тільки вони не застосовуються у високих дозах). У цьому випадку слід розглянути необхідність призначення препаратів, що містять калій, і дієти з обмеженням кухонної солі. Усі кортикостероїди посилюють виведення кальцію.
При одночасному застосуванні препарату Дипромета та серцевих глікозидів або препаратів, що впливають на електролітний склад плазми, потрібний контроль водно-електролітного балансу.
З обережністю застосовують ацетилсаліцилову кислоту у комбінації з бетаметазоном при гіпопротромбінемії.
Дія кортикостероїдів посилюється у пацієнтів з гіпотиреозом та цирозом печінки.
Розвиток вторинної недостатності кори надниркових залоз у зв'язку з занадто швидкою скасуванням кортикостероїдів можливе протягом декількох місяців після закінчення терапії. У разі виникнення або загрози виникнення стресової ситуації протягом цього періоду терапію препаратом Дипромета слід відновити та одночасно призначити мінералокортикоїд (через можливе порушення секреції мінералокортикоїдів). Поступове скасування кортикостероїдів дозволяє зменшити ризик розвитку вторинної наднирникової недостатності.
На фоні застосування кортикостероїдів можлива зміна рухливості та числа сперматозоїдів.
При тривалій терапії кортикостероїдами доцільно розглянути можливість переходу з парентерального на пероральне застосування кортикостероїдів, з урахуванням оцінки співвідношення «користь/ризик».
Необхідно бути обережними при застосуванні кортикостероїдів у літніх пацієнтів; у пацієнтів з виразковим колітом при загрозі перфорації, з абсцесом або іншими гнійними інфекціями, дивертикулітом, з наявністю нещодавно створених кишкових анастомозів, активною або латентною виразковою хворобою шлунка та/або кишечнику, нирковою або печінковою недостатністю, артеріальною гіпертензією, овертопорозом, остеопорозом підозрюваними паразитарними інфекціями (наприклад, стронгілоїдозом).
При системному та місцевому (включаючи інтраназальне, інгаляційне та внутрішньоочне) застосування кортикостероїдів може виникати порушення зору. Якщо у пацієнта відзначаються такі симптоми, як нечіткість зору або інші порушення зору, слід вирішити питання про його направлення до офтальмолога для виявлення можливих причин, що включають катаракту, глаукому або рідкісні захворювання, наприклад, центральну серозну хоріоретинопатію (ЦСГ), які спостерігалися в ряді випадків при системному або місцевому застосуванні кортикостероїдів.
Застосування в педіатрії
Діти, яким проводиться терапія препаратом Дипромета (особливо тривала), повинні перебувати під ретельним медичним наглядом щодо можливого відставання у зростанні та розвитку вторинної недостатності кори надниркових залоз.
Застосування у спортсменів
Пацієнтам, які беруть участь у змаганнях під контролем Всесвітньої антидопінгової агенції (WADA), перед початком лікування препаратом слід ознайомитися з правилами WADA, оскільки застосування бетаметазону може вплинути на результати допінгового контролю.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами
Дані щодо впливу бетаметазону на здатність до керування транспортними засобами та механізмами відсутні. Однак, при появі на тлі тривалого лікування небажаних реакцій (нечіткість зору, запаморочення, безсоння) слід утриматися від керування транспортними засобами та механізмами.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25 ° С, в оригінальній упаковці (у пачці). Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВнутрішньом'язові, внутрішньосуглобові, навколосуглобові, інтрабурсальні, внутрішньошкірні, внутрішньотканинні та внутрішньоосередкові ін'єкції. Незначні розміри кристалів бетаметазону дипропіонату дозволяють застосовувати голки невеликого діаметру (26 калібру) для внутрішньошкірного введення та введення безпосередньо у вогнище ураження. НЕ ВВОДИТИ ВНУТРІШНО! НЕ ВВОДИТИ ПІДШКІРНО! Суворе дотримання правил асептики є обов'язковим при застосуванні препарату Дипромета. Шприц слід струсити перед застосуванням.
Режим дозування та спосіб введення встановлюють індивідуально залежно від показань, тяжкості захворювання та реакції пацієнта. При системній терапії початкова доза препарату Дипромета здебільшого становить 1-2 мл. Введення повторюють за необхідності, залежно від стану пацієнта. Внутрішньом'язове (в/м) введення препарату слід здійснювати глибоко в м'яз, вибираючи при цьому великі м'язи та уникаючи потрапляння в інші тканини (для запобігання атрофічним змінам тканин).
Препарат вводять в/м:
при важких станах, що вимагають вживання екстрених заходів, початкова доза становить 2 мл;
-при різних дерматологічних захворюваннях, як правило, достатньо запровадження 1 мл препарату Дипромета;
-при захворюваннях дихальної системи Початок дії препарату настає протягом декількох годин після внутрішньом'язового введення препарату. При бронхіальній астмі, сінній лихоманці, алергічному бронхіті та алергічному риніті суттєве поліпшення стану досягається після введення 1-2 мл препарату Дипромету;
-при лікуванні гострих та хронічних бурситів внутрішньом'язово вводиться 1 мл або 2 мл препарату Дипромета. За потреби введення препарату можна повторити.
Якщо задовільна клінічна відповідь не настає через достатній проміжок часу, препарат Дипромета слід відмінити та призначити іншу терапію.
При місцевому введенні одночасне застосування місцевоанестезуючого препарату необхідне лише в окремих випадках. Якщо воно бажане, то препарат Дипромета можна змішати в шприці з 1% або 2% розчином прокаїну або лідокаїну, які не містять метилпарабену, пропілпарабену, фенолу та інших подібних речовин. У шприц із препаратом Дипромета забирають з ампули місцевий анестетик та струшують протягом короткого періоду часу.
При гострих бурситах (субдельтовидному, підлопатковому, ліктьовому та переднадколінниковому) введення 1-2 мл препарату в синовіальну сумку полегшує біль і відновлює рухливість суглоба протягом декількох годин. Після усунення загострення при хронічних бурситах застосовують менші дози препарату.
При гострих тендосиновітах, тендинітах та перитендинітах одна ін'єкція препарату Дипромета покращує стан пацієнта; при хронічних – ін'єкцію повторюють залежно від реакції пацієнта. Слід уникати введення препарату у сухожилля.
Внутрішньосуглобове введення препарату Дипромета в дозі 0,5-2 мл знімає біль, зменшує обмеження рухливості суглобів при ревматоїдному артриті та остеоартрозі протягом 2-4 годин після введення. Тривалість терапевтичної дії значно варіює і може становити 4 та більше тижнів.
Рекомендовані дози препарату при введенні у великі суглоби (наприклад, колінний або кульшовий) складають від 1 до 2 мл; у середні (наприклад, ліктьовий) - 0,5-1 мл; у дрібні (наприклад, суглоби кистей) – 0,25-0,5 мл.
При дерматологічних захворюваннях: препарат Дипромета слід вводити внутрішньошкірно у вогнище ураження. Якщо препарат не вводити безпосередньо в уражену тканину, то у відповідь на терапію можливий розвиток легкого системного ефекту препарату. Препарат Дипромета вводиться внутрішньошкірно (не підшкірно) для 0,2 мл/см2. Загальна кількість препарату Дипромета, що вводиться на всі ділянки протягом кожного тижня, не повинна перевищувати 1 мл. Для введення в осередок ураження рекомендується застосовувати туберкуліновий шприц з голкою калібру 26G.
Разові дози, що рекомендуються (при інтервалі між введеннями 1 тиждень): бурсити під омозолелостями - 0,25 - 0,5 мл (як правило, ефективні 2 ін'єкції); бурсить під шпорою п'яти- 0,5 мл; бурсити при обмеженні рухливості великого пальця стопи – 0,5 мл; синовіальна кіста – 0,25 – 0,5 мл; тендосиновіт - 0,5 мл; гострий подагричний артрит – 0,5 – 1 мл.
Більшість ін'єкцій підходить туберкуліновий шприц з голкою калібру 25 G.
Після досягнення терапевтичного ефекту підтримуючу дозу препарату підбирають шляхом поступового зниження дози, що вводиться через відповідні інтервали часу. Зниження продовжують до досягнення ефективної мінімальної дози.
У разі виникнення (або загрози виникнення) стресової ситуації, не пов'язаної з існуючим захворюванням, може виникнути необхідність збільшення дози препарату Дипромета.
Скасування препарату після тривалої терапії проводять шляхом поступового зниження дози.
Спостереження за станом пацієнта здійснюють принаймні протягом одного року після закінчення тривалої терапії або застосування препарату Дипромету у високих дозах.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Дипромета суспензия для инъекций 7 мг/мл 1 мл амп 5 шт производится компанией РОМФАРМ. Само производство расположено в стране Румыния.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Дипромета суспензия для инъекций 7 мг/мл 1 мл амп 5 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Дипромета суспензия для инъекций 7 мг/мл 1 мл амп 5 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Дипромета суспензия для инъекций 7 мг/мл 1 мл шприц ... Дипромета суспензия для инъекций 7 мг/мл 1 мл шприц 1 шт, Дипроспан суспензия для инъекций 1 мл амп 1 шт Дипроспан суспензия для инъекций 1 мл амп 1 шт, Флостерон суспензия для инъекций 7 мг/мл 1 мл амп 1 шт Флостерон суспензия для инъекций 7 мг/мл 1 мл амп 1 шт, Флостерон суспензия для инъекций 7 мг/мл 1 мл амп 5 шт Флостерон суспензия для инъекций 7 мг/мл 1 мл амп 5 шт.
Пока нет комментариев