Цефотаксим 1 г 5 фл порошок для приготовления р-ра для инъекций
Цефотаксим 1 г 5 фл порошок для приготовления р-ра для инъекций - це антибіотик-цефалоспорин, який використовується для лікування бактерійних інфекцій. Він діє бактерицидно і має широкий спектр дії проти багатьох видів бактерій. Цефотаксим введено внутрішньовенно або внутрішньом'язово і має високу біодоступність. Він метаболізується в печінці і виводиться нирками і кишківником. Цефотаксим може бути використаний у дорослих і дітей, включаючи новонароджених і передчасно народжених дітей.
Цефотаксим 1 г 5 фл порошок для приготовления р-ра для инъекций инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 флакон містить: цефотаксим натрію – 1,048 г, у перерахунку на цефотаксим – 1,0 г.
Опис:
Білий або білий з жовтуватим відтінком порошок.
Форма випуску:
Порошок для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення, 1,0 г.
По 1,0 г у флакони скляні, герметично закупорені гумовими пробками з подальшою обкаткою ковпачками алюмінієвими.
По 1 або 5 флаконів разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. По 30 флаконів разом із рівною кількістю інструкцій із застосування поміщають у коробку з картону (для стаціонарів).
Протипоказання-Підвищена чутливість до цефотаксиму та інших цефалоспоринів.
Для форм, що містять як розчинник лідокаїн:
- Підвищена чутливість до лідокаїну або іншого місцевого анестетика амідного типу;
-внутрішньосерцеві блокади без встановленого водія ритму;
-Тяжка серцева недостатність;
-внутрішньовенне введення;
-Дитячий вік до 2, 5 років (для внутрішньом'язового введення).
З обережністю у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на алергію до пеніцилінів (ризик розвитку перехресних алергічних реакцій) (див. розділ «Особливі вказівки»);
-при одночасному застосуванні з аміноглікозидами (див. розділи «Особливі вказівки» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»);
-При нирковій недостатності (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Дозування1 г
Показання до застосуванняІнфекції, спричинені мікроорганізмами, чутливими до препарату:
- інфекції центральної нервової системи, включаючи менінгіт (за винятком листеріозного);
-інфекції дихальних шляхів;
-інфекції сечостатевої системи (включаючи гонорею);
-Інфекції кісток та суглобів;
-Інфекції шкіри та м'яких тканин;
-Інтраабдомінальні інфекції (включаючи перитоніт);
-Септицемія, бактеріємія;
-Ендокардити.
Профілактика інфекцій після хірургічних операцій (у тому числі урологічних, акушерсько-гінекологічних, на органах шлунково-кишкового тракту).
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиПробенецид затримує екскрецію та збільшує концентрацію цефалоспоринів у плазмі крові.
Як і у разі застосування інших цефалоспоринів, цефотаксим може посилювати нефротоксичний ефект препаратів, що мають нефротоксичну дію (таких як фуросемід, аміноглікозиди).
Вказівки щодо сумісності
Цефотаксим не повинен змішуватись з іншими антибіотиками (у тому числі з аміноглікозидами), як в одному шприці, так і в одному інфузійному розчині.
Для інфузій можуть використовуватися такі розчини (концентрація цефотаксиму 1 г/250 мл): вода для ін'єкцій; 0,9% розчин хлориду натрію; 5% розчин декстрози; розчин Рінгера лактат; Йоностеріл.
ПередозуванняСимптоми
Судоми, енцефалопатія (у разі введення великих доз, особливо у хворих з нирковою недостатністю), тремор, нервово-м'язова збудливість.
Симптоматичне
, специфічного антидоту немає.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Антибіотик-цефалоспорин
Код АТХ: J01DD01
Фармакодинаміка:
Цефалоспориновий антибіотик ІІІ покоління для парентерального введення. Діє бактерицидно, порушуючи синтез мукопептиду клітинної стінки мікроорганізмів. Має широкий спектр дії. До цефотаксиму зазвичай чутливі: Aeromonas hydrophila; Bacillus subtilis; Bordetella pertussis; Borrelia burgdorferi; Moraxella catarrhalis; Citrobacter diversus*; Citrobacter freundii*; Clostridium perfringens; Corynebacterium diphtheriae; Esherichia coli; Enterobacter spp.*; Erysipelothrix insidiosa; Eubacterium spp.; Haemophillus spp. (продукуючі та непродукуючі пеніциліназ штами, включаючи ампіцилін-резистентні); Klebsiella pneumoniae; Klebsiella oxytoca; Staphylococcus spp. (метицилін-чутливі, включаючи продукуючі та непродукуючі пеніциліназ штами); Morganella morganii; Neisseria gonorrhoea (включаючи продукуючі та непродукуючі пеніциліназ штами); Neisseria meningitidis; Propionibacterium spp.; Proteus mirabilis; Proteus vulgaris; Providencia spp.; Streptococcus spp. (включаючи Streptococcus pneumoniae); Salmonella spp.; Serratia spp.*; Shigella spp.; Veillonella spp.; Yersinia spp.*; Pseudomonas spp. (крім Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas cepacia).
* - чутливість залежить від епідеміологічних даних та від рівня стійкості в кожній конкретній країні.
До цефотаксиму стійкі: Acinetobacter baumanii; Bacteroides fragilis; Clostridium difficile; Enterococcus spp.; грамнегативні анаероби; Listeria monocytogenes; Staphylococcus spp. (Метицилін-резистентні штами); Pseudomonas aeruginosa; Pseudomonas cepacia; Stenotrophomonas maltophilia.
Фармакокінетика:
У дорослих – через 5 хвилин після одноразового внутрішньовенного (в/в) введення 1 г цефотаксиму максимальна концентрація (Сmax) у плазмі становить 100 мкг/мл. Після внутрішньом'язового (в/м) введення цефотаксиму в тій же дозі Сmax у плазмі досягається через 0,5 год і становить від 20-30 мкг/мл. Біодоступність цефотаксиму при внутрішньовенному введенні становить 100%, при внутрішньом'язовому введенні – 90-95%.
Період напіввиведення (Т1/2) цефотаксиму становить - 1 годину при внутрішньовенному введенні та 1-1,5 години при внутрішньом'язовому введенні.
Зв'язування з білками плазми (переважно альбумінами) становить середньому 25-40%.
Метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту дезацетилцефотаксиму (М1), що має антибактеріальну активність та неактивних метаболітів (М2, М3).
Близько 90% введеної дози виводиться нирками: 50% у незміненому вигляді, близько 15-25% у вигляді метаболіту дезацетилцефотаксиму та 15-30% у вигляді неактивних метаболітів (М2+М3). 10% від введеної дози виводиться кишківником.
У літніх пацієнтів віком від 80 років Т1/2 цефотаксиму збільшується до 2,5 год. Обсяг розподілу (Vd) не змінюється порівняно з молодими здоровими добровольцями.
У дорослих з порушеною функцією нирок Vd не змінюється, а Т1/2 не перевищує 2,5 години навіть на останніх стадіях ниркової недостатності.
У дітей концентрація цефотаксиму в плазмі та Vd аналогічні таким у дорослих, які отримують таку ж дозу препарату в мг/кг маси. Т1/2 становить від 0,75 до 1,5 год.
У новонароджених та передчасно народжених дітей концентрація цефотаксиму в плазмі крові та Vd аналогічні таким у дітей. Середній Т1/2 цефотаксиму становить від 1,4 до 6,4 год.
Вагітність та годування груддюВагітність
Цефотаксим проникає крізь плацентарний бар'єр. Дослідження, проведені на тваринах, не виявили тератогенної чи фетотоксичної дії препарату. Однак безпека застосування цефотаксиму при вагітності у людини не встановлена, тому препарат не повинен застосовуватися під час вагітності.
Період грудного вигодовування
Цефотаксим проникає у грудне молоко, тому при необхідності застосування препарату грудне вигодовування слід припинити.
Умови відпустки з аптекВідпускають за рецептом.
Побічні явищаКласифікація небажаних побічних реакцій за частотою розвитку, згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто (>10%); часто (>1% та <10%); нечасто (>0,1% та <1%); рідко (>0,01% та <0,1%); дуже рідко (<0,01%); частота невідома (на підставі наявних даних неможливо оцінити частоту побічної дії).
-Інфекційні та паразитарні захворювання: частота не відома – суперінфекції. Як і при призначенні інших антибіотиків застосування цефотаксиму, особливо тривале, може призвести до надмірного зростання нечутливих мікроорганізмів. Слід регулярно контролювати стан пацієнта. Якщо розвиток суперінфекції відбувається під час терапії цефотаксимом, слід вжити відповідних заходів.
-Порушення з боку імунної системи: нечасто – реакція Яриша-Герксгеймера. Як і при застосуванні інших антибіотиків, при лікуванні бореліозу протягом перших днів терапії можливий розвиток реакції Яріш-Герксгеймера. Є повідомлення про виникнення одного або декількох симптомів через кілька тижнів лікування бореліозу: висипання на шкірі, свербіж, лихоманка, лейкопенія, підвищення активності «печінкових» ферментів, утруднене дихання, дискомфорт у ділянці суглобів; частота невідома – анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілактичний шок.
-Порушення з боку нервової системи: нечасто – судоми; частота невідома – головний біль, запаморочення, енцефалопатія (наприклад, порушення свідомості, порушення рухової активності).
-Порушення з боку шкірних покривів: нечасто – висипання, свербіж, кропив'янка; частота невідома – гострий генералізований екзантематозний пустульоз, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.
-Порушення з боку сечовидільної системи: нечасто – зниження функції нирок/збільшення концентрації креатиніну, особливо при поєднаному застосуванні з аміноглікозидами; частота невідома – інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність.
-Порушення з боку травної системи: нечасто – діарея; частота невідома – нудота, блювання, біль у животі, псевдомембранозний коліт. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів; нечасто - підвищення активності «печінкових» ферментів (аланінамінотрасферази, аспартатамінотрансферази, лактатдегідрогенази, гамма-глутамілтрансферази, лужної фосфатази) та/або концентрації білірубіну. Ці відхилення в лабораторних показниках (які також можна пояснити наявністю інфекції), в поодиноких випадках перевищують верхню межу норми в 2 рази і вказують на ураження печінки, що проявляється холестазом і часто протікає безсимптомно; частота невідома – гепатит (іноді з жовтяницею).
-Порушення з боку органів кровотворення: нечасто – лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія; частота невідома – гемолітична анемія, нейтропенія, агранулоцитоз, недостатність кістковомозкового кровотворення, панцитопенія.
-Порушення серцево-судинної системи: частота невідома - аритмії після швидкого болюсного введення через центральний венозний катетер.
-загальні розлади та порушення у місці введення: часто – біль у місці ін'єкції (при внутрішньом'язовому введенні); нечасто - лихоманка, запальні реакції у місці введення, включаючи флебіт/тромбофлебіт; частота невідома - при внутрішньом'язовому введенні, якщо як розчинник застосовується лідокаїн, можливий розвиток системних реакцій, пов'язаних з лідокаїном.
особливі вказівкиАнафілактичні реакції
Призначення цефалоспоринів вимагає збирання алергологічного анамнезу (алергічний діатез, реакції гіперчутливості до бета-лактамних антибіотиків).
Якщо у пацієнта розвинулась реакція гіперчутливості, то лікування має бути припинено.
Використання цефотаксиму протипоказане у пацієнтів із зазначенням в анамнезі на реакцію гіперчутливості негайного типу на цефалоспорини. У разі будь-яких сумнівів присутність лікаря при першому введенні препарату є обов'язковою через можливу анафілактичну реакцію.
Відома перехресна алергія між цефалоспоринами та пеніцилінами, яка виникає у 5-10% випадків. Анафілактичні реакції, що розвиваються у цій ситуації, можуть бути серйозними і навіть фатальними.
У пацієнтів, в анамнезі яких є вказівки на алергію до пеніцилінів, препарат застосовують з обережністю. Слід ретельно контролювати стан пацієнта при першому введенні препарату через можливу анафілактичну реакцію.
У разі розвитку перших симптомів та ознак анафілактичного шоку слід негайно припинити введення препарату. Пацієнт повинен залишатися в положенні лежачи з піднятими ногами. Показано повільне внутрішньовенне введення 0,1 мг (1 мл) розчину епінефрину (Адреналіну) під контролем пульсу та артеріального тиску, а також внутрішньовенне введення плазмозамінників, людського альбуміну або збалансованих електролітних розчинів; в подальшому - внутрішньовенне введення глюкокортикостероїдів (наприклад, 250-1000 мг гідрокортизону), одноразово або при необхідності повторно. Слід проводити підтримуючі терапевтичні заходи: штучна вентиляція легень, інгаляція киснем, запровадження антигістамінних лікарських засобів.
Захворювання, викликані Clostridium difficile (наприклад, псевдомембранозний коліт) Діарея, особливо важка та/або тривала, що розвивається під час лікування або в перші тижні після закінчення лікування, різними антибіотиками, особливо широкого спектра дії, може бути симптомом захворювання, викликаного Clostridium difficile, найбільш тяжкою формою якого є пседомембранозний коліт. Діагноз цього рідкісного, але, можливо, і фатального захворювання, підтверджується ендоскопічно та/або гістологічно. Найважливішим методом підтвердження діагнозу псевдомембранозного коліту є виявлення токсинів Clostridium difficile у калі. При підозрі на діагноз псевдомембранозного коліту слід відразу ж припинити введення цефотаксиму та негайно розпочати відповідну антибіотикотерапію (наприклад, пероральний прийом ванкоміцину або метронідозолу).
Застосування лідокаїну як розчинника
При застосуванні лідокаїну як розчинник необхідно враховувати інформацію, подану в розділі «Протипоказання».
Швидкість введення
Слід контролювати швидкість введення препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Ниркова недостатність
При нирковій недостатності слід коригувати дозу залежно від кліренсу креатиніну (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Слід бути обережними при одночасному застосуванні цефотаксиму та аміноглікозидів.
Слід контролювати функцію нирок у всіх випадках комбінованого застосування цефотаксиму з аміноглікозидами, іншими нефротоксичними препаратами, пацієнтам похилого віку або нирковою недостатністю.
Вміст натрію у пацієнтів, які потребують обмеження споживання натрію, слід брати до уваги вміст натрію в цефотаксимі натрієвої солі (48,2 мг/г).
Порушення кровотворення
Під час лікування цефотаксимом, може розвинутись лейкопенія, нейтропенія та рідше – недостатність кістковомозкового кровотворення, панцитопенія та агранулоцитоз. При тривалості курсу лікування понад 10 днів слід контролювати кількість формених елементів крові. При відхиленнях від норми цих показників слід відмінити препарат.
Лабораторні випробування
Під час терапії цефалоспоринами можлива поява позитивної проби Кумбса.
Рекомендується використання глюкозо-оксидазних методів визначення концентрації глюкози в крові, зважаючи на розвиток хибнопозитивних результатів при використанні неспецифічних реактивів.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами
У разі розвитку такого побічного ефекту, як запаморочення, може порушуватися здатність до концентрації уваги та реакцій. У такому разі пацієнтам слід утриматися від керування автотранспортом та роботи з механізмами.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25°С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозивнутрішньовенно або внутрішньом'язово.
Доза, спосіб та частота введення повинні визначатися тяжкістю інфекції, чутливістю збудника та станом пацієнта.
Лікування може бути розпочато до отримання результатів тесту визначення чутливості.
Дорослі та діти старше 12 років та з масою тіла 50 кг і більше: при інфекціях легкого та середнього ступеня тяжкості – по 1 г кожні 12 год. Доза може змінюватись в залежності від тяжкості інфекції, чутливості збудника та стану пацієнта. При тяжких інфекціях доза може бути збільшена до 12 г на добу, розділена на 3 або 4 введення.
При інфекціях, спричинених Pseudomonas spp., добова доза повинна бути більше 6 г.
Діти до 12 років та з масою тіла до 50 кг: звичайна доза – 100-150 мг/кг/добу, розділена на 2-4 введення. При дуже тяжких інфекціях доза може бути збільшена до 200 мг/кг/добу.
Новонароджені: 50 мг/кг/добу, розділена на 2-4 введення. При тяжких інфекціях – доза 150-200 мг/кг/добу, розділена на 2-4 введення.
При гонореї: 1 г одноразово внутрішньовенно або внутрішньом'язово.
З метою профілактики інфекцій перед хірургічною операцією (від 30 до 90 хв до початку операції) вводять 1 г внутрішньом'язово або внутрішньовенно.
При виконанні кесаревого розтину в момент накладання затискачів на пупкову вену вводять внутрішньовенно 1 г препарату, потім через 6 і 12 год повторно вводять 1 г внутрішньовенно або внутрішньом'язово.
При нирковій недостатності
У випадках, коли кліренс креатиніну менше 10 мл/хв, необхідно зменшити дозу. Після введення початкової разової дози добову дозу слід зменшити вдвічі без зміни частоти введення, тобто. замість 1 г кожні 12 годин – 0,5 г кожні 12 год, замість 1 г кожні 8 год – 0,5 г кожні 8 год, замість 2 г кожні 8 год – 1 г кожні 8 год тощо. Може знадобитися подальша корекція дози залежно від перебігу інфекції та загального стану пацієнта.
Правила приготування розчинів
Для внутрішньовенної ін'єкції як розчинник використовують воду для ін'єкцій (1 г розводять у 4 мл); при внутрішньовенній ін'єкції розчин може бути введений протягом від 3 до 5 хв.
Для внутрішньовенної інфузії як розчинник використовують 0,9% розчин натрію хлориду або 5% розчин декстрози (1-2 г розводять у 40-100 мл розчинника). Також може бути використаний розчин Рінгера лактат. Тривалість інфузії – 20-60 хв.
Для внутрішньом'язового введення використовують воду для ін'єкцій або 1% розчин лідокаїну (1 г розводять у 4 мл розчинника).
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Цефотаксим 1 г 5 фл порошок для приготовления р-ра для инъекций инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 флакон містить: цефотаксим натрію – 1,048 г, у перерахунку на цефотаксим – 1,0 г.
Опис:
Білий або білий з жовтуватим відтінком порошок.
Форма випуску:
Порошок для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення, 1,0 г.
По 1,0 г у флакони скляні, герметично закупорені гумовими пробками з подальшою обкаткою ковпачками алюмінієвими.
По 1 або 5 флаконів разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. По 30 флаконів разом із рівною кількістю інструкцій із застосування поміщають у коробку з картону (для стаціонарів).
Протипоказання-Підвищена чутливість до цефотаксиму та інших цефалоспоринів.
Для форм, що містять як розчинник лідокаїн:
- Підвищена чутливість до лідокаїну або іншого місцевого анестетика амідного типу;
-внутрішньосерцеві блокади без встановленого водія ритму;
-Тяжка серцева недостатність;
-внутрішньовенне введення;
-Дитячий вік до 2, 5 років (для внутрішньом'язового введення).
З обережністю у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на алергію до пеніцилінів (ризик розвитку перехресних алергічних реакцій) (див. розділ «Особливі вказівки»);
-при одночасному застосуванні з аміноглікозидами (див. розділи «Особливі вказівки» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»);
-При нирковій недостатності (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Дозування1 г
Показання до застосуванняІнфекції, спричинені мікроорганізмами, чутливими до препарату:
- інфекції центральної нервової системи, включаючи менінгіт (за винятком листеріозного);
-інфекції дихальних шляхів;
-інфекції сечостатевої системи (включаючи гонорею);
-Інфекції кісток та суглобів;
-Інфекції шкіри та м'яких тканин;
-Інтраабдомінальні інфекції (включаючи перитоніт);
-Септицемія, бактеріємія;
-Ендокардити.
Профілактика інфекцій після хірургічних операцій (у тому числі урологічних, акушерсько-гінекологічних, на органах шлунково-кишкового тракту).
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиПробенецид затримує екскрецію та збільшує концентрацію цефалоспоринів у плазмі крові.
Як і у разі застосування інших цефалоспоринів, цефотаксим може посилювати нефротоксичний ефект препаратів, що мають нефротоксичну дію (таких як фуросемід, аміноглікозиди).
Вказівки щодо сумісності
Цефотаксим не повинен змішуватись з іншими антибіотиками (у тому числі з аміноглікозидами), як в одному шприці, так і в одному інфузійному розчині.
Для інфузій можуть використовуватися такі розчини (концентрація цефотаксиму 1 г/250 мл): вода для ін'єкцій; 0,9% розчин хлориду натрію; 5% розчин декстрози; розчин Рінгера лактат; Йоностеріл.
ПередозуванняСимптоми
Судоми, енцефалопатія (у разі введення великих доз, особливо у хворих з нирковою недостатністю), тремор, нервово-м'язова збудливість.
Симптоматичне
, специфічного антидоту немає.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Антибіотик-цефалоспорин
Код АТХ: J01DD01
Фармакодинаміка:
Цефалоспориновий антибіотик ІІІ покоління для парентерального введення. Діє бактерицидно, порушуючи синтез мукопептиду клітинної стінки мікроорганізмів. Має широкий спектр дії. До цефотаксиму зазвичай чутливі: Aeromonas hydrophila; Bacillus subtilis; Bordetella pertussis; Borrelia burgdorferi; Moraxella catarrhalis; Citrobacter diversus*; Citrobacter freundii*; Clostridium perfringens; Corynebacterium diphtheriae; Esherichia coli; Enterobacter spp.*; Erysipelothrix insidiosa; Eubacterium spp.; Haemophillus spp. (продукуючі та непродукуючі пеніциліназ штами, включаючи ампіцилін-резистентні); Klebsiella pneumoniae; Klebsiella oxytoca; Staphylococcus spp. (метицилін-чутливі, включаючи продукуючі та непродукуючі пеніциліназ штами); Morganella morganii; Neisseria gonorrhoea (включаючи продукуючі та непродукуючі пеніциліназ штами); Neisseria meningitidis; Propionibacterium spp.; Proteus mirabilis; Proteus vulgaris; Providencia spp.; Streptococcus spp. (включаючи Streptococcus pneumoniae); Salmonella spp.; Serratia spp.*; Shigella spp.; Veillonella spp.; Yersinia spp.*; Pseudomonas spp. (крім Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas cepacia).
* - чутливість залежить від епідеміологічних даних та від рівня стійкості в кожній конкретній країні.
До цефотаксиму стійкі: Acinetobacter baumanii; Bacteroides fragilis; Clostridium difficile; Enterococcus spp.; грамнегативні анаероби; Listeria monocytogenes; Staphylococcus spp. (Метицилін-резистентні штами); Pseudomonas aeruginosa; Pseudomonas cepacia; Stenotrophomonas maltophilia.
Фармакокінетика:
У дорослих – через 5 хвилин після одноразового внутрішньовенного (в/в) введення 1 г цефотаксиму максимальна концентрація (Сmax) у плазмі становить 100 мкг/мл. Після внутрішньом'язового (в/м) введення цефотаксиму в тій же дозі Сmax у плазмі досягається через 0,5 год і становить від 20-30 мкг/мл. Біодоступність цефотаксиму при внутрішньовенному введенні становить 100%, при внутрішньом'язовому введенні – 90-95%.
Період напіввиведення (Т1/2) цефотаксиму становить - 1 годину при внутрішньовенному введенні та 1-1,5 години при внутрішньом'язовому введенні.
Зв'язування з білками плазми (переважно альбумінами) становить середньому 25-40%.
Метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту дезацетилцефотаксиму (М1), що має антибактеріальну активність та неактивних метаболітів (М2, М3).
Близько 90% введеної дози виводиться нирками: 50% у незміненому вигляді, близько 15-25% у вигляді метаболіту дезацетилцефотаксиму та 15-30% у вигляді неактивних метаболітів (М2+М3). 10% від введеної дози виводиться кишківником.
У літніх пацієнтів віком від 80 років Т1/2 цефотаксиму збільшується до 2,5 год. Обсяг розподілу (Vd) не змінюється порівняно з молодими здоровими добровольцями.
У дорослих з порушеною функцією нирок Vd не змінюється, а Т1/2 не перевищує 2,5 години навіть на останніх стадіях ниркової недостатності.
У дітей концентрація цефотаксиму в плазмі та Vd аналогічні таким у дорослих, які отримують таку ж дозу препарату в мг/кг маси. Т1/2 становить від 0,75 до 1,5 год.
У новонароджених та передчасно народжених дітей концентрація цефотаксиму в плазмі крові та Vd аналогічні таким у дітей. Середній Т1/2 цефотаксиму становить від 1,4 до 6,4 год.
Вагітність та годування груддюВагітність
Цефотаксим проникає крізь плацентарний бар'єр. Дослідження, проведені на тваринах, не виявили тератогенної чи фетотоксичної дії препарату. Однак безпека застосування цефотаксиму при вагітності у людини не встановлена, тому препарат не повинен застосовуватися під час вагітності.
Період грудного вигодовування
Цефотаксим проникає у грудне молоко, тому при необхідності застосування препарату грудне вигодовування слід припинити.
Умови відпустки з аптекВідпускають за рецептом.
Побічні явищаКласифікація небажаних побічних реакцій за частотою розвитку, згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто (>10%); часто (>1% та <10%); нечасто (>0,1% та <1%); рідко (>0,01% та <0,1%); дуже рідко (<0,01%); частота невідома (на підставі наявних даних неможливо оцінити частоту побічної дії).
-Інфекційні та паразитарні захворювання: частота не відома – суперінфекції. Як і при призначенні інших антибіотиків застосування цефотаксиму, особливо тривале, може призвести до надмірного зростання нечутливих мікроорганізмів. Слід регулярно контролювати стан пацієнта. Якщо розвиток суперінфекції відбувається під час терапії цефотаксимом, слід вжити відповідних заходів.
-Порушення з боку імунної системи: нечасто – реакція Яриша-Герксгеймера. Як і при застосуванні інших антибіотиків, при лікуванні бореліозу протягом перших днів терапії можливий розвиток реакції Яріш-Герксгеймера. Є повідомлення про виникнення одного або декількох симптомів через кілька тижнів лікування бореліозу: висипання на шкірі, свербіж, лихоманка, лейкопенія, підвищення активності «печінкових» ферментів, утруднене дихання, дискомфорт у ділянці суглобів; частота невідома – анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілактичний шок.
-Порушення з боку нервової системи: нечасто – судоми; частота невідома – головний біль, запаморочення, енцефалопатія (наприклад, порушення свідомості, порушення рухової активності).
-Порушення з боку шкірних покривів: нечасто – висипання, свербіж, кропив'янка; частота невідома – гострий генералізований екзантематозний пустульоз, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.
-Порушення з боку сечовидільної системи: нечасто – зниження функції нирок/збільшення концентрації креатиніну, особливо при поєднаному застосуванні з аміноглікозидами; частота невідома – інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність.
-Порушення з боку травної системи: нечасто – діарея; частота невідома – нудота, блювання, біль у животі, псевдомембранозний коліт. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів; нечасто - підвищення активності «печінкових» ферментів (аланінамінотрасферази, аспартатамінотрансферази, лактатдегідрогенази, гамма-глутамілтрансферази, лужної фосфатази) та/або концентрації білірубіну. Ці відхилення в лабораторних показниках (які також можна пояснити наявністю інфекції), в поодиноких випадках перевищують верхню межу норми в 2 рази і вказують на ураження печінки, що проявляється холестазом і часто протікає безсимптомно; частота невідома – гепатит (іноді з жовтяницею).
-Порушення з боку органів кровотворення: нечасто – лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія; частота невідома – гемолітична анемія, нейтропенія, агранулоцитоз, недостатність кістковомозкового кровотворення, панцитопенія.
-Порушення серцево-судинної системи: частота невідома - аритмії після швидкого болюсного введення через центральний венозний катетер.
-загальні розлади та порушення у місці введення: часто – біль у місці ін'єкції (при внутрішньом'язовому введенні); нечасто - лихоманка, запальні реакції у місці введення, включаючи флебіт/тромбофлебіт; частота невідома - при внутрішньом'язовому введенні, якщо як розчинник застосовується лідокаїн, можливий розвиток системних реакцій, пов'язаних з лідокаїном.
особливі вказівкиАнафілактичні реакції
Призначення цефалоспоринів вимагає збирання алергологічного анамнезу (алергічний діатез, реакції гіперчутливості до бета-лактамних антибіотиків).
Якщо у пацієнта розвинулась реакція гіперчутливості, то лікування має бути припинено.
Використання цефотаксиму протипоказане у пацієнтів із зазначенням в анамнезі на реакцію гіперчутливості негайного типу на цефалоспорини. У разі будь-яких сумнівів присутність лікаря при першому введенні препарату є обов'язковою через можливу анафілактичну реакцію.
Відома перехресна алергія між цефалоспоринами та пеніцилінами, яка виникає у 5-10% випадків. Анафілактичні реакції, що розвиваються у цій ситуації, можуть бути серйозними і навіть фатальними.
У пацієнтів, в анамнезі яких є вказівки на алергію до пеніцилінів, препарат застосовують з обережністю. Слід ретельно контролювати стан пацієнта при першому введенні препарату через можливу анафілактичну реакцію.
У разі розвитку перших симптомів та ознак анафілактичного шоку слід негайно припинити введення препарату. Пацієнт повинен залишатися в положенні лежачи з піднятими ногами. Показано повільне внутрішньовенне введення 0,1 мг (1 мл) розчину епінефрину (Адреналіну) під контролем пульсу та артеріального тиску, а також внутрішньовенне введення плазмозамінників, людського альбуміну або збалансованих електролітних розчинів; в подальшому - внутрішньовенне введення глюкокортикостероїдів (наприклад, 250-1000 мг гідрокортизону), одноразово або при необхідності повторно. Слід проводити підтримуючі терапевтичні заходи: штучна вентиляція легень, інгаляція киснем, запровадження антигістамінних лікарських засобів.
Захворювання, викликані Clostridium difficile (наприклад, псевдомембранозний коліт) Діарея, особливо важка та/або тривала, що розвивається під час лікування або в перші тижні після закінчення лікування, різними антибіотиками, особливо широкого спектра дії, може бути симптомом захворювання, викликаного Clostridium difficile, найбільш тяжкою формою якого є пседомембранозний коліт. Діагноз цього рідкісного, але, можливо, і фатального захворювання, підтверджується ендоскопічно та/або гістологічно. Найважливішим методом підтвердження діагнозу псевдомембранозного коліту є виявлення токсинів Clostridium difficile у калі. При підозрі на діагноз псевдомембранозного коліту слід відразу ж припинити введення цефотаксиму та негайно розпочати відповідну антибіотикотерапію (наприклад, пероральний прийом ванкоміцину або метронідозолу).
Застосування лідокаїну як розчинника
При застосуванні лідокаїну як розчинник необхідно враховувати інформацію, подану в розділі «Протипоказання».
Швидкість введення
Слід контролювати швидкість введення препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Ниркова недостатність
При нирковій недостатності слід коригувати дозу залежно від кліренсу креатиніну (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Слід бути обережними при одночасному застосуванні цефотаксиму та аміноглікозидів.
Слід контролювати функцію нирок у всіх випадках комбінованого застосування цефотаксиму з аміноглікозидами, іншими нефротоксичними препаратами, пацієнтам похилого віку або нирковою недостатністю.
Вміст натрію у пацієнтів, які потребують обмеження споживання натрію, слід брати до уваги вміст натрію в цефотаксимі натрієвої солі (48,2 мг/г).
Порушення кровотворення
Під час лікування цефотаксимом, може розвинутись лейкопенія, нейтропенія та рідше – недостатність кістковомозкового кровотворення, панцитопенія та агранулоцитоз. При тривалості курсу лікування понад 10 днів слід контролювати кількість формених елементів крові. При відхиленнях від норми цих показників слід відмінити препарат.
Лабораторні випробування
Під час терапії цефалоспоринами можлива поява позитивної проби Кумбса.
Рекомендується використання глюкозо-оксидазних методів визначення концентрації глюкози в крові, зважаючи на розвиток хибнопозитивних результатів при використанні неспецифічних реактивів.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами
У разі розвитку такого побічного ефекту, як запаморочення, може порушуватися здатність до концентрації уваги та реакцій. У такому разі пацієнтам слід утриматися від керування автотранспортом та роботи з механізмами.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25°С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозивнутрішньовенно або внутрішньом'язово.
Доза, спосіб та частота введення повинні визначатися тяжкістю інфекції, чутливістю збудника та станом пацієнта.
Лікування може бути розпочато до отримання результатів тесту визначення чутливості.
Дорослі та діти старше 12 років та з масою тіла 50 кг і більше: при інфекціях легкого та середнього ступеня тяжкості – по 1 г кожні 12 год. Доза може змінюватись в залежності від тяжкості інфекції, чутливості збудника та стану пацієнта. При тяжких інфекціях доза може бути збільшена до 12 г на добу, розділена на 3 або 4 введення.
При інфекціях, спричинених Pseudomonas spp., добова доза повинна бути більше 6 г.
Діти до 12 років та з масою тіла до 50 кг: звичайна доза – 100-150 мг/кг/добу, розділена на 2-4 введення. При дуже тяжких інфекціях доза може бути збільшена до 200 мг/кг/добу.
Новонароджені: 50 мг/кг/добу, розділена на 2-4 введення. При тяжких інфекціях – доза 150-200 мг/кг/добу, розділена на 2-4 введення.
При гонореї: 1 г одноразово внутрішньовенно або внутрішньом'язово.
З метою профілактики інфекцій перед хірургічною операцією (від 30 до 90 хв до початку операції) вводять 1 г внутрішньом'язово або внутрішньовенно.
При виконанні кесаревого розтину в момент накладання затискачів на пупкову вену вводять внутрішньовенно 1 г препарату, потім через 6 і 12 год повторно вводять 1 г внутрішньовенно або внутрішньом'язово.
При нирковій недостатності
У випадках, коли кліренс креатиніну менше 10 мл/хв, необхідно зменшити дозу. Після введення початкової разової дози добову дозу слід зменшити вдвічі без зміни частоти введення, тобто. замість 1 г кожні 12 годин – 0,5 г кожні 12 год, замість 1 г кожні 8 год – 0,5 г кожні 8 год, замість 2 г кожні 8 год – 1 г кожні 8 год тощо. Може знадобитися подальша корекція дози залежно від перебігу інфекції та загального стану пацієнта.
Правила приготування розчинів
Для внутрішньовенної ін'єкції як розчинник використовують воду для ін'єкцій (1 г розводять у 4 мл); при внутрішньовенній ін'єкції розчин може бути введений протягом від 3 до 5 хв.
Для внутрішньовенної інфузії як розчинник використовують 0,9% розчин натрію хлориду або 5% розчин декстрози (1-2 г розводять у 40-100 мл розчинника). Також може бути використаний розчин Рінгера лактат. Тривалість інфузії – 20-60 хв.
Для внутрішньом'язового введення використовують воду для ін'єкцій або 1% розчин лідокаїну (1 г розводять у 4 мл розчинника).
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Цефотаксим 1 г 5 фл порошок для приготовления р-ра для инъекций производится компанией ФАРМСТАНДАРТ. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Цефотаксим 1 г 5 фл порошок для приготовления р-ра для инъекций и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Цефотаксим 1 г 5 фл порошок для приготовления р-ра для инъекций в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Кефотекс 1 г 1 фл порошок для приготовления раствора... Кефотекс 1 г 1 фл порошок для приготовления раствора для инъекций, Кефотекс порошок для приготовления раствора для инъе... Кефотекс порошок для приготовления раствора для инъекций 1 г фл 5 шт, Клафоран 1 г 1 фл порошок для приготовления раствора... Клафоран 1 г 1 фл порошок для приготовления раствора для инъекций, Лифоран 1 г 25 фл порошок для приготовления раствора... Лифоран 1 г 25 фл порошок для приготовления раствора для инъекций, Оритакс 1 г 1 фл порошок для приготовления раствора ... Оритакс 1 г 1 фл порошок для приготовления раствора для инъекций, Оритаксим порошок для приготовления раствора для инъ... Оритаксим порошок для приготовления раствора для инъекций 1000 мг фл 5 шт, Цефотаксим 1 г 1 фл порошок для приготовления раство... Цефотаксим 1 г 1 фл порошок для приготовления раствора для инъекций, Цефотаксим 1 г 1 фл порошок для приготовления раство... Цефотаксим 1 г 1 фл порошок для приготовления раствора для инъекций, Цефотаксим 1 г 1 фл порошок для приготовления раство... Цефотаксим 1 г 1 фл порошок для приготовления раствора для инъекций, Цефотаксим 1 г 1 фл порошок для приготовления р-ра д... Цефотаксим 1 г 1 фл порошок для приготовления р-ра для инъекций.
Пока нет комментариев