Дикардплюс таб 25мг 30 шт
Дикардплюс таблетки містять хлорталідон - діуретичний засіб, який знижує артеріальний тиск та виводить надлишок рідини з організму. Вони допомагають знизити ризик серцевих захворювань та ниркових ускладнень. Прийом таблеток сприяє поступовому зниженню тиску, антигіпертензивний ефект розвивається через 2-4 тижні після початку терапії. Таблетки виводяться з організму через нирки та кишечник, а їх метаболізм та виведення через кишечник з жовчю є допоміжними шляхами виведення. Дикардплюс таблетки можуть бути корисні для людей з артеріальною гіпертензією та іншими захворюваннями серця та нирок.
Дикардплюс таб 25мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: хлорталідон – 25 мг.
Допоміжні речовини:
Целюлоза мікрокристалічна (тип 101) - 105,80 мг, крохмаль прежелатинізований - 3,75 мг, барвник хіноліновий жовтий лак (D&C Yellow № 10) - 0,20 мг, целюлоза мікрокристалічна (тип 00 мг, натрійкарбоксиметилкрохмаль – 3,00 мг, кремнію діоксид колоїдний – 0,75 мг, стеаринова кислота – 1,50 мг.
Опис:
Круглі, плоскоциліндричні таблетки жовтого кольору зі скошеними краями, гладкі з обох боків.
Форма випуску:
Пігулки, 25 мг. По 10 таблеток у ПВДХ/ПВХ/Ал блістер. По 3 блістери в картонну пачку разом із інструкцією із застосування.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до хлорталідону, інших похідних сульфонаміду, а також до будь-якої з допоміжних речовин препарату; анурія; печінкова енцефалопатія або тяжкі порушення функції печінки (понад 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв); рефрактерна гіпокаліємія, гіпонатріємія та гіперкальціємія; цукровий діабет, що важко контролюється; хвороба Аддісона; вагітність та період грудного вигодовування (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); одночасне застосування препаратів літію.
З обережністю
Слід бути обережними при гіпокаліємії, гіпонатріємії, гіперкальціємії, порушеннях функції нирок (КК більше 30 мл/хв), цукровому діабеті, при одночасному застосуванні з серцевими глікозидами, препаратами літію (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»), у пацієнтів з ішемічною хворобою серця, прогресуючими захворюваннями печінки (ризик розвитку печінкової коми), цирозом печінки (ризик розвитку гіпомагніємії);
Дозування25 мг
Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (у монотерапії або у комбінації з іншими гіпотензивними засобами);
Хронічна серцева недостатність ІІ або ІІІ функціонального класу за класифікацією NYHA;
Набряковий синдром.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиНебажане поєднання лікарських засобів:
-Літій – діуретики знижують нирковий кліренс літію та підвищують ризик розвитку токсичної дії літію; одночасне застосування не рекомендується. За необхідності застосування відповідної комбінованої терапії рекомендується регулярний контроль концентрації літію у сироватці крові.
Поєднання препаратів, що вимагають уваги:
-З тіазидними діуретиками такі лікарські засоби, як етанол, барбітурати та наркотичні засоби можуть потенціювати ризик розвитку ортостатичної гіпотензії.
-Хлорталідон посилює дію курареподібних міорелаксантів та гіпотензивних засобів (у тому числі гуанетидину, метилдопи, бета-адреноблокаторів, вазодилатувальних засобів, блокаторів «повільних» кальцієвих каналів), інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), інгібіторів.
Одночасне застосування хлорталідону з алопуринолом може призвести до збільшення частоти розвитку реакцій гіперчутливості на алопуринол.
-Хлорталідон може збільшувати ризик побічних реакцій, зумовлених амантадином.
-Антихолінергічні препарати (наприклад, атропін, біпериден) можуть збільшувати біодоступність хлорталідону, знижуючи моторику шлунково-кишкового тракту та евакуацію вмісту шлунка.
-Гіпокаліємічна дія хлорталідону посилюється при одночасному застосуванні з глюкокортикостероїдами, адренокортикотропним гормоном, амфотерицином, або бета2-адреноблокаторами, карбеноксолоном. Пацієнтам під час комбінованої терапії слід контролювати вміст калію у сироватці крові.
-Гіпоглікемічні засоби (для прийому внутрішньо та інсулін) – може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних засобів при одночасному застосуванні з хлорталідоном.
-Фармакологічні ефекти солей кальцію та вітаміну Д можуть збільшуватись до клінічно значущого рівня при одночасному застосуванні з хлорталідоном. Виникла гіперкальціємія, як правило, носить минущий характер, однак у пацієнтів з гіперпаратиреозом можливий ризик розвитку стійкої гіперкальціємії, що супроводжується симптомами (слабкість, підвищена стомлюваність, анорексія).
Одночасне застосування з циклоспорином може збільшувати ризик розвитку гіперурикемії та таких ускладнень як подагра.
-Колестирамін порушує всмоктування хлорталідону. Можливе зниження фармакологічного ефекту хлорталідону.
-Міорелаксанти недеполяризуючого типу дії (наприклад, тубокурарин) – посилення ефекту міорелаксантів.
-Пресорні аміни (наприклад, епінефрін, норепінефрін) - зниження вираженості відповіді на прийом амінів пресорних.
-Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) (включаючи інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2)) – можуть знижувати діуретичний, натрійуретичний та антигіпертензивний ефект діуретиків.
-У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, літні пацієнти або пацієнти з зневодненням, у тому числі приймаючі діуретики), які отримують терапію нестероїдними протизапальними засобами, включаючи інгібітори ЦОГ-2, лікування антагоністами рецепторів ангіотензину II або інгібіторами АПФ може викликати подальше погіршення. включаючи розвиток гострої ниркової недостатності. Ці ефекти оборотні. Одночасне застосування цих препаратів має проводитися з обережністю у пацієнтів із порушенням функції нирок.
-Цитостатичні препарати, наприклад, циклофосфамід, метотрексат: збільшується мієлопригнічуюча дія за рахунок уповільнення виведення з організму.
-Серцеві глікозиди: гіпокаліємія та гіпомагніємія, викликані застосуванням тіазидних діуретиків, збільшують ризик розвитку аритмій при лікуванні серцевими глікозидами.
-Зниження об'єму циркулюючої рідини, спричинене прийомом діуретика, може посилювати нефротоксичність аміноглікозидів.
-Хлорталідон знижує активність протромбіну. Тіазидоподібні діуретики можуть посилювати пригнічення функції кісткового мозку, спричинене хіміотерапією при лікуванні пухлинних захворювань (наприклад, нейтропенія).
-Йодовмісні контрастні речовини – при дегідратації, викликаної прийомом діуретиків, підвищується ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при введенні високих доз препаратів, що містять йод. Перед введенням подібних засобів пацієнту має бути проведена регідратація.
ПередозуванняСимптоми: нудота, слабкість, сонливість, гіповолемія, виражене зниження артеріального тиску, запаморочення та порушення водно-електролітного балансу, аритмія, судоми.
Лікування: специфічного антидоту немає. Для зниження абсорбції слід промити шлунок, прийняти активоване вугілля. Слід здійснювати ретельний моніторинг артеріального тиску та водно-електролітного балансу та вжити відповідних коригуючих заходів (інфузійна терапія), симптоматична терапія.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Діуретичний засіб
Код АТХ: C03BA04
Фармакодинаміка:
Хлорталідон – тіазидоподібний діуретик – пригнічує активну реабсорбцію іонів натрію в ниркових канальцях (кортикальний сегмент висхідної частини петлі Генлі), збільшуючи виведення іонів натрію та дії. Крім того, хлорталідон збільшує виведення іонів калію, магнію та бікарбонату, затримує іони кальцію та сечову кислоту.
Антигіпертензивний ефект хлорталідону поступово розвивається з досягненням максимального терапевтичного ефекту через 2-4 тижні після початку терапії.
У пацієнтів з артеріальною гіпертензією хлорталідон забезпечує поступове зниження артеріального тиску (АТ). Незважаючи на те, що механізм дії хлорталідону до кінця не вивчений, його антигіпертензивна дія ґрунтується на виведенні натрію та рідини. При тривалому застосуванні антигіпертензивний ефект забезпечується, ймовірно, за рахунок зменшення загального периферичного судинного опору. Серцевий викид повертається до вихідних значень, зберігається невелике зменшення об'єму плазми, можливе підвищення активності реніну плазми.
Підвищує виведення бікарбонату, фосфату та магнію (переважно у проксимальних канальцях) та натрію, хлориду та калію (переважно у дистальних відділах); підвищене виведення іонів калію обумовлено посиленою (залежить від швидкості струму крові) секрецією калію, що підвищується за високого споживання солі. Навпаки, виведення іонів кальцію (дистальний відділ) знижується, що надає сприятливу дію при гіперкальціурії та камені в нирках.
Діуретичний ефект розвивається через 2-4 години після прийому хлорталідонану внутрішньо, досягає максимуму через 12 годин та зберігається протягом 2-3 діб.
Як і більшість тіазидних діуретиків, хлорталідон є інгібітором карбоангідрази, його інгібуюча дія на карбоангідразу в 70 разів вища, ніж у гідрохлортіазиду.
Фармакокінетика:
Всмоктування
Після прийому внутрішньо хлорталідон всмоктується із шлунково-кишкового тракту приблизно на 65%. Максимальна концентрація в плазмі відмічена приблизно через 12 годин після прийому внутрішньо. Незважаючи на те, що незначна кількість хлорталідону потрапляє в кров, велика частина хлорталідону зв'язується з карбоангідразою еритроцитів (98%), а не з білками плазми
.
Концентрація в еритроцитах у 50-80 разів перевищує концентрації у плазмі або сироватці крові.
Метаболізм
Хлорталідон здебільшого виводиться у незміненому вигляді. Даних про порівняльні кількості хлорталідону, що виводиться у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів, немає. Метаболіти не виявлено. Метаболізм та виведення через кишечник з жовчю є допоміжними шляхами виведення.
Виведення
50-65% дози, прийнятої внутрішньо, виводиться нирками у незміненому вигляді, 10% виводиться через кишечник. Середній період напіввиведення (Т1/2) становить 40-60 год.
Пацієнти похилого віку
Хлорталідон у пацієнтів похилого віку виводиться повільніше, ніж у молодих, що, ймовірно, пов'язано з віковими змінами функції нирок і призводить до збільшення Т1/2. Зниження елімінації перестав бути клінічно значимим.
При порушенні функції нирок
можлива кумуляція хлорталідону.
При порушенні функції печінки
Даних з фармакокінетики немає.
Вагітність та годування груддюВагітність
Контрольованих клінічних досліджень застосування хлорталідону у вагітних не проводилось. Слід уникати застосування діуретиків у терапії фізіологічних набряків або артеріальної гіпертензії під час вагітності, оскільки їх застосування пов'язують із ризиком розвитку гіповолемії, підвищеною в'язкістю крові та зниженням плацентарного кровотоку. Повідомлялося про кілька випадків придушення функції кісткового мозку плода, тромбоцитопенії, ембріональної жовтяниці та жовтяниці новонароджених на фоні застосування тіазидних діуретиків. При вагітності застосування хлорталідону протипоказане під час артеріальної гіпертензії. В інших випадках застосування можливе лише за суворими показаннями в мінімально ефективній дозі і коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
Період грудного вигодовування
Хлорталідон виділяється у грудне молоко. При необхідності застосування в період лактації грудне вигодовування слід припинити.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаЧастота побічних реакцій визначалася відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, <1/10); нечасто (> 1/1000, 1/100); рідко (>1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000), включаючи окремі повідомлення; частоти неуточненої (частота не може бути підрахована за доступними даними).
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, еозинофілія; частота невідома – апластична анемія.
Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже часто – гіперліпідемія; дуже рідко – глюкозурія, декомпенсація наявного цукрового діабету, гіпохлоремічний алкалоз, гіперглікемія, гіперурикемія.
Порушення з боку системи травлення: часто – нудота, блювання, втрата апетиту, гастроспазм; рідко – запор, діарея; дуже рідко – панкреатит.
Порушення з боку нервової системи: рідко – біль голови; частота невідома - запаморочення, вертиго, парестезія, збудження.
Порушення органу зору: частота невідома – ксантопия, порушення зору.
Порушення серця: рідко – аритмія.
Порушення з боку судин: часто – виражене зниження артеріального тиску та пов'язані з цим симптоми (ортостатична гіпотензія).
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко – алергічний набряк легень.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця.
Порушення з боку шкірних покривів та підшкірних тканин: часто – кропив'янка, висипання на шкірі; рідко – фотосенсибілізація, шкірний васкуліт; реакції підвищеної чутливості; частота невідома – синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз), пурпура.
Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: частота невідома – спазми м'язів.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко – інтерстиціальний нефрит.
Порушення з боку статевих органів та молочної залози: дуже рідко – сексуальна дисфункція.
Загальні розлади та порушення у місці введення: частота невідома – слабкість.
Лабораторні та інструментальні дані: дуже часто -гіпокаліємія, гіпонатріємія; часто – гіпомагніємія; рідко – гіперкальціємія.
особливі вказівкиАртеріальна гіпотензія на фоні порушення водно-електролітного балансу:
У пацієнтів зі зниженим обсягом циркулюючої крові та/або з гіпонатріємією (внаслідок блювання, діареї, прийому великих доз діуретиків або дотримання дієти з обмеженням прийому кухонної солі) може розвиватися клінічно значуща гіпотензія після початку терапії препаратом Дикардплюс. Гіповолемію та водно-електролітний баланс слід скоригувати перед початком лікування. Минуща артеріальна гіпотензія не є протипоказанням до подальшого лікування, яке може бути продовжене після стабілізації артеріального тиску. Гіпокаліємії можна уникнути застосуванням калійвмісних препаратів або їжі, багатої калієм (фрукти, овочі), особливо у разі посиленої втрати калію (посилений діурез, тривале лікування) або одночасного лікування серцевими глікозидами або кортикостероїдними препаратами.
Порушення функції печінки:
При застосуванні тіазидних та тіазидоподібних діуретиків у пацієнтів з порушеннями функції печінки можливий розвиток печінкової енцефалопатії, особливо у разі порушення водно-електролітного балансу. У цьому випадку прийом діуретиків слід негайно припинити.
Фоточутливість:
Існує інформація про випадки розвитку реакцій фоточутливості при застосуванні тіазидних діуретиків (див. розділ «Побічна дія»). Якщо реакція фоточутливості виникне під час лікування, рекомендується призупинити лікування. Якщо прийнято рішення про необхідність відновлення прийому діуретика, необхідно захищати ділянки тіла, які можуть бути піддані впливу сонячних або ультрафіолетових променів типу A та уникати перебування на сонці.
Водно-електролітний баланс:
- вміст натрію в плазмі:
До початку терапії слід визначити вміст натрію у плазмі крові. З огляду на застосування препарату необхідно регулярно контролювати цей показник. Необхідний постійний контроль вмісту натрію, оскільки початкове зниження вмісту натрію у плазмі може бути безсимптомним. Частіший контроль вмісту натрію необхідний пацієнтам з цирозом печінки та літнім пацієнтам (див. розділи «Побічна дія», «Передозування»). Всі діуретичні препарати можуть спричиняти гіпонатріємію, що призводить іноді до тяжких наслідків. Гіпонатріємія та гіповолемія можуть призводити до зневоднення та ортостатичної гіпотензії. Супутнє зниження вмісту хлору може призводити до вторинного компенсаторного метаболічного алкалозу: частота та ступінь виразності цього ефекту незначні.
- вміст калію в плазмі крові:
При терапії тіазидними та тіазидоподібними діуретиками основний ризик полягає в різкому зниженні вмісту калію в плазмі крові та розвитку гіпокаліємії. Необхідно уникати розвитку гіпокаліємії (<3,4 ммоль/л) у пацієнтів наступних категорій: літнього віку, ослаблених або отримуваних поєднаної медикаментозної терапії, пацієнтів з цирозом печінки, периферичними набряками або асцитом, ішемічною хворобою серця, серцевою недостатністю. Гіпокаліємія у цих пацієнтів посилює токсичну дію серцевих глікозидів та підвищує ризик розвитку аритмії. З появою гіпокаліємії має бути призначене відповідне лікування.
Діуретичні препарати та порушення функції нирок:
Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні повною мірою лише у пацієнтів з нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок. У пацієнтів похилого віку нормальна концентрація креатиніну в плазмі розраховується з урахуванням віку та маси тіла. Слід враховувати, що на початку лікування у пацієнтів може спостерігатись зниження швидкості клубочкової фільтрації, зумовлене гіповолемією, яка, у свою чергу, спричинена втратою рідини та натрію на фоні застосування діуретичних засобів. Як наслідок, у плазмі може збільшуватися концентрація сечовини та креатиніну. Якщо функція нирок не порушена, така тимчасова функціональна ниркова недостатність, як правило, проходить без наслідків, проте при наявній нирковій недостатності стан пацієнта може погіршуватися. У пацієнтів з порушенням функції нирок препарат може кумулювати та викликати розвиток азотемії. При розвитку олігурії слід розглянути можливість відміни препарату.
Цукровий діабет:
Лікування тіазидами порушує толерантність до глюкози. Під час тривалого курсу лікування при маніфестному та латентно протікає цукровому діабеті необхідний систематичний контроль метаболізму вуглеводів; може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних засобів. В період лікування необхідний періодичний контроль концентрації сечової кислоти. Алкоголь, барбітурати, наркотичні анальгетики посилюють антигіпертензивний ефект тіазидних діуретиків.
Хлорталідон може підвищувати концентрацію холестерину та тригліцеридів у крові.
Гіперкальціємія:
Тіазидні діуретики можуть викликати зниження екскреції кальцію нирками і призводити до минущого помірного підвищення вмісту кальцію в сироватці крові без встановленого порушення кальцієвого метаболізму. Виражена гіперкальціємія може бути доказом наявного у пацієнта гіперпаратиреозу. Прийом тіазидних діуретиків слід припинити до проведення досліджень функцій паращитовидних залоз.
Показано, що тіазиди збільшують виведення магнію нирками, що може призводити до гіпомагніємії.
Системна червона вовчанка:
Є дані про те, що тіазидні діуретики можуть викликати загострення течії системного червоного вовчаку або вовчаковоподібні реакції. Тим не менш, про випадки загострення течії системного червоного вовчаку на фоні застосування хлорталідону не повідомлялося. Потрібний посилений контроль за пацієнтами з порушеним метаболізмом сечової кислоти.
Спортсмени:
Хлорталідон може давати хибнопозитивні результати під час проведення допінг-контролю.
Реакції підвищеної чутливості:
Реакції підвищеної чутливості можуть розвиватися у пацієнтів, які мають обтяжений алергологічний анамнез або бронхіальну астму.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами
Не проводилося спеціальних досліджень щодо вивчення впливу препарату Дикардплюс на здатність керувати транспортними засобами, механізмами. Слід бути обережними при керуванні транспортними засобами, роботі з механізмами та виконанні іншої роботи, що вимагає підвищеної концентрації уваги (ризик розвитку запаморочення).
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, суворо за призначенням лікаря. Таблетку слід ковтати повністю, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини.
Дозу препарату Дікардплюс підбирають індивідуально кожному за пацієнта.
Якщо препарат Дикардплюс включають до схеми лікування пацієнта, стан якого стабілізували за допомогою іншого гіпотензивного засобу, необхідно від початку знизити дозу гіпотензивного засобу, щоб уникнути можливого виникнення артеріальної гіпотензії тяжкого ступеня.
АРТЕРІАЛЬНА ГІПЕРТЕНЗІЯ.
Монотерапія:
У терапії артеріальної гіпертензії початкова доза препарату Дикардплюс, що рекомендується, становить 12,5-25 мг/добу. Цієї дози достатньо для забезпечення максимального антигіпертензивного ефекту у більшості пацієнтів. Якщо зниження артеріального тиску при прийомі дози 25 мг на добу незадовільне, дозу збільшують до 50 мг на добу. Якщо потрібне подальше зниження артеріального тиску, можливе включення додаткової гіпотензивної терапії до схеми лікування. При лікуванні пацієнтів з артеріальною гіпертензією доза не повинна перевищувати 50 мг на добу (збільшення ризику побічної дії без посилення антигіпертензивного ефекту).
Комбінована терапія:
Якщо для терапії артеріальної гіпертензії потрібне проведення комбінованої терапії, спочатку коригують дозу шляхом застосування кожного препарату в монотерапії. Якщо оптимальна підтримуюча доза відповідає співвідношенню комбінованого препарату, застосування комбінованого препарату з фіксованою дозою допускається. Якщо потрібна корекція дози, кожен препарат застосовується повторно у монотерапії.
СТАБІЛЬНА ХРОНІЧНА СЕРЦЕВА НЕДОСТАТНІСТЬ (II або III функціональний клас за класифікацією NYHA):
Рекомендована початкова доза препарату Дікардплюс становить від 25 до 50 мг/добу, у тяжких випадках можливе збільшення дози до 100-200 мг/добу. Стандартна доза, що підтримує, — це мінімально ефективна доза, наприклад, 25-50 мг на добу щодня або через день. Якщо реакція пацієнта у відповідь незадовільна, допускається застосування серцевих глікозидів або інгібітора АПФ окремо або обох лікарських препаратів.
Набряковий синдром.
Стандартна початкова доза препарату Дикардплюс становить 50-100 мг на добу, бажано вранці після їди, одноразово. Або терапію починають із дози 100 мг через день або 3 рази на тиждень. Деяким пацієнтам може бути потрібне застосування дози 150-200 мг щодня або через день. Дози, що перевищують 200 мг на добу, не спричиняють збільшення терапевтичного ефекту. У пацієнтів з набряком зниження дози препарату Дикардплюс до мінімальної підтримуючої дози можливе через 7 днів терапії або досягнення маси тіла до появи набряку.
ОСОБЛИВІ ГРУПИ ПАЦІЄНТІВ.
У пацієнтів з КК нижче 30 мл/хв хлорталідон та тіазидні діуретики втрачають свій діуретичний ефект, застосування препарату Дікардплюс протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).
Пацієнтам з нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості та літнім пацієнтам рекомендується мінімально ефективна доза препарату Дікардплюс.
У пацієнтів похилого віку хлорталідон виводиться повільніше, ніж у здорових пацієнтів молодого віку, незважаючи на однакову всмоктування. Таким чином, може знадобитися зниження рекомендованої дози препарату Дикардплюс. Під час терапії препаратом Дикардплюс слід проводити ретельне медичне обстеження пацієнтів похилого віку: контролювати концентрацію креатиніну у плазмі з урахуванням віку, маси тіла.
У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки застосування препарату Дикардплюс протипоказане (див. розділ "Протипоказання").
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Дикардплюс таб 25мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: хлорталідон – 25 мг.
Допоміжні речовини:
Целюлоза мікрокристалічна (тип 101) - 105,80 мг, крохмаль прежелатинізований - 3,75 мг, барвник хіноліновий жовтий лак (D&C Yellow № 10) - 0,20 мг, целюлоза мікрокристалічна (тип 00 мг, натрійкарбоксиметилкрохмаль – 3,00 мг, кремнію діоксид колоїдний – 0,75 мг, стеаринова кислота – 1,50 мг.
Опис:
Круглі, плоскоциліндричні таблетки жовтого кольору зі скошеними краями, гладкі з обох боків.
Форма випуску:
Пігулки, 25 мг. По 10 таблеток у ПВДХ/ПВХ/Ал блістер. По 3 блістери в картонну пачку разом із інструкцією із застосування.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до хлорталідону, інших похідних сульфонаміду, а також до будь-якої з допоміжних речовин препарату; анурія; печінкова енцефалопатія або тяжкі порушення функції печінки (понад 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв); рефрактерна гіпокаліємія, гіпонатріємія та гіперкальціємія; цукровий діабет, що важко контролюється; хвороба Аддісона; вагітність та період грудного вигодовування (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); одночасне застосування препаратів літію.
З обережністю
Слід бути обережними при гіпокаліємії, гіпонатріємії, гіперкальціємії, порушеннях функції нирок (КК більше 30 мл/хв), цукровому діабеті, при одночасному застосуванні з серцевими глікозидами, препаратами літію (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»), у пацієнтів з ішемічною хворобою серця, прогресуючими захворюваннями печінки (ризик розвитку печінкової коми), цирозом печінки (ризик розвитку гіпомагніємії);
Дозування25 мг
Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (у монотерапії або у комбінації з іншими гіпотензивними засобами);
Хронічна серцева недостатність ІІ або ІІІ функціонального класу за класифікацією NYHA;
Набряковий синдром.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиНебажане поєднання лікарських засобів:
-Літій – діуретики знижують нирковий кліренс літію та підвищують ризик розвитку токсичної дії літію; одночасне застосування не рекомендується. За необхідності застосування відповідної комбінованої терапії рекомендується регулярний контроль концентрації літію у сироватці крові.
Поєднання препаратів, що вимагають уваги:
-З тіазидними діуретиками такі лікарські засоби, як етанол, барбітурати та наркотичні засоби можуть потенціювати ризик розвитку ортостатичної гіпотензії.
-Хлорталідон посилює дію курареподібних міорелаксантів та гіпотензивних засобів (у тому числі гуанетидину, метилдопи, бета-адреноблокаторів, вазодилатувальних засобів, блокаторів «повільних» кальцієвих каналів), інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), інгібіторів.
Одночасне застосування хлорталідону з алопуринолом може призвести до збільшення частоти розвитку реакцій гіперчутливості на алопуринол.
-Хлорталідон може збільшувати ризик побічних реакцій, зумовлених амантадином.
-Антихолінергічні препарати (наприклад, атропін, біпериден) можуть збільшувати біодоступність хлорталідону, знижуючи моторику шлунково-кишкового тракту та евакуацію вмісту шлунка.
-Гіпокаліємічна дія хлорталідону посилюється при одночасному застосуванні з глюкокортикостероїдами, адренокортикотропним гормоном, амфотерицином, або бета2-адреноблокаторами, карбеноксолоном. Пацієнтам під час комбінованої терапії слід контролювати вміст калію у сироватці крові.
-Гіпоглікемічні засоби (для прийому внутрішньо та інсулін) – може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних засобів при одночасному застосуванні з хлорталідоном.
-Фармакологічні ефекти солей кальцію та вітаміну Д можуть збільшуватись до клінічно значущого рівня при одночасному застосуванні з хлорталідоном. Виникла гіперкальціємія, як правило, носить минущий характер, однак у пацієнтів з гіперпаратиреозом можливий ризик розвитку стійкої гіперкальціємії, що супроводжується симптомами (слабкість, підвищена стомлюваність, анорексія).
Одночасне застосування з циклоспорином може збільшувати ризик розвитку гіперурикемії та таких ускладнень як подагра.
-Колестирамін порушує всмоктування хлорталідону. Можливе зниження фармакологічного ефекту хлорталідону.
-Міорелаксанти недеполяризуючого типу дії (наприклад, тубокурарин) – посилення ефекту міорелаксантів.
-Пресорні аміни (наприклад, епінефрін, норепінефрін) - зниження вираженості відповіді на прийом амінів пресорних.
-Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) (включаючи інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2)) – можуть знижувати діуретичний, натрійуретичний та антигіпертензивний ефект діуретиків.
-У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, літні пацієнти або пацієнти з зневодненням, у тому числі приймаючі діуретики), які отримують терапію нестероїдними протизапальними засобами, включаючи інгібітори ЦОГ-2, лікування антагоністами рецепторів ангіотензину II або інгібіторами АПФ може викликати подальше погіршення. включаючи розвиток гострої ниркової недостатності. Ці ефекти оборотні. Одночасне застосування цих препаратів має проводитися з обережністю у пацієнтів із порушенням функції нирок.
-Цитостатичні препарати, наприклад, циклофосфамід, метотрексат: збільшується мієлопригнічуюча дія за рахунок уповільнення виведення з організму.
-Серцеві глікозиди: гіпокаліємія та гіпомагніємія, викликані застосуванням тіазидних діуретиків, збільшують ризик розвитку аритмій при лікуванні серцевими глікозидами.
-Зниження об'єму циркулюючої рідини, спричинене прийомом діуретика, може посилювати нефротоксичність аміноглікозидів.
-Хлорталідон знижує активність протромбіну. Тіазидоподібні діуретики можуть посилювати пригнічення функції кісткового мозку, спричинене хіміотерапією при лікуванні пухлинних захворювань (наприклад, нейтропенія).
-Йодовмісні контрастні речовини – при дегідратації, викликаної прийомом діуретиків, підвищується ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при введенні високих доз препаратів, що містять йод. Перед введенням подібних засобів пацієнту має бути проведена регідратація.
ПередозуванняСимптоми: нудота, слабкість, сонливість, гіповолемія, виражене зниження артеріального тиску, запаморочення та порушення водно-електролітного балансу, аритмія, судоми.
Лікування: специфічного антидоту немає. Для зниження абсорбції слід промити шлунок, прийняти активоване вугілля. Слід здійснювати ретельний моніторинг артеріального тиску та водно-електролітного балансу та вжити відповідних коригуючих заходів (інфузійна терапія), симптоматична терапія.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Діуретичний засіб
Код АТХ: C03BA04
Фармакодинаміка:
Хлорталідон – тіазидоподібний діуретик – пригнічує активну реабсорбцію іонів натрію в ниркових канальцях (кортикальний сегмент висхідної частини петлі Генлі), збільшуючи виведення іонів натрію та дії. Крім того, хлорталідон збільшує виведення іонів калію, магнію та бікарбонату, затримує іони кальцію та сечову кислоту.
Антигіпертензивний ефект хлорталідону поступово розвивається з досягненням максимального терапевтичного ефекту через 2-4 тижні після початку терапії.
У пацієнтів з артеріальною гіпертензією хлорталідон забезпечує поступове зниження артеріального тиску (АТ). Незважаючи на те, що механізм дії хлорталідону до кінця не вивчений, його антигіпертензивна дія ґрунтується на виведенні натрію та рідини. При тривалому застосуванні антигіпертензивний ефект забезпечується, ймовірно, за рахунок зменшення загального периферичного судинного опору. Серцевий викид повертається до вихідних значень, зберігається невелике зменшення об'єму плазми, можливе підвищення активності реніну плазми.
Підвищує виведення бікарбонату, фосфату та магнію (переважно у проксимальних канальцях) та натрію, хлориду та калію (переважно у дистальних відділах); підвищене виведення іонів калію обумовлено посиленою (залежить від швидкості струму крові) секрецією калію, що підвищується за високого споживання солі. Навпаки, виведення іонів кальцію (дистальний відділ) знижується, що надає сприятливу дію при гіперкальціурії та камені в нирках.
Діуретичний ефект розвивається через 2-4 години після прийому хлорталідонану внутрішньо, досягає максимуму через 12 годин та зберігається протягом 2-3 діб.
Як і більшість тіазидних діуретиків, хлорталідон є інгібітором карбоангідрази, його інгібуюча дія на карбоангідразу в 70 разів вища, ніж у гідрохлортіазиду.
Фармакокінетика:
Всмоктування
Після прийому внутрішньо хлорталідон всмоктується із шлунково-кишкового тракту приблизно на 65%. Максимальна концентрація в плазмі відмічена приблизно через 12 годин після прийому внутрішньо. Незважаючи на те, що незначна кількість хлорталідону потрапляє в кров, велика частина хлорталідону зв'язується з карбоангідразою еритроцитів (98%), а не з білками плазми
.
Концентрація в еритроцитах у 50-80 разів перевищує концентрації у плазмі або сироватці крові.
Метаболізм
Хлорталідон здебільшого виводиться у незміненому вигляді. Даних про порівняльні кількості хлорталідону, що виводиться у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів, немає. Метаболіти не виявлено. Метаболізм та виведення через кишечник з жовчю є допоміжними шляхами виведення.
Виведення
50-65% дози, прийнятої внутрішньо, виводиться нирками у незміненому вигляді, 10% виводиться через кишечник. Середній період напіввиведення (Т1/2) становить 40-60 год.
Пацієнти похилого віку
Хлорталідон у пацієнтів похилого віку виводиться повільніше, ніж у молодих, що, ймовірно, пов'язано з віковими змінами функції нирок і призводить до збільшення Т1/2. Зниження елімінації перестав бути клінічно значимим.
При порушенні функції нирок
можлива кумуляція хлорталідону.
При порушенні функції печінки
Даних з фармакокінетики немає.
Вагітність та годування груддюВагітність
Контрольованих клінічних досліджень застосування хлорталідону у вагітних не проводилось. Слід уникати застосування діуретиків у терапії фізіологічних набряків або артеріальної гіпертензії під час вагітності, оскільки їх застосування пов'язують із ризиком розвитку гіповолемії, підвищеною в'язкістю крові та зниженням плацентарного кровотоку. Повідомлялося про кілька випадків придушення функції кісткового мозку плода, тромбоцитопенії, ембріональної жовтяниці та жовтяниці новонароджених на фоні застосування тіазидних діуретиків. При вагітності застосування хлорталідону протипоказане під час артеріальної гіпертензії. В інших випадках застосування можливе лише за суворими показаннями в мінімально ефективній дозі і коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
Період грудного вигодовування
Хлорталідон виділяється у грудне молоко. При необхідності застосування в період лактації грудне вигодовування слід припинити.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаЧастота побічних реакцій визначалася відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, <1/10); нечасто (> 1/1000, 1/100); рідко (>1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000), включаючи окремі повідомлення; частоти неуточненої (частота не може бути підрахована за доступними даними).
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, еозинофілія; частота невідома – апластична анемія.
Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже часто – гіперліпідемія; дуже рідко – глюкозурія, декомпенсація наявного цукрового діабету, гіпохлоремічний алкалоз, гіперглікемія, гіперурикемія.
Порушення з боку системи травлення: часто – нудота, блювання, втрата апетиту, гастроспазм; рідко – запор, діарея; дуже рідко – панкреатит.
Порушення з боку нервової системи: рідко – біль голови; частота невідома - запаморочення, вертиго, парестезія, збудження.
Порушення органу зору: частота невідома – ксантопия, порушення зору.
Порушення серця: рідко – аритмія.
Порушення з боку судин: часто – виражене зниження артеріального тиску та пов'язані з цим симптоми (ортостатична гіпотензія).
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко – алергічний набряк легень.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця.
Порушення з боку шкірних покривів та підшкірних тканин: часто – кропив'янка, висипання на шкірі; рідко – фотосенсибілізація, шкірний васкуліт; реакції підвищеної чутливості; частота невідома – синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз), пурпура.
Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: частота невідома – спазми м'язів.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко – інтерстиціальний нефрит.
Порушення з боку статевих органів та молочної залози: дуже рідко – сексуальна дисфункція.
Загальні розлади та порушення у місці введення: частота невідома – слабкість.
Лабораторні та інструментальні дані: дуже часто -гіпокаліємія, гіпонатріємія; часто – гіпомагніємія; рідко – гіперкальціємія.
особливі вказівкиАртеріальна гіпотензія на фоні порушення водно-електролітного балансу:
У пацієнтів зі зниженим обсягом циркулюючої крові та/або з гіпонатріємією (внаслідок блювання, діареї, прийому великих доз діуретиків або дотримання дієти з обмеженням прийому кухонної солі) може розвиватися клінічно значуща гіпотензія після початку терапії препаратом Дикардплюс. Гіповолемію та водно-електролітний баланс слід скоригувати перед початком лікування. Минуща артеріальна гіпотензія не є протипоказанням до подальшого лікування, яке може бути продовжене після стабілізації артеріального тиску. Гіпокаліємії можна уникнути застосуванням калійвмісних препаратів або їжі, багатої калієм (фрукти, овочі), особливо у разі посиленої втрати калію (посилений діурез, тривале лікування) або одночасного лікування серцевими глікозидами або кортикостероїдними препаратами.
Порушення функції печінки:
При застосуванні тіазидних та тіазидоподібних діуретиків у пацієнтів з порушеннями функції печінки можливий розвиток печінкової енцефалопатії, особливо у разі порушення водно-електролітного балансу. У цьому випадку прийом діуретиків слід негайно припинити.
Фоточутливість:
Існує інформація про випадки розвитку реакцій фоточутливості при застосуванні тіазидних діуретиків (див. розділ «Побічна дія»). Якщо реакція фоточутливості виникне під час лікування, рекомендується призупинити лікування. Якщо прийнято рішення про необхідність відновлення прийому діуретика, необхідно захищати ділянки тіла, які можуть бути піддані впливу сонячних або ультрафіолетових променів типу A та уникати перебування на сонці.
Водно-електролітний баланс:
- вміст натрію в плазмі:
До початку терапії слід визначити вміст натрію у плазмі крові. З огляду на застосування препарату необхідно регулярно контролювати цей показник. Необхідний постійний контроль вмісту натрію, оскільки початкове зниження вмісту натрію у плазмі може бути безсимптомним. Частіший контроль вмісту натрію необхідний пацієнтам з цирозом печінки та літнім пацієнтам (див. розділи «Побічна дія», «Передозування»). Всі діуретичні препарати можуть спричиняти гіпонатріємію, що призводить іноді до тяжких наслідків. Гіпонатріємія та гіповолемія можуть призводити до зневоднення та ортостатичної гіпотензії. Супутнє зниження вмісту хлору може призводити до вторинного компенсаторного метаболічного алкалозу: частота та ступінь виразності цього ефекту незначні.
- вміст калію в плазмі крові:
При терапії тіазидними та тіазидоподібними діуретиками основний ризик полягає в різкому зниженні вмісту калію в плазмі крові та розвитку гіпокаліємії. Необхідно уникати розвитку гіпокаліємії (<3,4 ммоль/л) у пацієнтів наступних категорій: літнього віку, ослаблених або отримуваних поєднаної медикаментозної терапії, пацієнтів з цирозом печінки, периферичними набряками або асцитом, ішемічною хворобою серця, серцевою недостатністю. Гіпокаліємія у цих пацієнтів посилює токсичну дію серцевих глікозидів та підвищує ризик розвитку аритмії. З появою гіпокаліємії має бути призначене відповідне лікування.
Діуретичні препарати та порушення функції нирок:
Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні повною мірою лише у пацієнтів з нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок. У пацієнтів похилого віку нормальна концентрація креатиніну в плазмі розраховується з урахуванням віку та маси тіла. Слід враховувати, що на початку лікування у пацієнтів може спостерігатись зниження швидкості клубочкової фільтрації, зумовлене гіповолемією, яка, у свою чергу, спричинена втратою рідини та натрію на фоні застосування діуретичних засобів. Як наслідок, у плазмі може збільшуватися концентрація сечовини та креатиніну. Якщо функція нирок не порушена, така тимчасова функціональна ниркова недостатність, як правило, проходить без наслідків, проте при наявній нирковій недостатності стан пацієнта може погіршуватися. У пацієнтів з порушенням функції нирок препарат може кумулювати та викликати розвиток азотемії. При розвитку олігурії слід розглянути можливість відміни препарату.
Цукровий діабет:
Лікування тіазидами порушує толерантність до глюкози. Під час тривалого курсу лікування при маніфестному та латентно протікає цукровому діабеті необхідний систематичний контроль метаболізму вуглеводів; може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних засобів. В період лікування необхідний періодичний контроль концентрації сечової кислоти. Алкоголь, барбітурати, наркотичні анальгетики посилюють антигіпертензивний ефект тіазидних діуретиків.
Хлорталідон може підвищувати концентрацію холестерину та тригліцеридів у крові.
Гіперкальціємія:
Тіазидні діуретики можуть викликати зниження екскреції кальцію нирками і призводити до минущого помірного підвищення вмісту кальцію в сироватці крові без встановленого порушення кальцієвого метаболізму. Виражена гіперкальціємія може бути доказом наявного у пацієнта гіперпаратиреозу. Прийом тіазидних діуретиків слід припинити до проведення досліджень функцій паращитовидних залоз.
Показано, що тіазиди збільшують виведення магнію нирками, що може призводити до гіпомагніємії.
Системна червона вовчанка:
Є дані про те, що тіазидні діуретики можуть викликати загострення течії системного червоного вовчаку або вовчаковоподібні реакції. Тим не менш, про випадки загострення течії системного червоного вовчаку на фоні застосування хлорталідону не повідомлялося. Потрібний посилений контроль за пацієнтами з порушеним метаболізмом сечової кислоти.
Спортсмени:
Хлорталідон може давати хибнопозитивні результати під час проведення допінг-контролю.
Реакції підвищеної чутливості:
Реакції підвищеної чутливості можуть розвиватися у пацієнтів, які мають обтяжений алергологічний анамнез або бронхіальну астму.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами
Не проводилося спеціальних досліджень щодо вивчення впливу препарату Дикардплюс на здатність керувати транспортними засобами, механізмами. Слід бути обережними при керуванні транспортними засобами, роботі з механізмами та виконанні іншої роботи, що вимагає підвищеної концентрації уваги (ризик розвитку запаморочення).
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, суворо за призначенням лікаря. Таблетку слід ковтати повністю, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини.
Дозу препарату Дікардплюс підбирають індивідуально кожному за пацієнта.
Якщо препарат Дикардплюс включають до схеми лікування пацієнта, стан якого стабілізували за допомогою іншого гіпотензивного засобу, необхідно від початку знизити дозу гіпотензивного засобу, щоб уникнути можливого виникнення артеріальної гіпотензії тяжкого ступеня.
АРТЕРІАЛЬНА ГІПЕРТЕНЗІЯ.
Монотерапія:
У терапії артеріальної гіпертензії початкова доза препарату Дикардплюс, що рекомендується, становить 12,5-25 мг/добу. Цієї дози достатньо для забезпечення максимального антигіпертензивного ефекту у більшості пацієнтів. Якщо зниження артеріального тиску при прийомі дози 25 мг на добу незадовільне, дозу збільшують до 50 мг на добу. Якщо потрібне подальше зниження артеріального тиску, можливе включення додаткової гіпотензивної терапії до схеми лікування. При лікуванні пацієнтів з артеріальною гіпертензією доза не повинна перевищувати 50 мг на добу (збільшення ризику побічної дії без посилення антигіпертензивного ефекту).
Комбінована терапія:
Якщо для терапії артеріальної гіпертензії потрібне проведення комбінованої терапії, спочатку коригують дозу шляхом застосування кожного препарату в монотерапії. Якщо оптимальна підтримуюча доза відповідає співвідношенню комбінованого препарату, застосування комбінованого препарату з фіксованою дозою допускається. Якщо потрібна корекція дози, кожен препарат застосовується повторно у монотерапії.
СТАБІЛЬНА ХРОНІЧНА СЕРЦЕВА НЕДОСТАТНІСТЬ (II або III функціональний клас за класифікацією NYHA):
Рекомендована початкова доза препарату Дікардплюс становить від 25 до 50 мг/добу, у тяжких випадках можливе збільшення дози до 100-200 мг/добу. Стандартна доза, що підтримує, — це мінімально ефективна доза, наприклад, 25-50 мг на добу щодня або через день. Якщо реакція пацієнта у відповідь незадовільна, допускається застосування серцевих глікозидів або інгібітора АПФ окремо або обох лікарських препаратів.
Набряковий синдром.
Стандартна початкова доза препарату Дикардплюс становить 50-100 мг на добу, бажано вранці після їди, одноразово. Або терапію починають із дози 100 мг через день або 3 рази на тиждень. Деяким пацієнтам може бути потрібне застосування дози 150-200 мг щодня або через день. Дози, що перевищують 200 мг на добу, не спричиняють збільшення терапевтичного ефекту. У пацієнтів з набряком зниження дози препарату Дикардплюс до мінімальної підтримуючої дози можливе через 7 днів терапії або досягнення маси тіла до появи набряку.
ОСОБЛИВІ ГРУПИ ПАЦІЄНТІВ.
У пацієнтів з КК нижче 30 мл/хв хлорталідон та тіазидні діуретики втрачають свій діуретичний ефект, застосування препарату Дікардплюс протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).
Пацієнтам з нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості та літнім пацієнтам рекомендується мінімально ефективна доза препарату Дікардплюс.
У пацієнтів похилого віку хлорталідон виводиться повільніше, ніж у здорових пацієнтів молодого віку, незважаючи на однакову всмоктування. Таким чином, може знадобитися зниження рекомендованої дози препарату Дикардплюс. Під час терапії препаратом Дикардплюс слід проводити ретельне медичне обстеження пацієнтів похилого віку: контролювати концентрацію креатиніну у плазмі з урахуванням віку, маси тіла.
У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки застосування препарату Дикардплюс протипоказане (див. розділ "Протипоказання").
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Дикардплюс таб 25мг 30 шт производится компанией ИПКА. Само производство расположено в стране Индия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Дикардплюс таб 25мг 30 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Дикардплюс таб 25мг 30 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Дикардплюс таб 12.5мг 30 шт Дикардплюс таб 12.5мг 30 шт.