Дексаметазон раствор для инъекций 4 мг/мл 1 мл амп 10 шт
Топ продаж
Суперцена
Дексаметазон раствор для инъекций 4 мг/мл 1 мл амп 10 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина: 1 мл містить: дексаметазону натрію
фосфат, в перерахунку на дексаметазону фосфат 4 мг ; дигідрат (динатрієва сіль етилендіамінтетраоцтової кислоти) - 0,1 мг, вода для ін'єкцій - до 1,0 мл Опис: Прозорий або злегка опалесцентний, безбарвний або з жовтуватим відтінком розчин Форма випуску:
Розчин ін'єкцій 4 мг/мл. По 1 мл ампули з точкою або кільцем зламу зі світлозахисного нейтрального скла марки НС-1, НС-3 або скла з класом опору гідролізу HGA1 (перший гідролітичний клас). 5 ампул поміщають у контурну коміркову упаковку з полівінілхлоридної плівки (ПВХ) або поліетилентерефталатної (ПЕТФ). 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону для споживчої тари.
ПротипоказанняДля короткочасного застосування за «життєвими» показаннями єдиним протипоказанням є гіперчутливість до дексаметазону або будь-якої допоміжної речовини, що входить до складу препарату;
Період грудного вигодовування, системні мікози, одночасне застосування живих та ослаблених вакцин з імуносупресивними дозами препарату.
З обережністю:
Системні паразитарні та інфекційні захворювання вірусної, грибкової або бактеріальної природи (нині або нещодавно перенесені, включаючи нещодавній контакт з хворим) - простий герпес, оперізуючий герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір; амебіаз, стронгілоїдоз (встановлений або підозрюваний); активний чи латентний туберкульоз. Застосування при тяжких інфекційних захворюваннях допустиме лише на тлі специфічної протимікробної терапії;
Період вакцинації (8 тижнів до та 2 тижні після вакцинації), лімфаденіт після щеплення БЦЖ. Імунодефіцитні стани (у тому числі СНІД або ВІЛ-інфікування). Захворювання шлунково-кишкового тракту (ШКТ): виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, езофагіт, гастрит, гостра або латентна виразка пептики, нещодавно створений анастомоз кишечника, виразковий коліт з загрозою перфорації або абсцедування, дивертику. Печінкова недостатність;
Гіпоальбумінемія та стани, що викликають її виникнення;
Захворювання серцево-судинної системи, зокрема нещодавно перенесений інфаркт міокарда, декомпенсована хронічна серцева недостатність (ХСН), артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія;
Ендокринні захворювання – цукровий діабет (у тому числі порушення толерантності до вуглеводів), тиреотоксикоз, гіпотиреоз, хвороба Іценко-Кушинга, ожиріння ІІІ-ІV ступеня. Тяжка хронічна ниркова недостатність, нефроуролітіаз;
Системний остеопороз, міастенія gravis, поліомієліт (за винятком форми бульбарного енцефаліту), епілепсія, стероїдна міопатія;
Гострий психоз, тяжкі афективні розлади (в т.ч. в анамнезі, особливо "стероїдний" психоз);
Відкрито- та закритокутова глаукома, герпес очей (ризик перфорації рогівки);
Вагітність;
Літні пацієнти – у зв'язку з високим ризиком розвитку остеопорозу та артеріальної гіпертензії;
У дітей у період зростання препарат Дексаметазон повинен застосовуватися лише за абсолютними показаннями та під особливо ретельним наглядом лікаря.
Дозування4 мг/мл
Показання до застосуванняЗамісна терапія при недостатності кори надниркових залоз (у комбінації з натрію хлоридом та/або мінералокортикоїдами):
- гостра недостатність кори надниркових залоз (хвороба Аддісона, двостороння адреналектомія);
- відносна недостатність кори надниркових залоз, що розвивається після відміни лікування кортикостероїдами;
- первинна чи вторинна недостатність кори надниркових залоз.
Симптоматична та патогенетична терапія інших захворювань, що потребують введення швидкодіючого глюкокортикостероїду, а також у випадках, коли пероральний прийом препарату неможливий:
- ендокринні захворювання: вроджена гіперплазія кори надниркових залоз, підгострий тиреоїдит;
- шок (опіковий, травматичний, операційний, токсичний) - при неефективності судинозвужувальних засобів, плазмозамінних препаратів та іншої симптоматичної терапії;
- набряк головного мозку (при пухлини головного мозку, черепно-мозковій травмі, нейрохірургічному втручанні, крововиливі в мозок, енцефаліті, менінгіті, променевому ураженні);
- астматичний статус;
- тяжкий бронхоспазм (загострення бронхіальної астми);
- тяжкі алергічні реакції, анафілактичний шок;
- Ревматичні захворювання;
- Системні захворювання сполучної тканини;
- гострі тяжкі дерматози;
- злоякісні захворювання: паліативне лікування лейкозу та лімфоми у дорослих пацієнтів; гостра лейкемія у дітей; гіперкальціємія у пацієнтів із злоякісними пухлинами, при неможливості перорального лікування;
- Захворювання крові: гострі гемолітичні анемії, агранулоцитоз, ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура у дорослих;
- в офтальмологічній практиці (субкон'юнктивальне, ретробульбарне або парабульбарне введення): кератит, кератокон'юнктивіт без пошкодження епітелію, ірит, іридоцикліт, блефарит, блефарокон'юнктивіт, склерит, епісклерит, запальний процес після очей ное лікування після трансплантації рогівки;
- локальне застосування (в область патологічної освіти): келоїди, дискоїдний червоний вовчак, кільцеподібна гранульома;
- отруєння рідинами, що припікають (зменшення запальних явищ і попередження рубцевих звужень).
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиДексаметазон фармацевтично несумісний з іншими лікарськими засобами (ЛЗ) – можуть утворюватися нерозчинні сполуки. Його рекомендується вводити окремо від інших препаратів (в/в болюсно або через ін. крапельницю, як другий розчин). При змішуванні розчину дексаметазону з гепарином утворюється осад.
Дексаметазон підвищує токсичність серцевих глікозидів (через гіпокаліємію, що виникає, підвищується ризик розвитку аритмій).
Прискорює виведення ацетилсаліцилової кислоти, знижує вміст її метаболітів у крові (при відміні дексаметазону концентрація саліцилатів у крові збільшується, та зростає ризик розвитку побічних явищ).
При одночасному застосуванні з живими противірусними вакцинами та на тлі ін. видів імунізацій збільшує ризик активації вірусів та розвитку інфекцій.
Збільшує метаболізм ізоніазиду, мексилетину (особливо у «швидких ацетиляторів»), що призводить до зниження їх концентрацій у плазмі.
Збільшує ризик розвитку гепатотоксичної дії парацетамолу (індукція ферментів печінки та утворення токсичного метаболіту парацетамолу).
Підвищує (при тривалій терапії) вміст фолієвої кислоти.
Гіпокаліємія, що викликається дексаметазоном, може збільшувати вираженість та тривалість м'язової блокади на фоні міорелаксантів.
У високих дозах знижує ефект соматропіну.
Дексаметазон знижує дію гіпоглікемічних ЛЗ; посилює антикоагулянтну дію похідних кумарину.
Послаблює вплив вітаміну D на всмоктування Са2 у просвіті кишечника. Ергокальциферол і паратгормон перешкоджають розвитку остеопатії, що викликається дексаметазоном.
Зменшує концентрацію празиквантелу у крові.
Циклоспорин (пригнічує метаболізм) та кетоконазол (знижує кліренс) збільшують токсичність.
Тіазидні діуретики, інгібітори карбоангідрази, інші глюкокортикостероїди та амфотерицин В підвищують ризик розвитку гіпокаліємії, Na+ - містять ЛЗ - набряків і підвищення АТ.
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) та етанол підвищують небезпеку розвитку виразки слизової оболонки ШКТ та кровотечі, у комбінації з НПЗЗ для лікування артриту можливе зниження дози глюкокортикостероїдів через сумацію терапевтичного ефекту. Індометацин, витісняючи дексаметазон через альбуміни, збільшує ризик розвитку його побічних ефектів.
Амфотерицин В та інгібітори карбоангідрази збільшують ризик розвитку остеопорозу. Терапевтична дія дексаметазону знижується під впливом фенітоїну, барбітуратів, ефедрину, теофіліну, рифампіцину та інших індукторів мікросомальних ферментів печінки (збільшення швидкості метаболізму). Мітотан та інші інгібітори функції кори надниркових залоз можуть обумовлювати необхідність підвищення дози дексаметазону.
Кліренс дексаметазону підвищується на фоні застосування препаратів гормонів щитовидної залози.
Імунодепресанти підвищують ризик розвитку інфекцій та лімфоми або інших лімфопроліферативних порушень, спричинених вірусом Епштейна-Барр.
Естрогени (включаючи пероральні естрогеновмісні контрацептиви) знижують кліренс дексаметазону, подовжують Т1/2 та їх терапевтичні та токсичні ефекти.
Появі гірсутизму та вугрів сприяє одночасне застосування інших стероїдних гормональних ЛЗ – андрогенів, естрогенів, анаболіків, пероральних контрацептивів. Трициклічні антидепресанти можуть посилювати вираженість депресії, викликаної прийомом дексаметазону (не показані для терапії побічних ефектів).
Ризик розвитку катаракти підвищується при застосуванні на тлі інших кортикостероїдів, антипсихотичних ЛЗ (нейролептиків), карбутаміду та азатіоприну. Одночасне призначення з м-холіноблокаторами (включаючи антигістамінні ЛЗ, трициклічні антидепресанти), нітратами сприяє розвитку підвищеного внутрішньоочного тиску.
ПередозуванняСимптоми: підвищення артеріального тиску, набряки (периферичні), виразка, гіперглікемія, порушення свідомості.
Лікування: симптоматичне, специфічного антидоту немає.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Глюкокортикостероїд
Код ATX: Н02АВ02
Фармакодинаміка:
Дексаметазон – синтетичний гормон кори надниркових залоз, глюкокортикостероїд (ГКС), метильоване похідне фторпреднізолону. Чинить протизапальну, протиалергічну, десенсибілізуючу, протишокову, антитоксичну та імунодепресивну дію.
Взаємодіє зі специфічними цитоплазматичними рецепторами глюкокортикостероїдів з утворенням комплексу, що проникає в ядро клітини та стимулює синтез матричної рибонуклеїнової кислоти, остання індукує утворення білків, у тому числі ліпокортину, що опосередковує клітинні ефекти. Ліпокортин пригнічує фосфоліпазу А2, пригнічує вивільнення арахідонової кислоти і пригнічує синтез ендоперекисів, простагландинів, лейкотрієнів, що сприяють процесам запалення, алергії та ін. Білковий обмін: зменшує кількість білка в плазмі (за рахунок
глобуліну печінки та нирках; посилює катаболізм білка у м'язовій тканині.
Ліпідний обмін: підвищує синтез вищих жирних кислот та тригліцеридів, перерозподіляє жир (накопичення жиру відбувається переважно в області плечового поясу, обличчя, живота), призводить до розвитку гіперхолестеринемії.
Вуглеводний обмін: збільшує абсорбцію вуглеводів із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ); підвищує активність глюкозо-6-фосфатази, що призводить до підвищення надходження глюкози з печінки до крові; підвищує активність фосфоенолпіруваткарбоксилази та синтез амінотрансфераз, що призводить до активації глюконеогенезу.
Водно-електролітний обмін: затримує натрій (Na+) і воду в організмі, стимулює виведення калію (К+) (мінералокортикоїдна активність), знижує абсорбцію кальцію (Са2+) із ШКТ, «вимиває» Са2+ з кісток, підвищує виведення Са2^ нирками.
Протизапальний ефект пов'язаний із пригніченням вивільнення еозинофілами медіаторів запалення; індукуванням утворення ліпокортину та зменшенням кількості опасистих клітин, що виробляють гіалуронову кислоту; із зменшенням проникності капілярів; стабілізацією клітинних мембран та мембран органел (особливо лізосомальних). Протиалергічний ефект розвивається в результаті пригнічення синтезу та секреції медіаторів алергії, гальмування вивільнення з сенсибілізованих опасистих клітин і базофілів гістаміну та інших біологічно активних речовин, зменшення числа циркулюючих базофілів, придушення розвитку лімфоїдної та сполучної тканин, зниження кількості зниження чутливості ефекторних клітин до медіаторів алергії, пригнічення антитілоутворення, зміни імунної відповіді організму
При хронічній обструктивній хворобі легень дія ґрунтується головним чином на гальмуванні запальних процесів, пригніченні розвитку або попередженні набряку слизових оболонок, гальмуванні еозинофільної інфільтрації підслизового шару епітелію бронхів, відкладенні в слизовій оболонці бронхів та бронхів. стій оболонки. Підвищує чутливість бета-адренорецепторів бронхів дрібного та середнього калібру до ендогенних катехоламінів та екзогенних симпатоміметиків, знижує в'язкість слизу за рахунок пригнічення або скорочення її продукції.
Протишокова та антитоксична дія пов'язана з підвищенням артеріального тиску (АТ) (за рахунок збільшення концентрації циркулюючих катехоламінів та відновлення чутливості до них адренорецепторів, а також вазоконстрикції), зниженням проникності судинної стінки, мембранопротекторними властивостями, активацією ферментів печінки та беруть участь у .
Імунодепресивний ефект обумовлений гальмуванням вивільнення цитокінів (інтерлейкіну-1 та інтерлейкіну-2, гамма-інтерферону) з лімфоцитів та макрофагів. Дексаметазон має у 30 разів більш виражену дію, ніж ендогенний кортизол. Тому він є більш потужним інгібітором секреції кортикотропін-рилізинг-гормону та адренокортикотропного гормону (АКТГ). У фармакологічних дозах пригнічує гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникову систему, сприяє розвитку вторинної надниркової недостатності. Пригнічує синтез та вивільнення гіпофізом АКТГ і вдруге – синтез ендогенних глюкокортикоїдів. Пригнічує секрецію тиреотропного гормону та фолікулостимулюючого гормону. Пригнічує вивільнення бета-ліпотропіну, але не знижує вміст бета-ендорфіну, що циркулює.
Гальмує сполучнотканинні реакції в ході запального процесу і знижує можливість утворення рубцевої тканини.
Підвищує збудливість центральної нервової системи, знижує кількість лімфоцитів та еозинофілів, збільшує – еритроцитів (шляхом стимуляції вироблення еритропоетинів). Особливість дії – значне інгібування функції гіпофіза та практично повна відсутність мінералокортикоїдної активності.
Фармакокінетика:
Абсорбція:
Максимальна концентрація дексаметазону в плазмі крові досягається через 5 хвилин після внутрішньовенного введення та через 1 годину після внутрішньом'язового введення.
Розподіл:
Зв'язок із білками плазми (переважно з альбумінами) становить 77 %. Проникає через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри. Період напіввиведення (Т1/2) із плазми становить 190 хв.
Метаболізм:
Метаболізується у печінці. Невелика кількість дексаметазону метаболізується у нирках та інших органах.
Виведення:
До 65% дози виводиться нирками протягом 24 годин.
Час розвитку клінічного ефекту:
При внутрішньовенному застосуванні дія розвивається швидко; при внутрішньом'язовому застосуванні клінічний ефект розвивається через 8 год. Дія тривала: від 17 до 28 днів після внутрішньом'язового застосування та від 3 днів до 3 тижнів після місцевого застосування. При місцевому введенні в суглоби або м'які тканини (на вогнища ураження) всмоктування відбувається повільніше, ніж при внутрішньом'язовому застосуванні.
Вагітність та годування груддюДексаметазон проникає через плаценту та може досягати високих концентрацій в організмі плода. Під час вагітності (особливо у першому триместрі) або жінками, які планують вагітність, препарат може бути застосований лише тоді, коли очікуваний лікувальний ефект для матері перевищує потенційний ризик для плода. ГКС слід призначати при вагітності лише за абсолютними показаннями. При тривалій терапії під час вагітності не виключена можливість порушення зростання плода. У разі застосування наприкінці вагітності існує небезпека виникнення атрофії кори надниркових залоз у плода, що може вимагати проведення замісної терапії у новонародженого.
Невелика кількість дексаметазону секретується у грудне молоко. Якщо необхідно проводити лікування препаратом під час грудного вигодовування, грудне вигодовування слід припинити, оскільки це може призвести до затримки росту дитини та зменшення секреції її ендогенних кортикостероїдів.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаКласифікація небажаних побічних реакцій щодо частоти розвитку відповідно до рекомендацій Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я (ВООЗ): дуже часто > 1/10, часто від > 1/100 до <1/10, нечасто від >1/1000 до <1/100, рідко від > 1/10000 до <1/1000, дуже рідко від < 1/10000, частота невідома (не можна оцінювати з урахуванням наявних даних).
Інфекції та інвазії: частота невідома: маскування інфекцій, активізація стронгілоїдозу, опортуністична інфекція.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко: зменшення кількості моноцитів та/або лімфоцитів, лейкоцитоз, еозинопенія, тромбоцитопенія та нетромбоцитопенічна пурпура; частота невідома: поліцітемія.
Порушення з боку імунної системи: нечасто: алергічні реакції (в т.ч. реакції підвищеної чутливості), зменшення імунної відповіді та підвищення сприйнятливості до інфекцій; рідко: висипання на шкірі, бронхоспазм, анафілактоїдні реакції.
Ендокринні порушення: часто: недостатність надниркових залоз, гіпофізарна недостатність (особливо на тлі стресу), синдром Іценко-Кушинга, порушення регулярності менструального циклу, гірсутизм, затримка росту у дітей.
Порушення метаболізму та харчування: часто: підвищення маси тіла, ожиріння, зниження толерантності до глюкози, «стероїдний» діабет, гіперглікемія, перехід латентного цукрового діабету в клінічний маніфестний, підвищення потреби в інсуліні або пероральних гіпоглікемічних препаратах у пацієнтів з цукровим діабетом та води, посилення втрати іонів калію; нечасто: гіпертригліцеридемія; дуже рідко: гіпокаліємічний алкалоз, негативний баланс азоту (підвищений розпад білків); частота невідома: підвищення апетиту, гіперхолестеринемія, епідуральний липоматоз.
Психічні розлади: часто: • психічні порушення; нечасто: зміни особистості та поведінки, безсоння, дратівливість, депресія; рідко: психози; частота невідома: суїцидальні думки, галюцинації, ейфорія, відчуття занепокоєння, лабільність настрою.
Порушення з боку нервової системи: нечасто: набряк сосочків зорового нерва та підвищення внутрішньочерепного тиску (псевдопухлина головного мозку) після відміни терапії, запаморочення, головний біль, вертиго, нейропатія, гіперкінезія; дуже рідко: судоми; частота невідома: вияв латентної епілепсії.
Порушення органу зору: нечасто: «стероїдна» катаракта, особливо задня субкапсулярна катаракта, глаукома, підвищення внутрішньоочного тиску; дуже рідко: екзофтальм, вторинні інфекції очей, ретинопатія; частота невідома: птоз, мідріаз, хемоз, перфорація рогівки при терапії кератиту, ятрогенна перфорація склери, нечіткість зорового сприйняття, хоріоретинопатія.
Порушення з боку серця: дуже рідко: поліфокальні шлуночкові екстрасистоли, минущая брадикардія, зниження скоротливості міокарда, серцева недостатність, розрив міокарда після нещодавно перенесеного гострого інфаркту.
Порушення з боку судин: нечасто: підвищення артеріального тиску; дуже рідко: васкуліт, тромбоемболія.
Шлунково-кишкові порушення: нечасто: нудота, гикавка, виразка шлунка або 12-палої кишки; дуже рідко: езофагіт, перфорація виразки та кровотечі ШКТ (гематемезис, мелена), панкреатит, перфорація жовчного міхура та кишечника (особливо у пацієнтів із хронічними запальними захворюваннями товстого кишечника); частота невідома: дискомфорт у епігастрії.
Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини: часто: уповільнене загоєння ран, стрії, петехії та екхімози; підвищене потовиділення; акне; пригнічення шкірної реакції при проведенні алергологічних тестів; еритема; дуже рідко: ангіоневротичний набряк, алергічний дерматит, кропив'янка; частота невідома: телеангіоектазії.
Порушення з боку м'язової, скелетної та сполучної тканини: часто: атрофія м'язів, остеопороз, м'язова слабкість, «стероїдна» міопатія (м'язова слабкість внаслідок катаболізму м'язової тканини); нечасто: асептичний некроз кісток; дуже рідко: компресійні переломи хребців, розриви сухожиль (особливо при одночасному застосуванні деяких хінолонів), пошкодження суглобових хрящів та некрози кісток (пов'язані з частими внутрішньосуглобовими ін'єкціями).
Порушення з боку нічок та сечовивідних шляхів: частота невідома: лейкоцитурія, поліцитемія.
Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз: рідко: імпотенція; Частота невідома: аменорея.
Загальні порушення та реакції в місці введення: дуже рідко: набряк, гіпер- або гіпопігментація шкіри, атрофія шкіри або підшкірних тканин, «стерильні» абсцеси та почервоніння шкіри, відчуття печіння в місці ін'єкції, артропатія, що нагадує артропатію Шарко.
Синдром «скасування»:
Якщо у пацієнта, який довго одержує терапію кортикостероїдами, швидко зменшити дозу препарату, можуть розвинутися ознаки надниркової недостатності, артеріальна гіпотензія та смерть. Також можливий розвиток синдрому «скасування», не пов'язаного з наднирковою недостатністю (анорексія, нудота, блювання, летаргія, головний біль, лихоманка, артралгія, десквамація епітелію, міалгія, зниження маси тіла, зниження артеріального тиску). У деяких випадках симптоми синдрому «скасування» можуть бути аналогічні до симптомів та ознак загострення або рецидиву захворювання, з приводу якого пацієнт отримував лікування.
При розвитку тяжких небажаних реакцій лікування має бути припинено.
особливі вказівкиНа тлі парентерального введення глюкокортикостероїдів можуть розвинутися (хоча і рідко) реакції підвищеної чутливості. При застосуванні дексаметазону існує ризик розвитку тяжких анафілактичних реакцій, брадикардії. Тому перед початком лікування необхідно бути обережними (особливо у пацієнтів з підвищеною чутливістю до інших лікарських препаратів в анамнезі).
Під час лікування препаратом Дексаметазон (особливо тривалого) необхідне спостереження окуліста, контроль артеріального тиску та стану водно-електролітного балансу, а також картини периферичної крові та концентрації глюкози крові.
Особливу увагу та ретельне медичне спостереження необхідно пацієнтам з остеопорозом, артеріальною гіпертензією, серцевою недостатністю, туберкульозом, глаукомою, печінковою або нирковою недостатністю, цукровим діабетом, активними пептичними виразками, свіжими кишковими анастомозами, виразковим колітом та епілепсією.
На фоні лікування дексаметазоном необхідно застосування специфічної антибактеріальної терапії при лікуванні латентного туберкульозу, лімфаденіту після вакцинації БЦЖ, поліомієліту, гострих та хронічних бактеріальних, паразитарних інфекцій та специфічної терапії у пацієнтів з виразковою хворобою шлунка та кишківника. З обережністю необхідно застосовувати дексаметазон у перші тижні після гострого інфаркту міокарда, а також у пацієнтів із тромбоемболією, міастенією (можливе погіршення перебігу міастенії), гіпотиреозом, психозом або психоневрозами, а також у пацієнтів похилого віку.
При застосуванні дексаметазону у високих дозах для зменшення небажаних реакцій слід збільшити надходження калію в організм (дієта, продукти з високим вмістом калію, препарати К+ тощо). Їжа має бути багатою на білки, вітаміни, з обмеженням вмісту жирів, вуглеводів і кухонної солі (обмежити вживання натрію). При тривалому застосуванні необхідно контролювати концентрацію калію в плазмі крові.
Дія препарату посилюється у пацієнтів із цирозом печінки. Необхідно враховувати, що у пацієнтів із гіпотиреозом кліренс дексаметазону знижується, а у пацієнтів із тиреотоксикозом – підвищується.
У пацієнтів, які потребують тривалої терапії дексаметазоном, після припинення терапії може розвинутися синдром «скасування» (також без чітких ознак надниркової недостатності): лихоманка, виділення з носа, гіперемія кон'юнктиви, головний біль, запаморочення, сонливість та дратівливість, блювання, зниження маси тіла, слабкість, судоми. Тому дексаметазон необхідно скасовувати шляхом поступового зниження дози. Швидке відміна препарату може бути фатальним для пацієнта. Якщо в період застосування або в період відміни препарату пацієнт зазнав стресу (травма, хірургічне втручання або тяжке захворювання), дозу дексаметазону необхідно збільшити або ввести гідрокортизон або кортизон. Тимчасове підвищення дози препарату при стресових ситуаціях потрібне як до, так і після стресу.
У пацієнтів, які отримали тривалу терапію дексаметазоном і зазнали стресу після його відміни, необхідно відновити застосування дексаметазону, у зв'язку з тим, що індукована недостатність надниркових залоз може зберігатися протягом декількох місяців після відміни препарату.
Слід ретельно спостерігати за пацієнтом протягом року після закінчення тривалої терапії препаратом Дексаметазон у зв'язку з можливим розвитком відносної недостатності кори надниркових залоз у стресових ситуаціях.
Препарат може посилювати існуючі емоційну нестабільність чи психотичні порушення. При вказівці на психози в анамнезі препарат Дексаметазон у високих дозах призначають під суворим контролем лікаря.
Під час терапії дексаметазоном можлива декомпенсація цукрового діабету або перехід із латентного до клінічного маніфестного цукрового діабету. У пацієнтів з цукровим діабетом слід контролювати вміст глюкози в крові та за необхідності коригувати дози гіпоглікемічних препаратів.
Під час терапії дексаметазоном протипоказано вакцинацію живими вакцинами. Імунізація вбитими вірусними або бактеріальними вакцинами не дає очікуваного зростання тигра специфічних антитіл і тому не надає необхідної захисної дії. Не слід вводити дексаметазон за 8 тижнів до вакцинації та протягом 2 тижнів після вакцинації.
Препарат Дексаметазон може збільшувати сприйнятливість або маскувати симптоми інфекційних захворювань. Вітряна віспа, кір та ін. інфекції можуть протікати важче, і навіть призводити до смерті у неімунізованих осіб. Імуносупресія частіше розвивається при тривалому застосуванні кортикостероїдів, але може виникнути і при короткочасному лікуванні. Пацієнти, які отримують високі дози дексаметазону протягом тривалого часу, повинні уникати контакту з інфекційними хворими, у разі виникнення випадкового контакту рекомендується профілактичне лікування імуноглобуліном.
Необхідно бути обережними при лікуванні пацієнтів, які нещодавно перенесли хірургічні втручання або переломи кісток, оскільки дексаметазон може уповільнювати загоєння ран або переломів.
Терапія дексаметазон може маскувати симптоми «подразнення очеревини» у пацієнтів з перфорацією стінки шлунка або кишечника.
На тлі терапії препаратом підвищується ризик активації стронгілоїдозу.
Терапія дексаметазоном може посилювати перебіг грибкових інфекцій, латентного амебіазу або туберкульозу легень.
Пацієнтам з гострим туберкульозом легень дексаметазон можна призначати (разом із протитуберкульозними препаратами) лише у разі фульмінантного або тяжкого дисемінованого процесу. Пацієнти з неактивним туберкульозом легень, які отримують терапію дексаметазоном, або пацієнти з позитивними туберкуліновими пробами повинні паралельно отримувати протитуберкульозні терапії лікарськими засобами.
глюкокортикостероїди можуть змінювати результати шкірних алергологічних тестів.
На фоні застосування глюкокортикостероїдів можлива зміна рухливості сперматозоїдів.
При системному та місцевому застосуванні кортикостероїдів можуть спостерігатися погіршення зору. Якщо у пацієнта розвиваються такі симптоми, як нечіткість зорового сприйняття чи інші порушення зору, слід направити його до офтальмолога для проведення оцінки можливих причин, включаючи катаракту, глаукому та рідкісні захворювання (наприклад, центральну серозну хоріоретинопатію (ЦСГР)), про які повідомлялося після системного та місцевого застосування кортикостероїдів.
Дексаметазон застосовується у дітей та підлітків лише за суворими показаннями. Під час тривалого лікування препаратом необхідне ретельне спостереження за динамікою росту та розвитку дитини чи підлітка.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами:
У період лікування необхідно утриматися від керування транспортними засобами та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Умови зберіганняЗберігати у захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиРежим дозування є індивідуальним та залежить від показань, стану хворого та його реакції на терапію. Препарат вводять внутрішньовенно (в/в) повільно струминно або краплинно (при гострих та невідкладних станах); внутрішньом'язово (в/м); можливе також локальне (у патологічну освіту) та субкон'юнктивальне, ретробульбарне або парабульбарне введення.
Для приготування розчину для внутрішньовенної інфузії слід використовувати ізотонічний розчин натрію хлориду або 5% розчин декстрози.
Препарат вводять внутрішньовенно та внутрішньом'язово в дозі 0,5-24 мг/добу в 2 прийоми (еквівалентна 1/3-1/2 пероральної дози) максимально коротким курсом у мінімальній ефективній дозі, лікування скасовують поступово. Якщо високі дози застосовуються протягом 2-3 днів, доза препарату повинна поступово знижуватися протягом декількох наступних днів і довше. Тривале лікування повинно проводитись у дозі, що не перевищує 0,5 мг на добу. В/м в те саме місце вводять не більше 2 мл розчину.
• При невідкладних станах застосовують більш високі дози: початкова доза становить 4-20 мг, яку повторюють до досягнення необхідного ефекту, загальна добова доза рідко перевищує 80 мг. Після досягнення терапевтичного ефекту дексаметазон вводять по 2-4 мг за необхідністю з подальшим поступовим скасуванням препарату. Для підтримки тривалого ефекту препарат вводять кожні 3-4 години або у вигляді тривалої краплинної інфузії. Після усунення гострих станів пацієнта переводять на прийом дексаметазону всередину.
• При шоці вводять строго внутрішньовенно болюсно 2-6 мг/кг. При необхідності повторні дози вводять кожні 2-6 годин або у вигляді тривалої внутрішньовенної інфузії в дозі 3 мг/кг/добу. Лікування дексаметазоном має проводитись у складі комплексної терапії шоку. Застосування фармакологічних доз допустиме тільки при загрозливих для життя станах, і, як правило, цей час не перевищує 48-72 год
. протягом 12-24 год.). Після закінчення 2-4 днів дозу знижують та застосування препарату поступово припиняють протягом 5-7 днів.
• Пацієнтам із злоякісними новоутвореннями може знадобитися підтримуюче лікування – по 2 мг внутрішньом'язово або внутрішньовенно 2-3 рази на добу.
• При гострому набряку мозку проводять короткострокову інтенсивну терапію: дорослим навантажувальна доза становить 50 мг внутрішньовенно, потім на 1-3 день вводять по 8 мг кожні 2 год, на 4-й день - 4 мг кожні 2 год, на 5- 8 день - по 4 мг кожні 4 години, далі добову дозу знижують на 4 мг на добу до повної її відміни. Дітям з масою тіла більше 35 кг навантажувальна доза становить 25 мг внутрішньовенно, потім на 1-3 день вводять по 4 мг кожні 2 години, на 4-й день - 4 мг кожні 4 години, на 5-8 день - по 4 год. мг кожні 6 годин, далі добову дозу знижують на 2 мг на добу до повної її відміни. Дітям масою тіла менше 35 кг навантажувальна доза становить 20 мг внутрішньовенно, потім на 1-3 день вводять по 4 мг кожні 3 години, на 4-й день - 4 мг кожні 6 годин, на 5-8 день по 2 мг кожні. 6 год, далі добову дозу знижують на 1 мг на добу до повної її відміни.
• При гострих алергічних реакціях, що самообмежуються, або загостренні хронічних алергічних захворювань комбінують парентеральне та пероральне застосування дексаметазону: 1-й день - внутрішньовенно 4-8 мг, на 2-3 день - внутрішньо 1 мг 2 рази на добу, 4-5 день - внутрішньо 0,5 мг 2 рази на добу, 6-7 день – внутрішньо 0,5 мг одноразово. На 8 день оцінюють ефективність терапії.
Дози препарату для дітей (в/м):
Доза препарату при проведенні замісної терапії (при недостатності кори надниркових залоз) становить 0,0233 мг/кг маси тіла або 0,67 мг/м площі поверхні тіла, розділена на 3 дози, кожен 3-й день або 0,00776-0,01165 мг/кг маси тіла чи 0,233-0,335 мг/м2 площі поверхні тіла щодня. При інших показаннях рекомендована доза становить від 0,02776 до 0,16665 мг/кг маси тіла або 0,833-5 мг/м площі поверхні тіла кожні 12-24 години.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Дексаметазон раствор для инъекций 4 мг/мл 1 мл амп 10 шт производится компанией ЭЛЛАРА. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Дексаметазон раствор для инъекций 4 мг/мл 1 мл амп 10 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Дексаметазон раствор для инъекций 4 мг/мл 1 мл амп 10 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Дексаметазон-виал раствор для инъекций 4мг/мл 1мл ам... Дексаметазон-виал раствор для инъекций 4мг/мл 1мл амп 25 шт, Дексаметазон капли гл. 0.1% 10мл Дексаметазон капли гл. 0.1% 10мл, Дексаметазон капли гл. 0.1% 10мл фл-кап. ромфарм Дексаметазон капли гл. 0.1% 10мл фл-кап. ромфарм, Дексаметазон капли гл. 0.1% 5мл фл-кап. Дексаметазон капли гл. 0.1% 5мл фл-кап., Дексаметазон крка раствор для инъекций 4мг/мл 1мл ам... Дексаметазон крка раствор для инъекций 4мг/мл 1мл амп 25 шт, Дексаметазон-КРКА таб 0.5мг 10 шт Дексаметазон-КРКА таб 0.5мг 10 шт, Дексаметазон раствор для инъекций 4мг/мл 1мл амп 10 шт Дексаметазон раствор для инъекций 4мг/мл 1мл амп 10 шт, Дексаметазон раствор для инъекций 4мг/мл 1мл амп 10 шт Дексаметазон раствор для инъекций 4мг/мл 1мл амп 10 шт, Дексаметазон раствор для инъекций 4мг/мл 1мл амп 10 шт Дексаметазон раствор для инъекций 4мг/мл 1мл амп 10 шт, Дексаметазон раствор для инъекций 4мг/мл 1мл амп 25 шт Дексаметазон раствор для инъекций 4мг/мл 1мл амп 25 шт, Дексаметазон раствор для инъекций 4 мг/мл 1 мл амп 5... Дексаметазон раствор для инъекций 4 мг/мл 1 мл амп 5 шт, Дексаметазон раствор для инъекций 4мг/мл 2мл амп 10 шт Дексаметазон раствор для инъекций 4мг/мл 2мл амп 10 шт, Дексаметазон Реневал капли глазные 0.1% 10 мл Дексаметазон Реневал капли глазные 0.1% 10 мл, Дексаметазон таб 0.5мг 10 шт Дексаметазон таб 0.5мг 10 шт, Дексаметазон таб 0.5мг 10 шт Дексаметазон таб 0.5мг 10 шт, Дексаметазон таб 0.5мг 56 шт renewal Дексаметазон таб 0.5мг 56 шт renewal, Дексаметазон-ферейн раствор для инъекций 4мг/мл 1мл ... Дексаметазон-ферейн раствор для инъекций 4мг/мл 1мл амп 25 шт, Максидекс капли глазные 0.1% 5 мл Максидекс капли глазные 0.1% 5 мл, Мегадексан таб 10мг 60 шт Мегадексан таб 10мг 60 шт, Озурдекс имплантат для интравитреального введения ап... Озурдекс имплантат для интравитреального введения аппликатор 0.7мг, Офтан дексаметазон капли гл. 0.1% 5мл фл-кап. Офтан дексаметазон капли гл. 0.1% 5мл фл-кап..