Циталопрам таб п/об пленочной 20мг 30 шт
Циталопрам - це антидепресант, який відноситься до групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну. Він має виражену здатність пригнічувати зворотне захоплення серотоніну, що дозволяє позбутися від негативних ефектів, таких як негативна хроно-, дромо- та інотропна дія, ортостатична гіпотензія, седативний ефект та сухість у роті. Циталопрам майже не має взаємодії з іншими лікарськими засобами і не впливає на сироваткові рівні пролактину та гормону росту. Циталопрам може викликати аномальні зміни електричної активності серця в дозах, що перевищують 40 мг на день. Циталопрам метаболізується шляхом деметилювання, дезамінування та окислення за участю цитохрому P450. Циталопрам не погіршує когнітивні/інтелектуальні функції та психомоторну функцію і практично не має седативного ефекту.
Циталопрам таб п/об пленочной 20мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: циталопраму гідробромід 12,5 мг, 25,0 мг та 50,0 мг, що відповідає 10 мг, 20 мг та 40 мг циталопраму.
Допоміжні речовини:
Целюлоза мікрокристалічна 46,90/93,80/187,60 мг, крохмаль прежелатинізований 20,20/40,40/80,80 мг, стеарат магнію 0,40/0,80/1,60 мг, Опадрай II [полівініловий спирт (1,28/2,56/5,12) мг, макрогол (0,65/1,30/2,60) мг, тальк (0,47/0,94/1,88) мг, титану діоксид (0,80/1,60/3,20) мг] 3,20 мг/6,40 мг/12,80 мг.
Опис:
Круглі таблетки двоопуклої форми, покриті плівковою оболонкою білого кольору. На поперечному розрізі внутрішній шар білого або білого кольору з жовтуватим відтінком.
Форма випуску:
Таблетки покриті плівковою оболонкою 10 мг, 20 мг та 40 мг.
По 10 таблеток у контурне коміркове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 1, 2, 3, 4 або 5 контурних коміркових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до циталопраму або будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу цього препарату.
Циталопрам не слід застосовувати у поєднанні з інгібіторами моноамінооксидази (МАО), у тому числі селегіліном, моклобемідом, лінезолідом (антибіотик), а також протягом 14 днів після припинення їх прийому. Лікування інгібіторами МАО може бути розпочато не раніше ніж через 7 днів після припинення прийому циталопраму.
Циталопрам протипоказаний при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT на ЕКГ (зокрема, з пімозидом), а також при вродженому подовженні інтервалу QT.
Дитячий вік до 18 років є протипоказанням для застосування циталопраму, оскільки ефективність та безпека його застосування у цьому віці не встановлена.
Дозування20 мг
Показання до застосуванняДепресивні епізоди середнього та тяжкого ступеня. Панічні розлади.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиПротипоказано сумісне застосування:
З інгібіторами МАО.
Супутнє лікування інгібіторами МАО протипоказане (як неселективними, так і селективними) через ризик розвитку серйозних побічних ефектів, у тому числі серотонінового синдрому. Циталопрам не слід застосовувати у поєднанні, у тому числі, з селегіліном, моклобемідом, лінезолідом (антибіотик) тощо, а також протягом 14 днів після припинення їх прийому. Лікування інгібіторами МАО може бути розпочато не раніше ніж через 7 днів після припинення прийому циталопраму.
Із засобами, що подовжують інтервал QT.
Неприпустимо застосування з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, такими як антиаритміки (прокаїнамід, аміодарон та ін), антипсихотичні засоби/нейролептики (наприклад, похідні фенотіазину, пімозид, галоперидол), трициклічні антидепресанти та СІОЗС (флуок и их аналоги, например, эритромицин, кларитромицин; производные хинолона и фторхинолона: спарфлоксацин, моксифлоксацин; пентамидин), блокаторы H1-гистаминовых рецепторов (астемизол, мизоластин), противогрибковые средства азолового ряда (кетоконазол, флуконазол), домперидон, ондансетрон, поскольку циталопрам в дозах, що перевищують 40 мг на день, може викликати аномальні зміни електричної активності серця (подовження інтервалу QT на ЕКГ) і призвести до порушення серцевого ритму (в т.ч.розвиток аритмій на кшталт «пірует»), яке може виявитися фатальним.
Пімозід.
Одночасне застосування пімозиду та циталопраму протипоказане, оскільки їх спільне застосування подовжує інтервал QT. Це стосується також таких засобів, як амітриптилін, мапротилін, венлафаксин, терфенадин, галоперидол, дроперидол, хлорпромазин, тіоридазин.
Спільне застосування Циталопраму повинно бути обережним:
Циталопрам може знижувати поріг судомної готовності. Потрібно виявляти обережність при одночасному прийомі інших засобів, що знижують поріг судомної готовності (трициклічних антидепресантів, СІОЗС, нейролептиків – похідних фенотіазину, тіоксантену та бутирофенону; мефлохіну та трамадолу).
При одночасному застосуванні циталопраму та триптофану зареєстровані випадки посилення дії препарату. Бажано не поєднувати із прийомом циталопраму серотонінергічні препарати, такі як суматриптан або інші триптани, а також трамадол.
Одночасне застосування циталопраму та препаратів, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum), може призвести до збільшення побічних ефектів.
При одночасному застосуванні циметидин спричиняє помірне підвищення рівноважної концентрації циталопраму в крові. Тому рекомендується виявляти обережність при призначенні максимальних доз циталопраму одночасно із застосуванням високих доз циметидину.
При одночасному застосуванні циталопраму з непрямими антикоагулянтами та іншими засобами, що впливають на згортання крові (атиповими нейролептиками та похідними фенотіазину, більшістю трициклічних антидепресантів, ацетилсаліциловою кислотою та нестероїдними протизапальними засобами), тиклопідином. У подібних випадках на початку або закінчення терапії циталопрамом необхідний регулярний моніторинг згортання крові.
При одночасному призначенні з варфарином протромбіновий час зростає на 5%.
Не виявлено взаємодії циталопраму з алкоголем. Однак, як і у випадку з іншими психотропними лікарськими засобами, одночасне вживання циталопраму та алкоголю не рекомендується.
У дослідженнях in vitro виявлено, що циталопрам перетворюється на свої деметильовані похідні за участю ізоферментів CYP2C19 та CYP3A4, а також з невеликим внеском ізоферменту CYP2D6. Доведено, що пригнічення одного з ферментів може бути компенсоване іншими ферментами. Інгібуюча дія циталопраму на ці та інші ізоферменти цитохрому P450 слабка або несуттєва, тому циталопрам має низьку здатність для клінічно значущих лікарських взаємодій, відомих для цієї ситуації. Разом з тим, потрібна обережність, якщо циталопрам призначається спільно з ліками, які метаболізуються головним чином ізоферментом CYP2D6 і мають при цьому низький терапевтичний індекс. Хоча клінічні дані щодо багаторазово-дозових фармакокінетичних досліджень не доступні, є дані in vitro (модель мікросом печінки людини), які показують уповільнення утворення деметильованих похідних циталопраму на 45-60% та на 75-85% порівняно з контролем після додавання кетоконазолу та омепразолу відповідно. Це може обґрунтувати необхідну в цих випадках обережність при призначенні спільно з циталопрамом таких сильних інгібіторів CYP3A4, як кетоконазол, ітраконазол, флуконазол, або таких сильних інгібіторів CYP2C19, як омепразол, езомепразол, фзовозол, флувокса прямом може Значно знизити кліренс циталопрама. Тому максимальна рекомендована доза циталопраму для пацієнтів, які приймають разом препарати-інгібітори ізоферменту CYP2C19, не повинна перевищувати 20 мг/день, у тому числі через те, що підвищується ризик подовження інтервалу QT.
Спільне застосування циталопраму з іміпраміном або дезіпраміном не впливає на концентрацію іміпраміну та циталопраму, але збільшує концентрацію дезіпраміну; може бути необхідна корекція дози дезіпраміну.
ПередозуванняСимптоми передозування: судоми, сонливість, тахікардія, брадикардія, м'язова гіпотонія або гіпертонія, нудота, блювання, тремор, серотоніновий синдром, ажитація, запаморочення, розширення зіниць, ступор, пітливість, синюшність шкірних покривів, серцева недостатність, серцева недостатність , передсердна аритмія, шлуночкова аритмія, кома
Кома та летальні випадки передозування циталопрамом є вкрай рідкісними, більшість із них включають одночасне передозування з іншими лікарськими засобами.
Лікування передозування: специфічний антидот відсутній. При передозуванні промивання шлунка має бути проведене якнайшвидше. Лікування симптоматичне та підтримуюче. Рекомендується медичне спостереження, при втраті свідомості та порушенні дихання – інтубація, а також ретельний моніторинг ЕКГ та інших життєвих функцій, оскільки високий ризик фатальних аритмій, що супроводжуються синусовою тахікардією, вузловим ритмом, подовженням інтервалу QT, зокрема, можливий розвиток аритмії типу , шлуночкової аритмії
Фармакологічна дія
Фармакологічна група
Антидепресант.
Фармакодинаміка:
Циталопрам - антидепресант, що відноситься до групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Має виражену здатність пригнічувати зворотне захоплення серотоніну, не має або має дуже слабку здатність зв'язуватися з цілим рядом рецепторів, включаючи рецептори гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК), Н1-гістамінові, D1- та D2-дофамінові; альфа1-, альфа2-, бета-адренергічні; бензодіазепінові та м-холінорецептори, що обумовлює практично повну відсутність таких небажаних ефектів, як негативна хроно-, дромо- та інотропна дія, ортостатична гіпотензія, седативний ефект та сухість у роті. Циталопрам лише дуже мало інгібує ізофермент CYP2D6, і, отже, практично не взаємодіє з лікарськими засобами, що метаболізуються цим ферментом. Таким чином,
Антидепресивний ефект зазвичай розвивається після 2-4 тижнів лікування.
Циталопрам не впливає на сироваткові рівні пролактину та гормону росту.
Циталопрам не погіршує когнітивні/інтелектуальні функції та психомоторну функцію і практично не має седативного ефекту.
Циталопрам у дозах, що перевищують 40 мг на день, може викликати аномальні зміни електричної активності серця (подовження інтервалу QT на ЕКГ).
Фармакокінетика:
Біодоступність циталопраму становить 80% і практично не залежить від їди. Максимальна концентрація (Сmax) у плазмі досягається в середньому через 3 години. Фармакокінетика носить лінійний дозозалежний характер при прийомі одноразової та багаторазової дози (дози в діапазоні 10-60 мг на добу). При прийомі 1 раз на день рівноважна концентрація в плазмі встановлюється через 7-14 діб терапії. Об'єм розподілу – близько 12-17 л/кг. Зв'язування з білками плазми – не більше 80%. У плазмі є у незміненому вигляді. Проникає у грудне молоко.
Метаболізується шляхом деметилювання, дезамінування та окислення за участю цитохрому P450 (ізоферментів CYP3A4 та CYP2C19, меншою мірою CYP2D6) з утворенням фармакологічно менш активних метаболітів. Інгібування одного з цих ферментів може компенсуватися іншими ферментами. Час напіввиведення (T1/2) циталопраму становить 1,5 діб (36 годин). Виведення здійснюється нирками (15%) та печінкою (85%). 12-23% циталопраму виводиться у незмінному вигляді через нирки. Печінковий кліренс – близько 0,3 л/хв, нирковий кліренс – 0,05-0,08 л/хв.
Пацієнти віком від 65 років:
Спостерігається більш тривалий період напіввиведення та нижчі величини кліренсу за рахунок зниження обміну речовин.
Недостатність функції печінки:
У пацієнтів зі зниженою функцією печінки циталопрам виводиться повільніше. Період напіввиведення циталопраму майже вдвічі збільшений та рівноважні концентрації циталопраму у плазмі майже вдвічі вищі порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки після прийому аналогічної дози.
Недостатність функції нирок:
У пацієнтів з легким та помірним ступенем зниження функції нирок виведення циталопраму протікає повільніше без значного впливу на фармакокінетику. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) потрібна обережність.
Вагітність та годування груддюНе слід призначати циталопрам вагітним і жінкам, що годують груддю, якщо потенційна клінічна користь не переважає над теоретичним ризиком, т.к. Безпека препарату в період вагітності та лактації у жінки не встановлена.
Умови відпустки з аптекВідпускають за рецептом.
Побічні явищаЯк і у разі застосування інших препаратів групи СІЗЗС, на фоні використання циталопраму відзначаються небажані побічні реакції, проте вони мають транзиторний характер та виражені слабо.
Побічні реакції на фоні використання циталопраму спостерігаються протягом перших одного-двох тижнів лікування та зазвичай суттєво слабшають у міру поліпшення стану хворих.
Частота побічних реакцій: дуже часто -> 10%; часто -> 1%, але <10%; нечасто -> 0,1%, але <1%; рідко -> 0,01%, але <0,1%; дуже рідко – <0,01%.
Можлива поява наступних побічних реакцій:
Алергічні реакції: нечасто – підвищена чутливість; дуже рідко – анафілактичні реакції.
З боку центральної нервової системи: дуже часто – сонливість, біль голови, тремор, запаморочення; часто – мігрень, парестезія, розлад сну; нечасто – екстрапірамідні розлади, судоми; рідко – серотоніновий синдром (поєднання збудження, тремору, міоклонусу та гіпертермії); частота невідома – психомоторне збудження, акатизія.
З боку психічної сфери: часто – ажитація, нервозність; часто - зниження лібідо, порушення оргазму (у жінок), занепокоєння, сплутаність свідомості, сонливість, порушення концентрації уваги, дивні сновидіння, амнезія; нечасто - агресія, деперсоналізація, галюцинації, манії, ейфорія, підвищення лібідо; частота невідома – панічні атаки, бруксизм, суїцидальні думки.
З боку травної системи: дуже часто – сухість у роті, нудота, запор; часто – блювання, метеоризм, діарея, біль у животі, гепатит; частота невідома – шлунково-кишкові кровотечі.
З боку серцево-судинної системи: дуже часто – відчуття серцебиття; часто – тахікардія, артеріальна гіпертензія, ортостатична гіпотензія; рідко – брадикардія, зниження артеріального тиску, аритмія; частота невідома – подовження інтервалу QT на ЕКГ.
З боку органів кровотворення: рідко геморагії (наприклад, гінекологічні кровотечі, кровотечі шлунково-кишкового тракту, екхімози та інші форми).
З боку органів чуття: дуже часто – порушення акомодації; часто – порушення смаку, порушення зору, нечасто – дзвін у вухах.
З боку дихальної системи: часто – риніт, синусит; нечасто – кашель; рідко – диспное.
З боку репродуктивної системи: часто порушення сексуальної функції, а саме порушення еякуляції, зниження лібідо, імпотенція, порушення менструального циклу; рідко – галакторея.
З боку сечовидільної системи: часто – хворобливе сечовипускання, поліурія.
Метаболічні порушення: часто зниження апетиту, втрата ваги, підвищення апетиту; рідко – недостатня секреція антидіуретичного гормону (АДГ), збільшення у вазі, гіпонатріємія; гіпокаліємія.
З боку шкірних покривів: дуже часто – підвищена пітливість, часто – висипання на шкірі, свербіж; нечасто - фотосенсибілізація, кропив'янка, алопеція, пурпура; частота невідома - ангіоневротичний набряк, синці.
З боку опорно-рухового апарату: нечасто – міалгія, артралгія, збільшення ризику травм та переломів.
Лабораторні показники: часто зміна лабораторних показників функції печінки; нечасто – підвищення активності печінкових ферментів, зміна електрокардіограми (подовження інтервалу QT), гіпонатріємія.
Інші: рідко – гіпертермія, позіхання, збільшення або зниження маси тіла.
особливі вказівкиДитячий вік до 18 років є протипоказанням для застосування циталопраму, оскільки ефективність та безпека його застосування у цьому віці не встановлена.
У зв'язку з можливістю суїцидальних спроб, у хворих на депресію необхідне ретельне спостереження за пацієнтами на початку лікування та призначення мінімальних ефективних доз для зниження ризику передозування. Ця обережність повинна дотримуватися і при лікуванні інших психічних розладів через можливість одночасного захворювання на депресивний епізод.
Вираженим депресіям властивий ризик суїцидальних дій, який може зберігатися до досягнення істотної ремісії. У зв'язку з цим на початку лікування може бути показана комбінація з ЛЗ із групи бензодіазепінів або нейролептичними ЛЗ та постійний лікарський контроль (поручати довіреним особам зберігання та видачу ЛЗ). При лікуванні панічних розладів із призначенням антидепресантів та/або бензодіазепінів, у деяких хворих у відповідь на розпочате лікування значно посилюється тривога або занепокоєння. Цей стан (названий фахівцями «патологічним розгальмовуванням» або просто «парадоксальною тривогою», сам термін поки не затверджений) розглядається як рідкісне явище, хоча ця патологічна реакція була неодноразово документально зафіксована в науковій літературі. Ця "парадоксальна тривога" зазвичай зменшується протягом перших кількох тижнів після початку лікування. Рекомендується почати з низькою дозою, щоб зменшити ризик парадоксальної тривоги. Відміна препарату в даному випадку рекомендована, якщо подібна парадоксальна реакція тривало не зникає, і якщо подібні ускладнення терапії перевищують користь від лікування.
У дітей, підлітків та молодих людей (молодше 24 років) з депресією та ін. психічними порушеннями антидепресанти, порівняно з плацебо, підвищують ризик виникнення суїцидальних думок та суїцидальної поведінки. Тому при призначенні циталопраму або будь-яких інших антидепресантів у даної категорії пацієнтів слід співвіднести ризик суїциду та користь від їх застосування. У короткострокових дослідженнях у людей віком від 24 років ризик суїциду не підвищувався, а у людей старших за 65 років дещо знижувався. Під час лікування антидепресантами за всіма пацієнтами має бути встановлене спостереження з метою раннього виявлення суїцидальних нахилів.
Слід застосовувати Циталопрам з обережністю при нирковій недостатності (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв), гіпоманії, манії, фармакологічно неконтрольованої епілепсії, депресії із суїцидальними спробами, цукровому діабеті, цирозі печінки, схильності до кровотеч; одночасному прийомі з лікарськими засобами, що знижують поріг судомної готовності та викликають гіпонатріємію, з етанолом, а також з лікарськими засобами, що метаболізуються ізоферментом CYP2C19.
Циталопрам може спричинити дозозалежне подовження інтервалу QT, що може призвести до порушення серцевого ритму.
Гіпонатріємія розвивається через порушення секреції антидіуретичного гормону, особливо високий рівень ризику у жінок старшого віку.
Лікування Циталопрамом може змінювати глікемічний контроль у пацієнтів із цукровим діабетом. Доза інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних засобів має бути скоригована.
Рідко можливий розвиток акатизії, що характеризується постійним або періодично почуттям внутрішнього рухового занепокоєння і що проявляється в нездатності довго сидіти спокійно в одній позі або довго залишатися без руху. Проходить протягом перших тижнів лікування.
У пацієнтів із біполярним розладом можуть виникати манії. Тоді лікування циталопрамом слід припинити.
Необхідно обережно застосовувати циталопрам за наявності лікарської залежності (в т.ч. в анамнезі) та епілептичних нападів в анамнезі.
Циталопрам не слід застосовувати у поєднанні з інгібіторами моноамінооксидази (МАО) (див. розділ «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
При слабко і помірно виражених порушеннях функції нирок корекція дози не потрібна, при тяжких порушеннях функції нирок потрібно бути обережними. При порушенні функції печінки прийом препарату обмежують мінімальними дозами, що рекомендуються. У пацієнтів похилого віку потрібне зниження дози циталопраму.
При розвитку маніакального стану препарат слід відмінити.
Клінічний досвід одночасного застосування СІЗЗЗ та електросудомної терапії є недостатнім, тому потрібна обережність.
На початку лікування можуть виникати безсоння та відчуття занепокоєння, що може бути вирішено шляхом корекції початкової дози.
Різке припинення терапії Циталопрам може призвести до синдрому «скасування». Можуть виникнути такі небажані реакції, такі як запаморочення, біль голови, нудота. Щоб уникнути виникнення синдрому «скасування», необхідне поступове відміна препарату протягом декількох тижнів.
Не слід призначати циталопрам вагітним і жінкам, що годують груддю, якщо потенційна клінічна користь не переважає над теоретичним ризиком, т.к. Безпека препарату в період вагітності та лактації у жінки не встановлена.
Застосування циталопраму у третьому триместрі вагітності може негативно зашкодити психофізичному розвитку новонародженого. Можливі наступні порушення у новонароджених, чиї матері приймали селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну аж до пологів: дихальна недостатність, ціаноз, задишка, судоми, нестабільність температури, труднощі годівлі, блювання, гіпоглікемія, м'язова гіпертонія або гіпотонія, гіперрефлексія, гіперрефлексія млявість, постійний плач, сонливість та безсоння.
Епідеміологічні дані свідчать про те, що застосування СІЗЗС під час вагітності, особливо на пізніх термінах вагітності, може збільшити ризик персистуючої легеневої гіпертензії новонароджених. Спостережуваний ризик був у 5 випадках на 1000 вагітностей. У загальній популяції ризик від 1 до 2 випадків персистуючої легеневої гіпертензії новонароджених на 1000 вагітностей.
Подібні порушення можуть свідчити про серотонінергічні ефекти або виникнення синдрому «скасування». У разі використання циталопраму під час вагітності його прийом не повинен різко перериватися.
Відомості про можливий вплив препарату на здатність керувати транспортними засобами, механізмами:
Циталопрам слід з обережністю застосовувати в осіб, діяльність яких пов'язана з механізмами або керуванням засобами, що рухаються. Циталопрам не знижує інтелектуальні здібності та швидкість психомоторних реакцій, проте у пацієнтів очікується деяке зниження уваги та зосередження внаслідок наявного захворювання, побічних реакцій від проведеного лікування або від того та іншого разом.
Умови зберіганняУ захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиЦиталопрам приймають внутрішньо один раз на добу (не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини). Препарат можна застосовувати у будь-який час доби незалежно від їди, бажано приймати препарат в один і той же час доби.
Депресія:
Терапію депресії починають із прийому 20 мг циталопраму на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта та тяжкості депресії доза може бути збільшена до максимальної – 40 мг на добу.
Панічне розлад:
При панічних розладах протягом 1 тижня рекомендована доза – 10 мг на добу, потім доза підвищується до 20 мг на добу. Добова доза, залежно від індивідуальної реакції хворого, може бути збільшена до 40 мг на добу.
Пацієнти віком 65 років старші:
Рекомендована добова доза для літніх людей становить 10-20 мг. Залежно від індивідуальної реакції та тяжкості депресії, доза може бути підвищена максимум до 20 мг на добу.
Порушена функція нирок:
При хронічній нирковій недостатності слабкого та помірного ступеня вираженості корекції режиму дозування не потрібно. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) потрібна обережність у виборі дози.
Порушена функція печінки:
У пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю початкова доза становить 10 мг на добу протягом перших двох тижнів. Залежно від реакції, доза може бути збільшена до 20 мг на добу. У пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю потрібна крайня обережність у виборі дози.
Пацієнти з низькою активністю ізоферменту CYP2C19:
У пацієнтів із низькою активністю ізоферменту CYP2C19 початкова доза становить 10 мг на добу протягом двох тижнів. Залежно від реакції, доза може бути збільшена до 20 мг на добу.
Тривалість лікування:
Ефект проявляється через 2-4 тижні, тривалість курсу лікування визначається станом пацієнта, ефективністю та переносимістю терапії, що проводиться, і становить у середньому 6 місяців.
Особливості дії препарату при його відміні:
Симптоматика, яка може відзначатися при різкій відміні циталопраму, не є характерною. Це найчастіше запаморочення, біль голови, парестезії, порушення сну, астенія, нервозність, тремор, нудота та/або блювання.
У разі завершення лікування циталопрам необхідно скасовувати поступово протягом кількох тижнів, щоб уникнути синдрому «скасування». У більшості випадків для цього достатньо приблизно 2 тижні, але в кожному окремому випадку лікар вирішує це питання індивідуально: для деяких пацієнтів може знадобитися термін 2-3 місяці або більше.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Циталопрам таб п/об пленочной 20мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: циталопраму гідробромід 12,5 мг, 25,0 мг та 50,0 мг, що відповідає 10 мг, 20 мг та 40 мг циталопраму.
Допоміжні речовини:
Целюлоза мікрокристалічна 46,90/93,80/187,60 мг, крохмаль прежелатинізований 20,20/40,40/80,80 мг, стеарат магнію 0,40/0,80/1,60 мг, Опадрай II [полівініловий спирт (1,28/2,56/5,12) мг, макрогол (0,65/1,30/2,60) мг, тальк (0,47/0,94/1,88) мг, титану діоксид (0,80/1,60/3,20) мг] 3,20 мг/6,40 мг/12,80 мг.
Опис:
Круглі таблетки двоопуклої форми, покриті плівковою оболонкою білого кольору. На поперечному розрізі внутрішній шар білого або білого кольору з жовтуватим відтінком.
Форма випуску:
Таблетки покриті плівковою оболонкою 10 мг, 20 мг та 40 мг.
По 10 таблеток у контурне коміркове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 1, 2, 3, 4 або 5 контурних коміркових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до циталопраму або будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу цього препарату.
Циталопрам не слід застосовувати у поєднанні з інгібіторами моноамінооксидази (МАО), у тому числі селегіліном, моклобемідом, лінезолідом (антибіотик), а також протягом 14 днів після припинення їх прийому. Лікування інгібіторами МАО може бути розпочато не раніше ніж через 7 днів після припинення прийому циталопраму.
Циталопрам протипоказаний при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT на ЕКГ (зокрема, з пімозидом), а також при вродженому подовженні інтервалу QT.
Дитячий вік до 18 років є протипоказанням для застосування циталопраму, оскільки ефективність та безпека його застосування у цьому віці не встановлена.
Дозування20 мг
Показання до застосуванняДепресивні епізоди середнього та тяжкого ступеня. Панічні розлади.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиПротипоказано сумісне застосування:
З інгібіторами МАО.
Супутнє лікування інгібіторами МАО протипоказане (як неселективними, так і селективними) через ризик розвитку серйозних побічних ефектів, у тому числі серотонінового синдрому. Циталопрам не слід застосовувати у поєднанні, у тому числі, з селегіліном, моклобемідом, лінезолідом (антибіотик) тощо, а також протягом 14 днів після припинення їх прийому. Лікування інгібіторами МАО може бути розпочато не раніше ніж через 7 днів після припинення прийому циталопраму.
Із засобами, що подовжують інтервал QT.
Неприпустимо застосування з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, такими як антиаритміки (прокаїнамід, аміодарон та ін), антипсихотичні засоби/нейролептики (наприклад, похідні фенотіазину, пімозид, галоперидол), трициклічні антидепресанти та СІОЗС (флуок и их аналоги, например, эритромицин, кларитромицин; производные хинолона и фторхинолона: спарфлоксацин, моксифлоксацин; пентамидин), блокаторы H1-гистаминовых рецепторов (астемизол, мизоластин), противогрибковые средства азолового ряда (кетоконазол, флуконазол), домперидон, ондансетрон, поскольку циталопрам в дозах, що перевищують 40 мг на день, може викликати аномальні зміни електричної активності серця (подовження інтервалу QT на ЕКГ) і призвести до порушення серцевого ритму (в т.ч.розвиток аритмій на кшталт «пірует»), яке може виявитися фатальним.
Пімозід.
Одночасне застосування пімозиду та циталопраму протипоказане, оскільки їх спільне застосування подовжує інтервал QT. Це стосується також таких засобів, як амітриптилін, мапротилін, венлафаксин, терфенадин, галоперидол, дроперидол, хлорпромазин, тіоридазин.
Спільне застосування Циталопраму повинно бути обережним:
Циталопрам може знижувати поріг судомної готовності. Потрібно виявляти обережність при одночасному прийомі інших засобів, що знижують поріг судомної готовності (трициклічних антидепресантів, СІОЗС, нейролептиків – похідних фенотіазину, тіоксантену та бутирофенону; мефлохіну та трамадолу).
При одночасному застосуванні циталопраму та триптофану зареєстровані випадки посилення дії препарату. Бажано не поєднувати із прийомом циталопраму серотонінергічні препарати, такі як суматриптан або інші триптани, а також трамадол.
Одночасне застосування циталопраму та препаратів, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum), може призвести до збільшення побічних ефектів.
При одночасному застосуванні циметидин спричиняє помірне підвищення рівноважної концентрації циталопраму в крові. Тому рекомендується виявляти обережність при призначенні максимальних доз циталопраму одночасно із застосуванням високих доз циметидину.
При одночасному застосуванні циталопраму з непрямими антикоагулянтами та іншими засобами, що впливають на згортання крові (атиповими нейролептиками та похідними фенотіазину, більшістю трициклічних антидепресантів, ацетилсаліциловою кислотою та нестероїдними протизапальними засобами), тиклопідином. У подібних випадках на початку або закінчення терапії циталопрамом необхідний регулярний моніторинг згортання крові.
При одночасному призначенні з варфарином протромбіновий час зростає на 5%.
Не виявлено взаємодії циталопраму з алкоголем. Однак, як і у випадку з іншими психотропними лікарськими засобами, одночасне вживання циталопраму та алкоголю не рекомендується.
У дослідженнях in vitro виявлено, що циталопрам перетворюється на свої деметильовані похідні за участю ізоферментів CYP2C19 та CYP3A4, а також з невеликим внеском ізоферменту CYP2D6. Доведено, що пригнічення одного з ферментів може бути компенсоване іншими ферментами. Інгібуюча дія циталопраму на ці та інші ізоферменти цитохрому P450 слабка або несуттєва, тому циталопрам має низьку здатність для клінічно значущих лікарських взаємодій, відомих для цієї ситуації. Разом з тим, потрібна обережність, якщо циталопрам призначається спільно з ліками, які метаболізуються головним чином ізоферментом CYP2D6 і мають при цьому низький терапевтичний індекс. Хоча клінічні дані щодо багаторазово-дозових фармакокінетичних досліджень не доступні, є дані in vitro (модель мікросом печінки людини), які показують уповільнення утворення деметильованих похідних циталопраму на 45-60% та на 75-85% порівняно з контролем після додавання кетоконазолу та омепразолу відповідно. Це може обґрунтувати необхідну в цих випадках обережність при призначенні спільно з циталопрамом таких сильних інгібіторів CYP3A4, як кетоконазол, ітраконазол, флуконазол, або таких сильних інгібіторів CYP2C19, як омепразол, езомепразол, фзовозол, флувокса прямом може Значно знизити кліренс циталопрама. Тому максимальна рекомендована доза циталопраму для пацієнтів, які приймають разом препарати-інгібітори ізоферменту CYP2C19, не повинна перевищувати 20 мг/день, у тому числі через те, що підвищується ризик подовження інтервалу QT.
Спільне застосування циталопраму з іміпраміном або дезіпраміном не впливає на концентрацію іміпраміну та циталопраму, але збільшує концентрацію дезіпраміну; може бути необхідна корекція дози дезіпраміну.
ПередозуванняСимптоми передозування: судоми, сонливість, тахікардія, брадикардія, м'язова гіпотонія або гіпертонія, нудота, блювання, тремор, серотоніновий синдром, ажитація, запаморочення, розширення зіниць, ступор, пітливість, синюшність шкірних покривів, серцева недостатність, серцева недостатність , передсердна аритмія, шлуночкова аритмія, кома
Кома та летальні випадки передозування циталопрамом є вкрай рідкісними, більшість із них включають одночасне передозування з іншими лікарськими засобами.
Лікування передозування: специфічний антидот відсутній. При передозуванні промивання шлунка має бути проведене якнайшвидше. Лікування симптоматичне та підтримуюче. Рекомендується медичне спостереження, при втраті свідомості та порушенні дихання – інтубація, а також ретельний моніторинг ЕКГ та інших життєвих функцій, оскільки високий ризик фатальних аритмій, що супроводжуються синусовою тахікардією, вузловим ритмом, подовженням інтервалу QT, зокрема, можливий розвиток аритмії типу , шлуночкової аритмії
Фармакологічна дія
Фармакологічна група
Антидепресант.
Фармакодинаміка:
Циталопрам - антидепресант, що відноситься до групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Має виражену здатність пригнічувати зворотне захоплення серотоніну, не має або має дуже слабку здатність зв'язуватися з цілим рядом рецепторів, включаючи рецептори гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК), Н1-гістамінові, D1- та D2-дофамінові; альфа1-, альфа2-, бета-адренергічні; бензодіазепінові та м-холінорецептори, що обумовлює практично повну відсутність таких небажаних ефектів, як негативна хроно-, дромо- та інотропна дія, ортостатична гіпотензія, седативний ефект та сухість у роті. Циталопрам лише дуже мало інгібує ізофермент CYP2D6, і, отже, практично не взаємодіє з лікарськими засобами, що метаболізуються цим ферментом. Таким чином,
Антидепресивний ефект зазвичай розвивається після 2-4 тижнів лікування.
Циталопрам не впливає на сироваткові рівні пролактину та гормону росту.
Циталопрам не погіршує когнітивні/інтелектуальні функції та психомоторну функцію і практично не має седативного ефекту.
Циталопрам у дозах, що перевищують 40 мг на день, може викликати аномальні зміни електричної активності серця (подовження інтервалу QT на ЕКГ).
Фармакокінетика:
Біодоступність циталопраму становить 80% і практично не залежить від їди. Максимальна концентрація (Сmax) у плазмі досягається в середньому через 3 години. Фармакокінетика носить лінійний дозозалежний характер при прийомі одноразової та багаторазової дози (дози в діапазоні 10-60 мг на добу). При прийомі 1 раз на день рівноважна концентрація в плазмі встановлюється через 7-14 діб терапії. Об'єм розподілу – близько 12-17 л/кг. Зв'язування з білками плазми – не більше 80%. У плазмі є у незміненому вигляді. Проникає у грудне молоко.
Метаболізується шляхом деметилювання, дезамінування та окислення за участю цитохрому P450 (ізоферментів CYP3A4 та CYP2C19, меншою мірою CYP2D6) з утворенням фармакологічно менш активних метаболітів. Інгібування одного з цих ферментів може компенсуватися іншими ферментами. Час напіввиведення (T1/2) циталопраму становить 1,5 діб (36 годин). Виведення здійснюється нирками (15%) та печінкою (85%). 12-23% циталопраму виводиться у незмінному вигляді через нирки. Печінковий кліренс – близько 0,3 л/хв, нирковий кліренс – 0,05-0,08 л/хв.
Пацієнти віком від 65 років:
Спостерігається більш тривалий період напіввиведення та нижчі величини кліренсу за рахунок зниження обміну речовин.
Недостатність функції печінки:
У пацієнтів зі зниженою функцією печінки циталопрам виводиться повільніше. Період напіввиведення циталопраму майже вдвічі збільшений та рівноважні концентрації циталопраму у плазмі майже вдвічі вищі порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки після прийому аналогічної дози.
Недостатність функції нирок:
У пацієнтів з легким та помірним ступенем зниження функції нирок виведення циталопраму протікає повільніше без значного впливу на фармакокінетику. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) потрібна обережність.
Вагітність та годування груддюНе слід призначати циталопрам вагітним і жінкам, що годують груддю, якщо потенційна клінічна користь не переважає над теоретичним ризиком, т.к. Безпека препарату в період вагітності та лактації у жінки не встановлена.
Умови відпустки з аптекВідпускають за рецептом.
Побічні явищаЯк і у разі застосування інших препаратів групи СІЗЗС, на фоні використання циталопраму відзначаються небажані побічні реакції, проте вони мають транзиторний характер та виражені слабо.
Побічні реакції на фоні використання циталопраму спостерігаються протягом перших одного-двох тижнів лікування та зазвичай суттєво слабшають у міру поліпшення стану хворих.
Частота побічних реакцій: дуже часто -> 10%; часто -> 1%, але <10%; нечасто -> 0,1%, але <1%; рідко -> 0,01%, але <0,1%; дуже рідко – <0,01%.
Можлива поява наступних побічних реакцій:
Алергічні реакції: нечасто – підвищена чутливість; дуже рідко – анафілактичні реакції.
З боку центральної нервової системи: дуже часто – сонливість, біль голови, тремор, запаморочення; часто – мігрень, парестезія, розлад сну; нечасто – екстрапірамідні розлади, судоми; рідко – серотоніновий синдром (поєднання збудження, тремору, міоклонусу та гіпертермії); частота невідома – психомоторне збудження, акатизія.
З боку психічної сфери: часто – ажитація, нервозність; часто - зниження лібідо, порушення оргазму (у жінок), занепокоєння, сплутаність свідомості, сонливість, порушення концентрації уваги, дивні сновидіння, амнезія; нечасто - агресія, деперсоналізація, галюцинації, манії, ейфорія, підвищення лібідо; частота невідома – панічні атаки, бруксизм, суїцидальні думки.
З боку травної системи: дуже часто – сухість у роті, нудота, запор; часто – блювання, метеоризм, діарея, біль у животі, гепатит; частота невідома – шлунково-кишкові кровотечі.
З боку серцево-судинної системи: дуже часто – відчуття серцебиття; часто – тахікардія, артеріальна гіпертензія, ортостатична гіпотензія; рідко – брадикардія, зниження артеріального тиску, аритмія; частота невідома – подовження інтервалу QT на ЕКГ.
З боку органів кровотворення: рідко геморагії (наприклад, гінекологічні кровотечі, кровотечі шлунково-кишкового тракту, екхімози та інші форми).
З боку органів чуття: дуже часто – порушення акомодації; часто – порушення смаку, порушення зору, нечасто – дзвін у вухах.
З боку дихальної системи: часто – риніт, синусит; нечасто – кашель; рідко – диспное.
З боку репродуктивної системи: часто порушення сексуальної функції, а саме порушення еякуляції, зниження лібідо, імпотенція, порушення менструального циклу; рідко – галакторея.
З боку сечовидільної системи: часто – хворобливе сечовипускання, поліурія.
Метаболічні порушення: часто зниження апетиту, втрата ваги, підвищення апетиту; рідко – недостатня секреція антидіуретичного гормону (АДГ), збільшення у вазі, гіпонатріємія; гіпокаліємія.
З боку шкірних покривів: дуже часто – підвищена пітливість, часто – висипання на шкірі, свербіж; нечасто - фотосенсибілізація, кропив'янка, алопеція, пурпура; частота невідома - ангіоневротичний набряк, синці.
З боку опорно-рухового апарату: нечасто – міалгія, артралгія, збільшення ризику травм та переломів.
Лабораторні показники: часто зміна лабораторних показників функції печінки; нечасто – підвищення активності печінкових ферментів, зміна електрокардіограми (подовження інтервалу QT), гіпонатріємія.
Інші: рідко – гіпертермія, позіхання, збільшення або зниження маси тіла.
особливі вказівкиДитячий вік до 18 років є протипоказанням для застосування циталопраму, оскільки ефективність та безпека його застосування у цьому віці не встановлена.
У зв'язку з можливістю суїцидальних спроб, у хворих на депресію необхідне ретельне спостереження за пацієнтами на початку лікування та призначення мінімальних ефективних доз для зниження ризику передозування. Ця обережність повинна дотримуватися і при лікуванні інших психічних розладів через можливість одночасного захворювання на депресивний епізод.
Вираженим депресіям властивий ризик суїцидальних дій, який може зберігатися до досягнення істотної ремісії. У зв'язку з цим на початку лікування може бути показана комбінація з ЛЗ із групи бензодіазепінів або нейролептичними ЛЗ та постійний лікарський контроль (поручати довіреним особам зберігання та видачу ЛЗ). При лікуванні панічних розладів із призначенням антидепресантів та/або бензодіазепінів, у деяких хворих у відповідь на розпочате лікування значно посилюється тривога або занепокоєння. Цей стан (названий фахівцями «патологічним розгальмовуванням» або просто «парадоксальною тривогою», сам термін поки не затверджений) розглядається як рідкісне явище, хоча ця патологічна реакція була неодноразово документально зафіксована в науковій літературі. Ця "парадоксальна тривога" зазвичай зменшується протягом перших кількох тижнів після початку лікування. Рекомендується почати з низькою дозою, щоб зменшити ризик парадоксальної тривоги. Відміна препарату в даному випадку рекомендована, якщо подібна парадоксальна реакція тривало не зникає, і якщо подібні ускладнення терапії перевищують користь від лікування.
У дітей, підлітків та молодих людей (молодше 24 років) з депресією та ін. психічними порушеннями антидепресанти, порівняно з плацебо, підвищують ризик виникнення суїцидальних думок та суїцидальної поведінки. Тому при призначенні циталопраму або будь-яких інших антидепресантів у даної категорії пацієнтів слід співвіднести ризик суїциду та користь від їх застосування. У короткострокових дослідженнях у людей віком від 24 років ризик суїциду не підвищувався, а у людей старших за 65 років дещо знижувався. Під час лікування антидепресантами за всіма пацієнтами має бути встановлене спостереження з метою раннього виявлення суїцидальних нахилів.
Слід застосовувати Циталопрам з обережністю при нирковій недостатності (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв), гіпоманії, манії, фармакологічно неконтрольованої епілепсії, депресії із суїцидальними спробами, цукровому діабеті, цирозі печінки, схильності до кровотеч; одночасному прийомі з лікарськими засобами, що знижують поріг судомної готовності та викликають гіпонатріємію, з етанолом, а також з лікарськими засобами, що метаболізуються ізоферментом CYP2C19.
Циталопрам може спричинити дозозалежне подовження інтервалу QT, що може призвести до порушення серцевого ритму.
Гіпонатріємія розвивається через порушення секреції антидіуретичного гормону, особливо високий рівень ризику у жінок старшого віку.
Лікування Циталопрамом може змінювати глікемічний контроль у пацієнтів із цукровим діабетом. Доза інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних засобів має бути скоригована.
Рідко можливий розвиток акатизії, що характеризується постійним або періодично почуттям внутрішнього рухового занепокоєння і що проявляється в нездатності довго сидіти спокійно в одній позі або довго залишатися без руху. Проходить протягом перших тижнів лікування.
У пацієнтів із біполярним розладом можуть виникати манії. Тоді лікування циталопрамом слід припинити.
Необхідно обережно застосовувати циталопрам за наявності лікарської залежності (в т.ч. в анамнезі) та епілептичних нападів в анамнезі.
Циталопрам не слід застосовувати у поєднанні з інгібіторами моноамінооксидази (МАО) (див. розділ «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
При слабко і помірно виражених порушеннях функції нирок корекція дози не потрібна, при тяжких порушеннях функції нирок потрібно бути обережними. При порушенні функції печінки прийом препарату обмежують мінімальними дозами, що рекомендуються. У пацієнтів похилого віку потрібне зниження дози циталопраму.
При розвитку маніакального стану препарат слід відмінити.
Клінічний досвід одночасного застосування СІЗЗЗ та електросудомної терапії є недостатнім, тому потрібна обережність.
На початку лікування можуть виникати безсоння та відчуття занепокоєння, що може бути вирішено шляхом корекції початкової дози.
Різке припинення терапії Циталопрам може призвести до синдрому «скасування». Можуть виникнути такі небажані реакції, такі як запаморочення, біль голови, нудота. Щоб уникнути виникнення синдрому «скасування», необхідне поступове відміна препарату протягом декількох тижнів.
Не слід призначати циталопрам вагітним і жінкам, що годують груддю, якщо потенційна клінічна користь не переважає над теоретичним ризиком, т.к. Безпека препарату в період вагітності та лактації у жінки не встановлена.
Застосування циталопраму у третьому триместрі вагітності може негативно зашкодити психофізичному розвитку новонародженого. Можливі наступні порушення у новонароджених, чиї матері приймали селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну аж до пологів: дихальна недостатність, ціаноз, задишка, судоми, нестабільність температури, труднощі годівлі, блювання, гіпоглікемія, м'язова гіпертонія або гіпотонія, гіперрефлексія, гіперрефлексія млявість, постійний плач, сонливість та безсоння.
Епідеміологічні дані свідчать про те, що застосування СІЗЗС під час вагітності, особливо на пізніх термінах вагітності, може збільшити ризик персистуючої легеневої гіпертензії новонароджених. Спостережуваний ризик був у 5 випадках на 1000 вагітностей. У загальній популяції ризик від 1 до 2 випадків персистуючої легеневої гіпертензії новонароджених на 1000 вагітностей.
Подібні порушення можуть свідчити про серотонінергічні ефекти або виникнення синдрому «скасування». У разі використання циталопраму під час вагітності його прийом не повинен різко перериватися.
Відомості про можливий вплив препарату на здатність керувати транспортними засобами, механізмами:
Циталопрам слід з обережністю застосовувати в осіб, діяльність яких пов'язана з механізмами або керуванням засобами, що рухаються. Циталопрам не знижує інтелектуальні здібності та швидкість психомоторних реакцій, проте у пацієнтів очікується деяке зниження уваги та зосередження внаслідок наявного захворювання, побічних реакцій від проведеного лікування або від того та іншого разом.
Умови зберіганняУ захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиЦиталопрам приймають внутрішньо один раз на добу (не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини). Препарат можна застосовувати у будь-який час доби незалежно від їди, бажано приймати препарат в один і той же час доби.
Депресія:
Терапію депресії починають із прийому 20 мг циталопраму на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта та тяжкості депресії доза може бути збільшена до максимальної – 40 мг на добу.
Панічне розлад:
При панічних розладах протягом 1 тижня рекомендована доза – 10 мг на добу, потім доза підвищується до 20 мг на добу. Добова доза, залежно від індивідуальної реакції хворого, може бути збільшена до 40 мг на добу.
Пацієнти віком 65 років старші:
Рекомендована добова доза для літніх людей становить 10-20 мг. Залежно від індивідуальної реакції та тяжкості депресії, доза може бути підвищена максимум до 20 мг на добу.
Порушена функція нирок:
При хронічній нирковій недостатності слабкого та помірного ступеня вираженості корекції режиму дозування не потрібно. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) потрібна обережність у виборі дози.
Порушена функція печінки:
У пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю початкова доза становить 10 мг на добу протягом перших двох тижнів. Залежно від реакції, доза може бути збільшена до 20 мг на добу. У пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю потрібна крайня обережність у виборі дози.
Пацієнти з низькою активністю ізоферменту CYP2C19:
У пацієнтів із низькою активністю ізоферменту CYP2C19 початкова доза становить 10 мг на добу протягом двох тижнів. Залежно від реакції, доза може бути збільшена до 20 мг на добу.
Тривалість лікування:
Ефект проявляється через 2-4 тижні, тривалість курсу лікування визначається станом пацієнта, ефективністю та переносимістю терапії, що проводиться, і становить у середньому 6 місяців.
Особливості дії препарату при його відміні:
Симптоматика, яка може відзначатися при різкій відміні циталопраму, не є характерною. Це найчастіше запаморочення, біль голови, парестезії, порушення сну, астенія, нервозність, тремор, нудота та/або блювання.
У разі завершення лікування циталопрам необхідно скасовувати поступово протягом кількох тижнів, щоб уникнути синдрому «скасування». У більшості випадків для цього достатньо приблизно 2 тижні, але в кожному окремому випадку лікар вирішує це питання індивідуально: для деяких пацієнтів може знадобитися термін 2-3 місяці або більше.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Циталопрам таб п/об пленочной 20мг 30 шт производится компанией Импорт. На нашем сайте в свободном доступе можно купить Циталопрам таб п/об пленочной 20мг 30 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Циталопрам таб п/об пленочной 20мг 30 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Ципрамил таб 20 мг 28 шт Ципрамил таб 20 мг 28 шт, Циталопрам-АЛСИ таб 10 мг 30 шт Циталопрам-АЛСИ таб 10 мг 30 шт, Циталопрам-алси таб. 20 мг 30 шт Циталопрам-алси таб. 20 мг 30 шт, Циталопрам-АЛСИ таб 20 мг 30 шт Циталопрам-АЛСИ таб 20 мг 30 шт, Циталопрам таб 10 мг 30 шт Циталопрам таб 10 мг 30 шт, Циталопрам таб 20 мг 30 шт Циталопрам таб 20 мг 30 шт, Циталопрам таб. 40мг 30 шт Циталопрам таб. 40мг 30 шт, Циталопрам таб п/об пленочной 10мг 30 шт Циталопрам таб п/об пленочной 10мг 30 шт.
Пока нет комментариев