Арифон-ретард таб с контрвысв п/об пленочной 15мг 30 шт
Арифон-ретард - це діуретичний препарат, який допомагає зменшити артеріальний тиск та збільшити виділення нирками іонів натрію та хлору. Він має гіпотензивний ефект та зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Індапамід, що є активною речовиною препарату, поступово вивільняється з таблеток у шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 12 годин після прийому, а рівноважна концентрація досягається через 7 днів. Препарат не впливає на показники ліпідного та вуглеводного обміну. Хворим з нирковою недостатністю фармакокінетика препарату не змінюється.
Арифон-ретард таб с контрвысв п/об пленочной 15мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
Індапамід 1,5 мг;
Допоміжні речовини:
Лактози моногідрат 124,5 мг; 3,642 мг, макрогол 6000 0,219 мг, стеарат магнію 0,219 мг, титану діоксид 0,701 мг.
Опис:
Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого кольору.
Форма випуску:
Пігулки з контрольованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою, 1,5 мг.
По 15 таблеток у блістер (ПВХ/Ал). По 2 блістери разом з інструкцією з медичного застосування картонну пачку, з контролем першого розтину (при необхідності).
Протипоказання- Підвищена чутливість до активної речовини, інших похідних сульфонаміду або до будь-якої допоміжної речовини (див. розділ «Склад»).
- Тяжка форма ниркової недостатності (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв).
- Тяжка печінкова недостатність або печінкова енцефалопатія.
- Гіпокаліємія.
У зв'язку з тим, що до складу препарату входить лактоза, Арифон ретард не рекомендується пацієнтам з непереносимістю лактози, галактоземією, глюкозо-галактозною мальабсорбцією.
З ОБЕРЕЖНІСТЮ (Докладно див. «Особливі вказівки») Порушення функції печінки та нирок, порушення водно-електролітного балансу, ослаблені хворі або пацієнти, які отримують поєднану терапію з іншими антиаритмічними препаратами (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»), цукровий діабет підвищений рівень сечової кислоти, пацієнти з подовженим інтервалом QT, гіперпаратиреоз.
Через відсутність достатньої кількості клінічних даних препарат не рекомендується застосовувати у дітей віком до 18 років.
Дозування1,5 мг
Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія у дорослих.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиНЕБАЖАЛЬНЕ ПОЄДНАННЯ ЛІКАРСЬКИХ РЕЧОВИН - Препарати літію:
При одночасному застосуванні індапаміду та препаратів літію, також як і при дотриманні безсольової дієти, може спостерігатися підвищення концентрації літію в плазмі крові внаслідок зниження його екскреції, що супроводжується появою ознак. При необхідності діуретичні препарати можуть бути використані у поєднанні з препаратами літію, при цьому слід ретельно контролювати вміст літію у плазмі та відповідним чином підбирати дозу препарату.
ПОЄДНАННЯ ПРЕПАРАТІВ, ЩО ВИМАГАЄ ОСОБЛИВУ УВАГУ Препарати, здатні викликати аритмію типу “пірует”:
- антиаритмічні препарати ІА класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);
- антиаритмічні препарати ІІІ класу (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);
- деякі нейролептики: фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифторперазин), бензаміди (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол);
- інші: беприділ, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин (в/в), галофантрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, астемізол, вінкамін (в/в).
Збільшення ризику шлуночкових аритмій, особливо аритмії типу “пірует” (фактор ризику – гіпокаліємія).
Слід визначити рівень калію в плазмі крові та, при необхідності, коригувати його до початку комбінованої терапії індапамідом та зазначеними вище препаратами.
Необхідний контроль клінічного стану пацієнта, контроль рівня електролітів плазми, показників ЕКГ.
У пацієнтів із гіпокаліємією необхідно використовувати препарати, що не викликають аритмію типу “пірует”.
- Нестероїдні протизапальні препарати (при системному призначенні), включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, високі дози ацетилсаліцилової кислоти (>3 г/добу):
Можливе зниження антигіпертензивного ефекту індапаміду.
Існує ризик розвитку гострої ниркової недостатності внаслідок зниження клубочкової фільтрації. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та на початку лікування ретельно контролювати функцію нирок.
- Інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ):
Призначення інгібіторів АПФ пацієнтам із спочатку зниженою концентрацією іонів натрію в крові (особливо пацієнтам зі стенозом ниркової артерії) супроводжується ризиком раптової гіпотензії та/або гострої ниркової недостатності.
Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та можливо зниженим внаслідок прийому діуретиків вмістом іонів натрію у плазмі крові необхідно:
- за 3 дні до початку лікування інгібітором АПФ припинити прийом діуретиків. Надалі, за необхідності, прийом некалійзберігаючого діуретика можна відновити;
- або починати терапію інгібітором АПФ з низьких доз, з подальшим поступовим збільшенням дози у разі потреби.
При хронічній серцевій недостатності лікування інгібіторами АПФ слід починати з найнижчих доз із можливим попереднім зниженням доз діуретиків.
У всіх випадках у перші тижні прийому інгібіторів АПФ у пацієнтів необхідно контролювати функцію нирок (вміст креатиніну в плазмі).
- Інші препарати, здатні викликати гіпокаліємію: амфотерицин В (в/в), глюко- та мінералокортикостероїди (при системному застосуванні), тетракозактид, проносні засоби, що стимулюють моторику кишечнику: Збільшення ризику розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект)
.
Необхідний постійний контроль концентрації калію у плазмі крові, за необхідності – її корекція. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які одночасно отримують серцеві глікозиди. Рекомендується використовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику кишечника.
- Баклофен:
Зазначається посилення гіпотензивного ефекту.
Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та на початку лікування ретельно контролювати функцію нирок.
- Серцеві глікозиди:
Гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів.
При одночасному застосуванні індапаміду та серцевих глікозидів слід контролювати концентрацію калію в плазмі крові, показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію.
ПОЄДНАННЯ ПРЕПАРАТІВ, ПОТРІБНА УВАГА - Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, тріамтерен):
Комбінована терапія індапамідом і калійзберігаючими діуретиками доцільною у деяких пацієнтів, проте при цьому не виключається можливість у пацієнтів із цукровим діабетом ).
Необхідно контролювати концентрацію калію в плазмі крові, показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію.
- Метформін:
Функціональна ниркова недостатність, яка може виникати на тлі діуретиків, особливо петльових, при одночасному призначенні метформіну підвищує ризик розвитку молочнокислого ацидозу.
Не слід використовувати метформін, якщо рівень креатиніну перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок.
- Йодовмісні контрастні речовини:
У разі зневоднення організму на фоні прийому діуретичних препаратів збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при використанні високих доз йодовмісних контрастних речовин.
Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини.
- Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики):
Препарати цих класів посилюють антигіпертензивну дію індапаміду та збільшують ризик ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект).
- Солі кальцію:
При одночасному призначенні можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження виведення іонів кальцію нирками.
- Циклоспорин, такролімус:
Можливе збільшення вмісту креатиніну в плазмі без зміни концентрації циркулюючого циклоспорину, навіть при нормальному вмісті рідини та іонів натрію.
- кортикостероїдні препарати, тетракозактид (при системному призначенні):
Зниження гіпотензивної дії (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів).
ПередозуванняСимптоми
Індапамід навіть у дуже високих дозах (до 40 мг, тобто у 27 разів більше терапевтичної дози) не чинить токсичної дії.
Ознаки гострого отруєння препаратом насамперед пов'язані з порушенням водноелектролітного балансу (гіпонатріємія, гіпокаліємія). З клінічних симптомів передозування можуть спостерігатися нудота, блювання, зниження артеріального тиску, судоми, вертиго, сонливість, сплутаність свідомості, поліурія або олігурія з можливим переходом в анурію (внаслідок гіповолемії).
Лікування
Заходи невідкладної допомоги зводяться до виведення препарату з організму: промивання шлунка та призначення активованого вугілля з подальшим відновленням водноелектролітного балансу.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
діуретичний засіб.
Фармакодинаміка:
Механізм дії
Індапамід відноситься до похідних сульфонаміду з індольним кільцем і за фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків, які пригнічують реабсорбцію іонів натрію в кортикальному сегменті петлі нефрону. При цьому збільшується виділення нирками іонів натрію, хлору та меншою мірою іонів калію та магнію, що супроводжується збільшенням діурезу та гіпотензивним ефектом.
Фармакодинамічні ефекти
У клінічних дослідженнях ІІ та ІІІ фаз при використанні індапаміду в режимі монотерапії в дозах, що не виявляють вираженого діуретичного ефекту, було продемонстровано 24-годинний гіпотензивний ефект.
Антигіпертензивна активність індапаміду пов'язана з покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням артеріолярного та загального периферичного судинного опору.
Індапамід зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.
Тіазидні та тіазидоподібні діуретики при певній дозі досягають плато терапевтичного ефекту, тоді як частота побічних ефектів продовжує збільшуватись при подальшому підвищенні дози препарату. Тому не слід збільшувати дозу препарату, якщо при прийомі рекомендованої дози не досягнуто терапевтичного ефекту.
У коротких, середньої тривалості та довгострокових дослідженнях за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією було показано, що індапамід: -
не впливає на показники ліпідного обміну, у тому числі на рівень тригліцеридів, холестерину, ліпопротеїнів низької густини та ліпопротеїнів високої густини;
- не впливає на показники обміну вуглеводів, у тому числі у пацієнтів із цукровим діабетом.
Фармакокінетика:
У таблетках Арифон® ретард активна речовина знаходиться у спеціальному матриксеносії, що забезпечує поступове контрольоване вивільнення індапаміду у шлунково-кишковому тракті.
Всмоктування
Індапамід, що вивільнився, швидко і повністю всмоктується в шлунково-кишковому тракті.
Їда трохи збільшує час всмоктування препарату, не впливаючи при цьому на повноту абсорбції.
Максимальна концентрація в плазмі досягається через 12 годин після прийому внутрішньо одноразової дози. При повторних прийомах коливання концентрації препарату у плазмі у проміжок між прийомами препарату згладжуються.
Існує індивідуальна варіабельність показників всмоктування.
Розподіл
Близько 79% препарату зв'язується з білками плазми. Період напіввиведення становить 14-24 години (в середньому 18 годин).
Рівноважна концентрація досягається через 7 днів прийому препарату.
При повторному прийомі препарату немає його кумуляції.
Метаболізм
Індапамід виводиться у вигляді неактивних метаболітів, переважно нирками (70 % від введеної дози) та через кишечник (22 %).
Хворі, що належать до групи високого ризику
У хворих з нирковою недостатністю фармакокінетика препарату Арифон ретард не змінюється.
Вагітність та годування груддю
Наразі немає достатньої кількості даних про застосування індапаміду під час вагітності (описано менше 300 випадків) .
Тривале застосування тіазидних діуретиків у III триместрі вагітності може викликати гіповолемію у матері та зниження матково-плацентарного кровотоку, що призводить до фетоплацентарної ішемії та затримки розвитку плода.
У дослідженнях на тваринах не було виявлено прямого чи непрямого на вагітність.
Слід уникати застосування індапаміду під час вагітності.
Невідомо
, чи виділяється індапамід або його метаболіти з грудним молоком.
У новонародженого при цьому може розвинутись підвищена чутливість до похідних сульфонаміду та гіпокаліємія. У зв'язку з цим, ризик для новонародженої дитини не може бути виключений. Індапамід близький до тіазидних діуретиків, прийом яких викликає зменшення кількості грудного молока або навіть пригнічення лактації.
Не слід застосовувати індапамід у період грудного вигодовування.
Фертильність
У доклінічних дослідженнях було показано відсутність на репродуктивну функцію у щурів обох статей. Імовірно, вплив на фертильність у людини відсутній.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаНайчастішими небажаними реакціями, про які повідомлялося, були реакції підвищеної чутливості, в основному дерматологічні, у пацієнтів зі схильністю до алергічних та астматичних реакцій, а також макулопапульозний висип.
У клінічних дослідженнях гіпокаліємія (концентрація калію менше 3,4 ммоль/л) спостерігалася у 10% пацієнтів, а концентрація калію менше 3,2 ммоль/л спостерігалася у 4% пацієнтів через 4-6 тижнів після початку терапії.
Після 12 тижнів терапії середнє зниження концентрації калію у плазмі становило 0,23 ммоль/л.
Більшість небажаних реакцій (лабораторні та клінічні показники) мають дозозалежний характер.
Частота побічних реакцій, що були відзначені під час терапії індапамідом, наведена у вигляді наступної градації:
дуже часто (>1/10); часто (>1/100, <1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідко (>1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частоти неуточненої (частота не може бути підрахована за доступними даними).
Порушення з боку крові та лімфатичної системи
Дуже рідко: Агранулоцитоз. Апластична анемія. Гемолітична анемія. Лейкопенія. Тромбоцитопенія.
Порушення з боку обміну речовин та харчування
Частота невідома: Зниження концентрації калію та розвиток гіпокаліємії, особливо значуще для пацієнтів, які належать до групи ризику (див. розділ «Особливі вказівки»). Гіпонатріємія (див. розділ «Особливі вказівки») Порушення нервової системи
Рідко: Вертиго. Підвищена стомлюваність. Головний біль. Парестезії.
Частота невідома: Непритомність.
Порушення органу зору
Частота невідома: Миопия. Нечіткий зір. Порушення зору.
Порушення з боку серця
Дуже рідко: Аритмія
Частота невідома: Тахікардія типу «пірует» (потенційно зі смертю) (див. розділи «Особливі вказівки» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами») Порушення з боку судин Дуже рідко: Зниження артеріального тиску Порушення з боку шлунково-кишкового
тракту
Нечасто
: Блюдота
Рідко: Нудота. Запор. Сухість в роті.
Дуже рідко: Панкреатит
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів
Дуже рідко: Порушення функції печінки
Частота невідома (див. розділи «Протипоказання» та «Особливі вказівки»): Можливий розвиток печінкової енцефалопатії у разі печінкової недостатності (див. розділи «Протипоказання» та «Особливі вказівки») Частота невідома: Гепатит Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин
:
Часто : Реакції підвищеної чутливості Макуло-папульозний висип.
Нечасто: Пурпура.
Дуже рідко: Ангіоневротичний набряк. Кропивниця. Токсичний епідермальний некроліз. Синдром Стівена-Джонсона.
Частота невідома: Можливе загострення вже наявного гострого системного червоного вовчака. Фоточутливість (див. розділ «Особливі вказівки»).
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів
Дуже рідко: Ниркова недостатність
Відхилення від норми лабораторних показників та результатів обстежень
Частота невідома: Подовження інтервалу QT на ЕКГ (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Особливі вказівки»). Підвищення концентрації глюкози у крові (див. розділ «Особливі вказівки»). Підвищення концентрації сечової кислоти (див. розділ «Особливі вказівки»). Підвищення концентрації печінкових ферментів.
особливі вказівкиПорушення функції печінки
При призначенні тіазидних та тіазидоподібних діуретиків у пацієнтів з порушеннями функції печінки можливий розвиток печінкової енцефалопатії, особливо у разі порушення електролітного балансу. У цьому випадку прийом діуретиків слід негайно припинити.
Фоточутливість
На тлі прийому тіазидних та тіазидоподібних діуретиків повідомлялося про випадки розвитку реакцій фоточутливості (див. “Побічна дія”). У разі розвитку реакцій фоточутливості на фоні прийому препарату слід припинити лікування. При необхідності продовження терапії діуретиками рекомендується захищати шкірні покриви від впливу сонячних променів або штучних ультрафіолетових променів.
Водно-електролітний баланс:
- вміст іонів натрію в плазмі крові:
До початку лікування необхідно визначити вміст іонів натрію в плазмі крові. З огляду на прийом препарату слід регулярно контролювати цей показник.
Необхідний постійний контроль вмісту іонів натрію, оскільки спочатку зниження концентрації натрію у плазмі може бути безсимптомним. Частіший контроль вмісту іонів натрію показаний пацієнтам з цирозом печінки та особам похилого віку (див. розділи «Побічна дія» та «Передозування»).
Всі діуретичні препарати можуть спричиняти гіпонатріємію, що призводить іноді до тяжких наслідків.
Гіпонатріємія та гопіволемія можуть призводити до зневоднення та ортостатичної гіпотензії.
Супутнє зниження іонів хлору може призводити до вторинного компенсаторного метаболічного алкалозу: частота та ступінь виразності цього ефекту незначні.
- вміст іонів калію в плазмі крові:
При терапії тіазидними та тіазидоподібними діуретиками основний ризик полягає в різкому зниженні концентрації калію в плазмі крові та розвитку гіпокаліємії.
Необхідно запобігати ризику розвитку гіпокаліємії (< 3,4 ммоль/л), у пацієнтів групи підвищеного ризику наступних категорій: похилого віку, ослаблених та/або тих, хто отримує поєднану медикаментозну терапію, пацієнтів з цирозом печінки, периферичними набряками та асцитом, пацієнтів з ішем , серцевою недостатністю Гіпокаліємія у цих пацієнтів посилює токсичну дію серцевих глікозидів та підвищує ризик розвитку аритмій.
Крім того, до групи підвищеного ризику належать пацієнти зі збільшеним інтервалом QT, як уродженим, так і спричиненим лікарськими препаратами.
Гіпокаліємія, так само як і брадикардія, є станом, що сприяє розвитку тяжких аритмій і, особливо, аритмій типу "пірует", які можуть призводити до смерті.
У всіх описаних вище випадках необхідно регулярно контролювати концентрацію калію у плазмі крові. Перший вимір концентрації іонів калію в крові необхідно провести протягом першого тижня з початку лікування.
З появою гіпокаліємії має бути призначене відповідне лікування.
Вміст кальцію в плазмі:
Слід мати на увазі, що тіазидні та тіазидоподібні діуретики можуть зменшувати виведення іонів кальцію нирками, що призводить до незначного та тимчасового підвищення концентрації кальцію у плазмі крові. Виражена гіперкальціємія може бути наслідком раніше не діагностованого гіперпаратиреозу.
Слід відмінити прийом діуретичних препаратів перед дослідженням паращитовидних залоз.
Вміст глюкози у плазмі крові:
Необхідно контролювати рівень глюкози у крові у пацієнтів з цукровим діабетом, особливо за наявності гіпокаліємії.
Сечова кислота:
У пацієнтів з подагрою може збільшуватись частота виникнення нападів або загострюватися перебіг подагри.
Діуретичні препарати та функція нирок:
Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні повною мірою лише у пацієнтів з нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок (вміст креатиніну в плазмі крові у дорослих осіб нижче 25 мг/л або 220 мкмоль/л). У пацієнтів похилого віку нормальний рівень креатиніну в плазмі розраховують з урахуванням віку, маси тіла та статі.
Слід враховувати, що на початку лікування у пацієнтів може спостерігатись зниження швидкості клубочкової фільтрації, зумовлене гіповолемією, яка, у свою чергу, спричинена втратою рідини та іонів натрію на фоні прийому діуретичних препаратів. Як наслідок, у плазмі може збільшуватися концентрація сечовини та креатиніну. Якщо функція нирок не порушена, така тимчасова функціональна ниркова недостатність, як правило, проходить без наслідків, проте при наявній нирковій недостатності стан пацієнта може погіршитися.
Спортсмени
Активна речовина, що входить до складу препарату Аріфон ретард, може давати позитивний результат при проведенні допінг-контролю у спортсменів.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами Дія речовин, що входять до складу препарату Арифон ретард, не призводить до порушення уваги. Однак у деяких людей можуть розвинутися різні реакції у відповідь на зниження артеріального тиску, особливо на початку терапії або при додаванні до терапії інших гіпотензивних засобів. В цьому випадку здатність керувати автомобілем чи іншими механізмами може бути порушена.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 30 °С.
Зберігати у недоступних для дітей місцях.
Спосіб застосування та дозиЗастосовується внутрішньо по 1 таблетці на добу, бажано вранці; таблетку слід ковтати повністю, не розжовуючи, запиваючи водою.
При лікуванні пацієнтів з артеріальною гіпертензією збільшення дози не призводить до збільшення антигіпертензивної дії, але посилює діуретичний ефект.
Особливі групи пацієнтів
Пацієнти з нирковою недостатністю (див. розділи «Протипоказання» та «Особливі вказівки») Індапамід протипоказаний пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв). Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні лише у пацієнтів з нормальною функцією нирок або з незначними її порушеннями.
Пацієнти з печінковою недостатністю (див. розділи «Протипоказання» та «Особливі вказівки») Препарат протипоказаний пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю.
Літні пацієнти (див. розділ «Особливі вказівки») У пацієнтів похилого віку слід контролювати плазмову концентрацію креатиніну з урахуванням віку, маси тіла та статі.
Арифон® ретард у дозі 1,5 мг/добу (1 таблетка) можна призначати літнім пацієнтам з нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок (див. «Протипоказання»).
Діти та підлітки до 18 років
Наразі немає даних щодо безпеки та ефективності застосування препарату Арифон® ретард у дітей та підлітків.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Арифон-ретард таб с контрвысв п/об пленочной 15мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
Індапамід 1,5 мг;
Допоміжні речовини:
Лактози моногідрат 124,5 мг; 3,642 мг, макрогол 6000 0,219 мг, стеарат магнію 0,219 мг, титану діоксид 0,701 мг.
Опис:
Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого кольору.
Форма випуску:
Пігулки з контрольованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою, 1,5 мг.
По 15 таблеток у блістер (ПВХ/Ал). По 2 блістери разом з інструкцією з медичного застосування картонну пачку, з контролем першого розтину (при необхідності).
Протипоказання- Підвищена чутливість до активної речовини, інших похідних сульфонаміду або до будь-якої допоміжної речовини (див. розділ «Склад»).
- Тяжка форма ниркової недостатності (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв).
- Тяжка печінкова недостатність або печінкова енцефалопатія.
- Гіпокаліємія.
У зв'язку з тим, що до складу препарату входить лактоза, Арифон ретард не рекомендується пацієнтам з непереносимістю лактози, галактоземією, глюкозо-галактозною мальабсорбцією.
З ОБЕРЕЖНІСТЮ (Докладно див. «Особливі вказівки») Порушення функції печінки та нирок, порушення водно-електролітного балансу, ослаблені хворі або пацієнти, які отримують поєднану терапію з іншими антиаритмічними препаратами (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»), цукровий діабет підвищений рівень сечової кислоти, пацієнти з подовженим інтервалом QT, гіперпаратиреоз.
Через відсутність достатньої кількості клінічних даних препарат не рекомендується застосовувати у дітей віком до 18 років.
Дозування1,5 мг
Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія у дорослих.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиНЕБАЖАЛЬНЕ ПОЄДНАННЯ ЛІКАРСЬКИХ РЕЧОВИН - Препарати літію:
При одночасному застосуванні індапаміду та препаратів літію, також як і при дотриманні безсольової дієти, може спостерігатися підвищення концентрації літію в плазмі крові внаслідок зниження його екскреції, що супроводжується появою ознак. При необхідності діуретичні препарати можуть бути використані у поєднанні з препаратами літію, при цьому слід ретельно контролювати вміст літію у плазмі та відповідним чином підбирати дозу препарату.
ПОЄДНАННЯ ПРЕПАРАТІВ, ЩО ВИМАГАЄ ОСОБЛИВУ УВАГУ Препарати, здатні викликати аритмію типу “пірует”:
- антиаритмічні препарати ІА класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);
- антиаритмічні препарати ІІІ класу (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);
- деякі нейролептики: фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифторперазин), бензаміди (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол);
- інші: беприділ, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин (в/в), галофантрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, астемізол, вінкамін (в/в).
Збільшення ризику шлуночкових аритмій, особливо аритмії типу “пірует” (фактор ризику – гіпокаліємія).
Слід визначити рівень калію в плазмі крові та, при необхідності, коригувати його до початку комбінованої терапії індапамідом та зазначеними вище препаратами.
Необхідний контроль клінічного стану пацієнта, контроль рівня електролітів плазми, показників ЕКГ.
У пацієнтів із гіпокаліємією необхідно використовувати препарати, що не викликають аритмію типу “пірует”.
- Нестероїдні протизапальні препарати (при системному призначенні), включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, високі дози ацетилсаліцилової кислоти (>3 г/добу):
Можливе зниження антигіпертензивного ефекту індапаміду.
Існує ризик розвитку гострої ниркової недостатності внаслідок зниження клубочкової фільтрації. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та на початку лікування ретельно контролювати функцію нирок.
- Інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ):
Призначення інгібіторів АПФ пацієнтам із спочатку зниженою концентрацією іонів натрію в крові (особливо пацієнтам зі стенозом ниркової артерії) супроводжується ризиком раптової гіпотензії та/або гострої ниркової недостатності.
Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та можливо зниженим внаслідок прийому діуретиків вмістом іонів натрію у плазмі крові необхідно:
- за 3 дні до початку лікування інгібітором АПФ припинити прийом діуретиків. Надалі, за необхідності, прийом некалійзберігаючого діуретика можна відновити;
- або починати терапію інгібітором АПФ з низьких доз, з подальшим поступовим збільшенням дози у разі потреби.
При хронічній серцевій недостатності лікування інгібіторами АПФ слід починати з найнижчих доз із можливим попереднім зниженням доз діуретиків.
У всіх випадках у перші тижні прийому інгібіторів АПФ у пацієнтів необхідно контролювати функцію нирок (вміст креатиніну в плазмі).
- Інші препарати, здатні викликати гіпокаліємію: амфотерицин В (в/в), глюко- та мінералокортикостероїди (при системному застосуванні), тетракозактид, проносні засоби, що стимулюють моторику кишечнику: Збільшення ризику розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект)
.
Необхідний постійний контроль концентрації калію у плазмі крові, за необхідності – її корекція. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які одночасно отримують серцеві глікозиди. Рекомендується використовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику кишечника.
- Баклофен:
Зазначається посилення гіпотензивного ефекту.
Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та на початку лікування ретельно контролювати функцію нирок.
- Серцеві глікозиди:
Гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів.
При одночасному застосуванні індапаміду та серцевих глікозидів слід контролювати концентрацію калію в плазмі крові, показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію.
ПОЄДНАННЯ ПРЕПАРАТІВ, ПОТРІБНА УВАГА - Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, тріамтерен):
Комбінована терапія індапамідом і калійзберігаючими діуретиками доцільною у деяких пацієнтів, проте при цьому не виключається можливість у пацієнтів із цукровим діабетом ).
Необхідно контролювати концентрацію калію в плазмі крові, показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію.
- Метформін:
Функціональна ниркова недостатність, яка може виникати на тлі діуретиків, особливо петльових, при одночасному призначенні метформіну підвищує ризик розвитку молочнокислого ацидозу.
Не слід використовувати метформін, якщо рівень креатиніну перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок.
- Йодовмісні контрастні речовини:
У разі зневоднення організму на фоні прийому діуретичних препаратів збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при використанні високих доз йодовмісних контрастних речовин.
Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини.
- Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики):
Препарати цих класів посилюють антигіпертензивну дію індапаміду та збільшують ризик ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект).
- Солі кальцію:
При одночасному призначенні можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження виведення іонів кальцію нирками.
- Циклоспорин, такролімус:
Можливе збільшення вмісту креатиніну в плазмі без зміни концентрації циркулюючого циклоспорину, навіть при нормальному вмісті рідини та іонів натрію.
- кортикостероїдні препарати, тетракозактид (при системному призначенні):
Зниження гіпотензивної дії (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів).
ПередозуванняСимптоми
Індапамід навіть у дуже високих дозах (до 40 мг, тобто у 27 разів більше терапевтичної дози) не чинить токсичної дії.
Ознаки гострого отруєння препаратом насамперед пов'язані з порушенням водноелектролітного балансу (гіпонатріємія, гіпокаліємія). З клінічних симптомів передозування можуть спостерігатися нудота, блювання, зниження артеріального тиску, судоми, вертиго, сонливість, сплутаність свідомості, поліурія або олігурія з можливим переходом в анурію (внаслідок гіповолемії).
Лікування
Заходи невідкладної допомоги зводяться до виведення препарату з організму: промивання шлунка та призначення активованого вугілля з подальшим відновленням водноелектролітного балансу.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
діуретичний засіб.
Фармакодинаміка:
Механізм дії
Індапамід відноситься до похідних сульфонаміду з індольним кільцем і за фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків, які пригнічують реабсорбцію іонів натрію в кортикальному сегменті петлі нефрону. При цьому збільшується виділення нирками іонів натрію, хлору та меншою мірою іонів калію та магнію, що супроводжується збільшенням діурезу та гіпотензивним ефектом.
Фармакодинамічні ефекти
У клінічних дослідженнях ІІ та ІІІ фаз при використанні індапаміду в режимі монотерапії в дозах, що не виявляють вираженого діуретичного ефекту, було продемонстровано 24-годинний гіпотензивний ефект.
Антигіпертензивна активність індапаміду пов'язана з покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням артеріолярного та загального периферичного судинного опору.
Індапамід зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.
Тіазидні та тіазидоподібні діуретики при певній дозі досягають плато терапевтичного ефекту, тоді як частота побічних ефектів продовжує збільшуватись при подальшому підвищенні дози препарату. Тому не слід збільшувати дозу препарату, якщо при прийомі рекомендованої дози не досягнуто терапевтичного ефекту.
У коротких, середньої тривалості та довгострокових дослідженнях за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією було показано, що індапамід: -
не впливає на показники ліпідного обміну, у тому числі на рівень тригліцеридів, холестерину, ліпопротеїнів низької густини та ліпопротеїнів високої густини;
- не впливає на показники обміну вуглеводів, у тому числі у пацієнтів із цукровим діабетом.
Фармакокінетика:
У таблетках Арифон® ретард активна речовина знаходиться у спеціальному матриксеносії, що забезпечує поступове контрольоване вивільнення індапаміду у шлунково-кишковому тракті.
Всмоктування
Індапамід, що вивільнився, швидко і повністю всмоктується в шлунково-кишковому тракті.
Їда трохи збільшує час всмоктування препарату, не впливаючи при цьому на повноту абсорбції.
Максимальна концентрація в плазмі досягається через 12 годин після прийому внутрішньо одноразової дози. При повторних прийомах коливання концентрації препарату у плазмі у проміжок між прийомами препарату згладжуються.
Існує індивідуальна варіабельність показників всмоктування.
Розподіл
Близько 79% препарату зв'язується з білками плазми. Період напіввиведення становить 14-24 години (в середньому 18 годин).
Рівноважна концентрація досягається через 7 днів прийому препарату.
При повторному прийомі препарату немає його кумуляції.
Метаболізм
Індапамід виводиться у вигляді неактивних метаболітів, переважно нирками (70 % від введеної дози) та через кишечник (22 %).
Хворі, що належать до групи високого ризику
У хворих з нирковою недостатністю фармакокінетика препарату Арифон ретард не змінюється.
Вагітність та годування груддю
Наразі немає достатньої кількості даних про застосування індапаміду під час вагітності (описано менше 300 випадків) .
Тривале застосування тіазидних діуретиків у III триместрі вагітності може викликати гіповолемію у матері та зниження матково-плацентарного кровотоку, що призводить до фетоплацентарної ішемії та затримки розвитку плода.
У дослідженнях на тваринах не було виявлено прямого чи непрямого на вагітність.
Слід уникати застосування індапаміду під час вагітності.
Невідомо
, чи виділяється індапамід або його метаболіти з грудним молоком.
У новонародженого при цьому може розвинутись підвищена чутливість до похідних сульфонаміду та гіпокаліємія. У зв'язку з цим, ризик для новонародженої дитини не може бути виключений. Індапамід близький до тіазидних діуретиків, прийом яких викликає зменшення кількості грудного молока або навіть пригнічення лактації.
Не слід застосовувати індапамід у період грудного вигодовування.
Фертильність
У доклінічних дослідженнях було показано відсутність на репродуктивну функцію у щурів обох статей. Імовірно, вплив на фертильність у людини відсутній.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаНайчастішими небажаними реакціями, про які повідомлялося, були реакції підвищеної чутливості, в основному дерматологічні, у пацієнтів зі схильністю до алергічних та астматичних реакцій, а також макулопапульозний висип.
У клінічних дослідженнях гіпокаліємія (концентрація калію менше 3,4 ммоль/л) спостерігалася у 10% пацієнтів, а концентрація калію менше 3,2 ммоль/л спостерігалася у 4% пацієнтів через 4-6 тижнів після початку терапії.
Після 12 тижнів терапії середнє зниження концентрації калію у плазмі становило 0,23 ммоль/л.
Більшість небажаних реакцій (лабораторні та клінічні показники) мають дозозалежний характер.
Частота побічних реакцій, що були відзначені під час терапії індапамідом, наведена у вигляді наступної градації:
дуже часто (>1/10); часто (>1/100, <1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідко (>1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частоти неуточненої (частота не може бути підрахована за доступними даними).
Порушення з боку крові та лімфатичної системи
Дуже рідко: Агранулоцитоз. Апластична анемія. Гемолітична анемія. Лейкопенія. Тромбоцитопенія.
Порушення з боку обміну речовин та харчування
Частота невідома: Зниження концентрації калію та розвиток гіпокаліємії, особливо значуще для пацієнтів, які належать до групи ризику (див. розділ «Особливі вказівки»). Гіпонатріємія (див. розділ «Особливі вказівки») Порушення нервової системи
Рідко: Вертиго. Підвищена стомлюваність. Головний біль. Парестезії.
Частота невідома: Непритомність.
Порушення органу зору
Частота невідома: Миопия. Нечіткий зір. Порушення зору.
Порушення з боку серця
Дуже рідко: Аритмія
Частота невідома: Тахікардія типу «пірует» (потенційно зі смертю) (див. розділи «Особливі вказівки» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами») Порушення з боку судин Дуже рідко: Зниження артеріального тиску Порушення з боку шлунково-кишкового
тракту
Нечасто
: Блюдота
Рідко: Нудота. Запор. Сухість в роті.
Дуже рідко: Панкреатит
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів
Дуже рідко: Порушення функції печінки
Частота невідома (див. розділи «Протипоказання» та «Особливі вказівки»): Можливий розвиток печінкової енцефалопатії у разі печінкової недостатності (див. розділи «Протипоказання» та «Особливі вказівки») Частота невідома: Гепатит Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин
:
Часто : Реакції підвищеної чутливості Макуло-папульозний висип.
Нечасто: Пурпура.
Дуже рідко: Ангіоневротичний набряк. Кропивниця. Токсичний епідермальний некроліз. Синдром Стівена-Джонсона.
Частота невідома: Можливе загострення вже наявного гострого системного червоного вовчака. Фоточутливість (див. розділ «Особливі вказівки»).
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів
Дуже рідко: Ниркова недостатність
Відхилення від норми лабораторних показників та результатів обстежень
Частота невідома: Подовження інтервалу QT на ЕКГ (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Особливі вказівки»). Підвищення концентрації глюкози у крові (див. розділ «Особливі вказівки»). Підвищення концентрації сечової кислоти (див. розділ «Особливі вказівки»). Підвищення концентрації печінкових ферментів.
особливі вказівкиПорушення функції печінки
При призначенні тіазидних та тіазидоподібних діуретиків у пацієнтів з порушеннями функції печінки можливий розвиток печінкової енцефалопатії, особливо у разі порушення електролітного балансу. У цьому випадку прийом діуретиків слід негайно припинити.
Фоточутливість
На тлі прийому тіазидних та тіазидоподібних діуретиків повідомлялося про випадки розвитку реакцій фоточутливості (див. “Побічна дія”). У разі розвитку реакцій фоточутливості на фоні прийому препарату слід припинити лікування. При необхідності продовження терапії діуретиками рекомендується захищати шкірні покриви від впливу сонячних променів або штучних ультрафіолетових променів.
Водно-електролітний баланс:
- вміст іонів натрію в плазмі крові:
До початку лікування необхідно визначити вміст іонів натрію в плазмі крові. З огляду на прийом препарату слід регулярно контролювати цей показник.
Необхідний постійний контроль вмісту іонів натрію, оскільки спочатку зниження концентрації натрію у плазмі може бути безсимптомним. Частіший контроль вмісту іонів натрію показаний пацієнтам з цирозом печінки та особам похилого віку (див. розділи «Побічна дія» та «Передозування»).
Всі діуретичні препарати можуть спричиняти гіпонатріємію, що призводить іноді до тяжких наслідків.
Гіпонатріємія та гопіволемія можуть призводити до зневоднення та ортостатичної гіпотензії.
Супутнє зниження іонів хлору може призводити до вторинного компенсаторного метаболічного алкалозу: частота та ступінь виразності цього ефекту незначні.
- вміст іонів калію в плазмі крові:
При терапії тіазидними та тіазидоподібними діуретиками основний ризик полягає в різкому зниженні концентрації калію в плазмі крові та розвитку гіпокаліємії.
Необхідно запобігати ризику розвитку гіпокаліємії (< 3,4 ммоль/л), у пацієнтів групи підвищеного ризику наступних категорій: похилого віку, ослаблених та/або тих, хто отримує поєднану медикаментозну терапію, пацієнтів з цирозом печінки, периферичними набряками та асцитом, пацієнтів з ішем , серцевою недостатністю Гіпокаліємія у цих пацієнтів посилює токсичну дію серцевих глікозидів та підвищує ризик розвитку аритмій.
Крім того, до групи підвищеного ризику належать пацієнти зі збільшеним інтервалом QT, як уродженим, так і спричиненим лікарськими препаратами.
Гіпокаліємія, так само як і брадикардія, є станом, що сприяє розвитку тяжких аритмій і, особливо, аритмій типу "пірует", які можуть призводити до смерті.
У всіх описаних вище випадках необхідно регулярно контролювати концентрацію калію у плазмі крові. Перший вимір концентрації іонів калію в крові необхідно провести протягом першого тижня з початку лікування.
З появою гіпокаліємії має бути призначене відповідне лікування.
Вміст кальцію в плазмі:
Слід мати на увазі, що тіазидні та тіазидоподібні діуретики можуть зменшувати виведення іонів кальцію нирками, що призводить до незначного та тимчасового підвищення концентрації кальцію у плазмі крові. Виражена гіперкальціємія може бути наслідком раніше не діагностованого гіперпаратиреозу.
Слід відмінити прийом діуретичних препаратів перед дослідженням паращитовидних залоз.
Вміст глюкози у плазмі крові:
Необхідно контролювати рівень глюкози у крові у пацієнтів з цукровим діабетом, особливо за наявності гіпокаліємії.
Сечова кислота:
У пацієнтів з подагрою може збільшуватись частота виникнення нападів або загострюватися перебіг подагри.
Діуретичні препарати та функція нирок:
Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні повною мірою лише у пацієнтів з нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок (вміст креатиніну в плазмі крові у дорослих осіб нижче 25 мг/л або 220 мкмоль/л). У пацієнтів похилого віку нормальний рівень креатиніну в плазмі розраховують з урахуванням віку, маси тіла та статі.
Слід враховувати, що на початку лікування у пацієнтів може спостерігатись зниження швидкості клубочкової фільтрації, зумовлене гіповолемією, яка, у свою чергу, спричинена втратою рідини та іонів натрію на фоні прийому діуретичних препаратів. Як наслідок, у плазмі може збільшуватися концентрація сечовини та креатиніну. Якщо функція нирок не порушена, така тимчасова функціональна ниркова недостатність, як правило, проходить без наслідків, проте при наявній нирковій недостатності стан пацієнта може погіршитися.
Спортсмени
Активна речовина, що входить до складу препарату Аріфон ретард, може давати позитивний результат при проведенні допінг-контролю у спортсменів.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами Дія речовин, що входять до складу препарату Арифон ретард, не призводить до порушення уваги. Однак у деяких людей можуть розвинутися різні реакції у відповідь на зниження артеріального тиску, особливо на початку терапії або при додаванні до терапії інших гіпотензивних засобів. В цьому випадку здатність керувати автомобілем чи іншими механізмами може бути порушена.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 30 °С.
Зберігати у недоступних для дітей місцях.
Спосіб застосування та дозиЗастосовується внутрішньо по 1 таблетці на добу, бажано вранці; таблетку слід ковтати повністю, не розжовуючи, запиваючи водою.
При лікуванні пацієнтів з артеріальною гіпертензією збільшення дози не призводить до збільшення антигіпертензивної дії, але посилює діуретичний ефект.
Особливі групи пацієнтів
Пацієнти з нирковою недостатністю (див. розділи «Протипоказання» та «Особливі вказівки») Індапамід протипоказаний пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв). Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні лише у пацієнтів з нормальною функцією нирок або з незначними її порушеннями.
Пацієнти з печінковою недостатністю (див. розділи «Протипоказання» та «Особливі вказівки») Препарат протипоказаний пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю.
Літні пацієнти (див. розділ «Особливі вказівки») У пацієнтів похилого віку слід контролювати плазмову концентрацію креатиніну з урахуванням віку, маси тіла та статі.
Арифон® ретард у дозі 1,5 мг/добу (1 таблетка) можна призначати літнім пацієнтам з нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок (див. «Протипоказання»).
Діти та підлітки до 18 років
Наразі немає даних щодо безпеки та ефективності застосування препарату Арифон® ретард у дітей та підлітків.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Арифон-ретард таб с контрвысв п/об пленочной 15мг 30 шт производится компанией СЕРВЬЕ. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Арифон-ретард таб с контрвысв п/об пленочной 15мг 30 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Арифон-ретард таб с контрвысв п/об пленочной 15мг 30 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Арифон таб п/об пленочной 2.5мг 30 шт Арифон таб п/об пленочной 2.5мг 30 шт, Индапамид-obl таб п/об 2.5мг 30 шт Индапамид-obl таб п/об 2.5мг 30 шт, Индапамид-алси таб п/об пленочной пролонг. 2.5мг 30 шт Индапамид-алси таб п/об пленочной пролонг. 2.5мг 30 шт, Индапамид канон таб п/об пленочной 2.5мг 30 шт Индапамид канон таб п/об пленочной 2.5мг 30 шт, Индапамид капс. 2.5мг 30 шт озон Индапамид капс. 2.5мг 30 шт озон, Индапамид мв таб с модиф.высв. п/об 1.5мг 30 шт Индапамид мв таб с модиф.высв. п/об 1.5мг 30 шт, Индапамид мв штада таб п/об пленочной пролонг. 1.5мг... Индапамид мв штада таб п/об пленочной пролонг. 1.5мг 30 шт, Индапамид ретард таб п/об пленочной пролонг. 1.5мг 3... Индапамид ретард таб п/об пленочной пролонг. 1.5мг 30 шт, Индапамид ретард таб п/об пленочной пролонг. 1.5мг 3... Индапамид ретард таб п/об пленочной пролонг. 1.5мг 30 шт озон, Индапамид ретард таб п/об пленочной пролонг. 1.5мг 3... Индапамид ретард таб п/об пленочной пролонг. 1.5мг 30 шт татхимфармпрепараты, Индапамид ретард таб п/об пролонг. 1.5мг 30 шт канон... Индапамид ретард таб п/об пролонг. 1.5мг 30 шт канонфарма, Индапамид ретард-Тева таблетки с пролонгированным вы... Индапамид ретард-Тева таблетки с пролонгированным высвобождением п/п/о 1.5 мг 30 шт, Индапамид таб п/об 2.5мг 30 шт прана Индапамид таб п/об 2.5мг 30 шт прана, Индапамид таб п/об пленочной 2.5мг 30 шт Индапамид таб п/об пленочной 2.5мг 30 шт, Индапамид таб п/об пленочной 2.5мг 30 шт озон Индапамид таб п/об пленочной 2.5мг 30 шт озон, Индапамид таб п/об пленочной 2.5мг 30 шт хемофарм Индапамид таб п/об пленочной 2.5мг 30 шт хемофарм, Индапамид таб пролонг.п/об пленочной 1.5мг 30 шт Индапамид таб пролонг.п/об пленочной 1.5мг 30 шт, Индапамид таб пролонг.п/об пленочной 1.5мг 30 шт хем... Индапамид таб пролонг.п/об пленочной 1.5мг 30 шт хемофарм, Индапамид-Тева таб п/п/об 2.5мг 30 шт Индапамид-Тева таб п/п/об 2.5мг 30 шт, Индап капс. 2.5мг 30 шт Индап капс. 2.5мг 30 шт, Ср-индамед таб п/об пленочной пролонг. 1.5мг 30 шт Ср-индамед таб п/об пленочной пролонг. 1.5мг 30 шт.
Пока нет комментариев