Авелокс таб п/об пленочной 400мг 5 шт
Топ продаж
Суперцена
Авелокс таб п/об пленочной 400мг 5 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: моксифлоксацину гідрохлорид 436,8 мг, еквівалентно 400,0 мг моксифлоксацину.
Допоміжні речовини:
Мікрокристалічна целюлоза, натрію кроскармелозу, лактози моногідрат, магнію стеарат, плівкова оболонка – гіпромелоза, барвник заліза оксид червоний, макрогол 4000, титану діоксид.
Опис:
Рожеві матові довгасті двоопуклі з фаскою таблетки, покриті плівковою оболонкою, з гравіюванням «BAYER» на одній стороні та «M400» на іншій стороні.
Форма випуску:
Пігулки, вкриті плівковою оболонкою, 400 мг.
По 5 таблеток у блістер із фольги алюмінієвої та ПА/Ал/ПВХ або з фольги алюмінієвої та ПП.
По 1 або 2 блістери разом з інструкцією із застосування в картонній пачці, або по 7 таблеток у блістер із фольги алюмінієвої та ПА/Ал/ПВХ або фольги алюмінієвої та ПП.
По 1 блістер разом з інструкцією по застосуванню в картонній пачці.
ПротипоказанняГіперчутливість до моксифлоксацину, інших хінолонів або будь-якого іншого компонента препарату, Вік до 18 років, Вагітність та період грудного вигодовування, Наявність в анамнезі патології сухожиль, що розвинулася внаслідок лікування антибіотиками хінолонового ряду. У доклінічних та клінічних дослідженнях після введення моксифлоксацину спостерігалася зміна електрофізіологічних параметрів серця, що виражалися у подовженні інтервалу QT. У зв'язку з цим застосування моксифлоксацину протипоказане у пацієнтів наступних категорій: вроджені або набуті документовані подовження інтервалу QT, електролітні порушення, особливо некоригована гіпокаліємія; клінічно значуща брадикардія; клінічно значуща серцева недостатність із зниженою фракцією викиду лівого шлуночка; наявність в анамнезі порушень ритму, що супроводжувалися клінічною симптоматикою. Моксифлоксацин не можна застосовувати з іншими препаратами, які подовжують інтервал QT. У зв'язку з наявністю у складі препарату лактози його прийом протипоказаний при вродженій непереносимості лактози, дефіциті лактази, глюкозо-галактозної мальабсорбції. У зв'язку з обмеженою кількістю клінічних даних застосування моксифлоксацину протипоказане пацієнтам з порушенням функції печінки (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю) та пацієнтам з підвищенням трансаміназ більш ніж у п'ять разів вище за верхню межу норми.
З ОБЕРЕЖНІСТЮ - при захворюваннях ЦНС (у т. ч. підозрілих щодо залучення ЦНС), що схильні до виникнення судом і знижують поріг судомної активності; - у пацієнтів з психозами та/або з психіатричними захворюваннями в анамнезі; - у пацієнтів з потенційно проаритмічними станами (особливо у жінок та пацієнтів похилого віку), такими як гостра ішемія міокарда та зупинка серця; - при міастенії gravis; - у пацієнтів із цирозом печінки; - при одночасному прийомі з препаратами, що знижують вміст калію. - у пацієнтів з генетичною схильністю або фактичною наявністю дефіциту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.
Дозування400 мг
Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, викликані чутливими до моксифлоксацину мікроорганізмами: Гострий синусит, Загострення хронічного бронхіту, Неускладнені інфекції шкіри та підшкірних структур, Позалікарняна пневмонія, включаючи позалікарняну пневмонію, збудниками якої є штами мікроорганізмів. інфекції шкіри та підшкірних структур (включаючи інфіковану діабетичну стопу), Ускладнені інтраабдомінальні інфекції, включаючи полімікробні інфекції, у тому числі внутрішньочеревні абсцеси, Неускладнені запальні захворювання органів малого тазу (включаючи сальпінгіти та ендометрити).
* Streptococcus pneumoniae з множинною резистентністю до антибіотиків включають штами, резистентні до пеніциліну, і штами, резистентні до двох або більше антибіотиків з таких груп, як пеніциліни (при МІК > 2 мкг/мл), цефалоспорини II та триметоприм/сульфаметоксазол. Необхідно брати до уваги чинні офіційні посібники щодо правил застосування антибактеріальних засобів.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиПри сумісному застосуванні з атенололом, ранітидином, кальцієвмісними добавками, теофіліном, циклоспорином, пероральними контрацептивними засобами, глібенкламідом, ітраконазолом, дигоксином, морфіном, пробенецидом (підтверджено відсутність клінічно значущої взаємодії з моксифлоксацином).
Препарати, що подовжують інтервал QT.
Слід враховувати можливий адитивний ефект подовження інтервалу QT-моксифлоксацину та інших препаратів, що впливають на подовження інтервалу QT. Внаслідок спільного застосування моксифлоксацину та препаратів, що впливають на подовження інтервалу QT, збільшується ризик розвитку шлуночкової аритмії, включаючи поліморфну шлуночкову тахікардію (torsade de pointes). Протипоказано сумісне застосування моксифлоксацину з наступними препаратами, що впливають на подовження інтервалу QT: антиаритмічні препарати класу ІА (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід та ін.); антиаритмічні препарати класу III (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід та ін.); нейролептики (фенотіазин, пімозід, сертиндол, галоперидол, сультоприд та ін.); трициклічні антидепресанти; антимікробні препарати (спарфлоксацин, еритроміцин (внутрішньовенно), пентамідин, протималярійні препарати, особливо галофантрин); антигістамінні препарати (терфенадин, астемізол, мізоластин); інші (цизаприд, вінкамін (внутрішньовенно), беприділ, дифеманіл). Антацидні засоби, полівітаміни та мінерали.
Прийом моксифлоксацину одночасно з антацидними засобами, полівітамінами та мінералами може призводити до порушення всмоктування моксифлоксацину внаслідок утворення хелатних комплексів з багатовалентними катіонами, що містяться у цих препаратах. В результаті концентрація моксифлоксацину в плазмі може бути значно нижчою за бажану. У зв'язку з цим, антацидні препарати, антиретровірусні препарати (наприклад, диданозин) та інші препарати, що містять магній або алюміній, сукральфат та інші препарати, що містять залізо або цинк, слід застосовувати не менше ніж за 4 години до або через 4 години після прийому внутрішньо моксифлоксацину.
Варфарін.
При одночасному застосуванні з варфарином протромбіновий час та інші параметри зсідання крові не змінюються.
Зміна значення МНО.
У пацієнтів, які отримували антикоагулянти у поєднанні з антибіотиками, у тому числі з моксифлоксацином, спостерігаються випадки підвищення антикоагуляційної активності протизгортальних препаратів. Факторами ризику є наявність інфекційного захворювання (і супутній запальний процес), вік та загальний стан пацієнта. Незважаючи на те, що взаємодії між моксифлоксацином та варфарином не виявлено, у пацієнтів, які отримують поєднане лікування цими препаратами, необхідно проводити моніторинг МНО та за необхідності коригувати дозу непрямих антикоагулянтів.
Дігоксин.
Моксифлоксацин і дигоксин не суттєво впливають на фармакокінетичні параметри один одного. При застосуванні повторних доз моксифлоксацину максимальна концентрація дигоксину збільшувалася приблизно на 30 %, при цьому значення площі під кривою концентрація-час (AUC) та мінімальна концентрація дигоксину не змінювалися. Активоване вугілля.
При одночасному застосуванні активованого вугілля та моксифлоксацину внутрішньо у дозі 400 мг системна біодоступність препарату знижується більш ніж на 80 % внаслідок гальмування його абсорбції. У разі передозування застосування активованого вугілля на ранній стадії всмоктування запобігає подальшому підвищенню системного впливу.
ПередозуванняЄ обмежені дані про передозування моксифлоксацину. Не відмічено жодних побічних ефектів при застосуванні моксифлоксацину в дозі до 1200 мг одноразово та по 600 мг протягом 10 днів та більше. У разі передозування слід орієнтуватися на клінічну картину та проводити симптоматичну підтримуючу терапію з ЕКГ-моніторингом. Застосування активованого вугілля відразу після перорального прийому препарату може допомогти запобігти надмірному системному впливу моксифлоксацину у випадках передозування.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Протимікробний засіб - фторхінолон.
Фармакологічні властивості:
Протимікробний засіб широкого спектру антибактеріальної дії.
Фармакодинаміка:
Механізм дії
Моксифлоксацин – бактерицидний антибактеріальний препарат широкого спектру дії, 8-метоксифторхінолон.
Бактерицидна дія моксифлоксацину зумовлена інгібуванням бактеріальних топоізомераз II та IV, що призводить до порушення процесів реплікації, репарації та транскрипції біосинтезу ДНК мікробної клітини та, як наслідок, до загибелі мікробних клітин.
Мінімальні бактерицидні концентрації моксифлоксацину в цілому можна порівняти з його мінімальними інгібуючими концентраціями.
Механізми резистентності
Механізми, що призводять до розвитку стійкості до пеніцилінів, цефалоспоринів, аміноглікозидів, макролідів та тетрациклінів, не впливають на антибактеріальну активність моксифлоксацину. Перехресної стійкості між цими групами антибактеріальних препаратів та моксифлоксацином не відзначається. До цього часу також не спостерігалося випадків плазмідної стійкості. Загальна частота розвитку стійкості дуже незначна. Резистентність до моксифлоксацину повільно розвивається шляхом множинних мутацій. Багаторазова дія моксифлоксацину на мікроорганізми в концентраціях нижче мінімальної інгібуючої концентрації (МІК) супроводжується лише незначним збільшенням МІК. Відзначаються випадки перехресної стійкості до хінолонів. Проте,
Встановлено, що додавання до структури молекули моксифлоксацину метоксигрупи в положенні C8 збільшує активність моксифлоксацину та знижує утворення мутантних резистентних штамів грампозитивних бактерій. Приєднання біциклоамінової групи у положенні С7 попереджає розвиток активного ефлюксу, механізму резистентності до фторхінолонів. Моксифлоксацин in vitro активний щодо широкого спектру грамнегативних та грампозитивних мікроорганізмів, анаеробів, кислотостійких бактерій та атипових бактерій, таких як Mycoplasma spp., Chlamydia spp., Legionella spp., а також бактерій, резистентних до беталактам.
Вплив на кишкову мікрофлору людини
У двох дослідженнях, проведених на добровольцях, спостерігалися такі зміни кишкової мікрофлори після перорального прийому моксифлоксацину. Відзначалося зниження концентрацій Escherichia coli, Bacillus spp., Bacteroides vulgatus, Enterococcus spp., Klebsiella spp., а також анаеробів Bifidobacterium spp., Eubacterium spp., Peptostreptococcus spp. Ці зміни були оборотними протягом двох тижнів. Токсину Clostridium difficile не виявлено.
Фармакокінетика:
Всмоктування
При пероральному прийомі моксифлоксацин всмоктується швидко та майже повністю. Абсолютна біодоступність становить близько 91%. Фармакокінетика моксифлоксацину при прийомі дози від 50 до 1200 мг одноразово, а також по 600 мг/добу протягом 10 днів є лінійною. Рівноважний стан досягається протягом 3 днів. Після одноразового застосування 400 мг моксифлоксацину Сmax у крові досягається протягом 0,5-4 годин і становить 3,1 мг/л. Після прийому внутрішньо 400 мг моксифлоксацину 1 раз на добу Сssmax та Cssmin складають 3,2 мг/л та 0,6 мг/л, відповідно. При прийомі моксифлоксацину разом з їжею відзначається незначне збільшення часу досягнення Сmax (на 2 години) та незначне зниження Сmax (приблизно на 16%), при цьому тривалість всмоктування не змінюється. Однак ці дані не мають клінічного значення,
Розподіл Моксифлоксацин швидко розподіляється у тканинах та органах та зв'язується з білками крові (головним чином, з альбумінами) приблизно на 45 %. Об'єм розподілу становить приблизно 2 л/кг. Високі концентрації моксифлоксацину, що перевищують такі в плазмі крові, створюються в легеневій тканині (в т. ч. в епітеліальній рідині, альвеолярних макрофагах), в носових пазухах (верхньощелепна та етмоїдальна пазухи), в носових поліпах, в осередках запалення ураження шкіри). В інтерстиціальній рідині та слині моксифлоксацин визначається у вільному, не пов'язаному з білками вигляді, в концентрації вище, ніж у плазмі крові. Крім того, високі концентрації моксифлоксацину визначаються в тканинах органів черевної порожнини, перитонеальної рідини та жіночих статевих органах.
Метаболізм
Моксифлоксацин піддається біотрансформації другої фази і виводиться з організму нирками, а також через кишечник, як у незміненому вигляді, так і у вигляді неактивних сульфосполук (М1) та глюкуронідів (М2). Моксифлоксацин не піддається біотрансформації мікросомальною системою цитохрому Р450. Метаболіти М1 та М2 присутні у плазмі крові в концентраціях нижче, ніж вихідна сполука. За результатами доклінічних досліджень було доведено, що ці метаболіти не мають негативного впливу на організм з точки зору безпеки та переносимості. Період напіввиведення моксифлоксацину становить приблизно 12 годин. Середній загальний кліренс після введення 400 мг у дозі становить 179-246 мл/хв. Нирковий кліренс становить 24-53 мл/хв. Це свідчить про часткову канальцеву реабсорбцію препарату. Баланс мас вихідної сполуки та метаболітів 2-ї фази становить приблизно 96–98 %, що вказує на відсутність окисного метаболізму. Близько 22 % одноразової дози (400 мг) виводиться у незміненому вигляді нирками, близько 26 % через кишечник.
Фармакокінетика у різних груп пацієнтів.
Вік, стать та етнічна приналежність.
При дослідженні фармакокінетики моксифлоксацину у чоловіків та жінок були виявлені відмінності у 33% за показниками AUC та Cmax. Всмоктування моксифлоксацину не залежало від статі. Відмінності у показниках AUC і Cmax були обумовлені швидше різницею у вазі, ніж підлогою і не вважаються клінічно значущими. Не виявлено клінічно значимих відмінностей фармакокінетики моксифлоксацину у пацієнтів різних етнічних груп та різного віку. Діти.
Фармакокінетика моксифлоксацину в дітей віком не вивчалася.
Ниркова недостатність.
Не виявлено суттєвих змін фармакокінетики моксифлоксацину у пацієнтів з порушенням функції нирок (включаючи пацієнтів з кліренсом креатиніну < 30 мл/хв/1,73 м2) та у пацієнтів, які перебувають на безперервному гемодіалізі та тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі.
Порушення функції печінки.
Не було суттєвих відмінностей у концентрації моксифлоксацину у пацієнтів з порушеннями функції печінки (класи А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) порівняно зі здоровими добровольцями та пацієнтами з нормальною функцією печінки.
Вагітність та годування груддюБезпека застосування моксифлоксацину під час вагітності не встановлена та його застосування протипоказане. Описано випадки оборотних ушкоджень суглобів у дітей, які отримують деякі хінолони, проте не повідомлялося про прояв цього ефекту у плода (при застосуванні матір'ю під час вагітності). У дослідженнях на тваринах була показана репродуктивна токсичність. Потенційний ризик для людини невідомий. Як і інші хінолони, моксифлоксацин викликає ушкодження хрящів великих суглобів у недоношених тварин. У доклінічних дослідженнях встановлено, що невелика кількість моксифлоксацину виділяється у грудне молоко. Дані щодо його застосування у жінок під час лактації відсутні. Тому призначення моксифлоксацину у період грудного вигодовування протипоказане.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаДані про несприятливі реакції, зареєстровані при застосуванні моксифлоксацину 400 мг (всередину, при ступінчастій терапії [внутрішньовенне введення препарату з подальшим його прийомом всередину] і тільки внутрішньовенно), отримані з клінічних досліджень та постмаркетингових повідомлень (виділені курсивом). Несприятливі реакції, перелічені групи «часто» зустрічалися з частотою нижче 3 %, крім нудоти і діареї. У кожній частотній групі небажані лікарські реакції перераховані в порядку зменшення значущості. Частоту визначають так: часто (від < 1/100 до > 1/10), нечасто (від <1/1000 до >1/100), рідко (від < 1/10000 до >1/1000), дуже рідко ( <1/10000).
Інфекційні та паразитарні захворювання – часто - грибкові суперінфекції
З боку системи кровотворення – нечасто – Анемія, Лейкопенія, Нейтропенія, Тромбоцитопенія, Тромбоцитемія, Подовження протромбінового часу/збільшення міжнародного нормалізованого відношення (МНО). Рідко - Зміна концентрації тромбопластину. Дуже рідко - Підвищення концентрації протромбіна/зменшення МНО.
З боку імунної системи – нечасто – Алергічні реакції, Свербіж, Висип, Кропивниця, Еозінофілія. Рідко - Анафілактичні/анафілактоїдні реакції, Ангіоневротичний набряк, включаючи набряк гортані (потенційно загрожує життю). Дуже рідко – Анафілактичний/анафілактоїдний шок (у тому числі потенційно загрозливий для життя).
З боку обміну речовин – нечасто – гіперліпідемія. Рідко – Гіперглікемія, Гіперурикемія. Дуже рідко – Гіпоглікемія.
Психічні розлади – Нечасто – Тривога, Психомоторна гіперактивність/ажитація. Рідко - Емоційна лабільність, Депресія (у дуже поодиноких випадках можлива поведінка з тенденцією до самоушкодження, така як суїцидальні думки або суїцидальні спроби), Галюцинації. Дуже рідко – деперсоналізація, психотичні реакції (потенційно виявляються в поведінці з тенденцією до самоушкодження, такому як суїцидальні думки або суїцидальні спроби).
З боку нервової системи - Часто - Головний біль, Запаморочення. Нечасто - Парестезії/Дизестезії, Порушення смакової чутливості (включаючи в дуже поодиноких випадках агевзію), Сплутаність свідомості та дезорієнтація, Порушення сну, Тремор, Вертиго, Сонливість. Рідко - Гіпестезія, Порушення нюху (включаючи аносмію), Атипові сновидіння, Порушення координації (включаючи порушення ходи внаслідок запаморочення або вертиго, в дуже рідкісних випадках, що ведуть до травм внаслідок падіння, особливо у літніх пацієнтів), Судоми з різними клінічними проявами числа «grand mal» напади), Порушення уваги, Порушення мови, Амнезія, Периферична нейропатія та полінейропатія. Дуже рідко – гіперстезія.
Порушення зору (особливо при реакціях з боку ЦНС). Дуже рідко – минуща втрата зору (особливо на тлі реакцій з боку центральної нервової системи).
Порушення слуху, включаючи глухоту (зазвичай оборотне).
З боку серцево-судинної системи – Часто – подовження інтервалу QT у пацієнтів із супутньою гіпокаліємією. Нечасто – подовження інтервалу QT, відчуття серцебиття, тахікардія, вазодилатація. Рідко - Шлуночкові тахіаритмії, Непритомність, Підвищення артеріального тиску, Зниження артеріального тиску. Дуже рідко - Неспецифічні аритмії, Поліморфна шлуночкова тахікардія (Torsade de Pointes), Зупинка серця (переважно у осіб із станом, що привертає до аритмії, такими як клінічно значуща брадикардія, гостра ішемія міокарда).
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння – Нечасто – Задишка (включаючи астматичні стани).
З боку шлунково-кишкового тракту – часто – нудота, блювання, біль у животі, діарея. Нечасто – знижений апетит та знижене споживання їжі, запор, диспепсія, метеоризм, гастроентерит (крім ерозивного гастроентериту), підвищення активності амілази. Рідко - Дисфагія, Стоматит, Псевдомембранозний коліт (у дуже поодиноких випадках асоційований з загрозливими для життя ускладненнями).
З боку печінки та жовчовивідних шляхів – часто – підвищення активності «печінкових» трансаміназ. Нечасто – порушення функції печінки (включаючи підвищення активності лактатдегідрогенази), підвищення концентрації білірубіну, підвищення активності гамма-глутаміл-трансферази, підвищення в крові активності лужної фосфатази. Рідко – Жовтяниця, Гепатит (переважно холестатичний). Дуже рідко – Фульмінантний гепатит, що потенційно призводить до життєзагрозливої печінкової недостатності (включаючи фатальні випадки).
З боку шкіри та м'яких тканин - Дуже рідко: Бульозні шкірні реакції, наприклад, синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз (потенційно небезпечний для життя).
З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини – Нечасто – Артралгія, Міалгія. Рідко – тендиніт, підвищення м'язового тонусу і судоми, м'язова слабкість. Дуже рідко: розриви сухожиль, артрит, порушення ходи внаслідок пошкодження опорно-рухової системи, посилення симптомів міастенії gravis.
З боку нирок та сечовивідних шляхів – Нечасто – Дегідратація (викликана діареєю або зменшенням прийому рідини). Рідко – порушення функції нирок, ниркова недостатність (внаслідок дегідратації, що може призвести до пошкодження нирок, особливо у пацієнтів похилого віку з раніше існуючими порушеннями функції нирок).
особливі вказівкиУ деяких випадках вже після першого застосування препарату може розвинутись гіперчутливість та алергічні реакції, про що слід негайно інформувати лікаря. Дуже рідко навіть після першого застосування препарату анафілактичні реакції можуть прогресувати до загрозливого життя анафілактичного шоку. У цих випадках лікування препаратом Авелокс слід припинити та негайно розпочати проводити необхідні лікувальні заходи (у тому числі протишокові). При застосуванні препарату Авелокс у деяких пацієнтів може спостерігатися подовження інтервалу QT. Препарат Авелокс слід застосовувати з обережністю у жінок та пацієнтів похилого віку. Оскільки жінки в порівнянні з чоловіками мають більш довгий інтервал QT, вони можуть бути більш чутливими до препаратів, що подовжують інтервал QT. Літні пацієнти також більш схильні до дії препаратів, що впливають на інтервал QT. Подовження інтервалу QT пов'язане з підвищеним ризиком шлуночкових аритмій, включаючи поліморфну шлуночкову тахікардію. Ступінь подовження інтервалу QT може збільшуватися з підвищенням концентрації препарату, тому не слід перевищувати рекомендовану дозу. Однак у пацієнтів з пневмонією кореляції між концентрацією моксифлоксацину в плазмі та подовженням інтервалу QT не було відзначено. У жодного з 9000 пацієнтів, які отримували Авелокс, не відзначалося серцево-судинних ускладнень та летальних випадків, пов'язаних із подовженням інтервалу QT. При застосуванні препарату Авелокс може збільшуватися ризик розвитку шлуночкових аритмій у пацієнтів із станом, що привертає до аритмії. У зв'язку з цим препарат Авелокс протипоказаний при: зміни електрофізіологічних параметрів серця, що виражаються у подовженні інтервалу QT: вроджених або набутих документованих подовженнях інтервалу QT, електролітних порушеннях, особливо некоригованої гіпокаліємії; клінічно значимої брадикардії; клінічно значущої серцевої недостатності зі зниженою фракцією викиду лівого шлуночка; наявності в анамнезі порушень ритму, які супроводжувалися клінічною симптоматикою; застосування з іншими препаратами, що подовжують інтервал QT (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Препарат Авелокс слід застосовувати з обережністю: у пацієнтів з потенційно проаритмічними станами, такими як гостра ішемія міокарда та зупинка серця; у пацієнтів з цирозом печінки (оскільки у даної категорії пацієнтів не можна виключити ризик розвитку подовження інтервалу QT).
При прийомі препарату Авелокс повідомлялося про випадки фульмінантного гепатиту, що потенційно призводить до розвитку печінкової недостатності (включно з фатальними випадками) (див. розділ «Побічна дія»). Пацієнта слід інформувати про те, що у разі появи симптомів печінкової недостатності необхідно звернутися до лікаря, перш ніж продовжити лікування препаратом Авелокс. При прийомі препарату Авелокс повідомлялося про випадки розвитку бульозних уражень шкіри, таких як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз (див. розділ «Побічна дія»). Пацієнта слід інформувати про те, що у разі появи симптомів ураження шкіри або слизових оболонок необхідно звернутися до лікаря, перш ніж продовжити лікування препаратом Авелокс. Застосування препаратів хінолонового ряду пов'язане з можливим ризиком судом. Препарат Авелокс слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із захворюваннями ЦНС та з порушеннями з боку ЦНС, що призводять до виникнення судом або знижують поріг судомної активності. Застосування антибактеріальних препаратів широкого спектра дії, включаючи препарат Авелокс, пов'язане з ризиком псевдомембранозного коліту. Цей діагноз слід мати на увазі у пацієнтів, у яких на фоні лікування препаратом Авелокс розвинулася тяжка діарея. У цьому випадку негайно має бути призначена відповідна терапія. Препарати, що гнітять перистальтику кишечника, протипоказані при розвитку тяжкої діареї. Препарат Авелокс слід використовувати з обережністю у пацієнтів із міастенією gravis у зв'язку з можливим загостренням захворювання. На тлі терапії хінолонами, у тому числі моксифлоксацином, можливий розвиток тендиніту та розриву сухожилля особливо у літніх та пацієнтів, які отримують глюкокортикостероїди. Описано випадки, що виникли протягом кількох місяців після завершення лікування. При перших симптомах болю або запалення в місці ушкодження прийом препарату слід припинити і розвантажити уражену кінцівку. При застосуванні хінолонів спостерігаються реакції фоточутливості. Однак при проведенні доклінічних та клінічних досліджень, а також при застосуванні препарату Авелокс на практиці не спостерігалося реакцій фоточутливості. Тим не менш, пацієнти, які отримують препарат Авелокс, повинні уникати впливу прямих сонячних променів та ультрафіолетового світла. Застосування препарату у формі таблеток для прийому внутрішньо не рекомендується у пацієнток із ускладненими запальними захворюваннями органів малого тазу (наприклад, пов'язаними з тубооваріальними або тазовими абсцесами). Не рекомендується використовувати моксифлоксацин для лікування інфекцій, спричинених штамами Staphylococcus aureus резистентними до метициліну (MRSA). У разі передбачуваних або підтверджених інфекцій, спричинених MRSA, слід призначити лікування відповідними антибактеріальними препаратами (див. розділ «Фармакодинаміка»).
Здатність препарату Авелокс пригнічувати зростання мікобактерій може спричинити взаємодію in vitro моксифлоксацину з тестом на Mycobacterium spp., що призводить до хибнонегативних результатів при аналізі зразків пацієнтів, яким у цей період проводиться лікування препаратом Авелокс. У пацієнтів, яким проводилося лікування хінолонами, включаючи препарат Авелокс, описані випадки сенсорної або сенсомоторної полінейропатії, що призводить до парестезій, гіпестезій, дизестезій або слабкості. Пацієнтів, яким проводиться лікування препаратом Авелокс, слід попередити про необхідність негайного звернення до лікаря перед продовженням лікування у разі виникнення симптомів нейропатії, що включають біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість (див. розділ «Побічна дія»). Реакції психіки можуть виникнути навіть після першого застосування фторхінолонів, включаючи моксифлоксацин. В окремих випадках депресія або психотичні реакції прогресують до виникнення суїцидальних думок і поведінки з тенденцією до самоушкодження, включаючи суїцидальні спроби (див. розділ «Побічна дія»). У разі розвитку у пацієнтів таких реакцій слід відмінити препарат Авелокс та вжити необхідних заходів. Необхідно бути обережними при застосуванні препарату Авелокс пацієнтами з психозами та/або психіатричними захворюваннями в анамнезі. Через широке поширення та зростаючу захворюваність на інфекції, викликані резистентною до фторхінолонів Neisseria gonorrhoeae при лікуванні пацієнтів із запальними захворюваннями органів малого тазу не слід проводити монотерапію моксифлоксацином, за винятком випадків, коли присутність резистентної до фторхінолонів N. gonorrhoeae виключена. Якщо немає можливості виключити наявність резистентної до фторхінолонів N. gonorrhoeae, необхідно вирішити питання про доповнення емпіричної терапії моксифлоксацином відповідним антибіотиком, який активний щодо N. gonorrhoeae (наприклад, цефалоспорин). Дисглікемія
Як і у випадку з іншими фторхінолонами, при застосуванні препарату Авелокс спостерігалася зміна концентрації глюкози в крові, включаючи гіпо- та гіперглікемію. На фоні терапії препаратом Авелокс дисглікемія виникала переважно у літніх пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують супутню терапію пероральними гіпоглікемічними препаратами (наприклад, сульфонілсечовини) або інсуліном. При проведенні лікування у пацієнтів з цукровим діабетом рекомендується ретельний моніторинг концентрації глюкози у крові (див. розділ «Побічна дія»).
Вплив на здатність керувати автомобілем і механізмами, що рухаються.
Фторхінолони, включаючи моксифлоксацин, можуть порушувати здатність пацієнтів керувати автомобілем та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій, внаслідок впливу на ЦНС та порушення зору.
Умови зберіганняЗа температури не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиРекомендований режим дозування моксифлоксацину: 400 мг (1 таблетка) 1 раз на день при зазначених вище інфекціях. Не слід перевищувати рекомендовану дозу. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води, незалежно від їди.
Тривалість лікування
Тривалість лікування визначається локалізацією та тяжкістю інфекції, а також клінічним ефектом: Загострення хронічного бронхіту: 5-10 днів, Гострий синусит: 7 днів, Неускладнені інфекції шкіри та підшкірних структур: 7 днів, Позалікарняна пневмонія: загальна тривалість введення прийомом внутрішньо) становить 7-14 днів. ) становить 5-14 днів, Неускладнені запальні захворювання органів малого тазу - 14 днів. Не слід перевищувати рекомендовану тривалість лікування.
Пацієнти похилого віку
Зміни режиму дозування у пацієнтів похилого віку не потрібні.
Діти
Ефективність та безпека застосування моксифлоксацину у дітей та підлітків не встановлена.
Порушення функції печінки
Пацієнтам з порушеннями функції печінки, зміни режиму дозування не потрібні (для застосування у пацієнтів з цирозом печінки див. розділ «Особливі вказівки»).
Ниркова недостатність
У пацієнтів з порушенням функції нирок (у тому числі при тяжкому ступені ниркової недостатності з кліренсом креатиніну <30 мл/хв/1,73 м2), а також у пацієнтів, які перебувають на безперервному гемодіалізі та тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі, зміни режиму дозування не потрібні .
Застосування у пацієнтів різних етнічних груп
Зміни дозування не потрібні.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Авелокс таб п/об пленочной 400мг 5 шт производится компанией БАЙЕР ФАРМАСЬЮТИКАЛЗ. Само производство расположено в стране Германия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Авелокс таб п/об пленочной 400мг 5 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Авелокс таб п/об пленочной 400мг 5 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Вигамокс капли гл. 0.5% 5мл фл-кап. Вигамокс капли гл. 0.5% 5мл фл-кап., Кимокс таб п/об пленочной 400мг 5 шт Кимокс таб п/об пленочной 400мг 5 шт, Кимокс таб п/об пленочной 400мг 7 шт Кимокс таб п/об пленочной 400мг 7 шт, Максифлокс капли гл. 5мг/мл 5мл фл 1 шт Максифлокс капли гл. 5мг/мл 5мл фл 1 шт, Моксиграм таб 400 мг 15 шт Моксиграм таб 400 мг 15 шт, Мокси капли глазные 0.5 % 5 мл Мокси капли глазные 0.5 % 5 мл, Моксифлоксацин Велфарм таб 400 мг 5 шт Моксифлоксацин Велфарм таб 400 мг 5 шт, Моксифлоксацин канон таб п/об пленочной 400мг 5 шт Моксифлоксацин канон таб п/об пленочной 400мг 5 шт, Моксифлоксацин-оптик капли гл. 0.5% 5мл фл-кап. 1 шт... Моксифлоксацин-оптик капли гл. 0.5% 5мл фл-кап. 1 шт лекко/фармстандарт, Моксифлоксацин раствор для инф 1.6мг/мл 250мл бут. 1 шт Моксифлоксацин раствор для инф 1.6мг/мл 250мл бут. 1 шт, Моксифлоксацин раствор для инфузий 1.6 мг/мл 250 мл ... Моксифлоксацин раствор для инфузий 1.6 мг/мл 250 мл конт.пл. 1 шт, Моксифлоксацин-СОЛОфарм раствор для инф 1.6мг/мл 250... Моксифлоксацин-СОЛОфарм раствор для инф 1.6мг/мл 250мл фл 1 шт, Моксифлоксацин таб п/об пленочной 400мг 5 шт Моксифлоксацин таб п/об пленочной 400мг 5 шт, Моксифлоксацин таб п/об пленочной 400мг 5 шт озон Моксифлоксацин таб п/об пленочной 400мг 5 шт озон, Моксифлоксацин штада раствор для инф 1.6 мг/мл 250 м... Моксифлоксацин штада раствор для инф 1.6 мг/мл 250 мл контейн. 4 шт для стационаров, Мофлаксия таб п/об пленочной 400мг уп. ячейк. конт. ... Мофлаксия таб п/об пленочной 400мг уп. ячейк. конт. 5 шт, Мофлаксия таб п/об пленочной 400мг уп. ячейк. конт. ... Мофлаксия таб п/об пленочной 400мг уп. ячейк. конт. 7 шт, Мофлокс 400 таб п/п/об 400мг 5 шт Мофлокс 400 таб п/п/об 400мг 5 шт, Ротомокс таб п/об пленочной 400мг 5 шт Ротомокс таб п/об пленочной 400мг 5 шт, Тимилокс капли глазные 0.5% 5 мл Тимилокс капли глазные 0.5% 5 мл, Хайнемокс таб п/об пленочной 400мг 5 шт Хайнемокс таб п/об пленочной 400мг 5 шт.
Пока нет комментариев