Азурикс таб п/об пленочной 120мг 30 шт
Азурикс таб п/об пленочной 120мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина
Фебуксостат 120 мг.
Допоміжні речовини:
Маннітол, натрію кроскармелоза, натрію гідрокарбонат, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, натрію лаурилсульфат, тальк, кремнію діоксид колоїдний (аеросил);
Оболонка: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), макрогол 6000 (поліетиленгліколь 6000), титану діоксид, тальк, барвник заліза оксид жовтий.
Опис:
Двоопуклі таблетки довгастої форми із округленими кінцями, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору. На поперечному розрізі ядро білого чи майже білого кольору.
Форма випуску:
Азурікс® випускається у таблетках, покритих плівковою оболонкою у дозуваннях: 80 мг та 120 мг; в упаковці 30 пігулок.
Протипоказання- підвищена чутливість до фебуксостату та/або до будь-якої з допоміжних речовин; - Дитячий вік до 18 років; - вагітність та період грудного вигодовування;
З обережністю – ниркова недостатність тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну <30 мл/хв) (ефективність та безпека вивчені недостатньо); - печінкова недостатність; - алергічні реакції в анамнезі; - ішемічна хвороба серця; - застійна серцева недостатність; - захворювання щитовидної залози; - одночасне застосування з меркаптопурином/азатіоприном (можливе підвищення концентрації даних речовин у плазмі крові та посилення їх токсичності); - стани після трансплантації органів (досвід застосування фебуксостату обмежений); - синдром Лєша-Ніхана (досвід застосування фебуксостату обмежений).
Дозування120 мг
Показання до застосуванняЛікування хронічної гіперурикемії у пацієнтів із захворюваннями, що супроводжуються відкладенням кристалів уратів, у тому числі за наявності тофусів та/або подагричного артриту в даний час або в анамнезі.
Азурикс у дозі 120 мг
Лікування та профілактика гіперурикемії у дорослих пацієнтів, які піддаються хіміотерапії з приводу гематологічних злоякісних новоутворень з помірним або високим ризиком СЛО.
Азурікс показаний дорослим пацієнтам.
Подагра.
Рекомендована доза Азурікса становить 80 мг 1 раз на добу перорально, незалежно від їди. Якщо концентрація сечової кислоти в сироватці перевищує 6 мг/дл (357 мкмоль/л) після 2–4 тижнів лікування, дозу Азурікса можна збільшити до 120 мг 1 раз на добу.
Ефект лікарського засобу настає досить швидко, що уможливлює повторне визначення концентрації сечової кислоти через 2 тижні. Мета лікування - зниження концентрації сечової кислоти та підтримання її на рівні <6 мг/дл (357 мкмоль/л).
Тривалість профілактики нападів подагри становить щонайменше 6 міс.
При порушенні функції печінки легкого ступеня доза становить 80 мг. Досвід застосування лікарського засобу у разі порушення функції печінки середнього ступеня обмежений.
СЛО.
Рекомендована доза Азурікса становить 120 мг 1 раз на добу перорально, незалежно від їди. Застосування Азуриксу слід розпочинати за 2 дні до початку цитотоксичної терапії та продовжувати не менше 7 діб; проте терапію можна продовжити до 9 діб відповідно до тривалості хіміотерапії та клінічної оцінки.
З опорного дослідження фази III (FLORENCE) були виключені лише суб'єкти з печінковою недостатністю тяжкого ступеня. Для пацієнтів, які були включені до дослідження, корекції дози через стан функції печінки не потрібно.
Ниркова недостатність.
Хворим із порушенням функції нирок легкого чи помірного ступеня корекції дози не потрібно. У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну <30 мл/хв) ефективність та безпека лікарського засобу вивчено недостатньо.
Порушення функції печінки. Дослідження ефективності та безпеки фебуксостату у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки (клас С за шкалою Чайлда-П'ю) не проводилося.
Хворі похилого віку. Для цієї категорії пацієнтів корекція дози не потрібна.
Хворі, які перенесли трансплантацію органів. Досвіду застосування фебуксостату цієї категорії пацієнтів немає, тому застосування препарату не показано.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиМеркаптопурин/азатіоприн.
Відповідно до механізму дії фебуксостату, що полягає у здатності пригнічувати ксантиноксидазу, його одночасне застосування з меркаптопурином/азатіоприном не рекомендується. Пригнічення ксантиноксидази може призводити до підвищення концентрації обох препаратів у плазмі, що може спричинити токсичну реакцію. Дослідження взаємодії фебуксостату з препаратами, що метаболізуються ксантиноксидазою, не проводилося.
Даних щодо безпеки їх одночасного застосування при цитотоксичній терапії немає.
У ході дослідження пацієнтам із СЛО з кількома режимами хіміотерапії призначали фебуксостат у дозі 120 мг, включаючи моноклональні антитіла. Однак під час цього дослідження взаємодії «лікарський препарат – лікарський препарат» та «лікарський препарат – захворювання» не досліджувалися. Тому можливість взаємодії з будь-якими цитотоксичними препаратами, при їх поєднаному призначенні, виключати не можна.
Розиглітазон/субстрати CYP 2C8.
Фебуксостат є слабким інгібітором CYP2C8 in vitro. У ході дослідження за участю здорових добровольців паралельне введення 120 мг фебуксостату 1 раз на добу та 4 мг розиглітазону в одноразовій дозі не впливало на фармакокінетику розиглітазону та його метаболіту N-дезметилрозиглітазону, що демонструє, що фебуксостат in фебуксостат. Таким чином, одночасне введення фебуксостату та розиглітазону або інших субстратів CYP 2C8 не потребує корекції дози для цих препаратів.
Теофілін.
Проведено дослідження взаємодії фебуксостату за участю здорових добровольців для оцінки впливу пригнічення ксантиноксидази на підвищення рівня теофіліну в крові, що спостерігається при інших інгібіторах ксантиноксидази. Результати показали, що одночасне застосування фебуксостату в дозі 80 мг та теофіліну в дозі 400 мг не показало жодних фармакокінетичних взаємодій або впливу на безпеку теофіліну. Фебуксостат у дозі 80 мг можна застосовувати одночасно з теофіліном без особливих застережень. Дані щодо застосування фебуксостату у дозі 120 мг відсутні.
Напроксен та інші інгібітори глюкуронізації.
Метаболізм фебуксостату залежить від активності УДФ-глюкуронілтрансферази. Лікарські засоби, що пригнічують процес глюкуронізації, наприклад, НПЗП та пробенецид, теоретично можуть змінювати виведення фебуксостату. У здорових добровольців при одночасному застосуванні фебуксостату та напроксену по 250 мг 2 рази на добу відмічено посилення дії фебуксостату (Cmax становить 28%, AUC – 41%, Т1/2 – 26%). У ході клінічних досліджень застосування напроксену та інших нестероїдних протизапальних засобів/інгібіторів ЦОГ-2 не супроводжувалося клінічно значущим збільшенням вираженості та підвищенням частоти побічних реакцій. Таким чином, фебуксостат можна застосовувати одночасно з напроксеном без зміни їхньої дози.
Інгібітори глюкуронізації.
Потужні індуктори УДФ-глюкуронілтрансферази можуть посилювати метаболізм та знижувати ефективність фебуксостату. У пацієнтів, які застосовують потужні індуктори глюкуронізації, рекомендується контролювати рівень сечової кислоти у плазмі через 1–2 тижні одночасної терапії. При відміні індуктора глюкуронізації можливе підвищення рівня фебуксостату у плазмі.
Колхіцин/індометацин/гідрохлортіазид/варфарин.
Фебуксостати можна застосовувати одночасно з колхіцином або індометацином без зміни дози препаратів. Також не потрібно коригувати дозу фебуксостату при одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом. Одночасне застосування фебуксостату з варфарином не потребує зміни дози останнього. Застосування фебуксостату (80 або 120 мг 1 раз на добу) з варфарином не впливає на фармакокінетику останнього. Одночасне застосування з фебуксостатом також не впливало на міжнародне нормалізоване ставлення та активність фактора VII.
Дезіпрамін/субстрати CYP 2D6.
За даними, отриманими in vitro, фебуксостат є слабким інгібітором CYP 2D6. У ході досліджень за участю здорових добровольців, які отримували 120 мг фебуксостату, відмічено збільшення AUC дезіпраміну (субстрат CYP 2D6) на 22%, що свідчить про слабку інгібуючу дію фебуксостату in vivo. Таким чином, при одночасному застосуванні фебуксостату та субстратів CYP 2D6 немає необхідності змінювати їх дози.
Антацидні засоби.
При одночасному застосуванні з антацидами, що містять магнію гідроксид та алюмінію гідроксид, відзначається гальмування всмоктування фебуксостату (приблизно на 1 год) та зниження Cmax на 32%, проте AUC фебуксостату істотно не змінюється, тому фебуксостат можна поєднувати із застосуванням антацидних засобів.
ПередозуванняУ разі передозування показана симптоматична та підтримуюча терапія.
Фармакологічна дія
Фармакодинаміка:
Сечова кислота є кінцевим продуктом метаболізму пуринів у людини і утворюється за такої реакції: гіпоксантин > ксантин > сечова кислота. Ксантиноксидаза є каталізатором обох етапів цієї реакції. Фебуксостат – похідне 2-арилтіазолу. Його терапевтична дія пов'язана зі зниженням концентрації сечової кислоти у сироватці крові шляхом селективного пригнічення ксантиноксидази. Фебуксостат – це потужний та селективний непуриновий інгібітор ксантиноксидази (NP-SIXO), його константа пригнічення (Кі) in vitro становить <1 нМ. Показано, що фебуксостат значною мірою пригнічує активність як окисленої, так і відновленої форми ксантиноксидази. У терапевтичних концентраціях фебуксостат впливає на інші ферменти, що беруть участь у метаболізмі пуринів або піримідинів, такі як гуаніндезаміназа, гіпоксантингуанінфосфорибозилтрансфераза, оротидинмонофосфатдекарбоксилаза або пуриннуклеозидфосфорілаза. Клінічна ефективність та безпека:
Подагра
Ефективність препарату фебуксостату підтверджена у ІІІ фазі трьох основних досліджень (2 основні дослідження APEX та FACT та додаткове дослідження CONFIRMS, описані нижче), що включають 4101 пацієнта з гіперурикемією та подагрою. У кожному з цих основних досліджень ІІІ фази фебуксостат більш ефективно знижував плазмову концентрацію сечової кислоти та підтримував її на належному рівні порівняно з алопуринолом. Первинною кінцевою точкою ефективності в обох дослідженнях була частка пацієнтів, у яких протягом останніх 3 місяців концентрація сечової кислоти в сироватці крові не перевищувала 6,0 мг/дл (357 мкмоль/л). У додатковому дослідженні CONFIRMS III фази, результати якого стали доступними після першої реєстрації препарату, первинною кінцевою точкою ефективності стала частка пацієнтів, у яких концентрація сечової кислоти в плазмі не перевищувала 6,0 мг/дл на момент останнього візиту. До цих досліджень не включали пацієнтів, які перенесли трансплантацію органів.
Дослідження APEX. Рандомізоване подвійне сліпе багатоцентрове дослідження ефективності фебуксостату з контролем плацебо та алопуринолу ІІІ фази (Allopurinol and Placebo-Controlled Efficacy Study of Febuxostat – APEX) тривало 28 тижнів. Всього рандомізовано 1072 пацієнти: плацебо (n=134), фебуксостат у дозі 80 мг 1 раз на добу (n=267), фебуксостат у дозі 120 мг 1 раз на добу (n=269), фебурсостат у дозі 240 мг 1 раз на добу добу (n=134) та алопуринол (у дозі 300 мг 1 раз на добу (n=258) у пацієнтів з вихідною сироватковою концентрацією креатиніну >1,5 мг/дл або 100 мг 1 раз на добу (n=10) у пацієнтів з вихідною сироватковою концентрацією креатиніну >1,5 та <2,0 мг/дл). Для оцінки безпеки фебуксостат призначали в дозі 240 мг (у 2 рази вище за максимальну рекомендовану дозу).
Дослідження APEX показало статистично достовірну перевагу обох режимів лікування фебуксостат у дозі 80 мг 1 раз на добу та фебуксостат у дозі 120 мг 1 раз на добу порівняно з алопуринолом у звичайній дозі 300 мг (n=258)/100 мг (n=10) у зниженні плазмової концентрації сечової кислоти <6 мг/дл (357 мкмоль/л) Дослідження FACT. Дослідження ефективності фебуксостату з алопуринол-контролем (The Febuxostat Allopurinol Controlled Trial, FACT) III фази – рандомізоване подвійне сліпе багатоцентрове дослідження тривалістю 52 тижні. Усього рандомізовано 760 пацієнтів на групи: фебуксостат у дозі 80 мг 1 раз на добу (n=256), фебуксостат у дозі 120 мг 1 раз на добу (n=251) та алопуринол 300 мг 1 раз на добу (n=253).
Дослідження FACT показало статистично достовірну перевагу обох режимів (фебуксостат у дозі 80 мг 1 раз на добу та фебуксостат у дозі 120 мг 1 раз на добу) порівняно з алопуринолом у звичайній дозі 300 мг щодо зниження та підтримання сироваткової концентрації сечової кислоти. дл (357 мкмоль/л).
Результати оцінки первинної кінцевої точки ефективності.
Частка пацієнтів із концентрацією сечової кислоти у сироватці крові <6,0 мг/дл (357 мкмоль/л) при трьох останніх щомісячних візитах: 1. APEX (28 тижнів) Фебуксостат у дозі 80 мг 1 раз на добу: 48%* (n =262) Фебуксостат у дозі 120 мг 1 раз на добу: 65%*, # (n=269) Алопуринол 300/100 мг 1 раз на добу1: 22% (n=268) 2. FACT (52 тиж) Фебуксостат у дозі 80 мг 1 раз на добу: 53%* (n=255) Фебуксостат у дозі 120 мг 1 раз на добу: 62%* (n=250) Алопуринол 300/100 мг 1 раз на добу1: 21% (n=251) 3. Об'єднані результати
Фебуксостат у дозі 80 мг 1 раз на добу: 51%* (n=517) Фебуксостат у дозі 120 мг 1 раз на добу: 51%* (n=517) Алопуринол 300/100 мг 1 раз на добу1: 22% (n =519) 1Результати серед пацієнтів, які отримували 100 мг 1 раз на добу (n=10: пацієнти з вихідною сироватковою концентрацією креатиніну >1,5 та <2,0 мг/дл) або 300 мг 1 раз на добу (n=509) У ході аналізу були об'єднані. *р<0,001 порівняно з алопуринолом; #p<0,001 проти дозою 80 мг.
Фебуксостат швидко знижував сироваткову концентрацію сечової кислоти, причому цей ефект зберігався протягом тривалого часу. Зниження концентрації сечової кислоти в плазмі <6,0 мг/дл (357 мкмоль/л) відзначалося вже на 2-му тижні дослідження та зберігалося надалі під час лікування.
Дослідження CONFIRMS. Рандомізоване контрольоване дослідження III фази CONFIRMS тривалістю 26 тижнів проводили для оцінки безпеки та ефективності фебуксостату у дозах 40 та 80 мг порівняно з алопуринолом у дозах 300 та 200 мг для пацієнтів з подагрою та гіперурикемією. Усього рандомізовано 2269 пацієнтів: фебуксостат у дозі 40 мг 1 раз на добу (n=757), фебуксостат у дозі 80 мг 1 раз на добу (n=756) та алопуринол 300/200 мг 1 раз на добу (n=756). Не менше 65% пацієнтів мали порушення функції нирок легкого та середнього ступеня (з кліренсом креатиніну 30–89 мл/хв). Профілактика нападів подагри була обов'язковою протягом 26 тижнів.
Частка пацієнтів з концентрацією сечової кислоти в сироватці крові <6,0 мг/дл (357 мкмоль/л) в останній візит склала 45% для фебуксостату 40 мг, 67% для фебуксостату 80 мг і 42% для алопуринолу 300/200 мг. відповідно.
Первинна кінцева точка у підгрупі пацієнтів із порушенням функції нирок
У дослідженні APEX оцінювали ефективність препарату за участю 40 пацієнтів з порушенням функції нирок (з вихідною сироватковою концентрацією креатиніну >1,5 та <2,0 мг/дл). Таким пацієнтам, рандомізованим до групи алопуринолу, дозу препарату знижували до 100 мг 1 раз на добу. Первинна кінцева точка ефективності була досягнута у групах фебуксостат у 44% (80 мг 1 раз на добу), 45% (120 мг 1 раз на добу) та 60% (240 мг 1 раз на добу) пацієнтів порівняно з 0% у групах алопуринолу 100 мг 1 раз на добу та плацебо.
При цьому клінічно значимих відмінностей у зниженні концентрації у сироватці крові сечової кислоти у відсотках у здорових добровольців не зазначено, незалежно від функціонального стану нирок (58% у групі з нормальною функцією нирок та 55% у групі з тяжким порушенням функції нирок).
Проспективний аналіз, проведений за участю пацієнтів з подагрою та порушенням функції нирок за допомогою дослідження CONFIRMS, показав, що фебуксостат був значно ефективнішим: рівень сечової кислоти у сироватці крові знижувався <6,0 мг/дл порівняно з алопуринолом 300/200 мг у пацієнтів з подагрою та порушенням функції нирок легкого та середнього ступеня (65% піддослідних).
Первинна кінцева точка у підгрупі пацієнтів із сироватковою концентрацією сечової кислоти >10 мг/дл
Вихідну концентрацію сечової кислоти >10 мг/дл у сироватці відзначали приблизно у 40% пацієнтів (комбіновані дослідження APEX і FACT). Серед цих пацієнтів первинна кінцева точка ефективності (сироваткова концентрація сечової кислоти <6 мг/дл в останні 3 візити) була досягнута в групах фебуксостат у 41% (80 мг 1 раз на добу), 48% (120 мг 1 раз на добу) та 66% (240 мг 1 раз на добу) пацієнтів порівняно з 9% у групі алопуринолу 300/100 мг 1 раз на добу та 0% у групі плацебо.
За даними дослідження CONFIRMS, частка пацієнтів, які досягли первинної кінцевої точки ефективності (з сироватковою концентрацією сечової кислоти <6,0 мг/дл в останній візит), у групі з вихідною концентрацією плазмової сечової кислоти >10 мг/дл, які отримували фебуксостат 40 мг 1 раз на добу, становила 27% (66/249), фебуксостат 80 мг 1 раз на добу – 49% (125/254) та алопуринол 300/200 мг 1 раз на добу – 31% (72/230 відповідно).
Клінічні результати: відсоток пацієнтів, яким потрібна терапія щодо нападів подагри
Дослідження APEX. Протягом 8-тижневого профілактичного періоду дані пацієнтів з терапевтичної групи фебуксостату 120 мг (36%), яким була потрібна терапія у зв'язку з нападами подагри, порівнювали з такими пацієнтів, які застосовували фебуксостат 80 мг (28%), алопуринол 300 мг чи плацебо (20%). Частота нападів була вищою після профілактичного періоду і з часом поступово знижувалася. У 46–55% пацієнтів проводили лікування нападів подагри з 8-го та з 28-го тижня. Приступи подагри, що виникли протягом останніх 4 тижнів випробувань (24-28 тижнів), відзначені у 15% (фебуксостат 80 і 120 мг), 14% (алопуринол 300 мг) та 20% (плацебо) пацієнтів.
Дослідження FACT. Протягом 8-тижневого профілактичного періоду дані пацієнтів з терапевтичної групи фебуксостату 120 мг (36%), яким була потрібна терапія у зв'язку з нападами подагри, порівнювали з таких учасників двох терапевтичних груп, які застосовували фебуксостат 80 мг (22%) або алопуринол 3 21%). Після 8-тижневого профілактичного періоду частота нападів підвищилася і згодом поступово знизилася (64 і 70% пацієнтів, які отримували лікування з приводу нападів подагри з 8-го по 52-й тиждень). Приступи подагри протягом останніх 4 тижнів випробувань (49-52 тижнів) зареєстровані у 6-8% (фебуксостат 80 і 120 мг) та 11% (алопуринол 300 мг) пацієнтів.
Частка пацієнтів, яким вимагалося лікування з приводу загострень подагри (дослідження APEX та FACT), була меншою у групах, де середня концентрація сечової кислоти у сироватці крові після лікування знижувалася до <6,0; <5,0 або <4,0 мг/дл у порівнянні з групами, у яких середній рівень сечової кислоти становив >6,0 мг/дл в останні 32 тижні лікування (з 20-24-го по 49-52-й тиждень ).
Під час дослідження CONFIRMS частка пацієнтів, яким потрібно лікування з приводу нападів подагри (1 день кожні 6 міс), склала 31 і 25% у групах, які отримували відповідно фебуксостат 80 мг і алопуринол. Відмінностей у співвідношенні пацієнтів, яким потрібно лікування з приводу нападів подагри, між групами, які застосовували фебуксостат 80 і 40 мг, не відзначалося.
Довгострокові розширені відкриті дослідження
Дослідження EXCEL (C 02-021). Дослідження EXCEL є 3-річним відкритим мультицентровим рандомізованим розширеним алопуринол-контрольованим дослідженням безпеки III фази, яке проводилося для оцінки безпеки за участю пацієнтів, які пройшли основні дослідження III фази (APEX або FACT). Усього до дослідження включено 1086 пацієнтів: фебуксостат у дозі 80 мг 1 раз на добу (n=649), фебуксостат у дозі 120 мг 1 раз на добу (n=292) або алопуринол 300/100 мг 1 раз на добу (n=145) ). Приблизно для 69% пацієнтів корекції терапії задля досягнення остаточного стабільного результату не потрібно. Пацієнтів, концентрація сечової кислоти в плазмі крові, у яких при триразовому послідовному вимірі становила >6,0 мг/дл, виключали з дослідження.
Рівень концентрації у сироватці крові сечової кислоти з часом не змінилася (наприклад, у 91 та 93% пацієнтів, які спочатку застосовували фебуксостат у дозах 80 та 120 мг відповідно, рівень концентрації сечової кислоти у сироватці крові становила <6,0 мг/дл на 36-й місяць).
За даними 3-річного спостереження, у менш ніж 4% пацієнтів, яким потрібно лікування з приводу нападів подагри, відмічено зниження частоти нападів подагри на 16–24-й та 30–36-й місяць (тобто більш ніж у 96% пацієнтів потреба у лікуванні у зв'язку із нападами подагри відсутня).
У 46 та 38% пацієнтів, які отримували остаточне стабільне лікування фебуксостатом у дозі 80 або 120 мг відповідно 1 раз на добу, відзначалося повне зникнення первинного пальпованого тофусу.
Дослідження FOCUS (TMX-01-005) - 5-річне відкрите мультицентрове розширене дослідження безпеки II фази, яке проводилося за участю пацієнтів, які закінчили застосовувати фебуксостат протягом 4 тижнів у подвійному дозуванні у сліпому випробуванні TMX-01-004. Дослідження включало 116 пацієнтів, які спочатку отримували фебуксостат 80 мг 1 раз на добу. У 62% пацієнтів для підтримки сироваткової концентрації сечової кислоти на рівні <6,0 мг/дл корекції дози не потрібно, а 38% пацієнтам потрібна була корекція дози для досягнення остаточної стабільної концентрації.
Частка пацієнтів із концентрацією сечової кислоти в плазмі крові <6,0 мг/дл (357 мкмоль/л) під час останнього візиту склала >80% (81–100%) для кожної групи доз фебуксостату.
У III фазі клінічних досліджень у пацієнтів, які отримували фебуксостат, фіксували незначні зміни печінкових показників (5,0%). Частота даних змін подібна до такої для алопуринолу (4,2%). У довгострокових відкритих розширених дослідженнях у пацієнтів, які отримували фебуксостат (5,5%) або алопуринол (5,8%) протягом тривалого часу, спостерігалося підвищення рівня ТТГ (>5,5 мкМЕ/мл).
Синдром лізису пухлини (СЛО) Ефективність та безпеку застосування препарату фебуксостат для профілактики та лікування при СЛО оцінювали у дослідженні FLORENCE (FLO-01). фебуксостат продемонстрував кращу та швидшу дію щодо зниження рівня уратів порівняно з алопуринолом.
FLORENCE являло собою рандомізоване (1: 1) подвійне сліпе опорне дослідження III фази, проведене для порівняння фебуксостат у дозі 120 мг 1 раз на добу та алопуринолу в дозі 200–300 мг/добу (середня добова доза алопуринолу ± 4 ±112,90 мг) в умовах контролю концентрації сечової кислоти у сироватці крові. Відібрані пацієнти мали бути кандидатами на лікування алопуринолом або не мати доступу до розбурикази. Первинні кінцеві точки були AUC сечової кислоти в сироватці крові (AUC sUA1–8) та зміна рівня креатиніну в сироватці крові (sC) з 1-го по 8-й день кожна.
У дослідження включили 346 пацієнтів з гематологічними злоякісними новоутвореннями, які отримують хіміотерапію із середнім/високим ступенем ризику розвитку СЛО. Середнє значення AUC sUA1–8 мг•ч/дл було значно нижчим при прийомі фебуксостату (514,0±225,71 порівняно з 708,0±234,42; середнє найменших квадратів для різниці: –196,794 [95% довірчий інтервал ( ДІ) -238,600 ... -154,988]; p = 0,0001). Крім того, середній сироватковий рівень сечової кислоти був значно нижчим при застосуванні фебуксостату, починаючи з перших 24 годин лікування та у будь-який наступний момент часу. Статистично значимих відмінностей за середнім вмістом сироваткового креатиніну (%) між фебуксостатом та алопуринолом не було (–0,83±26,98 порівняно з –4,92±16,70 відповідно; середнє найменших квадратів для різниці: 4,0970 [95 % ДІ -0,6467; 8,8406]; p = 0,0903). З урахуванням вторинних кінцевих точок статистично значимих відмінностей щодо частоти розвитку лабораторно підтвердженого СЛО не зазначено (8,1 та 9,2% для фебуксостату та алопуринолу відповідно; відносний ризик (ОР) 0,875 [95% ДІ 0,4409–1,73 p=0,8488) та клінічної картини синдрому розпаду пухлини не було (1,7 та 1,2% для фебуксостат та алопуринолу відповідно; ОР 0,994 [95% ДІ 0,9691; 1,0199]; p=1,0000) . Частота всіх ознак та симптомів, що виникли під час лікування, а також побічних реакцій становила 67,6% порівняно з 64,7% та 6,4% – порівняно з 6,4% для фебуксостату та алопуринолу відповідно. У дослідженні FLORENCE фебуксостат продемонстрував кращу та швидшу дію щодо зниження рівня сечової кислоти в сироватці крові порівняно з алопуринолом. Дані порівняння фебуксостат і розбурикази нині відсутні. Ефективність та безпека фебуксостату не встановлені для пацієнтів з гострим важким СЛО, наприклад, пацієнтів, у яких інші види терапії для зниження уратів не діють.
Доклінічні дані з безпеки
Описані ефекти препарату, зазначені в ході клінічних досліджень при експозиції, значно перевищують максимальну експозицію у людини.
Канцерогенез, мутагенез, порушення фертильності
Статистично достовірне підвищення частоти виникнення пухлин сечового міхура (перехідно-клітинної папіломи та карциноми) відзначалося тільки у самців щурів у групі застосування максимальної дози (приблизно в 11 разів перевищувала експозицію у людини) та було пов'язане з відкладенням ксантинових кристалів. Ймовірного підвищення частоти розвитку інших пухлин у дослідженнях на самцях та самках мишей та щурів не виявлено. Зазначені зміни розглядалися як прояв особливостей метаболізму пуринів та складу сечі та клінічного значення не мали.
У стандартних дослідженнях на генотоксичність не відзначали біологічно значущих генотоксичних ефектів фебуксостату.
Фебуксостат у дозах до 48 мг/кг/сут перорально не впливав на фертильність та репродуктивну функцію у самців та самок щурів.
Даних про порушення фертильності, тератогенні ефекти або шкідливий вплив на плід не отримано. При експозиції, що у 4,3 рази перевищує рекомендовану для людини, у щурів відзначали посилення токсичності для самки з подальшим зниженням показника відлучення від грудного вигодовування та уповільненням розвитку потомства. У дослідженнях на вагітних щурах при експозиції, що у 4,3 рази перевищує рекомендовану для людини, та на вагітних кроликах при експозиції, що у 13 разів перевищує рекомендовану для людини, тератогенних ефектів препарату не відзначали.
Фармакокінетика:
У здорових добровольців Cmax та AUC підвищувалися пропорційно дозі після одно- та багаторазового застосування фебуксостату у дозах 10–120 мг. При дозах 120-300 мг збільшення AUC було більшим, ніж пропорційно дозі. При застосуванні доз 10-240 мг кожні 24 години накопичення фебуксостату не відзначалося. Передбачуваний середній термінальний Т1/2 фебуксостату становив приблизно 5-8 годин.
Було проведено популяційний аналіз фармакокінетики/фармакодинаміки за даними, отриманими за участю 211 пацієнтів з гіперурикемією та подагрою, які застосовували фебуксостат у дозах 40–240 мг 1 раз на добу. Загалом отримані значення фармакокінетичних параметрів були подібними до таких у здорових добровольців, які, отже, є гарною моделлю для оцінки фармакокінетики/фармакодинаміки препарату у пацієнтів з подагрою.
Всмоктування.
Фебуксостат швидко (tmax [час досягнення Cmax] - 1,0-1,5 год) і добре (84%) всмоктується. При одно- та багаторазовому застосуванні фебуксостату перорально у дозах 80 мг або 120 мг 1 раз на добу Cmax відповідно становить 2,8–3,2 та 5,0–5,3 мкг/мл. Абсолютну біодоступність фебуксостату не аналізували. При багаторазовому застосуванні в дозі 80 мг 1 раз на добу або при одноразовому застосуванні дози 120 мг у поєднанні з жирною їжею Cmax знижувалася на 49 і 38%, а AUC — на 18 і 16% відповідно. Однак це не супроводжувалося клінічно значущими змінами ступеня зниження рівня сечової кислоти у плазмі крові (при багаторазовому застосуванні у дозі 80 мг). Таким чином, лікарський засіб можна застосовувати незалежно від їди.
Розподіл.
Очікуваний об'єм розподілу в рівноважному стані (Vss/F) для фебуксостату змінюється від 29 до 75 л після перорального застосування в дозі 10–300 мг. Ступінь зв'язування з білками плазми (головним чином з альбуміном) становить 99,2% і не змінюється при підвищенні дози з 80 до 120 мг. Для активних метаболітів фебуксостату рівень зв'язування з білками плазми коливається від 82 до 91%.
Метаболізм.
Фебуксостат активно метаболізується шляхом кон'югації за участю уридінфосфатглюконілтрансферази (УДФ-глюконілтрансферази) та окислення за участю ферментів системи цитохрому Р450 (CYP). Всього описано 4 фармакологічно активні гідроксильні метаболіти фебуксостату; 3 з них були виявлені у людини у плазмі крові. Дослідження in vitro на мікросомах печінки людини показали, що ці окислені метаболіти утворюються переважно під дією CYP А1, CYP А2, CYP 2С8 і CYP 2С9, тоді як фебуксостата глюкуронід утворюється головним чином під дією УДФ-глюконілтрансферази 1А1.
Виведення.
Фебуксостат виділяється з організму печінкою та нирками. Після прийому внутрішньо 14С-фебуксостату в дозі 80 мг приблизно 49% виводилося з сечею у незміненому вигляді фебуксостату (3%), ацилглюкуроніду (30%), відомих окислених метаболітів та їх кон'югатів (13%) та інших невідомих метаболітів (3%). Крім ниркової екскреції, приблизно 45% виводилося з калом у вигляді незміненого фебуксостату (12%), ацилглюкуроніду (1%), відомих окислених метаболітів та їх кон'югатів (25%) та інших невідомих метаболітів (7%).
Особливі групи хворих.
Ниркова недостатність. При багаторазовому застосуванні фебуксостат у дозі 80 мг не відмічено змін Сmaxфебуксостату у хворих з легким, помірним або тяжким ступенем ниркової недостатності порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. Середня загальна AUC фебуксостату збільшувалася приблизно в 1,8 раза від 7,5 мкг/год/мл у хворих із нормальною функцією нирок до 13,2 мкг/год/мл – у осіб з тяжкою нирковою недостатністю. Cmax та AUC активних метаболітів підвищувалися у 2 та 4 рази відповідно. Однак пацієнтам з нирковою недостатністю легкого, середнього або тяжкого ступеня корекції дози лікарського засобу не потрібно.
Порушення функції печінки.
При багаторазовому застосуванні фебуксостат у дозі 80 мг не відзначено істотних змін Сmax та AUC фебуксостату та його метаболітів у хворих з легким та середнім (клас А та В за шкалою Чайлда — П'ю) ступенем печінкової недостатності порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки. Досліджень лікарського засобу у хворих з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за шкалою Чайлда - П'ю) не проводилося.
Вік.
При багаторазовому пероральному застосуванні фебуксостату не відзначено суттєвих змін AUC фебуксостату та його метаболітів у пацієнтів похилого віку порівняно з молодими здоровими добровольцями.
Підлога.
При багаторазовому пероральному застосуванні фебуксостат Cmax та AUC фебуксостату у жінок були відповідно на 24 та 12% вищими, ніж у чоловіків. Однак Cmax та AUC, скориговані за масою тіла, були подібні для обох груп, тому зміни дози фебуксостату залежно від статі не потрібні.
Вагітність та годування груддюОбмежений досвід застосування фебуксостату під час вагітності свідчить про відсутність несприятливого впливу протягом вагітності та здоров'я плода/новонародженого. У ході досліджень на тваринах не відмічено його прямого чи непрямого побічного впливу протягом вагітності, розвиток ембріона/плоду та перебіг пологів. Потенційний ризик для людини невідомий. У зв'язку з вищевикладеним застосування фебуксостату протипоказане під час вагітності.
Невідомо, чи проникає фебуксостат у грудне молоко людини. Дослідження на тваринах показали, що фебуксостат проникає в грудне молоко і негативно впливає на розвиток новонароджених, які перебувають на грудному вигодовуванні. У зв'язку з вищевикладеним застосування фебуксостату під час годування груддю протипоказане.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаНайчастішими побічними реакціями у клінічних дослідженнях (4072 пацієнти, які застосовували дозу від 10 до 300 мг) та у процесі постмаркетингового спостереження у пацієнтів з подагрою були загострення (приступи) подагри, порушення функції печінки, діарея, нудота, головний біль, висипання та набряки. Ці реакції були здебільшого легкого та середнього ступеня тяжкості. Під час постмаркетингового спостереження були повідомлення про серйозні реакції гіперчутливості до фебуксостату, деякі з них супроводжувалися системними реакціями.
Далі вказані побічні реакції щодо частоти виникнення та серйозності (у порядку зменшення), що виникали в ході клінічних досліджень та в постмаркетинговий період, і класифіковані таким чином: часто (від >1/100 до <1/10), нечасто (від >1/ 1000 до <1/100) та рідко (від >1/10 000 до <1/1000).
З боку крові та лімфатичної системи
Рідко: панцитопенія, тромбоцитопенія
З боку крові та лімфатичної системи
Рідко: панцитопенія, тромбоцитопенія
З боку ендокринної системи
Нечасто: підвищення рівня тиреостимулюючого гормону крові
З боку органу зору
Рідко: нечіткість зору
З боку харчування та обміну речовин
Часто***: загострення (приступи) подагри
Нечасто: цукровий діабет, гіперліпідемія, зниження апетиту, збільшення маси тіла
Рідко: зменшення маси тіла, підвищення апетиту, анорексія
З боку психіки
Нечасто: зниження лібідо, безсоння
Рідко: нервозність
З боку нервової системи та органів чуття
Часто: головний біль
Нечасто: запаморочення, парестезії, геміпарез, сонливість, зміна смаку, підвищення больового порога, ослаблення нюху
З боку органу слуху та лабіринту
Рідко: шум у вухах
З боку серцево-судинної системи
Нечасто: фібриляція передсердь, відчуття серцебиття, відхилення від норми на ЕКГ, АГ, припливи з відчуттям жару
. Розділ СЛО) З боку дихальної системи
Нечасто: задишка, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, кашель
З боку травної системи
Часто: діарея**, нудота
Нечасто: біль у животі, здуття живота, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, блювання, диспепсія, запор, часта дефекація, метеоризм, дискомфорт у шлунку чи кишечнику
Рідко: панкреатит, виразки в області рота
З боку печінки та жовчовивідних шляхів
Часто: порушення функції печінки** Нечасто: жовчнокам'яна хвороба Рідко
: гепатит, жовтяниця*, печінкова недостатність* З боку шкіри та її похідних
Часто: висипання (у тому числі висипання з нижчою частотою виникнення) Нечасто: дерматит, кропив'янка, свербіж, зміна забарвлення шкіри, пошкодження шкіри, петехії, плямистий висип, макулопапульозні та папульозні висипання
Рідко: токсичний епідермальний некроліз*, синдром Стівенса — Джонсона*, ангіоневротичний набряк*, реакції на препарат, що супроводжуються еозинофілією та системними симптомами*, генералізований висип (серйозний)*, еритема, ексфоліативні висипання, фолікулярні висипання, фолікулярні висипання, висипання*, еритематозні висипання, кореподібний висип, алопеція, підвищене
потовиділення
.
Рідко: рабдоміоліз*, скутість суглобів, кістково-м'язова скутість
З боку
нирок та
сечовивідних
шляхів
; _ підвищена стомлюваність, біль у грудях, відчуття дискомфорту у грудях Рідко: спрага Додаткові методи досліджень
Нечасто: підвищення рівня амілази у крові, зменшення кількості тромбоцитів, зменшення кількості лейкоцитів у крові, зменшення кількості лімфоцитів у крові, підвищення рівня креатиніну в крові, зниження рівня гемоглобіну крові, підвищення рівня ТГ у крові, підвищення рівня ХС у крові, зниження гематокриту, підвищення рівня ЛДГ у крові, підвищення рівня калію у крові.
Рідко: підвищення рівня глюкози в крові, подовження активованого часткового тромбопластинового часу, зменшення кількості еритроцитів у крові, підвищення рівня ЛФ у крові. **Діарея та відхилення результатів функціональних проб печінки від норми, що вимагали терапії, відзначені під час клінічних досліджень та розвивалися частіше у хворих, які отримували супутню терапію колхіцином. ***Див. розділ ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ щодо частоти нападів подагри, що виникали у ІІІ фазі індивідуальних рандомізованих контрольованих досліджень.
Опис окремих побічних реакцій
В рамках постмаркетингового спостереження були повідомлення про рідкісні випадки серйозних реакцій гіперчутливості на фебуксостат, у тому числі синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз та анафілактичні реакції/шок. Синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз характеризуються прогресуючими шкірними висипаннями з бульозним ураженням шкіри або слизової оболонки та подразненням слизової оболонки ока. Реакції гіперчутливості на фебуксостат можуть проявлятися такими симптомами: шкірною реакцією у вигляді інфільтрованого макулопапульозного висипу, генералізованого або ексфоліативного висипання, тромбоцитопенії та ураження окремих органів або кількох органів (печінка та нирки, у тому числі тубулоінтерстиціальний нефрит).
Загострення (приступи) подагри зазвичай відзначають невдовзі після початку лікування та протягом перших місяців терапії. Частота нападів подагри знижувалася з часом. При застосуванні фебуксостату рекомендується профілактика гострих нападів подагри.
СЛО Резюме профілю безпеки
У ході рандомізованого подвійного сліпого опорного дослідження ІІІ фази FLORENCE (FLO-01), в якому порівнювали фебуксостат та алопуринол (346 пацієнтів, які отримують хіміотерапію з приводу гематологічних злоякісних новоутворень з помірним або високим ризиком СЛО), тільки у 2 пацієнтів розвивалися побічні реакції, а саме у 11 (6,4%) пацієнтів у кожній групі лікування. Більшість побічних реакцій були легкими або помірними. Загалом у ході дослідження FLORENCE будь-яких додаткових підозр щодо безпеки застосування фебуксостату у пацієнтів з подагрою не було, за винятком трьох перелічених нижче побічних реакцій.
З боку серцево-судинної системи: нечасто – блокада лівої ніжки пучка Гіса, шлуночкова тахікардія; іноді – кровотечі.
Повідомлення про можливі побічні реакції після реєстрації лікарського засобу відіграють важливу роль. Це дозволяє продовжувати спостереження за співвідношенням користь/ризик щодо даного лікарського засобу.
особливі вказівкиСерцево-судинні захворювання
Лікування хронічної гіперурикемії. Фебуксостат не рекомендується застосовувати у пацієнтів з ІХС або застійною серцевою недостатністю.
У дослідженнях APEX і FACT у загальній групі фебуксостату порівняно з групою алопуринолу повідомлялося про збільшення кількості порушень з боку серцево-судинної системи (Anti-Platelet Trialists' Collaboration — APTC) (визначення кінцевих точок у групі комбінованого аналізу антитромбоцитарної терапії в тому числі з летальним наслідком у зв'язку з серцево-судинним захворюванням, інфаркту міокарда без летального наслідку, інсульту без летального наслідку; Частота порушень з боку серцево-судинної системи (APTC), про які повідомлялося в дослідженнях, у комбінованих дослідженнях ІІІ фази (дослідження APEX, FACT та CONFIRMS) становила 0,7 порівняно з 0,6 випадками на 100 пацієнто-років для фебуксостату та алопуринолу відповідно. У рамках довгострокових широкомасштабних досліджень частота серцево-судинних порушень, про які повідомлялося, склала 1,2 та 0,6 випадки на 100 пацієнто-років для фебуксостату та алопуринолу відповідно. Відмінності не були статистично достовірними, і причинно-наслідковий зв'язок між зазначеними порушеннями та застосуванням фебуксостату був відсутній. Факторами ризику таких пацієнтів були захворювання, що виникли в результаті атеросклерозу та/або інфаркту міокарда, або застійної серцевої недостатності в анамнезі. і причинно-наслідковий зв'язок між зазначеними порушеннями та застосуванням фебуксостату був відсутній. Факторами ризику таких пацієнтів були захворювання, що виникли в результаті атеросклерозу та/або інфаркту міокарда, або застійної серцевої недостатності в анамнезі. і причинно-наслідковий зв'язок між зазначеними порушеннями та застосуванням фебуксостату був відсутній. Факторами ризику таких пацієнтів були захворювання, що виникли в результаті атеросклерозу та/або інфаркту міокарда, або застійної серцевої недостатності в анамнезі.
Профілактика та лікування гіперурикемії у пацієнтів з ризиком розвитку СЛО Пацієнти, які піддаються хіміотерапії з приводу гематологічних злоякісних новоутворень з помірним або високим ризиком СЛО та застосовують фебуксостат, за наявності клінічних показань перебувають під наглядом кардіолога.
Алергія на лікарські засоби/гіперчутливість. В рамках постмаркетингового спостереження були рідкісні повідомлення про серйозні алергічні реакції/реакції гіперчутливості, у тому числі загрозливому життю синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз і про гострі анафілактичні реакції/шок. Найчастіше вони виникали протягом 1-го місяця застосування фебуксостата. У декількох хворих відзначали порушення функції нирок та/або гіперчутливість до алопуринолу в анамнезі. Тяжкі реакції гіперчутливості, у тому числі реакції, що супроводжуються еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром), у деяких випадках були пов'язані з лихоманкою, гематологічною, нирковою або печінковою недостатністю. Пацієнти повинні бути поінформовані про симптоми гіперчутливості/алергії, а також їм потрібне спостереження щодо розвитку таких реакцій. У разі серйозних алергічних реакцій/реакцій гіперчутливості застосування фебуксостату слід негайно припинити, оскільки раннє припинення застосування покращує прогноз. Якщо у хворого виникли алергічна реакція/реакція гіперчутливості, у тому числі синдром Стівенса-Джонсона, та гострі анафілактичні реакції/шок, то повторне призначення фебуксостату протипоказане.
Загострення (напад) подагри. Лікування Фебуксостат слід починати тільки в період після загострення хвороби. Фебуксостат може спровокувати напад подагри на початку лікування за рахунок зміни рівня сечової кислоти через вихід уратів із депо. На початку лікування фебуксостатом рекомендується призначити нестероїдні протизапальні засоби або колхіцин на період не менше 6 місяців для профілактики нападів подагри. При розвитку нападу і натомість застосування фебуксостата лікування продовжують. Одночасно проводять відповідну індивідуальну терапію загострення подагри. При тривалому застосуванні фебуксостату частота та тяжкість нападів подагри знижуються.
Відкладення ксантинів. У пацієнтів з прискореним утворенням уратів (наприклад на тлі злоякісних новоутворень та їх лікування або при синдромі Льоша — Ніхану) можливе суттєве збільшення абсолютної концентрації ксантинів у сечі, що супроводжується їх відкладенням у сечовивідних шляхах. Цього не спостерігалося в опорному клінічному дослідженні фебуксостату при СЛО. Через обмеженість досвіду застосування фебуксостату за такого стану препарат не показаний пацієнтам.
Меркаптопурин/азатіоприн. Фебуксостат не рекомендується застосовувати у пацієнтів, які отримують меркаптопурин/азатіоприн.
Якщо одночасного застосування не можна уникнути, стан пацієнтів слід ретельно контролювати. Рекомендується зниження дози меркаптопурину/азатіоприну, щоб уникнути можливих гематологічних ефектів.
Пацієнти, які перенесли трансплантацію органів. Досвіду застосування фебуксостату цієї категорії пацієнтів немає, тому застосування препарату не показано.
Теофілін. Одноразове одночасне застосування фебуксостату в дозі 80 мг та теофіліну в дозі 400 мг не продемонструвало жодних фармакокінетичних взаємодій. Фебуксостат у дозі 80 мг можна застосовувати одночасно з теофіліном без ризику підвищення концентрації теофіліну в плазмі. Дані про застосування фебуксостату у дозі 120 мг відсутні.
Захворювання печінки. У ході комбінованої ІІІ фази клінічних досліджень у 5,0% пацієнтів, які застосовували фебуксостат, відзначені незначні зміни печінкових показників, тому рекомендується перевіряти функціональні печінкові показники до призначення фебуксостату та під час лікування за наявності показань.
Захворювання щитовидної залози. У 5,5% хворих, які отримували фебуксостат протягом тривалого часу, спостерігалося підвищення ТТГ (>5,5 мкМЕ/мл), тому препарат слід обережно призначати особам з порушенням функції щитовидної залози.
лактоза. Лікарський засіб містить лактозу, тому пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, пов'язаними з непереносимістю галактози, недостатністю лактази або порушенням всмоктування глюкози/галактози препарат протипоказаний.
фертильність. Дослідження фертильності на тваринах у дозі 48 мг/кг/добу не виявили залежності побічних реакцій від дози. Дія фебуксостату на репродуктивну функцію людини невідома.
Діти. Застосування фебуксостату у дітей (віком до 18 років) не показано через відсутність досвіду його застосування у педіатрії.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами чи роботі з іншими механізмами.
Були повідомлення про розвиток сонливості, запаморочення, парестезії та порушення чіткості зору на фоні застосування фебуксостату, тому хворим, які застосовують фебуксостат, рекомендується бути обережними при керуванні транспортними засобами та роботі з іншими механізмами до тих пір, поки вони не будуть впевнені у відсутності вищевказаних явищ.
Умови зберіганняЗберігати за кімнатної температури 15-25 градусів.
Спосіб застосування та дозиДля перорального застосування.
Азурікс застосовується перорально незалежно від їди - 1 раз на добу.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Азурикс таб п/об пленочной 120мг 30 шт производится компанией АЛИУМ. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Азурикс таб п/об пленочной 120мг 30 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Азурикс таб п/об пленочной 120мг 30 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Аденурик таб п/об пленочной 120мг 28 шт Аденурик таб п/об пленочной 120мг 28 шт, Аденурик таб п/об пленочной 80мг 28 шт Аденурик таб п/об пленочной 80мг 28 шт, Азурикс таб п/об пленочной 80мг 30 шт Азурикс таб п/об пленочной 80мг 30 шт, Подагрель капс 120 мг 30 шт Подагрель капс 120 мг 30 шт, Подагрель капс 80 мг 30 шт Подагрель капс 80 мг 30 шт, Фебуксостат-сз таб. 80 мг 30 шт Фебуксостат-сз таб. 80 мг 30 шт, Фебуксостат таб. 120 мг 28 шт Фебуксостат таб. 120 мг 28 шт, Фебуксостат таб. 80 мг 28 шт Фебуксостат таб. 80 мг 28 шт, Фебуфорт таб п/об пленочной 80мг 30 шт Фебуфорт таб п/об пленочной 80мг 30 шт.