Атенолол-Тева таб 50мг 30 шт
Топ продаж
Суперцена
Атенолол-Тева таблетки містять селективний бета1-адреноблокатор, що знижує частоту серцевих скорочень та зменшує потребу міокарда у кисні. Препарат має антигіпертензивну, антиангінальну та антиаритмічну дію. Атенолол блокує переважно бета1-адренорецептори серця, не впливає на тонус периферичних артерій та знижує активність реніну плазми. При застосуванні атенололу зменшується частота виникнення шлуночкових аритмій та розмір інфаркту міокарда. Після прийому внутрішньо у дозах 50 мг та 100 мг середня максимальна концентрація атенололу у плазмі крові становить відповідно 300 та 700 нг/мл. Рекомендована доза для дорослих - 50 мг на добу.
Атенолол-Тева таб 50мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: атенолол – 50 мг.
Допоміжні речовини:
Целюлоза мікрокристалічна (тип 102), карбомер (карбопол 974 Р), натрію лаурилсульфат, кальцію гідрофосфату дигідрат, кроскармелоза натрію (тип А), кремнію діоксид колоїдний (тальк, олія рослинна гідроген).
Опис:
таблетки білого або майже білого кольору, однорідні або з незначною мармуровістю, круглі, з ризиком на одній стороні та гравіюванням – на іншій.
Форма випуску:
Пігулки, 50 мг.
10 таблеток по 50 мг у блістер із ПВХ/ПВДХ/алюмінієвої фольги.
3 блістери (50 мг) разом з інструкцією із застосування в картонну пачку, на яку додатково можуть бути нанесені захисні наклейки.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату, кардіогенний шок, АV блокада II-III ст., виражена брадикардія (ЧСС менше 45 уд./хв), синдром слабкості синусового вузла, синоаурикулярна блокада, гостра або хронічна серцева недостатність (в стадії декомпенсації), кардіомегалія без ознак серцевої недостатності, артеріальна гіпотензія (у разі використання при інфаркті міокарда, систолічний артеріальний тиск менше 100 мм рт. ст.), тяжкі порушення периферичного кровообігу, період лактації, одночасний прийом інгібіторів моноамінооксидази (МАО), феохром адреноблокаторів), вік до 18 років (ефективність та безпека препарату не встановлені).
З обережністю:
Цукровий діабет, метаболічний ацидоз, гіпоглікемія, алергічні реакції в анамнезі, хронічна обструктивна хвороба легень (в т.ч. емфізема легень), АV блокада І ступеня, хронічна серцева недостатність (компенсована), облітеруюча хвороба периферичних судин ("перемежа" Рейно), феохромоцитома (з одночасним прийомом альфа-адреноблокаторів), стенокардія Принцметалу, печінкова недостатність, хронічна ниркова недостатність, міастенія, тиреотоксикоз, депресія (в т.ч. в анамнезі), псоріаз, літній вік, вагітність
Дозування50 мг
Показання до застосування- Артеріальна гіпертензія;
- профілактика нападів стенокардії (крім стенокардії Принцметала);
- Порушення серцевого ритму: синусова тахікардія, профілактика надшлуночкових тахіаритмій, шлуночкова екстрасистолія;
- гострий інфаркт міокарда із стабільними гемодинамічними показниками.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиБлокатори «повільних» кальцієвих каналів (БМКК):
При одночасному застосуванні бета-адреноблокаторів з недигідропіридиновими БМКК, такими як верапаміл і дилтіазем, посилюється негативна дія на скоротливість міокарда та атривентрикулярну провідність, що може призвести до вираженої тензотерапії.
Протипоказано внутрішньовенне введення верапамілу та дилтіазему на фоні застосування атенололу. У разі необхідності внутрішньовенне введення верапамілу або дилтіазему слід здійснювати не раніше ніж через 48 годин після останнього прийому атенололу.
Одночасне застосування атенололу та ніфедипіну може призводити до значного зниження артеріального тиску та виникнення симптомів серцевої недостатності (у пацієнтів з латентною серцевою недостатністю).
Гіпотензивні засоби центральної дії:
Бета-адреноблокатори можуть збільшити ризик розвитку та тяжкість "рикошетної" артеріальної гіпертензії (синдром "скасування") при припиненні прийому клонідину. При одночасному застосуванні атенололу та клонідину бета-адреноблокатор слід відмінити за кілька днів до припинення прийому клонідину. Якщо передбачається заміна клонідину на атенолол, слід призначати бета-адреноблокатор через кілька днів після відміни клонідину.
При одночасному застосуванні атенололу з метилдопою та клонідином можливе виникнення вираженої брадикардії.
Антиаритмічні засоби:
Антиаритмічні препарати ІА класу (наприклад, дизопірамід) та ІІІ класу (наприклад, аміодарон) при одночасному застосуванні з атенололом можуть уповільнювати AV та знижувати скорочувальну здатність серця. Такі ефекти рідше спостерігалися при застосуванні препарату у поєднанні з антиаритмічними препаратами IA (хінідин), класу IВ (токаїнід, мексилетин, лідокаїн) та класу IС (флекаїнід, пропафенон).
Серцеві глікозиди:
При одночасному застосуванні атенололу та серцевих глікозидів підвищується ризик розвитку брадикардії та порушення AV.
Фінголімод:
Фінголімод може посилити негативний хронотропний ефект бета-адреноблокаторів та призвести до вираженої брадикардії. Одночасне застосування фінголімоду та атенололу не рекомендується. У разі необхідності одночасного застосування зазначених препаратів потрібне ретельне спостереження за станом пацієнта. Рекомендується розпочинати комбіновану терапію в умовах стаціонару та здійснювати відповідний моніторинг (показаний тривалий контроль ЧСС, щонайменше до ранку наступного дня після першого одночасного прийому фінголімоду та бета-адреноблокатора).
Препарати, що знижують артеріальний тиск:
При одночасному застосуванні атенололу з гіпотензивними препаратами різних груп або нітратами відбувається посилення антигіпертензивної дії.
При одночасному застосуванні з баклофеном можливе значне зниження артеріального тиску. При необхідності спільного застосування може знадобитися корекція дози атенололу.
Симпатоміметики
Одночасне застосування атенололу з бета-адреноміметиками (такими як ізопреналін або добутамін) може призводити до зниження ефекту обох препаратів.
Гіпоглікемічні лікарські засоби:
При одночасному застосуванні з атенололом може посилюватись гіпоглікемічна дія інсуліну або гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо. Ознаки гіпоглікемії, зокрема тахікардія, можуть маскуватись або пригнічуватися.
Засоби для загальної анестезії:
Засоби інгаляційного наркозу (наприклад, метоксифлуран) можуть збільшувати ризик кардіодепресивної дії. Відзначається зменшення рефлекторної тахікардії, збільшення ризику виникнення брадіаритмій та вираженої артеріальної гіпотензії.
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП):
нестероїдні протизапальні засоби (наприклад, ібупрофен, індометацин) можуть знижувати антигіпертензивний ефект атенололу (за допомогою затримки іонів магнію та блокади синтезу простагландину нирками).
Інгібітори моноамінооксидази (МАО):
Інгібітори МАО (за винятком інгібіторів МАО В) можуть посилювати антигіпертензивну дію бета-адреноблокаторів. Одночасне застосування може призвести до розвитку гіпертонічного кризу. Одночасне застосування атенололу з інгібіторами МАО не рекомендується. Перерва у лікуванні між скасуванням інгібіторів МАО та призначенням атенололу має становити не менше 14 днів.
Алкалоїди ріжків:
Негідровані алкалоїди ріжків підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу.
Інші взаємодії:
Лікарські засоби, що виснажують депо катехоламінів (такі як резерпін або гуанетидин) можуть посилювати дію бета-адреноблокаторів та призводити до виникнення вираженої брадикардії або гіпотензії.
Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні лікарські засоби (нейролептики), етанол, седативні та снодійні засоби можуть посилювати антигіпертензивний ефект атенололу та призвести до надмірного зниження артеріального тиску.
При сумісному застосуванні атенололу з амінофіліном та теофіліном можливе взаємне пригнічення терапевтичних ефектів.
Антигіпертензивна дія атенололу послаблює естрогени та глюкокортикостероїди (внаслідок затримки натрію).
Алергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб, підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії.
ПередозуванняСимптоми:
Виражена брадикардія, АV блокада II-III ступеня, наростання симптомів серцевої недостатності, надмірне зниження артеріального тиску, утруднення дихання, бронхоспазм, запаморочення, непритомність, аритмія, шлуночкова екстрасистолія, ціаноз нігтів пальців або долонь.
Лікування:
Промивання шлунка та призначення адсорбуючих лікарських засобів; при виникненні бронхоспазму показано інгаляційне або внутрішньовенне введення бета2-адреноміметику сальбутамолу.
При порушенні АV провідності брадикардії - внутрішньовенне введення 1-2 мг атропіну, епінефрину (адреналіну) або постановка тимчасового кардіостимулятора; при шлуночковій екстрасистолії – лідокаїн (антиаритмічні препарати 1А класу не застосовуються); при зниженні АТ - пацієнт повинен перебувати у положенні Тренделенбурга. Якщо немає ознак набряку легень – внутрішньовенно плазмозамінні розчини, при неефективності – введення епінефрину, допаміну, добутаміну; при хронічній серцевій недостатності – серцеві глікозиди, діуретики, глюкагон; при судомах – внутрішньовенно діазепам. Можливе проведення гемодіалізу.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Бета1-адреноблокатор селективний
Код АТХ С07АВ03
Фармакодинаміка:
Атенолол - селективний бета1-адреноблокатор, що не має мембраностабілізуючої та внутрішньої симпатоміметичної активності. На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів атенолол у терапевтичних дозах надає менш виражений вплив на бета2-адренорецептори внутрішніх органів (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів і матки), а також на бета2. При застосуванні у високих дозах (понад 100 мг на добу) атенолол втрачає селективність і бета2-адреноблокуючу дію.
У терапевтичних дозах атенолол блокує переважно бета1-адренорецептори серця, зменшує стимульоване катехоламінами утворення циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) з аденозинтрифосфату (АТФ), знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію. Має негативну хроно-, дромо-, батмо- та інотропну дію.
Атенолол знижує автоматизм синусового вузла, уріджує частоту серцевих скорочень (ЧСС) у спокої та при фізичному навантаженні, уповільнює атріовентрикулярну (AV) провідність, зменшує збудливість та скоротливість міокарда. Зменшує потребу міокарда у кисні. Знижує активність реніну плазми. Негативний хронотропний ефект проявляється через 1 годину після прийому внутрішньо, досягає максимуму через 2-4 години, триває 24 години.
На початку лікування бета-адреноблокаторами (у перші 24 години після прийому внутрішньо) загальний периферичний судинний опір (ОПСС) дещо збільшується (внаслідок реципрокного зростання активності альфа-адренорецепторів). Через 1-3 доби застосування препарату ОПСС повертається до вихідного. При тривалій терапії спочатку підвищений ОПСС знижується.
Атенолол має антигіпертензивну, антиангінальну та антиаритмічну дію.
Антигіпертензивний ефект пов'язаний із зменшенням серцевого викиду, зниженням активності ренін-ангіотензинової системи, чутливості барорецепторів та впливом на центральну нервову систему. Антигіпертензивна дія проявляється як у зниженні систолічного, так і діастолічного артеріального тиску (АТ), зменшенні ударного та хвилинного об'ємів крові.
У терапевтичних дозах не впливає на тонус периферичних артерій. Антигіпертензивний ефект продовжується 24 години, при регулярному застосуванні стабілізується до кінця другого тижня лікування.
Антиангінальний ефект атенололу визначається зниженням потреби міокарда в кисні внаслідок зменшення ЧСС (подовження діастоли та покращення перфузії міокарда) та скоротливості, а також зниженням чутливості міокарда до впливу симпатичної стимуляції. З іншого боку, атенолол може підвищувати потребу в кисні за рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку, збільшення розтягування м'язових волокон шлуночком, особливо у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю.
Антиаритмічна дія атенололу обумовлена придушенням синусової тахікардії та усуненням аритмогенних симпатичних впливів на провідну систему серця, зменшенням швидкості поширення збудження через синоатріальний вузол та подовженням рефрактерного періоду. Пригнічує проведення імпульсів в антеградному і меншою мірою в ретроградному напрямках через AV вузол і по додаткових шляхах проведення.
Застосування атенололу в ранні терміни гострого інфаркту міокарда зменшує розмір інфаркту, знижує частоту ускладнень та летальність. При застосуванні атенололу зменшується частота виникнення шлуночкових аритмій. Істотне полегшення болю може сприяти зниженню потреби в опіоїдних анальгетиках. У клінічних дослідженнях встановлено, що атенолол достовірно зменшує смертність протягом перших 7 діб від розвитку інфаркту міокарда.
Фармакокінетика:
Всмоктування:
Абсорбція із шлунково-кишкового тракту – швидка та неповна. Біодоступність становить 40-50%. Після прийому внутрішньо у дозах 50 мг та 100 мг середня максимальна концентрація атенололу у плазмі крові (Cmax) становить відповідно 300 та 700 нг/мл. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (TCmax) – 2-4 години. Після прийому внутрішньо у дозах 50-400 мг концентрація атенололу в плазмі пропорційна дозі.
Розподіл:
Зв'язок з білками плазми низький (не перевищує 6-16%). Погано проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Проникає через плацентарний бар'єр та у грудне молоко.
Метаболізм:
Атенолол практично не метаболізується у печінці. Гідроксильний метаболіт і глюкуронід, що утворюються в невеликій кількості (менше 10% від прийнятої дози), не мають фармакологічної активності.
Виведення:
Період напіввиведення (Т1/2) атенололу з плазми становить 6-9 годин (збільшується у пацієнтів похилого віку). Атенолол виводиться нирками шляхом клубочкової фільтрації (85-100% у незміненому вигляді). Неабсорбований атенолол (50-60% прийнятої дози) виводиться з калом у незміненому вигляді.
Вагітність та годування груддюВагітність:
Атенолол проникає через плацентарний бар'єр і виявляється у пуповинній крові. Досліджень щодо застосування атенололу в першому триместрі не проводилося і тому не можна виключити можливість шкідливої дії на плід. Для лікування артеріальної гіпертензії у третьому триместрі вагітності препарат застосовується під ретельним лікарським контролем. Застосування атенололу під час вагітності може бути причиною порушення росту плода.
Призначати атенолол вагітним або плануючим вагітність жінкам слід лише в тих випадках, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода, особливо в першому та другому триместрі вагітності, оскільки бета-блокатори знижують рівень плацентарної перфузії, що може призвести до внутрішньоутробної загибелі плода або його незрілості та передчасним пологам. Крім того, такі побічні ефекти, як гіпоглікемія та брадикардія, можуть спостерігатися як у плода, так і у новонародженого.
Атенолол виділяється з грудним
молоком, тому при необхідності застосування атенололу в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаНебажані реакції систематизовані щодо кожної із систем органів залежно від частоти народження з використанням класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто (>1/10), часто (>1/100 та <1/10), нечасто (>1/1000 та < 1/100), рідко (>1/10000 та <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома - не може бути оцінена на основі наявних даних.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитарна пурпура, анемія (апластична), тромбоцитопенія.
Порушення з боку ендокринної системи: рідко – гінекомастія, гіперглікемія (у пацієнтів з інсуліннезалежним цукровим діабетом), гіпоглікемія (у пацієнтів, які отримують інсулін), гіпотиреоїдний стан.
Порушення з боку психіки: нечасто – порушення сну (сонливість чи безсоння); рідко - зміни настрою, депресія, галюцинації, підвищена стомлюваність, "кошмарні" сновидіння, занепокоєння, сплутаність свідомості чи короткочасна втрата пам'яті.
Порушення з боку нервової системи: рідко – запаморочення, біль голови, слабкість, зниження здатності до концентрації уваги, зниження швидкості реакцій, парестезія, сонливість, м'язова слабкість, судоми.
Порушення з боку органу зору: рідко – порушення зору, зменшення секреції слізної рідини, сухість та болючість очей.
Порушення з боку серця: часто – брадикардія; рідко – розвиток (погіршення) симптомів хронічної серцевої недостатності (набряклість кісточок, стоп; задишка), порушення AV провідності, аритмія, виражене зниження артеріального тиску, відчуття серцебиття.
Порушення з боку судин: часто – похолодання кінцівок; рідко – ортостатична гіпотензія, переміжна кульгавість (якщо вже є), синдром Рейно, периферичні набряки.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко – диспное, бронхоспазм (може виникнути у пацієнтів із бронхіальною астмою або астматичними порушеннями в анамнезі), апное, закладеність носа.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, блювання, діарея, запор; рідко – сухість у роті, зміна смаку.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – кропив'янка, дерматит, свербіж шкіри, фоточутливість, посилення потовиділення, гіперемія шкіри, загострення перебігу псоріазу, оборотна алопеція; частота невідома - реакції гіперчутливості, включаючи набряк Квінке та кропив'янку.
Вагітність, післяпологові та перинатальні стани: частота невідома – внутрішньоутробна затримка росту плода, гіпоглікемія у плода/новонародженого, брадикардія у плода/новонародженого.
Порушення з боку статевих органів та молочної залози: рідко – зниження потенції, зниження лібідо.
Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – стомлюваність.
Лабораторні та інструментальні дані: дуже рідко – агранулоцитоз, лейкопенія, підвищення активності "печінкових" ферментів, гіпербілірубінемія, збільшення титру антинуклеарних антитіл.
Частота побічних явищ зростає зі збільшенням дози препарату.
особливі вказівкиПрипинення терапії та синдром «відміни»:
У пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС) різке скасування бета-адреноблокаторів може викликати збільшення частоти або тяжкості ангінозних нападів, тому припинення прийому атенололу у пацієнтів з ІХС необхідно проводити поступово.
Не можна різко переривати лікування через небезпеку розвитку тяжких аритмій та інфаркту міокарда. Скасування атенололу проводять поступово, знижуючи дозу протягом 1-2 тижнів і більше (знижують дозу на 25% на 3-4 дні). У разі значного обтяження стенокардії або розвитку гострого коронарного синдрому слід тимчасово відновити прийом атенололу.
Серцева недостатність:
Бета-адреноблокатори знижують скоротливість міокарда та можуть викликати розвиток серцевої недостатності у пацієнтів з наявністю в анамнезі серцевої недостатності, міокардіальної недостатності або кардіоміопатії (наприклад, обумовленої хронічним алкоголізмом). У деяких пацієнтів без серцевої недостатності в анамнезі пригнічення скоротливості міокарда при застосуванні бета-адреноблокаторів може призвести до виникнення.
Атенолол, як і інші бета-адреноблокатори, не повинен застосовуватись при декомпенсованій хронічній серцевій недостатності. У пацієнтів із стабільною хронічною серцевою недостатністю застосування атенололу потребує особливої обережності. При виникненні симптомів серцевої недостатності рекомендується призначення діуретиків, серцевих глікозидів, інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), вазодилататорів. Якщо симптоми серцевої недостатності зберігаються, атенолол слід відмінити.
Атіовентрикулярна блокада І ступеня:
Як і інші бета-адреноблокатори, атенолол може викликати подовження інтервалу PQ на ЕКГ. Слід з обережністю застосовувати атенолол у пацієнтів з атріовентрикулярною блокадою І ступеня.
Вазоспастична стенокардія (стенокардія Принцметалу):
Неселективні бета-адреноблокатори можуть збільшувати частоту та тривалість ангінозних нападів у пацієнтів з вазоспастичною стенокардією (стенокардією Принцметалу) внаслідок опосередкованої альфа-рецепторами вазоконстрикції коронарної арки. Кардіоселективні бета1-адреноблокатори при вазоспастичній стенокардії слід застосовувати з особливою обережністю. У зв'язку з відсутністю досвіду клінічного застосування атенолол протипоказаний при вазоспастичній стенокардії (стенокардії Принцметалу).
Брадикардія:
Бета-адреноблокатори можуть спричиняти брадикардію. При урідженні ЧСС у спокої менше 50-55 уд./хв слід зменшити дозу або припинити прийом атенололу.
Слід навчити пацієнта методикою підрахунку ЧСС та проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 50 уд/хв.
Захворювання периферичної системи
Обережність необхідна при застосуванні атенололу у пацієнтів із захворюваннями периферичних судин легкого або помірного ступеня тяжкості (у тому числі у пацієнтів із синдромом Рейно), оскільки бета-адреноблокатори можуть посилювати симптоми артеріальної недостатності.
Захворювання легень, асоційовані з бронхіальною обструкцією:
У порівнянні з неселективними бета-адреноблокаторами, кардіоселективні бета1-адреноблокатори мають менший вплив на функцію легень.
Пацієнтам із бронхообструктивними захворюваннями можна призначати кардіоселективні адреноблокатори у разі непереносимості та/або неефективності інших гіпотензивних лікарських засобів, але при цьому слід суворо стежити за дозуванням. Передозування небезпечне розвитком бронхоспазму.
При обструктивних захворюваннях дихальних шляхів атенолол призначають лише у разі абсолютних показань. У разі необхідності його призначення в деяких випадках можна рекомендувати застосування бета2-адреноміметиків. У курців ефективність бета-адреноблокаторів нижча, ніж у некурців.
Цукровий діабет:
При цукровому діабеті атенолол може маскувати тахікардію, спричинену гіпоглікемією.
На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, атенолол у терапевтичних дозах практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію та не затримує відновлення вмісту глюкози в крові до нормальної концентрації.
Тиреотоксикоз:
При тиреотоксикозі атенолол може маскувати певні клінічні ознаки тиреотоксикозу (наприклад, тахікардію). Різка відміна у пацієнтів з тиреотоксикозом протипоказана, оскільки здатна посилити симптоматику та спричинити розвиток тиреотоксичного кризу.
Вплив бета-адреноблокаторів на обмін гормонів щитовидної залози може призвести до підвищення вмісту вільного тироксину (Т4) у сироватці крові. За відсутності будь-яких об'єктивних ознак або симптомів тиреотоксикозу для підтвердження діагнозу тиреотоксикозу потрібне додаткове дослідження.
Феохромоцитома:
Пацієнтам із феохромоцитомою до початку застосування будь-якого бета-адреноблокатора (у тому числі атенололу) необхідно призначити альфа-адреноблокатор.
Хірургічне втручання та загальна анестезія:
Особлива увага потрібна у випадках, коли потрібне хірургічне втручання під загальною анестезією у пацієнтів, які приймають атенолол. Необхідно попередити лікаря-анестезіолога про те, що пацієнт приймає бета-адреноблокатор (ризик лікарських взаємодій з розвитком брадіаритмій та артеріальної гіпотензії). Для загальної анестезії слід вибрати препарат із можливо мінімально негативною інотропною дією.
Загалом не рекомендується припиняти прийом бета-адреноблокаторів у періопераційному періоді без явної необхідності, оскільки блокада бета-адренорецепторів знижує ризик виникнення аритмій під час вступного наркозу та інтубації трахеї. У разі необхідності переривання лікування, прийом атенололу слід припинити за 48 годин до хірургічного втручання.
Реакції підвищеної чутливості:
Бета-адреноблокатори можуть підвищити чутливість до алергенів та тяжкість анафілактичних реакцій/реакцій гіперчутливості. Застосування звичайних терапевтичних доз епінефрину (адреналіну) на фоні прийому бета-адреноблокаторів не завжди призводить до досягнення бажаного клінічного ефекту.
Атенолол може викликати реакції гіперчутливості (включаючи кропив'янку та ангіоневротичний набряк). Необхідно бути обережними при призначенні атенололу пацієнтам з тяжкими реакціями гіперчутливості в анамнезі або курсом десенсибілізації.
Контактні лінзи:
При застосуванні атенололу можливе зменшення продукції слізної залози, що має значення у пацієнтів, які мають контактні лінзи.
Порушення функції нирок:
У пацієнтів з порушенням функції нирок слід коригувати дозу атенололу залежно від ступеня зниження швидкості клубочкової фільтрації.
Літній вік:
У пацієнтів похилого віку атенолол слід застосовувати з особливою обережністю. У разі появи у пацієнтів похилого віку наростаючої брадикардії (менше 60 уд/хв), артеріальної гіпотензії (систолічний артеріальний тиск нижче 100 мм рт.ст.), AV блокади, бронхоспазму, шлуночкових аритмій, тяжких порушень функції печінки та нирок необхідно зменшити припинити лікування.
У пацієнтів похилого віку рекомендується регулярно контролювати функції нирок (не рідше ніж 1 раз на 4-5 місяців).
Псоріаз:
Бета-адреноблокатори можуть викликати загострення псоріазу. При вирішенні питання застосування атенололу у пацієнтів з псоріазом слід ретельно співвіднести передбачувану користь від застосування препарату та можливий ризик загострення перебігу псоріазу.
Депресія:
Рекомендується припинити терапію при розвитку депресії, спричиненої прийомом бета-адреноблокаторів.
Комбінована терапія:
У разі необхідності внутрішньовенне введення верапамілу або дилтіазему слід здійснювати не раніше ніж через 48 годин після останнього прийому атенололу.
При одночасному застосуванні атенололу та клонідину прийом атенололу припиняють за кілька днів до відміни клонідину з метою уникнення синдрому «скасування» (розвитку «рикошетної» артеріальної гіпертензії).
Лікарські засоби, що виснажують депо катехоламінів (наприклад, резерпін або гуанетидин), можуть посилювати дію бета-адреноблокаторів, тому пацієнти, які приймають такі комбінації лікарських засобів, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря для виявлення вираженого зниження артеріального тиску або брадикардії.
Лабораторні дослідження:
Атенолол слід відмінити перед дослідженням вмісту катехоламінів, норметанефрину та ванілілміндальної кислоти в крові та сечі, а також титру антинуклеарних антитіл у крові.
Вплив на здатність керувати автомобілем:
У період лікування необхідно утриматися від керування транспортними засобами, занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці!
Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Таблетки приймають перед їжею, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини.
Артеріальна гіпертензія:
Початкова доза атенололу становить 50 мг один раз на добу. Для досягнення стабільного антигіпертензивного ефекту потрібно 1-2 тижні прийому. У разі недостатньої вираженості антигіпертензивної дії слід збільшити дозу до 100 мг на добу (в один прийом). Подальше збільшення дози не рекомендується, оскільки воно не супроводжується посиленням клінічного ефекту.
При недостатній ефективності атенолол можна приймати у комбінації з іншими гіпотензивними засобами (наприклад, з тіазидними діуретиками).
Профілактика нападів стенокардії:
Початкова доза атенололу становить 50 мг один раз на добу. Якщо протягом тижня не досягнутий оптимальний терапевтичний ефект, добову дозу збільшують до 100 мг (100 мг 1 раз на добу або 50 мг 2 рази на добу). Підвищення добової дози понад 100 мг не рекомендується, оскільки терапевтичний ефект не посилюється, а ймовірність розвитку побічних ефектів зростає.
Порушення серцевого ритму:
Рекомендована підтримуюча доза – 50 мг або 100 мг 1 раз на добу.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Атенолол-Тева таб 50мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: атенолол – 50 мг.
Допоміжні речовини:
Целюлоза мікрокристалічна (тип 102), карбомер (карбопол 974 Р), натрію лаурилсульфат, кальцію гідрофосфату дигідрат, кроскармелоза натрію (тип А), кремнію діоксид колоїдний (тальк, олія рослинна гідроген).
Опис:
таблетки білого або майже білого кольору, однорідні або з незначною мармуровістю, круглі, з ризиком на одній стороні та гравіюванням – на іншій.
Форма випуску:
Пігулки, 50 мг.
10 таблеток по 50 мг у блістер із ПВХ/ПВДХ/алюмінієвої фольги.
3 блістери (50 мг) разом з інструкцією із застосування в картонну пачку, на яку додатково можуть бути нанесені захисні наклейки.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату, кардіогенний шок, АV блокада II-III ст., виражена брадикардія (ЧСС менше 45 уд./хв), синдром слабкості синусового вузла, синоаурикулярна блокада, гостра або хронічна серцева недостатність (в стадії декомпенсації), кардіомегалія без ознак серцевої недостатності, артеріальна гіпотензія (у разі використання при інфаркті міокарда, систолічний артеріальний тиск менше 100 мм рт. ст.), тяжкі порушення периферичного кровообігу, період лактації, одночасний прийом інгібіторів моноамінооксидази (МАО), феохром адреноблокаторів), вік до 18 років (ефективність та безпека препарату не встановлені).
З обережністю:
Цукровий діабет, метаболічний ацидоз, гіпоглікемія, алергічні реакції в анамнезі, хронічна обструктивна хвороба легень (в т.ч. емфізема легень), АV блокада І ступеня, хронічна серцева недостатність (компенсована), облітеруюча хвороба периферичних судин ("перемежа" Рейно), феохромоцитома (з одночасним прийомом альфа-адреноблокаторів), стенокардія Принцметалу, печінкова недостатність, хронічна ниркова недостатність, міастенія, тиреотоксикоз, депресія (в т.ч. в анамнезі), псоріаз, літній вік, вагітність
Дозування50 мг
Показання до застосування- Артеріальна гіпертензія;
- профілактика нападів стенокардії (крім стенокардії Принцметала);
- Порушення серцевого ритму: синусова тахікардія, профілактика надшлуночкових тахіаритмій, шлуночкова екстрасистолія;
- гострий інфаркт міокарда із стабільними гемодинамічними показниками.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиБлокатори «повільних» кальцієвих каналів (БМКК):
При одночасному застосуванні бета-адреноблокаторів з недигідропіридиновими БМКК, такими як верапаміл і дилтіазем, посилюється негативна дія на скоротливість міокарда та атривентрикулярну провідність, що може призвести до вираженої тензотерапії.
Протипоказано внутрішньовенне введення верапамілу та дилтіазему на фоні застосування атенололу. У разі необхідності внутрішньовенне введення верапамілу або дилтіазему слід здійснювати не раніше ніж через 48 годин після останнього прийому атенололу.
Одночасне застосування атенололу та ніфедипіну може призводити до значного зниження артеріального тиску та виникнення симптомів серцевої недостатності (у пацієнтів з латентною серцевою недостатністю).
Гіпотензивні засоби центральної дії:
Бета-адреноблокатори можуть збільшити ризик розвитку та тяжкість "рикошетної" артеріальної гіпертензії (синдром "скасування") при припиненні прийому клонідину. При одночасному застосуванні атенололу та клонідину бета-адреноблокатор слід відмінити за кілька днів до припинення прийому клонідину. Якщо передбачається заміна клонідину на атенолол, слід призначати бета-адреноблокатор через кілька днів після відміни клонідину.
При одночасному застосуванні атенололу з метилдопою та клонідином можливе виникнення вираженої брадикардії.
Антиаритмічні засоби:
Антиаритмічні препарати ІА класу (наприклад, дизопірамід) та ІІІ класу (наприклад, аміодарон) при одночасному застосуванні з атенололом можуть уповільнювати AV та знижувати скорочувальну здатність серця. Такі ефекти рідше спостерігалися при застосуванні препарату у поєднанні з антиаритмічними препаратами IA (хінідин), класу IВ (токаїнід, мексилетин, лідокаїн) та класу IС (флекаїнід, пропафенон).
Серцеві глікозиди:
При одночасному застосуванні атенололу та серцевих глікозидів підвищується ризик розвитку брадикардії та порушення AV.
Фінголімод:
Фінголімод може посилити негативний хронотропний ефект бета-адреноблокаторів та призвести до вираженої брадикардії. Одночасне застосування фінголімоду та атенололу не рекомендується. У разі необхідності одночасного застосування зазначених препаратів потрібне ретельне спостереження за станом пацієнта. Рекомендується розпочинати комбіновану терапію в умовах стаціонару та здійснювати відповідний моніторинг (показаний тривалий контроль ЧСС, щонайменше до ранку наступного дня після першого одночасного прийому фінголімоду та бета-адреноблокатора).
Препарати, що знижують артеріальний тиск:
При одночасному застосуванні атенололу з гіпотензивними препаратами різних груп або нітратами відбувається посилення антигіпертензивної дії.
При одночасному застосуванні з баклофеном можливе значне зниження артеріального тиску. При необхідності спільного застосування може знадобитися корекція дози атенололу.
Симпатоміметики
Одночасне застосування атенололу з бета-адреноміметиками (такими як ізопреналін або добутамін) може призводити до зниження ефекту обох препаратів.
Гіпоглікемічні лікарські засоби:
При одночасному застосуванні з атенололом може посилюватись гіпоглікемічна дія інсуліну або гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо. Ознаки гіпоглікемії, зокрема тахікардія, можуть маскуватись або пригнічуватися.
Засоби для загальної анестезії:
Засоби інгаляційного наркозу (наприклад, метоксифлуран) можуть збільшувати ризик кардіодепресивної дії. Відзначається зменшення рефлекторної тахікардії, збільшення ризику виникнення брадіаритмій та вираженої артеріальної гіпотензії.
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП):
нестероїдні протизапальні засоби (наприклад, ібупрофен, індометацин) можуть знижувати антигіпертензивний ефект атенололу (за допомогою затримки іонів магнію та блокади синтезу простагландину нирками).
Інгібітори моноамінооксидази (МАО):
Інгібітори МАО (за винятком інгібіторів МАО В) можуть посилювати антигіпертензивну дію бета-адреноблокаторів. Одночасне застосування може призвести до розвитку гіпертонічного кризу. Одночасне застосування атенололу з інгібіторами МАО не рекомендується. Перерва у лікуванні між скасуванням інгібіторів МАО та призначенням атенололу має становити не менше 14 днів.
Алкалоїди ріжків:
Негідровані алкалоїди ріжків підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу.
Інші взаємодії:
Лікарські засоби, що виснажують депо катехоламінів (такі як резерпін або гуанетидин) можуть посилювати дію бета-адреноблокаторів та призводити до виникнення вираженої брадикардії або гіпотензії.
Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні лікарські засоби (нейролептики), етанол, седативні та снодійні засоби можуть посилювати антигіпертензивний ефект атенололу та призвести до надмірного зниження артеріального тиску.
При сумісному застосуванні атенололу з амінофіліном та теофіліном можливе взаємне пригнічення терапевтичних ефектів.
Антигіпертензивна дія атенололу послаблює естрогени та глюкокортикостероїди (внаслідок затримки натрію).
Алергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб, підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії.
ПередозуванняСимптоми:
Виражена брадикардія, АV блокада II-III ступеня, наростання симптомів серцевої недостатності, надмірне зниження артеріального тиску, утруднення дихання, бронхоспазм, запаморочення, непритомність, аритмія, шлуночкова екстрасистолія, ціаноз нігтів пальців або долонь.
Лікування:
Промивання шлунка та призначення адсорбуючих лікарських засобів; при виникненні бронхоспазму показано інгаляційне або внутрішньовенне введення бета2-адреноміметику сальбутамолу.
При порушенні АV провідності брадикардії - внутрішньовенне введення 1-2 мг атропіну, епінефрину (адреналіну) або постановка тимчасового кардіостимулятора; при шлуночковій екстрасистолії – лідокаїн (антиаритмічні препарати 1А класу не застосовуються); при зниженні АТ - пацієнт повинен перебувати у положенні Тренделенбурга. Якщо немає ознак набряку легень – внутрішньовенно плазмозамінні розчини, при неефективності – введення епінефрину, допаміну, добутаміну; при хронічній серцевій недостатності – серцеві глікозиди, діуретики, глюкагон; при судомах – внутрішньовенно діазепам. Можливе проведення гемодіалізу.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Бета1-адреноблокатор селективний
Код АТХ С07АВ03
Фармакодинаміка:
Атенолол - селективний бета1-адреноблокатор, що не має мембраностабілізуючої та внутрішньої симпатоміметичної активності. На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів атенолол у терапевтичних дозах надає менш виражений вплив на бета2-адренорецептори внутрішніх органів (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів і матки), а також на бета2. При застосуванні у високих дозах (понад 100 мг на добу) атенолол втрачає селективність і бета2-адреноблокуючу дію.
У терапевтичних дозах атенолол блокує переважно бета1-адренорецептори серця, зменшує стимульоване катехоламінами утворення циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) з аденозинтрифосфату (АТФ), знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію. Має негативну хроно-, дромо-, батмо- та інотропну дію.
Атенолол знижує автоматизм синусового вузла, уріджує частоту серцевих скорочень (ЧСС) у спокої та при фізичному навантаженні, уповільнює атріовентрикулярну (AV) провідність, зменшує збудливість та скоротливість міокарда. Зменшує потребу міокарда у кисні. Знижує активність реніну плазми. Негативний хронотропний ефект проявляється через 1 годину після прийому внутрішньо, досягає максимуму через 2-4 години, триває 24 години.
На початку лікування бета-адреноблокаторами (у перші 24 години після прийому внутрішньо) загальний периферичний судинний опір (ОПСС) дещо збільшується (внаслідок реципрокного зростання активності альфа-адренорецепторів). Через 1-3 доби застосування препарату ОПСС повертається до вихідного. При тривалій терапії спочатку підвищений ОПСС знижується.
Атенолол має антигіпертензивну, антиангінальну та антиаритмічну дію.
Антигіпертензивний ефект пов'язаний із зменшенням серцевого викиду, зниженням активності ренін-ангіотензинової системи, чутливості барорецепторів та впливом на центральну нервову систему. Антигіпертензивна дія проявляється як у зниженні систолічного, так і діастолічного артеріального тиску (АТ), зменшенні ударного та хвилинного об'ємів крові.
У терапевтичних дозах не впливає на тонус периферичних артерій. Антигіпертензивний ефект продовжується 24 години, при регулярному застосуванні стабілізується до кінця другого тижня лікування.
Антиангінальний ефект атенололу визначається зниженням потреби міокарда в кисні внаслідок зменшення ЧСС (подовження діастоли та покращення перфузії міокарда) та скоротливості, а також зниженням чутливості міокарда до впливу симпатичної стимуляції. З іншого боку, атенолол може підвищувати потребу в кисні за рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку, збільшення розтягування м'язових волокон шлуночком, особливо у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю.
Антиаритмічна дія атенололу обумовлена придушенням синусової тахікардії та усуненням аритмогенних симпатичних впливів на провідну систему серця, зменшенням швидкості поширення збудження через синоатріальний вузол та подовженням рефрактерного періоду. Пригнічує проведення імпульсів в антеградному і меншою мірою в ретроградному напрямках через AV вузол і по додаткових шляхах проведення.
Застосування атенололу в ранні терміни гострого інфаркту міокарда зменшує розмір інфаркту, знижує частоту ускладнень та летальність. При застосуванні атенололу зменшується частота виникнення шлуночкових аритмій. Істотне полегшення болю може сприяти зниженню потреби в опіоїдних анальгетиках. У клінічних дослідженнях встановлено, що атенолол достовірно зменшує смертність протягом перших 7 діб від розвитку інфаркту міокарда.
Фармакокінетика:
Всмоктування:
Абсорбція із шлунково-кишкового тракту – швидка та неповна. Біодоступність становить 40-50%. Після прийому внутрішньо у дозах 50 мг та 100 мг середня максимальна концентрація атенололу у плазмі крові (Cmax) становить відповідно 300 та 700 нг/мл. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (TCmax) – 2-4 години. Після прийому внутрішньо у дозах 50-400 мг концентрація атенололу в плазмі пропорційна дозі.
Розподіл:
Зв'язок з білками плазми низький (не перевищує 6-16%). Погано проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Проникає через плацентарний бар'єр та у грудне молоко.
Метаболізм:
Атенолол практично не метаболізується у печінці. Гідроксильний метаболіт і глюкуронід, що утворюються в невеликій кількості (менше 10% від прийнятої дози), не мають фармакологічної активності.
Виведення:
Період напіввиведення (Т1/2) атенололу з плазми становить 6-9 годин (збільшується у пацієнтів похилого віку). Атенолол виводиться нирками шляхом клубочкової фільтрації (85-100% у незміненому вигляді). Неабсорбований атенолол (50-60% прийнятої дози) виводиться з калом у незміненому вигляді.
Вагітність та годування груддюВагітність:
Атенолол проникає через плацентарний бар'єр і виявляється у пуповинній крові. Досліджень щодо застосування атенололу в першому триместрі не проводилося і тому не можна виключити можливість шкідливої дії на плід. Для лікування артеріальної гіпертензії у третьому триместрі вагітності препарат застосовується під ретельним лікарським контролем. Застосування атенололу під час вагітності може бути причиною порушення росту плода.
Призначати атенолол вагітним або плануючим вагітність жінкам слід лише в тих випадках, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода, особливо в першому та другому триместрі вагітності, оскільки бета-блокатори знижують рівень плацентарної перфузії, що може призвести до внутрішньоутробної загибелі плода або його незрілості та передчасним пологам. Крім того, такі побічні ефекти, як гіпоглікемія та брадикардія, можуть спостерігатися як у плода, так і у новонародженого.
Атенолол виділяється з грудним
молоком, тому при необхідності застосування атенололу в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаНебажані реакції систематизовані щодо кожної із систем органів залежно від частоти народження з використанням класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто (>1/10), часто (>1/100 та <1/10), нечасто (>1/1000 та < 1/100), рідко (>1/10000 та <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома - не може бути оцінена на основі наявних даних.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитарна пурпура, анемія (апластична), тромбоцитопенія.
Порушення з боку ендокринної системи: рідко – гінекомастія, гіперглікемія (у пацієнтів з інсуліннезалежним цукровим діабетом), гіпоглікемія (у пацієнтів, які отримують інсулін), гіпотиреоїдний стан.
Порушення з боку психіки: нечасто – порушення сну (сонливість чи безсоння); рідко - зміни настрою, депресія, галюцинації, підвищена стомлюваність, "кошмарні" сновидіння, занепокоєння, сплутаність свідомості чи короткочасна втрата пам'яті.
Порушення з боку нервової системи: рідко – запаморочення, біль голови, слабкість, зниження здатності до концентрації уваги, зниження швидкості реакцій, парестезія, сонливість, м'язова слабкість, судоми.
Порушення з боку органу зору: рідко – порушення зору, зменшення секреції слізної рідини, сухість та болючість очей.
Порушення з боку серця: часто – брадикардія; рідко – розвиток (погіршення) симптомів хронічної серцевої недостатності (набряклість кісточок, стоп; задишка), порушення AV провідності, аритмія, виражене зниження артеріального тиску, відчуття серцебиття.
Порушення з боку судин: часто – похолодання кінцівок; рідко – ортостатична гіпотензія, переміжна кульгавість (якщо вже є), синдром Рейно, периферичні набряки.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко – диспное, бронхоспазм (може виникнути у пацієнтів із бронхіальною астмою або астматичними порушеннями в анамнезі), апное, закладеність носа.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, блювання, діарея, запор; рідко – сухість у роті, зміна смаку.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – кропив'янка, дерматит, свербіж шкіри, фоточутливість, посилення потовиділення, гіперемія шкіри, загострення перебігу псоріазу, оборотна алопеція; частота невідома - реакції гіперчутливості, включаючи набряк Квінке та кропив'янку.
Вагітність, післяпологові та перинатальні стани: частота невідома – внутрішньоутробна затримка росту плода, гіпоглікемія у плода/новонародженого, брадикардія у плода/новонародженого.
Порушення з боку статевих органів та молочної залози: рідко – зниження потенції, зниження лібідо.
Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – стомлюваність.
Лабораторні та інструментальні дані: дуже рідко – агранулоцитоз, лейкопенія, підвищення активності "печінкових" ферментів, гіпербілірубінемія, збільшення титру антинуклеарних антитіл.
Частота побічних явищ зростає зі збільшенням дози препарату.
особливі вказівкиПрипинення терапії та синдром «відміни»:
У пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС) різке скасування бета-адреноблокаторів може викликати збільшення частоти або тяжкості ангінозних нападів, тому припинення прийому атенололу у пацієнтів з ІХС необхідно проводити поступово.
Не можна різко переривати лікування через небезпеку розвитку тяжких аритмій та інфаркту міокарда. Скасування атенололу проводять поступово, знижуючи дозу протягом 1-2 тижнів і більше (знижують дозу на 25% на 3-4 дні). У разі значного обтяження стенокардії або розвитку гострого коронарного синдрому слід тимчасово відновити прийом атенололу.
Серцева недостатність:
Бета-адреноблокатори знижують скоротливість міокарда та можуть викликати розвиток серцевої недостатності у пацієнтів з наявністю в анамнезі серцевої недостатності, міокардіальної недостатності або кардіоміопатії (наприклад, обумовленої хронічним алкоголізмом). У деяких пацієнтів без серцевої недостатності в анамнезі пригнічення скоротливості міокарда при застосуванні бета-адреноблокаторів може призвести до виникнення.
Атенолол, як і інші бета-адреноблокатори, не повинен застосовуватись при декомпенсованій хронічній серцевій недостатності. У пацієнтів із стабільною хронічною серцевою недостатністю застосування атенололу потребує особливої обережності. При виникненні симптомів серцевої недостатності рекомендується призначення діуретиків, серцевих глікозидів, інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), вазодилататорів. Якщо симптоми серцевої недостатності зберігаються, атенолол слід відмінити.
Атіовентрикулярна блокада І ступеня:
Як і інші бета-адреноблокатори, атенолол може викликати подовження інтервалу PQ на ЕКГ. Слід з обережністю застосовувати атенолол у пацієнтів з атріовентрикулярною блокадою І ступеня.
Вазоспастична стенокардія (стенокардія Принцметалу):
Неселективні бета-адреноблокатори можуть збільшувати частоту та тривалість ангінозних нападів у пацієнтів з вазоспастичною стенокардією (стенокардією Принцметалу) внаслідок опосередкованої альфа-рецепторами вазоконстрикції коронарної арки. Кардіоселективні бета1-адреноблокатори при вазоспастичній стенокардії слід застосовувати з особливою обережністю. У зв'язку з відсутністю досвіду клінічного застосування атенолол протипоказаний при вазоспастичній стенокардії (стенокардії Принцметалу).
Брадикардія:
Бета-адреноблокатори можуть спричиняти брадикардію. При урідженні ЧСС у спокої менше 50-55 уд./хв слід зменшити дозу або припинити прийом атенололу.
Слід навчити пацієнта методикою підрахунку ЧСС та проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 50 уд/хв.
Захворювання периферичної системи
Обережність необхідна при застосуванні атенололу у пацієнтів із захворюваннями периферичних судин легкого або помірного ступеня тяжкості (у тому числі у пацієнтів із синдромом Рейно), оскільки бета-адреноблокатори можуть посилювати симптоми артеріальної недостатності.
Захворювання легень, асоційовані з бронхіальною обструкцією:
У порівнянні з неселективними бета-адреноблокаторами, кардіоселективні бета1-адреноблокатори мають менший вплив на функцію легень.
Пацієнтам із бронхообструктивними захворюваннями можна призначати кардіоселективні адреноблокатори у разі непереносимості та/або неефективності інших гіпотензивних лікарських засобів, але при цьому слід суворо стежити за дозуванням. Передозування небезпечне розвитком бронхоспазму.
При обструктивних захворюваннях дихальних шляхів атенолол призначають лише у разі абсолютних показань. У разі необхідності його призначення в деяких випадках можна рекомендувати застосування бета2-адреноміметиків. У курців ефективність бета-адреноблокаторів нижча, ніж у некурців.
Цукровий діабет:
При цукровому діабеті атенолол може маскувати тахікардію, спричинену гіпоглікемією.
На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, атенолол у терапевтичних дозах практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію та не затримує відновлення вмісту глюкози в крові до нормальної концентрації.
Тиреотоксикоз:
При тиреотоксикозі атенолол може маскувати певні клінічні ознаки тиреотоксикозу (наприклад, тахікардію). Різка відміна у пацієнтів з тиреотоксикозом протипоказана, оскільки здатна посилити симптоматику та спричинити розвиток тиреотоксичного кризу.
Вплив бета-адреноблокаторів на обмін гормонів щитовидної залози може призвести до підвищення вмісту вільного тироксину (Т4) у сироватці крові. За відсутності будь-яких об'єктивних ознак або симптомів тиреотоксикозу для підтвердження діагнозу тиреотоксикозу потрібне додаткове дослідження.
Феохромоцитома:
Пацієнтам із феохромоцитомою до початку застосування будь-якого бета-адреноблокатора (у тому числі атенололу) необхідно призначити альфа-адреноблокатор.
Хірургічне втручання та загальна анестезія:
Особлива увага потрібна у випадках, коли потрібне хірургічне втручання під загальною анестезією у пацієнтів, які приймають атенолол. Необхідно попередити лікаря-анестезіолога про те, що пацієнт приймає бета-адреноблокатор (ризик лікарських взаємодій з розвитком брадіаритмій та артеріальної гіпотензії). Для загальної анестезії слід вибрати препарат із можливо мінімально негативною інотропною дією.
Загалом не рекомендується припиняти прийом бета-адреноблокаторів у періопераційному періоді без явної необхідності, оскільки блокада бета-адренорецепторів знижує ризик виникнення аритмій під час вступного наркозу та інтубації трахеї. У разі необхідності переривання лікування, прийом атенололу слід припинити за 48 годин до хірургічного втручання.
Реакції підвищеної чутливості:
Бета-адреноблокатори можуть підвищити чутливість до алергенів та тяжкість анафілактичних реакцій/реакцій гіперчутливості. Застосування звичайних терапевтичних доз епінефрину (адреналіну) на фоні прийому бета-адреноблокаторів не завжди призводить до досягнення бажаного клінічного ефекту.
Атенолол може викликати реакції гіперчутливості (включаючи кропив'янку та ангіоневротичний набряк). Необхідно бути обережними при призначенні атенололу пацієнтам з тяжкими реакціями гіперчутливості в анамнезі або курсом десенсибілізації.
Контактні лінзи:
При застосуванні атенололу можливе зменшення продукції слізної залози, що має значення у пацієнтів, які мають контактні лінзи.
Порушення функції нирок:
У пацієнтів з порушенням функції нирок слід коригувати дозу атенололу залежно від ступеня зниження швидкості клубочкової фільтрації.
Літній вік:
У пацієнтів похилого віку атенолол слід застосовувати з особливою обережністю. У разі появи у пацієнтів похилого віку наростаючої брадикардії (менше 60 уд/хв), артеріальної гіпотензії (систолічний артеріальний тиск нижче 100 мм рт.ст.), AV блокади, бронхоспазму, шлуночкових аритмій, тяжких порушень функції печінки та нирок необхідно зменшити припинити лікування.
У пацієнтів похилого віку рекомендується регулярно контролювати функції нирок (не рідше ніж 1 раз на 4-5 місяців).
Псоріаз:
Бета-адреноблокатори можуть викликати загострення псоріазу. При вирішенні питання застосування атенололу у пацієнтів з псоріазом слід ретельно співвіднести передбачувану користь від застосування препарату та можливий ризик загострення перебігу псоріазу.
Депресія:
Рекомендується припинити терапію при розвитку депресії, спричиненої прийомом бета-адреноблокаторів.
Комбінована терапія:
У разі необхідності внутрішньовенне введення верапамілу або дилтіазему слід здійснювати не раніше ніж через 48 годин після останнього прийому атенололу.
При одночасному застосуванні атенололу та клонідину прийом атенололу припиняють за кілька днів до відміни клонідину з метою уникнення синдрому «скасування» (розвитку «рикошетної» артеріальної гіпертензії).
Лікарські засоби, що виснажують депо катехоламінів (наприклад, резерпін або гуанетидин), можуть посилювати дію бета-адреноблокаторів, тому пацієнти, які приймають такі комбінації лікарських засобів, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря для виявлення вираженого зниження артеріального тиску або брадикардії.
Лабораторні дослідження:
Атенолол слід відмінити перед дослідженням вмісту катехоламінів, норметанефрину та ванілілміндальної кислоти в крові та сечі, а також титру антинуклеарних антитіл у крові.
Вплив на здатність керувати автомобілем:
У період лікування необхідно утриматися від керування транспортними засобами, занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці!
Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Таблетки приймають перед їжею, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини.
Артеріальна гіпертензія:
Початкова доза атенололу становить 50 мг один раз на добу. Для досягнення стабільного антигіпертензивного ефекту потрібно 1-2 тижні прийому. У разі недостатньої вираженості антигіпертензивної дії слід збільшити дозу до 100 мг на добу (в один прийом). Подальше збільшення дози не рекомендується, оскільки воно не супроводжується посиленням клінічного ефекту.
При недостатній ефективності атенолол можна приймати у комбінації з іншими гіпотензивними засобами (наприклад, з тіазидними діуретиками).
Профілактика нападів стенокардії:
Початкова доза атенололу становить 50 мг один раз на добу. Якщо протягом тижня не досягнутий оптимальний терапевтичний ефект, добову дозу збільшують до 100 мг (100 мг 1 раз на добу або 50 мг 2 рази на добу). Підвищення добової дози понад 100 мг не рекомендується, оскільки терапевтичний ефект не посилюється, а ймовірність розвитку побічних ефектів зростає.
Порушення серцевого ритму:
Рекомендована підтримуюча доза – 50 мг або 100 мг 1 раз на добу.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Атенолол-Тева таб 50мг 30 шт производится компанией ТЕВА. Само производство расположено в стране Республика Хорватия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Атенолол-Тева таб 50мг 30 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Атенолол-Тева таб 50мг 30 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Атенолол таб 100мг 30 шт Атенолол таб 100мг 30 шт, Атенолол таб 100мг 30 шт Атенолол таб 100мг 30 шт, Атенолол таб 100мг 30 шт renewal Атенолол таб 100мг 30 шт renewal, Атенолол таб 50мг 30 шт Атенолол таб 50мг 30 шт, Атенолол таб. 50 мг 30 шт Атенолол таб. 50 мг 30 шт, Атенолол таб 50мг 30 шт renewal Атенолол таб 50мг 30 шт renewal, Атенолол таб 50 мг 40 шт Атенолол таб 50 мг 40 шт, Атенолол таб п/об пленочной 100мг 30 шт Атенолол таб п/об пленочной 100мг 30 шт, Атенолол таб п/об пленочной 100мг 30 шт озон Атенолол таб п/об пленочной 100мг 30 шт озон, Атенолол таб п/об пленочной 25мг 30 шт озон Атенолол таб п/об пленочной 25мг 30 шт озон, Атенолол таб п/об пленочной 50мг 30 шт озон Атенолол таб п/об пленочной 50мг 30 шт озон.
Пока нет комментариев