Будесонид изихейлер порошок для ингдозир 200мкг/доза 200доз с ингалятором
Будесонид изихейлер - це порошок для ингдозир з місцевою протизапальною дією, який допомагає контролювати перебіг бронхіальної астми. Його ефект досягається через кілька тижнів безперервного застосування препарату. Інгаляційний будесонід є ефективним для профілактики бронхіальної астми фізичної напруги. Препарат має менший вплив на надниркову функцію, ніж інші глюкокортикостероїди. Довгострокове застосування у дітей з бронхіальною астмою зазвичай приводить до досягнення необхідного для дорослих росту.
Будесонид изихейлер порошок для ингдозир 200мкг/доза 200доз с ингалятором инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
будесонід – 0,2 мг
Допоміжні речовини:
лактози моногідрат – 7,8 мг
Опис:
Інгалятор із полімерного матеріалу. На дозувальну частину приладу надіта кришечка з фіксатором. На лицьовій частині приладу нанесено напис «Easyhaler®». Збоку знаходиться лічильник кількості доз, що залишилися. Вміст інгалятора – однорідний порошок білого або майже білого кольору, без агломератів, що не розпадаються.
Порошок
для інгаляцій дозований, 200 мкг/доза.
По 2,5 г препарату (200 доз) поміщають в інгалятор полімерного матеріалу. Кожен інгалятор упаковують у пакет із фольги алюмінієвої ламінованої. По 1 інгалятору, герметично упакованому в пакет з алюмінієвої фольги ламінованої, разом з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку з картону.
ПротипоказанняГіперчутливість до будесоніду, дитячий вік до 6 років, а також рідкі спадкові захворювання, такі як непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція (оскільки препарат містить лактозу).
З обережністю: туберкульоз, грибкові, бактеріальні та вірусні інфекції органів дихання, цироз печінки, глаукома, гіпотиреоз, остеопороз, вагітність, період грудного вигодовування.
Показання до застосуванняБронхіальна астма легені, середньоважкої та тяжкої течії, лікування хронічної обструктивної хвороби легень (ХОЗЛ).
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиМетаболічне перетворення будесоніду здійснюється головним чином за участю ізоферменту CYP3A4. Одночасний прийом інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, ітраконазолу, кетоконазолу, ритонавіру, нелфінавіру, циклоспорину, етинілестрадіолу та тролеандоміцину) може призводити до багаторазового підвищення концентрації будесоніду в плазмі. При коротких курсах терапії (1-2 тижні) це підвищення має невелике клінічне значення, але при тривалому прийомі слід враховувати. Оскільки відсутні дані щодо забезпечення потрібного дозування в подібних випадках, комбінації зазначених препаратів з будесонідом слід уникати. Якщо уникнути поєднання цих препаратів неможливо, слід максимально збільшити проміжок часу між прийомом даних лікарських засобів та розглянути питання щодо зменшення дози будесоніду. Нечисленні дані щодо цієї взаємодії для високих доз інгаляційного будесоніду свідчать про можливість вираженого підвищення його рівня в плазмі (в середньому в 4 рази) при одночасному застосуванні інгаляційного будесоніду одноразово (у дозі 1000 мкг) з ітраконазолом у дозі 200 мг один раз на добу. Метандростенолон, естрогени посилюють дію будесоніду.
Підвищення концентрації глюкокортикостероїдів у плазмі крові та посилення їхньої дії спостерігалося у жінок, яким одночасно з глюкокортикостероїдами призначали естрогени та стероїдні контрацептиви, проте жодного ефекту не спостерігалося при терапії будесонідом та супутньому прийомі низьких доз комбінованих пероральних.
Зважаючи на можливість пригнічення функції надниркових залоз, тест із стимуляцією АКТГ при діагностиці гіпофізарної недостатності може дати хибні результати (низькі значення).
ПередозуванняСимптоми передозування
Частота гострих токсичних реакцій будесоніду низька. При тривалому застосуванні надмірно високих доз препарату можуть розвиватися системні реакції на глюкокортикостероїди, наприклад підвищення чутливості до інфекцій, розвиток гіперкортицизму та пригнічення функції надниркових залоз. Може спостерігатися атрофія кори надниркових залоз та порушення здатності адаптуватися до стресу.
Лікарська терапія при передозуванні препарату
При гострому передозуванні специфічної невідкладної терапії не потрібно. Лікування інгаляціями будесоніду слід продовжувати у дозі, що рекомендується для контролю перебігу бронхіальної астми. Функція «гіпоталамус – гіпофіз – кора надниркових залоз» відновлюється через кілька днів. У стресових ситуаціях може знадобитися як запобіжний засіб призначити глюкокортикостероїди (наприклад, високі дози гідрокортизону) системно. Пацієнтів з атрофією кори надниркових залоз вважають стероїдозалежними і до досягнення стабілізації стану підбирають їм адекватну підтримуючу терапію системними глюкокортикостероїдами.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
глюкокортикостероїд для місцевого застосування.
Фармакодинаміка:
Будесонід є глюкокортикостероїдом із сильною місцевою протизапальною дією. Поліпшення контролю перебігу бронхіальної астми після інгаляції будесоніду може розвиватися протягом 24 годин після початку терапії, хоча максимальний ефект досягається через кілька тижнів безперервного застосування препарату. Механізми дії глюкокортикостероїдів на запалення при бронхіальній астмі точно не вивчені. Протизапальна дія, така як придушення вивільнення медіаторів запалення або цитокін-опосередкованої імунної відповіді, можливо, є найбільш важливою. Будесонід зменшує реактивність дихальних шляхів у відповідь на інгаляцію гістаміну та метахоліну. Терапія інгаляційним будесонідом є ефективною для профілактики бронхіальної астми фізичної напруги. Показано дозозалежну дію на вміст кортизолу у плазмі та сечі на фоні прийому будесоніду. У рекомендованих дозах будесонід має менший вплив на надниркову функцію, ніж преднізолон у дозі 10 мг, як було показано в АКТГ тестах. У ході довгострокових досліджень в умовах клінічної практики було показано, що більшість дітей та підлітків, які отримують лікування інгаляційним будесонідом, зрештою досягають необхідного для дорослих росту. Тим не менш, спостерігалося початкове невелике тимчасове відставання в зростанні (приблизно на 1 см) зазвичай протягом першого року лікування. Також було показано, що застосування інгаляційного будесоніду у дітей (5-16 років) з бронхіальною астмою, які отримували будесонід у середній добовій дозі 504 мкг протягом 3-6 років,
Фармакокінетика:
Будесонід – активна речовина препарату – є сумішшю двох ізомерів (22R і 22S). У дослідженнях афінності рецепторів глюкокортикостероїдів показано, що ізомер 22R вдвічі активніший, ніж ізомер 22S. Ці дві лікарські форми будесоніду не піддаються взаємному перетворенню. Період остаточного напіввиведення для обох ізомерів однаковий (2 – 3 години). У хворих на бронхіальну астму приблизно 15–25 % інгальованої у складі препарату дози будесоніду досягає бронхів. Найбільш значна частина інгальованої дози залишається в ділянці ротоглотки і проковтується (якщо не прополоскати порожнину рота).
Всмоктування
Після призначення будесоніду внутрішньо максимальна концентрація препарату в плазмі досягається приблизно через 1-2 години, а абсолютна системна біодоступність становить 6-13%. У плазмі 85-95% будесоніду пов'язано з білком. Максимальна концентрація у плазмі досягається приблизно через 30 хвилин після інгаляції. Основна частина будесоніду, що надходить у легені, всмоктується у системний кровотік.
Розподіл
Об'єм розподілу будесоніду становить приблизно 3 л/кг. Зв'язування з білками плазми становить у середньому 85-90%.
Метаболізм
Будесонід швидко і значною мірою метаболізується в печінці системою цитохрому P4503A4 з утворенням двох основних метаболітів. Глюкокортикостероїдна активність цих метаболітів in vitro виявляється менше ніж 1% від активності вихідної речовини. У невеликих кількостях метаболізується у легенях та сироватці крові.
Виділення
Будесонід екскретується із сечею та калом у вигляді кон'югованих та некон'югованих метаболітів.
Лінійність
Кінетика будесоніду пропорційна дозі клінічно значущому діапазоні доз.
Окремі групи пацієнтів
У пацієнтів із захворюваннями печінки ступінь біодоступності будесоніду може збільшуватись.
У дітей віком 4-6 років, які страждають на бронхіальну астму, системний кліренс будесоніду становить приблизно 0,5 л/хв. У перерахунку на кілограм маси тіла кліренс будесоніду у дітей приблизно на 50% перевищує такий у дорослих. У дітей, які страждають на бронхіальну астму, кінцевий період напіввиведення будесоніду становить приблизно 2,3 години. Цей показник практично відповідає такому у дорослих.
Вагітність та годування груддюБільшість результатів проспективних епідеміологічних досліджень та світовий досвід постмаркетингового застосування свідчать про те, що лікування будесонідом під час вагітності не супроводжується підвищенням ризику розвитку небажаних явищ у плода або новонародженого. Продовження адекватної терапії бронхіальної астми під час вагітності є важливим як для матері, так і для плода. Призначення інгаляції будесоніду під час вагітності слід проводити лише у випадках, коли потенційна користь матері перевищує потенційний ризик для плода. Слід застосовувати мінімальні дози будесоніду, необхідні для забезпечення адекватного контролю за бронхіальною астмою.
Грудне годування
Будесонід екскретується у грудне молоко. Однак у терапевтичних дозах, як передбачається, він не впливає на немовля, що перебуває на грудному вигодовуванні. Допускається використання інгаляцій будесоніду під час годування дитини груддю.
Підтримуюча терапія матерів-годувальниць інгаляційним будесонідом (200 або 400 мкг двічі на добу) призводить до зневажливо малого системного впливу будесоніду на немовля.
У фармакокінетичному дослідженні розрахована добова доза будесоніду у дитини дорівнювала 0,3% від добової дози у матері для обох рівнів доз, а середня концентрація будесоніду в плазмі крові у дітей становила 1/600 частину від концентрацій препарату в плазмі крові у матері, приймаючи у повну біодоступність препарату при прийомі внутрішньо у дітей грудного віку. Концентрація будесоніду у всіх зразках плазми крові дітей була нижчою за межу кількісного визначення.
На підставі даних, отриманих при вивченні інгаляційного будесоніду, а також з урахуванням лінійної фармакокінетики будесоніду в терапевтичному діапазоні після інтраназального, інгаляційного, перорального або ректального застосування, очікується, що при використанні препарату в терапевтичних дозах його вплив на немовлят.
Призначати інгаляції будесоніду матерям-годувальницям слід лише у випадках, якщо очікувана позитивна дія на організм жінки перевищує будь-які можливі ризики для дитини.
Умови відпустки з аптекВідпускається за рецептом.
Побічні явищаМожливі небажані дії представлені системами органів і розподілені за частотою розвитку.
Дуже часті (>1/10) Часті (>1/100-<1/10) Нечасті (>1/1000 - <1/100) Рідкісні (>1/10000-<1/1000) Дуже рідкісні (<1/ 10000, включаючи окремі випадки )
Частота невідома .
Рідко: гіпокортицизм, гіперкортицизм, симптоми та ознаки системної дії глюкокортикостероїдів, включаючи пригнічення функції надниркових залоз та затримку росту (у дітей та підлітків) Порушення психіки Нечасто: тривога, депресія Рідко: порушення поведінки (переважно у дітей
)
,
занепокоєння гіперактивність, порушення сну, агресія, дратівливість, психоз
Порушення з боку нервової системи
Нечасто: тремор
Порушення з боку органу зору нечасто: катаракта
Дуже рідко: глаукома
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння
Часто: кашель, подразнення в області глотки
Рідко: Захриплість голосу, дисфонія, бронхоспазм
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту
Часто: Утруднення ковтання
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин
Рідко: , ангіоневротичний набряк, гематоми
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини
Нечасто: м'язові спазми
Дуже рідко: зниження щільності кісткової тканини
Лікування інгаляціями будесоніду може призводити до розвитку кандидозної інфекції глотки та порожнини рота. Клінічний досвід показує, що кандидозна інфекція розвивається рідше, якщо інгаляції проводити до їжі та/або полоскати ротову порожнину після інгаляції. У більшості випадків при цьому захворюванні ефективні місцеві протигрибкові препарати, а лікування інгаляціями будесоніду припиняти не потрібно. У поодиноких випадках на тлі застосування інгаляційних глюкокортикостероїдів можливий розвиток системних побічних ефектів, що, ймовірно, залежить від дози, часу експозиції, одночасного або попереднього застосування глюкокортикостероїдів та індивідуальної чутливості. До можливих системних побічних ефектів відносяться: пригнічення функції надниркових залоз, уповільнення росту дітей та підлітків, зниження мінеральної щільності кісткової тканини, катаракта, глаукома, а також схильність до різних інфекційних захворювань. Може бути порушено здатність адаптуватися до стресу. Тим не менш, ймовірність розвитку описаних системних побічних ефектів для інгаляційної лікарської форми будесоніду виявляється значно нижчою, ніж для глюкокортикостероїдів, що приймаються перорально.
Зважаючи на небезпеку затримки зростання у дітей та підлітків, зростання пацієнтів необхідно регулярно контролювати.
При проведенні клінічних досліджень частота розвитку тривоги становила 0,52% на фоні інгаляцій будесоніду та 0,63% на фоні застосування плацебо. Частота розвитку депресії дорівнювала 0,67% на фоні інгаляцій будесоніду і 1,15% на фоні застосування плацебо.
У плацебо-контрольованих дослідженнях катаракта також нечасто реєструвалася й у групі плацебо.
особливі вказівкиІнгалятор Будесонід Ізихейлер не призначений для лікування бронхоспазму, що гостро розвинувся, або астматичного статусу. Ці стани слід лікувати відповідно до діючих рекомендацій та застосовувати бронходилататори короткої дії. Пацієнти повинні пам'ятати, що інгаляційний порошок Будесонід Ізихейлер є профілактичним препаратом, і тому для забезпечення оптимальної дії його необхідно застосовувати регулярно, навіть за відсутності симптомів бронхіальної астми, і не припиняти прийом різко. Переведення пацієнтів, які отримують глюкокортикостероїди всередину, на інгаляційні глюкокортикостероїди та їх подальше лікування вимагають проведення додаткових лікувальних заходів. Перед початком терапії високою дозою інгаляційних глюкокортикостероїдів, що приймаються двічі на добу, перебіг бронхіальної астми у пацієнта має бути досить стабільним, і інгаляції слід проводити на додаток до звичайної підтримуючої дози системних глюкокортикостероїдів. Приблизно через 10 днів починають відміну системних глюкокортикостероїдів, поступово знижуючи їхню добову дозу (наприклад, щомісяця зменшуючи дозу преднізолону на 2,5 мг, або іншого препарату – на еквівалентну величину) до мінімального можливого рівня. Іноді можлива повна заміна глюкокортикостероїдів внутрішньо на інгаляції. У пацієнтів, яким потрібно проведення невідкладної терапії високими дозами глюкокортикостероїдів або тривале лікування із застосуванням найвищої рекомендованої дози інгаляційних глюкокортикостероїдів, можливе порушення функції надниркових залоз. У цих пацієнтів в умовах сильного стресу можуть з'явитись симптоми надниркової недостатності. У період впливу стресу або під час проведення планових оперативних втручань слід розглянути необхідність додаткового призначення системних глюкокортикостероїдів. У пацієнтів, які раніше отримували пероральні глюкокортикостероїди протягом тривалого часу, можлива поява симптомів надниркової недостатності. Відновлення функції надниркових залоз після відміни пероральних глюкокортикостероїдів може тривати тривалий час, і тому у пацієнтів, які тривало отримували пероральні стероїди та переведені на інгаляційний будесонід, може довго зберігатися ризик появи симптомів надниркової недостатності. У таких випадках необхідний регулярний контроль функції системи гіпоталамус-гіпофіз-кора надниркових залоз. При переведенні з прийому глюкокортикостероїдів внутрішньо на інгаляції будесоніду можливий розвиток симптомів, які раніше пригнічувалися системною терапією глюкокортикостероїдами, наприклад, симптомів алергічного риніту, екземи, м'язових та суглобових болів. Для усунення таких симптомів до терапії слід приєднати специфічні для них методи лікування. У деяких пацієнтів можливий розвиток загального нездужання, зумовленого скасуванням системного прийому глюкокортикостероїдів, незважаючи на збереження або навіть покращення дихальної функції. У таких випадках пацієнтів слід налаштовувати на продовження лікування інгаляціями будесоніду та скасування глюкокортикостероїдів усередину, за винятком випадків появи клінічних показань до відміни інгаляцій, наприклад, симптомів, що свідчать про наявність надниркової недостатності. Як і при інших методах інгаляційної терапії, може розвинутись парадоксальний бронхоспазм, що виявляється негайним посиленням свистячих хрипів та відчуття нестачі повітря після інгаляції дози препарату. Парадоксальний бронхоспазм усувають швидкодіючими інгаляційними бронходилататорами, причому лікування слід проводити негайно. Необхідно негайно скасувати будесонід, провести обстеження пацієнта та, за необхідності, призначити альтернативні методи лікування.
Якщо, незважаючи на належний контроль лікування, виник епізод гострого диспное, слід застосувати швидкодіючий інгаляційний бронходилатор та переглянути призначене лікування. У випадках, коли незважаючи на максимальну дозу інгаляційних глюкокортикостероїдів, симптоми астми не вдається належним чином контролювати, пацієнтам, можливо, потрібний короткочасний курс системних глюкокортикостероїдів. У таких ситуаціях слід терапію інгаляційними глюкокортикостероїдами доповнити препаратами системної дії. Системні наслідки прийому інгаляційних глюкокортикостероїдів можуть спостерігатись, зокрема, при призначенні високих доз на тривалий період. Ці наслідки є набагато менш ймовірними, ніж наслідки прийому пероральних глюкокортикостероїдів. До можливих системних ефектів відносяться синдром Кушинга, кушінгоїдна зовнішність, адренальна супресія, затримка зростання у дітей та підлітків, зменшення мінеральної щільності кісток, катаракту, глаукома та, набагато рідше, різні психологічні та поведінкові відхилення, включаючи психомоторну гіперактивність, порушення сну, тривогу, депресію чи агресивність (особливо у дітей). Тому дуже важливо, щоб дозу інгаляційного глюкокортикостероїду було доведено до мінімального рівня, при якому зберігається ефективність контролю астми.
Можливе підвищення ризику розвитку пневмонії у пацієнтів з вперше діагностованою ХОЗЛ, які починають лікування інгаляційними глюкокортикостероїдами. Діти, які отримують тривалу терапію інгаляційними глюкокортикостероїдами, рекомендується регулярно вимірювати зростання. Якщо зростання сповільнюється, слід переглянути схему лікування з метою зниження дози інгаляційного глюкокортикостероїду, наскільки можна, до мінімальної, що забезпечує збереження ефективного контролю перебігу бронхіальної астми. Крім того, необхідно направити пацієнта до педіатра-пульмонолога. У період терапії інгаляційними глюкокортикостероїдами може спостерігатися кандидоз слизових ротових порожнин. З метою зменшення ризику розвитку кандидозу слизових порожнини рота та захриплості пацієнти повинні добре полоскати ротову порожнину або чистити зуби після кожного прийому інгаляційного глюкокортикостероїду. Кандидоз може вимагати лікування належними протигрибковими препаратами, а деяким пацієнтам, можливо, навіть потрібно буде перервати лікування інгаляційними глюкокортикостероїдами. Загострення клінічних проявів бронхіальної астми може бути зумовлене гострими бактеріальними інфекціями дихальних шляхів, і при цьому може знадобитися лікування відповідними антибіотиками. У таких випадках пацієнтам іноді доводиться підвищувати дозу інгалюваного будесоніду та проводити короткий курс терапії глюкокортикостероїдами внутрішньо. Як невідкладну терапію для усунення нападів бронхіальної астми слід застосовувати швидкодіючі інгаляційні бронходилататори.
Аналогічно у пацієнтів з грибковими, вірусними або іншими інфекціями дихальних шляхів необхідно забезпечити ретельне спостереження та специфічну терапію та використовувати інгалятор Будесонід Ізіхейлер тільки у випадках, коли забезпечена адекватна терапія цих інфекцій. У пацієнтів із надмірною секрецією слизу в дихальних шляхах може знадобитися короткий курс терапії глюкокортикостероїдами внутрішньо. У пацієнтів з порушеннями функції печінки лікування інгаляціями будесоніду може призводити до зниження швидкості виведення глюкокортикостероїдів, а отже, до підвищення їх системної біодоступності. При цьому можуть розвиватися системні ефекти препарату, тому у таких пацієнтів слід регулярно контролювати функцію системи гіпоталамус – гіпофіз – кора надниркових залоз. Слід уникати одночасного прийому кетоконазолу та інших потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4. Якщо це неможливо, інтервали між прийомами взаємодіючих препаратів слід встановлювати максимально великими. Пацієнтам з рідкісними спадковими синдромами непереносимості галактози, недостатності лактази (синдром Lapp) або глюкозо-галактозною мальабсорбцією цей препарат не можна приймати. Лактоза – допоміжна речовина, що входить до складу даного лікарського препарату – містить невелику кількість молочних білків, і тому може викликати алергічні реакції. недостатності лактази (синдром Lapp) або глюкозо-галактозною мальабсорбцією цей препарат не можна приймати. Лактоза – допоміжна речовина, що входить до складу даного лікарського препарату – містить невелику кількість молочних білків, і тому може викликати алергічні реакції. недостатності лактази (синдром Lapp) або глюкозо-галактозною мальабсорбцією цей препарат не можна приймати. Лактоза – допоміжна речовина, що входить до складу даного лікарського препарату – містить невелику кількість молочних білків, і тому може викликати алергічні реакції.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами
У зв'язку з можливістю розвитку психоневрологічних симптомів слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та механізмами.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 30 градусів, у недоступному для дітей місці.
Після розкриття алюмінієвого пакета використовувати протягом 6 місяців.
Спосіб застосування та дозиінгаляційно.
Для забезпечення оптимальної відповіді на лікування препарат Будесонід Ізихейлер слід приймати регулярно. При переведенні пацієнтів на терапію інгалятором Будесонід Ізіхейлер з інших інгаляторів схему лікування слід підбирати індивідуально. При цьому необхідно враховувати особливості препаратів, що раніше застосовувалися, схеми лікування, спосіб застосування лікарської речовини. Пацієнтам слід призначати початкову дозу інгалюваного будесоніду, що відповідає ступеню тяжкості або рівню контролю перебігу захворювання.
Терапевтичний ефект настає через кілька днів після початку прийому препарату та досягає свого максимуму через кілька тижнів лікування. Дозу препарату необхідно регулювати до досягнення повного контролю над захворюванням, а потім розпочати її поступове зниження до мінімальної дози, що забезпечує збереження ефективного контролю над астмою.
Початкова доза у дорослих (включаючи літніх та дітей/підлітків старше 12 років) при бронхіальній астмі легкої течії (ступінь 2) та у дітей 6–12 років становить 200–400 мкг/добу. За потреби дозу можна збільшити до 800 мкг/добу. У дорослих пацієнтів із бронхіальною астмою середньотяжкого (ступінь 3) та тяжкого (ступінь 4) перебігу початкова доза може становити до 1600 мкг/добу. Підтримуючу дозу слід підбирати відповідно до тяжкості захворювання та клінічної відповіді. Дозу слід коригувати до досягнення контролю перебігу захворювання, після чого поступово зменшувати до мінімальної, коли ефективний контроль перебігу захворювання ще зберігається.
Дозування двічі на добу Дорослим пацієнтам з бронхіальною астмою легкої, середньотяжкої та тяжкої течії (включаючи літніх та дітей/підлітків віком від 12 років): зазвичай підтримуюча доза становить 200–400 мкг двічі на добу. У періоди підвищення тяжкості перебігу бронхіальної астми добову дозу можна збільшити до 1600 мкг, що призначаються на декілька (два) прийоми, а потім зменшувати після стабілізації перебігу астми.
Дозування один раз на добу
Дорослим пацієнтам з бронхіальною астмою легкої та середньотяжкої течії (включаючи літніх та дітей/підлітків старше 12 років): у пацієнтів, які раніше не отримували інгаляційні глюкокортикостероїди, підтримуюча доза зазвичай становить 200–400 мкг один раз на добу. У пацієнтів, у яких перебіг захворювання вже контролювався інгаляційними глюкокортикостероїдами (наприклад, будесонідом або беклометазону дипропіонатом), які призначаються двічі на добу, можна використовувати інгаляції 800 мкг один раз на добу. Дітям 6–12 років з бронхіальною астмою легкої або середньотяжкої течії: у пацієнтів, які раніше не отримували терапії стероїдами, а також у пацієнтів, у яких інгаляційні глюкокортикостероїди (наприклад, будесонід або беклометазону дипропіонат), що призначаються двічі на добу. захворювання, підтримуюча доза становить 200-400 мкг один раз на добу. Пацієнта слід перекладати на інгаляції один раз на добу в тій же добовій дозі (з огляду на особливості препарату та спосіб введення). Після цього дозу слід зменшити до мінімальної, необхідної для забезпечення ефективного контролю перебігу бронхіальної астми. Пацієнтів слід навчити приймати препарат один раз на добу вечорами. Важливо, щоб прийом препарату був постійним і проводився одночасно вечорами. Даних для вироблення рекомендацій щодо переведення пацієнтів без попередньої інгаляційної терапії глюкокортикостероїдами на інгаляції препарату Будесонід Ізіхейлер один раз на добу недостатньо. Пацієнтам, які одержують препарати один раз на добу, слід рекомендувати при погіршенні перебігу бронхіальної астми (наприклад, при підвищенні частоти користування бронходилататорами або при збереженні симптомів з боку органів дихання) подвоювати дозу глюкокортикостероїдів, що приймаються ними, шляхом переходу на їх інгаляції двічі на добу. При цьому пацієнтам слід рекомендувати якнайшвидше звернутися до лікаря.
У пацієнта постійно під рукою мають бути інгаляційні бронходилататори короткої дії, призначені для усунення нападів бронхіальної астми.
При ХОЗЛ доза підбирається лікарем індивідуально залежно від тяжкості захворювання. Рекомендовані початкові дози 100-400 мкг двічі на день. Найбільша рекомендована доза 800 мкг двічі на день.
Інгалятор Ізихейлер управляється потоком повітря, що вдихається. Це означає, що коли пацієнт вдихає повітря через мундштук, лікарська речовина надходить у дихальні шляхи разом з повітрям, що вдихається.
Примітка
Важливо звернути увагу пацієнта на наступне:
- після розкриття ламінованої упаковки рекомендується зберігати пристрій у захисному чохлі, щоб запобігти пошкодженню Ізихейлера в процесі використання та підвищити його стійкість до зовнішніх впливів;
- струшувати пристрій та проводити пробне розпилення порошку перед першим використанням;
- у положенні сидячи або стоячи вдихати через мундштук досить активно та глибоко, щоб забезпечити надходження до бронхів оптимальної дози речовини;
- не видихати через мундштук, оскільки це призведе до зниження дози, що надходить в організм. Якщо це все ж таки сталося, необхідно постукати інгалятором по твердій поверхні або долоні руки, щоб витягти порошок з мундштука, а потім повторити процедуру прийому препарату. Так само необхідно робити у разі, якщо пацієнт ненавмисно включив інгалятор без подальшого інгаляції.
- завжди закривати захисну кришку після використання інгалятора, щоб запобігти випадковому розпорошенню порошку з пристрою (який може призвести або до передозування, або інгаляції недостатньої кількості препарату при подальшому використанні інгалятора);
- промивати рот водою або чистити зуби після інгаляції, щоб звести до мінімуму ризик розвитку кандидозу ротової порожнини та глотки, а також захриплості голосу;
- регулярно прочищати мундштук сухою ганчірочкою. Для очищення не можна використовувати воду, оскільки порошок гігроскопічний;
- замінювати інгалятор Будесонід Ізіхейлер, коли на лічильнику з'являється нуль, навіть якщо всередині пристрою все ще видно деяку кількість порошку.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Будесонид изихейлер порошок для ингдозир 200мкг/доза 200доз с ингалятором инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
будесонід – 0,2 мг
Допоміжні речовини:
лактози моногідрат – 7,8 мг
Опис:
Інгалятор із полімерного матеріалу. На дозувальну частину приладу надіта кришечка з фіксатором. На лицьовій частині приладу нанесено напис «Easyhaler®». Збоку знаходиться лічильник кількості доз, що залишилися. Вміст інгалятора – однорідний порошок білого або майже білого кольору, без агломератів, що не розпадаються.
Порошок
для інгаляцій дозований, 200 мкг/доза.
По 2,5 г препарату (200 доз) поміщають в інгалятор полімерного матеріалу. Кожен інгалятор упаковують у пакет із фольги алюмінієвої ламінованої. По 1 інгалятору, герметично упакованому в пакет з алюмінієвої фольги ламінованої, разом з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку з картону.
ПротипоказанняГіперчутливість до будесоніду, дитячий вік до 6 років, а також рідкі спадкові захворювання, такі як непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція (оскільки препарат містить лактозу).
З обережністю: туберкульоз, грибкові, бактеріальні та вірусні інфекції органів дихання, цироз печінки, глаукома, гіпотиреоз, остеопороз, вагітність, період грудного вигодовування.
Показання до застосуванняБронхіальна астма легені, середньоважкої та тяжкої течії, лікування хронічної обструктивної хвороби легень (ХОЗЛ).
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиМетаболічне перетворення будесоніду здійснюється головним чином за участю ізоферменту CYP3A4. Одночасний прийом інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, ітраконазолу, кетоконазолу, ритонавіру, нелфінавіру, циклоспорину, етинілестрадіолу та тролеандоміцину) може призводити до багаторазового підвищення концентрації будесоніду в плазмі. При коротких курсах терапії (1-2 тижні) це підвищення має невелике клінічне значення, але при тривалому прийомі слід враховувати. Оскільки відсутні дані щодо забезпечення потрібного дозування в подібних випадках, комбінації зазначених препаратів з будесонідом слід уникати. Якщо уникнути поєднання цих препаратів неможливо, слід максимально збільшити проміжок часу між прийомом даних лікарських засобів та розглянути питання щодо зменшення дози будесоніду. Нечисленні дані щодо цієї взаємодії для високих доз інгаляційного будесоніду свідчать про можливість вираженого підвищення його рівня в плазмі (в середньому в 4 рази) при одночасному застосуванні інгаляційного будесоніду одноразово (у дозі 1000 мкг) з ітраконазолом у дозі 200 мг один раз на добу. Метандростенолон, естрогени посилюють дію будесоніду.
Підвищення концентрації глюкокортикостероїдів у плазмі крові та посилення їхньої дії спостерігалося у жінок, яким одночасно з глюкокортикостероїдами призначали естрогени та стероїдні контрацептиви, проте жодного ефекту не спостерігалося при терапії будесонідом та супутньому прийомі низьких доз комбінованих пероральних.
Зважаючи на можливість пригнічення функції надниркових залоз, тест із стимуляцією АКТГ при діагностиці гіпофізарної недостатності може дати хибні результати (низькі значення).
ПередозуванняСимптоми передозування
Частота гострих токсичних реакцій будесоніду низька. При тривалому застосуванні надмірно високих доз препарату можуть розвиватися системні реакції на глюкокортикостероїди, наприклад підвищення чутливості до інфекцій, розвиток гіперкортицизму та пригнічення функції надниркових залоз. Може спостерігатися атрофія кори надниркових залоз та порушення здатності адаптуватися до стресу.
Лікарська терапія при передозуванні препарату
При гострому передозуванні специфічної невідкладної терапії не потрібно. Лікування інгаляціями будесоніду слід продовжувати у дозі, що рекомендується для контролю перебігу бронхіальної астми. Функція «гіпоталамус – гіпофіз – кора надниркових залоз» відновлюється через кілька днів. У стресових ситуаціях може знадобитися як запобіжний засіб призначити глюкокортикостероїди (наприклад, високі дози гідрокортизону) системно. Пацієнтів з атрофією кори надниркових залоз вважають стероїдозалежними і до досягнення стабілізації стану підбирають їм адекватну підтримуючу терапію системними глюкокортикостероїдами.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
глюкокортикостероїд для місцевого застосування.
Фармакодинаміка:
Будесонід є глюкокортикостероїдом із сильною місцевою протизапальною дією. Поліпшення контролю перебігу бронхіальної астми після інгаляції будесоніду може розвиватися протягом 24 годин після початку терапії, хоча максимальний ефект досягається через кілька тижнів безперервного застосування препарату. Механізми дії глюкокортикостероїдів на запалення при бронхіальній астмі точно не вивчені. Протизапальна дія, така як придушення вивільнення медіаторів запалення або цитокін-опосередкованої імунної відповіді, можливо, є найбільш важливою. Будесонід зменшує реактивність дихальних шляхів у відповідь на інгаляцію гістаміну та метахоліну. Терапія інгаляційним будесонідом є ефективною для профілактики бронхіальної астми фізичної напруги. Показано дозозалежну дію на вміст кортизолу у плазмі та сечі на фоні прийому будесоніду. У рекомендованих дозах будесонід має менший вплив на надниркову функцію, ніж преднізолон у дозі 10 мг, як було показано в АКТГ тестах. У ході довгострокових досліджень в умовах клінічної практики було показано, що більшість дітей та підлітків, які отримують лікування інгаляційним будесонідом, зрештою досягають необхідного для дорослих росту. Тим не менш, спостерігалося початкове невелике тимчасове відставання в зростанні (приблизно на 1 см) зазвичай протягом першого року лікування. Також було показано, що застосування інгаляційного будесоніду у дітей (5-16 років) з бронхіальною астмою, які отримували будесонід у середній добовій дозі 504 мкг протягом 3-6 років,
Фармакокінетика:
Будесонід – активна речовина препарату – є сумішшю двох ізомерів (22R і 22S). У дослідженнях афінності рецепторів глюкокортикостероїдів показано, що ізомер 22R вдвічі активніший, ніж ізомер 22S. Ці дві лікарські форми будесоніду не піддаються взаємному перетворенню. Період остаточного напіввиведення для обох ізомерів однаковий (2 – 3 години). У хворих на бронхіальну астму приблизно 15–25 % інгальованої у складі препарату дози будесоніду досягає бронхів. Найбільш значна частина інгальованої дози залишається в ділянці ротоглотки і проковтується (якщо не прополоскати порожнину рота).
Всмоктування
Після призначення будесоніду внутрішньо максимальна концентрація препарату в плазмі досягається приблизно через 1-2 години, а абсолютна системна біодоступність становить 6-13%. У плазмі 85-95% будесоніду пов'язано з білком. Максимальна концентрація у плазмі досягається приблизно через 30 хвилин після інгаляції. Основна частина будесоніду, що надходить у легені, всмоктується у системний кровотік.
Розподіл
Об'єм розподілу будесоніду становить приблизно 3 л/кг. Зв'язування з білками плазми становить у середньому 85-90%.
Метаболізм
Будесонід швидко і значною мірою метаболізується в печінці системою цитохрому P4503A4 з утворенням двох основних метаболітів. Глюкокортикостероїдна активність цих метаболітів in vitro виявляється менше ніж 1% від активності вихідної речовини. У невеликих кількостях метаболізується у легенях та сироватці крові.
Виділення
Будесонід екскретується із сечею та калом у вигляді кон'югованих та некон'югованих метаболітів.
Лінійність
Кінетика будесоніду пропорційна дозі клінічно значущому діапазоні доз.
Окремі групи пацієнтів
У пацієнтів із захворюваннями печінки ступінь біодоступності будесоніду може збільшуватись.
У дітей віком 4-6 років, які страждають на бронхіальну астму, системний кліренс будесоніду становить приблизно 0,5 л/хв. У перерахунку на кілограм маси тіла кліренс будесоніду у дітей приблизно на 50% перевищує такий у дорослих. У дітей, які страждають на бронхіальну астму, кінцевий період напіввиведення будесоніду становить приблизно 2,3 години. Цей показник практично відповідає такому у дорослих.
Вагітність та годування груддюБільшість результатів проспективних епідеміологічних досліджень та світовий досвід постмаркетингового застосування свідчать про те, що лікування будесонідом під час вагітності не супроводжується підвищенням ризику розвитку небажаних явищ у плода або новонародженого. Продовження адекватної терапії бронхіальної астми під час вагітності є важливим як для матері, так і для плода. Призначення інгаляції будесоніду під час вагітності слід проводити лише у випадках, коли потенційна користь матері перевищує потенційний ризик для плода. Слід застосовувати мінімальні дози будесоніду, необхідні для забезпечення адекватного контролю за бронхіальною астмою.
Грудне годування
Будесонід екскретується у грудне молоко. Однак у терапевтичних дозах, як передбачається, він не впливає на немовля, що перебуває на грудному вигодовуванні. Допускається використання інгаляцій будесоніду під час годування дитини груддю.
Підтримуюча терапія матерів-годувальниць інгаляційним будесонідом (200 або 400 мкг двічі на добу) призводить до зневажливо малого системного впливу будесоніду на немовля.
У фармакокінетичному дослідженні розрахована добова доза будесоніду у дитини дорівнювала 0,3% від добової дози у матері для обох рівнів доз, а середня концентрація будесоніду в плазмі крові у дітей становила 1/600 частину від концентрацій препарату в плазмі крові у матері, приймаючи у повну біодоступність препарату при прийомі внутрішньо у дітей грудного віку. Концентрація будесоніду у всіх зразках плазми крові дітей була нижчою за межу кількісного визначення.
На підставі даних, отриманих при вивченні інгаляційного будесоніду, а також з урахуванням лінійної фармакокінетики будесоніду в терапевтичному діапазоні після інтраназального, інгаляційного, перорального або ректального застосування, очікується, що при використанні препарату в терапевтичних дозах його вплив на немовлят.
Призначати інгаляції будесоніду матерям-годувальницям слід лише у випадках, якщо очікувана позитивна дія на організм жінки перевищує будь-які можливі ризики для дитини.
Умови відпустки з аптекВідпускається за рецептом.
Побічні явищаМожливі небажані дії представлені системами органів і розподілені за частотою розвитку.
Дуже часті (>1/10) Часті (>1/100-<1/10) Нечасті (>1/1000 - <1/100) Рідкісні (>1/10000-<1/1000) Дуже рідкісні (<1/ 10000, включаючи окремі випадки )
Частота невідома .
Рідко: гіпокортицизм, гіперкортицизм, симптоми та ознаки системної дії глюкокортикостероїдів, включаючи пригнічення функції надниркових залоз та затримку росту (у дітей та підлітків) Порушення психіки Нечасто: тривога, депресія Рідко: порушення поведінки (переважно у дітей
)
,
занепокоєння гіперактивність, порушення сну, агресія, дратівливість, психоз
Порушення з боку нервової системи
Нечасто: тремор
Порушення з боку органу зору нечасто: катаракта
Дуже рідко: глаукома
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння
Часто: кашель, подразнення в області глотки
Рідко: Захриплість голосу, дисфонія, бронхоспазм
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту
Часто: Утруднення ковтання
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин
Рідко: , ангіоневротичний набряк, гематоми
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини
Нечасто: м'язові спазми
Дуже рідко: зниження щільності кісткової тканини
Лікування інгаляціями будесоніду може призводити до розвитку кандидозної інфекції глотки та порожнини рота. Клінічний досвід показує, що кандидозна інфекція розвивається рідше, якщо інгаляції проводити до їжі та/або полоскати ротову порожнину після інгаляції. У більшості випадків при цьому захворюванні ефективні місцеві протигрибкові препарати, а лікування інгаляціями будесоніду припиняти не потрібно. У поодиноких випадках на тлі застосування інгаляційних глюкокортикостероїдів можливий розвиток системних побічних ефектів, що, ймовірно, залежить від дози, часу експозиції, одночасного або попереднього застосування глюкокортикостероїдів та індивідуальної чутливості. До можливих системних побічних ефектів відносяться: пригнічення функції надниркових залоз, уповільнення росту дітей та підлітків, зниження мінеральної щільності кісткової тканини, катаракта, глаукома, а також схильність до різних інфекційних захворювань. Може бути порушено здатність адаптуватися до стресу. Тим не менш, ймовірність розвитку описаних системних побічних ефектів для інгаляційної лікарської форми будесоніду виявляється значно нижчою, ніж для глюкокортикостероїдів, що приймаються перорально.
Зважаючи на небезпеку затримки зростання у дітей та підлітків, зростання пацієнтів необхідно регулярно контролювати.
При проведенні клінічних досліджень частота розвитку тривоги становила 0,52% на фоні інгаляцій будесоніду та 0,63% на фоні застосування плацебо. Частота розвитку депресії дорівнювала 0,67% на фоні інгаляцій будесоніду і 1,15% на фоні застосування плацебо.
У плацебо-контрольованих дослідженнях катаракта також нечасто реєструвалася й у групі плацебо.
особливі вказівкиІнгалятор Будесонід Ізихейлер не призначений для лікування бронхоспазму, що гостро розвинувся, або астматичного статусу. Ці стани слід лікувати відповідно до діючих рекомендацій та застосовувати бронходилататори короткої дії. Пацієнти повинні пам'ятати, що інгаляційний порошок Будесонід Ізихейлер є профілактичним препаратом, і тому для забезпечення оптимальної дії його необхідно застосовувати регулярно, навіть за відсутності симптомів бронхіальної астми, і не припиняти прийом різко. Переведення пацієнтів, які отримують глюкокортикостероїди всередину, на інгаляційні глюкокортикостероїди та їх подальше лікування вимагають проведення додаткових лікувальних заходів. Перед початком терапії високою дозою інгаляційних глюкокортикостероїдів, що приймаються двічі на добу, перебіг бронхіальної астми у пацієнта має бути досить стабільним, і інгаляції слід проводити на додаток до звичайної підтримуючої дози системних глюкокортикостероїдів. Приблизно через 10 днів починають відміну системних глюкокортикостероїдів, поступово знижуючи їхню добову дозу (наприклад, щомісяця зменшуючи дозу преднізолону на 2,5 мг, або іншого препарату – на еквівалентну величину) до мінімального можливого рівня. Іноді можлива повна заміна глюкокортикостероїдів внутрішньо на інгаляції. У пацієнтів, яким потрібно проведення невідкладної терапії високими дозами глюкокортикостероїдів або тривале лікування із застосуванням найвищої рекомендованої дози інгаляційних глюкокортикостероїдів, можливе порушення функції надниркових залоз. У цих пацієнтів в умовах сильного стресу можуть з'явитись симптоми надниркової недостатності. У період впливу стресу або під час проведення планових оперативних втручань слід розглянути необхідність додаткового призначення системних глюкокортикостероїдів. У пацієнтів, які раніше отримували пероральні глюкокортикостероїди протягом тривалого часу, можлива поява симптомів надниркової недостатності. Відновлення функції надниркових залоз після відміни пероральних глюкокортикостероїдів може тривати тривалий час, і тому у пацієнтів, які тривало отримували пероральні стероїди та переведені на інгаляційний будесонід, може довго зберігатися ризик появи симптомів надниркової недостатності. У таких випадках необхідний регулярний контроль функції системи гіпоталамус-гіпофіз-кора надниркових залоз. При переведенні з прийому глюкокортикостероїдів внутрішньо на інгаляції будесоніду можливий розвиток симптомів, які раніше пригнічувалися системною терапією глюкокортикостероїдами, наприклад, симптомів алергічного риніту, екземи, м'язових та суглобових болів. Для усунення таких симптомів до терапії слід приєднати специфічні для них методи лікування. У деяких пацієнтів можливий розвиток загального нездужання, зумовленого скасуванням системного прийому глюкокортикостероїдів, незважаючи на збереження або навіть покращення дихальної функції. У таких випадках пацієнтів слід налаштовувати на продовження лікування інгаляціями будесоніду та скасування глюкокортикостероїдів усередину, за винятком випадків появи клінічних показань до відміни інгаляцій, наприклад, симптомів, що свідчать про наявність надниркової недостатності. Як і при інших методах інгаляційної терапії, може розвинутись парадоксальний бронхоспазм, що виявляється негайним посиленням свистячих хрипів та відчуття нестачі повітря після інгаляції дози препарату. Парадоксальний бронхоспазм усувають швидкодіючими інгаляційними бронходилататорами, причому лікування слід проводити негайно. Необхідно негайно скасувати будесонід, провести обстеження пацієнта та, за необхідності, призначити альтернативні методи лікування.
Якщо, незважаючи на належний контроль лікування, виник епізод гострого диспное, слід застосувати швидкодіючий інгаляційний бронходилатор та переглянути призначене лікування. У випадках, коли незважаючи на максимальну дозу інгаляційних глюкокортикостероїдів, симптоми астми не вдається належним чином контролювати, пацієнтам, можливо, потрібний короткочасний курс системних глюкокортикостероїдів. У таких ситуаціях слід терапію інгаляційними глюкокортикостероїдами доповнити препаратами системної дії. Системні наслідки прийому інгаляційних глюкокортикостероїдів можуть спостерігатись, зокрема, при призначенні високих доз на тривалий період. Ці наслідки є набагато менш ймовірними, ніж наслідки прийому пероральних глюкокортикостероїдів. До можливих системних ефектів відносяться синдром Кушинга, кушінгоїдна зовнішність, адренальна супресія, затримка зростання у дітей та підлітків, зменшення мінеральної щільності кісток, катаракту, глаукома та, набагато рідше, різні психологічні та поведінкові відхилення, включаючи психомоторну гіперактивність, порушення сну, тривогу, депресію чи агресивність (особливо у дітей). Тому дуже важливо, щоб дозу інгаляційного глюкокортикостероїду було доведено до мінімального рівня, при якому зберігається ефективність контролю астми.
Можливе підвищення ризику розвитку пневмонії у пацієнтів з вперше діагностованою ХОЗЛ, які починають лікування інгаляційними глюкокортикостероїдами. Діти, які отримують тривалу терапію інгаляційними глюкокортикостероїдами, рекомендується регулярно вимірювати зростання. Якщо зростання сповільнюється, слід переглянути схему лікування з метою зниження дози інгаляційного глюкокортикостероїду, наскільки можна, до мінімальної, що забезпечує збереження ефективного контролю перебігу бронхіальної астми. Крім того, необхідно направити пацієнта до педіатра-пульмонолога. У період терапії інгаляційними глюкокортикостероїдами може спостерігатися кандидоз слизових ротових порожнин. З метою зменшення ризику розвитку кандидозу слизових порожнини рота та захриплості пацієнти повинні добре полоскати ротову порожнину або чистити зуби після кожного прийому інгаляційного глюкокортикостероїду. Кандидоз може вимагати лікування належними протигрибковими препаратами, а деяким пацієнтам, можливо, навіть потрібно буде перервати лікування інгаляційними глюкокортикостероїдами. Загострення клінічних проявів бронхіальної астми може бути зумовлене гострими бактеріальними інфекціями дихальних шляхів, і при цьому може знадобитися лікування відповідними антибіотиками. У таких випадках пацієнтам іноді доводиться підвищувати дозу інгалюваного будесоніду та проводити короткий курс терапії глюкокортикостероїдами внутрішньо. Як невідкладну терапію для усунення нападів бронхіальної астми слід застосовувати швидкодіючі інгаляційні бронходилататори.
Аналогічно у пацієнтів з грибковими, вірусними або іншими інфекціями дихальних шляхів необхідно забезпечити ретельне спостереження та специфічну терапію та використовувати інгалятор Будесонід Ізіхейлер тільки у випадках, коли забезпечена адекватна терапія цих інфекцій. У пацієнтів із надмірною секрецією слизу в дихальних шляхах може знадобитися короткий курс терапії глюкокортикостероїдами внутрішньо. У пацієнтів з порушеннями функції печінки лікування інгаляціями будесоніду може призводити до зниження швидкості виведення глюкокортикостероїдів, а отже, до підвищення їх системної біодоступності. При цьому можуть розвиватися системні ефекти препарату, тому у таких пацієнтів слід регулярно контролювати функцію системи гіпоталамус – гіпофіз – кора надниркових залоз. Слід уникати одночасного прийому кетоконазолу та інших потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4. Якщо це неможливо, інтервали між прийомами взаємодіючих препаратів слід встановлювати максимально великими. Пацієнтам з рідкісними спадковими синдромами непереносимості галактози, недостатності лактази (синдром Lapp) або глюкозо-галактозною мальабсорбцією цей препарат не можна приймати. Лактоза – допоміжна речовина, що входить до складу даного лікарського препарату – містить невелику кількість молочних білків, і тому може викликати алергічні реакції. недостатності лактази (синдром Lapp) або глюкозо-галактозною мальабсорбцією цей препарат не можна приймати. Лактоза – допоміжна речовина, що входить до складу даного лікарського препарату – містить невелику кількість молочних білків, і тому може викликати алергічні реакції. недостатності лактази (синдром Lapp) або глюкозо-галактозною мальабсорбцією цей препарат не можна приймати. Лактоза – допоміжна речовина, що входить до складу даного лікарського препарату – містить невелику кількість молочних білків, і тому може викликати алергічні реакції.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами
У зв'язку з можливістю розвитку психоневрологічних симптомів слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та механізмами.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 30 градусів, у недоступному для дітей місці.
Після розкриття алюмінієвого пакета використовувати протягом 6 місяців.
Спосіб застосування та дозиінгаляційно.
Для забезпечення оптимальної відповіді на лікування препарат Будесонід Ізихейлер слід приймати регулярно. При переведенні пацієнтів на терапію інгалятором Будесонід Ізіхейлер з інших інгаляторів схему лікування слід підбирати індивідуально. При цьому необхідно враховувати особливості препаратів, що раніше застосовувалися, схеми лікування, спосіб застосування лікарської речовини. Пацієнтам слід призначати початкову дозу інгалюваного будесоніду, що відповідає ступеню тяжкості або рівню контролю перебігу захворювання.
Терапевтичний ефект настає через кілька днів після початку прийому препарату та досягає свого максимуму через кілька тижнів лікування. Дозу препарату необхідно регулювати до досягнення повного контролю над захворюванням, а потім розпочати її поступове зниження до мінімальної дози, що забезпечує збереження ефективного контролю над астмою.
Початкова доза у дорослих (включаючи літніх та дітей/підлітків старше 12 років) при бронхіальній астмі легкої течії (ступінь 2) та у дітей 6–12 років становить 200–400 мкг/добу. За потреби дозу можна збільшити до 800 мкг/добу. У дорослих пацієнтів із бронхіальною астмою середньотяжкого (ступінь 3) та тяжкого (ступінь 4) перебігу початкова доза може становити до 1600 мкг/добу. Підтримуючу дозу слід підбирати відповідно до тяжкості захворювання та клінічної відповіді. Дозу слід коригувати до досягнення контролю перебігу захворювання, після чого поступово зменшувати до мінімальної, коли ефективний контроль перебігу захворювання ще зберігається.
Дозування двічі на добу Дорослим пацієнтам з бронхіальною астмою легкої, середньотяжкої та тяжкої течії (включаючи літніх та дітей/підлітків віком від 12 років): зазвичай підтримуюча доза становить 200–400 мкг двічі на добу. У періоди підвищення тяжкості перебігу бронхіальної астми добову дозу можна збільшити до 1600 мкг, що призначаються на декілька (два) прийоми, а потім зменшувати після стабілізації перебігу астми.
Дозування один раз на добу
Дорослим пацієнтам з бронхіальною астмою легкої та середньотяжкої течії (включаючи літніх та дітей/підлітків старше 12 років): у пацієнтів, які раніше не отримували інгаляційні глюкокортикостероїди, підтримуюча доза зазвичай становить 200–400 мкг один раз на добу. У пацієнтів, у яких перебіг захворювання вже контролювався інгаляційними глюкокортикостероїдами (наприклад, будесонідом або беклометазону дипропіонатом), які призначаються двічі на добу, можна використовувати інгаляції 800 мкг один раз на добу. Дітям 6–12 років з бронхіальною астмою легкої або середньотяжкої течії: у пацієнтів, які раніше не отримували терапії стероїдами, а також у пацієнтів, у яких інгаляційні глюкокортикостероїди (наприклад, будесонід або беклометазону дипропіонат), що призначаються двічі на добу. захворювання, підтримуюча доза становить 200-400 мкг один раз на добу. Пацієнта слід перекладати на інгаляції один раз на добу в тій же добовій дозі (з огляду на особливості препарату та спосіб введення). Після цього дозу слід зменшити до мінімальної, необхідної для забезпечення ефективного контролю перебігу бронхіальної астми. Пацієнтів слід навчити приймати препарат один раз на добу вечорами. Важливо, щоб прийом препарату був постійним і проводився одночасно вечорами. Даних для вироблення рекомендацій щодо переведення пацієнтів без попередньої інгаляційної терапії глюкокортикостероїдами на інгаляції препарату Будесонід Ізіхейлер один раз на добу недостатньо. Пацієнтам, які одержують препарати один раз на добу, слід рекомендувати при погіршенні перебігу бронхіальної астми (наприклад, при підвищенні частоти користування бронходилататорами або при збереженні симптомів з боку органів дихання) подвоювати дозу глюкокортикостероїдів, що приймаються ними, шляхом переходу на їх інгаляції двічі на добу. При цьому пацієнтам слід рекомендувати якнайшвидше звернутися до лікаря.
У пацієнта постійно під рукою мають бути інгаляційні бронходилататори короткої дії, призначені для усунення нападів бронхіальної астми.
При ХОЗЛ доза підбирається лікарем індивідуально залежно від тяжкості захворювання. Рекомендовані початкові дози 100-400 мкг двічі на день. Найбільша рекомендована доза 800 мкг двічі на день.
Інгалятор Ізихейлер управляється потоком повітря, що вдихається. Це означає, що коли пацієнт вдихає повітря через мундштук, лікарська речовина надходить у дихальні шляхи разом з повітрям, що вдихається.
Примітка
Важливо звернути увагу пацієнта на наступне:
- після розкриття ламінованої упаковки рекомендується зберігати пристрій у захисному чохлі, щоб запобігти пошкодженню Ізихейлера в процесі використання та підвищити його стійкість до зовнішніх впливів;
- струшувати пристрій та проводити пробне розпилення порошку перед першим використанням;
- у положенні сидячи або стоячи вдихати через мундштук досить активно та глибоко, щоб забезпечити надходження до бронхів оптимальної дози речовини;
- не видихати через мундштук, оскільки це призведе до зниження дози, що надходить в організм. Якщо це все ж таки сталося, необхідно постукати інгалятором по твердій поверхні або долоні руки, щоб витягти порошок з мундштука, а потім повторити процедуру прийому препарату. Так само необхідно робити у разі, якщо пацієнт ненавмисно включив інгалятор без подальшого інгаляції.
- завжди закривати захисну кришку після використання інгалятора, щоб запобігти випадковому розпорошенню порошку з пристрою (який може призвести або до передозування, або інгаляції недостатньої кількості препарату при подальшому використанні інгалятора);
- промивати рот водою або чистити зуби після інгаляції, щоб звести до мінімуму ризик розвитку кандидозу ротової порожнини та глотки, а також захриплості голосу;
- регулярно прочищати мундштук сухою ганчірочкою. Для очищення не можна використовувати воду, оскільки порошок гігроскопічний;
- замінювати інгалятор Будесонід Ізіхейлер, коли на лічильнику з'являється нуль, навіть якщо всередині пристрою все ще видно деяку кількість порошку.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Будесонид изихейлер порошок для ингдозир 200мкг/доза 200доз с ингалятором производится компанией ОРИОН. Само производство расположено в стране Финляндия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Будесонид изихейлер порошок для ингдозир 200мкг/доза 200доз с ингалятором и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Будесонид изихейлер порошок для ингдозир 200мкг/доза 200доз с ингалятором в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Буденит Стери-Неб суспензия для инг. 0.25мг/мл 2мл а... Буденит Стери-Неб суспензия для инг. 0.25мг/мл 2мл амп.пл. 20 шт, Буденит Стери-Неб суспензия для инг. 0.25мг/мл 2мл а... Буденит Стери-Неб суспензия для инг. 0.25мг/мл 2мл амп.пл. 60 шт, Буденит Стери-Неб суспензия для инг. 0.5мг/мл 2мл ам... Буденит Стери-Неб суспензия для инг. 0.5мг/мл 2мл амп.пл. 20 шт, Буденит Стери-Неб суспензия для инг. 0.5мг/мл 2мл ам... Буденит Стери-Неб суспензия для инг. 0.5мг/мл 2мл амп.пл. 60 шт, Буденофальк гранулы кишечнорастворимые 9мг пак 20 шт Буденофальк гранулы кишечнорастворимые 9мг пак 20 шт, Буденофальк капс. киш.раств. 3мг 20 шт Буденофальк капс. киш.раств. 3мг 20 шт, Кортимент таб п/об киш.раств.пленочной пролонг. 9мг ... Кортимент таб п/об киш.раств.пленочной пролонг. 9мг 30 шт, Пульмибуд суспензия для инг. дозир. 0.25мг/мл 2мл ам... Пульмибуд суспензия для инг. дозир. 0.25мг/мл 2мл амп 20 шт, Пульмибуд суспензия для инг. дозир. 0.5 мг/мл 2 мл а... Пульмибуд суспензия для инг. дозир. 0.5 мг/мл 2 мл амп 20 шт, Пульмикорт суспензия для ингаляций 0.25 мг/мл 2 мл к... Пульмикорт суспензия для ингаляций 0.25 мг/мл 2 мл конт.п/э 20 шт, Пульмикорт суспензия для ингаляций 0.5 мг/мл 2 мл ко... Пульмикорт суспензия для ингаляций 0.5 мг/мл 2 мл конт.п/э 20 шт, Пульмикорт Турбухалер порошок для ингаляций 100 мкг/... Пульмикорт Турбухалер порошок для ингаляций 100 мкг/доза 200 доз, Пульмикорт Турбухалер порошок для ингаляций 200 мкг/... Пульмикорт Турбухалер порошок для ингаляций 200 мкг/доза 100 доз.
Пока нет комментариев