Бетаксолол велфарм таб п/об пленочной 20мг 60 шт
Топ продаж
Суперцена
Бетаксолол велфарм - це селективний бета1-адреноблокатор, який знижує кількість серцевих скорочень, тиск, навантаження на серце. Він швидко та повністю абсорбується зі шлунково-кишкового тракту, метаболізується у печінці та виводиться нирками. Гіпотензивна дія бетаксололу зберігається при тривалому прийомі. Він може бути використаний для лікування гіпертонії та інших серцево-судинних захворювань. Кількість таблеток у пачці - 60 штук.
Бетаксолол велфарм таб п/об пленочной 20мг 60 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: бетаксололу гідрохлорид – 20,0 мг.
Допоміжні речовини:
Лактози моногідрат (цукровий молочний), целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, карбоксиметилкрохмаль натрію (натрію крохмаль гліколят, примогель), кремнію діоксид колоїдний (аеросил);
Склад оболонки: суха суміш для плівкового покриття, що містить гіпромелозу, титану діоксид, макрогол, або гіпромелозу (оксипропілметилцелюлозу), титану діоксид, макрогол 6000 (поліетиленгліколь 6000, поліетиленоксид 6000).
Опис:
Круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору з ризиком. На поперечному розрізі – ядро білого чи майже білого кольору.
Форма випуску:
Пігулки, покриті плівковою оболонкою 20 мг. 10 таблеток у контурне коміркове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. Або 60 таблеток у банку полімерну з поліпропілену або поліетилену низького тиску. Кожну банку або 6 контурних коміркових упаковок з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до бетаксололу, інших бета-адреноблокаторів та інших компонентів препарату;
Гостра серцева недостатність, хронічна серцева недостатність на стадії декомпенсації, що вимагає проведення інотропної терапії;
Кардіогенний шок;
Анафілактичні реакції в анамнезі;
Атріовентрикулярна блокада II та III ступеня (без підключення штучного водія ритму);
Стенокардія Принцметалу;
синдром слабкості синусового вузла (включаючи синоатріальну блокаду);
Тяжка брадикардія (менше 50 уд/хв);
артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм.рт.ст.);
Тяжкі порушення периферичного кровообігу;
Тяжкі форми бронхіальної астми та хронічної обструктивної хвороби легень;
Феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів);
Комбінована терапія із сультопридом та флоктафеніном;
Одночасний прийом інгібіторів моноаміноксидази (МАО);
Одночасне внутрішньовенне введення блокаторів «повільних» кальцієвих каналів типу верапамілу та дилтіазему та інших антиаритмічних засобів, наприклад, аміодарон, дизопірамід та ін.);
Метаболічний ацидоз;
Кардіомегалія (без ознак серцевої недостатності);
Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).
У зв'язку з присутністю лактози препарат протипоказаний при вродженій галактоземії; синдром мальабсорбції глюкози/галактози або дефіцит лактази.
З обережністю:
Алергічні реакції в анамнезі, облітеруючі захворювання периферичних судин («переміжна» кульгавість, синдром Рейно), печінкова недостатність, порушення функції нирок, гемодіаліз, міастенія, депресія (у тому числі і в анамнезі), літній вік, атріовентрикулярна блокада хвороба легень (бронхіальна астма), емфізема легень, псоріаз, хронічна серцева недостатність, тиреотоксикоз, цукровий діабет. Проведення десенсибілізуючої терапії.
Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія;
Профілактика нападів стенокардії напруги.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиПротипоказані комбінації:
Флоктафенін: у разі шоку або артеріальної гіпотензії, зумовленої флоктафеніном, бета-адреноблокатори викликають зниження компенсаторних серцево-судинних реакцій.
Сультопід: порушення автоматизму серця (виражена брадикардія) внаслідок додаткового зменшення частоти серцевих скорочень.
Нерекомендовані комбінації:
Аміодарон: порушення скоротливості, автоматизму та провідності (пригнічення симпатичних компенсаторних механізмів).
Серцеві глікозиди: ризик розвитку або збільшення брадикардії, атріовентрикулярної блокади, зупинки серця.
Інгібітори моноамінооксидази (МАО): не рекомендується одночасне застосування з інгібіторами МАО внаслідок значного посилення антигіпертензивної дії бетаксололу, перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО та бетаксололу повинна становити не менше 14 днів.
Фінголімод: внаслідок можливого посилення брадикардії лікування фінголімодом не слід починати у пацієнтів, які отримують бета-адреноблокатори. Якщо лікування фінголімодом вважається необхідним, рекомендується відповідний моніторинг на початку лікування принаймні протягом доби.
Комбінації, що вимагають застосування з обережністю:
Блокатори «повільних» кальцієвих каналів (беприділ, дилтіазем, мібефрадил і верапаміл): порушення автоматизму (виражена брадикардія, зупинка синусового вузла), порушення атріовентрикулярної провідності, серцева недостатність (синергетичні ефекти, що взаємно посилюються). Така комбінація може застосовуватися лише під ретельним клінічним та електрокардіографічним наглядом, особливо у літніх пацієнтів або на початку лікування.
Йодовмісні контрастні речовини: у разі розвитку шоку або різкого зниження артеріального тиску при введенні йодовмісних контрастних речовин, бета-адреноблокатори зменшують компенсаторні серцево-судинні реакції. Якщо можливо, перед проведенням рентгенографічного дослідження із застосуванням йодовмісних контрастних засобів слід відмінити терапію бетаксололом.
Інгаляційні галогеновмісні анестетики: бета-адреноблокатори мають кардіодепресивну дію (інгібування бета-адренергічних рецепторів може бути зменшено при введенні бета-адреностимуляторів). Як правило, лікування бета-адреноблокаторами не припиняється і в будь-якому випадку слід уникати різкого скасування бета-адреноблокаторів. Лікаря-анестезіолога необхідно повідомити про прийом бета-адреноблокатора.
Препарати, здатні викликати шлуночкові порушення ритму серця, включаючи шлуночкову тахікардію типу «пірует: антиаритмічні засоби класу IA (хінідин, гідрохінідин та дизопірамід) та класу III (аміодарон, дофетилід, ібутилід), соталол, деякі нейролептики з групи фенотіазину левомепромазин, тіоридазин), бензаміди (амісульприд, сульпірид, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол), інші нейролептики (пімозид) та інші препарати (цизаприд, дифеманіл, введений внутрішньовенно еритроміцин, галоф, внутрішньовенно спіраміцин та вводиться внутрішньовенно вінкамін): збільшення ризику шлуночкових порушень ритму, зокрема шлуночкової тахікардії типу «пірует». Потрібен клінічний та електрокардіографічний контроль.
Пропафенон: порушення скоротливості, автоматизму та провідності (пригнічення симпатичних компенсаторних механізмів). Потрібен клінічний та електрокардіографічний контроль.
Баклофен: посилення антигіпертензивної дії бетаксололу. Необхідний контроль за артеріальним тиском (АТ) та корекція дози бетаксололу у разі потреби.
Інсулін та гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо, похідні сульфонілсечовини (див. розділи «З обережністю», «Побічна дія», «Особливі вказівки»): всі бета-адреноблокатори можуть маскувати певні симптоми гіпоглікемії, такі як відчуття серцебиття та тахікардія. Пацієнт повинен бути попереджений про необхідність посилення регулярного контролю за концентрацією глюкози в крові, включаючи активний самоконтроль пацієнтом, особливо на початку лікування.
Інгібітори холінестерази (амбеноміум, донепезил, галантамін, неостигмін, піридостигмін, рівастигмін, такрин): ризик посилення брадикардії (адитивна дія). Потрібен регулярний клінічний контроль.
Гіпотензивні засоби центральної дії (клонідин, апраклонідин, альфаметилдопа, гуанфацин, моксонідин, рілменідин): підвищений ризик розвитку брадикардії, порушення атріовентрикулярної провідності. Значне підвищення артеріального тиску при різкій відміні гіпотензивного засобу центральної дії. Необхідно уникати різкого скасування гіпотензивного засобу та проводити клінічний контроль.
Лідокаїн, 10% розчин (внутрішньовенно як антиаритмічний засіб): збільшення концентрації лідокаїну в плазмі крові з можливим збільшенням небажаних неврологічних симптомів та ефектів з боку серцево-судинної системи (зниження метаболізму лідокаїну в печінці). Рекомендується клінічне та електрокардіографічне спостереження та, можливо, контроль концентрації лідокаїну в плазмі крові під час лікування бета-адреноблокаторами та після його припинення. За необхідності проводиться корекція дози лідокаїну.
Комбінації, які слід брати до уваги:
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) (препарати із системною дією), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2): зниження антигіпертензивного ефекту бетаксололу (пригнічення синтезу простагландинів НПЗП) та затримка води та натріюпіраз.
Блокатори «повільних» кальцієвих каналів з групи дигідропіридинів: взаємне посилення антигіпертензивної дії блокаторів «повільних» кальцієвих каналів та бетаксололу, розвиток серцевої недостатності у пацієнтів з серцевою недостатністю або неконтрольованою серцевою недостатністю. Лікування бета-адреноблокаторами може мінімізувати рефлекторну активацію симпатичної нервової системи у відповідь на вазодилатацію під впливом блокаторів «повільних» кальцієвих каналів із групи дигідропіридинів.
Трициклічні антидепресанти (типу іміпраміну), нейролептики: посилення антигіпертензивного ефекту бетаксололу та ризик ортостатичної гіпотензії (адитивна дія).
Мефлохін: ризик брадикардії (адитивна дія).
Дипіридамол (внутрішньовенне введення): посилення антигіпертензивного ефекту бетаксололу.
Альфа-адреноблокатори, включаючи урології, що застосовуються (альфузозин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин): посилення антигіпертензивного ефекту бетаксололу. Підвищений ризик гіпотензії.
Аміфостин: посилення антигіпертензивного ефекту бетаксололу.
Алергени, що використовуються для імунотерапії або екстракти алергенів для шкірних проб: підвищений ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії у пацієнтів, які отримують бетаксолол.
Фенітоїн (внутрішньовенне введення): підвищення вираженості кардіодепресивної дії та ймовірності зниження артеріального тиску.
Ксантини: бетаксолол знижує кліренс ксантинів (крім дифіліну) та підвищує їх концентрацію в плазмі крові, особливо у пацієнтів з початково підвищеним кліренсом теофіліну (наприклад, під впливом куріння).
Естрогени: ослаблення антигіпертензивного ефекту бетаксололу (затримка натрію та води).
Глюкокортикостероїди та тетракозактид: ослаблення антигіпертензивного ефекту бетаксололу (затримка натрію та води).
Діуретики: можливе надмірне зниження артеріального тиску.
Недеполяризуючі міорелаксанти: бетаксолол подовжує дію недеполяризуючих міорелаксантів.
Кумарини: посилення антикоагулянтного ефекту кумаринів.
Етанол (алкоголь), седативні та снодійні лікарські засоби: посилення пригнічення центральної нервової системи.
Негідровані алкалоїди ріжків: негідровані алкалоїди ріжків підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу при прийомі бетаксололу.
Ділтіазем: підвищений ризик розвитку депресії.
ПередозуванняСимптоми: тяжка брадикардія, запаморочення, атріовентрикулярна блокада, виражене зниження артеріального тиску, аритмії, шлуночкова екстрасистолія, непритомний стан, серцева недостатність, утруднення дихання, бронхоспазм, ціаноз нігтів пальців та долонь, судом.
лікування:
промивання шлунка, застосування адсорбуючих засобів;
у разі розвитку брадикардії рекомендується: атропін 1-2 мг внутрішньовенно, потім (у разі потреби) повільна інфузія 25 мкг ізопреналіну або інфузія добутаміну 2,5-10 мкг/кг/хв. При брадикардії іноді може бути потрібна тимчасова постановка штучного водія ритму;
при вираженому зниженні артеріального тиску рекомендується: внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів та вазопресорних препаратів;
при бронхоспазму: призначення бронходилататорів, у тому числі бета2-адреноміметиків та/або амінофіліну;
у разі серцевої недостатності (декомпенсації) у новонароджених, матері яких у період вагітності приймали бета-адреноблокатори, рекомендується: госпіталізація у відділення інтенсивної терапії; ізопреналін та добутамін: тривало і зазвичай у високих дозах, спостереження фахівця.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Бета1-адреноблокатор селективний.
Код АТХ: C07AB05
Фармакодинаміка:
Бетаксолол характеризується трьома фармакологічними властивостями:
кардіоселективною бета-адреноблокуючою дією;
відсутністю часткової агоністичної активності (тобто не виявляє власної симпатоміметичної дії);
слабким мембраностабілізуючим ефектом (подібно до хінідину або місцевим анестетикам) у концентраціях, що перевищують терапевтичні.
Селективний вплив бетаксололу на бета1-адренорецептори не є абсолютним, так при застосуванні його у високих дозах можливий вплив бетаксололу на бета2-адренорецептори, розташовані, головним чином, у гладкій мускулатурі бронхів і судин (проте вплив на бета активних бета-адреноблокаторів).
При застосуванні бетаксололу його блокуюча бета1-адренорецептори активність проявляється такими фармакодинамічними ефектами:
зменшення числа серцевих скорочень у спокої та при фізичному навантаженні (за рахунок блокади бета-адренорецепторів у синусовому вузлі, що у поєднанні з відсутністю у бетаксололу внутрішньої симпатоміметичної активності призводить до уповільнення автоматизму синусового вузла);
зниження серцевого викиду в спокої та при фізичному навантаженні за рахунок конкурентного антагонізму з катехоламінами в периферичних (особливо кардіальних) адренергічних нервових закінченнях;
зниження систолічного та діастолічного артеріального тиску у спокої та при фізичному навантаженні (механізм гіпотензивної дії описаний нижче);
зменшення рефлексу ортостатичної тахікардії.
В результаті цих ефектів відбувається зменшення навантаження на серце у спокої та при фізичному навантаженні. Механізм гіпотензивної дії бета-адреноблокаторів повністю не встановлений. У бета-адреноблокаторів передбачаються такі механізми гіпотензивної дії: -
зниження серцевого викиду;
усунення спазму периферичних артерій (за рахунок центральної дії, що призводить до зниження симпатичної імпульсації на периферію, до судин, та за рахунок інгібування активності реніну).
Гіпотензивна дія бетаксололу при тривалому прийомі не зменшується. При одноразовому прийомі бетаксололу протягом доби (від 5 до 40 мг) гіпотензивна дія є однаковою через 3-4 години (час досягнення Cmax бетаксололу в крові) та через 24 години (перед прийомом чергової дози).
При прийомі 5 мг та 10 мг бетаксололу його гіпотензивна дія становить, відповідно, 50 % та 80 % від гіпотензивної дії при прийомі 20 мг бетаксололу.
Таким чином, у діапазоні доз 5-20 мг спостерігається дозозалежність гіпотензивного ефекту, причому при збільшенні дози з 10 до 20 мг приріст гіпотензивного ефекту є незначним. Збільшення дози з 20 мг до 40 мг мало змінює гіпотензивну дію бетаксололу. Максимальний гіпотензивний ефект кожної дози бетаксололу досягається через 1-2 тижні.
На відміну від гіпотензивної дії бетаксололу, ефект зменшення кількості серцевих скорочень при збільшенні його дози (з 10 мг до 40 мг) не наростає.
Крім цього, бетаксолол здатний уповільнювати провідність атріовентрикулярного вузла.
Фармакокінетика:
Всмоктування:
Бетаксолол швидко і повністю (100%) абсорбується із шлунково-кишкового тракту після прийому внутрішньо, біодоступність – близько 85%. Максимальні концентрації у плазмі досягаються через 2-4 години. Бетаксолол зв'язується з білками плазми приблизно на 50%. Проникність через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр – низька. Секреція із грудним молоком – незначна.
Метаболізм:
Об'єм розподілу – близько 6 л/кг. Бетаксолол метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів. Розчинність у жирах помірна.
Виведення:
Виводиться нирками у вигляді метаболітів (понад 80%), 10-15% у незміненому вигляді. Період напіввиведення (Т1/2) бетаксололу становить 15-20 годин. Т1/2 у разі порушення функції печінки подовжується на 33 %, але кліренс не змінюється; при порушенні функції нирок T1/2 подвоюється (необхідне зниження доз). Не видаляється при гемодіалізі.
Вагітність та годування груддюТератогенність: не було виявлено тератогенну дію препарату в експериментах на тваринах. До цього часу у людей не відмічено тератогенних ефектів, а контрольовані проспективні дослідження не виявили вроджених каліцтв. Застосування при вагітності можливе лише в тому випадку, коли користь матері перевищує потенційний ризик для плода та/або дитини.
Грудне вигодовування: бета-адреноблокатори проникають у грудне молоко (див. «Фармакокінетика»). Ризик гіпоглікемії чи брадикардії не досліджувався, тому грудне вигодовування у період лікування необхідно припинити.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаНебажані реакції представлені у системах органів відповідно до класифікації Медичного словника з нормативно-правової діяльності (MedDRA). Частота виникнення побічних ефектів визначалася відповідно до класифікації Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я: дуже часто > 10 %; часто > 1% та < 10%; нечасто > 0,1% та < 1%; рідко > 0,01% та < 0,1%; дуже рідко <0,01%; частота невідома (визначити частоту виникнення побічної дії за наявними даними неможливо).
Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже рідко: гіпоглікемія, гіперглікемія.
Порушення психіки: часто: астенія, безсоння; рідко депресія; дуже рідко: галюцинації, сплутаність свідомості, нічні кошмари.
Порушення з боку нервової системи: часто: запаморочення, біль голови; дуже рідко: парестезії у дистальних відділах кінцівок; невідома частота: загальмованість.
Порушення органу зору: рідко: сухість очей; дуже рідко: порушення зору.
Порушення серця: часто: брадикардія (можливо важка); рідко: серцева недостатність, виражене зниження артеріального тиску, уповільнення атріовентрикулярної провідності або збільшення атріовентрикулярної блокади; частота невідома: зупинка синусового вузла у схильних пацієнтів (наприклад, у пацієнтів похилого віку або у пацієнтів з брадикардією, дисфункцією синусового вузла або атріовентрикулярною блокадою).
Порушення з боку судин: часто: зниження шкірної температури верхніх та нижніх кінцівок; рідко: синдром Рейно, посилення порушень периферичного кровообігу, у тому числі і «кульгавості, що перемежується».
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко: бронхоспазм.
Порушення шлунково-кишкового тракту: часто: гастралгія, діарея, нудота, блювання.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: рідко: шкірні реакції, включаючи псоріазоподібні висипання або загострення перебігу псоріазу (див. розділ «З обережністю»); невідома частота: кропив'янка, свербіж, гіпергідроз.
Порушення з боку статевих органів та молочної залози: часто: імпотенція.
Лабораторні та інструментальні дані: рідко: поява антинуклеарних антитіл, що тільки у виняткових випадках поєднується з клінічними проявами вовчаковоподібного синдрому, що зникає після припинення прийому препарату.
особливі вказівкиЛікування пацієнтів зі стенокардією ніколи не слід переривати різко: раптова відміна може призвести до тяжких порушень серцевого ритму, інфаркту міокарда або раптової смерті. Дозу слід зменшувати поступово, тобто протягом 1-2 тижнів, і в разі потреби можна одночасно починати замісну терапію, щоб уникнути прогресування захворювання.
Необхідно проводити контроль за пацієнтами, які приймають бетаксолол, він повинен включати спостереження за кількістю серцевих скорочень та артеріальним тиском (на початку лікування щодня, потім 1 раз на 3-4 місяці), концентрацією глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом (1 раз на 4 -5 місяців), необхідний контроль функції нирок у пацієнтів похилого віку (1 раз на 4-5 місяців).
Слід навчити пацієнта методиці підрахунку числа серцевих скорочень та проінструктувати необхідність лікарської консультації при числі серцевих скорочень менше 50 ударів/хв.
Приблизно у 20% пацієнтів із стенокардією бета-адреноблокатори є неефективними.
Основні причини – тяжкий коронарний атеросклероз з низьким порогом ішемії (кількість серцевих скорочень у момент розвитку ангінального нападу менше 100 ударів/хв) та підвищений кінцево-діастолічний тиск лівого шлуночка, що порушує субендокардіальний кровотік.
При одночасному прийомі клонідину його прийом може бути припинено лише через кілька днів після відміни бетаксололу.
Бетаксолол слід відмінити перед дослідженням вмісту в крові та сечі катехоламінів, норметанефрину та ванілінміндальної кислоти; титрів антинуклеарних антитіл.
Бронхіальна астма та хронічна обструктивна хвороба легень: бета-адреноблокатори можуть призначатися лише пацієнтам з помірним ступенем тяжкості захворювання, з вибором селективного бета-адреноблокатора у низькій початковій дозі. Перед початком лікування рекомендується здійснити оцінку функції дихання. При розвитку нападів під час лікування можуть застосовуватися бронходилататори – бета2-адреноміметики.
Серцева недостатність: у пацієнтів з контрольованою серцевою недостатністю, у разі потреби бетаксолол може застосовуватися в дуже низьких дозах, що поступово збільшуються, під строгим медичним наглядом.
Брадикардія: дозу необхідно зменшити, якщо кількість серцевих скорочень у стані спокою нижча за 50-55 ударів/хв і у пацієнта є клінічні прояви брадикардії.
Атріовентрикулярна блокада І ступеня: враховуючи негативний дромотропний ефект бета-адреноблокаторів, при блокаді І ступеня препарат слід застосовувати з обережністю. Стенокардія Принцметалу: бета-адреноблокатори можуть збільшувати кількість і тривалість нападів у пацієнтів, які страждають на стенокардію Принцметалу. Застосування кардіоселективних бета1-адреноблокаторів можливе за менш важких та змішаних форм за умови, що лікування проводиться у поєднанні з вазодилататорами.
Порушення периферичного кровообігу: бета-адреноблокатори можуть призводити до погіршення стану пацієнтів з порушеннями периферичного кровообігу (хвороба Рейно або синдром Рейно, артеріїт або хронічні облітеруючі захворювання нижніх артерій кінцівок).
Феохромоцитома: у разі застосування бета-адреноблокаторів при лікуванні артеріальної гіпертензії, спричиненої феохромоцитомою, потрібний ретельний контроль артеріального тиску.
Літні пацієнти: лікування пацієнтів похилого віку слід починати з максимально низької і добре переносимої дози і під строгим наглядом.
Пацієнти з нирковою недостатністю: дозу слід коригувати в залежності від концентрації креатиніну в крові або кліренсу креатиніну (див. «Спосіб застосування та дози»).
Пацієнти з цукровим діабетом: слід попередити пацієнта про необхідність посилити самоконтроль концентрації глюкози у крові на початку лікування. Початкові симптоми гіпоглікемії можуть бути замасковані, особливо тахікардія, серцебиття та пітливість.
Псоріаз: потрібна ретельна оцінка необхідності призначення препарату, оскільки є повідомлення про погіршення стану під час лікування бета-адреноблокаторами.
Алергічні реакції: у пацієнтів, схильних до тяжких анафілактичних реакцій, особливо пов'язаних із застосуванням флоктафеніну або при проведенні десенсибілізації, терапія бета-адреноблокаторами може призвести до подальшого посилення реакцій та зниження ефективності терапії.
Загальна анестезія: бета-адреноблокатори замаскують рефлекторну тахікардію та підвищують ризик розвитку артеріальної гіпотензії. Продовження терапії бета-адреноблокаторами знижує ризик розвитку аритмії, ішемії міокарда та гіпертонічних кризів. Лікарю-анестезіологу слід повідомити про те, що пацієнт отримував лікування бета-адреноблокаторами. Якщо припинення лікування визнано необхідним, вважається, що припинення терапії на 48 годин дозволяє відновити чутливість до катехоламінів.
Терапія бета-адреноблокаторами не повинна перериватись у таких випадках:
у пацієнтів з коронарною недостатністю бажано продовжувати терапію аж до хірургічного втручання, враховуючи ризик, пов'язаний із раптовим скасуванням бета-адреноблокаторів;
у разі екстрених хірургічних втручань або у тих випадках, коли припинення терапії неможливе, пацієнта слід захистити від наслідків збудження блукаючого нерва шляхом відповідної премедикації атропіном, з повторенням у разі потреби. Для загальної анестезії необхідно застосовувати лікарські препарати, що найменше пригнічують міокард. Повинен враховуватись ризик розвитку анафілактичних реакцій.
Тиреотоксикоз: симптоми тиреотоксикозу можуть замаскуватися при терапії бета-адреноблокаторами.
Спортсмени: спортсмени повинні враховувати, що препарат містить діючу речовину, яка може давати позитивну реакцію під час проведення тестів допінгового контролю.
На час лікування виключити вживання етанолу.
Пацієнти, які мають контактні лінзи, повинні враховувати, що на фоні лікування можливе зменшення слізної рідини.
При тютюнокурінні ефективність бета-адреноблокаторів нижча.
У новонароджених, матері яких лікувалися бета-адреноблокаторами, дія останніх зберігається протягом кількох днів після народження. Хоча цей залишковий ефект може не мати клінічних наслідків, проте можливий розвиток вад серця, що потребує інтенсивної терапії новонародженого (див. «Передозування»). У такій ситуації слід уникати введення збільшують об'єм крові розчинів (ризик розвитку гострого набряку легень). Також є повідомлення про брадикардію, респіраторний дистрес-синдром та гіпоглікемію. Тому рекомендується ретельне спостереження за новонародженими у спеціалізованих умовах (контроль числа серцевих скорочень та концентрація глюкози у крові протягом перших 3-5 днів життя).
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25 °С та вологості від 10 до 65 %. Зберігати у місцях, недоступних для дітей.
Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Початкова доза препарату за обома показаннями становить 10 мг на добу (1/2 таблетки 20 мг), підтримуюча доза – 20 мг на добу.
Дозування у пацієнтів з нирковою та/або з печінковою недостатністю:
Пацієнтам з легкою та помірною нирковою недостатністю та/або з печінковою недостатністю корекції початкової дози не потрібне, однак, на початку лікування необхідне регулярне медичне спостереження. Пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв) початкова доза, що рекомендується, не повинна перевищувати 10 мг. Максимальна добова доза становить 20 мг.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Бетаксолол велфарм таб п/об пленочной 20мг 60 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: бетаксололу гідрохлорид – 20,0 мг.
Допоміжні речовини:
Лактози моногідрат (цукровий молочний), целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, карбоксиметилкрохмаль натрію (натрію крохмаль гліколят, примогель), кремнію діоксид колоїдний (аеросил);
Склад оболонки: суха суміш для плівкового покриття, що містить гіпромелозу, титану діоксид, макрогол, або гіпромелозу (оксипропілметилцелюлозу), титану діоксид, макрогол 6000 (поліетиленгліколь 6000, поліетиленоксид 6000).
Опис:
Круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору з ризиком. На поперечному розрізі – ядро білого чи майже білого кольору.
Форма випуску:
Пігулки, покриті плівковою оболонкою 20 мг. 10 таблеток у контурне коміркове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. Або 60 таблеток у банку полімерну з поліпропілену або поліетилену низького тиску. Кожну банку або 6 контурних коміркових упаковок з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до бетаксололу, інших бета-адреноблокаторів та інших компонентів препарату;
Гостра серцева недостатність, хронічна серцева недостатність на стадії декомпенсації, що вимагає проведення інотропної терапії;
Кардіогенний шок;
Анафілактичні реакції в анамнезі;
Атріовентрикулярна блокада II та III ступеня (без підключення штучного водія ритму);
Стенокардія Принцметалу;
синдром слабкості синусового вузла (включаючи синоатріальну блокаду);
Тяжка брадикардія (менше 50 уд/хв);
артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм.рт.ст.);
Тяжкі порушення периферичного кровообігу;
Тяжкі форми бронхіальної астми та хронічної обструктивної хвороби легень;
Феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів);
Комбінована терапія із сультопридом та флоктафеніном;
Одночасний прийом інгібіторів моноаміноксидази (МАО);
Одночасне внутрішньовенне введення блокаторів «повільних» кальцієвих каналів типу верапамілу та дилтіазему та інших антиаритмічних засобів, наприклад, аміодарон, дизопірамід та ін.);
Метаболічний ацидоз;
Кардіомегалія (без ознак серцевої недостатності);
Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).
У зв'язку з присутністю лактози препарат протипоказаний при вродженій галактоземії; синдром мальабсорбції глюкози/галактози або дефіцит лактази.
З обережністю:
Алергічні реакції в анамнезі, облітеруючі захворювання периферичних судин («переміжна» кульгавість, синдром Рейно), печінкова недостатність, порушення функції нирок, гемодіаліз, міастенія, депресія (у тому числі і в анамнезі), літній вік, атріовентрикулярна блокада хвороба легень (бронхіальна астма), емфізема легень, псоріаз, хронічна серцева недостатність, тиреотоксикоз, цукровий діабет. Проведення десенсибілізуючої терапії.
Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія;
Профілактика нападів стенокардії напруги.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиПротипоказані комбінації:
Флоктафенін: у разі шоку або артеріальної гіпотензії, зумовленої флоктафеніном, бета-адреноблокатори викликають зниження компенсаторних серцево-судинних реакцій.
Сультопід: порушення автоматизму серця (виражена брадикардія) внаслідок додаткового зменшення частоти серцевих скорочень.
Нерекомендовані комбінації:
Аміодарон: порушення скоротливості, автоматизму та провідності (пригнічення симпатичних компенсаторних механізмів).
Серцеві глікозиди: ризик розвитку або збільшення брадикардії, атріовентрикулярної блокади, зупинки серця.
Інгібітори моноамінооксидази (МАО): не рекомендується одночасне застосування з інгібіторами МАО внаслідок значного посилення антигіпертензивної дії бетаксололу, перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО та бетаксололу повинна становити не менше 14 днів.
Фінголімод: внаслідок можливого посилення брадикардії лікування фінголімодом не слід починати у пацієнтів, які отримують бета-адреноблокатори. Якщо лікування фінголімодом вважається необхідним, рекомендується відповідний моніторинг на початку лікування принаймні протягом доби.
Комбінації, що вимагають застосування з обережністю:
Блокатори «повільних» кальцієвих каналів (беприділ, дилтіазем, мібефрадил і верапаміл): порушення автоматизму (виражена брадикардія, зупинка синусового вузла), порушення атріовентрикулярної провідності, серцева недостатність (синергетичні ефекти, що взаємно посилюються). Така комбінація може застосовуватися лише під ретельним клінічним та електрокардіографічним наглядом, особливо у літніх пацієнтів або на початку лікування.
Йодовмісні контрастні речовини: у разі розвитку шоку або різкого зниження артеріального тиску при введенні йодовмісних контрастних речовин, бета-адреноблокатори зменшують компенсаторні серцево-судинні реакції. Якщо можливо, перед проведенням рентгенографічного дослідження із застосуванням йодовмісних контрастних засобів слід відмінити терапію бетаксололом.
Інгаляційні галогеновмісні анестетики: бета-адреноблокатори мають кардіодепресивну дію (інгібування бета-адренергічних рецепторів може бути зменшено при введенні бета-адреностимуляторів). Як правило, лікування бета-адреноблокаторами не припиняється і в будь-якому випадку слід уникати різкого скасування бета-адреноблокаторів. Лікаря-анестезіолога необхідно повідомити про прийом бета-адреноблокатора.
Препарати, здатні викликати шлуночкові порушення ритму серця, включаючи шлуночкову тахікардію типу «пірует: антиаритмічні засоби класу IA (хінідин, гідрохінідин та дизопірамід) та класу III (аміодарон, дофетилід, ібутилід), соталол, деякі нейролептики з групи фенотіазину левомепромазин, тіоридазин), бензаміди (амісульприд, сульпірид, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол), інші нейролептики (пімозид) та інші препарати (цизаприд, дифеманіл, введений внутрішньовенно еритроміцин, галоф, внутрішньовенно спіраміцин та вводиться внутрішньовенно вінкамін): збільшення ризику шлуночкових порушень ритму, зокрема шлуночкової тахікардії типу «пірует». Потрібен клінічний та електрокардіографічний контроль.
Пропафенон: порушення скоротливості, автоматизму та провідності (пригнічення симпатичних компенсаторних механізмів). Потрібен клінічний та електрокардіографічний контроль.
Баклофен: посилення антигіпертензивної дії бетаксололу. Необхідний контроль за артеріальним тиском (АТ) та корекція дози бетаксололу у разі потреби.
Інсулін та гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо, похідні сульфонілсечовини (див. розділи «З обережністю», «Побічна дія», «Особливі вказівки»): всі бета-адреноблокатори можуть маскувати певні симптоми гіпоглікемії, такі як відчуття серцебиття та тахікардія. Пацієнт повинен бути попереджений про необхідність посилення регулярного контролю за концентрацією глюкози в крові, включаючи активний самоконтроль пацієнтом, особливо на початку лікування.
Інгібітори холінестерази (амбеноміум, донепезил, галантамін, неостигмін, піридостигмін, рівастигмін, такрин): ризик посилення брадикардії (адитивна дія). Потрібен регулярний клінічний контроль.
Гіпотензивні засоби центральної дії (клонідин, апраклонідин, альфаметилдопа, гуанфацин, моксонідин, рілменідин): підвищений ризик розвитку брадикардії, порушення атріовентрикулярної провідності. Значне підвищення артеріального тиску при різкій відміні гіпотензивного засобу центральної дії. Необхідно уникати різкого скасування гіпотензивного засобу та проводити клінічний контроль.
Лідокаїн, 10% розчин (внутрішньовенно як антиаритмічний засіб): збільшення концентрації лідокаїну в плазмі крові з можливим збільшенням небажаних неврологічних симптомів та ефектів з боку серцево-судинної системи (зниження метаболізму лідокаїну в печінці). Рекомендується клінічне та електрокардіографічне спостереження та, можливо, контроль концентрації лідокаїну в плазмі крові під час лікування бета-адреноблокаторами та після його припинення. За необхідності проводиться корекція дози лідокаїну.
Комбінації, які слід брати до уваги:
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) (препарати із системною дією), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2): зниження антигіпертензивного ефекту бетаксололу (пригнічення синтезу простагландинів НПЗП) та затримка води та натріюпіраз.
Блокатори «повільних» кальцієвих каналів з групи дигідропіридинів: взаємне посилення антигіпертензивної дії блокаторів «повільних» кальцієвих каналів та бетаксололу, розвиток серцевої недостатності у пацієнтів з серцевою недостатністю або неконтрольованою серцевою недостатністю. Лікування бета-адреноблокаторами може мінімізувати рефлекторну активацію симпатичної нервової системи у відповідь на вазодилатацію під впливом блокаторів «повільних» кальцієвих каналів із групи дигідропіридинів.
Трициклічні антидепресанти (типу іміпраміну), нейролептики: посилення антигіпертензивного ефекту бетаксололу та ризик ортостатичної гіпотензії (адитивна дія).
Мефлохін: ризик брадикардії (адитивна дія).
Дипіридамол (внутрішньовенне введення): посилення антигіпертензивного ефекту бетаксололу.
Альфа-адреноблокатори, включаючи урології, що застосовуються (альфузозин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин): посилення антигіпертензивного ефекту бетаксололу. Підвищений ризик гіпотензії.
Аміфостин: посилення антигіпертензивного ефекту бетаксололу.
Алергени, що використовуються для імунотерапії або екстракти алергенів для шкірних проб: підвищений ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії у пацієнтів, які отримують бетаксолол.
Фенітоїн (внутрішньовенне введення): підвищення вираженості кардіодепресивної дії та ймовірності зниження артеріального тиску.
Ксантини: бетаксолол знижує кліренс ксантинів (крім дифіліну) та підвищує їх концентрацію в плазмі крові, особливо у пацієнтів з початково підвищеним кліренсом теофіліну (наприклад, під впливом куріння).
Естрогени: ослаблення антигіпертензивного ефекту бетаксололу (затримка натрію та води).
Глюкокортикостероїди та тетракозактид: ослаблення антигіпертензивного ефекту бетаксололу (затримка натрію та води).
Діуретики: можливе надмірне зниження артеріального тиску.
Недеполяризуючі міорелаксанти: бетаксолол подовжує дію недеполяризуючих міорелаксантів.
Кумарини: посилення антикоагулянтного ефекту кумаринів.
Етанол (алкоголь), седативні та снодійні лікарські засоби: посилення пригнічення центральної нервової системи.
Негідровані алкалоїди ріжків: негідровані алкалоїди ріжків підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу при прийомі бетаксололу.
Ділтіазем: підвищений ризик розвитку депресії.
ПередозуванняСимптоми: тяжка брадикардія, запаморочення, атріовентрикулярна блокада, виражене зниження артеріального тиску, аритмії, шлуночкова екстрасистолія, непритомний стан, серцева недостатність, утруднення дихання, бронхоспазм, ціаноз нігтів пальців та долонь, судом.
лікування:
промивання шлунка, застосування адсорбуючих засобів;
у разі розвитку брадикардії рекомендується: атропін 1-2 мг внутрішньовенно, потім (у разі потреби) повільна інфузія 25 мкг ізопреналіну або інфузія добутаміну 2,5-10 мкг/кг/хв. При брадикардії іноді може бути потрібна тимчасова постановка штучного водія ритму;
при вираженому зниженні артеріального тиску рекомендується: внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів та вазопресорних препаратів;
при бронхоспазму: призначення бронходилататорів, у тому числі бета2-адреноміметиків та/або амінофіліну;
у разі серцевої недостатності (декомпенсації) у новонароджених, матері яких у період вагітності приймали бета-адреноблокатори, рекомендується: госпіталізація у відділення інтенсивної терапії; ізопреналін та добутамін: тривало і зазвичай у високих дозах, спостереження фахівця.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Бета1-адреноблокатор селективний.
Код АТХ: C07AB05
Фармакодинаміка:
Бетаксолол характеризується трьома фармакологічними властивостями:
кардіоселективною бета-адреноблокуючою дією;
відсутністю часткової агоністичної активності (тобто не виявляє власної симпатоміметичної дії);
слабким мембраностабілізуючим ефектом (подібно до хінідину або місцевим анестетикам) у концентраціях, що перевищують терапевтичні.
Селективний вплив бетаксололу на бета1-адренорецептори не є абсолютним, так при застосуванні його у високих дозах можливий вплив бетаксололу на бета2-адренорецептори, розташовані, головним чином, у гладкій мускулатурі бронхів і судин (проте вплив на бета активних бета-адреноблокаторів).
При застосуванні бетаксололу його блокуюча бета1-адренорецептори активність проявляється такими фармакодинамічними ефектами:
зменшення числа серцевих скорочень у спокої та при фізичному навантаженні (за рахунок блокади бета-адренорецепторів у синусовому вузлі, що у поєднанні з відсутністю у бетаксололу внутрішньої симпатоміметичної активності призводить до уповільнення автоматизму синусового вузла);
зниження серцевого викиду в спокої та при фізичному навантаженні за рахунок конкурентного антагонізму з катехоламінами в периферичних (особливо кардіальних) адренергічних нервових закінченнях;
зниження систолічного та діастолічного артеріального тиску у спокої та при фізичному навантаженні (механізм гіпотензивної дії описаний нижче);
зменшення рефлексу ортостатичної тахікардії.
В результаті цих ефектів відбувається зменшення навантаження на серце у спокої та при фізичному навантаженні. Механізм гіпотензивної дії бета-адреноблокаторів повністю не встановлений. У бета-адреноблокаторів передбачаються такі механізми гіпотензивної дії: -
зниження серцевого викиду;
усунення спазму периферичних артерій (за рахунок центральної дії, що призводить до зниження симпатичної імпульсації на периферію, до судин, та за рахунок інгібування активності реніну).
Гіпотензивна дія бетаксололу при тривалому прийомі не зменшується. При одноразовому прийомі бетаксололу протягом доби (від 5 до 40 мг) гіпотензивна дія є однаковою через 3-4 години (час досягнення Cmax бетаксололу в крові) та через 24 години (перед прийомом чергової дози).
При прийомі 5 мг та 10 мг бетаксололу його гіпотензивна дія становить, відповідно, 50 % та 80 % від гіпотензивної дії при прийомі 20 мг бетаксололу.
Таким чином, у діапазоні доз 5-20 мг спостерігається дозозалежність гіпотензивного ефекту, причому при збільшенні дози з 10 до 20 мг приріст гіпотензивного ефекту є незначним. Збільшення дози з 20 мг до 40 мг мало змінює гіпотензивну дію бетаксололу. Максимальний гіпотензивний ефект кожної дози бетаксололу досягається через 1-2 тижні.
На відміну від гіпотензивної дії бетаксололу, ефект зменшення кількості серцевих скорочень при збільшенні його дози (з 10 мг до 40 мг) не наростає.
Крім цього, бетаксолол здатний уповільнювати провідність атріовентрикулярного вузла.
Фармакокінетика:
Всмоктування:
Бетаксолол швидко і повністю (100%) абсорбується із шлунково-кишкового тракту після прийому внутрішньо, біодоступність – близько 85%. Максимальні концентрації у плазмі досягаються через 2-4 години. Бетаксолол зв'язується з білками плазми приблизно на 50%. Проникність через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр – низька. Секреція із грудним молоком – незначна.
Метаболізм:
Об'єм розподілу – близько 6 л/кг. Бетаксолол метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів. Розчинність у жирах помірна.
Виведення:
Виводиться нирками у вигляді метаболітів (понад 80%), 10-15% у незміненому вигляді. Період напіввиведення (Т1/2) бетаксололу становить 15-20 годин. Т1/2 у разі порушення функції печінки подовжується на 33 %, але кліренс не змінюється; при порушенні функції нирок T1/2 подвоюється (необхідне зниження доз). Не видаляється при гемодіалізі.
Вагітність та годування груддюТератогенність: не було виявлено тератогенну дію препарату в експериментах на тваринах. До цього часу у людей не відмічено тератогенних ефектів, а контрольовані проспективні дослідження не виявили вроджених каліцтв. Застосування при вагітності можливе лише в тому випадку, коли користь матері перевищує потенційний ризик для плода та/або дитини.
Грудне вигодовування: бета-адреноблокатори проникають у грудне молоко (див. «Фармакокінетика»). Ризик гіпоглікемії чи брадикардії не досліджувався, тому грудне вигодовування у період лікування необхідно припинити.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаНебажані реакції представлені у системах органів відповідно до класифікації Медичного словника з нормативно-правової діяльності (MedDRA). Частота виникнення побічних ефектів визначалася відповідно до класифікації Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я: дуже часто > 10 %; часто > 1% та < 10%; нечасто > 0,1% та < 1%; рідко > 0,01% та < 0,1%; дуже рідко <0,01%; частота невідома (визначити частоту виникнення побічної дії за наявними даними неможливо).
Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже рідко: гіпоглікемія, гіперглікемія.
Порушення психіки: часто: астенія, безсоння; рідко депресія; дуже рідко: галюцинації, сплутаність свідомості, нічні кошмари.
Порушення з боку нервової системи: часто: запаморочення, біль голови; дуже рідко: парестезії у дистальних відділах кінцівок; невідома частота: загальмованість.
Порушення органу зору: рідко: сухість очей; дуже рідко: порушення зору.
Порушення серця: часто: брадикардія (можливо важка); рідко: серцева недостатність, виражене зниження артеріального тиску, уповільнення атріовентрикулярної провідності або збільшення атріовентрикулярної блокади; частота невідома: зупинка синусового вузла у схильних пацієнтів (наприклад, у пацієнтів похилого віку або у пацієнтів з брадикардією, дисфункцією синусового вузла або атріовентрикулярною блокадою).
Порушення з боку судин: часто: зниження шкірної температури верхніх та нижніх кінцівок; рідко: синдром Рейно, посилення порушень периферичного кровообігу, у тому числі і «кульгавості, що перемежується».
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко: бронхоспазм.
Порушення шлунково-кишкового тракту: часто: гастралгія, діарея, нудота, блювання.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: рідко: шкірні реакції, включаючи псоріазоподібні висипання або загострення перебігу псоріазу (див. розділ «З обережністю»); невідома частота: кропив'янка, свербіж, гіпергідроз.
Порушення з боку статевих органів та молочної залози: часто: імпотенція.
Лабораторні та інструментальні дані: рідко: поява антинуклеарних антитіл, що тільки у виняткових випадках поєднується з клінічними проявами вовчаковоподібного синдрому, що зникає після припинення прийому препарату.
особливі вказівкиЛікування пацієнтів зі стенокардією ніколи не слід переривати різко: раптова відміна може призвести до тяжких порушень серцевого ритму, інфаркту міокарда або раптової смерті. Дозу слід зменшувати поступово, тобто протягом 1-2 тижнів, і в разі потреби можна одночасно починати замісну терапію, щоб уникнути прогресування захворювання.
Необхідно проводити контроль за пацієнтами, які приймають бетаксолол, він повинен включати спостереження за кількістю серцевих скорочень та артеріальним тиском (на початку лікування щодня, потім 1 раз на 3-4 місяці), концентрацією глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом (1 раз на 4 -5 місяців), необхідний контроль функції нирок у пацієнтів похилого віку (1 раз на 4-5 місяців).
Слід навчити пацієнта методиці підрахунку числа серцевих скорочень та проінструктувати необхідність лікарської консультації при числі серцевих скорочень менше 50 ударів/хв.
Приблизно у 20% пацієнтів із стенокардією бета-адреноблокатори є неефективними.
Основні причини – тяжкий коронарний атеросклероз з низьким порогом ішемії (кількість серцевих скорочень у момент розвитку ангінального нападу менше 100 ударів/хв) та підвищений кінцево-діастолічний тиск лівого шлуночка, що порушує субендокардіальний кровотік.
При одночасному прийомі клонідину його прийом може бути припинено лише через кілька днів після відміни бетаксололу.
Бетаксолол слід відмінити перед дослідженням вмісту в крові та сечі катехоламінів, норметанефрину та ванілінміндальної кислоти; титрів антинуклеарних антитіл.
Бронхіальна астма та хронічна обструктивна хвороба легень: бета-адреноблокатори можуть призначатися лише пацієнтам з помірним ступенем тяжкості захворювання, з вибором селективного бета-адреноблокатора у низькій початковій дозі. Перед початком лікування рекомендується здійснити оцінку функції дихання. При розвитку нападів під час лікування можуть застосовуватися бронходилататори – бета2-адреноміметики.
Серцева недостатність: у пацієнтів з контрольованою серцевою недостатністю, у разі потреби бетаксолол може застосовуватися в дуже низьких дозах, що поступово збільшуються, під строгим медичним наглядом.
Брадикардія: дозу необхідно зменшити, якщо кількість серцевих скорочень у стані спокою нижча за 50-55 ударів/хв і у пацієнта є клінічні прояви брадикардії.
Атріовентрикулярна блокада І ступеня: враховуючи негативний дромотропний ефект бета-адреноблокаторів, при блокаді І ступеня препарат слід застосовувати з обережністю. Стенокардія Принцметалу: бета-адреноблокатори можуть збільшувати кількість і тривалість нападів у пацієнтів, які страждають на стенокардію Принцметалу. Застосування кардіоселективних бета1-адреноблокаторів можливе за менш важких та змішаних форм за умови, що лікування проводиться у поєднанні з вазодилататорами.
Порушення периферичного кровообігу: бета-адреноблокатори можуть призводити до погіршення стану пацієнтів з порушеннями периферичного кровообігу (хвороба Рейно або синдром Рейно, артеріїт або хронічні облітеруючі захворювання нижніх артерій кінцівок).
Феохромоцитома: у разі застосування бета-адреноблокаторів при лікуванні артеріальної гіпертензії, спричиненої феохромоцитомою, потрібний ретельний контроль артеріального тиску.
Літні пацієнти: лікування пацієнтів похилого віку слід починати з максимально низької і добре переносимої дози і під строгим наглядом.
Пацієнти з нирковою недостатністю: дозу слід коригувати в залежності від концентрації креатиніну в крові або кліренсу креатиніну (див. «Спосіб застосування та дози»).
Пацієнти з цукровим діабетом: слід попередити пацієнта про необхідність посилити самоконтроль концентрації глюкози у крові на початку лікування. Початкові симптоми гіпоглікемії можуть бути замасковані, особливо тахікардія, серцебиття та пітливість.
Псоріаз: потрібна ретельна оцінка необхідності призначення препарату, оскільки є повідомлення про погіршення стану під час лікування бета-адреноблокаторами.
Алергічні реакції: у пацієнтів, схильних до тяжких анафілактичних реакцій, особливо пов'язаних із застосуванням флоктафеніну або при проведенні десенсибілізації, терапія бета-адреноблокаторами може призвести до подальшого посилення реакцій та зниження ефективності терапії.
Загальна анестезія: бета-адреноблокатори замаскують рефлекторну тахікардію та підвищують ризик розвитку артеріальної гіпотензії. Продовження терапії бета-адреноблокаторами знижує ризик розвитку аритмії, ішемії міокарда та гіпертонічних кризів. Лікарю-анестезіологу слід повідомити про те, що пацієнт отримував лікування бета-адреноблокаторами. Якщо припинення лікування визнано необхідним, вважається, що припинення терапії на 48 годин дозволяє відновити чутливість до катехоламінів.
Терапія бета-адреноблокаторами не повинна перериватись у таких випадках:
у пацієнтів з коронарною недостатністю бажано продовжувати терапію аж до хірургічного втручання, враховуючи ризик, пов'язаний із раптовим скасуванням бета-адреноблокаторів;
у разі екстрених хірургічних втручань або у тих випадках, коли припинення терапії неможливе, пацієнта слід захистити від наслідків збудження блукаючого нерва шляхом відповідної премедикації атропіном, з повторенням у разі потреби. Для загальної анестезії необхідно застосовувати лікарські препарати, що найменше пригнічують міокард. Повинен враховуватись ризик розвитку анафілактичних реакцій.
Тиреотоксикоз: симптоми тиреотоксикозу можуть замаскуватися при терапії бета-адреноблокаторами.
Спортсмени: спортсмени повинні враховувати, що препарат містить діючу речовину, яка може давати позитивну реакцію під час проведення тестів допінгового контролю.
На час лікування виключити вживання етанолу.
Пацієнти, які мають контактні лінзи, повинні враховувати, що на фоні лікування можливе зменшення слізної рідини.
При тютюнокурінні ефективність бета-адреноблокаторів нижча.
У новонароджених, матері яких лікувалися бета-адреноблокаторами, дія останніх зберігається протягом кількох днів після народження. Хоча цей залишковий ефект може не мати клінічних наслідків, проте можливий розвиток вад серця, що потребує інтенсивної терапії новонародженого (див. «Передозування»). У такій ситуації слід уникати введення збільшують об'єм крові розчинів (ризик розвитку гострого набряку легень). Також є повідомлення про брадикардію, респіраторний дистрес-синдром та гіпоглікемію. Тому рекомендується ретельне спостереження за новонародженими у спеціалізованих умовах (контроль числа серцевих скорочень та концентрація глюкози у крові протягом перших 3-5 днів життя).
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25 °С та вологості від 10 до 65 %. Зберігати у місцях, недоступних для дітей.
Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Початкова доза препарату за обома показаннями становить 10 мг на добу (1/2 таблетки 20 мг), підтримуюча доза – 20 мг на добу.
Дозування у пацієнтів з нирковою та/або з печінковою недостатністю:
Пацієнтам з легкою та помірною нирковою недостатністю та/або з печінковою недостатністю корекції початкової дози не потрібне, однак, на початку лікування необхідне регулярне медичне спостереження. Пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв) початкова доза, що рекомендується, не повинна перевищувати 10 мг. Максимальна добова доза становить 20 мг.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Бетаксолол велфарм таб п/об пленочной 20мг 60 шт производится компанией ВЕЛФАРМ. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Бетаксолол велфарм таб п/об пленочной 20мг 60 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Бетаксолол велфарм таб п/об пленочной 20мг 60 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Амлодипин+валсартан таб. 5 мг+160 мг 30 шт Амлодипин+валсартан таб. 5 мг+160 мг 30 шт, Анаприлин таб 40мг 100 шт озон Анаприлин таб 40мг 100 шт озон, Валсартан+гидрохлоротиазид таб п/об пленочной 160мг+... Валсартан+гидрохлоротиазид таб п/об пленочной 160мг+12.5мг 30 шт озон, Индап таб 2.5мг 30 шт Индап таб 2.5мг 30 шт, Каптоприл таб 25 мг 40 шт Каптоприл таб 25 мг 40 шт, Лизиноприл таб 5 мг 30 шт Лизиноприл таб 5 мг 30 шт, Липертанс таб 5 мг+20 мг+5 мг 30 шт Липертанс таб 5 мг+20 мг+5 мг 30 шт, Лозартан-ксантис таб п/об пленочной 50мг 60 шт Лозартан-ксантис таб п/об пленочной 50мг 60 шт, Раунатин таб п/об 2мг 50 шт Раунатин таб п/об 2мг 50 шт, Розувастатин авексима таб п/об пленочной 20мг 30 шт Розувастатин авексима таб п/об пленочной 20мг 30 шт, Эналаприл таб 10мг 20 шт Эналаприл таб 10мг 20 шт.
Пока нет комментариев