Ципрофлоксацин раствор для инф 2мг/мл 100мл флп/э пакеты п/э,пачки карт
Топ продаж
Суперцена
Ципрофлоксацин раствор для инф 2мг/мл 100мл флп/э пакеты п/э,пачки карт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 мл розчину містить: ципрофлоксацину гідрохлориду моногідрат (у перерахунку на ципрофлоксацин) – 2,0 мг.
Допоміжні речовини:
Натрію хлорид – 9,0 мг, динатрію едетату дигідрат (динатрієва сіль етилендіамінтетраоцтової кислоти, трилон Б) – 0,10 мг, молочна кислота (у перерахунку на 100 % речовина) – 0,64 мг, вода для ін'єк 1мл.
Форма випуску:
Розчин для інфузій 2 мг/мл. По 100 мл у флакони оранжевого або безбарвного скла місткістю 100 мл, герметично закупорені пробками гумовими, обжатими алюмінієвими ковпачками або ковпачками комбінованими алюмінієвими з пластмасовими кришками. По 100 мл у пляшки оранжевого або безбарвного скла місткістю 100 мл, герметично закупорені пробками гумовими, обжатими алюмінієвими ковпачками або ковпачками комбінованими алюмінієвими з пластмасовими кришками. 1 флакон або пляшку поміщають у пачку з картону з інструкцією із застосування та підвіскою полімерної або без підвіски.
ПротипоказанняГіперчутливість, одночасний прийом з тизанідином (ризик вираженого зниження артеріального тиску, сонливості), дитячий вік (до 18 років – до завершення процесу формування скелета, крім терапії ускладнень, викликаних Pseudomonas aeruginosa у дітей з муковісцидозом легень від 5 до 17); легеневої форми сибірки), вагітність, період лактації.
Дозування2 мг/мл
Показання до застосуванняБактеріальні інфекції, спричинені чутливими мікроорганізмами: захворювання нижніх дихальних шляхів (гострий та хронічний (у стадії загострення) бронхіт, пневмонія, бронхоектатична хвороба, інфекційні ускладнення муковісцидозу); інфекції ЛОР-органів (гострий синусит); інфекції нирок та сечовивідних шляхів (цистит, пієлонефрит); ускладнені інтраабдомінальні інфекції (у комбінації з метронідазолом), у т.ч. перитоніт; хронічний бактеріальний простатит; неускладнена гонорея; черевний тиф, кампілобактеріоз, шигельоз, діарея «мандрівників»; інфекції шкіри та м'яких тканин (інфіковані виразки, рани, опіки, абсцеси, флегмони); кісток та суглобів (остеомієліт, септичний артрит); септицемія; інфекції на фоні імунодефіциту (що виникає при лікуванні імунодепресивними ЛЗ або у хворих з нейтропенією); профілактика інфекцій при хірургічних втручаннях; профілактика та лікування легеневої форми сибірки. Діти. Терапія ускладнень, спричинених Pseudomonas aeruginosa у дітей з муковісцидозом легень від 5 до 17 років; профілактика та лікування легеневої форми сибірки (інфікування Bacillus anthracis).
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиЛікарські препарати, що спричиняють подовження інтервалу QT.
Слід бути обережними при одночасному застосуванні ципрофлоксацину, як і інших фторхінолонів, у пацієнтів, які отримують лікарські препарати, що викликають подовження інтервалу QT (наприклад, антиаритмічні препарати класу IA та III, трициклічні антидепресанти, макроліди та антипсихотичні препарати) (див. розділ «Про ).
Теофілін.
Одночасне застосування ципрофлоксацину та препаратів, що містять теофілін, може спричинити небажане підвищення концентрації теофіліну в плазмі крові та, відповідно, виникнення теофілін-індукованих небажаних явищ; у дуже поодиноких випадках ці побічні явища можуть бути загрозливими для життя пацієнта. Якщо одночасне застосування цих двох препаратів неминуче, рекомендується проводити постійний контроль концентрації теофіліну в плазмі крові і, якщо необхідно, - знизити дозу теофіліну.
Інші похідні ксантину.
Одночасне застосування ципрофлоксацину та кофеїну або пентоксифіліну (окспентифілін) може призводити до збільшення концентрації похідних ксантину у сироватці крові.
Фенітоїн.
При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та фенітоїну спостерігалася зміна (підвищення або зниження) вмісту фенітоїну у плазмі крові. Щоб уникнути виникнення судом, пов'язаних зі зменшенням концентрації фенітоїну, а також для запобігання небажаним явищам, пов'язаним з передозуванням фенітоїном при припиненні прийому ципрофлоксацину, рекомендується здійснювати контроль за терапією фенітоїном у пацієнтів, які приймають обидва препарати в періоду одночасного застосування обох препаратів та нетривалий час після завершення комбінованої терапії.
Циклоспорин.
При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та препаратів, що містять циклоспорин, спостерігалося короткочасне скороминуще підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові. У таких випадках необхідно двічі на тиждень визначати концентрацію креатиніну у крові.
Пероральні гіпоглікемічні засоби.
При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та пероральних гіпоглікемічних засобів, головним чином препаратів сульфанілсечовини (наприклад, глібенкламіду, глімепіриду) розвиток гіпоглікемії може бути обумовлений посиленням дії пероральних гіпоглікемічних засобів (див. розділ «Побічна дія»).
Пробенецид.
Пробенецид уповільнює швидкість виведення ципрофлоксацину нирками. Одночасне застосування ципрофлоксацину та препаратів, що містять пробенецид, призводить до підвищення концентрації ципрофлоксацину у сироватці крові.
Метотрексат.
При одночасному застосуванні метотрексату та ципрофлоксацину може сповільнюватися нирково-канальцевий транспорт метотрексату, що може супроводжуватись підвищенням концентрації метотрексату у плазмі крові. При цьому може збільшуватись ймовірність розвитку побічних ефектів метотрексату. У зв'язку з цим за пацієнтами, які отримують одночасно терапію метотрексатом та ципрофлоксацином, має бути встановлене ретельне спостереження.
Тизанідін. В результаті клінічного дослідження за участю здорових добровольців при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та препаратів, що містять тизанідин, виявлено збільшення концентрації тизанідину в плазмі крові: збільшення максимальної концентрації (Сmax) у 7 разів (від 4 до 21 разу), збільшення показника площа під фармакокінетичною кривою. концентрація-час» (AUC) – у 10 разів (від 6 до 24 разів). Зі збільшенням концентрації тизанідину в сироватці крові пов'язані гіпотензивні (зниження артеріального тиску) та седативні (сонливість, млявість) побічні явища. Таким чином, одночасне застосування ципрофлоксацину та препаратів, що містять тизанідин, протипоказане.
Дулоксетін.
У ході проведення клінічних досліджень було показано, що одночасне застосування дулоксетину та потужних інгібіторів ізоферменту CYP450 1A2 (таких як флувоксамін) може вести до збільшення AUC та Сmax дулоксетину. Незважаючи на відсутність клінічних даних про можливу взаємодію з ципрофлоксацином, можна передбачати ймовірність подібної взаємодії при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та дулоксетину.
Ропінірол.
Одночасне застосування ропініролу та ципрофлоксацину, помірного інгібітора ізоферменту CYP450 1A2, призводить до збільшення Сmax та AUC ропініролу на 60 та 84 %, відповідно. Слід контролювати побічні ефекти ропініролу під час його спільного застосування з ципрофлоксацином та протягом короткого часу після завершення комбінованої терапії.
Лідокаїн.
У дослідженні на здорових добровольцях було встановлено, що одночасне застосування препаратів, що містять лідокаїн, та ципрофлоксацину, помірного інгібітора ізоферменту CYP450 1A2, призводить до зниження кліренсу лідокаїну на 22% при внутрішньовенному введенні. Незважаючи на хорошу переносимість лідокаїну, при одночасному застосуванні з ципрофлоксацином можливе посилення побічних ефектів унаслідок взаємодії.
Клозапін.
При одночасному застосуванні клозапіну та ципрофлоксацину у дозі 250 мг протягом 7 днів спостерігалося збільшення сироваткових концентрацій клозапіну та N-десметилклозапіну на 29 % та 31 % відповідно. Слід контролювати стан пацієнта та за необхідності проводити корекцію режиму дозування клозапіну під час його спільного застосування з ципрофлоксацином та протягом короткого часу після завершення комбінованої терапії.
Сілденафіл.
При одночасному застосуванні у здорових добровольців ципрофлоксацину в дозі 500 мг та силденафілу в дозі 50 мг відзначалося збільшення Сmax та ППК силденафілу в 2 рази. У зв'язку з цим застосування цієї комбінації можливе тільки після оцінки співвідношення користь/ризик.
Антагоністи вітаміну До.
Спільне застосування ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К (наприклад, варфарину, аценокумаролу, фенпрокумону, флуїндону) може призводити до посилення їх антикоагулянтної дії. Величина цього ефекту може змінюватись в залежності від супутніх інфекцій, віку та загального стану пацієнта, тому складно оцінити вплив ципрофлоксацину на збільшення МНО (міжнародне нормалізоване ставлення). Слід досить часто контролювати МНО під час спільного застосування ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К, а також протягом короткого часу після завершення комбінованої терапії.
ПередозуванняСимптоми: специфічних симптомів немає.
Лікування: специфічний антидот невідомий. Необхідно ретельно контролювати стан хворого, забезпечити достатнє надходження рідини, створити кислу реакцію сечі. За допомогою гемо- або перитонеального діалізу може бути виведена лише незначна (менше 10%) кількість препарату. З метою профілактики розвитку кристалурії рекомендується моніторувати функцію нирок, включаючи рН та кислотність сечі.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Протимікробний засіб, фторхінолон.
Фармакодинаміка:
Протимікробний засіб широкого спектра дії, похідний хінолону, пригнічує бактеріальну ДНК-гіразу (топоізомерази II і IV, відповідальні за процес суперспіралізації хромосомної ДНК навколо ядерної РНК, що необхідно для зчитування генетичної інформації), порушує синтез ДНК, ріст та поділ бактерій; викликає виражені морфологічні зміни (у т.ч. клітинної стінки та мембран) та швидку загибель бактеріальної клітини. Діє бактерицидно на грамнегативні організми в період спокою та поділу (т.к. впливає не тільки на ДНК-гіразу, а й викликає лізис клітинної стінки), на грампозитивні мікроорганізми – тільки в період поділу. Низька токсичність клітин макроорганізму пояснюється відсутністю у яких ДНК-гиразы. На тлі прийому ципрофлоксацину не відбувається паралельного вироблення стійкості до інших антибіотиків, що не належить до групи інгібіторів гірази, що робить його високоефективним по відношенню до бактерій, які стійкі, наприклад, до аміноглікозидів, пеніцилінів, цефалоспоринів, тетрациклінів. До ципрофлоксацину чутливі грамнегативні аеробні бактерії: ентеробактерії (Escherichia coli, Salmonella spp., Shigella spp., Citrobacter spp., Klebsiella spp., Enterobacter spp., Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Serratia marces. , Morganella morganii, Vibrio spp., Yersinia spp. ), ін. ителі - Legionella pneumophila, Brucella spp., Listeria monocytogenes, Mycobacterium tuberculosis, Mycobacterium kansasii; грампозитивні аеробні бактерії: Staphylococcus spp. (Staphylococcus aureus, Staphylococcus haemolyticus, Staphylococcus hominis, Staphylococcus saprophyticus), Streptococcus spp. (Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae). Більшість стафілококів, стійких до метициліну, є резистентними і до ципрофлоксацину. Чутливість Streptococcus pneumoniae, Enterococcus faecalis, Mycobacterium avium (розташованих внутрішньоклітинно) – помірна (для їх придушення потрібні високі концентрації). До ципрофлоксацину також чутливий Bacillus anthracis. До препарату резистентні: Bacteroides fragilis, Pseudomonas cepacia, Pseudomonas maltophilia, Ureaplasma urealyticum, Clostridium difficile, Nocardia asteroides. Не ефективний щодо Treponema pallidum.
Фармакокінетика:
Після внутрішньовенної інфузії 200 мг або 400 мг час, необхідний досягнення максимальної концентрації (TCmax) - 60 хв, максимальна концентрація (Cmax) – 2,1 і 4,6 мкг/мл відповідно, зв'язок з білками плазми – 20-40 %. Добре розподіляється у тканинах організму (виключаючи тканину, багату жирами, наприклад нервову тканину). Концентрація у тканинах у 2-12 разів вища, ніж у плазмі. Терапевтичні концентрації досягаються в слині, мигдаликах, печінці, жовчному міхурі, жовчі, кишечнику, органах черевної порожнини і малого тазу (ендометрії, фалопієвих трубах і яєчниках, матці), насінній рідині, тканині передміхурової залози, нирках і сечовивідних органах, секреті, кістковій тканині, м'язах, синовіальній рідині та суглобових хрящах, перитонеальній рідині, шкірі. У спинномозкову рідину проникає в невеликій кількості, де його концентрація за відсутності запалення мозкових оболонок становить 6-10% від такої в сироватці крові, а при запалених - 14-37%. Ципрофлоксацин добре проникає також у очну рідину, плевру, очеревину, лімфу через плаценту. Концентрація ципрофлоксацину в нейтрофілах крові у 2-7 разів вища, ніж у сироватці крові. Активність дещо знижується при значеннях pH менше 6. Метаболізується у печінці (15-30%) з утворенням малоактивних метаболітів (діетилципрофлоксацин, сульфоципрофлоксацин, оксоціпрофлоксацин, формілципрофлоксацин). Період напіввиведення (T1/2) - 5-6 годин - при внутрішньовенному введенні, при хронічній нирковій недостатності - до 12 годин. 10%), решта - через шлунково-кишковий тракт (ЖКТ). Невелика кількість виводиться із грудним молоком. Після внутрішньовенного введення концентрація у сечі протягом перших 2 годин після введення майже в 100 разів більша, ніж у сироватці крові, що значно перевищує мінімальну переважну концентрацію для більшості збудників інфекцій сечовивідних шляхів. Нирковий кліренс – 3-5 мл/хв/кг; загальний кліренс – 8-10 мл/хв/кг. При хронічній нирковій недостатності (кліренс креатиніну (КК) вище 20 мл/хв) відсоток препарату, що виводиться через нирки, знижується, але кумуляції в організмі не відбувається внаслідок компенсаторного збільшення метаболізму препарату та виведення через ШКТ. що значно перевищує мінімальну переважну концентрацію більшості збудників інфекцій сечовивідних шляхів. Нирковий кліренс – 3-5 мл/хв/кг; загальний кліренс – 8-10 мл/хв/кг. При хронічній нирковій недостатності (кліренс креатиніну (КК) вище 20 мл/хв) відсоток препарату, що виводиться через нирки, знижується, але кумуляції в організмі не відбувається внаслідок компенсаторного збільшення метаболізму препарату та виведення через ШКТ. що значно перевищує мінімальну переважну концентрацію більшості збудників інфекцій сечовивідних шляхів. Нирковий кліренс – 3-5 мл/хв/кг; загальний кліренс – 8-10 мл/хв/кг. При хронічній нирковій недостатності (кліренс креатиніну (КК) вище 20 мл/хв) відсоток препарату, що виводиться через нирки, знижується, але кумуляції в організмі не відбувається внаслідок компенсаторного збільшення метаболізму препарату та виведення через ШКТ.
Вагітність та годування груддюПротипоказаний.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаНаведені нижче небажані реакції класифіковані за частотою розвитку наступним чином: «дуже часто» (> 10 %), «часто» (> 1 % та < 10 %), «нечасто» (> 0,1 % та < 1 %), « рідко» > 0,01% та < 0,1%), «дуже рідко» (< 0,01%), «частота невідома». Небажані реакції, які були зафіксовані лише під час постмаркетингових спостережень, частота яких не оцінювалася, позначені «невідомо».
Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто – грибкові суперінфекції; рідко - псевдомембранозний коліт (у дуже поодиноких випадках з можливим смертельним наслідком).
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто – еозинофілія; рідко – лейкопенія, анемія, нейтропенія, лейкоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитемія; дуже рідко – гемолітична анемія, агранулоцитоз, панцитопенія (загрозливе для життя), пригнічення кісткового мозку (загрозливе для життя).
Порушення з боку імунної системи: рідко – алергічні реакції, алергічний набряк/ангіоневротичний набряк; дуже рідко – анафілактичні реакції, анафілактичний шок (загрозливий для життя), сироваткова хвороба.
Порушення з боку обміну речовин і харчування: нечасто - зниження апетиту та кількості їжі; рідко – гіперглікемія, гіпоглікемія.
Порушення психіки: нечасто – психомоторна гіперактивність/ажитація; рідко - сплутаність свідомості та дезорієнтація, тривожність, порушення сновидінь (нічні кошмари), депресія (яка може призводити до самоушкоджуючої поведінки, такої як суїцидальні вчинки/думки, а також спроба суїциду або суїцид), галюцинації; дуже рідко – психотичні реакції (які можуть призводити до самоушкоджуючої поведінки, такої як суїцидальні вчинки/думки, а також спроба суїциду або суїцид).
Порушення з боку нервової системи: нечасто – головний біль, запаморочення, порушення сну, порушення смаку; рідко – парестезії та дизестезії, гіпестезії, тремор, судоми (включаючи напади епілепсії), вертиго; дуже рідко - мігрень, порушення координації рухів, порушення нюху, гіперестезія, внутрішньочерепна гіпертезія (доброякісна); частота невідома – периферична нейропатія та полінейропатія. Порушення органу зору: рідко – розлад зору; дуже рідко – порушення колірного сприйняття.
Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко – шум у вухах, втрата слуху; дуже рідко – порушення слуху. Порушення з боку серця: рідко – тахікардія; частота невідома – подовження інтервалу QT, шлуночкові аритмії (у тому числі типу «пірует» (частіше у пацієнтів, які мають схильність до розвитку подовження інтервалу QT)).
Порушення з боку судин: рідко – вазодилатація, зниження артеріального тиску, відчуття «припливу» крові до обличчя; дуже рідко – васкуліт.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко – порушення дихання (включаючи бронхоспазм).
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, діарея; нечасто – блювання, біль у животі, диспепсія, метеоризм; дуже рідко – панкреатит.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – підвищення активності «печінкових» трансаміназ, підвищення концентрації білірубіну; рідко – порушення функції печінки, жовтяниці, гепатиту (неінфекційного); дуже рідко – некроз тканин печінки (у вкрай поодиноких випадках прогресуючий до загрозливого життя печінкової недостатності).
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – висипання, свербіж, кропив'янка; рідко – фотосенсибілізація, утворення пухирів; дуже рідко - петехії, мультиформна еритема малих форм, вузлувата еритема, синдром Стівенса-Джонсона (злоякісна ексудативна еритема), у тому числі потенційно загрозливий для життя, Синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз), у тому числі потенційно; частота невідома – гостра генералізована пустульозна екзантема.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто – артралгія, скелетно-м'язовий біль (у тому числі біль у кінцівках, біль у спині, біль у грудях); рідко – міалгія, артрит, підвищення м'язового тонусу, м'язові судоми; дуже рідко – м'язова слабкість, тендиніт, розрив сухожиль (переважно ахіллових), загострення симптомів міастенії.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – порушення функції нирок; рідко – ниркова недостатність, гематурія, кристалурія, тубулоінтерстиціальний нефрит. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – реакції у місці введення; нечасто – больовий синдром неспецифічної етіології, загальне нездужання, пропасниця; рідко – набряки, пітливість (гіпергідроз); дуже рідко – порушення ходи.
Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – підвищення активності лужної фосфатази у крові; рідко – зміна вмісту протромбіну, підвищення активності амілази; частота невідома - підвищення МНО (у пацієнтів, які отримують антагоністи вітаміну К).
Частота розвитку наступних небажаних реакцій при внутрішньовенному введенні та при застосуванні ступінчастої терапії ципрофлоксацином (при внутрішньовенному введенні препарату з подальшим його прийомом внутрішньо) вище, ніж при прийомі препарату внутрішньо: часто – блювання, підвищення активності «печінкових» трансаміназ, висипання; нечасто – тромбоцитопенія, тромбоцитемія, сплутаність свідомості та дезорієнтація, галюцинації, парестезії та дизестезії, судоми, вертиго, порушення зору, втрата слуху, тахікардія, вазодилатація, зниження артеріального тиску, оборотні порушення функції печінки, жовтяниця; рідко панцитопенія, депресія кісткового мозку, анафілактичний шок, психотичні реакції, мігрень, порушення нюху, порушення слуху, васкуліт, панкреатит, некроз тканин печінки, петехії, розрив сухожиль.
Діти.
Діти часто повідомлялося про розвиток артропатій.
особливі вказівкиТяжкі інфекції, стафілококові інфекції та інфекції, зумовлені грампозитивними та анаеробними бактеріями.
Монотерапія ципрофлоксацином не є відповідним методом лікування тяжких інфекцій, у тому числі при підозрі на інфекцію, спричинену грампозитивними та/або анаеробними мікроорганізмами. У таких випадках потрібне призначення відповідних антибактеріальних препаратів.
Інфекції, зумовлені Streptococcus pneumonia.
Ципрофлоксацин не є препаратом вибору при підозрюваній або встановленій пневмонії, спричиненій Streptococcus pneumonia.
Інфекції статевих шляхів.
При лікуванні пацієнтів з епідідимоорхітом та запальними захворюваннями органів тазу слід враховувати, що дані інфекції можуть бути спричинені штамами Neisseria gonorrhoeae, резистентними до фторхінолонів. Емпіричне призначення ципрофлоксацину для лікування таких пацієнтів можливе лише у комбінації з іншими антибактеріальними препаратами, активними щодо даного збудника (наприклад, цефалоспоринами). Якщо на фоні терапії ципрофлоксацином протягом 3 діб не відмічено клінічного покращення стану пацієнта, терапія має бути змінена.
Інфекції сечовивідних шляхів.
Слід враховувати локальні дані щодо резистентності до фторхінолонів Escherichia coli (найчастіший збудник інфекцій сечовивідних шляхів). Інфекції черевної порожнини На сьогоднішній день дані щодо ефективності застосування ципрофлоксацину для лікування пацієнтів з післяопераційними інфекціями черевної порожнини обмежені.
Діарея мандрівників.
Перед призначенням препарату слід взяти до уваги дані щодо поширеності резистентності до фторхінолонів у країнах, відвіданих пацієнтом перед розвитком захворювання.
Інфекції кісток та суглобів.
При лікуванні інфекцій зазначеної локалізації ціпрофлоксацин слід призначати у комбінації з іншими антибактеріальними препаратами з урахуванням результатів мікробіологічного дослідження.
Легенева форма сибірки.
Дані щодо ефективності препарату ципрофлоксацину в лікуванні даного захворювання ґрунтуються в основному на даних чутливості мікроорганізмів в експериментах in vitro та на тваринах. Дані щодо застосування препарату для лікування захворювання у людей обмежені, слід звертатися до національних або міжнародних рекомендацій.
Ризик розвитку суперінфекції.
Під час або після завершення курсу лікування ципрофлоксацином можливі явища надмірного зростання штамів резистентних мікроорганізмів, зокрема без клінічних ознак суперінфекції.
резистентність.
Під час або після завершення курсу лікування ципрофлоксацином можливі явища надмірного зростання штамів резистентних мікроорганізмів, зокрема без клінічних ознак суперінфекції. Ризик появи резистентних штамів особливо високий у разі проведення тривалих курсів терапії, лікування нозокоміальних (внутрішньолікарняних) інфекцій та/або у разі інфекцій, викликаних представниками Staphylococcus spp. та Pseudomonas spp.
Порушення центральної нервової системи.
У пацієнтів, які застосовують фторхінолони, у тому числі ципрофлоксацин, зареєстровані випадки сенсорної та сенсомоторної аксональної полінейропатії, що вражає дрібні та (або) великі аксони, і призводить до парестезії, гіпостезії, дизестезії та слабкості. Симптоми можуть проявитися невдовзі після початку застосування та бути незворотними. Якщо у пацієнта розвиваються симптоми нейропатії, включаючи біль, печіння, поколювання, оніміння та (або) слабкість, або інші порушення чутливості, включаючи тактильну, больову, температурну, вібраційну чутливість та почуття застосування препарату ципрофлоксацин необхідно негайно припинити. Ципрофлоксацин, як і інші фторхінолони, може знижувати поріг судомної готовності та провокувати розвиток судом аж до розвитку епілептичного статусу. Пацієнтам з епілепсією, які перенесли захворювання ЦНС (наприклад, зниження порога судомної готовності, судомні напади в анамнезі, порушення мозкового кровообігу, органічні ураження головного мозку або інсульт) у зв'язку з загрозою розвитку побічних реакцій з боку ЦНС препарати ципрофлоксацину слід застосовувати тільки в тих випадках, коли очікуваний клінічний ефект перевершує можливий ризик розвитку побічного ефекту препарату. При виникненні судом препарат слід відмінити. коли очікуваний клінічний ефект перевершує ризик розвитку побічного ефекту препарату. При виникненні судом препарат слід відмінити. коли очікуваний клінічний ефект перевершує ризик розвитку побічного ефекту препарату. При виникненні судом препарат слід відмінити.
Порушення функції нирок та сечової системи.
Оскільки ципрофлоксацин виводиться переважно нирками, у пацієнтів із порушенням функції нирок потрібна корекція дози препарату. При застосуванні ципрофлоксацину повідомлялося про випадки розвитку кристалурії. Щоб уникнути розвитку кристалурії неприпустиме перевищення рекомендованої добової дози, необхідно також достатнє споживання рідини та підтримання кислої реакції сечі.
Порушення функції печінки.
При застосуванні ципрофлоксацину спостерігалися випадки некрозу печінки та життєзагрозливої печінкової недостатності. За наявності симптомів захворювання печінки, таких як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж, болючість живота, застосування ципрофлоксацину слід припинити. У пацієнтів, які приймають ципрофлоксацин та перенесли захворювання печінки, може спостерігатися тимчасове підвищення активності «печінкових» трансаміназ, лужної фосфатази або холестатична жовтяниця.
Порушення з боку кістково-м'язової системи.
При застосуванні ципрофлоксацину можуть спостерігатися випадки тендиніту та розриву сухожиль (переважно ахілового сухожилля), іноді двостороннього, вже протягом перших 48 годин після початку терапії. Запалення та розрив сухожилля можуть виникнути навіть через кілька місяців після припинення лікування ципрофлоксацином. У пацієнтів похилого віку та у пацієнтів із захворюваннями сухожиль, які одночасно отримують лікування кортикостероїдами, існує підвищений ризик виникнення тендинопатії. За перших ознак тендиніту (болісний набряк у ділянці суглоба, запалення) ципрофлоксацин слід скасувати, виключити фізичні навантаження, оскільки існує ризик розриву сухожилля, а також проконсультуватися з лікарем. Ципрофлоксацин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на захворювання сухожиль, пов'язані з прийомом хінолонів.
Гіперчутливість.
Іноді вже після прийому першої дози ципрофлоксацину може розвинутись гіперчутливість до препарату, у тому числі алергічні реакції, про що слід негайно повідомити лікаря. У поодиноких випадках після першого застосування можуть виникнути анафілактичні реакції аж до анафілактичного шоку. У цих випадках застосування ципрофлоксацину слід негайно припинити та провести відповідне лікування. Місцеві реакції При внутрішньовенному введенні ципрофлоксацину можливе виникнення місцевої запальної реакції у місці введення препарату (набряк, біль). Ця реакція зустрічається частіше, якщо час інфузії становить 30 хвилин або менше. Реакція швидко проходить після закінчення інфузії і не є протипоказанням для подальшого введення препарату, якщо її перебіг не ускладниться.
Діагностика туберкульозу.
В умовах in vitro ципрофлоксацин може заважати бактеріологічному дослідженню Mucobacterium tuberculosis, пригнічуючи її зростання, що може призводити до хибно-негативних результатів при діагностиці даного збудника у пацієнтів, які приймають ципрофлоксацин. Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (Г-6-ФДГ) У пацієнтів з дефіцитом Г-6-ФДГ, які отримують ципрофлоксацин, спостерігалися гемолітичні реакції. Призначення ципрофлоксацину даної категорії пацієнтів можливе лише у тому випадку, коли потенційна користь від застосування препарату перевищує можливий ризик. Необхідний ретельний контроль за станом пацієнта.
Гіпоглікемія.
Як і на фоні прийому інших фторхінолонів, при застосуванні ципрофлоксацину можливе зниження концентрації глюкози в плазмі крові, головним чином у пацієнтів, які страждають на цукровий діабет, особливо похилого віку. При призначенні ципрофлоксацину пацієнтам із цукровим діабетом необхідно ретельно контролювати концентрацію глюкози у плазмі крові.
Застосування препарату у дітей та підлітків.
Було встановлено, що ціпрофлоксацин, як і інші препарати цього класу, викликає артропатію великих суглобів у тварин. При аналізі існуючих на сьогоднішній день даних щодо безпеки застосування ципрофлоксацину у дітей віком до 18 років, більшість з яких має муковісцидоз легень, не встановлено зв'язку між пошкодженням хряща або суглобів та прийомом препарату. Ципрофлоксацин слід призначати дітям та підліткам у суворій відповідності до рекомендацій щодо лікування пацієнтів цієї вікової категорії. Пацієнтам з муковісцидозом препарат повинен призначатися фахівцями, які мають досвід лікування дітей із патологією. Не рекомендується використовувати ципрофлоксацин у дітей для лікування інших захворювань, крім ускладнень муковісцидозу (у дітей віком від 5 до 17 років), пов'язаних із Pseudomonas aeruginosa, і для лікування та профілактики легеневої сибірки (після передбачуваного або доведеного інфікування Bacillus anthracis). Внаслідок ризику розвитку небажаних ефектів з боку кісток та суглобів, дітям препарат слід призначати лише після ретельної оцінки потенційної користі та ризику терапії.
Порушення з боку серця.
Ципрофлоксацин впливає на подовження інтервалу QT. Враховуючи, що для жінок характерна більша середня тривалість інтервалу QT у порівнянні з чоловіками, вони більш чутливі до препаратів, що спричиняють подовження інтервалу QT. У пацієнтів похилого віку також відзначається підвищена чутливість до дії препаратів, що викликають подовження інтервалу QT. Ципрофлоксацин слід застосовувати з обережністю у комбінації з препаратами, що подовжують інтервал QT (наприклад, антиаритмічними препаратами класів IA та III, трициклічними антидепресантами, макролідами, нейролептиками), у пацієнтів з підвищеним ризиком подовження інтервалу QT або розвитку аритмії типу вродженого подовження інтервалу QT, захворювання серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія), електролітний дисбаланс (наприклад,
Шлунково-кишковий тракт.
При виникненні під час або після лікування ципрофлоксацином тяжкої та тривалої діареї слід виключити діагноз псевдомембранозного коліту, який потребує негайного відміни препарату та призначення відповідного лікування. Протипоказане застосування препаратів, що гальмують перистальтику кишечнику.
Шкірні покриви.
У період лікування слід уникати УФ-опромінення (в т.ч. контакту з прямим сонячним промінням). Лікування слід припинити, якщо спостерігаються реакції фотосенсибілізації (наприклад, у разі змін шкірних покривів, що нагадують сонячні опіки). Цитохром Р450 Ципрофлоксацин є помірним інгібітором ізоферментів CYP450 1A2. Слід бути обережним при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та препаратів, що метаболізуються цими ферментами (у тому числі теофілін, метилксантин, кофеїн, дулоксетин, клозапін, ропінірол, оланзапін), так як збільшення концентрації цих препаратів у сироватці крові, обумовлене інгібуванням специфічні небажані реакції. Спільне застосування ципрофлоксацину та тизанідину протипоказане.
Вміст хлориду натрію.
Слід враховувати вміст хлориду натрію в розчині ципрофлоксацину при лікуванні пацієнтів, у яких споживання натрію обмежене (серцева недостатність, ниркова недостатність, нефротичний синдром).
При одночасному внутрішньовенному введенні ципрофлоксацину та лікарських засобів для загальної анестезії групи похідних барбітурової кислоти необхідний постійний контроль частоти серцевих скорочень, артеріального тиску, електрокардіограми.
Пацієнтам з тяжкою міастенією gravis ципрофлоксацин слід застосовувати з обережністю, оскільки можливе загострення симптомів. Під час тривалої терапії ципрофлоксацином рекомендується регулярно контролювати показники загального аналізу крові, функції нирок та печінки.
Умови зберіганняУ захищеному від світла місці за нормальної температури від 5 до 25°С. Заморожування не допускається. Зберігати у місцях, недоступних для дітей.
Спосіб застосування та дозивнутрішньовенно інфузійно; тривалість інфузії становить 30 хвилин при дозі 200 мг та 60 хвилин – при дозі 400 мг. Інфузійні розчини, готові до використання, можна змішувати з 0,9 % розчином натрію хлориду, розчином Рінгера та Рінгер-лактату, 5 % і 10 % розчином декстрози, 10 % розчином фруктози, а також розчином, що містить 5 % розчин декстрози з 0,225 або 0,45% розчином хлориду натрію.
При інфекціях нижніх дихальних шляхів 200-400 мг двічі на добу.
При інфекціях сечових шляхів: гострі неускладнені – 100 мг 2 рази на добу; цистит у жінок (до менопаузи) – одноразово 100 мг; ускладнені – 200 мг двічі на добу.
При неускладненій гонореї – 100 мг одноразово, при екстрагенітальній – 100 мг двічі на добу.
Інфекційна діарея – 200 мг двічі, курс лікування – 5-7 днів.
Особливо важкі інфекції (стрептококова пневмонія, інфекційні ускладнення муковісцидозу, інфекції кісток та суглобів, септицемія, перитоніт), особливо спричинені Pseudomonas, Staphylococcus – 400 мг 3 рази на добу.
Легенева форма сибірки (лікування та профілактика): 400 мг 2 рази на добу.
Для профілактики інфекцій при хірургічних втручаннях – 200–400 мг за 0,5–1 год до операції; при тривалості операції понад 4 години вводять повторно в тій же дозі.
При інших інфекціях (залежно від тяжкості перебігу) – 200-400 мг двічі на добу.
Пацієнтам похилого віку призначають нижчі дози залежно від тяжкості інфекції та показника КК.
У педіатрії: при лікуванні ускладнень, спричинених Pseudomonas aeruginosa у дітей з муковісцидозом легень від 5 до 17 років – 10 мг/кг 3 рази на добу (максимальна доза 1200 мг). Тривалість лікування – 10-14 днів.
При легеневій формі сибірки (профілактика та лікування) – 10 мг/кг 2 рази на день. Максимальна разова доза – 400 мг, добова – 800 мг. Загальна тривалість прийому ципрофлоксацину – 60 днів.
Хронічна ниркова недостатність (ХНН): при швидкості клубочкової фільтрації (КК 31-60 мл/хв/1,73 кв. м або сироваткової концентрації креатиніну від 1,4 до 1,9 мг/100 мл) максимальна добова доза – 800 мг.
При швидкості клубочкової фільтрації (КК нижче 30 мл/хв/1,73 кв. м. або сироваткової концентрації креатиніну вище 2 мг/100 мл) та при проведенні гемодіалізу максимальна добова доза – 400 мг; при гемодіалізі ціпрофлоксацин вводять після сеансу гемодіалізу.
При перитонеальному діалізі інфузійний розчин додається до діалізу (внутрішньоперитонеально) у дозі 50 мг на 1 л діалізату 4 рази на добу (кожні 6 годин). Середній курс лікування: 1 день – при гострій неускладненій гонореї та циститі; до 7 днів – при інфекціях нирок, сечовивідних шляхів та черевної порожнини; протягом усього періоду нейтропенічної фази – у хворих з ослабленими захисними силами організму, але не більше 2 місяців – при остеомієліті та 7-14 днів – при всіх інших інфекціях. При стрептококових інфекціях через небезпеку пізніх ускладнень лікування повинно тривати не менше 10 днів.
У хворих на імунодефіцит лікування проводять протягом усього періоду нейтропенії. Лікування слід проводити не менше 3 днів після нормалізації температури тіла або зникнення клінічних симптомів. Після внутрішньовенного застосування можна продовжити лікування перорально.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Ципрофлоксацин раствор для инф 2мг/мл 100мл флп/э пакеты п/э,пачки карт производится компанией Импорт. На нашем сайте в свободном доступе можно купить Ципрофлоксацин раствор для инф 2мг/мл 100мл флп/э пакеты п/э,пачки карт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Ципрофлоксацин раствор для инф 2мг/мл 100мл флп/э пакеты п/э,пачки карт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Офтоципро мазь гл. 0.3% 3г туба татхимфармпрепараты Офтоципро мазь гл. 0.3% 3г туба татхимфармпрепараты, Ципринол таб п/об пленочной 500мг 10 шт Ципринол таб п/об пленочной 500мг 10 шт, Ципролет капли гл. 0.3% 5мл фл-кап. Ципролет капли гл. 0.3% 5мл фл-кап., Ципролет таб п/об пленочной 250мг 10 шт Ципролет таб п/об пленочной 250мг 10 шт, Ципролет таб п/об пленочной 500мг 10 шт Ципролет таб п/об пленочной 500мг 10 шт, Ципромед капли гл. 0.3% 5мл фл-кап. Ципромед капли гл. 0.3% 5мл фл-кап., Ципромед капли ушн. 0.3% 10мл фл-кап. Ципромед капли ушн. 0.3% 10мл фл-кап., Ципрофлоксацин-акос капли гл. 0.3% 5мл фл-кап. Ципрофлоксацин-акос капли гл. 0.3% 5мл фл-кап., Ципрофлоксацин буфус капли гл. 0.3% 10мл renewal Ципрофлоксацин буфус капли гл. 0.3% 10мл renewal, Ципрофлоксацин раствор для инф. 2мг/мл 100мл бут. 1 шт Ципрофлоксацин раствор для инф. 2мг/мл 100мл бут. 1 шт, Ципрофлоксацин раствор для инф 2мг/мл 100мл фл Ципрофлоксацин раствор для инф 2мг/мл 100мл фл, Ципрофлоксацин таб п/об пленочной 250мг 10 шт Ципрофлоксацин таб п/об пленочной 250мг 10 шт, Ципрофлоксацин таб п/об пленочной 250мг 10 шт озон Ципрофлоксацин таб п/об пленочной 250мг 10 шт озон, Ципрофлоксацин таб п/об пленочной 500мг 10 шт Ципрофлоксацин таб п/об пленочной 500мг 10 шт, Ципрофлоксацин таб п/об пленочной 500мг 10 шт озон Ципрофлоксацин таб п/об пленочной 500мг 10 шт озон, Ципрофлоксацин-Тева таб п/п/об 500мг 10 шт Ципрофлоксацин-Тева таб п/п/об 500мг 10 шт, Ципрофлоксацин экоцифол таб п/об пленочной 500мг 10 шт Ципрофлоксацин экоцифол таб п/об пленочной 500мг 10 шт, Цифран од таб п/об пленочной пролонг. 1000мг 10 шт Цифран од таб п/об пленочной пролонг. 1000мг 10 шт, Цифран од таб п/об пленочной пролонг. 500мг 10 шт Цифран од таб п/об пленочной пролонг. 500мг 10 шт, Цифран таб п/об пленочной 250мг 10 шт Цифран таб п/об пленочной 250мг 10 шт, Цифран таб п/об пленочной 500мг 10 шт Цифран таб п/об пленочной 500мг 10 шт.
Пока нет комментариев