Диамерид таб 1мг 30 шт
Диамерид таб 1мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: глімепірид у перерахуванні на 100% речовину – 1 мг, 2 мг, 3 мг або 4 мг;
Лактози
моногідрат 78,68 мг; 77,67 мг; 156,36 мг або 155,34 мг, повідон 2,5 мг; 2,5 мг; 5 мг або 5 мг, полоксамер 0,5 мг; 0,5 мг; 1 мг або 1 мг, кроскармеллозу натрію 4,7 мг; 4,7 мг; 9,4 мг або 9,4 мг, целюлоза мікрокристалічна 12 мг; 12 мг; 24 мг або 24 мг, стеарат магнію 0,6 мг; 0,6 мг; 1,2 мг або 1,2 мг, барвник заліза оксид червоний 0,02 мг або 0,04 мг (для таблеток з дозуванням 1 мг і 3 мг), барвник заліза оксид жовтий 0,03 мг або 0,06 мг (для таблеток з дозуванням 2 мг та 4 мг) відповідно.
Опис:
Плоскоциліндричні таблетки з фаскою. Таблетки з дозуванням 1 мг та 3 мг рожевого з коричневим відтінком кольору; таблетки з дозуванням 2 мг та 4 мг від кремового до світло-жовтого або жовтого кольору.
Допускаються незначні вкраплення.
Форма випуску:
Пігулки 1 мг, 2 мг, 3 мг та 4 мг. По 10 таблеток у контурне коміркове пакування з плівки полівінілхлоридної або комбінованого тришарового матеріалу для пакування лікарських засобів та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 3 або 6 контурних коміркових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.
ПротипоказанняЦукровий діабет 1 типу; діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома та кома; стани, що супроводжуються порушенням всмоктування їжі та розвитком гіпоглікемії (у тому числі інфекційні захворювання); лейкопенія; тяжкі порушення функції печінки; тяжкі порушення функції нирок (у тому числі хворі, які перебувають на гемодіалізі); підвищена чутливість до глімепіриду або до будь-якого неактивного компонента препарату, до інших похідних сульфонілсечовини або до сульфаніламідних препаратів (ризик розвитку реакцій гіперчутливості); вагітність та період грудного вигодовування; непереносимість лактози, лактазна недостатність, глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий вік віком до 18 років.
З обережністю. У перші тижні прийому препарату (підвищений ризик розвитку гіпоглікемії); за наявності факторів ризику розвитку гіпоглікемії; при зміні способу життя пацієнтів (зміна дієти та часу прийому їжі, збільшення або зменшення фізичної активності); при інтеркурентних захворюваннях та у відновлювальному періоді організму після стресових ситуацій; недостатність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; стани, що вимагають переведення пацієнта на інсулінотерапію (великі опіки, тяжкі множинні травми, великі хірургічні втручання, а також порушення всмоктування їжі та лікарських засобів у шлунково-кишковому тракті – кишкова непрохідність, парез шлунка тощо).
Показання до застосуванняЦукровий діабет 2 типу при неефективності раніше призначеної дієти та фізичного навантаження.
При неефективності монотерапії глімепіридом можливе його застосування у комбінованій терапії з метформіном або інсуліном.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиОдночасне застосування глімепіриду з деякими лікарськими препаратами може спричинити як посилення, так і ослаблення гіпоглікемічної дії препарату. Тому інші лікарські препарати можна приймати лише після погодження з лікарем.
Посилення гіпоглікемічної дії і, пов'язане з цим, можливий розвиток гіпоглікемії може спостерігатися при одночасному застосуванні глімепіриду з інсуліном, метформіном або іншими пероральними гіпоглікемічними препаратами, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), алопуринолом, анаболічними і анаболічними. кумарину, циклофосфамідом , трофосфамідом та ізофосфамідом, дизопірамідом, фенфлураміном, фібратами, флуоксетином, симпатолітиками (гуанетидином), інгібіторами моноамінооксидази (МАО), міконазолом, пентоксифіліном (при парентеральному введенні в фенбутазоном, пробенецидом, хінолоновими антибіотиками, саліцилатами та аміносаліциловими. кислотою, сульфінпіразоном, кларитроміцином,деякими сульфаніламідами пролонгованої дії, тетрациклінами, тритокваліном, флуконазолом.
Послаблення гіпоглікемічної дії, і пов'язане з цим, підвищення концентрації глюкози в крові може спостерігатися при одночасному застосуванні глімепіриду з ацетазоламідом, барбітуратами, глюкокортикостероїдами, діазоксидом, салуретиками, тіазидними діуретиками, епінефрином та іншими симпатоміміями , нікотиновою кислотою (у високих дозах) та її похідними, естрогенами та прогестагенами, похідними фенотіазину, у тому числі хлорпромазином, фенітоїном, рифампіцином, гормонами щитовидної залози, солями літію. Блокатори Н2-гістамінових рецепторів, клонідин та резерпін здатні як потенціювати, так і послаблювати гіпоглікемічну дію глімепіриду. Під дією бета-адреноблокаторів, клонідину, гуанетидину та резерпіну, можливе ослаблення або відсутність клінічних ознак гіпоглікемії. На фоні прийому глімепіриду може спостерігатися посилення чи ослаблення дії похідних кумарину.
При одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що пригнічують кістковомозкове кровотворення, збільшується ризик мієлосупресії. Одноразове або хронічне вживання алкоголю може посилювати, так і послаблювати гіпоглікемічну дію глімепіриду.
Секвестранти жовчних кислот: колесовелам зв'язується з глімепіридом та зменшує всмоктування глімепіриду із шлунково-кишкового тракту. У разі застосування глімепіриду, принаймні за 4 години до прийому колесевелама, жодної взаємодії не спостерігається. Тому глімепірид необхідно приймати принаймні за 4 години до прийому колесевелама.
ПередозуванняПісля прийому великої дози глімепіриду можливий розвиток гіпоглікемії, тривалістю від 12 до 72 годин, яка може повторитися після початкового відновлення концентрації глюкози в крові. Гостра передозування, а також тривале лікування надто високими дозами глімепіриду може призводити до розвитку тяжкого загрозливого життя гіпоглікемії.
Симптоми гіпоглікемії: посилення потовиділення, відчуття тривоги, тахікардія, підвищення артеріального тиску, відчуття серцебиття, біль у ділянці серця, аритмія, головний біль, запаморочення, різке підвищення апетиту, нудота, блювання, апатія, сонливість, занепокоєння, агресивність, депресія, тремор, парези, порушення чутливості, судоми центрального генезу. Крім того, можуть виникати такі симптоми як холодний липкий піт, поверхневе дихання, брадикардія, мовні та зорові розлади, афазія, делірій, порушення самоконтролю, пильності та швидкості реакцій, порушення свідомості або втрата свідомості, аж до коми. Іноді клінічна картина гіпоглікемії може нагадувати інсульт.
Лікування: гіпоглікемія може бути купована негайним прийомом вуглеводів (глюкоза або шматочок цукру, солодкий фруктовий сік або чай). Найчастіше рекомендується спостереження за умов стаціонару. Лікування включає індукцію блювання, рясне пиття з активованим вугіллям (адсорбентом) та натрію пікосульфатом (проносним). При прийомі великої кількості препарату показано промивання шлунка з наступним прийомом натрію пікосульфату та активованого вугілля.
Якнайшвидше починають введення декстрози, при необхідності у вигляді внутрішньовенного струминного введення 50 мл 40 % розчину, з подальшим інфузійним введенням 10 % розчину, з ретельним моніторуванням концентрації глюкози в крові. Як альтернатива дорослим можливе внутрішньовенне, підшкірне або внутрішньом'язове введення глюкагону в дозі 0,5-1 мг. Надалі лікування має бути симптоматичним. При лікуванні гіпоглікемії внаслідок випадкового прийому глімепіриду немовлятами або дітьми молодшого віку доза декстрози, що вводиться, повинна ретельно коригуватися з точки зору можливості виникнення небезпечної гіперглікемії; введення декстрози повинне проводитися під постійним контролем концентрації глюкози у крові. Після швидкого відновлення концентрації глюкози в крові обов'язково необхідно проведення внутрішньовенної інфузії розчину декстрози в нижчій концентрації для запобігання поновленню гіпоглікемії. Концентрація глюкози в крові у таких пацієнтів повинна постійно контролюватись протягом 24 годин. У тяжких випадках із затяжним перебігом гіпоглікемії небезпека зниження концентрації глюкози в крові до гіпоглікемічного рівня може зберігатися протягом декількох днів.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Гіпоглікемічний засіб для перорального застосування групи сульфонілсечовини ІІІ покоління.
Фармакодинаміка:
Глімепірид знижує концентрацію глюкози в крові, головним чином за рахунок стимуляції вивільнення інсуліну з бета-клітин підшлункової залози. Його ефект переважно пов'язаний з покращенням здатності бета-клітин підшлункової залози реагувати на фізіологічну стимуляцію глюкозою. У порівнянні з глібенкламідом прийом низьких доз глімепіриду викликає вивільнення меншої кількості інсуліну при досягненні приблизно однакового зниження концентрації глюкози в крові. Цей факт свідчить про наявність у глімепіриду екстрапанкреатичних гіпоглікемічних ефектів (підвищення чутливості тканин до інсуліну та інсуліноміметичний ефект).
Секреція інсуліну.
Як і всі інші похідні сульфонілсечовини, глімепірид регулює секрецію інсуліну за рахунок взаємодії з АТФ-чутливими калієвими каналами на бета-клітинних мембранах.
На відміну від інших похідних сульфонілсечовини глімепірид вибірково зв'язується з білком з молекулярною масою 65 кілодальтон (kDa), що знаходиться в мембранах бета-клітин підшлункової залози. Ця взаємодія глімепіриду з білком, що зв'язується з ним, регулює відкриття або закриття АТФ-чутливих калієвих каналів. Глімепірид закриває калієві канали.
Це викликає деполяризацію бета-клітин і призводить до відкриття вольтаж-чутливих кальцієвих каналів та надходження кальцію всередину клітини. У результаті підвищення внутрішньоклітинної концентрації кальцію активує секрецію інсуліну шляхом екзоцитозу. Глімепірид набагато швидше і відповідно частіше вступає у зв'язок і вивільняється зі зв'язку з білком, що зв'язується з ним, ніж глібенкламід. Передбачається, що ця властивість високої швидкості обміну глімепіриду з білком, що зв'язується з ним, обумовлює його виражений ефект сенсибілізації бета-клітин до глюкози та їх захист від десенсибілізації і передчасного виснаження.
Ефект підвищення чутливості тканин до інсуліну.
Глімепірид посилює ефекти інсуліну на поглинання глюкози периферичними тканинами.
Інсуліноміметичний ефект.
Глімепірид має ефекти, подібні до ефектів інсуліну на поглинання глюкози периферичними тканинами і вихід глюкози з печінки. Поглинання глюкози периферичними тканинами здійснюється шляхом її транспортування всередину м'язових клітин та адипоцитів. Глімепірид безпосередньо збільшує кількість транспортуючих глюкозу молекул у плазмових мембранах м'язових клітин та адипоцитах. Підвищення надходження всередину клітин глюкози призводить до активації глікозил-фосфатидилінозитол-специфічної фосфоліпази С. У результаті внутрішньоклітинна концентрація знижується, викликаючи зменшення активності протеїнкінази А, що в свою чергу призводить до стимуляції метаболізму глюкози. Глімепірид інгібує вихід глюкози з печінки за рахунок збільшення концентрації фруктозо-2,6-біфосфату, що інгібує глюконеогенез.
Вплив агрегацію тромбоцитів.
Глімепірид зменшує агрегацію тромбоцитів in vitro та in vivo. Цей ефект, мабуть, пов'язаний із селективним пригніченням циклооксигенази, яка відповідає за утворення тромбоксану А, важливого ендогенного фактора агрегації тромбоцитів.
Антиатерогенна дія препарату.
Глімепірид сприяє нормалізації вмісту ліпідів, знижує вміст малонового альдегіду в крові, що веде до значного зниження перекисного окиснення ліпідів. У тварин глімепірид призводить до значного зменшення утворення атеросклеротичних бляшок. Зниження вираженості окислювального стресу, який постійно присутній у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу. Глімепірид підвищує вміст ендогенного альфа-токоферолу, активність каталази, глутатіонпероксидази та супероксиддисмутази.
Серцево-судинні ефекти.
Через АТФ-чутливі калієві канали (див. вище) похідні сульфонілсечовини також впливають на серцево-судинну систему. Порівняно з традиційними похідними сульфонілсечовини, глімепірид має достовірно менший ефект на серцево-судинну систему, що може пояснюватися специфічною природою його взаємодії з білком АТФ, що зв'язується з ним, чутливих калієвих каналів. У здорових добровольців мінімально ефективна доза глімепіриду становить 0,6 мг. Ефект глімепіриду є дозозалежним та відтворюваним. Фізіологічна реакція на фізичне навантаження (зниження секреції інсуліну) прийому глімепіриду зберігається. Відсутні достовірні відмінності в ефекті залежно від того, чи був прийнятий препарат за 30 хв до їди або безпосередньо перед їдою. У пацієнтів із цукровим діабетом може бути досягнутий достатній метаболічний контроль протягом 24 годин при одноразовому прийомі препарату. У пацієнтів із нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 4-79 мл/хв) також може бути досягнутий достатній метаболічний контроль.
Комбінована терапія із метформіном. У пацієнтів з недостатнім метаболічним контролем при застосуванні максимальної дози глімепіриду може бути розпочато комбіновану терапію глімепіридом та метформіном. У двох дослідженнях під час проведення комбінованої терапії було доведено покращення метаболічного контролю порівняно з таким при лікуванні кожним із препаратів окремо.
Комбінована терапія з інсуліном.
У пацієнтів з недостатнім метаболічним контролем при застосуванні максимальних доз глімепіриду може бути розпочато одночасну терапію інсуліном. У двох дослідженнях при застосуванні цієї комбінації було досягнуто таке ж поліпшення метаболічного контролю, як і при застосуванні лише одного інсуліну; проте, при комбінованій терапії потрібна нижча доза інсуліну.
Застосування у дітей.
Є недостатня кількість даних щодо довгострокової ефективності та безпеки застосування препарату у дітей.
Фармакокінетика:
Всмоктування. При багаторазовому прийомі глімепіриду в добовій дозі 4 мг максимальна концентрація в сироватці крові (Сmах) досягається приблизно через 2,5 години і становить 432 нг/мл; існує лінійне співвідношення між дозою та Сmах, а також між дозою та AUC (площа під кривою «концентрація-час»). При прийомі внутрішньо глімепіриду його біодоступність становить близько 100%.
Прийом їжі не істотно впливає на всмоктування, за винятком незначного уповільнення швидкості абсорбції.
Розподіл. Для глімепіриду характерний дуже низький об'єм розподілу (близько 8,8 л), приблизно рівний об'єму розподілу альбуміну, високий ступінь зв'язування з білками плазми (більше 99 %) та низький кліренс (близько 48 мл/хв). Глімепірид проникає у грудне молоко та через плацентарний бар'єр.
Препарат погано проникає через гематоенцефалічний бар'єр.
Метаболізм. У сечі та калі були виявлені два метаболіти, що утворюються в результаті метаболізму в печінці (головним чином за допомогою CYP2C9), один з них є гідроксипохідним, а інший – карбоксипохідним. Після прийому внутрішньо глімепіриду термінальний період напіввиведення цих метаболітів становив 3-5 годин та 5-6 годин відповідно.
Виведення. Період напіввиведення при плазмових концентраціях препарату у сироватці, що відповідають багаторазовому режиму дозування, становить 5-8 годин. Після прийому високих доз період напіввиведення дещо збільшується. Після одноразового прийому дози глімепіриду нирками виводиться 58% і через кишечник – 35%. Незмінена речовина у сечі не виявлялося.
Фармакокінетика у особливих клінічних випадках. У пацієнтів з порушеннями функції нирок (з низьким кліренсом креатиніну) спостерігається тенденція до збільшення кліренсу глімепіриду та до зниження його середніх концентрацій у сироватці крові, що, ймовірно, обумовлено більш швидким виведенням препарату внаслідок нижчого зв'язування його з білками плазми. Таким чином, у даної категорії пацієнтів немає додаткового ризику кумуляції препарату.
Вагітність та годування груддюГлімепірид протипоказаний для застосування у вагітних жінок. У разі запланованої вагітності або при настанні вагітності жінку слід перевести на інсулінотерапію. Оскільки глімепірид проникає у грудне молоко, препарат протипоказаний у період грудного вигодовування. Слід припинити грудне вигодовування при прийомі препарату Діамерід або перевести пацієнтку на інсулінотерапію.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаПорушення із боку обміну речовин. Внаслідок гіпоглікемічної дії препарату
Діамерид® може розвинутись гіпоглікемія, яка, як і при застосуванні інших похідних сульфонілсечовини, може бути тривалою. Симптомами гіпоглікемії є: головний біль, почуття голоду, нудота, блювання, відчуття втоми, сонливість, порушення сну, неспокій, агресивність, порушення концентрації уваги, пильності та швидкості реакцій, депресія, сплутаність свідомості, мовні розлади, афазія, зорові парез, сенсорні порушення, запаморочення, втрата самоконтролю, делірій, церебральні судоми, сомноленція або непритомність аж до коми, поверхневе дихання, брадикардія. Крім цього можуть виникати прояви адренергічної контррегуляції у відповідь на гіпоглікемію, такі як поява холодного липкого поту, занепокоєння, тахікардія, підвищення артеріального тиску, стенокардія, відчуття серцебиття та порушення серцевого ритму. Клінічна картина тяжкої гіпоглікемії може бути схожа на інсульт. Симптоми глікемії майже завжди зникають після її усунення.
Порушення органу зору. Під час лікування (особливо на початку) можуть спостерігатися транзиторні порушення зору, обумовлені зміною концентрації глюкози в крові. Їх причиною є тимчасове зміна набухання кришталиків, що залежить від концентрації глюкози в крові, і за рахунок цього зміна показника заломлення кришталиків.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту. У поодиноких випадках: нудота, блювання, відчуття тяжкості або переповнення в епігастрії, біль у животі, діарея. В окремих випадках: гепатит, підвищення активності «печінкових» ферментів та/або холестаз і жовтяниця, які можуть прогресувати до загрозливого життя печінкової недостатності, але можуть зазнати зворотного розвитку при відміні препарату.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи. Рідко – тромбоцитопенія. В окремих випадках: лейкопенія, гемолітична анемія, еритроцитопенія, гранулоцитопенія, агранулоцитоз та панцитопенія. При постмаркетинговому застосуванні препарату повідомлялося про випадки тяжкої тромбоцитопенії з кількістю тромбоцитів менше 10000/мкл та тромбоцитопенічної пурпури (частота невідома).
Порушення імунної системи. У поодиноких випадках можливі алергічні та псевдоалергічні реакції, такі як свербіж, кропив'янка, висипання на шкірі. Такі реакції майже завжди носять легку форму, однак можуть перейти у важкі реакції з задишкою, різким зниженням артеріального тиску, які іноді прогресують аж до анафілактичного шоку. З появою симптомів кропив'янки слід негайно звернутися до лікаря. В окремих випадках можуть виникнути зниження сироваткових концентрацій натрію, алергічний васкуліт, фотосенсибілізація.
особливі вказівкиГлімепірид слід приймати у рекомендованих дозах та у призначений час.
Хворий повинен негайно інформувати лікаря у разі прийому надто високої дози препарату.
Розвиток гіпоглікемії у пацієнта після прийому 1 мг глімепіриду на добу означає можливість контролю за глікемією виключно за допомогою дієти. При досягненні компенсації цукрового діабету типу 2 підвищується чутливість до інсуліну. У зв'язку з цим у процесі лікування може знизитись потреба в глімепіриді. Щоб уникнути розвитку гіпоглікемії, необхідно тимчасово зменшити дозу або скасувати глімепірид. Корекція дози повинна проводитися також при зміні маси тіла хворого, його способу життя або при появі інших факторів, що сприяють підвищенню ризику розвитку гіпо-або гіперглікемії. Адекватна дієта, регулярні та достатні фізичні вправи і, при необхідності, зниження маси тіла мають таке ж важливе значення для досягнення оптимального контролю концентрації глюкози в крові, як і регулярний прийом глімепіриду. Клінічними симптомами гіперглікемії є: збільшення частоти сечовипускань, сильна спрага, сухість у роті та сухість шкірних покривів. У перші тижні лікування може підвищитись ризик розвитку гіпоглікемії, що потребує особливо ретельного спостереження за хворим. На тлі лікування глімепіридом при нерегулярному прийомі їжі або пропуску їжі може розвинутися гіпоглікемія.
До факторів, що сприяють розвитку гіпоглікемії, належать: • небажання або (особливо у похилому віці) недостатня здатність хворого до співпраці з лікарем; • неповноцінне, нерегулярне харчування, пропуск прийомів їжі, голодування, зміна звичної дієти; • дисбаланс між фізичним навантаженням та споживанням вуглеводів; • вживання алкоголю, особливо у поєднанні з пропуском їди; • порушення функції нирок; • тяжке порушення функції печінки; • передозування глімепіриду; • деякі декомпенсовані захворювання ендокринної системи, що впливають на вуглеводний обмін (наприклад, порушення функції щитовидної залози та переднього відділу гіпофіза або недостатність кори надниркових залоз); • одночасне застосування деяких інших лікарських засобів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Лікар повинен бути поінформований про зазначені вище фактори та епізоди гіпоглікемії, оскільки вони вимагають особливо суворого спостереження за хворим. За наявності таких факторів, що підвищують ризик розвитку гіпоглікемії, слід скоригувати дозу глімепіриду чи всю схему лікування. Це необхідно зробити також у разі інтеркурентного захворювання чи зміни способу життя хворого. Симптоми гіпоглікемії можуть бути згладжені або зовсім відсутні у літніх, у хворих з вегетативною нейропатією або одержують одночасне лікування бета-адреноблокаторами, клонідином, резерпіном, гуанетидином. Гіпоглікемія майже завжди може бути швидко купована негайним прийомом вуглеводів (глюкози або цукру, наприклад у вигляді шматочка цукру, солодкого фруктового соку або чаю). У зв'язку з цим хворий повинен мати при собі не менше 20 г глюкози (4 шматочки цукру). Цукрозамінники неефективні у лікуванні гіпоглікемії. З досвіду застосування інших препаратів сульфонілсечовини відомо, що незважаючи на початковий успіх усунення гіпоглікемії, можливий її рецидив. У зв'язку з цим, необхідне безперервне та ретельне спостереження за хворим. Тяжка гіпоглікемія вимагає негайного лікування під наглядом лікаря, а за певних обставин та госпіталізації хворого.
Якщо хворого на цукровий діабет, лікують різні лікарі (наприклад, під час перебування в лікарні після нещасного випадку, при захворюванні у вихідні дні), він повинен обов'язково повідомити їх про своє захворювання та попереднє лікування. Лікування похідними сульфонілсечовини, до яких відноситься і глімепірид, може призвести до розвитку гемолітичної анемії, тому у пацієнтів з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази слід дотримуватися особливої обережності при призначенні глімепіриду, і краще застосовувати гіпоглікемічні засоби, що не є. Під час лікування глімепіридом потрібне проведення регулярного контролю функції печінки та картини периферичної крові (особливо кількості лейкоцитів та тромбоцитів). У стресових ситуаціях (наприклад, при травмі, хірургічному втручанні, інфекційних захворюваннях, що супроводжуються лихоманкою) може виникнути необхідність у тимчасовому переведенні хворого на інсулінотерапію. Відсутній досвід застосування глімепіриду у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки та нирок або пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. Пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок та печінки показано переведення на інсулінотерапію. Під час лікування глімепіридом необхідним є регулярний контроль концентрації глюкози в крові, а також концентрації глікозильованого гемоглобіну.
Окремі побічні дії (важка гіпоглікемія, серйозні зміни картини крові, тяжкі алергічні реакції, печінкова недостатність) можуть за певних обставин становити загрозу життю пацієнта. У разі розвитку небажаних або тяжких реакцій хворому необхідно відразу ж інформувати про них лікаря і в жодному разі не продовжувати прийом препарату без його рекомендації.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами.
На початку лікування, при переході з одного лікарського засобу на інше, або при нерегулярному прийомі глімепіриду може мати місце, зумовлене гіпо-або гіперглікемією, зниження концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій хворого. Це може негативно позначитися на здатності до керування автотранспортом або керування різними машинами та механізмами. Пацієнтам необхідно рекомендувати вживати заходів для запобігання розвитку гіпоглікемії та гіперглікемії при керуванні автотранспортом та роботі з механізмами.
Це особливо важливо для пацієнтів з відсутністю або зниженням вираженості симптомів-провісників гіпоглікемії, що розвивається або страждають частими епізодами гіпоглікемії.
У разі слід розглянути доцільність виконання подібних робіт.
Умови зберіганняЗберігати у сухому, захищеному від світла місці, при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиЯк правило, доза препарату Діамерид визначається цільовою концентрацією глюкози в крові.
Повинна застосовуватись найменша доза, достатня для досягнення необхідного метаболічного контролю. Під час лікування препаратом Діамерід необхідно регулярно визначати концентрацію глюкози в крові. Крім цього, рекомендується регулярний контроль за рівнем глікозильованого гемоглобіну. Неправильний прийом препарату, наприклад пропуск прийому чергової дози, ніколи не повинен заповнюватися шляхом наступного прийому вищої дози.
Дії пацієнта при помилках при прийомі препарату Діамерид® (зокрема, при пропусканні прийому чергової дози або при пропусканні прийому їжі) або в ситуаціях, коли немає можливості прийняти препарат, повинні обговорюватися пацієнтом та лікарем заздалегідь.
Прийом препарату Діамерід®. Таблетки препарату Діамерид приймають внутрішньо, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини (близько 0,5 склянки). Початкова доза та добір дози.
Початкова доза становить 1 мг глімепіриду раз на день. При необхідності добова доза може бути поступово з інтервалами в 1-2 тижні збільшена. Рекомендується збільшення дози проводити під регулярним контролем концентрації глюкози в крові та відповідно до наступного кроку підвищення дози: 1 мг – 2 мг – 3 мг – 4 мг – 6 мг (-8 мг). Діапазон доз у пацієнтів із добре контрольованим цукровим діабетом. Зазвичай щоденна доза у пацієнтів із добре контрольованим цукровим діабетом становить 1-4 мг глімепіриду. Щоденна доза понад 6 мг є більш ефективною лише у невеликої кількості пацієнтів.
Режим дозування. Час прийому препарату Діамерид® та розподіл доз протягом дня встановлюється лікарем, залежно від способу життя пацієнта на даний час (час прийому їжі, кількість фізичних навантажень). Зазвичай достатньо одноразового прийому препарату Діамерід протягом доби. Рекомендується, щоб у цьому випадку вся доза препарату Діамерид® приймалася безпосередньо перед повноцінним сніданком або у випадку, якщо вона не була прийнята в цей час, безпосередньо перед першим основним прийомом їжі. Дуже важливо після прийому препарату
Діамерід® не пропускати прийом їжі. Оскільки поліпшення метаболічного контролю асоціюється з підвищенням чутливості до інсуліну, під час лікування може знижуватись потреба в глімепіриді. Для того, щоб уникнути розвитку гіпоглікемії, необхідно своєчасно знижувати дози або припиняти прийом препарату Діамерид®.
Стани, при яких може знадобитися корекція дози глімепіриду: • зниження маси тіла у пацієнта; • зміна способу життя пацієнта (зміна дієти, часу їди, кількості фізичних навантажень); • виникнення інших факторів, що призводять до схильності до розвитку гіпоглікемії або гіперглікемії (див. розділ «Особливі вказівки»).
Тривалість лікування. Лікування глімепірид зазвичай проводиться тривало.
Переведення пацієнта з прийому іншого перорального гіпоглікемічного препарату на прийом препарату
Діамерід®. Не існує точного співвідношення між дозами препарату Діамерид та інших гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо. Коли інший гіпоглікемічний засіб для прийому внутрішньо замінюється на препарат Діамерид®, рекомендується, щоб процедура його призначення була такою самою, як при початковому призначенні препарату Діамерид®, тобто лікування має починатися з початкової дози 1 мг (навіть у тому випадку, якщо пацієнта переводять на препарат Діамерид з максимальної дози іншого гіпоглікемічного препарату для прийому внутрішньо). Будь-яке підвищення дози слід проводити поетапно, з урахуванням реакції на глімепірид, відповідно до наведених вище рекомендацій. Необхідно враховувати силу та тривалість ефекту попереднього гіпоглікемічного засобу для прийому внутрішньо. Може знадобитися переривання лікування для того,
Застосування у комбінації з метформіном. У пацієнтів з недостатньо контрольованим цукровим діабетом при прийомі максимальних добових доз або глімепіриду або метформіну може розпочатись лікування комбінацією цих двох препаратів. При цьому лікування, що проводилося раніше, або глімепіридом, або метформіном триває на тому ж рівні доз, а додатковий прийом метформіну або глімепіриду починають з низької дози, яка потім титрується в залежності від цільового рівня метаболічного контролю аж до максимальної добової дози. Комбінована терапія має починатися під ретельним медичним наглядом.
Застосування у поєднанні з інсуліном. Пацієнтам з недостатньо контрольованим цукровим діабетом при прийомі максимальних добових доз глімепіриду може одночасно бути призначене введення інсуліну. У цьому випадку остання призначена пацієнтові доза глімепіриду залишається незмінною. При цьому лікування інсуліном починається з низьких доз, що поступово підвищуються під контролем концентрації глюкози в крові. Комбіноване лікування потребує ретельного медичного спостереження.
Застосування у пацієнтів із нирковою недостатністю. Є обмежена кількість інформації щодо використання препарату Діамерид у пацієнтів з нирковою недостатністю. Пацієнти з порушеною нирковою функцією можуть бути більш чутливими до гіпоглікемічного ефекту глімепіриду (див. розділи «Фармакокінетика», «Протипоказання»).
Застосування у пацієнтів із печінковою недостатністю. Є обмежена кількість інформації щодо використання препарату при печінковій недостатності (див. розділи «Протипоказання»).
Застосування у дітей. Даних щодо застосування препарату у дітей недостатньо.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Диамерид таб 1мг 30 шт производится компанией АКРИХИН. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Диамерид таб 1мг 30 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Диамерид таб 1мг 30 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Амарил таб 3мг 90 шт Амарил таб 3мг 90 шт, Амарил таб 4мг 90 шт Амарил таб 4мг 90 шт, Глимепирид канон таб 1мг 30 шт Глимепирид канон таб 1мг 30 шт, Глимепирид канон таб 2мг 30 шт Глимепирид канон таб 2мг 30 шт, Глимепирид канон таб 3мг 30 шт Глимепирид канон таб 3мг 30 шт, Глимепирид канон таб 4мг 30 шт Глимепирид канон таб 4мг 30 шт, Глимепирид таб 1мг 30 шт озон Глимепирид таб 1мг 30 шт озон, Глимепирид таб 2мг 30 шт Глимепирид таб 2мг 30 шт, Глимепирид таб 2мг 30 шт вертекс Глимепирид таб 2мг 30 шт вертекс, Глимепирид таб 2мг 30 шт озон Глимепирид таб 2мг 30 шт озон, Глимепирид таб 2мг 30 шт фармстандарт Глимепирид таб 2мг 30 шт фармстандарт, Глимепирид таб 3мг 30 шт Глимепирид таб 3мг 30 шт, Глимепирид таб 3мг 30 шт вертекс Глимепирид таб 3мг 30 шт вертекс, Глимепирид таб 3мг 30 шт озон Глимепирид таб 3мг 30 шт озон, Глимепирид таб 3мг 30 шт фармстандарт Глимепирид таб 3мг 30 шт фармстандарт, Глимепирид таб 4мг 30 шт Глимепирид таб 4мг 30 шт, Глимепирид таб 4мг 30 шт вертекс Глимепирид таб 4мг 30 шт вертекс, Глимепирид таб 4мг 30 шт озон Глимепирид таб 4мг 30 шт озон, Глимепирид таб 4мг 30 шт фармстандарт Глимепирид таб 4мг 30 шт фармстандарт, Диамерид таб 2мг 30 шт Диамерид таб 2мг 30 шт, Диамерид таб 4мг 30 шт Диамерид таб 4мг 30 шт.
Пока нет комментариев