Депакин хроно 500 таб п/об пролонг 500мг 30 шт
Топ продаж
Суперцена
Депакин хроно 500 - це протиепілептичний препарат, що має центральну міорелаксуючу та седативну дію. Він ефективний при різних типах епілепсії і активує ГАМК-ергічну передачу. Препарат має високу біодоступність при внутрішньому прийомі і не впливає на ферменти цитохрому Р450. Він метаболізується в печінці і виводиться нирками. При вагітності можливе зниження сироваткових концентрацій вальпроєвої кислоти.
Депакин хроно 500 таб п/об пролонг 500мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка 300 мг містить: вальпроат натрію – 199,8 мг; вальпроєва кислота – 87,0 мг; 1 таблетка 500 мг містить: вальпроат натрію – 333 мг, вальпроєва кислота – 145,0 мг;
Допоміжні речовини:
1 таблетка 300 мг містить: метилгідроксипропілцелюлоза 4000 мПа. с (гіпромелоза) – 105,6 мг, етилцелюлоза (20 мПа. с) – 7,2 мг, сахаринат натрію – 6,0 мг, кремнію діоксид колоїдний гідратований – 32,4 м, метилгідроксипропілцелюлоза 6 мПа. з (гіпромелоза) – 4,8 мг, 30% дисперсія поліакрилату – 16,0 мг, макрогол 6000 – 4,8 мг, тальк – 4,8 мг, титану діоксид – 0,8 мг. 1 таблетка 500 мг містить: кремнію діоксид колоїдний безводний – 4,0 мг метилгідроксипропілцелюлоза 4000 мПа. с (гіпромелоза) – 176,0 мг, етилцелюлоза (20 мПа. с) – 12,0 мг, сахаринат натрію – 10,0 мг, кремнію діоксид колоїдний гідратований – 50,0 мг, метилгідроксипропілцелюлоза 6 мПа. з (гіпромелоза) – 7,2 мг, 30 % дисперсія поліакрилату – 24,0 мг, макрогол 6000 – 7,2 мг, тальк – 7,2 мг, титану діоксид – 1,2 мг.
Опис:
Довгасті таблетки, вкриті оболонкою, практично білого кольору, з ризиком з обох боків.
Форма випуску:
Пігулки пролонгованої дії, покриті оболонкою, 300 мг. По 50 таблеток у поліпропіленовий флакон, що закривається поліетиленовою пробкою, з вологопоглиначем. 2 флакони разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.
Пігулки пролонгованої дії, покриті оболонкою, 500 мг. По 30 таблеток у поліпропіленовий флакон, що закривається поліетиленовою пробкою, з вологопоглиначем. 1 флакон разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до вальпроату натрію, вальпроєвої кислоти, вальпроату семінарію, вальпроміду або до будь-якого з компонентів препарату. Гострий гепатит. Хронічний гепатит. Тяжкі захворювання печінки (особливо лікарський гепатит) в анамнезі у пацієнта та/або його близьких кровних родичів. Тяжкі ураження печінки з летальним кінцем при застосуванні вальпроєвої кислоти у близьких кровних родичів пацієнта. Тяжкі порушення функції печінки або підшлункової залози. Печінкова порфірія. Встановлені мітохондріальні захворювання, викликані мутаціями ядерного гена, що кодує мітохондріальний фермент гамма-полімеразу (POLG), наприклад, синдром Альперса-Хуттенлохера, і підозра на захворювання, зумовлені дефектами гамма-полімерази, у дітей віком до 2 років (відноситься до застосування лікарських форм препарату Депакін®, які призначені для прийому дітьми) (див. розділ «Особливі вказівки»). Пацієнти із встановленими порушеннями карбамідного циклу (циклу сечовини) (див. розділ «Особливі вказівки»). Комбінація з мефлохіном. Комбінація з препаратами Звіробою продірявленого. Дитячий вік до 6 років (ризик влучення таблетки в дихальні шляхи при ковтанні).
З обережністю
При захворюваннях печінки та підшлункової залози в анамнезі. При вагітності. При вроджених ферментопатії. При гнобленні кістковомозкового кровотворення (лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія). При нирковій недостатності (потрібна корекція доз). При гіпопротеїнемії (див. розділи «Фармакокінетика», «Спосіб застосування та дози»). При одночасному прийомі кількох протисудомних препаратів (через підвищений ризик ураження печінки). При одночасному прийомі препаратів, які провокують судомні напади або знижують поріг судомної готовності, таких як трициклічні антидепресанти, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, похідні фенотіазину, похідні бутерофенону, хлорохін, бупропіон, трамадол (ризик провокування судорожних). При одночасному прийомі нейролептиків, інгібіторів моноамінооксидази (МАО), антидепресантів, бензодіазепінів (можливість потенціювання їх ефектів) При одночасному прийомі фенобарбіталу, примідону, фенітоїну, ламотриджину, зидовудину, фелбамату, ацетилсаліцилової кислоти, непрямих антикоагулянтів, циметидину, еритроміцину, карбапенемів, рифампіцину, німодипіну, руфінаміра , колестираміну (у зв'язку з фармакокінетичними взаємодіями на рівні метаболізму або на рівні зв'язку з білками плазми крові можлива зміна плазмових концентрацій або цих препаратів та/або вальпроєвої кислоти, див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). При одночасному застосуванні карбамазепіну (ризик потенціювання токсичних ефектів карбамазепіну та зниження плазмової концентрації вальпроєвої кислоти). При одночасному застосуванні топірамату або ацетазоламіду (ризик розвитку енцефалопатії). У пацієнтів з наявною недостатністю карнітин пальмітоїлтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти).
Показання до застосуванняУ дорослих: у монотерапії або у комбінації з іншими протиепілептичними засобами: для лікування генералізованих епілептичних нападів: клонічних, тонічних, тоніко-клонічних, абсансів, міоклонічних, атонічних; синдром Леннокса-Гасто; для лікування парціальних епілептичних нападів: парціальних нападів із вторинною генералізацією або без неї.
У дітей: у монотерапії або в комбінації з іншими протиепілептичними засобами: для лікування генералізованих епілептичних нападів: клонічних, тонічних, тоніко-клонічних, абсансів, міоклонічних, атонічних; синдром Леннокса-Гасто; для лікування парціальних епілептичних нападів: парціальних нападів із вторинною генералізацією або без неї; для профілактики рецидивів фебрильних судом за наявності в анамнезі одного або декількох епізодів судом, зумовлених лихоманкою, якщо профілактика похідними бензодіазепіну не є ефективною.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиВплив вальпроєвої кислоти на інші препарати
Нейролептики, інгібітори моноамінооксидази (МАО), антидепресанти, бензодіазепіни: вальпроєва кислота може потенціювати дію інших психотропних лікарських засобів, таких як нейролептики, інгібітори МАО, антидепресанти та бензодіазепіни; тому при їх одночасному застосуванні з вальпроєвою кислотою рекомендується ретельне медичне спостереження та при необхідності корекція доз.
Препарати літію: вальпроєва кислота не впливає на сироваткові концентрації літію.
Фенобарбітал: вальпроєва кислота збільшує плазмові концентрації фенобарбіталу (за рахунок зменшення його печінкового метаболізму), у зв'язку з чим можливий розвиток седативної дії останньої, особливо у дітей. Тому рекомендується ретельне медичне спостереження за пацієнтом протягом перших 15 днів комбінованої терапії з негайним зниженням дози фенобарбіталу, у разі розвитку седативної дії та, за необхідності, визначення плазмових концентрацій фенобарбіталу.
Примідон: вальпроєва кислота збільшує плазмові концентрації примідону з посиленням його побічних ефектів (таких як седативна дія); при тривалому лікуванні ці симптоми зникають. Рекомендується ретельне клінічне спостереження за пацієнтом, особливо на початку комбінованої терапії, з корекцією дози примідону за необхідності.
Фенітоїн: вальпроєва кислота знижує загальні плазмові концентрації фенітоїну. Крім цього, вальпроєва кислота підвищує концентрацію вільної фракції фенітоїну з можливістю розвитку симптомів передозування (вальпроєва кислота витісняє фенітоїн із зв'язку з білками плазми та уповільнює його печінковий катаболізм). Тому рекомендується ретельне клінічне спостереження за пацієнтом та визначення концентрацій фенітоїну та його вільної фракції у крові.
Карбамазепін: при одночасному застосуванні вальпроєвої кислоти та карбамазепіну повідомлялося про виникнення клінічних проявів токсичності карбамазепіну, оскільки вальпроєва кислота може потенціювати токсичні ефекти карбамазепіну. Рекомендується ретельне клінічне спостереження за такими пацієнтами, особливо на початку комбінованої терапії з корекцією при необхідності дози карбамазепіну.
Ламотриджин: вальпроєва кислота уповільнює метаболізм ламотриджину в печінці та збільшує період напіввиведення ламотриджину майже в 2 рази. Ця взаємодія може призводити до збільшення токсичності ламотриджину, зокрема, до розвитку тяжких реакцій шкіри, включаючи токсичний епідермальний некроліз. Тому рекомендується ретельне клінічне спостереження та, при необхідності, корекція (зниження) дози ламотриджину.
Зідовудін: вальпроєва кислота може підвищувати плазмові концентрації зидовудину, що призводить до збільшення токсичності зидовудину.
Фелбамат: вальпроєва кислота може знижувати середні значення кліренсу фелбамату на 16%.
Оланзапін: вальпроєва кислота може зменшувати плазмові концентрації оланзапіну.
Руфінамід: вальпроєва кислота може спричинити збільшення плазмової концентрації руфінаміду. Це збільшення залежить від концентрації вальпроєвої кислоти у крові. Слід бути обережними, особливо у дітей, оскільки цей ефект більш виражений у цій популяції.
Німодипін (для вживання і, за екстраполяцією, розчин для парентерального введення): посилення гіпотензивного ефекту німодипіну у зв'язку з підвищенням його плазмової концентрації (інгібування метаболізму німодипіну вальпроєвою кислотою).
Темозоломід: спільний прийом темозоломіду з вальпроєвою кислотою призводить до слабовираженого, але статистично значущого зниження кліренсу темозоломіду
Вплив інших препаратів на вальпроєву кислоту
Протиепілептичні препарати, здатні індукувати мікросомальні ферменти печінки (включаючи фенітоїн, фенобарбітал, карбамазепін), знижують плазмові концентрації вальпроєвої кислоти. У разі комбінованої терапії дози вальпроєвої кислоти повинні коригуватися залежно від клінічної реакції та концентрації вальпроєвої кислоти у крові. Концентрація метаболітів вальпроєвої кислоти у сироватці крові може бути збільшена у разі її одночасного застосування з фенітоїном або фенобарбіталом. Тому пацієнти, які отримують лікування цими двома препаратами, повинні ретельно моніторуватися щодо ознак і симптомів гіперамоніємії, оскільки деякі метаболіти вальпроєвої кислоти можуть інгібувати ферменти карбамідного циклу (циклу сечовини).
Фелбамат: при поєднанні фелбамату та вальпроєвої кислоти кліренс вальпроєвої кислоти знижується на 22-50 % і, відповідно, збільшуються плазмові концентрації вальпроєвої кислоти. Слід контролювати плазмові концентрації вальпроєвої кислоти
Мефлохін: мефлохін прискорює метаболізм вальпроєвої кислоти і сам здатний викликати судоми, тому при їх одночасному застосуванні можливий розвиток епілептичного нападу
.
Препарати, що мають високий та сильний зв'язок з білками плазми (ацетилсаліцилова кислота): у разі одночасного застосування вальпроєвої кислоти та препаратів, що мають високий та сильний зв'язок з білками плазми (ацетилсаліцилова кислота), можливе підвищення концентрації вільної фракції вальпроєвої кислоти.
Непрямі антикоагулянти, включаючи варфарин та інші похідні кумарину: при одночасному застосуванні вальпроєвої кислоти та непрямих антикоагулянтів потрібний ретельний контроль протромбінового індексу.
Циметидин, еритроміцин: сироваткові концентрації вальпроєвої кислоти можуть збільшуватись у разі одночасного застосування циметидину або еритроміцину (внаслідок уповільнення її печінкового метаболізму).
Карбапенеми (паніпенем, меропенем, іміпенем): зниження концентрацій вальпроєвої кислоти в крові при одночасному застосуванні з карбапенемами: за два дні спільної терапії спостерігалося 60-100% зниження концентрації вальпроєвої кислоти в крові, яке іноді поєднувалося з виникненням судом. Слід уникати одночасного застосування карбапенемів у пацієнтів з підібраною дозою вальпроєвої кислоти у зв'язку з їх здатністю швидко та інтенсивно знижувати концентрації вальпроєвої кислоти у крові. Якщо не можна уникнути лікування карбапенемами, слід проводити ретельний моніторинг концентрацій вальпроєвої кислоти у крові.
Рифампіцин: рифампіцин може знижувати концентрацію вальпроєвої кислоти в крові, що призводить до втрати терапевтичної дії вальпроєвої кислоти. Тому може знадобитися збільшення дози вальпроєвої кислоти при одночасному застосуванні рифампіцину.
Інгібітори протеаз: інгібітори протеаз, такі як лопінавір, ритонавір, знижують плазмову концентрацію вальпроєвої кислоти при одночасному з нею
застосуванні
.
З топіраматом або ацетазоламідом: одночасне застосування вальпроєвої кислоти та топірамату або ацетазоламіду асоціювалося з енцефалопатією та/або гіперамоніємією. Пацієнти, які приймають ці препарати одночасно з вальпроєвою кислотою, повинні перебувати під ретельним медичним наглядом щодо розвитку симптомів гіперамоніємічної енцефалопатії.
З кветіапіном: одночасне застосування вальпроєвої кислоти та кветіапіну може підвищувати ризик розвитку нейтропенії/лейкопенії.
З естроген-прогестогенними препаратами: вальпроєва кислота не має здатності індукувати ферменти печінки, і, внаслідок цього, вальпроєва кислота не зменшує ефективність естроген-прогестогенних препаратів у жінок, які застосовують гормональні методи контрацепції.
З етанолом та іншими потенційно гепатотоксичними препаратами: при їх застосуванні одночасно з вальпроєвою кислотою можливе посилення гепатотоксичного ефекту вальпроєвої кислоти З
клоназепамом: одночасне застосування клоназепаму з вальпроєвою кислотою може призводити в поодиноких випадках до посилення вираженості абсансного статусу
кислотою підвищується ризик пригнічення кістковомозкового кровотворення.
ПередозуванняКлінічні прояви гострого масивного передозування зазвичай протікають у вигляді коми з гіпотонією м'язів, гіпорефлексією, міозом, пригніченням дихання, метаболічним ацидозом, надмірним зниженням артеріального тиску та судинним колапсом/шоком. Описувалися випадки внутрішньочерепної гіпертензії, пов'язаної з набряком мозку. Присутність натрію у складі препаратів вальпроєвої кислоти при їх передозуванні може призводити до розвитку гіпернатріємії. При масивному передозуванні можливий летальний кінець, проте зазвичай прогноз при передозуванні сприятливий. Симптоми передозування можуть змінюватись, повідомлялося про розвиток судомних нападів при дуже високих плазмових концентраціях вальпроєвої кислоти.
Лікування передозування: невідкладна допомога при передозуванні в стаціонарі повинна бути наступною: промивання шлунка, яке є ефективним протягом 10-12 годин після прийому препарату. Для зменшення всмоктування вальпроєвої кислоти може бути ефективним прийом активованого вугілля, у тому числі його введення через назогастральний зонд. Потрібно спостереження за станом серцево-судинної та дихальної системи, підтримання ефективного діурезу, проведення симптоматичної терапії. Необхідно контролювати функції печінки та підшлункової залози. При пригніченні дихання може знадобитися проведення штучної вентиляції легень. В окремих випадках успішно застосовувався налоксон. У дуже важких випадках масивного передозування були ефективні гемодіаліз та гемоперфузія.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Протиепілептичний засіб.
Фармакодинаміка:
Протиепілептичний препарат, що має центральну міорелаксуючу та седативну дію. Він виявляє протиепілептичну активність при різних типах епілепсії. Основний механізм його дії, мабуть, пов'язаний із впливом вальпроєвої кислоти на ГАМК-ергічну систему: підвищує вміст гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК) у центральній нервовій системі (ЦНС) та активує ГАМК-ергічну передачу.
Фармакокінетика:
Абсорбція: біодоступність вальпроєвої кислоти при внутрішньому прийомі близька до 100 %. Їда не впливає на фармакокінетичний профіль препарату. При курсовому прийомі препарату рівноважна концентрація вальпроєвої кислоти у сироватці досягається протягом 3-14 днів. Зазвичай ефективними є сироваткові концентрації вальпроєвої кислоти, що становлять 40-100 мг/л (300-700 мкмоль/л) (визначаються перед прийомом першої доби препарату протягом доби). При сироваткових концентраціях вальпроєвої кислоти понад 100 мг/л очікується збільшення побічних ефектів до розвитку інтоксикації.
Розподіл: обсяг розподілу залежить від віку і зазвичай становить 0,13-0,23 л/кг маси тіла або у молодих людей 0,13-0,19 л/кг маси тіла. Зв'язок вальпроєвої кислоти з білками плазми крові (переважно з альбуміном) високий (90-95%), дозозалежний і насичуваний. У пацієнтів похилого віку, пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю зв'язок з білками плазми зменшується. При тяжкій нирковій недостатності концентрація вільної (терапевтично активної) фракції вальпроєвої кислоти може підвищуватися до 8,5-20%. При гіпопротеїнемії загальна концентрація вальпроєвої кислоти (вільна + пов'язана з білками плазми крові фракції) може не змінюватися, але може і знижуватися через збільшення метаболізму вільної (не пов'язаної з білками плазми крові) фракції вальпроєвої кислоти. Вальпроєва кислота проникає в цереброспінальну рідину та головний мозок. Концентрація вальпроєвої кислоти у лікворі становить 10 % від відповідної концентрації у сироватці крові, тобто близька до концентрації вільної фракції вальпроєвої кислоти у сироватці крові. Вальпроєва кислота проникає в грудне молоко матерів-годувальниць. У стані досягнення рівноважної концентрації вальпроєвої кислоти у сироватці крові, її концентрація у грудному молоці становить до 10 % від її концентрації у сироватці крові.
Метаболізм: метаболізм вальпроєвої кислоти здійснюється в печінці шляхом глюкуронування, а також бета-, омега-, та омега-1-окислення. Виявлено більше 20 метаболітів, метаболіти після омега-окислення мають гепатотоксичну дію. Вальпроєва кислота не має індукувального ефекту на ферменти, що входять до метаболічної системи цитохрому Р450: на відміну від більшості інших протиепілептичних препаратів вальпроєва кислота не впливає на ступінь, як власного метаболізму, так і на ступінь метаболізму естрогенів, прогестагенів та непрямих антикоагулів.
Виведення: вальпроєва кислота переважно виводиться нирками після кон'югації з глюкуроновою кислотою та бета-окисленням. При застосуванні вальпроєвої кислоти в монотерапії період напіввиведення становить 12-17 годин. При комбінації з протиепілептичними препаратами, що індукують мікросомальні ферменти печінки (такими як примідон, фенітоїн, фенобарбітал і карбамазепін), плазмовий кліренс вальпроєвої кислоти збільшується, а період напіввиведення зменшується, ступінь їх зміни залежить від ступеня індукції мікросомальних ферментів. У новонароджених та дітей віком до 18 місяців період напіввиведення з плазми становить від 10 до 67 годин. Найбільший період напіввиведення спостерігався відразу після народження. Період напіввиведення у дітей віком від 2-х місячного віку близький до такого у дорослих. У пацієнтів із захворюваннями печінки період напіввиведення вальпроєвої кислоти збільшується. Під час передозування спостерігалося збільшення періоду напіввиведення до 30 годин. Гемодіалізу піддається лише вільна фракція вальпроєвої кислоти у крові (5-10 %).
Особливості фармакокінетики при вагітності: при збільшенні обсягу розподілу вальпроєвої кислоти у третьому триместрі вагітності збільшуються її нирковий та печінковий кліренс. При цьому, незважаючи на прийом препарату у постійній дозі, можливе зниження сироваткових концентрацій вальпроєвої кислоти. Крім цього при вагітності може змінюватися зв'язок вальпроєвої кислоти з білками плазми, що може призводити до збільшення вмісту у сироватці крові вільної (терапевтично активної) фракції вальпроєвої кислоти.
Вагітність та годування груддюРизик
, пов'язаний з розвитком епілептичних нападів під час вагітності: під час вагітності розвиток генералізованих тонікоклонічних епілептичних нападів, епілептичного статусу з розвитком гіпоксії можуть становити особливий ризик, як для матері, так і для плода, у зв'язку з можливістю смерті.
Ризик, пов'язаний із застосуванням препарату Депакін хроно під час вагітності: експериментальні дослідження репродуктивної токсичності, проведені на мишах, щурах та кроликах, продемонстрували наявність у вальпроєвої кислоти тератогенної дії.
Вроджені вади розвитку: наявні клінічні дані продемонстрували більшу частоту виникнення малих і тяжких вад розвитку, зокрема, вроджених дефектів нервової трубки, черепнолицевих деформацій, вад розвитку кінцівок і серцево-судинної системи, гіпоспадій, а також множинних вад розвитку, що зачіпають дітей. , що народилися у матерів, які приймали під час вагітності вальпроєву кислоту, порівняно з їх частотою при прийомі під час вагітності інших протиепілептичних препаратів. Так ризик виникнення вроджених вад розвитку у дітей, які народилися у матерів з епілепсією, які отримували монотерапію вальпроєвою кислотою під час вагітності, був приблизно в 1,5, 2,3, 2,3 і 3,7 рази вище, порівняно з монотерапією фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом та ламотриджином, відповідно. Дані метааналізу, що включав регістрові та когортні дослідження, показали, що частота виникнення вроджених вад розвитку у дітей, народжених матерями з епілепсією, які отримували під час вагітності монотерапію вальпроєвою кислотою, становила 10,73 % (95 % довірчий інтервал 8,16 – 13, 29). Цей ризик є більшим, ніж ризик виникнення важких вроджених вад розвитку в загальній популяції, що становив 23%. Цей ризик є дозозалежним, але порогову дозу, нижче якої немає такого ризику, встановити неможливо. які отримували під час вагітності монотерапію вальпроєвою кислотою, становила 10,73 % (95 % довірчий інтервал 8,16 – 13,29). Цей ризик є більшим, ніж ризик виникнення важких вроджених вад розвитку в загальній популяції, що становив 23%. Цей ризик є дозозалежним, але порогову дозу, нижче якої немає такого ризику, встановити неможливо. які отримували під час вагітності монотерапію вальпроєвою кислотою, становила 10,73 % (95 % довірчий інтервал 8,16 – 13,29). Цей ризик є більшим, ніж ризик виникнення важких вроджених вад розвитку в загальній популяції, що становив 23%. Цей ризик є дозозалежним, але порогову дозу, нижче якої немає такого ризику, встановити неможливо.
Порушення психічного та фізичного розвитку: показано, що внутрішньоутробна дія вальпроєвої кислоти може мати небажані ефекти на психічний та фізичний розвиток дітей, які зазнали такої дії. Очевидно, цей ризик є дозозалежним, але порогову дозу, нижче якої немає такого ризику, встановити неможливо. Точний гестаційний період для ризику розвитку цих ефектів не встановлений і ризик не виключений протягом всієї вагітності. Дослідження дітей дошкільного віку, які піддавалися внутрішньоутробному впливу вальпроєвої кислоти, показали, що до 3040% таких дітей мали затримки раннього розвитку (такі як затримка оволодіння навичками ходьби та затримка мовного розвитку), а також нижчі інтелектуальні здібності, погані мовні навички (власна мова та розуміння мови) та проблеми з пам'яттю. Коефіцієнт розумового розвитку (індекс IQ), визначений у дітей віком 6 років з анамнезом внутрішньоутробного впливу вальпроату, був у середньому на 710 пунктів нижче, ніж у дітей, які піддавалися внутрішньоутробному впливу інших протиепілептичних препаратів. Хоча не можна виключити роль інших факторів, здатних небажано вплинути на інтелектуальний розвиток дітей, які піддавалися внутрішньоутробному впливу вальпроєвої кислоти, очевидно, що у таких дітей ризик інтелектуальних порушень може бути незалежним від індексу IQ матері. Дані щодо довгострокових результатів є обмеженими. Є дані, що свідчать на користь того, що діти, які піддавалися внутрішньоутробному впливу вальпроєвої кислоти, мають підвищений ризик розвитку спектра аутистичних розладів (приблизно трип'ятиразове збільшення ризику), включаючи аутизм дитячий. Обмежені дані свідчать на користь того, що у дітей, які піддавалися внутрішньоутробному впливу вальпроєвої кислоти, є велика ймовірність розвитку синдрому дефіциту уваги/гіперактивності (СДВГ). Монотерапія вальпроєвою кислотою і комбінована терапія з включенням вальпроєвої кислоти асоціюються з несприятливим результатом вагітності, але, за наявними даними, комбінована протиепілептична терапія, що включає вальпроєву кислоту, асоціюється з більш високим ризиком несприятливого результату вагітності, порівняно з монотерапією розвитку порушень у плода менше при застосуванні вальпроєвої кислоти у монотерапії). Факторами ризику виникнення вад розвитку плода є: доза більше 1000 мг/добу (проте менша доза не виключає цього ризику) та поєднання вальпроєвої кислоти з іншими протисудомними препаратами. У зв'язку з вищевикладеним, препарат Депакін® хроно не повинен застосовуватися при вагітності та у жінок з дітородним потенціалом без крайньої необхідності, тобто його застосування можливе у ситуаціях, коли інші протиепілептичні препарати неефективні або пацієнтка їх не переносить. Питання про необхідність застосування препарату Депакін® хроно або можливість відмови від його застосування має вирішуватися до початку застосування препарату або переглядатися у разі, якщо жінка, яка приймає препарат Депакін® хроно, планує вагітність. Жінки з дітородним потенціалом повинні використовувати ефективні методи контрацепції під час лікування препаратом Депакін хроно. Жінки з дітородним потенціалом повинні бути поінформовані про ризики та користь від застосування вальпроєвої кислоти під час вагітності. Якщо жінка планує вагітність, або у неї діагностована вагітність, слід провести переоцінку необхідності лікування вальпроєвою кислотою в залежності від показань (див. нижче). При показанні біполярних розладів слід розглянути питання про припинення лікування вальпроєвою кислотою. При показанні епілепсії питання про продовження лікування вальпроєвою кислотою або її скасування вирішується після переоцінки співвідношення користі та ризику. Якщо після переоцінки співвідношення користі та ризику лікування препаратом Депакін® хроно все-таки має бути продовжено під час вагітності, то рекомендується застосовувати його в мінімальній ефективній добовій дозі, розділеній на кілька прийомів. Слід зазначити, що при вагітності кращим є застосування лікарських форм препарату пролонгованого вивільнення, ніж інших лікарських форм. По можливості, ще до настання вагітності додатково слід розпочати прийом фолієвої кислоти (у дозі 5 мг на добу), оскільки фолієва кислота може зменшувати ризик виникнення вад розвитку нервової трубки. Однак наявні в даний час дані не підтверджують її профілактичної дії щодо вроджених вад розвитку, що виникають під впливом вальпроєвої кислоти.
Ризик для новонароджених: повідомлялося про розвиток поодиноких випадків геморагічного синдрому у новонароджених, матері яких приймали вальпроєву кислоту під час вагітності. Цей геморагічний синдром пов'язаний з тромбоцитопенією, гіпофібриногенемією та/або зниженням вмісту інших факторів згортання крові. Також повідомлялося про розвиток афібриногенемії, яка могла призводити до смерті. Цей геморагічний синдром слід відрізняти від дефіциту вітаміну К, який викликається фенобарбіталом та іншими індукторами мікросомальних ферментів печінки. Тому у новонароджених, чиї матері отримували лікування препаратами вальпроєвої кислоти під час вагітності, слід обов'язково проводити коагуляційні тести (визначати кількість тромбоцитів у периферичній крові, плазмову концентрацію фібриногену, фактори зсідання крові та коагулограму). Повідомлялося про випадки гіпоглікемії у новонароджених, матері яких приймали вальпроєву кислоту під час третього триместру вагітності. Повідомлялося про випадки розвитку гіпотиреозу у новонароджених, матері яких приймали вальпроєву кислоту під час вагітності. У новонароджених, чиї матері приймали вальпроєву кислоту в останньому триместрі вагітності, може виникати синдром відміни (зокрема поява ажитації, дратівливості, гіперрефлексії, тремтіння, гіперкінезії, порушень м'язового тонусу, тремору, судом та ускладнень при вигодовуванні).
У зв'язку з можливістю розвитку дисменореї, аменореї, полікістозних яєчників, збільшення концентрації тестостерону в крові можливе зниження фертильності у жінок (див. розділ «Побічна дія») . У чоловіків вальпроєва кислота може зменшувати рухливість сперматозоїдів та порушувати фертильність (див. розділ «Побічна дія»). Встановлено, що ці порушення фертильності є оборотними після припинення лікування.
Період грудного вигодовування
Екскреція вальпроєвої кислоти у грудне молоко низька, її концентрація у молоці становить 1-10 % від її концентрації у сироватці крові. Є обмежені клінічні дані щодо застосування вальпроєвої кислоти при грудному вигодовуванні, тому застосування препарату в цей період не рекомендується. Виходячи з даних літератури та невеликого клінічного досвіду, можна розглянути питання про грудне вигодовування при монотерапії препаратом Депакін хроно, але при цьому слід брати до уваги профіль побічних ефектів препарату, особливо гематологічні порушення, що викликаються ним.
Умови відпустки з аптекВідпускається за рецептом.
Побічні явищаДля визначення частоти розвитку небажаних реакцій (НР) використовується класифікація Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я: дуже часто > 10 %; часто > 1% та < 10%; нечасто > 0,1% та < 1%; рідко > 0,01% та < 0,1%; дуже рідко <0,01%; частота невідома (коли за наявними даними оцінити частоту розвитку НР неможливо).
Вроджені, спадкові та генетичні порушення: тератогенний ризик (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування») Порушення з боку крові та лімфатичної системи: часто: анемія, тромбоцитопенія (див. розділ «Особливі вказівки»); нечасто: панцитопенія, лейкопенія, нейтропенія. Лейкопенія і панцитопенія можуть бути як з депресією кісткового мозку, так і без неї. Після відміни препарату картина крові повертається до норми. Рідко: порушення кістковомозкового кровотворення, включаючи ізольовану аплазію/гіпоплазію еритроцитів, агранулоцитоз, макроцитарну анемію, макроцитоз; зниження вмісту факторів згортання крові (як мінімум одного), відхилення від норми показників згортання крові (таких як збільшення протромбінового часу, збільшення активованого часткового тромбопластинового часу, збільшення тромбінового часу, збільшення МНО [міжнародного нормалізованого відношення]) (див. розділи «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування» та «Особливі вказівки»). Поява спонтанних екхімозів та кровотеч свідчить про необхідність відміни препарату та проведення обстеження.
Лабораторні та інструментальні дані: рідко: дефіцит біотину/недостатність біотинідази.
Порушення нервової системи Дуже часто: тремор. Часто: екстрапірамідні розлади, ступор, сонливість, судоми, порушення пам'яті, головний біль, ністагм; Запаморочення (при внутрішньовенному введенні запаморочення може виникати протягом декількох хвилин і проходити спонтанно протягом декількох хвилин). Нечасто: кома, енцефалопатія, летаргія, оборотний паркінсонізм, атаксія, парестезія. Рідко: оборотна деменція, що поєднується із оборотною атрофією головного мозку, когнітивні розлади. Частота невідома: седація. *Ступор і летаргія іноді призводили до минущої коми/енцефалопатії і були або ізольованими, або поєднувалися з почастішанням судомних нападів на фоні лікування, а також зменшувалися при відміні препарату або при зменшенні його дози. Більшість подібних випадків була описана на тлі комбінованої терапії,
Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто: оборотна та необоротна глухота.
Порушення органу зору: частота невідома: диплопія.
Порушення з боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: нечасто: плевральний випіт
Порушення з боку системи травлення: дуже часто: нудота; часто: блювання, зміни ясен (головним чином, гіперплазія ясен), стоматит, біль в епігастрії, діарея, які часто виникають у деяких пацієнтів на початку лікування, але, як правило, зникають через кілька днів і не вимагають припинення терапії, часті реакції з сторони травної системи можна знизити, приймаючи препарат під час або після їди; нечасто: панкреатит, іноді з летальним кінцем (розвиток панкреатиту можливий протягом перших 6 місяців лікування; у разі виникнення гострого болю в животі необхідно контролювати активність сироваткової амілази, див. розділ «Особливі вказівки»); частота невідома: спазми у животі, анорексія, підвищення апетиту.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто: ниркова недостатність; рідко: енурез, тубулоінтерстиціальний нефрит, оборотний синдром Фанконі (комплекс біохімічних та клінічних проявів ураження проксимальних ниркових канальців з порушенням канальцевої реабсорбції фосфату, глюкози, амінокислот та бікарбонату), механізм розвитку якого поки не зрозумілий.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто: реакції гіперчутливості, наприклад, кропив'янка, свербіж; минуще (оборотне) та/або дозозалежне патологічне випадання волосся (алопеція), включаючи адрогенну алопецію на тлі гіперандрогенії, полікістозу яєчників (див. нижче підрозділи «Порушення з боку статевих органів і молочної залози» і «Порушення з боку ендокринної системи»), а також алопецію на тлі гіпотиреозу (див. нижче підрозділ «Порушення з боку ендокринної системи»), порушення з боку нігтів і нігтьового ложа; нечасто: ангіоневротичний набряк, висипання, порушення з боку волосся (такі як порушення нормальної структури волосся, зміна кольору волосся, ненормальний ріст волосся [зникнення хвилястості та кучерявості волосся або, навпаки, поява кучерявості волосся у осіб з спочатку прямим волоссям]), гірсутизм, акне; рідко: токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, синдром лікарського висипу з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром).
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто: зменшення мінеральної щільності кісткової тканини, остеопенію, остеопороз та переломи у пацієнтів, які тривало приймають препарати Депакін®. Механізм впливу препаратів Депакін на метаболізм кісткової тканини не встановлений; рідко: системний червоний вовчак (див. розділ "Особливі вказівки"), рабдоміоліз (див. розділ "З обережністю", "Особливі вказівки"). вірилізація, акне, алопеція за чоловічим типом та/або підвищення концентрацій андрогенів у крові); рідко: гіпотиреоз (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»).
Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто: гіпонатріємія, збільшення маси тіла (треба ретельно моніторувати збільшення маси тіла, оскільки збільшення маси тіла є фактором, що сприяє розвитку синдрому полікістозних яєчників); рідко: гіперамоніємія* (див. розділ «Особливі вказівки»), ожиріння. *Можуть виникати випадки ізольованої та помірної гіперамоніємії без зміни показників функції печінки, які не потребують припинення лікування. Також повідомлялося про виникнення гіперамомоніємії, що супроводжується появою неврологічної симптоматики (наприклад, розвитком енцефалопатії, блювання, атаксії та ін. неврологічних симптомів), яка вимагала припинення прийому вальпроєвої кислоти та проведення додаткового обстеження (див. розділ «Особливі вказівки»).
Доброякісні, злоякісні та невизначені пухлини (включаючи кісти та поліпи): рідко: мієлодиспластичний синдром.
Порушення з боку судин: часто: кровотечі та крововиливи (див. розділи «Особливі вказівки» та «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»); нечасто: васкуліт
Загальні розлади та зміни в місці введення: нечасто: гіпотермія, нетяжкі периферичні набряки
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто: ураження печінки: відхилення від норми показників функціонального стану печінки, такі як зниження протромбінового індексу, особливо в поєднанні зі значним зниженням вмісту фібриногену та факторів згортання крові, збільшенням концентрації білірубіну та підвищенням активності «печінки у крові; печінкова недостатність, у виняткових випадках – зі смертельним наслідком; необхідний контроль пацієнтів щодо можливих порушень функції печива (див. розділ «Особливі вказівки»).
Порушення з боку статевих органів та молочної залози: часто: дисменорея; нечасто: аменорея; рідко: чоловіча безплідність, полікістоз яєчників; частота невідома: нерегулярні менструації, збільшення молочних залоз, галакторея
Порушення психіки: часто: стан сплутаності свідомості, галюцинації, агресивність, ажитація, порушення уваги; депресія (при комбінуванні вальпроєвої кислоти з іншими протисудомними препаратами); рідко: поведінкові розлади, психомоторна гіперактивність, порушення здатності до навчання; депресія (при монотерапії вальпроєвою кислотою). *Небажані реакції, які в основному спостерігалися у пацієнтів дитячого віку.
особливі вказівкиПеред початком застосування препарату Депакін® хроно та періодично протягом перших 6-ти місяців лікування, особливо у пацієнтів з групи ризику ураження печінки, слід проводити дослідження функції печінки. Як і при застосуванні більшості протиепілептичних препаратів, при застосуванні вальпроєвої кислоти можливе незначне підвищення активності «печінкових» ферментів, особливо на початку лікування, яке протікає без клінічних проявів і є тимчасовим. У цих пацієнтів необхідне проведення більш детального дослідження біологічних показників, включаючи протромбіновий індекс, і може знадобитися корекція дози препарату, а при необхідності, повторне клінічне та лабораторне обстеження. Перед початком терапії або перед хірургічним втручанням,
Тяжке ураження печінки
Сприятливі фактори: клінічний досвід показує, що пацієнтами групи ризику є пацієнти, які одночасно приймають кілька протиепілептичних препаратів; діти молодші за трирічний вік з тяжкими судомними нападами, особливо на тлі ураження головного мозку, затримки розумового розвитку та/або вроджених метаболічних або дегенеративних захворювань; пацієнти, які одночасно приймають саліцилати (оскільки саліцилати метаболізуються тим же метаболічним шляхом, що і вальпроєва кислота). Після трирічного віку ризик ураження печінки значно знижується та прогресивно зменшується у міру збільшення віку пацієнта. У більшості випадків таке ураження печінки виникало протягом перших 6-ти місяців лікування,
Симптоми, підозрілі на ураження печінки: для ранньої діагностики ураження печінки обов'язковим є клінічне спостереження за пацієнтами. Зокрема, слід звертати увагу на появу наступних симптомів, які можуть передувати виникненню жовтяниці, особливо у пацієнтів групи ризику (див. вище): неспецифічні симптоми, що особливо раптово розпочалися, такі як астенія, анорексія, летаргія, сонливість, які іноді супроводжуються багаторазовим блюванням. та болями в животі; відновлення судомних нападів у пацієнтів із епілепсією. Слід попереджати пацієнтів або членів їх сімей (при застосуванні препарату дітьми) про те, що вони повинні негайно повідомити про виникнення будь-якого з цих симптомів лікаря. Пацієнтам слід негайно провести клінічне обстеження та лабораторне дослідження показників функції печінки.
Виявлення: визначення функціональних спроб печінки слід проводити перед початком лікування і потім періодично протягом перших 6 місяців лікування. Серед звичайних досліджень найбільш інформативними є дослідження, що відображають стан білково-синтетичної функції печінки, особливо визначення протромбінового індексу. Підтвердження відхилення від норми протромбінового індексу, особливо у поєднанні з відхиленнями від норми інших лабораторних показників (значне зниження вмісту фібриногену та факторів згортання крові, збільшення концентрації білірубіну та підвищення активності «печінкових» трансаміназ), а також поява інших симптомів, що вказують на ураження див. вище), вимагає припинення застосування препарату Депакін хроно. З метою обережності у випадку, якщо пацієнти приймали одночасно саліцилати,
Панкреатит: є зареєстровані рідкісні випадки тяжких форм панкреатиту у дітей та дорослих, які розвивалися незалежно від віку та тривалості лікування. Спостерігалися кілька випадків геморагічного панкреатиту із швидким прогресуванням захворювання від перших симптомів до смертельного наслідку. Діти перебувають у групі підвищеного ризику розвитку панкреатиту, із збільшенням віку дитини цей ризик зменшується. Факторами ризику розвитку панкреатиту можуть бути тяжкі судоми, неврологічні порушення або протисудомна терапія. Печінкова недостатність, що поєднується з панкреатитом, збільшує ризик смерті. Пацієнти, у яких виникають сильні болі в животі, нудота, блювання та/або анорексія, мають бути негайно обстежені. У разі підтвердження панкреатиту, зокрема,
Суїцидальні думки та спроби: повідомлялося про виникнення суїцидальних думок та спроб у пацієнтів, які приймають протиепілептичні препарати за деякими показаннями. Мета- аналіз рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень протиепілептичних препаратів також показав збільшення ризику суїцидальних думок і спроб на 0,19 % у всіх пацієнтів, які приймали протиепілептичні препарати (у тому числі, збільшення цього ризику на 0,24 % у пацієнтів, які приймали протиепілептичні препарати з приводу епілепсії), в порівнянні з їх частотою у пацієнтів, які приймали плацебо. Механізм цього ефекту невідомий. Тому пацієнтів, які приймають препарат Депакін® хроно, слід постійно контролювати щодо суїцидальних думок та спроб, а, у разі їх виникнення, необхідно проводити відповідне лікування.
Карбапенеми: одночасне застосування карбапенемів не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами).
Пацієнти з встановленими мітохондріальними захворюваннями або підозрою на них: вальпроєва кислота може ініціювати або обтяжувати прояви наявних у пацієнта мітохондріальних захворювань, що викликаються мутаціями мітохондріальної ДНК, а також ядерного гена, що кодує мітохондріальний фермент гамма-полімеразу (POLG). Зокрема, у пацієнтів з уродженими нейрометаболічними синдромами, що викликаються мутаціями гена, що кодує гамма-полімеразу (POLG); наприклад, у пацієнтів із синдромом Альперса-Хуттенлохера із застосуванням вальпроєвої кислоти асоціювалася вища частота розвитку гострої печінкової недостатності та пов'язаних з ураженням печінки смертельних наслідків. Захворювання, зумовлені дефектами гамма-полімерази, можуть бути запідозрені у пацієнтів із сімейним анамнезом таких захворювань чи симптомами, підозрілими на їх наявність, включаючи незрозумілу енцефалопатію, рефрактерну епілепсію (фокальну, міоклонічну), епілептичний статус, затримку психічного та фізичного розвитку, психомоторну регресію, аксональну сенсомоторну нейропатію, міопатію, мозочкову атаксію, софтоз та інші . Відповідно до сучасної клінічної практики для діагностики таких захворювань слід провести тестування на мутації гена гамма-полімерази (POLG) (див. розділ «Протипоказання»). офтальмоплегію або ускладнену мігрень із зоровою (потиличною) аурою та інші. Відповідно до сучасної клінічної практики для діагностики таких захворювань слід провести тестування на мутації гена гамма-полімерази (POLG) (див. розділ «Протипоказання»). офтальмоплегію або ускладнену мігрень із зоровою (потиличною) аурою та інші. Відповідно до сучасної клінічної практики для діагностики таких захворювань слід провести тестування на мутації гена гамма-полімерази (POLG) (див. розділ «Протипоказання»).
Жінки з дітородним потенціалом, вагітні жінки: препарат Депакін® хроно не слід застосовувати у дітей та підлітків жіночої статі, жінок з дітородним потенціалом та вагітних жінок, за винятком випадків, коли альтернативні види лікування неефективні або не переносяться. Це обмеження пов'язане з високим ризиком тератогенної дії та порушень психічного та фізичного розвитку у дітей, які внутрішньоутробно були піддані впливу вальпроєвої кислоти. Слід ретельно переоцінювати ставлення користь/ризик у таких випадках: під час регулярного перегляду лікування, при досягненні дівчинкою статевої зрілості та, у терміновому порядку, у разі планування або настання вагітності у жінки, яка приймає вальпроєву кислоту. Під час лікування вальпроєвою кислотою жінки з дітородним потенціалом повинні використовувати надійні методи контрацепції, і вони повинні бути поінформовані про ризики, пов'язані з прийомом препарату Депакін® хроно під час вагітності (див. розділ «Застосування під час вагітності та період грудного вигодовування»). Для допомоги у розумінні пацієнткою цих ризиків лікар, який призначає їй вальпроєву кислоту, повинен надати пацієнтці всебічну інформацію про ризики, пов'язані з прийомом препарату Депакін® хроно під час вагітності. Зокрема, лікар, який призначає вальпроєву кислоту, повинен переконатися в тому, що пацієнтка розуміє: природу та величину ризиків при застосуванні вальпроєвої кислоти під час вагітності, зокрема ризиків тератогенної дії, а також ризиків порушень психічного та фізичного розвитку дитини; необхідність використання ефективної контрацепції; необхідність регулярного перегляду лікування; необхідність термінової консультації зі своїм лікарем, якщо вона підозрює, що завагітніла, або коли вона передбачає можливість настання вагітності. Жінку, яка планує вагітність, слід обов'язково спробувати, якщо це можливо, перевести на альтернативне лікування перед тим, як вона спробує зачаття (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»). Лікування вальпроєвою кислотою слід продовжувати лише після того, як лікар, який має досвід лікування епілепсії та біполярних розладів, проведе переоцінку для неї співвідношення користі та ризиків від лікування. необхідність термінової консультації зі своїм лікарем, якщо вона підозрює, що завагітніла, або коли вона передбачає можливість настання вагітності. Жінку, яка планує вагітність, слід обов'язково спробувати, якщо це можливо, перевести на альтернативне лікування перед тим, як вона спробує зачаття (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»). Лікування вальпроєвою кислотою слід продовжувати лише після того, як лікар, який має досвід лікування епілепсії та біполярних розладів, проведе переоцінку для неї співвідношення користі та ризиків від лікування. необхідність термінової консультації зі своїм лікарем, якщо вона підозрює, що завагітніла, або коли вона передбачає можливість настання вагітності. Жінку, яка планує вагітність, слід обов'язково спробувати, якщо це можливо, перевести на альтернативне лікування перед тим, як вона спробує зачаття (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»). Лікування вальпроєвою кислотою слід продовжувати лише після того, як лікар, який має досвід лікування епілепсії та біполярних розладів, проведе переоцінку для неї співвідношення користі та ризиків від лікування. перевести на альтернативне лікування перед тим, як вона спробує зачаття (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»). Лікування вальпроєвою кислотою слід продовжувати лише після того, як лікар, який має досвід лікування епілепсії та біполярних розладів, проведе переоцінку для неї співвідношення користі та ризиків від лікування. перевести на альтернативне лікування перед тим, як вона спробує зачаття (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»). Лікування вальпроєвою кислотою слід продовжувати лише після того, як лікар, який має досвід лікування епілепсії та біполярних розладів, проведе переоцінку для неї співвідношення користі та ризиків від лікування.
Діти (інформація відноситься до лікарських форм препарату Депакін, які можуть прийматися дітьми молодшими за трирічний вік): у дітей молодших за трирічний вік, у разі необхідності застосування препарату, рекомендується його застосування в монотерапії та в рекомендованій для дітей лікарській формі. При цьому перед початком лікування слід зважувати співвідношення потенційної користі від застосування вальпроєвої кислоти та ризику ураження печінки та розвитку панкреатиту при її застосуванні. У дітей молодше 3-х років слід уникати одночасного застосування вальпроєвої кислоти та саліцилатів у зв'язку з ризиком токсичної дії на печінку.
Ниркова недостатність: може знадобитися зниження дози вальпроєвої кислоти через підвищення концентрації її вільної фракції в сироватці крові. У разі неможливості моніторування плазмових концентрацій вальпроєвої кислоти дозу препарату слід коригувати на підставі клінічного спостереження за пацієнтом.
Ферментна недостатність карбамідного циклу (цикл сечовини): при підозрі на ферментну недостатність карбамідного циклу застосування вальпроєвої кислоти протипоказане. У таких пацієнтів було описано кілька випадків гіперамоніємії зі ступором або комою. У цих випадках дослідження метаболізму слід проводити до початку лікування вальпроєвою кислотою (див. розділ "Протипоказання"). У дітей з незрозумілими шлунково-кишковими симптомами (анорексія, блювання, випадки цитолізу), летаргією або комою в анамнезі, із затримкою розумового розвитку або при сімейному анамнезі загибелі новонародженої дитини, до початку лікування вальпроєвою кислотою повинні бути проведені дослідження метаболізму, зокрема, визначення амоніємії (присутності аміаку та його сполук у крові) натще і після їди (див. розділ «Протипоказання»).
Пацієнти з системним червоним вовчаком: хоча показано, що в процесі лікування препаратом Депакін® хроно порушення функцій імунної системи зустрічаються виключно рідко, потенційну користь від його застосування необхідно порівняти з потенційним ризиком при застосуванні препарату у пацієнтів із системним червоним вовчаком.
Пацієнти з цукровим діабетом: враховуючи можливість несприятливого впливу вальпроєвої кислоти на підшлункову залозу, при застосуванні препарату у пацієнтів із цукровим діабетом слід ретельно моніторувати концентрацію глюкози у крові. При дослідженні сечі на наявність кетонових тіл у пацієнтів з цукровим діабетом можливе отримання хибно-позитивних результатів, оскільки вальпроєва кислота виводиться нирками, частково у вигляді кетонових тіл.
Пацієнти, інфіковані вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ): in vitro було встановлено, що вальпроєва кислота стимулює реплікацію ВІЛ в певних експериментальних умовах. Клінічне значення цього факту, якщо є, невідомо. Крім цього, не встановлено значення цих даних, одержаних у дослідженнях in vitro, для пацієнтів, які отримують максимальну супресивну протиретровірусну терапію. Однак ці дані слід враховувати при інтерпретації результатів постійного моніторингу вірусного навантаження у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які приймають вальпроєву кислоту.
Пацієнти з наявною недостатністю карнітин пальмітоїлтрансферази (КПТ) типу II: пацієнти з наявною недостатністю КПТ типу II повинні бути попереджені про більш високий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти.
Етанол: під час лікування вальпроєвою кислотою не рекомендується вживання етанолу.
Інші особливі вказівки: інертна матриця препарату Депакін® хроно (препарату пролонгованого вивільнення) у зв'язку з природою його допоміжних речовин не абсорбується у шлунково-кишковому тракті; після вивільнення активних речовин інертна матриця виводиться із каловими масами.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами або займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності
Пацієнти повинні бути попереджені про ризик розвитку сонливості, особливо у разі комбінованої протисудомної терапії або при поєднанні препарату Депакін® хроно з бензодіазепінами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Умови зберіганняПри температурі не вище 25°С, захищаючи від прямого сонячного світла.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиДаний препарат призначений тільки для дорослих та дітей віком від 6 років з масою тіла понад 17 кг! Дана лікарська форма не рекомендується для дітей віком до 6 років (ризик влучення таблетки в дихальні шляхи при ковтанні)! Депакін хроно є лікарською формою пролонгованого вивільнення діючої речовини. Пролонговане вивільнення дозволяє уникнути різких підйомів концентрації вальпроєвої кислоти в крові після прийому препарату та більш тривало підтримує постійну концентрацію вальпроєвої кислоти в крові протягом доби. Пігулки пролонгованої дії Депакін® хроно 300 мг/500 мг можуть ділитися для полегшення прийому індивідуальної підібраної дози. Таблетки приймають, не роздавлюючи і не розжовуючи їх.
Режим дозування при епілепсії
Добова доза підбирається лікарем індивідуально. Слід підбирати мінімальну ефективну для запобігання розвитку нападів епілепсії дозу (особливо під час вагітності). Добова доза повинна встановлюватися відповідно до віку та маси тіла. Рекомендовано ступінчасте (поступове) збільшення дози до досягнення мінімальної ефективної дози. Не було встановлено чіткого зв'язку між добовою дозою, концентрацією у плазмі та терапевтичним ефектом. Тому оптимальна доза повинна визначатися переважно за клінічною відповіддю. Визначення концентрації вальпроєвої кислоти в плазмі може бути доповненням до клінічного спостереження, якщо епілепсія не піддається контролю або є підозра на розвиток побічних ефектів. Діапазон терапевтичної концентрації у крові зазвичай становить 40 – 100 мг/л (300 – 700 мкмоль/л). При монотерапії початкова добова доза становить 5-10 мг вальпроєвої кислоти на кг маси тіла, яку потім поступово підвищують кожні 4-7 днів з розрахунку 5 мг вальпроєвої кислоти на кг маси тіла до дози, необхідної для досягнення контролю над нападами епілепсії. Середні добові дози (при тривалому застосуванні): для дітей 6-14 років (маса тіла 20-30 кг) – 30 мг вальпроєвої кислоти/кг маси тіла (600-1200 мг); для підлітків (маса тіла 40-60 кг) - 25 мг вальпроєвої кислоти/кг маси тіла (1000-1500 мг); для дорослих та пацієнтів похилого віку (маса тіла від 60 кг і вище) – у середньому 20 мг вальпроєвої кислоти/кг маси тіла (1200-2100 мг). Хоча добова доза визначається залежно від віку та маси тіла пацієнта; слід брати до уваги широкий спектр індивідуальної чутливості до вальпроату. Якщо епілепсія не піддається контролю за таких доз, їх можна збільшити під контролем стану пацієнта та концентрації вальпроєвої кислоти в крові. У деяких випадках повний терапевтичний ефект вальпроєвої кислоти виникає не відразу, а розвивається протягом 4-6 тижнів. Тому не слід збільшувати добову дозу вище за рекомендовану середню добову дозу раніше цього терміну. Добову дозу можна розділити на 1-2 прийоми, переважно під час їжі. Застосування в один прийом можливе при добре контрольованій епілепсії. Більшість пацієнтів, які вже приймають лікарську форму препарату Депакін® непролонгованої дії, можуть бути переведені на лікарську форму цього препарату пролонгованої дії відразу або протягом кількох днів, при цьому пацієнти повинні продовжувати приймати підібрану добову дозу. Для пацієнтів, які раніше приймали протиепілептичні препарати, переведення на прийом препарату Депакін хроно слід проводити поступово, досягаючи оптимальної дози препарату приблизно протягом 2 тижнів. При цьому відразу знижується доза раніше протиепілептичного препарату, особливо фенобарбіталу. Якщо раніше прийманий протиепілептичний препарат скасовується, його відміна повинна проводитися поступово. Так як інші протиепілептичні препарати можуть оборотно індукувати мікросомальні ферменти печінки, слід протягом 4-6 тижнів після прийому останньої дози цих протиепілептичних препаратів моніторувати концентрації вальпроєвої кислоти в крові і, при необхідності (у міру зменшення ефекту цих препаратів, що індукує метаболізм), знижувати добову дозу вальпроєвої кислоти.
Режим дозування під час маніакальних епізодів при біполярних розладах
Дорослі
Добова доза підбирається лікарем індивідуально. Рекомендована початкова добова доза становить 750 мг. Крім цього, у клінічних дослідженнях початкова доза, що становила 20 мг вальпроату натрію на кг маси тіла, також показала прийнятний профіль безпеки. Форми випуску з пролонгованим вивільненням можна набувати один або два рази на добу. Доза повинна збільшуватися якнайшвидше до досягнення мінімальної терапевтичної дози, яка викликає бажаний клінічний ефект. Середнє значення добової дози в діапазоні 1000-2000 мг вальпроату натрію. Пацієнти, які приймають добову дозу понад 45 мг/кг/добу, повинні перебувати під ретельним медичним наглядом.
Діти та підлітки
Ефективність та безпека застосування препарату при лікуванні маніакальних епізодів при біполярних розладах у пацієнтів віком до 18 років не оцінювалися.
Застосування препарату у пацієнтів спеціальних груп
Діти та підлітки жіночої статі, жінки з дітородним потенціалом та вагітні жінки: лікування препаратом Депакін® хроно слід розпочинати під наглядом фахівця, який має досвід лікування епілепсії та біполярних розладів. Лікування слід починати тільки в тому випадку, якщо інші види лікування неефективні або не переносяться (див. розділи «Особливі вказівки», «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»), а при регулярному перегляді лікування слід ретельно повторно оцінювати співвідношення користі та ризику . Переважним є застосування препаратів Депакін у монотерапії та найменших ефективних дозах і, якщо можливо, у лікарських формах з пролонгованим вивільненням. Під час вагітності добова доза повинна ділитися щонайменше на 2 разові дози.
Пацієнти похилого віку: хоча у пацієнтів похилого віку є зміни фармакокінетики вальпроєвої кислоти, вони мають обмежену клінічну значимість і доза вальпроєвої кислоти у пацієнтів похилого віку повинна підбиратися відповідно до досягнення контролю над нападами епілепсії.
Ниркова недостатність, та/або гіпопротеїнемія: у пацієнтів з нирковою недостатністю та/або гіпопротеїнемією слід враховувати можливість збільшення концентрації вільної (терапевтично активної) фракції вальпроєвої кислоти у сироватці крові, та, при необхідності, зменшувати дозу вальпроєвої кислоти, орієнтуючись при доборі дози, чином, на клінічну картину, а не на загальний вміст вальпроєвої кислоти у сироватці крові (вільної фракції та фракції, пов'язаної з білками плазми крові, разом), щоб уникнути можливих помилок у доборі дози.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Депакин хроно 500 таб п/об пролонг 500мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка 300 мг містить: вальпроат натрію – 199,8 мг; вальпроєва кислота – 87,0 мг; 1 таблетка 500 мг містить: вальпроат натрію – 333 мг, вальпроєва кислота – 145,0 мг;
Допоміжні речовини:
1 таблетка 300 мг містить: метилгідроксипропілцелюлоза 4000 мПа. с (гіпромелоза) – 105,6 мг, етилцелюлоза (20 мПа. с) – 7,2 мг, сахаринат натрію – 6,0 мг, кремнію діоксид колоїдний гідратований – 32,4 м, метилгідроксипропілцелюлоза 6 мПа. з (гіпромелоза) – 4,8 мг, 30% дисперсія поліакрилату – 16,0 мг, макрогол 6000 – 4,8 мг, тальк – 4,8 мг, титану діоксид – 0,8 мг. 1 таблетка 500 мг містить: кремнію діоксид колоїдний безводний – 4,0 мг метилгідроксипропілцелюлоза 4000 мПа. с (гіпромелоза) – 176,0 мг, етилцелюлоза (20 мПа. с) – 12,0 мг, сахаринат натрію – 10,0 мг, кремнію діоксид колоїдний гідратований – 50,0 мг, метилгідроксипропілцелюлоза 6 мПа. з (гіпромелоза) – 7,2 мг, 30 % дисперсія поліакрилату – 24,0 мг, макрогол 6000 – 7,2 мг, тальк – 7,2 мг, титану діоксид – 1,2 мг.
Опис:
Довгасті таблетки, вкриті оболонкою, практично білого кольору, з ризиком з обох боків.
Форма випуску:
Пігулки пролонгованої дії, покриті оболонкою, 300 мг. По 50 таблеток у поліпропіленовий флакон, що закривається поліетиленовою пробкою, з вологопоглиначем. 2 флакони разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.
Пігулки пролонгованої дії, покриті оболонкою, 500 мг. По 30 таблеток у поліпропіленовий флакон, що закривається поліетиленовою пробкою, з вологопоглиначем. 1 флакон разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до вальпроату натрію, вальпроєвої кислоти, вальпроату семінарію, вальпроміду або до будь-якого з компонентів препарату. Гострий гепатит. Хронічний гепатит. Тяжкі захворювання печінки (особливо лікарський гепатит) в анамнезі у пацієнта та/або його близьких кровних родичів. Тяжкі ураження печінки з летальним кінцем при застосуванні вальпроєвої кислоти у близьких кровних родичів пацієнта. Тяжкі порушення функції печінки або підшлункової залози. Печінкова порфірія. Встановлені мітохондріальні захворювання, викликані мутаціями ядерного гена, що кодує мітохондріальний фермент гамма-полімеразу (POLG), наприклад, синдром Альперса-Хуттенлохера, і підозра на захворювання, зумовлені дефектами гамма-полімерази, у дітей віком до 2 років (відноситься до застосування лікарських форм препарату Депакін®, які призначені для прийому дітьми) (див. розділ «Особливі вказівки»). Пацієнти із встановленими порушеннями карбамідного циклу (циклу сечовини) (див. розділ «Особливі вказівки»). Комбінація з мефлохіном. Комбінація з препаратами Звіробою продірявленого. Дитячий вік до 6 років (ризик влучення таблетки в дихальні шляхи при ковтанні).
З обережністю
При захворюваннях печінки та підшлункової залози в анамнезі. При вагітності. При вроджених ферментопатії. При гнобленні кістковомозкового кровотворення (лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія). При нирковій недостатності (потрібна корекція доз). При гіпопротеїнемії (див. розділи «Фармакокінетика», «Спосіб застосування та дози»). При одночасному прийомі кількох протисудомних препаратів (через підвищений ризик ураження печінки). При одночасному прийомі препаратів, які провокують судомні напади або знижують поріг судомної готовності, таких як трициклічні антидепресанти, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, похідні фенотіазину, похідні бутерофенону, хлорохін, бупропіон, трамадол (ризик провокування судорожних). При одночасному прийомі нейролептиків, інгібіторів моноамінооксидази (МАО), антидепресантів, бензодіазепінів (можливість потенціювання їх ефектів) При одночасному прийомі фенобарбіталу, примідону, фенітоїну, ламотриджину, зидовудину, фелбамату, ацетилсаліцилової кислоти, непрямих антикоагулянтів, циметидину, еритроміцину, карбапенемів, рифампіцину, німодипіну, руфінаміра , колестираміну (у зв'язку з фармакокінетичними взаємодіями на рівні метаболізму або на рівні зв'язку з білками плазми крові можлива зміна плазмових концентрацій або цих препаратів та/або вальпроєвої кислоти, див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). При одночасному застосуванні карбамазепіну (ризик потенціювання токсичних ефектів карбамазепіну та зниження плазмової концентрації вальпроєвої кислоти). При одночасному застосуванні топірамату або ацетазоламіду (ризик розвитку енцефалопатії). У пацієнтів з наявною недостатністю карнітин пальмітоїлтрансферази (КПТ) типу II (вищий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти).
Показання до застосуванняУ дорослих: у монотерапії або у комбінації з іншими протиепілептичними засобами: для лікування генералізованих епілептичних нападів: клонічних, тонічних, тоніко-клонічних, абсансів, міоклонічних, атонічних; синдром Леннокса-Гасто; для лікування парціальних епілептичних нападів: парціальних нападів із вторинною генералізацією або без неї.
У дітей: у монотерапії або в комбінації з іншими протиепілептичними засобами: для лікування генералізованих епілептичних нападів: клонічних, тонічних, тоніко-клонічних, абсансів, міоклонічних, атонічних; синдром Леннокса-Гасто; для лікування парціальних епілептичних нападів: парціальних нападів із вторинною генералізацією або без неї; для профілактики рецидивів фебрильних судом за наявності в анамнезі одного або декількох епізодів судом, зумовлених лихоманкою, якщо профілактика похідними бензодіазепіну не є ефективною.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиВплив вальпроєвої кислоти на інші препарати
Нейролептики, інгібітори моноамінооксидази (МАО), антидепресанти, бензодіазепіни: вальпроєва кислота може потенціювати дію інших психотропних лікарських засобів, таких як нейролептики, інгібітори МАО, антидепресанти та бензодіазепіни; тому при їх одночасному застосуванні з вальпроєвою кислотою рекомендується ретельне медичне спостереження та при необхідності корекція доз.
Препарати літію: вальпроєва кислота не впливає на сироваткові концентрації літію.
Фенобарбітал: вальпроєва кислота збільшує плазмові концентрації фенобарбіталу (за рахунок зменшення його печінкового метаболізму), у зв'язку з чим можливий розвиток седативної дії останньої, особливо у дітей. Тому рекомендується ретельне медичне спостереження за пацієнтом протягом перших 15 днів комбінованої терапії з негайним зниженням дози фенобарбіталу, у разі розвитку седативної дії та, за необхідності, визначення плазмових концентрацій фенобарбіталу.
Примідон: вальпроєва кислота збільшує плазмові концентрації примідону з посиленням його побічних ефектів (таких як седативна дія); при тривалому лікуванні ці симптоми зникають. Рекомендується ретельне клінічне спостереження за пацієнтом, особливо на початку комбінованої терапії, з корекцією дози примідону за необхідності.
Фенітоїн: вальпроєва кислота знижує загальні плазмові концентрації фенітоїну. Крім цього, вальпроєва кислота підвищує концентрацію вільної фракції фенітоїну з можливістю розвитку симптомів передозування (вальпроєва кислота витісняє фенітоїн із зв'язку з білками плазми та уповільнює його печінковий катаболізм). Тому рекомендується ретельне клінічне спостереження за пацієнтом та визначення концентрацій фенітоїну та його вільної фракції у крові.
Карбамазепін: при одночасному застосуванні вальпроєвої кислоти та карбамазепіну повідомлялося про виникнення клінічних проявів токсичності карбамазепіну, оскільки вальпроєва кислота може потенціювати токсичні ефекти карбамазепіну. Рекомендується ретельне клінічне спостереження за такими пацієнтами, особливо на початку комбінованої терапії з корекцією при необхідності дози карбамазепіну.
Ламотриджин: вальпроєва кислота уповільнює метаболізм ламотриджину в печінці та збільшує період напіввиведення ламотриджину майже в 2 рази. Ця взаємодія може призводити до збільшення токсичності ламотриджину, зокрема, до розвитку тяжких реакцій шкіри, включаючи токсичний епідермальний некроліз. Тому рекомендується ретельне клінічне спостереження та, при необхідності, корекція (зниження) дози ламотриджину.
Зідовудін: вальпроєва кислота може підвищувати плазмові концентрації зидовудину, що призводить до збільшення токсичності зидовудину.
Фелбамат: вальпроєва кислота може знижувати середні значення кліренсу фелбамату на 16%.
Оланзапін: вальпроєва кислота може зменшувати плазмові концентрації оланзапіну.
Руфінамід: вальпроєва кислота може спричинити збільшення плазмової концентрації руфінаміду. Це збільшення залежить від концентрації вальпроєвої кислоти у крові. Слід бути обережними, особливо у дітей, оскільки цей ефект більш виражений у цій популяції.
Німодипін (для вживання і, за екстраполяцією, розчин для парентерального введення): посилення гіпотензивного ефекту німодипіну у зв'язку з підвищенням його плазмової концентрації (інгібування метаболізму німодипіну вальпроєвою кислотою).
Темозоломід: спільний прийом темозоломіду з вальпроєвою кислотою призводить до слабовираженого, але статистично значущого зниження кліренсу темозоломіду
Вплив інших препаратів на вальпроєву кислоту
Протиепілептичні препарати, здатні індукувати мікросомальні ферменти печінки (включаючи фенітоїн, фенобарбітал, карбамазепін), знижують плазмові концентрації вальпроєвої кислоти. У разі комбінованої терапії дози вальпроєвої кислоти повинні коригуватися залежно від клінічної реакції та концентрації вальпроєвої кислоти у крові. Концентрація метаболітів вальпроєвої кислоти у сироватці крові може бути збільшена у разі її одночасного застосування з фенітоїном або фенобарбіталом. Тому пацієнти, які отримують лікування цими двома препаратами, повинні ретельно моніторуватися щодо ознак і симптомів гіперамоніємії, оскільки деякі метаболіти вальпроєвої кислоти можуть інгібувати ферменти карбамідного циклу (циклу сечовини).
Фелбамат: при поєднанні фелбамату та вальпроєвої кислоти кліренс вальпроєвої кислоти знижується на 22-50 % і, відповідно, збільшуються плазмові концентрації вальпроєвої кислоти. Слід контролювати плазмові концентрації вальпроєвої кислоти
Мефлохін: мефлохін прискорює метаболізм вальпроєвої кислоти і сам здатний викликати судоми, тому при їх одночасному застосуванні можливий розвиток епілептичного нападу
.
Препарати, що мають високий та сильний зв'язок з білками плазми (ацетилсаліцилова кислота): у разі одночасного застосування вальпроєвої кислоти та препаратів, що мають високий та сильний зв'язок з білками плазми (ацетилсаліцилова кислота), можливе підвищення концентрації вільної фракції вальпроєвої кислоти.
Непрямі антикоагулянти, включаючи варфарин та інші похідні кумарину: при одночасному застосуванні вальпроєвої кислоти та непрямих антикоагулянтів потрібний ретельний контроль протромбінового індексу.
Циметидин, еритроміцин: сироваткові концентрації вальпроєвої кислоти можуть збільшуватись у разі одночасного застосування циметидину або еритроміцину (внаслідок уповільнення її печінкового метаболізму).
Карбапенеми (паніпенем, меропенем, іміпенем): зниження концентрацій вальпроєвої кислоти в крові при одночасному застосуванні з карбапенемами: за два дні спільної терапії спостерігалося 60-100% зниження концентрації вальпроєвої кислоти в крові, яке іноді поєднувалося з виникненням судом. Слід уникати одночасного застосування карбапенемів у пацієнтів з підібраною дозою вальпроєвої кислоти у зв'язку з їх здатністю швидко та інтенсивно знижувати концентрації вальпроєвої кислоти у крові. Якщо не можна уникнути лікування карбапенемами, слід проводити ретельний моніторинг концентрацій вальпроєвої кислоти у крові.
Рифампіцин: рифампіцин може знижувати концентрацію вальпроєвої кислоти в крові, що призводить до втрати терапевтичної дії вальпроєвої кислоти. Тому може знадобитися збільшення дози вальпроєвої кислоти при одночасному застосуванні рифампіцину.
Інгібітори протеаз: інгібітори протеаз, такі як лопінавір, ритонавір, знижують плазмову концентрацію вальпроєвої кислоти при одночасному з нею
застосуванні
.
З топіраматом або ацетазоламідом: одночасне застосування вальпроєвої кислоти та топірамату або ацетазоламіду асоціювалося з енцефалопатією та/або гіперамоніємією. Пацієнти, які приймають ці препарати одночасно з вальпроєвою кислотою, повинні перебувати під ретельним медичним наглядом щодо розвитку симптомів гіперамоніємічної енцефалопатії.
З кветіапіном: одночасне застосування вальпроєвої кислоти та кветіапіну може підвищувати ризик розвитку нейтропенії/лейкопенії.
З естроген-прогестогенними препаратами: вальпроєва кислота не має здатності індукувати ферменти печінки, і, внаслідок цього, вальпроєва кислота не зменшує ефективність естроген-прогестогенних препаратів у жінок, які застосовують гормональні методи контрацепції.
З етанолом та іншими потенційно гепатотоксичними препаратами: при їх застосуванні одночасно з вальпроєвою кислотою можливе посилення гепатотоксичного ефекту вальпроєвої кислоти З
клоназепамом: одночасне застосування клоназепаму з вальпроєвою кислотою може призводити в поодиноких випадках до посилення вираженості абсансного статусу
кислотою підвищується ризик пригнічення кістковомозкового кровотворення.
ПередозуванняКлінічні прояви гострого масивного передозування зазвичай протікають у вигляді коми з гіпотонією м'язів, гіпорефлексією, міозом, пригніченням дихання, метаболічним ацидозом, надмірним зниженням артеріального тиску та судинним колапсом/шоком. Описувалися випадки внутрішньочерепної гіпертензії, пов'язаної з набряком мозку. Присутність натрію у складі препаратів вальпроєвої кислоти при їх передозуванні може призводити до розвитку гіпернатріємії. При масивному передозуванні можливий летальний кінець, проте зазвичай прогноз при передозуванні сприятливий. Симптоми передозування можуть змінюватись, повідомлялося про розвиток судомних нападів при дуже високих плазмових концентраціях вальпроєвої кислоти.
Лікування передозування: невідкладна допомога при передозуванні в стаціонарі повинна бути наступною: промивання шлунка, яке є ефективним протягом 10-12 годин після прийому препарату. Для зменшення всмоктування вальпроєвої кислоти може бути ефективним прийом активованого вугілля, у тому числі його введення через назогастральний зонд. Потрібно спостереження за станом серцево-судинної та дихальної системи, підтримання ефективного діурезу, проведення симптоматичної терапії. Необхідно контролювати функції печінки та підшлункової залози. При пригніченні дихання може знадобитися проведення штучної вентиляції легень. В окремих випадках успішно застосовувався налоксон. У дуже важких випадках масивного передозування були ефективні гемодіаліз та гемоперфузія.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Протиепілептичний засіб.
Фармакодинаміка:
Протиепілептичний препарат, що має центральну міорелаксуючу та седативну дію. Він виявляє протиепілептичну активність при різних типах епілепсії. Основний механізм його дії, мабуть, пов'язаний із впливом вальпроєвої кислоти на ГАМК-ергічну систему: підвищує вміст гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК) у центральній нервовій системі (ЦНС) та активує ГАМК-ергічну передачу.
Фармакокінетика:
Абсорбція: біодоступність вальпроєвої кислоти при внутрішньому прийомі близька до 100 %. Їда не впливає на фармакокінетичний профіль препарату. При курсовому прийомі препарату рівноважна концентрація вальпроєвої кислоти у сироватці досягається протягом 3-14 днів. Зазвичай ефективними є сироваткові концентрації вальпроєвої кислоти, що становлять 40-100 мг/л (300-700 мкмоль/л) (визначаються перед прийомом першої доби препарату протягом доби). При сироваткових концентраціях вальпроєвої кислоти понад 100 мг/л очікується збільшення побічних ефектів до розвитку інтоксикації.
Розподіл: обсяг розподілу залежить від віку і зазвичай становить 0,13-0,23 л/кг маси тіла або у молодих людей 0,13-0,19 л/кг маси тіла. Зв'язок вальпроєвої кислоти з білками плазми крові (переважно з альбуміном) високий (90-95%), дозозалежний і насичуваний. У пацієнтів похилого віку, пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю зв'язок з білками плазми зменшується. При тяжкій нирковій недостатності концентрація вільної (терапевтично активної) фракції вальпроєвої кислоти може підвищуватися до 8,5-20%. При гіпопротеїнемії загальна концентрація вальпроєвої кислоти (вільна + пов'язана з білками плазми крові фракції) може не змінюватися, але може і знижуватися через збільшення метаболізму вільної (не пов'язаної з білками плазми крові) фракції вальпроєвої кислоти. Вальпроєва кислота проникає в цереброспінальну рідину та головний мозок. Концентрація вальпроєвої кислоти у лікворі становить 10 % від відповідної концентрації у сироватці крові, тобто близька до концентрації вільної фракції вальпроєвої кислоти у сироватці крові. Вальпроєва кислота проникає в грудне молоко матерів-годувальниць. У стані досягнення рівноважної концентрації вальпроєвої кислоти у сироватці крові, її концентрація у грудному молоці становить до 10 % від її концентрації у сироватці крові.
Метаболізм: метаболізм вальпроєвої кислоти здійснюється в печінці шляхом глюкуронування, а також бета-, омега-, та омега-1-окислення. Виявлено більше 20 метаболітів, метаболіти після омега-окислення мають гепатотоксичну дію. Вальпроєва кислота не має індукувального ефекту на ферменти, що входять до метаболічної системи цитохрому Р450: на відміну від більшості інших протиепілептичних препаратів вальпроєва кислота не впливає на ступінь, як власного метаболізму, так і на ступінь метаболізму естрогенів, прогестагенів та непрямих антикоагулів.
Виведення: вальпроєва кислота переважно виводиться нирками після кон'югації з глюкуроновою кислотою та бета-окисленням. При застосуванні вальпроєвої кислоти в монотерапії період напіввиведення становить 12-17 годин. При комбінації з протиепілептичними препаратами, що індукують мікросомальні ферменти печінки (такими як примідон, фенітоїн, фенобарбітал і карбамазепін), плазмовий кліренс вальпроєвої кислоти збільшується, а період напіввиведення зменшується, ступінь їх зміни залежить від ступеня індукції мікросомальних ферментів. У новонароджених та дітей віком до 18 місяців період напіввиведення з плазми становить від 10 до 67 годин. Найбільший період напіввиведення спостерігався відразу після народження. Період напіввиведення у дітей віком від 2-х місячного віку близький до такого у дорослих. У пацієнтів із захворюваннями печінки період напіввиведення вальпроєвої кислоти збільшується. Під час передозування спостерігалося збільшення періоду напіввиведення до 30 годин. Гемодіалізу піддається лише вільна фракція вальпроєвої кислоти у крові (5-10 %).
Особливості фармакокінетики при вагітності: при збільшенні обсягу розподілу вальпроєвої кислоти у третьому триместрі вагітності збільшуються її нирковий та печінковий кліренс. При цьому, незважаючи на прийом препарату у постійній дозі, можливе зниження сироваткових концентрацій вальпроєвої кислоти. Крім цього при вагітності може змінюватися зв'язок вальпроєвої кислоти з білками плазми, що може призводити до збільшення вмісту у сироватці крові вільної (терапевтично активної) фракції вальпроєвої кислоти.
Вагітність та годування груддюРизик
, пов'язаний з розвитком епілептичних нападів під час вагітності: під час вагітності розвиток генералізованих тонікоклонічних епілептичних нападів, епілептичного статусу з розвитком гіпоксії можуть становити особливий ризик, як для матері, так і для плода, у зв'язку з можливістю смерті.
Ризик, пов'язаний із застосуванням препарату Депакін хроно під час вагітності: експериментальні дослідження репродуктивної токсичності, проведені на мишах, щурах та кроликах, продемонстрували наявність у вальпроєвої кислоти тератогенної дії.
Вроджені вади розвитку: наявні клінічні дані продемонстрували більшу частоту виникнення малих і тяжких вад розвитку, зокрема, вроджених дефектів нервової трубки, черепнолицевих деформацій, вад розвитку кінцівок і серцево-судинної системи, гіпоспадій, а також множинних вад розвитку, що зачіпають дітей. , що народилися у матерів, які приймали під час вагітності вальпроєву кислоту, порівняно з їх частотою при прийомі під час вагітності інших протиепілептичних препаратів. Так ризик виникнення вроджених вад розвитку у дітей, які народилися у матерів з епілепсією, які отримували монотерапію вальпроєвою кислотою під час вагітності, був приблизно в 1,5, 2,3, 2,3 і 3,7 рази вище, порівняно з монотерапією фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом та ламотриджином, відповідно. Дані метааналізу, що включав регістрові та когортні дослідження, показали, що частота виникнення вроджених вад розвитку у дітей, народжених матерями з епілепсією, які отримували під час вагітності монотерапію вальпроєвою кислотою, становила 10,73 % (95 % довірчий інтервал 8,16 – 13, 29). Цей ризик є більшим, ніж ризик виникнення важких вроджених вад розвитку в загальній популяції, що становив 23%. Цей ризик є дозозалежним, але порогову дозу, нижче якої немає такого ризику, встановити неможливо. які отримували під час вагітності монотерапію вальпроєвою кислотою, становила 10,73 % (95 % довірчий інтервал 8,16 – 13,29). Цей ризик є більшим, ніж ризик виникнення важких вроджених вад розвитку в загальній популяції, що становив 23%. Цей ризик є дозозалежним, але порогову дозу, нижче якої немає такого ризику, встановити неможливо. які отримували під час вагітності монотерапію вальпроєвою кислотою, становила 10,73 % (95 % довірчий інтервал 8,16 – 13,29). Цей ризик є більшим, ніж ризик виникнення важких вроджених вад розвитку в загальній популяції, що становив 23%. Цей ризик є дозозалежним, але порогову дозу, нижче якої немає такого ризику, встановити неможливо.
Порушення психічного та фізичного розвитку: показано, що внутрішньоутробна дія вальпроєвої кислоти може мати небажані ефекти на психічний та фізичний розвиток дітей, які зазнали такої дії. Очевидно, цей ризик є дозозалежним, але порогову дозу, нижче якої немає такого ризику, встановити неможливо. Точний гестаційний період для ризику розвитку цих ефектів не встановлений і ризик не виключений протягом всієї вагітності. Дослідження дітей дошкільного віку, які піддавалися внутрішньоутробному впливу вальпроєвої кислоти, показали, що до 3040% таких дітей мали затримки раннього розвитку (такі як затримка оволодіння навичками ходьби та затримка мовного розвитку), а також нижчі інтелектуальні здібності, погані мовні навички (власна мова та розуміння мови) та проблеми з пам'яттю. Коефіцієнт розумового розвитку (індекс IQ), визначений у дітей віком 6 років з анамнезом внутрішньоутробного впливу вальпроату, був у середньому на 710 пунктів нижче, ніж у дітей, які піддавалися внутрішньоутробному впливу інших протиепілептичних препаратів. Хоча не можна виключити роль інших факторів, здатних небажано вплинути на інтелектуальний розвиток дітей, які піддавалися внутрішньоутробному впливу вальпроєвої кислоти, очевидно, що у таких дітей ризик інтелектуальних порушень може бути незалежним від індексу IQ матері. Дані щодо довгострокових результатів є обмеженими. Є дані, що свідчать на користь того, що діти, які піддавалися внутрішньоутробному впливу вальпроєвої кислоти, мають підвищений ризик розвитку спектра аутистичних розладів (приблизно трип'ятиразове збільшення ризику), включаючи аутизм дитячий. Обмежені дані свідчать на користь того, що у дітей, які піддавалися внутрішньоутробному впливу вальпроєвої кислоти, є велика ймовірність розвитку синдрому дефіциту уваги/гіперактивності (СДВГ). Монотерапія вальпроєвою кислотою і комбінована терапія з включенням вальпроєвої кислоти асоціюються з несприятливим результатом вагітності, але, за наявними даними, комбінована протиепілептична терапія, що включає вальпроєву кислоту, асоціюється з більш високим ризиком несприятливого результату вагітності, порівняно з монотерапією розвитку порушень у плода менше при застосуванні вальпроєвої кислоти у монотерапії). Факторами ризику виникнення вад розвитку плода є: доза більше 1000 мг/добу (проте менша доза не виключає цього ризику) та поєднання вальпроєвої кислоти з іншими протисудомними препаратами. У зв'язку з вищевикладеним, препарат Депакін® хроно не повинен застосовуватися при вагітності та у жінок з дітородним потенціалом без крайньої необхідності, тобто його застосування можливе у ситуаціях, коли інші протиепілептичні препарати неефективні або пацієнтка їх не переносить. Питання про необхідність застосування препарату Депакін® хроно або можливість відмови від його застосування має вирішуватися до початку застосування препарату або переглядатися у разі, якщо жінка, яка приймає препарат Депакін® хроно, планує вагітність. Жінки з дітородним потенціалом повинні використовувати ефективні методи контрацепції під час лікування препаратом Депакін хроно. Жінки з дітородним потенціалом повинні бути поінформовані про ризики та користь від застосування вальпроєвої кислоти під час вагітності. Якщо жінка планує вагітність, або у неї діагностована вагітність, слід провести переоцінку необхідності лікування вальпроєвою кислотою в залежності від показань (див. нижче). При показанні біполярних розладів слід розглянути питання про припинення лікування вальпроєвою кислотою. При показанні епілепсії питання про продовження лікування вальпроєвою кислотою або її скасування вирішується після переоцінки співвідношення користі та ризику. Якщо після переоцінки співвідношення користі та ризику лікування препаратом Депакін® хроно все-таки має бути продовжено під час вагітності, то рекомендується застосовувати його в мінімальній ефективній добовій дозі, розділеній на кілька прийомів. Слід зазначити, що при вагітності кращим є застосування лікарських форм препарату пролонгованого вивільнення, ніж інших лікарських форм. По можливості, ще до настання вагітності додатково слід розпочати прийом фолієвої кислоти (у дозі 5 мг на добу), оскільки фолієва кислота може зменшувати ризик виникнення вад розвитку нервової трубки. Однак наявні в даний час дані не підтверджують її профілактичної дії щодо вроджених вад розвитку, що виникають під впливом вальпроєвої кислоти.
Ризик для новонароджених: повідомлялося про розвиток поодиноких випадків геморагічного синдрому у новонароджених, матері яких приймали вальпроєву кислоту під час вагітності. Цей геморагічний синдром пов'язаний з тромбоцитопенією, гіпофібриногенемією та/або зниженням вмісту інших факторів згортання крові. Також повідомлялося про розвиток афібриногенемії, яка могла призводити до смерті. Цей геморагічний синдром слід відрізняти від дефіциту вітаміну К, який викликається фенобарбіталом та іншими індукторами мікросомальних ферментів печінки. Тому у новонароджених, чиї матері отримували лікування препаратами вальпроєвої кислоти під час вагітності, слід обов'язково проводити коагуляційні тести (визначати кількість тромбоцитів у периферичній крові, плазмову концентрацію фібриногену, фактори зсідання крові та коагулограму). Повідомлялося про випадки гіпоглікемії у новонароджених, матері яких приймали вальпроєву кислоту під час третього триместру вагітності. Повідомлялося про випадки розвитку гіпотиреозу у новонароджених, матері яких приймали вальпроєву кислоту під час вагітності. У новонароджених, чиї матері приймали вальпроєву кислоту в останньому триместрі вагітності, може виникати синдром відміни (зокрема поява ажитації, дратівливості, гіперрефлексії, тремтіння, гіперкінезії, порушень м'язового тонусу, тремору, судом та ускладнень при вигодовуванні).
У зв'язку з можливістю розвитку дисменореї, аменореї, полікістозних яєчників, збільшення концентрації тестостерону в крові можливе зниження фертильності у жінок (див. розділ «Побічна дія») . У чоловіків вальпроєва кислота може зменшувати рухливість сперматозоїдів та порушувати фертильність (див. розділ «Побічна дія»). Встановлено, що ці порушення фертильності є оборотними після припинення лікування.
Період грудного вигодовування
Екскреція вальпроєвої кислоти у грудне молоко низька, її концентрація у молоці становить 1-10 % від її концентрації у сироватці крові. Є обмежені клінічні дані щодо застосування вальпроєвої кислоти при грудному вигодовуванні, тому застосування препарату в цей період не рекомендується. Виходячи з даних літератури та невеликого клінічного досвіду, можна розглянути питання про грудне вигодовування при монотерапії препаратом Депакін хроно, але при цьому слід брати до уваги профіль побічних ефектів препарату, особливо гематологічні порушення, що викликаються ним.
Умови відпустки з аптекВідпускається за рецептом.
Побічні явищаДля визначення частоти розвитку небажаних реакцій (НР) використовується класифікація Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я: дуже часто > 10 %; часто > 1% та < 10%; нечасто > 0,1% та < 1%; рідко > 0,01% та < 0,1%; дуже рідко <0,01%; частота невідома (коли за наявними даними оцінити частоту розвитку НР неможливо).
Вроджені, спадкові та генетичні порушення: тератогенний ризик (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування») Порушення з боку крові та лімфатичної системи: часто: анемія, тромбоцитопенія (див. розділ «Особливі вказівки»); нечасто: панцитопенія, лейкопенія, нейтропенія. Лейкопенія і панцитопенія можуть бути як з депресією кісткового мозку, так і без неї. Після відміни препарату картина крові повертається до норми. Рідко: порушення кістковомозкового кровотворення, включаючи ізольовану аплазію/гіпоплазію еритроцитів, агранулоцитоз, макроцитарну анемію, макроцитоз; зниження вмісту факторів згортання крові (як мінімум одного), відхилення від норми показників згортання крові (таких як збільшення протромбінового часу, збільшення активованого часткового тромбопластинового часу, збільшення тромбінового часу, збільшення МНО [міжнародного нормалізованого відношення]) (див. розділи «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування» та «Особливі вказівки»). Поява спонтанних екхімозів та кровотеч свідчить про необхідність відміни препарату та проведення обстеження.
Лабораторні та інструментальні дані: рідко: дефіцит біотину/недостатність біотинідази.
Порушення нервової системи Дуже часто: тремор. Часто: екстрапірамідні розлади, ступор, сонливість, судоми, порушення пам'яті, головний біль, ністагм; Запаморочення (при внутрішньовенному введенні запаморочення може виникати протягом декількох хвилин і проходити спонтанно протягом декількох хвилин). Нечасто: кома, енцефалопатія, летаргія, оборотний паркінсонізм, атаксія, парестезія. Рідко: оборотна деменція, що поєднується із оборотною атрофією головного мозку, когнітивні розлади. Частота невідома: седація. *Ступор і летаргія іноді призводили до минущої коми/енцефалопатії і були або ізольованими, або поєднувалися з почастішанням судомних нападів на фоні лікування, а також зменшувалися при відміні препарату або при зменшенні його дози. Більшість подібних випадків була описана на тлі комбінованої терапії,
Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто: оборотна та необоротна глухота.
Порушення органу зору: частота невідома: диплопія.
Порушення з боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: нечасто: плевральний випіт
Порушення з боку системи травлення: дуже часто: нудота; часто: блювання, зміни ясен (головним чином, гіперплазія ясен), стоматит, біль в епігастрії, діарея, які часто виникають у деяких пацієнтів на початку лікування, але, як правило, зникають через кілька днів і не вимагають припинення терапії, часті реакції з сторони травної системи можна знизити, приймаючи препарат під час або після їди; нечасто: панкреатит, іноді з летальним кінцем (розвиток панкреатиту можливий протягом перших 6 місяців лікування; у разі виникнення гострого болю в животі необхідно контролювати активність сироваткової амілази, див. розділ «Особливі вказівки»); частота невідома: спазми у животі, анорексія, підвищення апетиту.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто: ниркова недостатність; рідко: енурез, тубулоінтерстиціальний нефрит, оборотний синдром Фанконі (комплекс біохімічних та клінічних проявів ураження проксимальних ниркових канальців з порушенням канальцевої реабсорбції фосфату, глюкози, амінокислот та бікарбонату), механізм розвитку якого поки не зрозумілий.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто: реакції гіперчутливості, наприклад, кропив'янка, свербіж; минуще (оборотне) та/або дозозалежне патологічне випадання волосся (алопеція), включаючи адрогенну алопецію на тлі гіперандрогенії, полікістозу яєчників (див. нижче підрозділи «Порушення з боку статевих органів і молочної залози» і «Порушення з боку ендокринної системи»), а також алопецію на тлі гіпотиреозу (див. нижче підрозділ «Порушення з боку ендокринної системи»), порушення з боку нігтів і нігтьового ложа; нечасто: ангіоневротичний набряк, висипання, порушення з боку волосся (такі як порушення нормальної структури волосся, зміна кольору волосся, ненормальний ріст волосся [зникнення хвилястості та кучерявості волосся або, навпаки, поява кучерявості волосся у осіб з спочатку прямим волоссям]), гірсутизм, акне; рідко: токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, синдром лікарського висипу з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром).
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто: зменшення мінеральної щільності кісткової тканини, остеопенію, остеопороз та переломи у пацієнтів, які тривало приймають препарати Депакін®. Механізм впливу препаратів Депакін на метаболізм кісткової тканини не встановлений; рідко: системний червоний вовчак (див. розділ "Особливі вказівки"), рабдоміоліз (див. розділ "З обережністю", "Особливі вказівки"). вірилізація, акне, алопеція за чоловічим типом та/або підвищення концентрацій андрогенів у крові); рідко: гіпотиреоз (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»).
Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто: гіпонатріємія, збільшення маси тіла (треба ретельно моніторувати збільшення маси тіла, оскільки збільшення маси тіла є фактором, що сприяє розвитку синдрому полікістозних яєчників); рідко: гіперамоніємія* (див. розділ «Особливі вказівки»), ожиріння. *Можуть виникати випадки ізольованої та помірної гіперамоніємії без зміни показників функції печінки, які не потребують припинення лікування. Також повідомлялося про виникнення гіперамомоніємії, що супроводжується появою неврологічної симптоматики (наприклад, розвитком енцефалопатії, блювання, атаксії та ін. неврологічних симптомів), яка вимагала припинення прийому вальпроєвої кислоти та проведення додаткового обстеження (див. розділ «Особливі вказівки»).
Доброякісні, злоякісні та невизначені пухлини (включаючи кісти та поліпи): рідко: мієлодиспластичний синдром.
Порушення з боку судин: часто: кровотечі та крововиливи (див. розділи «Особливі вказівки» та «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»); нечасто: васкуліт
Загальні розлади та зміни в місці введення: нечасто: гіпотермія, нетяжкі периферичні набряки
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто: ураження печінки: відхилення від норми показників функціонального стану печінки, такі як зниження протромбінового індексу, особливо в поєднанні зі значним зниженням вмісту фібриногену та факторів згортання крові, збільшенням концентрації білірубіну та підвищенням активності «печінки у крові; печінкова недостатність, у виняткових випадках – зі смертельним наслідком; необхідний контроль пацієнтів щодо можливих порушень функції печива (див. розділ «Особливі вказівки»).
Порушення з боку статевих органів та молочної залози: часто: дисменорея; нечасто: аменорея; рідко: чоловіча безплідність, полікістоз яєчників; частота невідома: нерегулярні менструації, збільшення молочних залоз, галакторея
Порушення психіки: часто: стан сплутаності свідомості, галюцинації, агресивність, ажитація, порушення уваги; депресія (при комбінуванні вальпроєвої кислоти з іншими протисудомними препаратами); рідко: поведінкові розлади, психомоторна гіперактивність, порушення здатності до навчання; депресія (при монотерапії вальпроєвою кислотою). *Небажані реакції, які в основному спостерігалися у пацієнтів дитячого віку.
особливі вказівкиПеред початком застосування препарату Депакін® хроно та періодично протягом перших 6-ти місяців лікування, особливо у пацієнтів з групи ризику ураження печінки, слід проводити дослідження функції печінки. Як і при застосуванні більшості протиепілептичних препаратів, при застосуванні вальпроєвої кислоти можливе незначне підвищення активності «печінкових» ферментів, особливо на початку лікування, яке протікає без клінічних проявів і є тимчасовим. У цих пацієнтів необхідне проведення більш детального дослідження біологічних показників, включаючи протромбіновий індекс, і може знадобитися корекція дози препарату, а при необхідності, повторне клінічне та лабораторне обстеження. Перед початком терапії або перед хірургічним втручанням,
Тяжке ураження печінки
Сприятливі фактори: клінічний досвід показує, що пацієнтами групи ризику є пацієнти, які одночасно приймають кілька протиепілептичних препаратів; діти молодші за трирічний вік з тяжкими судомними нападами, особливо на тлі ураження головного мозку, затримки розумового розвитку та/або вроджених метаболічних або дегенеративних захворювань; пацієнти, які одночасно приймають саліцилати (оскільки саліцилати метаболізуються тим же метаболічним шляхом, що і вальпроєва кислота). Після трирічного віку ризик ураження печінки значно знижується та прогресивно зменшується у міру збільшення віку пацієнта. У більшості випадків таке ураження печінки виникало протягом перших 6-ти місяців лікування,
Симптоми, підозрілі на ураження печінки: для ранньої діагностики ураження печінки обов'язковим є клінічне спостереження за пацієнтами. Зокрема, слід звертати увагу на появу наступних симптомів, які можуть передувати виникненню жовтяниці, особливо у пацієнтів групи ризику (див. вище): неспецифічні симптоми, що особливо раптово розпочалися, такі як астенія, анорексія, летаргія, сонливість, які іноді супроводжуються багаторазовим блюванням. та болями в животі; відновлення судомних нападів у пацієнтів із епілепсією. Слід попереджати пацієнтів або членів їх сімей (при застосуванні препарату дітьми) про те, що вони повинні негайно повідомити про виникнення будь-якого з цих симптомів лікаря. Пацієнтам слід негайно провести клінічне обстеження та лабораторне дослідження показників функції печінки.
Виявлення: визначення функціональних спроб печінки слід проводити перед початком лікування і потім періодично протягом перших 6 місяців лікування. Серед звичайних досліджень найбільш інформативними є дослідження, що відображають стан білково-синтетичної функції печінки, особливо визначення протромбінового індексу. Підтвердження відхилення від норми протромбінового індексу, особливо у поєднанні з відхиленнями від норми інших лабораторних показників (значне зниження вмісту фібриногену та факторів згортання крові, збільшення концентрації білірубіну та підвищення активності «печінкових» трансаміназ), а також поява інших симптомів, що вказують на ураження див. вище), вимагає припинення застосування препарату Депакін хроно. З метою обережності у випадку, якщо пацієнти приймали одночасно саліцилати,
Панкреатит: є зареєстровані рідкісні випадки тяжких форм панкреатиту у дітей та дорослих, які розвивалися незалежно від віку та тривалості лікування. Спостерігалися кілька випадків геморагічного панкреатиту із швидким прогресуванням захворювання від перших симптомів до смертельного наслідку. Діти перебувають у групі підвищеного ризику розвитку панкреатиту, із збільшенням віку дитини цей ризик зменшується. Факторами ризику розвитку панкреатиту можуть бути тяжкі судоми, неврологічні порушення або протисудомна терапія. Печінкова недостатність, що поєднується з панкреатитом, збільшує ризик смерті. Пацієнти, у яких виникають сильні болі в животі, нудота, блювання та/або анорексія, мають бути негайно обстежені. У разі підтвердження панкреатиту, зокрема,
Суїцидальні думки та спроби: повідомлялося про виникнення суїцидальних думок та спроб у пацієнтів, які приймають протиепілептичні препарати за деякими показаннями. Мета- аналіз рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень протиепілептичних препаратів також показав збільшення ризику суїцидальних думок і спроб на 0,19 % у всіх пацієнтів, які приймали протиепілептичні препарати (у тому числі, збільшення цього ризику на 0,24 % у пацієнтів, які приймали протиепілептичні препарати з приводу епілепсії), в порівнянні з їх частотою у пацієнтів, які приймали плацебо. Механізм цього ефекту невідомий. Тому пацієнтів, які приймають препарат Депакін® хроно, слід постійно контролювати щодо суїцидальних думок та спроб, а, у разі їх виникнення, необхідно проводити відповідне лікування.
Карбапенеми: одночасне застосування карбапенемів не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами).
Пацієнти з встановленими мітохондріальними захворюваннями або підозрою на них: вальпроєва кислота може ініціювати або обтяжувати прояви наявних у пацієнта мітохондріальних захворювань, що викликаються мутаціями мітохондріальної ДНК, а також ядерного гена, що кодує мітохондріальний фермент гамма-полімеразу (POLG). Зокрема, у пацієнтів з уродженими нейрометаболічними синдромами, що викликаються мутаціями гена, що кодує гамма-полімеразу (POLG); наприклад, у пацієнтів із синдромом Альперса-Хуттенлохера із застосуванням вальпроєвої кислоти асоціювалася вища частота розвитку гострої печінкової недостатності та пов'язаних з ураженням печінки смертельних наслідків. Захворювання, зумовлені дефектами гамма-полімерази, можуть бути запідозрені у пацієнтів із сімейним анамнезом таких захворювань чи симптомами, підозрілими на їх наявність, включаючи незрозумілу енцефалопатію, рефрактерну епілепсію (фокальну, міоклонічну), епілептичний статус, затримку психічного та фізичного розвитку, психомоторну регресію, аксональну сенсомоторну нейропатію, міопатію, мозочкову атаксію, софтоз та інші . Відповідно до сучасної клінічної практики для діагностики таких захворювань слід провести тестування на мутації гена гамма-полімерази (POLG) (див. розділ «Протипоказання»). офтальмоплегію або ускладнену мігрень із зоровою (потиличною) аурою та інші. Відповідно до сучасної клінічної практики для діагностики таких захворювань слід провести тестування на мутації гена гамма-полімерази (POLG) (див. розділ «Протипоказання»). офтальмоплегію або ускладнену мігрень із зоровою (потиличною) аурою та інші. Відповідно до сучасної клінічної практики для діагностики таких захворювань слід провести тестування на мутації гена гамма-полімерази (POLG) (див. розділ «Протипоказання»).
Жінки з дітородним потенціалом, вагітні жінки: препарат Депакін® хроно не слід застосовувати у дітей та підлітків жіночої статі, жінок з дітородним потенціалом та вагітних жінок, за винятком випадків, коли альтернативні види лікування неефективні або не переносяться. Це обмеження пов'язане з високим ризиком тератогенної дії та порушень психічного та фізичного розвитку у дітей, які внутрішньоутробно були піддані впливу вальпроєвої кислоти. Слід ретельно переоцінювати ставлення користь/ризик у таких випадках: під час регулярного перегляду лікування, при досягненні дівчинкою статевої зрілості та, у терміновому порядку, у разі планування або настання вагітності у жінки, яка приймає вальпроєву кислоту. Під час лікування вальпроєвою кислотою жінки з дітородним потенціалом повинні використовувати надійні методи контрацепції, і вони повинні бути поінформовані про ризики, пов'язані з прийомом препарату Депакін® хроно під час вагітності (див. розділ «Застосування під час вагітності та період грудного вигодовування»). Для допомоги у розумінні пацієнткою цих ризиків лікар, який призначає їй вальпроєву кислоту, повинен надати пацієнтці всебічну інформацію про ризики, пов'язані з прийомом препарату Депакін® хроно під час вагітності. Зокрема, лікар, який призначає вальпроєву кислоту, повинен переконатися в тому, що пацієнтка розуміє: природу та величину ризиків при застосуванні вальпроєвої кислоти під час вагітності, зокрема ризиків тератогенної дії, а також ризиків порушень психічного та фізичного розвитку дитини; необхідність використання ефективної контрацепції; необхідність регулярного перегляду лікування; необхідність термінової консультації зі своїм лікарем, якщо вона підозрює, що завагітніла, або коли вона передбачає можливість настання вагітності. Жінку, яка планує вагітність, слід обов'язково спробувати, якщо це можливо, перевести на альтернативне лікування перед тим, як вона спробує зачаття (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»). Лікування вальпроєвою кислотою слід продовжувати лише після того, як лікар, який має досвід лікування епілепсії та біполярних розладів, проведе переоцінку для неї співвідношення користі та ризиків від лікування. необхідність термінової консультації зі своїм лікарем, якщо вона підозрює, що завагітніла, або коли вона передбачає можливість настання вагітності. Жінку, яка планує вагітність, слід обов'язково спробувати, якщо це можливо, перевести на альтернативне лікування перед тим, як вона спробує зачаття (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»). Лікування вальпроєвою кислотою слід продовжувати лише після того, як лікар, який має досвід лікування епілепсії та біполярних розладів, проведе переоцінку для неї співвідношення користі та ризиків від лікування. необхідність термінової консультації зі своїм лікарем, якщо вона підозрює, що завагітніла, або коли вона передбачає можливість настання вагітності. Жінку, яка планує вагітність, слід обов'язково спробувати, якщо це можливо, перевести на альтернативне лікування перед тим, як вона спробує зачаття (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»). Лікування вальпроєвою кислотою слід продовжувати лише після того, як лікар, який має досвід лікування епілепсії та біполярних розладів, проведе переоцінку для неї співвідношення користі та ризиків від лікування. перевести на альтернативне лікування перед тим, як вона спробує зачаття (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»). Лікування вальпроєвою кислотою слід продовжувати лише після того, як лікар, який має досвід лікування епілепсії та біполярних розладів, проведе переоцінку для неї співвідношення користі та ризиків від лікування. перевести на альтернативне лікування перед тим, як вона спробує зачаття (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»). Лікування вальпроєвою кислотою слід продовжувати лише після того, як лікар, який має досвід лікування епілепсії та біполярних розладів, проведе переоцінку для неї співвідношення користі та ризиків від лікування.
Діти (інформація відноситься до лікарських форм препарату Депакін, які можуть прийматися дітьми молодшими за трирічний вік): у дітей молодших за трирічний вік, у разі необхідності застосування препарату, рекомендується його застосування в монотерапії та в рекомендованій для дітей лікарській формі. При цьому перед початком лікування слід зважувати співвідношення потенційної користі від застосування вальпроєвої кислоти та ризику ураження печінки та розвитку панкреатиту при її застосуванні. У дітей молодше 3-х років слід уникати одночасного застосування вальпроєвої кислоти та саліцилатів у зв'язку з ризиком токсичної дії на печінку.
Ниркова недостатність: може знадобитися зниження дози вальпроєвої кислоти через підвищення концентрації її вільної фракції в сироватці крові. У разі неможливості моніторування плазмових концентрацій вальпроєвої кислоти дозу препарату слід коригувати на підставі клінічного спостереження за пацієнтом.
Ферментна недостатність карбамідного циклу (цикл сечовини): при підозрі на ферментну недостатність карбамідного циклу застосування вальпроєвої кислоти протипоказане. У таких пацієнтів було описано кілька випадків гіперамоніємії зі ступором або комою. У цих випадках дослідження метаболізму слід проводити до початку лікування вальпроєвою кислотою (див. розділ "Протипоказання"). У дітей з незрозумілими шлунково-кишковими симптомами (анорексія, блювання, випадки цитолізу), летаргією або комою в анамнезі, із затримкою розумового розвитку або при сімейному анамнезі загибелі новонародженої дитини, до початку лікування вальпроєвою кислотою повинні бути проведені дослідження метаболізму, зокрема, визначення амоніємії (присутності аміаку та його сполук у крові) натще і після їди (див. розділ «Протипоказання»).
Пацієнти з системним червоним вовчаком: хоча показано, що в процесі лікування препаратом Депакін® хроно порушення функцій імунної системи зустрічаються виключно рідко, потенційну користь від його застосування необхідно порівняти з потенційним ризиком при застосуванні препарату у пацієнтів із системним червоним вовчаком.
Пацієнти з цукровим діабетом: враховуючи можливість несприятливого впливу вальпроєвої кислоти на підшлункову залозу, при застосуванні препарату у пацієнтів із цукровим діабетом слід ретельно моніторувати концентрацію глюкози у крові. При дослідженні сечі на наявність кетонових тіл у пацієнтів з цукровим діабетом можливе отримання хибно-позитивних результатів, оскільки вальпроєва кислота виводиться нирками, частково у вигляді кетонових тіл.
Пацієнти, інфіковані вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ): in vitro було встановлено, що вальпроєва кислота стимулює реплікацію ВІЛ в певних експериментальних умовах. Клінічне значення цього факту, якщо є, невідомо. Крім цього, не встановлено значення цих даних, одержаних у дослідженнях in vitro, для пацієнтів, які отримують максимальну супресивну протиретровірусну терапію. Однак ці дані слід враховувати при інтерпретації результатів постійного моніторингу вірусного навантаження у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які приймають вальпроєву кислоту.
Пацієнти з наявною недостатністю карнітин пальмітоїлтрансферази (КПТ) типу II: пацієнти з наявною недостатністю КПТ типу II повинні бути попереджені про більш високий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти.
Етанол: під час лікування вальпроєвою кислотою не рекомендується вживання етанолу.
Інші особливі вказівки: інертна матриця препарату Депакін® хроно (препарату пролонгованого вивільнення) у зв'язку з природою його допоміжних речовин не абсорбується у шлунково-кишковому тракті; після вивільнення активних речовин інертна матриця виводиться із каловими масами.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами або займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності
Пацієнти повинні бути попереджені про ризик розвитку сонливості, особливо у разі комбінованої протисудомної терапії або при поєднанні препарату Депакін® хроно з бензодіазепінами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Умови зберіганняПри температурі не вище 25°С, захищаючи від прямого сонячного світла.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиДаний препарат призначений тільки для дорослих та дітей віком від 6 років з масою тіла понад 17 кг! Дана лікарська форма не рекомендується для дітей віком до 6 років (ризик влучення таблетки в дихальні шляхи при ковтанні)! Депакін хроно є лікарською формою пролонгованого вивільнення діючої речовини. Пролонговане вивільнення дозволяє уникнути різких підйомів концентрації вальпроєвої кислоти в крові після прийому препарату та більш тривало підтримує постійну концентрацію вальпроєвої кислоти в крові протягом доби. Пігулки пролонгованої дії Депакін® хроно 300 мг/500 мг можуть ділитися для полегшення прийому індивідуальної підібраної дози. Таблетки приймають, не роздавлюючи і не розжовуючи їх.
Режим дозування при епілепсії
Добова доза підбирається лікарем індивідуально. Слід підбирати мінімальну ефективну для запобігання розвитку нападів епілепсії дозу (особливо під час вагітності). Добова доза повинна встановлюватися відповідно до віку та маси тіла. Рекомендовано ступінчасте (поступове) збільшення дози до досягнення мінімальної ефективної дози. Не було встановлено чіткого зв'язку між добовою дозою, концентрацією у плазмі та терапевтичним ефектом. Тому оптимальна доза повинна визначатися переважно за клінічною відповіддю. Визначення концентрації вальпроєвої кислоти в плазмі може бути доповненням до клінічного спостереження, якщо епілепсія не піддається контролю або є підозра на розвиток побічних ефектів. Діапазон терапевтичної концентрації у крові зазвичай становить 40 – 100 мг/л (300 – 700 мкмоль/л). При монотерапії початкова добова доза становить 5-10 мг вальпроєвої кислоти на кг маси тіла, яку потім поступово підвищують кожні 4-7 днів з розрахунку 5 мг вальпроєвої кислоти на кг маси тіла до дози, необхідної для досягнення контролю над нападами епілепсії. Середні добові дози (при тривалому застосуванні): для дітей 6-14 років (маса тіла 20-30 кг) – 30 мг вальпроєвої кислоти/кг маси тіла (600-1200 мг); для підлітків (маса тіла 40-60 кг) - 25 мг вальпроєвої кислоти/кг маси тіла (1000-1500 мг); для дорослих та пацієнтів похилого віку (маса тіла від 60 кг і вище) – у середньому 20 мг вальпроєвої кислоти/кг маси тіла (1200-2100 мг). Хоча добова доза визначається залежно від віку та маси тіла пацієнта; слід брати до уваги широкий спектр індивідуальної чутливості до вальпроату. Якщо епілепсія не піддається контролю за таких доз, їх можна збільшити під контролем стану пацієнта та концентрації вальпроєвої кислоти в крові. У деяких випадках повний терапевтичний ефект вальпроєвої кислоти виникає не відразу, а розвивається протягом 4-6 тижнів. Тому не слід збільшувати добову дозу вище за рекомендовану середню добову дозу раніше цього терміну. Добову дозу можна розділити на 1-2 прийоми, переважно під час їжі. Застосування в один прийом можливе при добре контрольованій епілепсії. Більшість пацієнтів, які вже приймають лікарську форму препарату Депакін® непролонгованої дії, можуть бути переведені на лікарську форму цього препарату пролонгованої дії відразу або протягом кількох днів, при цьому пацієнти повинні продовжувати приймати підібрану добову дозу. Для пацієнтів, які раніше приймали протиепілептичні препарати, переведення на прийом препарату Депакін хроно слід проводити поступово, досягаючи оптимальної дози препарату приблизно протягом 2 тижнів. При цьому відразу знижується доза раніше протиепілептичного препарату, особливо фенобарбіталу. Якщо раніше прийманий протиепілептичний препарат скасовується, його відміна повинна проводитися поступово. Так як інші протиепілептичні препарати можуть оборотно індукувати мікросомальні ферменти печінки, слід протягом 4-6 тижнів після прийому останньої дози цих протиепілептичних препаратів моніторувати концентрації вальпроєвої кислоти в крові і, при необхідності (у міру зменшення ефекту цих препаратів, що індукує метаболізм), знижувати добову дозу вальпроєвої кислоти.
Режим дозування під час маніакальних епізодів при біполярних розладах
Дорослі
Добова доза підбирається лікарем індивідуально. Рекомендована початкова добова доза становить 750 мг. Крім цього, у клінічних дослідженнях початкова доза, що становила 20 мг вальпроату натрію на кг маси тіла, також показала прийнятний профіль безпеки. Форми випуску з пролонгованим вивільненням можна набувати один або два рази на добу. Доза повинна збільшуватися якнайшвидше до досягнення мінімальної терапевтичної дози, яка викликає бажаний клінічний ефект. Середнє значення добової дози в діапазоні 1000-2000 мг вальпроату натрію. Пацієнти, які приймають добову дозу понад 45 мг/кг/добу, повинні перебувати під ретельним медичним наглядом.
Діти та підлітки
Ефективність та безпека застосування препарату при лікуванні маніакальних епізодів при біполярних розладах у пацієнтів віком до 18 років не оцінювалися.
Застосування препарату у пацієнтів спеціальних груп
Діти та підлітки жіночої статі, жінки з дітородним потенціалом та вагітні жінки: лікування препаратом Депакін® хроно слід розпочинати під наглядом фахівця, який має досвід лікування епілепсії та біполярних розладів. Лікування слід починати тільки в тому випадку, якщо інші види лікування неефективні або не переносяться (див. розділи «Особливі вказівки», «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»), а при регулярному перегляді лікування слід ретельно повторно оцінювати співвідношення користі та ризику . Переважним є застосування препаратів Депакін у монотерапії та найменших ефективних дозах і, якщо можливо, у лікарських формах з пролонгованим вивільненням. Під час вагітності добова доза повинна ділитися щонайменше на 2 разові дози.
Пацієнти похилого віку: хоча у пацієнтів похилого віку є зміни фармакокінетики вальпроєвої кислоти, вони мають обмежену клінічну значимість і доза вальпроєвої кислоти у пацієнтів похилого віку повинна підбиратися відповідно до досягнення контролю над нападами епілепсії.
Ниркова недостатність, та/або гіпопротеїнемія: у пацієнтів з нирковою недостатністю та/або гіпопротеїнемією слід враховувати можливість збільшення концентрації вільної (терапевтично активної) фракції вальпроєвої кислоти у сироватці крові, та, при необхідності, зменшувати дозу вальпроєвої кислоти, орієнтуючись при доборі дози, чином, на клінічну картину, а не на загальний вміст вальпроєвої кислоти у сироватці крові (вільної фракції та фракції, пов'язаної з білками плазми крові, разом), щоб уникнути можливих помилок у доборі дози.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Депакин хроно 500 таб п/об пролонг 500мг 30 шт производится компанией САНОФИ РОССИЯ. Само производство расположено в стране Франция.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Депакин хроно 500 таб п/об пролонг 500мг 30 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Депакин хроно 500 таб п/об пролонг 500мг 30 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Вальпарин хр таб п/об пленочной пролонг. 300мг 100 шт Вальпарин хр таб п/об пленочной пролонг. 300мг 100 шт, Вальпарин хр таб п/об пленочной пролонг. 300мг 30 шт Вальпарин хр таб п/об пленочной пролонг. 300мг 30 шт, Вальпарин хр таб п/об пленочной пролонг. 500мг 100 шт Вальпарин хр таб п/об пленочной пролонг. 500мг 100 шт, Вальпарин хр таб п/об пленочной пролонг. 500мг 30 шт Вальпарин хр таб п/об пленочной пролонг. 500мг 30 шт, Вальпроевая кислота таб п/об пленочной пролонг. 300м... Вальпроевая кислота таб п/об пленочной пролонг. 300мг 100 шт, Депакин хроносфера гранулы пролонгированные 1000мг п... Депакин хроносфера гранулы пролонгированные 1000мг пак. 30 шт, Депакин хроносфера гранулы пролонгированные 100мг па... Депакин хроносфера гранулы пролонгированные 100мг пак. 30 шт, Депакин хроносфера гранулы пролонгированные 250мг па... Депакин хроносфера гранулы пролонгированные 250мг пак. 30 шт, Депакин хроносфера гранулы пролонгированные 500мг па... Депакин хроносфера гранулы пролонгированные 500мг пак. 30 шт, Депакин хроносфера гранулы пролонгированные 750мг па... Депакин хроносфера гранулы пролонгированные 750мг пак. 30 шт, Депакин хроно таб п/об пролонг. 300мг 100 шт Депакин хроно таб п/об пролонг. 300мг 100 шт, Миродеп Лонг таб 300 мг 100 шт Миродеп Лонг таб 300 мг 100 шт, Миродеп Лонг таб 500 мг 100 шт Миродеп Лонг таб 500 мг 100 шт, Миродеп Лонг таб 500 мг 30 шт Миродеп Лонг таб 500 мг 30 шт, Энкорат хроно таб п/об пленочной с контр.высв. 300мг... Энкорат хроно таб п/об пленочной с контр.высв. 300мг 30 шт, Энкорат хроно таб п/об пленочной с контр.высв. 500мг... Энкорат хроно таб п/об пленочной с контр.высв. 500мг 30 шт.
Пока нет комментариев