Аттенто таб п/об пленочной 10мг+40мг 28 шт
Топ продаж
Суперцена
Аттенто таб п/об пленочной 10мг+40мг 28 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить:
олмесартану медоксоміл 20,00 мг, амлодипіну безілат 6.944 мг (у перерахунку на амлодипін основу - 5,00 мг) або олмесартану медоксоміл 40,00 мг, амлодипіну безілат 65 ,00 мг) або олмесартану медоксоміл 40,00 мг, амлодипіну безілат 13.888 мг (у перерахунку на амлодипін основу - 10,00 мг).
Допоміжні речовини:
Крохмаль прежелатинізований, целюлоза мікрокристалічна силіканізована, кроскармелоза натрію, стеарат магнію.
оболонка:
Опадрай II білий 85F18422, що складається з: полівінілового спирту, діоксиду титану (Е 171), макроголу, тальку, барвник оксид заліза жовтий (Е 172) або оксид заліза червоний (Е 172).
Опис:
Пігулки 5 мг + 20 мг: круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого кольору, з тисненням «С73» на одній стороні; на поперечному розрізі ядро білого кольору.
Таблетки 5 мг + 40 мг: круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, світло-жовтого кольору, з тисненням «С75» на одній стороні; на поперечному розрізі ядро білого кольору.
Таблетки 10 мг + 40 мг: круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, червонувато-коричневого кольору, з тисненням «С77» на одній стороні; на поперечному розрізі ядро білого кольору.
Форма випуску:
Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 5мг + 20мг, 5мг + 40мг, 10мг + 40мг.
По 14 таблеток у контурну коміркову упаковку (блістер) із фольги алюмінієвої/фольги алюмінієвої.
По 1, 2 або 4 блістери з інструкцією із застосування в картонній пачці.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до олмесартану медоксомілу, амлодипіну та інших похідних дигідропіридину або до інших компонентів препарату; печінкова недостатність тяжкого ступеня Чайлд-П'ю); обструкція жовчовивідних шляхів та холестаз; тяжка артеріальна гіпотензія (САД менше 90 мм рт. ст.); шок (включаючи кардіогенний); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після інфаркту міокарда; ниркова недостатність тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну (КК) менше 20 мл/хв, досвід клінічного застосування відсутній); стан після трансплантації нирки (досвід клінічного застосування відсутній); стани, що супроводжуються вираженим порушенням відтоку крові з лівого шлуночка (наприклад, стеноз гирла аорти тяжкого ступеня); вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом та/або порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації менше 60 мл/хв/1,73 м площі поверхні тіла).
З обережністю: стеноз аортального та мітрального клапана; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; одночасне застосування з препаратами літію (див. також розділ "Взаємодія з іншими лікарськими препаратами"), гіперкаліємія, гіпонатріємія; гіповолемія (у тому числі внаслідок діареї, блювання або одночасного застосування діуретиків), а також у пацієнтів, які дотримуються дієти з обмеженням споживання кухонної солі; ниркова недостатність легкого та помірного ступеня тяжкості (КК 20-60 мл/хв); первинний альдостеронізм; вазоренальна гіпертензія (двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки); альдостеронової системи; хронічна серцева недостатність (ХСП) (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA); хронічні форми ішемічної хвороби серця; гострі форми ішемічної хвороби серця (гострий інфаркт міокарда, зокрема протягом місяця після нього; нестабільна стенокардія); синдром слабкості синусового вузла; артеріальна гіпотензія; цереброваскулярні захворювання; печінкова недостатність легкого та помірного ступеня тяжкості (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); вік старше 65 років; застосування у пацієнтів негроїдної раси.
Дозування10 мг+40 мг
Показання до застосуванняЕсенціальна гіпертензія (при неефективності монотерапії олмесартану медоксомілом або амлодипіном).
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиКомбінація амлодипіну та олмесартану медоксомілу
Антигіпертензивний ефект препарату Аттенто® може посилюватись при одночасному застосуванні з іншими гіпотензивними лікарськими засобами (наприклад, альфа-адреноблокаторами, діуретиками).
Олмесартану медоксоміл
Не рекомендується одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, замінниками харчової солі, що містять калій, або іншими лікарськими засобами, що підвищують вміст калію в плазмі крові (наприклад, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) (включаючи селективні інгібітори цикло) ), імунодепресанти (наприклад, циклоспорин або такролімус), триметоприм, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), гепарин). У разі необхідності одночасного застосування зазначених препаратів та олмесартану медоксомілу необхідний ретельний контроль вмісту калію в плазмі крові.
Дані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену, асоційована з вищою частотою виникнення таких побічних ефектів, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та зниження функції нирок .ч., розвиток гострої ниркової недостатності), ніж при застосуванні лише одного препарату, що впливає на РААС. Таким чином, одночасне застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену не рекомендується.
Одночасне застосування олмесартану медоксомілу та препаратів, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та нирковою недостатністю (при швидкості клубочкової фільтрації менше 60 мл/хв/1.73 м площі поверхні тіла) (див. розділ «Протипоказання»).
У пацієнтів з діабетичною нефропатією не слід одночасно застосовувати інгібітори АПФ та АРА ІІ.
У разі, коли одночасне застосування двох засобів, що впливають на РААС, є необхідним, їх застосування має проводитися під контролем лікаря та супроводжуватись регулярним моніторингом функції нирок, показників АТ та вмісту електролітів у плазмі крові.
При одночасному застосуванні з антацидами (магнію та алюмінію гідроксид) спостерігається помірне зниження біодоступності олмесартану медоксомілу.
При одночасному застосуванні олмесартану медоксоміл не має клінічно значущого впливу на фармакокінетику та фармакодинаміку варфарину або фармакокінетику дигоксину.
Одночасне застосування олмесартану медоксомілу з правастатином у здорових добровольців не мало клінічно значущих ефектів на фармакокінетику кожного з препаратів.
Є повідомлення про оборотне підвищення концентрації літію в плазмі крові та прояв токсичності при одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ та АРА II, тому застосування олмесартану медоксомілу в комбінації з препаратами літію не рекомендується. У разі потреби застосування відповідної комбінованої терапії рекомендується регулярний контроль концентрації літію у плазмі.
Клінічно значущої інгібуючої дії олмесартану на ізоферменти CYP1A1/2, CYP2A6, CYP2C8/9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 і CYP3A4 системи цитохрому Р450 людини in vitro не виявлено, дукувальний ефект, що дозволяє припустити відсутність клінічно значних взаємодій при одночасному застосуванні олмесартану медоксомілу та препаратів, що метаболізуються за участю вищевказаних ізоферментів системи цитохрому Р450.
При одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів, включаючи неселективні нестероїдні протизапальні засоби, селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилову кислоту (у дозі більше 3 г/добу), і АРА II можливе підвищення ризику гострої ниркової недостатності, тому рекомендується контроль функції нирок, особливо на початку застосування, а також регулярний прийом пацієнтом достатньої кількості рідини.
Разом з тим, одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів та АРА II може призводити до послаблення антигіпертензивної дії АРА II, що призводить до часткової втрати їх терапевтичної ефективності.
Колесевелам (секвестрант жовчних кислот) При одночасному застосуванні колесевеламу гідрохлориду (секвестранту жовчних кислот) та олмесартану медоксомілу відзначається ослаблення системної дії олмесартану медоксомілу, зниження його Сmах та Т1/2. Прийом олмесартану медоксомілу принаймні за 4 години до прийому колесевелама гідрохлориду призводить до послаблення даної взаємодії. Олмесартану медоксоміл слід приймати як мінімум за 4 години до прийому колесевелама гідрохлориду.
Амлодипін
При одночасному застосуванні амлодипіну та інших гіпотензивних препаратів їх антигіпертензивні ефекти підсумовуються.
При одночасному застосуванні амлодипіну з потужними або помірними інгібіторами ізоферменту СУРЗА4 (інгібіторами протеаз, азольними протигрибковими препаратами, макролідами типу еритроміцину або кларитроміцину, верапамілом або дилтіаземом) можливе значне підвищення концентрації амлодипіну. Клінічні прояви цієї взаємодії можуть бути більш вираженими у пацієнтів похилого віку, що може потребувати додаткового спостереження за станом пацієнтів та корекції дози.
Даних про вплив індукторів ізоферменту СУРЗА4 на фармакокінетику амлодипіну немає. Однак, слід враховувати, що при одночасному застосуванні з індукторами ізоферменту СУРЗА4 (такими як рифампіцин, Звіробій продірявлений) можливе зниження концентрації амлодипіну в плазмі крові. Застосовувати амлодипін одночасно з індукторами ізоферменту CYP3A4 слід обережно.
У дослідженнях на тваринах після прийому БМКК (верапамілу) та внутрішньовенного введення дантролену (препарат для лікування злоякісної гіпертермії) на фоні розвитку гіперкаліємії відзначалися випадки фібриляції шлуночків та розвитку серцево-судинної недостатності з летальним результатом.
У зв'язку з ризиком гіперкаліємії, у пацієнтів, схильних до злоякісної гіпертермії, а також на фоні застосування дантролену при злоякісній гіпертермії, рекомендується уникати застосування БМКК, таких як амлодипін.
Незважаючи на те, що при застосуванні амлодипіну негативної інотропної дії, як правило, не відзначається, деякі БМКК можуть посилювати вираженість негативної інотропної дії антиаритмічних препаратів, що викликають подовження інтервалу QТ (наприклад, аміодарону, хінідину).
Одноразове застосування силденафілу в дозі 100 мг у пацієнтів з есенціальною гіпертензією не впливає на параметри фармакокінетики амлодипіну.
Одноразовий та повторний прийом амлодипіну в дозі 10 мг не впливає на фармакокінетику етанолу.
Противірусні засоби (наприклад, ритонавір) збільшують плазмові концентрації БМКК, у тому числі амлодипіну.
Нейролептики та ізофлуран посилюють антигіпертензивну дію БМКК похідних дигідропіридину.
Препарати кальцію можуть знижувати дію БМКК.
Циметидин не впливає на фармакокінетику амлодипіну.
Одночасне застосування алюміній- або магнійсодержащих антацидів не істотно впливає на фармакокінетику амлодипіну.
У клінічних дослідженнях щодо лікарських взаємодій впливу амлодипіну на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, варфарину або циклоспорину зазначено не було.
Одночасне застосування амлодипіну (10 мг) та симвастатину (80 мг) протягом тривалого часу призводило до збільшення концентрації симвастатину в плазмі крові на 77% порівняно з прийомом лише симвастатину. Доза симвастатину у пацієнтів, які приймають амлодипін, не повинна перевищувати 20 мг на добу.
Не рекомендується одночасне застосування амлодипіну та грейпфрутового соку, т.к. у окремих пацієнтів можливе підвищення біодоступності та посилення антигіпертензивної дії амлодипіну.
При одночасному застосуванні амлодипін може посилювати токсичну дію такролімусу або циклоспорину, тому необхідно контролювати концентрацію циклоспорину та такролімусу в плазмі та коригувати дозу в разі потреби.
ПередозуванняВипадки передозування препарату Аттенто не зареєстровані.
Симптоми: при передозуванні олмесартану медоксомілу найбільш ймовірно поява таких симптомів як виражене зниження артеріального тиску та тахікардія; брадикардія може розвинутися у разі парасимпатичної стимуляції (блукального нерва).
При передозуванні амлодипіну найбільш характерними симптомами є: виражене зниження артеріального тиску з можливим розвитком рефлекторної тахікардії та надмірною периферичною вазодилатацією. Слід враховувати ризик розвитку вираженого та тривалого зниження АТ аж до розвитку шоку та летального результату.
Лікування
Рекомендовано застосування активованого вугілля, особливо протягом перших 2 годин після передозування, промивання шлунка (в окремих випадках). Прийом активованого вугілля протягом 2 годин після прийому амлодипіну внутрішньо суттєво знижує його всмоктування.
При вираженому зниженні артеріального тиску рекомендується вкласти пацієнта в горизонтальне положення, піднявши ноги і провести терапію, спрямовану на заповнення об'єму циркулюючої крові, підтримку функції серцево-судинної системи та корекцію порушень водно-електролітного балансу. Необхідний контроль показників роботи серця та легень, контроль обсягу циркулюючої крові та діурезу. Для відновлення тонусу судин та АТ за відсутності протипоказань можливе призначення судинозвужувальних препаратів.
Для усунення блокади кальцієвих каналів рекомендовано внутрішньовенне введення кальцію глюконату.
Оскільки амлодипін значною мірою пов'язується з білками плазми, гемодіаліз неефективний. Дані про виведення олмесартану при гемодіалізі відсутні.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Гіпотензивний (блокатор «повільних» кальцієвих каналів + ангіотензину II антагоністів рецепторів).
Фармакодинаміка:
Препарат Аттенто - комбінований гіпотензивний препарат, до складу якого входять ангіотензину II рецепторів антагоніст (АРА II) - олмесартану медоксоміл і блокатор «повільних» кальцієвих каналів (БМКК) - амлодипін. Комбінація двох діючих речовин має синергічну антигіпертензивну дію, внаслідок чого артеріальний тиск (АТ) знижується більшою мірою, ніж при прийомі кожного з них окремо.
У 8-тижневому подвійному сліпому, рандомізованому, плацебоконтрольованому дослідженні за участю 1940 пацієнтів було показано, що антигіпертензивна дія препарату Аттенто® розвивається, як правило, протягом перших 2 тижнів терапії. Як було показано у трьох дослідженнях, при застосуванні препарату 1 раз на добу антигіпертензивний ефект препарату Аттенто® зберігається протягом 24 годин, при цьому залишкове/пікове відношення для систолічного АТ (САТ) та діастолічного АТ (ДАД) варіювало від 71% до 82%. . Антигіпертензивний ефект був підтверджений при амбулаторному моніторуванні артеріального тиску і не залежав від віку та статі, а також від наявності у пацієнтів цукрового діабету.
У подвійному сліпому, рандомізованому, плацебо-контрольованому дослідженні додавання амлодипіну в дозі 5 мг при недостатній ефективності попередньої (протягом 8 тижнів) монотерапії олмесартану медоксомілом у дозі 20 мг призводило через 8 тижнів до зниження САД та ДАТ на 16,2 та 1 мм рт. ст. (Р = 0,0006), відповідно. Частка пацієнтів, у яких були досягнуті цільові значення АТ (< 140/90 мм рт. ст. для пацієнтів без цукрового діабету та < 130/80 мм рт. ст. для пацієнтів з цукровим діабетом), склала 44,5% при комбінованій терапії олмесартану медоксомілом у дозі 20 мг та амлодипіном у дозі 5 мг порівняно з 28,5% при монотерапії 20 мг олмесартану медоксомілом.
В іншому дослідженні додавання 20 мг (40 мг) олмесартану медоксомілу при недостатній ефективності попередньої монотерапії амлодипіном у дозі 5 мг (протягом 8 тижнів) призводило через 8 тижнів до зниження САД та ДАТ на 15,3 та 9,3 мм рт. ст., відповідно (додавання 40 мг олмесартану медоксомілу - на 16,7 та 9,5 мм рт. ст.). У пацієнтів, які продовжували отримувати монотерапію амлодипіном у дозі 5 мг, САТ та ДАТ через 8 тижнів знизилися на 9,9 та 5,7 мм рт. ст., відповідно.
Частка пацієнтів, у яких були досягнуті цільові значення АТ (< 140/90 мм рт. ст. для пацієнтів без цукрового діабету та < 130/80 мм рт. ст. для пацієнтів з цукровим діабетом), склала 29,9% у групі монотерапії амлодипіном у дозі 5 мг, 53,5% - у групі препарату Аттенто® у дозі 5 мг + 20 мг та 50,5% - у групі препарату Аттенто® у дозі 5 мг + 40 мг.
У 8-тижневому подвійному сліпому, рандомізованому, плацебо-контрольованому дослідженні за участю 1940 пацієнтів (71% - європеоїдної раси та 29% - інших рас) застосування препарату Аттенто® (при будь-якому поєднанні доз його компонентів) призводило до значно більш вираженого зниження САТ та ДАТ порівняно з монотерапією. Ступінь зниження САД/ДАД залежала від застосовуваних доз амлодипіну/олмесартану медоксомілу: -24/-14 мм рт. ст. (5 мг +20 мг), -25/-16 мм рт. ст. (5 мг + 40 мг) та -30/-19 мм. рт. ст. (10 мг + 40 мг).
При застосуванні препарату Аттенто у дозуванні 5 мг + 40 мг відзначалося додаткове зниження САД/ДАД у положенні «сидячи» на 2,5/1,7 мм рт. ст. порівняно із застосуванням препарату Аттенто у дозі 5 мг + 20 мг. Аналогічно, застосування препарату Аттенто у дозі 10 мг + 40 мг призводило до додаткового зниження САД/ДАД у положенні «сидячи» на 4,7/3,5 мм рт. ст. порівняно із застосуванням препарату Аттенто® у дозі 5 мг + 40 мг. Частка пацієнтів, у яких вдалося досягти цільових значень АТ (< 140/90 мм рт. ст. для пацієнтів без цукрового діабету та < 130/80 мм рт. ст. для пацієнтів з цукровим діабетом), склала 42,5%, 51, 0% та 49,1% для препаратів Аттенто® у дозуванні 5 мг + 20 мг, 5 мг + 40 мг та 10 мг + 40 мг відповідно.
Олмесартану медоксоміл, що входить до складу препарату Аттенто, є потужним специфічним АРА II (типу АТ1). Ангіотензин II є первинним вазоактивним компонентом ренін-ангіотензин-альдостеронової системи та відіграє значну роль у патофізіології артеріальної гіпертензії шляхом впливу на АТ1-рецептори. Олмесартан, перешкоджаючи зв'язуванню ангіотензину II з АТ1-рецепторами в тканинах (включаючи гладкі м'язи судин та надниркові залози), блокує його судинозвужувальну дію, а також ефекти, пов'язані з впливом ангіотензину II на секрецію альдостерону. Специфічний антагонізм олмесартану щодо AT1-рецеторів призводить до збільшення активності реніну, ангіотензину I та II у плазмі крові, а також сприяє зменшенню плазмової концентрації альдостерону.
При артеріальній гіпертензії олмесартану медоксоміл спричинює дозозалежне тривале зниження артеріального тиску. Немає даних про розвиток артеріальної гіпотензії після прийому першої дози олмесартану медоксомілу, про тахіфілаксію під час тривалого лікування або про синдром «скасування» (різке підвищення артеріального тиску після відміни олмесартану медоксомілу).
Прийом олмесартану медоксомілу один раз на добу забезпечує ефективне та м'яке зниження артеріального тиску протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія олмесартану медоксомілу настає, як правило, вже через 2 тижні, а максимальний ефект розвивається приблизно через 8 тижнів після початку терапії.
На даний момент даних про вплив олмесартану медоксомілу на смертність і захворюваність немає.
У рандомізованому дослідженні ROADMAP за участю 4447 пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу, нормоальбумінурією та щонайменше одним додатковим серцево-судинним фактором ризику оцінювалася здатність олмесартану збільшувати час до появи мікроальбумінурії. У період дослідження (медіана спостереження склала 3,2 г) пацієнти приймали олмесартан або плацебо на додаток до інших гіпотензивних засобів (за винятком інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ) або інших АРА II). Дослідження показало зниження ризику щодо первинної кінцевої точки (час до появи мікроальбумінурії) на 23% на користь олмесартану (ОФР 0,770; 95,1% ДІ: 0,630 - 0,941; р=0.0104). Серцево-судинні ускладнення (вторинні кінцеві точки) були зареєстровані у 96 пацієнтів (4,3%) у групі олмесартану та у 94 пацієнтів (4,
У рандомізованому дослідженні ORIENT, проведеному в Японії та Китаї, вивчався вплив олмесартану на ниркові та серцево-судинні наслідки у 577 пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та вираженою нефропатією. Під час дослідження (медіана спостереження склала 3,1 року) пацієнти отримували олмесартан або плацебо на додаток до інших гіпотензивних препаратів, включаючи інгібітори АПФ.
Первинна комбінована кінцева точка (час до події, що відбудеться першим: подвоєння концентрації креатиніну в плазмі крові, розвиток термінальної стадії хронічної хвороби нирок, смерть від усіх причин) була зареєстрована у 116 пацієнтів у групі олмесартану (41,1%) та у 129 пацієнтів у групі плацебо (45,4%) (ОФР 0,97; 95% ДІ: 0,75-1,24; р = 0,791).
Амлодипін, що входить до складу препарату Аттенто®, є БМКК, що блокує вхідний трансмембранний струм іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судин через потенціалзалежні канали L-типу. Експериментальні дані свідчать, що амлодипін взаємодіє як з дигідропіридиновими, так і з недігідропіридиновими ділянками зв'язування. Амлодипін має відносну вазоселективність і більш впливає на клітини гладкої мускулатури судин, ніж на кардіоміоцити. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну пов'язаний з прямим розслаблюючим ефектом на гладкі м'язи судин, що викликає зменшення периферичного опору судин та зниження артеріального тиску.
Амлодипін викликає дозозалежне тривале зниження артеріального тиску у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Немає даних про розвиток артеріальної гіпотензії після прийому першої дози амлодипіну, про тахіфілаксію під час тривалого лікування або про синдром «скасування».
При застосуванні в терапевтичних дозах у пацієнтів з артеріальною гіпертензією амлодипін викликає розширення судин, що призводить до зниження артеріального тиску (у положенні хворого «лежачи», «сидячи» та «стоячи»). При тривалому застосуванні зниження артеріального тиску не супроводжується значною зміною частоти серцевих скорочень (ЧСС) та концентрації катехоламінів у плазмі крові. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів з нормальною функцією нирок застосування амлодипіну в терапевтичних дозах призводить до зменшення опору ниркових судин, підвищення швидкості клубочкової фільтрації та посилення ефективного ниркового кровотоку без зміни фільтраційної фракції та рівня протеїнурії.
У дослідженнях гемодинаміки у пацієнтів із серцевою недостатністю, а також у клінічних дослідженнях за участю пацієнтів із серцевою недостатністю (II-IV функціональний клас за класифікацією NYHA) при проведенні стрес-тесту амлодипін не погіршував стану пацієнтів, що оцінювали за переносимістю фізичних навантажень, фракцією викиду. лівого шлуночка, а також за клінічними ознаками та симптомами.
У плацебо-контрольованому дослідженні (PRAISE) за участю пацієнтів із серцевою недостатністю (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA), які отримували дигоксин, діуретики та інгібітори АПФ, було показано, що амлодипін не підвищує ризик розвитку ускладнень та/або смертність (загальну та від серцево-судинних причин) у пацієнтів із серцевою недостатністю.
У довгостроковому плацебо-контрольованому дослідженні (PRAISE-II) за участю пацієнтів із серцевою недостатністю (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA) без клінічних симптомів або об'єктивних даних, що свідчать про ішемічну хворобу серця, які приймають інгібітори АПФ, дигоксин та діуретики, було показано , що застосування амлодипіну не впливало на загальну смертність та смертність від серцево-судинних причин.
У подвійному сліпому рандомізованому дослідженні (ALLHAT) було проведено порівняння ефективності застосування амлодипіну в дозі 2,5-10 мг на добу або лізиноприлу в дозі 10-40 мг на добу як терапію першого вибору, та застосування тіазидного діуретика хлорталідону в дозі 12,5 -25 мг на добу при артеріальній гіпертензії від легкого до помірного ступеня тяжкості. Загалом 33357 пацієнтів з артеріальною гіпертензією у віці 55 років і старше було включено в дослідження і знаходилося під наглядом в середньому протягом 4,9 років. Комбінована первинна кінцева точка включала летальний кінець у пацієнтів з ішемічною хворобою серця або нелетальний інфаркт міокарда. Статистично значимих відмінностей у впливі на первинну кінцеву точку дослідження у групах амлодипіну та хлорталідону зазначено не було.
Фармакокінетика:
Після прийому внутрішньо препарату Аттенто® максимальна концентрація (Сmах) олмесартану та амлодипіну в плазмі крові досягається через 1,5-2 години та 6-8 години, відповідно. Швидкість та ступінь всмоктування олмесартану медоксомілу та амлодипіну у складі препарату Аттенто® відповідають швидкості та ступеню всмоктування цих компонентів у вигляді монопрепаратів. Одночасний прийом їжі не впливає на біодоступність олмесартану медоксомілу та амлодипіну.
Олмесартану медоксоміл
Абсорбція та розподіл: олмесартану медоксоміл є проліками. Він швидко перетворюється на фармакологічно активний метаболіт олмесартан під дією ферментів (естераз) у слизовій оболонці кишечника та в портальній крові під час абсорбції із шлунково-кишкового тракту. Олмесартану медоксоміл у незміненому вигляді або з інтактним фрагментом медоксомілу не виявляється в плазмі та/або калі. Біодоступність олмесартану в середньому становить 25,6%. Одночасний прийом їжі не має значного впливу на біодоступність олмесартану, тому олмесартану медоксоміл можна приймати незалежно від їди.
Сmax олмесартану в плазмі крові в середньому досягається через 2 години після прийому олмесартану медоксомілу всередину і зростає приблизно лінійно зі збільшенням одноразової дози до 80 мг.
Для олмесартану характерний високий ступінь зв'язування з білками плазми крові (99,7%), проте потенціал для клінічно значущого зміщення величини зв'язування з білками при взаємодії олмесартану з іншими високозв'язуючими і одночасно застосовуваними лікарськими засобами є низьким (підтвердженням тому служить відсутність клінічно значущої взаємодії між та варфарином). Зв'язок олмесартану з клітинами крові незначний. Середній обсяг розподілу після внутрішньовенного введення низький (16 – 29 л).
Метаболізм та виведення: загальний плазмовий кліренс зазвичай становить 1,3 л/год (коефіцієнт варіації – 19%) та є відносно низьким порівняно з печінковим кровотоком (приблизно 90 л/год).
Виведення олмесартану здійснюється двома шляхами. Після одноразового прийому внутрішньо олмесартану медоксомілу, міченого ізотопом 14С, 10 - 16% радіоактивної речовини виділялося нирками (велика частина протягом 24 год після прийому олмесартану медоксомілу), а радіоактивна речовина, що залишилася, виділялося через кишечник. З урахуванням системної біодоступності, що дорівнює 25,6%, можна розрахувати, що приблизно 40% олмесартану, що всмоктався, виводиться через нирки, а близько 60% -через гепатобіліарну систему. Радіоактивна речовина, що виділилася, було представлено олмесартаном. Інших метаболітів не виявлено. Кишково-печінкова рециркуляція олмесартану мінімальна. Оскільки більша частина олмесартану виводиться через гепатобіліарну систему, його застосування у пацієнтів з обструкцією жовчовивідних шляхів протипоказано (див. розділ «Протипоказання»). Період напіввиведення олмесартану (Т1/2) становить 10-15 годин після багаторазового прийому внутрішньо. Рівноважний стан досягається після прийому декількох перших доз препарату, після 14 днів повторного застосування подальша кумуляція не спостерігається. Нирковий кліренс становить приблизно 0,5-0,7 л/год та не залежить від дози препарату.
Клінічно значимих відмінностей у фармакокінетичних показниках олмесартану залежно від статі не виявлено.
Амлодипін
Абсорбція та розподіл: після прийому внутрішньо в терапевтичних дозах амлодипін добре всмоктується, час досягнення максимальної концентрації (ТСтах) становить 6-12 годин після прийому. Абсолютна біодоступність становить близько 64-80%. Об'єм розподілу становить близько 21 л/кг. Зв'язування з білками плазми in vitro для амлодипіну, що циркулює в крові, становить приблизно 97,5%. Одночасний прийом їжі не має значного впливу на всмоктування амлодипіну.
Метаболізм та виведення: після одноразового прийому Т1/2 з плазми крові в термінальній фазі становить близько 35-50 год. Амлодипін значною мірою метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, 10% вихідної речовини та 60% метаболітів виділяється нирками.
Фармакокінетика у пацієнтів віком 65 років і старше
У пацієнтів похилого віку (65-75 років) та старечого віку (75 років і старше) з артеріальною гіпертензією площа під кривою «концентрація-час» (AUC) (у рівноважному стані) для олмесартану більша на 35% і приблизно на 44% відповідно порівняно з AUC олмесартану молодших пацієнтів, що може бути частково пов'язане з віковим зниженням функції нирок.
Час досягнення Сmах амлодипіну в плазмі крові не відрізняється у пацієнтів похилого віку та у молодих пацієнтів. У пацієнтів похилого віку спостерігається тенденція до зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення AUC і подовження Т1/2.
Фармакокінетика у пацієнтів з нирковою недостатністю
У порівнянні зі здоровими добровольцями у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого, помірного та тяжкого ступеня тяжкості АUS олмесартану збільшується приблизно на 62%, 82% та 179% відповідно.
Ниркова недостатність не суттєво впливає на фармакокінетику амлодипіну. Зміни концентрації амлодипіну в плазмі не корелюють зі ступенем порушення функції нирок. Амлодипін не виводиться з організму під час проведення діалізу.
Фармакокінетика у пацієнтів із печінковою недостатністю
Після одноразового прийому внутрішньо значення АUС олмесартану були на 6% і 65% вище у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості відповідно порівняно зі здоровими добровольцями. Незв'язана фракція олмесартану через 2 години після прийому внутрішньо одноразової дози препарату у здорових добровольців, у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості становила 0,26%, 0,34% та 0,41% відповідно. При багаторазовому прийомі внутрішньо АUС олмесартану у пацієнтів з печінковою недостатністю помірного ступеня тяжкості була на 65% вищою, ніж у здорових добровольців із групи контролю. Середні значення Смах олмесартану у пацієнтів з печінковою недостатністю і здорових добровольців були подібні.
Досвід клінічного застосування амлодипіну у пацієнтів із печінковою недостатністю обмежений. У пацієнтів цієї групи спостерігається зниження кліренсу амлодипіну та подовження Т1/2, що призводить до збільшення АUS приблизно на 40-60%.
Вагітність та годування груддюДані щодо застосування препарату Аттенто® під час вагітності відсутні. Однак, зважаючи на наявні повідомлення про тяжку тератогенну дію лікарських засобів, що діють безпосередньо на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, застосування препарату Аттенто® під час вагітності протипоказане.
У разі застосування АРА II у другому та третьому триместрах вагітності необхідно проводити ультразвукове дослідження з метою оцінки функції нирок та осифікації кісток черепа плода. Новонароджені, чиї матері приймали АРА II, повинні спостерігатися щодо можливого розвитку артеріальної гіпотензії та порушення функції нирок.
Дані, отримані під час спостережень за обмеженою кількістю вагітних жінок, не показали, що амлодипін чи інші БМКК негативно впливають на стан плода. Однак, при цьому є ризик збільшення тривалості пологів.
Пацієнток, які планують вагітність, рекомендується перевести на гіпотензивні препарати інших груп, безпека застосування яких при вагітності доведена, за винятком випадків, коли препарат Аттенто призначається за життєвими показаннями. У разі настання вагітності під час терапії препаратом Аттенто®, препарат слід негайно відмінити та, за необхідності, розпочати альтернативне лікування з доведеним профілем безпеки застосування під час вагітності.
Показано, що олмесартану медоксоміл проникає у грудне молоко у щурів, проте аналогічні дані для людини відсутні. У зв'язку з відсутністю достовірних даних застосування препарату Аттенто® у період грудного вигодовування протипоказане.
Умови відпустки з аптекВідпускають за рецептом.
Побічні явищаМожливі побічні ефекти наведені нижче у Всесвітній організації охорони здоров'я (ВООЗ) за низхідною частотою виникнення: дуже часто (>1/10), часто (>1/100, <1/10), нечасто (>1/1000, <1/100) ), рідко (>1/10000, < 1/1000), дуже рідко, включаючи окремі повідомлення (< 1/10000), частота невідома (неможливо встановити частоту за наявними даними).
Комбінація амлодипіну та олмесартану медоксомілу.
Порушення з боку імунної системи:
Рідко: алергічні реакції, реакції гіперчутливості.
З боку нервової системи:
Часто: запаморочення, біль голови;
Нечасто: гіпестезія, парестезія, постуральне запаморочення, сонливість;
Рідко: синкопе.
Порушення психіки:
Нечасто: зниження лібідо.
Серцево-судинна система:
Нечасто: відчуття серцебиття, тахікардія, виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія;
Рідко: "припливи" крові до обличчя.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:
Нечасто: кашель, диспное.
З боку органу слуху та лабіринтні порушення:
Нечасто: вертиго.
З боку шлунково-кишкового тракту:
Нечасто: сухість слизової оболонки ротової порожнини, біль у животі, запор, діарея, диспепсія, нудота, блювання.
З боку шкіри та підшкірних тканин:
Нечасто: висипання на шкірі.
Рідко: кропив'янка.
З боку опорно-рухового апарату:
Нечасто: біль у спині, судоми м'язів, біль у кінцівках.
З боку нирок та сечовивідних шляхів:
Нечасто: лакіурія.
З боку статевих органів та молочних залоз:
Нечасто: еректильна дисфункція/імпотенція.
Загальні порушення:
Часто: підвищена втома, периферичні набряки, набряк м'яких тканин;
Нечасто: астенія;
Рідко: набряк обличчя.
З боку лабораторних показників:
Нечасто: підвищення/зниження вмісту калію в плазмі, підвищення концентрації сечової кислоти в плазмі, підвищення концентрації креатиніну в плазмі, підвищення активності гаммаглутамілтрансферази.
Олмесартану медоксоміл (монотерапія).
З боку крові та лімфатичної системи:
Нечасто: тромбоцитопенія.
Порушення з боку імунної системи:
Нечасто: анафілактичні реакції.
З боку обміну речовин та харчування:
Часто: підвищення концентрації тригліцеридів у плазмі крові, підвищення концентрації сечової кислоти у плазмі крові.
Рідко: підвищення вмісту калію у плазмі крові.
Порушення з боку нервової системи:
Часто: запаморочення, головний біль.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:
Часто: фарингіт, риніт, бронхіт, кашель.
З боку органу слуху та лабіринтні порушення:
Нечасто: вертиго.
З боку органів травлення:
Часто: діарея, диспепсія, гастроентерит, біль у животі, нудота;
Нечасто: блювання.
Дуже рідко: спру-подібна ентеропатія.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів:
Часто: підвищення активності «печінкових» ферментів.
З боку шкіри та підшкірних тканин:
Нечасто: екзантема, алергічний дерматит, кропив'янка, висипання на шкірі, свербіж;
Рідко: ангіоневротичний набряк.
З боку опорно-рухового апарату:
Часто: біль у спині, біль у кістках, артрит;
Нечасто: міалгія.
Рідко: судоми м'язів.
З боку нирок та сечовивідних шляхів:
Нерідко: гематурія, інфекції сечових шляхів;
Рідко: гостра ниркова недостатність, ниркова недостатність.
Серцево-судинна система:
Нечасто: стенокардія;
Рідко: виражене зниження артеріального тиску.
Загальні порушення:
Часто: біль у грудній клітці, периферичні набряки, грипоподібні симптоми, підвищена втома, біль неуточненої локалізації;
Нечасто: набряк особи, астенія, загальне нездужання.
Рідко: сонливість.
З боку лабораторних показників:
Часто: підвищення концентрації сечовини у плазмі, підвищення активності креатинфосфокінази;
Рідко: підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові.
Також повідомлялося про поодинокі випадки рабдоміолізу, який за часом розвитку був пов'язаний із прийомом антагоністів рецепторів АТ-Н.
Амлодипін (монотерапія).
З боку крові та лімфатичної системи:
Дуже рідко: лейкопенія, тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура.
З боку імунної системи:
Дуже рідко: реакції гіперчутливості.
З боку обміну речовин та харчування:
Дуже рідко: підвищення концентрації глюкози у плазмі крові.
З боку психіки:
Нечасто: депресія, безсоння, дратівливість, лабільність настрою (включаючи тривогу);
Рідко: сплутаність свідомості.
З боку нервової системи:
Часто: запаморочення, біль голови, сонливість;
Нечасто: порушення смакових відчуттів, порушення сну, гіпестезія, парестезія, синкопе, тремор, атаксія, амнезія, периферична нейропатія;
Дуже рідко: гіпертонус, паросмія, апатія, ажитація. Порушення зору (включаючи диплопію), ксерофтальмія, кон'юнктивіт, біль в очах
. З боку органу слуху та лабіринтні порушення Нечасто: шум у вухах.
З боку серцево-судинної системи:
Часто: "припливи" крові до обличчя, відчуття серцебиття;
Нечасто: стенокардія (включаючи загострення ішемічної хвороби серця), виражене зниження артеріального тиску.
Дуже рідко: порушення ритму серця (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та миготливу аритмію), розвиток або посилення перебігу ХСН, ортостатична гіпотензія, інфаркт міокарда, васкуліт.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:
Нечасто: диспное, риніт, носова кровотеча;
Дуже рідко: кашель.
З боку органів травлення:
Часто: біль у животі, нудота.
Нечасто: функціональні порушення кишечника (включаючи діарею та запор), сухість слизової оболонки ротової порожнини, диспепсія, блювання.
Дуже рідко: гастрит, гіперплазія ясен, панкреатит.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів:
Дуже рідко: підвищення активності ферментів печінки (переважно на тлі холестазу), гепатит, жовтяниця, гіпербілірубінемія.
З боку шкіри та підшкірних тканин:
Нечасто: алопеція, екзантема, підвищене потовиділення, свербіж шкіри, шкірний висип (у тому числі геморагічний), порушення пігментації шкіри;
Дуже рідко: ангіоневротичний набряк, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, фотосенсибілізація, набряк Квінке, синдром Стівенса-Джонсона, кропив'янка.
З боку опорно-рухового апарату:
Часто: набряк у ділянці кісточок;
Нечасто: артралгія (біль у суглобах), біль у спині, міалгія, судоми м'язів.
Рідко: міастенія.
З боку нирок та сечовивідних шляхів:
Нечасто: прискорене сечовипускання, хворобливі позиви на сечовипускання, ніктурія.
Дуже рідко: дизурія, поліурія.
З боку репродуктивної системи та грудних залоз:
Нечасто: еректильна дисфункція/імпотенція, гінекомастія.
Загальні порушення:
Часто: підвищена стомлюваність, набряки;
Нечасто: астенія, біль у грудній клітці, загальне нездужання, біль неуточненої локалізації.
Інші порушення:
Нечасто: зниження/збільшення маси тіла.
У пацієнтів, які приймали амлодипін, також повідомлялося про поодинокі випадки розвитку екстрапірамідного синдрому.
особливі вказівкиУ пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, у яких функція нирок може значною мірою залежати від активності РААС (наприклад, у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, що функціонує), застосування лікарських засобів, що впливають на РААС, наприклад АРА II, може призвести до розвитку гострої артеріальної гіпотензії, олігурії, азотемії або, в окремих випадках, гострої ниркової недостатності. Таким чином, у пацієнтів із серцевою недостатністю препарат Аттенто® слід застосовувати з обережністю.
Т.к. Аттенто® містить амлодипін, який, як і інші судинорозширювальні препарати, слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з аортальним та/або миртальним стенозом, а також у пацієнтів з гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією.
БМКК слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, оскільки є дані, що вони можуть підвищувати ризик виникнення ускладнень з боку серцево-судинної системи та смертність. Однак у дослідженнях за участю пацієнтів із серцевою недостатністю було показано, що амлодипін не підвищує ризик розвитку ускладнень та/або смертності.
У довгостроковому плацебо-контрольованому дослідженні амлодипіну у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю (III та IV клас за класифікацією NYНА) було відзначено збільшення кількості повідомлень про розвиток набряку легень у групі амлодипіну порівняно з групою плацебо.
Як і при прийомі будь-яких гіпотензивних препаратів, надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ІХС та цереброваскулярними захворюваннями може призвести до розвитку інфаркту або ішемічного інсульту.
У пацієнтів з гіповолемією та/або гіпонатріємією, що виникли внаслідок інтенсивної терапії діуретиками, обмеження споживання кухонної солі з їжею, діареї або блювання, може виникнути симптоматична артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози препарату. Дані стани повинні бути скориговані до призначення препарату Аттенто або пацієнт повинен перебувати під ретельним наглядом на початковому етапі терапії.
Як і при застосуванні інших АРА II та інгібіторів АПФ, при застосуванні препарату Аттенто® можливий розвиток гіперкаліємії, особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок та/або серцевою недостатністю. При призначенні препарату Аттенто® пацієнтам цієї групи рекомендується ретельний контроль вмісту калію та креатиніну у плазмі крові. Застосування препарату Аттенто протипоказане при нирковій недостатності тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв).
Досвід застосування препарату Аттенто у пацієнтів, які нещодавно перенесли трансплантацію нирки, або у пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 12 мл/хв) відсутній.
У пацієнтів з печінковою недостатністю можливе посилення ефекту амлодипіну та олмесартану медоксомілу. Препарат Аттенто® слід обережно призначати пацієнтам з печінковою недостатністю легкого або помірного ступеня тяжкості (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю). У пацієнтів із печінковою недостатністю помірного ступеня тяжкості доза олмесартану медоксомілу не повинна перевищувати 20 мг. У пацієнтів з печінковою недостатністю застосування амлодипіну слід починати з найнижчої дози та бути обережним як на початку лікування, так і при збільшенні дози. Застосування препарату Аттенто протипоказане у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю).
Препарат Аттенто® слід застосовувати з обережністю одночасно з калієвими добавками, калійзберігаючими діуретиками, замінниками харчової солі, що містять калій або іншими лікарськими засобами, які можуть підвищити вміст калію (гепарин тощо); рекомендується регулярний контроль вмісту калію в крові.
Пацієнти з первинним альдостеронізмом зазвичай не реагують на гіпотензивні препарати, що пригнічують РААС. Тому призначення препарату Аттенто недоцільне пацієнтам цієї категорії.
Як і при застосуванні інших АРА II, антигіпертензивний ефект препарату Аттенто® у представників негроїдної раси може бути дещо меншим, ніж у інших пацієнтів, можливо, внаслідок більшої поширеності низького рівня реніну в даній популяції.
Повідомлялося про випадки, коли у пацієнтів, які приймають БМКК, виникали оборотні біохімічні зміни в сперматозоїдній головці. Клінічних даних щодо потенційного впливу амлодипіну на фертильність недостатньо.
Враховуючи наявність у складі препарату Аттенто® амлодипіну, у період застосування препарату Аттенто® необхідний контроль наступних параметрів: маси тіла, кількість споживаної кухонної солі, дотримання гігієни порожнини рота та спостереження у стоматолога (для запобігання болючості, кровоточивості та гіперплазії ясен).
Спру-подібна ентеропатія
У дуже поодиноких випадках повідомлялося про розвиток важкої хронічної діареї, що супроводжується суттєвою втратою маси тіла у пацієнтів, які приймали олмесартану медоксоміл від кількох місяців до кількох років. Можливо, що в основі даних ефектів лежить відстрочена локальна реакція гіперчутливості. За результатами біопсії у випадках часто спостерігалася атрофія ворсинок кишечника. У разі появи зазначених вище симптомів на фоні застосування олмесартану медоксомілу слід виключити інші можливі причини виникнення діареї. Якщо встановити можливі причини не вдається, застосування препаратів, що містять олмесартана медоксоміл, слід припинити. У разі підтвердження при біопсії наявності спру-подібної ентеропатії застосування препаратів, що містять олмесартану медоксомілу, відновлювати не слід, навіть після зникнення симптомів.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами.
У період лікування препаратом Аттенто® необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та іншими механізмами, при заняттях потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (т.к. можливий розвиток побічних ефектів як головний біль, запаморочення, нудота та підвищена стомлюваність, особливо на початку лікування).
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25 °С.
Зберігати в недоступному для дітей місці!
Спосіб застосування та дозиВсередину. Препарат Аттенто приймають внутрішньо 1 раз на добу, одночасно, незалежно від часу прийому їжі, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини (наприклад, склянкою води).
Для вибору оптимального режиму дозування доцільно застосовувати найбільш відповідне дозування препарату.
Перед призначенням комбінованого препарату Аттенто® рекомендується попередній підбір доз кожної з діючих речовин окремо (тобто олмесартану медоксомілу та амлодипіну). За наявності клінічних показань допускається переведення пацієнта з монотерапії відразу на застосування комбінованого препарату.
Пацієнти, які отримують комбіновану терапію монопрепаратами олмесартану медоксомілу та амлодипіну, можуть бути переведені на препарат Аттенто®, що містить олмесартану медоксоміл та амлодипін в аналогічних дозах.
Рекомендована доза:
Щодня по 1 таблетці препарату Аттенто® у дозі 5 мг + 20 мг, що містить 20 мг олмесартану медоксомілу та 5 мг амлодипіну, за відсутності адекватного зниження АТ на тлі монотерапії олмесартану медоксомілом у дозі 25 мг.
За відсутності адекватного зниження АТ на фоні прийому препарату Аттенто® у дозуванні 5 мг + 20 мг можливе застосування препарату Аттенто® у дозуванні 5 мг + 40 мг (1 таблетка) на день, що містить 40 мг олмесартану медоксомілу та 5 мг амлодипіну.
За відсутності адекватного зниження АТ на фоні прийому препарату Аттенто® у дозуванні 5 мг + 40 мг можливе застосування препарату Аттенто® у дозуванні 10 мг + 40 мг (1 таблетка) на день, що містить 40 мг олмесартану медоксомілу та 10 мг амлодипіну.
Максимальна добова доза медоксомілу олмесартану становить 40 мг. Максимальна добова доза амлодипіну становить 10 мг.
Застосування у пацієнтів віком 65 років та старше.
У пацієнтів віком 65 років та старших з нормальною функцією нирок корекції дози препарату не потрібно.
При збільшенні дози олмесартану медоксомілу до максимальної (40 мг на добу), у пацієнтів похилого віку необхідно здійснювати ретельний контроль АТ.
Застосування у пацієнтів із нирковою недостатністю.
У разі застосування препарату Аттенто® у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості (КК 20-60 мл/хв) рекомендується проводити періодичний моніторинг вмісту калію та креатиніну у плазмі крові. Максимальна доза олмесартану медоксомілу для пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості становить 20 мг 1 раз на добу, оскільки досвід застосування вищих доз у даної категорії пацієнтів обмежений.
У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості (КК менше 20 мл/хв) застосування препарату Аттенто протипоказано.
Застосування у пацієнтів із печінковою недостатністю.
У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого або помірного ступеня тяжкості (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) препарат Аттенто слід застосовувати з обережністю.
При печінковій недостатності легкого або помірного ступеня тяжкості максимальна доза медоксомілу олмесартану становить 20 мг один раз на добу. Застосування амлодипіну у пацієнтів з порушенням функції печінки слід розпочинати з мінімальної дози (5 мг).
При одночасному застосуванні з діуретиками та/або іншими гіпотензивними препаратами у пацієнтів з порушенням функції печінки рекомендується ретельний контроль артеріального тиску та функції нирок.
Застосування препарату Аттенто протипоказане у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) (досвід застосування відсутній) (див. розділ «Протипоказання»).
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Аттенто таб п/об пленочной 10мг+40мг 28 шт производится компанией БЕРЛИН ХЕМИ. Само производство расположено в стране Германия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Аттенто таб п/об пленочной 10мг+40мг 28 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Аттенто таб п/об пленочной 10мг+40мг 28 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Аттенто таб п/об пленочной 5мг+20мг 28 шт Аттенто таб п/об пленочной 5мг+20мг 28 шт, Аттенто таб п/об пленочной 5мг+40мг 28 шт Аттенто таб п/об пленочной 5мг+40мг 28 шт.
Пока нет комментариев