Брилинта таб 60 мг 56 шт
Топ продаж
Суперцена
Брилинта таб 60 мг 56 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: тикагрелор 60 мг;
Допоміжні речовини:
Маннітол 84 мг, кальцію гідрофосфат 42 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 6 мг, гіпоролозу 6 мг, магнію стеарат 2 мг;
Оболонка таблетки: гіпромелоза 4,4 мг, титану діоксид (E 171) 2,2 мг, макрогол 400 0,4 мг, барвник заліза оксид чорний 0,001 мг, барвник заліза оксид червоний 0,01 мг.
Опис:
Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою рожевого кольору, з гравіюванням на одній стороні.
Форма випуску:
Пігулки, вкриті плівковою оболонкою, 60 мг. По 14 таблеток у блістері з Ал/ПВХ/ПВДХ. 4 блістери з інструкцією з медичного застосування в картонній пачці з контролем першого розтину.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до тикагрелору або будь-якої допоміжної речовини препарату;
Активна патологічна кровотеча;
внутрішньочерепний крововилив в анамнезі;
Порушення функції печінки тяжкого ступеня;
Спільне застосування тикагрелору з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазолом, кларитроміцином, нефазодоном, ритонавіром та атазанавіром);
Дитячий вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних про ефективність та безпеку застосування у цієї групи пацієнтів);
Вагітність та період грудного вигодовування.
З обережністю:
• Схильність до розвитку кровотечі (наприклад, через нещодавно отриману травму, нещодавно проведену операцію, порушення згортання крові, порушення функції печінки середнього ступеня тяжкості, активну або нещодавню шлунково-кишкову кровотечу) або підвищений ризик травми;
• Супутня терапія препаратами, що підвищують ризик кровотеч (тобто нестероїдні протизапальні препарати, пероральні антикоагулянти та/або фібринолітики) протягом 24 годин до прийому препарату Брілінта;
• Раніше перенесений ішемічний інсульт при тривалості терапії понад рік (для пацієнтів з інфарктом міокарда в анамнезі);
• Пацієнти з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості;
• Пацієнти з ризиком розвитку брадикардії (наприклад, пацієнти без електрокардіостимулятора з синдромом слабкості синусового вузла, атріовентрикулярною блокадою 2-го або 3-го ступеня, непритомністю, пов'язаною з брадикардією); спільне застосування з препаратами, здатними викликати брадикардію (див. розділ «Особливі вказівки»);
• Пацієнти з бронхіальною астмою та/або хронічною обструктивною хворобою легень (ХОЗЛ) в анамнезі;
• Пацієнти віком 75 років та старше; пацієнти з помірною або тяжкою нирковою недостатністю; пацієнти, які отримують терапію антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ;
• Пацієнти з гіперурикемією чи подагричним артритом;
• Супутня терапія дигоксином; потужними інгібіторами глікопротеїну P та помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, верапаміл та хінідин); селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (наприклад, пароксетин, сертралін та циталопрам); препаратами, що впливають на гемостаз (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами").
Дозування60 мг
Показання до застосуванняПрепарат Брілінта®, що застосовується одночасно з ацетилсаліциловою кислотою, показаний:
• для профілактики атеротромботичних ускладнень у дорослих пацієнтів з інфарктом міокарда в анамнезі (інфаркт міокарда перенесено один рік і більше тому) та високим ризиком атеротромботичних ускладнень;
• для профілактики атеротромботичних ускладнень у пацієнтів віком 50 років і старше з ішемічною хворобою серця та цукровим діабетом 2 типу, без інфаркту міокарда та (або) інсульту в анамнезі, які перенесли черезшкірне коронарне втручання (ЧКВ).
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиВплив інших лікарських засобів на препарат Брілінта®.
Лікарські препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4 Інгібітори CYP3A4:
• Потужні інгібітори CYP3A4: спільне застосування кетоконазолу з тикагрелором збільшує Cmax та AUC тикагрелору у 2,4 та 7,3 рази, відповідно. Cmax та AUC активного метаболіту знижується на 89% та 56%, відповідно. Інші потужні інгібітори CYP3A4 (кларитроміцин, нефазодон, ритонавір та атазанавір) будуть мати такі ж ефекти, тому їх спільне застосування з препаратом Брілінта® протипоказане (див. розділи «Протипоказання», «Особливі вказівки»);
• Помірні інгібітори CYP3A4: спільне застосування дилтіазему з тикагрелором збільшує Сmax тикагрелору на 69%, а AUC у 2,7 разів, і знижує Сmax активного метаболіту на 38%, а AUC не змінюється. Тікагрелор не впливає на плазмові концентрації дилтіазему. Інші помірні інгібітори CYP3A4 (наприклад, ампренавір, апрепітант, еритроміцин, флуконазол) також можна призначати одночасно з препаратом Брілінта;
• Циклоспорин (інгібітор P-gp та CYP3A4):
Спільне застосування циклоспорину (600 мг) з тикагрелором збільшує Cmax та AUC тикагрелору у 2,3 та 2,8 разів, відповідно. При цьому спостерігається збільшення AUC активного метаболіту на 32% та зниження Cmax на 15%. Тікагрелор не впливає на плазмову концентрацію циклоспорину;
• Індуктори CYP3A4:
Спільне застосування рифампіцину з тикагрелором знижує Cmax та AUC тикагрелору на 73% та 86%, відповідно. Cmax активного метаболіту не змінюється, а AUC знижується на 46%. Інші індуктори CYP3A4 (наприклад, фенітоїн, карбамазепін та фенобарбітал), мабуть, знижуватимуть експозицію препарату Брілінта®. Потужні індуктори CYP3A4 можуть зменшувати експозицію та ефективність препарату Брілінта;
• Інші:
За результатами фармакологічних досліджень взаємодії супутнє застосування тикагрелору з гепарином, еноксапарином та АСК або десмопресином не впливає на фармакокінетику тикагрелору, його активного метаболіту та АДФ-залежну агрегацію тромбоцитів. У разі наявності клінічних показань до призначення препаратів, що впливають на гемостаз, вони повинні використовуватися з обережністю у комбінації з препаратом Брілінта (див. розділ «З обережністю»);
Немає даних про спільне застосування препарату Брілінта з потужними інгібіторами глікопротеїну P та помірними інгібіторами CYP3A4 (наприклад, верапаміл та хінідин), які можуть підвищити експозицію тикагрелору. Якщо не можна уникнути їхнього спільного застосування, воно має здійснюватися з обережністю (див. розділи «З обережністю», «Особливі вказівки»);
Відзначено уповільнення та зниження експозиції пероральних інгібіторів P2Y12, включаючи тикагрелор та його активний метаболіт, у пацієнтів, які отримували терапію морфіном (зниження експозиції тикагрелору приблизно на 35%). Дана взаємодія може бути пов'язана зі зниженням моторики шлунково-кишкового тракту і тому застосовується до інших опіоїдів. Клінічна значимість невідома, але дані вказують на можливість зниження ефективності тикагрелору у пацієнтів, які одночасно отримують тикагрелор і морфін. У пацієнтів з ГКС, у яких застосування морфіну не можна відстрочити і швидке пригнічення P2Y12 вважається критично важливим, можна розглянути можливість застосування парентерального інгібітору P2Y12.
Вплив препарату Брілінта на інші лікарські засоби.
Лікарські препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4:
• Симвастатин: супутнє застосування тикагрелору та симвастатину підвищує Cmax та AUC симвастатину на 81% і 56%, відповідно, і збільшує Cmax та AUC симвастатинової кислоти на 64% та 5 У випадках ці показники підвищуються в 2-3 рази. Спільне застосування симвастатину у дозі вище 40 мг на добу. з тикагрелором може призводити до розвитку побічних ефектів симвастатину, і необхідно оцінити співвідношення потенційного ризику та користі. Не рекомендується спільне застосування препарату Брілінта з симвастатином та ловастатином у дозі понад 40 мг;
• Аторвастатин: супутнє застосування аторвастатину та тикагрелору підвищує Cmax та AUC аторвастатинової кислоти на 23% та 36% відповідно. Подібне збільшення значень Cmax та AUC спостерігається для всіх метаболітів аторвастатинової кислоти. Ці зміни визнані клінічно не значущими;
• Подібні ефекти на інші статини, які метаболізуються CYP3A4, не можуть бути виключені. У дослідженні PLATO пацієнти, які отримували тикагрелор, приймали різні статини за відсутності будь-яких побоювань щодо безпеки у 93% пацієнтів, які приймали цю групу препаратів.
Тікагрелор – слабкий інгібітор CYP3A4. Спільне застосування препарату Брілінта і субстратів CYP3A4 з вузьким терапевтичним індексом (наприклад, цизаприд або алкалоїди ріжків) не рекомендується, оскільки тикагрелор може збільшувати експозицію цих препаратів.
Лікарські препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP2C9:
Супутнє застосування тикагрелору і толбутаміду не змінювало плазмові концентрації жодного з цих препаратів, що говорить про те, що тикагрелор не є інгібітором ізоферменту CYP2C9, і, малоймовірно, що він впливає на C варфарину та толбутаміду.
Оральні контрацептиви:
Спільне застосування тикагрелору, левоноргестрелу та етинілестрадіолу збільшує експозицію етинілестрадіолу приблизно на 20%, але не впливає на фармакокінетику левоноргестрелу. Не очікується клінічно значущого впливу на ефективність контрацепції при одночасному застосуванні левоноргестрелу, етинілестрадіолу та препарату Брілінта®.
Субстрати P-gp (включаючи дигоксин та циклоспорин):
Супутнє застосування дигоксину з тикагрелором підвищувало Cmax та AUC дигоксину на 75% та 28% відповідно. При сумісному прийомі з тикагрелором середнє значення найнижчої концентрації дигоксину збільшувалося на 30%, у деяких індивідуальних випадках удвічі. Cmax та AUC тикагрелору при застосуванні дигоксину не змінювалися. Тому рекомендується проводити відповідний клінічний та/або лабораторний моніторинг при одночасному застосуванні препарату Брілінта® та P-gp-залежних препаратів з вузьким терапевтичним індексом, на кшталт дигоксину та циклоспорину.
Не зазначено впливу тикагрелору на концентрацію циклоспорину у крові. Вплив тикагрелору на інші субстрати P-gp не вивчався.
Лікарські препарати, здатні викликати брадикардію:
При сумісному застосуванні препарату Брілінта з препаратами, здатними викликати брадикардію, повинна бути обережна. Однак у дослідженні PLATO не спостерігалося клінічно значущих небажаних явищ при спільному застосуванні з одним або більше препаратами, здатними викликати брадикардію (наприклад, 96% пацієнтів одночасно приймали бета-адреноблокатори, 33% – блокатори «повільних» кальцієвих каналів, включаючи дилтіазем та верапаміл). 4% – дигоксин).
Інша супутня терапія:
• У клінічних дослідженнях препарат Брилінта® переважно призначався спільно з АСК, інгібіторами протонної помпи, статинами, бета-адреноблокаторами, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту та антагоністами рецепторів ангіотензину II у рамках тривалого прийому, а також з гепарином/низько IIIa рецепторів для внутрішньовенного введення у межах короткострокової терапії. За результатами цих досліджень не виявлено клінічно значимих небажаних взаємодій;
• Спільне застосування препарату Брилінта з гепарином, еноксапарином або десмопресином не впливало на активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ), активований час згортання (АВС) та дослідження фактора Xa, проте внаслідок потенційної фармакодинамічної взаємодії, потрібно дотримуватися препарату що впливають на гемостаз;
• У зв'язку з повідомленнями про підшкірні крововиливи на фоні селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (наприклад, пароксетин, сертралін і циталопрам), рекомендується бути обережними при їх спільному прийомі з препаратом Брілінта®;
• При щоденному вживанні великих обсягів грейпфрутового соку (по 200 мл 3 рази на день) було відмічено 2-кратне збільшення експозиції тикагрелору. Очікується, що збільшення експозиції тикагрелора немає клінічного значення більшість пацієнтів.
ПередозуванняТікагрелор добре переноситься в одноразовій дозі препарату до 900 мг. У єдиному дослідженні зі збільшенням дози несприятливий вплив на шлунково-кишковий тракт був дозолімітуючим. Іншими клінічно значущими небажаними явищами, які могли спостерігатися при передозуванні, були задишка та шлуночкові паузи. У разі передозування рекомендується здійснювати спостереження щодо цих небажаних явищ і проводити моніторування ЕКГ.
Нині антидот усунення ефектів тикагрелора невідомий, тикагрелор не виводиться при гемодіалізі (див. розділ «Фармакокінетика»). При передозуванні слід проводити симптоматичну терапію відповідно до локальних стандартів. У зв'язку з пригніченням тромбоцитів збільшення тривалості кровотечі є очікуваною фармакологічною дією передозування препаратом Брилінта®. При розвитку кровотечі необхідно проводити відповідні заходи, що підтримують.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Антиагрегантний засіб
Код АТХ: В01АС24
Фармакодинаміка:
Механізм дії:
Препарат Брілінта® містить у своєму складі тикагрелор, представник хімічного класу циклопентилтріазолопіримідинів, який є пероральним, селективним та оборотним антагоністом P2Y12 рецепторів прямої дії та запобігає аденозиндифосфат-опосередкованій P2Y12-залежній активації та залежній активації. Тікагрелор не запобігає зв'язуванню аденозиндифосфату (АДФ), але його взаємодія з Р2Y12 рецептором тромбоцитів запобігає індукованій АДФ трансдукції сигналів. Оскільки тромбоцити беруть участь в ініціювання та/або розвитку тромботичних ускладнень атеросклерозу, було показано, що пригнічення функції тромбоцитів зменшує ризик розвитку серцево-судинних явищ, таких як серцево-судинна смерть, інфаркт міокарда або інсульт. Тикагрелор має додатковий механізм дії, підвищуючи локальні концентрації ендогенного аденозину шляхом пригнічення ендогенного рівноважного нуклеозидного транспортера 1 типу (ENT-1). Аденозин утворюється локально у місцях гіпоксії та пошкодження тканин шляхом вивільнення з аденозинтрифосфату та АДФ. Оскільки розщеплення аденозину по суті обмежується внутрішньоклітинним простором, інгібування ENT-1 тикагрелором продовжує період напіввиведення аденозину і, тим самим, збільшує його локальну позаклітинну концентрацію, посилюючи локальну аденозинову відповідь. Тикагрелор не має клінічно значущого прямого впливу на аденозинові рецептори (A1, A2A, A2B, A3) та не метаболізується до аденозину. Аденозин має кілька ефектів, які включають: вазодилатацію, кардіопротекцію, інгібування агрегації тромбоцитів, модуляцію запалення і виникнення задишки, які можуть впливати на клінічний профіль тикагрелору. Було показано, що у здорових добровольців та у пацієнтів з гострим коронарним синдромом (ОКС) тикагрелор посилював наступні ефекти аденозину: вазодилатацію (оцінювану як збільшення коронарного кровотоку у здорових добровольців та у пацієнтів з ГКС), інгібування функції тромбоцитів (in vitro у ціль ) та задишку. Проте зв'язок підвищених локальних концентрацій аденозину з клінічними наслідками (наприклад, показники захворюваності та смертності) не доведений. інгібування функції тромбоцитів (in vitro в цілісній крові людини) та задишку. Проте зв'язок підвищених локальних концентрацій аденозину з клінічними наслідками (наприклад, показники захворюваності та смертності) не доведений. інгібування функції тромбоцитів (in vitro в цілісній крові людини) та задишку. Проте зв'язок підвищених локальних концентрацій аденозину з клінічними наслідками (наприклад, показники захворюваності та смертності) не доведений.
Початок дії:
У пацієнтів із стабільним перебігом ішемічної хвороби серця (ІХС) на фоні застосування ацетилсаліцилової кислоти (АСК) тикагрелор починає швидко діяти, що підтверджується результатами визначення середнього значення інгібування агрегації тромбоцитів (ІАТ): через 0,5 години після прийому навантаження 0 мг тикагрелора середнє значення ІАТ становить приблизно 41%, максимальне значення ІАТ 89% досягається через 2-4 години після прийому препарату та підтримується протягом 2-8 годин. У 90% пацієнтів остаточне значення ІАТ понад 70% досягається через 2 години після прийому препарату.
Кінець дії:
При плануванні аортокоронарного шунтування (АКШ) ризик кровотеч зростає, якщо прийом тикагрелору припиняють менше ніж за 96 годин до процедури.
Дані про перехід з одного препарату на інший:
Перехід з клопідогрелу 75 мг один раз на добу на препарат Брілінта 90 мг двічі на добу призводить до збільшення абсолютного значення ІАТ на 26,4%, а зміна терапії з тикагрелору на клопідогрел призводить до зниження абсолютного значення ІАТ на 24,5%. Можна змінювати терапію з клопідогрелу на тикагрелор без переривання антитромботичного ефекту (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Клінічна ефективність та безпека.
Дослідження PLATO (гострий коронарний синдром):
У дослідженні PLATO брало участь 18624 пацієнти, у яких за останні 24 години розвинулися симптоми нестабільної стенокардії, інфаркту міокарда без підйому сегмента ST або інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST і які лікувалися консервативно, або за допомогою черезшкірного коронарного втручання. На фоні щоденної терапії АСК тикагрелор 90 мг двічі на добу порівнювався з клопідогрелом 75 мг на добу щодо ефективності у попередженні розвитку комбінованої кінцевої точки серцево-судинної смерті, інфаркту міокарда або інсульту за рахунок впливу на частоту серцево-судинних.
Дослідження PEGASUS (інфаркт міокарда в анамнезі):
Дослідження PEGASUS TIMI-54 за участю 21162 пацієнтів проводилося для оцінки профілактики атеротромботичних ускладнень при застосуванні тикагрелору 90 мг двічі на добу або 60 мг двічі на добу в комбінації з низькою дозою АСК у порівнянні з монотерапією АСК у пацієнтів з інфарктом. До дослідження включали пацієнтів у віці 50 років і старше з інфарктом міокарда в анамнезі (протягом 1-3 років до рандомізації), і з як мінімум одним з наступних факторів ризику розвитку атеротромбозу: вік > 65 років, цукровий діабет, що потребує лікарської терапії другий попередній інфаркт міокарда, підтверджене багатосудинне ураження коронарних артерій або хронічне порушення функції нирок нетермінальної стадії. Препарат Брілінта® 60 мг двічі на добу та 90 мг двічі на добу в комбінації з АСК був ефективний у запобіганні атеротромботичних ускладнень (комбінованій кінцевій точці серцево-судинної смерті, інфаркту міокарда та інсульту), з підтримкою постійного ефекту дослідження, що призводило до зниження відносного ризику (СОР) на 16% та зниження абсолютного ризику (САР) на 1,27% при застосуванні тикагрелору 60 мг та зниження СОР на 15% та САР на 1,19% при застосуванні тикагрелору 90 мг. При порівнянні ефективності тикагрелора 90 мг і 60 мг кращі переносимість і профіль безпеки щодо ризику кровотечі та задишки показав тикагрелор 60 мг. Препарат Брілінта® 60 мг двічі на добу суттєво знижував первинну комбіновану кінцеву точку серцево-судинної смерті, інфаркту міокарда та інсульту, зі зниженням кожного її компонента: СОР серцево-судинної смерті на 17%, СОР інфаркту міокарда на 16% і СОР інсульту на 25%. Тикагрелор 60 мг у комбінації з АСК знижував число випадків серцево-судинної смерті та смерті від усіх причин, хоча статистичної значущості не було досягнуто. Ефективність препарату Брілінта 60 мг двічі на добу була продемонстрована у різних підгруп пацієнтів, незалежно від маси тіла, статі, анамнезу, регіону, і не залежить від застосування інших серцево-судинних засобів, включаючи гіполіпідемічні препарати, бета-адреноблокатори, інгібітори ангіотензин- перетворюючого ферменту (іАПФ), антагоністи рецепторів ангіотензину II, блокатори «повільних» кальцієвих каналів, нітрати та інгібітори протонної помпи (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Дослідження THEMIS (ішемічна хвороба серця та цукровий діабет 2 типу):
Дослідження THEMIS за участю 19220 пацієнтів проводилося для оцінки профілактики атеротромботичних подій при застосуванні препарату Брілінта у комбінації з низькою дозою АСК у порівнянні з монотерапією АСК у пацієнтів з ІХС та цукровим діабетом 2 типу (СД2). До дослідження включали пацієнтів віком 50 років і старше з ІХС, яка визначається як ЧКВ в анамнезі (58% популяції дослідження) або АКШ в анамнезі (29%), або без коронарної реваскуляризації в анамнезі, але з ангіографічно підтвердженим стенозом просвіту > 50% менше 1 коронарної артерії (20%), та з ЦД2, які отримували терапію гіпоглікемічним препаратом не менше 6 місяців до початку дослідження. Пацієнтів з інфарктом міокарда або інсультом в анамнезі не включали у дослідження. У загальній популяції дослідження THEMIS препарат Брилінта двічі на добу в комбінації з АСК був ефективним у профілактиці атеротромботичних подій (комбінована кінцева точка: серцево-судинна смерть, інфаркт міокарда та інсульт) порівняно з АСК: відношення ризиків (ОР) 0,9 (95% довірчий інтервал (ДІ): 0,81, 0,99, р=0,0378), що відповідає СМР на 10% і САР на 0,73%. Ефект був обумовлений зниженням окремих компонентів комбінованої кінцевої точки, інфаркту міокарда та інсульту, без різниці щодо серцево-судинної смерті. У пацієнтів дослідження THEMIS, які перенесли ЧКВ (n=11154), терапія препаратом Брілінта® у комбінації з АСК порівняно з монотерапією АСК призводила до профілактики атеротромботичних подій (комбінована кінцева точка: серцево-судинна смерть, інфаркт міокарда інсульт) 85 (95% ДІ: 0, 74, 0,97; номінальне значення p=0,0133), що відповідає СОР на 15%, САР на 1,19% з більш сприятливим співвідношенням користь-ризик, ніж у загальній популяції дослідження THEMIS. При терапії препаратом Брілінта в комбінації з АСК порівняно з монотерапією АСК було зареєстровано менше подій для кожного з компонентів комбінованої кінцевої точки (серцево-судинна смерть: 174 (3,1%) проти 183 (3,3%), ОР 0, 96 (95% ДІ 0,78, 1,18);інфаркт міокарда: 171 (3,1%) проти 216 (3,9%), ОР 0,80 (95% ДІ 0,65, 0,97); інсульт: 96 (1,7%) проти 131 (2,3%), ОР 0,74 (95% ДІ 0,57, 0,96)).
Ефект терапії препаратом Брілінта був порівняний у підгрупах пацієнтів, сформованих на основі характеристик пацієнтів, включаючи масу тіла, стать, медичний анамнез та географічний регіон.
Фармакокінетика:
Тикагрелор демонструє лінійну фармакокінетику, і експозиція тикагрелору та активного метаболіту (AR-C124910XX) приблизно пропорційна дозі аж до 1260 мг.
Абсорбція:
Тікагрелор швидко абсорбується з медіаною Тmax приблизно 1,5 години. Формування основного циркулюючого в крові метаболіту AR-C124910XX (також активного) з тикагрелору відбувається швидко з медіаною Тmax приблизно 2,5 години. Після прийому натщесерце тикагрелору в дозі 90 мг Cmax становить 529 нг/мл і AUC – 3451 нг*ч/мл. Співвідношення Cmax та AUC метаболіту до тикагрелору становить 0,28 та 0,42, відповідно. Середня абсолютна біодоступність тикагрелору становить 36%. Прийом жирної їжі призводить до підвищення на 21% AUC тикагрелору та зниження на 22% Cmax активного метаболіту, але не впливає на Cmax тикагрелору або AUC активного метаболіту. Ці невеликі зміни мають мінімальну клінічну значимість; тому тикагрелор можна призначати незалежно від їди. Тікагрелор у вигляді суспензії подрібнених таблеток у питній воді, прийнятої внутрішньо або введеної в шлунок через назогастральний зонд, біоеквівалентний тикагрелору, прийнятому внутрішньо у вигляді таблеток препарату Брілінта (AUC і Cmax тикагрелору та активного метаболіту в діапазоні 80-125%). У разі прийому суспензії початкова експозиція (через 0,5 та 1 годину після прийому) була вищою, ніж при прийомі тикагрелору у вигляді таблеток препарату Брілінта®, але надалі (від 2 до 48 годин) профіль концентрацій був практично однаковим.
Розподіл:
Об'єм розподілу тикагрелору у рівноважному стані становить 87,5 л. Тикагрелор та активний метаболіт активно зв'язуються з білками плазми (> 99,0%).
Біотрансформація:
CYP3A4 є основним ізоферментом, що відповідає за метаболізм тикагрелору та формування активного метаболіту, та їх взаємодії з іншими субстратами CYP3A варіюють від активації до інгібування. Тикагрелор та активний метаболіт є слабкими інгібіторами глікопротеїну Р (P-gp). Основним метаболітом тикагрелору є AR-C124910XX, який також активний, що підтверджується результатами оцінки зв'язування з P2Y12 рецептором АДФ тромбоцитів in vitro. Системна експозиція активного метаболіту становить приблизно 30-40% експозиції тикагрелора.
Виведення:
Основний шлях виведення тикагрелору – через печінковий метаболізм. При введенні міченого ізотопом тикагрелору в середньому виділяється приблизно 84% радіоактивності (57,8% з фекаліями, 26,5% із сечею). Виведення тикагрелору та активного метаболіту із сечею становить менше 1% дози. В основному активний метаболіт виводиться із жовчю. Середній період напіввиведення тикагрелору та активного метаболіту становив 7 та 8,5 годин, відповідно.
Літні пацієнти:
У літніх пацієнтів (віком від 75 років і старше) з ГКС відзначено більш високу експозицію тикагрелору (Cmax та AUC приблизно на 25% вище) та активного метаболіту порівняно з молодими пацієнтами. Ці відмінності не вважаються клінічно значущими (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Діти:
Не проводилася оцінка тикагрелору у дітей (див. розділ «Протипоказання»).
Стать:
У жінок відзначено більш високу експозицію тикагрелору та активного метаболіту порівняно з чоловіками. Ці відмінності не вважаються клінічно значущими.
Порушення функції нирок:
Експозиція тикагрелору приблизно на 20% нижча, а його активного метаболіту приблизно на 17% вища у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. У пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, AUC та Cmax препарату Брілінта 90 мг, отриманого в день без діалізу, були відповідно на 38% та 51% вище порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. Подібне збільшення експозиції відмічено при застосуванні препарату Брілінта безпосередньо перед діалізом, показуючи, що препарат Брілінта не діалізується. Експозиція активного метаболіту збільшувалася меншою мірою.
Порушення функції печінки:
Cmax та AUC тикагрелору були на 12% та 23% вищими у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого ступеня порівняно зі здоровими добровольцями, проте вплив препарату Брілінта на ІАТ був порівнянний в обох групах. Не потрібна корекція дози препарату у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого ступеня тяжкості. Не проводилися дослідження тикагрелору у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня, і немає інформації про параметри фармакокінетики у пацієнтів з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості (див. розділи «Протипоказання», «Спосіб застосування та дози» та «Особливі вказівки»).
Етнічні групи:
Середня біодоступність препарату у пацієнтів-азіатів на 39% вища, ніж у пацієнтів-європеоїдів. Біодоступність тикагрелору була на 18% нижчою у пацієнтів негроїдної раси порівняно з пацієнтами європеоїдної раси, а в дослідженнях клінічної фармакології експозиція (Cmax та AUC) тикагрелору у японців була приблизно на 40% (20% після корекції на масу тіла) вищою, ніж у пацієнтів. європеоїдів. Експозиція у пацієнтів-іспанців або латиноамериканців була схожою на таку у європеоїдів.
Вагітність та годування груддюЖінки репродуктивного віку:
Жінкам репродуктивного віку слід використовувати відповідні методи контрацепції, щоб уникнути вагітності під час терапії препаратом Брілінта®.
Дані про застосування препарату
Брілінта у вагітних жінок відсутні або обмежені. У дослідженнях на тваринах тикагрелор викликав незначне зниження збільшення маси тіла у матері, зниження життєздатності новонародженого та його маси тіла, уповільнення росту. Препарат Брілінта не рекомендований під час вагітності.
Період грудного вигодовування:
Доступні фармакодинамічні, токсикологічні дані у тварин показали, що тикагрелор та його активні метаболіти виділяються з молоком. Не може бути виключено ризик для новонародженої дитини. Не рекомендується застосовувати препарат Брілінта у період годування дитини груддю.
Фертильність:
Тікагрелор не впливав на фертильність самців та самок тварин.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаКороткий огляд профілю безпеки:
Профіль безпеки препарату Брілінта® вивчався у двох великих дослідженнях з вивчення результатів (PLATO та PEGASUS), у яких взяли участь понад 39000 пацієнтів (див. розділ «Фармакодинаміка»). У дослідженні PLATO пацієнти, які отримували препарат Брілінта®, частіше припиняли терапію через небажані явища, ніж пацієнти, які отримували клопідогрел (7,4% порівняно з 5,4%). У дослідженні PEGASUS у пацієнтів, які отримували препарат Брілінта®, частота відміни терапії через небажані явища була вищою, ніж у пацієнтів, які отримували монотерапію АСК (16,1% у групі тикагрелору 60 мг у комбінації з АСК та 8,5% у групі монотерапії АСК). Найчастішими небажаними явищами у пацієнтів, які приймали тикагрелор, були кровотеча та задишка (див. також розділ «Особливі вказівки»). Нижче наведені небажані реакції, зазначені у цих дослідженнях.
Перелік небажаних реакцій:
Небажані реакції, зазначені у клінічних дослідженнях або при постмаркетинговому застосуванні препарату Брілінта®, розподілені за класом системи органів та частотою розвитку. Частота розвитку небажаних реакцій визначається з використанням наступних категорій: дуже часто (>1/10), часто (>1/100, <1/10), нечасто (>1/1000, <1/100), рідко (>1/ 10000, <1/1000) дуже рідко (<1/10000), неуточненої частоти (неможливо оцінити за отриманими даними).
Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи): нечасто – кровотеча з пухлини2. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже часто – кровотеча, пов'язана із захворюваннями крові3; частота невідома - тромботична тромбоцитопенічна пурпура13.
Порушення з боку імунної системи: нечасто – гіперчутливість, включаючи ангіоневротичний набряк13.
Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже часто – гіперурикемія1; часто - подагра / подагричний артрит. Порушення психіки: нечасто – сплутаність свідомості. Порушення з боку нервової системи: часто - запаморочення, непритомність, біль голови; нечасто - внутрішньочерепний крововилив12; частота невідома - центральне апное сну, включаючи дихання Чейна-Стокса13.
Порушення органу зору: нечасто - крововилив в глаз4. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – вертиго; нечасто – крововилив у вухо. Порушення з боку серця: частота невідома – брадіаритмія13, атріовентрикулярна блокада13.
Порушення з боку судин: часто – гіпотензія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже часто – задишка; часто – кровотеча з органів дихальної системи5. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – шлунково-кишкова кровотеча6, діарея, нудота, диспепсія, запор; нечасто – ретроперитонеальна кровотеча.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто - підшкірна або шкірна геморагія7, свербіж шкіри, шкірний висип13. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто – крововилив у м'язи8. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – кровотеча із сечовивідних шляхів9. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – кровотеча зі статевих шляхів10. Лабораторні та інструментальні дані: часто – підвищення концентрації креатиніну в крові1. Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій: часто – кровотеча після проведення маніпуляцій, травматичні кровотечі11.
1. Наведено частоту відхилень лабораторних показників (підвищення концентрації сечової кислоти вище верхньої межі норми від вихідного значення, яке було в межах норми або менше нижньої межі норми; підвищення концентрації креатиніну > 50% від вихідного значення), а не частота повідомлень про небажані явища;
2. Наприклад, кровотеча із пухлини (рак) сечового міхура, з пухлини (рак) шлунка, з пухлини (рак) товстої кишки;
3. Наприклад, схильність до утворення синців, спонтанна гематома, геморагічний діатез;
4. Наприклад, кон'юнктивальний, ретинальний, внутрішньоочний крововилив;
5. Наприклад, епістаксис (носова кровотеча), кровохаркання;
6. Наприклад, кровотеча з ясен, ректальна кровотеча, кровотеча з виразки шлунка;
7. Наприклад, екхімоз, шкірна геморагія, петехія;
8. Наприклад, гемартроз, крововилив у м'яз;
9. Наприклад, гематурія, геморагічний цистит;
10. Наприклад, вагінальна кровотеча, гематоспермія, постменопаузальна кровотеча;
11. Наприклад, забій, травматична гематома, травматична кровотеча;
12. Тобто. спонтанне, пов'язане з процедурами або травматичний внутрішньочерепний крововилив;
13. Зазначено при постмаркетинговому застосуванні.
Опис деяких небажаних реакцій.
Кровотеча:
У дослідженнях PLATO і PEGASUS використовувалися наступні визначення кровотечі:
• Велика летальна/загрожуюче життя кровотеча за визначенням PLATO: летальна або будь-яка внутрішньочерепна крововилив, або кровотеча в порожнину перикарда з тампонадою серця; або гіповолемічний шок або тяжка гіпотонія, спричинені кровотечею та вимагають застосування вазоконстрикторів/інотропних препаратів або проведення оперативного втручання, або клінічно явна кровотеча, що супроводжується зниженням концентрації гемоглобіну більш ніж на 50 г/л, або трансфузією 4 або більше одиниць еритроцитів;
• Велика інша кровотеча за визначенням PLATO: що викликає суттєву недієздатність пацієнта, або клінічно явну кровотечу, що супроводжується зниженням рівня гемоглобіну на 30-50 г/л, або вимагає трансфузії 2-3 одиниць цільної крові або еритроцитів;
• Мінімальна кровотеча за визначенням PLATO: вимагає медичного втручання для зупинки або лікування кровотечі;
• Велика кровотеча за визначенням TIMI: летальний або будь-який внутрішньочерепний крововилив, або клінічно явні ознаки кровотечі, пов'язаної зі зниженням концентрації гемоглобіну на 50 г/л або більше, або якщо дані про концентрацію гемоглобіну відсутні, то зниження гематокриту на > 15%;
• Велика кровотеча за визначенням TIMI: не летальна, не внутрішньочерепна велика кровотеча за визначенням TIMI;
• Мінімальна кровотеча за визначенням TIMI: клінічно явна кровотеча, що супроводжується зниженням рівня гемоглобіну на 30-50 г/л;
• Кровотеча, яка потребує медичного втручання, за визначенням TIMI: вимагає медичного втручання або призводить до госпіталізації або невідкладного обстеження;
Літальна кровотеча: призводить до смерті пацієнта протягом 7 діб.
Дані про випадки кровотеч у дослідженні PLATO (оцінка за Каплан-Мейєром (%) до 12 місяця):
Брилінта® та клопідогрел не відрізнялися за частотою великих кровотеч загалом за критеріями PLATO (11,6% та 11,2%, відповідно), летальних/загрозливих для життя кровотеч за критеріями PLATO (5,8% в обох групах). Однак частота сукупності великих та малих кровотеч за критеріями PLATO була вищою у групі тикагрелору (16,1%) порівняно з клопідогрелом (14,6%, р=0,0084). Відмічено декілька випадків летальної кровотечі: 20 (0,2% пацієнтів) у групі тикагрелору та 23 (0,3% пацієнтів) у групі клопідогрелу. Вік, стать, маса тіла, раса, географічний регіон, супутні захворювання, супутня терапія, анамнез, включаючи попередній інсульт та транзиторну ішемічну атаку, не впливали на частоту великих кровотеч загалом і не пов'язані з процедурами за критеріями PLATO. Не було виявлено груп із підвищеним ризиком кровотеч. Кровотеча, пов'язана з АКШ: У дослідженні PLATO у 42% пацієнтів з 1584 (12% з когорти), підданих АКШ, розвивалися великі летальні/загрозливі кровотечі без значних відмінностей в обох групах лікування. Літальна кровотеча, пов'язана з АКШ, відзначалася у 6 пацієнтів у кожній групі лікування (див. розділ «Особливі вказівки»). Кровотеча, не пов'язана з АКШ, та кровотеча, не пов'язана з процедурами: Брилінта® та клопідогрел не відрізнялися за частотою випадків великого летального/загрозливого життя кровотечі, не пов'язаної з АКШ за критеріями PLATO, але при застосуванні препарату Брилінта® частіше розвивалися великі кровотечі у загалом з визначення дослідження PLATO (4,5% проти 3,8%; р=0,0264). Якщо видалити випадки розвитку кровотеч, пов'язаних із процедурами, у групі тикагрелору відзначалося більше кровотеч (3,1%), ніж у групі клопідогрелу (2,3%; р=0,0058). Припинення лікування внаслідок кровотеч, не пов'язаних з процедурою, було частішим на тлі тикагрелору (2,9%) порівняно з клопідогрелом (1,2%, p<0,001). Внутрішньочерепний крововилив: у групі тикагрелору розвивалося більше внутрішньочерепних кровотеч, не пов'язаних з процедурами (n=27 кровотеч у 26 пацієнтів, 0,3%), ніж у групі клопідогрелу (n=14 кровотеч, 0,2%), з яких 11 кровотеч на тикагрелорі та 1 на клопідогрелі були фатальними. Однак не було значних відмінностей за загальним числом фатальних кровотеч. у групі тикагрелору розвивалося більше внутрішньочерепних кровотеч, не пов'язаних з процедурами (n=27 кровотеч у 26 пацієнтів, 0,3%), ніж у групі клопідогрелу (n=14 кровотеч, 0,2%), з яких 11 кровотеч на тикагрелорі та 1 на клопідогрелі були фатальними. Однак не було значних відмінностей за загальним числом фатальних кровотеч. у групі тикагрелору розвивалося більше внутрішньочерепних кровотеч, не пов'язаних з процедурами (n=27 кровотеч у 26 пацієнтів, 0,3%), ніж у групі клопідогрелу (n=14 кровотеч, 0,2%), з яких 11 кровотеч на тикагрелорі та 1 на клопідогрелі були фатальними. Однак не було значних відмінностей за загальним числом фатальних кровотеч.
Дані про випадки кровотеч у дослідженні PEGASUS (оцінка за Каплан-Мейєром (%) до 36 місяця):
У дослідженні PEGASUS-TIMI 54 великі кровотечі щодо визначення TIMI при застосуванні препарату Брілінта 60 мг двічі на добу виникали частіше (2,3%), ніж при монотерапії АСК (1,1%). Не спостерігалося підвищення ризику летальних кровотеч; відмічено лише незначне збільшення частоти внутрішньочерепних крововиливів (0,6%) порівняно з монотерапією АСК (0,5%). Відмічено кілька випадків летальних кровотеч: 11 (0,3%) у групі препарату Брілінта 60 мг та 12 (0,3%) у групі монотерапії АСК. Підвищений ризик великих кровотеч за визначенням TIMI при застосуванні препарату Брілінта 60 мг був обумовлений головним чином вищою частотою інших кровотеч за визначенням TIMI за рахунок явищ з боку шлунково-кишкового тракту. На фоні застосування препарату Брілінта 60 мг відмічено підвищення частоти великих або малих кровотеч за визначенням TIMI (3,4% при застосуванні препарату Брілінта 60 мг порівняно з 1,4% при монотерапії АСК), великих кровотеч за визначенням PLATO 5% порівняно з 1,4%) та великих або малих кровотеч за визначенням PLATO (15,2% порівняно з 6,2%). Припинення терапії внаслідок кровотеч було частішим при прийомі препарату Брілінта 60 мг, ніж при монотерапії АСК (6,2% та 1,5%, відповідно). Більшість цих кровотеч були менш важкими (класифікували як кровотечі, що вимагають медичного втручання, за визначенням TIMI), наприклад, носова кровотеча, синець, гематоми. Профіль великих кровотеч за визначенням TIMI, великих або малих кровотеч за визначенням TIMI і великої кровотечі за визначенням PLATO у препарату Брілінта® 60 мг був порівнянний у кількох заздалегідь визначених підгрупах (наприклад, залежно від віку, статі, маси тіла, раси, географічного регіону, супутніх захворювань, супутньої терапії та історії хвороби). Внутрішньочерепний крововилив: спонтанний внутрішньочерепний крововилив відзначали зі схожою частотою при застосуванні препарату Брілінта 60 мг та монотерапії АСК (по 13 випадків, 0,2% у кожній групі лікування). Частота внутрішньочерепного крововиливу внаслідок травми або процедури була трохи вищою у групі препарату Брілінта 60 мг (15 випадків, 0,2%) порівняно з монотерапією АСК (10 випадків, 0,1%). Відзначено 6 летальних внутрішньочерепних крововиливів при прийомі препарату Брілінта 60 мг та 5 летальних внутрішньочерепних крововиливів – при монотерапії АСК. Частота внутрішньочерепного крововиливу була низькою в обох групах лікування, враховуючи значні супутні захворювання та фактори ризику розвитку серцево-судинних ускладнень у досліджуваній популяції.
Задишка:
У дослідженні PLATO небажані явища у вигляді задишки (задишка, задишка у спокої, задишка при фізичному навантаженні, пароксизмальна нічна задишка та нічна задишка) розвивалися у 13,8% пацієнтів, які отримували препарат Брілінта® 90 мг 2 рази на добу, та у 7, 8% пацієнтів, які приймали клопідогрел 75 мг один раз на добу. За оцінкою дослідників, у 2,2% пацієнтів із групи тикагрелору задишка була пов'язана з терапією. Більшість випадків задишки були слабкими або помірними за своєю інтенсивністю і часто дозволялися без скасування терапії. Зазвичай задишка розвивалася на початку терапії та у 87% пацієнтів виникала у вигляді одноразового епізоду. Задишка у вигляді серйозного небажаного явища відзначалася у 0,7% пацієнтів, які отримували тикагрелор, та у 0,4% пацієнтів, які приймали клопідогрел. Пацієнти, у яких відзначався розвиток задишки, були більш літнього віку, Найчастіше у них до початку терапії тикагрелором була відзначена задишка, хронічна серцева недостатність, ХОЗЛ або бронхіальна астма. Дані дослідження PLATO не свідчать про те, що більш висока частота задишки на фоні препарату Брілінта пов'язана з розвитком нового або погіршенням наявного захворювання серця або легень. Препарат Брілінта не впливає на показники функції зовнішнього дихання (див. розділ «Особливі вказівки»). У дослідженні PEGASUS задишка відзначалася у 14,2% пацієнтів, які отримували препарат Брілінта 60 мг двічі на добу, і у 5,5% пацієнтів, які отримували монотерапію АСК. Як і в дослідженні PLATO, в більшості випадків задишка була від слабкого до помірного ступеня виразності (див. розділ «Особливі вказівки»). ХОЗЛ чи бронхіальна астма. Дані дослідження PLATO не свідчать про те, що більш висока частота задишки на фоні препарату Брілінта пов'язана з розвитком нового або погіршенням наявного захворювання серця або легень. Препарат Брілінта не впливає на показники функції зовнішнього дихання (див. розділ «Особливі вказівки»). У дослідженні PEGASUS задишка відзначалася у 14,2% пацієнтів, які отримували препарат Брілінта 60 мг двічі на добу, і у 5,5% пацієнтів, які отримували монотерапію АСК. Як і в дослідженні PLATO, в більшості випадків задишка була від слабкого до помірного ступеня виразності (див. розділ «Особливі вказівки»). ХОЗЛ чи бронхіальна астма. Дані дослідження PLATO не свідчать про те, що більш висока частота задишки на фоні препарату Брілінта пов'язана з розвитком нового або погіршенням наявного захворювання серця або легень. Препарат Брілінта не впливає на показники функції зовнішнього дихання (див. розділ «Особливі вказівки»). У дослідженні PEGASUS задишка відзначалася у 14,2% пацієнтів, які отримували препарат Брілінта 60 мг двічі на добу, і у 5,5% пацієнтів, які отримували монотерапію АСК. Як і в дослідженні PLATO, в більшості випадків задишка була від слабкого до помірного ступеня виразності (див. розділ «Особливі вказівки»). що більш висока частота задишки на тлі препарату Брілінта пов'язана з розвитком нового або погіршенням наявного захворювання серця або легень. Препарат Брілінта не впливає на показники функції зовнішнього дихання (див. розділ «Особливі вказівки»). У дослідженні PEGASUS задишка відзначалася у 14,2% пацієнтів, які отримували препарат Брілінта 60 мг двічі на добу, і у 5,5% пацієнтів, які отримували монотерапію АСК. Як і в дослідженні PLATO, в більшості випадків задишка була від слабкого до помірного ступеня виразності (див. розділ «Особливі вказівки»). що більш висока частота задишки на тлі препарату Брілінта пов'язана з розвитком нового або погіршенням наявного захворювання серця або легень. Препарат Брілінта не впливає на показники функції зовнішнього дихання (див. розділ «Особливі вказівки»). У дослідженні PEGASUS задишка відзначалася у 14,2% пацієнтів, які отримували препарат Брілінта 60 мг двічі на добу, і у 5,5% пацієнтів, які отримували монотерапію АСК. Як і в дослідженні PLATO, в більшості випадків задишка була від слабкого до помірного ступеня виразності (див. розділ «Особливі вказівки»).
Лабораторні та інструментальні дані:
Підвищення концентрації сечової кислоти: у дослідженні PLATO концентрація сечової кислоти у сироватці підвищувалася вище за верхню межу норми у 22% пацієнтів, які отримували тикагрелор, порівняно з 13% пацієнтів, які отримували клопідогрел. Відповідна кількість у дослідженні PEGASUS склала 9,1%, 8,8% та 5,5% у групах тикагрелору 90 мг, 60 мг та плацебо, відповідно. Середня концентрація сечової кислоти в сироватці підвищувалася приблизно на 15% при застосуванні тикагрелору порівняно з приблизно 7,5% при застосуванні клопідогрелу, і після припинення терапії знизилася приблизно до 7% у групі тикагрелору, без зниження групи клопідогрелу. У дослідженні PEGASUS було відзначено оборотне підвищення середньої концентрації сечової кислоти у сироватці на 6,3% та 5,6% при застосуванні тикагрелору 90 мг та 60 мг відповідно, порівняно зі зниженням на 1, 5% у групі плацебо. У дослідженні PLATO частота розвитку подагричного артриту склала 0,2% при застосуванні тикагрелору проти 0,1% при застосуванні клопідогрелу. Частота розвитку подагри/подагричного артриту у дослідженні PEGASUS склала 1,6%, 1,5% та 1,1% у групах тикагрелору 90 мг, 60 мг та плацебо відповідно.
Також при застосуванні препарату Брилінта були відмічені:
• небажані реакції, зв'язок яких з прийомом препарату не може бути виключений з урахуванням механізму дії тикагрелору: тромбоцитопенія, імунна тромбоцитопенічна пурпура, тромбоцитоз, коагулопатія, тромбоемболія легеневої артерії;
• небажані реакції, ймовірно, є проявами гіперчутливості до препарату: кропив'янка, дерматит;
• небажані реакції, зв'язок яких з прийомом препарату не встановлений: гемоконцентрація, підвищення гематокриту, зниження гемоглобіну, тривожність, занепокоєння, безсоння, ішемічний інсульт, тремор, афонія, дисфонія, тахікардія, артеріальна гіпертензія, біль у грудях, порушення ритму серця (у тому числа, фібриляція передсердь, шлуночкова екстрасистолія), порушення провідності серця, периферичні набряки, кашель, астма, бронхоспазм, гастрит (у тому числі, ерозивний), виразка шлунка, біль в епігастрії, панкреатит, гостра ниркова недостатність, артра нездужання, збільшення концентрації білірубіну у крові.
особливі вказівкиРизик розвитку кровотечі:
При призначенні препарату Брілінта слід оцінити співвідношення користі від профілактики атеротромботичних подій та ризику у пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку кровотеч. За наявності клінічних показань препарат Брілінта® повинен застосовуватися з обережністю у наступних групах пацієнтів:
• Схильність пацієнтів до розвитку кровотечі (наприклад, через нещодавно отриману травму, нещодавно проведену операцію, порушення згортання крові, активну або нещодавню шлунково-кишкову кровотечу) або пацієнти з підвищеним ризиком травми. Застосування препарату Брілінта протипоказане у пацієнтів з активною патологічною кровотечею, внутрішньочерепним крововиливом в анамнезі, тяжкою печінковою недостатністю;
• Супутнє застосування препаратів, які можуть підвищити ризик розвитку кровотечі (наприклад, нестероїдні протизапальні препарати, пероральні антикоагулянти та/або фібринолітики, які приймаються протягом 24 годин до прийому препарату Брілінта);
У дослідженні за участю здорових добровольців трансфузія тромбоцитів не призводила до припинення антитромбоцитарного ефекту препарату Брілінта і, ймовірно, не матиме клінічного ефекту у пацієнтів з кровотечею. Так як при супутньому застосуванні препарату Брілінта і десмопресину не зменшувався стандартизований час кровотечі, то малоймовірно, що десмопресин ефективно купіруватиме кровотечу (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Антифібринолітична терапія (амінокапронова кислота або транексамова кислота) та/або рекомбінантний фактор VIIa можуть посилювати гемостаз. Після встановлення причини кровотечі та її усунення можна відновити терапію препаратом Брілінта®.
Хірургічні операції:
Перед запланованою операцією або початком прийому нових препаратів пацієнту слід проінформувати лікаря про те, що він приймає препарат Брілінта. У дослідженні PLATO у пацієнтів, які піддавалися АКШ, при застосуванні препарату Брілінта® було більше кровотеч у порівнянні з клопідогрелом при припиненні терапії за один день до хірургічного втручання, але частота розвитку великих кровотеч у разі відміни терапії за 2 або більше днів до хірургічного втручання. у групах тикагрелору та клопідогрелу (див. розділ «Побічна дія»). Якщо пацієнт піддається плановій операції і не бажаний антитромботичний ефект, терапію препаратом Брілінта слід припинити за 5 днів до операції (див. розділ «Фармакологічні властивості»).
Пацієнти з попереднім ішемічним інсультом:
Пацієнти з ГКС з попереднім ішемічним інсультом можуть приймати препарат Брілінта до 12 місяців (дослідження PLATO). Дослідження PEGASUS не включали пацієнтів з інфарктом міокарда в анамнезі з попереднім ішемічним інсультом. Тому за відсутності даних слід з обережністю проводити терапію тривалістю більше 1 року.
Пацієнти з печінковою недостатністю:
Застосування препарату Брілінта протипоказане у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня (див. розділи «Протипоказання» та «Спосіб застосування та дози»). Слід бути обережними у пацієнтів з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості, враховуючи обмежений досвід застосування препарату у пацієнтів цієї групи (див. розділи «Фармакокінетика» та «Спосіб застосування та дози»).
Брадіаритмія:
При добовому моніторуванні ЕКГ Холтером відмічено підвищення частоти, в основному, безсимптомних шлуночкових пауз під час терапії тикагрелором порівняно з клопідогрелом. У дослідженнях фази 3 щодо оцінки безпеки та ефективності препарату Брілінта® явища брадіаритмії реєстрували зі схожою частотою для тикагрелору та препаратів порівняння (плацебо, клопідогрел та АСК). Пацієнти з підвищеним ризиком розвитку брадикардії (наприклад, пацієнти без електрокардіостимулятора, у яких діагностовано синдром слабкості синусового вузла, атріовентрикулярну блокаду серця 2-го або 3-го ступеня або непритомність, пов'язану з брадикардією) були виключені з досліджень препарату Брілінта з вивчення результатів. Тому, у зв'язку з обмеженим клінічним досвідом застосування препарату у цих пацієнтів, рекомендується з обережністю призначати препарат Брилінта® (див. також розділ «Фармакологічні властивості»). Також слід бути обережним при сумісному застосуванні препарату Брілінта з препаратами, здатними викликати брадикардію. Однак у дослідженні PLATO не відзначалося клінічно значущих побічних ефектів при спільному застосуванні з одним або більше препаратами, які можуть викликати брадикардію (наприклад, 96% пацієнтів одночасно приймали бета-адреноблокатори, 33% – блокатори «повільних» кальцієвих каналів, включаючи дилтіазем та верапаміл, та 4% – дигоксин) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Під час дослідження з застосуванням добового моніторування ЕКГ по Холтеру в групі тикагрелору порівняно з клопідогрелом більше пацієнтів у гострій фазі ГКС мали шлуночкові паузи > 3 секунди. Підвищення числа шлуночкових пауз, зареєстрованих за допомогою добового моніторування за Холтером, на фоні прийому тикагрелору відзначалося частіше у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю порівняно із загальною популяцією у гострій фазі ГКС, але не в перший місяць терапії та не порівняно з клопідогрелом. Паузи у цих пацієнтів не супроводжувалися наступними небажаними клінічними наслідками (непритомність та встановлення електрокардіостимулятора). При постмаркетинговому застосуванні препарату Брилінта відмічені випадки брадіаритмії та атріовентрикулярної блокади (див. розділ «Побічна дія»), переважно у пацієнтів з ГКС, при якому ішемія міокарда та супутній прийом препаратів, що знижують частоту серцевих скорочень або впливають на провідність, потенційний потенціал .
Задишка:
Повідомлялося про розвиток задишки у пацієнтів, які приймали препарат Брілінта. Задишка при застосуванні препарату Брілінта зазвичай слабка або помірна за своєю інтенсивністю, часто проходить у міру продовження терапії препаратом. Пацієнти з бронхіальною астмою/ХОЗЛ можуть мати підвищений абсолютний ризик задишки на прийомі препарату Брілінта (див. розділ «Побічна дія»). У пацієнтів з бронхіальною астмою/ХОЗЛ тикагрелор повинен використовуватись з обережністю. Механізм задишки прийомі тикагрелора не з'ясований. Якщо у пацієнта розвинувся новий епізод задишки, зберігається або посилилася задишка під час застосування препарату Брілінта, необхідно провести повноцінне обстеження, і в разі непереносимості, прийом препарату слід припинити.
Центральне апное сну:
Повідомлялося про випадки центрального апное сну, включаючи дихання Чейна-Стокса, при постмаркетинговому застосуванні препарату Брілінта. При підозрі на центральне апное сну слід оцінити необхідність подальшого клінічного обстеження.
Підвищення концентрації креатиніну:
На тлі терапії препаратом Брілінта® концентрація креатиніну може збільшитись (див. розділ «Побічна дія»). Механізм цього ефекту невідомий. У пацієнтів з ГКС оцінку функції нирок необхідно проводити через місяць від початку прийому препарату, а в подальшому відповідно до рутинної клінічної практики, звертаючи особливу увагу на пацієнтів віком 75 років і старше, пацієнтів з помірною або тяжкою нирковою недостатністю та рецепторів, що отримують терапію антагоністами. ангіотензину ІІ.
Підвищення концентрації сечової кислоти:
На тлі терапії препаратом Брілінта® концентрація сечової кислоти може підвищуватись (див. розділ «Побічна дія»). Необхідно бути обережними у пацієнтів з гіперурикемією або подагричним артритом в анамнезі. Як превентивний захід слід уникати застосування тикагрелору у пацієнтів з гіперурикемічною нефропатією.
Тромботична тромбоцитопенічна пурпура (ТТП):
ТТП на фоні застосування препарату Брілінта відзначалася дуже рідко. ТТП є серйозним станом і потребує негайного лікування.
Вплив на результати лабораторного аналізу:
Аналіз тромбоцитарної функції в рамках діагностики гепарин-індукованої тромбоцитопенії (ГІТ):
У пацієнтів, які приймали тикагрелор, були отримані помилково-негативні результати аналізу тромбоцитарної функції в рамках діагностики гепарин-індукованої тромбоцитопенії (ГІТ). Це з інгібуванням тикагрелором рецепторів P2Y12 тромбоцитів здорових донорів під час проведення тесту в сироватці/плазмі крові пацієнта. При інтерпретації результатів аналізу тромбоцитарної функції у межах діагностики ГІТ слід враховувати інформацію про супутню терапію тикагрелором. Перед розглядом можливості відміни прийому тикагрелору слід оцінити користь та ризик продовження терапії, беручи до уваги і протромботичний стан внаслідок ГІТ, та підвищений ризик кровотечі на фоні спільного застосування антикоагулянту та тикагрелору.
На підставі спостережуваного у дослідженні PLATO зв'язку між підтримуючою дозою АСК та ефективністю тикагрелору порівняно з клопідогрелом, спільне застосування високої підтримуючої дози АСК (більше 300 мг) та препарату Брілінта® не рекомендується.
Спільне застосування препарату Брілінта® з потужними інгібіторами CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, кларитроміцин, нефазодон, ритонавір та атазанавір) протипоказане (див. розділ «Протипоказання»), оскільки воно може призвести до значного підвищення експозиції препарату Брилін. з іншими лікарськими засобами»).
Спільне застосування препарату Брілінта з потужними індукторами CYP3A4 (наприклад, рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін та фенобарбітал) не рекомендується, оскільки їх спільний прийом може знижувати експозицію та ефективність тикагрелору (див. розділ “Взаємодія з іншими лікарськими засобами”).
Спільне застосування препарату Брілінта® та субстратів CYP3A4 з вузьким терапевтичним індексом (наприклад, цизаприд та алкалоїди ріжків) не рекомендовано, оскільки тикагрелор може збільшити експозицію цих препаратів. Спільне застосування препарату Брилінта з симвастатином або ловастатином у дозі більше 40 мг не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
При сумісному застосуванні дигоксину та препарату Брілінта® рекомендовано ретельний клінічний та лабораторний моніторинг (частоти серцевих скорочень, та, за наявності клінічних показань, також ЕКГ та концентрації дигоксину в крові).
Немає даних про спільне застосування тикагрелору з потужними інгібіторами глікопротеїну P та помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, верапаміл та хінідин), які можуть підвищити експозицію тикагрелору. Якщо не можна уникнути їхнього спільного застосування, воно має здійснюватися з обережністю (див. розділи «З обережністю», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Припинення терапії:
Дострокова відміна будь-якої антиагрегантної терапії, включаючи препарат Брілінта®, може підвищити ризик серцево-судинної смерті, інфаркту міокарда або інсульту внаслідок основного захворювання. Необхідно уникати передчасного припинення прийому препарату.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами:
Не проводилося досліджень впливу препарату Брілінта на здатність до керування автотранспортом та керування механізмами. Брилінта® не впливає або незначною мірою впливає на здатність керувати транспортом та механізмами. Під час терапії препаратом повідомлялося про запаморочення та сплутаність свідомості. У разі розвитку даних явищ пацієнтам слід бути обережними при керуванні автомобілем та іншими механізмами.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 30 ° С, у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиДля вживання всередину. Препарат Брілінта® можна приймати незалежно від їди. Для пацієнтів із утрудненням ковтання таблетку препарату Брілінта 60 мг слід подрібнити до стану дрібного порошку, розмішати в половині склянки питної води та одразу випити отриману суспензію. Залишки змішати з додатковою половиною склянки питної води та випити отриману суспензію. Суспензію можна вводити через назогастральний зонд (CH8 або більшого розміру). Після введення суспензії необхідно промити назогастральний зонд водою, щоб доза препарату повністю потрапила в шлунок пацієнта.
Дозування:
Перед початком застосування препарату Брілінта (у комбінації з АСК) пацієнти повинні припинити поточну антиагрегантну терапію. Пацієнти, які приймають препарат Брілінта, повинні щодня приймати низьку підтримуючу дозу АСК (75-150 мг), якщо відсутні специфічні протипоказання.
Інфаркт міокарда в анамнезі:
Пацієнтам з інфарктом міокарда в анамнезі (інфаркт міокарда перенесений один рік і більше тому) не потрібна навантажувальна доза препарату Брілінта, рекомендована доза – 60 мг двічі на добу. Рекомендується тривала терапія препаратом Брілінта, крім випадків клінічної необхідності в достроковій відміні препарату (див. розділ «Фармакодинаміка»). Досвід застосування препарату Брілінта 60 мг понад три роки у пацієнтів з інфарктом міокарда в анамнезі відсутній. Пацієнти можуть розпочати терапію препаратом Брілінта 60 мг двічі на добу через один рік після інфаркту міокарда, незалежно від попередньої антиагрегантної терапії та від наявності перерв у терапії. Пацієнти, які почали приймати препарат Брілінта 90 мг двічі на добу в період ГКС, через один рік можуть продовжити терапію препаратом Брілінта 60 мг двічі на добу без перерв.
Ішемічна хвороба серця та цукровий діабет 2 типу у пацієнтів, які перенесли черезшкірне коронарне втручання: Пацієнтам у віці 50
років і старше з ІХС та ЦД2, без інфаркту міокарда та (або) інсульту в анамнезі, що перенесли ЧКВ, не потрібна навантаження 60 мг двічі на добу. Рекомендується тривала терапія препаратом Брілінта, крім випадків клінічної необхідності в достроковій відміні препарату (див. розділ «Фармакодинаміка»).
Пропуск прийому дози:
Слід уникати перерв у терапії. Пацієнт, який пропустив прийом препарату Брілінта, повинен прийняти лише одну таблетку 60 мг (наступна доза) у намічений час.
Передчасне скасування терапії:
Передчасне відміна будь-якої антиагрегантної терапії, включаючи препарат Брілінта®, може підвищити ризик серцево-судинної смерті, інфаркту міокарда або інсульту внаслідок основного захворювання. Необхідно уникати передчасного припинення прийому препарату.
Переведення на терапію:
При переведенні пацієнтів на препарат Брілінта першу дозу слід призначити через 24 години після прийому останньої дози іншого антиагрегантного препарату.
Літні пацієнти:
Не потрібна корекція дози (див. розділ «Фармакокінетика»).
Пацієнти з порушенням функції нирок:
Не слід коригувати дозу препарату у пацієнтів з порушенням функції нирок (див. розділ «Фармакокінетика»).
Пацієнти з порушенням функції печінки:
Не проводилися дослідження препарату Брілінта у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня, застосування препарату у цих пацієнтів протипоказане (див. розділ «Протипоказання»). Інформація про терапію пацієнтів із порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості обмежена. Не потрібна корекція дози препарату пацієнтам з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня (див. розділи «Фармакокінетика», «Особливі вказівки»).
Діти:
Безпека та ефективність препарату Брілінта® у дітей віком до 18 років за схваленим у дорослих показанням не встановлені (див. розділ «Протипоказання»).
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Брилинта таб 60 мг 56 шт производится компанией АСТРАЗЕНЕКА. Само производство расположено в стране Швеция.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Брилинта таб 60 мг 56 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Брилинта таб 60 мг 56 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Брилинта таб 60 мг 168 шт Брилинта таб 60 мг 168 шт, Брилинта таб 90 мг 168 шт Брилинта таб 90 мг 168 шт, Брилинта таб 90 мг 56 шт Брилинта таб 90 мг 56 шт.
Пока нет комментариев