Ципралекс таб п/об 10мг 14 шт
Топ продаж
Суперцена
Ципралекс - це антидепресант, який містить есциталопрам, селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну. Цей препарат не має здатності зв'язуватися з рядом рецепторів, що зменшує його побічні ефекти. Ципралекс метаболізується в печінці та виділяється через нирки. Рівноважна концентрація досягається через 1 тиждень, а у літніх людей виводиться повільніше, ніж у молодших пацієнтів. Ципралекс є ефективним та безпечним препаратом для лікування депресії та інших психічних розладів.
Ципралекс таб п/об 10мг 14 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
Есциталопраму оксалат 12,77 мг, що еквівалентно 10 мг есциталопраму.
Допоміжні речовини:
Тальк 7,0 мг, кроскармеллозу натрію 4,5 мг, целюлоза мікрокристалічна 97,49 мг, кремнію діоксид колоїдний 1,99 мг, магнію стеарат 1,25 мг.
Оболонка - гіпромелоза 5сР 2,19 мг, макрогол 0,20 мг, титану діоксид (Е 171) 0,73 мг.
Опис:
Овальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, білого кольору з ризиком та маркуванням «E» та «L» симетрично навколо ризики.
Форма випуску:
Пігулки, вкриті плівковою оболонкою, 10 мг.
По 14 таблеток у контурну коміркову упаковку (блістер) із ПВХ/ПЕ/ПВДХ та фольги алюмінієвої. 1 блістер з інструкцією із застосування в картонну пачку.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до есциталопраму та інших компонентів препарату; одночасний прийом неселективних незворотних інгібіторів моноамінооксидази (МАО); одночасний прийом пімозиду;
дитячий та підлітковий вік (до 18 років) (ефективність та безпека застосування не підтверджені).
З обережністю: виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) нижче 30 мл/хв), манія та гіпоманія, фармакологічно неконтрольована епілепсія, виражена суїцидальна поведінка, цукровий діабет, цироз печінки, схильність до кровотеч; одночасний прийом з інгібітором МАО А (моклобемідом) та інгібітором МАО B (селегіліном); серотонінергічними лікарськими препаратами; препаратами, що знижують поріг судомної готовності; літієм, триптофанами; лікарськими препаратами, що містять звіробій продірявлений; пероральними антикоагулянтами та лікарськими препаратами, що впливають на згортання крові; препаратами, здатними спричинити гіпонатріємію; препаратами, що метаболізуються за участю ізоферменту CYP2C19; етанолом; електросудомна терапія; літній вік; вагітність, період грудного вигодовування.
Дозування10 мг
Показання до застосуванняДепресивні епізоди будь-якого ступеня важкості.
Панічне розлад з/без агорафобії.
Соціальний тривожний розлад (соціальна фобія).
Генералізований тривожний розлад.
Обсесивно-компульсивний розлад.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиФармакодинамічна взаємодія
Неселективні необоротні інгібітори МАО Повідомлялося про виникнення серйозних небажаних реакцій при одночасному прийомі СІЗЗЗ та неселективних необоротних інгібіторів МАО, а також при початку прийому інгібіторів МАО хворими, які незадовго до цього припинили прийом СІОЗ. У деяких випадках у пацієнтів розвивався серотоніновий синдром.
Застосовувати есциталопрам одночасно з неселективними необоротними інгібіторами МАО заборонено. Прийом есциталопраму може бути розпочато через 14 днів після відміни прийому незворотних інгібіторів МАО. Перед початком прийому неселективних незворотних інгібіторів МАО має пройти не менше ніж 7 днів після закінчення прийому есциталопраму.
Зворотний селективний інгібітор МАО А (моклобемід) Через ризик розвитку серотонінового синдрому не рекомендується застосовувати есциталопрам одночасно з інгібітором МАО А моклобемідом. Якщо прийом такої комбінації препаратів визнаний клінічно необхідним, рекомендується розпочати з мінімально можливих доз, а також проводити постійний клінічний моніторинг стану пацієнта. Прийом есциталопраму можна розпочати щонайменше через один день після відміни оборотного інгібітора
МАО А моклобеміду.
Необоротний інгібітор МАО B (селегілін) Через ризик розвитку серотонінового синдрому необхідно бути обережним при прийомі есциталопраму одночасно з незворотним інгібітором МАО B селегіліном.
Серотонінергічні лікарські препарати
Спільне застосування із серотонінергічними лікарськими препаратами (наприклад, трамадолом, суматриптаном та іншими триптанами) може призвести до розвитку серотонінового синдрому.
Лікарські препарати, що знижують поріг судомної готовності СІЗЗС можуть знижувати поріг судомної готовності. Потрібно виявляти обережність при одночасному з есциталопрамом застосуванні інших лікарських препаратів, що знижують поріг судомної готовності (трициклічних антидепресантів, СІОЗС, антипсихотичних препаратів (нейролептиків) – похідних фенотіазину, тіоксантену та бутирофенону, - мефлохіну, бупропіану).
Літій, триптофан
Оскільки зареєстровані випадки посилення дії при одночасному застосуванні СІЗЗЗ та літію або триптофану, рекомендується виявляти обережність при одночасному застосуванні есциталопраму з цими препаратами.
Звіробій продірявлений
Одночасне застосування СІОЗС та препаратів, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum), може призвести до збільшення кількості побічних ефектів.
Антикоагулянти та засоби, що впливають на згортання крові
Порушення згортання крові може виникнути при одночасному застосуванні есциталопраму з пероральними антикоагулянтами та лікарськими препаратами, що впливають на згортання крові (наприклад, атиповими нейролептиками та похідними фенотіазину, більшістю трициклічних антидепресантів, ацетилсаліциловою кислотою та нестероїдними препаратами). ). У подібних випадках на початку або закінчення терапії есциталопрамом необхідний ретельний моніторинг згортання крові. Одночасний прийом із нестероїдними протизапальними препаратами може призвести до збільшення кількості кровотеч.
Фармакокінетична взаємодія
Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику есциталопраму.
Метаболізм есциталопраму переважно здійснюється за участю ізоферменту CYP2C19. Найменшою мірою у метаболізмі можуть брати участь ізоферменти CYP3A4 та CYP2D6. Метаболізм основного метаболіту – деметильованого есциталопраму – мабуть, частково каталізується ізоферментом CYP2D6.
Одночасне застосування есциталопраму та омепразолу (інгібітор ізоферменту CYP2C19) призводить до помірного (приблизно 50%) підвищення концентрації есциталопраму у плазмі крові.
Одночасний прийом есциталопраму та циметидину (інгібітора ізоферментів CYP2D6, CYP3А4 та CYP1А2) призводить до підвищення (приблизно 70%) концентрації есциталопраму у плазмі крові.
Таким чином, застосовувати максимально можливі дози есциталопраму одночасно з інгібіторами ізоферменту CYP2C19 (наприклад, омепразолом, флуоксетином, флувоксаміном, лансопразолом, тіклопідином) та циметидином слід з обережністю. При одночасному прийомі есциталопраму та вищезгаданих препаратів на основі клінічної оцінки може знадобитися зменшення дози есциталопраму.
Вплив есциталопраму на фармакокінетику інших лікарських засобів.
Есциталопрам є інгібітором ізоферменту CYP2D6. Необхідно виявляти обережність при одночасному застосуванні есциталопраму та лікарських препаратів, що метаболізуються за допомогою цього ізоферменту та мають малий терапевтичний індекс, наприклад, флекаїніду, пропафенону та метопрололу (у випадках застосування при серцевій недостатності) або медичних препаратів, що в основному метаболізуються за допомогою CYP2D наприклад, антидепресантів: дезіпраміну, кломіпраміну, нортриптиліну або антипсихотичних препаратів: рисперидону, тіоридазину, галоперидолу. У цих випадках може знадобитися корекція дози.
Одночасне застосування есциталопраму та дезіпраміну або метопрололу призводить до дворазового збільшення концентрації двох останніх препаратів.
Есциталопрам може трохи інгібувати ізофермент CYP2C19. Тому рекомендується виявляти обережність при одночасному застосуванні есциталопраму та лікарських препаратів, що метаболізуються ізоферментом CYP2C19.
ПередозуванняДані про передозування есциталопрамом обмежені, у багатьох таких випадках було передозування іншими препаратами. Найчастіше симптоми передозування не виявляються або виявляються слабо.
Випадки передозування есциталопрамом (без прийому інших препаратів) з летальним кінцем поодинокі, в більшості випадків має місце також передозування та іншими препаратами.
Симптоми.
При передозуванні есциталопрамом в основному виникають симптоми з боку центральної нервової системи (від запаморочення, тремору та ажитації до рідкісних випадків розвитку серотонінового синдрому, судомних розладів та коми), з боку шлунково-кишкового тракту (нудота/блювота), серцево-судинної системи ( , тахікардія, подовження інтервалу QT та аритмія) та порушення електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпонатріємія).
Лікування.
Специфічного антидоту немає. Слід забезпечити нормальну прохідність дихальних шляхів, оксигенацію та вентиляцію легень. Слід провести промивання шлунка та призначити активоване вугілля. Промивання шлунка слід провести якнайшвидше після прийому препарату.
Рекомендується контролювати показники роботи серця та інших життєво важливих органів та проводити симптоматичну та підтримуючу терапію.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
антидепресант
Фармакологічні властивості.
Есциталопрам є антидепресантом, селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) з високою афінністю до первинного місця зв'язування. Есциталопрам також зв'язується з алостеричним місцем зв'язування білка-транспортера з афінністю меншою в тисячу разів.
Алостерична модуляція білка-транспортера посилює зв'язування есциталопраму в первинному місці зв'язування, що призводить до повнішого інгібування зворотного захоплення серотоніну.
Есциталопрам не має зовсім або має дуже слабку здатність зв'язуватися з рядом рецепторів, включаючи: серотонінові 5-HT1А, 5-HT2 рецептори, дофамінові D1 і D2 рецептори, альфа1-, альфа2-, бета-адренергічні рецептори, гістамінові H1, муска та опіатні рецептори.
Фармакокінетика:
Всмоктування майже повне і не залежить від їди. Середній час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (Tmax) становить 4 години після багаторазового застосування. Абсолютна біодоступність есциталопраму становить близько 80%.
Здається обсяг розподілу (Vd,бета/F) після перорального застосування становить від 12 до 26 л/кг. Зв'язування есциталопраму та його основних метаболітів з білками плазми нижче 80%. Есциталопрам метаболізується в печінці до деметильованого та дидеметильованого метаболітів. Вони обоє є фармакологічно активними. Азот може окислюватися до метаболіту Nоксиду. Основна речовина та її метаболіти частково виділяються у формі глюкуронідів. Після багаторазового застосування середня концентрація деметилі дидеметилметаболітів зазвичай становить 28-31% і менше 5%, відповідно, від концентрації есциталопраму. Біотрансформація есциталопраму в деметильований метаболіт відбувається головним чином за допомогою ізоферменту CYP2C19. Можлива деяка участь ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6. У осіб із слабкою активністю ізоферменту CYP2C19 концентрація есциталопраму вдвічі вища, ніж у випадках із високою активністю цього ізоферменту. Значних змін концентрації препарату у випадках із слабкою активністю ізоферменту CYP2D6 не було виявлено.
Період напіввиведення (T1/2) після багаторазового застосування становить близько 30 годин. Кліренс при пероральному застосуванні становить приблизно 0,6 л/хв.
У основних метаболітів есциталопраму період напіввиведення більш тривалий. Есциталопрам та його основні метаболіти виводяться печінкою (метаболічний шлях) та нирками; Більшість виводиться як метаболітів із сечею.
Кінетика есциталопраму лінійна. Рівноважна концентрація досягається через 1 тиждень. Середня рівноважна концентрація 50 нмоль/л (від 20 до 125 нмоль/л) досягається за добової дози 10 мг.
У літніх (старше 65 років) есциталопрам виводиться повільніше, ніж у молодших пацієнтів. Кількість речовини, що знаходиться в системному кровотоку, розрахована за допомогою фармакокінетичного показника «площа під кривою» (AUC) у літніх людей на 50% більше, ніж у молодих здорових добровольців.
Вагітність та годування груддюЄ обмежені дані щодо прийому есциталопраму під час вагітності.
Дослідження есциталопраму на тваринах продемонстрували репродуктивну токсичність.
Есциталопрам під час вагітності слід приймати тільки у випадках крайньої необхідності та після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.
Якщо прийом есциталопраму продовжувався на пізніх термінах вагітності, особливо у третьому триместрі, то за новонародженим слід встановити спостереження. Якщо прийом есциталопраму продовжувався аж до пологів або був припинений незадовго до пологів, у новонародженого можливий розвиток симптомів «скасування».
У разі прийому матір'ю СІОЗС/СІОЗСН на пізніх термінах вагітності у новонародженого можуть розвинутись такі побічні ефекти: пригнічення дихання, ціаноз, апное, судомні розлади, стрибки температури, труднощі з годуванням, блювання, гіпоглікемія, гіпертонія, м'язова гіпотонія, нервово-рефлекторна збудливість, дратівливість, летаргійний сон, постійний плач, сонливість, поганий сон.
Ці симптоми можуть виникати внаслідок розвитку синдрому «скасування» або серотонінергічної дії. Найчастіше подібні ускладнення виникають протягом 24 годин після народження.
Дані епідеміологічних досліджень дозволяють припустити, що застосування СІЗЗС під час вагітності, особливо на пізніх термінах, може збільшити ризик розвитку стійкої легеневої гіпертензії у новонароджених (PPHN). Ризик, що спостерігається, склав близько 5 випадків на 1000 вагітностей. У загальній популяції спостерігається 1 – 2 випадки PPHN на 1000 вагітностей.
Очікується, що есциталопрам виділятиметься з грудним молоком, тому під час лікування есциталопрамом годування груддю не рекомендується.
Дані досліджень на тваринах показали, що деякі СІЗЗС можуть впливати на якість сперми. Даних досліджень цього аспекту на тваринах для есциталопраму немає. Повідомлення про застосування деяких СІЗЗС у людини показали, що вплив цих лікарських препаратів на якість сперми є оборотним. Досі впливу есциталопраму на фертильність у людини не спостерігалося.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом лікаря.
Побічні явищаПобічні ефекти найбільше часто розвиваються на першому або другому тижні лікування і потім зазвичай стають менш інтенсивними і виникають рідше при продовженні терапії.
Нижче наведено побічні ефекти, що виникають при прийомі препаратів, що належать до класу СІОЗС і відзначені при прийомі есциталопраму.
Інформація представлена на підставі даних плацебо-контрольованих клінічних досліджень та спонтанних повідомлень. Частота вказана як: дуже часто (>1/10), часто (від >1/100 до <1/10), нечасто (від >1/1000 до <1/100), рідко (від >1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (<1/10000) або невідомо (частоту виникнення не можна оцінити на підставі існуючих даних).
З боку крові та лімфатичної системи: невідомо – тромбоцитопенія.
З боку імунної системи: рідко – анафілактичні реакції.
З боку ендокринної системи: невідомо – недостатня секреція антидіуретичного гормону (АДГ).
Метаболічні порушення та розлади харчування: часто – зниження апетиту, підвищення апетиту, збільшення ваги; нечасто – зниження ваги; невідомо – гіпонатріємія, анорексія.
З боку психіки: часто – тривога, неспокій, незвичайні сновидіння, зниження лібідо, аноргазмія (у жінок); нечасто - бруксизм, ажитація, нервозність, панічні атаки, сплутаність свідомості; рідко – агресія, деперсоналізація, галюцинації; невідомо - манія, суїцидальні думки, суїцидальна поведінка. Випадки появи суїцидальних думок та поведінки були відмічені при прийомі есциталопраму та одразу після відміни терапії.
З боку нервової системи: часто – безсоння, сонливість, запаморочення, парестезії, тремор; нечасто – порушення смакових відчуттів, порушення сну, синкопальні стани; рідко – серотоніновий синдром; невідомо – дискінезія, рухові порушення, судомні розлади, психомоторне збудження/акатизія.
З боку органів зору: нечасто – мідріаз (розширення зіниці), порушення зору.
З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – тінітус (шум у вухах).
З боку серцево-судинної системи: нечасто – тахікардія; рідко – брадикардія; невідомо – подовження інтервалу QT на електрокардіограмі, ортостатична гіпотензія.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – синусити, позіхання; нечасто – носова кровотеча.
З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота; часто – діарея, запори, блювання, сухість у роті; нечасто – шлунково-кишкова кровотеча (зокрема ректальна кровотеча).
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: невідомо – гепатит, порушення функціональних показників печінки.
З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – підвищена пітливість; нечасто – кропив'янка, алопеція, висипання, свербіж; невідомо – екхімоз, ангіоневротичний набряк.
З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – артралгія, міалгія.
З боку нирок та сечовивідних шляхів: невідомо – затримка сечі.
З боку репродуктивної системи та молочної залози: часто – імпотенція, порушення еякуляції; нечасто - метрорагія (маткова кровотеча), менорагія; невідомо – галакторея, пріапізм.
З боку організму в цілому та порушення у місці введення: часто – слабкість, гіпертермія; нечасто – набряки.
У пост-реєстраційний період були відмічені випадки подовження інтервалу QT, переважно у пацієнтів із раніше існуючими захворюваннями серця. У подвійних сліпих плацебо-контрольованих дослідженнях ЕКГ у здорових добровольців зміна від базового значення QTc (корекція за формулою Фрідеричіа) склала 4,3 мсек при дозі 10 мг на добу. та 10,7 мсек – при 30 мг/добу.
Епідеміологічні дослідження за участю пацієнтів віком 50 років і більше показали існування підвищеного ризику кісткових переломів у пацієнтів, які приймають СІЗЗЗ та трициклічні антидепресанти. Механізм виникнення цього ризику встановлено.
Скасування препаратів групи СІОЗС/СІОЗСН (селективні інгібітори зворотного захоплення норадреналіну та серотоніну) (особливо різке) часто призводить до виникнення симптомів «скасування». Найчастіше виникають запаморочення, розлади чутливості (у тому числі парестезії та відчуття проходження струму), розлади сну (у тому числі безсоння та інтенсивні сновидіння), ажитація або тривога, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, підвищений потовиділення , діарея, серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість, розлади зору Як правило, ці ефекти виражені слабко або помірно і швидко проходять, однак, у деяких пацієнтів вони можуть проявлятися в більш гострій формі та/або більш тривало.
Рекомендується проводити поступове відміна препарату шляхом зниження його дози.
особливі вказівкиАнтидепресанти не слід призначати дітям та підліткам віком до 18 років через підвищений ризик виникнення суїцидальної поведінки (спроб суїциду та суїцидальних думок), ворожості (з переважанням агресивної поведінки, схильності до конфронтації та роздратування). У разі прийняття на підставі клінічної оцінки рішення про початок терапії антидепресантами пацієнт повинен перебувати під ретельним наглядом.
При застосуванні препаратів, що належать до терапевтичної групи СІЗЗС, включаючи есциталопрам, слід враховувати таке.
У деяких пацієнтів із панічним розладом на початку лікування антидепресантами може спостерігатися посилення тривоги. Подібна парадоксальна реакція зазвичай зникає протягом двох тижнів лікування.
Щоб знизити ймовірність виникнення анксіогенного ефекту, рекомендується використовувати низькі початкові дози.
Слід відмінити есциталопрам у разі первинного розвитку судомних нападів або у разі посилення їх частоти (у пацієнтів із раніше діагностованою епілепсією). СІЗЗЗ не слід застосовувати у хворих з нестабільною епілепсією; при контрольованих нападах необхідне ретельне спостереження.
Есциталопрам повинен з обережністю застосовуватися у хворих з манією/гіпоманією в анамнезі. При розвитку маніакального стану есциталопрам має бути скасовано.
У пацієнтів із цукровим діабетом лікування есциталопрамом може змінити концентрацію глюкози у крові. Тому може знадобитися корекція доз інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних препаратів.
Депресія пов'язана з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, завдання собі тілесних ушкоджень і суїциду (суїцидальні явища). Цей ризик зберігається до настання вираженої ремісії. Оскільки поліпшення може не спостерігатися протягом перших кількох тижнів терапії або навіть більшого проміжку часу, пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом до поліпшення їх стану.
Загальна клінічна практика показує, що на ранніх стадіях одужання можливе збільшення ризику самогубства.
Інші психічні стани, для лікування яких призначають есциталопрам, можуть бути пов'язані з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних подій і явищ. Крім того, ці стани можуть бути супутньою патологією щодо депресивного епізоду. При лікуванні пацієнтів з іншими психічними розладами слід дотримуватися тієї ж обережності, що при лікуванні пацієнтів з депресивним епізодом.
Пацієнти, які мають в анамнезі суїцидальну поведінку, або пацієнти зі значним рівнем роздумів на суїцидальні теми до початку лікування більш схильні до ризику суїцидальних думок або спроб суїциду, тому під час лікування за ними має вестися ретельне спостереження. Метааналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресантів за участю дорослих пацієнтів із психічними порушеннями показав, що при прийомі антидепресантів у пацієнтів віком до 25 років існує підвищений ризик суїцидальної поведінки порівняно з прийомом плацебо.
Медикаментозне лікування цих пацієнтів і, зокрема, пацієнтів з високим ступенем ризику суїциду, має супроводжуватися ретельним спостереженням, особливо на ранній стадії лікування та при змінах дози.
Пацієнти (та особи, які доглядають пацієнтів) повинні бути попереджені про необхідність контролювати будь-які прояви клінічної погіршення, суїцидальної поведінки або думок, а також незвичайних змін у поведінці, і негайно звертатися за медичною консультацією при появі цих симптомів.
Прийом СІОЗС/СІОЗСН асоціюється з розвитком акатизії, що характеризується розвитком суб'єктивно неприємного або пригнічуючого занепокоєння та потреби в постійному русі, часто у поєднанні з нездатністю спокійно сидіти чи стояти. Це найчастіше проявляється протягом перших кількох тижнів лікування.
У пацієнтів із такими симптомами підвищення дози може призвести до погіршення.
Гіпонатріємія, можливо пов'язана з порушенням секреції антидіуретичного гормону (АДГ), на фоні прийому СІЗЗЗ виникає рідко і зазвичай зникає при відміні терапії. Обережність повинна проявлятися при призначенні есциталопраму та інших СІЗЗС особам, які входять до групи ризику розвитку гіпонатріємії: літнім, хворим з цирозом печінки та приймаючим препарати, здатні викликати гіпонатріємію.
При прийомі СІЗЗС були відзначені випадки розвитку шкірних крововиливів (екхімоз та пурпура). Необхідно з обережністю застосовувати есциталопрам у пацієнтів, які приймають пероральні антикоагулянти та ліки, що впливають на згортання крові, а також у хворих зі схильністю до кровотеч.
Оскільки клінічний досвід одночасного застосування СІОЗС та електросудомної терапії (ЕСТ) обмежений, то при одночасному застосуванні есциталопраму та ЕСТ слід бути обережними.
Поєднувати есциталопрам та інгібітори МАО А не рекомендується через ризик розвитку серотонінового синдрому.
Необхідно з обережністю застосовувати есциталопрам одночасно з лікарськими препаратами, які мають серотонінергічну дію, наприклад, суматриптан або інші триптани, трамадол і триптофан. У хворих, які приймають есциталопрам та інші СІЗЗЗ одночасно з серотонінергічними препаратами, у поодиноких випадках розвивався серотоніновий синдром. На його розвиток може вказувати комбінація таких симптомів, як ажитація, тремор, міоклонус та гіпертермія. Якщо це сталося, слід негайно припинити одночасне лікування СІЗЗЗ та серотонінергічними препаратами та розпочати симптоматичне лікування.
Алкоголь
Есциталопрам не вступає з алкоголем до фармакодинамічної або фармакокінетичної взаємодії. Однак, як і у випадку з іншими психотропними лікарськими засобами, одночасне застосування есциталопраму та алкоголю не рекомендується.
Вплив на здатність керувати автомобілем чи механізмами
Незважаючи на те, що Ципралекс не впливає на інтелектуальні функції та психомоторну активність, у період лікування хворим не рекомендується керувати автомобілем чи механізмами.
Умови зберіганняЗа температури не вище 25 градусів.
Зберігати у недоступних для дітей місцях
Спосіб застосування та дозиЦипралекс призначають перорально один раз на добу незалежно від їди.
Депресивні епізоди
Зазвичай призначають 10 мг один раз на день. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта доза може бути збільшена до максимальної – 20 мг на добу.
Антидепресивний ефект зазвичай розвивається через 2-4 тижні від початку лікування. Після зникнення симптомів депресії, як мінімум, протягом 6 місяців необхідно продовжувати терапію для закріплення отриманого ефекту.
Панічне розлад з/без агорафобії
Протягом першого тижня лікування рекомендується доза 5 мг на добу, яка потім збільшується до 10 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта доза може бути збільшена до максимальної – 20 мг на добу.
Максимальний терапевтичний ефект досягається через 3 місяці після початку лікування. Терапія триває кілька місяців.
Соціальний тривожний розлад (соціальна фобія) Зазвичай призначають 10 мг один раз на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта доза може бути збільшена до максимальної – 20 мг на добу.
Послаблення симптомів зазвичай розвивається через 2-4 тижні від початку лікування.
Оскільки соціальний тривожний розлад є захворюванням з хронічним перебігом, мінімальна тривалість терапевтичного курсу, що рекомендується, становить 3 місяці. Для запобігання рецидивам захворювання препарат може призначатися протягом 6 місяців або довше залежно від індивідуальної реакції пацієнта. Рекомендується регулярно проводити оцінку лікування.
Генералізоване тривожне розлад
Зазвичай призначають 10 мг один раз на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта доза може бути збільшена до максимальної – 20 мг на добу.
Мінімальна тривалість терапевтичного курсу, що рекомендується, становить 3 місяці. Для запобігання рецидивам захворювання допускається тривале застосування препарату (6 місяців та довше). Рекомендується регулярно проводити оцінку лікування.
Обсесивно-компульсивний розлад.
Зазвичай призначають 10 мг один раз на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза згодом може бути збільшена до максимальної – 20 мг на добу.
Оскільки обсесивно-компульсивний розлад є захворюванням з хронічним перебігом, курс лікування повинен бути досить тривалим для забезпечення повного позбавлення симптомів і тривати щонайменше 6 місяців. Для запобігання рецидивам рекомендується лікування не менше 1 року.
Літні пацієнти (старше 65 років) Рекомендується застосовувати половину дози (тобто всього 5 мг/добу) і нижчу максимальну дозу (10 мг/добу).
Діти та підлітки (до 18 років) Ципралекс не слід застосовувати у дітей та підлітків віком до 18 років (див. розділ «Особливі вказівки»). Крім того, немає достатнього обсягу даних довгострокових досліджень щодо безпеки застосування препарату у дітей та підлітків, що стосуються зростання, дозрівання, когнітивного та поведінкового розвитку.
Знижена функція нирок
При легкій та помірній нирковій недостатності корекції доз не потрібно.
Пацієнтам із вираженою нирковою недостатністю (КК нижче 30 мл/хв) слід призначати Ципралекс з обережністю.
Знижена функція печінки
Рекомендована початкова доза протягом перших двох тижнів лікування становить 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза може бути збільшена до 10 мг на добу.
Знижена активність ізоферменту CYP2C19 Для пацієнтів із слабкою активністю ізоферменту CYP2C19 рекомендована початкова доза протягом перших двох тижнів лікування становить 5 мг на добу.
Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза може бути збільшена до 10 мг на добу.
Припинення лікування
При припиненні лікування Ципралексом дозу слід поступово зменшувати протягом 1-2 тижнів, щоб уникнути виникнення синдрому «скасування».
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Ципралекс таб п/об 10мг 14 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
Есциталопраму оксалат 12,77 мг, що еквівалентно 10 мг есциталопраму.
Допоміжні речовини:
Тальк 7,0 мг, кроскармеллозу натрію 4,5 мг, целюлоза мікрокристалічна 97,49 мг, кремнію діоксид колоїдний 1,99 мг, магнію стеарат 1,25 мг.
Оболонка - гіпромелоза 5сР 2,19 мг, макрогол 0,20 мг, титану діоксид (Е 171) 0,73 мг.
Опис:
Овальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, білого кольору з ризиком та маркуванням «E» та «L» симетрично навколо ризики.
Форма випуску:
Пігулки, вкриті плівковою оболонкою, 10 мг.
По 14 таблеток у контурну коміркову упаковку (блістер) із ПВХ/ПЕ/ПВДХ та фольги алюмінієвої. 1 блістер з інструкцією із застосування в картонну пачку.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до есциталопраму та інших компонентів препарату; одночасний прийом неселективних незворотних інгібіторів моноамінооксидази (МАО); одночасний прийом пімозиду;
дитячий та підлітковий вік (до 18 років) (ефективність та безпека застосування не підтверджені).
З обережністю: виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) нижче 30 мл/хв), манія та гіпоманія, фармакологічно неконтрольована епілепсія, виражена суїцидальна поведінка, цукровий діабет, цироз печінки, схильність до кровотеч; одночасний прийом з інгібітором МАО А (моклобемідом) та інгібітором МАО B (селегіліном); серотонінергічними лікарськими препаратами; препаратами, що знижують поріг судомної готовності; літієм, триптофанами; лікарськими препаратами, що містять звіробій продірявлений; пероральними антикоагулянтами та лікарськими препаратами, що впливають на згортання крові; препаратами, здатними спричинити гіпонатріємію; препаратами, що метаболізуються за участю ізоферменту CYP2C19; етанолом; електросудомна терапія; літній вік; вагітність, період грудного вигодовування.
Дозування10 мг
Показання до застосуванняДепресивні епізоди будь-якого ступеня важкості.
Панічне розлад з/без агорафобії.
Соціальний тривожний розлад (соціальна фобія).
Генералізований тривожний розлад.
Обсесивно-компульсивний розлад.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиФармакодинамічна взаємодія
Неселективні необоротні інгібітори МАО Повідомлялося про виникнення серйозних небажаних реакцій при одночасному прийомі СІЗЗЗ та неселективних необоротних інгібіторів МАО, а також при початку прийому інгібіторів МАО хворими, які незадовго до цього припинили прийом СІОЗ. У деяких випадках у пацієнтів розвивався серотоніновий синдром.
Застосовувати есциталопрам одночасно з неселективними необоротними інгібіторами МАО заборонено. Прийом есциталопраму може бути розпочато через 14 днів після відміни прийому незворотних інгібіторів МАО. Перед початком прийому неселективних незворотних інгібіторів МАО має пройти не менше ніж 7 днів після закінчення прийому есциталопраму.
Зворотний селективний інгібітор МАО А (моклобемід) Через ризик розвитку серотонінового синдрому не рекомендується застосовувати есциталопрам одночасно з інгібітором МАО А моклобемідом. Якщо прийом такої комбінації препаратів визнаний клінічно необхідним, рекомендується розпочати з мінімально можливих доз, а також проводити постійний клінічний моніторинг стану пацієнта. Прийом есциталопраму можна розпочати щонайменше через один день після відміни оборотного інгібітора
МАО А моклобеміду.
Необоротний інгібітор МАО B (селегілін) Через ризик розвитку серотонінового синдрому необхідно бути обережним при прийомі есциталопраму одночасно з незворотним інгібітором МАО B селегіліном.
Серотонінергічні лікарські препарати
Спільне застосування із серотонінергічними лікарськими препаратами (наприклад, трамадолом, суматриптаном та іншими триптанами) може призвести до розвитку серотонінового синдрому.
Лікарські препарати, що знижують поріг судомної готовності СІЗЗС можуть знижувати поріг судомної готовності. Потрібно виявляти обережність при одночасному з есциталопрамом застосуванні інших лікарських препаратів, що знижують поріг судомної готовності (трициклічних антидепресантів, СІОЗС, антипсихотичних препаратів (нейролептиків) – похідних фенотіазину, тіоксантену та бутирофенону, - мефлохіну, бупропіану).
Літій, триптофан
Оскільки зареєстровані випадки посилення дії при одночасному застосуванні СІЗЗЗ та літію або триптофану, рекомендується виявляти обережність при одночасному застосуванні есциталопраму з цими препаратами.
Звіробій продірявлений
Одночасне застосування СІОЗС та препаратів, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum), може призвести до збільшення кількості побічних ефектів.
Антикоагулянти та засоби, що впливають на згортання крові
Порушення згортання крові може виникнути при одночасному застосуванні есциталопраму з пероральними антикоагулянтами та лікарськими препаратами, що впливають на згортання крові (наприклад, атиповими нейролептиками та похідними фенотіазину, більшістю трициклічних антидепресантів, ацетилсаліциловою кислотою та нестероїдними препаратами). ). У подібних випадках на початку або закінчення терапії есциталопрамом необхідний ретельний моніторинг згортання крові. Одночасний прийом із нестероїдними протизапальними препаратами може призвести до збільшення кількості кровотеч.
Фармакокінетична взаємодія
Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику есциталопраму.
Метаболізм есциталопраму переважно здійснюється за участю ізоферменту CYP2C19. Найменшою мірою у метаболізмі можуть брати участь ізоферменти CYP3A4 та CYP2D6. Метаболізм основного метаболіту – деметильованого есциталопраму – мабуть, частково каталізується ізоферментом CYP2D6.
Одночасне застосування есциталопраму та омепразолу (інгібітор ізоферменту CYP2C19) призводить до помірного (приблизно 50%) підвищення концентрації есциталопраму у плазмі крові.
Одночасний прийом есциталопраму та циметидину (інгібітора ізоферментів CYP2D6, CYP3А4 та CYP1А2) призводить до підвищення (приблизно 70%) концентрації есциталопраму у плазмі крові.
Таким чином, застосовувати максимально можливі дози есциталопраму одночасно з інгібіторами ізоферменту CYP2C19 (наприклад, омепразолом, флуоксетином, флувоксаміном, лансопразолом, тіклопідином) та циметидином слід з обережністю. При одночасному прийомі есциталопраму та вищезгаданих препаратів на основі клінічної оцінки може знадобитися зменшення дози есциталопраму.
Вплив есциталопраму на фармакокінетику інших лікарських засобів.
Есциталопрам є інгібітором ізоферменту CYP2D6. Необхідно виявляти обережність при одночасному застосуванні есциталопраму та лікарських препаратів, що метаболізуються за допомогою цього ізоферменту та мають малий терапевтичний індекс, наприклад, флекаїніду, пропафенону та метопрололу (у випадках застосування при серцевій недостатності) або медичних препаратів, що в основному метаболізуються за допомогою CYP2D наприклад, антидепресантів: дезіпраміну, кломіпраміну, нортриптиліну або антипсихотичних препаратів: рисперидону, тіоридазину, галоперидолу. У цих випадках може знадобитися корекція дози.
Одночасне застосування есциталопраму та дезіпраміну або метопрололу призводить до дворазового збільшення концентрації двох останніх препаратів.
Есциталопрам може трохи інгібувати ізофермент CYP2C19. Тому рекомендується виявляти обережність при одночасному застосуванні есциталопраму та лікарських препаратів, що метаболізуються ізоферментом CYP2C19.
ПередозуванняДані про передозування есциталопрамом обмежені, у багатьох таких випадках було передозування іншими препаратами. Найчастіше симптоми передозування не виявляються або виявляються слабо.
Випадки передозування есциталопрамом (без прийому інших препаратів) з летальним кінцем поодинокі, в більшості випадків має місце також передозування та іншими препаратами.
Симптоми.
При передозуванні есциталопрамом в основному виникають симптоми з боку центральної нервової системи (від запаморочення, тремору та ажитації до рідкісних випадків розвитку серотонінового синдрому, судомних розладів та коми), з боку шлунково-кишкового тракту (нудота/блювота), серцево-судинної системи ( , тахікардія, подовження інтервалу QT та аритмія) та порушення електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпонатріємія).
Лікування.
Специфічного антидоту немає. Слід забезпечити нормальну прохідність дихальних шляхів, оксигенацію та вентиляцію легень. Слід провести промивання шлунка та призначити активоване вугілля. Промивання шлунка слід провести якнайшвидше після прийому препарату.
Рекомендується контролювати показники роботи серця та інших життєво важливих органів та проводити симптоматичну та підтримуючу терапію.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
антидепресант
Фармакологічні властивості.
Есциталопрам є антидепресантом, селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) з високою афінністю до первинного місця зв'язування. Есциталопрам також зв'язується з алостеричним місцем зв'язування білка-транспортера з афінністю меншою в тисячу разів.
Алостерична модуляція білка-транспортера посилює зв'язування есциталопраму в первинному місці зв'язування, що призводить до повнішого інгібування зворотного захоплення серотоніну.
Есциталопрам не має зовсім або має дуже слабку здатність зв'язуватися з рядом рецепторів, включаючи: серотонінові 5-HT1А, 5-HT2 рецептори, дофамінові D1 і D2 рецептори, альфа1-, альфа2-, бета-адренергічні рецептори, гістамінові H1, муска та опіатні рецептори.
Фармакокінетика:
Всмоктування майже повне і не залежить від їди. Середній час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (Tmax) становить 4 години після багаторазового застосування. Абсолютна біодоступність есциталопраму становить близько 80%.
Здається обсяг розподілу (Vd,бета/F) після перорального застосування становить від 12 до 26 л/кг. Зв'язування есциталопраму та його основних метаболітів з білками плазми нижче 80%. Есциталопрам метаболізується в печінці до деметильованого та дидеметильованого метаболітів. Вони обоє є фармакологічно активними. Азот може окислюватися до метаболіту Nоксиду. Основна речовина та її метаболіти частково виділяються у формі глюкуронідів. Після багаторазового застосування середня концентрація деметилі дидеметилметаболітів зазвичай становить 28-31% і менше 5%, відповідно, від концентрації есциталопраму. Біотрансформація есциталопраму в деметильований метаболіт відбувається головним чином за допомогою ізоферменту CYP2C19. Можлива деяка участь ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6. У осіб із слабкою активністю ізоферменту CYP2C19 концентрація есциталопраму вдвічі вища, ніж у випадках із високою активністю цього ізоферменту. Значних змін концентрації препарату у випадках із слабкою активністю ізоферменту CYP2D6 не було виявлено.
Період напіввиведення (T1/2) після багаторазового застосування становить близько 30 годин. Кліренс при пероральному застосуванні становить приблизно 0,6 л/хв.
У основних метаболітів есциталопраму період напіввиведення більш тривалий. Есциталопрам та його основні метаболіти виводяться печінкою (метаболічний шлях) та нирками; Більшість виводиться як метаболітів із сечею.
Кінетика есциталопраму лінійна. Рівноважна концентрація досягається через 1 тиждень. Середня рівноважна концентрація 50 нмоль/л (від 20 до 125 нмоль/л) досягається за добової дози 10 мг.
У літніх (старше 65 років) есциталопрам виводиться повільніше, ніж у молодших пацієнтів. Кількість речовини, що знаходиться в системному кровотоку, розрахована за допомогою фармакокінетичного показника «площа під кривою» (AUC) у літніх людей на 50% більше, ніж у молодих здорових добровольців.
Вагітність та годування груддюЄ обмежені дані щодо прийому есциталопраму під час вагітності.
Дослідження есциталопраму на тваринах продемонстрували репродуктивну токсичність.
Есциталопрам під час вагітності слід приймати тільки у випадках крайньої необхідності та після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.
Якщо прийом есциталопраму продовжувався на пізніх термінах вагітності, особливо у третьому триместрі, то за новонародженим слід встановити спостереження. Якщо прийом есциталопраму продовжувався аж до пологів або був припинений незадовго до пологів, у новонародженого можливий розвиток симптомів «скасування».
У разі прийому матір'ю СІОЗС/СІОЗСН на пізніх термінах вагітності у новонародженого можуть розвинутись такі побічні ефекти: пригнічення дихання, ціаноз, апное, судомні розлади, стрибки температури, труднощі з годуванням, блювання, гіпоглікемія, гіпертонія, м'язова гіпотонія, нервово-рефлекторна збудливість, дратівливість, летаргійний сон, постійний плач, сонливість, поганий сон.
Ці симптоми можуть виникати внаслідок розвитку синдрому «скасування» або серотонінергічної дії. Найчастіше подібні ускладнення виникають протягом 24 годин після народження.
Дані епідеміологічних досліджень дозволяють припустити, що застосування СІЗЗС під час вагітності, особливо на пізніх термінах, може збільшити ризик розвитку стійкої легеневої гіпертензії у новонароджених (PPHN). Ризик, що спостерігається, склав близько 5 випадків на 1000 вагітностей. У загальній популяції спостерігається 1 – 2 випадки PPHN на 1000 вагітностей.
Очікується, що есциталопрам виділятиметься з грудним молоком, тому під час лікування есциталопрамом годування груддю не рекомендується.
Дані досліджень на тваринах показали, що деякі СІЗЗС можуть впливати на якість сперми. Даних досліджень цього аспекту на тваринах для есциталопраму немає. Повідомлення про застосування деяких СІЗЗС у людини показали, що вплив цих лікарських препаратів на якість сперми є оборотним. Досі впливу есциталопраму на фертильність у людини не спостерігалося.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом лікаря.
Побічні явищаПобічні ефекти найбільше часто розвиваються на першому або другому тижні лікування і потім зазвичай стають менш інтенсивними і виникають рідше при продовженні терапії.
Нижче наведено побічні ефекти, що виникають при прийомі препаратів, що належать до класу СІОЗС і відзначені при прийомі есциталопраму.
Інформація представлена на підставі даних плацебо-контрольованих клінічних досліджень та спонтанних повідомлень. Частота вказана як: дуже часто (>1/10), часто (від >1/100 до <1/10), нечасто (від >1/1000 до <1/100), рідко (від >1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (<1/10000) або невідомо (частоту виникнення не можна оцінити на підставі існуючих даних).
З боку крові та лімфатичної системи: невідомо – тромбоцитопенія.
З боку імунної системи: рідко – анафілактичні реакції.
З боку ендокринної системи: невідомо – недостатня секреція антидіуретичного гормону (АДГ).
Метаболічні порушення та розлади харчування: часто – зниження апетиту, підвищення апетиту, збільшення ваги; нечасто – зниження ваги; невідомо – гіпонатріємія, анорексія.
З боку психіки: часто – тривога, неспокій, незвичайні сновидіння, зниження лібідо, аноргазмія (у жінок); нечасто - бруксизм, ажитація, нервозність, панічні атаки, сплутаність свідомості; рідко – агресія, деперсоналізація, галюцинації; невідомо - манія, суїцидальні думки, суїцидальна поведінка. Випадки появи суїцидальних думок та поведінки були відмічені при прийомі есциталопраму та одразу після відміни терапії.
З боку нервової системи: часто – безсоння, сонливість, запаморочення, парестезії, тремор; нечасто – порушення смакових відчуттів, порушення сну, синкопальні стани; рідко – серотоніновий синдром; невідомо – дискінезія, рухові порушення, судомні розлади, психомоторне збудження/акатизія.
З боку органів зору: нечасто – мідріаз (розширення зіниці), порушення зору.
З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – тінітус (шум у вухах).
З боку серцево-судинної системи: нечасто – тахікардія; рідко – брадикардія; невідомо – подовження інтервалу QT на електрокардіограмі, ортостатична гіпотензія.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – синусити, позіхання; нечасто – носова кровотеча.
З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота; часто – діарея, запори, блювання, сухість у роті; нечасто – шлунково-кишкова кровотеча (зокрема ректальна кровотеча).
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: невідомо – гепатит, порушення функціональних показників печінки.
З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – підвищена пітливість; нечасто – кропив'янка, алопеція, висипання, свербіж; невідомо – екхімоз, ангіоневротичний набряк.
З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – артралгія, міалгія.
З боку нирок та сечовивідних шляхів: невідомо – затримка сечі.
З боку репродуктивної системи та молочної залози: часто – імпотенція, порушення еякуляції; нечасто - метрорагія (маткова кровотеча), менорагія; невідомо – галакторея, пріапізм.
З боку організму в цілому та порушення у місці введення: часто – слабкість, гіпертермія; нечасто – набряки.
У пост-реєстраційний період були відмічені випадки подовження інтервалу QT, переважно у пацієнтів із раніше існуючими захворюваннями серця. У подвійних сліпих плацебо-контрольованих дослідженнях ЕКГ у здорових добровольців зміна від базового значення QTc (корекція за формулою Фрідеричіа) склала 4,3 мсек при дозі 10 мг на добу. та 10,7 мсек – при 30 мг/добу.
Епідеміологічні дослідження за участю пацієнтів віком 50 років і більше показали існування підвищеного ризику кісткових переломів у пацієнтів, які приймають СІЗЗЗ та трициклічні антидепресанти. Механізм виникнення цього ризику встановлено.
Скасування препаратів групи СІОЗС/СІОЗСН (селективні інгібітори зворотного захоплення норадреналіну та серотоніну) (особливо різке) часто призводить до виникнення симптомів «скасування». Найчастіше виникають запаморочення, розлади чутливості (у тому числі парестезії та відчуття проходження струму), розлади сну (у тому числі безсоння та інтенсивні сновидіння), ажитація або тривога, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, підвищений потовиділення , діарея, серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість, розлади зору Як правило, ці ефекти виражені слабко або помірно і швидко проходять, однак, у деяких пацієнтів вони можуть проявлятися в більш гострій формі та/або більш тривало.
Рекомендується проводити поступове відміна препарату шляхом зниження його дози.
особливі вказівкиАнтидепресанти не слід призначати дітям та підліткам віком до 18 років через підвищений ризик виникнення суїцидальної поведінки (спроб суїциду та суїцидальних думок), ворожості (з переважанням агресивної поведінки, схильності до конфронтації та роздратування). У разі прийняття на підставі клінічної оцінки рішення про початок терапії антидепресантами пацієнт повинен перебувати під ретельним наглядом.
При застосуванні препаратів, що належать до терапевтичної групи СІЗЗС, включаючи есциталопрам, слід враховувати таке.
У деяких пацієнтів із панічним розладом на початку лікування антидепресантами може спостерігатися посилення тривоги. Подібна парадоксальна реакція зазвичай зникає протягом двох тижнів лікування.
Щоб знизити ймовірність виникнення анксіогенного ефекту, рекомендується використовувати низькі початкові дози.
Слід відмінити есциталопрам у разі первинного розвитку судомних нападів або у разі посилення їх частоти (у пацієнтів із раніше діагностованою епілепсією). СІЗЗЗ не слід застосовувати у хворих з нестабільною епілепсією; при контрольованих нападах необхідне ретельне спостереження.
Есциталопрам повинен з обережністю застосовуватися у хворих з манією/гіпоманією в анамнезі. При розвитку маніакального стану есциталопрам має бути скасовано.
У пацієнтів із цукровим діабетом лікування есциталопрамом може змінити концентрацію глюкози у крові. Тому може знадобитися корекція доз інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних препаратів.
Депресія пов'язана з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, завдання собі тілесних ушкоджень і суїциду (суїцидальні явища). Цей ризик зберігається до настання вираженої ремісії. Оскільки поліпшення може не спостерігатися протягом перших кількох тижнів терапії або навіть більшого проміжку часу, пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом до поліпшення їх стану.
Загальна клінічна практика показує, що на ранніх стадіях одужання можливе збільшення ризику самогубства.
Інші психічні стани, для лікування яких призначають есциталопрам, можуть бути пов'язані з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних подій і явищ. Крім того, ці стани можуть бути супутньою патологією щодо депресивного епізоду. При лікуванні пацієнтів з іншими психічними розладами слід дотримуватися тієї ж обережності, що при лікуванні пацієнтів з депресивним епізодом.
Пацієнти, які мають в анамнезі суїцидальну поведінку, або пацієнти зі значним рівнем роздумів на суїцидальні теми до початку лікування більш схильні до ризику суїцидальних думок або спроб суїциду, тому під час лікування за ними має вестися ретельне спостереження. Метааналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресантів за участю дорослих пацієнтів із психічними порушеннями показав, що при прийомі антидепресантів у пацієнтів віком до 25 років існує підвищений ризик суїцидальної поведінки порівняно з прийомом плацебо.
Медикаментозне лікування цих пацієнтів і, зокрема, пацієнтів з високим ступенем ризику суїциду, має супроводжуватися ретельним спостереженням, особливо на ранній стадії лікування та при змінах дози.
Пацієнти (та особи, які доглядають пацієнтів) повинні бути попереджені про необхідність контролювати будь-які прояви клінічної погіршення, суїцидальної поведінки або думок, а також незвичайних змін у поведінці, і негайно звертатися за медичною консультацією при появі цих симптомів.
Прийом СІОЗС/СІОЗСН асоціюється з розвитком акатизії, що характеризується розвитком суб'єктивно неприємного або пригнічуючого занепокоєння та потреби в постійному русі, часто у поєднанні з нездатністю спокійно сидіти чи стояти. Це найчастіше проявляється протягом перших кількох тижнів лікування.
У пацієнтів із такими симптомами підвищення дози може призвести до погіршення.
Гіпонатріємія, можливо пов'язана з порушенням секреції антидіуретичного гормону (АДГ), на фоні прийому СІЗЗЗ виникає рідко і зазвичай зникає при відміні терапії. Обережність повинна проявлятися при призначенні есциталопраму та інших СІЗЗС особам, які входять до групи ризику розвитку гіпонатріємії: літнім, хворим з цирозом печінки та приймаючим препарати, здатні викликати гіпонатріємію.
При прийомі СІЗЗС були відзначені випадки розвитку шкірних крововиливів (екхімоз та пурпура). Необхідно з обережністю застосовувати есциталопрам у пацієнтів, які приймають пероральні антикоагулянти та ліки, що впливають на згортання крові, а також у хворих зі схильністю до кровотеч.
Оскільки клінічний досвід одночасного застосування СІОЗС та електросудомної терапії (ЕСТ) обмежений, то при одночасному застосуванні есциталопраму та ЕСТ слід бути обережними.
Поєднувати есциталопрам та інгібітори МАО А не рекомендується через ризик розвитку серотонінового синдрому.
Необхідно з обережністю застосовувати есциталопрам одночасно з лікарськими препаратами, які мають серотонінергічну дію, наприклад, суматриптан або інші триптани, трамадол і триптофан. У хворих, які приймають есциталопрам та інші СІЗЗЗ одночасно з серотонінергічними препаратами, у поодиноких випадках розвивався серотоніновий синдром. На його розвиток може вказувати комбінація таких симптомів, як ажитація, тремор, міоклонус та гіпертермія. Якщо це сталося, слід негайно припинити одночасне лікування СІЗЗЗ та серотонінергічними препаратами та розпочати симптоматичне лікування.
Алкоголь
Есциталопрам не вступає з алкоголем до фармакодинамічної або фармакокінетичної взаємодії. Однак, як і у випадку з іншими психотропними лікарськими засобами, одночасне застосування есциталопраму та алкоголю не рекомендується.
Вплив на здатність керувати автомобілем чи механізмами
Незважаючи на те, що Ципралекс не впливає на інтелектуальні функції та психомоторну активність, у період лікування хворим не рекомендується керувати автомобілем чи механізмами.
Умови зберіганняЗа температури не вище 25 градусів.
Зберігати у недоступних для дітей місцях
Спосіб застосування та дозиЦипралекс призначають перорально один раз на добу незалежно від їди.
Депресивні епізоди
Зазвичай призначають 10 мг один раз на день. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта доза може бути збільшена до максимальної – 20 мг на добу.
Антидепресивний ефект зазвичай розвивається через 2-4 тижні від початку лікування. Після зникнення симптомів депресії, як мінімум, протягом 6 місяців необхідно продовжувати терапію для закріплення отриманого ефекту.
Панічне розлад з/без агорафобії
Протягом першого тижня лікування рекомендується доза 5 мг на добу, яка потім збільшується до 10 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта доза може бути збільшена до максимальної – 20 мг на добу.
Максимальний терапевтичний ефект досягається через 3 місяці після початку лікування. Терапія триває кілька місяців.
Соціальний тривожний розлад (соціальна фобія) Зазвичай призначають 10 мг один раз на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта доза може бути збільшена до максимальної – 20 мг на добу.
Послаблення симптомів зазвичай розвивається через 2-4 тижні від початку лікування.
Оскільки соціальний тривожний розлад є захворюванням з хронічним перебігом, мінімальна тривалість терапевтичного курсу, що рекомендується, становить 3 місяці. Для запобігання рецидивам захворювання препарат може призначатися протягом 6 місяців або довше залежно від індивідуальної реакції пацієнта. Рекомендується регулярно проводити оцінку лікування.
Генералізоване тривожне розлад
Зазвичай призначають 10 мг один раз на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта доза може бути збільшена до максимальної – 20 мг на добу.
Мінімальна тривалість терапевтичного курсу, що рекомендується, становить 3 місяці. Для запобігання рецидивам захворювання допускається тривале застосування препарату (6 місяців та довше). Рекомендується регулярно проводити оцінку лікування.
Обсесивно-компульсивний розлад.
Зазвичай призначають 10 мг один раз на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза згодом може бути збільшена до максимальної – 20 мг на добу.
Оскільки обсесивно-компульсивний розлад є захворюванням з хронічним перебігом, курс лікування повинен бути досить тривалим для забезпечення повного позбавлення симптомів і тривати щонайменше 6 місяців. Для запобігання рецидивам рекомендується лікування не менше 1 року.
Літні пацієнти (старше 65 років) Рекомендується застосовувати половину дози (тобто всього 5 мг/добу) і нижчу максимальну дозу (10 мг/добу).
Діти та підлітки (до 18 років) Ципралекс не слід застосовувати у дітей та підлітків віком до 18 років (див. розділ «Особливі вказівки»). Крім того, немає достатнього обсягу даних довгострокових досліджень щодо безпеки застосування препарату у дітей та підлітків, що стосуються зростання, дозрівання, когнітивного та поведінкового розвитку.
Знижена функція нирок
При легкій та помірній нирковій недостатності корекції доз не потрібно.
Пацієнтам із вираженою нирковою недостатністю (КК нижче 30 мл/хв) слід призначати Ципралекс з обережністю.
Знижена функція печінки
Рекомендована початкова доза протягом перших двох тижнів лікування становить 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза може бути збільшена до 10 мг на добу.
Знижена активність ізоферменту CYP2C19 Для пацієнтів із слабкою активністю ізоферменту CYP2C19 рекомендована початкова доза протягом перших двох тижнів лікування становить 5 мг на добу.
Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза може бути збільшена до 10 мг на добу.
Припинення лікування
При припиненні лікування Ципралексом дозу слід поступово зменшувати протягом 1-2 тижнів, щоб уникнути виникнення синдрому «скасування».
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Ципралекс таб п/об 10мг 14 шт производится компанией ЛУНДБЕК. Само производство расположено в стране Дания.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Ципралекс таб п/об 10мг 14 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Ципралекс таб п/об 10мг 14 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Ленуксин таб п/об пленочной 10мг 28 шт Ленуксин таб п/об пленочной 10мг 28 шт, Селектра таб п/об пленочной 10мг 28 шт Селектра таб п/об пленочной 10мг 28 шт, Селектра таб п/об пленочной 10мг 56 шт Селектра таб п/об пленочной 10мг 56 шт, Ципралекс таб п/об пленочной 10мг 28 шт Ципралекс таб п/об пленочной 10мг 28 шт, Элицея ку-таб таб дисперг. 10мг 28 шт Элицея ку-таб таб дисперг. 10мг 28 шт, Элицея ку-таб таб дисперг. 10мг 56 шт Элицея ку-таб таб дисперг. 10мг 56 шт, Элицея таб п/об пленочной 10мг 28 шт Элицея таб п/об пленочной 10мг 28 шт, Элицея таб п/об пленочной 10мг 56 шт Элицея таб п/об пленочной 10мг 56 шт, Эсциталопрам-алси таб п/об пленочной 10мг 30 шт Эсциталопрам-алси таб п/об пленочной 10мг 30 шт, Эсциталопрам-алси таб п/об пленочной 20мг 30 шт Эсциталопрам-алси таб п/об пленочной 20мг 30 шт, Эсциталопрам канон таб п/об пленочной 10мг 28 шт Эсциталопрам канон таб п/об пленочной 10мг 28 шт, Эсциталопрам канон таб п/об пленочной 20мг 28 шт Эсциталопрам канон таб п/об пленочной 20мг 28 шт, Эсциталопрам-СЗ таб 10 мг 30 шт Эсциталопрам-СЗ таб 10 мг 30 шт, Эсциталопрам таб. 10 мг 56 шт Эсциталопрам таб. 10 мг 56 шт, Эсциталопрам таб п/об пленочной 10мг 28 шт бфз Эсциталопрам таб п/об пленочной 10мг 28 шт бфз, Эсциталопрам таб п/об пленочной 10мг 30 шт Эсциталопрам таб п/об пленочной 10мг 30 шт, Эсциталопрам таб п/об пленочной 20мг 30 шт Эсциталопрам таб п/об пленочной 20мг 30 шт, Эсциталопрам таб п/п/об 10мг 30 шт Эсциталопрам таб п/п/об 10мг 30 шт.
Пока нет комментариев