Андипал таб 10 шт
Топ продаж
Суперцена
Андипал таб 10 шт - комбінований препарат, що має вазодилатуючу, аналгетичну, спазмолітичну та седативну дію. Використовується при спазмах периферичних судин і судин головного мозку, головному болі та мігрені. Препарат містить метамізол натрію, папаверин та фенобарбітал, які метаболізуються у печінці та виводяться нирками. Добре всмоктується з шлунково-кишкового тракту та може проникати у грудне молоко.
Андипал таб 10 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: метамізол натрію (анальгін) – 250,0 мг, фенобарбітал – 20,0 мг, бендазол – 20,0 мг, папаверину гідрохлорид – 20,0 мг.
Допоміжні речовини:
Крохмаль картопляний – 51,84 мг, тальк – 4,60 мг, стеаринова кислота – 3,56 мг.
Опис:
Андіпал – знижує вираженість больового синдрому, пов'язаного зі спазмом периферичних артерій, судин головного мозку або гладкої мускулатури шлунково-кишкового тракту, препарат знижує артеріальний тиск, покращує колатеральний кровообіг.
Комбінація діючих речовин (бендазол, метамізол натрію, папаверину гідрохлорид) забезпечує знеболювальну дію при головному болі та мігрені. За рахунок фенобарбіталу, що входить до складу препарат сприяє прояву седативного ефекту.
Круглі плоскоциліндричні пігулки, білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, з фаскою та ризиком.
Форма випуску:
Пігулки. По 10 таблеток у контурній комірковій або безкомірковій упаковці. Зберігати у недоступному для дітей місці.
ПротипоказанняГіперчутливість (в т.ч. до похідних піразолону); пригнічення кістковомозкового кровотворення; виражена печінкова та/або ниркова недостатність; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; дитячий вік молодше 8 років; вагітність, період грудного вигодовування; тахіаритмії, стабільна стенокардія напруги ІІІ-ІV функціонального класу, нестабільна стенокардія, спонтанна стенокардія, колапс, декомпенсована хронічна серцева недостатність; закритокутова глаукома; гіперплазія передміхурової залози; кишкова непрохідність, мегаколон; респіраторні захворювання, що супроводжуються обструктивним синдромом; бронхіальна астма, спровокована прийомом ацетилсаліцилової кислоти, саліцилатів та інших нестероїдних протизапальних препаратів; порушення атріовентрикулярної провідності; коматозний стан; пригнічення дихання; літній вік; захворювання, що супроводжуються підвищенням м'язового тонусу, судомний синдром, порфірія (у тому числі в анамнезі), міастенія; алкогольна чи наркотична залежність.
З обережністю:
Артеріальна гіпотензія, захворювання периферичної крові, печінкова недостатність.
Дозування20 мг+250 мг+20 мг+20 мг
Показання до застосуванняБольовий синдром (слабко або помірно виражений), пов'язаний зі спазмом периферичних артерій, гладкої мускулатури шлунково-кишкового тракту, судин головного мозку, при підвищенні артеріального тиску.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиФармакодинамічний: комбінація з нітратами (у тому числі нітрогліцерин, ізосорбіду динітрат), блокаторами повільних кальцієвих каналів (у тому числі пропранолол, метопролол, окспренолол, талінолол), гангліоблокаторами (у тому числі азаметонія бромід), діу посилює гіпотензивну дію препарату Андіпал.
Спільне застосування альфа-адреноміметиків прямого (у тому числі епінефрин, норепінефрин) та непрямого (ефедрин) типу дії, Н-холіноміметиків (у тому числі нікотин, ацетилхолін), аналептиків (у тому числі камфора, сульфокамфокаїн [прокаїн+сульфокам] , бемегрид, лобелії, цитизин), тонізуючих засобів (у тому числі корінь женьшеню, елеутерококу колючого кореневища та коренів екстракт, родіоли екстракт) та препарату Андіпал зменшує гіпотензивний ефект останнього.
Фармакокінетичне: поєднання застосування адсорбентів (активоване вугілля), в'яжучих та обволікаючих засобів знижує всмоктування препарату у шлунково-кишковому тракті.
Бендазол попереджає обумовлене бета-адреноблокаторами збільшення загального периферичного судинного опору. Фентоламін посилює гіпотензивну дію бендазолу.
Папаверин знижує протипаркінсонічний ефект леводопи та гіпотензивний ефект метилдопи. У комбінації з барбітуратами спазмолітична дія папаверину посилюється. При сумісному застосуванні з трициклічними антидепресантами прокаїнамідом, резерпіном, хінідином можливе посилення гіпотензивного ефекту папаверину. У поєднанні з алпростадилом посилюється ризик розвитку пріапізму.
Фенобарбітал знижує антибактеріальну активність антибіотиків та сульфаніламідів, протигрибкову дію гризеофульвіну. Знижує ефективність непрямих антикоагулянтів, глюкокортикостероїдів, доксицикліну, естрогенів та інших лікарських засобів, що метаболізуються у печінці шляхом окислення (прискорює їх руйнування). Снотворна дія знижується при одночасному прийомі атропіну, екстракту беладони, декстрози, тіаміну, нікотинової кислоти, аналептиків та психостимулюючих лікарських засобів. При поєднанні з резерпіном зменшується протисудомна дія, під впливом амітриптиліну, ніаламіду, діазепаму, хлордіазепоксиду – посилюється. Ацетазоламід, вилужуючи сечу, знижує реабсорбцію фенобарбіталу в нирках та послаблює його ефект.
Метамізол натрію.
З циклоспорином: метамізол натрію може викликати зниження плазмової концентрації циклоспорину, тому при їх одночасному застосуванні слід контролювати концентрацію циклоспорину.
З хлорпромазином: при одночасному застосуванні метамізолу натрію та хлорпромазину можливий розвиток тяжкої гіпотермії.
З метотрексатом: одночасне застосування метамізолу натрію та метотрексату або інших мієлотоксичних засобів може посилювати гематотоксичність останнього, особливо у пацієнтів похилого віку. Тому таку комбінацію слід уникати.
З іншими ненаркотичними анал'гезуючими засобами: одночасне застосування метамізолу натрію з іншими ненаркотичними аналгезуючими засобами може призвести до взаємного посилення токсичних ефектів.
З трициклічними антидепресантами, пероральними контрацептивами, алопуринолом: трициклічні антидепресанти, пероральні контрацептиви, алопуринол порушують метаболізм метамізолу натрію в печінці та підвищують його токсичність.
З барбітуратами, фенілбутазоном та іншими індукторами мікросомальних ферментів печінки: барбітурати, фенілбутазон та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки послаблюють дію метамізолу натрію.
З седативними засобами та транквілізаторами: седативні засоби та транквілізатори посилюють знеболювальну дію метамізолу натрію.
З лікарськими засобами, що мають високий зв'язок з білками плазми (пероральні гіпоглікемічні засоби, непрямі антикоагулянти, глюкокортикостероїди та індометацин): метамізол натрію, витісняючи із зв'язку з білками плазми;
З тимазолом: тимазол підвищує ризик розвитку лейкопенії.
З кодеїном, блокаторами Н2-гістамінових рецепторів та пропранололом: кодеїн, блокатори Н2-гістамінових рецепторів та пропранолол посилюють ефекти метамізолу натрію.
З ацетилсаліциловою кислотою (АСК): при одночасному застосуванні метамізолу натрію може зменшувати вплив АСК на агрегацію тромбоцитів. Тому цю комбінацію слід застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів, які приймають АСК як антиагрегантний засіб.
З бупропіоном: метамізол натрію може знижувати концентрацію бупропіону в крові, що слід брати до уваги при одночасному їх застосуванні.
З іншими лікарськими препаратами: добре відомо, що похідні піразолону можуть взаємодіяти з непрямими антикоагулянтами, каптоприлом, літієм та тріамтереном, а також впливати на ефективність гіпотензивних засобів та діуретиків. Лікарська взаємодія метамізолу натрію з цими лікарськими препаратами поки що не вивчена.
Зважаючи на підвищений ризик розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій під час лікування метамізолом натрію не слід застосовувати рентгеноконтрастні речовини, колоїдні кровозамінники та пеніцилін.
ПередозуванняДля препарату Андіпал.
Симптоми передозування: обумовлені властивостями компонентів, що входять до нього. При передозуванні виникає виражена сонливість, запаморочення, колаптоїдний стан.
Лікування: надання першої допомоги – промивання шлунка, прийом активованого вугілля. Симптоматична терапія, спрямовану підтримку життєво важливих функцій. Лікування інтоксикації, як і профілактика серйозних ускладнень, потребують інтенсивного медичного спостереження та лікування.
Для метамізолу натрію.
Симптоми передозування: гостре передозування проявляється нудотою, блюванням, болем у животі, порушенням функції нирок/гострої ниркової недостатністю (наприклад, як прояв інтерстиціального нефриту) та, рідко, симптомами з боку центральної нервової системи (комою, судомами) та зниженням артеріального тиску, до тахікардії та шоку. При високому передозуванні екскреція рубазонової кислоти може забарвити сечу червоного кольору.
Лікування: специфічний антидот не відомий. При недавньому передозуванні з метою обмеження надходження препарату в організм проводять первинну детоксикацію (наприклад, промивання шлунка) або сорбційну терапію (наприклад, активоване вугілля). Основний метаболіт (4-метиламіноантипірин) видаляється при гемодіалізі, гемофільтрації, гемоперфузії та плазмафільтрації. Лікування передозування, так само як і профілактика серйозних ускладнень може вимагати загального та спеціального інтенсивного медичного спостереження та лікування.
Для Фенобарбіталу.
Симптоми передозування: ністагм, атаксія, головний біль, загальмованість, змащена мова, виражена слабкість, зниження або втрата рефлексів, збудження, підвищення або зниження температури тіла, пригнічення дихання, задишка, зниження артеріального тиску, звуження зіниць (змінюється паралітичним розширенням), тахі-або брадикардія, ціаноз, сплутаність свідомості, припинення електричної активності мозку, набряк легень, кома, пізніше – пневмонія, аритмії, серцева недостатність; при прийомі 2-10 г - летальний кінець; при хронічній токсичності – дратівливість, ослаблення здатності до критичної оцінки, порушення сну, сплутаність свідомості.
Лікування: специфічного антидоту немає. Промивання шлунка, прийом активованого вугілля, проведення дезінтоксикаційної терапії, симптоматичне лікування, підтримання життєво важливих функцій організму.
Для Бендазолу.
Відомості про випадки передозування відсутні. Найімовірнішим небажаним явищем може бути виражене зниження артеріального тиску. Лікування: при вираженому зниженні артеріального тиску надати пацієнтові положення «лежачи» з піднятими нижніми кінцівками, проводити симптоматичну терапію.
Для Папаверину гідрохлориду.
Симптоми передозування: диплопія (двоєння в очах), слабкість, зниження артеріального тиску.
Лікування: симптоматичне (підтримка артеріального тиску).
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Аналгезуючий комбінований засіб (аналгезуючий ненаркотичний засіб + спазмолітичний засіб + барбітурат). Код ATX: N02BB72
Фармакодинаміка:
Комбінований препарат, має вазодилатуючу, аналгетичну, спазмолітичну та седативну дію.
Андипал як спазмолітичний засіб використовують при спазмах периферичних судин і судин головного мозку.
Зменшуючи загальний периферичний опір, діючи на артеріоли, препарат знижує артеріальний тиск, покращує колатеральний кровообіг.
Комбінація спазмолітиків міотропного типу (бендазол та папаверин) з метамізолом натрію посилює знеболювальну дію останнього при головному болі, мігрені. Наявність у препараті фенобарбіталу сприяє прояву седативного ефекту та посиленню дії інших компонентів.
Фармакокінетика:
Метамізол натрію: добре і швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. У стінці кишечника гідролізується з утворенням активного метаболіту, незмінений метамізол натрію в крові відсутній (тільки після внутрішньовенного введення незначна концентрація його виявляється в плазмі). Зв'язок активного метаболіту з білками плазми – 50-60 %. Метаболізується у печінці, виводиться нирками. У терапевтичних дозах проникає у грудне молоко.
Папаверин: абсорбція залежить від лікарської форми. Біодоступність у середньому – 54 %. Зв'язок із білками плазми – 90 %. Добре розподіляється, проникає крізь гістогематичні бар'єри. Метаболізується у печінці. Період напіввиведення (Т1/2) – 0,5-2 год (може подовжуватися до 24 год). Виводиться нирками як метаболітів. Повністю видаляється з крові при гемодіалізі.
Фенобарбітал: при внутрішньому прийомі фенобарбітал повністю, але відносно повільно всмоктується. Максимальна концентрація у крові спостерігається через 1-2 години після прийому. Близько 50% зв'язується із білками плазми. Препарат рівномірно розподіляється у різних органах та тканинах; менші концентрації його виявляються у тканинах мозку. Період напіввиведення у дорослих становить 2-4 доби. Виділяється з організму повільно, що створює передумови для кумуляції. Метаболізується мікросомальними ферментами печінки. Виводиться нирками у вигляді неактивних метаболітів 25-50% – у незміненому вигляді.
Вагітність та годування груддюПрепарат протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування.
Дані
щодо застосування комбінованого препарату Андіпал під час вагітності обмежені. Метамізол натрію, що входить до складу препарату, проникає крізь плаценту. За результатами доклінічних досліджень тератогенна дія метамізолу натрію не виявлена. Незважаючи на те, що метамізол натрію слабо інгібує синтез простагландинів, не можна виключити передчасне (внутрішньоутробне) закриття артеріальної протоки, а також перинатальні ускладнення, зумовлені порушенням агрегації тромбоцитів у матері або новонародженого.
Грудне годування
Метаболіти метамізолу натрію проникають у грудне молоко, тому при застосуванні препарату Андіпал, а також протягом 48 годин після прийому останньої дози необхідно відмовитися від грудного вигодовування.
Умови відпустки з аптекБез рецепта
Побічні явищаЧастота наведених побічних ефектів зазначена відповідно до класифікації ВООЗ: дуже часто – понад 10 %; часто - більше 1% та менше 10%; нечасто – понад 0,1 % та менше 1 %; рідко – понад 0,01 % та менше 0,1 %; дуже рідко – менше 0,01%, включаючи окремі випадки; частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення було неможливо.
Для препарату Андіпал.
До цього часу не повідомлялося про побічні ефекти прийому цієї комбінації. Частота виникнення нижченаведених можливих побічних ефектів невідома.
З боку центральної нервової системи: сонливість, зниження швидкості психомоторних реакцій.
З боку системи травлення: нудота, запор.
Серцево-судинна система: артеріальна гіпотензія.
Алергічні реакції: при тривалому застосуванні – лейкопенія, агранулоцитоз, порушення функції печінки та нирок.
Для метамізолу натрію.
З боку шкірних покривів: нечасто - стійкий лікарський висип; рідко - висип (наприклад, макульозно-папульозна); дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.
З боку сечовидільної системи: дуже рідко – гостре порушення функції нирок, яке в дуже рідкісних випадках може призводити до протеїнурії, оліго- або анурії та гострої ниркової недостатності, гострого інтерстиціального нефриту.
З боку органів кровотворення: рідко – лейкопенія; дуже рідко - агранулоцитоз, включаючи випадки з летальним кінцем, тромбоцитопенія; частота невідома - апластична анемія, панцитопенія, включаючи випадки з летальним кінцем*.
*Ці реакції можуть виникати, навіть якщо раніше метамізол натрію не викликав ускладнень. Є низка ознак підвищеного ризику агранулоцитозу, якщо метамізол натрію застосовується понад тиждень. Ця реакція має дозонозалежний характер і може виникнути у будь-який момент лікування. Вона проявляється високою лихоманкою, ознобом, болем у горлі, болем при ковтанні, запаленням слизових оболонок порожнини рота, носа, горла, генітальної та анальної ділянок. Однак при застосуванні антибіотиків ці явища можуть бути слабко вираженими. Відзначається невелике збільшення лімфатичних вузлів та селезінки або воно зовсім відсутнє. Швидкість осідання еритроцитів суттєво збільшується, вміст гранулоцитів різко знижений або вони не визначаються. Як правило, але не завжди зберігаються нормальні показники гемоглобіну, еритроцитів та тромбоцитів. Тактика лікування передбачає негайну відміну препарату, тобто. препарат слід відмінити негайно, не чекаючи результатів лабораторних досліджень, якщо відзначається несподіване погіршення загального стану, лихоманка не спадає, або з'являються нові або хворобливі виразки на слизових оболонках, особливо у роті, носі чи горлі. При виникненні панцитопенії слід негайно відмінити і контролювати загальний аналіз крові до повернення його показників до норми.
З боку серцево-судинної системи: нечасто – ізольоване зниження артеріального тиску (можливе фармакологічно обумовлене та не супроводжується іншими проявами анафілактичних/анафілактоїдних реакцій). Зниження артеріального тиску може бути різко вираженим. При лихоманці також можливе різке зниження артеріального тиску без інших ознак реакції гіперчутливості.
Алергічні реакції: рідко – анафілактоїдні або анафілактичні реакції; ** дуже рідко – аналгетична бронхіальна астма. У пацієнтів з аналгетичною бронхіальною астмою непереносимість, як правило, проявляється нападами бронхіальної астми; частота невідома – анафілактичний шок**.
**Ці реакції особливо характерні при парентеральному введенні метамізолу натрію, можуть бути важкими та загрожувати життю, в деяких випадках призводити до летального результату. Ці реакції можуть виникати навіть якщо раніше метамізол натрію не викликав ускладнень. Ці реакції можуть виникати в ході введення або безпосередньо відразу після проковтування або розвиватися через кілька годин. Однак переважно вони виникають протягом першої години після застосування. У легших випадках вони виявляються висипаннями на шкірі та слизових оболонках (наприклад, свербінням, печінням, почервонінням, пухирями та набряком), задишкою і, рідше, шлунково-кишковими розладами. У тяжких випадках ці легкі реакції можуть переходити в генералізовану кропив'янку, тяжкий ангіоневротичний набряк (у тому числі гортані), тяжкий бронхо-спазм, порушення ритму серця, артеріальну гіпотензію (у деяких випадках передує підвищення артеріального тиску), шок. У зв'язку з цим, при перших ознаках шкірних реакцій препарат слід відмінити.
Інші: частота невідома - повідомлялося про фарбування сечі в червоний колір, яке може бути обумовлене наявністю рубазонової кислоти в низькій концентрації (метаболіту метамізолу натрію).
Для Фенобарбіталу.
З боку центральної нервової системи: частота невідома – астенія, запаморочення, загальна слабкість, атаксія, ністагм, парадоксальна реакція (особливо у літніх та ослаблених хворих – збудження), галюцинації, депресія, «кошмарні» сновидіння, синкопе.
З боку системи травлення: частота невідома - блювання, при тривалому застосуванні порушення функції печінки.
З боку органів кровотворення: частота невідома – агранулоцитоз, мегалобластна анемія, тромбоцитопенія.
Алергічні реакції: частота невідома - висипання на шкірі, кропив'янка, набряклість повік, обличчя і губ, утруднене дихання, рідко - ексфоліативний дерматит, злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона).
Інші: частота невідома – при тривалому застосуванні лікарська залежність.
Для Бендазолу.
Перелічені ефекти виявляються при застосуванні великих дозах. При зниженні дози або відміні препарату ці побічні явища швидко минають.
З боку центральної нервової системи: частота невідома – запаморочення, головний біль.
З боку шкірних покривів: частота невідома – підвищене потовиділення.
З боку травної системи: частота невідома – нудота.
Для Папаверину гідрохлориду.
З боку центральної нервової системи: часто – сонливість.
З боку шкірних покривів: часто - висипання на шкірі (зазвичай еритематозна, кропив'янка), нечасто - свербіж шкіри, рідко - підвищена пітливість.
З боку травної системи: часто – нудота, запор, нечасто – підвищення активності «печінкових» трансаміназ.
З боку серцево-судинної системи: часто – зниження артеріального тиску, нечасто – шлуночкова екстрасистолія.
З боку органів кровотворення: дуже рідко – еозинофілія.
особливі вказівкиЗа відсутності ефекту протягом 3 днів слід припинити прийом препарату та звернутися до лікаря.
Пацієнти, у яких у відповідь на застосування метамізолу натрію виникають анафілактичні або інші імуноопосередковані реакції (наприклад, агранулоцитоз), також схильні до ризику їх розвитку у відповідь на застосування інших піразолонів і піразолідонів.
Панцитопенія, агранулоцитоз:
При розвитку панцитопенії та агранулоцитозу препарат необхідно негайно відмінити та контролювати загальний аналіз крові до повернення його показників до норми. Всім пацієнтам слід рекомендувати негайно звертатися за медичною допомогою при виникненні під час лікування ознак та симптомів, що нагадують порушення з боку крові (наприклад, загальна слабкість, інфекції, стійка лихоманка, поява гематом, кровотеча, блідість).
Анафілактичні/анафілактоїдні реакції:
Підвищений ризик розвитку реакцій гіперчутливості на метамізол натрію зумовлюють такі стани:
• аналгетична бронхіальна астма або непереносимість аналгетиків (на кшталт кропив'янка-ангіоневротичний набряк);
• бронхіальна астма, що особливо супроводжується риносинуситом та поліпозом носа;
• хронічна кропив'янка;
• непереносимість барвників (наприклад, тартразину), консервантів (наприклад, бензоатів);
• нестерпність алкоголю.
Тяжкі шкірні реакції:
Синдром Стівенса-Джонсона (ССД) та токсичний епідермальний некроліз (ТЕН). При появі ознак ССД або ТЕН (таких як прогресуючий шкірний висип, що часто супроводжується пухирями або виразкою слизової оболонки) лікування метамізолом натрію слід негайно припинити і ніколи його не відновлювати. Слід ретельно контролювати шкірні реакції, особливо на початку лікування.
Ізольовані гіпотензивні реакції:
Ці реакції можуть мати дозозалежний характер. Ризик таких реакцій підвищений при: попередньої гіпотензії, зниженні обсягу циркулюючої крові або дегідратації, нестабільній гемодинаміці або гострому порушенні кровообігу (наприклад, у пацієнтів з інфарктом міокарда або травмою), у пацієнтів з високою лихоманкою. У таких пацієнтів слід проводити докладну діагностику та встановлювати за ними ретельне спостереження. У пацієнтів, у яких зниження артеріального тиску слід уникати за будь-яку ціну, метамізол натрію допускається застосовувати лише за ретельного спостереження за гемодинамічними параметрами.
Біль в животі:
Неприпустимим є застосування препарату для зняття гострого болю в животі (до з'ясування їх причини).
Порушення функції нирок або печінки:
У пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки застосовувати метамізол натрію допускається лише при суворій оцінці користі та ризиків, дотримуючись усіх необхідних запобіжних заходів.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами
Під час лікування слід відмовитися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Умови зберіганняЗберігати у захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.
Спосіб застосування та дозиТаблетки слід ковтати повністю, запиваючи достатньою кількістю рідини. Спочатку слід застосовувати найменшу ефективну дозу.
Дорослим та дітям старше 8 років приймати внутрішньо по 1 таблетці 2-3 рази на добу. Максимальна добова доза становить 3 таблетки.
Курс лікування залежить від характеру та перебігу захворювання, досягнутого ефекту, характеру комплексної фармакотерапії. Тривалість лікування має перевищувати 3 діб.
Тяжкий загальний стан та порушення кліренсу креатиніну: пацієнтам з тяжким загальним станом та порушенням кліренсу креатиніну необхідно знизити дозу, оскільки у них може бути знижено виведення метаболітів метамізолу натрію.
Ниркова та печінкова недостатність: оскільки у пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки швидкість виведення препарату знижується, слід уникати багаторазового прийому високих доз. При короткостроковому застосуванні зниження дози не потрібне. Досвід тривалого застосування відсутній.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Андипал таб 10 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: метамізол натрію (анальгін) – 250,0 мг, фенобарбітал – 20,0 мг, бендазол – 20,0 мг, папаверину гідрохлорид – 20,0 мг.
Допоміжні речовини:
Крохмаль картопляний – 51,84 мг, тальк – 4,60 мг, стеаринова кислота – 3,56 мг.
Опис:
Андіпал – знижує вираженість больового синдрому, пов'язаного зі спазмом периферичних артерій, судин головного мозку або гладкої мускулатури шлунково-кишкового тракту, препарат знижує артеріальний тиск, покращує колатеральний кровообіг.
Комбінація діючих речовин (бендазол, метамізол натрію, папаверину гідрохлорид) забезпечує знеболювальну дію при головному болі та мігрені. За рахунок фенобарбіталу, що входить до складу препарат сприяє прояву седативного ефекту.
Круглі плоскоциліндричні пігулки, білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, з фаскою та ризиком.
Форма випуску:
Пігулки. По 10 таблеток у контурній комірковій або безкомірковій упаковці. Зберігати у недоступному для дітей місці.
ПротипоказанняГіперчутливість (в т.ч. до похідних піразолону); пригнічення кістковомозкового кровотворення; виражена печінкова та/або ниркова недостатність; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; дитячий вік молодше 8 років; вагітність, період грудного вигодовування; тахіаритмії, стабільна стенокардія напруги ІІІ-ІV функціонального класу, нестабільна стенокардія, спонтанна стенокардія, колапс, декомпенсована хронічна серцева недостатність; закритокутова глаукома; гіперплазія передміхурової залози; кишкова непрохідність, мегаколон; респіраторні захворювання, що супроводжуються обструктивним синдромом; бронхіальна астма, спровокована прийомом ацетилсаліцилової кислоти, саліцилатів та інших нестероїдних протизапальних препаратів; порушення атріовентрикулярної провідності; коматозний стан; пригнічення дихання; літній вік; захворювання, що супроводжуються підвищенням м'язового тонусу, судомний синдром, порфірія (у тому числі в анамнезі), міастенія; алкогольна чи наркотична залежність.
З обережністю:
Артеріальна гіпотензія, захворювання периферичної крові, печінкова недостатність.
Дозування20 мг+250 мг+20 мг+20 мг
Показання до застосуванняБольовий синдром (слабко або помірно виражений), пов'язаний зі спазмом периферичних артерій, гладкої мускулатури шлунково-кишкового тракту, судин головного мозку, при підвищенні артеріального тиску.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиФармакодинамічний: комбінація з нітратами (у тому числі нітрогліцерин, ізосорбіду динітрат), блокаторами повільних кальцієвих каналів (у тому числі пропранолол, метопролол, окспренолол, талінолол), гангліоблокаторами (у тому числі азаметонія бромід), діу посилює гіпотензивну дію препарату Андіпал.
Спільне застосування альфа-адреноміметиків прямого (у тому числі епінефрин, норепінефрин) та непрямого (ефедрин) типу дії, Н-холіноміметиків (у тому числі нікотин, ацетилхолін), аналептиків (у тому числі камфора, сульфокамфокаїн [прокаїн+сульфокам] , бемегрид, лобелії, цитизин), тонізуючих засобів (у тому числі корінь женьшеню, елеутерококу колючого кореневища та коренів екстракт, родіоли екстракт) та препарату Андіпал зменшує гіпотензивний ефект останнього.
Фармакокінетичне: поєднання застосування адсорбентів (активоване вугілля), в'яжучих та обволікаючих засобів знижує всмоктування препарату у шлунково-кишковому тракті.
Бендазол попереджає обумовлене бета-адреноблокаторами збільшення загального периферичного судинного опору. Фентоламін посилює гіпотензивну дію бендазолу.
Папаверин знижує протипаркінсонічний ефект леводопи та гіпотензивний ефект метилдопи. У комбінації з барбітуратами спазмолітична дія папаверину посилюється. При сумісному застосуванні з трициклічними антидепресантами прокаїнамідом, резерпіном, хінідином можливе посилення гіпотензивного ефекту папаверину. У поєднанні з алпростадилом посилюється ризик розвитку пріапізму.
Фенобарбітал знижує антибактеріальну активність антибіотиків та сульфаніламідів, протигрибкову дію гризеофульвіну. Знижує ефективність непрямих антикоагулянтів, глюкокортикостероїдів, доксицикліну, естрогенів та інших лікарських засобів, що метаболізуються у печінці шляхом окислення (прискорює їх руйнування). Снотворна дія знижується при одночасному прийомі атропіну, екстракту беладони, декстрози, тіаміну, нікотинової кислоти, аналептиків та психостимулюючих лікарських засобів. При поєднанні з резерпіном зменшується протисудомна дія, під впливом амітриптиліну, ніаламіду, діазепаму, хлордіазепоксиду – посилюється. Ацетазоламід, вилужуючи сечу, знижує реабсорбцію фенобарбіталу в нирках та послаблює його ефект.
Метамізол натрію.
З циклоспорином: метамізол натрію може викликати зниження плазмової концентрації циклоспорину, тому при їх одночасному застосуванні слід контролювати концентрацію циклоспорину.
З хлорпромазином: при одночасному застосуванні метамізолу натрію та хлорпромазину можливий розвиток тяжкої гіпотермії.
З метотрексатом: одночасне застосування метамізолу натрію та метотрексату або інших мієлотоксичних засобів може посилювати гематотоксичність останнього, особливо у пацієнтів похилого віку. Тому таку комбінацію слід уникати.
З іншими ненаркотичними анал'гезуючими засобами: одночасне застосування метамізолу натрію з іншими ненаркотичними аналгезуючими засобами може призвести до взаємного посилення токсичних ефектів.
З трициклічними антидепресантами, пероральними контрацептивами, алопуринолом: трициклічні антидепресанти, пероральні контрацептиви, алопуринол порушують метаболізм метамізолу натрію в печінці та підвищують його токсичність.
З барбітуратами, фенілбутазоном та іншими індукторами мікросомальних ферментів печінки: барбітурати, фенілбутазон та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки послаблюють дію метамізолу натрію.
З седативними засобами та транквілізаторами: седативні засоби та транквілізатори посилюють знеболювальну дію метамізолу натрію.
З лікарськими засобами, що мають високий зв'язок з білками плазми (пероральні гіпоглікемічні засоби, непрямі антикоагулянти, глюкокортикостероїди та індометацин): метамізол натрію, витісняючи із зв'язку з білками плазми;
З тимазолом: тимазол підвищує ризик розвитку лейкопенії.
З кодеїном, блокаторами Н2-гістамінових рецепторів та пропранололом: кодеїн, блокатори Н2-гістамінових рецепторів та пропранолол посилюють ефекти метамізолу натрію.
З ацетилсаліциловою кислотою (АСК): при одночасному застосуванні метамізолу натрію може зменшувати вплив АСК на агрегацію тромбоцитів. Тому цю комбінацію слід застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів, які приймають АСК як антиагрегантний засіб.
З бупропіоном: метамізол натрію може знижувати концентрацію бупропіону в крові, що слід брати до уваги при одночасному їх застосуванні.
З іншими лікарськими препаратами: добре відомо, що похідні піразолону можуть взаємодіяти з непрямими антикоагулянтами, каптоприлом, літієм та тріамтереном, а також впливати на ефективність гіпотензивних засобів та діуретиків. Лікарська взаємодія метамізолу натрію з цими лікарськими препаратами поки що не вивчена.
Зважаючи на підвищений ризик розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій під час лікування метамізолом натрію не слід застосовувати рентгеноконтрастні речовини, колоїдні кровозамінники та пеніцилін.
ПередозуванняДля препарату Андіпал.
Симптоми передозування: обумовлені властивостями компонентів, що входять до нього. При передозуванні виникає виражена сонливість, запаморочення, колаптоїдний стан.
Лікування: надання першої допомоги – промивання шлунка, прийом активованого вугілля. Симптоматична терапія, спрямовану підтримку життєво важливих функцій. Лікування інтоксикації, як і профілактика серйозних ускладнень, потребують інтенсивного медичного спостереження та лікування.
Для метамізолу натрію.
Симптоми передозування: гостре передозування проявляється нудотою, блюванням, болем у животі, порушенням функції нирок/гострої ниркової недостатністю (наприклад, як прояв інтерстиціального нефриту) та, рідко, симптомами з боку центральної нервової системи (комою, судомами) та зниженням артеріального тиску, до тахікардії та шоку. При високому передозуванні екскреція рубазонової кислоти може забарвити сечу червоного кольору.
Лікування: специфічний антидот не відомий. При недавньому передозуванні з метою обмеження надходження препарату в організм проводять первинну детоксикацію (наприклад, промивання шлунка) або сорбційну терапію (наприклад, активоване вугілля). Основний метаболіт (4-метиламіноантипірин) видаляється при гемодіалізі, гемофільтрації, гемоперфузії та плазмафільтрації. Лікування передозування, так само як і профілактика серйозних ускладнень може вимагати загального та спеціального інтенсивного медичного спостереження та лікування.
Для Фенобарбіталу.
Симптоми передозування: ністагм, атаксія, головний біль, загальмованість, змащена мова, виражена слабкість, зниження або втрата рефлексів, збудження, підвищення або зниження температури тіла, пригнічення дихання, задишка, зниження артеріального тиску, звуження зіниць (змінюється паралітичним розширенням), тахі-або брадикардія, ціаноз, сплутаність свідомості, припинення електричної активності мозку, набряк легень, кома, пізніше – пневмонія, аритмії, серцева недостатність; при прийомі 2-10 г - летальний кінець; при хронічній токсичності – дратівливість, ослаблення здатності до критичної оцінки, порушення сну, сплутаність свідомості.
Лікування: специфічного антидоту немає. Промивання шлунка, прийом активованого вугілля, проведення дезінтоксикаційної терапії, симптоматичне лікування, підтримання життєво важливих функцій організму.
Для Бендазолу.
Відомості про випадки передозування відсутні. Найімовірнішим небажаним явищем може бути виражене зниження артеріального тиску. Лікування: при вираженому зниженні артеріального тиску надати пацієнтові положення «лежачи» з піднятими нижніми кінцівками, проводити симптоматичну терапію.
Для Папаверину гідрохлориду.
Симптоми передозування: диплопія (двоєння в очах), слабкість, зниження артеріального тиску.
Лікування: симптоматичне (підтримка артеріального тиску).
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Аналгезуючий комбінований засіб (аналгезуючий ненаркотичний засіб + спазмолітичний засіб + барбітурат). Код ATX: N02BB72
Фармакодинаміка:
Комбінований препарат, має вазодилатуючу, аналгетичну, спазмолітичну та седативну дію.
Андипал як спазмолітичний засіб використовують при спазмах периферичних судин і судин головного мозку.
Зменшуючи загальний периферичний опір, діючи на артеріоли, препарат знижує артеріальний тиск, покращує колатеральний кровообіг.
Комбінація спазмолітиків міотропного типу (бендазол та папаверин) з метамізолом натрію посилює знеболювальну дію останнього при головному болі, мігрені. Наявність у препараті фенобарбіталу сприяє прояву седативного ефекту та посиленню дії інших компонентів.
Фармакокінетика:
Метамізол натрію: добре і швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. У стінці кишечника гідролізується з утворенням активного метаболіту, незмінений метамізол натрію в крові відсутній (тільки після внутрішньовенного введення незначна концентрація його виявляється в плазмі). Зв'язок активного метаболіту з білками плазми – 50-60 %. Метаболізується у печінці, виводиться нирками. У терапевтичних дозах проникає у грудне молоко.
Папаверин: абсорбція залежить від лікарської форми. Біодоступність у середньому – 54 %. Зв'язок із білками плазми – 90 %. Добре розподіляється, проникає крізь гістогематичні бар'єри. Метаболізується у печінці. Період напіввиведення (Т1/2) – 0,5-2 год (може подовжуватися до 24 год). Виводиться нирками як метаболітів. Повністю видаляється з крові при гемодіалізі.
Фенобарбітал: при внутрішньому прийомі фенобарбітал повністю, але відносно повільно всмоктується. Максимальна концентрація у крові спостерігається через 1-2 години після прийому. Близько 50% зв'язується із білками плазми. Препарат рівномірно розподіляється у різних органах та тканинах; менші концентрації його виявляються у тканинах мозку. Період напіввиведення у дорослих становить 2-4 доби. Виділяється з організму повільно, що створює передумови для кумуляції. Метаболізується мікросомальними ферментами печінки. Виводиться нирками у вигляді неактивних метаболітів 25-50% – у незміненому вигляді.
Вагітність та годування груддюПрепарат протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування.
Дані
щодо застосування комбінованого препарату Андіпал під час вагітності обмежені. Метамізол натрію, що входить до складу препарату, проникає крізь плаценту. За результатами доклінічних досліджень тератогенна дія метамізолу натрію не виявлена. Незважаючи на те, що метамізол натрію слабо інгібує синтез простагландинів, не можна виключити передчасне (внутрішньоутробне) закриття артеріальної протоки, а також перинатальні ускладнення, зумовлені порушенням агрегації тромбоцитів у матері або новонародженого.
Грудне годування
Метаболіти метамізолу натрію проникають у грудне молоко, тому при застосуванні препарату Андіпал, а також протягом 48 годин після прийому останньої дози необхідно відмовитися від грудного вигодовування.
Умови відпустки з аптекБез рецепта
Побічні явищаЧастота наведених побічних ефектів зазначена відповідно до класифікації ВООЗ: дуже часто – понад 10 %; часто - більше 1% та менше 10%; нечасто – понад 0,1 % та менше 1 %; рідко – понад 0,01 % та менше 0,1 %; дуже рідко – менше 0,01%, включаючи окремі випадки; частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення було неможливо.
Для препарату Андіпал.
До цього часу не повідомлялося про побічні ефекти прийому цієї комбінації. Частота виникнення нижченаведених можливих побічних ефектів невідома.
З боку центральної нервової системи: сонливість, зниження швидкості психомоторних реакцій.
З боку системи травлення: нудота, запор.
Серцево-судинна система: артеріальна гіпотензія.
Алергічні реакції: при тривалому застосуванні – лейкопенія, агранулоцитоз, порушення функції печінки та нирок.
Для метамізолу натрію.
З боку шкірних покривів: нечасто - стійкий лікарський висип; рідко - висип (наприклад, макульозно-папульозна); дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.
З боку сечовидільної системи: дуже рідко – гостре порушення функції нирок, яке в дуже рідкісних випадках може призводити до протеїнурії, оліго- або анурії та гострої ниркової недостатності, гострого інтерстиціального нефриту.
З боку органів кровотворення: рідко – лейкопенія; дуже рідко - агранулоцитоз, включаючи випадки з летальним кінцем, тромбоцитопенія; частота невідома - апластична анемія, панцитопенія, включаючи випадки з летальним кінцем*.
*Ці реакції можуть виникати, навіть якщо раніше метамізол натрію не викликав ускладнень. Є низка ознак підвищеного ризику агранулоцитозу, якщо метамізол натрію застосовується понад тиждень. Ця реакція має дозонозалежний характер і може виникнути у будь-який момент лікування. Вона проявляється високою лихоманкою, ознобом, болем у горлі, болем при ковтанні, запаленням слизових оболонок порожнини рота, носа, горла, генітальної та анальної ділянок. Однак при застосуванні антибіотиків ці явища можуть бути слабко вираженими. Відзначається невелике збільшення лімфатичних вузлів та селезінки або воно зовсім відсутнє. Швидкість осідання еритроцитів суттєво збільшується, вміст гранулоцитів різко знижений або вони не визначаються. Як правило, але не завжди зберігаються нормальні показники гемоглобіну, еритроцитів та тромбоцитів. Тактика лікування передбачає негайну відміну препарату, тобто. препарат слід відмінити негайно, не чекаючи результатів лабораторних досліджень, якщо відзначається несподіване погіршення загального стану, лихоманка не спадає, або з'являються нові або хворобливі виразки на слизових оболонках, особливо у роті, носі чи горлі. При виникненні панцитопенії слід негайно відмінити і контролювати загальний аналіз крові до повернення його показників до норми.
З боку серцево-судинної системи: нечасто – ізольоване зниження артеріального тиску (можливе фармакологічно обумовлене та не супроводжується іншими проявами анафілактичних/анафілактоїдних реакцій). Зниження артеріального тиску може бути різко вираженим. При лихоманці також можливе різке зниження артеріального тиску без інших ознак реакції гіперчутливості.
Алергічні реакції: рідко – анафілактоїдні або анафілактичні реакції; ** дуже рідко – аналгетична бронхіальна астма. У пацієнтів з аналгетичною бронхіальною астмою непереносимість, як правило, проявляється нападами бронхіальної астми; частота невідома – анафілактичний шок**.
**Ці реакції особливо характерні при парентеральному введенні метамізолу натрію, можуть бути важкими та загрожувати життю, в деяких випадках призводити до летального результату. Ці реакції можуть виникати навіть якщо раніше метамізол натрію не викликав ускладнень. Ці реакції можуть виникати в ході введення або безпосередньо відразу після проковтування або розвиватися через кілька годин. Однак переважно вони виникають протягом першої години після застосування. У легших випадках вони виявляються висипаннями на шкірі та слизових оболонках (наприклад, свербінням, печінням, почервонінням, пухирями та набряком), задишкою і, рідше, шлунково-кишковими розладами. У тяжких випадках ці легкі реакції можуть переходити в генералізовану кропив'янку, тяжкий ангіоневротичний набряк (у тому числі гортані), тяжкий бронхо-спазм, порушення ритму серця, артеріальну гіпотензію (у деяких випадках передує підвищення артеріального тиску), шок. У зв'язку з цим, при перших ознаках шкірних реакцій препарат слід відмінити.
Інші: частота невідома - повідомлялося про фарбування сечі в червоний колір, яке може бути обумовлене наявністю рубазонової кислоти в низькій концентрації (метаболіту метамізолу натрію).
Для Фенобарбіталу.
З боку центральної нервової системи: частота невідома – астенія, запаморочення, загальна слабкість, атаксія, ністагм, парадоксальна реакція (особливо у літніх та ослаблених хворих – збудження), галюцинації, депресія, «кошмарні» сновидіння, синкопе.
З боку системи травлення: частота невідома - блювання, при тривалому застосуванні порушення функції печінки.
З боку органів кровотворення: частота невідома – агранулоцитоз, мегалобластна анемія, тромбоцитопенія.
Алергічні реакції: частота невідома - висипання на шкірі, кропив'янка, набряклість повік, обличчя і губ, утруднене дихання, рідко - ексфоліативний дерматит, злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона).
Інші: частота невідома – при тривалому застосуванні лікарська залежність.
Для Бендазолу.
Перелічені ефекти виявляються при застосуванні великих дозах. При зниженні дози або відміні препарату ці побічні явища швидко минають.
З боку центральної нервової системи: частота невідома – запаморочення, головний біль.
З боку шкірних покривів: частота невідома – підвищене потовиділення.
З боку травної системи: частота невідома – нудота.
Для Папаверину гідрохлориду.
З боку центральної нервової системи: часто – сонливість.
З боку шкірних покривів: часто - висипання на шкірі (зазвичай еритематозна, кропив'янка), нечасто - свербіж шкіри, рідко - підвищена пітливість.
З боку травної системи: часто – нудота, запор, нечасто – підвищення активності «печінкових» трансаміназ.
З боку серцево-судинної системи: часто – зниження артеріального тиску, нечасто – шлуночкова екстрасистолія.
З боку органів кровотворення: дуже рідко – еозинофілія.
особливі вказівкиЗа відсутності ефекту протягом 3 днів слід припинити прийом препарату та звернутися до лікаря.
Пацієнти, у яких у відповідь на застосування метамізолу натрію виникають анафілактичні або інші імуноопосередковані реакції (наприклад, агранулоцитоз), також схильні до ризику їх розвитку у відповідь на застосування інших піразолонів і піразолідонів.
Панцитопенія, агранулоцитоз:
При розвитку панцитопенії та агранулоцитозу препарат необхідно негайно відмінити та контролювати загальний аналіз крові до повернення його показників до норми. Всім пацієнтам слід рекомендувати негайно звертатися за медичною допомогою при виникненні під час лікування ознак та симптомів, що нагадують порушення з боку крові (наприклад, загальна слабкість, інфекції, стійка лихоманка, поява гематом, кровотеча, блідість).
Анафілактичні/анафілактоїдні реакції:
Підвищений ризик розвитку реакцій гіперчутливості на метамізол натрію зумовлюють такі стани:
• аналгетична бронхіальна астма або непереносимість аналгетиків (на кшталт кропив'янка-ангіоневротичний набряк);
• бронхіальна астма, що особливо супроводжується риносинуситом та поліпозом носа;
• хронічна кропив'янка;
• непереносимість барвників (наприклад, тартразину), консервантів (наприклад, бензоатів);
• нестерпність алкоголю.
Тяжкі шкірні реакції:
Синдром Стівенса-Джонсона (ССД) та токсичний епідермальний некроліз (ТЕН). При появі ознак ССД або ТЕН (таких як прогресуючий шкірний висип, що часто супроводжується пухирями або виразкою слизової оболонки) лікування метамізолом натрію слід негайно припинити і ніколи його не відновлювати. Слід ретельно контролювати шкірні реакції, особливо на початку лікування.
Ізольовані гіпотензивні реакції:
Ці реакції можуть мати дозозалежний характер. Ризик таких реакцій підвищений при: попередньої гіпотензії, зниженні обсягу циркулюючої крові або дегідратації, нестабільній гемодинаміці або гострому порушенні кровообігу (наприклад, у пацієнтів з інфарктом міокарда або травмою), у пацієнтів з високою лихоманкою. У таких пацієнтів слід проводити докладну діагностику та встановлювати за ними ретельне спостереження. У пацієнтів, у яких зниження артеріального тиску слід уникати за будь-яку ціну, метамізол натрію допускається застосовувати лише за ретельного спостереження за гемодинамічними параметрами.
Біль в животі:
Неприпустимим є застосування препарату для зняття гострого болю в животі (до з'ясування їх причини).
Порушення функції нирок або печінки:
У пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки застосовувати метамізол натрію допускається лише при суворій оцінці користі та ризиків, дотримуючись усіх необхідних запобіжних заходів.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами
Під час лікування слід відмовитися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Умови зберіганняЗберігати у захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.
Спосіб застосування та дозиТаблетки слід ковтати повністю, запиваючи достатньою кількістю рідини. Спочатку слід застосовувати найменшу ефективну дозу.
Дорослим та дітям старше 8 років приймати внутрішньо по 1 таблетці 2-3 рази на добу. Максимальна добова доза становить 3 таблетки.
Курс лікування залежить від характеру та перебігу захворювання, досягнутого ефекту, характеру комплексної фармакотерапії. Тривалість лікування має перевищувати 3 діб.
Тяжкий загальний стан та порушення кліренсу креатиніну: пацієнтам з тяжким загальним станом та порушенням кліренсу креатиніну необхідно знизити дозу, оскільки у них може бути знижено виведення метаболітів метамізолу натрію.
Ниркова та печінкова недостатність: оскільки у пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки швидкість виведення препарату знижується, слід уникати багаторазового прийому високих доз. При короткостроковому застосуванні зниження дози не потрібне. Досвід тривалого застосування відсутній.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Андипал таб 10 шт производится компанией ФАРМСТАНДАРТ. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Андипал таб 10 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Андипал таб 10 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Пенталгин обезболивающее таб. 24 шт. Пенталгин обезболивающее таб. 24 шт., Андипал Авексима таб 10 шт Андипал Авексима таб 10 шт, Андипал АВЕКСИМА таб 20 шт Андипал АВЕКСИМА таб 20 шт, Андипал таб 10 шт Андипал таб 10 шт, Андипал таб 20 шт Андипал таб 20 шт, Дибазол таб 20мг 10 шт Дибазол таб 20мг 10 шт, Дибазол-УБФ таб 20мг 10 шт Дибазол-УБФ таб 20мг 10 шт, Долоспа табс таб 20мг+500мг 20 шт Долоспа табс таб 20мг+500мг 20 шт, Максиган таб 20 шт Максиган таб 20 шт, Новалгин таб 10 шт Новалгин таб 10 шт, Новиган таб 10 шт Новиган таб 10 шт, Папазол таб 10 шт Папазол таб 10 шт, Папазол таб 20 шт Папазол таб 20 шт, Пенталгин обезболивающее таб. 12 шт. Пенталгин обезболивающее таб. 12 шт., Пенталгин обезболивающее таб. 4 шт. Пенталгин обезболивающее таб. 4 шт., Ревалгин таб 100 шт Ревалгин таб 100 шт, Спазган таб 100 шт Спазган таб 100 шт, Спазган таб 20 шт Спазган таб 20 шт, Спазмалгон таб 10 шт Спазмалгон таб 10 шт, Спазмалин таб 100 шт Спазмалин таб 100 шт, Спазмалин таб 20 шт Спазмалин таб 20 шт.
Пока нет комментариев