Бипрол таб п/об пленочной 10мг 30 шт
Топ продаж
Суперцена
Бипрол таблетки - це селективний бета1-адреноблокатор, який має антигіпертензивну, антиаритмічну та антиангінальну дію. Він зменшує стимулювання катехоламінами утворення циклічного аденозинмонофосфату з аденозинтрифосфату, знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію, надає негативну хроно-, дромо-, батмо- та інотропну дію, знижує. При застосуванні в середніх терапевтичних дозах, на відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, менш виражений вплив на органи, що містять бета2-адренорецептори. Біпрол таблетки засвоюються швидко та мають стабільну фармакокінетику. Вони не накопичуються в організмі та не залежать від віку та статі пацієнта.
Бипрол таб п/об пленочной 10мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить бісопрололу фумарат 5,000 мг/10,000 мг.
Допоміжні речовини:
Целюлоза мікрокристалічна 44,500 мг/62,400 мг; лудіпрес ЛЦЕ (лактози моногідрат 94,7-98,3%, повідон 3-4%) 40,000 мг/38,500 мг; крохмаль кукурудзяний 8,000 мг/11,000 мг; кремнію діоксид колоїдний 0,500 мг/0,600 мг; кросповідон (колідон CL) 1,000 мг/1,250 мг; магнію стеарат 1,000 мг/1,250 мг;
оболонка: титану діоксид 0,287 мг/0,430 мг; макрогол (поліетиленгліколь 4000) 0,287 мг/0,430 мг; гіпромелоза 1,320 мг/1,968 мг; тальк 0,106 мг/0,172 мг.
Опис:
Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На поперечному розрізі ядро білого або білого з ледь помітним кремуватим відтінком кольору.
Форма випуску:
Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг та 10 мг.
По 10 таблеток у контурній комірковій упаковці з плівки полівінілхлоридної та алюмінієвої фольги.
По 3, 5 або 10 контурних коміркових упаковок разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до бісопрололу, інших компонентів препарату та інших бета-адреноблокаторів; шок (у тому числі кардіогенний); набряк легенів; гостра серцева недостатність або ХСН на стадії декомпенсації, що вимагає проведення інотропної терапії; AV блокада ІІ-ІІІ ступеня, без електрокардіостимулятора; синоатріальна блокада; синдром слабкості синусового вузла; брадикардія (частота серцевих скорочень менше 60 уд/хв); стенокардія Принцметалу; кардіомегалія (без ознак серцевої недостатності); тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 100 мм. рт. ст.), особливо при інфаркті міокарда; тяжка бронхіальна астма та хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ) в анамнезі; одночасний прийом флоктафеніну, сультоприду, інгібіторів моноамінооксидази (МАО), за винятком МАО типу; одночасне внутрішньовенне введення верапамілу або дилтіазему; тяжкі порушення периферичного кровообігу, синдром Рейно; феохромоцитома (без одночасного використання альфа-адреноблокаторів); метаболічний ацидоз; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).
Дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром мальабсорбції лактози/ізомальтози (до складу препарату входить лактоза).
З обережністю
Виражена печінкова недостатність, виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв), міастенія, тиреотоксикоз, цукровий діабет (може маскувати симптоми гіпоглікемії), обтяжений алергологічний анамнез, AV блокада I ступеня, депресія псоріаз, бронхіальна астма, ХОЗЛ, порушення периферичного кровообігу, строга дієта.
Дозування10 мг
Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія.
Ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стабільної стенокардії.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиФлоктафенін. У разі шоку або артеріальної гіпотензії, зумовлених флоктафеніном, бета-адреноблокатори викликають зменшення компенсаторних серцево-судинних реакцій (спільне застосування протипоказане).
Сультопід. Внаслідок адитивного ефекту можливий розвиток вираженої брадикардії (спільне застосування протипоказане).
Інгібітори МАО. Не рекомендується одночасне застосування (за винятком МАО типу В), оскільки велика ймовірність значного посилення антигіпертензивної дії. Перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО та бісопрололу має становити не менше 14 днів.
Блокатори «повільних» кальцієвих каналів (Ділтіазем і верапаміл). Слід уникати цієї комбінації. У період лікування препаратом Біпрол внутрішньовенне введення верапамілу або дилтіазему, інших антиаритмічних препаратів протипоказане. Внаслідок синергізму дії можливе різке зниження артеріального тиску, порушення автоматизму (виражена брадикардія, зупинка синусового вузла), порушення AV провідності, серцева недостатність. При необхідності призначення такої комбінації потрібне ретельне клінічне та електрокардіографічне спостереження пацієнтів, особливо похилого віку та на початку лікування.
Антиаритмічні засоби І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн; флекаїнід, пропафенон) при одночасному застосуванні можливе зниження AV провідності та скорочувальної здатності міокарда (слід уникати комбінації з бісопрололом).
Антиаритмічні засоби ІІІ класу (наприклад, аміодарон). При сумісному застосуванні з бісопрололом можливе порушення скоротливості, автоматизму та провідності внаслідок пригнічення симпатичних компенсаторних механізмів (слід уникати цієї комбінації).
Антигіпертензивні засоби центральної дії (клонідин, апраклонідин, альфа – метилдопа, гуанфанцин, моксонідин, рілменідин). При сумісному застосуванні підвищення ризику розвитку вираженої брадикардії, зупинки синусового вузла, порушення AV провідності, різкого зниження артеріального тиску, серцевої недостатності (синергічна дія). Слід уникати цієї комбінації. При необхідності застосування потрібен ретельний клінічний та електрокардіографічний контроль, особливо у літніх пацієнтів та на початку лікування. Значне підвищення артеріального тиску при різкому відміні антигіпертензивного препарату центральної дії.
Серцеві глікозиди. Зниження частоти серцевих скорочень, порушення провідності.
Бета-адреноблокатори для місцевого застосування (наприклад, очні краплі для лікування глаукоми) можуть посилити системну дію бісопрололу (зниження артеріального тиску, зменшення частоти серцевих скорочень).
Блокатори кальцієвих каналів (наприклад, ніфедипін). Можливе надмірне зниження артеріального тиску.
Парасимпатоміметики. При сумісному застосуванні ризик розвитку брадикардії.
Мефлохін. Спільне застосування з бісопрололом підвищує ризик розвитку брадикардії (адитивна дія).
Фенітоїн при внутрішньовенному введенні, лікарські засоби для інгаляційної загальної анестезії (похідні вуглеводнів) підвищують вираженість кардіодепресивної дії та ймовірність зниження артеріального тиску.
Одночасне застосування з бета-адреноміметиками (наприклад, ізопреналін, добутамін) може призводити до зниження ефекту обох препаратів.
Поєднання бісопрололу з адреноміметиками, що впливають на бета- і алъфа-адренорецептори (наприклад, норепінефрин, епінефрин), може посилювати вазоконстрикторну дію цих засобів, що виникає за участю альфа-адренорецепторів, що призводить до підвищення артеріального тиску. Подібні взаємодії є більш ймовірними при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів.
Бісопролол може змінювати ефективність інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо, маскувати симптоми гіпоглікемії, що розвивається (тахікардія, підвищення артеріального тиску).
Бісопролол знижує кліренс лідокаїну та ксантинів (крім дифіліну) та підвищує їх концентрацію в плазмі, особливо у пацієнтів з початково підвищеним кліренсом теофіліну під впливом куріння.
Антигіпертензивну дію послаблюють нестероїдні протизапальні препарати (затримка іонів натрію та блокада синтезу простагландину нирками), глюкокортикостероїди та естрогени (затримка іонів натрію).
Діуретики, симпатолітики, гідралазин та інші гіпотензивні лікарські засоби. Ризик надмірного зниження артеріального тиску.
Бісопролол подовжує дію недеполяризуючих міорелаксантів та антикоагулянтний ефект кумаринів.
Три- та тетрациклічні антидепресанти, антипсихотичні лікарські засоби (нейролептики), етанол, седативні та снодійні лікарські засоби – при спільному застосуванні з бісопрололом посилення пригнічення центральної нервової системи.
Негідровані алкалоїди ріжків підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу.
Ерготамін підвищує ризик розвитку порушення периферичного кровообігу.
Сульфасалазин підвищує концентрацію бісопрололу у плазмі.
Рифампіцин зменшує період напіввиведення бісопрололу.
Алергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб, підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії у пацієнтів, які отримують бісопролол.
Йодвмісні рентгеноконтрастні діагностичні засоби для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій.
ПередозуванняСимптоми: аритмія, шлуночкова екстрасистолія, виражена брадикардія, AV блокада, виражене зниження артеріального тиску, гостра серцева недостатність, гіпоглікемія, акроціаноз, утруднення дихання, бронхоспазм, запаморочення, непритомність, судоми.
Лікування: промивання шлунка, призначення адсорбуючих засобів, симптоматична терапія. При вираженій брадикардії внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, з обережністю можна ввести засіб, що має позитивну хронотропну дію. Іноді може бути потрібна тимчасова постановка штучного водія ритму.
При AV блокаді, що розвинулася, - внутрішньовенне введення 1-2 мг атропіну, епінефрину або установка тимчасового кардіостимулятора.
При шлуночковій екстрасистолії – лідокаїн (препарати IA класу не застосовуються). При вираженому зниженні артеріального тиску пацієнта слід перевести у положення Тренделенбурга; якщо немає ознак набряку легень - внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів, при їх неефективності - введення епінефрину, допаміну, добутаміну (для підтримки хронотропної та інотропної дії та усунення вираженого зниження артеріального тиску).
При гіпоглікемії може бути показано введення розчину декстрози (глюкози). При серцевій недостатності – серцеві глікозиди, діуретики. При судомах - внутрішньовенно діазепам. При бронхоспазму - інгаляційно бета2-адреноміметики.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Бета1-адреноблокатор селективний.
Фармакодинаміка:
Селективний бета1-адреноблокатор, без власної симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючу дію. Чинить антигіпертензивну, антиаритмічну та антиангінальну дію.
Блокуючи в невисоких дозах бета1-адренорецептори серця, зменшує стимульоване катехоламінами утворення циклічного аденозинмонофосфату з аденозинтрифосфату, знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію, надає негативну хроно-, дромо-, батмо- та інотропну дію, знижує. При перевищенні терапевтичної дози бета2-адреноблокуюча дія. Загальний периферичний судинний опір на початку застосування препарату (у перші 24 години) збільшується (внаслідок реципрокного зростання активності альфа-адренорецепторів та усунення стимуляції бета2-адренорецепторів), яке через 1-3 доби повертається до вихідного, а при тривалому призначенні знижується.
Антигіпертензивна дія пов'язана зі зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичної стимуляції периферичних судин, зниженням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (має велике значення для пацієнтів з вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості барорецепторів дуги аорти (не відбувається посилення їх активності тиску) та впливом на центральну нервову систему. При артеріальній гіпертензії ефект розвивається через 2-5 днів, стабільна дія – через 1-2 місяці.
Антиангінальна дія обумовлена зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок урідження частоти серцевих скорочень та зниження скоротливості міокарда, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку та збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищувати потребу міокарда у кисні, особливо у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН).
Антиаритмічна дія обумовлена усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеної активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту циклічного аденозинмонофосфату, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного збудження синусового та ектопічного водіїв ритму та уповільненням AV проведення (переважно в AV проведення (переважно в AV проведення) ) через атріовентрикулярний вузол і за додатковими шляхами.
При застосуванні в середніх терапевтичних дозах, на відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, менш виражений вплив на органи, що містять бета2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів і матки); не викликає затримки іонів натрію в організмі
Фармакокінетика:
Всмоктування. Абсорбція - 80-90%, прийом їжі не впливає на всмоктування препарату. Максимальна концентрація у плазмі крові спостерігається через 1-3 години. Біодоступність – близько 90%. Зв'язок із білками плазми крові – близько 30%.
Розподіл. Об'єм розподілу становить 3,5 л/кг. Проникність через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри – низька.
Метаболізм. Метаболізується у печінці за участю ізоферментів CYP3A4 (до 95%) та CYP2D6. Ефект первинного проходження через печінку незначний (близько 10%). Біотрансформація бісопрололу не прискорюється у пацієнтів із гіперфункцією щитовидної залози.
Виведення. Загальний кліренс становить 15,6±3,2 л/годину, нирковий кліренс – 9,6±1,6 л/година. Збалансований кліренс бісопрололу визначається рівновагою між виведенням його через нирки у незміненому вигляді (близько 50%) та окисленням у печінці (близько 50%) до неактивних метаболітів, які потім також виводяться нирками; менше 2% виводиться через кишечник (з жовчю). Чи не накопичується в організмі. Період напіввиведення 9-12 годин.
Залежність фармакокінетики бісопрололу від дози має лінійний характер.
Фармакокінетика бісопрололу стабільна, не залежить від віку та статі пацієнта.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках:
ниркова недостатність. У разі виражених порушень функції нирок (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв) та у пацієнтів з анурією період напіввиведення може збільшитись більш ніж у 2 рази.
Печінкова недостатність. У разі вираженої печінкової недостатності спостерігається збільшення періоду напіввиведення до 13-15 годин.
Хронічна серцева недостатність. У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (III функціональний клас за класифікацією NYHA) концентрація бісопрололу у плазмі крові вища, ніж у здорових добровольців, а період напіввиведення збільшується до 17 години.
Вагітність та годування груддюБісопролол не має прямої цитотоксичної, мутагенної та тератогенної дії, але має фармакологічні ефекти, які можуть мати шкідливий вплив протягом вагітності та/або на плід, або новонародженого.
Зазвичай бета-адреноблокатори знижують плацентарну перфузію, що веде до уповільнення зростання плода, внутрішньоутробної загибелі плода, викиднів або передчасних пологів. У плода та новонародженої дитини можуть виникнути патологічні реакції, такі як внутрішньоутробна затримка розвитку, гіпоглікемія, брадикардія.
Біпрол не слід застосовувати під час вагітності. Застосування можливе в тому випадку, якщо користь матері перевищує ризик розвитку побічних ефектів у плода та/або дитини. У тому випадку, коли лікування препаратом Біпрол розглядається як необхідне, слід відстежувати кровотік у плаценті та матці, а також спостерігати за зростанням та розвитком плода. У разі появи небажаних явищ щодо вагітності та/або плоду необхідно застосовувати альтернативні методи терапії.
Слід ретельно обстежити новонародженого після пологів. Симптоми гіпоглікемії та брадикардії виникають, як правило, протягом перших 3 днів життя.
Даних про проникнення бісопрололу в грудне молоко немає, тому прийом препарату Біпрол не рекомендується жінкам під час годування груддю.
При необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування необхідно припинити.
Умови відпустки з аптекВідпускають за рецептом.
Побічні явищаЧастота наведених нижче побічних ефектів зазначена відповідно до класифікації ВООЗ: дуже часто – понад 10%; часто – понад 1% та менше 10%; нечасто – понад 0,1% та менше
1%; рідко – понад 0,01% та менше 0,1%; дуже рідко – менше 0,01%, включаючи окремі випадки.
З боку центральної та периферичної нервової системи: часто – підвищена стомлюваність, астенія, запаморочення, головний біль. Зазвичай, ці явища розвиваються на початку лікування, як правило, виражені незначно і проходять протягом 1-2 тижнів; нечасто – порушення сну, депресія; рідко – нічні кошмари, галюцинації, непритомність.
З боку серцево-судинної системи: дуже часто – брадикардія, відчуття серцебиття; часто - виражене зниження артеріального тиску (особливо у пацієнтів з ХСН), прояви ангіоспазму (посилення порушень периферичного кровообігу, відчуття холоду в кінцівках (парестезії); нечасто - порушення AV провідності (аж до розвитку повної поперечної блокади та зупинки серця), аритмії, усу перебігу ХСН з розвитком периферичних набряків (набряклість кісточок, стоп) та задишки, ортостатична гіпотензія, біль у грудях.
З боку травної системи: часто – нудота, блювання, діарея, біль у животі, запор, сухість слизової оболонки ротової порожнини; рідко – гепатит, підвищення активності «печінкових» трансаміназ (аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази), підвищення концентрації білірубіну.
З боку дихальної системи: нечасто – ларинго- та бронхоспазм у пацієнтів з бронхіальною астмою або обструктивними захворюваннями дихальних шляхів; рідко – алергічний риніт, закладеність носа.
З боку опорно-рухового апарату: нечасто – м'язова слабкість, судоми в литкових м'язах, артралгія.
З боку органів чуття: рідко - порушення зору, зменшення сльозовиділення (слід враховувати при носінні контактних лінз), порушення слуху, зміна смаку;
дуже рідко – сухість та болючість очей, кон'юнктивіт.
З боку шкірних покривів: рідко – посилення потовиділення, псоріазоподібні шкірні реакції; дуже рідко – алопеція, загострення перебігу псоріазу.
З боку ендокринної системи: рідко – гіпоглікемія.
З боку сечостатевої системи: рідко – порушення потенції, ослаблення лібідо.
З боку імунної системи: рідко – поява антинуклеарних антитіл з незвичайною клінічною симптоматикою вовчаковоподібного синдрому, які зникають після закінчення лікування.
Алергічні реакції: рідко - гіперемія шкіри, свербіж шкіри, висипання, кропив'янка.
Лабораторні показники: рідко – гіпертригліцеридемія; дуже рідко – тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія.
Інші: рідко – синдром «скасування» (посилення нападів стенокардії, підвищення артеріального тиску).
особливі вказівкиЛікування препаратом зазвичай є довготривалим.
Перед початком лікування рекомендується проведення дослідження функції зовнішнього дихання у пацієнтів із обтяженим бронхолегеневим анамнезом. Пацієнтам із бронхоспастичними захворюваннями можна призначати бісопролол у разі непереносимості та/або неефективності інших гіпотензивних лікарських засобів, при цьому слід суворо стежити за дозою препарату. Передозування небезпечне розвитком бронхоспазму.
Спостереження за пацієнтами, які приймають бісопролол, повинно включати контроль частоти серцевих скорочень, артеріального тиску (на початку лікування щодня, потім 1 раз на 3-4 місяці), електрокардіограми, концентрації глюкози в плазмі у пацієнтів з цукровим діабетом (1 раз на 4 -5 місяців). У пацієнтів похилого віку рекомендується контролювати функцію нирок (1 раз на 4-5 місяців). Слід навчити пацієнта методиці підрахунку частоти серцевих скорочень та проінструктувати необхідність лікарської консультації при зниженні її менше 60 уд/хв.
Приблизно у 20% пацієнтів із стенокардією бета-адреноблокатори є неефективними. Основні причини – тяжкий коронарний атеросклероз з низьким порогом ішемії (частота серцевих скорочень менше 100 уд/хв) та підвищення кінцевого діастолічного об'єму лівого шлуночка, що порушує субендокардіальний кровотік. У «курців» ефективність бета-адреноблокаторів нижча.
Пацієнти, які мають контактні лінзи, повинні враховувати, що на фоні лікування можливе зменшення продукції слізної рідини.
При використанні пацієнтів з феохромоцитомою є ризик розвитку парадоксальної артеріальної гіпертензії (якщо попередньо не було досягнуто ефективної альфа-адреноблокади).
При тиреотоксикозі бісопролол може маскувати певні клінічні ознаки тиреотоксикозу (наприклад, тахікардію). Різка відміна у пацієнтів з тиреотоксикозом протипоказана, оскільки здатна посилити симптоматику.
При цукровому діабеті може маскувати тахікардію, спричинену гіпоглікемією. На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію та не затримує відновлення концентрації глюкози у крові до нормального рівня.
При одночасному застосуванні клонідину його прийом може бути припинено лише через кілька днів після відміни бісопрололу.
Можливе посилення вираженості реакції підвищеної чутливості та відсутність ефекту від звичайних доз епінефрину на тлі обтяженого алергологічного анамнезу.
У разі потреби проведення планового хірургічного втручання відміну препарату проводять за 48 годин до початку загальної анестезії. Якщо пацієнт прийняв препарат перед хірургічним втручанням, то йому слід підібрати лікарський засіб для загальної анестезії з мінімальною негативною інотропною дією.
Реципрокну активацію блукаючого нерва можна усунути внутрішньовенним введенням атропіну (1-2 мг).
Лікарські засоби, що знижують запаси катехоламінів (наприклад, резерпін), можуть посилити дію бета-адреноблокаторів, тому пацієнти, які приймають такі поєднання лікарських засобів, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря щодо виявлення артеріальної гіпотензії або брадикардії.
У разі появи у пацієнтів похилого віку наростаючої брадикардії (менше 60 уд/хв), артеріальної гіпотензії (систолічний артеріальний тиск нижче 100 мм рт. ст.), AV блокади, бронхоспазму, шлуночкових аритмій, тяжких порушень функції печінки та нирок припинити лікування.
Не можна різко переривати лікування бісопрололом через небезпеку розвитку тяжких аритмій та інфаркту міокарда. Скасування проводять поступово, знижуючи дозу протягом 2 тижнів та більше (дозу знижують на 25% у 3-4 дні).
Рекомендується припинити терапію (з поступовим зниженням дози) при розвитку депресії, спричиненої прийомом препарату. Препарат слід відмінити перед дослідженням вмісту в крові та сечі катехоламінів, норметанефрину та ванілінміндальної кислоти, титру антинуклеарних антитіл.
У період лікування необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та виконанні інших потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Умови зберіганняУ сухому місці, захищеному від світла, при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиПрепарат Біпрол приймають внутрішньо, вранці, 1 раз на добу з невеликою кількістю рідини до сніданку, під час або після нього. Таблетки не слід розжовувати або розтирати на порошок. У всіх випадках режим прийому та дозу підбирає лікар кожному пацієнту індивідуально, зокрема, враховуючи частоту серцевих скорочень та стан пацієнта.
При артеріальній гіпертензії та ішемічній хворобі серця препарат призначають по 5 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу збільшують до 10 мг один раз на добу. При лікуванні артеріальної гіпертензії та стенокардії максимальна добова доза становить 20 мг 1 раз на добу.
Для пацієнтів з вираженим порушенням функції нирок (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв) або з вираженим порушенням функції печінки максимальна добова доза становить 10 мг 1 раз на добу. Збільшення дози таких пацієнтів необхідно проводити з особливою обережністю.
У пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Бипрол таб п/об пленочной 10мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить бісопрололу фумарат 5,000 мг/10,000 мг.
Допоміжні речовини:
Целюлоза мікрокристалічна 44,500 мг/62,400 мг; лудіпрес ЛЦЕ (лактози моногідрат 94,7-98,3%, повідон 3-4%) 40,000 мг/38,500 мг; крохмаль кукурудзяний 8,000 мг/11,000 мг; кремнію діоксид колоїдний 0,500 мг/0,600 мг; кросповідон (колідон CL) 1,000 мг/1,250 мг; магнію стеарат 1,000 мг/1,250 мг;
оболонка: титану діоксид 0,287 мг/0,430 мг; макрогол (поліетиленгліколь 4000) 0,287 мг/0,430 мг; гіпромелоза 1,320 мг/1,968 мг; тальк 0,106 мг/0,172 мг.
Опис:
Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На поперечному розрізі ядро білого або білого з ледь помітним кремуватим відтінком кольору.
Форма випуску:
Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг та 10 мг.
По 10 таблеток у контурній комірковій упаковці з плівки полівінілхлоридної та алюмінієвої фольги.
По 3, 5 або 10 контурних коміркових упаковок разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до бісопрололу, інших компонентів препарату та інших бета-адреноблокаторів; шок (у тому числі кардіогенний); набряк легенів; гостра серцева недостатність або ХСН на стадії декомпенсації, що вимагає проведення інотропної терапії; AV блокада ІІ-ІІІ ступеня, без електрокардіостимулятора; синоатріальна блокада; синдром слабкості синусового вузла; брадикардія (частота серцевих скорочень менше 60 уд/хв); стенокардія Принцметалу; кардіомегалія (без ознак серцевої недостатності); тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 100 мм. рт. ст.), особливо при інфаркті міокарда; тяжка бронхіальна астма та хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ) в анамнезі; одночасний прийом флоктафеніну, сультоприду, інгібіторів моноамінооксидази (МАО), за винятком МАО типу; одночасне внутрішньовенне введення верапамілу або дилтіазему; тяжкі порушення периферичного кровообігу, синдром Рейно; феохромоцитома (без одночасного використання альфа-адреноблокаторів); метаболічний ацидоз; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).
Дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром мальабсорбції лактози/ізомальтози (до складу препарату входить лактоза).
З обережністю
Виражена печінкова недостатність, виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв), міастенія, тиреотоксикоз, цукровий діабет (може маскувати симптоми гіпоглікемії), обтяжений алергологічний анамнез, AV блокада I ступеня, депресія псоріаз, бронхіальна астма, ХОЗЛ, порушення периферичного кровообігу, строга дієта.
Дозування10 мг
Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія.
Ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стабільної стенокардії.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиФлоктафенін. У разі шоку або артеріальної гіпотензії, зумовлених флоктафеніном, бета-адреноблокатори викликають зменшення компенсаторних серцево-судинних реакцій (спільне застосування протипоказане).
Сультопід. Внаслідок адитивного ефекту можливий розвиток вираженої брадикардії (спільне застосування протипоказане).
Інгібітори МАО. Не рекомендується одночасне застосування (за винятком МАО типу В), оскільки велика ймовірність значного посилення антигіпертензивної дії. Перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО та бісопрололу має становити не менше 14 днів.
Блокатори «повільних» кальцієвих каналів (Ділтіазем і верапаміл). Слід уникати цієї комбінації. У період лікування препаратом Біпрол внутрішньовенне введення верапамілу або дилтіазему, інших антиаритмічних препаратів протипоказане. Внаслідок синергізму дії можливе різке зниження артеріального тиску, порушення автоматизму (виражена брадикардія, зупинка синусового вузла), порушення AV провідності, серцева недостатність. При необхідності призначення такої комбінації потрібне ретельне клінічне та електрокардіографічне спостереження пацієнтів, особливо похилого віку та на початку лікування.
Антиаритмічні засоби І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн; флекаїнід, пропафенон) при одночасному застосуванні можливе зниження AV провідності та скорочувальної здатності міокарда (слід уникати комбінації з бісопрололом).
Антиаритмічні засоби ІІІ класу (наприклад, аміодарон). При сумісному застосуванні з бісопрололом можливе порушення скоротливості, автоматизму та провідності внаслідок пригнічення симпатичних компенсаторних механізмів (слід уникати цієї комбінації).
Антигіпертензивні засоби центральної дії (клонідин, апраклонідин, альфа – метилдопа, гуанфанцин, моксонідин, рілменідин). При сумісному застосуванні підвищення ризику розвитку вираженої брадикардії, зупинки синусового вузла, порушення AV провідності, різкого зниження артеріального тиску, серцевої недостатності (синергічна дія). Слід уникати цієї комбінації. При необхідності застосування потрібен ретельний клінічний та електрокардіографічний контроль, особливо у літніх пацієнтів та на початку лікування. Значне підвищення артеріального тиску при різкому відміні антигіпертензивного препарату центральної дії.
Серцеві глікозиди. Зниження частоти серцевих скорочень, порушення провідності.
Бета-адреноблокатори для місцевого застосування (наприклад, очні краплі для лікування глаукоми) можуть посилити системну дію бісопрололу (зниження артеріального тиску, зменшення частоти серцевих скорочень).
Блокатори кальцієвих каналів (наприклад, ніфедипін). Можливе надмірне зниження артеріального тиску.
Парасимпатоміметики. При сумісному застосуванні ризик розвитку брадикардії.
Мефлохін. Спільне застосування з бісопрололом підвищує ризик розвитку брадикардії (адитивна дія).
Фенітоїн при внутрішньовенному введенні, лікарські засоби для інгаляційної загальної анестезії (похідні вуглеводнів) підвищують вираженість кардіодепресивної дії та ймовірність зниження артеріального тиску.
Одночасне застосування з бета-адреноміметиками (наприклад, ізопреналін, добутамін) може призводити до зниження ефекту обох препаратів.
Поєднання бісопрололу з адреноміметиками, що впливають на бета- і алъфа-адренорецептори (наприклад, норепінефрин, епінефрин), може посилювати вазоконстрикторну дію цих засобів, що виникає за участю альфа-адренорецепторів, що призводить до підвищення артеріального тиску. Подібні взаємодії є більш ймовірними при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів.
Бісопролол може змінювати ефективність інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо, маскувати симптоми гіпоглікемії, що розвивається (тахікардія, підвищення артеріального тиску).
Бісопролол знижує кліренс лідокаїну та ксантинів (крім дифіліну) та підвищує їх концентрацію в плазмі, особливо у пацієнтів з початково підвищеним кліренсом теофіліну під впливом куріння.
Антигіпертензивну дію послаблюють нестероїдні протизапальні препарати (затримка іонів натрію та блокада синтезу простагландину нирками), глюкокортикостероїди та естрогени (затримка іонів натрію).
Діуретики, симпатолітики, гідралазин та інші гіпотензивні лікарські засоби. Ризик надмірного зниження артеріального тиску.
Бісопролол подовжує дію недеполяризуючих міорелаксантів та антикоагулянтний ефект кумаринів.
Три- та тетрациклічні антидепресанти, антипсихотичні лікарські засоби (нейролептики), етанол, седативні та снодійні лікарські засоби – при спільному застосуванні з бісопрололом посилення пригнічення центральної нервової системи.
Негідровані алкалоїди ріжків підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу.
Ерготамін підвищує ризик розвитку порушення периферичного кровообігу.
Сульфасалазин підвищує концентрацію бісопрололу у плазмі.
Рифампіцин зменшує період напіввиведення бісопрололу.
Алергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб, підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії у пацієнтів, які отримують бісопролол.
Йодвмісні рентгеноконтрастні діагностичні засоби для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій.
ПередозуванняСимптоми: аритмія, шлуночкова екстрасистолія, виражена брадикардія, AV блокада, виражене зниження артеріального тиску, гостра серцева недостатність, гіпоглікемія, акроціаноз, утруднення дихання, бронхоспазм, запаморочення, непритомність, судоми.
Лікування: промивання шлунка, призначення адсорбуючих засобів, симптоматична терапія. При вираженій брадикардії внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, з обережністю можна ввести засіб, що має позитивну хронотропну дію. Іноді може бути потрібна тимчасова постановка штучного водія ритму.
При AV блокаді, що розвинулася, - внутрішньовенне введення 1-2 мг атропіну, епінефрину або установка тимчасового кардіостимулятора.
При шлуночковій екстрасистолії – лідокаїн (препарати IA класу не застосовуються). При вираженому зниженні артеріального тиску пацієнта слід перевести у положення Тренделенбурга; якщо немає ознак набряку легень - внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів, при їх неефективності - введення епінефрину, допаміну, добутаміну (для підтримки хронотропної та інотропної дії та усунення вираженого зниження артеріального тиску).
При гіпоглікемії може бути показано введення розчину декстрози (глюкози). При серцевій недостатності – серцеві глікозиди, діуретики. При судомах - внутрішньовенно діазепам. При бронхоспазму - інгаляційно бета2-адреноміметики.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Бета1-адреноблокатор селективний.
Фармакодинаміка:
Селективний бета1-адреноблокатор, без власної симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючу дію. Чинить антигіпертензивну, антиаритмічну та антиангінальну дію.
Блокуючи в невисоких дозах бета1-адренорецептори серця, зменшує стимульоване катехоламінами утворення циклічного аденозинмонофосфату з аденозинтрифосфату, знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію, надає негативну хроно-, дромо-, батмо- та інотропну дію, знижує. При перевищенні терапевтичної дози бета2-адреноблокуюча дія. Загальний периферичний судинний опір на початку застосування препарату (у перші 24 години) збільшується (внаслідок реципрокного зростання активності альфа-адренорецепторів та усунення стимуляції бета2-адренорецепторів), яке через 1-3 доби повертається до вихідного, а при тривалому призначенні знижується.
Антигіпертензивна дія пов'язана зі зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичної стимуляції периферичних судин, зниженням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (має велике значення для пацієнтів з вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості барорецепторів дуги аорти (не відбувається посилення їх активності тиску) та впливом на центральну нервову систему. При артеріальній гіпертензії ефект розвивається через 2-5 днів, стабільна дія – через 1-2 місяці.
Антиангінальна дія обумовлена зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок урідження частоти серцевих скорочень та зниження скоротливості міокарда, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку та збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищувати потребу міокарда у кисні, особливо у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН).
Антиаритмічна дія обумовлена усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеної активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту циклічного аденозинмонофосфату, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного збудження синусового та ектопічного водіїв ритму та уповільненням AV проведення (переважно в AV проведення (переважно в AV проведення) ) через атріовентрикулярний вузол і за додатковими шляхами.
При застосуванні в середніх терапевтичних дозах, на відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, менш виражений вплив на органи, що містять бета2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів і матки); не викликає затримки іонів натрію в організмі
Фармакокінетика:
Всмоктування. Абсорбція - 80-90%, прийом їжі не впливає на всмоктування препарату. Максимальна концентрація у плазмі крові спостерігається через 1-3 години. Біодоступність – близько 90%. Зв'язок із білками плазми крові – близько 30%.
Розподіл. Об'єм розподілу становить 3,5 л/кг. Проникність через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри – низька.
Метаболізм. Метаболізується у печінці за участю ізоферментів CYP3A4 (до 95%) та CYP2D6. Ефект первинного проходження через печінку незначний (близько 10%). Біотрансформація бісопрололу не прискорюється у пацієнтів із гіперфункцією щитовидної залози.
Виведення. Загальний кліренс становить 15,6±3,2 л/годину, нирковий кліренс – 9,6±1,6 л/година. Збалансований кліренс бісопрололу визначається рівновагою між виведенням його через нирки у незміненому вигляді (близько 50%) та окисленням у печінці (близько 50%) до неактивних метаболітів, які потім також виводяться нирками; менше 2% виводиться через кишечник (з жовчю). Чи не накопичується в організмі. Період напіввиведення 9-12 годин.
Залежність фармакокінетики бісопрололу від дози має лінійний характер.
Фармакокінетика бісопрололу стабільна, не залежить від віку та статі пацієнта.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках:
ниркова недостатність. У разі виражених порушень функції нирок (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв) та у пацієнтів з анурією період напіввиведення може збільшитись більш ніж у 2 рази.
Печінкова недостатність. У разі вираженої печінкової недостатності спостерігається збільшення періоду напіввиведення до 13-15 годин.
Хронічна серцева недостатність. У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (III функціональний клас за класифікацією NYHA) концентрація бісопрололу у плазмі крові вища, ніж у здорових добровольців, а період напіввиведення збільшується до 17 години.
Вагітність та годування груддюБісопролол не має прямої цитотоксичної, мутагенної та тератогенної дії, але має фармакологічні ефекти, які можуть мати шкідливий вплив протягом вагітності та/або на плід, або новонародженого.
Зазвичай бета-адреноблокатори знижують плацентарну перфузію, що веде до уповільнення зростання плода, внутрішньоутробної загибелі плода, викиднів або передчасних пологів. У плода та новонародженої дитини можуть виникнути патологічні реакції, такі як внутрішньоутробна затримка розвитку, гіпоглікемія, брадикардія.
Біпрол не слід застосовувати під час вагітності. Застосування можливе в тому випадку, якщо користь матері перевищує ризик розвитку побічних ефектів у плода та/або дитини. У тому випадку, коли лікування препаратом Біпрол розглядається як необхідне, слід відстежувати кровотік у плаценті та матці, а також спостерігати за зростанням та розвитком плода. У разі появи небажаних явищ щодо вагітності та/або плоду необхідно застосовувати альтернативні методи терапії.
Слід ретельно обстежити новонародженого після пологів. Симптоми гіпоглікемії та брадикардії виникають, як правило, протягом перших 3 днів життя.
Даних про проникнення бісопрололу в грудне молоко немає, тому прийом препарату Біпрол не рекомендується жінкам під час годування груддю.
При необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування необхідно припинити.
Умови відпустки з аптекВідпускають за рецептом.
Побічні явищаЧастота наведених нижче побічних ефектів зазначена відповідно до класифікації ВООЗ: дуже часто – понад 10%; часто – понад 1% та менше 10%; нечасто – понад 0,1% та менше
1%; рідко – понад 0,01% та менше 0,1%; дуже рідко – менше 0,01%, включаючи окремі випадки.
З боку центральної та периферичної нервової системи: часто – підвищена стомлюваність, астенія, запаморочення, головний біль. Зазвичай, ці явища розвиваються на початку лікування, як правило, виражені незначно і проходять протягом 1-2 тижнів; нечасто – порушення сну, депресія; рідко – нічні кошмари, галюцинації, непритомність.
З боку серцево-судинної системи: дуже часто – брадикардія, відчуття серцебиття; часто - виражене зниження артеріального тиску (особливо у пацієнтів з ХСН), прояви ангіоспазму (посилення порушень периферичного кровообігу, відчуття холоду в кінцівках (парестезії); нечасто - порушення AV провідності (аж до розвитку повної поперечної блокади та зупинки серця), аритмії, усу перебігу ХСН з розвитком периферичних набряків (набряклість кісточок, стоп) та задишки, ортостатична гіпотензія, біль у грудях.
З боку травної системи: часто – нудота, блювання, діарея, біль у животі, запор, сухість слизової оболонки ротової порожнини; рідко – гепатит, підвищення активності «печінкових» трансаміназ (аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази), підвищення концентрації білірубіну.
З боку дихальної системи: нечасто – ларинго- та бронхоспазм у пацієнтів з бронхіальною астмою або обструктивними захворюваннями дихальних шляхів; рідко – алергічний риніт, закладеність носа.
З боку опорно-рухового апарату: нечасто – м'язова слабкість, судоми в литкових м'язах, артралгія.
З боку органів чуття: рідко - порушення зору, зменшення сльозовиділення (слід враховувати при носінні контактних лінз), порушення слуху, зміна смаку;
дуже рідко – сухість та болючість очей, кон'юнктивіт.
З боку шкірних покривів: рідко – посилення потовиділення, псоріазоподібні шкірні реакції; дуже рідко – алопеція, загострення перебігу псоріазу.
З боку ендокринної системи: рідко – гіпоглікемія.
З боку сечостатевої системи: рідко – порушення потенції, ослаблення лібідо.
З боку імунної системи: рідко – поява антинуклеарних антитіл з незвичайною клінічною симптоматикою вовчаковоподібного синдрому, які зникають після закінчення лікування.
Алергічні реакції: рідко - гіперемія шкіри, свербіж шкіри, висипання, кропив'янка.
Лабораторні показники: рідко – гіпертригліцеридемія; дуже рідко – тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія.
Інші: рідко – синдром «скасування» (посилення нападів стенокардії, підвищення артеріального тиску).
особливі вказівкиЛікування препаратом зазвичай є довготривалим.
Перед початком лікування рекомендується проведення дослідження функції зовнішнього дихання у пацієнтів із обтяженим бронхолегеневим анамнезом. Пацієнтам із бронхоспастичними захворюваннями можна призначати бісопролол у разі непереносимості та/або неефективності інших гіпотензивних лікарських засобів, при цьому слід суворо стежити за дозою препарату. Передозування небезпечне розвитком бронхоспазму.
Спостереження за пацієнтами, які приймають бісопролол, повинно включати контроль частоти серцевих скорочень, артеріального тиску (на початку лікування щодня, потім 1 раз на 3-4 місяці), електрокардіограми, концентрації глюкози в плазмі у пацієнтів з цукровим діабетом (1 раз на 4 -5 місяців). У пацієнтів похилого віку рекомендується контролювати функцію нирок (1 раз на 4-5 місяців). Слід навчити пацієнта методиці підрахунку частоти серцевих скорочень та проінструктувати необхідність лікарської консультації при зниженні її менше 60 уд/хв.
Приблизно у 20% пацієнтів із стенокардією бета-адреноблокатори є неефективними. Основні причини – тяжкий коронарний атеросклероз з низьким порогом ішемії (частота серцевих скорочень менше 100 уд/хв) та підвищення кінцевого діастолічного об'єму лівого шлуночка, що порушує субендокардіальний кровотік. У «курців» ефективність бета-адреноблокаторів нижча.
Пацієнти, які мають контактні лінзи, повинні враховувати, що на фоні лікування можливе зменшення продукції слізної рідини.
При використанні пацієнтів з феохромоцитомою є ризик розвитку парадоксальної артеріальної гіпертензії (якщо попередньо не було досягнуто ефективної альфа-адреноблокади).
При тиреотоксикозі бісопролол може маскувати певні клінічні ознаки тиреотоксикозу (наприклад, тахікардію). Різка відміна у пацієнтів з тиреотоксикозом протипоказана, оскільки здатна посилити симптоматику.
При цукровому діабеті може маскувати тахікардію, спричинену гіпоглікемією. На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію та не затримує відновлення концентрації глюкози у крові до нормального рівня.
При одночасному застосуванні клонідину його прийом може бути припинено лише через кілька днів після відміни бісопрололу.
Можливе посилення вираженості реакції підвищеної чутливості та відсутність ефекту від звичайних доз епінефрину на тлі обтяженого алергологічного анамнезу.
У разі потреби проведення планового хірургічного втручання відміну препарату проводять за 48 годин до початку загальної анестезії. Якщо пацієнт прийняв препарат перед хірургічним втручанням, то йому слід підібрати лікарський засіб для загальної анестезії з мінімальною негативною інотропною дією.
Реципрокну активацію блукаючого нерва можна усунути внутрішньовенним введенням атропіну (1-2 мг).
Лікарські засоби, що знижують запаси катехоламінів (наприклад, резерпін), можуть посилити дію бета-адреноблокаторів, тому пацієнти, які приймають такі поєднання лікарських засобів, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря щодо виявлення артеріальної гіпотензії або брадикардії.
У разі появи у пацієнтів похилого віку наростаючої брадикардії (менше 60 уд/хв), артеріальної гіпотензії (систолічний артеріальний тиск нижче 100 мм рт. ст.), AV блокади, бронхоспазму, шлуночкових аритмій, тяжких порушень функції печінки та нирок припинити лікування.
Не можна різко переривати лікування бісопрололом через небезпеку розвитку тяжких аритмій та інфаркту міокарда. Скасування проводять поступово, знижуючи дозу протягом 2 тижнів та більше (дозу знижують на 25% у 3-4 дні).
Рекомендується припинити терапію (з поступовим зниженням дози) при розвитку депресії, спричиненої прийомом препарату. Препарат слід відмінити перед дослідженням вмісту в крові та сечі катехоламінів, норметанефрину та ванілінміндальної кислоти, титру антинуклеарних антитіл.
У період лікування необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та виконанні інших потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Умови зберіганняУ сухому місці, захищеному від світла, при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиПрепарат Біпрол приймають внутрішньо, вранці, 1 раз на добу з невеликою кількістю рідини до сніданку, під час або після нього. Таблетки не слід розжовувати або розтирати на порошок. У всіх випадках режим прийому та дозу підбирає лікар кожному пацієнту індивідуально, зокрема, враховуючи частоту серцевих скорочень та стан пацієнта.
При артеріальній гіпертензії та ішемічній хворобі серця препарат призначають по 5 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу збільшують до 10 мг один раз на добу. При лікуванні артеріальної гіпертензії та стенокардії максимальна добова доза становить 20 мг 1 раз на добу.
Для пацієнтів з вираженим порушенням функції нирок (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв) або з вираженим порушенням функції печінки максимальна добова доза становить 10 мг 1 раз на добу. Збільшення дози таких пацієнтів необхідно проводити з особливою обережністю.
У пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Бипрол таб п/об пленочной 10мг 30 шт производится компанией ШТАДА. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Бипрол таб п/об пленочной 10мг 30 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Бипрол таб п/об пленочной 10мг 30 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Бидоп кор таб 2.5мг 28 шт Бидоп кор таб 2.5мг 28 шт, Бидоп кор таб 2.5мг 56 шт Бидоп кор таб 2.5мг 56 шт, Бидоп таб 10мг 28 шт Бидоп таб 10мг 28 шт, Бидоп таб 10мг 56 шт Бидоп таб 10мг 56 шт, Бидоп таб 5мг 28 шт Бидоп таб 5мг 28 шт, Бидоп таб 5мг 56 шт Бидоп таб 5мг 56 шт, Бисогамма таб п/об пленочной 5мг 30 шт Бисогамма таб п/об пленочной 5мг 30 шт, Бисопролол алкалоид таб п/об пленочной 10мг 30 шт Бисопролол алкалоид таб п/об пленочной 10мг 30 шт, Бисопролол алкалоид таб п/об пленочной 2.5мг 30 шт Бисопролол алкалоид таб п/об пленочной 2.5мг 30 шт, Бисопролол алкалоид таб п/об пленочной 5мг 30 шт Бисопролол алкалоид таб п/об пленочной 5мг 30 шт, Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 30 шт авексима Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 30 шт авексима, Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 30 шт изварино фарма Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 30 шт изварино фарма, Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 50 шт озон Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 50 шт озон, Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 60 шт Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 60 шт, Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 60 шт вертекс Бисопролол таб п/об пленочной 10мг 60 шт вертекс, Бисопролол таб п/об пленочной 2.5мг 30 шт Бисопролол таб п/об пленочной 2.5мг 30 шт, Бисопролол таб п/об пленочной 5мг 30 шт вертекс Бисопролол таб п/об пленочной 5мг 30 шт вертекс, Бисопролол таб п/об пленочной 5мг 50 шт озон Бисопролол таб п/об пленочной 5мг 50 шт озон, Бисопролол таб п/об пленочной 5мг 60 шт вертекс Бисопролол таб п/об пленочной 5мг 60 шт вертекс, Нипертен таб п/об пленочной 2.5мг 30 шт Нипертен таб п/об пленочной 2.5мг 30 шт, Нипертен таб п/об пленочной 5мг 30 шт Нипертен таб п/об пленочной 5мг 30 шт.
Пока нет комментариев