Бисопролол-Прана таб 10 мг 50 шт
Топ продаж
Суперцена
Бисопролол-Прана таблетки містять селективний бета1-адреноблокатор, який знижує активність реніну плазми крові та уріджує частоту серцевих скорочень. Вони чинять гіпотензивну, антиаритмічну та антиангінальну дію. При тривалому застосуванні знижують загальний периферичний судинний опір та підвищують кінцевий діастолічний тиск в лівому шлуночку. Препарат метаболізується у печінці та виводиться нирками та через кишечник з жовчю. Для лікування артеріальної гіпертензії ефект настає через 2-5 днів, стабільна дія відзначається через 1-2 місяці.
Бисопролол-Прана таб 10 мг 50 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить бісопрололу фумарат – 10 мг ; Склад оболонки: гіпромелоза, макрогол-400, титану діоксид, диметикон 100, барвник заліза оксид жовтий, барвник заліза оксид червоний. Опис: Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з ризиком. Таблетки світло-жовтогарячого кольору. На поперечному розрізі видно два шари, внутрішній шар білого або майже білого кольору. Форма випуску:
Пігулки, покриті плівковою оболонкою, по 10 мг. По 10 таблеток у контурну коміркову упаковку. Або по 50 таблеток у полімерній банці. Кожна банка або 5 контурних коміркових упаковок разом із інструкцією із застосування поміщені в пачку з картону.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до компонентів препарату та інших бета-адреноблокаторів, шок (у тому числі кардіогенний), колапс, набряк легень, гостра серцева недостатність; синусового вузла, виражена брадикардія, стенокардія Принцметалу, кардіомегалія (без ознак серцевої недостатності), артеріальна гіпотензія (систолічний АТ менше 100 мм рт.ст., особливо при інфаркті міокарда); тяжкі форми бронхіальної астми та хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ) в анамнезі; одночасний прийом інгібіторів моноамінооксидази (МАО) (за винятком МАО-В), пізні стадії порушення периферичного кровообігу, хвороба Рейно,
З обережністю: печінкова недостатність, хронічна ниркова недостатність, міастенія, тиреотоксикоз, цукровий діабет, AV блокада І ступеня, депресія (у тому числі в анамнезі), псоріаз, алергічні реакції (в анамнезі), літній вік.
Дозування10 мг
Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія;
Ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стенокардії напруги.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиАлергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб, підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії у хворих, які отримують бісопролол.
Йодвмісні рентгеноконтрастні засоби для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій.
Фенітоїн при внутрішньовенному введенні, засоби для інгаляційної анестезії (похідні вуглеводнів) підвищують вираженість кардіодепресивної дії та ймовірність зниження артеріального тиску.
Змінює ефективність інсуліну і гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо, маскує симптоми гіпоглікемії, що розвивається (тахікардію, підвищення АТ).
Знижує кліренс лідокаїну та ксантинів (крім теофіліну) та підвищує їх концентрацію у плазмі крові, особливо у хворих з вихідно підвищеним кліренсом теофіліну під впливом куріння.
Гіпотензивний ефект послаблюють нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) (затримка іонів натрію (Na+) та блокада синтезу простагландинів нирками), глюкокортикостероїди та естрогени (затримка іонів Na+).
Серцеві глікозиди, метилдопа, резерпін та гуанфацин, блокатори «повільних» кальцієвих каналів (верапаміл, дилтіазем), аміодарон та інші антиаритмічні засоби підвищують ризик розвитку або посилення брадикардії, AV блокади, зупинки серця та серцевої недостатності.
Ніфедипін може призводити до значного зниження артеріального тиску.
Діуретики, клонідин, симпатолітики, гідралазин та інші гіпотензивні засоби можуть призвести до надмірного зниження артеріального тиску.
Подовжує дію недеполяризуючих міорелаксантів та підвищує антикоагулянтний ефект кумаринів.
Три- та тетрациклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики), етанол, седативні та снодійні засоби посилюють пригнічення ЦНС.
Не рекомендується одночасне застосування з інгібіторами МАО, внаслідок значного посилення гіпотензивної дії, перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО та бісопрололу має становити не менше 14 днів.
Негідровані алкалоїди ріжків підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу.
Ерготамін підвищує ризик розвитку порушення периферичного кровообігу; сульфасалазин підвищує концентрацію бісопрололу у плазмі крові; рифампіцин зменшує Т1/2.
ПередозуванняСимптоми: аритмія, шлуночкова екстрасистолія, виражена брадикардія, AV блокада, виражене зниження артеріального тиску, хронічна серцева недостатність, ціаноз нігтів пальців або долонь, утруднення дихання, бронхоспазм, запаморочення, непритомні стани, судоми.
Лікування: промивання шлунка та призначення адсорбуючих засобів; симптоматична терапія: при AV блокаді, що розвинулася, - внутрішньовенне введення 1-2 мг атропіну, епінефрину або тимчасова постановка кардіостимулятора; при шлуночковій екстрасистолії – лідокаїн (препарати ІА класу не застосовуються); при зниженні АТ – хворий повинен перебувати у положенні Тренделенбурга; якщо немає ознак набряку легень – внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів, при неефективності – введення епінефрину, допаміну, добутаміну (для підтримки хронотропної та інотропної дії та усунення вираженого зниження АТ); при серцевій недостатності – серцеві глікозиди, діуретики, глюкагон; при судомах – внутрішньовенно діазепам; при бронхоспазму – бета2-адреностимулятори інгаляційно.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Бета1-адреноблокатор селективний
КОД АТХ С07АВ07.
Фармакодинаміка:
Селективний бета1-адреноблокатор, без власної симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючу дію. Знижує активність реніну плазми крові, зменшує потребу міокарда в кисні, уріджує частоту серцевих скорочень (ЧСС) (у спокої та при навантаженні). Чинить гіпотензивну, антиаритмічну та антиангінальну дію. Блокуючи в невисоких дозах бета1-адренорецептори серця, зменшує стимульоване катехоламінами утворення циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) з аденозинтрифосфату (АТФ), знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію (Сa2+), здійснює негативну хроно-,мо- і дромо ість та збудливість.
При перевищенні терапевтичної дози бета2-адреноблокуюча дія.
Загальний периферичний судинний опір на початку застосування препарату, у перші 24 години, збільшується (внаслідок реципрокного зростання активності альфа-адренорецепторів та усунення стимуляції бета2-адренорецепторів), через 1-3 доби повертається до вихідного, а при тривалому застосуванні – знижується.
Гіпотензивний ефект пов'язаний із зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичної стимуляції периферичних судин, відновленням чутливості у відповідь на зниження артеріального тиску (АТ) та впливом на центральну нервову систему (ЦНС). При артеріальній гіпертензії ефект настає через 2-5 днів, стабільна дія відзначається через 1-2 місяці.
Антиангінальний ефект обумовлений зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок урідження частоти серцевих скорочень (ЧСС) та зниження скоротливості міокарда, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку та збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищуватись потреба в кисні, особливо у хворих з хронічною серцевою недостатністю (ХСН).
При застосуванні в середніх терапевтичних дозах, на відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, менш виражений вплив на органи, що містять бета2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів і матки); не викликає затримки іонів натрію (Na+) в організмі; вираженість атерогенної дії не відрізняється від дії пропранололу.
Фармакокінетика:
Абсорбція – 80-90 %, їда не впливає на абсорбцію. Максимальна концентрація в плазмі спостерігається через 1-3 год, зв'язок з білками плазми крові - близько 30%. Проникність через гематоенцефалічний бар'єр та плацентарний бар'єр – низька.
50% дози метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, період напіввиведення (Т1/2) 10-12 годин. Близько 98% виводиться нирками, їх 50% виводиться у незміненому вигляді; менше 2% – через кишечник з жовчю.
Вагітність та годування груддюЗастосування при вагітності можливе у тому випадку, якщо користь для матері перевищує ризик розвитку побічних ефектів у плода та дитини.
Даних щодо виділення бісопрололу у грудне молоко немає. Тому при необхідності застосування препарату БІСОПРОЛОЛ-ПРАНА в період лактації грудне вигодовування необхідно припинити.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаЗ боку центральної та периферичної нервової системи: підвищена стомлюваність, слабкість, запаморочення, головний біль, розлади сну, депресія, занепокоєння, сплутаність свідомості або короткочасна втрата пам'яті, галюцинації, астенія, міастенія, парестезії в кінцівках (у хворих з «переміжною» хром) синдромом Рейно), тремор, судоми (в т.ч. литкових м'язів).
З боку органу зору: порушення зору, зменшення секреції слізної рідини, сухість та болючість очей, кон'юнктивіт.
З боку серцево-судинної системи: синусова брадикардія, серцебиття, порушення провідності міокарда, AV блокада (аж до розвитку повної поперечної блокади та зупинки серця), аритмії, ослаблення скоротливості міокарда, розвиток (погіршення) ХСН (набряклість кісточок, стоп); зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, прояв ангіоспазму (посилення порушення периферичного кровообігу, похолодання нижніх кінцівок, синдром Рейно), біль у грудях.
З боку травної системи: сухість слизової оболонки ротової порожнини, нудота, блювання, біль у животі, запор або діарея, порушення функції печінки (темна сеча, жовтяничність склер або шкіри, холестаз), зміни смаку.
З боку дихальної системи: закладеність носа, утруднення дихання при призначенні у високих дозах (втрата селективності) та/або у схильних пацієнтів – ларинго- та бронхоспазм.
З боку ендокринної системи: гіперглікемія (у хворих на інсуліннезалежний діабет), гіпоглікемія (у хворих, які отримують інсулін), гіпотиреоз.
Алергічні реакції: свербіж шкіри, висип, кропив'янка.
З боку шкірних покривів: посилення потовиділення, гіперемія шкіри, висип, псоріазоподібні шкірні реакції, загострення симптомів псоріазу, алопеція.
Лабораторні показники: тромбоцитопенія (незвичайні кровотечі та крововиливи), агранулоцитоз, лейкопенія, зміна активності ферментів печінки (підвищення аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ), рівня білірубіну, тригліцерібрадид. кардія
Інші
: біль у спині, артралгія, ослаблення лібідо, зниження потенції, синдром «скасування» (посилення нападів стенокардії, підвищення артеріального тиску).
особливі вказівкиКонтроль хворих, які приймають препарат БІСОПРОЛОЛ-ПРАНА, повинен включати вимірювання ЧСС та АТ (на початку лікування – щодня, потім – 1 раз на 3-4 місяці), проведення ЕКГ, визначення концентрації глюкози в крові у хворих на цукровий діабет (1 раз на 4 -5 міс.). У пацієнтів похилого віку рекомендується стежити за функцією нирок (1 раз на 4-5 міс.).
Слід навчити хворого методикою підрахунку ЧСС та проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 50 уд/хв.
Перед початком лікування рекомендується проводити дослідження функції зовнішнього дихання у хворих з обтяженим бронхолегеневим анамнезом.
Приблизно у 20% хворих на стенокардію бета-адреноблокатори неефективні. Основні причини: виражений коронарний атеросклероз з низьким порогом ішемії (ЧСС менше 100 уд./хв.) та підвищений кінцевий діастолічний об'єм лівого шлуночка, що порушує субендокардіальний кровотік.
У курців ефективність бета-адреноблокаторів нижча.
Хворі, які мають контактні лінзи, повинні враховувати, що на фоні лікування можливе зменшення продукції слізної рідини.
При використанні у хворих з феохромоцитомою є ризик розвитку парадоксальної артеріальної гіпертензії (якщо попередньо не досягнуто ефективної альфа-адреноблокади).
При тиреотоксикозі бісопролол може замаскувати певні клінічні ознаки тиреотоксикозу (наприклад, тахікардію). Різка відміна у хворих на тиреотоксикоз протипоказана, оскільки здатна посилити симптоматику.
При цукровому діабеті може маскувати тахікардію, спричинену гіпоглікемією. На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію і не затримує відновлення концентрації глюкози в крові до нормального рівня.
При одночасному прийомі клонідину його прийом може бути припинено лише через кілька днів після відміни препарату БІСОПРОЛОЛ-ПРАНА.
Можливе посилення вираженості реакції підвищеної чутливості та відсутність ефекту від звичайних доз епінефрину на тлі обтяженого алергологічного анамнезу.
У разі необхідності проведення планового хірургічного лікування скасування препарату проводять за 48 годин до початку загальної анестезії. Якщо хворий прийняв препарат перед хірургічним втручанням, слід підібрати лікарський засіб для загальної анестезії з мінімально негативною інотропною дією.
Реципрокну активацію блукаючого нерва можна усунути внутрішньовенним введенням атропіну (1-2 мг).
Лікарські засоби, що знижують запаси катехоламінів (у тому числі резерпін), можуть посилити дію бета-адреноблокаторів, тому хворі, які приймають такі поєднання лікарських засобів, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря щодо виявлення вираженого зниження АТ або брадикардії.
Хворим на бронхоспастичні захворювання можна призначати кардіоселективні бета-адреноблокатори у разі непереносимості та/або неефективності інших гіпотензивних засобів. Передозування небезпечне розвитком бронхоспазму.
У разі виявлення у хворих похилого віку наростаючої брадикардії (менше 50 уд./хв.), вираженого зниження артеріального тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 100 мм рт.ст.), AV блокади, необхідно зменшити дозу або припинити лікування.
Рекомендується припинити терапію у разі розвитку депресії.
Не можна різко переривати лікування через небезпеку розвитку синдрому «скасування» (важких аритмій та інфаркту міокарда). Скасування проводять поступово, знижуючи дозу протягом 2 тижнів і більше (знижують дозу на 25% на 3-4 дні). Слід скасовувати перед дослідженням вмісту в крові та сечі катехоламінів, норметанефрину та ванілінміндальної кислоти, титрів антинуклеарних антитіл.
Вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механічними засобами: питання про можливість занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій, слід вирішувати лише після оцінки індивідуальної реакції пацієнта на препарат (особливо на початку лікування, у зв'язку з можливістю розвитку запаморочення) .
Умови зберіганняЗберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С. Зберігати у місцях, недоступних для дітей.
Спосіб застосування та дозиВсередину, вранці натще, не розжовуючи, одноразово.
Артеріальна гіпертензія та ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стенокардії напруги:
Рекомендується приймати 5 мг одноразово. При необхідності дозу збільшують до 10 мг один раз на добу. Максимальна добова доза становить 20 мг.
У всіх випадках режим прийому та дозу підбирає лікар кожному пацієнту індивідуально, зокрема, враховуючи значення ЧСС та терапевтичну відповідь.
У пацієнтів з порушенням функції нирок при кліренсі креатиніну (КК) менше 20 мл/хв або з вираженими порушеннями функції печінки максимальна добова доза – 10 мг.
Корекції дози у пацієнтів похилого віку не потрібно.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Бисопролол-Прана таб 10 мг 50 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить бісопрололу фумарат – 10 мг ; Склад оболонки: гіпромелоза, макрогол-400, титану діоксид, диметикон 100, барвник заліза оксид жовтий, барвник заліза оксид червоний. Опис: Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з ризиком. Таблетки світло-жовтогарячого кольору. На поперечному розрізі видно два шари, внутрішній шар білого або майже білого кольору. Форма випуску:
Пігулки, покриті плівковою оболонкою, по 10 мг. По 10 таблеток у контурну коміркову упаковку. Або по 50 таблеток у полімерній банці. Кожна банка або 5 контурних коміркових упаковок разом із інструкцією із застосування поміщені в пачку з картону.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до компонентів препарату та інших бета-адреноблокаторів, шок (у тому числі кардіогенний), колапс, набряк легень, гостра серцева недостатність; синусового вузла, виражена брадикардія, стенокардія Принцметалу, кардіомегалія (без ознак серцевої недостатності), артеріальна гіпотензія (систолічний АТ менше 100 мм рт.ст., особливо при інфаркті міокарда); тяжкі форми бронхіальної астми та хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ) в анамнезі; одночасний прийом інгібіторів моноамінооксидази (МАО) (за винятком МАО-В), пізні стадії порушення периферичного кровообігу, хвороба Рейно,
З обережністю: печінкова недостатність, хронічна ниркова недостатність, міастенія, тиреотоксикоз, цукровий діабет, AV блокада І ступеня, депресія (у тому числі в анамнезі), псоріаз, алергічні реакції (в анамнезі), літній вік.
Дозування10 мг
Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія;
Ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стенокардії напруги.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиАлергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб, підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії у хворих, які отримують бісопролол.
Йодвмісні рентгеноконтрастні засоби для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій.
Фенітоїн при внутрішньовенному введенні, засоби для інгаляційної анестезії (похідні вуглеводнів) підвищують вираженість кардіодепресивної дії та ймовірність зниження артеріального тиску.
Змінює ефективність інсуліну і гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо, маскує симптоми гіпоглікемії, що розвивається (тахікардію, підвищення АТ).
Знижує кліренс лідокаїну та ксантинів (крім теофіліну) та підвищує їх концентрацію у плазмі крові, особливо у хворих з вихідно підвищеним кліренсом теофіліну під впливом куріння.
Гіпотензивний ефект послаблюють нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) (затримка іонів натрію (Na+) та блокада синтезу простагландинів нирками), глюкокортикостероїди та естрогени (затримка іонів Na+).
Серцеві глікозиди, метилдопа, резерпін та гуанфацин, блокатори «повільних» кальцієвих каналів (верапаміл, дилтіазем), аміодарон та інші антиаритмічні засоби підвищують ризик розвитку або посилення брадикардії, AV блокади, зупинки серця та серцевої недостатності.
Ніфедипін може призводити до значного зниження артеріального тиску.
Діуретики, клонідин, симпатолітики, гідралазин та інші гіпотензивні засоби можуть призвести до надмірного зниження артеріального тиску.
Подовжує дію недеполяризуючих міорелаксантів та підвищує антикоагулянтний ефект кумаринів.
Три- та тетрациклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики), етанол, седативні та снодійні засоби посилюють пригнічення ЦНС.
Не рекомендується одночасне застосування з інгібіторами МАО, внаслідок значного посилення гіпотензивної дії, перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО та бісопрололу має становити не менше 14 днів.
Негідровані алкалоїди ріжків підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу.
Ерготамін підвищує ризик розвитку порушення периферичного кровообігу; сульфасалазин підвищує концентрацію бісопрололу у плазмі крові; рифампіцин зменшує Т1/2.
ПередозуванняСимптоми: аритмія, шлуночкова екстрасистолія, виражена брадикардія, AV блокада, виражене зниження артеріального тиску, хронічна серцева недостатність, ціаноз нігтів пальців або долонь, утруднення дихання, бронхоспазм, запаморочення, непритомні стани, судоми.
Лікування: промивання шлунка та призначення адсорбуючих засобів; симптоматична терапія: при AV блокаді, що розвинулася, - внутрішньовенне введення 1-2 мг атропіну, епінефрину або тимчасова постановка кардіостимулятора; при шлуночковій екстрасистолії – лідокаїн (препарати ІА класу не застосовуються); при зниженні АТ – хворий повинен перебувати у положенні Тренделенбурга; якщо немає ознак набряку легень – внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів, при неефективності – введення епінефрину, допаміну, добутаміну (для підтримки хронотропної та інотропної дії та усунення вираженого зниження АТ); при серцевій недостатності – серцеві глікозиди, діуретики, глюкагон; при судомах – внутрішньовенно діазепам; при бронхоспазму – бета2-адреностимулятори інгаляційно.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Бета1-адреноблокатор селективний
КОД АТХ С07АВ07.
Фармакодинаміка:
Селективний бета1-адреноблокатор, без власної симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючу дію. Знижує активність реніну плазми крові, зменшує потребу міокарда в кисні, уріджує частоту серцевих скорочень (ЧСС) (у спокої та при навантаженні). Чинить гіпотензивну, антиаритмічну та антиангінальну дію. Блокуючи в невисоких дозах бета1-адренорецептори серця, зменшує стимульоване катехоламінами утворення циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) з аденозинтрифосфату (АТФ), знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію (Сa2+), здійснює негативну хроно-,мо- і дромо ість та збудливість.
При перевищенні терапевтичної дози бета2-адреноблокуюча дія.
Загальний периферичний судинний опір на початку застосування препарату, у перші 24 години, збільшується (внаслідок реципрокного зростання активності альфа-адренорецепторів та усунення стимуляції бета2-адренорецепторів), через 1-3 доби повертається до вихідного, а при тривалому застосуванні – знижується.
Гіпотензивний ефект пов'язаний із зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичної стимуляції периферичних судин, відновленням чутливості у відповідь на зниження артеріального тиску (АТ) та впливом на центральну нервову систему (ЦНС). При артеріальній гіпертензії ефект настає через 2-5 днів, стабільна дія відзначається через 1-2 місяці.
Антиангінальний ефект обумовлений зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок урідження частоти серцевих скорочень (ЧСС) та зниження скоротливості міокарда, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку та збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищуватись потреба в кисні, особливо у хворих з хронічною серцевою недостатністю (ХСН).
При застосуванні в середніх терапевтичних дозах, на відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, менш виражений вплив на органи, що містять бета2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів і матки); не викликає затримки іонів натрію (Na+) в організмі; вираженість атерогенної дії не відрізняється від дії пропранололу.
Фармакокінетика:
Абсорбція – 80-90 %, їда не впливає на абсорбцію. Максимальна концентрація в плазмі спостерігається через 1-3 год, зв'язок з білками плазми крові - близько 30%. Проникність через гематоенцефалічний бар'єр та плацентарний бар'єр – низька.
50% дози метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, період напіввиведення (Т1/2) 10-12 годин. Близько 98% виводиться нирками, їх 50% виводиться у незміненому вигляді; менше 2% – через кишечник з жовчю.
Вагітність та годування груддюЗастосування при вагітності можливе у тому випадку, якщо користь для матері перевищує ризик розвитку побічних ефектів у плода та дитини.
Даних щодо виділення бісопрололу у грудне молоко немає. Тому при необхідності застосування препарату БІСОПРОЛОЛ-ПРАНА в період лактації грудне вигодовування необхідно припинити.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаЗ боку центральної та периферичної нервової системи: підвищена стомлюваність, слабкість, запаморочення, головний біль, розлади сну, депресія, занепокоєння, сплутаність свідомості або короткочасна втрата пам'яті, галюцинації, астенія, міастенія, парестезії в кінцівках (у хворих з «переміжною» хром) синдромом Рейно), тремор, судоми (в т.ч. литкових м'язів).
З боку органу зору: порушення зору, зменшення секреції слізної рідини, сухість та болючість очей, кон'юнктивіт.
З боку серцево-судинної системи: синусова брадикардія, серцебиття, порушення провідності міокарда, AV блокада (аж до розвитку повної поперечної блокади та зупинки серця), аритмії, ослаблення скоротливості міокарда, розвиток (погіршення) ХСН (набряклість кісточок, стоп); зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, прояв ангіоспазму (посилення порушення периферичного кровообігу, похолодання нижніх кінцівок, синдром Рейно), біль у грудях.
З боку травної системи: сухість слизової оболонки ротової порожнини, нудота, блювання, біль у животі, запор або діарея, порушення функції печінки (темна сеча, жовтяничність склер або шкіри, холестаз), зміни смаку.
З боку дихальної системи: закладеність носа, утруднення дихання при призначенні у високих дозах (втрата селективності) та/або у схильних пацієнтів – ларинго- та бронхоспазм.
З боку ендокринної системи: гіперглікемія (у хворих на інсуліннезалежний діабет), гіпоглікемія (у хворих, які отримують інсулін), гіпотиреоз.
Алергічні реакції: свербіж шкіри, висип, кропив'янка.
З боку шкірних покривів: посилення потовиділення, гіперемія шкіри, висип, псоріазоподібні шкірні реакції, загострення симптомів псоріазу, алопеція.
Лабораторні показники: тромбоцитопенія (незвичайні кровотечі та крововиливи), агранулоцитоз, лейкопенія, зміна активності ферментів печінки (підвищення аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ), рівня білірубіну, тригліцерібрадид. кардія
Інші
: біль у спині, артралгія, ослаблення лібідо, зниження потенції, синдром «скасування» (посилення нападів стенокардії, підвищення артеріального тиску).
особливі вказівкиКонтроль хворих, які приймають препарат БІСОПРОЛОЛ-ПРАНА, повинен включати вимірювання ЧСС та АТ (на початку лікування – щодня, потім – 1 раз на 3-4 місяці), проведення ЕКГ, визначення концентрації глюкози в крові у хворих на цукровий діабет (1 раз на 4 -5 міс.). У пацієнтів похилого віку рекомендується стежити за функцією нирок (1 раз на 4-5 міс.).
Слід навчити хворого методикою підрахунку ЧСС та проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 50 уд/хв.
Перед початком лікування рекомендується проводити дослідження функції зовнішнього дихання у хворих з обтяженим бронхолегеневим анамнезом.
Приблизно у 20% хворих на стенокардію бета-адреноблокатори неефективні. Основні причини: виражений коронарний атеросклероз з низьким порогом ішемії (ЧСС менше 100 уд./хв.) та підвищений кінцевий діастолічний об'єм лівого шлуночка, що порушує субендокардіальний кровотік.
У курців ефективність бета-адреноблокаторів нижча.
Хворі, які мають контактні лінзи, повинні враховувати, що на фоні лікування можливе зменшення продукції слізної рідини.
При використанні у хворих з феохромоцитомою є ризик розвитку парадоксальної артеріальної гіпертензії (якщо попередньо не досягнуто ефективної альфа-адреноблокади).
При тиреотоксикозі бісопролол може замаскувати певні клінічні ознаки тиреотоксикозу (наприклад, тахікардію). Різка відміна у хворих на тиреотоксикоз протипоказана, оскільки здатна посилити симптоматику.
При цукровому діабеті може маскувати тахікардію, спричинену гіпоглікемією. На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію і не затримує відновлення концентрації глюкози в крові до нормального рівня.
При одночасному прийомі клонідину його прийом може бути припинено лише через кілька днів після відміни препарату БІСОПРОЛОЛ-ПРАНА.
Можливе посилення вираженості реакції підвищеної чутливості та відсутність ефекту від звичайних доз епінефрину на тлі обтяженого алергологічного анамнезу.
У разі необхідності проведення планового хірургічного лікування скасування препарату проводять за 48 годин до початку загальної анестезії. Якщо хворий прийняв препарат перед хірургічним втручанням, слід підібрати лікарський засіб для загальної анестезії з мінімально негативною інотропною дією.
Реципрокну активацію блукаючого нерва можна усунути внутрішньовенним введенням атропіну (1-2 мг).
Лікарські засоби, що знижують запаси катехоламінів (у тому числі резерпін), можуть посилити дію бета-адреноблокаторів, тому хворі, які приймають такі поєднання лікарських засобів, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря щодо виявлення вираженого зниження АТ або брадикардії.
Хворим на бронхоспастичні захворювання можна призначати кардіоселективні бета-адреноблокатори у разі непереносимості та/або неефективності інших гіпотензивних засобів. Передозування небезпечне розвитком бронхоспазму.
У разі виявлення у хворих похилого віку наростаючої брадикардії (менше 50 уд./хв.), вираженого зниження артеріального тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 100 мм рт.ст.), AV блокади, необхідно зменшити дозу або припинити лікування.
Рекомендується припинити терапію у разі розвитку депресії.
Не можна різко переривати лікування через небезпеку розвитку синдрому «скасування» (важких аритмій та інфаркту міокарда). Скасування проводять поступово, знижуючи дозу протягом 2 тижнів і більше (знижують дозу на 25% на 3-4 дні). Слід скасовувати перед дослідженням вмісту в крові та сечі катехоламінів, норметанефрину та ванілінміндальної кислоти, титрів антинуклеарних антитіл.
Вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механічними засобами: питання про можливість занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій, слід вирішувати лише після оцінки індивідуальної реакції пацієнта на препарат (особливо на початку лікування, у зв'язку з можливістю розвитку запаморочення) .
Умови зберіганняЗберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С. Зберігати у місцях, недоступних для дітей.
Спосіб застосування та дозиВсередину, вранці натще, не розжовуючи, одноразово.
Артеріальна гіпертензія та ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стенокардії напруги:
Рекомендується приймати 5 мг одноразово. При необхідності дозу збільшують до 10 мг один раз на добу. Максимальна добова доза становить 20 мг.
У всіх випадках режим прийому та дозу підбирає лікар кожному пацієнту індивідуально, зокрема, враховуючи значення ЧСС та терапевтичну відповідь.
У пацієнтів з порушенням функції нирок при кліренсі креатиніну (КК) менше 20 мл/хв або з вираженими порушеннями функції печінки максимальна добова доза – 10 мг.
Корекції дози у пацієнтів похилого віку не потрібно.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Бисопролол-Прана таб 10 мг 50 шт производится компанией ПРАНАФАРМ. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Бисопролол-Прана таб 10 мг 50 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Бисопролол-Прана таб 10 мг 50 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Бидоп кор таб 2.5мг 28 шт Бидоп кор таб 2.5мг 28 шт, Бидоп кор таб 2.5мг 56 шт Бидоп кор таб 2.5мг 56 шт, Бидоп таб 10мг 28 шт Бидоп таб 10мг 28 шт, Бидоп таб 10мг 56 шт Бидоп таб 10мг 56 шт, Бидоп таб 5мг 28 шт Бидоп таб 5мг 28 шт, Бидоп таб 5мг 56 шт Бидоп таб 5мг 56 шт, Бисогамма таб п/об пленочной 5мг 30 шт Бисогамма таб п/об пленочной 5мг 30 шт, Бисопролол алкалоид таб п/об пленочной 10мг 30 шт Бисопролол алкалоид таб п/об пленочной 10мг 30 шт, Бисопролол алкалоид таб п/об пленочной 2.5мг 30 шт Бисопролол алкалоид таб п/об пленочной 2.5мг 30 шт, Бисопролол алкалоид таб п/об пленочной 5мг 30 шт Бисопролол алкалоид таб п/об пленочной 5мг 30 шт, Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 30 шт авексима Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 30 шт авексима, Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 30 шт изварино фарма Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 30 шт изварино фарма, Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 50 шт озон Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 50 шт озон, Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 60 шт Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 60 шт, Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 60 шт вертекс Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 60 шт вертекс, Бисопролол таб п/об пленочной 2.5мг 30 шт Бисопролол таб п/об пленочной 2.5мг 30 шт, Бисопролол таб п/об пленочной 5мг 30 шт вертекс Бисопролол таб п/об пленочной 5мг 30 шт вертекс, Бисопролол таб п/об пленочной 5мг 50 шт озон Бисопролол таб п/об пленочной 5мг 50 шт озон, Бисопролол таб п/об пленочной 5мг 60 шт вертекс Бисопролол таб п/об пленочной 5мг 60 шт вертекс, Нипертен таб п/об пленочной 2.5мг 30 шт Нипертен таб п/об пленочной 2.5мг 30 шт, Нипертен таб п/об пленочной 5мг 30 шт Нипертен таб п/об пленочной 5мг 30 шт.
Пока нет комментариев