Бисопролол-Прана таб 25 мг 30 шт
Бисопролол-Прана таблетки містять селективний бета1-адреноблокатор, який знижує активність реніну плазми крові, уріджує частоту серцевих скорочень та має антигіпертензивну, антиаритмічну та антиангінальну дію. Цей препарат не має власної симпатоміметичної активності та не спричиняє затримки іонів натрію в організмі. Бісопролол майже повністю всмоктується зі шлунково-кишкового тракту та демонструє лінійну кінетику, а його концентрації в плазмі пропорційні прийнятій дозі в діапазоні від 5 до 20 мг. Бісопролол розподіляється досить широко та метаболізується окисним шляхом без подальшої кон'югації. Цей препарат виводиться нирками, а його період напіввиведення становить 10-12 годин.
Бисопролол-Прана таб 25 мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: бісопрололу фумарат 2,5 мг;
Допоміжні речовини:
Целюлоза мікрокристалічна (тип 102) 5,0 мг; крохмаль кукурудзяний 5,05 мг; магнію стеарат 0,45 мг 0,45 мг, кальцію безводний гідрофосфат 72,25 мг;
Склад оболонки: макрогол 400 0,322 мг, титану діоксид 0,356 мг, диметикон 100 0,130 мг, гіпромелоза 1,692 мг Опис: Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті
плівковою
оболонкою білого кольору. На поперечному розрізі таблетка білого чи майже білого кольору.
Форма випуску:
Пігулки, вкриті плівковою оболонкою, по 25 мг. По 10 таблеток у контурну коміркову упаковку з плівки полівінілхлоридної та алюмінієвої фольги. 3 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщені в пачку з картону.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до компонентів препарату та інших бета-адреноблокаторів; синусового вузла, виражена брадикардія (ЧСС менше 60 уд/хв), виражена артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 100 мм рт.ст., особливо при інфаркті міокарда); тяжкі форми бронхіальної астми, виражені порушення периферичного кровообігу, хвороба Рейно, феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів), метаболічний ацидоз, вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).
З обережністю
Тяжкі порушення функції печінки, тяжкі порушення функції нирок (КК менше 20 мл/хв), гіпертиреоз, AV блокада І ступеня, псоріаз, алергічні реакції (в анамнезі), проведення десенсибілізуючої терапії, цукровий діабет 1 типу та цукровий діабет із значними концентрації глюкози в крові, рестриктивна кардіоміопатія, вроджені вади серця або вада клапана серця з вираженими гемодинамічними порушеннями, ХСН з інфарктом міокарда протягом 3 місяців, строга дієта, стенокардія Принцметала, порушення периферичного кровообігу, загальна анесте та легень (ХОЗЛ).
Дозування2,5 мг
Показання до застосуванняХронічна серцева недостатність.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиНе рекомендовані комбінації:
• Антиаритмічні засоби І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV провідність та скорочувальну здатність серця;
• Блокатори «повільних» кальцієвих каналів (БМКК) (верапаміл, дилтіазем), при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до зниження скорочувальної здатності міокарда та порушення AV провідності. Зокрема, внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтам, які приймають (бета-адреноблокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та AV блокади;
• Гіпотензивні засоби центральної дії (такі як клонідин, метилдопа, моксонідин, рилменідин) можуть призвести до зменшення ЧСС та зниження серцевого викиду, а також до вазодилатації внаслідок зниження центрального симпатичного тонусу. Різке скасування, особливо до скасування p-адреноблокаторів, може збільшити ризик розвитку рикошетної артеріальної гіпертензії.
Комбінації, що потребують особливої обережності:
• БКМК, похідні дигідропіридину (наприклад, ніфедипін, фелодипін, амлодипін), при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть збільшувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії. У пацієнтів із ХСН не можна виключити ризик подальшого погіршення скорочувальної функції серця;
• Антиаритмічні засоби III класу (наприклад, аміодарон) можуть посилювати порушення AV провідності;
• Дія бета-адреноблокаторів для місцевого застосування (наприклад, краплі очей для лікування глаукоми) може посилювати системні ефекти бісопрололу (зниження АТ, урідження ЧСС);
• Алергени, що застосовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії у пацієнтів, які отримують бісопролол;
• Йодвмісні рентгеноконтрастні засоби для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій;
• Змінює ефективність інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо, маскує симптоми гіпоглікемії, що розвивається (тахікардію, підвищення АТ);
• Антигіпертензивний ефект послаблюють нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) (затримка іонів натрію (Na+) та блокада синтезу простагландинів нирками), глюкокортикостероїди та естрогени (затримка іонів Na+);
• Подовжує дію недеполяризуючих міорелаксантів та підвищує антикоагулянтний ефект кумаринів;
• Три- та тетрациклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики), етанол, седативні та снодійні засоби посилюють пригнічення ЦНС;
• Інгібітори МАО (за винятком інгібіторів МАО В) можуть посилювати антигіпертензивний ефект бета-адреноблокаторів. Одночасне застосування може призвести до розвитку гіпертонічного кризу. Перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО та бісопрололу має становити не менше 14 днів;
• Негідровані алкалоїди ріжків підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу;
• Ерготамін підвищує ризик розвитку порушення периферичного кровообігу;
• Сульфасалазин підвищує концентрацію бісопрололу у плазмі крові;
• Рифампіцин зменшує T1/2;
• Мефлохін при одночасному застосуванні з бісопрололом може збільшувати ризик брадикардії;
• Парасимпатоміметики при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV провідності та збільшувати ризик розвитку брадикардії;
• Кошти для проведення загальної анестезії можуть збільшувати ризик кардіодепресивної дії, що призводить до артеріальної гіпотензії;
• Серцеві глікозиди при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до збільшення часу проведення імпульсу і, таким чином, до розвитку брадикардії;
• Одночасне застосування препарату з бета-адреноміметиками (наприклад, ізопреналін, добутамін) може призводити до зниження ефекту обох препаратів;
• Поєднання бісопрололу з адреноміметиками, що впливають на альфа- та бета-адренорецептори (наприклад, норадреналін, адреналін) може посилювати вазоконстрикторні ефекти цих засобів, що виникають за участю альфа-адренорецепторів, що призводить до підвищення артеріального тиску. Подібні взаємодії більш ймовірні при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів.
ПередозуванняСимптоми:
Аритмія, шлуночкова екстрасистолія, виражена брадикардія, AV блокада, виражене зниження артеріального тиску, гостра серцева недостатність, ціаноз нігтів пальців або долонь, утруднення дихання, бронхоспазм, запаморочення, непритомні стани, судоми, гіпоглікемія.
Лікування
Промивання шлунка та призначення адсорбуючих засобів; симптоматична терапія: при AV блокаді, що розвинулася, - внутрішньовенне введення епінефрину (адреналіну) або тимчасова постановка кардіостимулятора; при шлуночковій екстрасистолії – лідокаїн (препарати IA класу не застосовуються); при вираженому зниженні АТ - пацієнт повинен перебувати в положенні Тренделенбурга; якщо немає ознак набряку легень – внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів, при неефективності – введення епінефрину (адреналіну), допаміну, добутаміну (для підтримки хронотропної та інотропної дії та усунення вираженого зниження АТ); при серцевій недостатності – серцеві глікозиди, діуретики, глюкагон; при судомах – внутрішньовенно діазепам; при бронхоспазму: призначення бронходилататорів, у тому числі бета2-адреноміметиків та/або амінофіліну. При вираженій брадикардії: внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, то з обережністю можна ввести засіб, що має позитивну хронотропну дію. Іноді може знадобитися тимчасове встановлення кардіостимулятора. При гіпоглікемії: внутрішньовенне введення декстрози (глюкози).
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Бета1 – адреноблокатор селективний
КОД АТХ С07АВ07.
Фармакодинаміка:
Селективний бета1-адреноблокатор, без власної симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючу дію. Знижує активність реніну плазми крові, зменшує потребу міокарда в кисні, уріджує частоту серцевих скорочень (ЧСС) (у спокої та при навантаженні). Чинить антигіпертензивну, антиаритмічну та антиангінальну дію.
Блокуючи в невисоких дозах бета1-адренорецептори серця, зменшує стимульоване катехоламінами утворення циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) з аденозинтрифосфату (АТФ), знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію (Са2+), здійснює негативну хроно-, мо- і дромо ість та збудливість.
При перевищенні терапевтичної дози бета2-адреноблокуюча дія.
Загальний периферичний судинний опір на початку застосування препарату, у перші 24 години, збільшується (внаслідок реципрокного зростання активності альфа-адренорецепторів та усунення стимуляції бета2-адренорецепторів), через 1-3 доби повертається до вихідного, а при тривалому застосуванні – знижується.
Антигіпертензивний ефект пов'язаний із зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичної стимуляції периферичних судин, відновленням чутливості у відповідь на зниження артеріального тиску (АТ) та впливом на центральну нервову систему (ЦНС). При артеріальній гіпертензії ефект настає через 2-5 днів, стабільна дія відзначається через 1-2 місяці.
Антиангінальний ефект обумовлений зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок урідження частоти серцевих скорочень (ЧСС) та зниження скоротливості міокарда, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку та збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищуватись потреба в кисні, особливо у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН).
При застосуванні в середніх терапевтичних дозах, на відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, менш виражений вплив на органи, що містять бета2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів і матки); не спричиняє затримки іонів натрію (Na+) в організмі.
Фармакокінетика:
Всмоктування:
Бісопролол майже повністю (більше 90%) всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Його біодоступність через незначну метаболізацію «при первинному проходженні» через печінку (на рівні приблизно 10%) становить близько 90% після прийому внутрішньо. Прийом їжі не впливає на біодоступність. Максимальна концентрація у плазмі крові спостерігається через 1-3 год.
Розподіл:
Зв'язок із білками плазми крові – близько 30 %. Проникність через гематоенцефалічний бар'єр та плацентарний бар'єр – низька. Бісопролол демонструє лінійну кінетику, причому його концентрації в плазмі пропорційні прийнятій дозі в діапазоні від 5 до 20 мг. Бісопролол розподіляється досить широко. Об'єм розподілу становить 2,5 л/кг.
Метаболізм:
Метаболізується окисним шляхом без подальшої кон'югації. Всі метаболіти полярні (водорозчинні) і виводяться нирками. Основні метаболіти, які виявляються в плазмі крові та сечі, не виявляють фармакологічної активності. Дані, отримані в результаті експериментів із мікросомами печінки in vitro, показують, що бісопролол метаболізується в першу чергу за допомогою ізоферменту CYP3A4 (близько 95%), а ізофермент CYP2D6 відіграє лише невелику роль.
Виведення:
Період напіввиведення (Т1/2) 10-12 годин. Близько 98 % виводиться нирками, їх 50 % виводиться у незміненому вигляді (загальний кліренс — 15 л/ч); менше 2% виводиться через кишечник із жовчю. Відсутня інформація про фармакокінетику бісопрололу у пацієнтів з ХСН та одночасним порушенням функції печінки та нирок. Кліренс бісопрололу визначається рівновагою між виведенням нирками у незмінному вигляді (близько 50%) та метаболізмом у печінці (близько 50%) до метаболітів, які потім також виводяться нирками. Загальний кліренс становить 15 л/година.
Вагітність та годування груддюЗастосування під час вагітності можливе у тому випадку, якщо користь для матері перевищує ризик розвитку побічних ефектів у плода та дитини. Як правило, бета-адреноблокатори знижують кровотік у плаценті та можуть впливати на розвиток плода. Слід відстежувати кровотік у плаценті та матці, а також спостерігати за зростанням та розвитком майбутньої дитини, та у разі появи небажаних явищ щодо вагітності та/або плоду, вживати альтернативних терапевтичних заходів. Слід обстежити новонародженого після пологів. У перші три дні життя можуть виникнути симптоми брадикардії та гіпоглікемії.
Даних щодо виділення бісопрололу в грудне молоко немає. Тому при необхідності застосування препарату БІСОПРОЛОЛ-ПРАНА в період лактації грудне вигодовування необхідно припинити.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаЧастота розвитку побічних ефектів класифікована згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, <1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідко (>1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000).
Порушення з боку нервової системи: часто - підвищена стомлюваність, слабкість, запаморочення, біль голови, розлади сну, депресія, занепокоєння, астенія; нечасто – м'язова слабкість; рідко - сплутаність свідомості або короткочасна втрата пам'яті, галюцинації, міастенія, парестезія в кінцівках (у пацієнтів з «кульгавістю і синдромом Рейно, що перемежується»), тремор, судоми (в т.ч. литкових м'язів).
Порушення з боку серця: дуже часто – синусова брадикардія; часто - розвиток (погіршення) ХСН (набряклість кісточок, стоп; задишка), виражене зниження артеріального тиску; нечасто – порушення провідності міокарда, AV блокада (аж до розвитку повної поперечної блокади та зупинки серця), аритмії, ослаблення скоротливості міокарда, ортостатична гіпотензія; дуже рідко – відчуття серцебиття, біль у грудях.
Порушення з боку судин: часто – прояв ангіоспазму (посилення порушення периферичного кровообігу, похолодання нижніх кінцівок, синдром Рейно).
Шлунково-кишкові порушення: часто - сухість слизової оболонки ротової порожнини, нудота, блювання, біль у животі, запор або діарея; рідко – порушення функції печінки (темна сеча, жовтяничність склер чи шкіри, холестаз), зміни смаку.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – закладеність носа, утруднення дихання при призначенні у високих дозах (втрата селективності) та/або у схильних пацієнтів – ларинго- та бронхоспазм; рідко – алергічний риніт.
Ендокринні порушення: рідко – гіперглікемія (у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу), гіпоглікемія (у пацієнтів, які отримують інсулін), гіпотиреоз.
Порушення з боку органу зору: рідко – порушення зору, зменшення секреції слізної рідини, сухість та болючість очей; дуже рідко – кон'юнктивіт.
Порушення з боку органу слуху та лабіринту: рідко – порушення слуху.
Порушення з боку імунної системи: рідко - алергічні реакції (свербіж шкіри, висип, кропив'янка).
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – підвищене потовиділення, гіперемія шкіри, екзантема, псоріазоподібні шкірні реакції, загострення симптомів псоріазу; дуже рідко – алопеція.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – гепатит.
Порушення з боку репродуктивної системи та молочної залози: рідко – ослаблення лібідо, зниження потенції.
Лабораторні та інструментальні дані: рідко – тромбоцитопенія (незвичайні кровотечі та крововиливи), агранулоцитоз, лейкопенія, зміна активності ферментів печінки (підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ)), аспартатамінотрансферази (ACT), концентрації білірубіну.
Вагітність, післяпологовий період та перинатальні стани: внутрішньоутробна затримка росту, гіпоглікемія, брадикардія плода.
Загальні порушення та реакції у місці введення: нечасто – біль у спині, артралгія, синдром «скасування» (посилення нападів стенокардії, підвищення артеріального тиску).
особливі вказівкиУ пацієнтів, які приймають препарат БІСОПРОЛОЛ-ПРАНА, перед початком лікування рекомендується проводити дослідження функції зовнішнього дихання у пацієнтів із обтяженим бронхолегеневим анамнезом.
У курців ефективність бета-адреноблокаторів нижча.
Пацієнти, які мають контактні лінзи, повинні враховувати, що на фоні лікування можливе зменшення продукції слізної рідини.
При застосуванні у пацієнтів з феохромоцитомою є ризик розвитку парадоксальної артеріальної гіпертензії (якщо попередньо не досягнуто ефективної альфа-адреноблокади).
При гіпертиреозі бісопролол може замаскувати певні клінічні ознаки гіпертиреозу (наприклад, тахікардію). Різка відміна у пацієнтів з гіпертиреозом протипоказана, оскільки здатна посилити симптоматику.
При цукровому діабеті може маскувати тахікардію, спричинену гіпоглікемією. На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію і не затримує відновлення концентрації глюкози в крові до нормального рівня.
При одночасному прийомі клонідину його прийом може бути припинено лише через кілька днів після відміни препарату БІСОПРОЛОЛ-ПРАНА.
Можливе посилення вираженості реакції підвищеної чутливості та відсутність ефекту від звичайних доз епінефрину на тлі обтяженого алергологічного анамнезу.
У разі необхідності проведення планового хірургічного лікування скасування препарату проводять за 48 годин до початку загальної анестезії. Якщо пацієнт прийняв препарат перед хірургічним втручанням, то йому слід підібрати лікарський засіб для загальної анестезії з мінімально негативною інотропною дією.
Реципрокну активацію блукаючого нерва можна усунути внутрішньовенним введенням атропіну (1-2 мг).
Лікарські засоби, що знижують запаси катехоламінів (у тому числі резерпін), можуть посилити дію бета-адреноблокаторів, тому пацієнти, які приймають такі поєднання лікарських засобів, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря щодо виявлення вираженого зниження АТ або брадикардії.
Пацієнтам із бронхоспастичними захворюваннями можна призначати кардіоселективні бета-адреноблокатори у разі непереносимості та/або неефективності інших гіпотензивних засобів. Передозування небезпечне розвитком бронхоспазму.
У разі виявлення у пацієнтів похилого віку наростаючої брадикардії (менше 50 уд./хв.), вираженого зниження артеріального тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 100 мм рт.ст.), AV блокади, тяжких порушень функції печінки та нирок (КК менше 20 мл/хв. ) необхідно зменшити дозу або припинити лікування.
Рекомендується припинити терапію у разі розвитку депресії.
Не можна різко переривати лікування через небезпеку розвитку синдрому «скасування» (важких аритмій та інфаркту міокарда). Скасування проводять поступово, знижуючи дозу протягом 2 тижнів та більше (знижують дозу на 25 % на 3-4 дні) через небезпеку розвитку тяжких аритмій та інфаркту міокарда, особливо у пацієнтів з ішемічною хворобою серця. Слід скасовувати перед дослідженням вмісту в крові та сечі катехоламінів, норметанефрину та ванілінміндальної кислоти, титрів антинуклеарних антитіл.
Пацієнтам рекомендується приймати підібрану лікарем дозу, якщо не виникають побічні реакції.
При бронхіальній астмі або ХОЗЛ показано одночасне застосування бронходилатуючих засобів. У пацієнтів з бронхіальною астмою можливе підвищення резистентності дихальних шляхів, що потребує більш високої дози бета-2-адреноміметиків.
Вплив на здатність керувати автотранспортом та іншими механічними засобами:
Питання про можливість занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій, слід вирішувати лише після оцінки індивідуальної реакції пацієнта на препарат (особливо на початку лікування, у зв'язку з можливістю розвитку запаморочення) .
Умови зберіганняЗберігати в сухому місці, захищеному від світла, при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВсередину, вранці натще, не розжовуючи, одноразово.
Хронічна серцева недостатність (ХСН):
Початок лікування ХСН потребує обов'язкового проведення спеціальної фази титрування та регулярного лікарського контролю. Попередньою умовою лікування є стабільна ХСН без ознак загострення. Лікування ХСН починається відповідно до наступної схеми титрування. У цьому може знадобитися індивідуальна адаптація залежно від цього, наскільки добре пацієнт переносить призначену дозу, т. е. дозу можна збільшувати лише тому випадку, якщо попередня доза добре переносилася.
Рекомендована початкова доза 1,25 мг 1 раз на день протягом 1-го тижня (можливе застосування бісопрололу у таблетках, покритих плівковою оболонкою, 2,5 мг із ризиком, інших виробників); протягом 2-го тижня - 2,5 мг на добу, протягом 3-го тижня - 3,75 мг; з 4-го по 8-й тиждень - 5 мг, 9-12 тиж. - 7,5 мг; далі – 10 мг.
Якщо збільшення дози препарату погано переноситься пацієнтом, можливе зниження дози.
Максимально рекомендована доза для лікування ХСН становить 10 мг 1 раз на день.
Під час титрування рекомендується регулярний контроль АТ, ЧСС та ступеня вираженості симптомів ХСН. Посилення симптомів перебігу ХСН можливе вже з 1-го дня застосування препарату.
Під час або після фази титрування можуть виникнути тимчасове погіршення перебігу ХСН, артеріальна гіпотензія або брадикардія. У цьому випадку рекомендується передусім провести корекцію доз препаратів супутньої терапії. Також може знадобитися тимчасове зниження дози або повне відміна препарату.
Після стабілізації стану пацієнта слід провести повторне титрування дози або продовжити лікування.
У всіх випадках режим прийому та дозу підбирає лікар кожному пацієнту індивідуально, зокрема, враховуючи значення ЧСС та терапевтичну відповідь на терапію.
Наразі недостатньо даних щодо застосування препарату БІСОПРОЛОЛ-ПРАНА у пацієнтів з ХСН, пов'язаною з цукровим діабетом І типу, вираженими порушеннями функції нирок та/або печінки, рестриктивною кардіоміопатією, вродженими вадами серця або вадами клапана серця з вираженими гемодинамічними порушеннями. Також досі не було отримано достатньо даних щодо пацієнтів із ХСН з інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців (див. розділ «З обережністю»).
У пацієнтів з порушенням функції нирок при кліренсі креатиніну (КК) менше 20 мл/хв або з вираженими порушеннями функції печінки максимальна добова доза – 10 мг.
Корекції дози у пацієнтів похилого віку не потрібно.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Бисопролол-Прана таб 25 мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: бісопрололу фумарат 2,5 мг;
Допоміжні речовини:
Целюлоза мікрокристалічна (тип 102) 5,0 мг; крохмаль кукурудзяний 5,05 мг; магнію стеарат 0,45 мг 0,45 мг, кальцію безводний гідрофосфат 72,25 мг;
Склад оболонки: макрогол 400 0,322 мг, титану діоксид 0,356 мг, диметикон 100 0,130 мг, гіпромелоза 1,692 мг Опис: Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті
плівковою
оболонкою білого кольору. На поперечному розрізі таблетка білого чи майже білого кольору.
Форма випуску:
Пігулки, вкриті плівковою оболонкою, по 25 мг. По 10 таблеток у контурну коміркову упаковку з плівки полівінілхлоридної та алюмінієвої фольги. 3 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщені в пачку з картону.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до компонентів препарату та інших бета-адреноблокаторів; синусового вузла, виражена брадикардія (ЧСС менше 60 уд/хв), виражена артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 100 мм рт.ст., особливо при інфаркті міокарда); тяжкі форми бронхіальної астми, виражені порушення периферичного кровообігу, хвороба Рейно, феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів), метаболічний ацидоз, вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).
З обережністю
Тяжкі порушення функції печінки, тяжкі порушення функції нирок (КК менше 20 мл/хв), гіпертиреоз, AV блокада І ступеня, псоріаз, алергічні реакції (в анамнезі), проведення десенсибілізуючої терапії, цукровий діабет 1 типу та цукровий діабет із значними концентрації глюкози в крові, рестриктивна кардіоміопатія, вроджені вади серця або вада клапана серця з вираженими гемодинамічними порушеннями, ХСН з інфарктом міокарда протягом 3 місяців, строга дієта, стенокардія Принцметала, порушення периферичного кровообігу, загальна анесте та легень (ХОЗЛ).
Дозування2,5 мг
Показання до застосуванняХронічна серцева недостатність.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиНе рекомендовані комбінації:
• Антиаритмічні засоби І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV провідність та скорочувальну здатність серця;
• Блокатори «повільних» кальцієвих каналів (БМКК) (верапаміл, дилтіазем), при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до зниження скорочувальної здатності міокарда та порушення AV провідності. Зокрема, внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтам, які приймають (бета-адреноблокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та AV блокади;
• Гіпотензивні засоби центральної дії (такі як клонідин, метилдопа, моксонідин, рилменідин) можуть призвести до зменшення ЧСС та зниження серцевого викиду, а також до вазодилатації внаслідок зниження центрального симпатичного тонусу. Різке скасування, особливо до скасування p-адреноблокаторів, може збільшити ризик розвитку рикошетної артеріальної гіпертензії.
Комбінації, що потребують особливої обережності:
• БКМК, похідні дигідропіридину (наприклад, ніфедипін, фелодипін, амлодипін), при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть збільшувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії. У пацієнтів із ХСН не можна виключити ризик подальшого погіршення скорочувальної функції серця;
• Антиаритмічні засоби III класу (наприклад, аміодарон) можуть посилювати порушення AV провідності;
• Дія бета-адреноблокаторів для місцевого застосування (наприклад, краплі очей для лікування глаукоми) може посилювати системні ефекти бісопрололу (зниження АТ, урідження ЧСС);
• Алергени, що застосовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії у пацієнтів, які отримують бісопролол;
• Йодвмісні рентгеноконтрастні засоби для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій;
• Змінює ефективність інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо, маскує симптоми гіпоглікемії, що розвивається (тахікардію, підвищення АТ);
• Антигіпертензивний ефект послаблюють нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) (затримка іонів натрію (Na+) та блокада синтезу простагландинів нирками), глюкокортикостероїди та естрогени (затримка іонів Na+);
• Подовжує дію недеполяризуючих міорелаксантів та підвищує антикоагулянтний ефект кумаринів;
• Три- та тетрациклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики), етанол, седативні та снодійні засоби посилюють пригнічення ЦНС;
• Інгібітори МАО (за винятком інгібіторів МАО В) можуть посилювати антигіпертензивний ефект бета-адреноблокаторів. Одночасне застосування може призвести до розвитку гіпертонічного кризу. Перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО та бісопрололу має становити не менше 14 днів;
• Негідровані алкалоїди ріжків підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу;
• Ерготамін підвищує ризик розвитку порушення периферичного кровообігу;
• Сульфасалазин підвищує концентрацію бісопрололу у плазмі крові;
• Рифампіцин зменшує T1/2;
• Мефлохін при одночасному застосуванні з бісопрололом може збільшувати ризик брадикардії;
• Парасимпатоміметики при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV провідності та збільшувати ризик розвитку брадикардії;
• Кошти для проведення загальної анестезії можуть збільшувати ризик кардіодепресивної дії, що призводить до артеріальної гіпотензії;
• Серцеві глікозиди при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до збільшення часу проведення імпульсу і, таким чином, до розвитку брадикардії;
• Одночасне застосування препарату з бета-адреноміметиками (наприклад, ізопреналін, добутамін) може призводити до зниження ефекту обох препаратів;
• Поєднання бісопрололу з адреноміметиками, що впливають на альфа- та бета-адренорецептори (наприклад, норадреналін, адреналін) може посилювати вазоконстрикторні ефекти цих засобів, що виникають за участю альфа-адренорецепторів, що призводить до підвищення артеріального тиску. Подібні взаємодії більш ймовірні при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів.
ПередозуванняСимптоми:
Аритмія, шлуночкова екстрасистолія, виражена брадикардія, AV блокада, виражене зниження артеріального тиску, гостра серцева недостатність, ціаноз нігтів пальців або долонь, утруднення дихання, бронхоспазм, запаморочення, непритомні стани, судоми, гіпоглікемія.
Лікування
Промивання шлунка та призначення адсорбуючих засобів; симптоматична терапія: при AV блокаді, що розвинулася, - внутрішньовенне введення епінефрину (адреналіну) або тимчасова постановка кардіостимулятора; при шлуночковій екстрасистолії – лідокаїн (препарати IA класу не застосовуються); при вираженому зниженні АТ - пацієнт повинен перебувати в положенні Тренделенбурга; якщо немає ознак набряку легень – внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів, при неефективності – введення епінефрину (адреналіну), допаміну, добутаміну (для підтримки хронотропної та інотропної дії та усунення вираженого зниження АТ); при серцевій недостатності – серцеві глікозиди, діуретики, глюкагон; при судомах – внутрішньовенно діазепам; при бронхоспазму: призначення бронходилататорів, у тому числі бета2-адреноміметиків та/або амінофіліну. При вираженій брадикардії: внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, то з обережністю можна ввести засіб, що має позитивну хронотропну дію. Іноді може знадобитися тимчасове встановлення кардіостимулятора. При гіпоглікемії: внутрішньовенне введення декстрози (глюкози).
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Бета1 – адреноблокатор селективний
КОД АТХ С07АВ07.
Фармакодинаміка:
Селективний бета1-адреноблокатор, без власної симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючу дію. Знижує активність реніну плазми крові, зменшує потребу міокарда в кисні, уріджує частоту серцевих скорочень (ЧСС) (у спокої та при навантаженні). Чинить антигіпертензивну, антиаритмічну та антиангінальну дію.
Блокуючи в невисоких дозах бета1-адренорецептори серця, зменшує стимульоване катехоламінами утворення циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) з аденозинтрифосфату (АТФ), знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію (Са2+), здійснює негативну хроно-, мо- і дромо ість та збудливість.
При перевищенні терапевтичної дози бета2-адреноблокуюча дія.
Загальний периферичний судинний опір на початку застосування препарату, у перші 24 години, збільшується (внаслідок реципрокного зростання активності альфа-адренорецепторів та усунення стимуляції бета2-адренорецепторів), через 1-3 доби повертається до вихідного, а при тривалому застосуванні – знижується.
Антигіпертензивний ефект пов'язаний із зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичної стимуляції периферичних судин, відновленням чутливості у відповідь на зниження артеріального тиску (АТ) та впливом на центральну нервову систему (ЦНС). При артеріальній гіпертензії ефект настає через 2-5 днів, стабільна дія відзначається через 1-2 місяці.
Антиангінальний ефект обумовлений зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок урідження частоти серцевих скорочень (ЧСС) та зниження скоротливості міокарда, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку та збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищуватись потреба в кисні, особливо у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН).
При застосуванні в середніх терапевтичних дозах, на відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, менш виражений вплив на органи, що містять бета2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів і матки); не спричиняє затримки іонів натрію (Na+) в організмі.
Фармакокінетика:
Всмоктування:
Бісопролол майже повністю (більше 90%) всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Його біодоступність через незначну метаболізацію «при первинному проходженні» через печінку (на рівні приблизно 10%) становить близько 90% після прийому внутрішньо. Прийом їжі не впливає на біодоступність. Максимальна концентрація у плазмі крові спостерігається через 1-3 год.
Розподіл:
Зв'язок із білками плазми крові – близько 30 %. Проникність через гематоенцефалічний бар'єр та плацентарний бар'єр – низька. Бісопролол демонструє лінійну кінетику, причому його концентрації в плазмі пропорційні прийнятій дозі в діапазоні від 5 до 20 мг. Бісопролол розподіляється досить широко. Об'єм розподілу становить 2,5 л/кг.
Метаболізм:
Метаболізується окисним шляхом без подальшої кон'югації. Всі метаболіти полярні (водорозчинні) і виводяться нирками. Основні метаболіти, які виявляються в плазмі крові та сечі, не виявляють фармакологічної активності. Дані, отримані в результаті експериментів із мікросомами печінки in vitro, показують, що бісопролол метаболізується в першу чергу за допомогою ізоферменту CYP3A4 (близько 95%), а ізофермент CYP2D6 відіграє лише невелику роль.
Виведення:
Період напіввиведення (Т1/2) 10-12 годин. Близько 98 % виводиться нирками, їх 50 % виводиться у незміненому вигляді (загальний кліренс — 15 л/ч); менше 2% виводиться через кишечник із жовчю. Відсутня інформація про фармакокінетику бісопрололу у пацієнтів з ХСН та одночасним порушенням функції печінки та нирок. Кліренс бісопрололу визначається рівновагою між виведенням нирками у незмінному вигляді (близько 50%) та метаболізмом у печінці (близько 50%) до метаболітів, які потім також виводяться нирками. Загальний кліренс становить 15 л/година.
Вагітність та годування груддюЗастосування під час вагітності можливе у тому випадку, якщо користь для матері перевищує ризик розвитку побічних ефектів у плода та дитини. Як правило, бета-адреноблокатори знижують кровотік у плаценті та можуть впливати на розвиток плода. Слід відстежувати кровотік у плаценті та матці, а також спостерігати за зростанням та розвитком майбутньої дитини, та у разі появи небажаних явищ щодо вагітності та/або плоду, вживати альтернативних терапевтичних заходів. Слід обстежити новонародженого після пологів. У перші три дні життя можуть виникнути симптоми брадикардії та гіпоглікемії.
Даних щодо виділення бісопрололу в грудне молоко немає. Тому при необхідності застосування препарату БІСОПРОЛОЛ-ПРАНА в період лактації грудне вигодовування необхідно припинити.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаЧастота розвитку побічних ефектів класифікована згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, <1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідко (>1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000).
Порушення з боку нервової системи: часто - підвищена стомлюваність, слабкість, запаморочення, біль голови, розлади сну, депресія, занепокоєння, астенія; нечасто – м'язова слабкість; рідко - сплутаність свідомості або короткочасна втрата пам'яті, галюцинації, міастенія, парестезія в кінцівках (у пацієнтів з «кульгавістю і синдромом Рейно, що перемежується»), тремор, судоми (в т.ч. литкових м'язів).
Порушення з боку серця: дуже часто – синусова брадикардія; часто - розвиток (погіршення) ХСН (набряклість кісточок, стоп; задишка), виражене зниження артеріального тиску; нечасто – порушення провідності міокарда, AV блокада (аж до розвитку повної поперечної блокади та зупинки серця), аритмії, ослаблення скоротливості міокарда, ортостатична гіпотензія; дуже рідко – відчуття серцебиття, біль у грудях.
Порушення з боку судин: часто – прояв ангіоспазму (посилення порушення периферичного кровообігу, похолодання нижніх кінцівок, синдром Рейно).
Шлунково-кишкові порушення: часто - сухість слизової оболонки ротової порожнини, нудота, блювання, біль у животі, запор або діарея; рідко – порушення функції печінки (темна сеча, жовтяничність склер чи шкіри, холестаз), зміни смаку.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – закладеність носа, утруднення дихання при призначенні у високих дозах (втрата селективності) та/або у схильних пацієнтів – ларинго- та бронхоспазм; рідко – алергічний риніт.
Ендокринні порушення: рідко – гіперглікемія (у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу), гіпоглікемія (у пацієнтів, які отримують інсулін), гіпотиреоз.
Порушення з боку органу зору: рідко – порушення зору, зменшення секреції слізної рідини, сухість та болючість очей; дуже рідко – кон'юнктивіт.
Порушення з боку органу слуху та лабіринту: рідко – порушення слуху.
Порушення з боку імунної системи: рідко - алергічні реакції (свербіж шкіри, висип, кропив'янка).
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – підвищене потовиділення, гіперемія шкіри, екзантема, псоріазоподібні шкірні реакції, загострення симптомів псоріазу; дуже рідко – алопеція.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – гепатит.
Порушення з боку репродуктивної системи та молочної залози: рідко – ослаблення лібідо, зниження потенції.
Лабораторні та інструментальні дані: рідко – тромбоцитопенія (незвичайні кровотечі та крововиливи), агранулоцитоз, лейкопенія, зміна активності ферментів печінки (підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ)), аспартатамінотрансферази (ACT), концентрації білірубіну.
Вагітність, післяпологовий період та перинатальні стани: внутрішньоутробна затримка росту, гіпоглікемія, брадикардія плода.
Загальні порушення та реакції у місці введення: нечасто – біль у спині, артралгія, синдром «скасування» (посилення нападів стенокардії, підвищення артеріального тиску).
особливі вказівкиУ пацієнтів, які приймають препарат БІСОПРОЛОЛ-ПРАНА, перед початком лікування рекомендується проводити дослідження функції зовнішнього дихання у пацієнтів із обтяженим бронхолегеневим анамнезом.
У курців ефективність бета-адреноблокаторів нижча.
Пацієнти, які мають контактні лінзи, повинні враховувати, що на фоні лікування можливе зменшення продукції слізної рідини.
При застосуванні у пацієнтів з феохромоцитомою є ризик розвитку парадоксальної артеріальної гіпертензії (якщо попередньо не досягнуто ефективної альфа-адреноблокади).
При гіпертиреозі бісопролол може замаскувати певні клінічні ознаки гіпертиреозу (наприклад, тахікардію). Різка відміна у пацієнтів з гіпертиреозом протипоказана, оскільки здатна посилити симптоматику.
При цукровому діабеті може маскувати тахікардію, спричинену гіпоглікемією. На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію і не затримує відновлення концентрації глюкози в крові до нормального рівня.
При одночасному прийомі клонідину його прийом може бути припинено лише через кілька днів після відміни препарату БІСОПРОЛОЛ-ПРАНА.
Можливе посилення вираженості реакції підвищеної чутливості та відсутність ефекту від звичайних доз епінефрину на тлі обтяженого алергологічного анамнезу.
У разі необхідності проведення планового хірургічного лікування скасування препарату проводять за 48 годин до початку загальної анестезії. Якщо пацієнт прийняв препарат перед хірургічним втручанням, то йому слід підібрати лікарський засіб для загальної анестезії з мінімально негативною інотропною дією.
Реципрокну активацію блукаючого нерва можна усунути внутрішньовенним введенням атропіну (1-2 мг).
Лікарські засоби, що знижують запаси катехоламінів (у тому числі резерпін), можуть посилити дію бета-адреноблокаторів, тому пацієнти, які приймають такі поєднання лікарських засобів, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря щодо виявлення вираженого зниження АТ або брадикардії.
Пацієнтам із бронхоспастичними захворюваннями можна призначати кардіоселективні бета-адреноблокатори у разі непереносимості та/або неефективності інших гіпотензивних засобів. Передозування небезпечне розвитком бронхоспазму.
У разі виявлення у пацієнтів похилого віку наростаючої брадикардії (менше 50 уд./хв.), вираженого зниження артеріального тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 100 мм рт.ст.), AV блокади, тяжких порушень функції печінки та нирок (КК менше 20 мл/хв. ) необхідно зменшити дозу або припинити лікування.
Рекомендується припинити терапію у разі розвитку депресії.
Не можна різко переривати лікування через небезпеку розвитку синдрому «скасування» (важких аритмій та інфаркту міокарда). Скасування проводять поступово, знижуючи дозу протягом 2 тижнів та більше (знижують дозу на 25 % на 3-4 дні) через небезпеку розвитку тяжких аритмій та інфаркту міокарда, особливо у пацієнтів з ішемічною хворобою серця. Слід скасовувати перед дослідженням вмісту в крові та сечі катехоламінів, норметанефрину та ванілінміндальної кислоти, титрів антинуклеарних антитіл.
Пацієнтам рекомендується приймати підібрану лікарем дозу, якщо не виникають побічні реакції.
При бронхіальній астмі або ХОЗЛ показано одночасне застосування бронходилатуючих засобів. У пацієнтів з бронхіальною астмою можливе підвищення резистентності дихальних шляхів, що потребує більш високої дози бета-2-адреноміметиків.
Вплив на здатність керувати автотранспортом та іншими механічними засобами:
Питання про можливість занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій, слід вирішувати лише після оцінки індивідуальної реакції пацієнта на препарат (особливо на початку лікування, у зв'язку з можливістю розвитку запаморочення) .
Умови зберіганняЗберігати в сухому місці, захищеному від світла, при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВсередину, вранці натще, не розжовуючи, одноразово.
Хронічна серцева недостатність (ХСН):
Початок лікування ХСН потребує обов'язкового проведення спеціальної фази титрування та регулярного лікарського контролю. Попередньою умовою лікування є стабільна ХСН без ознак загострення. Лікування ХСН починається відповідно до наступної схеми титрування. У цьому може знадобитися індивідуальна адаптація залежно від цього, наскільки добре пацієнт переносить призначену дозу, т. е. дозу можна збільшувати лише тому випадку, якщо попередня доза добре переносилася.
Рекомендована початкова доза 1,25 мг 1 раз на день протягом 1-го тижня (можливе застосування бісопрололу у таблетках, покритих плівковою оболонкою, 2,5 мг із ризиком, інших виробників); протягом 2-го тижня - 2,5 мг на добу, протягом 3-го тижня - 3,75 мг; з 4-го по 8-й тиждень - 5 мг, 9-12 тиж. - 7,5 мг; далі – 10 мг.
Якщо збільшення дози препарату погано переноситься пацієнтом, можливе зниження дози.
Максимально рекомендована доза для лікування ХСН становить 10 мг 1 раз на день.
Під час титрування рекомендується регулярний контроль АТ, ЧСС та ступеня вираженості симптомів ХСН. Посилення симптомів перебігу ХСН можливе вже з 1-го дня застосування препарату.
Під час або після фази титрування можуть виникнути тимчасове погіршення перебігу ХСН, артеріальна гіпотензія або брадикардія. У цьому випадку рекомендується передусім провести корекцію доз препаратів супутньої терапії. Також може знадобитися тимчасове зниження дози або повне відміна препарату.
Після стабілізації стану пацієнта слід провести повторне титрування дози або продовжити лікування.
У всіх випадках режим прийому та дозу підбирає лікар кожному пацієнту індивідуально, зокрема, враховуючи значення ЧСС та терапевтичну відповідь на терапію.
Наразі недостатньо даних щодо застосування препарату БІСОПРОЛОЛ-ПРАНА у пацієнтів з ХСН, пов'язаною з цукровим діабетом І типу, вираженими порушеннями функції нирок та/або печінки, рестриктивною кардіоміопатією, вродженими вадами серця або вадами клапана серця з вираженими гемодинамічними порушеннями. Також досі не було отримано достатньо даних щодо пацієнтів із ХСН з інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців (див. розділ «З обережністю»).
У пацієнтів з порушенням функції нирок при кліренсі креатиніну (КК) менше 20 мл/хв або з вираженими порушеннями функції печінки максимальна добова доза – 10 мг.
Корекції дози у пацієнтів похилого віку не потрібно.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Бисопролол-Прана таб 25 мг 30 шт производится компанией ПРАНАФАРМ. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Бисопролол-Прана таб 25 мг 30 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Бисопролол-Прана таб 25 мг 30 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Бидоп кор таб 2.5мг 28 шт Бидоп кор таб 2.5мг 28 шт, Бидоп кор таб 2.5мг 56 шт Бидоп кор таб 2.5мг 56 шт, Бидоп таб 10мг 28 шт Бидоп таб 10мг 28 шт, Бидоп таб 10мг 56 шт Бидоп таб 10мг 56 шт, Бидоп таб 5мг 28 шт Бидоп таб 5мг 28 шт, Бидоп таб 5мг 56 шт Бидоп таб 5мг 56 шт, Бисогамма таб п/об пленочной 5мг 30 шт Бисогамма таб п/об пленочной 5мг 30 шт, Бисопролол алкалоид таб п/об пленочной 10мг 30 шт Бисопролол алкалоид таб п/об пленочной 10мг 30 шт, Бисопролол алкалоид таб п/об пленочной 2.5мг 30 шт Бисопролол алкалоид таб п/об пленочной 2.5мг 30 шт, Бисопролол алкалоид таб п/об пленочной 5мг 30 шт Бисопролол алкалоид таб п/об пленочной 5мг 30 шт, Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 30 шт авексима Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 30 шт авексима, Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 30 шт изварино фарма Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 30 шт изварино фарма, Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 50 шт озон Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 50 шт озон, Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 60 шт Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 60 шт, Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 60 шт вертекс Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 60 шт вертекс, Бисопролол таб п/об пленочной 2.5мг 30 шт Бисопролол таб п/об пленочной 2.5мг 30 шт, Бисопролол таб п/об пленочной 5мг 30 шт вертекс Бисопролол таб п/об пленочной 5мг 30 шт вертекс, Бисопролол таб п/об пленочной 5мг 50 шт озон Бисопролол таб п/об пленочной 5мг 50 шт озон, Бисопролол таб п/об пленочной 5мг 60 шт вертекс Бисопролол таб п/об пленочной 5мг 60 шт вертекс, Нипертен таб п/об пленочной 2.5мг 30 шт Нипертен таб п/об пленочной 2.5мг 30 шт, Нипертен таб п/об пленочной 5мг 30 шт Нипертен таб п/об пленочной 5мг 30 шт.
Пока нет комментариев