Бисопролол Велфарм таб п/п/об 10мг 50 шт
Топ продаж
Суперцена
Бисопролол Велфарм є селективним бета1-адреноблокатором з антигіпертензивною, антиангінальною та антиаритмічною дією. Він зменшує стимулювання катехоламінами серця та внутрішньоклітинний струм іонів кальцію, що призводить до зниження хроно-, дромо-, батмо- і іно провідності та збудливості міокарда. Бісопролол метаболізується окисним шляхом та виводиться нирками, що дозволяє не коригувати дозу у пацієнтів з порушенням функції печінки або з нирковою недостатністю. При застосуванні у високих дозах чинить блокуючий ефект на обидва підтипи бета-адренорецепторів.
Бисопролол Велфарм таб п/п/об 10мг 50 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина: 1 таблетка містить
: бісопрололу фумарат – 10,0 мг ; , кросповідон (колідон ЦЛ, колідон CL-M), магнію стеарат; Склад оболонки: [суха суміш для плівкового покриття, що містить гіпромелозу, титану діоксид, макрогол (Опадрай 03F180011 білий) або гіпромелозу (оксипропілметилцелюлозу), титану діоксид, макрогол 6000 (поліетиленгліколь 600) Опис:
Круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На поперечному розрізі – ядро білого чи майже білого кольору.
Форма випуску:
Пігулки, вкриті плівковою оболонкою 10 мг. 10 або 25 таблеток у контурне коміркове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 5 (по 10 таблеток) або 2 (по 25 таблеток) контурних коміркових упаковки з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.
Або 50 таблеток в банку полімерну з поліпропілену з кришкою натягується з поліетилену високого тиску або в банку полімерну з поліетилену низького тиску з кришкою низького тиску, що натягується з поліетилену, або з кришкою нагвинчується з поліетилену низького тиску, разом з інструкцією по застосуванню в пачку з картону.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до бісопрололу або до будь-якого компонента препарату (див. розділ «Склад»);
Гостра серцева недостатність, хронічна серцева недостатність на стадії декомпенсації, що вимагає проведення інотропної терапії;
Кардіогенний шок;
Атріовентрикулярна (AV) блокада II та III ступеня, без електрокардіостимулятора; - синоатріальна блокада;
Синдром слабкості синусового вузла;
Виражена брадикардія (ЧСС менше 60 уд/хв);
Виражена гіпотензія (систолічний артеріальний тиск (АТ) менше 100 мм рт.ст., особливо при інфаркті міокарда);
Тяжкі форми бронхіальної астми;
Виражені порушення периферичного артеріального кровообігу або синдрому Рейно; - метаболічний ацидоз;
Феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів);
Спадкова непереносимість лактози, фруктози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція;
Вік до 18 років (недостатньо даних щодо ефективності та безпеки у цієї вікової групи).
З обережністю
Проведення десенсибілізуючої терапії, алергічні реакції в анамнезі, стенокардія Принцметалу, гіпертиреоз, цукровий діабет 1 типу та цукровий діабет із значними коливаннями концентрації глюкози в крові, AV блокада І ступеня, тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну (КК)) менше , тяжкі порушення функції печінки, псоріаз, рестриктивна кардіоміопатія, вроджені вади серця або порок клапана серця з вираженими гемодинамічними порушеннями, ХСН з інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців, порушення периферичного кровообігу, загальна анестезія, тяжкі форми хронічної обструктивності дієта.
Дозування10 мг
Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія;
Ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стабільної стенокардії;
Хронічна серцева недостатність.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиНа ефективність та переносимість бісопрололу може вплинути одночасний прийом інших лікарських засобів. Така взаємодія може відбуватися також у тих випадках, коли два лікарські засоби прийняті через короткий проміжок часу. Лікаря необхідно проінформувати про прийом інших лікарських засобів, навіть у разі їхнього прийому без призначення лікаря (тобто препарати безрецептурної відпустки).
Комбінації, що не рекомендуються.
Лікування хронічної серцевої недостатності
Антиаритмічні препарати І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV провідність та скорочувальну здатність серця.
Всі показання до застосування препарату
Блокатори «повільних» кальцієвих каналів (БМКК) типу верапамілу і меншою мірою дилтіазему, при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до зниження скорочувальної здатності міокарда та порушення AV провідності. Зокрема, внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтам, які приймають бета-адреноблокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та AV-блокади. Гіпотензивні засоби центральної дії (такі як клонідин, метилдопа, моксонідин, рилменідин) можуть призвести до ушкодження ЧСС та зниження серцевого викиду, а також до вазодилатації внаслідок зниження центрального симпатичного тонусу. Різка відміна, особливо до відміни бета-адреноблокаторів, може збільшити ризик розвитку «рикошетної» артеріальної гіпертензії.
Комбінації, що потребують особливої обережності.
Лікування артеріальної гіпертензії та стенокардії
Антиаритмічні засоби І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV провідність та скорочувальну здатність міокарда.
Усі показання до застосування препарату
Блокатори повільних кальцієвих каналів похідні дигідропіридину (наприклад, ніфедипін, фелодипін, амлодипін) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть збільшувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії. У пацієнтів із ХСН не можна виключити ризик подальшого погіршення скорочувальної функції серця. Антиаритмічні засоби III класу (наприклад, аміодарон) можуть посилювати порушення AV провідності.
Дія бета-адреноблокаторів для місцевого застосування (наприклад, краплі очей для лікування глаукоми) може посилювати системні ефекти бісопрололу (зниження АТ, урідження ЧСС).
Парасимпатоміметики при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV провідності та збільшити ризик розвитку брадикардії.
Гіпоглікемічна дія інсуліну або гіпоглікемічних засобів для внутрішнього прийому може посилюватися. Ознаки гіпоглікемії – зокрема тахікардія – можуть маскуватись або пригнічуватися. Подібні взаємодії є більш ймовірними при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів.
Засоби для проведення загальної анестезії можуть збільшувати ризик кардіодепресивної дії, що призводить до артеріальної гіпотензії (див. розділ «Особливі вказівки»).
Серцеві глікозиди при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до збільшення часу проведення імпульсу та, таким чином, до розвитку брадикардії. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ) можуть знижувати гіпотензивний ефект бісопрололу.
Одночасне застосування бісопрололу з бета-адреноміметиками (наприклад, ізопреналін, добутамін) може призводити до зниження ефекту обох препаратів.
Поєднання бісопрололу з адреноміметиками, що впливають на бета- та альфаадренорецептори (наприклад, норепінефрин, епінефрин) може посилювати вазоконстрикторні ефекти цих засобів, що виникають за участю альфаадренорецепторів, що призводить до підвищення артеріального тиску. Подібні взаємодії є більш ймовірними при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів.
Антигіпертензивні засоби, як і інші засоби з можливим антигіпертензивним ефектом (наприклад, трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазини) можуть посилювати гіпотензивний ефект бісопрололу. Мефлохін при одночасному застосуванні з бісопрололом може збільшувати ризик брадикардії.
Інгібітори МАО (за винятком інгібіторів МАО) можуть посилювати гіпотензивний ефект бета-адреноблокаторів. Одночасне застосування може призвести до розвитку гіпертонічного кризу.
ПередозуванняСимптоми
Найчастіші симптоми передозування: AV блокада, виражена брадикардія, виражене зниження артеріального тиску, бронхоспазм, гостра серцева недостатність та гіпоглікемія. Чутливість до одноразового прийому високої дози бісопрололу сильно варіює серед окремих пацієнтів і, ймовірно, пацієнти з ХСН мають високу чутливість.
Лікування
При виникненні передозування насамперед необхідно припинити прийом препарату та розпочати підтримуючу симптоматичну терапію. При вираженій брадикардії: внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, з обережністю можна ввести засіб, що має позитивну хронотропну дію. Іноді може бути потрібна тимчасова постановка штучного водія ритму. При вираженому зниженні АТ: внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів та вазопресорних препаратів. При AV блокаді: пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом, та отримувати лікування бета-адреноміметиками, такими як епінефрин. У разі потреби – постановка штучного водія ритму. При загостренні перебігу ХСН: внутрішньовенне введення діуретиків, препаратів з позитивним інотропним ефектом та вазодилататорів. При бронхоспазму: призначення бронходилататорів, у тому числі бета2-адреноміметиків та/або амінофіліну. При гіпоглікемії: внутрішньовенне введення декстрози (глюкози)
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Бета1-адреноблокатор селективний
Код АТХ: С07АВ07
Фармакодинаміка:
Селективний бета1-адреноблокатор без власної симпатоміметичної активності; має антигіпертензивну, антиангінальну та антиаритмічну дію. Блокуючи в невисоких дозах бета1-адренорецептори серця, зменшує стимульоване катехоламінами утворення циклічного аденозинмонофосфату з аденозинтрифосфату, знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію (Са2+), чинить негативно хроно-, дромо-, батмо- і іно провідність та збудливість, знижує скоротливість міокарда).
Загальний периферичний судинний опір на початку застосування бісопрололу в перші 24 години збільшується (в результаті реципрокного зростання активності альфаадренорецепторів та усунення стимуляції бета2-адренорецепторів), яке через 1-3 доби повертається до вихідного, а при тривалому застосуванні знижується.
Антигіпертензивний ефект пов'язаний зі зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичної стимуляції периферичних судин, зниженням активності ренінангіотензин-альдостеронової системи (РААС) (має більше значення для пацієнтів з вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості барорецепторів дуги аорти (не відбувається посилення артеріального тиску) та впливом на центральну нервову систему. При артеріальній гіпертензії антигіпертензивний ефект настає через 2-5 днів, стабільна дія – через 1-2 місяці.
Антиангінальний ефект обумовлений зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок урідження ЧСС та зниження скоротливості, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку та збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищувати потребу в кисні, особливо у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН).
На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, при застосуванні в середніх терапевтичних дозах, надає менш виражений вплив на органи, що містять бета2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів та матки) і іонів натрію (Na+) в організмі. При застосуванні у високих дозах чинить блокуючий ефект на обидва підтипи бета-адренорецепторів.
Фармакокінетика:
Всмоктування
Бісопролол майже повністю (більше 90%) всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Його біодоступність через незначну метаболізацію «при первинному проходженні» через печінку (на рівні приблизно 10 %) становить близько 90 % після прийому внутрішньо. Їда не впливає на абсорбцію. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 2-3 години.
Розподіл
Зв'язок із білками плазми крові – близько 30 %. Об'єм розподілу – 3,5 л/кг. Проникність через гематоенцефалічний бар'єр та плацентарний бар'єр – низька.
Метаболізм
Бісопролол метаболізується окисним шляхом без подальшої кон'югації. Всі метаболіти мають сильну полярність (водоростворимі) і виводяться нирками. Основні метаболіти, які виявляються в плазмі крові та сечі, не виявляють фармакологічної активності. Дані, отримані в результаті експериментів з мікросомами печінки людини in vitro, показують, що бісопролол метаболізується насамперед за допомогою ізоферменту CYP3A4 (близько 95%), а ізофермент CYP2D6 відіграє лише незначну роль.
Виведення
Період напіввиведення з плазми становить 10-12 годин, забезпечує ефективність протягом 24 годин після прийому одноразової щоденної дози. Близько 98 % виводиться нирками, їх 50 % виводиться у незміненому вигляді (загальний кліренс – 15 л/ч); менше 2% – через кишечник із жовчю. Кліренс бісопрололу визначається рівновагою між виведенням нирками у незміненому вигляді (близько 50 %) та метаболізмом у печінці (близько 50 %) до метаболітів, які також виводяться нирками. Загальний кліренс приблизно 15 л/год.
Фармакокінетика бісопрололу є лінійною і не залежить від віку.
Оскільки виведення має місце у нирках та печінці однаково, пацієнтам з порушенням функції печінки або з нирковою недостатністю корекції дози не потрібно.
У пацієнтів з ХСН III функціонального класу за класифікацією NYHA було відзначено більш високий вміст бісопрололу у плазмі та збільшений період напіввиведення порівняно зі здоровими добровольцями.
Вагітність та годування груддюПри вагітності препарат слід рекомендувати до застосування тільки в тому випадку, якщо користь матері перевищує ризик розвитку побічних ефектів у плода та/або дитини. Як правило, бета-адреноблокатори знижують кровотік у плаценті та можуть впливати на розвиток плода. Слід відстежувати кровотік у плаценті та матці, а також спостерігати за зростанням та розвитком майбутньої дитини, та у разі появи небажаних явищ щодо вагітності та/або плоду, вживати альтернативних терапевтичних заходів. Слід ретельно обстежити новонародженого після пологів. У перші три дні життя можуть виникати симптоми брадикардії та гіпоглікемії.
Даних щодо виділення бісопрололу в грудне молоко немає. Тому прийом препарату не рекомендується жінкам під час годування груддю. Якщо прийом препарату в період лактації необхідний, грудне вигодовування слід припинити.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаЧастота розвитку побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до наступного: дуже часто > 1/10; часто > 1/100, < 1/10; нечасто > 1/1000, < 1/100; рідко > 1/10000, < 1/1000; дуже рідко < 1/10 000.
Центральна нервова система: часто: запаморочення, головний біль; рідко: непритомність.
Загальні порушення: часто: астенія (у пацієнтів із ХСН), підвищена стомлюваність*; нечасто: астенія (у пацієнтів із артеріальною гіпертензією чи стенокардією).
Психічні порушення: нечасто: депресія, безсоння; рідко: галюцинації, нічні кошмари.
З боку органу зору: рідко: зменшення сльозотечі (слід враховувати при носінні контактних лінз); дуже рідко: кон'юнктивіт.
Порушення слуху: з боку органу слуху: рідко: порушення слуху.
Серцево-судинна система: дуже часто: брадикардія (у пацієнтів з ХСН); часто: посилення симптомів перебігу ХСН (у пацієнтів із ХСН), відчуття похолодання або оніміння в кінцівках, виражене зниження артеріального тиску, особливо у пацієнтів з ХСН; нечасто: порушення AV провідності, брадикардія (у пацієнтів із артеріальною гіпертензією або стенокардією); посилення симптомів перебігу ХСН (у пацієнтів із артеріальною гіпертензією чи стенокардією), ортостатична гіпотензія.
З боку дихальної системи: нечасто: бронхоспазм у пацієнтів із бронхіальною астмою або обструкцією дихальних шляхів в анамнезі; рідко: алергічний риніт.
З боку системи травлення: часто: нудота, блювання, діарея, запор; Рідко: гепатит.
Порушення з боку кістково-м'язової системи: нечасто: м'язова слабкість, судоми м'язів.
З боку шкірних покривів: рідко: реакції підвищеної чутливості, такі як свербіж шкіри, висипання, гіперемія шкірних покривів; дуже рідко: алопеція. Бета-адреноблокатори можуть сприяти загостренню симптомів перебігу псоріазу або викликати псоріазоподібний висип.
Репродуктивна система: рідко: порушення потенції.
Лабораторні показники: рідко: підвищення концентрації тригліцеридів та активності «печінкових» трансаміназ у крові (аспартатамінотрансферази (АСТ), аланінамінотрансферази (АЛТ)).
* У пацієнтів з артеріальною гіпертензією або стенокардією особливо часто ці симптоми з'являються на початку курсу лікування. Зазвичай, ці явища носять легкий характер і проходять, як правило, протягом 1-2 тижнів після початку лікування.
особливі вказівкиНе припиняйте лікування препаратом різко і не змінюйте рекомендовану дозу без попередньої консультації з лікарем, оскільки це може призвести до тимчасового погіршення діяльності серця. Лікування не слід переривати раптово, особливо у пацієнтів з ІХС. Якщо припинення лікування необхідне, дозу слід знижувати поступово.
На початкових етапах лікування препаратом пацієнти потребують постійного спостереження. Препарат слід застосовувати з обережністю у таких випадках:
- тяжкі форми ХОЗЛ та неважкі форми бронхіальної астми;
- Цукровий діабет із значними коливаннями концентрації глюкози в крові: симптоми вираженого зниження концентрації глюкози (гіпоглікемії), такі як тахікардія, серцебиття або підвищена пітливість, можуть маскуватися;
- Сувора дієта;
- проведення десенсибілізуючої терапії;
- AV блокада І ступеня;
- Стенокардія Принцметалу;
- порушення периферичного артеріального кровообігу легкого та помірного ступеня (на початку терапії може виникнути посилення симптомів);
- Псоріаз (в т.ч. в анамнезі).
Дихальна система: при бронхіальній астмі або ХОЗЛ показано одночасне застосування бронходилатуючих засобів. У пацієнтів з бронхіальною астмою можливе підвищення резистентності дихальних шляхів, що потребує більш високої дози бета2-адреноміметиків. У пацієнтів з ХОЗЛ бісопролол, який призначається у комплексній терапії з метою лікування серцевої недостатності, слід починати з найменшої можливої дози, а пацієнтів ретельно спостерігати на предмет появи нових симптомів (наприклад, задишки, непереносимості фізичних навантажень, кашлю).
Алергічні реакції: бета-адреноблокатори, включаючи бісопролол, можуть підвищувати чутливість до алергенів та тяжкість анафілактичних реакцій через послаблення адренергічної компенсаторної регуляції під дією бета-адреноблокаторів. Терапія епінефрином (адреналіном) який завжди дає очікуваний терапевтичний ефект.
Загальна анестезія: при проведенні загальної анестезії слід враховувати ризик блокади бета-адренорецепторів. Якщо необхідно припинити терапію бісопрололом перед хірургічним втручанням, це слід робити поступово та завершувати за 48 годин до проведення загальної анестезії. Потрібно попередити лікаря анестезіолога про те, що Ви приймаєте бісопролол.
Феохромоцитома: у пацієнтів з пухлиною надниркових залоз (феохромоцитомою) бісопролол може бути призначений тільки на фоні застосування альфа-адреноблокаторів.
Гіпертиреоз: при лікуванні бісопрололом симптоми гіперфункції щитовидної залози можуть маскуватися.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами
Препарат не впливає на здатність керувати автотранспортом згідно з результатами дослідження у пацієнтів з ІХС. Однак, внаслідок індивідуальних реакцій, здатність керувати автотранспортом або працювати з технічно складними механізмами може бути порушена. На це слід звернути особливу увагу на початку лікування після зміни дози (у зв'язку з можливістю розвитку запаморочення).
Умови зберіганняЗберігати у захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С. Зберігати у місцях, недоступних для дітей.
Спосіб застосування та дозиПрепарат слід приймати один раз на добу з невеликою кількістю рідини, проковтуючи цілком у першій половині дня незалежно від часу їди. Таблетки не слід розжовувати або розтирати на порошок. У всіх випадках режим прийому та дозу підбирає лікар кожному пацієнту індивідуально, зокрема, враховуючи ЧСС та стан пацієнта.
При артеріальній гіпертензії та ішемічній хворобі серця для профілактики нападів стабільної стенокардії початкова доза препарату становить 5 мг на добу. При необхідності дозу можна збільшити до 10 мг на добу. Максимальна добова доза – 20 мг на добу.
При хронічній серцевій недостатності стандартна схема лікування включає застосування інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) або антагоністів рецепторів ангіотензину II (у разі непереносимості інгібіторів АПФ), бета-адреноблокаторів, діуретиків та факультативно серцевих глікозидів.
Початок лікування ХСН бісопрололом потребує обов'язкового проведення спеціальної фази титрування та регулярного лікарського контролю. Попередньою умовою лікування бісопрололом є стабільна хронічна серцева недостатність без ознак загострення. Лікування ХСН препаратом починається відповідно до наступної схеми титрування. У цьому може знадобитися індивідуальна адаптація залежно від цього, наскільки добре пацієнт переносить призначену дозу, тобто. дозу можна збільшувати лише у тому випадку, якщо попередня доза добре переносилася. Для забезпечення вказаного нижче режиму дозування за необхідності застосування бісопрололу в дозах 1,25 мг, 2,5 мг і 3,75 мг слід призначати лікарські препарати бісопрололу інших виробників у лікарській формі «таблетки 2,5 мг» з ризиком або «таблетки 5 мг » з хрестоподібною ризикою. Початкова доза, що рекомендується, становить 1,25 мг один раз на день. Залежно від індивідуальної переносимості дозу слід поступово підвищувати до 2,5 мг, 3,75 мг, 5 мг, 7,5 мг та 10 мг 1 раз на день. Кожне подальше збільшення дози повинно здійснюватись не менше ніж через два тижні. Якщо збільшення дози препарату погано переноситься пацієнтом, можливе зниження дози. Максимально рекомендована доза препарату при лікуванні ХСН становить 10 мг один раз на день. Під час титрування рекомендується регулярний контроль АТ, ЧСС та ступеня вираженості симптомів ХСН. Посилення симптомів перебігу ХСН можливе вже з першого дня застосування препарату. Якщо пацієнт погано переносить максимально рекомендовану дозу, слід розглянути можливість поступового зниження дози. Під час або після фази титрування можуть виникнути тимчасове погіршення перебігу ХСН, артеріальна гіпотензія або брадикардія. У цьому випадку рекомендується передусім провести корекцію доз препаратів супутньої терапії. Також може знадобитися тимчасове зниження дози препарату або його відміна. Після стабілізації стану пацієнта слід провести повторне титрування дози або продовжити лікування.
Тривалість лікування при всіх показаннях до застосування
Лікування бісопрололом зазвичай є тривалою терапією.
Порушення функції нирок або печінки
При порушенні функції печінки або нирок легкого або помірного ступеня зазвичай не потрібно коригувати дозу. При тяжких порушеннях функції нирок (КК менше 20 мл/хв) або тяжких порушеннях функції печінки максимальна добова доза становить 10 мг. Збільшення дози у таких пацієнтів має здійснюватись з особливою обережністю.
Літні пацієнти
Корекція дози не потрібна.
Діти
Оскільки немає достатньої кількості даних щодо застосування препарату у дітей, не рекомендується призначати дітям до 18 років.
Наразі недостатньо даних щодо застосування бісопрололу у пацієнтів з ХСН, пов'язаною з цукровим діабетом 1 типу, тяжкими порушеннями функції нирок та/або печінки, рестриктивною кардіоміопатією, вродженими вадами серця або вадами клапана серця з вираженими гемодинамічними порушеннями. Також досі не було отримано достатньо даних щодо пацієнтів із ХСН з інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців (див. розділ «З обережністю»).
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Бисопролол Велфарм таб п/п/об 10мг 50 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина: 1 таблетка містить
: бісопрололу фумарат – 10,0 мг ; , кросповідон (колідон ЦЛ, колідон CL-M), магнію стеарат; Склад оболонки: [суха суміш для плівкового покриття, що містить гіпромелозу, титану діоксид, макрогол (Опадрай 03F180011 білий) або гіпромелозу (оксипропілметилцелюлозу), титану діоксид, макрогол 6000 (поліетиленгліколь 600) Опис:
Круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На поперечному розрізі – ядро білого чи майже білого кольору.
Форма випуску:
Пігулки, вкриті плівковою оболонкою 10 мг. 10 або 25 таблеток у контурне коміркове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 5 (по 10 таблеток) або 2 (по 25 таблеток) контурних коміркових упаковки з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.
Або 50 таблеток в банку полімерну з поліпропілену з кришкою натягується з поліетилену високого тиску або в банку полімерну з поліетилену низького тиску з кришкою низького тиску, що натягується з поліетилену, або з кришкою нагвинчується з поліетилену низького тиску, разом з інструкцією по застосуванню в пачку з картону.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до бісопрололу або до будь-якого компонента препарату (див. розділ «Склад»);
Гостра серцева недостатність, хронічна серцева недостатність на стадії декомпенсації, що вимагає проведення інотропної терапії;
Кардіогенний шок;
Атріовентрикулярна (AV) блокада II та III ступеня, без електрокардіостимулятора; - синоатріальна блокада;
Синдром слабкості синусового вузла;
Виражена брадикардія (ЧСС менше 60 уд/хв);
Виражена гіпотензія (систолічний артеріальний тиск (АТ) менше 100 мм рт.ст., особливо при інфаркті міокарда);
Тяжкі форми бронхіальної астми;
Виражені порушення периферичного артеріального кровообігу або синдрому Рейно; - метаболічний ацидоз;
Феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів);
Спадкова непереносимість лактози, фруктози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція;
Вік до 18 років (недостатньо даних щодо ефективності та безпеки у цієї вікової групи).
З обережністю
Проведення десенсибілізуючої терапії, алергічні реакції в анамнезі, стенокардія Принцметалу, гіпертиреоз, цукровий діабет 1 типу та цукровий діабет із значними коливаннями концентрації глюкози в крові, AV блокада І ступеня, тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну (КК)) менше , тяжкі порушення функції печінки, псоріаз, рестриктивна кардіоміопатія, вроджені вади серця або порок клапана серця з вираженими гемодинамічними порушеннями, ХСН з інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців, порушення периферичного кровообігу, загальна анестезія, тяжкі форми хронічної обструктивності дієта.
Дозування10 мг
Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія;
Ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стабільної стенокардії;
Хронічна серцева недостатність.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиНа ефективність та переносимість бісопрололу може вплинути одночасний прийом інших лікарських засобів. Така взаємодія може відбуватися також у тих випадках, коли два лікарські засоби прийняті через короткий проміжок часу. Лікаря необхідно проінформувати про прийом інших лікарських засобів, навіть у разі їхнього прийому без призначення лікаря (тобто препарати безрецептурної відпустки).
Комбінації, що не рекомендуються.
Лікування хронічної серцевої недостатності
Антиаритмічні препарати І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV провідність та скорочувальну здатність серця.
Всі показання до застосування препарату
Блокатори «повільних» кальцієвих каналів (БМКК) типу верапамілу і меншою мірою дилтіазему, при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до зниження скорочувальної здатності міокарда та порушення AV провідності. Зокрема, внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтам, які приймають бета-адреноблокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та AV-блокади. Гіпотензивні засоби центральної дії (такі як клонідин, метилдопа, моксонідин, рилменідин) можуть призвести до ушкодження ЧСС та зниження серцевого викиду, а також до вазодилатації внаслідок зниження центрального симпатичного тонусу. Різка відміна, особливо до відміни бета-адреноблокаторів, може збільшити ризик розвитку «рикошетної» артеріальної гіпертензії.
Комбінації, що потребують особливої обережності.
Лікування артеріальної гіпертензії та стенокардії
Антиаритмічні засоби І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV провідність та скорочувальну здатність міокарда.
Усі показання до застосування препарату
Блокатори повільних кальцієвих каналів похідні дигідропіридину (наприклад, ніфедипін, фелодипін, амлодипін) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть збільшувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії. У пацієнтів із ХСН не можна виключити ризик подальшого погіршення скорочувальної функції серця. Антиаритмічні засоби III класу (наприклад, аміодарон) можуть посилювати порушення AV провідності.
Дія бета-адреноблокаторів для місцевого застосування (наприклад, краплі очей для лікування глаукоми) може посилювати системні ефекти бісопрололу (зниження АТ, урідження ЧСС).
Парасимпатоміметики при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV провідності та збільшити ризик розвитку брадикардії.
Гіпоглікемічна дія інсуліну або гіпоглікемічних засобів для внутрішнього прийому може посилюватися. Ознаки гіпоглікемії – зокрема тахікардія – можуть маскуватись або пригнічуватися. Подібні взаємодії є більш ймовірними при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів.
Засоби для проведення загальної анестезії можуть збільшувати ризик кардіодепресивної дії, що призводить до артеріальної гіпотензії (див. розділ «Особливі вказівки»).
Серцеві глікозиди при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до збільшення часу проведення імпульсу та, таким чином, до розвитку брадикардії. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ) можуть знижувати гіпотензивний ефект бісопрололу.
Одночасне застосування бісопрололу з бета-адреноміметиками (наприклад, ізопреналін, добутамін) може призводити до зниження ефекту обох препаратів.
Поєднання бісопрололу з адреноміметиками, що впливають на бета- та альфаадренорецептори (наприклад, норепінефрин, епінефрин) може посилювати вазоконстрикторні ефекти цих засобів, що виникають за участю альфаадренорецепторів, що призводить до підвищення артеріального тиску. Подібні взаємодії є більш ймовірними при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів.
Антигіпертензивні засоби, як і інші засоби з можливим антигіпертензивним ефектом (наприклад, трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазини) можуть посилювати гіпотензивний ефект бісопрололу. Мефлохін при одночасному застосуванні з бісопрололом може збільшувати ризик брадикардії.
Інгібітори МАО (за винятком інгібіторів МАО) можуть посилювати гіпотензивний ефект бета-адреноблокаторів. Одночасне застосування може призвести до розвитку гіпертонічного кризу.
ПередозуванняСимптоми
Найчастіші симптоми передозування: AV блокада, виражена брадикардія, виражене зниження артеріального тиску, бронхоспазм, гостра серцева недостатність та гіпоглікемія. Чутливість до одноразового прийому високої дози бісопрололу сильно варіює серед окремих пацієнтів і, ймовірно, пацієнти з ХСН мають високу чутливість.
Лікування
При виникненні передозування насамперед необхідно припинити прийом препарату та розпочати підтримуючу симптоматичну терапію. При вираженій брадикардії: внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, з обережністю можна ввести засіб, що має позитивну хронотропну дію. Іноді може бути потрібна тимчасова постановка штучного водія ритму. При вираженому зниженні АТ: внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів та вазопресорних препаратів. При AV блокаді: пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом, та отримувати лікування бета-адреноміметиками, такими як епінефрин. У разі потреби – постановка штучного водія ритму. При загостренні перебігу ХСН: внутрішньовенне введення діуретиків, препаратів з позитивним інотропним ефектом та вазодилататорів. При бронхоспазму: призначення бронходилататорів, у тому числі бета2-адреноміметиків та/або амінофіліну. При гіпоглікемії: внутрішньовенне введення декстрози (глюкози)
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Бета1-адреноблокатор селективний
Код АТХ: С07АВ07
Фармакодинаміка:
Селективний бета1-адреноблокатор без власної симпатоміметичної активності; має антигіпертензивну, антиангінальну та антиаритмічну дію. Блокуючи в невисоких дозах бета1-адренорецептори серця, зменшує стимульоване катехоламінами утворення циклічного аденозинмонофосфату з аденозинтрифосфату, знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію (Са2+), чинить негативно хроно-, дромо-, батмо- і іно провідність та збудливість, знижує скоротливість міокарда).
Загальний периферичний судинний опір на початку застосування бісопрололу в перші 24 години збільшується (в результаті реципрокного зростання активності альфаадренорецепторів та усунення стимуляції бета2-адренорецепторів), яке через 1-3 доби повертається до вихідного, а при тривалому застосуванні знижується.
Антигіпертензивний ефект пов'язаний зі зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичної стимуляції периферичних судин, зниженням активності ренінангіотензин-альдостеронової системи (РААС) (має більше значення для пацієнтів з вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості барорецепторів дуги аорти (не відбувається посилення артеріального тиску) та впливом на центральну нервову систему. При артеріальній гіпертензії антигіпертензивний ефект настає через 2-5 днів, стабільна дія – через 1-2 місяці.
Антиангінальний ефект обумовлений зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок урідження ЧСС та зниження скоротливості, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку та збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищувати потребу в кисні, особливо у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН).
На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, при застосуванні в середніх терапевтичних дозах, надає менш виражений вплив на органи, що містять бета2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів та матки) і іонів натрію (Na+) в організмі. При застосуванні у високих дозах чинить блокуючий ефект на обидва підтипи бета-адренорецепторів.
Фармакокінетика:
Всмоктування
Бісопролол майже повністю (більше 90%) всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Його біодоступність через незначну метаболізацію «при первинному проходженні» через печінку (на рівні приблизно 10 %) становить близько 90 % після прийому внутрішньо. Їда не впливає на абсорбцію. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 2-3 години.
Розподіл
Зв'язок із білками плазми крові – близько 30 %. Об'єм розподілу – 3,5 л/кг. Проникність через гематоенцефалічний бар'єр та плацентарний бар'єр – низька.
Метаболізм
Бісопролол метаболізується окисним шляхом без подальшої кон'югації. Всі метаболіти мають сильну полярність (водоростворимі) і виводяться нирками. Основні метаболіти, які виявляються в плазмі крові та сечі, не виявляють фармакологічної активності. Дані, отримані в результаті експериментів з мікросомами печінки людини in vitro, показують, що бісопролол метаболізується насамперед за допомогою ізоферменту CYP3A4 (близько 95%), а ізофермент CYP2D6 відіграє лише незначну роль.
Виведення
Період напіввиведення з плазми становить 10-12 годин, забезпечує ефективність протягом 24 годин після прийому одноразової щоденної дози. Близько 98 % виводиться нирками, їх 50 % виводиться у незміненому вигляді (загальний кліренс – 15 л/ч); менше 2% – через кишечник із жовчю. Кліренс бісопрололу визначається рівновагою між виведенням нирками у незміненому вигляді (близько 50 %) та метаболізмом у печінці (близько 50 %) до метаболітів, які також виводяться нирками. Загальний кліренс приблизно 15 л/год.
Фармакокінетика бісопрололу є лінійною і не залежить від віку.
Оскільки виведення має місце у нирках та печінці однаково, пацієнтам з порушенням функції печінки або з нирковою недостатністю корекції дози не потрібно.
У пацієнтів з ХСН III функціонального класу за класифікацією NYHA було відзначено більш високий вміст бісопрололу у плазмі та збільшений період напіввиведення порівняно зі здоровими добровольцями.
Вагітність та годування груддюПри вагітності препарат слід рекомендувати до застосування тільки в тому випадку, якщо користь матері перевищує ризик розвитку побічних ефектів у плода та/або дитини. Як правило, бета-адреноблокатори знижують кровотік у плаценті та можуть впливати на розвиток плода. Слід відстежувати кровотік у плаценті та матці, а також спостерігати за зростанням та розвитком майбутньої дитини, та у разі появи небажаних явищ щодо вагітності та/або плоду, вживати альтернативних терапевтичних заходів. Слід ретельно обстежити новонародженого після пологів. У перші три дні життя можуть виникати симптоми брадикардії та гіпоглікемії.
Даних щодо виділення бісопрололу в грудне молоко немає. Тому прийом препарату не рекомендується жінкам під час годування груддю. Якщо прийом препарату в період лактації необхідний, грудне вигодовування слід припинити.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаЧастота розвитку побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до наступного: дуже часто > 1/10; часто > 1/100, < 1/10; нечасто > 1/1000, < 1/100; рідко > 1/10000, < 1/1000; дуже рідко < 1/10 000.
Центральна нервова система: часто: запаморочення, головний біль; рідко: непритомність.
Загальні порушення: часто: астенія (у пацієнтів із ХСН), підвищена стомлюваність*; нечасто: астенія (у пацієнтів із артеріальною гіпертензією чи стенокардією).
Психічні порушення: нечасто: депресія, безсоння; рідко: галюцинації, нічні кошмари.
З боку органу зору: рідко: зменшення сльозотечі (слід враховувати при носінні контактних лінз); дуже рідко: кон'юнктивіт.
Порушення слуху: з боку органу слуху: рідко: порушення слуху.
Серцево-судинна система: дуже часто: брадикардія (у пацієнтів з ХСН); часто: посилення симптомів перебігу ХСН (у пацієнтів із ХСН), відчуття похолодання або оніміння в кінцівках, виражене зниження артеріального тиску, особливо у пацієнтів з ХСН; нечасто: порушення AV провідності, брадикардія (у пацієнтів із артеріальною гіпертензією або стенокардією); посилення симптомів перебігу ХСН (у пацієнтів із артеріальною гіпертензією чи стенокардією), ортостатична гіпотензія.
З боку дихальної системи: нечасто: бронхоспазм у пацієнтів із бронхіальною астмою або обструкцією дихальних шляхів в анамнезі; рідко: алергічний риніт.
З боку системи травлення: часто: нудота, блювання, діарея, запор; Рідко: гепатит.
Порушення з боку кістково-м'язової системи: нечасто: м'язова слабкість, судоми м'язів.
З боку шкірних покривів: рідко: реакції підвищеної чутливості, такі як свербіж шкіри, висипання, гіперемія шкірних покривів; дуже рідко: алопеція. Бета-адреноблокатори можуть сприяти загостренню симптомів перебігу псоріазу або викликати псоріазоподібний висип.
Репродуктивна система: рідко: порушення потенції.
Лабораторні показники: рідко: підвищення концентрації тригліцеридів та активності «печінкових» трансаміназ у крові (аспартатамінотрансферази (АСТ), аланінамінотрансферази (АЛТ)).
* У пацієнтів з артеріальною гіпертензією або стенокардією особливо часто ці симптоми з'являються на початку курсу лікування. Зазвичай, ці явища носять легкий характер і проходять, як правило, протягом 1-2 тижнів після початку лікування.
особливі вказівкиНе припиняйте лікування препаратом різко і не змінюйте рекомендовану дозу без попередньої консультації з лікарем, оскільки це може призвести до тимчасового погіршення діяльності серця. Лікування не слід переривати раптово, особливо у пацієнтів з ІХС. Якщо припинення лікування необхідне, дозу слід знижувати поступово.
На початкових етапах лікування препаратом пацієнти потребують постійного спостереження. Препарат слід застосовувати з обережністю у таких випадках:
- тяжкі форми ХОЗЛ та неважкі форми бронхіальної астми;
- Цукровий діабет із значними коливаннями концентрації глюкози в крові: симптоми вираженого зниження концентрації глюкози (гіпоглікемії), такі як тахікардія, серцебиття або підвищена пітливість, можуть маскуватися;
- Сувора дієта;
- проведення десенсибілізуючої терапії;
- AV блокада І ступеня;
- Стенокардія Принцметалу;
- порушення периферичного артеріального кровообігу легкого та помірного ступеня (на початку терапії може виникнути посилення симптомів);
- Псоріаз (в т.ч. в анамнезі).
Дихальна система: при бронхіальній астмі або ХОЗЛ показано одночасне застосування бронходилатуючих засобів. У пацієнтів з бронхіальною астмою можливе підвищення резистентності дихальних шляхів, що потребує більш високої дози бета2-адреноміметиків. У пацієнтів з ХОЗЛ бісопролол, який призначається у комплексній терапії з метою лікування серцевої недостатності, слід починати з найменшої можливої дози, а пацієнтів ретельно спостерігати на предмет появи нових симптомів (наприклад, задишки, непереносимості фізичних навантажень, кашлю).
Алергічні реакції: бета-адреноблокатори, включаючи бісопролол, можуть підвищувати чутливість до алергенів та тяжкість анафілактичних реакцій через послаблення адренергічної компенсаторної регуляції під дією бета-адреноблокаторів. Терапія епінефрином (адреналіном) який завжди дає очікуваний терапевтичний ефект.
Загальна анестезія: при проведенні загальної анестезії слід враховувати ризик блокади бета-адренорецепторів. Якщо необхідно припинити терапію бісопрололом перед хірургічним втручанням, це слід робити поступово та завершувати за 48 годин до проведення загальної анестезії. Потрібно попередити лікаря анестезіолога про те, що Ви приймаєте бісопролол.
Феохромоцитома: у пацієнтів з пухлиною надниркових залоз (феохромоцитомою) бісопролол може бути призначений тільки на фоні застосування альфа-адреноблокаторів.
Гіпертиреоз: при лікуванні бісопрололом симптоми гіперфункції щитовидної залози можуть маскуватися.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами
Препарат не впливає на здатність керувати автотранспортом згідно з результатами дослідження у пацієнтів з ІХС. Однак, внаслідок індивідуальних реакцій, здатність керувати автотранспортом або працювати з технічно складними механізмами може бути порушена. На це слід звернути особливу увагу на початку лікування після зміни дози (у зв'язку з можливістю розвитку запаморочення).
Умови зберіганняЗберігати у захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С. Зберігати у місцях, недоступних для дітей.
Спосіб застосування та дозиПрепарат слід приймати один раз на добу з невеликою кількістю рідини, проковтуючи цілком у першій половині дня незалежно від часу їди. Таблетки не слід розжовувати або розтирати на порошок. У всіх випадках режим прийому та дозу підбирає лікар кожному пацієнту індивідуально, зокрема, враховуючи ЧСС та стан пацієнта.
При артеріальній гіпертензії та ішемічній хворобі серця для профілактики нападів стабільної стенокардії початкова доза препарату становить 5 мг на добу. При необхідності дозу можна збільшити до 10 мг на добу. Максимальна добова доза – 20 мг на добу.
При хронічній серцевій недостатності стандартна схема лікування включає застосування інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) або антагоністів рецепторів ангіотензину II (у разі непереносимості інгібіторів АПФ), бета-адреноблокаторів, діуретиків та факультативно серцевих глікозидів.
Початок лікування ХСН бісопрололом потребує обов'язкового проведення спеціальної фази титрування та регулярного лікарського контролю. Попередньою умовою лікування бісопрололом є стабільна хронічна серцева недостатність без ознак загострення. Лікування ХСН препаратом починається відповідно до наступної схеми титрування. У цьому може знадобитися індивідуальна адаптація залежно від цього, наскільки добре пацієнт переносить призначену дозу, тобто. дозу можна збільшувати лише у тому випадку, якщо попередня доза добре переносилася. Для забезпечення вказаного нижче режиму дозування за необхідності застосування бісопрололу в дозах 1,25 мг, 2,5 мг і 3,75 мг слід призначати лікарські препарати бісопрололу інших виробників у лікарській формі «таблетки 2,5 мг» з ризиком або «таблетки 5 мг » з хрестоподібною ризикою. Початкова доза, що рекомендується, становить 1,25 мг один раз на день. Залежно від індивідуальної переносимості дозу слід поступово підвищувати до 2,5 мг, 3,75 мг, 5 мг, 7,5 мг та 10 мг 1 раз на день. Кожне подальше збільшення дози повинно здійснюватись не менше ніж через два тижні. Якщо збільшення дози препарату погано переноситься пацієнтом, можливе зниження дози. Максимально рекомендована доза препарату при лікуванні ХСН становить 10 мг один раз на день. Під час титрування рекомендується регулярний контроль АТ, ЧСС та ступеня вираженості симптомів ХСН. Посилення симптомів перебігу ХСН можливе вже з першого дня застосування препарату. Якщо пацієнт погано переносить максимально рекомендовану дозу, слід розглянути можливість поступового зниження дози. Під час або після фази титрування можуть виникнути тимчасове погіршення перебігу ХСН, артеріальна гіпотензія або брадикардія. У цьому випадку рекомендується передусім провести корекцію доз препаратів супутньої терапії. Також може знадобитися тимчасове зниження дози препарату або його відміна. Після стабілізації стану пацієнта слід провести повторне титрування дози або продовжити лікування.
Тривалість лікування при всіх показаннях до застосування
Лікування бісопрололом зазвичай є тривалою терапією.
Порушення функції нирок або печінки
При порушенні функції печінки або нирок легкого або помірного ступеня зазвичай не потрібно коригувати дозу. При тяжких порушеннях функції нирок (КК менше 20 мл/хв) або тяжких порушеннях функції печінки максимальна добова доза становить 10 мг. Збільшення дози у таких пацієнтів має здійснюватись з особливою обережністю.
Літні пацієнти
Корекція дози не потрібна.
Діти
Оскільки немає достатньої кількості даних щодо застосування препарату у дітей, не рекомендується призначати дітям до 18 років.
Наразі недостатньо даних щодо застосування бісопрололу у пацієнтів з ХСН, пов'язаною з цукровим діабетом 1 типу, тяжкими порушеннями функції нирок та/або печінки, рестриктивною кардіоміопатією, вродженими вадами серця або вадами клапана серця з вираженими гемодинамічними порушеннями. Також досі не було отримано достатньо даних щодо пацієнтів із ХСН з інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців (див. розділ «З обережністю»).
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Бисопролол Велфарм таб п/п/об 10мг 50 шт производится компанией ВЕЛФАРМ. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Бисопролол Велфарм таб п/п/об 10мг 50 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Бисопролол Велфарм таб п/п/об 10мг 50 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Бидоп кор таб 2.5мг 28 шт Бидоп кор таб 2.5мг 28 шт, Бидоп кор таб 2.5мг 56 шт Бидоп кор таб 2.5мг 56 шт, Бидоп таб 10мг 28 шт Бидоп таб 10мг 28 шт, Бидоп таб 10мг 56 шт Бидоп таб 10мг 56 шт, Бидоп таб 5мг 28 шт Бидоп таб 5мг 28 шт, Бидоп таб 5мг 56 шт Бидоп таб 5мг 56 шт, Бисогамма таб п/об пленочной 5мг 30 шт Бисогамма таб п/об пленочной 5мг 30 шт, Бисопролол алкалоид таб п/об пленочной 10мг 30 шт Бисопролол алкалоид таб п/об пленочной 10мг 30 шт, Бисопролол алкалоид таб п/об пленочной 2.5мг 30 шт Бисопролол алкалоид таб п/об пленочной 2.5мг 30 шт, Бисопролол алкалоид таб п/об пленочной 5мг 30 шт Бисопролол алкалоид таб п/об пленочной 5мг 30 шт, Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 30 шт авексима Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 30 шт авексима, Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 30 шт изварино фарма Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 30 шт изварино фарма, Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 50 шт озон Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 50 шт озон, Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 60 шт Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 60 шт, Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 60 шт вертекс Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 60 шт вертекс, Бисопролол таб п/об пленочной 2.5мг 30 шт Бисопролол таб п/об пленочной 2.5мг 30 шт, Бисопролол таб п/об пленочной 5мг 30 шт вертекс Бисопролол таб п/об пленочной 5мг 30 шт вертекс, Бисопролол таб п/об пленочной 5мг 50 шт озон Бисопролол таб п/об пленочной 5мг 50 шт озон, Бисопролол таб п/об пленочной 5мг 60 шт вертекс Бисопролол таб п/об пленочной 5мг 60 шт вертекс, Нипертен таб п/об пленочной 2.5мг 30 шт Нипертен таб п/об пленочной 2.5мг 30 шт, Нипертен таб п/об пленочной 5мг 30 шт Нипертен таб п/об пленочной 5мг 30 шт.
Пока нет комментариев