Аторис таб п/об пленочной 10мг 90 шт
Топ продаж
Суперцена
Аторис таб п/об пленочной 10мг 90 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: аторвастатин кальцію 10,36 мг, еквівалентно аторвастатину 10 мг; 5F28751 білий : полівініловий спирт, титану діоксид (E171), макрогол-3000, тальк Опис: Круглі, злегка двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. Вид на зламі: біла шорстка маса з плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. Форма випуску:
Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 10 мг. По 10 таблеток у блістері із комбінованого матеріалу поліамід/алюмінієва фольга/ПВХ - алюмінієва фольга (ColdformingOPA/Al/PVC-Al). По 9 блістерів разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку картонну.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату
Активне захворювання печінки або підвищення активності «печінкових» трансаміназ у плазмі крові неясного генезу більш ніж у 3 рази порівняно з верхньою межею норми Вагітність Період грудного вигодовування Жінки дітородного віку, які не
використовують
адекватні методи
контрацепції
недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки препарату в даній віковій групі), за винятком гетерозиготної сімейної гіперхолестеринемії; застосування протипоказане у дітей віком до 10 років. Одночасне
застосування з фузидовою кислотою
Дефіцит лактази,
непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції, тому що препарат Аторіс містить лактозу.
З обережністю
У пацієнтів з наявністю факторів ризику розвитку рабдоміолізу (порушення функції нирок, гіпотиреоз, спадкові м'язові порушення у пацієнта в анамнезі або сімейному анамнезі, вже перенесений токсичний вплив інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази [статинів] або фібратів на м'язову тканину, захворювання та/або пацієнти, які вживають алкоголь у значних кількостях, вік старше 70 років, ситуації, в яких очікується підвищення концентрації аторвастатину в плазмі (наприклад, взаємодія з іншими лікарськими засобами)).
Дозування10 мг
Показання до застосуванняГіперхолестеринемія:
- як доповнення до дієти для зниження підвищеного загального ХС, ХС-ЛПНГ, апо-В та ТГ у дорослих, підлітків та дітей віком 10 років або старше з первинною гіперхолестеринемією, включаючи сімейну гіперхолестеринемію (гетерозиготний варіант) або комбіновану варіант) гіперліпідемію (відповідно тип IIa та IIb за класифікацією Фредріксона), коли відповідь на дієту та інші немедикаментозні методи лікування недостатні;
-для зниження підвищеного загального холестерину, ХС-ЛПНГ у дорослих з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією як доповнення до інших гіполіпідемічних методів лікування (наприклад, ЛПНЩ-аферез), або якщо такі методи лікування недоступні.
Профілактика серцево-судинних захворювань:
-профілактика серцево-судинних подій у дорослих пацієнтів, які мають високий ризик розвитку первинних серцево-судинних подій, як доповнення до корекції інших факторів ризику;
-вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ІХС з метою зниження смертності, ІМ, інсультів, повторних госпіталізацій з приводу стенокардії та необхідності реваскуляризації.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиПід час лікування інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, нікотинової кислоти в ліпідзнижувальних дозах (більше 1 г/добу) або інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, еритроміцину, кларитромізолу, див. розділ «Особливі вказівки»).
Інгібітори ізоферменту CYP3A4 Оскільки аторвастатин метаболізується ізоферментом CYP3A4, одночасне застосування аторвастатину з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Ступінь взаємодії та ефекту потенціювання визначається варіабельністю впливу на ізофермент CYP3A4.
Було встановлено, що потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4 призводять до значного підвищення концентрації аторвастатину у плазмі. Слід по можливості уникати одночасного застосування потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (таких як циклоспорин, телітроміцин, кларитроміцин, делавірдин, стирипентол, кетоконазол, вориконазол, ітраконазол, позаконазол, деякі противірусні препарати, наприклад, для лікування протеази ВІЛ , включаючи ритонавір, лопінавір, атазанавір, індинавір, дарунавір та ін). Якщо одночасний прийом цих препаратів необхідний, слід розглянути можливість початку терапії з мінімальної дози, а також оцінити можливість зниження максимальної дози аторвастатину.
Помірні інгібітори ізоферменту CYP3A4 (наприклад, еритроміцин, дилтіазем, верапаміл та флуконазол) можуть призводити до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі. На тлі одночасного застосування інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів) та еритроміцину відзначали підвищений ризик розвитку міопатії. Дослідження взаємодії аміодарону або верапамілу та аторвастатину не проводилися. Відомо, що і аміодарон, і верапаміл пригнічують активність ізоферменту CYP3A4, і одночасне застосування цих препаратів з аторвастатином може призвести до підвищення експозиції аторвастатину. У зв'язку з цим рекомендується знизити максимальну дозу аторвастатину та проводити відповідний моніторинг стану пацієнта при одночасному застосуванні з помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4.
Гемфіброзил/фібрати
На фоні застосування фібратів у монотерапії періодично відзначали небажані реакції щодо скелетно-м'язової системи, у тому числі рабдоміоліз. Ризик таких реакцій зростає при одночасному застосуванні фібратів та аторвастатину. Якщо неможливо уникнути одночасного застосування цих препаратів, слід застосовувати мінімальну ефективну дозу аторвастатину, а також слід проводити регулярний контроль стану пацієнтів.
Езетиміб
Застосування езетимибу пов'язане з розвитком небажаних реакцій з боку скелетно-м'язової системи, зокрема з розвитком рабдоміолізу. Ризик таких реакцій підвищується при одночасному застосуванні езетимибу та аторвастатину. Для таких пацієнтів рекомендується ретельне спостереження.
Еритроміцин/кларитроміцин
При одночасному застосуванні аторвастатину та еритроміцину (по 500 мг 4 рази на добу) або кларитроміцину (по 500 мг 2 рази на добу), інгібіторів ізоферменту CYP3A4, спостерігалося підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові. » та «Особливі вказівки»).
Інгібітори протеаз
Одночасне застосування аторвастатину з інгібіторами протеаз, відомими як інгібітори ізоферменту CYP3A4, супроводжується збільшенням концентрації аторвастатину в плазмі.
Ділтіазем
Одночасне застосування аторвастатину в дозі 40 мг з дилтіаземом у дозі 240 мг призводить до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі (див. розділ «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»).
Циметидин
Клінічно значущої взаємодії аторвастатину з циметидином не виявлено (див. розділ "Фармакологічні властивості. Фармакокінетика").
Ітраконазол
Одночасне застосування аторвастатину в дозах від 20 мг до 40 мг та ітраконазолу в дозі 200 мг проводило до збільшення значення AUC аторвастатину (див. розділ «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»).
Грейпфрутовий сік
Оскільки грейпфрутовий сік містить один або кілька компонентів, що інгібують ізофермент CYP3A4, його надмірне споживання (більше 1,2 л на день) може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові (див. розділ «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»).
Інгібітори транспортного білка
Аторвастатин є субстратом транспортерів ферментів печінки, транспортерів OATP1B1 та OATP1B3. Метаболітами аторвастатину є субстрати OATP1B1. Аторвастатин також ідентифікується як субстрат еффлюксних транспортерів МЛУ1 та BCRP, які можуть обмежувати кишкову абсорбцію та біліарний кліренс аторвастатину (див. розділ «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»).
Одночасне застосування аторвастатину в дозі 10 мг та циклоспорину в дозі 5,2 мг/кг/добу призводило до підвищення рівня системного впливу аторвастатину (збільшення показника AUC у 8,7 раза) (див. розділ «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»). Циклоспорин є інгібітором транспортного поліпептиду органічних аніонів 1В1 (ОАТР1В1), 1В3 (ОАТР1ВЗ), протеїну, асоційованого з МЛУ1 та BCRP, а також ізоферменту CYP3A4, отже, він підвищує рівень системного впливу аторвастатину. Добова доза аторвастатину не повинна перевищувати 10 мг (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Елбасвір та гразопревір є інгібіторами ОАТР1В1, ОАТР1ВЗ, МЛУ1 та BCRP, отже, вони підвищують рівень системного впливу аторвастатину. Препарат Аторіс® слід застосовувати з обережністю та в найнижчій необхідній дозі (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Індуктори ізоферменту CYP3A4 Одночасне застосування аторвастатину з індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, ефавіренз, рифампіцин або препарати Звіробою продірявленого) може призвести до зниження концентрації аторвастатину в плазмі крові. Внаслідок двоїстого механізму взаємодії з рифампіцином (індуктором ізоферменту CYP3A4 та інгібітором транспортного білка гепатоцитів ОАТР1В1), рекомендується одночасне застосування аторвастатину та рифампіцину, оскільки відстрочений прийом аторвастатину після прийому рифампіцину після прийому рифампіцину після прийому рифампіцину. Фармакологічні властивості. »). Однак вплив рифампіцину на концентрацію аторвастатину в гепатоцитах невідомий, і якщо одночасного застосування неможливо уникнути,
Антациди
Одночасний прийом внутрішньо суспензії, що містить магнію гідроксид та алюмінію гідроксид, знижував концентрацію аторвастатину в плазмі крові (зміна AUC: 0,66), проте ступінь зниження концентрації ХС-ЛПНЩ у плазмі крові при цьому не змінювалася.
Феназон
Аторвастатин не впливає на фармакокінетику феназону, тому взаємодія з іншими препаратами, що метаболізуються тими самими ізоферментами системи цитохрому, не очікується.
Колестипол
При одночасному застосуванні колестиполу концентрація аторвастатину в плазмі знижувалася (зміна AUC: 0,74), проте гіполіпідемічний ефект комбінації аторвастатину і колестиполу перевищував такий кожного препарату окремо.
Дигоксин
При повторному прийомі дигоксину та аторвастатину в дозі 10 мг рівноважні концентрації дигоксину в плазмі не змінювалися. Однак при застосуванні дигоксину в комбінації з аторвастатином у дозі 80 мг на добу концентрація дигоксину збільшувалася (зміна AUC: 0,74). Пацієнти, які отримують дигоксин одночасно з аторвастатином, потребують відповідного спостереження.
Азитроміцин
При одночасному застосуванні аторвастатину в дозі 10 мг 1 раз на добу та азитроміцину в дозі 500 мг 1 раз на добу концентрація аторвастатину в плазмі не змінювалася.
Пероральні контрацептивні препарати
При одночасному застосуванні аторвастатину та пероральних контрацептивних препаратів, що містять норетистерон та етинілестрадіол, спостерігалося значне підвищення AUC норетистерону (зміна AUC: 1,28) та етинілестрадіолу (зміна AUC: 1,19). Цей ефект слід враховувати при виборі перорального контрацептивного препарату для жінки, яка приймає аторвастатин.
Терфенадин
При одночасному застосуванні аторвастатину та терфенадину клінічно значущих змін фармакокінетики терфенадину не виявлено.
Варфарін
У клінічному дослідженні у пацієнтів, які регулярно одержують терапію варфарином, одночасне застосування аторвастатину в дозі 80 мг на добу призводило до невеликого збільшення протромбінового часу приблизно на 1,7 секунди протягом перших 4 днів терапії. Показник повертався до норми протягом 15 днів терапії аторвастатином. Незважаючи на те, що тільки в окремих випадках відзначали значну взаємодію, що стосується антикоагулянтної функції, слід визначити протромбіновий час до початку терапії аторвастатином у пацієнтів, які отримують терапію кумариновими антикоагулянтами, і регулярно – в період терапії, щоб запобігти значній зміні протром. Як тільки відзначаються стабільні показники протромбінового часу, його контроль можна проводити так само, як рекомендують пацієнтам, одержують кумаринові антикоагулянти. При зміні дози аторвастатину або припиненні терапії контроль протромбінового часу слід провести за тими самими принципами, що були описані вище. Терапія аторвастатином була пов'язана з розвитком кровотечі або змінами протромбінового часу у пацієнтів, які не отримували лікування антикоагулянтами.
Колхіцин
Незважаючи на те, що дослідження одночасного застосування колхіцину та аторвастатину не проводилися, є повідомлення про розвиток міопатії при застосуванні цієї комбінації. При одночасному застосуванні аторвастатину і колхіцину слід бути обережним.
Амлодипін
У дослідженні лікарської взаємодії у здорових добровольців одночасне застосування аторвастатину в дозі 80 мг та амлодипіну 10 мг призвело до клінічно незначного збільшення концентрації аторвастатину (зміна AUC: 1,18) у плазмі крові.
Фузидова кислота
Під час постмаркетингових досліджень відзначали випадки розвитку рабдоміолізу у пацієнтів, які приймають одночасно статини, включаючи аторвастатин та фузидову кислоту. Механізм цієї взаємодії невідомий. У пацієнтів, для яких застосування фузидової кислоти вважають за необхідне, лікування статинами має бути припинено протягом усього періоду застосування фузидової кислоти. Терапію статинами можна відновити через 7 днів після останнього прийому фузидової кислоти. У виняткових випадках, де необхідна тривала системна терапія фузидовою кислотою, наприклад, для лікування важких інфекцій, необхідність одночасного застосування аторвастатину та фузидової кислоти повинна бути розглянута у кожному конкретному випадку та під суворим наглядом лікаря.
Інша супутня терапія
У клінічних дослідженнях аторвастатин застосовували одночасно з гіпотензивними засобами та естрогенами в рамках замісної гормональної терапії. Ознак клінічно значущої небажаної взаємодії не зазначено, дослідження взаємодії зі специфічними препаратами не проводились.
Крім того, відмічалося підвищення концентрації аторвастатину при одночасному застосуванні з інгібіторами протеази ВІЛ (з комбінаціями лопінавіру та ритонавіру, саквінавіру та ритонавіру, дарунавіру та ритонавіру, з фосампренавіром, з комбінаціями фосампренавіру та ритонавіру) гепатиту С (боцепревір, елбасвір/гразопревір, симепревір), кларитроміцином та ітраконазолом. Слід бути обережними при одночасному застосуванні цих препаратів, а також застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину.
ПередозуванняСпецифічного антидоту для лікування передозування препаратом Аторіс немає. У разі передозування слід проводити симптоматичне лікування за необхідності. Слід провести функціональні тести печінки та контролювати сироваткову активність КФК. Оскільки аторвастатин активно зв'язується з білками плазми, гемодіаліз неефективний.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Гіполіпідемічний засіб –інгібітор ГМГ-КоА-редуктази
Код АТХ С10АА05
Фармакодинаміка:
Аторвастатин – селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази, ключового ферменту, який перетворює 3-гідрокси-3-метилолюнік естерин ( ХС). Синтетичний гіполіпідемічний засіб.
У пацієнтів з гомозиготною та гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несемейними формами гіперхолестеринемії та змішаною дисліпідемією аторвастатин знижує концентрацію в плазмі крові загального ХС, холестерину ліпопротеїнів низької щільності (XC-ЛПНЩ) та аполіпопроїну щільності ( ХС-ЛПОНП) та тригліцеридів (ТГ), що викликає підвищення сироваткової концентрації холестерину ліпопротеїнів високої щільності (XC-ЛПВЩ).
Аторвастатин знижує концентрації ХС та ХС-ЛПНЩ у плазмі крові, інгібуючи ГМГ-КоА-редуктазу та синтез ХС у печінці та збільшуючи кількість «печінкових» рецепторів ЛПНЩ на поверхні клітин, що призводить до посилення захоплення та катаболізму XC-ЛПНЩ.
Аторвастатин зменшує утворення ХС-ЛПНЩ та число частинок ЛПНЩ, викликає виражене та стійке підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів у поєднанні зі сприятливими якісними змінами ЛПНЩ-часток, а також знижує концентрацію ХС-ЛПНЩ у плазмі крові у пацієнтів з гомозиготною спадковою сімейною гіперхолесою. терапії іншими гіполіпідемічними засобами
Аторвастатин у дозах від 10 мг до 80 мг знижує концентрацію холестерину на 30-46 %, XC-ЛПНГ – на 41-61 %, апо-В – на 34-50 % та ТГ – на 14-33 %. Результати терапії подібні у пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несемейними формами гіперхолестеринемії та змішаною гіперліпідемією, у тому числі у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу.
У пацієнтів із ізольованою гіпертригліцеридемією аторвастатин знижує концентрацію загального ХС, ХС-ЛПНЩ, XC-ЛПОНП, апо-В, ТГ та підвищує концентрацію ХС-ЛПВЩ. У пацієнтів з дисбеталіпопротеїнемією аторвастатин знижує концентрацію холестерину ліпопротеїнів проміжної щільності (ХС-ЛПСШ).
У пацієнтів з гіперліпопротеїнемією типу IIа та IIb за класифікацією Фредріксона середнє значення підвищення концентрації ХС-ЛПЗЩ у плазмі крові при лікуванні аторвастатином (10-80 мг) порівняно з вихідним показником становить 5,1-8,7% і не залежить від дози. Є значне дозозалежне зниження величини співвідношень: загальний ХС/XC-ЛПВЩ та ХС-ЛПНЩ/ХС-ЛПЗЩ на 29-44 % та 37-55 %, відповідно.
Аторвастатин у дозі 80 мг достовірно знижує ризик розвитку ішемічних ускладнень та смертність на 16 % після 16-тижневого курсу, а ризик повторної госпіталізації з приводу стенокардії, що супроводжується ознаками ішемії міокарда, – на 26 % (дослідження зменшення вираженості ішемії міокарда на тлі інтенсивно [MIRACL]). У пацієнтів з різними вихідними концентраціями ХС-ЛПНЩ у плазмі крові аторвастатин викликає зниження ризику ішемічних ускладнень та смертність (у пацієнтів з інфарктом міокарда [ІМ] без зубця Q та нестабільною стенокардією у чоловіків та жінок, а також у пацієнтів віком молодше та старше 65 років).
Зниження концентрації у плазмі крові ХС-ЛПНГ краще корелює з дозою аторвастатину, ніж з його концентрацією у плазмі крові. Дозу підбирають з урахуванням терапевтичного ефекту (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Терапевтичний ефект досягається через 2 тижні після початку терапії, стає максимальним через 4 тижні та зберігається протягом усього періоду терапії.
Профілактика серцево-судинних ускладнень
Аторвастатин у дозі 10 мг знижує ризик розвитку фатального та нефатального ІМ у порівнянні з плацебо у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та трьома та більше факторами ризику (Aнгло-Скандинавське дослідження з оцінки результату серцевих захворювань) [ASCOT-LLA
Аторвастатин у дозі 10 мг знижує ризик розвитку наступних ускладнень:
Коронарні ускладнення (ішемічна хвороба серця [ІХС] з летальним кінцем та нефатальний ІМ) – 36 %;
Загальні серцево-судинні ускладнення та процедури реваскуляризації-20%;
Загальні серцево-судинні ускладнення-29%;
Інсульт (фатальний та нефатальний)-26%.
Цукровий діабет
У пацієнтів з цукровим діабетом терапія аторвастатином знижує ризик розвитку наступних серцево-судинних ускладнень незалежно від статі, віку пацієнта або вихідної концентрації ХС-ЛПНЩ (дослідження аторвастатину при цукровому діабеті 2 типу [CARDS]) у плазмі крові:
Основні серцево-судинні ускладнення (фатальний та нефатальний ІМ, безболева ішемія міокарда, летальний кінець внаслідок загострення ІХС, нестабільна стенокардія, шунтування коронарної артерії, черезшкірна транслюмінальна коронарна ангіопластика, процедури реваскуляризації3, %);
ІМ (фатальний та нефатальний ІМ, безболева ішемія міокарда)-42 %;
Інсульт (фатальний та нефатальний)-48%.
Атеросклероз
У пацієнтів з ІХС аторвастатин у дозі 80 мг на добу призводить до зменшення загального обсягу атероми на 0,4 % за 1,8 місяця терапії (дослідження зворотного розвитку коронарного атеросклерозу на тлі інтенсивної гіполіпідемічної терапії [REVERSAL]).
Повторний інсульт Aторвастатин у дозі 80 мг на добу зменшує ризик повторного фатального або нефатального інсульту у пацієнтів, які перенесли інсульт або транзиторну ішемічну атаку (ТІА) без ІХС в анамнезі (дослідження з профілактики інсульту при інтенсивному зниженні концентрації ХС у плазмі) на 16% порівняно з плацебо. При цьому значно знижується ризик основних серцево-судинних ускладнень та процедур реваскуляризації. Скорочення ризику серцево-судинних порушень при терапії аторвастатином відзначається у всіх груп пацієнтів, крім тих, куди увійшли пацієнти з первинним або повторним геморагічним інсультом.
Вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень
У пацієнтів з ІХС аторвастатин у дозі 80 мг порівняно з дозою 10 мг достовірно знижує розвиток наступних ускладнень (за даними дослідження TNT – лікування до досягнення нових цільових концентрацій ліпідів у плазмі крові): Серцево-судинні ускладнення (ІХС з летальним кінцем та нефатальний ІМ
) )-8,7%;
ІМ нефатальний, не пов'язаний із процедурою-4,9%;
Інсульт (фатальний та нефатальний)-2,3 %;
Госпіталізація щодо застійної серцевої недостатності-2,4%;
Шунтування коронарної артерії чи інші процедури реваскуляризації – 13,4 %;
Документована стенокардія-109%.
Фармакокінетика:
Всмоктування
Аторвастатин швидко всмоктується після прийому внутрішньо: час досягнення його максимальної концентрації (ТСmax) у плазмі становить 1-2 години. У жінок максимальна концентрація (Сmax) аторвастатину на 20% вища, а площа під кривою «концентрація-час» (AUC) – на 10% нижча, ніж у чоловіків. Ступінь всмоктування та концентрація у плазмі крові підвищуються пропорційно дозі. Біодоступність аторвастатину у формі таблеток становить 95-99% порівняно з аторвастатином у вигляді розчину. Абсолютна біодоступність – близько 14%, а системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази – близько 30%. Низька системна біодоступність обумовлена пресистемним метаболізмом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та/або «первинним проходженням» через печінку. Прийом їжі дещо знижує швидкість і ступінь абсорбції препарату (на 25% і 9%, відповідно, про що свідчать результати визначення Сmax та AUC), проте зниження концентрації ХС-ЛПНЩ у плазмі крові подібне до такого при прийомі аторвастатину натще. Незважаючи на те, що після прийому аторвастатину у вечірній час його концентрація в плазмі крові нижче (Сmax та AUC – приблизно на 30 %), ніж після прийому в ранковий час, зниження концентрації ХС-ЛПНЩ у плазмі крові не залежить від часу доби, яке приймають препарат.
Середній обсяг розподілу
аторвастатину становить близько 381 л. Зв'язок із білками плазми крові – не менше 98 %. Ставлення вмісту в еритроцитах/плазмі становить близько 0,25, тобто. аторвастатин погано проникає у еритроцити.
Метаболізм
Аторвастатин значною мірою метаболізується з утворенням орто- та пара-гідроксильованих похідних та різних продуктів бета-окислення. В умовах in vitro орто- та парагідроксильовані метаболіти мають інгібуючу дію на ГМГ-КоА-редуктазу, порівнянну з такою у аторвастатину. Приблизно 70% зниження активності ГМГ-КоА-редуктази відбувається за рахунок дії активних циркулюючих метаболітів. Результати досліджень in vitro дають підстави припустити, що ізофермент печінки CYP3A4 відіграє важливу роль у метаболізмі аторвастатину. На користь цього факту свідчить підвищення концентрації аторвастатину в плазмі при одночасному прийомі еритроміцину, який є інгібітором цього ізоферменту. Дослідження in vitro також показали, що аторвастатин є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A4.
Виведення
Аторвастатин та його метаболіти виводяться головним чином з жовчю після печінкового та/або позапечінкового метаболізму (аторвастатин не піддається вираженій кишково-печінковій рециркуляції). Період напіввиведення (Т1/2) становить близько 14 годин, при цьому інгібуючий ефект препарату щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю циркулюючих метаболітів і зберігається близько 20-30 годин завдяки їх наявності. Після вживання в сечі виявляється менше 2% від прийнятої дози препарату.
Аторвастатин є субстратом транспортерів ферментів печінки, транспортерів OATP1B1 та OATP1B3. Метаболітами аторвастатину є субстрати OATP1B1. Аторвастатин також ідентифікується як субстрат еффлюксних транспортерів множинної лікарської стійкості 1 (МЛУ1) та білка резистентності раку молочної залози (BCRP), які можуть обмежувати кишкову абсорбцію та біліарний кліренс аторвастатину.
Особливі групи пацієнтів
Пацієнти похилого віку
Концентрація аторвастатину в плазмі у пацієнтів віком понад 65 років вища (Сmax – приблизно на 40 %, AUC – приблизно на 30 %), ніж у дорослих пацієнтів молодого віку. Відмінностей у ефективності та безпеці препарату, а також у досягненні цілей гіполіпідемічної терапії у пацієнтів похилого віку порівняно із загальною популяцією не виявлено.
Діти
У 8-тижневому відкритому дослідженні діти з оцінкою за шкалою Таннера 1 (N = 15) та > 2 (N = 24) (у віці 6-17 років) з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією та вихідною концентрацією ХС-ЛПНГ > 4 ммоль/л отримували терапію аторвастатином у вигляді жувальних таблеток 5 мг або 10 мг або таблеток, покритих плівковою оболонкою, у дозі 10 мг або 20 мг 1 раз на добу відповідно. Єдиною значною коваріатою у фармакокінетичній моделі популяції, що отримує аторвастатин, була маса тіла. Уявний кліренс аторвастатину у дітей не відрізнявся від такого у дорослих пацієнтів при аллометричному вимірі по масі тіла. У діапазоні дії аторвастатину та о-гідроксіаторвастатину відмічалося послідовне зниження ХС-ЛПНЩ та ХС.
Порушення функції нирок
Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або на показники ліпідного обміну, тому зміна дози у пацієнтів з порушенням функції нирок не потрібна (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Дослідження застосування аторвастатину у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності не проводилося. Аторвастатин не виводиться під час гемодіалізу внаслідок інтенсивного зв'язування з білками плазми.
Порушення функції печінки
Концентрація препарату значно підвищується (Сmax приблизно в 16 разів, AUC приблизно в 11 разів) у пацієнтів з алкогольним цирозом печінки (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) (див. розділ «Протипоказання»).
Печінкове захоплення всіх інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, включаючи аторвастатин, відбувається за участю транспортера ОАТР1В1. У пацієнтів із генетичним поліморфізмом SLCО1B1 є ризик підвищення експозиції аторвастатину, що може призвести до підвищення ризику розвитку рабдоміолізу. Поліморфізм гена, що кодує ОАТР1В1 (SLCО1B1 c.521CC), пов'язаний з підвищенням експозиції (AUC) аторвастатину в 2,4 рази порівняно з пацієнтами без такої генотипної зміни (с.521TT). У таких пацієнтів також може спостерігатись порушення захоплення аторвастатину печінкою, пов'язане з генетичними порушеннями. Можливі наслідки щодо ефективності невідомі.
Вагітність та годування груддюПрепарат Аторіс протипоказаний при вагітності.
Жінки репродуктивного віку під час лікування мають користуватися адекватними методами контрацепції. Застосування препарату Аторіс протипоказане у жінок дітородного віку, які не використовують адекватні методи контрацепції.
Відзначалися поодинокі випадки вроджених аномалій після впливу інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів) на плід внутрішньоутробно. У дослідженнях на тваринах було показано токсичний вплив на репродуктивну функцію. Препарат Аторіс протипоказаний у період годування груддю. Невідомо, чи виводиться аторвастатин із грудним молоком. При необхідності призначення препарату в період лактації грудне вигодовування необхідно припинити, щоб уникнути ризику небажаних явищ у немовлят.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаПрепарат Аторіс зазвичай добре переноситься, побічні реакції, як правило, легкі і минущі.
Класифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто -> 1/10; часто від > 1/100 до < 1/10; нечасто від > 1/1000 до < 1/100; рідко від 1/10000 до < 1/1000; дуже рідко-<1/10000; частота невідома не може бути оцінена на основі наявних даних.
Інфекційні та паразитарні захворювання: часто: назофарингіт.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко: тромбоцитопенія.
Порушення імунної системи: часто: алергічні реакції; дуже рідко: анафілаксія.
Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто: гіперглікемія; нечасто: гіпоглікемія, збільшення маси тіла, анорексія; частота невідома: цукровий діабет (частота розвитку залежить від наявності чи відсутності факторів ризику [концентрація глюкози крові натще > 5,6 ммоль/л, індекс маси тіла [ІМТ] > 30 кг/м2 площі поверхні тіла, підвищена концентрація ТГ у плазмі крові, артеріальна гіпертензія в анамнезі]).
Порушення психіки: нечасто: «кошмарні» сновидіння, безсоння; Частота невідома: депресія.
Порушення нервової системи: часто: головний біль; нечасто: запаморочення, парестезія, гіпостезія, порушення смакового сприйняття, амнезія; рідко: периферична нейропатія; частота невідома: втрата чи зниження пам'яті.
Порушення органу зору: нечасто: виникнення «завіси» перед очима; рідко: порушення зору.
Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто: шум у вухах; дуже рідко: втрата слуху.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто: біль у горлі, носова кровотеча; частота невідома: поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень (зазвичай при тривалому застосуванні).
Порушення з боку системи травлення: часто: запор, метеоризм, диспепсія, нудота, діарея; нечасто: блювання, біль у животі, відрижка, панкреатит, дискомфорт у животі.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто: гепатит; рідко: холестаз.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто: кропив'янка, свербіж шкіри, висипання на шкірі, алопеція; рідко: ангіоневротичний набряк, бульозний висип, поліморфна ексудативна еритема (у тому числі синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто: міалгія, артралгія, біль у кінцівках, судоми м'язів, припухлість суглобів, біль у спині, скелетно-м'язові болі; нечасто: біль у шиї, м'язова слабкість; рідко: міопатія, міозит, рабдоміоліз, тендопатія (у деяких випадках із розривом сухожилля), розрив м'яза; дуже рідко: вовчаковоподібний синдром; частота невідома: імуноопосередкована некротизуюча міопатія.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко: вторинна ниркова недостатність.
Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто: імпотенція; дуже рідко: гінекомастія.
Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто: нездужання, астенічний синдром, біль у грудях, периферичні набряки, підвищена стомлюваність, лихоманка.
Лабораторні та інструментальні дані: часто: відхилення від норми результатів «печінкових» тестів (ACT та АЛТ) у плазмі крові, підвищення активності сироваткової креатинфосфокінази (КФК); нечасто: лейкоцитурія; частота невідома: підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну (HbAl).
Діти
У дітей віком від 10 до 17 років, які отримували лікування аторвастатином, відзначався профіль небажаних явищ, аналогічний такому у пацієнтів, які отримували плацебо, при цьому найпоширенішими в обох групах небажаними явищами, незалежно від оцінки причинно-наслідкового зв'язку, були інфекції. У 3-річному дослідженні не спостерігалося клінічно значущого впливу на зростання та статеве дозрівання згідно з оцінкою загального дозрівання та розвитку, оцінкою стадій за шкалою Таннера та вимірюванням росту та маси тіла. Профіль безпеки та переносимості у дітей був аналогічний відомому профілю безпеки аторвастатину у дорослих.
База клінічних даних з безпеки включає дані щодо безпеки для 520 дітей, які отримували аторвастатин, серед яких 7 пацієнтів були віком < 6 років, 121 пацієнт був віком від 6 до 9 років, і 392 пацієнти були віком від 10 до 17 років. З наявних даних частота розвитку, вид і рівень тяжкості небажаних реакцій в дітей віком аналогічні таким в дорослих.
особливі вказівкиВплив на печінку
Як і при застосуванні інших гіполіпідемічних засобів цього класу, при застосуванні аторвастатину відзначали помірне підвищення (більш ніж у 3 рази порівняно з верхньою межею норми) активності «печінкових» трансаміназ ACT та АЛТ у плазмі крові. Стійке підвищення сироваткової активності «печінкових» трансаміназ (понад 3 рази порівняно з верхньою межею норми) спостерігалося у 0,7 % пацієнтів, які отримували аторвастатин. Частота подібних змін при застосуванні аторвастатину у дозах 10 мг, 20 мг, 40 мг та 80 мг становила 0,2 %, 0,2 %, 0,6 % та 2,3 % відповідно. Підвищення активності «печінкових» трансаміназ у плазмі зазвичай не супроводжувалося жовтяницею або іншими клінічними проявами. При зниженні дози аторвастатину, тимчасової або повної відміни препарату активність «печінкових» трансаміназ у плазмі поверталася до вихідного рівня. Більшість пацієнтів продовжували приймати аторвастатин у зниженій дозі без будь-яких клінічних наслідків.
До початку терапії, через 6 тижнів та 12 тижнів після початку застосування препарату Аторіс або після збільшення його дози необхідно контролювати показники функції печінки. Функцію печінки слід контролювати також з появою клінічних ознак ураження печінки. У разі підвищення активності «печінкових» трансаміназ у плазмі крові слід контролювати активність АЛТ та ACT у плазмі крові доти, доки вона не нормалізується. Якщо підвищення активності ACT або АЛТ у плазмі крові більш ніж у 3 рази в порівнянні з верхньою межею норми зберігається, рекомендується зниження дози або відміна препарату Аторіс (див. розділ «Побічна дія»).
Препарат Аторіс слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які вживають значну кількість алкоголю та/або мають в анамнезі захворювання печінки. Активне захворювання печінки або постійно підвищена активність «печінкових» трансаміназ плазми неясного генезу є протипоказанням до застосування препарату Аторіс® (див. розділ «Протипоказання»).
Дія на скелетні м'язи
У пацієнтів, які отримували аторвастатин, спостерігалася міалгія (див. розділ «Побічна дія»). Діагноз міопатії слід передбачати у пацієнтів з дифузною міалгією, хворобливістю або слабкістю м'язів та/або вираженим підвищенням сироваткової активності КФК (понад 10 разів у порівнянні з верхньою межею норми). Терапію препаратом Аторіс слід припинити у разі вираженого підвищення сироваткової активності КФК, за наявності підтвердженої міопатії або підозри на її розвиток. Ризик розвитку міопатії збільшується при одночасному застосуванні лікарських засобів, що збільшують концентрацію аторвастатину в плазмі крові (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»), таких як потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4 або білків-переносників , телітроміцин, кларитроміцин, делавірдін, стирипентол, кетоконазол, вориконазол, ітраконазол, позаконазол та інгібіторів протеази ВІЛ, включаючи ритонавір, лопінавір, атазанавір, індинавір, дарунавір, типранавір/ритонавір та ін); (боцепревіра, тілапревіру, елбасвіру/гразопревіру), еритроміцину, нікотинової кислоти в ліпідзнижувальних дозах (понад 1 г/добу), езетимибу, азольних протигрибкових засобів, колхіцину. Багато з цих препаратів пригнічують метаболізм, опосередкований ізоферментом CYP3A4, та/або транспорт лікарських речовин. Відомо, що ізофермент CYP3A4 – основний ізофермент печінки, що бере участь у біотрансформації аторвастатину. Застосовуючи препарат Аторіс у поєднанні з фібратами, еритроміцином, імунодепресантами, азольними протигрибковими засобами або нікотиновою кислотою в ліпідзнижувальних дозах (більше 1 г/добу), лікар повинен ретельно зважити очікувану користь лікування та можливий ризик. Слід регулярно спостерігати пацієнтів з метою виявлення болю або слабкості у м'язах, особливо протягом перших місяців терапії та у період збільшення дози будь-якого із зазначених засобів. У разі необхідності комбінованої терапії слід розглянути можливість застосування нижчих початкових та підтримуючих доз перерахованих вище засобів (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Не рекомендується одночасне застосування аторвастатину та фузидової кислоти, тому під час лікування фузидовою кислотою рекомендовано тимчасове скасування аторвастатину. У таких ситуаціях можна рекомендувати періодичний контроль сироваткової активності КФК,
До початку лікування
Аторвастатин слід з обережністю призначати пацієнтам з факторами, що схильні до розвитку рабдоміолізу. До початку терапії аторвастатином слід проводити контроль активності КФК у плазмі крові в наступних випадках: порушення функції нирок, гіпотиреоз, спадкові м'язові порушення у пацієнта в анамнезі або сімейному анамнезі, вже перенесений токсичний вплив інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів) м'язову тканину, захворювання печінки в анамнезі та/або пацієнти, які вживають алкоголь у значній кількості, у пацієнтів віком від 70 років слід оцінити необхідність контролю КФК у плазмі крові, враховуючи те, що у цих пацієнтів вже є фактори, що схильні до розвитку рабдоміолізу, ситуації, в яких очікується підвищення концентрації аторвастатину в плазмі,
У таких ситуаціях слід оцінити співвідношення ризик/користування та здійснювати медичне спостереження за станом пацієнта.
У разі значного підвищення сироваткової активності КФК (більш ніж у 5 разів вище за верхню межу норми) не слід починати терапію аторвастатином.
При застосуванні препарату Аторіс, як та інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, описані рідкісні випадки рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю, зумовленою міоглобінурією. Чинником ризику розвитку рабдоміолізу може бути попереднє порушення функції нирок. Таким пацієнтам слід забезпечити ретельніший контроль за станом скелетно-м'язової системи. При появі симптомів міопатії або наявності факторів ризику ниркової недостатності на тлі рабдоміолізу (наприклад, тяжка гостра інфекція, артеріальна гіпотензія, широке хірургічне втручання, травми, метаболічні, ендокринні та водно-електролітні порушення, неконтрольовані судоми). повністю скасувати.
Відзначено дуже рідкісні випадки розвитку імуноопосередкованої некротизуючої міопатії під час терапії або припинення застосування статинів. Імуноопосередкована некротизуюча міопатія клінічно характеризується стійкою слабкістю проксимальних м'язів та підвищенням активності КФК у сироватці крові, які зберігаються, незважаючи на припинення лікування статинами.
Увага! Пацієнтів необхідно попередити про те, що їм слід негайно звернутися до лікаря при появі незрозумілого болю або м'язової слабкості, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням або лихоманкою.
Профілактика інсульту за допомогою активного зниження концентрації ХС у плазмі крові
У ретроспективному аналізі підтипів інсульту у пацієнтів без ІХС, які нещодавно перенесли інсульт або ТІА, на початковому етапі отримували аторвастатин у дозі 80 мг, була відзначена більш висока частота випадків розвитку геморагічного інсульту порівняно з пацієнтами, які отримують плацебо. Підвищений ризик особливо помітний у пацієнтів з геморагічним інсультом або лакунарним інфарктом в анамнезі на початку дослідження. У даної групи пацієнтів співвідношення користь/ризик при прийомі аторвастатину в дозі 80 мг/добу недостатньо визначено, у зв'язку з цим перед початком терапії слід ретельно оцінити можливий ризик розвитку геморагічного інсульту у таких пацієнтів.
Після спеціального аналізу клінічного дослідження за участю 4731 пацієнта без ІХС, які перенесли інсульт або ТІА протягом попередніх 6 місяців, яким було призначено аторвастатин 80 мг на добу, виявили вищу частоту геморагічних інсультів у групі аторвастатину 80 мг порівняно з групою плацебо (55 – у групі аторвастатину проти 33 – у групі плацебо). Пацієнти з геморагічним інсультом на момент включення до дослідження мали більш високий ризик для повторного геморагічного інсульту (7 – у групі аторвастатину проти 2-х – у групі плацебо). Однак у пацієнтів, які отримували аторвастатин 80 мг на добу, було менше інсультів будь-якого типу (265 проти 311) та менше серцево-судинних подій (123 проти 204).
Цукровий діабет
Деякі дані підтверджують, що інгібітори ГМГ-КоА-редуктази (статини) як клас можуть призводити до підвищення концентрації глюкози крові, а в окремих пацієнтів з високим ризиком розвитку цукрового діабету може розвинутись стан гіперглікемії, що потребує корекції, як при цукровому діабеті. Тим не менш, цей ризик не перевищує користь від терапії інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами) з точки зору судинних ризиків, тому це не може бути причиною скасування терапії. Пацієнти, що належать до групи ризику (концентрація глюкози крові натще від 5,6 до 6,9 ммоль/л, ІМТ > 30 кг/м2 площі поверхні тіла, підвищена концентрація ТГ у плазмі крові, артеріальна гіпертензія), повинні перебувати під медичним контролем, включаючи контроль біохімічних параметрів крові відповідно до Національних рекомендацій.
Інтерстиціальне захворювання легень
На тлі терапії деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами), особливо на тлі тривалої терапії, спостерігалися поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень. Можуть спостерігатися задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального стану здоров'я (стомлюваність, зниження маси тіла та лихоманка). Якщо пацієнт підозрює інтерстиціальне захворювання легень, слід відмінити терапію аторвастатином.
Ендокринна функція
При застосуванні інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів), у тому числі і аторвастатину, спостерігалися випадки підвищення концентрації HbA1 та концентрації глюкози крові натще. Тим не менш, ризик гіперглікемії нижчий, ніж ступінь зниження ризику судинних ускладнень на фоні прийому інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів).
Застосування у дітей
У 3-річному дослідженні не спостерігалося клінічно значущого впливу на зростання та статеве дозрівання згідно з оцінкою загального дозрівання та розвитку, оцінкою стадій за шкалою Таннера та вимірюванням росту та маси тіла.
Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин
Препарат Аторіс містить лактозу, тому протипоказаний при таких станах: непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції.
Вплив на керування транспортними засобами та механізмами
Даних про вплив препарату Аторіс на здатність керувати транспортними засобами та займатися потенційно небезпечними видами діяльності, які потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, немає. Однак, враховуючи можливість розвитку запаморочення, слід бути обережним при виконанні перерахованих видів діяльності.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25°С, в оригінальній упаковці. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВсередину. Приймати у будь-який час доби незалежно від часу їди.
Перед початком лікування препаратом Аторіс слід спробувати домогтися контролю гіперхолестеринемії за допомогою дієти, фізичних вправ та зниження маси тіла у пацієнтів з ожирінням, а також терапією основного захворювання.
При призначенні препарату пацієнту необхідно рекомендувати стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен дотримуватись протягом усього періоду терапії.
Доза препарату Аторіс варіюється від 10 мг до 80 мг 1 раз на добу і підбирається з урахуванням концентрації ХС-ЛПНГ у плазмі крові, мети терапії та індивідуальної відповіді на терапію.
Максимальна добова доза препарату Аторіс становить 80 мг.
На початку лікування та/або під час підвищення дози препарату Аторіс® необхідно кожні 2-4 тижні контролювати концентрацію ліпідів плазми крові та відповідним чином коригувати дозу препарату.
Первинна гіперхолестеринемія та комбінована (змішана) гіперліпідемія
Для більшості пацієнтів рекомендована доза препарату Аторіс становить 10 мг 1 раз на добу, терапевтична дія проявляється протягом 2 тижнів і зазвичай досягає максимуму через 4 тижні. При тривалому лікуванні ефект зберігається.
Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія
Найчастіше призначають по 80 мг 1 разів у добу (зниження концентрації ХС-ЛПНП у плазмі на 18-45 %).
Гетерозиготна сімейна гіперхолестеринемія
Початкова доза становить 10 мг на добу. Дозу слід підбирати індивідуально та оцінювати актуальність дози кожні 4 тижні з можливим підвищенням до 40 мг на добу. Потім або доза може бути збільшена до максимальної - 80 мг на добу, або можна поєднувати секвестранти жовчних кислот з прийомом аторвастатину в дозі 40 мг на добу.
Профілактика серцево-судинних захворювань
У дослідженнях первинної профілактики доза аторвастатину становила 10 мг на добу. Може знадобитися підвищення дози для досягнення значень ХС-ЛПНГ, що відповідають сучасним рекомендаціям.
Застосування у дітей з 10 до 18 років при гетерозиготній сімейній гіперхолестеринемії.
Рекомендована початкова доза – 10 мг 1 раз на добу. Доза може бути збільшена до 80 мг на добу залежно від клінічного ефекту та переносимості.
Дозу препарату Аторіс необхідно підбирати в залежності від мети гіполіпідемічної терапії. Корекція дози повинна проводитись з інтервалами 1 раз на 4 тижні або більше.
Порушення функції печінки
При порушенні функції печінки дозу препарату Аторіс необхідно знижувати при регулярному контролі сироваткової активності «печінкових» трансаміназ: аспартатамінотрансферази (ACT) та аланінамінотрансферази (АЛТ).
Порушення функції нирок
Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину або ступінь зниження концентрації ХС-ЛПНГ у плазмі, тому корекція дози препарату не потрібна.
Пацієнти похилого віку
Відмінностей у терапевтичній ефективності та безпеці препарату Аторіс у пацієнтів похилого віку порівняно із загальною популяцією не виявлено, корекції дози не потрібні (див. розділ «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»).
Одночасне застосування з іншими лікарськими засобами
При необхідності одночасного застосування з циклоспорином, тіломпревіром або комбінацією типранавір/ритонавір доза препарату Аторіс® не повинна перевищувати 10 мг/добу (див. розділ «Особливі вказівки»).
Слід бути обережними і застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з інгібіторами протеази ВІЛ, інгібіторами протеази вірусу гепатиту С (боцепревір, елбасвір/гразопревір, симепревір), кларитроміцином і ітраконіцином. У пацієнтів, які одночасно застосовують противірусні препарати для лікування ВГС (елбасвір/гразопревір) з аторвастатином, доза аторвастатину не повинна перевищувати 20 мг на добу.
Застосування дітьми
Протипоказаний особам до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки препарату в цій віковій групі), за винятком гетерозиготної сімейної гіперхолестеринемії (застосування протипоказане у дітей віком до 10 років).
У дітей віком від 10 до 17 років, які отримували лікування аторвастатином, відзначався профіль небажаних явищ, аналогічний такому у пацієнтів, які отримували плацебо, при цьому найпоширенішими в обох групах небажаними явищами, незалежно від оцінки причинно-наслідкового зв'язку, були інфекції. У 3-річному дослідженні не спостерігалося клінічно значущого впливу на зростання та статеве дозрівання згідно з оцінкою загального дозрівання та розвитку, оцінкою стадій за шкалою Таннера та вимірюванням росту та маси тіла. Профіль безпеки та переносимості у дітей був аналогічний відомому профілю безпеки аторвастатину у дорослих.
База клінічних даних з безпеки включає дані щодо безпеки для 520 дітей, які отримували аторвастатин, серед яких 7 пацієнтів були віком < 6 років, 121 пацієнт був віком від 6 до 9 років, і 392 пацієнти були віком від 10 до 17 років. З наявних даних частота розвитку, вид і рівень тяжкості небажаних реакцій в дітей віком аналогічні таким в дорослих.
У 8-тижневому відкритому дослідженні діти з оцінкою за шкалою Таннера 1 (N = 15) та > 2 (N = 24) (у віці 6-17 років) з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією та вихідною концентрацією ХС-ЛПНГ > 4 ммоль/л отримували терапію аторвастатином у вигляді жувальних таблеток 5 мг або 10 мг або таблеток, покритих плівковою оболонкою, у дозі 10 мг або 20 мг 1 раз на добу відповідно. Єдиною значною коваріатою у фармакокінетичній моделі популяції, що отримує аторвастатин, була маса тіла. Уявний кліренс аторвастатину у дітей не відрізнявся від такого у дорослих пацієнтів при аллометричному вимірі по масі тіла. У діапазоні дії аторвастатину та о-гідроксіаторвастатину відзначалося послідовне зниження ХС-ЛПНЩ та ХС. Застосування при хронічних захворюваннях
Порушення функції нирок
Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або на показники ліпідного обміну, тому зміна дози у пацієнтів з порушенням функції нирок не потрібна. Дослідження застосування аторвастатину у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності не проводилося. Аторвастатин не виводиться під час гемодіалізу внаслідок інтенсивного зв'язування з білками плазми.
Порушення функції печінки
Концентрація препарату значно підвищується (Сmax приблизно в 16 разів, AUC приблизно в 11 разів) у пацієнтів з алкогольним цирозом печінки (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю). Печінкове захоплення всіх інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, включаючи аторвастатин, відбувається за участю транспортера ОАТР1В1. У пацієнтів із генетичним поліморфізмом SLCО1B1 є ризик підвищення експозиції аторвастатину, що може призвести до підвищення ризику розвитку рабдоміолізу. Поліморфізм гена, що кодує ОАТР1В1 (SLCО1B1 c.521CC), пов'язаний з підвищенням експозиції (AUC) аторвастатину в 2,4 рази порівняно з пацієнтами без такої генотипної зміни (с.521TT). У таких пацієнтів також може спостерігатись порушення захоплення аторвастатину печінкою, пов'язане з генетичними порушеннями. Можливі наслідки щодо ефективності невідомі.
Пацієнти похилого віку
Концентрація аторвастатину в плазмі у пацієнтів старше 65 років (Сmax – приблизно на 40 %, AUC – приблизно на 30 %), ніж у дорослих пацієнтів молодого віку. Відмінностей у ефективності та безпеці препарату, а також у досягненні цілей гіполіпідемічної терапії у пацієнтів похилого віку порівняно із загальною популяцією не виявлено.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Аторис таб п/об пленочной 10мг 90 шт производится компанией КРКА. Само производство расположено в стране Словения.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Аторис таб п/об пленочной 10мг 90 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Аторис таб п/об пленочной 10мг 90 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Аторвастатин-obl таб п/об пленочной 20мг 30 шт Аторвастатин-obl таб п/об пленочной 20мг 30 шт, Аторвастатин авексима таб п/об пленочной 20мг 30 шт Аторвастатин авексима таб п/об пленочной 20мг 30 шт, Аторвастатин-к таб п/об пленочной 10мг 30 шт Аторвастатин-к таб п/об пленочной 10мг 30 шт, Аторвастатин-к таб п/об пленочной 20мг 30 шт Аторвастатин-к таб п/об пленочной 20мг 30 шт, Аторвастатин-к таб п/об пленочной 40мг 30 шт Аторвастатин-к таб п/об пленочной 40мг 30 шт, Аторвастатин таб п/об 20мг 90 шт акрихин Аторвастатин таб п/об 20мг 90 шт акрихин, Аторвастатин таб п/об пленочной 10мг 30 шт Аторвастатин таб п/об пленочной 10мг 30 шт, Аторвастатин таб п/об пленочной 10мг 30 шт канонфарма Аторвастатин таб п/об пленочной 10мг 30 шт канонфарма, Аторвастатин таб п/об пленочной 10мг 30 шт озон Аторвастатин таб п/об пленочной 10мг 30 шт озон, Аторвастатин таб п/об пленочной 10мг 90 шт Аторвастатин таб п/об пленочной 10мг 90 шт, Аторвастатин таб п/об пленочной 20мг 30 шт Аторвастатин таб п/об пленочной 20мг 30 шт, Аторвастатин таб п/об пленочной 20мг 30 шт вертекс Аторвастатин таб п/об пленочной 20мг 30 шт вертекс, Аторвастатин таб п/об пленочной 20мг 30 шт канонфарма Аторвастатин таб п/об пленочной 20мг 30 шт канонфарма, Аторвастатин таб п/об пленочной 20мг 90 шт Аторвастатин таб п/об пленочной 20мг 90 шт, Аторвастатин таб п/об пленочной 20мг 90 шт вертекс Аторвастатин таб п/об пленочной 20мг 90 шт вертекс, Аторвастатин таб п/об пленочной 40мг 30 шт Аторвастатин таб п/об пленочной 40мг 30 шт, Аторвастатин таб п/об пленочной 40мг 30 шт канонфарма Аторвастатин таб п/об пленочной 40мг 30 шт канонфарма, Аторвастатин таб п/об пленочной 40мг 30 шт озон Аторвастатин таб п/об пленочной 40мг 30 шт озон, Аторвастатин таб п/об пленочной 80мг 30 шт озон Аторвастатин таб п/об пленочной 80мг 30 шт озон, Аторис таб п/об пленочной 10мг 30 шт Аторис таб п/об пленочной 10мг 30 шт, Аторис таб п/об пленочной 20мг 30 шт Аторис таб п/об пленочной 20мг 30 шт.
Пока нет комментариев