Динамико таб п/п/об 100мг 12 шт
Динамико таб п/п/об 100мг 12 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: силденафілу цитрат 140,48 мг (у перерахунку на силденафіл 100,00 мг);
Допоміжні речовини:
Целюлоза мікрокристалічна 411,52 мг; кроскармелоза натрію 21,00 мг; гіпролоза 18,00 мг; кремнію діоксид колоїдний безводний 3,00 мг; магнію стеарат 6,00 мг;
Плівкова оболонка: Опадрай II 31F58914 білий (гіпромелоза, лактози моногідрат, титану діоксид (Е 171), макрогол-4000, натрію цитрат) 23,82 мг, індигокармін (Е 132) 0,18 мг.
Опис:
Овальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою блакитного кольору, з ризиком з обох боків.
Форма випуску:
Пігулки, покриті плівковою оболонкою 100 мг. По 4 таблетки в блістер із ПВХ/ПВДХ/алюмінієвої фольги або з ОПА/алюмінієвої фольги/ПВДХ/алюмінієвої фольги. По 3 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку, на яку можуть бути додатково нанесені захисні наклейки.
ПротипоказанняГіперчутливість до силденафілу або до будь-якого іншого компонента препарату;
Одночасний прийом донаторів оксиду азоту або органічних нітратів або нітратів у будь-яких лікарських формах;
Одночасний прийом ритонавіру;
Пацієнтам, для яких сексуальна активність небажана, у тому числі з тяжкими серцево-судинними захворюваннями, такими як: нестабільна стенокардія, тяжка серцева недостатність, що загрожують життю аритмії; спільне застосування із стимуляторами гуанілатциклази, такими як ріоцигуат, - оскільки це може призводити до симптоматичної гіпотензії;
артеріальна гіпотензія (артеріальний тиск (АТ) менше 90/50 мм рт. ст.);
Пацієнтам із втратою зору на одне око внаслідок передньої ішемічної оптичної нейропатії неартеріального генезу (незалежно від того, чи це сталося внаслідок прийому інгібітору ФДЕ5 чи ні);
Спадкові дегенеративні захворювання сітківки, зокрема пігментний ретиніт (менша частина таких пацієнтів має генетичне захворювання ФДЕ сітківки);
Тяжка печінкова недостатність;
Жіноча стать;
вік до 18 років;
Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція;
Безпека та ефективність силденафіалу при сумісному застосуванні з іншими засобами лікування порушень ерекції не вивчалися, тому застосування подібних комбінацій не рекомендується (див. розділ «Особливі вказівки»).
Обережно:
Анатомічна деформація статевого члена (ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) (див. розділ «Особливі вказівки»);
Захворювання, що сприяють розвитку приапізму (серповидно-клітинна анемія, множинна мієлома, лейкоз, тромбоцитемія) (див. розділ «Особливі вказівки»);
Захворювання, що супроводжуються кровотечею;
Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення;
Порушення функції печінки;
Тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв);
Пацієнти з епізодом розвитку передньої неартеріїтної ішемічної нейропатії зорового нерва в анамнезі (див. розділ «Особливі вказівки»);
Одночасний прийом блокаторів альфа-адренорецепторів.
Дозування100 мг
Показання до застосуванняЛікування еректильної дисфункції, що характеризується нездатністю до досягнення або збереження ерекції статевого члена, достатньою для задовільного статевого акту. Ефективний лише за сексуальної стимуляції.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиВплив інших лікарських препаратів на фармакокінетику силденафілу:
Метаболізм силденафілу відбувається в основному під дією ізоферментів цитохрому CYP3A4 (основний шлях) та CYP2C9, тому інгібітори цих ізоферментів можуть зменшити кліренс силденафілу, а індуктори. Відмічено зниження кліренсу силденафілу при одночасному застосуванні інгібіторів ізоферменту цитохрому CYP3A4 (кетоконазол, еритроміцин, циметидин).
Циметидин (800 мг), неспецифічний інгібітор ізоферменту цитохрому CYP3A4, при сумісному прийомі з силденафілом (50 мг) викликає підвищення концентрації силденафілу в плазмі на 56%.
Одноразовий прийом 100 мг силденафілу разом з еритроміцином (по 500 мг/добу 2 рази на день протягом 5 днів), помірним інгібітором ізоферменту цитохрому CYP3A4, на тлі досягнення постійної концентрації еритроміцину в крові, призводить до збільшення AUC сил8а
При сумісному прийомі силденафілу (одноразово 100 мг) і саквінавіру (1200 мг/день 3 рази на день), інгібітору ВІЛ-протеази та ізоферменту цитохрому CYP3A4, на тлі досягнення постійної концентрації саквінавіру в крові Смах силденафіл 210%. Силденафіл не впливає на фармакокінетику саквінавіру.
Більш сильні інгібітори ізоферменту цитохрому CYP3A4, такі як кетоконазол та ітраконазол, можуть викликати сильніші зміни фармакокінетики силденафілу.
Одночасне застосування силденафілу (одноразово 100 мг) та ритонавіру (по 500 мг 2 рази на добу), інгібітору ВІЛ-протеази та сильного інгібітору цитохрому Р450, на тлі досягнення постійної концентрації ритонавіру в крові призводить до збільшення Сmaх сил0а ), a AUC на 1000% (в 11 разів). Через 24 години концентрація силденафілу в плазмі становить близько 200 нг/мл (після одноразового застосування одного силденафілу - 5 нг/мл). Це узгоджується з ефектом ритонавір на широкий діапазон субстратів цитохрому Р450. Силденафіл не впливає на фармакокінетику ритонавіру. Враховуючи ці дані, одночасний прийом ритонавіру та силденафілу не рекомендується. У будь-якому випадку максимальна доза силденафілу за жодних обставин не повинна перевищувати 25 мг протягом 48 годин.
Якщо силденафіл приймають у рекомендованих дозах пацієнти, які отримують одночасно сильні інгібітори ізоферменту цитохрому CYP3A4, Сmaх вільного силденафілу не перевищує 200 нМ, і препарат добре переноситься.
Одноразовий прийом антациду (магнію гідроксиду/алюмінію гідроксиду) не впливає на біодоступність силденафілу.
У дослідженнях за участю здорових добровольців при одночасному застосуванні антагоніста ендотелінових рецепторів, бозентану (індуктор ізоферменту CYP3A4 (помірний), CYP2C9 і, можливо, CYP2C19) у рівноважній концентрації (125 мг двічі на добу) та силденафілу на добу) відмічалося зниження AUC та Сmaх силденафілу на 62,6 % та 52,4 %, відповідно. Силденафіл збільшував AUC та Сmaх бозентана на 49,8 % та 42 %, відповідно. Передбачається, що одночасне застосування силденафілу з потужними індукторами ізоферменту CYP3A4, такими як рифампіцин, може призводити до збільшення концентрації силденафілу в плазмі крові.
Інгібітори ізоферменту цитохрому CYP2C9 (толбутамід, варфарин), ізоферменту цитохрому CYP2D6 (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти), тіазидні та тіазидоподібні діуретики, інгі. іку силденафілу.
Азітроміцин (500 мг на добу протягом 3 днів) не впливає на AUC, Сmaх, Тmaх, константу швидкості виведення та Т1/2 силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту.
Вплив силденафілу на інші лікарські засоби:
Силденафіл є слабким інгібітором ізоферментів цитохрому Р450 - 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 та 3А4 (ІК50> 150 мкмоль). При прийомі силденафілу в рекомендованих дозах його Сmах становить близько 1 мкмоль, тому малоймовірно, що силденафіл може вплинути на кліренс субстратів цих ізоферментів.
Силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів як при тривалому застосуванні останніх, так і за їх призначення за гострими показаннями. У зв'язку з цим застосування силденафілу у поєднанні з нітратами або донаторами оксиду азоту протипоказано. При одночасному прийомі альфа-адреноблокатора доксазозину (4 мг та 8 мг) та силденафілу (25 мг, 50 мг та 100 мг) у пацієнтів з доброякісною гіперплазією простати зі стабільною гемодинамікою середнє додаткове зниження систолічного/діастолічного АТ у положенні лежачи на спині 7 мм рт. ст., 9/5 мм рт. ст. та 8/4 мм рт. ст., відповідно, а в положенні стоячи - 6/6 мм рт. ст., 11/4 мм рт. ст. та 4/5 мм рт. ст., відповідно. Повідомляється про поодинокі випадки розвитку у таких пацієнтів симптоматичної постуральної гіпотензії, що виявлялася у вигляді запаморочення (без непритомності).
Ознаки значної взаємодії з толбутамідом (250 мг) або варфарином (40 мг), які метаболізуються ізоферментом цитохрому CYP2C9, не виявлено.
Силденафіл (100 мг) не впливає на фармакокінетику інгібітору ВІЛ-протеази, саквінавіру, що є субстратом ізоферменту цитохрому CYP3A4, при його постійному рівні в крові.
Одночасне застосування силденафілу в рівноважному стані (80 мг три рази на добу) призводить до підвищення AUC та Сmах бозентану (125 мг двічі на добу) на 49,8 % та 42 % відповідно.
Силденафіл (50 мг) не викликає додаткового збільшення часу кровотечі при прийомі ацетилсаліцилової кислоти (150 мг).
Силденафіл (50 мг) не посилює гіпотензивну дію алкоголю у здорових добровольців при максимальній концентрації алкоголю в крові в середньому 0,08% (80 мг/дл).
У пацієнтів із гіпертензією ознак взаємодії силденафілу (100 мг) з амлодипіном не виявлено. Середнє додаткове зниження артеріального тиску в положенні лежачи становить 8 мм рт. ст. (систолічного) та 7 мм рт. ст. (діастолічного). Застосування силденафілу у поєднанні з антигіпертензивними засобами не призводить до додаткових побічних ефектів.
ПередозуванняСимптоми: при одноразовому прийомі препарату в дозі до 800 мг небажані реакції (головний біль, припливи, запаморочення, диспепсія, закладеність носа, порушення зору) були виражені сильніше і зустрічалися частіше, ніж при прийомі звичайних доз; дози до
200 мг збільшують частоту, але не виразність небажаних реакцій.
Лікування: симптоматична терапія. Гемодіаліз неефективний.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Засіб лікування еректильної дисфункції - ФДЕ5- інгібітор
Код АТХ G04BE03
Фармакодинаміка:
Препарат для лікування еректильної дисфункції відновлює в умовах сексуальної стимуляції порушену еректильну функцію шляхом збільшення кровотоку в статевому члені.
Фізіологічний механізм ерекції включає вивільнення оксиду азоту (NO) у печеристому тілі внаслідок статевого збудження. NO активує фермент гуанілатциклазу, що призводить до підвищення концентрації циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ). У свою чергу, цГМФ викликає розслаблення гладких м'язів кровоносних судин і, відповідно, приплив крові в печеристе тіло статевого члена.
Силденафіл є селективним інгібітором цГМФ-специфічної фосфодіестерази 5-го типу (ФДЕ5), яка викликає розпад цГМФ у печеристому тілі статевого члена. Він не має прямої розслаблюючої дії на гладкі м'язи печеристого тіла, але посилює розслаблюючий ефект оксиду азоту на цю тканину і збільшує кровотік у статевому члені. При активації ланцюга NO - цГМФ, що спостерігається при сексуальній стимуляції, пригнічення ФДЕ5 призводить до збільшення цГМФ у печеристому тілі. Фармакологічний ефект досягається лише за наявності сексуальної стимуляції.
Активність силденафілу щодо ФДЕ5 перевершує активність щодо інших відомих ізоферментів фосфодіестерази: ФДЕ6 – у 10 разів, ФДЕ1 – більш ніж у 80 разів; ФДЕ2 - ФДЕ4, ФДЕ7-ФДЕ11 - більш ніж у 700 разів. Силденафіл у 4000 разів більш селективний щодо ФДЕ5 порівняно з ФДЕ3, що має велике значення, оскільки ФДЕ3 є одним із ключових ферментів регуляції скоротливості міокарда.
Силденафіл має легку і короткочасну гіпотензивну дію, яка в більшості випадків не має клінічного прояву при прийомі в рекомендованих дозах.
Гіпотензивна дія пов'язана з вазодилатуючим ефектом силденафілу через підвищення вмісту цГМФ у гладком'язовій оболонці судин.
Кардіологічні дослідження:
Застосування силденафілу в дозах до 100 мг не призводило до клінічно значимих змін ЕКГ у здорових добровольців. Максимальне зниження тиску систоли в положенні лежачи після прийому силденафілу в дозі 100 мг склало 8,3 мм рт. ст., а діастолічного тиску – 5,3 мм рт. ст. Більш виражений, але також тимчасовий ефект на артеріальний тиск (АТ) відзначався у пацієнтів, які приймали нітрати (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). У дослідженні гемодинамічного ефекту силденафілу в одноразовій дозі 100 мг у 14 пацієнтів з тяжкою ішемічною хворобою серця (ІХС) (більш ніж у 70 % пацієнтів був стеноз, принаймні однієї коронарної артерії), систолічний та діастолічний тиск у стані спокою зменшувався на 7 % та 6 %, відповідно, а легеневий систолічний тиск знижувався на 9%. Силденафіл не впливав на серцевий викид та не порушував кровотік у стенозованих коронарних артеріях, а також призводив до збільшення (приблизно на 13 %) аденозин-індукованого коронарного потоку як у стенозованих, так і в інтактних коронарних артеріях. У подвійному сліпому плацебоконтрольованому дослідженні 144 пацієнти з еректильною дисфункцією та стабільною стенокардією, які приймають антиангінальні препарати (крім нітратів), виконували фізичні вправи до того моменту, коли вираженість симптомів стенокардії зменшилася. Тривалість виконання вправи була достовірно більшою (19,9 секунд; 0,9 - 38,9 секунд) у пацієнтів, які приймали силденафіл в одноразовій дозі 100 мг порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. У рандомізованому подвійному сліпому плацебоконтрольованому дослідженні вивчали ефект змінної дози силденафілу (до 100 мг) у чоловіків (n = 568) з еректильною дисфункцією та артеріальною гіпертензією, які приймають більше двох антигіпертензивних препаратів. Силденафіл покращив ерекцію у 71% чоловіків у порівнянні з 18% у групі плацебо. Частота несприятливих ефектів була порівнянна з такою в інших групах пацієнтів, як і в осіб, які приймають більше трьох антигіпертензивних препаратів.
Дослідження зорових порушень:
У деяких пацієнтів через 1 годину після прийому силденафілу в дозі 100 мг за допомогою тесту Фарнсворта-Мунселя 100 виявлено легке та тимчасове порушення здатності розрізняти відтінки кольору (синього/зеленого). Через 2 години після прийому препарату ці зміни були відсутні. Вважається, що порушення колірного зору викликається пригніченням ФДЕ6, яка бере участь у процесі передачі світла в сітківці ока. Силденафіл не впливав на гостроту зору, сприйняття контрастності, електроретинограму, внутрішньоочний тиск або діаметр зіниці. У плацебоконтрольованому перехресному дослідженні пацієнтів з доведеною ранньовіковою макулярною дегенерацією (n = 9) силденафіл в одноразовій дозі 100 мг добре переносився. Не було виявлено жодних клінічно значущих змін зору, що оцінюються за спеціальними візуальними тестами (гострота зору,
Ефективність:
Ефективність та безпека силденафілу оцінювали у 21 рандомізованому подвійному сліпому плацебоконтрольованому дослідженні тривалістю до 6 місяців у 3000 пацієнтів віком від 19 до 87 років з еректильною дисфункцією різної етіології (органічної, психогенної чи змішаної). Ефективність препарату оцінювали глобально з використанням щоденника ерекцій, міжнародного індексу еректильної функції (валідований опитувальник про стан сексуальної функції) та опитування партнера. Ефективність силденафілу, визначена як здатність досягати та підтримувати ерекцію, достатню для задовільного статевого акту, була продемонстрована у всіх проведених дослідженнях та була підтверджена у довгострокових дослідженнях тривалістю 1 рік. У дослідженнях із застосуванням фіксованої дози співвідношення пацієнтів, які повідомили, що терапія покращила їх ерекцію, становило: 62% (доза силденафілу 25 мг), 74% (доза силденафілу 50 мг) та 82% (доза силденафілу 100 мг) порівняно з 25% у групі плацебо. Аналіз міжнародного індексу еректильної функції показав, що додатково до покращення ерекції лікування силденафілом також підвищувало якість оргазму, дозволяло досягти задоволення від статевого акту та загального задоволення. Згідно з узагальненими даними, серед пацієнтів, які повідомили про поліпшення ерекції при лікуванні силденафілом, були 59% хворих на діабет, 43% пацієнтів, які перенесли радикальну простатектомію, та 83% пацієнтів з ушкодженнями спинного мозку (проти 16%, 15% та 12% у групі плаце відповідно). 74% (доза силденафілу 50 мг) та 82% (доза силденафілу 100 мг) порівняно з 25% у групі плацебо. Аналіз міжнародного індексу еректильної функції показав, що додатково до покращення ерекції лікування силденафілом також підвищувало якість оргазму, дозволяло досягти задоволення від статевого акту та загального задоволення. Згідно з узагальненими даними, серед пацієнтів, які повідомили про поліпшення ерекції при лікуванні силденафілом, були 59% хворих на діабет, 43% пацієнтів, які перенесли радикальну простатектомію, та 83% пацієнтів з ушкодженнями спинного мозку (проти 16%, 15% та 12% у групі плаце відповідно). 74% (доза силденафілу 50 мг) та 82% (доза силденафілу 100 мг) порівняно з 25% у групі плацебо. Аналіз міжнародного індексу еректильної функції показав, що додатково до покращення ерекції лікування силденафілом також підвищувало якість оргазму, дозволяло досягти задоволення від статевого акту та загального задоволення. Згідно з узагальненими даними, серед пацієнтів, які повідомили про поліпшення ерекції при лікуванні силденафілом, були 59% хворих на діабет, 43% пацієнтів, які перенесли радикальну простатектомію, та 83% пацієнтів з ушкодженнями спинного мозку (проти 16%, 15% та 12% у групі плаце відповідно). дозволяло досягти задоволення від статевого акту та загального задоволення. Згідно з узагальненими даними, серед пацієнтів, які повідомили про поліпшення ерекції при лікуванні силденафілом, були 59% хворих на діабет, 43% пацієнтів, які перенесли радикальну простатектомію, та 83% пацієнтів з ушкодженнями спинного мозку (проти 16%, 15% та 12% у групі плаце відповідно). дозволяло досягти задоволення від статевого акту та загального задоволення. Згідно з узагальненими даними, серед пацієнтів, які повідомили про поліпшення ерекції при лікуванні силденафілом, були 59% хворих на діабет, 43% пацієнтів, які перенесли радикальну простатектомію, та 83% пацієнтів з ушкодженнями спинного мозку (проти 16%, 15% та 12% у групі плаце відповідно).
Фармакокінетика:
Фармакокінетика силденафілу в діапазоні доз, що рекомендується, носить лінійний характер.
Всмоктування. Після прийому внутрішньо швидко всмоктується. Максимальна концентрація в плазмі крові (Cmax) при прийомі натще досягається протягом 0,5-2 годин, біодоступність становить у середньому 41% (25-63%). In vitro силденафіл у концентрації близько 1,7 нг/мл (3,5 нМ) пригнічує активність людини ФДЕ5 на 50 %. При прийомі у поєднанні з жирною їжею швидкість всмоктування знижується: Cmax зменшується в середньому на 29 %, а час досягнення максимальної концентрації (Тmax) збільшується на 60 хв, проте ступінь абсорбції достовірно не змінюється (площа під фармакокінетичною кривою концентрація-час (AUC) знижується на 11%).
Розподіл. Здається обсяг розподілу в рівноважному стані становить 105 л. Зв'язок силденафілу та його основного активного метаболіту з білками плазми становить 96% від введеної дози і не є дозозалежним. Менше 0,0002% дози силденафілу (в середньому 188 нг) виявлено у спермі через 90 хв після прийому препарату.
Метаболізм. Силденафіл метаболізується головним чином під дією ізоферментів CYP3A4 (основний шлях) та CYP2C9 (додатковий шлях) мікросомальних ізоферментів печінки. Основним циркулюючим активним метаболітом є N-деметилметаболіт, активність якого щодо фосфодіестерази становить 50% активності силденафілу, а його концентрація у плазмі досягає 40% концентрації силденафілу. N-деметилметаболіт піддається подальшому метаболізму з періодом напіввиведення 4 год.
Виведення. Загальний кліренс силденафілу дорівнює 41 л/год. Період напіввиведення (T1/2) силденафілу становить 3-5 годин. Неактивні метаболіти виводяться кишечником (80%) та нирками (13%).
У пацієнтів старше 65 років Cmax силденафілу та його активного метаболіту збільшено приблизно на 90% порівняно з пацієнтами 18-45 років через знижений кліренс силденафілу. Концентрація силденафілу в плазмі, не пов'язаного з білками, становить 40%. Вік не впливає на клінічно значний вплив на частоту розвитку побічних ефектів.
У пацієнтів з легким (кліренс креатиніну 50-80 мл/хв) та помірним (кліренс креатиніну 30-49 мл/хв) ступенем ниркової недостатності фармакокінетика силденафілу не змінюється при прийомі 50 мг, а Cmax і площа під кривою «концентрація-час» ( AUC) для N-деметилметаболіту збільшена на 73% і 126%, відповідно.
У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) Cmax та AUC збільшені на 88% та 100%, відповідно, Cmax та AUC N-деметилметаболіту збільшені на 79% та 200%, відповідно.
У пацієнтів з цирозом печінки (класи А та В за шкалою Чайлд-П'ю) Cmax та AUC збільшені на 47% та 84% відповідно.
Фармакокінетика силденафілу у хворих з тяжкими порушеннями функції печінки (клас З класифікації Чайлд-П'ю) не вивчалася.
Вагітність та годування груддюЗа зареєстрованим показанням препарат не призначений для застосування у жінок.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаНайчастішими побічними ефектами були біль голови і «припливи». Зазвичай побічні ефекти силденафілу слабко або помірно виражені і мають тимчасовий характер. У дослідженнях із застосуванням фіксованої дози показано, що частота деяких небажаних явищ підвищується із збільшенням дози. Частота небажаних реакцій представлена за наступною класифікацією: дуже часто >10%, часто >1% і <10%, нечасто >0,1% і <1%, рідко >0,01% і <0,1%, дуже рідко < 0,01%, частота невідома неможливо визначити з урахуванням наявних даних.
З боку імунної системи: нечасто – реакції підвищеної чутливості (в т.ч. висипання на шкірі), алергічні реакції.
З боку органу зору: часто – затуманений зір, порушення зору, ціанопсія; нечасто – біль в очах, фотофобія, фотопсія, хроматопсія, почервоніння очей/ін'єкції склер, зміна яскравості світлосприйняття, мідріаз, кон'юнктивіт, крововилив у тканині ока, катаракта, порушення роботи слізного апарату; рідко - набряк повік та прилеглих тканин, відчуття сухості в очах, наявність райдужних кіл у полі зору навколо джерела світла, підвищена стомлюваність очей, бачення предметів у жовтому кольорі (ксантопсія), бачення предметів у червоному кольорі (еритропсія), гіперемія кон'юнктиви, подразнення слизу оболонки очей, неприємні відчуття у власних очах; частота невідома - неартеріїтна передня ішемічна невропатія зорового нерва, оклюзія вен сітківки, дефект полів зору, диплопія *, тимчасова втрата зору або зниження гостроти зору,
З боку органу слуху: нечасто – раптове зниження чи втрата слуху, шум у вухах, біль у вухах.
З боку серцево-судинної системи: часто – «припливи»; нечасто – тахікардія, відчуття серцебиття, зниження артеріального тиску, збільшення частоти серцевих скорочень, нестабільна стенокардія, атріовентрикулярна блокада, інфаркт міокарда, тромбоз судин головного мозку, зупинка серця, серцева недостатність, відхилення у показаннях електрокардіограми, кардіомія; рідко – фібриляція передсердь, раптова серцева смерть, шлуночкова аритмія.
З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – анемія, лейкопенія.
З боку обміну речовин та харчування: нечасто – відчуття спраги, набряки, подагра, некомпенсований цукровий діабет, гіперглікемія, периферичні набряки, гіперурикемія, гіпоглікемія, гіпернатріємія.
З боку дихальної системи: часто – закладеність носа; нечасто - носова кровотеча, риніт, астма, диспное, ларингіт, фарингіт, синусит, бронхіт, збільшення об'єму мокротиння, що відокремлюється, посилення кашлю; рідко - почуття стиснення в горлі, сухість слизової оболонки порожнини носа, набряк слизової оболонки порожнини носа.
З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, диспепсія; нечасто – гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, блювання, біль у ділянці живота, сухість слизової оболонки порожнини рота, глосит, гінгівіт, коліт, дисфагія, гастрит, гастроентерит, езофагіт, стоматит, відхилення «печінкових» функціональних тестів від норми; рідко – гіпестезія слизової оболонки порожнини рота.
З боку опорно-рухового апарату: часто – біль у спині; нечасто – міалгія, біль у кінцівках, артрит, артроз, розрив сухожилля, теносиновіт, біль у кістках, міастенія, синовіт.
З боку сечостатевої системи: нечасто – цистит, ніктурія, збільшення молочних залоз, нетримання сечі, гематурія, порушення еякуляції, набряк геніталій, аноргазмія, гематоспермія, пошкодження тканин статевого члена; рідко - тривала ерекція та/або пріапізм.
З боку центральної та периферичної нервової системи: дуже часто – головний біль; часто – запаморочення; нечасто – сонливість, мігрень, атаксія, гіпертонус, невралгія, нейропатія, парестезія, тремор, вертиго, симптоми депресії, безсоння, незвичайні сновидіння, підвищення рефлексів, гіпестезія; рідко - судоми *, повторні судоми *, непритомність.
З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – висипання на шкірі, кропив'янка, простий герпес, свербіж шкіри, підвищене потовиділення, виразка шкіри, контактний дерматит, ексфоліативний дерматит; частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.
Інші: нечасто – відчуття жару, набряк обличчя, реакція фоточутливості, шок, астенія, підвищена стомлюваність, біль різної локалізації, озноб, випадкові падіння, біль у ділянці грудної клітки, випадкові травми; рідко – дратівливість.
* Побічні ефекти, виявлені під час постмаркетингових досліджень.
Серцево-судинні ускладнення:
В ході постмаркетингового застосування силденафілу для лікування еректильної дисфункції повідомлялося про такі небажані явища, як тяжкі серцево-судинні ускладнення (в т.ч. інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, раптова серцева смерть, шлуночкова аритмія, геморагічний інсульт, транзи ), які мали тимчасовий зв'язок із застосуванням силденафілу. Більшість цих пацієнтів (але не всі) мали фактори ризику серцево-судинних ускладнень. Багато з цих небажаних явищ спостерігалися незабаром після сексуальної активності і деякі з них відзначалися після прийому силденафілу без подальшої сексуальної активності. Неможливо встановити наявність прямого зв'язку між небажаними явищами, що відзначалися, і зазначеними або іншими факторами.
Зорові порушення:
У поодиноких випадках під час постреєстраційного застосування всіх інгібіторів ФДЕ5, у тому числі силденафілу, повідомляли про неартеріїту передньої ішемічної невропатії зорового нерва (НПІНЗН) - рідкісне захворювання та причину зниження або втрати зору. Більшість із цих пацієнтів мали фактори ризику, зокрема: зниження відношення діаметрів екскавації та диска зорового нерва («застійний диск»), вік старше 50 років, цукровий діабет, гіпертензія, ішемічна хвороба серця, гіперліпідемія та куріння. В обсерваційному дослідженні оцінювали, чи пов'язане недавнє застосування препаратів інгібіторів класу ФДЭ5 з гострим початком НПІНЗН. Результати вказують на приблизно 2-кратне підвищення ризику НПІНЗН у межах 5 періодів напіввиведення після застосування інгібітору ФДЕ5. Згідно з опублікованими літературними даними, річна частота виникнення НПІНЗН становить 2,5-11,8 випадків на 100 000 чоловіків у віці >50 років у загальній популяції. Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Особи, які вже мали випадок НПІНЗН, мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь переважує ризик. При використанні силденафілу в дозах, що перевищували рекомендовані, небажані явища були подібними до зазначених вище, але зазвичай зустрічалися частіше. 8 випадків на 100 000 чоловіків віком >50 років у загальній популяції. Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Особи, які вже мали випадок НПІНЗН, мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь переважує ризик. При використанні силденафілу в дозах, що перевищували рекомендовані, небажані явища були подібними до зазначених вище, але зазвичай зустрічалися частіше. 8 випадків на 100 000 чоловіків віком >50 років у загальній популяції. Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Особи, які вже мали випадок НПІНЗН, мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь переважує ризик. При використанні силденафілу в дозах, що перевищували рекомендовані, небажані явища були подібними до зазначених вище, але зазвичай зустрічалися частіше. Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Особи, які вже мали випадок НПІНЗН, мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь переважує ризик. При використанні силденафілу в дозах, що перевищували рекомендовані, небажані явища були подібними до зазначених вище, але зазвичай зустрічалися частіше. Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Особи, які вже мали випадок НПІНЗН, мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь переважує ризик. При використанні силденафілу в дозах, що перевищували рекомендовані, небажані явища були подібними до зазначених вище, але зазвичай зустрічалися частіше. мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь переважує ризик. При використанні силденафілу в дозах, що перевищували рекомендовані, небажані явища були подібними до зазначених вище, але зазвичай зустрічалися частіше. мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь переважує ризик. При використанні силденафілу в дозах, що перевищували рекомендовані, небажані явища були подібними до зазначених вище, але зазвичай зустрічалися частіше.
особливі вказівкиДля діагностики порушень ерекції, визначення їх можливих причин та вибору адекватного лікування необхідно зібрати повний медичний анамнез та провести ретельне фізикальне обстеження. Засоби лікування еректильної дисфункції повинні використовуватися з обережністю у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (ангуляція, кавернозний фіброз, хвороба Пейроні), або у пацієнтів з факторами ризику розвитку приапізму (серповидноклітинна анемія, множинна мієлома), лей. ).
Під час постмаркетингових досліджень повідомлялося про випадки розвитку тривалої ерекції та пріапізму. У разі збереження ерекції протягом більше 4 годин слід негайно звернутися за медичною допомогою. Якщо терапія приапізму не була проведена негайно, це може призвести до пошкодження тканин статевого члена та незворотної втрати потенції.
Препарати, призначені на лікування порушень ерекції, не слід призначати чоловікам, котрим сексуальна активність небажана.
Сексуальна активність становить певний ризик за наявності захворювань серця, тому перед початком будь-якої терапії щодо порушень ерекції лікаря слід направити пацієнта на обстеження стану серцево-судинної системи. Сексуальна активність небажана у пацієнтів із серцевою недостатністю, нестабільною стенокардією, перенесеним протягом останніх 6 місяців інфарктом міокарда або інсультом, життєзагрозними аритміями, гіпертензією (АТ >170/100 мм рт. ст.) або гіпотонією (АТ <90/50 мм рт. .). Прийом силденафілу у таких пацієнтів протипоказаний (див. розділ "Протипоказання"). У клінічних дослідженнях показано відсутність відмінностей у частоті розвитку інфаркту міокарда (1,1 на 100 осіб на рік) або частоті смертності від серцево-судинних захворювань (0,3 на 100 осіб на рік) у пацієнтів, які отримували силденафіл,
Серцево-судинні ускладнення:
В ході постмаркетингового застосування силденафілу для лікування еректильної дисфункції повідомлялося про такі небажані явища, як тяжкі серцево-судинні ускладнення (в т.ч. інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, раптова серцева смерть, шлуночкова аритмія, геморагічний інсульт, транзи ), які мали тимчасовий зв'язок із застосуванням силденафілу. Більшість цих пацієнтів (але не всі) мали фактори ризику серцево-судинних ускладнень. Багато з цих небажаних явищ спостерігалися незабаром після сексуальної активності і деякі з них відзначалися після прийому силденафілу без подальшої сексуальної активності. Неможливо встановити наявність прямого зв'язку між небажаними явищами, що відзначалися, і зазначеними або іншими факторами.
Гіпотензія:
Силденафіл має системну вазодилатуючу дію, що призводить до скороминущого зниження артеріального тиску, що не є клінічно значущим явищем і не призводить до будь-яких наслідків у більшості пацієнтів. Тим не менш, до призначення препарату лікар повинен ретельно оцінити ризик можливих небажаних проявів вазодилатуючої дії у пацієнтів із відповідними захворюваннями, особливо на тлі сексуальної активності. Підвищена сприйнятливість до вазодилататорів спостерігається у хворих з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (стеноз аорти, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також з синдромом множинної системної атрофії, що рідко зустрічається, що проявляється важким порушенням регуляції АТ з боку вегет. Оскільки спільне застосування силденафілу та альфа-адреноблокаторів може призвести до симптоматичної гіпотензії у окремих чутливих пацієнтів, препарат слід з обережністю призначати хворим, які приймають альфа-адреноблокатори (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Щоб звести до мінімуму ризик розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які приймають блокатори фльфу, прийом силденафілу слід починати тільки після досягнення стабілізації показників гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід також розглянути доцільність зниження початкової дози силденафілу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Лікар повинен проінформувати пацієнтів про те, які дії слід вжити у разі появи симптомів постуральної гіпотензії. препарат слід з обережністю призначати хворим, які приймають альфа-адреноблокатори (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Щоб звести до мінімуму ризик розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які приймають блокатори фльфу, прийом силденафілу слід починати тільки після досягнення стабілізації показників гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід також розглянути доцільність зниження початкової дози силденафілу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Лікар повинен проінформувати пацієнтів про те, які дії слід вжити у разі появи симптомів постуральної гіпотензії. препарат слід з обережністю призначати хворим, які приймають альфа-адреноблокатори (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Щоб звести до мінімуму ризик розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які приймають блокатори фльфу, прийом силденафілу слід починати тільки після досягнення стабілізації показників гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід також розглянути доцільність зниження початкової дози силденафілу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Лікар повинен проінформувати пацієнтів про те, які дії слід вжити у разі появи симптомів постуральної гіпотензії. Щоб звести до мінімуму ризик розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які приймають блокатори фльфу, прийом силденафілу слід починати тільки після досягнення стабілізації показників гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід також розглянути доцільність зниження початкової дози силденафілу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Лікар повинен проінформувати пацієнтів про те, які дії слід вжити у разі появи симптомів постуральної гіпотензії. Щоб звести до мінімуму ризик розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які приймають блокатори фльфу, прийом силденафілу слід починати тільки після досягнення стабілізації показників гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід також розглянути доцільність зниження початкової дози силденафілу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Лікар повинен проінформувати пацієнтів про те, які дії слід вжити у разі появи симптомів постуральної гіпотензії.
Зорові порушення:
У поодиноких випадках під час постреєстраційного застосування всіх інгібіторів ФДЕ5, у тому числі силденафілу, повідомляли про неартеріїтну передню ішемічну невропатію зорового нерва (НПІНЗН) - рідкісне захворювання та причину зниження або втрати зору. Більшість із цих пацієнтів мали фактори ризику, зокрема: зниження відношення діаметрів екскавації та диска зорового нерва («застійний диск»), вік старше 50 років, цукровий діабет, гіпертензія, ішемічна хвороба серця, гіперліпідемія та куріння. В обсерваційному дослідженні оцінювали, чи пов'язане недавнє застосування препаратів інгібіторів класу ФДЭ5 з гострим початком НПІНЗН. Результати вказують на приблизно 2-кратне підвищення ризику НПІНЗН у межах 5 періодів напіввиведення після застосування інгібітору ФДЕ5. Згідно з опублікованими літературними даними, річна частота виникнення НПІНЗН становить 2,5-11,8 випадків на 100 000 чоловіків у віці > 50 років у загальній популяції. Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Особи, які вже мали випадок НПІНЗН, мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь переважує ризик. У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору в одному оці прийом силденафілу протипоказаний (див. розділ «Протипоказання»). У невеликої кількості пацієнтів зі спадковим пігментним ретинітом є генетично детерміновані порушення функцій фосфодіестераз сітківки ока. Відомості про безпеку застосування препарату у хворих з пігментним ретинітом відсутні, тому у таких пацієнтів не слід застосовувати силденафіл (див. розділ «Протипоказання»).
Порушення слуху:
У деяких постмаркетингових та клінічних дослідженнях повідомляється про випадки раптового погіршення або втрати слуху, пов'язані із застосуванням усіх інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл. Більшість цих пацієнтів мали фактори ризику раптового погіршення чи втрати слуху. Причинно-наслідковий зв'язок між застосуванням інгібіторів ФДЕ5 і раптовим погіршенням слуху або втратою слуху не встановлено. У разі раптового погіршення слуху або втрати слуху на фоні прийому силденафілу слід негайно проконсультуватись із лікарем.
Кровотечі:
Силденафіл посилює антиагрегантний ефект нітропрусиду натрію, донатора оксиду азоту на тромбоцити людини in vitro. Дані щодо безпеки застосування силденафілу у пацієнтів зі схильністю до кровоточивості або загостренням виразкової хвороби шлунка та 12-палої кишки відсутні, тому препарат у цих пацієнтів слід застосовувати з обережністю (див. розділ «З обережністю»). Частота носових кровотеч у пацієнтів з легеневою гіпертензією, пов'язаною з дифузними захворюваннями сполучної тканини, була вищою (силденафіл 12,9%, плацебо 0%), ніж у пацієнтів з первинною легеневою артеріальною гіпертензією (силденафіл 3,0%, плацебо 2,4%). ). У пацієнтів, які отримували силденафіл у поєднанні з антагоністом вітаміну К, частота носових кровотеч була вищою (8,8%), ніж у пацієнтів, які не приймали антагоніст вітаміну К (1,7%).
Застосування спільно з іншими засобами лікування порушень ерекції:
Безпека та ефективність силденафілу разом з іншими інгібіторами ФДЕ5 або іншими препаратами для лікування легеневої артеріальної гіпертензії, що містять силденафіл, або іншими засобами лікування порушень ерекції не вивчалися, тому застосування подібних комбінацій не рекомендується. Протипоказання»).
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами
На тлі прийому силденафілу будь-якого негативного впливу на здатність керувати автомобілем або іншими технічними засобами не спостерігалося. Однак, оскільки при прийомі силденафілу можливе запаморочення, зниження артеріального тиску, розвиток хроматопсії, затуманеного зору тощо. побічних явищ, слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Також слід уважно ставитися до індивідуальної дії препарату у зазначених ситуаціях, особливо на початку лікування та при зміні режиму дозування.
Умови зберіганняЗа температури не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВсередину. Рекомендована доза для більшості дорослих пацієнтів становить 50 мг приблизно за 1 годину до сексуальної активності. З урахуванням ефективності та переносимості доза може бути збільшена до 100 мг або знижена до 25 мг. Максимальна доза, що рекомендується, становить 100 мг. Максимальна рекомендована кратність застосування – один раз на добу.
Порушення функції нирок:
При легкому та середньотяжкому ступені ниркової недостатності (КК 30-80 мл/хв) коригування дози не потрібне, при тяжкій нирковій недостатності (КК <30 мл/хв) дозу силденафілу слід знизити до 25 мг.
Порушення функції печінки:
Оскільки виведення силденафілу порушується у пацієнтів із пошкодженням печінки (зокрема, при цирозі), дозу препарату слід зменшити до 25 мг.
Літні пацієнти:
Коригування дози препарату не потрібне
Спільне застосування з іншими лікарськими засобами:
Спільне застосування з ритонавіром не рекомендується. У будь-якому випадку, максимальна доза силденафілу за жодних обставин не повинна перевищувати 25 мг, а кратність застосування – 1 раз на 48 год (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»);
При сумісному застосуванні з інгібіторами ізоферменту цитохрому CYP3A4 (еритроміцин, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол) початкова доза силденафілу повинна становити 25 мг (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»);
Щоб звести до мінімуму ризик розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які приймають альфа-адреноблокатори, прийом силденафілу слід розпочинати лише після досягнення стабілізації гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід також розглянути доцільність зниження початкової дози силденафілу (див. розділи «Особливі вказівки» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Динамико таб п/п/об 100мг 12 шт производится компанией ТЕВА. Само производство расположено в стране Республика Хорватия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Динамико таб п/п/об 100мг 12 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Динамико таб п/п/об 100мг 12 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Визарсин ку-таб таб дисперг. 100мг 4 шт Визарсин ку-таб таб дисперг. 100мг 4 шт, Визарсин ку-таб таб дисперг. 50мг 4 шт Визарсин ку-таб таб дисперг. 50мг 4 шт, Визарсин таб п/об пленочной 100мг 4 шт Визарсин таб п/об пленочной 100мг 4 шт, Визарсин таб п/об пленочной 50мг 4 шт Визарсин таб п/об пленочной 50мг 4 шт, Вилдегра таб п/об пленочной 100мг 10 шт Вилдегра таб п/об пленочной 100мг 10 шт, Вилдегра таб п/об пленочной 100мг 30 шт Вилдегра таб п/об пленочной 100мг 30 шт, Вилдегра таб п/об пленочной 100мг 4 шт Вилдегра таб п/об пленочной 100мг 4 шт, Вилдегра таб п/об пленочной 50мг 10 шт Вилдегра таб п/об пленочной 50мг 10 шт, Вилдегра таб п/об пленочной 50мг 30 шт Вилдегра таб п/об пленочной 50мг 30 шт, Силденафил вертекс таб п/об пленочной 100мг 10 шт Силденафил вертекс таб п/об пленочной 100мг 10 шт, Силденафил вертекс таб п/об пленочной 100мг 4 шт Силденафил вертекс таб п/об пленочной 100мг 4 шт, Силденафил вертекс таб п/об пленочной 50мг 1 шт Силденафил вертекс таб п/об пленочной 50мг 1 шт, Силденафил вертекс таб п/об пленочной 50мг 4 шт Силденафил вертекс таб п/об пленочной 50мг 4 шт, Силденафил-сз таб п/об пленочной 50мг 10 шт инд.упак. Силденафил-сз таб п/об пленочной 50мг 10 шт инд.упак., Силденафил таб п/об пленочной 100мг 1 шт озон Силденафил таб п/об пленочной 100мг 1 шт озон, Силденафил таб п/об пленочной 100мг 2 шт озон Силденафил таб п/об пленочной 100мг 2 шт озон, Силденафил таб п/об пленочной 100мг 4 шт озон Силденафил таб п/об пленочной 100мг 4 шт озон, Силденафил таб п/об пленочной 50мг 10 шт Силденафил таб п/об пленочной 50мг 10 шт, Силденафил таб п/об пленочной 50мг 1 шт озон Силденафил таб п/об пленочной 50мг 1 шт озон, Силденафил таб п/об пленочной 50мг 2 шт озон Силденафил таб п/об пленочной 50мг 2 шт озон, Силденафил таб п/об пленочной 50мг 4 шт озон Силденафил таб п/об пленочной 50мг 4 шт озон.
Пока нет комментариев