Бринтелликс таб п/об пленочной 20мг 28 шт
Топ продаж
Суперцена
Бринтелликс таб п/об пленочной 20мг 28 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: вортіоксетину гідробромід 25,42 мг, що еквівалентно 20 мг вортіоксетину.
Допоміжні речовини:
Маннітол 91,58 мг, целюлоза мікрокристалічна 22,5 мг, гіпоролоза 4,5 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А) 4,5 мг, стеарат магнію 1,5 мг;
Оболонка: Опадрай червоний 3,0 мг (гіпромелоза 1,875 мг, титану діоксид (Е171) 0,449 мг, макрогол 400 0,188 мг, барвник заліза оксид червоний (Е172) 0,488 мг).
Опис:
Таблетки мигдалеподібної форми, покриті плівковою оболонкою коричнево-червоного кольору, з тисненням "TL" на одній стороні і "20" на іншій.
Форма випуску:
Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 20 мг. По 14 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістері) із ПВХ/ПВДХ та фольги алюмінієвої. 2 блістери з інструкцією із застосування в картонній пачці.
ПротипоказанняГіперчутливість до активної речовини або до будь-якого компонента препарату. Одночасне застосування з неселективними інгібіторами моноаміноксидази (ІМАО) або з селективними інгібіторами МАО А (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Дитячий та підлітковий вік до 18 років (безпека та ефективність не встановлені).
З обережністю
Тяжка ниркова та печінкова недостатність; манія та гіпоманія; фармакологічно неконтрольована епілепсія; судомні напади в анамнезі; виражена суїцидальна поведінка; цироз печінки; схильність до кровотеч; одночасний прийом з інгібіторами МАО B (селегіліном, розагіліном); серотонінергічними лікарськими препаратами; препаратами, що знижують поріг судомної готовності; літієм, триптофаном; лікарськими препаратами, що містять звіробій продірявлений; пероральними антикоагулянтами та лікарськими препаратами, що впливають на тромбоцитарну функцію; препаратами, здатними спричинити гіпонатріємію; електросудомна терапія; літній вік.
Дозування20 мг
Показання до застосуванняБрінтелікс показаний для лікування великих депресивних епізодів у дорослих.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиВортіоксетин піддається екстенсивному метаболізму в печінці, головним чином, за рахунок окислення, що каталізується ізоферментом CYP2D6, та меншою мірою ізоферментами CYP3A4/5 та CYP2C9 (див. розділ «Фармакологічні властивості»).
Можливий вплив інших препаратів на фармакологічну дію вортіоксетину.
Необоротні неселективні інгібітори МАО:
Через ризик виникнення серотонінового синдрому вортіоксетин протипоказано застосовувати у поєднанні з незворотними неселективними інгібіторами МАО. Вортіоксетин може бути призначений не раніше ніж через 14 днів після відміни незворотних неселективних інгібіторів МАО. Вортіоксетин необхідно відмінити не менше ніж за 14 днів до початку застосування незворотних неселективних інгібіторів МАО (див. розділ «Протипоказання»).
Оборотні селективні інгібітори МАО А (моклобемід):
Одночасне застосування вортіоксетину з оборотними селективними інгібіторами МАО А, такими як моклобемід, протипоказане (див. розділ «Протипоказання»). У разі доведеної необхідності одночасного застосування препарат, що приєднується, слід застосовувати в мінімальних дозах і при ретельному клінічному спостереженні щодо виникнення серотонінового синдрому (див. розділ «Особливі вказівки»).
Зворотні неселективні інгібітори МАО (лінезолід):
Одночасне застосування вортіоксетину зі слабким оборотним неселективним інгібітором МАО, таким як антибіотик лінезолід, протипоказане (див. розділ «Протипоказання»). У разі доведеної необхідності одночасного застосування препарат, що приєднується, повинен застосовуватися в мінімальних дозах при ретельному клінічному моніторингу на предмет виникнення серотонінового синдрому (див. розділ «Особливі вказівки»).
Необоротні селективні інгібітори МАО B (селегілін, розагілін):
Хоча ризик виникнення серотонінового синдрому при одночасному застосуванні вортіоксетину та селективних інгібіторів МАО B нижчий, ніж при одночасному застосуванні вортіоксетину та селективних інгібіторів МАО A, комбіноване застосування вортіоксетину з незворотними інгібіторами МАО B, такими, як селегін. У разі одночасного застосування необхідне ретельне спостереження за пацієнтом щодо виникнення серотонінового синдрому (див. розділ «Особливі вказівки»).
Серотонінергічні препарати:
Одночасне застосування вортіоксетину та інших лікарських засобів із серотонінергічним ефектом (наприклад, трамадолу, суматриптану та інших триптанів) може призвести до розвитку серотонінового синдрому (див. розділ «Особливі вказівки»).
Звіробій продірявлений:
Одночасне застосування антидепресантів із серотонінергічним ефектом з препаратами, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum), може призвести до збільшення частоти виникнення небажаних реакцій, включаючи серотоніновий синдром (див. розділ «Особливі вказівки»).
Препарати, що знижують поріг судомної готовності:
Антидепресанти із серотонінергічним ефектом можуть знижувати поріг судомної готовності. Одночасне застосування з препаратами, що знижують поріг судомної готовності (наприклад, антидепресантами (ТЦА, СІОЗС, СІОЗСН), нейролептиками (фенотіазини, тіоксантени, бутирофенони), мефлохіном, бупропіоном, трамадолом), повинно здійснюватися з обережністю (див. розділ). .
ЕСТ (електросудорожна терапія):
В даний час клінічний досвід одночасного застосування вортіоксетину та ЕСТ відсутній, тому при такому застосуванні слід бути обережним.
Інгібітори ізоферменту CYP2D6:
У разі застосування вортіоксетину в дозі 10 мг/добу одночасно з бупропіоном (сильним інгібітором ізоферменту CYP2D6) у дозі 150 мг двічі на добу протягом 14 днів у здорових суб'єктів експозиція вортіоксетину (AUC) зросла у 2,3 рази. Небажані реакції частіше спостерігалися при приєднанні бупропіону до поточної терапії вортіоксетином, ніж при приєднанні вортіоксетину до поточної терапії бупропіоном. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта при приєднанні до поточної терапії вортіоксетином сильного інгібітору ізоферменту CYP2D6 (наприклад, бупропіону, хінідину, флуоксетину, пароксетину) слід розглянути можливість зниження дози вортіоксетину (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Інгібітори ізоферментів CYP3A4, CYP2C9 та CYP2C19:
Приєднання вортіоксетину через 6 днів після початку застосування кетоконазолу в дозі 400 мг/добу (інгібітор ізоферментів CYP3A4/5 та P-глікопротеїну) або через 6 днів після початку застосування флуконазолу в дозі 200 мг/добу (інгібітор ізоферментів CYP2C/CYP2C ) у здорових суб'єктів експозиція (AUC) вортіоксетину зросла в 1,3 та 1,5 рази відповідно. Корекція дози не потрібна. Одноразова доза омепразолу 40 мг (інгібітор ізоферменту CYP2C19) не мала інгібуючої дії на фармакокінетику багаторазових доз вортіоксетину у здорових суб'єктів.
Взаємодія у пацієнтів із слабкою активністю ізоферменту CYP2D6:
Спеціальних досліджень застосування вортіоксетину одночасно з сильними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (такими як ітраконазол, вориконазол, кларитроміцин, телітроміцин, нефазодон, коніваптан і багатьма інгібіторами протеази ВІЛ) та інгібіторамизол у пацієнтів із зниженою активністю ізоферменту CYP2D6 (див. розділ «Фармакологічні властивості») не проводилося, проте можна очікувати, що у цих пацієнтів таке застосування призведе до більш вираженої експозиції вортіоксетину порівняно з помірною дією, описаною вище. Залежно від індивідуальної відповіді пацієнта може бути потрібна нижча доза вортіоксетину при одночасному застосуванні з потужним інгібітором ізоферменту CYP3A4 або CYP2C9 у осіб із уповільненим метаболізмом CYP2D6.
Індуктори цитохрому P450:
При прийомі одноразової дози вортіоксетину 20 мг через 10 днів після початку застосування рифампіцину в дозі 600 мг/добу (індуктор ізоферментів CYP широкого спектру) здоровими суб'єктами експозиція (AUC) вортіоксетину знизилася на 72%. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта при приєднанні до поточної терапії вортіоксетином сильного індуктора ізоферментів цитохрому P450 широкого спектра (наприклад, рифампіцину, карбамазепіну, фенітоїну) слід розглянути можливість корекції дози вортіоксетину (див. розділ «Сп.
Алкоголь:
При одночасному прийомі одноразових доз вортіоксетину (20 мг та 40 мг) та етанолу (0,6 г/кг) здоровими суб'єктами не спостерігалось змін фармакокінетики вортіоксетину або етанолу та значних порушень когнітивних функцій порівняно з плацебо. Однак під час терапії антидепресантами прийом алкоголю не рекомендується.
Ацетилсаліцилова кислота:
Багаторазове введення ацетилсаліцилової кислоти в дозі 150 мг на добу не змінювало фармакокінетику багаторазових доз вортіоксетину у здорових суб'єктів.
Можливий вплив вортіоксетину на фармакологічну дію інших препаратів.
Антикоагулянти та антиагреганти:
Не спостерігалося значного впливу вортіоксетину в порівнянні з плацебо на параметри протромбіну, міжнародне нормалізоване відношення (МНО) або співвідношення R-/S-варфарину в плазмі при одночасному застосуванні багаторазових доз вортіоксетину з фіксованою дозою варфарину у здорових суб'єктів. Також не спостерігалося значного інгібуючого впливу вортіоксетину на агрегацію тромбоцитів та фармакокінетику ацетилсаліцилової та саліцилової кислоти в порівнянні з плацебо при одночасному застосуванні ацетилсаліцилової кислоти у дозі 150 мг/добу після багаторазових дозворт. Проте слід бути обережним при одночасному застосуванні вортіоксетину та пероральних антикоагулянтів або антиагрегантів через потенційний ризик виникнення кровотеч, спричинених фармакодинамічною взаємодією (див.
Субстрати цитохрому P450:
Дослідження in vitro не виявили вортіоксетину здатності інгібувати або індукувати ізоферменти системи цитохрому P450 (див. розділ «Фармакологічні властивості»). После применения многократных доз вортиоксетина у здоровых субъектов не было обнаружено его ингибирующего влияния на активность изоферментов системы цитохрома P450 CYP2C19 (омепразол, диазепам), CYP3A4/5 (этинилэстрадиол, мидазолам), CYP2B6 (бупропион), CYP2C9 (толбутамид, S-варфарин), CYP1A2 (кофеїн) або CYP2D6 (декстрометорфан). Фармакодинамічних взаємодій також не спостерігалося. Не було виявлено значного порушення когнітивних функцій порівняно з плацебо при застосуванні вортіоксетину у комбінації з одноразовою дозою діазепаму 10 мг.
Літій, триптофан:
У здорових суб'єктів не було виявлено жодних клінічно значущих змін при одночасному застосуванні літію та багаторазових доз вортіоксетину. Тим не менш, у зв'язку з тим, що були описані випадки посилення дії серотонінергічних антидепресантів при одночасному застосуванні з літієм або триптофаном, застосування вортіоксетину в комбінації з цими препаратами має здійснюватися з обережністю.
ПередозуванняСимптоми
У клінічних дослідженнях прийом внутрішньо вортіоксетину в діапазоні доз від 40 мг до 75 мг призводив до посилення наступних небажаних реакцій: нудота, постуральне запаморочення, діарея, неприємні відчуття в животі, генералізований свербіж, сонливість та припливи. Досвід постреєстраційного застосування переважно містить відомості про передозування вортіоксетином у дозах до 80 мг. Найчастіше симптоми відсутні або мають легкий ступінь тяжкості. Найчастіше реєстрованими симптомами були нудота та блювання.
Відомості про передозування вортіоксетином у дозах вище 80 мг обмежені. Після застосування доз, що у кілька разів перевищують терапевтичний діапазон, відзначався розвиток судом та серотонінового синдрому.
У разі виникнення передозування
необхідно встановити спостереження за пацієнтом та проводити симптоматичне лікування. Також рекомендується здійснювати наступне медичне спостереження у спеціалізованих умовах.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група
Антидепресант. Код АТХ: N06AX26.
Фармакодинаміка:
Механізм дії
Механізм дії вортіоксетину, мабуть, пов'язаний з його прямою серотонінергічною активністю, що модулює, і інгібуванням білка-переносника серотоніну. Доклінічні дослідження показують, що вортіоксетин виступає в ролі антагоніста 5-HT3, 5-HT7 і 5-HT1D рецепторів, часткового агоніста 5-HT1B рецепторів і повного агоніста 5-HT1A рецепторів, а також інгібує 5-HT транспортер, модулюючи тим самим декількох системах, насамперед, серотонінергічну, але, ймовірно, також і норадренергічну, дофамінергічну, нейротрансмісію, опосередковану гістаміном, ацетилхоліном, ГАМК та глутаматом. Така мультимодальна фармакологічна активність, мабуть, лежить в основі антидепресивних та анксіолітичних властивостей вортіоксетину, а також визначає покращення когнітивних функцій, навчання та пам'яті. спостерігаються у дослідженнях на тваринах. Однак, оскільки індивідуальний внесок кожної фармакологічної мішені в фармакодинамічний профіль вортіоксетину, що спостерігається, залишається неясним, екстраполяція наведених доклінічних даних на людину повинна здійснюватися з обережністю. У двох дослідженнях з використанням позитронної емісійної томографії (ПЕТ) у людей з метою кількісного визначення ступеня зайнятості переносників 5-HT (з використанням лігандів 11C-MADAM або 11C-DASB), при різному рівні дозування вортіоксетину, отримані такі дані: середня кількість переносників 5 -HT, пов'язаних з вортіоксетином, становило приблизно 50% на дозі 5 мг на добу, 65% на дозі 10 мг на добу та підвищувалося до 80% при збільшенні дози до 20 мг на добу. оскільки індивідуальний внесок кожної фармакологічної мішені в фармакодинамічний профіль вортіоксетину, що спостерігається, залишається неясним, екстраполяція наведених доклінічних даних на людину повинна здійснюватися з обережністю. У двох дослідженнях з використанням позитронної емісійної томографії (ПЕТ) у людей з метою кількісного визначення ступеня зайнятості переносників 5-HT (з використанням лігандів 11C-MADAM або 11C-DASB), при різному рівні дозування вортіоксетину, отримані такі дані: середня кількість переносників 5 -HT, пов'язаних з вортіоксетином, становило приблизно 50% на дозі 5 мг на добу, 65% на дозі 10 мг на добу та підвищувалося до 80% при збільшенні дози до 20 мг на добу. оскільки індивідуальний внесок кожної фармакологічної мішені в фармакодинамічний профіль вортіоксетину, що спостерігається, залишається неясним, екстраполяція наведених доклінічних даних на людину повинна здійснюватися з обережністю. У двох дослідженнях з використанням позитронної емісійної томографії (ПЕТ) у людей з метою кількісного визначення ступеня зайнятості переносників 5-HT (з використанням лігандів 11C-MADAM або 11C-DASB), при різному рівні дозування вортіоксетину, отримані такі дані: середня кількість переносників 5 -HT, пов'язаних з вортіоксетином, становило приблизно 50% на дозі 5 мг на добу, 65% на дозі 10 мг на добу та підвищувалося до 80% при збільшенні дози до 20 мг на добу. екстраполяція наведених доклінічних даних на людину має здійснюватися з обережністю. У двох дослідженнях з використанням позитронної емісійної томографії (ПЕТ) у людей з метою кількісного визначення ступеня зайнятості переносників 5-HT (з використанням лігандів 11C-MADAM або 11C-DASB), при різному рівні дозування вортіоксетину, отримані такі дані: середня кількість переносників 5 -HT, пов'язаних з вортіоксетином, становило приблизно 50% на дозі 5 мг на добу, 65% на дозі 10 мг на добу та підвищувалося до 80% при збільшенні дози до 20 мг на добу. екстраполяція наведених доклінічних даних на людину має здійснюватися з обережністю. У двох дослідженнях з використанням позитронної емісійної томографії (ПЕТ) у людей з метою кількісного визначення ступеня зайнятості переносників 5-HT (з використанням лігандів 11C-MADAM або 11C-DASB), при різному рівні дозування вортіоксетину, отримані такі дані: середня кількість переносників 5 -HT, пов'язаних з вортіоксетином, становило приблизно 50% на дозі 5 мг на добу, 65% на дозі 10 мг на добу та підвищувалося до 80% при збільшенні дози до 20 мг на добу.
Клінічна ефективність та безпека
Ефективність та безпека вортіоксетину вивчалися у низці клінічних досліджень, що включали понад 6700 пацієнтів, з яких понад 3700 пацієнтів брали участь у короткострокових (<12 тижнів) дослідженнях при великому депресивному розладі (БДР). Дванадцять подвійних сліпих, плацебо-контрольованих, 6/8-тижневих, у фіксованих дозах досліджень було проведено з метою визначення короткострокової ефективності вортіоксетину при БДР у дорослих пацієнтів (включаючи літніх пацієнтів). Ефективність вортіоксетину була продемонстрована принаймні у групі із застосуванням однієї дози у 9 з 12 досліджень, де було показано зміну, як мінімум, на 2 бали від плацебо за шкалами для оцінки депресії Монтгомері-Асберга (MADRS) та Гамільтона (HAM- D24). Це клінічно підтверджувалося кількістю пацієнтів, які відповіли на терапію та досягли ремісії, а також покращенням за шкалою загального клінічного враження (CGI-I). Ефективність вортіоксетину зростала у разі підвищення дози. Ефективність окремих досліджень підтверджена мета-аналізом (MMRM) середніх змін загального балу за шкалою MADRS на 6/8 тижнях у короткострокових плацебо-контрольованих дослідженнях у дорослих. За результатами мета-аналізу цих досліджень на відміну від плацебо були статистично значущими: -2,3 бали (p=0,007); -3,6 бала (p<0,001); -4,6 бала (p<0,001) на дозах 5, 10 та 20 мг/добу відповідно, на дозі 15 мг/добу статистично значущі відмінності з плацебо не були досягнуті за даними мета-аналізу, але середні відмінності порівняно з плацебо склали -2,6 бали. Ефективність вортіоксетину підтверджується і в зведеному аналізі, у якому відсоток респондерів становив від 46% до 49% при застосуванні вортіоксетину порівняно з 34% при застосуванні плацебо (p<0,01; аналіз NRI). Крім того, вортіоксетин у діапазоні доз 5 – 20 мг на добу продемонстрував ефективність щодо широкого спектру симптомів депресії (оцінену щодо зміни балів за всіма окремими підшкалами MADRS). Ефективність вортіоксетину в дозах 10 або 20 мг на добу була також показана у 12-тижневому, подвійному сліпому, зі змінними дозами порівняльному дослідженні з агомелатином у дозах 25 або 50 мг на добу у пацієнтів з БДР. Вортіоксетин продемонстрував статистично значущу перевагу над агомелатином за загальним балом шкали MADRS, що було і клінічно значуще за кількістю пацієнтів, які відповіли на терапію, досягли ремісії та поліпшення за шкалою CGI-I. аналіз NRI). Крім того, вортіоксетин у діапазоні доз 5 – 20 мг на добу продемонстрував ефективність щодо широкого спектру симптомів депресії (оцінену щодо зміни балів за всіма окремими підшкалами MADRS). Ефективність вортіоксетину в дозах 10 або 20 мг на добу була також показана у 12-тижневому, подвійному сліпому, зі змінними дозами порівняльному дослідженні з агомелатином у дозах 25 або 50 мг на добу у пацієнтів з БДР. Вортіоксетин продемонстрував статистично значущу перевагу над агомелатином за загальним балом шкали MADRS, що було і клінічно значуще за кількістю пацієнтів, які відповіли на терапію, досягли ремісії та поліпшення за шкалою CGI-I. аналіз NRI). Крім того, вортіоксетин у діапазоні доз 5 – 20 мг на добу продемонстрував ефективність щодо широкого спектру симптомів депресії (оцінену щодо зміни балів за всіма окремими підшкалами MADRS). Ефективність вортіоксетину в дозах 10 або 20 мг на добу була також показана у 12-тижневому, подвійному сліпому, зі змінними дозами порівняльному дослідженні з агомелатином у дозах 25 або 50 мг на добу у пацієнтів з БДР. Вортіоксетин продемонстрував статистично значущу перевагу над агомелатином за загальним балом шкали MADRS, що було і клінічно значуще за кількістю пацієнтів, які відповіли на терапію, досягли ремісії та поліпшення за шкалою CGI-I. вортіоксетин у діапазоні доз 5 – 20 мг на добу продемонстрував ефективність щодо широкого спектру симптомів депресії (оцінену щодо зміни балів за всіма окремими підшкалами MADRS). Ефективність вортіоксетину в дозах 10 або 20 мг на добу була також показана у 12-тижневому, подвійному сліпому, зі змінними дозами порівняльному дослідженні з агомелатином у дозах 25 або 50 мг на добу у пацієнтів з БДР. Вортіоксетин продемонстрував статистично значущу перевагу над агомелатином за загальним балом шкали MADRS, що було і клінічно значуще за кількістю пацієнтів, які відповіли на терапію, досягли ремісії та поліпшення за шкалою CGI-I. вортіоксетин у діапазоні доз 5 – 20 мг на добу продемонстрував ефективність щодо широкого спектру симптомів депресії (оцінену щодо зміни балів за всіма окремими підшкалами MADRS). Ефективність вортіоксетину в дозах 10 або 20 мг на добу була також показана у 12-тижневому, подвійному сліпому, зі змінними дозами порівняльному дослідженні з агомелатином у дозах 25 або 50 мг на добу у пацієнтів з БДР. Вортіоксетин продемонстрував статистично значущу перевагу над агомелатином за загальним балом шкали MADRS, що було і клінічно значуще за кількістю пацієнтів, які відповіли на терапію, досягли ремісії та поліпшення за шкалою CGI-I. із змінними дозами порівняльному дослідженні з агомелатином у дозах 25 або 50 мг на добу у пацієнтів з БДР. Вортіоксетин продемонстрував статистично значущу перевагу над агомелатином за загальним балом шкали MADRS, що було і клінічно значуще за кількістю пацієнтів, які відповіли на терапію, досягли ремісії та поліпшення за шкалою CGI-I. із змінними дозами порівняльному дослідженні з агомелатином у дозах 25 або 50 мг на добу у пацієнтів з БДР. Вортіоксетин продемонстрував статистично значущу перевагу над агомелатином за загальним балом шкали MADRS, що було і клінічно значуще за кількістю пацієнтів, які відповіли на терапію, досягли ремісії та поліпшення за шкалою CGI-I.
Підтримуюча терапія
Стійкість антидепресивного ефекту при підтримувальній терапії показана у дослідженні з профілактики рецидивів. Пацієнти, які перебували в ремісії після початкової терапії вортіоксетином в ході 12-тижневого відкритого дослідження, були рандомізовані в групи вортіоксетину 5 або 10 мг на добу або плацебо і спостерігалися на предмет виникнення рецидивів протягом періоду подвійного сліпого спостереження, який становив щонайменше 4 (Від 24 до 64 тижнів). Вортіоксетин перевищував плацебо (p=0,004) за основним критерієм оцінки - часу, що пройшов до рецидиву БДР, з відношенням ризиків 2,0; це означає, що ризик рецидиву був у два рази вищим у групі плацебо, ніж у групі вортіоксетину.
Літні пацієнти
У подвійному сліпому, плацебо-контрольованому, 8-тижневому, у фіксованій дозі дослідженні у літніх пацієнтів з депресією (старше 65 років, n=452, 156 з них отримували лікування вортіоксетином) вортіоксетин у дозі 5 мг/добу перевищував плацебо за шкалами MADRS та HAM-D24. Відмінність між вортіоксетином та плацебо склала 4,7 бала за шкалою MADRS на 8-му тижні терапії (аналіз MMRM).
Пацієнти з тяжкою депресією або з депресією та високим рівнем тривоги
Ефективність вортіоксетину також була продемонстрована у пацієнтів з тяжкою депресією (початковий загальний бал за шкалою MADRS >30) та у пацієнтів з депресією з супутнім високим рівнем тривоги (вихідний загальний бал за шкалою HAM-A >20) у короткострокових дослідженнях дорослих пацієнтів ( від плацебо за шкалою MADRS на тижнях 6 та 8 варіювало від 2,8 до 7,3 балів та від 3,6 до 7,3 балів відповідно (аналіз MMRM)). В окремо проведеному дослідженні у літніх вортіоксетин показав свою ефективність у цієї групи пацієнтів. Стійкість антидепресивного ефекту даної категорії пацієнтів була також показана в довгостроковому дослідженні з профілактики рецидивів. Вплив вортіоксетину на тест заміни цифрових символів (Digit Symbol Substitution Test, DSST), оцінку якості основних життєвих навичок за шкалою Каліфорнійського університету Сан-Дієго (UPSA) (об'єктивні показники), а також кількість балів у опитувальнику для оцінки суб'єктивного дефіциту (PDQ) та кількість балів у опитувальнику для оцінки когнітивного та і Physical Functioning Questionnaire, CPFQ) (суб'єктивні показники). Ефективність вортіоксетину (у дозі 5-20 мг на добу) у пацієнтів з БДР була вивчена у двох короткострокових плацебо-контрольованих дослідженнях у дорослих та в одному – у пацієнтів похилого віку. Вортіоксетин надавав статистично значний вплив на тест заміни цифрових символів (DSST) у порівнянні з плацебо, при дельта = від 1,75 (р = 0,019) до 4,26 (р < 0,0001) у двох дослідженнях у дорослих і дельта = 2 ,79 (р = 0,023) у дослідженні у літніх пацієнтів. У мета-аналізі (ANCOVA, LOCF) середньої зміни кількості правильних символів у DSST порівняно з вихідним значенням у всіх трьох дослідженнях вортіоксетин відрізнявся від плацебо (р < 0,05) при стандартизованій величині ефекту 0,35. При поправці на зміну MADRS загальна кількість балів у мета-аналізі тих же досліджень показало, що вортіоксетин відрізнявся від плацебо (р < 0,05) при стандартизованій величині ефекту 0,24. В одному дослідженні оцінювався вплив вортіоксетину на функціональні здібності за допомогою оцінки якості основних життєвих навичок за шкалою Каліфорнійського університету Сан-Дієго (UPSA). Вортіоксетин статистично значно відрізнявся від плацебо з результатами 8,0 балів для вортіоксетину проти 5,1 балів для плацебо (р = 0,0003). В одному дослідженні вортіоксетин перевищував плацебо щодо суб'єктивних показників, виміряних за допомогою опитувальника для оцінки суб'єктивного дефіциту, з результатами -14,6 для вортіоксетину та -10,5 для плацебо (р = 0,002). Вортіоксетин не відрізнявся від плацебо щодо суб'єктивних показників, виміряних за допомогою опитувальника для оцінки когнітивного та фізичного функціонування, з результатами -8,1 для вортіоксетину проти -6,9 для плацебо (р = 0,086).
Переносність та безпека
Безпека та переносимість вортіоксетину були встановлені в ході короткострокових та довгострокових досліджень у діапазоні доз від 5 до 20 мг/добу. Інформація про небажані побічні реакції представлена в розділі «Побічна дія». Вортіоксетин не підвищував частоти виникнення безсоння або сонливості порівняно з плацебо. У ході короткострокових та довгострокових плацебо-контрольованих клінічних досліджень послідовно оцінювалися можливі симптоми відміни після різкого припинення лікування вортіоксетином. Не було виявлено клінічно значущої різниці з плацебо у частоті виникнення або якості симптомів відміни як після короткострокової (6-12 тижнів), так і після довгострокової (24-64 тижні) терапії вортіоксетином. Частота спонтанних скарг на сексуальні небажані побічні реакції була низькою і схожою на плацебо, як у ході короткострокових, так і в ході довгострокових досліджень вортіоксетину. У дослідженнях із застосуванням Арізонської шкали сексуальної функції (ASEX) частота виникнення сексуальної дисфункції, викликаної терапією, (TESD) та загальний бал за шкалою ASEX клінічно значуще не відрізнялися від плацебо при застосуванні вортіоксетину у дозах 5-15 мг на добу. При застосуванні вортіоксетину в дозі 20 мг на добу спостерігалося збільшення частоти виникнення сексуальних дисфункцій порівняно з плацебо (відмінність у частоті 14,2%, ДІ 95% (1,4; 27,0)). Вплив вортіоксетину на статеву функцію додатково оцінювали у 8-тижневому, подвійно-сліпому порівняльному дослідженні з використанням гнучкого дозування (n=424) порівняно з есциталопрамом у пацієнтів, які отримували лікування СІОЗС (циталопрам, пароксетин або сертралін) протягом, як мінімум, 6 тижнів, з низьким рівнем депресивних симптомів (показник «загальна клінічна оцінка-тяжкість захворювання» на початковому рівні <3) та TESD, викликаним попереднім лікуванням СІЗЗС. При застосуванні вортіоксетину в дозі 10-20 мг/добу відзначалося статистично значуще менше TESD, ніж при застосуванні есциталопраму в дозі 10-20 мг/добу, виміряне за допомогою зміни загального показника Опитувальника зміни статевої функції-14 (CSFQ-14) (2, 2 бали, р = 0,013) на 8 тижні. На 8-му тижні частка пацієнтів, у якої відзначалася відповідь на лікування, значно не відрізнялася в групі застосування вортіоксетину (162 (74,7 %)) порівняно з групою есциталопраму (137 (66,2 %)) (ЗШ 1,5 (p) = 0,057) Антидепресивний ефект відмічався в обох групах лікування. викликаним попереднім лікуванням СІЗЗС. При застосуванні вортіоксетину в дозі 10-20 мг/добу відзначалося статистично значуще менше TESD, ніж при застосуванні есциталопраму в дозі 10-20 мг/добу, виміряне за допомогою зміни загального показника Опитувальника зміни статевої функції-14 (CSFQ-14) (2, 2 бали, р = 0,013) на 8 тижні. На 8-му тижні частка пацієнтів, у якої відзначалася відповідь на лікування, значно не відрізнялася в групі застосування вортіоксетину (162 (74,7 %)) порівняно з групою есциталопраму (137 (66,2 %)) (ЗШ 1,5 (p) = 0,057) Антидепресивний ефект відмічався в обох групах лікування. викликаним попереднім лікуванням СІЗЗС. При застосуванні вортіоксетину в дозі 10-20 мг/добу відзначалося статистично значуще менше TESD, ніж при застосуванні есциталопраму в дозі 10-20 мг/добу, виміряне за допомогою зміни загального показника Опитувальника зміни статевої функції-14 (CSFQ-14) (2, 2 бали, р = 0,013) на 8 тижні. На 8-му тижні частка пацієнтів, у якої відзначалася відповідь на лікування, значно не відрізнялася в групі застосування вортіоксетину (162 (74,7 %)) порівняно з групою есциталопраму (137 (66,2 %)) (ЗШ 1,5 (p) = 0,057) Антидепресивний ефект відмічався в обох групах лікування. виміряне за допомогою зміни загального показника Опитувальника зміни статевої функції-14 (CSFQ-14) (2,2 бали, р = 0,013) на 8 тижні. На 8-му тижні частка пацієнтів, у якої відзначалася відповідь на лікування, значно не відрізнялася в групі застосування вортіоксетину (162 (74,7 %)) порівняно з групою есциталопраму (137 (66,2 %)) (ЗШ 1,5 (p) = 0,057) Антидепресивний ефект відмічався в обох групах лікування. виміряне за допомогою зміни загального показника Опитувальника зміни статевої функції-14 (CSFQ-14) (2,2 бали, р = 0,013) на 8 тижні. На 8-му тижні частка пацієнтів, у якої відзначалася відповідь на лікування, значно не відрізнялася в групі застосування вортіоксетину (162 (74,7 %)) порівняно з групою есциталопраму (137 (66,2 %)) (ЗШ 1,5 (p) = 0,057) Антидепресивний ефект відмічався в обох групах лікування.
У ході короткострокових та довгострокових досліджень вортіоксетин у порівнянні з плацебо не впливав на масу тіла, частоту серцевих скорочень чи артеріальний тиск. Вортіоксетин не надавав клінічно значущого впливу на параметри функціонування печінки та нирок у клінічних дослідженнях.
У пацієнтів з БДР вортіоксетин не впливав на клінічно значущий вплив на параметри ЕКГ, включаючи інтервали QT, QTc, PR та QRS. При ретельному дослідженні інтервалу QTc у здорових суб'єктів вортіоксетин у дозах до 40 мг на добу не впливав на його тривалість.
Фармакокінетика:
Всмоктування
Вортіоксетин повільно, але добре всмоктується після перорального прийому. Максимальна плазмова концентрація досягається через 7-11 годин. Після багаторазового застосування в дозах 5, 10 або 20 мг/добу середня максимальна плазмова концентрація (Cmax) становить 9-33 нг/мл. Абсолютна біодоступність становить 75%. Прийом їжі не впливає на фармакокінетику препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Розподіл
Середній обсяг розподілу (Vss) становить 2600 л, що свідчить про екстенсивний позасудинний розподіл. Ступінь зв'язування з білками плазми – висока (98-99%) і, мабуть, не залежить від концентрації вортіоксетину у плазмі.
Біотрансформація
Вортіоксетин екстенсивно метаболізується в печінці, головним чином, за рахунок окислення за допомогою ізоферменту CYP2D6 та меншою мірою ізоферментів CYP3A4/5 та CYP2C9 та подальшої кон'югації з глюкуроновою кислотою. У дослідженнях лікарської взаємодії не виявлено інгібуючого або індукуючого впливу вортіоксетину на ізоферменти CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 або CYP3A. Вортіоксетин є слабким інгібітором та субстратом P-глікопротеїну. Основний метаболіт вортіоксетину фармакологічно неактивний.
Виведення
Середній період напіввиведення та оральний кліренс становлять 66 год та 33 л/год відповідно. J близько 2/3 неактивного метаболіту вортіоксетину виводиться із сечею та близько 1/3 з калом. Лише незначна кількість вортіоксетину виводиться з фекаліями в незміненому вигляді. Рівноважна плазмова концентрація досягається приблизно через 2 тижні.
Лінійність/нелінійність
Фармакокінетика носить лінійний характер і не залежить від часу в діапазоні доз, що вивчався (2,5–60 мг/добу). Відповідно до періоду напіввиведення на основі AUC0-24год після багаторазових доз 5-20 мг на добу індекс накопичення становить від 5 до 6.
Літні пацієнти
У літніх здорових суб'єктів (старше 65 років; n=20) експозиція вортіоксетину збільшувалася на 27% (Cmax та AUC) у порівнянні з контрольною групою молодих здорових суб'єктів (молодше 45 років) після введення багаторазових доз 10 мг/добу. Мінімальна ефективна доза вортіоксетину 5 мг на добу повинна завжди використовуватися як початкова у пацієнтів віком від 65 років (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Необхідно обережно призначати літнім пацієнтам вортіоксетин у дозі вище 10 мг на добу (див. розділ «Особливі вказівки»).
Ниркова недостатність
Після одноразової дози вортіоксетину 10 мг ниркова недостатність, що оцінюється за формулою Кокрофта-Голта (легка, середня або важка; n=8 у групі) призводила до помірного (до 30%) збільшення експозиції вортіоксетину порівняно з контрольною групою здорових суб'єктів. У пацієнтів з термінальною стадією ураження нирок діаліз призводив лише до незначного зниження експозиції (AUC та Cmax знижувалися на 13% та 27% відповідно; n=8) після одноразової дози вортіоксетину 10 мг. Залежно від функції нирок корекція дози не потрібна (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та «Особливі вказівки»).
Печінкова недостатність
Фармакокінетика препарату у пацієнтів (N = 6-8) з порушенням функції печінки легкого, помірного або тяжкого ступеня (критерій Чайлд-П'ю А, В або С відповідно) була порівнянна з такою у здорових добровольців. Зміни AUC були менш ніж на 10% нижчими у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня та на 10% більшими, ніж у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня. Зміни Cmax були менш ніж на 25% нижчими у всіх групах. Немає потреби в корекції дози залежно від функції печінки (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та «Особливі вказівки»).
Типи генів ізоферменту CYP2D6:
Плазмова концентрація вортіоксетину була приблизно вдвічі вищою у пацієнтів із зниженою метаболічною активністю ізоферменту CYP2D6 порівняно з екстенсивними метаболізаторами. Одночасне застосування сильних інгібіторів ізоферментів CYP3A4/2C9 у пацієнтів зі зниженою метаболічною активністю ізоферменту CYP2D6 може потенційно призвести до збільшення експозиції вортіоксетину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). У пацієнтів із надзвичайно швидким метаболізмом ізоферменту CYP2D6 плазмова концентрація вортіоксетину 10 мг на добу була в межах значень, отриманих у екстенсивних метаболізаторів на дозах 5 мг на добу та 10 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта слід розглянути можливість корекції дози препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Дані щодо доклінічної безпеки
У ході досліджень загальної токсичності введення вортіоксетину у мишей, щурів та собак супроводжувалося ефектами головним чином з боку ЦНС, які включали такі прояви, як салівація (щури та собаки), розширення зіниць (собаки) та два епізоди судом у собак. При введенні препарату у максимальній рекомендованій терапевтичній дозі 20 мг на добу не зафіксовано судомної активності з урахуванням того, що межа безпеки визначена у 5%. Органна токсичність була обмежена нирками (щури) та печінкою (миші та щури). Зміни нирок у щурів (гломерулонефрит, тубулярна обструкція, кристали в ниркових канальцях) та печінки у мишей та щурів (гепатоцелюлярна гіпертрофія, некроз гепатоцитів, гіперплазія жовчних проток, кристали в жовчних протоках) спостерігалися при експозиції більш ніж у 2 рази (щури) і 10 разів (миші), що перевищує людську в максимально рекомендованій дозі 20 мг на добу. Ці випадки були пов'язані головним чином зі специфічною для гризунів обструкцією кристалами ниркових канальців та жовчних проток і вважаються малоймовірними для людей.
Вортіоксетин не чинив генотоксичної дії у стандартній батареї тестів in vitro та in vivo. На підставі результатів стандартних дворічних досліджень канцерогенності у мишей або щурів вортіоксетин не має ризику канцерогенності у людей.
Вортіоксетин не впливав на фертильність, здатність спаровуватися, функцію репродуктивних органів або морфологію та рухливість сперматозоїдів у щурів. Вортіоксетин не чинив тератогенної дії у щурів або кролів, хоча вплив на вагу плода та затримка осифікації відзначалися у щурів при експозиції доз вортіоксетину, що перевищують у 10 разів максимальну добову дозу для людини 20 мг/добу. Такі ефекти спостерігалися у кроликів при субтерапевтичної експозиції.
У пре- та постнатальних дослідженнях у щурів застосування вортіоксетину в дозах, які не чинили токсичного впливу на матір та відповідали дозі 20 мг/добу у людей, асоціювалося з підвищеною смертністю дитинчат, зниженням темпів збільшення маси тіла та уповільненням їх розвитку (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»).
Вортіоксетин проникав у молоко лактуючих щурів (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»). У дослідженнях ювенільної токсичності у щурів отримані дані з терапії вортіоксетином співвідносилися з такими, отриманими у дорослих тварин.
Дослідження ризику для навколишнього середовища показали, що вортіоксетин має потенціал до збереження, біологічного накопичення та токсичної дії на навколишнє середовище (ризик для риб). Тим не менш, у рекомендованих пацієнтам дозах вортіоксетин становить незначний ризик для водного та наземного середовища.
Вагітність та годування груддюВагітність
Дані щодо застосування вортіоксетину у вагітних жінок обмежені. Дослідження на тваринах виявили репродуктивну токсичність вортіоксетину (див. розділ «Фармакологічні властивості»). У новонароджених, матері яких отримують серотонінергічні препарати на пізніх термінах вагітності, можуть спостерігатися наступні симптоми: респіраторний дистрес, ціаноз, апное, судоми, нестабільність температури, труднощі з прийомом їжі, блювання, гіпоглікемія, гіпертонія, гіпотонія, гіперрефлексія, тремор, підвищена рефлекторна збудливість, дратівливість, летаргічний сон, постійний плач, сонливість та поганий сон. Ці симптоми можуть бути пов'язані як із синдромом відміни, так і з надмірною серотонінергічною активністю. Найчастіше подібні ускладнення починаються негайно чи невдовзі (<24 годин) після народження. Дані епідеміологічних досліджень дозволяють припустити, що застосування СІЗЗС під час вагітності, особливо на пізніх термінах, може підвищити ризик розвитку стійкої легеневої гіпертензії у новонароджених (PPHN). Хоча на сьогоднішній день можливість взаємозв'язку даного стану із застосуванням вортіоксетину не вивчалася, беручи до уваги механізм його дії (підвищення концентрації серотоніну), можливий ризик не може бути виключений. Під час вагітності Брінтеллікс слід застосовувати лише в тому випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Хоча на сьогоднішній день можливість взаємозв'язку даного стану із застосуванням вортіоксетину не вивчалася, беручи до уваги механізм його дії (підвищення концентрації серотоніну), можливий ризик не може бути виключений. Під час вагітності Брінтеллікс слід застосовувати лише в тому випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Хоча на сьогоднішній день можливість взаємозв'язку даного стану із застосуванням вортіоксетину не вивчалася, беручи до уваги механізм його дії (підвищення концентрації серотоніну), можливий ризик не може бути виключений. Під час вагітності Брінтеллікс слід застосовувати лише в тому випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
Годування груддю
Доступні фармакодинамічні та токсикологічні дані у тварин показали, що вортіоксетин та його метаболіти проникають у грудне молоко. Ймовірно, вортіоксетин також проникає у грудне молоко у людини (див. розділ "Фармакологічні властивості"). Ризик для дитини, яка перебуває на грудному вигодовуванні, не може бути виключена. Рішення про припинення грудного вигодовування або утримання від застосування Бринтелліксу має прийматися з урахуванням оцінки відносної користі грудного вигодовування для дитини та необхідності терапії для матері.
Фертильність
Дослідження фертильності на самцях та самках щурів показали, що вортіоксетин не впливає на фертильність, якість сперми чи здатність до спаровування (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Випадки застосування у людини лікарських препаратів, що належать до відповідного фармакологічного класу антидепресантів (СІЗЗС), показали наявність впливу на якість сперми, яка має оборотний характер. Вплив на фертильність людини зараз не спостерігалася.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом лікаря. Рецепт залишається в аптеці.
Побічні явищаНайчастішою
небажаною реакцією була нудота.
Небажані реакції, наведені нижче, розподілені за частотою наступним чином: дуже часто (>1/10); часто (від >1/100 до <1/10); нечасто (від >1/1000 до <1/100); рідко (від >1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10000), частота невідома (частота може бути оцінена виходячи з наявних даних). Цей список базується на інформації, отриманій із клінічних досліджень та досвіду післяреєстраційного застосування.
Порушення з боку імунної системи: невідомо*-анафілактична реакція;
Порушення з боку обміну речовин та харчування: невідомо*-гіпонатріємія;
Порушення психіки: часто-незвичайні сновидіння;
Порушення з боку нервової системи: часто-запаморочення; невідомо*-серотоніновий синдром;
Порушення з боку судин: нечасті припливи; невідомо*-крововиливи (включаючи крововилив у шкіру, екхімоз, носову кровотечу, шлунково-кишкові кровотечі, вагінальні кровотечі);
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто-нудота; часто-діарея, запор, блювання;
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто-свербіж, у тому числі генералізований свербіж; нечасто-нічні поти; невідомо*-ангіоневротичний набряк, кропив'янка, висипання.
* На підставі досвіду післяреєстраційного застосування.
Опис окремих небажаних реакцій. Як правило, нудота мала легкий або помірний ступінь тяжкості і виникала в перші 2 тижні лікування
.
Реакції переважно були короткочасними і призводили до припинення лікування. Небажані реакції з боку шлунково-кишкового тракту, такі як нудота, частіше зустрічалися у жінок, ніж у чоловіків.
Літні пацієнти
Для доз вортіоксетину 10 мг і вище один раз на добу рівень вибування з досліджень був вищим у пацієнтів віком від 65 років. Для доз вортіоксетину 20 мг один раз на добу випадки виникнення нудоти та запорів був вищим у пацієнтів віком від 65 років (42% та 15%, відповідно) порівняно з пацієнтами < 65 років (27% та 4%, відповідно) (див. розділ «Особливі вказівки»).
Сексуальна дисфункція
У клінічних дослідженнях сексуальна дисфункція оцінювалася з використанням ASEX (Аризонська шкала сексуальної функції). Дози від 5 мг до 15 мг не демонстрували відмінності від плацебо. Однак, прийом дози вортіоксетину 20 мг асоціювався з підвищенням частоти виникнення сексуальної дисфункції (TESD) (див. розділ «Фармакологічні властивості»).
Клас-специфічний ефект
Епідеміологічні дослідження переважно за участю пацієнтів віком 50 років і старші виявили підвищення ризику перелому кісток у пацієнтів, які приймають лікарські препарати, що належать до відповідних фармакологічних класів антидепресантів (СІЗЗЗ та ТЦА). Механізм, що зумовлює такий ризик, невідомий, також як невідомо чи цей ризик до прийому вортіоксетину.
особливі вказівкиЗастосування у дітей та підлітків віком до 18 років
Бринтеллікс не рекомендується застосовувати для терапії депресій у пацієнтів, які не досягли 18 років, оскільки безпека та ефективність вортіоксетину у цієї вікової групи не була встановлена (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У клінічних дослідженнях у дітей та підлітків, які отримували інші антидепресанти, частіше спостерігалася суїцидальна поведінка (суїцидальні спроби та суїцидальні думки) та ворожість (з переважанням агресивної поведінки, схильності до конфронтації та роздратування) порівняно з тими, хто отримував плацебо.
Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення
Депресія пов'язана з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, завдання собі тілесних ушкоджень і суїциду (суїцидальна поведінка). Цей ризик зберігається до настання вираженої ремісії. Оскільки поліпшення може не спостерігатися протягом перших кількох тижнів терапії або навіть більшого проміжку часу, пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом до поліпшення їх стану. Загальна клінічна практика показує, що на ранніх стадіях одужання можливе збільшення ризику самогубства. Пацієнти з суїцидальною поведінкою в анамнезі або пацієнти зі значним рівнем роздумів на суїцидальні теми до початку лікування більш схильні до ризику суїцидальних думок або спроб суїциду, тому під час лікування за ними має вестися ретельне спостереження. Мета-аналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресантів за участю дорослих пацієнтів із психічними порушеннями показав, що при застосуванні антидепресантів у пацієнтів молодше 25 років існує підвищений ризик суїцидальної поведінки порівняно з плацебо. За пацієнтами необхідне ретельне спостереження, особливо за тими, які виявляють високий суїцидальний ризик, особливо на початку лікування або зміну дози препарату. Пацієнти (і їх опікуни) повинні бути попереджені про необхідність відстежувати ознаки будь-якого клінічного погіршення, виникнення суїцидальної поведінки та суїцидальних думок, а також незвичайних змін у поведінці, та про необхідність негайного звернення за лікарською допомогою у разі виникнення подібних симптомів. що при застосуванні антидепресантів у пацієнтів віком до 25 років існує підвищений ризик суїцидальної поведінки порівняно з плацебо. За пацієнтами необхідне ретельне спостереження, особливо за тими, які виявляють високий суїцидальний ризик, особливо на початку лікування або зміну дози препарату. Пацієнти (і їх опікуни) повинні бути попереджені про необхідність відстежувати ознаки будь-якого клінічного погіршення, виникнення суїцидальної поведінки та суїцидальних думок, а також незвичайних змін у поведінці, та про необхідність негайного звернення за лікарською допомогою у разі виникнення подібних симптомів. що при застосуванні антидепресантів у пацієнтів віком до 25 років існує підвищений ризик суїцидальної поведінки порівняно з плацебо. За пацієнтами необхідне ретельне спостереження, особливо за тими, які виявляють високий суїцидальний ризик, особливо на початку лікування або зміну дози препарату. Пацієнти (і їх опікуни) повинні бути попереджені про необхідність відстежувати ознаки будь-якого клінічного погіршення, виникнення суїцидальної поведінки та суїцидальних думок, а також незвичайних змін у поведінці, та про необхідність негайного звернення за лікарською допомогою у разі виникнення подібних симптомів. особливо на початку лікування або за зміни дози препарату. Пацієнти (і їх опікуни) повинні бути попереджені про необхідність відстежувати ознаки будь-якого клінічного погіршення, виникнення суїцидальної поведінки та суїцидальних думок, а також незвичайних змін у поведінці, та про необхідність негайного звернення за лікарською допомогою у разі виникнення подібних симптомів. особливо на початку лікування або за зміни дози препарату. Пацієнти (і їх опікуни) повинні бути попереджені про необхідність відстежувати ознаки будь-якого клінічного погіршення, виникнення суїцидальної поведінки та суїцидальних думок, а також незвичайних змін у поведінці, та про необхідність негайного звернення за лікарською допомогою у разі виникнення подібних симптомів.
Існує можливий ризик розвитку судомних нападів при застосуванні антидепресантів . Тому вортіоксетин необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів із судомними нападами в анамнезі або у пацієнтів з нестабільною епілепсією (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). При виникненні судомних нападів або збільшення їх частоти лікування вортіоксетином необхідно припинити.
Серотоніновий синдром або злоякісний нейролептичний синдром
Серотоніновий синдром (СС) або злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС) є потенційно небезпечними для життя станами і можуть виникнути на фоні застосування вортіоксетину. Ризик виникнення СС або ЗНС підвищується при сумісному застосуванні із серотонінергічними препаратами (включаючи триптани), препаратами, що впливають на метаболізм серотоніну (включаючи ІМАО), антипсихотиками або іншими антагоністами дофаміну. Пацієнтів необхідно спостерігати на предмет виникнення об'єктивних та суб'єктивних симптомів СС та ЗНС (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Симптоми серотонінового синдрому включають зміни психічного стану (наприклад, ажитацію, галюцинації, кому), вегетативну нестабільність (наприклад, тахікардію, лабільність артеріального тиску, гіпертермію), нервово-м'язові відхилення (наприклад, гіперрефлексію, розлади координації) та/або шлунково-кишкові симптоми (наприклад, нудоту, блювання, діарею). У разі виникнення таких симптомів слід негайно припинити терапію вортіоксетином та розпочати симптоматичне лікування.
Манія/гіпоманія
Вортіоксетин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з епізодами манії/гіпоманії в анамнезі. Препарат слід відмінити у разі розвитку маніакального стану.
Закритокутова глаукома
Розширення зіниць, що виникає після прийому багатьох антидепресантів, у тому числі і Брінтелліксу, може спровокувати напад закритокутової глаукоми у пацієнтів з анатомічно вузьким кутом передньої камери ока, яким не було проведено периферичної іридектомії.
Кровотеча
На фоні застосування серотонінергічних антидепресантів, включаючи вортіоксетин, були відмічені рідкісні випадки виникнення геморагічних порушень, таких як екхімози, пурпура, шлунково-кишкові та гінекологічні кровотечі. Препарат рекомендується застосовувати з обережністю у пацієнтів, які приймають антикоагулянти та/або препарати, що впливають на тромбоцитарну функцію (наприклад, атипові антипсихотики, фенотіазини, більшість трициклічних антидепресантів, нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) та ацетил-дієсилзасиезуза). засобами»), а також у пацієнтів із відомою схильністю до кровотеч/порушення згортання.
Гіпонатріємія
На фоні застосування антидепресантів із серотонінергічним ефектом (СІОЗС, СІОЗСН) повідомлялося про рідкісні випадки виникнення гіпонатріємії, ймовірно внаслідок синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону. Слід виявляти обережність при застосуванні вортіоксетину у пацієнтів з груп високого ризику, таких як літні пацієнти, пацієнти з цирозом печінки або пацієнти, які одночасно одержують терапію лікарськими препаратами, які можуть спричиняти гіпонатріємію. Слід по можливості скасувати вортіоксетин у пацієнтів із симптоматичною гіпонатріємією та провести відповідні медичні втручання, спрямовані на корекцію їхнього стану.
Літні пацієнти
Дані щодо застосування Брінтелліксу у літніх пацієнтів з великим депресивним епізодом обмежені. Тому необхідно бути обережними при терапії пацієнтів старше 65 років з використанням доз вортіоксетину вище 10 мг один раз на добу (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Фармакологічні властивості» та «Побічна дія»).
Порушення функції нирок або печінки
З огляду на те, що пацієнти з порушенням функції нирок або печінки наражаються на підвищену небезпеку, а також з урахуванням того, що дані щодо застосування препарату Брінтеллікс у таких підгруп обмежені, необхідно бути обережними при лікуванні цих пацієнтів (див. розділ « Спосіб застосування та дози та «Фармакологічні властивості»).
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами
Брінтеллікс не має чи незначно впливає на здатність керувати транспортними засобами або працювати з механізмами. Тим не менш, оскільки відзначалися небажані реакції, наприклад, запаморочення, пацієнти повинні бути обережними при керуванні транспортними засобами або при роботі з небезпечними механізмами особливо на початку лікування вортіоксетином або при зміні його дози.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25°С. Зберігати у недоступних для дітей місцях.
Спосіб застосування та дозиБрінтелікс призначений для прийому внутрішньо. Покриті плівковою оболонкою таблетки можна приймати незалежно від їди.
Початкова та рекомендована доза Брінтелліксу у дорослих пацієнтів віком до 65 років становить 10 мг одноразово на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, добова доза може бути збільшена до максимальної дози 20 мг вортіоксетину один раз на добу або знижена до мінімальної дози 5 мг вортіоксетину один раз на добу. Після повного вирішення симптомів депресії рекомендовано продовжувати лікування протягом принаймні 6 місяців для закріплення антидепресивного ефекту.
Припинення лікування
Пацієнти, які отримують лікування вортіоксетином, можуть припинити прийом лікарського препарату без необхідності поступового зниження дози (див. розділ «Фармакологічні властивості»).
Літні пацієнти
У пацієнтів старше 65 років як початкова доза завжди слід використовувати мінімальну ефективну дозу Брінтелліксу 5 мг одноразово на добу. Необхідно бути обережними при лікуванні пацієнтів старше 65 років із застосуванням доз вище 10 мг вортіоксетину одноразово на добу, оскільки дані про застосування препарату у цієї групи пацієнтів обмежені (див. розділ «Особливі вказівки»).
Інгібітори цитохрому P450:
Залежно від індивідуальної реакції пацієнта може знадобитися зниження дози Брінтелліксу у разі приєднання терапії сильними інгібіторами ізоферменту CYP2D6 (наприклад, бупропіоном, хінідином, флуоксетином, пароксетином) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Індуктори цитохрому P450:
Залежно від індивідуальної реакції пацієнта може знадобитися корекція дози Бринтелліксу у разі приєднання терапії індукторами цитохрому P450 широкого спектру (наприклад, рифампіцином, карбамазепіном, фенітоїном) (див. розділ «Взаємодія з іншими.
Діти та підлітки
Безпека та ефективність препарату Брінтеллікс у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлена. Даних щодо цієї групи пацієнтів немає (див. розділ «Особливі вказівки»).
Порушення функції нирок або печінки
Корекція дози не залежить від функції нирок або печінки (див. розділи «Особливі вказівки» та «Фармакологічні властивості»).
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Бринтелликс таб п/об пленочной 20мг 28 шт производится компанией ЛУНДБЕК. Само производство расположено в стране Дания.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Бринтелликс таб п/об пленочной 20мг 28 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Бринтелликс таб п/об пленочной 20мг 28 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Бринтелликс таб п/об пленочной 10мг 28 шт Бринтелликс таб п/об пленочной 10мг 28 шт, Бринтелликс таб п/об пленочной 5мг 28 шт Бринтелликс таб п/об пленочной 5мг 28 шт.
Пока нет комментариев