Анафранил таб 25 мг 30 шт
Артикул:
400620
Топ продаж
Суперцена
Анафранил таб 25 мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина: 1 таблетка, вкрита оболонкою, містить
: кломіпраміну гідрохлорид 25 мг ; Цукрова оболонка: тальк, гіпромеллоза, коповідон (сополімер вінілпіролідон/вінілацетат), титану діоксид, сахароза кристалічна, полівінілпіролідон К 30 (повідон К30), барвник жовтий дисперсний Анстед (барвник заліза оксид жовтий2 CI 2 ; 91 ; Е171]), поліетиленгліколь 8000 (макрогол 8000), целюлоза мікрокристалічна. Опис: Круглі, двоопуклі світло-жовтого кольору таблетки, вкриті цукровою оболонкою.
Форма випуску:
Пігулки, покриті оболонкою, 25 мг, по 10 таблеток у блістері з ПВХ/ПЕ/ПВДХ та алюмінієвої фольги. 3 блістери разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до кломіпраміну або будь-яких інших компонентів препарату; перехресна підвищена чутливість до трициклічних антидепресантів із групи дибензазепіну;
Одночасне застосування з антиаритмічними засобами, які є потужними інгібіторами ізоферменту CYP2D6 (такими як хінідин та пропафенон);
Одночасне застосування селективних та неселективних інгібіторів моноамінооксидази (МАО) незворотної дії, а також у період менше 14 днів до та після їх застосування. Протипоказано також одночасне застосування селективних інгібіторів МАО А оборотної дії (таких як моклобемід) та неселективних інгібіторів МАО оборотної дії (таких як лінезолід);
Нещодавно перенесений інфаркт міокарда;
Вроджений синдром подовження інтервалу QT;
Гостра інтоксикація препаратами, що пригнічують функцію ЦНС (наприклад, снодійними, аналгетичними центральної дії, психотропними засобами) або етанолом;
Гостра затримка сечі;
Гіперплазія передміхурової залози із затримкою сечі;
Гострий делірій;
Закритокутова глаукома без лікування;
Стеноз воротаря шлунка;
Паралітична непрохідність кишечника;
Не рекомендують застосовувати препарат при вагітності та в період грудного вигодовування;
Протипоказано застосування препарату Анафраніл у формі таблеток, покритих оболонкою, у пацієнтів наступних груп (у зв'язку з неможливістю підбору початкової дози): -
у дітей за всіма показаннями, крім обсесивно-компульсивних синдромів (у дітей з 5 років) та нічного енурезу (у дітей з 9 років);
- у пацієнтів віком > 65 років;
Не рекомендовано пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, такими як дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція, оскільки лікарська форма містить лактозу.
З обережністю:
З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів таких груп:
- у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи (недостатністю кровообігу, порушеннями серцевого ритму та внутрішньосерцевої провідності (наприклад, атріовентрикулярною блокадою І-ІІІ ступеня));
- у пацієнтів з епілепсією, а також за наявності інших, що привертають до судомного синдрому факторів, наприклад, при пошкодженнях головного мозку різного генезу, при одночасному застосуванні нейролептичних засобів, у період відмови від алкоголю або відміни препаратів, що мають протисудомні властивості, наприклад, бензодіазепінів. (вважається, що виникнення судом залежить від дози препарату, тому не слід перевищувати рекомендовану добову дозу препарату Анафраніл®);
- у літніх пацієнтів віком до 65 років (у пацієнтів віком від 65 років застосування препарату протипоказано);
- у пацієнтів із порушенням функції печінки;
- у пацієнтів із порушенням функції нирок;
- у пацієнтів з пухлинами мозкового шару надниркових залоз (феохромоцитомою та нейробластомою);
- у пацієнтів з гіпертиреозом або тих, хто приймає тиреоїдні засоби;
- у пацієнтів з хронічними запорами, особливо у літніх пацієнтів та пацієнтів, змушених дотримуватися постільного режиму;
- у пацієнтів із підвищеним внутрішньоочним тиском, у тому числі у пацієнтів із закритокутовою глаукомою;
- у пацієнтів із затримкою сечі в анамнезі (у тому числі внаслідок гіперплазії простати);
- при одночасному застосуванні з серотонінергічними препаратами, такими як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну, трициклічні антидепресанти або препарати літію.
Якщо Ви маєте одне з перелічених захворювань, перед застосуванням препарату обов'язково проконсультуйтеся з лікарем.
Дозування25 мг
Показання до застосуванняДорослі:
• лікування депресивних станів різної етіології, що протікають з різною симптоматикою:
ендогенні, реактивні, невротичні, органічні, масковані, інволюційні форми депресії;
депресія у пацієнтів з шизофренією та психопатіями;
депресивні синдроми, що виникають у старечому віці, обумовлені хронічним больовим синдромом або хронічними соматичними захворюваннями;
депресивні порушення настрою реактивної, невротичної чи психопатичної природи;
• обсесивно-компульсивні синдроми;
• Фобії;
• Катаплексія, що супроводжує нарколепсію.
Діти та підлітки:
• обсесивно-компульсивні синдроми (з 5 років);
• Нічний енурез (тільки у пацієнтів віком від 9 років і за умови виключення органічних причин захворювання). До початку терапії препаратом Анафраніл® при нічному енурезі у дітей та підлітків слід оцінити співвідношення потенційної користі та ризику для пацієнта. Слід враховувати можливість проведення альтернативної терапії.
В даний час не отримано достатніх доказів ефективності та безпеки застосування кломіпраміну у дітей та підлітків при лікуванні депресивних станів різної етіології, що протікають з різною симптоматикою, фобій та панічних атак, катаплексії, супутньої нарколепсії та хронічного больового синдрому. Тому застосування препарату Анафраніл у дітей та підлітків (0-17 років) при цих показаннях не рекомендується.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиПротипоказані лікарські взаємодії:
• Інгібітори МАО (лінезолід, фуразолідон та ін.):
Не слід застосовувати препарат Анафраніл протягом, принаймні 2 тижнів після відміни інгібіторів МАО через ризик розвитку таких тяжких симптомів і станів, як гіпертонічний криз, підвищення температури тіла, а також симптомів серотонінового синдрому: міоклонуса, ажитації, судом, делірію. та коми. Такого ж правила слід дотримуватись у тому випадку, якщо інгібітор МАО застосовується після попереднього лікування препаратом Анафраніл®. У будь-якому з цих випадків початкова доза препарату Анафраніл або інгібіторів МАО повинна бути низькою, її слід поступово підвищувати, під постійним контролем ефектів препарату. Існуючий досвід показує, що застосування препарату Анафраніл® можливе не раніше, ніж через 24 години після відміни інгібіторів МАО А оборотної дії, таких як моклобемід. Але, якщо інгібітор МАО А оборотної дії застосовують після відміни препарату Анафраніл, тривалість перерви повинна становити мінімум 2 тижні. Лінезолід (неселективний інгібітор МАО оборотної дії) не слід застосовувати одночасно з кломіпраміном.
Лікарські препарати, не рекомендовані до одночасного застосування:
• Антиаритмічні препарати (наприклад, хінідин та пропафенон) не слід застосовувати одночасно з трициклічними антидепресантами, оскільки вони є потужними інгібіторами ізоферменту CYP2D6;
• Діуретичні препарати можуть призвести до виникнення гіпокаліємії, яка, у свою чергу, збільшує ризик подовження інтервалу QTc та розвитку аритмій “torsade des pointes”. Корекцію гіпокаліємії слід проводити на початок терапії препаратом. Можливе виникнення необхідності корекції інших порушень водно-електролітного балансу, наприклад, гіпомагніємії, до початку терапії препаратом;
• Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (такі як флуоксетин, пароксетин або сертралін) інгібують ізофермент CYP2D6, інші препарати зазначеної групи (наприклад флувоксамін) інгібують також ізоферменти CYP1A2, CYP2C19, що може призвести до збільшення тельних ефектів. Спостерігалося 4-кратне збільшення рівноважної концентрації кломіпраміну при одночасному прийомі з флувоксаміном (концентрація N-десметилкломіпраміну знижувалася в 2 рази);
• При одночасному застосуванні кломіпраміну з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну або інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норепінефрину, трициклічними антидепресантами та препаратами літію, можливий розвиток серотонінового синдрому. При необхідності застосування флуоксетину, рекомендується робити двох-трьохтижневу перерву між застосуванням кломіпраміну та флуоксетину - закінчити застосування флуоксетину за 2-3 тижні до початку терапії кломіпраміном або розпочати терапію флуоксетином через 2-3 тижні після закінчення лікування кломіпраміном;
• Одночасне застосування препарату Анафраніл з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну може призвести до посилення впливу на серотонінову систему.
Можливі лікарські взаємодії:
Одночасне застосування з інгібіторами ізоферменту
CYP2D6 може призвести до підвищення концентрацій обох активних компонентів до триразової величини у осіб з фенотипом швидкого метаболізатора дебризохіну/спартеїну. При цьому у цих пацієнтів метаболізм знижується до рівня, характерного для осіб із фенотипом слабкого метаболізатора;
• Передбачається, що одночасний прийом з інгібіторами ізоферментів CYP1A2, CYP2C19 та CYP3A4 може призводити до підвищення концентрації кломіпраміну та зниження концентрації N-десметилкломіпраміну, що загалом не впливає на фармакологічні показники;
• При одночасному застосуванні препарату Анафраніл з протигрибковим препаратом тербінафін (потужним інгібітором ізоферменту CYP2D6) у формі для прийому внутрішньо можливе збільшення експозиції та кумуляція кломіпраміну та його N-деметильованого метаболіту. При застосуванні кломіпраміну разом із тербінафіном потрібна корекція дози кломіпраміну;
• Одночасне застосування з блокатором Н2-гістамінових рецепторів циметидином (який є інгібітором деяких ізоферментів цитохрому Р450, у тому числі CYP2D6 і CYP3A4) може призводити до збільшення концентрації в плазмі трициклічних антидепресантів, у зв'язку з чим потрібне зниження;
• Немає даних, що підтверджують взаємодію між кломіпраміном (у дозі 25 мг на добу) та пероральними контрацептивами (15 або 30 мкг етинілестрадіолу на добу) при постійному прийомі останніх. Немає даних про те, що естрогени є інгібіторами ізоферменту CYP2D6, основного ізоферменту, що бере участь в елімінації кломіпраміну, тому немає підстав очікувати їхньої взаємодії. Хоча при одночасному застосуванні трициклічного антидепресанту іміпраміну та естрогенів у високих дозах (50 мкг на добу), у деяких випадках повідомлялося про посилення побічних ефектів та посилення терапевтичного ефекту антидепресанту. Невідомо, чи є ці дані значущими щодо одночасного застосування кломіпраміну та естрогенів у низьких дозах.
• Одночасне застосування нейролептиків (наприклад, похідних фенотіазину) може призводити до збільшення концентрації в плазмі крові трициклічних антидепресантів, зниження судомного порогу та виникнення судом. Комбінація з тіоридазином може призвести до розвитку тяжких порушень серцевого ритму;
• Метилфенідат може сприяти підвищенню концентрації трициклічних антидепресантів у плазмі, можливо, за рахунок пригнічення їх метаболізму. При одночасному застосуванні зазначених препаратів можливе підвищення концентрації трициклічних антидепресантів у плазмі, при цьому може знадобитися зниження дози останніх;
• При одночасному застосуванні вальпроєвої кислоти та кломіпраміну можливе інгібування ізоферменту CYP2C та/або уридиндифосфат-глюкуронілтрансферази, що може призвести до підвищення концентрації кломіпраміну та десметилкломіпраміну в плазмі крові;
• Одночасне застосування кломіпраміну та грейпфруту, грейпфрутового або журавлинного соку може призвести до підвищення концентрації кломіпраміну у плазмі крові.
Лікарські взаємодії, що знижують терапевтичні ефекти препарату Анафраніл®:
• Одночасне застосування кломіпраміну з індукторами ізоферментів CYP3A та CYP2C, такими як рифампіцин або протисудомні лікарські засоби (наприклад, барбітурати (фенобарбітал), карбамазепін та фенітоїн, які є індукторами ізоферментів цитохрому P45C, ення метаболізму, зниження концентрації кломіпраміну в плазмі крові та зниження ефективності препарату Анафраніл®;
• Індуктори ізоферменту CYP1A2 (наприклад, нікотин/інші компоненти сигаретного диму) знижують концентрацію препаратів, що мають трициклічну структуру, у плазмі крові. Рівноважна концентрація кломіпраміну у курців сигарети пацієнтів у 2 рази нижче за таку у некурців (концентрація N-десметилкломіпраміну не змінювалася);
• При одночасному застосуванні іонно-обмінних смол (наприклад, колестираміну або колестиполу) можливе зниження концентрації кломіпраміну у сироватці крові. Рекомендовано застосовувати кломіпрамін як мінімум за 2 години до або через 4-6 годин після застосування смол;
• Звіробій продірявлений може призводити до зниження плазмової концентрації кломіпраміну при одночасному застосуванні.
Лікарські взаємодії, що не впливають на препарат Анафраніл®:
• Трициклічні антидепресанти можуть потенціювати дію препаратів, що мають м-холіноблокуючу дію (наприклад, похідних фенотіазину, протипаркінсонічних препаратів, атропіну, біперидену, блокаторів Н1-гістамінових рецепторів) на орган зору, ЦНС, кишечник та сечовий міхур. Крім того, при одночасному застосуванні вищезгаданих препаратів виникає ризик розвитку гіпертермії;
• Кломіпрамін може знижувати або повністю усувати антигіпертензивну дію гуанетидину, бетанідину, резерпіну, клонідину та метилдопи. Тому в тих випадках, коли одночасно з прийомом кломіпраміну потрібне лікування артеріальної гіпертензії, слід застосовувати лікарські засоби інших класів (наприклад, вазодилататори або бета-адреноблокатори);
• Трициклічні антидепресанти можуть посилювати дію етанолу та інших засобів, що мають пригнічуючий вплив на ЦНС (наприклад, барбітуратів, бензодіазепінів або наркозів);
• Кломіпрамін може посилювати дію на серцево-судинну систему епінефрину, норепінефрину, ізопреналіну, ефедрину та фенілефрину (у тому числі і тоді, коли ці речовини входять до складу місцевих анестетиків);
• Деякі трициклічні антидепресанти можуть посилювати антикоагулянтну дію похідних кумарину (наприклад, варфарин), можливо шляхом інгібування їхнього метаболізму (ізофермент CYP2С9). Немає даних, що доводять здатність кломіпраміну пригнічувати метаболізм антикоагулянтів (варфарин). Тим не менш, при застосуванні цього лікарського засобу класу рекомендується моніторування концентрації протромбіну в плазмі крові;
• Крім того, кломіпрамін є in vitro та in vivo інгібітором активності ізоферменту CYP2D6 (окислення спартеїну). Таким чином, кломіпрамін може підвищувати концентрації одночасно застосовуваних препаратів, що метаболізуються головним чином за участю ізоферменту CYP2D6.
ПередозуванняСимптоми, що розвиваються при передозуванні препаратом Анафраніл®, подібні до тих, які описані при передозуванні іншими трициклічними антидепресантами. Головними ускладненнями є порушення з боку серця та неврологічні розлади.
У дітей випадковий прийом будь-якої дози препарату всередину повинен розцінюватися як дуже серйозна подія, що загрожує летальним результатом.
Симптоми зазвичай з'являються в межах 4 годин після прийому препарату і досягають максимальної вираженості через 24 години. Внаслідок уповільненого всмоктування (м-холіноблокуюча дія препарату), тривалого періоду напіввиведення та гепатоентеральної рециркуляції активної речовини, період часу, протягом якого пацієнт залишається у «зоні ризику», становить 4-6 днів.
Можуть спостерігатися такі симптоми:
З боку центральної нервової системи: сонливість, ступор, кома, атаксія, неспокій, ажитація, пожвавлення рефлексів, ригідність м'язів, хореоатетоїдні рухи, судоми. Крім того, можуть спостерігатись прояви серотонінового синдрому (підвищення температури тіла, міоклонус, делірій, кома);
З боку серцево-судинної системи: зниження артеріального тиску, тахікардія, подовження інтервалу QTc, аритмії (включаючи «torsade des pointes»), порушення внутрішньосерцевої провідності, шок, серцева недостатність; у дуже поодиноких випадках - зупинка серця. Крім того, можливі пригнічення дихання, ціаноз, блювання, лихоманка, мідріаз, пітливість, олігурія чи анурія.
Лікування:
Специфічного антидоту не існує, лікування є, в основному, симптоматичним та підтримуючим. При підозрі на передозування препаратом Анафраніл®, особливо у дітей, пацієнта слід госпіталізувати та уважно спостерігати протягом як мінімум 72 годин. У зв'язку з підвищенням ризику судом застосування активованого вугілля є кращою мірою лікування порівняно з промиванням шлунка. Застосування активованого вугілля та промивання шлунка ефективне протягом 1 години після прийому препарату. Якщо пацієнт непритомний, перед початком промивання шлунка слід для профілактики аспірації провести інтубацію трахеї трубкою з манжетою; блювання у цьому випадку не викликають. Зазначені заходи рекомендується проводити навіть у тому випадку, якщо з моменту передозування минуло 12 годин або більше, оскільки м-холіноблокуюча дія препарату може сповільнювати випорожнення шлунка. Для зменшення всмоктування препарату корисним є використання активованого вугілля. При розвитку артеріальної гіпотензії та/або шлуночкової аритмії з розширенням комплексу QRS на ЕКГ більше 100 мс з метою лікування вводять розчин бікарбонату натрію з розрахунку 1 ммоль/кг одномоментно або у вигляді короткочасної інфузії (5 хвилин). Процедуру можна проводити повторно до нормалізації АТ та показників ЕКГ під контролем pH артеріальної крові, який не повинен перевищувати 7,55. Можливе також внутрішньовенне введення лідокаїну. У пацієнтів з брадіаритмією можливе використання тимчасового електрокардіостимулятора. При розвитку поліморфної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsade des pointes) показано одноразове внутрішньовенне введення 0,5 – 1,5 г магнію сульфату. При розвитку судом для лікування слід провести внутрішньовенну інфузію бензодіазепіну. У разі розвитку коми та/або зупинки дихання слід провести інтубацію трахеї та розпочати штучну вентиляцію легень. Застосовувати гіпервентиляцію з метою корекції pH крові слід лише без одночасного застосування бікарбонату (ризик розвитку алкалозу тяжкого ступеня). З того часу, як з'явилися повідомлення про те, що фізостигмін може викликати виражену брадикардію, асистолію та судоми, застосовувати цей препарат для лікування передозування препаратом Анафраніл не рекомендується. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз не ефективні, оскільки концентрації кломіпраміну в плазмі низькі. 5 – 1,5 г магнію сульфату. При розвитку судом для лікування слід провести внутрішньовенну інфузію бензодіазепіну. У разі розвитку коми та/або зупинки дихання слід провести інтубацію трахеї та розпочати штучну вентиляцію легень. Застосовувати гіпервентиляцію з метою корекції pH крові слід лише без одночасного застосування бікарбонату (ризик розвитку алкалозу тяжкого ступеня). З того часу, як з'явилися повідомлення про те, що фізостигмін може викликати виражену брадикардію, асистолію та судоми, застосовувати цей препарат для лікування передозування препаратом Анафраніл не рекомендується. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз не ефективні, оскільки концентрації кломіпраміну в плазмі низькі. 5 – 1,5 г магнію сульфату. При розвитку судом для лікування слід провести внутрішньовенну інфузію бензодіазепіну. У разі розвитку коми та/або зупинки дихання слід провести інтубацію трахеї та розпочати штучну вентиляцію легень. Застосовувати гіпервентиляцію з метою корекції pH крові слід лише без одночасного застосування бікарбонату (ризик розвитку алкалозу тяжкого ступеня). З того часу, як з'явилися повідомлення про те, що фізостигмін може викликати виражену брадикардію, асистолію та судоми, застосовувати цей препарат для лікування передозування препаратом Анафраніл не рекомендується. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз не ефективні, оскільки концентрації кломіпраміну в плазмі низькі. У разі розвитку коми та/або зупинки дихання слід провести інтубацію трахеї та розпочати штучну вентиляцію легень. Застосовувати гіпервентиляцію з метою корекції pH крові слід лише без одночасного застосування бікарбонату (ризик розвитку алкалозу тяжкого ступеня). З того часу, як з'явилися повідомлення про те, що фізостигмін може викликати виражену брадикардію, асистолію та судоми, застосовувати цей препарат для лікування передозування препаратом Анафраніл не рекомендується. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз не ефективні, оскільки концентрації кломіпраміну в плазмі низькі. У разі розвитку коми та/або зупинки дихання слід провести інтубацію трахеї та розпочати штучну вентиляцію легень. Застосовувати гіпервентиляцію з метою корекції pH крові слід лише без одночасного застосування бікарбонату (ризик розвитку алкалозу тяжкого ступеня). З того часу, як з'явилися повідомлення про те, що фізостигмін може викликати виражену брадикардію, асистолію та судоми, застосовувати цей препарат для лікування передозування препаратом Анафраніл не рекомендується. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз не ефективні, оскільки концентрації кломіпраміну в плазмі низькі. З того часу, як з'явилися повідомлення про те, що фізостигмін може викликати виражену брадикардію, асистолію та судоми, застосовувати цей препарат для лікування передозування препаратом Анафраніл не рекомендується. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз не ефективні, оскільки концентрації кломіпраміну в плазмі низькі. З того часу, як з'явилися повідомлення про те, що фізостигмін може викликати виражену брадикардію, асистолію та судоми, застосовувати цей препарат для лікування передозування препаратом Анафраніл не рекомендується. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз не ефективні, оскільки концентрації кломіпраміну в плазмі низькі.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Антидепресант
Код АТХ: N06AA04
Фармакодинаміка:
Кломіпрамін є трициклічним антидепресантом, інгібітором зворотного захоплення норадреналіну та серотоніну (неселективний інгібітор зворотного захоплення моноамінів). Вважається, що лікувальна дія кломіпраміну здійснюється за рахунок його здатності інгібувати зворотне нейрональне захоплення норадреналіну (НА) і серотоніну (5-HT), що вивільняються в синаптичну щілину, причому найбільш важливим є придушення зворотного захоплення серотоніну.
Кломіпраміну, крім того, притаманний широкий спектр інших фармакологічних дій: альфа1-адреноблокуюча, м-холіноблокуюча, здатність блокувати Н1-гістамінові та 5НТ-серотонінові рецептори.
Препарат Анафраніл діє на депресивний синдром в цілому, включаючи такі його типові прояви, як психомоторна загальмованість, пригнічений настрій і тривога. Клінічний ефект відзначається зазвичай через 2-3 тижні лікування.
Крім того, кломіпрамін має специфічну (що відрізняється від його антидепресивного ефекту) дію при обсесивно-компульсивних розладах.
Дія кломіпраміну при хронічних больових синдромах, як обумовлених, так і не обумовлених соматичними захворюваннями, пов'язана, ймовірно, з полегшенням передачі нервового імпульсу, що опосередковується серотоніном та норадреналіном.
Фармакокінетика:
Всмоктування:
Кломіпрамін повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Системна біодоступність незміненого кломіпраміну становить близько 50%. Таке зниження біодоступності обумовлено ефектом «першого проходження» через печінку з утворенням активного метаболіту N-десметилкломіпраміну. Cmax після прийому кломіпраміну в дозі 25 мг становить 63,37±12,71 нг/мл (Tmax 4,83±0,39 год). При щоденному прийомі препарату в дозі 75 мг на добу у вигляді таблеток 25 мг, покритих оболонкою, тричі на день, або 75 мг, у вигляді однієї таблетки пролонгованої дії, покритої плівковою оболонкою, рівноважна концентрація кломіпраміну в плазмі встановлюється в діапазоні від 20 до 175 нг/мл. Значення рівноважної концентрації активного метаболіту N-десметилкломіпраміну на 40-85% вище, ніж концентрація кломіпраміну.
Розподіл:
Зв'язок кломіпраміну з білками плазми становить 97,6%. Кломіпрамін розподіляється екстенсивно, здається обсяг розподілу становить близько 12-17 л/кг маси тіла. Концентрації кломіпраміну у спинномозковій рідині становлять близько 2% від концентрацій його у плазмі крові. Кломіпрамін проникає в грудне молоко, де визначається в концентрації, близькій до концентрації в плазмі, а також проникає через гематоплацентарний бар'єр.
Метаболізм:
Кломіпрамін метаболізується, головним чином, шляхом деметилювання з утворенням активного метаболіту N-деcметилкломіпраміну. У цій реакції беруть участь кілька ізоферментів цитохрому Р450, але переважно CYP3A4, CYP2C19 і CYP1A2. Кломіпрамін і N-десметилкломіпрамін гідроксилюються до 8-гідроксикломіпраміну або 8-гідрокси-N-десметилкломіпраміну. Кломіпрамін також гідроксилюється в положенні 2; N-десметилкломіпрамін може надалі деметилюватися до дідесметилкломіпраміну. 2- та 8-гідроксиметаболіти екскретуються переважно у вигляді глюкуронідів нирками. Біотрансформація двох активних форм препарату, кломіпраміну та N-десметилкломіпраміну шляхом утворення 2- та 8-гідроксикломіпраміну, каталізується ізоферментом CYP2D6.
Виведення:
Після одноразового прийому близько 2/3 кломіпраміну виводиться у вигляді водорозчинних кон'югатів нирками та приблизно 1/3 – через кишечник. У незміненому вигляді нирками виводиться близько 2% дози кломіпраміну та близько 0,5% десметилкломіпраміну. Період напіввиведення кломіпраміну з плазми крові (T1/2) складає в середньому 21 год (діапазон коливань від 12 до 36 год), T1/2 десметилкломіпраміну - в середньому 36 год. Вплив
їжі
: незначне уповільнення всмоктування при одночасному прийомі.
У пацієнтів похилого віку внаслідок зниження інтенсивності метаболізму концентрація кломіпраміну у плазмі крові вища, ніж у пацієнтів молодшого віку. При цьому терапевтична рівноважна концентрація у пацієнтів цієї категорії досягається при застосуванні препарату у нижчих дозах, ніж у пацієнтів середнього віку. Слід з обережністю застосовувати препарат у пацієнтів похилого віку.
На даний момент немає даних, що описують особливості фармакокінетики у пацієнтів із захворюваннями нирок. Незважаючи на те, що препарат виводиться у вигляді неактивних метаболітів нирками та через кишечник, накопичення останніх може призводити до кумуляції діючої речовини та її активного метаболіту. Слід з обережністю застосовувати препарат у пацієнтів з порушенням функції нирок середнього та тяжкого ступеня тяжкості з контролем їхнього стану.
Оскільки кломіпрамін переважно метаболізується у печінці у присутності ізоферментів CYP2D6, CYP3A4, CYP 2C19 та CYP1A2, порушення функції печінки може впливати на фармакокінетику препарату. У пацієнтів з порушенням функції печінки препарат слід застосовувати з обережністю.
Незважаючи на те, що вплив етнічної та расової належності на фармакокінетику препарату поглиблено не вивчався, відомо, що метаболізм кломіпраміну залежить від генетичних факторів, які можуть призводити до зміни метаболізму активної речовини, так і його метаболіту. Метаболізм кломіпраміну у представників європеоїдної та азіатської (особливо, представників японської та китайської національностей) рас може відрізнятися.
Вагітність та годування груддюДосвід застосування препарату Анафраніл® при вагітності обмежений. Оскільки є окремі повідомлення про можливий зв'язок між прийомом трициклічних антидепресантів та порушеннями розвитку плода, слід уникати застосування препарату при вагітності, за винятком тих випадків, коли очікувана користь для матері, безперечно, перевищує потенційний ризик для плода. У тих випадках, коли мати приймала трициклічні антидепресанти в період вагітності аж до настання пологів, у новонароджених протягом перших кількох годин або днів життя розвивався синдром «скасування», що проявлявся задишкою, сонливістю, кишковими кольками, підвищеною нервовою збудливістю, підвищенням або зниженням АТ, тремором, спастичними явищами чи судомами. Щоб уникнути розвитку даного синдрому препарат Анафраніл® слід, по можливості,
Так як активна речовина препарату проникає в грудне молоко, слід або припинити грудне вигодовування, або поступово відмінити препарат Анафраніл.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом. Рецепт залишається в аптеці.
Побічні явищаНебажані явища (НЯ), що спостерігаються, зазвичай слабо виражені і носять минущий характер, проходять в ході продовження лікування або після зниження дози препарату. Вони не завжди корелюють із концентрацією активної речовини в плазмі крові або з дозою препарату. Деякі НЯ, такі як почуття втоми, порушення сну, ажитація, тривога, запор, сухість у роті, часто важко відрізнити від проявів депресії.
У разі розвитку серйозних реакцій з боку нервової системи або порушень психіки препарат Анафраніл повинен бути скасований.
Для оцінки частоти розвитку НЯ використані наступні критерії (згідно з класифікацією Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ)): виникаючі «дуже часто» - >1/10, «часто» - 1/100 - <1/10, «нечасто» - 1/1000 - <1/100, "рідко" - 1/10000 - <1/1000, "дуже рідко" - <1/10000, включаючи окремі випадки.
Порушення психіки: дуже часто – занепокоєння; часто - сплутаність свідомості, дезорієнтація, галюцинації (особливо у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів з хворобою Паркінсона), тривога, ажитація, порушення сну, маніакальний розлад, гіпоманіакальні стани, агресивність, деперсоналізація, погіршення перебігу депресії, безсоння; нечасто – активація психотичних симптомів.
Порушення з боку нервової системи: дуже часто – запаморочення, тремор, біль голови, міоклонус, патологічна сонливість; часто – порушення промови, парестезії, підвищення тонусу м'язів, дисгевзія, порушення пам'яті, порушення концентрації уваги; нечасто – судоми, атаксія; дуже рідко – злоякісний нейролептичний синдром.
Порушення з боку серця: часто – синусова тахікардія, відчуття серцебиття, ортостатична гіпотензія, клінічно незначущі зміни на ЕКГ (наприклад, інтервалу ST або зубця T) у пацієнтів без серцевої патології; нечасто – аритмії, підвищення АТ; дуже рідко – порушення внутрішньосерцевої провідності (наприклад, розширення комплексу QRS, подовження інтервалу QT, зміни інтервалу PQ, блокада ніжок пучка Гіса, шлуночкова тахікардія типу «пірует» (torsades des pointes), особливо у пацієнтів з гіпокаліємією).
Порушення з боку судин: часто - "припливи".
Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – шум у вухах.
Порушення органу зору: дуже часто – порушення акомодації, нечіткість зору; часто – мідріаз; дуже рідко – глаукома.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, еозинофілія.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота, сухість у роті, запор; часто – блювання, абдомінальні порушення, діарея.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – гепатит з жовтяницею або без неї.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – підвищене потовиділення; часто - алергічний дерматит (висипання, кропив'янка), реакції фотосенсибілізації, свербіж; дуже рідко – пурпура.
Порушення з боку ендокринної системи: дуже рідко – синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону.
Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже часто – підвищення апетиту; часто – зниження апетиту.
Порушення з боку імунної системи: дуже рідко – анафілактичні та анафілактоїдні реакції, включаючи зниження артеріального тиску.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже часто – порушення сечовипускання; дуже рідко – затримка сечі.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – м'язова слабкість.
Порушення з боку статевих органів та молочної залози: дуже часто – порушення лібідо, еректильна дисфункція; часто - галакторея, збільшення молочних (грудних) залоз.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – позіхання; дуже рідко – алергічний альвеоліт (пневмоніт) з/без еозинофілії.
Загальні розлади та порушення у місці введення: дуже часто – втома; дуже рідко – набряки (місцеві чи загальні), випадання волосся, гіперпірексія.
Лабораторні та інструментальні дані: дуже часто – збільшення маси тіла; часто – підвищення активності «печінкових» трансаміназ; дуже рідко – патологічні зміни на електроенцефалограмі.
На основі спонтанних повідомлень, отримуваних у післяреєстраційний період, виявлено такі небажані явища, частота яких внаслідок неточної кількості пацієнтів не може бути встановлена.
Порушення з боку нервової системи: серотоніновий синдром; екстрапірамідні симптоми (включаючи атаксію та пізню дискінезію).
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: рабдоміоліз (як ускладнення злоякісного нейролептичного синдрому).
Порушення з боку статевих органів та молочної залози: анеякуляція, затримка еякуляції.
Лабораторні та інструментальні дані: підвищення концентрації пролактину у плазмі крові.
Синдром «відміни»: після раптової відміни або швидкого зниження дози препарату Анафраніл часто виникають такі симптоми: нудота, блювання, біль у животі, діарея, безсоння, головний біль, дратівливість, тривожність.
Переломи кісток:
У пацієнтів старше 50 років, які отримують селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та трициклічні антидепресанти, відзначався підвищений ризик переломів, механізм виникнення якого невідомий.
Пацієнти похилого віку:
Літні пацієнти особливо піддаються антихолінергічним, неврологічним, психіатричним ефектам препарату або впливу його на серцево-судинну систему. Метаболізм та виведення лікарських препаратів у пацієнтів цієї категорії можуть бути сповільнені, що може призвести до підвищення концентрації препарату у плазмі при застосуванні терапевтичних доз.
Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.
особливі вказівкиУ разі вираженої депресії існує ризик суїцидальних спроб, який може зберігатися до досягнення достовірної ремісії. У пацієнтів з депресією, як у дорослих, так і у дітей, може спостерігатися посилення депресії та/або суїцидальної поведінки чи інших порушень психіки незалежно від того, чи отримують вони терапію антидепресантами чи ні. Антидепресанти збільшували ризик суїцидальних думок та суїцидальної поведінки у короткострокових дослідженнях у дітей, підлітків та дорослих пацієнтів віком до 25 років з депресіями та іншими психічними захворюваннями.
Всіх пацієнтів, які приймають препарат Анафраніл за будь-яким із показань, слід спостерігати на предмет погіршення клінічної картини, суїцидальної поведінки та інших порушень психіки, особливо в початковій фазі терапії або при зміні дози препарату. У таких пацієнтів слід оцінювати необхідність зміни режиму терапії, включаючи можливість відміни препарату, особливо якщо яскраво виражені симптоми, з'явилися раптово або не спостерігалися у пацієнта початково.
Сім'ї та опікуни пацієнтів (як дітей, так і дорослих), які приймають антидепресанти за психіатричними та непсихіатричними показаннями, повинні бути попереджені про необхідність спостерігати за пацієнтами через ризик виникнення інших психіатричних симптомів, у тому числі і суїцидальної поведінки, і негайно співвідношень. симптомах лікаря.
При виписці рецепту слід вказувати мінімальну кількість таблеток, щоб зменшити ризик передозування, при цьому необхідно дотримуватись адекватного режиму терапії. Є дані, що свідчать про те, що при передозуванні препаратом Анафраніл® летальні наслідки трапляються рідше, ніж при передозуванні іншими трициклічними антидепресантами.
У багатьох пацієнтів з панічними розладами на початку лікування може спостерігатися посилення тривоги. Таке парадоксальне посилення тривоги найбільше виражено в перші дні терапії і зазвичай стихає протягом двох тижнів.
У пацієнтів із шизофренією, які отримують трициклічні антидепресанти, іноді відзначається активація психозу.
Відомо, що у пацієнтів із біполярним афективним розладом, які приймають трициклічні антидепресанти, у період депресивної фази можуть розвиватися маніакальні або гіпоманіакальні стани. У таких випадках може знадобитися зниження дози препарату Анафраніл або його відміна та застосування антипсихотичної терапії. Після усунення зазначених станів, при необхідності, лікування препаратом може бути відновлено в низьких дозах.
У схильних та літніх пацієнтів трициклічні антидепресанти можуть провокувати розвиток лікарських деліріозних психозів, переважно у нічний час. Після відміни препарату вказана симптоматика зникає протягом кількох днів.
Серотоніновий синдром:
У зв'язку з ризиком розвитку серотонінергічної токсичності слід дотримуватись рекомендованого режиму дозування. При одночасному застосуванні кломіпраміну з серотонінергічними препаратами, такими як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну, трициклічні антидепресанти або препарати літію, можливий розвиток серотонінового синдрому, що проявляється гіпертермією, міоіом, міоаміном. При необхідності застосування флуоксетину рекомендується робити перерву від двох до трьох тижнів до та після застосування флуоксетину.
Захворювання серцево-судинної системи:
З особливою обережністю слід застосовувати препарат Анафраніл® упацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи, насамперед із недостатністю кровообігу, порушеннями провідності (наприклад, атріовентрикулярною блокадою І-ІІІ ступеня) та аритміями. У таких пацієнтів необхідно регулярно контролювати показники роботи серця та ЕКГ. При застосуванні препарату Анафраніл у дозах, що перевищують терапевтичні, або в тому випадку, якщо концентрація кломіпраміну в плазмі перевищує терапевтичну, існує ризик подовження інтервалу QTc та виникнення шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsade des pointеs). Це спостерігається у разі одночасного застосування з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну або інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну. У зв'язку з цим необхідно уникати одночасного застосування кломіпраміну та препаратів, що викликають його кумуляцію. Також необхідно уникати одночасного застосування з препаратами, що спричиняють подовження інтервалу QTc. Встановлено, що гіпокаліємія є фактором ризику подовження інтервалу QTс та виникнення шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsade des pointеs). У зв'язку з вищесказаним гіпокаліємія має бути усунена до початку терапії препаратом Анафраніл®. Через ризик подовження інтервалу QTc та розвитку серотонінового синдрому слід дотримуватись рекомендованих доз та з обережністю підвищувати дозу при одночасному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT, та серотонінергічними препаратами відповідно. Перед початком терапії препаратом Анафраніл® рекомендується виміряти артеріальний тиск, оскільки у пацієнтів з ортостатичною гіпотензією або лабільністю серцево-судинної системи може спостерігатися різке зниження артеріального тиску. У пацієнтів похилого віку слід проводити контроль показників функції серця та ЕКГ.
Судоми:
Відомо, що трициклічні антидепресанти знижують поріг судомної готовності, тому препарат Анафраніл® повинен застосовуватися з особливою обережністю у пацієнтів з епілепсією, а також за наявності інших факторів, що привертають до судомного синдрому, наприклад, при пошкодженнях головного мозку різної етіології, одночасному застосуванні нейролептичних засобів, у період відмови від алкоголю або відміни препаратів, які мають протисудомні властивості (наприклад, бензодіазепінів). Вважається, що виникнення судом залежить від дози препарату. У зв'язку з цим не слід перевищувати рекомендовану добову дозу препарату Анафраніл®. Так само, як і інші трициклічні антидепресанти, препарат Анафраніл застосовують у поєднанні з електросудомною терапією тільки за умови ретельного медичного спостереження.
М-холіноблокуюча дія:
Оскільки препарат має м-холіноблокуючі властивості, його слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів, в анамнезі яких є відомості про підвищений внутрішньоочний тиск, закритокутову глаукому або затримку сечі (наприклад, внаслідок захворювань передміхурової залози). Можливе також зниження сльозовиділення та накопичення слизового секрету, що може призвести до пошкодження епітелію рогівки у пацієнтів, які мають контактні лінзи.
Необхідно з обережністю застосовувати трициклічні антидепресанти у пацієнтів з тяжкими захворюваннями печінки та при лікуванні пацієнтів з пухлинами мозкового шару надниркових залоз (наприклад, феохромоцитомою, нейробластомою) через ризик розвитку гіпертонічного кризу. У пацієнтів із захворюваннями печінки рекомендується періодичний лабораторний контроль активності «печінкових» ферментів, у пацієнтів із патологією нирок – показників функції нирок.
Слід бути обережними у пацієнтів з гіпертиреозом, або одержують препарати гормонів щитовидної залози, можлива поява кардіотоксичної дії.
Необхідна обережність при застосуванні препарату Анафраніл у пацієнтів із хронічним запором. Трициклічні антидепресанти можуть викликати паралітичну кишкову непрохідність, особливо у пацієнтів похилого віку та пацієнтів, змушених дотримуватися постільного режиму.
Хоча про зміни кількості лейкоцитів у крові в період лікування препаратом Анафраніл® повідомлялося лише в окремих випадках, рекомендується періодичне дослідження складу периферичної крові та увага до таких симптомів, як лихоманка та біль у горлі, особливо у перші місяці терапії або при тривалому застосуванні препарату.
Перед проведенням загальної або місцевої анестезії слід попереджати анестезіолога про те, що пацієнт приймає препарат Анафраніл.
Повідомлялося збільшення частоти розвитку карієсу зубів при тривалому лікуванні трициклічними антидепресантами. Тому у разі тривалої терапії препаратом Анафраніл рекомендується регулярний огляд пацієнта стоматологом.
Слід враховувати, що етанол може посилювати небажані явища препарату на ЦНС, такі як нечіткість зору, сонливість та ін.
Слід уникати різкої відміни препарату Анафраніл через ризик розвитку можливих несприятливих реакцій. Якщо прийнято рішення припинити лікування, препарат слід скасовувати поступово, настільки швидко, наскільки це дозволяє клінічна ситуація, але при цьому слід враховувати, що різке скасування препарату може супроводжуватись розвитком певних симптомів.
Застосування у дітей:
Досвіду застосування препарату Анафраніл® у дітей віком до 5 років немає. Даних про вплив тривалого лікування препаратом Анафраніл® на ріст, розвиток, когнітивні функції та поведінку дітей та підлітків віком до 18 років немає.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами:
При виникненні на фоні застосування препарату Анафраніл® сонливості, нечіткості зору та інших порушень з боку ЦНС (порушення уваги, сплутаність свідомості, дезорієнтація, аггравація депресії, делірій тощо), пацієнтам слід відмовитись від керування транспортними засобами та механізмами, а також від виконання інших видів діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкої реакції.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25 ° С в оригінальній упаковці (блістер). Запобігати впливу вологи. Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиПрепарат можна приймати незалежно від їди. Таблетки слід ковтати повністю.
Перед початком терапії слід усунути гіпокаліємію.
Режим дозування та спосіб застосування препарату встановлюють індивідуально, з урахуванням стану пацієнта. Мета лікування полягає у досягненні оптимального ефекту при застосуванні якомога нижчих доз препарату та обережному їх підвищенні.
Слід дотримуватись особливої обережності при підвищенні доз у пацієнтів похилого віку (у пацієнтів віком понад 65 років застосування препарату протипоказано) та підлітків, які загалом більш чутливі до препарату Анафраніл®, ніж пацієнти інших вікових груп.
Після досягнення терапевтичного ефекту необхідно проводити підтримуючу терапію оптимальною дозою препарату, щоб уникнути розвитку рецидиву. Пацієнти з депресією рецидивуючого перебігу потребують тривалої підтримуючої терапії. Тривалість та необхідність проведення терапії повинні періодично переглядатися.
З метою зниження ризику серотонінергічної токсичності та можливого подовження інтервалу QT не слід перевищувати рекомендовану дозу препарату. Слід з обережністю збільшувати дозу препарату Анафраніл у разі одночасного застосування з іншими серотонінергічними препаратами або препаратами, що подовжують інтервал QT.
Слід уникати раптового припинення терапії препаратом Анафраніл через можливий розвиток симптомів «скасування». Зниження дози препарату після тривалого застосування повинно проводитися поступово, необхідно контролювати стан пацієнта після припинення терапії.
Препарат Анафраніл® таблетки, вкриті оболонкою та Анафраніл® СР, таблетки пролонгованої дії, вкриті плівковою оболонкою, можуть бути взаємозамінними при застосуванні в еквівалентних дозах.
• Депресія, обсесивно-компульсивні синдроми та фобії:
Початкова доза становить 50-75 мг на добу (1 таблетка Анафраніл 25 мг, покрита оболонкою, 2-3 рази на день або одна таблетка пролонгованої дії, покрита плівковою оболонкою, 1 раз на день, переважно у вечірній час). Підвищувати дозу слід послідовно на 25 мг (1 таблетка Анафраніл® 25 мг, покрита оболонкою) на добу кожні кілька днів залежно від переносимості препарату пацієнтом до 100-150 мг протягом першого тижня лікування. У тяжких випадках добова доза може бути збільшена до 250 мг. Після досягнення достовірного покращення стану слід привести добову дозу до підтримуючої, яка становить 50 – 100 мг на добу.
• Катаплексія, що супроводжує нарколепсію:
Добова доза кломіпраміну у цієї категорії пацієнтів становить 25 – 75 мг.
Діти та підлітки:
Слід дотримуватись особливої обережності при підвищенні дози у підлітків, які загалом більш чутливі до препарату Анафраніл®, ніж пацієнти проміжних вікових груп.
• Обсесивно-компульсивні синдроми:
Початкова доза кломіпраміну у пацієнтів даної категорії становить 25 мг на добу, яку поступово підвищують протягом перших двох тижнів застосування (добову дозу ділять на декілька прийомів) залежно від переносимості до максимальної добової дози з розрахунку 3 мг/кг або 100 мг у залежності від того, яка доза менша. Протягом кількох наступних тижнів добову дозу поступово підвищують до максимальної добової дози з розрахунку 3 мг/кг або 200 мг залежно від того, яка менша доза.
• Нічний енурез:
Початкова добова доза препарату Анафраніл у перший тиждень лікування для дітей віком 9-12 років становить 25-50 мг; для дітей віком від 12 років – 25-75 мг. Застосування більш високих доз показане пацієнтам, у яких повністю відсутній клінічний ефект. Як правило, добову дозу препарату приймають одномоментно після вечері, але в тих випадках, коли мимовільне сечовипускання відзначається в ранні нічні години, частину дози слід прийняти раніше – о 16 годині. Після досягнення бажаного ефекту, лікування слід продовжувати протягом 1-3 місяців, поступово знижуючи дозу препарату.
Пацієнти похилого віку:
У зв'язку з наявністю більш вираженої терапевтичної відповіді у пацієнтів похилого віку, ніж у пацієнтів інших вікових груп, слід дотримуватись особливої обережності при лікуванні пацієнтів даної категорії, а також при підвищенні дози препарату Анафраніл®.
Застосування препарату у пацієнтів віком від 65 років протипоказане.
Застосування у пацієнтів з порушенням функції печінки або нирок:
Слід бути обережними при застосуванні препарату Анафраніл у пацієнтів з порушенням функції печінки або нирок.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Анафранил таб 25 мг 30 шт производится компанией НОВАРТИС ФАРМА. Само производство расположено в стране Италия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Анафранил таб 25 мг 30 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Анафранил таб 25 мг 30 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Анафранил ср таб п/об пленочной пролонг. 75мг 10 шт Анафранил ср таб п/об пленочной пролонг. 75мг 10 шт, Кломипрамин раствор для инъекций 12.5 мг/мл 2 мл амп... Кломипрамин раствор для инъекций 12.5 мг/мл 2 мл амп 10 шт, Клофранил таб п/об 25мг 50 шт Клофранил таб п/об 25мг 50 шт.