Берлиприл 20 таб 20мг 30 шт
Топ продаж
Суперцена
Берлиприл 20 таб 20мг 30 шт - це антигіпертензивний препарат, що належить до групи інгібіторів АПФ. Він зменшує утворення ангіотензину I та ангіотензину II, що призводить до зниження артеріального тиску та загального периферичного судинного опору. При тривалому застосуванні препарату зменшується гіпертрофія лівого шлуночка міокарда та міоцитів стінок артерій резистивного типу. Берлиприл має деякий діуретичний ефект та покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Його гіпотензивний ефект досягає максимуму через 4-6 годин після прийому та зберігається до 24 годин.
Берлиприл 20 таб 20мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: еналаприлу малеат 5/10/20 мг.
Допоміжні речовини:
1 таблетка 5 мг містить: желатин, лактози моногідрат, магнію стеарат, магнію карбонат основний, кремнію діоксид колоїдний, натрієва сіль карбоксиметилкрохмалю. 1 таблетка 10 мг та 20 мг містить: лактози моногідрат, магнію карбонат легкий, желатин, карбоксиметилкрохмалю натрієва сіль, магнію стеарат, коричневий залізоокисний пігмент (Е 172).
Форма випуску:
Пігулки 5 мг, 10 мг або 20 мг.
По 10 таблеток у блістері з алюмінієвої фольги.
По 3 блістери разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну коробочку.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до еналаприлу та інших інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту, наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку, пов'язаного з лікуванням інгібіторами АПФ, порфірії, вагітності, у період лактації, віком до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).
З обережністю застосовувати Берліприл® при первинному гіперальдостеронізмі, двосторонньому стенозі ниркових артерій, стенозі артерії єдиної нирки, гіперкаліємії, стані після трансплантації нирки; аортальному стенозі, мітральному стенозі (з порушеннями гемодинаміки), ідіопатичному гіпертрофічному субаортальному стенозі, захворюваннях сполучної тканини, ішемічній хворобі серця, цереброваскулярних захворюваннях, цукровому діабеті, нирковій недостатності (протеїнурія більше 1 г/добу), печінковій недостатності обмеженням солі або які знаходяться на гемодіалізі, при одночасному прийомі з імунодепресантами та салуретиками у людей похилого віку (старше 65 років).
Дозування20 мг
Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (у тому числі реноваскулярна гіпертензія), при хронічній серцевій недостатності (у складі комбінованої терапії), безсимптомна дисфункція лівого шлуночка (у складі комбінованої терапії).
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиПри одночасному призначенні еналаприлу з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗЗ) можливе зниження гіпотензивного ефекту еналаприлу; з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид) може призвести до гіперкаліємії; із солями літію – до уповільнення виведення літію (показаний контроль концентрації літію у плазмі крові).
Еналаприл послаблює дію препаратів, що містять теофілін.
Гіпотензивну дію еналаприлу посилюють діуретики, бета-адреноблокатори, метилдопи, нітрати, дигідроперидинові блокатори кальцієвих каналів, гідралазин, празозин.
Імунодепресанти, алопуринол, цитостатики посилюють гематотоксичність. Препарати, що спричиняють пригнічення кісткового мозку, підвищують ризик розвитку нейтропенії та/або агранулоцитозу.
Одночасний прийом із жарознижувальними та болезаспокійливими препаратами може зменшити ефективність препарату.
ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску до розвитку колапсу, інфаркту міокарда, гострого порушення мозкового кровообігу або тромбоемболічних ускладнень, судоми, ступор.
Лікування: хворого переводять у горизонтальне положення з низьким узголів'ям. У легких випадках показані промивання шлунка та прийом внутрішньо сольового розчину, у більш важких випадках – заходи, спрямовані на стабілізацію АТ: внутрішньовенне введення фізіологічного розчину, плазмозамінників, при необхідності – введення ангіотензину II, гемодіаліз (швидкість виведення еналаприлату – 62 мл/хв).
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
інгібітор АПФ.
Фармакодинаміка:
Еналаприл – антигіпертензивний препарат, з групи інгібіторів АПФ. Еналаприл є "проліками": в результаті його гідролізу утворюється еналаприлат, який інгібує АПФ. Механізм його дії пов'язаний із зменшенням утворення ангіотензину I ангіотензину II, зниження вмісту якого веде до прямого зменшення виділення альдостерону. При цьому знижується загальний периферичний судинний опір, систолічний та діастолічний артеріальний тиск (АТ), пост- та переднавантаження на міокард.
Розширює артерії більшою мірою, ніж вени, при цьому рефлекторного підвищення частоти серцевих скорочень не відзначається.
Гіпотензивний ефект більш виражений при високому рівні реніну плазми, ніж при нормальному або зниженому рівні. Зниження АТ у терапевтичних межах не впливає на мозковий кровообіг, кровотік у судинах мозку підтримується на достатньому рівні та на тлі зниженого артеріального тиску. Підсилює коронарний та нирковий кровотік.
При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія лівого шлуночка міокарда та міоцитів стінок артерій резистивного типу, запобігає прогресу серцевої недостатності та уповільнює розвиток дилатації лівого шлуночка. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Знижує агрегацію тромбоцитів.
Має деякий діуретичний ефект.
Час настання гіпотензивного ефекту при прийомі внутрішньо - 1 година, досягає максимуму через 4-6 годин і зберігається до 24 годин. У деяких хворих для досягнення оптимального рівня артеріального тиску необхідна терапія протягом декількох тижнів. При серцевій недостатності помітний клінічний ефект спостерігається при тривалому лікуванні – 6 місяців і більше.
Фармакокінетика:
Після вживання абсорбується 60% препарату. Їда не впливає на всмоктування еналаприлу.
Еналаприл до 50% зв'язується з білками плазми. Еналаприл швидко метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту еналаприлату, який є активнішим інгібітором АПФ, ніж еналаприл. Біодоступність 40%.
Максимальна концентрація еналаприлу в плазмі крові досягається через 1 год, еналаприлату – 3-4 год. Еналаприлат легко проходить через гістогематичні бар'єри, виключаючи гематоенцефалічний, невелика кількість проникає через плаценту та у грудне молоко.
Період напіввиведення еналаприлату близько 11 год. Виводиться еналаприл переважно нирками – 60% (20% – у вигляді еналаприлу та 40% – у вигляді еналаприлату). через кишечник – 33% (6% – у вигляді еналаприлу та 27% – у вигляді еналаприлату).
Видаляється при гемодіалізі (швидкість 62 мл/хв) та перитонеальному діалізі.
Вагітність та годування груддюПротипоказано.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаБерліприл® загалом добре переноситься і в більшості випадків не викликає побічних реакцій, які потребують відміни препарату.
Серцево-судинна система: надмірне зниження артеріального тиску, ортостатичний колапс; легеневої артерії, біль у серці, непритомність.
З боку нервової системи: запаморочення, біль голови, слабкість, безсоння, тривога, сплутаність свідомості, підвищена стомлюваність, сонливість (2-3%), дуже рідко при застосуванні високих доз – нервозність, депресія, парестезії.
З боку органів чуття: порушення вестибулярного апарату, порушення слуху та зору, шум у вухах.
З боку шлунково-кишкового тракту: сухість у роті, анорексія, дисиптичні розлади (нудота, діарея або запор, блювання, біль у животі), кишкова непрохідність, панкреатит, порушення функції печінки та жовчовиділення, гепатит, жовтяниця.
З боку дихальної системи: непродуктивний сухий кашель, інтерстиціальний пневмоніт, бронхоспазм, задишка, ринорея, фарингіт.
Алергічні реакції: висипання на шкірі, ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані, дисфонія, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, пемфігус, свербіж, кроп васкуліт, міозит, артралгія, артрит, стоматит, глосит.
З боку лабораторних показників: гіперкреатинінемія, підвищення вмісту сечовини, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гіпербілірубінемія, гіперкаліємія, гіпонатріємія. Відзначаються в деяких випадках зниження гематокриту та вміст гемоглобіну, підвищення ШОЕ, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз (у хворих з аутоімунними захворюваннями), еозинофілія.
З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, протеїнурія.
Інші: алопеція, зниження лібідо, припливи.
особливі вказівкиНеобхідно бути обережними при призначенні пацієнтам зі зниженим обсягом циркулюючої крові (в результаті терапії діуретиками, при обмеженні споживання кухонної солі, проведенні гемодіалізу, діареї та блюванні) - підвищений ризик раптового та вираженого зниження артеріального тиску після застосування навіть початкової дози інгібітора.
Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для продовження лікування після стабілізації артеріального тиску (АТ). У разі повторного вираженого зниження артеріального тиску слід зменшити дозу або відмінити препарат.
При розвитку надмірного зниження артеріального тиску хворого переводять у горизонтальне положення з низьким узголів'ям, при необхідності вводять фізіологічний розчин та плазмозамінні препарати.
Застосування високопроточних діалізних мембран збільшує ризик розвитку анафілактичної реакції. Корекція режиму дозування у дні, вільні від діалізу, має здійснюватися залежно від рівня артеріального тиску. До та після лікування інгібіторами АПФ необхідний контроль артеріального тиску, показників крові (гемоглобіну, калію, креатиніну, сечовини, активності печінкових ферментів), білка в сечі.
Слід ретельно спостерігати за хворими з тяжкою серцевою недостатністю, ішемічною хворобою серця та захворюваннями судин мозку, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда, інсульту або порушення функції нирок. Раптова відміна лікування не призводить до синдрому "скасування" (різкого підйому АТ).
У хворих із зазначенням на розвиток ангіоневротичного набряку в анамнезі є підвищений ризик його розвитку при прийомі інгібіторів АПФ.
За новонародженими та грудними дітьми, які піддавалися внутрішньоутробному впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження артеріального тиску, олігурії, гіперкаліємії та неврологічних розладів, можливих внаслідок зменшення ниркового та мозкового кровотоку при зниженні артеріального тиску. При олігурії необхідна підтримка артеріального тиску та ниркової перфузії шляхом введення відповідних рідин та судинозвужувальних засобів.
У хворих зі зниженою нирковою функцією слід зменшити разову дозу або збільшити інтервали між прийомами препарату.
Перед дослідженням функцій паращитовидних залоз Берліприл слід відмінити.
У період лікування рекомендується вживати алкогольні налитки, т.к. алкоголь посилює гіпотензивну дію препарату.
У період лікування необхідно утримуватися від керування автотранспортом та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, т.к. можливе запаморочення, особливо після початкової дози інгібітору АПФ у хворих, які приймають діуретичні засоби.
Слід бути обережними при виконанні фізичних вправ при спекотній погоді (ризик розвитку дегідратації та надмірного зниження АТ через зниження об'єму циркулюючої крові). Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологію) необхідно попередити хірурга/анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25 С.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиБерліприл® призначають внутрішньо незалежно від часу їди.
При монотерапії артеріальної гіпертензії – початкова доза 5 мг 1 раз на добу (1 таблетка Берліприл® 5, 1/2 таблетки Берліприл® 10, 1/4 таблетки Берліприл® 20).
За відсутності клінічного ефекту через 1-2 тижні дозу збільшують на 5 мг. Після прийому початкової дози хворі повинні перебувати під медичним наглядом протягом 2 годин та додатково 1 год доки не стабілізується АТ. При необхідності і досить хорошій переносимості, дозу можна збільшити до 40 мг на добу на 2 прийоми (8 таблеток Берліприл® 5, 4 таблетки Берліприл® 10, 2 таблетки Берліприл® 20). Через 2-3 тижні переходять на підтримуючу дозу - 10-40 мг на добу, розділену на 1-2 прийоми. При помірній артеріальній гіпертензії середня добова доза становить близько 10 мг (2 таблетки Берліприл 5, 1 таблетка Берліприл 10, 1/2 таблетки Берліприл 20).
Максимальна добова доза препарату становить 40 мг на добу.
У разі призначення пацієнтам, які одночасно отримують діуретики, лікування діуретиком необхідно припинити за 2-3 дні до призначення Берліприл. Якщо це неможливо, початкова доза препарату повинна становити 2,5 мг на добу.
Хворим на гіпонатріємію (концентрація іонів натрію в сироватці крові менше 130 ммоль/л) або концентрацією креатиніну в сироватці крові більше 0,14 ммоль/л початкова доза - 2,5 мг 1 раз на добу.
При реноваскулярній гіпертензії початкова доза – 2,5-5 мг на добу. Максимальна добова доза – 20 мг (4 таблетки Берліприл® 5, 2 таблетки Берліприл® 10, 1 таблетка Берліприл® 20).
При хронічній серцевій недостатності початкова доза Берліприл® – 2,5 мг одноразово, потім дозу збільшують на 2,5-5 мг через кожні 3-4 дні відповідно до клінічної реакції до максимально переносимих доз залежно від величини артеріального тиску, але не вище 40 мг на добу одноразово або 2 прийоми. У хворих з низьким тиском систоли (менше 110 мм рт. ст.) терапію слід починати з дози 1,25 мг. Підбір дози повинен проводитись протягом 2-4 тижнів або у більш короткий термін. Середня підтримуюча доза - 5-20 мг на добу за 1-2 прийоми.
У літніх частіше спостерігається більш виражений гіпотензивний ефект та подовження часу дії препарату, що пов'язано зі зменшенням швидкості виведення еналаприлу, тому початкова доза, що рекомендується, літнім – 1,25 мг.
При безсимптомному порушенні функції лівого шлуночка – по 2,5 мг 2 рази на добу. Дозу підбирають з урахуванням переносимості до 20 мг на добу, розділену на 2 прийоми.
При хронічній нирковій недостатності настає кумуляція при зниженні фільтрації менше 10 мл/мил. При кліренсі креатиніну (КК) 80-30 мл/хв доза зазвичай становить 5-10 мг/добу при КК до 30-10 мл/хв - 2,5-5 мг/добу, при КК менше 10 мл/хв - 1, 25-2,5 мг/сут лише у дні діалізу. Тривалість лікування залежить від ефективності терапії. При надто вираженому зниженні артеріального тиску дозу препарату поступово зменшують.
Препарат застосовують як у монотерапії, так і у поєднанні з іншими антигіпертензивними засобами.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Берлиприл 20 таб 20мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: еналаприлу малеат 5/10/20 мг.
Допоміжні речовини:
1 таблетка 5 мг містить: желатин, лактози моногідрат, магнію стеарат, магнію карбонат основний, кремнію діоксид колоїдний, натрієва сіль карбоксиметилкрохмалю. 1 таблетка 10 мг та 20 мг містить: лактози моногідрат, магнію карбонат легкий, желатин, карбоксиметилкрохмалю натрієва сіль, магнію стеарат, коричневий залізоокисний пігмент (Е 172).
Форма випуску:
Пігулки 5 мг, 10 мг або 20 мг.
По 10 таблеток у блістері з алюмінієвої фольги.
По 3 блістери разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну коробочку.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до еналаприлу та інших інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту, наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку, пов'язаного з лікуванням інгібіторами АПФ, порфірії, вагітності, у період лактації, віком до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).
З обережністю застосовувати Берліприл® при первинному гіперальдостеронізмі, двосторонньому стенозі ниркових артерій, стенозі артерії єдиної нирки, гіперкаліємії, стані після трансплантації нирки; аортальному стенозі, мітральному стенозі (з порушеннями гемодинаміки), ідіопатичному гіпертрофічному субаортальному стенозі, захворюваннях сполучної тканини, ішемічній хворобі серця, цереброваскулярних захворюваннях, цукровому діабеті, нирковій недостатності (протеїнурія більше 1 г/добу), печінковій недостатності обмеженням солі або які знаходяться на гемодіалізі, при одночасному прийомі з імунодепресантами та салуретиками у людей похилого віку (старше 65 років).
Дозування20 мг
Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (у тому числі реноваскулярна гіпертензія), при хронічній серцевій недостатності (у складі комбінованої терапії), безсимптомна дисфункція лівого шлуночка (у складі комбінованої терапії).
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиПри одночасному призначенні еналаприлу з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗЗ) можливе зниження гіпотензивного ефекту еналаприлу; з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид) може призвести до гіперкаліємії; із солями літію – до уповільнення виведення літію (показаний контроль концентрації літію у плазмі крові).
Еналаприл послаблює дію препаратів, що містять теофілін.
Гіпотензивну дію еналаприлу посилюють діуретики, бета-адреноблокатори, метилдопи, нітрати, дигідроперидинові блокатори кальцієвих каналів, гідралазин, празозин.
Імунодепресанти, алопуринол, цитостатики посилюють гематотоксичність. Препарати, що спричиняють пригнічення кісткового мозку, підвищують ризик розвитку нейтропенії та/або агранулоцитозу.
Одночасний прийом із жарознижувальними та болезаспокійливими препаратами може зменшити ефективність препарату.
ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску до розвитку колапсу, інфаркту міокарда, гострого порушення мозкового кровообігу або тромбоемболічних ускладнень, судоми, ступор.
Лікування: хворого переводять у горизонтальне положення з низьким узголів'ям. У легких випадках показані промивання шлунка та прийом внутрішньо сольового розчину, у більш важких випадках – заходи, спрямовані на стабілізацію АТ: внутрішньовенне введення фізіологічного розчину, плазмозамінників, при необхідності – введення ангіотензину II, гемодіаліз (швидкість виведення еналаприлату – 62 мл/хв).
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
інгібітор АПФ.
Фармакодинаміка:
Еналаприл – антигіпертензивний препарат, з групи інгібіторів АПФ. Еналаприл є "проліками": в результаті його гідролізу утворюється еналаприлат, який інгібує АПФ. Механізм його дії пов'язаний із зменшенням утворення ангіотензину I ангіотензину II, зниження вмісту якого веде до прямого зменшення виділення альдостерону. При цьому знижується загальний периферичний судинний опір, систолічний та діастолічний артеріальний тиск (АТ), пост- та переднавантаження на міокард.
Розширює артерії більшою мірою, ніж вени, при цьому рефлекторного підвищення частоти серцевих скорочень не відзначається.
Гіпотензивний ефект більш виражений при високому рівні реніну плазми, ніж при нормальному або зниженому рівні. Зниження АТ у терапевтичних межах не впливає на мозковий кровообіг, кровотік у судинах мозку підтримується на достатньому рівні та на тлі зниженого артеріального тиску. Підсилює коронарний та нирковий кровотік.
При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія лівого шлуночка міокарда та міоцитів стінок артерій резистивного типу, запобігає прогресу серцевої недостатності та уповільнює розвиток дилатації лівого шлуночка. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Знижує агрегацію тромбоцитів.
Має деякий діуретичний ефект.
Час настання гіпотензивного ефекту при прийомі внутрішньо - 1 година, досягає максимуму через 4-6 годин і зберігається до 24 годин. У деяких хворих для досягнення оптимального рівня артеріального тиску необхідна терапія протягом декількох тижнів. При серцевій недостатності помітний клінічний ефект спостерігається при тривалому лікуванні – 6 місяців і більше.
Фармакокінетика:
Після вживання абсорбується 60% препарату. Їда не впливає на всмоктування еналаприлу.
Еналаприл до 50% зв'язується з білками плазми. Еналаприл швидко метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту еналаприлату, який є активнішим інгібітором АПФ, ніж еналаприл. Біодоступність 40%.
Максимальна концентрація еналаприлу в плазмі крові досягається через 1 год, еналаприлату – 3-4 год. Еналаприлат легко проходить через гістогематичні бар'єри, виключаючи гематоенцефалічний, невелика кількість проникає через плаценту та у грудне молоко.
Період напіввиведення еналаприлату близько 11 год. Виводиться еналаприл переважно нирками – 60% (20% – у вигляді еналаприлу та 40% – у вигляді еналаприлату). через кишечник – 33% (6% – у вигляді еналаприлу та 27% – у вигляді еналаприлату).
Видаляється при гемодіалізі (швидкість 62 мл/хв) та перитонеальному діалізі.
Вагітність та годування груддюПротипоказано.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаБерліприл® загалом добре переноситься і в більшості випадків не викликає побічних реакцій, які потребують відміни препарату.
Серцево-судинна система: надмірне зниження артеріального тиску, ортостатичний колапс; легеневої артерії, біль у серці, непритомність.
З боку нервової системи: запаморочення, біль голови, слабкість, безсоння, тривога, сплутаність свідомості, підвищена стомлюваність, сонливість (2-3%), дуже рідко при застосуванні високих доз – нервозність, депресія, парестезії.
З боку органів чуття: порушення вестибулярного апарату, порушення слуху та зору, шум у вухах.
З боку шлунково-кишкового тракту: сухість у роті, анорексія, дисиптичні розлади (нудота, діарея або запор, блювання, біль у животі), кишкова непрохідність, панкреатит, порушення функції печінки та жовчовиділення, гепатит, жовтяниця.
З боку дихальної системи: непродуктивний сухий кашель, інтерстиціальний пневмоніт, бронхоспазм, задишка, ринорея, фарингіт.
Алергічні реакції: висипання на шкірі, ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані, дисфонія, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, пемфігус, свербіж, кроп васкуліт, міозит, артралгія, артрит, стоматит, глосит.
З боку лабораторних показників: гіперкреатинінемія, підвищення вмісту сечовини, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гіпербілірубінемія, гіперкаліємія, гіпонатріємія. Відзначаються в деяких випадках зниження гематокриту та вміст гемоглобіну, підвищення ШОЕ, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз (у хворих з аутоімунними захворюваннями), еозинофілія.
З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, протеїнурія.
Інші: алопеція, зниження лібідо, припливи.
особливі вказівкиНеобхідно бути обережними при призначенні пацієнтам зі зниженим обсягом циркулюючої крові (в результаті терапії діуретиками, при обмеженні споживання кухонної солі, проведенні гемодіалізу, діареї та блюванні) - підвищений ризик раптового та вираженого зниження артеріального тиску після застосування навіть початкової дози інгібітора.
Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для продовження лікування після стабілізації артеріального тиску (АТ). У разі повторного вираженого зниження артеріального тиску слід зменшити дозу або відмінити препарат.
При розвитку надмірного зниження артеріального тиску хворого переводять у горизонтальне положення з низьким узголів'ям, при необхідності вводять фізіологічний розчин та плазмозамінні препарати.
Застосування високопроточних діалізних мембран збільшує ризик розвитку анафілактичної реакції. Корекція режиму дозування у дні, вільні від діалізу, має здійснюватися залежно від рівня артеріального тиску. До та після лікування інгібіторами АПФ необхідний контроль артеріального тиску, показників крові (гемоглобіну, калію, креатиніну, сечовини, активності печінкових ферментів), білка в сечі.
Слід ретельно спостерігати за хворими з тяжкою серцевою недостатністю, ішемічною хворобою серця та захворюваннями судин мозку, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда, інсульту або порушення функції нирок. Раптова відміна лікування не призводить до синдрому "скасування" (різкого підйому АТ).
У хворих із зазначенням на розвиток ангіоневротичного набряку в анамнезі є підвищений ризик його розвитку при прийомі інгібіторів АПФ.
За новонародженими та грудними дітьми, які піддавалися внутрішньоутробному впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження артеріального тиску, олігурії, гіперкаліємії та неврологічних розладів, можливих внаслідок зменшення ниркового та мозкового кровотоку при зниженні артеріального тиску. При олігурії необхідна підтримка артеріального тиску та ниркової перфузії шляхом введення відповідних рідин та судинозвужувальних засобів.
У хворих зі зниженою нирковою функцією слід зменшити разову дозу або збільшити інтервали між прийомами препарату.
Перед дослідженням функцій паращитовидних залоз Берліприл слід відмінити.
У період лікування рекомендується вживати алкогольні налитки, т.к. алкоголь посилює гіпотензивну дію препарату.
У період лікування необхідно утримуватися від керування автотранспортом та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, т.к. можливе запаморочення, особливо після початкової дози інгібітору АПФ у хворих, які приймають діуретичні засоби.
Слід бути обережними при виконанні фізичних вправ при спекотній погоді (ризик розвитку дегідратації та надмірного зниження АТ через зниження об'єму циркулюючої крові). Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологію) необхідно попередити хірурга/анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25 С.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиБерліприл® призначають внутрішньо незалежно від часу їди.
При монотерапії артеріальної гіпертензії – початкова доза 5 мг 1 раз на добу (1 таблетка Берліприл® 5, 1/2 таблетки Берліприл® 10, 1/4 таблетки Берліприл® 20).
За відсутності клінічного ефекту через 1-2 тижні дозу збільшують на 5 мг. Після прийому початкової дози хворі повинні перебувати під медичним наглядом протягом 2 годин та додатково 1 год доки не стабілізується АТ. При необхідності і досить хорошій переносимості, дозу можна збільшити до 40 мг на добу на 2 прийоми (8 таблеток Берліприл® 5, 4 таблетки Берліприл® 10, 2 таблетки Берліприл® 20). Через 2-3 тижні переходять на підтримуючу дозу - 10-40 мг на добу, розділену на 1-2 прийоми. При помірній артеріальній гіпертензії середня добова доза становить близько 10 мг (2 таблетки Берліприл 5, 1 таблетка Берліприл 10, 1/2 таблетки Берліприл 20).
Максимальна добова доза препарату становить 40 мг на добу.
У разі призначення пацієнтам, які одночасно отримують діуретики, лікування діуретиком необхідно припинити за 2-3 дні до призначення Берліприл. Якщо це неможливо, початкова доза препарату повинна становити 2,5 мг на добу.
Хворим на гіпонатріємію (концентрація іонів натрію в сироватці крові менше 130 ммоль/л) або концентрацією креатиніну в сироватці крові більше 0,14 ммоль/л початкова доза - 2,5 мг 1 раз на добу.
При реноваскулярній гіпертензії початкова доза – 2,5-5 мг на добу. Максимальна добова доза – 20 мг (4 таблетки Берліприл® 5, 2 таблетки Берліприл® 10, 1 таблетка Берліприл® 20).
При хронічній серцевій недостатності початкова доза Берліприл® – 2,5 мг одноразово, потім дозу збільшують на 2,5-5 мг через кожні 3-4 дні відповідно до клінічної реакції до максимально переносимих доз залежно від величини артеріального тиску, але не вище 40 мг на добу одноразово або 2 прийоми. У хворих з низьким тиском систоли (менше 110 мм рт. ст.) терапію слід починати з дози 1,25 мг. Підбір дози повинен проводитись протягом 2-4 тижнів або у більш короткий термін. Середня підтримуюча доза - 5-20 мг на добу за 1-2 прийоми.
У літніх частіше спостерігається більш виражений гіпотензивний ефект та подовження часу дії препарату, що пов'язано зі зменшенням швидкості виведення еналаприлу, тому початкова доза, що рекомендується, літнім – 1,25 мг.
При безсимптомному порушенні функції лівого шлуночка – по 2,5 мг 2 рази на добу. Дозу підбирають з урахуванням переносимості до 20 мг на добу, розділену на 2 прийоми.
При хронічній нирковій недостатності настає кумуляція при зниженні фільтрації менше 10 мл/мил. При кліренсі креатиніну (КК) 80-30 мл/хв доза зазвичай становить 5-10 мг/добу при КК до 30-10 мл/хв - 2,5-5 мг/добу, при КК менше 10 мл/хв - 1, 25-2,5 мг/сут лише у дні діалізу. Тривалість лікування залежить від ефективності терапії. При надто вираженому зниженні артеріального тиску дозу препарату поступово зменшують.
Препарат застосовують як у монотерапії, так і у поєднанні з іншими антигіпертензивними засобами.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Берлиприл 20 таб 20мг 30 шт производится компанией БЕРЛИН ХЕМИ. Само производство расположено в стране Германия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Берлиприл 20 таб 20мг 30 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Берлиприл 20 таб 20мг 30 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Берлиприл 10 таб 10мг 30 шт Берлиприл 10 таб 10мг 30 шт, Берлиприл 5 таб 5мг 30 шт Берлиприл 5 таб 5мг 30 шт, Ренитек таб 10мг 14 шт Ренитек таб 10мг 14 шт, Ренитек таб 20мг 14 шт Ренитек таб 20мг 14 шт, Эналаприл таб 10мг 20 шт Эналаприл таб 10мг 20 шт, Эналаприл таб 10мг 20 шт озон Эналаприл таб 10мг 20 шт озон, Эналаприл таб 20мг 20 шт Эналаприл таб 20мг 20 шт, Эналаприл таб 20мг 20 шт изварино фарма Эналаприл таб 20мг 20 шт изварино фарма, Эналаприл таб 5мг 20 шт Эналаприл таб 5мг 20 шт, Эналаприл таб 5мг 20 шт озон Эналаприл таб 5мг 20 шт озон, Эналаприл-ФПО таб 10мг 20 шт Эналаприл-ФПО таб 10мг 20 шт, Эналаприл-ФПО таб 20мг 20 шт Эналаприл-ФПО таб 20мг 20 шт, Энам таб 10мг 20 шт Энам таб 10мг 20 шт, Энам таб 2.5мг 20 шт Энам таб 2.5мг 20 шт, Энап р раствор для инъекций 1.25мг/мл 1мл амп 5 шт Энап р раствор для инъекций 1.25мг/мл 1мл амп 5 шт, Энап таб 10мг 20 шт Энап таб 10мг 20 шт, Энап таб 20мг 60 шт Энап таб 20мг 60 шт, Энап таб 2.5мг 20 шт Энап таб 2.5мг 20 шт, Энап таб 2.5мг 60 шт Энап таб 2.5мг 60 шт, Энап таб 5мг 20 шт Энап таб 5мг 20 шт, Энап таб 5мг 60 шт Энап таб 5мг 60 шт.
Пока нет комментариев