Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 30 шт авексима
Топ продаж
Суперцена
Бисопролол - це селективний бета1-адреноблокатор, який має антигіпертензивну, антиаритмічну та антиангінальну дію. Він знижує активність реніну у плазмі крові, зменшує потребу міокарда в кисні та урізає частоту серцевих скорочень. Бісопролол метаболізується окисним шляхом без подальшої кон'югації і виводиться з організму нирками та печінкою. Фармакокінетика бісопрололу є лінійною і не залежить від віку. Він є ефективним препаратом для лікування артеріальної гіпертензії, ангіни та аритмій серця.
Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 30 шт авексима инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
бісопрололу фумарат (у перерахунку на 100% речовину) – 10 мг;
допоміжні речовини:
целюлоза мікрокристалічна – 76 мг, лактози моногідрат – 40 мг, кукурудзяний крохмаль – 15 мг, магнію стеарат – 1,5 мг, кросповідон – 4,5 мг, кремнію діоксид колоїдний –3 мг;
оболонка: гіпромелоза – 1,8 мг, макрогол 4000 – 0,37 мг, титану діоксид – 0,65 мг, тальк – 0,18 мг.
Опис:
круглі, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На поперечному розрізі видно два шари – ядро майже білого кольору та плівкова оболонка.
Форма випуску:
Пігулки, вкриті плівковою оболонкою 10 мг.
По 10 таблеток у контурну коміркову упаковку.
По 30 таблеток у банку із полімерних матеріалів.
3 контурних осередкових упаковок або 1 банку з полімерних матеріалів з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону.
Протипоказання- підвищена чутливість до бісопрололу, компонентів препарату та інших бета-адреноблокаторів; - гостра серцева недостатність або ХСН у стадії декомпенсації, що вимагає проведення інотропної терапії;
- шок (у тому числі кардіогенний);
- набряк легенів;
- атріовентрикулярна блокада (AV) блокада ІІ-ІІІ ступеня, без електрокардіостимулятора;
- синоатріальна блокада;
- синдром слабкості синусового вузла;
- брадикардія (ЧСС менше 60 уд./хв.);
- тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск (АТ) 100 мм рт.ст.);
- тяжкі форми бронхіальної астми та хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ) в анамнезі;
- Виражені порушення периферичного кровообігу, синдром Рейно;
- метаболічний ацидоз;
- феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів);
- Одночасний прийом інгібіторів моноамінооксидази (МАО) (за винятком інгібіторів МАО типу B);
- вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); - непереносимість лактози, недостатність лактази або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції.
З обережністю
Проведення десенсибілізуючої терапії, стенокардія Принцметалу, гіпертиреоз, цукровий діабет 1 типу та цукровий діабет зі значними коливаннями концентрації глюкози в крові, AV блокада І ступеня, тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 20 мл/хв), виражені порушення псоріаз, рестриктивна кардіоміопатія, вроджені вади серця або вада клапана серця з вираженими гемодинамічними порушеннями, ХСН з інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців, строга дієта, депресія (у тому числі в анамнезі), літній вік.
Дозування10 мг
Показання до застосування- Артеріальна гіпертензія.
- Ішемічна хвороба серця (ІХС): профілактика нападів стабільної стенокардії.
- Хронічна серцева недостатність (ХСП).
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиНе рекомендовані комбінації
Антиаритмічні засоби І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн; флекаїнід, пропафенон) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV провідність та скорочувальну здатність серця.
Блокатори «повільних» кальцієвих каналів (БМКК) типу верапамілу і меншою мірою, дилтіазему, при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до зниження скорочувальної здатності міокарда та порушення AV провідності. Зокрема, внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтам, які приймають бета-адреноблокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та AV-блокади.
Гіпотензивні засоби центральної дії (такі як клонідин, метилдопа, моксонідин, рилменідин) можуть призвести до ушкодження ЧСС та зниження серцевого викиду, а також до вазодилатації внаслідок зниження центрального симпатичного тонусу. Різке скасування, особливо до відміни бета-адреноблокаторів, може збільшити ризик розвитку «рикошетної» артеріальної гіпертензії.
Комбінації, які потребують обережності
Антиаритмічні засоби III класу (наприклад, аміодарон) можуть посилювати порушення AV провідності.
Дія бета-адреноблокаторів для місцевого застосування (наприклад, краплі очей для лікування глаукоми) може посилювати системні ефекти бісопрололу (зниження АТ, урідження ЧСС).
Парасимпатоміметики при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV провідності та збільшувати ризик розвитку брадикардії.
Одночасне застосування препарату Бісопролол з бета-адреноміметиками (наприклад, ізопреналін, добутамін) може призводити до зниження ефекту обох препаратів.
Поєднання бісопрололу з адреноміметиками, що впливають на бета- та альфа-адренорецептори (наприклад, норепінефрин, епінефрин), може посилювати вазоконстрикторні ефекти цих засобів, що виникають за участю альфа-адренорецепторів, що призводить до підвищення артеріального тиску. Подібні взаємодії вірогідніші при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів.
Мефлохін при одночасному застосуванні з бісопрололом може збільшувати ризик брадикардії.
Алергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб, підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії у пацієнтів, які отримують бісопролол.
Йодосодержащіе рентгеноконтрастні діагностичні засоби для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій.
Фенітоїн при внутрішньовенному введенні, засоби для інгаляційної анестезії (похідні вуглеводнів) підвищують вираженість кардіодепресивної дії та ймовірність зниження артеріального тиску.
Ефективність інсуліну і гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо може змінюватися при лікуванні бісопрололом (маскує симптоми гіпоглікемії, що розвивається: тахікардію, підвищення артеріального тиску).
Кліренс лідокаїну та ксантинів (крім теофіліну) може знижуватися у зв'язку з можливим підвищенням їх концентрації в плазмі крові, особливо у пацієнтів з початково підвищеним кліренсом теофіліну під впливом куріння.
Антигіпертензивний ефект послаблюють нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) (затримка іонів натрію та блокада синтезу простагландинів нирками), глюкокортикостероїди та естрогени (затримка іонів натрію).
Серцеві глікозиди, метилдопа, резерпін та гуанфацин, блокатори «повільних» кальцієвих каналів (верапаміл, дилтіазем), аміодарон та інші антиаритмічні засоби підвищують ризик розвитку або посилення брадикардії, AV блокади, зупинки серця та серцевої недостатності.
Ніфедипін може призводити до значного зниження артеріального тиску.
Діуретики, клонідин, симпатолітики, гідралазин та інші гіпотензивні засоби можуть призвести до надмірного зниження артеріального тиску.
Дія недеполяризуючих міорелаксантів та антикоагулянтний ефект кумаринів у період лікування бісопрололом може подовжуватися.
Трициклічні та тетрациклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики), етанол, седативні та снодійні засоби посилюють пригнічення центральної нервової системи.
Не рекомендується одночасне застосування з інгібіторами МАО (за винятком інгібіторів МАО) внаслідок значного посилення антигіпертензивної дії.
Одночасне застосування може призвести до розвитку гіпертонічного кризу.
Перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО та бісопрололу має становити не менше 14 днів.
Негідровані алкалоїди ріжків підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу.
Ерготамін підвищує ризик розвитку порушення периферичного кровообігу.
Сульфасалазин підвищує концентрацію бісопрололу у плазмі крові.
Рифампіцин вкорочує період напіввиведення бісопрололу.
ПередозуванняСимптоми: аритмія, шлуночкова екстрасистолія, виражена брадикардія, AV блокада, виражене зниження артеріального тиску, гостра серцева недостатність, гіпоглікемія, акроціаноз, утруднення дихання, бронхоспазм, запаморочення, непритомність, судоми.
Лікування: при виникненні передозування передусім треба припинити прийом препарату, провести промивання шлунка, призначити адсорбуючі засоби, провести симптоматичну терапію.
При вираженій брадикардії – внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, з обережністю можна ввести засіб, що має позитивну хронотропну дію. Іноді може бути потрібна тимчасова постановка штучного водія ритму.
При вираженому зниженні АТ - внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів та вазопресорів.
При гіпоглікемії може бути показано внутрішньовенне введення декстрози (глюкози).
При AV блокаді: пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом, та отримувати лікування бета-адреноміметиками, такими як епінефрин. У разі потреби – постановка штучного водія ритму.
При загостренні перебігу ХСН внутрішньовенне введення діуретиків, препаратів з позитивним інотропним ефектом, а також вазодилататорів.
При бронхоспазму – призначення бронходилататорів, у тому числі бета 2 - адреноміметиків та/або амінофіліну.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
бета 1-адреноблокатор селективний.
Фармакодинаміка:
Бісопролол - селективний бета1 - адреноблокатор, без власної симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючу дію. Бісопролол знижує активність реніну у плазмі крові, зменшує потребу міокарда в кисні, уріжає частоту серцевих скорочень (ЧСС). Чинить антигіпертензивну, антиаритмічну та антиангінальну дію.
Блокуючи в невисоких дозах бета 1 - адренорецептори серця, зменшує стимульоване катехоламінами утворення циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) з аденозинтрифосфату (АТФ), знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію, пригнічує всі функції серця, знижує атріовентрікулярну (AV).
При перевищенні терапевтичної дози має бета2 - адреноблокуючу дію. Загальний периферичний судинний опір на початку застосування препарату, у перші 24 години, збільшується (внаслідок реципрокного зростання активності альфа-адренорецепторів та усунення стимуляції бета2-адренорецепторів), через 1-3 доби повертається до вихідного значення, а при тривалому застосуванні – знижується.
Антигіпертензивний ефект пов'язаний зі зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичної стимуляції периферичних судин, зниженням активності симпатоадреналової системи (САС) (має велике значення для пацієнтів з вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості у відповідь на зниження артеріального тиску (АТ) та впливом на центральну нервову систему . При артеріальній гіпертензії ефект розвивається через 2-5 днів, стабільна дія відзначається через 1-2 місяці.
Антиангінальний ефект обумовлений зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок зниження скоротливості та інших функцій міокарда, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку та збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищуватися потреба в кисні, особливо у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН).
При застосуванні в середніх терапевтичних дозах, на відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, менш виражений вплив на органи, що містять бета 2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів і матки); не викликає затримки іонів натрію в організмі; вираженість атерогенної дії не відрізняється від дії пропранололу.
Фармакокінетика:
Бісопролол майже повністю (більше 90 %) всмоктується у шлунково-кишковому тракті, прийом їжі не впливає на абсорбцію. Ефект первинного проходження через печінку незначний (на рівні 10-15%), що призводить до високої біодоступності (90%). Їда не впливає на біодоступність бісопрололу.
Бісопролол метаболізується окисним шляхом без подальшої кон'югації. Усі метаболіти мають сильну полярність і виводяться нирками. Основні метаболіти, які виявляються в плазмі крові та сечі, не виявляють фармакологічної активності. Дані, отримані в результаті експериментів з мікросомами печінки людини in vitro, показують, що бісопролол метаболізується насамперед за допомогою ізоферменту CYP3A4 (близько 95 %), а ізофермент CYP2D6 відіграє лише незначну роль.
Зв'язок із білками плазми крові близько 30 %. Об'єм розподілу – 3,5 л/кг.
Загальний кліренс приблизно 15 л/год. Максимальна концентрація в плазмі визначається через
2-3 години. Проникність через гематоенцефалічний бар'єр та плацентарний бар'єр – низька.
Період напіввиведення із плазми крові (10-12 годин) забезпечує ефективність протягом 24 годин після прийому одноразової щоденної дози.
Бісопролол виводиться з організму двома шляхами, 50% дози метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів. Близько 98% виводиться нирками, їх 50% виводиться у незміненому вигляді; менше 2% - через кишечник (з жовчю).
Оскільки виведення має місце у нирках та печінці однаково, пацієнтам з порушенням функції печінки або з нирковою недостатністю корекції дози не потрібно. Фармакокінетика бісопрололу є лінійною і не залежить від віку.
У пацієнтів з ХСН плазмові концентрації бісопрололу вищі, а період напіввиведення більш тривалий порівняно зі здоровими добровольцями.
Відсутня інформація про фармакокінетику бісопрололу у пацієнтів з ХСН та одночасним порушенням функції печінки або нирок.
Вагітність та годування груддюБісопролол має фармакологічні ефекти, які можуть мати шкідливий вплив протягом вагітності та/або на плід або новонародженого. Зазвичай бета-адреноблокатори знижують плацентарну перфузію, що веде до уповільнення зростання плода, внутрішньоутробної загибелі плода, викиднів або передчасних пологів. У плода та новонародженої дитини можуть виникнути патологічні реакції (наприклад, гіпоглікемія, брадикардія, артеріальна гіпотензія).
Бісопролол не слід застосовувати при вагітності, застосування можливе у тому випадку, якщо користь для матері перевищує ризик розвитку побічних ефектів у плода та/або дитини. У тому випадку, коли лікування Бісопрололом розглядається як необхідне, слід проводити спостереження за матково-плацентарним кровотоком та внутрішньоутробним розвитком плода. У разі негативного впливу на вагітність або плід слід розглянути альтернативну терапію. Симптоми гіпоглікемії та брадикардії, як правило, виникають протягом перших 3 днів. Слід ретельно обстежити новонародженого після пологів.
Дані про виділення бісопрололу у грудне молоко відсутні. Тому при необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування необхідно припинити.
Умови відпустки з аптекВідпускають за рецептом.
Побічні явищаЧастота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до наступного (класифікація Всесвітньої організації охорони здоров'я):
дуже часто – не менше 10 %;
часто - не менше 1%, але менше 10%;
нечасто - не менше 0,1%, але менше 1%;
рідко - не менше 0,01%, але менше 0,1%;
дуже рідко - менше 0,01%, включаючи окремі повідомлення.
З боку серця та судин:
дуже часто – урідження ЧСС (брадикардія, особливо у пацієнтів із ХСН); відчуття серцебиття, часто – виражене зниження АТ (особливо у пацієнтів з ХСН), прояв ангіоспазму (посилення порушень периферичного кровообігу, відчуття холоду в кінцівках (парестезії); нечасто – порушення AV провідності (аж до розвитку повної поперечної блокади та зупинки серця), аритмія , ортостатична гіпотензія, посилення перебігу ХСН з розвитком периферичних набряків (набряклість кісточок, стоп; задишка), біль у грудях.З боку нервової
системи:
часто – запаморочення, головний біль, астенія, підвищена стомлюваність, порушення сну, депресія, неспокій;
рідко – сплутаність свідомості чи короткочасна втрата пам'яті, «кошмарні» сновидіння, галюцинації, міастенія, тремор, судоми м'язів. Зазвичай, ці явища носять легкий характер і проходять, як правило, протягом 1-2 тижнів, після початку лікування.
З боку органів чуття:
рідко – порушення зору, зменшення сльозовиділення (слід враховувати при носінні контактних лінз), шум у вухах, зниження слуху, біль у вусі;
дуже рідко – сухість та болючість очей, кон'юнктивіт, порушення смаку.
З боку дихальної системи:
нечасто – бронхоспазм у пацієнтів із бронхіальною астмою чи обструктивними захворюваннями дихальних шляхів;
рідко – алергічний риніт; закладеність носа.
З боку травної системи:
часто – нудота, блювання, діарея, запор, сухість слизової оболонки ротової порожнини, біль у тварині;
рідко – гепатит, підвищення активності ферментів печінки (аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази), підвищення концентрації білірубіну.
Порушення з боку опорно-рухового апарату:
нечасто – артралгія, біль у спині.
З боку сечостатевої системи:
дуже рідко – порушення потенції, ослаблення лібідо.
Лабораторні показники:
рідко – підвищення концентрації тригліцеридів у крові; в окремих випадках – тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія.
Алергічні реакції: рідко – свербіж шкіри, висипання, кропив'янка
З боку шкірних покривів:
рідко – підвищене потовиділення, гіперемія шкіри, екзантема, псоріазоподібні шкірні реакції;
дуже рідко – алопеція, бета-адреноблокатори можуть загострювати перебіг псоріазу.
Інші: синдром «скасування» (почастішання нападів стенокардії, підвищення артеріального тиску).
особливі вказівкиКонтроль за станом пацієнтів, які приймають препарат Бісопролол, повинен включати вимірювання ЧСС та АТ, проведення ЕКГ, визначення концентрації глюкози крові у пацієнтів із цукровим діабетом (1 раз на 4-5 міс.). У пацієнтів похилого віку рекомендується стежити за функцією нирок (1 раз на 4-5 місяців).
Слід навчити пацієнта методикою підрахунку ЧСС та проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 50 уд/хв.
Перед початком лікування рекомендується проводити дослідження функції зовнішнього дихання у пацієнтів із обтяженим бронхолегеневим анамнезом.
Пацієнтам, які мають контактні лінзи, слід враховувати, що на тлі лікування препаратом можливе зменшення продукції слізної рідини.
При застосуванні препарату Бісопролол у пацієнтів з феохромоцитомою є ризик розвитку парадоксальної артеріальної гіпертензії (якщо попередньо не досягнуто ефективної блокади альфа-адренорецепторів).
При тиреотоксикозі бісопролол може маскувати певні клінічні ознаки тиреотоксикозу (наприклад, тахікардію). Різка відміна препарату у пацієнтів з тиреотоксикозом протипоказана, оскільки здатна посилити симптоматику.
При цукровому діабеті може маскувати тахікардію, спричинену гіпоглікемією. На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію і не затримує відновлення концентрації глюкози в крові до нормального значення.
При одночасному застосуванні клонідину його прийом може бути припинено лише через кілька днів після відміни препарату
Бісопролол.
Можливе посилення вираженості реакції підвищеної чутливості та відсутність ефекту від звичайних доз епінефрину (адреналіну) на тлі обтяженого алергологічного анамнезу.
У разі потреби проведення планового хірургічного лікування препарат слід відмінити за 48 годин до проведення загальної анестезії. Якщо пацієнт прийняв препарат перед хірургічним втручанням, то йому слід підібрати лікарський засіб для загальної анестезії з мінімально негативною інотропною дією.
Реципрокну активацію блукаючого нерва можна усунути внутрішньовенним введенням атропіну (1-2 мг).
Лікарські засоби, які виснажують депо катехоламінів (в т. ч. резерпін), можуть посилити дію бета-адреноблокаторів, тому пацієнти, які приймають такі поєднання лікарських засобів, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря щодо виявлення вираженого зниження АТ або брадикардії.
Пацієнтам із бронхоспастичними захворюваннями можна з обережністю призначати кардіоселективні бета-адреноблокатори у разі непереносимості та/або неефективності інших гіпотензивних засобів. На тлі прийому бета-адреноблокаторів у пацієнтів із супутньою бронхіальною астмою може посилюватись опір дихальних шляхів. У разі перевищення дози препарату Бісопролол у таких пацієнтів виникає небезпека розвитку бронхоспазму.
У разі виявлення у пацієнтів наростаючої брадикардії (ЧСС менше 60 уд/хв.), вираженого зниження
АТ (систолічний АТ менше 100 мм рт.ст.), AV блокади, необхідно зменшити дозу або припинити лікування.
Рекомендується припинити терапію препаратом Бісопролол у разі розвитку депресії.
Не можна різко переривати лікування через небезпеку розвитку тяжких аритмій та інфаркту міокарда.
Скасування препарату проводять поступово, знижуючи дозу протягом 2 тижнів і більше (знижують дозу на 25% на 3-4 дні).
Слід скасовувати препарат перед дослідженням концентрації у крові та сечі катехоламінів, норметанефрину, ванілінміндальної кислоти, титрів антинуклеарних антитіл.
У курців ефективність бета-адреноблокаторів нижча.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з технікою, яка потребує підвищеної концентрації уваги
Застосування препарату Бісопролол не впливає на здатність керувати транспортними засобами згідно з результатами дослідження у пацієнтів з ІХС. Однак внаслідок індивідуальних реакцій здатність керувати транспортними засобами або працювати з технічно складними механізмами може бути порушена. На це слід звернути особливу увагу на початку лікування після зміни дози, а також при одночасному вживанні алкоголю.
Умови зберіганняЗберігати в сухому місці, захищеному від світла, при температурі не вище 25 градусів.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиПрепарат Бісопролол приймають внутрішньо, вранці натще, одноразово, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини. Таблетки не слід розжовувати або розтирати на порошок.
Лікування артеріальної гіпертензії та стенокардії
У всіх випадках режим прийому та дозування підбирає лікар кожному пацієнтові індивідуально, зокрема, враховуючи частоту серцевих скорочень та терапевтичну відповідь.
При артеріальній гіпертензії та ішемічній хворобі серця зазвичай початкова доза 5 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу збільшують до 10 мг один раз на добу.
При лікуванні артеріальної гіпертензії та стенокардії максимальна добова доза становить 20 мг 1 раз на добу. Можливий поділ добової дози на 2 прийоми.
Лікування стабільної хронічної серцевої недостатності
Стандартна схема лікування ХСН включає застосування інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) або антагоністів рецепторів ангіотензину II (у разі непереносимості інгібіторів АПФ), бета-адреноблокаторів, діуретиків та, факультативно, серцевих глікозів. Початок лікування ХСН препаратом Бісопролол потребує обов'язкового проведення спеціальної фази титрування та регулярного лікарського контролю.
Попередньою умовою для лікування Бісопрололу є стабільна хронічна серцева недостатність без ознак загострення.
Лікування ХСН препаратом Бісопролол починається відповідно до наступної схеми титрування. У цьому може знадобитися індивідуальна адаптація залежно від цього, наскільки добре пацієнт переносить призначену дозу, тобто. дозу можна збільшувати лише у тому випадку, якщо попередня доза добре переносилася.
Для забезпечення наведеного нижче режиму дозування можливе застосування препарату Бісопролол у лікарській формі: таблетки по 2,5 мг або таблетки по 5 мг.
Початкова доза, що рекомендується, становить 1,25 мг (1/2 таблетки по 2,5 мг) один раз на день. Залежно від індивідуальної переносимості дозу слід поступово підвищувати до 2,5 мг, 3,75 мг (1 1/2 таблетки по 2,5 мг), 7,5 мг (3 таблетки по 2,5 мг або 1 1/2 таблетки
Бісопрололу по 5 мг) та 10 мг 1 раз на день. Кожне подальше збільшення дози повинно здійснюватись не менше ніж через два тижні.
Якщо збільшення дози препарату погано переноситься пацієнтом, можливе зниження дози.
Максимальна доза рекомендована при ХСН становить 10 мг препарату Бісопролол 1 раз на день.
Під час титрування рекомендується регулярний контроль АТ, ЧСС та ступеня вираженості симптомів ХСН.
Посилення симптомів перебігу ХСН можливе вже з першого дня застосування препарату.
Якщо пацієнт погано переносить максимально рекомендовану дозу, можливе поступове зниження дози.
Під час або після фази титрування може виникнути тимчасове погіршення перебігу ХСН, артеріальна гіпотензія або брадикардія.
У цьому випадку рекомендується передусім провести корекцію доз препаратів супутньої терапії.
Також може знадобитися тимчасове зниження дози Бісопрололу або його відміна.
Після стабілізації стану пацієнта слід провести повторне титрування дози або продовжити лікування.
Особливі групи пацієнтів
Порушення функції нирок або печінки:
При порушенні функції печінки або нирок легкого або помірного ступеня зазвичай не потрібно коригувати дозу.
При тяжких порушеннях функції нирок (КК менше 20 мл/хв.) та у пацієнтів з тяжкими захворюваннями печінки максимальна добова доза становить 10 мг. Збільшення дози таких хворих має здійснюватися з особливою обережністю.
На даний час недостатньо даних щодо застосування препарату Бісопролол у пацієнтів з ХСН, пов'язаною з цукровим діабетом 1 типу, вираженими порушеннями функції нирок та/або печінки, рестриктивною кардіоміопатією, вродженими вадами серця або вадами серця з вираженими гемодинамічними порушеннями. Також досі не було отримано достатніх даних щодо пацієнтів із ХСН із інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 30 шт авексима инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
бісопрололу фумарат (у перерахунку на 100% речовину) – 10 мг;
допоміжні речовини:
целюлоза мікрокристалічна – 76 мг, лактози моногідрат – 40 мг, кукурудзяний крохмаль – 15 мг, магнію стеарат – 1,5 мг, кросповідон – 4,5 мг, кремнію діоксид колоїдний –3 мг;
оболонка: гіпромелоза – 1,8 мг, макрогол 4000 – 0,37 мг, титану діоксид – 0,65 мг, тальк – 0,18 мг.
Опис:
круглі, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На поперечному розрізі видно два шари – ядро майже білого кольору та плівкова оболонка.
Форма випуску:
Пігулки, вкриті плівковою оболонкою 10 мг.
По 10 таблеток у контурну коміркову упаковку.
По 30 таблеток у банку із полімерних матеріалів.
3 контурних осередкових упаковок або 1 банку з полімерних матеріалів з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону.
Протипоказання- підвищена чутливість до бісопрололу, компонентів препарату та інших бета-адреноблокаторів; - гостра серцева недостатність або ХСН у стадії декомпенсації, що вимагає проведення інотропної терапії;
- шок (у тому числі кардіогенний);
- набряк легенів;
- атріовентрикулярна блокада (AV) блокада ІІ-ІІІ ступеня, без електрокардіостимулятора;
- синоатріальна блокада;
- синдром слабкості синусового вузла;
- брадикардія (ЧСС менше 60 уд./хв.);
- тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск (АТ) 100 мм рт.ст.);
- тяжкі форми бронхіальної астми та хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ) в анамнезі;
- Виражені порушення периферичного кровообігу, синдром Рейно;
- метаболічний ацидоз;
- феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів);
- Одночасний прийом інгібіторів моноамінооксидази (МАО) (за винятком інгібіторів МАО типу B);
- вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); - непереносимість лактози, недостатність лактази або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції.
З обережністю
Проведення десенсибілізуючої терапії, стенокардія Принцметалу, гіпертиреоз, цукровий діабет 1 типу та цукровий діабет зі значними коливаннями концентрації глюкози в крові, AV блокада І ступеня, тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 20 мл/хв), виражені порушення псоріаз, рестриктивна кардіоміопатія, вроджені вади серця або вада клапана серця з вираженими гемодинамічними порушеннями, ХСН з інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців, строга дієта, депресія (у тому числі в анамнезі), літній вік.
Дозування10 мг
Показання до застосування- Артеріальна гіпертензія.
- Ішемічна хвороба серця (ІХС): профілактика нападів стабільної стенокардії.
- Хронічна серцева недостатність (ХСП).
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиНе рекомендовані комбінації
Антиаритмічні засоби І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн; флекаїнід, пропафенон) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV провідність та скорочувальну здатність серця.
Блокатори «повільних» кальцієвих каналів (БМКК) типу верапамілу і меншою мірою, дилтіазему, при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до зниження скорочувальної здатності міокарда та порушення AV провідності. Зокрема, внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтам, які приймають бета-адреноблокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та AV-блокади.
Гіпотензивні засоби центральної дії (такі як клонідин, метилдопа, моксонідин, рилменідин) можуть призвести до ушкодження ЧСС та зниження серцевого викиду, а також до вазодилатації внаслідок зниження центрального симпатичного тонусу. Різке скасування, особливо до відміни бета-адреноблокаторів, може збільшити ризик розвитку «рикошетної» артеріальної гіпертензії.
Комбінації, які потребують обережності
Антиаритмічні засоби III класу (наприклад, аміодарон) можуть посилювати порушення AV провідності.
Дія бета-адреноблокаторів для місцевого застосування (наприклад, краплі очей для лікування глаукоми) може посилювати системні ефекти бісопрололу (зниження АТ, урідження ЧСС).
Парасимпатоміметики при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV провідності та збільшувати ризик розвитку брадикардії.
Одночасне застосування препарату Бісопролол з бета-адреноміметиками (наприклад, ізопреналін, добутамін) може призводити до зниження ефекту обох препаратів.
Поєднання бісопрололу з адреноміметиками, що впливають на бета- та альфа-адренорецептори (наприклад, норепінефрин, епінефрин), може посилювати вазоконстрикторні ефекти цих засобів, що виникають за участю альфа-адренорецепторів, що призводить до підвищення артеріального тиску. Подібні взаємодії вірогідніші при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів.
Мефлохін при одночасному застосуванні з бісопрололом може збільшувати ризик брадикардії.
Алергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб, підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії у пацієнтів, які отримують бісопролол.
Йодосодержащіе рентгеноконтрастні діагностичні засоби для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій.
Фенітоїн при внутрішньовенному введенні, засоби для інгаляційної анестезії (похідні вуглеводнів) підвищують вираженість кардіодепресивної дії та ймовірність зниження артеріального тиску.
Ефективність інсуліну і гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо може змінюватися при лікуванні бісопрололом (маскує симптоми гіпоглікемії, що розвивається: тахікардію, підвищення артеріального тиску).
Кліренс лідокаїну та ксантинів (крім теофіліну) може знижуватися у зв'язку з можливим підвищенням їх концентрації в плазмі крові, особливо у пацієнтів з початково підвищеним кліренсом теофіліну під впливом куріння.
Антигіпертензивний ефект послаблюють нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) (затримка іонів натрію та блокада синтезу простагландинів нирками), глюкокортикостероїди та естрогени (затримка іонів натрію).
Серцеві глікозиди, метилдопа, резерпін та гуанфацин, блокатори «повільних» кальцієвих каналів (верапаміл, дилтіазем), аміодарон та інші антиаритмічні засоби підвищують ризик розвитку або посилення брадикардії, AV блокади, зупинки серця та серцевої недостатності.
Ніфедипін може призводити до значного зниження артеріального тиску.
Діуретики, клонідин, симпатолітики, гідралазин та інші гіпотензивні засоби можуть призвести до надмірного зниження артеріального тиску.
Дія недеполяризуючих міорелаксантів та антикоагулянтний ефект кумаринів у період лікування бісопрололом може подовжуватися.
Трициклічні та тетрациклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики), етанол, седативні та снодійні засоби посилюють пригнічення центральної нервової системи.
Не рекомендується одночасне застосування з інгібіторами МАО (за винятком інгібіторів МАО) внаслідок значного посилення антигіпертензивної дії.
Одночасне застосування може призвести до розвитку гіпертонічного кризу.
Перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО та бісопрололу має становити не менше 14 днів.
Негідровані алкалоїди ріжків підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу.
Ерготамін підвищує ризик розвитку порушення периферичного кровообігу.
Сульфасалазин підвищує концентрацію бісопрололу у плазмі крові.
Рифампіцин вкорочує період напіввиведення бісопрололу.
ПередозуванняСимптоми: аритмія, шлуночкова екстрасистолія, виражена брадикардія, AV блокада, виражене зниження артеріального тиску, гостра серцева недостатність, гіпоглікемія, акроціаноз, утруднення дихання, бронхоспазм, запаморочення, непритомність, судоми.
Лікування: при виникненні передозування передусім треба припинити прийом препарату, провести промивання шлунка, призначити адсорбуючі засоби, провести симптоматичну терапію.
При вираженій брадикардії – внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, з обережністю можна ввести засіб, що має позитивну хронотропну дію. Іноді може бути потрібна тимчасова постановка штучного водія ритму.
При вираженому зниженні АТ - внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів та вазопресорів.
При гіпоглікемії може бути показано внутрішньовенне введення декстрози (глюкози).
При AV блокаді: пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом, та отримувати лікування бета-адреноміметиками, такими як епінефрин. У разі потреби – постановка штучного водія ритму.
При загостренні перебігу ХСН внутрішньовенне введення діуретиків, препаратів з позитивним інотропним ефектом, а також вазодилататорів.
При бронхоспазму – призначення бронходилататорів, у тому числі бета 2 - адреноміметиків та/або амінофіліну.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
бета 1-адреноблокатор селективний.
Фармакодинаміка:
Бісопролол - селективний бета1 - адреноблокатор, без власної симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючу дію. Бісопролол знижує активність реніну у плазмі крові, зменшує потребу міокарда в кисні, уріжає частоту серцевих скорочень (ЧСС). Чинить антигіпертензивну, антиаритмічну та антиангінальну дію.
Блокуючи в невисоких дозах бета 1 - адренорецептори серця, зменшує стимульоване катехоламінами утворення циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) з аденозинтрифосфату (АТФ), знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію, пригнічує всі функції серця, знижує атріовентрікулярну (AV).
При перевищенні терапевтичної дози має бета2 - адреноблокуючу дію. Загальний периферичний судинний опір на початку застосування препарату, у перші 24 години, збільшується (внаслідок реципрокного зростання активності альфа-адренорецепторів та усунення стимуляції бета2-адренорецепторів), через 1-3 доби повертається до вихідного значення, а при тривалому застосуванні – знижується.
Антигіпертензивний ефект пов'язаний зі зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичної стимуляції периферичних судин, зниженням активності симпатоадреналової системи (САС) (має велике значення для пацієнтів з вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості у відповідь на зниження артеріального тиску (АТ) та впливом на центральну нервову систему . При артеріальній гіпертензії ефект розвивається через 2-5 днів, стабільна дія відзначається через 1-2 місяці.
Антиангінальний ефект обумовлений зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок зниження скоротливості та інших функцій міокарда, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку та збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищуватися потреба в кисні, особливо у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН).
При застосуванні в середніх терапевтичних дозах, на відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, менш виражений вплив на органи, що містять бета 2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів і матки); не викликає затримки іонів натрію в організмі; вираженість атерогенної дії не відрізняється від дії пропранололу.
Фармакокінетика:
Бісопролол майже повністю (більше 90 %) всмоктується у шлунково-кишковому тракті, прийом їжі не впливає на абсорбцію. Ефект первинного проходження через печінку незначний (на рівні 10-15%), що призводить до високої біодоступності (90%). Їда не впливає на біодоступність бісопрололу.
Бісопролол метаболізується окисним шляхом без подальшої кон'югації. Усі метаболіти мають сильну полярність і виводяться нирками. Основні метаболіти, які виявляються в плазмі крові та сечі, не виявляють фармакологічної активності. Дані, отримані в результаті експериментів з мікросомами печінки людини in vitro, показують, що бісопролол метаболізується насамперед за допомогою ізоферменту CYP3A4 (близько 95 %), а ізофермент CYP2D6 відіграє лише незначну роль.
Зв'язок із білками плазми крові близько 30 %. Об'єм розподілу – 3,5 л/кг.
Загальний кліренс приблизно 15 л/год. Максимальна концентрація в плазмі визначається через
2-3 години. Проникність через гематоенцефалічний бар'єр та плацентарний бар'єр – низька.
Період напіввиведення із плазми крові (10-12 годин) забезпечує ефективність протягом 24 годин після прийому одноразової щоденної дози.
Бісопролол виводиться з організму двома шляхами, 50% дози метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів. Близько 98% виводиться нирками, їх 50% виводиться у незміненому вигляді; менше 2% - через кишечник (з жовчю).
Оскільки виведення має місце у нирках та печінці однаково, пацієнтам з порушенням функції печінки або з нирковою недостатністю корекції дози не потрібно. Фармакокінетика бісопрололу є лінійною і не залежить від віку.
У пацієнтів з ХСН плазмові концентрації бісопрололу вищі, а період напіввиведення більш тривалий порівняно зі здоровими добровольцями.
Відсутня інформація про фармакокінетику бісопрололу у пацієнтів з ХСН та одночасним порушенням функції печінки або нирок.
Вагітність та годування груддюБісопролол має фармакологічні ефекти, які можуть мати шкідливий вплив протягом вагітності та/або на плід або новонародженого. Зазвичай бета-адреноблокатори знижують плацентарну перфузію, що веде до уповільнення зростання плода, внутрішньоутробної загибелі плода, викиднів або передчасних пологів. У плода та новонародженої дитини можуть виникнути патологічні реакції (наприклад, гіпоглікемія, брадикардія, артеріальна гіпотензія).
Бісопролол не слід застосовувати при вагітності, застосування можливе у тому випадку, якщо користь для матері перевищує ризик розвитку побічних ефектів у плода та/або дитини. У тому випадку, коли лікування Бісопрололом розглядається як необхідне, слід проводити спостереження за матково-плацентарним кровотоком та внутрішньоутробним розвитком плода. У разі негативного впливу на вагітність або плід слід розглянути альтернативну терапію. Симптоми гіпоглікемії та брадикардії, як правило, виникають протягом перших 3 днів. Слід ретельно обстежити новонародженого після пологів.
Дані про виділення бісопрололу у грудне молоко відсутні. Тому при необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування необхідно припинити.
Умови відпустки з аптекВідпускають за рецептом.
Побічні явищаЧастота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до наступного (класифікація Всесвітньої організації охорони здоров'я):
дуже часто – не менше 10 %;
часто - не менше 1%, але менше 10%;
нечасто - не менше 0,1%, але менше 1%;
рідко - не менше 0,01%, але менше 0,1%;
дуже рідко - менше 0,01%, включаючи окремі повідомлення.
З боку серця та судин:
дуже часто – урідження ЧСС (брадикардія, особливо у пацієнтів із ХСН); відчуття серцебиття, часто – виражене зниження АТ (особливо у пацієнтів з ХСН), прояв ангіоспазму (посилення порушень периферичного кровообігу, відчуття холоду в кінцівках (парестезії); нечасто – порушення AV провідності (аж до розвитку повної поперечної блокади та зупинки серця), аритмія , ортостатична гіпотензія, посилення перебігу ХСН з розвитком периферичних набряків (набряклість кісточок, стоп; задишка), біль у грудях.З боку нервової
системи:
часто – запаморочення, головний біль, астенія, підвищена стомлюваність, порушення сну, депресія, неспокій;
рідко – сплутаність свідомості чи короткочасна втрата пам'яті, «кошмарні» сновидіння, галюцинації, міастенія, тремор, судоми м'язів. Зазвичай, ці явища носять легкий характер і проходять, як правило, протягом 1-2 тижнів, після початку лікування.
З боку органів чуття:
рідко – порушення зору, зменшення сльозовиділення (слід враховувати при носінні контактних лінз), шум у вухах, зниження слуху, біль у вусі;
дуже рідко – сухість та болючість очей, кон'юнктивіт, порушення смаку.
З боку дихальної системи:
нечасто – бронхоспазм у пацієнтів із бронхіальною астмою чи обструктивними захворюваннями дихальних шляхів;
рідко – алергічний риніт; закладеність носа.
З боку травної системи:
часто – нудота, блювання, діарея, запор, сухість слизової оболонки ротової порожнини, біль у тварині;
рідко – гепатит, підвищення активності ферментів печінки (аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази), підвищення концентрації білірубіну.
Порушення з боку опорно-рухового апарату:
нечасто – артралгія, біль у спині.
З боку сечостатевої системи:
дуже рідко – порушення потенції, ослаблення лібідо.
Лабораторні показники:
рідко – підвищення концентрації тригліцеридів у крові; в окремих випадках – тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія.
Алергічні реакції: рідко – свербіж шкіри, висипання, кропив'янка
З боку шкірних покривів:
рідко – підвищене потовиділення, гіперемія шкіри, екзантема, псоріазоподібні шкірні реакції;
дуже рідко – алопеція, бета-адреноблокатори можуть загострювати перебіг псоріазу.
Інші: синдром «скасування» (почастішання нападів стенокардії, підвищення артеріального тиску).
особливі вказівкиКонтроль за станом пацієнтів, які приймають препарат Бісопролол, повинен включати вимірювання ЧСС та АТ, проведення ЕКГ, визначення концентрації глюкози крові у пацієнтів із цукровим діабетом (1 раз на 4-5 міс.). У пацієнтів похилого віку рекомендується стежити за функцією нирок (1 раз на 4-5 місяців).
Слід навчити пацієнта методикою підрахунку ЧСС та проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 50 уд/хв.
Перед початком лікування рекомендується проводити дослідження функції зовнішнього дихання у пацієнтів із обтяженим бронхолегеневим анамнезом.
Пацієнтам, які мають контактні лінзи, слід враховувати, що на тлі лікування препаратом можливе зменшення продукції слізної рідини.
При застосуванні препарату Бісопролол у пацієнтів з феохромоцитомою є ризик розвитку парадоксальної артеріальної гіпертензії (якщо попередньо не досягнуто ефективної блокади альфа-адренорецепторів).
При тиреотоксикозі бісопролол може маскувати певні клінічні ознаки тиреотоксикозу (наприклад, тахікардію). Різка відміна препарату у пацієнтів з тиреотоксикозом протипоказана, оскільки здатна посилити симптоматику.
При цукровому діабеті може маскувати тахікардію, спричинену гіпоглікемією. На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію і не затримує відновлення концентрації глюкози в крові до нормального значення.
При одночасному застосуванні клонідину його прийом може бути припинено лише через кілька днів після відміни препарату
Бісопролол.
Можливе посилення вираженості реакції підвищеної чутливості та відсутність ефекту від звичайних доз епінефрину (адреналіну) на тлі обтяженого алергологічного анамнезу.
У разі потреби проведення планового хірургічного лікування препарат слід відмінити за 48 годин до проведення загальної анестезії. Якщо пацієнт прийняв препарат перед хірургічним втручанням, то йому слід підібрати лікарський засіб для загальної анестезії з мінімально негативною інотропною дією.
Реципрокну активацію блукаючого нерва можна усунути внутрішньовенним введенням атропіну (1-2 мг).
Лікарські засоби, які виснажують депо катехоламінів (в т. ч. резерпін), можуть посилити дію бета-адреноблокаторів, тому пацієнти, які приймають такі поєднання лікарських засобів, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря щодо виявлення вираженого зниження АТ або брадикардії.
Пацієнтам із бронхоспастичними захворюваннями можна з обережністю призначати кардіоселективні бета-адреноблокатори у разі непереносимості та/або неефективності інших гіпотензивних засобів. На тлі прийому бета-адреноблокаторів у пацієнтів із супутньою бронхіальною астмою може посилюватись опір дихальних шляхів. У разі перевищення дози препарату Бісопролол у таких пацієнтів виникає небезпека розвитку бронхоспазму.
У разі виявлення у пацієнтів наростаючої брадикардії (ЧСС менше 60 уд/хв.), вираженого зниження
АТ (систолічний АТ менше 100 мм рт.ст.), AV блокади, необхідно зменшити дозу або припинити лікування.
Рекомендується припинити терапію препаратом Бісопролол у разі розвитку депресії.
Не можна різко переривати лікування через небезпеку розвитку тяжких аритмій та інфаркту міокарда.
Скасування препарату проводять поступово, знижуючи дозу протягом 2 тижнів і більше (знижують дозу на 25% на 3-4 дні).
Слід скасовувати препарат перед дослідженням концентрації у крові та сечі катехоламінів, норметанефрину, ванілінміндальної кислоти, титрів антинуклеарних антитіл.
У курців ефективність бета-адреноблокаторів нижча.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з технікою, яка потребує підвищеної концентрації уваги
Застосування препарату Бісопролол не впливає на здатність керувати транспортними засобами згідно з результатами дослідження у пацієнтів з ІХС. Однак внаслідок індивідуальних реакцій здатність керувати транспортними засобами або працювати з технічно складними механізмами може бути порушена. На це слід звернути особливу увагу на початку лікування після зміни дози, а також при одночасному вживанні алкоголю.
Умови зберіганняЗберігати в сухому місці, захищеному від світла, при температурі не вище 25 градусів.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиПрепарат Бісопролол приймають внутрішньо, вранці натще, одноразово, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини. Таблетки не слід розжовувати або розтирати на порошок.
Лікування артеріальної гіпертензії та стенокардії
У всіх випадках режим прийому та дозування підбирає лікар кожному пацієнтові індивідуально, зокрема, враховуючи частоту серцевих скорочень та терапевтичну відповідь.
При артеріальній гіпертензії та ішемічній хворобі серця зазвичай початкова доза 5 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу збільшують до 10 мг один раз на добу.
При лікуванні артеріальної гіпертензії та стенокардії максимальна добова доза становить 20 мг 1 раз на добу. Можливий поділ добової дози на 2 прийоми.
Лікування стабільної хронічної серцевої недостатності
Стандартна схема лікування ХСН включає застосування інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) або антагоністів рецепторів ангіотензину II (у разі непереносимості інгібіторів АПФ), бета-адреноблокаторів, діуретиків та, факультативно, серцевих глікозів. Початок лікування ХСН препаратом Бісопролол потребує обов'язкового проведення спеціальної фази титрування та регулярного лікарського контролю.
Попередньою умовою для лікування Бісопрололу є стабільна хронічна серцева недостатність без ознак загострення.
Лікування ХСН препаратом Бісопролол починається відповідно до наступної схеми титрування. У цьому може знадобитися індивідуальна адаптація залежно від цього, наскільки добре пацієнт переносить призначену дозу, тобто. дозу можна збільшувати лише у тому випадку, якщо попередня доза добре переносилася.
Для забезпечення наведеного нижче режиму дозування можливе застосування препарату Бісопролол у лікарській формі: таблетки по 2,5 мг або таблетки по 5 мг.
Початкова доза, що рекомендується, становить 1,25 мг (1/2 таблетки по 2,5 мг) один раз на день. Залежно від індивідуальної переносимості дозу слід поступово підвищувати до 2,5 мг, 3,75 мг (1 1/2 таблетки по 2,5 мг), 7,5 мг (3 таблетки по 2,5 мг або 1 1/2 таблетки
Бісопрололу по 5 мг) та 10 мг 1 раз на день. Кожне подальше збільшення дози повинно здійснюватись не менше ніж через два тижні.
Якщо збільшення дози препарату погано переноситься пацієнтом, можливе зниження дози.
Максимальна доза рекомендована при ХСН становить 10 мг препарату Бісопролол 1 раз на день.
Під час титрування рекомендується регулярний контроль АТ, ЧСС та ступеня вираженості симптомів ХСН.
Посилення симптомів перебігу ХСН можливе вже з першого дня застосування препарату.
Якщо пацієнт погано переносить максимально рекомендовану дозу, можливе поступове зниження дози.
Під час або після фази титрування може виникнути тимчасове погіршення перебігу ХСН, артеріальна гіпотензія або брадикардія.
У цьому випадку рекомендується передусім провести корекцію доз препаратів супутньої терапії.
Також може знадобитися тимчасове зниження дози Бісопрололу або його відміна.
Після стабілізації стану пацієнта слід провести повторне титрування дози або продовжити лікування.
Особливі групи пацієнтів
Порушення функції нирок або печінки:
При порушенні функції печінки або нирок легкого або помірного ступеня зазвичай не потрібно коригувати дозу.
При тяжких порушеннях функції нирок (КК менше 20 мл/хв.) та у пацієнтів з тяжкими захворюваннями печінки максимальна добова доза становить 10 мг. Збільшення дози таких хворих має здійснюватися з особливою обережністю.
На даний час недостатньо даних щодо застосування препарату Бісопролол у пацієнтів з ХСН, пов'язаною з цукровим діабетом 1 типу, вираженими порушеннями функції нирок та/або печінки, рестриктивною кардіоміопатією, вродженими вадами серця або вадами серця з вираженими гемодинамічними порушеннями. Також досі не було отримано достатніх даних щодо пацієнтів із ХСН із інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 30 шт авексима производится компанией АВЕКСИМА. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 30 шт авексима и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 30 шт авексима в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Бидоп кор таб 2.5мг 28 шт Бидоп кор таб 2.5мг 28 шт, Бидоп кор таб 2.5мг 56 шт Бидоп кор таб 2.5мг 56 шт, Бидоп таб 10мг 28 шт Бидоп таб 10мг 28 шт, Бидоп таб 10мг 56 шт Бидоп таб 10мг 56 шт, Бидоп таб 5мг 28 шт Бидоп таб 5мг 28 шт, Бидоп таб 5мг 56 шт Бидоп таб 5мг 56 шт, Бисогамма таб п/об пленочной 5мг 30 шт Бисогамма таб п/об пленочной 5мг 30 шт, Бисопролол алкалоид таб п/об пленочной 10мг 30 шт Бисопролол алкалоид таб п/об пленочной 10мг 30 шт, Бисопролол алкалоид таб п/об пленочной 2.5мг 30 шт Бисопролол алкалоид таб п/об пленочной 2.5мг 30 шт, Бисопролол алкалоид таб п/об пленочной 5мг 30 шт Бисопролол алкалоид таб п/об пленочной 5мг 30 шт, Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 30 шт изварино фарма Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 30 шт изварино фарма, Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 50 шт озон Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 50 шт озон, Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 60 шт Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 60 шт, Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 60 шт вертекс Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 60 шт вертекс, Бисопролол таб п/об пленочной 2.5мг 30 шт Бисопролол таб п/об пленочной 2.5мг 30 шт, Бисопролол таб п/об пленочной 5мг 30 шт вертекс Бисопролол таб п/об пленочной 5мг 30 шт вертекс, Бисопролол таб п/об пленочной 5мг 30 шт озон Бисопролол таб п/об пленочной 5мг 30 шт озон, Бисопролол таб п/об пленочной 5мг 50 шт озон Бисопролол таб п/об пленочной 5мг 50 шт озон, Бисопролол таб п/об пленочной 5мг 60 шт вертекс Бисопролол таб п/об пленочной 5мг 60 шт вертекс, Нипертен таб п/об пленочной 2.5мг 30 шт Нипертен таб п/об пленочной 2.5мг 30 шт, Нипертен таб п/об пленочной 5мг 30 шт Нипертен таб п/об пленочной 5мг 30 шт.
Пока нет комментариев