Цефтриаксон 1 г 1 фл порошок для приготовления раствора для инъекций
Топ продаж
Суперцена
Цефтриаксон 1 г 1 фл порошок для приготовления раствора для инъекций инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 флакон містить: цефтріаксон натрію трисесквігідрат у перерахунку на цефтріаксон - 1,0 г.
Опис:
Порошок білого або білого з жовтуватим відтінком кольору.
Форма випуску:
Порошок для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення, 1,0 г.
По 1,0 г у скляному флаконі, герметично закупореному пробкою гумовою з подальшою обкаткою ковпачком алюмінієвим.
По 1 або 5 флаконів з інструкцією із застосування в пачці з картону.
По 30 флаконів з інструкцією із застосування в коробці з картону.
ПротипоказанняГіперчутливість. Підвищена чутливість до цефтріаксону та будь-якого іншого компонента препарату. Підвищена чутливість до цефалоспоринів. Тяжкі реакції гіперчутливості (наприклад, анафілактичні реакції) до інших бета-лактамних антибіотиків (пеніциліни, монобактами та карбапенеми) в анамнезі.
Недоношеним дітям віком до 41 тижня включно (сумарно гестаційний та хронологічний вік) застосування цефтріаксону протипоказане.
Доношені новонароджені (<28-денного віку). Гіпербілірубінемія, жовтяниця або ацидоз, гіпоальбумінемія у новонароджених (дослідження in vitro показали, що цефтріаксон може витісняти білірубін через сироватковий альбумін, підвищуючи ризик розвитку білірубінової енцефалопатії у таких пацієнтів). Новонароджені (<28 днів), яким вже призначено або передбачається внутрішньовенне лікування кальційвмісними розчинами, включаючи тривалі кальційвмісні інфузії, наприклад, при парентеральному харчуванні, через ризик утворення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Взаємодія» з іншими лікарськими засобами»).
Описані окремі фатальні випадки утворення преципітатів у легенях та нирках у новонароджених, які отримували цефтріаксон та кальційвмісні розчини. При цьому в окремих випадках був використаний один венозний доступ, і утворення преципітатів спостерігалося безпосередньо в системі внутрішньовенного введення; також описаний, як мінімум, один випадок зі смертельним наслідком при різних венозних доступах і в різний час введення препарату Цефтріаксон і розчинів кальцію. Подібні випадки спостерігалися лише у новонароджених (див. підрозділ «Постреєстраційне спостереження»).
Лідокаїн
Перед проведенням внутрішньом'язової ін'єкції цефтріаксону з використанням лідокаїну необхідно виключити наявність протипоказань до лідокаїну. Протипоказання до застосування лідокаїну наведено в інструкції з медичного застосування лідокаїну. Розчини цефтріаксону, що містять лідокаїн, не можна внутрішньовенно вводити.
З обережністю
Період грудного вигодовування. Неважкі реакції гіперчутливості до інших бета-лактамних антибіотиків (пеніциліни, монобактами та карбапенеми) в анамнезі.
Дозування1 г
Показання до застосування-Інфекції, спричинені чутливими до цефтріаксону збудниками: сепсис; менінгіт; дисемінована хвороба Лайма (ІІ та ІІІ стадії захворювання);
-інфекції органів черевної порожнини (перитоніт, інфекції жовчних шляхів та шлунково-кишкового тракту);
-інфекції кісток, суглобів, м'яких тканин, шкіри, а також ранові інфекції;
-Інфекції у хворих з ослабленим імунітетом;
-інфекції нирок та сечовивідних шляхів;
-інфекції дихальних шляхів, особливо пневмонія, та інфекції ЛОР-органів;
-інфекції статевих органів, включаючи гонорею;
Періопераційна профілактика інфекцій.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамисуперечливі дані щодо ймовірності підвищення нефротоксичності аміноглікозидів при їх застосуванні з цефалоспоринами, тому необхідно проводити моніторинг ниркової функції та концентрації аміноглікозидів у крові. Вживання алкоголю після введення цефтріаксону не супроводжувалося дисульфірамоподібною реакцією. Цефтріаксон не містить N-метилтіотетразольної групи, яка могла б викликати непереносимість етанолу та кровоточивість, що властиво деяким іншим цефалоспоринам. Пробенецид не впливає на виведення цефтріаксону.
Бактеріостатичні антибіотики знижують бактеріальний ефект цефтріаксону. In vitro було виявлено антагонізм між хлорамфеніколом та цефтріаксоном. Не можна використовувати розчинники, що містять кальцій, такі як розчин Рінгера або розчин Хартмана, при приготуванні розчинів цефтріаксону для внутрішньовенного введення та їх подальшого розведення через можливе утворення преципітатів. Утворення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону може відбуватися і при змішуванні цефтріаксону та кальційвмісних розчинів при використанні одного венозного доступу. Не можна використовувати цефтріаксон одночасно з кальційвмісними розчинами для внутрішньовенного введення, у тому числі з тривалими інфузіями кальційвмісних розчинів, наприклад, при парентеральному харчуванні з використанням Y-конектора. Для всіх груп пацієнтів, крім новонароджених, можливе послідовне введення цефтріаксону та кальційвмісних розчинів при ретельному промиванні інфузійних систем між вливаннями сумісною рідиною. Для оцінки взаємодії цефтріаксону та кальцію проведено два дослідження in vitro: одне з використанням плазми крові дорослої людини, інше – плазми пуповинної крові новонародженого. Були проаналізовані різні комбінації цефтріаксону з вихідною концентрацією до 1 мМ (максимальна концентрація, яку досягає цефтріаксон in vitro при інфузійному введенні 2 г препарату протягом не менше 30 хвилин) та кальцію з вихідною концентрацією до 12 мМ (48 мг/дл). Зниження концентрації цефтріаксону в плазмі спостерігалося при використанні кальцію в концентрації 6 мМ (24 мг/дл) і вище для плазми дорослої людини та концентрації 4 мМ (16 мг/дл) і вище для плазми новонародженого, що свідчить про підвищений ризик утворення кальцієвих солей цефтріаксону у новонароджених (див. розділ «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання»). Цефтріаксон фармацевтично несумісний з амсакрином, ванкоміцином, флуконазолом та аміноглікозидами. При застосуванні антагоністів вітаміну К на фоні терапії цефтріаксон підвищується ризик кровотечі. Слід постійно контролювати параметри зсідання крові та за необхідності коригувати дозу антикоагулянту як у ході, так і після закінчення терапії цефтріаксоном. Показаний синергізм між цефтріаксоном та аміноглікозидами щодо багатьох грамнегативних бактерій. Незважаючи на те, що підвищена ефективність таких комбінацій не завжди передбачувана, її слід мати на увазі при важких інфекціях, що загрожують життю, таких як обумовлені Pseudomonas aeruginosa. розділи «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання»). Цефтріаксон фармацевтично несумісний з амсакрином, ванкоміцином, флуконазолом та аміноглікозидами. При застосуванні антагоністів вітаміну К на фоні терапії цефтріаксон підвищується ризик кровотечі. Слід постійно контролювати параметри зсідання крові та за необхідності коригувати дозу антикоагулянту як у ході, так і після закінчення терапії цефтріаксоном. Показаний синергізм між цефтріаксоном та аміноглікозидами щодо багатьох грамнегативних бактерій. Незважаючи на те, що підвищена ефективність таких комбінацій не завжди передбачувана, її слід мати на увазі при важких інфекціях, що загрожують життю, таких як обумовлені Pseudomonas aeruginosa. розділи «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання»). Цефтріаксон фармацевтично несумісний з амсакрином, ванкоміцином, флуконазолом та аміноглікозидами. При застосуванні антагоністів вітаміну К на фоні терапії цефтріаксон підвищується ризик кровотечі. Слід постійно контролювати параметри зсідання крові та за необхідності коригувати дозу антикоагулянту як у ході, так і після закінчення терапії цефтріаксоном. Показаний синергізм між цефтріаксоном та аміноглікозидами щодо багатьох грамнегативних бактерій. Незважаючи на те, що підвищена ефективність таких комбінацій не завжди передбачувана, її слід мати на увазі при важких інфекціях, що загрожують життю, таких як обумовлені Pseudomonas aeruginosa. флуконазолом та аміноглікозидами. При застосуванні антагоністів вітаміну К на фоні терапії цефтріаксон підвищується ризик кровотечі. Слід постійно контролювати параметри зсідання крові та за необхідності коригувати дозу антикоагулянту як у ході, так і після закінчення терапії цефтріаксоном. Показаний синергізм між цефтріаксоном та аміноглікозидами щодо багатьох грамнегативних бактерій. Незважаючи на те, що підвищена ефективність таких комбінацій не завжди передбачувана, її слід мати на увазі при важких інфекціях, що загрожують життю, таких як обумовлені Pseudomonas aeruginosa. флуконазолом та аміноглікозидами. При застосуванні антагоністів вітаміну К на фоні терапії цефтріаксон підвищується ризик кровотечі. Слід постійно контролювати параметри зсідання крові та за необхідності коригувати дозу антикоагулянту як у ході, так і після закінчення терапії цефтріаксоном. Показаний синергізм між цефтріаксоном та аміноглікозидами щодо багатьох грамнегативних бактерій. Незважаючи на те, що підвищена ефективність таких комбінацій не завжди передбачувана, її слід мати на увазі при важких інфекціях, що загрожують життю, таких як обумовлені Pseudomonas aeruginosa. Слід постійно контролювати параметри зсідання крові та за необхідності коригувати дозу антикоагулянту як у ході, так і після закінчення терапії цефтріаксоном. Показаний синергізм між цефтріаксоном та аміноглікозидами щодо багатьох грамнегативних бактерій. Незважаючи на те, що підвищена ефективність таких комбінацій не завжди передбачувана, її слід мати на увазі при важких інфекціях, що загрожують життю, таких як обумовлені Pseudomonas aeruginosa. Слід постійно контролювати параметри зсідання крові та за необхідності коригувати дозу антикоагулянту як у ході, так і після закінчення терапії цефтріаксоном. Показаний синергізм між цефтріаксоном та аміноглікозидами щодо багатьох грамнегативних бактерій. Незважаючи на те, що підвищена ефективність таких комбінацій не завжди передбачувана, її слід мати на увазі при важких інфекціях, що загрожують життю, таких як обумовлені Pseudomonas aeruginosa.
ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, діарея.
Лікування: симптоматична терапія (специфічного антидоту немає).
Гемодіаліз та перитонеальний діаліз неефективні.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Антибіотик цефалоспорин;
Код ATX J01DD04.
Фармакодинаміка:
Цефтріаксон – парентеральний цефалоспориновий антибіотик III покоління. Бактерицидна активність цефтріаксону обумовлена придушенням синтезу клітинної стінки. In vitro цефтріаксон має широкий спектр дії щодо грамнегативних та грампозитивних мікроорганізмів. Він високостійкий до більшості бета-лактамаз (як пеніциліназ, так і цефалоспориназ), що виробляються грампозитивними та грамнегативними бактеріями.
Цефтріаксон зазвичай активний щодо наступних мікроорганізмів:
Грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus (метициліночутливий), коагулазо-негативні стафілококи, Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний, групи А), Streptococcus agalactiae (бета-гемолітичний, групи В), бета-гемолітичні стреп viridans, Streptococcus pneumoniae.
Примітка. Метициліностійкі Staphylococcus spp. резистентні до цефалоспоринів, у тому числі до цефтріаксону. Як правило, Enterococcus faecalis, Enterococcus faecium та Listeria monocytogenes також стійкі.
Грамнегативні аероби: Acinetobacter lwoffii, Acinetobacter anitratus (головним чином, А. baumannii)*, Aeromonas hydrophila, Alcaligenes faecalis, Alcaligenes odorans, алкалігеноподібні бактерії, Borrelia burgdorferi, Capnocytopsus app. Citrobacter freundii *, Escherichia coli, Enterobacter aerogenes*, Enterobacter cloacae*, Enterobacter spp. (Інші)*, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Hafnia alvei, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae**, Moraxella catarrhalis (раніше називалася Branhamella catarrhalis), Moraxella. (інші), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Pasteurella multocida, Plesiomonas shigelloides, Proteus mirabilis, Proteus penneri*, Proteus vulgaris*, Pseudomonas fluorescens*, Pseudomonas spp. (Інші), Providencia rettgeri*, Providencia spp. (Інші), Salmonella typhi, Salmonella spp. (Нетифоїдні); Serratia marcescens*, Serratia spp. (Інші)*, Shigella spp., Vibrio spp., Yersinia enterocolitica, Yersinia spp. (Інші).
* Деякі ізоляти цих видів стійкі до цефтріаксону, головним чином, внаслідок утворення бета-лактамаз, що кодуються хромосомами.
** Деякі ізоляти цих видів стійкі внаслідок утворення цілого ряду плазмід-опосередкованих бета-лактамаз.
Примітка. Багато штами вищезгаданих мікроорганізмів, полірезистентні до інших антибіотиків, таких як амінопеніциліни та уреїдопеніциліни, цефалоспорини першого та другого покоління та аміноглікозиди, чутливі до цефтріаксону. Treponema pallidum чутлива до цефтріаксону in vitro та в експериментах на тваринах. Клінічні випробування показують, що цефтріаксон має хорошу ефективність щодо первинного і вторинного сифілісу. За дуже невеликими винятками клінічні ізоляти P. aeruginosa стійкі до цефтріаксону.
Анаероби: Bacteroides spp. (жовчочутливі)*, Clostridium spp. (крім С. difficile), Fusobacterium nuсleatum, Fusobacterium spp. (Інші), Gaffkya anaerobica (раніше називалася Peptococcus), Peptostreptococcus spp.
*Деякі ізоляти цих видів стійкі до цефтріаксону через утворення бета-лактамаз.
Примітка. Багато штами бета-лактамазоутворюючих Bacteroides spp. (зокрема, B. fFragilis) стійкі. Стійкий і Clostridium difficile.
Чутливість до цефтріаксону можна визначати диско-дифузійним методом або методом серійних розведень на агарі або бульйоні, використовуючи стандартну методику, подібну до тієї, яку рекомендує Інститут клінічних та лабораторних стандартів (ІКЛЗ).
Фармакокінетика:
Фармакокінетика цефтріаксону має нелінійний характер. Усі основні фармакокінетичні параметри, засновані на загальних концентраціях препарату, за винятком періоду напіввиведення, залежать від дози та зростають менш ніж пропорційно до її збільшення. Нелінійність характерна для фармакокінетичних параметрів, що залежать від загальної концентрації цефтріаксону в плазмі (не тільки вільного цефтріаксону), і пояснюється насиченням зв'язування препарату з білками плазми.
Всмоктування. Максимальна концентрація у плазмі після одноразового внутрішньом'язового введення 1 г препарату становить близько 81 мг/л і досягається в межах 2-3 години після введення. Площі під кривою «концентрація в плазмі – час» після внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення однакові. Це означає, що біодоступність цефтріаксону після внутрішньом'язового введення становить 100%. Після внутрішньовенного болюсного введення 500 мг та 1000 мг цефтріаксону середня максимальна концентрація у плазмі крові склала 120 мг/л та 200 мг/л, відповідно. Після внутрішньовенної інфузії 500 мг, 1000 мг, 2000 мг цефтріаксону концентрація препарату в плазмі склала приблизно 80, 150 і 250 мг/л, відповідно. Після внутрішньом'язової ін'єкції значення середньої максимальної концентрації цефтріаксону в плазмі приблизно в два рази нижче,
Розподіл. Об'єм розподілу цефтріаксону дорівнює 7-12 л. Після введення в дозі 1-2 г, цефтріаксон добре проникає у тканини та рідини організму. Протягом більше 24 годин його концентрації набагато перевищують мінімальні переважні концентрації для більшості збудників інфекцій більш ніж у 60 тканинах та рідинах (у тому числі в легенях, серці, жовчних шляхах, печінці, мигдаликах, середньому вусі та слизовій носі, кістках, а також спинномозковій). , плевральній та синовіальній рідинах та секреті передміхурової залози). Після внутрішньовенного застосування цефтріаксон швидко проникає у спинномозкову рідину, де бактерицидні концентрації щодо чутливих мікроорганізмів зберігаються протягом 24 годин.
Зв'язування із білками. Цефтріаксон оборотно зв'язується з альбуміном. Ступінь зв'язування становить приблизно 95% при значеннях концентрації цефтріаксону в плазмі менше 100 мг/л. Частка зв'язаного з білком плазми крові цефтріаксону зменшується зі зростанням його концентрації, оскільки зв'язування насичуване і становить близько 85% при концентрації значення 300 мг/л.
Проникнення до окремих тканин. Цефтріаксон проникає через мозкові оболонки, найбільше при їх запаленні. Середня максимальна концентрація цефтріаксону в спинномозковій рідині досягає 25% від концентрації цефтріаксону в плазмі крові у пацієнтів з бактеріальним менінгітом, і лише 2% у пацієнтів із незапаленими мозковими оболонками. Максимальна концентрація цефтріаксону у спинномозковій рідині досягається через 4-6 годин після внутрішньовенного введення. Цефтріаксон проходить через плацентарний бар'єр та у малих концентраціях потрапляє у грудне молоко.
Метаболізм. Цефтріаксон не піддається системному метаболізму, а перетворюється на неактивні метаболіти під дією кишкової мікрофлори.
Виведення. Загальний плазмовий кліренс цефтріаксону становить 10-22 мл/хв. Нирковий кліренс дорівнює 5-12 мл/хв. 50-60% цефтріаксону виводиться у незмінному вигляді нирками, а 40-50% - у незміненому вигляді кишківником. Період напіввиведення цефтріаксону становить близько 8 годин у дорослих.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
Новонароджені, грудні діти та діти віком до 12 років. У новонароджених дітей період напіввиведення цефтріаксону збільшено порівняно з іншими віковими групами. У перші 14 днів життя концентрація вільного цефтріаксону в плазмі може бути додатково підвищена через низьку клубочкову фільтрацію та особливості зв'язування препарату з білками плазми. У пацієнтів дитячого віку період напіввиведення менший, ніж у новонароджених та дорослих. Значення плазмового кліренсу та обсягу розподілу загального цефтріаксону вище у новонароджених, немовлят та дітей молодше 12 років порівняно з таким у дорослих.
Порушення функції нирок чи печінки. У хворих з порушенням функції нирок або печінки фармакокінетика цефтріаксону змінюється незначно, спостерігається лише невелике збільшення періоду напіввиведення (менше ніж у 2 рази) навіть у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю. Даний процес може пояснюватися компенсаторним підвищенням ниркового кліренсу внаслідок зниження ступеня зв'язування з білками плазми крові та відповідного збільшення непочечного кліренсу загального цефтріаксону. У пацієнтів із печінковою недостатністю період напіввиведення не збільшується. У таких пацієнтів відбувається компенсаторне підвищення ниркового кліренсу. Причиною також є збільшення концентрації вільного цефтріаксону в плазмі, що сприяє парадоксальному підвищенню загального кліренсу препарату на тлі збільшення обсягу розподілу.
Пацієнти похилого віку. У пацієнтів старше 75 років період напіввиведення, в середньому, у два або три рази більший, ніж у дорослих пацієнтів.
Вагітність та годування груддюВагітність
Цефтріаксон проникає крізь плацентарний бар'єр. Безпека застосування при вагітності у жінок не встановлена. Доклінічні дослідження репродуктивності не виявили ембріотоксичної, фетотоксичної, тератогенної дії або інших несприятливих ефектів препарату на плодючість самців та самок, процес пологів, перинатальний та постнатальний розвиток плода. При вагітності, особливо у перший триместр, слід призначати лише за суворими показаннями, за умови, що передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
Період грудного вигодовування
У малих концентраціях цефтріаксон потрапляє до грудного молока. Малоймовірний вплив цефтріаксону на дитину, що знаходиться на грудному вигодовуванні, при його застосуванні матір'ю в терапевтичних дозах, проте не можна виключити ризик розвитку діареї, грибкових інфекцій слизових оболонок та реакції гіперчутливості у дитини. Необхідно припинити грудне вигодовування або припинити/утриматися від терапії цефтріаксоном, беручи до уваги переваги грудного вигодовування для дитини та користь терапії для матері.
Умови відпустки з аптекВідпускають за рецептом.
Побічні явищаНайбільш частими небажаними реакціями, зареєстрованими на тлі терапії цефтріаксоном у клінічних дослідженнях, є еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія, діарея, висипання та підвищення активності печінкових ферментів. Для опису частоти небажаних реакцій використовується наступна класифікація: дуже часті (> 1/10), часті (> 1/100 та <1/10), нечасті (> 1/1000 та <1/100), рідкісні (> 1/10000) і <1/1000) та дуже рідкісні (<1/10000), включаючи поодинокі випадки. Небажані реакції згруповані відповідно до класів систем органів медичного словника для нормативно-правової діяльності MedDRA.
-Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто – мікози статевих органів; рідко – псевдомембранозний коліт;
-Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи: часто – еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія; нечасто – гранулоцитопенія, анемія, коагулопатія;
-Порушення з боку нервової системи: нечасто – головний біль та запаморочення;
-Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко – бронхоспазм;
-Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, неоформлений стілець; нечасто – нудота, блювання;
-порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – підвищення активності печінкових ферментів (аспартатамінотрансферази (АСТ), аланінамінотрансферази (АЛТ), лужної фосфатази (ЩФ));
-Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – висип; нечасто - свербіж; рідко – кропив'янка;
-Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко – гематурія, глюкозурія;
-загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – флебіт, біль у місці введення, підвищення температури тіла; рідко – набряки, озноб;
-Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: нечасто – збільшення концентрації креатиніну в крові.
Післяреєстраційне спостереження
Нижче наведено побічні явища, що спостерігалися при застосуванні цефтріаксону в післяреєстраційному періоді. Визначення частот побічних явищ, що спостерігалися, а також їх зв'язки із застосуванням цефтріаксону, не завжди можливе, оскільки неможливо встановити точний розмір популяції пацієнтів.
-Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: панкреатит, стоматит, глосит, порушення смаку;
-Порушення з боку крові та лімфатичної системи: тромбоцитоз, збільшення тромбопластинового та протромбінового часу, гемолітична анемія. Описано окремі випадки агранулоцитозу (<500 клітин/мкл), причому більшість їх розвивалися після 10 днів лікування та застосування кумулятивної дози 20 г і більше;
-порушення з боку імунної системи: анафілактичний шок, гіперчутливість;
-Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: гострий генералізований екзантематозний пустульоз, окремі випадки тяжких побічних реакцій (ексудативна мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєла));
-Порушення з боку нервової системи: судоми;
-Порушення з боку органів слуху та лабіринтні порушення: вертиго;
-Інфекції та паразитарні захворювання: суперінфекції.
- Відомі також наступні небажані реакції: утворення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону в жовчному міхурі з відповідною симптоматикою, білірубінова енцефалопатія, гіпербілірубінемія, олігурія, вагініт, підвищене потовиділення, «припливи», алергічний кровотеч, кова хвороба, а також анафілактичні або анафілактоїдні реакції.
Описані окремі фатальні випадки утворення преципітатів у легенях та нирках за результатами дослідження аутопсії у новонароджених, які отримували цефтріаксон та кальційвмісні розчини. При цьому в окремих випадках був використаний один венозний доступ, і утворення преципітатів спостерігалося безпосередньо в системі внутрішньовенного введення. Також описаний, як мінімум, один випадок зі смертельним наслідком при різних венозних доступах і в різний час введення цефтріаксону та розчинів кальцію. При цьому за результатами дослідження аутопсії у новонародженого преципітати не були виявлені. Подібні випадки спостерігалися лише у новонароджених (див. розділ «Особливі вказівки»).
Зареєстровані випадки утворення преципітатів цефтріаксону у сечовивідних шляхах, головним чином, у дітей, які отримували або більші добові дози препарату (> 80 мг/кг на добу), або кумулятивні дози більше 10 г, а також мали додаткові фактори ризику (зневоднення, постіль). . Утворення преципітатів у нирках може протікати безсимптомно або виявлятися клінічно, може проводити до обструкції сечоводів та постренальної гострої ниркової недостатності. Це небажане явище носить оборотний характер і зникає після припинення терапії цефтріаксоном.
-Загальні розлади та порушення у місці введення: флебіт після внутрішньовенного введення. Його можна уникнути, вводячи препарат повільно протягом 5 хвилин, переважно у велику вену.
Внутрішньом'язова ін'єкція без застосування лідокаїну болісна.
Вплив на результати лабораторних аналізів
При лікуванні цефтріаксоном у хворих можуть відзначатися хибнопозитивні результати проби Кумбуса, проби на галактоземію, при визначенні глюкози в сечі неферментними методами (у ході терапії цефтріаксоном глюкозурію за потреби слід визначати лише ферментним методом). Цефтріаксон може спричинити недостовірне зниження показників глікемії, отриманих за допомогою деяких пристроїв моніторингу вмісту глюкози в крові. За потреби слід використовувати альтернативні способи визначення глюкози у крові.
особливі вказівкиРеакція гіперчутливості. Як і при застосуванні інших бета-лактамних антибіотиків, були зареєстровані тяжкі реакції гіперчутливості, у тому числі зі смертельними наслідками. При розвитку тяжкої реакції гіперчутливості терапію препаратом Цефтріаксон необхідно негайно відмінити та провести відповідні невідкладні лікувальні заходи. Перед початком терапії препаратом Цефтріаксон необхідно встановити, чи спостерігалися у пацієнта реакції гіперчутливості до цефтріаксону, цефалоспоринів або тяжкі реакції гіперчутливості до інших бета-лактамних антибіотиків (пеніциліни, монобактами та карбапенеми). За наявності неважких реакцій до інших бета-лактамних антибіотиків (пеніциліни, монобактами та карбапенеми) в анамнезі необхідно бути обережними.
Зміст натрію
У 1 г препарату Цефтріаксон міститься 3,6 ммоль натрію. Це слід брати до уваги пацієнтам, які перебувають на дієті з контролем натрію.
Гемолітична анемія
Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, при лікуванні препаратом Цефтріаксон можливий розвиток аутоімунної гемолітичної анемії. Зареєстровано випадки тяжкої гемолітичної анемії у дорослих та дітей, у тому числі зі смертельними наслідками. При розвитку у пацієнта, який перебуває на лікуванні цефтріаксоном, анемії не можна виключити діагноз цефалоспорин-асоційованої анемії, і необхідно скасувати лікування до з'ясування причини.
Діарея, спричинена Clostridium difficile Як і при застосуванні більшості інших антибактеріальних препаратів, при лікуванні цефтріаксоном зареєстровані випадки розвитку діареї, спричиненої С. difficile, різної тяжкості: від легкої діареї до коліту зі смертельними наслідками. Лікування антибактеріальними препаратами пригнічує нормальну мікрофлору товстої кишки та провокує ріст С. difficile. У свою чергу С. difficile утворює токсини А і В, які є факторами патогенезу діареї, викликаної С. difficile. Штами С. difficile, гіперпродукуючі токсини, є збудниками інфекції з високим ризиком ускладнень та смертності, внаслідок можливої їх стійкості до антимікробної терапії, лікування ж може вимагати колектомії. Необхідно пам'ятати про можливість розвитку діареї, спричиненої С. difficile, у всіх пацієнтів із діареєю після антибіотикотерапії. Необхідний ретельний збір анамнезу, тому що відмічені випадки виникнення діареї, викликаної С. difficile, більш ніж через 2 місяці після терапії антибіотиками. При підозрі або підтвердженні діареї, викликаної С. difficile, можливо буде потрібно скасування поточної антибіотикотерапії, що не спрямована на С. difficile. Відповідно до клінічних показань має бути призначене відповідне лікування з введенням рідини та електролітів, білків, антибіотикотерапія щодо С. difficile, хірургічне лікування. Не можна застосовувати лікарські засоби, що гальмують перистальтику кишківника. При підозрі або підтвердженні діареї, викликаної С. difficile, можливо буде потрібно скасування поточної антибіотикотерапії, що не спрямована на С. difficile. Відповідно до клінічних показань має бути призначене відповідне лікування з введенням рідини та електролітів, білків, антибіотикотерапія щодо С. difficile, хірургічне лікування. Не можна застосовувати лікарські засоби, що гальмують перистальтику кишківника. При підозрі або підтвердженні діареї, викликаної С. difficile, можливо буде потрібно скасування поточної антибіотикотерапії, що не спрямована на С. difficile. Відповідно до клінічних показань має бути призначене відповідне лікування з введенням рідини та електролітів, білків, антибіотикотерапія щодо С. difficile, хірургічне лікування. Не можна застосовувати лікарські засоби, що гальмують перистальтику кишківника.
Як і при лікуванні іншими антибактеріальними препаратами, можуть розвиватися суперінфекції .
Зміни протромбінового часу
У пацієнтів, які отримували Цефтріаксон, описані рідкісні випадки зміни протромбінового часу. Пацієнтам з недостатністю вітаміну К (порушення синтезу, порушення харчування) може знадобитися контроль протромбінового часу під час терапії та призначення вітаміну К (10 мг/тиждень) зі збільшенням протромбінового часу до початку або під час терапії.
Освіта преципітатів кальцієвої солі цефтріаксону
Описано випадки фатальних реакцій внаслідок відкладення цефтріаксон-кальцієвих преципітатів у легенях та нирках новонароджених. Теоретично існує ймовірність взаємодії цефтріаксону з кальційвмісними розчинами для внутрішньовенного введення та в інших вікових груп пацієнтів, тому цефтріаксон не повинен змішуватися з кальційвмісними розчинами (у тому числі для парентерального харчування), а також вводитися одночасно, в тому числі через окремі доступи для інфузій на різних дільницях. Теоретично на підставі розрахунку 5 періодів напіввиведення цефтріаксону інтервал між введенням цефтріаксону і кальційвмісних розчинів повинен становити не менше 48 годин.
Після застосування цефтріаксону, зазвичай у дозах, що перевищують стандартні рекомендовані (1 г на добу та більше), при ультразвуковому дослідженні жовчного міхура виявлялися преципітати кальцієвої солі цефтріаксону, освіта яких найбільш ймовірна у пацієнтів дитячого віку. Преципітати рідко дають будь-яку симптоматику та зникають після завершення або припинення терапії препаратом Цефтріаксон. У разі, якщо ці явища супроводжуються клінічною симптоматикою, рекомендується консервативне нехірургічне лікування, а рішення про відміну препарату залишається на розсуд лікаря і має ґрунтуватися на індивідуальній оцінці користі та ризику.
Панкреатит
У хворих, які отримували препарат Цефтріаксон, описані рідкісні випадки панкреатиту, який, можливо, розвивався внаслідок обструкції жовчних шляхів. У більшості з цих хворих вже до цього були фактори ризику застою в жовчних шляхах, наприклад, терапія, що раніше проводилася, важкі захворювання і повністю парентеральне харчування. При цьому не можна виключити пускову роль у розвитку панкреатиту преципітатів, що утворилися під впливом препарату Цефтріаксон у жовчних шляхах.
Застосування у дітей
Безпека та ефективність препарату Цефтріаксон у новонароджених, немовлят та дітей молодшого віку були визначені для дозувань, описаних у розділі «Спосіб застосування та дози». Дослідження показали, що, подібно до інших цефалоспоринів, цефтріаксон може витісняти білірубін із зв'язку з сироватковим альбуміном. Препарат Цефтріаксон не можна застосовувати у новонароджених, особливо недоношених, які мають ризик розвитку білірубінової енцефалопатії (див. розділ «Протипоказання»).
Тривале лікування
При тривалому лікуванні необхідно регулярно контролювати картину периферичної крові, показники функціонального стану печінки та нирок.
Моніторинг аналізу крові
При тривалому лікуванні слід проводити повний аналіз крові.
Серологічні дослідження
При лікуванні цефтріаксоном можуть спостерігатися хибнопозитивні результати проби Кумбса, проби на галактоземію, при визначенні глюкози в сечі (глюкозурію рекомендується визначати лише ферментним методом).
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами
Немає даних, що свідчать про вплив препарату на керування транспортними засобами та роботу з машинами та механізмами. Однак під час терапії препаратом Цефтріаксон слід бути обережним при керуванні транспортними засобами та роботі з механізмами у зв'язку з можливістю виникнення запаморочення та інших небажаних реакцій, які можуть впливати на здатність керувати транспортними засобами, механізмами.
Умови зберіганняЗа температури не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВнутрішньовенно, внутрішньом'язово.
Стандартний режим дозування
Дорослі та діти віком від 12 років > 50 кг: по 1-2 г один раз на добу (кожні 24 години). У важких випадках або при інфекціях, збудники яких мають лише помірну чутливість до цефтріаксону, добову дозу можна збільшити до 4 г.
Тривалість лікування залежить від перебігу захворювання. Як і завжди при антибіотикотерапії, введення препарату Цефтріаксон слід продовжувати хворим протягом мінімум 48-72 годин після нормалізації температури та підтвердження ерадикації збудника.
Зазвичай курс лікування становить 4-14 днів; при ускладнених інфекціях може знадобитися більш тривале введення. Курс лікування при інфекціях, викликаних Streptococcus pyogenes, повинен становити щонайменше 10 днів.
Загальним
правилом має бути використання розчинів відразу після приготування.
Для внутрішньом'язової ін'єкції 1 г препарату Цефтріаксон розчиняють у 3,5 мл 1% розчину лідокаїну і вводять глибоко в досить великий м'яз (ягідка). Рекомендується вводити не більше 1 г в один і той же м'яз.
Розчин, що містить лідокаїн, не можна вводити внутрішньовенно.
Для внутрішньовенної ін'єкції 1 г препарату Цефтріаксон розчиняють у 10 мл стерильної води для ін'єкції; вводять внутрішньовенно повільно протягом 5 хвилин, переважно у велику вену.
внутрішньовенна інфузія повинна тривати не менше 30 хвилин. Для приготування розчину розводять 2 г препарату Цефтріаксон у 40 мл одного з наступних інфузійних розчинів, які не містять іонів кальцію: 0,9 % розчин натрію хлориду, 0,45 % розчин натрію хлориду + 2,5 % розчин декстрози, 5 % розчин декстрози, 10% розчин декстрози, 6% розчин декстрану в 5% розчині декстрози, 6-10% розчин гідроксиетилкрохмалю, вода для ін'єкцій. Розчини препарату Цефтріаксон не можна змішувати або додавати до розчинів, що містять інші протимікробні препарати або інші розчинники, за винятком перерахованих вище, через можливу несумісність.
Не можна використовувати для приготування розчинів Цефтріаксону для внутрішньовенного введення та їх подальшого розведення розчинники, що містять кальцій, такі як розчин Рінгера або розчин Хартмана, через можливе утворення преципітатів. Утворення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону може відбуватися і при змішуванні препарату та кальційвмісних розчинів при використанні одного венозного доступу. Не можна використовувати цефтріаксон одночасно з кальційвмісними розчинами для внутрішньовенного введення, у тому числі з тривалими інфузіями кальційвмісних розчинів, наприклад, при парентеральному харчуванні з використанням Y-конектора. Для всіх груп пацієнтів, крім новонароджених,
Не надходило повідомлень про взаємодію цефтріаксону та пероральних кальційвмісних препаратів або взаємодію цефтріаксону для внутрішньом'язового введення та кальційвмісних препаратів (для внутрішньовенного або перорального застосування).
Дозування в особливих випадках
У хворих з порушенням функції печінки не потрібно зменшувати дозу за умови відсутності порушень функції нирок.
У хворих із порушенням функції нирок немає необхідності зменшувати дозу за умови відсутності порушення функції печінки. Добова доза Цефтріаксону не повинна перевищувати 2 г лише у випадках ниркової недостатності з кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв. Цефтріаксон не виводиться при гемодіалізі або перитонеальному діалізі, тому введення пацієнту додаткової дози Цефтріаксону після закінчення діалізу не потрібно.
При поєднанні тяжкої ниркової та печінкової недостатності слід ретельно спостерігати за ефективністю та безпекою застосування препарату.
Хворі літнього та старечого віку. Зазвичай дози для дорослих без поправок на вік за умови відсутності тяжкої ниркової та печінкової недостатності.
Діти
Новонароджені, грудні діти та діти віком до 12 років
При призначенні препарату Цефтріаксон один раз на добу рекомендується дотримуватися наступних режимів дозування:
-Новонароджені (до 14 днів): 20-50 мг/кг маси тіла один раз на добу; добова доза має перевищувати 50 мг/кг маси тіла;
-Новонароджені, грудні діти та діти молодшого віку (з 15 днів до 12 років): 20-80 мг/кг маси тіла один раз на добу;
-Дітям з масою тіла понад 50 кг призначають дози дорослих.
-Недоношеним дітям віком до 41 тижня включно (сумарно гестаційний та хронологічний вік) застосування цефтріаксону протипоказане.
Цефтріаксон протипоказаний новонародженим (<28 днів), яким вже призначено або передбачається внутрішньовенне лікування кальційвмісними розчинами, включаючи тривалі кальційвмісні інфузії, наприклад, при парентеральному харчуванні через ризик утворення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону (див. розділ "Протипоказання").
Грудним дітям та дітям віком до 12 років внутрішньовенні дози 50 мг/кг або вище слід вводити крапельно протягом не менше 30 хвилин. Новонародженим внутрішньовенне введення слід проводити протягом 60 хвилин, щоб знизити потенційний ризик розвитку білірубінової енцефалопатії.
Менінгіт
При бактеріальному менінгіті у немовлят та дітей молодшого віку лікування починають з дози 100 мг/кг (але не більше 4 г) 1 раз на добу. Після ідентифікації збудника та визначення його чутливості дозу можна відповідно зменшити. Найкращі результати при менінгококовому менінгіті досягалися при тривалості лікування у 4 дні, при менінгіті, викликаному Haemophilus influenza – 6 днів, Streptococcus pneumoniae – 7 днів.
Хвороба Лайма
50 мг/кг (вища добова доза – 2 г) дорослим та дітям один раз на добу протягом 14 днів.
Гонорея (викликана пеніциліназоутворюючими та пеніцилінозазонутворюючими штамами).
Одноразове внутрішньом'язове введення 250 мг препарату Цефтріаксон дорослим пацієнтам та дітям віком від 12 років > 50 кг.
Гострий середній отит. При лікуванні гострого середнього отиту у дітей рекомендується одноразове внутрішньом'язове введення 50 мг/кг (але не більше 1 г). Дорослим рекомендується одноразове внутрішньом'язове введення в дозі 1-2 г. Згідно з обмеженими даними, у тяжких випадках або при неефективності попередньої терапії препарат Цефтріаксон може бути ефективним при внутрішньом'язовому введенні в дозі 1-2 г на добу протягом 3 днів.
Профілактика післяопераційних інфекцій. Залежно від рівня інфекційного ризику вводиться 1-2 г препарату Цефтріаксон одноразово за 30-90 хв до початку операції. При операціях на товстій і прямій кишці добре зарекомендувало одночасне (але роздільне, див. підрозділ «Введення») введення препарату Цефтріаксон і одного з 5-нітроімідазолів, наприклад, орнідазолу.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Цефтриаксон 1 г 1 фл порошок для приготовления раствора для инъекций производится компанией ФАРМСТАНДАРТ. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Цефтриаксон 1 г 1 фл порошок для приготовления раствора для инъекций и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Цефтриаксон 1 г 1 фл порошок для приготовления раствора для инъекций в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Цефатрин 1 г 1 фл порошок для приготовления раствора... Цефатрин 1 г 1 фл порошок для приготовления раствора для инъекций, Цефтриаксон 1 г 10 фл порошок для приготовления раст... Цефтриаксон 1 г 10 фл порошок для приготовления раствора для инъекций, Цефтриаксон 1 г 1 фл порошок для приготовления раств... Цефтриаксон 1 г 1 фл порошок для приготовления раствора для инъекций, Цефтриаксон 1 г 1 фл порошок для приготовления раств... Цефтриаксон 1 г 1 фл порошок для приготовления раствора для инъекций, Цефтриаксон 1 г 1 фл порошок для приготовления раств... Цефтриаксон 1 г 1 фл порошок для приготовления раствора для инъекций, Цефтриаксон 1 г 1 фл порошок для приготовления раств... Цефтриаксон 1 г 1 фл порошок для приготовления раствора для инъекций, Цефтриаксон 1 г 1 фл порошок для приготовления раств... Цефтриаксон 1 г 1 фл порошок для приготовления раствора для инъекций с раств.(лидокаин 10 мг/мл) 3.5 мл амп 1 шт, Цефтриаксон-АКОС 1 г 1 фл порошок для приготовления ... Цефтриаксон-АКОС 1 г 1 фл порошок для приготовления раствора для инъекций, Цефтриаксон-АКОС 2 г 1 фл порошок для приготовления ... Цефтриаксон-АКОС 2 г 1 фл порошок для приготовления раствора для инъекций, Цефтриаксон Каби 1 г 10 фл порошок для приготовления... Цефтриаксон Каби 1 г 10 фл порошок для приготовления раствора для инъкций, Цефтриаксон-лексвм порошок для приготовления раствор... Цефтриаксон-лексвм порошок для приготовления раствора для инъекций 1г фл 1 шт, Цефтриаксон порошок для приготовления раствора для и... Цефтриаксон порошок для приготовления раствора для инъекций 1000мг фл 1 шт.
Пока нет комментариев