Амлодипин-сандоз таб 5мг 30 шт
Топ продаж
Суперцена
Амлодипин-сандоз таб 5мг 30 шт - це препарат, який належить до групи блокаторів "повільних" кальцієвих каналів. Його дія полягає в розширенні коронарних та периферичних артерій, зменшенні навантаження на серце та зниженні артеріального тиску. Препарат має антиангінальну та гіпотензивну дію, а також антиатеросклеротичну та кардіопротекторну дію при ішемічній хворобі серця. Його час настання ефекту становить 2-4 години, а тривалість ефекту - 24 години. Амлодипин-сандоз таб 5мг 30 шт має повільну, але екстенсивну метаболізму в печінці та виводиться з організму через нирки та кишечник.
Амлодипин-сандоз таб 5мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
амлодипіну безілат 6,934 мг (відповідає 5 мг амлодипіну)
Допоміжні речовини:
лактоза безводна 109,866 мг, целюлоза мікрокристалічна 66,800 мг, крохмаль 0,00 безводний 2000 мг, магнію стеарат 2400 мг.
Опис:
Круглі плоскі таблетки білого або білого кольору з жовтуватим відтінком з ризиком на одній стороні і фаскою.
Форма випуску:
Пігулки 5 мг.
30 пігулок
Протипоказанняпідвищена чутливість до амлодипіну та інших похідних дигідропіридину, а також до допоміжних компонентів препарату;
тяжка артеріальна гіпотензія;
колапс, кардіогенний шок;
нестабільна стенокардія (за винятком стенокардії Принцметалу);
гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда;
обструкція виносить тракту лівого шлуночка (наприклад, виражений аортальний стеноз);
рідкісні спадкові форми непереносимості лактози, дефіцит лактази або порушення всмоктування глюкози/галактози (бо у складі міститься лактоза);
вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).
З обережністю З
обережністю слід застосовувати у пацієнтів з печінковою недостатністю, хронічною серцевою недостатністю на стадії декомпенсації, похилого віку, одночасним застосуванням з інгібіторами та індукторами ізоферменту CYP3A4.
Як і при прийомі інших БМКК необхідно бути обережними на фоні застосування амлодипіну у пацієнтів з синдромом слабкості синусового вузла, стенозом мітрального клапана, гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією, легкою або помірною артеріальною гіпотензією, гострим інфарктом міокарда (і протягом 1 місяця). Застосування при вагітності
Дозування5 мг
Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (як у монотерапії, так і у поєднанні з іншими гіпотензивними засобами).
Ішемічна хвороба серця: стабільна стенокардія напруги, вазоспастична стенокардія (стенокардія Принцметала) (як у монотерапії, так і у поєднанні з іншими антиангінальними засобами).
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиПри призначенні амлодипіну в комбінації з тіазидними та «петлевими» діуретиками, верапамілом, інгібіторами АПФ, бета-адреноблокаторами та нітратами можливе посилення антиангінального та гіпотензивного ефекту. Комбіноване застосування БМКК та бета-адренорецепторів у пацієнтів з інфарктом міокарда може призвести до його повторного виникнення та розвитку вираженої серцевої недостатності.
Алюміній/Магній, що містять антациди: їх одноразовий прийом не істотно впливає на фармакокінетику амлодипіну.
Силденафіл: одноразовий прийом 100 мг силденафілу у хворих на есенціальну гіпертензію не впливає на параметри фармакокінетики амлодипіну.
Аторвастатин: повторне застосування амлодипіну у дозі 10 мг та аторвастатину у дозі 80 мг не супроводжується значними змінами показників фармакокінетики аторвастатину.
Дігоксин: при одночасному застосуванні амлодипіну з дигоксином у здорових добровольців сироваткові концентрації та нирковий кліренс дигоксину не змінюються.
Етанол (алкогольні напої): при одноразовому та повторному застосуванні в дозі 10 мг амлодипін не істотно впливає на фармакокінетику етанолу.
Варфарин: амлодипін не впливає на зміни протромбінового часу, спричинені варфарином.
Кларитроміцин є інгібітором CYP3A4. Спостерігають підвищення ризику артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які отримують кларитроміцин з амлодипіном. Рекомендується ретельний контроль за пацієнтами при одночасному застосуванні амлодипіну та кларитроміцину.
Циклоспорин
Дослідження лікарської взаємодії циклоспорину та амлодипіну за участю здорових добровольців та інших популяцій не проводилося, за винятком пацієнтів після трансплантації нирок, у яких спостерігали підвищення змінних величин залишкової концентрації циклоспорину (в середньому на 0% - 40%). Слід розглянути питання щодо контролю рівня циклоспорину у пацієнтів після трансплантації нирок, які приймають амлодипін, та про зменшення дози циклоспорину, за необхідності.
Симвастатин: одночасне застосування амлодипіну у багаторазовій дозі 10 мг та симвастатину у багаторазовій дозі 80 мг призводило до підвищення експозиції симвастатину на 77 % порівняно з такою при монотерапії симвастатином. Слід обмежити дозу симвастатину у пацієнтів, які отримують амлодипін, до 20 мг на добу.
На відміну від інших БМКК, не було виявлено клінічно значущої взаємодії амлодипіну при спільному застосуванні з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), особливо індометацином.
Циметидин не впливає на фармакокінетику амлодипіну.
Грейпфрутовий сік: не рекомендується застосовувати амлодипін з грейпфрутом або грейпфрутовим соком, оскільки у деяких пацієнтів це може підвищувати біодоступність та, як наслідок, посилювати гіпотензивний ефект.
Дантролен (інфузійне введення):
Летальні випадки фібриляції шлуночків та серцево-судинної недостатності у поєднанні з гіперкаліємією спостерігалися у тварин після внутрішньовенного введення верапамілу та дантролену. У зв'язку з ризиком гіперкаліємії, рекомендується уникати одночасного застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, у пацієнтів, схильних до розвитку злоякісної гіпертермії, та під час лікування злоякісної гіпертермії.
Існує ризик підвищення концентрації такролімусу в плазмі при одночасному застосуванні з амлодипіном, але механізм фармакокінетичної взаємодії повністю не вивчений. Для того, щоб уникнути токсичності такролімусу, при застосуванні амлодипіну у пацієнтів, які отримують лікування такролімусом, слід проводити контроль концентрації такролімусу в плазмі та коригувати дози такролімусу за необхідності.
Аміодарон, хінідин, альфа1-адреноблокатори, антипсихотичні лікарські засоби (нейролептики) та БМКК можуть посилювати гіпотензивну дію амлодипіну. При одночасному застосуванні амлодипіну з антиаритмічними препаратами, що викликають подовження інтервалу QT (наприклад, аміодарон та хінідин), можливе посилення вираженості негативної інотропної дії. При сумісному застосуванні з препаратами літію можливе посилення проявів їхньої нейротоксичності (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах).
Інгібітори ферменту CYP3A4: Одночасне застосування амлодипіну з сильними або помірними інгібіторами CYP3A4 (інгібітори протеази, такі як ритонавір, протигрибкові препарати з групи азолів, макролідні антибіотики, такі як еритроміцин або кларитроміцин дир; піна, що призводить до підвищення ризик розвитку артеріальної гіпотензії. Клінічні прояви цих змін фармакокінетичних параметрів можуть бути більш вираженими в осіб похилого віку. Таким чином, може виникнути необхідність у клінічному спостереженні та корекції дози.
Індуктори ферменту CYP3A4 (дексаметазон, фенобарбітал, рифампіцин, карбамазепін, рифабутин, фенітоїн, невірапін, звіробій продірявлений (Hypericum perforatum)) можуть впливати на концентрацію амлодипіну в плазмі крові. Тому необхідно контролювати артеріальний тиск та коригувати дозу як під час, так і після спільного застосування із сильними індукторами CYP3A4.
ПередозуванняСимптоми:
виражене зниження АТ з можливим розвитком рефлекторної тахікардії та надмірною переферичною вазодилатацією (існує ймовірність появи вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у тому числі з розвитком шоку та летального результату).
Лікування:
призначення активованого вугілля (у перші 2 години після передозування), промивання шлунка (в окремих випадках), надання піднесеного положення кінцівкам, контроль функції серцево-судинної та дихальної систем, активна підтримка функції серцево-судинної системи, контроль за об'ємом циркулюючої крові та діурезом.
Для відновлення тонусу судин та підвищення артеріального тиску, якщо немає протипоказань, можливе призначення судинозвужувальних препаратів. Використовують внутрішньовенне введення кальцію глюконату. Гемодіаліз неефективний, оскільки амлодипін значною мірою пов'язується з білками плазми.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
БМКК (блокатор "повільних" кальцієвих каналів)
Фармакодинаміка:
Похідне дигідропіридину - блокатор «повільних» кальцієвих каналів, має антиангінальну та гіпотензивну дію. Зв'язуючись з дигідропіридиновими рецепторами, блокує кальцієві канали, знижує трансмембранний перехід іонів кальцію в клітину (переважно в клітини гладком'язових судин, ніж у кардіоміоцити). Антиангінальна дія обумовлена розширенням коронарних та периферичних артерій та артеріол: при стенокардії зменшує вираженість ішемії міокарда; розширюючи периферичні артеріоли, знижує загальний периферичний судинний опір, зменшує навантаження на серце, знижує потребу міокарда в кисні. Розширюючи головні коронарні артерії та артеріоли в незмінених та ішемізованих зонах міокарда, збільшує надходження кисню до міокарда (особливо при вазоспастичній стенокардії); запобігає розвитку констрикції коронарних артерій (у т.ч. викликаної курінням). У хворих на стенокардію разова добова доза збільшує час виконання фізичного навантаження, уповільнює розвиток стенокардії та «ішемічної» депресії сегмента ST, знижує частоту нападів стенокардії та споживання нітрогліцерину. Чинить тривалий дозозалежний гіпотензивний ефект. Гіпотензивна дія обумовлена прямим вазодилатуючим впливом на гладкі м'язи судин. При артеріальній гіпертензії разова доза забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску (АТ) протягом 24 годин (у положенні хворого «лежачи» та «стоячи»). Не викликає різкого зниження артеріального тиску, зниження толерантності до фізичного навантаження, фракції викиду лівого шлуночка. Зменшує ступінь гіпертрофії міокарда лівого шлуночка, має антиатеросклеротичну та кардіопротекторну дію при ішемічній хворобі серця. Не впливає на скоротливість і провідність міокарда, не викликає рефлекторного збільшення частоти серцевих скорочень, гальмує агрегацію тромбоцитів, підвищує швидкість клубочкової фільтрації, має слабку натрійуретичну дію. При діабетичній нефропатії не збільшує вираженість мікроальбумінурії. Не чинить несприятливих впливів на обмін речовин та концентрацію ліпідів плазми крові. Час настання ефекту – 2-4 години, тривалість ефекту 24 години. має слабку натрійуретичну дію. При діабетичній нефропатії не збільшує вираженість мікроальбумінурії. Не чинить несприятливих впливів на обмін речовин та концентрацію ліпідів плазми крові. Час настання ефекту – 2-4 години, тривалість ефекту 24 години. має слабку натрійуретичну дію. При діабетичній нефропатії не збільшує вираженість мікроальбумінурії. Не чинить несприятливих впливів на обмін речовин та концентрацію ліпідів плазми крові. Час настання ефекту – 2-4 години, тривалість ефекту 24 години.
Фармакокінетика:
Після прийому внутрішньо амлодипін повільно абсорбується із шлунково-кишкового тракту. Середня абсолютна біодоступність становить 64-80%, максимальна концентрація у плазмі спостерігається через 6-12 годин. Стабільна рівноважна концентрація досягається після 7-8 днів терапії. Їда не впливає на абсорбцію амлодипіну. Середній обсяг розподілу становить 21 л/кг маси тіла, що вказує на те, що більша частина препарату знаходиться у тканинах, а відносно менша – у крові. Більшість препарату, що у крові (97,5%), зв'язується з білками плазми крові. Амлодипін піддається повільному, але екстенсивному метаболізму (90%) у печінці з утворенням неактивних метаболітів, що має ефект «первинного» проходження через печінку. Метаболіти не мають значної фармакологічної активності. Після одноразового прийому внутрішньо період напіввиведення (Т1/2) варіює від 35 до 50 годин, при повторному застосуванні Т1/2 становить приблизно 45 годин. Близько 60% прийнятої дози виводиться нирками переважно у вигляді метаболітів, 10% у незміненому вигляді, а 20-25% через кишечник. Виведення з грудним молоком невідоме. Загальний кліренс амлодипіну становить 0,116 мл/с/кг (7 мл/хв/кг; 0,42 л/год/кг).
У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) виведення амлодипіну сповільнене (Т1/2 65 год) порівняно з молодими пацієнтами, проте ця різниця не має клінічного значення.
У пацієнтів з печінковою недостатністю період напіввиведення амлодипіну збільшується, рекомендації щодо дозування не визначені, тому амлодипін у даної групи пацієнтів має застосовуватися з обережністю.
У пацієнтів із нирковою недостатністю період напіввиведення збільшується до 60 годин. Зміна концентрації амлодипіну в плазмі не корелює зі ступенем порушення функції нирок.
Препарат проникає через гематоенцефалічний бар'єр. При гемодіалізі не видаляється.
Вагітність та годування груддюБезпека
застосування амлодипіну під час вагітності не встановлена. У дослідженнях тварин прояви репродуктивної токсичності спостерігали при застосуванні у високих дозах. Застосування під час вагітності рекомендують лише в тих випадках, коли відсутні безпечніші альтернативні варіанти і коли саме захворювання сприяє підвищенню ризику для матері та плода.
Грудне годування
Амлодипін виділяється у грудне молоко. Відсоток дози препарату, що передається грудній дитині, оцінювався у міжквартильному діапазоні 3 – 7%, а максимум – 15%. Вплив амлодипіну на немовлят не вивчений. Рішення про продовження/припинення грудного вигодовування або про продовження/припинення терапії амлодипіном слід приймати з урахуванням користі грудного вигодовування для дитини та користі терапії амлодипіном для матері.
Репродуктивна функція
Оборотні біохімічні зміни в головках сперматозоїдів були виявлені у деяких пацієнтів, які отримують лікування блокаторами кальцієвих каналів. Клінічні дані є недостатніми для оцінки можливого впливу амлодипіну на репродуктивну функцію. В одному з досліджень у щурів було виявлено небажані ефекти щодо фертильності самців.
Умови відпустки з аптекВідпускають за рецептом.
Побічні явищаСеред небажаних реакцій під час лікування найчастіше реєструвалися: сонливість, запаморочення, головний біль, серцебиття, приплив жару, біль у животі, нудота, припухлість у ділянці гомілковостопних суглобів, набряки та слабкість. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), небажані ефекти класифіковані відповідно до їх частоти розвитку наступним чином: дуже часто (> 1/10), часто (>1/100, <1/10), нечасто (>1/1000, < 1/100), рідко (>1/10000, <1/1000) та дуже рідко (<1/10000); частота невідома – за наявними даними встановити частоту виникнення було неможливо.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи дуже рідко: лейкоцитопенія, тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура.
Порушення імунної системи дуже рідко: алергічні реакції.
Порушення з боку обміну речовин та харчування дуже рідко: гіперглікемія.
Порушення психіки нечасті: депресія, лабільність настрою (включаючи тривогу), безсоння, незвичайні сновидіння;
рідко: сплутаність свідомості.
Порушення з боку нервової системи часто: сонливість, запаморочення, біль голови (особливо на початку лікування), підвищена стомлюваність;
нечасто: тремор, спотворення смаку (дисгевзія), синкопальні стани, парестезія, гіпестезія;
вкрай рідко: гіпертонія, апатія, атаксія, амнезія, мігрень, периферична нейропатія;
частота невідома: екстрапірамідні розлади.
Порушення органу зору часто: порушення зору (включаючи диплопію);
нечасто: порушення акомодації, ксерофтальмія, кон'юнктивіт, біль у власних очах.
Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення нечасті: шум у вухах.
Порушення з боку серця: відчуття серцебиття;
нечасто: порушення серцевого ритму (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію, фібриляцію передсердь);
дуже рідко: підвищення артеріального тиску, інфаркт міокарда, ортостатична гіпотензія, посилення симптомів серцевої недостатності, непритомність.
Порушення з боку судин часто: відчуття жару та «припливів» крові до шкіри обличчя;
нечасто: зниження артеріального тиску;
дуже рідко: васкуліт.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння часто: задишка;
нечасто: кашель, риніт, носова кровотеча.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту часто: біль у животі, нудота, диспепсія, зміни режиму дефекації (включаючи діарею та запор);
нечасто: блювання, сухість слизової оболонки ротової порожнини, спрага;
дуже рідко: панкреатит, гастрит, гіперплазія ясен.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів дуже рідко: гепатит, жовтяниця, підвищення активності «печінкових» трансаміназ (зазвичай спостерігаються при холестазі).
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин нечасто: алопеція, пурпура, порушення пігментації шкіри, гіпергідроз, свербіж шкіри, висипання на шкірі, екзантема, кропив'янка;
рідко: дерматит;
дуже рідко: ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, набряк Квінке, фотосенсибілізація, ксеродермія, холодний піт;
частота невідома: токсичний епідермальний некроліз
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини часто: припухлість області гомілковостопних суглобів, м'язові судоми;
нечасто: артралгія, міалгія, біль у спині, артроз;
рідко: міастенія.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів нечасті: хворобливе сечовипускання, ніктурія, прискорене сечовипускання;
дуже рідко: дизурія, поліурія.
Порушення з боку статевих органів та молочної залози нечасті: імпотенція, гінекомастія.
Загальні розлади та порушення в місці введення дуже часто: набряки;
часто: слабкість, астенія;
нечасто: озноб, біль у грудях, біль неуточненої локалізації, нездужання.
Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень не часто: збільшення маси тіла, зниження маси тіла.
особливі вказівкиЕфективність та безпека застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлені.
Пацієнти із серцевою недостатністю
Лікування пацієнтів із серцевою недостатністю слід проводити з обережністю. У довгостроковому плацебо-контрольованому дослідженні у пацієнтів із серцевою недостатністю тяжкого ступеня (III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA) зареєстрована частота випадків набряку легень була вищою у групі амлодипіну, ніж у групі плацебо.
Блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю, оскільки вони можуть призводити до підвищення ризику явищ з боку серцево-судинної системи та показників смертності.
Пацієнти з порушенням функції печінки
У пацієнтів з порушенням функції печінки подовжується період напіввиведення амлодипіну та підвищуються показники AUC; рекомендації щодо доз не встановлені. Тому застосування амлодипіну слід починати з нижнього рівня діапазону доз, і бути обережним при використанні як на початковій стадії лікування, так і в ході підвищення дози. У пацієнтів з порушеннями функції печінки тяжкого ступеня може виникнути потреба у повільному титруванні дози та ретельному контролі.
Пацієнти похилого віку
У пацієнтів похилого віку підвищення дози слід здійснювати з обережністю.
Пацієнти з порушенням функції нирок
Амлодипін можна використовувати у таких пацієнтів у стандартних дозах. Зміни концентрації амлодипіну в плазмі не корелюють зі ступенем тяжкості порушень функції нирок. Амлодипін не діалізується.
Оптимально застосовувати препарат Амлодипін Сандоз щодня в один і той же час. Незважаючи на відсутність у БМКК синдрому «скасування», перед припиненням лікування рекомендується поступове зниження дози.
Амлодипін Сандоз® може призначатися в комбінації з тіазидними діуретиками, альфа- та бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами пролонгованої дії, сублінгвальним нітрогліцерином, нестероїдними протизапальними препаратами, антибіотиками, пероральними препаратами. Амлодипін Сандоз не надає несприятливого впливу на обмін речовин та ліпіди плазми, тому може застосовуватися у пацієнтів з бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою, а також у тих випадках, коли пацієнт схильний до вазоспазму/вазоконстрикції.
Пацієнтам з малою масою тіла, пацієнтам невисокого росту та пацієнтам з вираженим порушенням функції печінки може знадобитися менша доза. Під час лікування необхідний контроль маси тіла та спостереження у стоматолога (для запобігання болючості, кровоточивості та гіперплазії ясен).
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами
При застосуванні Амлодипіну Сандоз будь-якого негативного впливу на здатність керувати автомобілем або іншими технічними засобами не спостерігалося, однак, через можливе надмірне зниження АТ, уповільнення швидкості реакції внаслідок розвитку запаморочення, головного болю, підвищеної стомлюваності тощо. побічні явища слід уважно ставитися до індивідуальної дії препарату на початку курсу лікування та при зміні режиму дозування.
Умови зберіганняУ сухому місці, захищеному від світла, при температурі не вище 25°С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВсередину один раз на добу, запиваючи достатнім об'ємом води (100-200 мл), незалежно від прийому їжі.
Для лікування артеріальної гіпертензії та профілактики нападів стенокардії напруги та вазоспастичної стенокардії початкова добова доза Амлодипіну Сандоз становить 5 мг на один прийом. При необхідності дозу можна збільшити до максимальної добової дози - 10 мг/добу, одноразово.
Застосування у пацієнтів похилого віку
Рекомендується застосовувати у звичайних дозах, корекції дози не потрібно.
Застосування у пацієнтів з порушенням функції нирок
Корекція дози не потрібна.
Застосування у пацієнтів із порушенням функції печінки
Період напіввиведення Амлодипін Сандоз® збільшується у пацієнтів з цією патологією, рекомендації щодо дозування не визначені, тому амлодипін у даної групи пацієнтів повинен застосовуватися з обережністю. Пацієнтам з незначною масою тіла або невисоким зростанням, а також з вираженою печінковою недостатністю можуть знадобитися менші дози препарату.
Не потрібна зміна дози при одночасному призначенні з тіазидними діуретиками, бета-адреноблокаторами та інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ).
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Амлодипин-сандоз таб 5мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
амлодипіну безілат 6,934 мг (відповідає 5 мг амлодипіну)
Допоміжні речовини:
лактоза безводна 109,866 мг, целюлоза мікрокристалічна 66,800 мг, крохмаль 0,00 безводний 2000 мг, магнію стеарат 2400 мг.
Опис:
Круглі плоскі таблетки білого або білого кольору з жовтуватим відтінком з ризиком на одній стороні і фаскою.
Форма випуску:
Пігулки 5 мг.
30 пігулок
Протипоказанняпідвищена чутливість до амлодипіну та інших похідних дигідропіридину, а також до допоміжних компонентів препарату;
тяжка артеріальна гіпотензія;
колапс, кардіогенний шок;
нестабільна стенокардія (за винятком стенокардії Принцметалу);
гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда;
обструкція виносить тракту лівого шлуночка (наприклад, виражений аортальний стеноз);
рідкісні спадкові форми непереносимості лактози, дефіцит лактази або порушення всмоктування глюкози/галактози (бо у складі міститься лактоза);
вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).
З обережністю З
обережністю слід застосовувати у пацієнтів з печінковою недостатністю, хронічною серцевою недостатністю на стадії декомпенсації, похилого віку, одночасним застосуванням з інгібіторами та індукторами ізоферменту CYP3A4.
Як і при прийомі інших БМКК необхідно бути обережними на фоні застосування амлодипіну у пацієнтів з синдромом слабкості синусового вузла, стенозом мітрального клапана, гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією, легкою або помірною артеріальною гіпотензією, гострим інфарктом міокарда (і протягом 1 місяця). Застосування при вагітності
Дозування5 мг
Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (як у монотерапії, так і у поєднанні з іншими гіпотензивними засобами).
Ішемічна хвороба серця: стабільна стенокардія напруги, вазоспастична стенокардія (стенокардія Принцметала) (як у монотерапії, так і у поєднанні з іншими антиангінальними засобами).
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиПри призначенні амлодипіну в комбінації з тіазидними та «петлевими» діуретиками, верапамілом, інгібіторами АПФ, бета-адреноблокаторами та нітратами можливе посилення антиангінального та гіпотензивного ефекту. Комбіноване застосування БМКК та бета-адренорецепторів у пацієнтів з інфарктом міокарда може призвести до його повторного виникнення та розвитку вираженої серцевої недостатності.
Алюміній/Магній, що містять антациди: їх одноразовий прийом не істотно впливає на фармакокінетику амлодипіну.
Силденафіл: одноразовий прийом 100 мг силденафілу у хворих на есенціальну гіпертензію не впливає на параметри фармакокінетики амлодипіну.
Аторвастатин: повторне застосування амлодипіну у дозі 10 мг та аторвастатину у дозі 80 мг не супроводжується значними змінами показників фармакокінетики аторвастатину.
Дігоксин: при одночасному застосуванні амлодипіну з дигоксином у здорових добровольців сироваткові концентрації та нирковий кліренс дигоксину не змінюються.
Етанол (алкогольні напої): при одноразовому та повторному застосуванні в дозі 10 мг амлодипін не істотно впливає на фармакокінетику етанолу.
Варфарин: амлодипін не впливає на зміни протромбінового часу, спричинені варфарином.
Кларитроміцин є інгібітором CYP3A4. Спостерігають підвищення ризику артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які отримують кларитроміцин з амлодипіном. Рекомендується ретельний контроль за пацієнтами при одночасному застосуванні амлодипіну та кларитроміцину.
Циклоспорин
Дослідження лікарської взаємодії циклоспорину та амлодипіну за участю здорових добровольців та інших популяцій не проводилося, за винятком пацієнтів після трансплантації нирок, у яких спостерігали підвищення змінних величин залишкової концентрації циклоспорину (в середньому на 0% - 40%). Слід розглянути питання щодо контролю рівня циклоспорину у пацієнтів після трансплантації нирок, які приймають амлодипін, та про зменшення дози циклоспорину, за необхідності.
Симвастатин: одночасне застосування амлодипіну у багаторазовій дозі 10 мг та симвастатину у багаторазовій дозі 80 мг призводило до підвищення експозиції симвастатину на 77 % порівняно з такою при монотерапії симвастатином. Слід обмежити дозу симвастатину у пацієнтів, які отримують амлодипін, до 20 мг на добу.
На відміну від інших БМКК, не було виявлено клінічно значущої взаємодії амлодипіну при спільному застосуванні з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), особливо індометацином.
Циметидин не впливає на фармакокінетику амлодипіну.
Грейпфрутовий сік: не рекомендується застосовувати амлодипін з грейпфрутом або грейпфрутовим соком, оскільки у деяких пацієнтів це може підвищувати біодоступність та, як наслідок, посилювати гіпотензивний ефект.
Дантролен (інфузійне введення):
Летальні випадки фібриляції шлуночків та серцево-судинної недостатності у поєднанні з гіперкаліємією спостерігалися у тварин після внутрішньовенного введення верапамілу та дантролену. У зв'язку з ризиком гіперкаліємії, рекомендується уникати одночасного застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, у пацієнтів, схильних до розвитку злоякісної гіпертермії, та під час лікування злоякісної гіпертермії.
Існує ризик підвищення концентрації такролімусу в плазмі при одночасному застосуванні з амлодипіном, але механізм фармакокінетичної взаємодії повністю не вивчений. Для того, щоб уникнути токсичності такролімусу, при застосуванні амлодипіну у пацієнтів, які отримують лікування такролімусом, слід проводити контроль концентрації такролімусу в плазмі та коригувати дози такролімусу за необхідності.
Аміодарон, хінідин, альфа1-адреноблокатори, антипсихотичні лікарські засоби (нейролептики) та БМКК можуть посилювати гіпотензивну дію амлодипіну. При одночасному застосуванні амлодипіну з антиаритмічними препаратами, що викликають подовження інтервалу QT (наприклад, аміодарон та хінідин), можливе посилення вираженості негативної інотропної дії. При сумісному застосуванні з препаратами літію можливе посилення проявів їхньої нейротоксичності (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах).
Інгібітори ферменту CYP3A4: Одночасне застосування амлодипіну з сильними або помірними інгібіторами CYP3A4 (інгібітори протеази, такі як ритонавір, протигрибкові препарати з групи азолів, макролідні антибіотики, такі як еритроміцин або кларитроміцин дир; піна, що призводить до підвищення ризик розвитку артеріальної гіпотензії. Клінічні прояви цих змін фармакокінетичних параметрів можуть бути більш вираженими в осіб похилого віку. Таким чином, може виникнути необхідність у клінічному спостереженні та корекції дози.
Індуктори ферменту CYP3A4 (дексаметазон, фенобарбітал, рифампіцин, карбамазепін, рифабутин, фенітоїн, невірапін, звіробій продірявлений (Hypericum perforatum)) можуть впливати на концентрацію амлодипіну в плазмі крові. Тому необхідно контролювати артеріальний тиск та коригувати дозу як під час, так і після спільного застосування із сильними індукторами CYP3A4.
ПередозуванняСимптоми:
виражене зниження АТ з можливим розвитком рефлекторної тахікардії та надмірною переферичною вазодилатацією (існує ймовірність появи вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у тому числі з розвитком шоку та летального результату).
Лікування:
призначення активованого вугілля (у перші 2 години після передозування), промивання шлунка (в окремих випадках), надання піднесеного положення кінцівкам, контроль функції серцево-судинної та дихальної систем, активна підтримка функції серцево-судинної системи, контроль за об'ємом циркулюючої крові та діурезом.
Для відновлення тонусу судин та підвищення артеріального тиску, якщо немає протипоказань, можливе призначення судинозвужувальних препаратів. Використовують внутрішньовенне введення кальцію глюконату. Гемодіаліз неефективний, оскільки амлодипін значною мірою пов'язується з білками плазми.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
БМКК (блокатор "повільних" кальцієвих каналів)
Фармакодинаміка:
Похідне дигідропіридину - блокатор «повільних» кальцієвих каналів, має антиангінальну та гіпотензивну дію. Зв'язуючись з дигідропіридиновими рецепторами, блокує кальцієві канали, знижує трансмембранний перехід іонів кальцію в клітину (переважно в клітини гладком'язових судин, ніж у кардіоміоцити). Антиангінальна дія обумовлена розширенням коронарних та периферичних артерій та артеріол: при стенокардії зменшує вираженість ішемії міокарда; розширюючи периферичні артеріоли, знижує загальний периферичний судинний опір, зменшує навантаження на серце, знижує потребу міокарда в кисні. Розширюючи головні коронарні артерії та артеріоли в незмінених та ішемізованих зонах міокарда, збільшує надходження кисню до міокарда (особливо при вазоспастичній стенокардії); запобігає розвитку констрикції коронарних артерій (у т.ч. викликаної курінням). У хворих на стенокардію разова добова доза збільшує час виконання фізичного навантаження, уповільнює розвиток стенокардії та «ішемічної» депресії сегмента ST, знижує частоту нападів стенокардії та споживання нітрогліцерину. Чинить тривалий дозозалежний гіпотензивний ефект. Гіпотензивна дія обумовлена прямим вазодилатуючим впливом на гладкі м'язи судин. При артеріальній гіпертензії разова доза забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску (АТ) протягом 24 годин (у положенні хворого «лежачи» та «стоячи»). Не викликає різкого зниження артеріального тиску, зниження толерантності до фізичного навантаження, фракції викиду лівого шлуночка. Зменшує ступінь гіпертрофії міокарда лівого шлуночка, має антиатеросклеротичну та кардіопротекторну дію при ішемічній хворобі серця. Не впливає на скоротливість і провідність міокарда, не викликає рефлекторного збільшення частоти серцевих скорочень, гальмує агрегацію тромбоцитів, підвищує швидкість клубочкової фільтрації, має слабку натрійуретичну дію. При діабетичній нефропатії не збільшує вираженість мікроальбумінурії. Не чинить несприятливих впливів на обмін речовин та концентрацію ліпідів плазми крові. Час настання ефекту – 2-4 години, тривалість ефекту 24 години. має слабку натрійуретичну дію. При діабетичній нефропатії не збільшує вираженість мікроальбумінурії. Не чинить несприятливих впливів на обмін речовин та концентрацію ліпідів плазми крові. Час настання ефекту – 2-4 години, тривалість ефекту 24 години. має слабку натрійуретичну дію. При діабетичній нефропатії не збільшує вираженість мікроальбумінурії. Не чинить несприятливих впливів на обмін речовин та концентрацію ліпідів плазми крові. Час настання ефекту – 2-4 години, тривалість ефекту 24 години.
Фармакокінетика:
Після прийому внутрішньо амлодипін повільно абсорбується із шлунково-кишкового тракту. Середня абсолютна біодоступність становить 64-80%, максимальна концентрація у плазмі спостерігається через 6-12 годин. Стабільна рівноважна концентрація досягається після 7-8 днів терапії. Їда не впливає на абсорбцію амлодипіну. Середній обсяг розподілу становить 21 л/кг маси тіла, що вказує на те, що більша частина препарату знаходиться у тканинах, а відносно менша – у крові. Більшість препарату, що у крові (97,5%), зв'язується з білками плазми крові. Амлодипін піддається повільному, але екстенсивному метаболізму (90%) у печінці з утворенням неактивних метаболітів, що має ефект «первинного» проходження через печінку. Метаболіти не мають значної фармакологічної активності. Після одноразового прийому внутрішньо період напіввиведення (Т1/2) варіює від 35 до 50 годин, при повторному застосуванні Т1/2 становить приблизно 45 годин. Близько 60% прийнятої дози виводиться нирками переважно у вигляді метаболітів, 10% у незміненому вигляді, а 20-25% через кишечник. Виведення з грудним молоком невідоме. Загальний кліренс амлодипіну становить 0,116 мл/с/кг (7 мл/хв/кг; 0,42 л/год/кг).
У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) виведення амлодипіну сповільнене (Т1/2 65 год) порівняно з молодими пацієнтами, проте ця різниця не має клінічного значення.
У пацієнтів з печінковою недостатністю період напіввиведення амлодипіну збільшується, рекомендації щодо дозування не визначені, тому амлодипін у даної групи пацієнтів має застосовуватися з обережністю.
У пацієнтів із нирковою недостатністю період напіввиведення збільшується до 60 годин. Зміна концентрації амлодипіну в плазмі не корелює зі ступенем порушення функції нирок.
Препарат проникає через гематоенцефалічний бар'єр. При гемодіалізі не видаляється.
Вагітність та годування груддюБезпека
застосування амлодипіну під час вагітності не встановлена. У дослідженнях тварин прояви репродуктивної токсичності спостерігали при застосуванні у високих дозах. Застосування під час вагітності рекомендують лише в тих випадках, коли відсутні безпечніші альтернативні варіанти і коли саме захворювання сприяє підвищенню ризику для матері та плода.
Грудне годування
Амлодипін виділяється у грудне молоко. Відсоток дози препарату, що передається грудній дитині, оцінювався у міжквартильному діапазоні 3 – 7%, а максимум – 15%. Вплив амлодипіну на немовлят не вивчений. Рішення про продовження/припинення грудного вигодовування або про продовження/припинення терапії амлодипіном слід приймати з урахуванням користі грудного вигодовування для дитини та користі терапії амлодипіном для матері.
Репродуктивна функція
Оборотні біохімічні зміни в головках сперматозоїдів були виявлені у деяких пацієнтів, які отримують лікування блокаторами кальцієвих каналів. Клінічні дані є недостатніми для оцінки можливого впливу амлодипіну на репродуктивну функцію. В одному з досліджень у щурів було виявлено небажані ефекти щодо фертильності самців.
Умови відпустки з аптекВідпускають за рецептом.
Побічні явищаСеред небажаних реакцій під час лікування найчастіше реєструвалися: сонливість, запаморочення, головний біль, серцебиття, приплив жару, біль у животі, нудота, припухлість у ділянці гомілковостопних суглобів, набряки та слабкість. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), небажані ефекти класифіковані відповідно до їх частоти розвитку наступним чином: дуже часто (> 1/10), часто (>1/100, <1/10), нечасто (>1/1000, < 1/100), рідко (>1/10000, <1/1000) та дуже рідко (<1/10000); частота невідома – за наявними даними встановити частоту виникнення було неможливо.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи дуже рідко: лейкоцитопенія, тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура.
Порушення імунної системи дуже рідко: алергічні реакції.
Порушення з боку обміну речовин та харчування дуже рідко: гіперглікемія.
Порушення психіки нечасті: депресія, лабільність настрою (включаючи тривогу), безсоння, незвичайні сновидіння;
рідко: сплутаність свідомості.
Порушення з боку нервової системи часто: сонливість, запаморочення, біль голови (особливо на початку лікування), підвищена стомлюваність;
нечасто: тремор, спотворення смаку (дисгевзія), синкопальні стани, парестезія, гіпестезія;
вкрай рідко: гіпертонія, апатія, атаксія, амнезія, мігрень, периферична нейропатія;
частота невідома: екстрапірамідні розлади.
Порушення органу зору часто: порушення зору (включаючи диплопію);
нечасто: порушення акомодації, ксерофтальмія, кон'юнктивіт, біль у власних очах.
Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення нечасті: шум у вухах.
Порушення з боку серця: відчуття серцебиття;
нечасто: порушення серцевого ритму (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію, фібриляцію передсердь);
дуже рідко: підвищення артеріального тиску, інфаркт міокарда, ортостатична гіпотензія, посилення симптомів серцевої недостатності, непритомність.
Порушення з боку судин часто: відчуття жару та «припливів» крові до шкіри обличчя;
нечасто: зниження артеріального тиску;
дуже рідко: васкуліт.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння часто: задишка;
нечасто: кашель, риніт, носова кровотеча.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту часто: біль у животі, нудота, диспепсія, зміни режиму дефекації (включаючи діарею та запор);
нечасто: блювання, сухість слизової оболонки ротової порожнини, спрага;
дуже рідко: панкреатит, гастрит, гіперплазія ясен.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів дуже рідко: гепатит, жовтяниця, підвищення активності «печінкових» трансаміназ (зазвичай спостерігаються при холестазі).
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин нечасто: алопеція, пурпура, порушення пігментації шкіри, гіпергідроз, свербіж шкіри, висипання на шкірі, екзантема, кропив'янка;
рідко: дерматит;
дуже рідко: ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, набряк Квінке, фотосенсибілізація, ксеродермія, холодний піт;
частота невідома: токсичний епідермальний некроліз
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини часто: припухлість області гомілковостопних суглобів, м'язові судоми;
нечасто: артралгія, міалгія, біль у спині, артроз;
рідко: міастенія.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів нечасті: хворобливе сечовипускання, ніктурія, прискорене сечовипускання;
дуже рідко: дизурія, поліурія.
Порушення з боку статевих органів та молочної залози нечасті: імпотенція, гінекомастія.
Загальні розлади та порушення в місці введення дуже часто: набряки;
часто: слабкість, астенія;
нечасто: озноб, біль у грудях, біль неуточненої локалізації, нездужання.
Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень не часто: збільшення маси тіла, зниження маси тіла.
особливі вказівкиЕфективність та безпека застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлені.
Пацієнти із серцевою недостатністю
Лікування пацієнтів із серцевою недостатністю слід проводити з обережністю. У довгостроковому плацебо-контрольованому дослідженні у пацієнтів із серцевою недостатністю тяжкого ступеня (III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA) зареєстрована частота випадків набряку легень була вищою у групі амлодипіну, ніж у групі плацебо.
Блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю, оскільки вони можуть призводити до підвищення ризику явищ з боку серцево-судинної системи та показників смертності.
Пацієнти з порушенням функції печінки
У пацієнтів з порушенням функції печінки подовжується період напіввиведення амлодипіну та підвищуються показники AUC; рекомендації щодо доз не встановлені. Тому застосування амлодипіну слід починати з нижнього рівня діапазону доз, і бути обережним при використанні як на початковій стадії лікування, так і в ході підвищення дози. У пацієнтів з порушеннями функції печінки тяжкого ступеня може виникнути потреба у повільному титруванні дози та ретельному контролі.
Пацієнти похилого віку
У пацієнтів похилого віку підвищення дози слід здійснювати з обережністю.
Пацієнти з порушенням функції нирок
Амлодипін можна використовувати у таких пацієнтів у стандартних дозах. Зміни концентрації амлодипіну в плазмі не корелюють зі ступенем тяжкості порушень функції нирок. Амлодипін не діалізується.
Оптимально застосовувати препарат Амлодипін Сандоз щодня в один і той же час. Незважаючи на відсутність у БМКК синдрому «скасування», перед припиненням лікування рекомендується поступове зниження дози.
Амлодипін Сандоз® може призначатися в комбінації з тіазидними діуретиками, альфа- та бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами пролонгованої дії, сублінгвальним нітрогліцерином, нестероїдними протизапальними препаратами, антибіотиками, пероральними препаратами. Амлодипін Сандоз не надає несприятливого впливу на обмін речовин та ліпіди плазми, тому може застосовуватися у пацієнтів з бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою, а також у тих випадках, коли пацієнт схильний до вазоспазму/вазоконстрикції.
Пацієнтам з малою масою тіла, пацієнтам невисокого росту та пацієнтам з вираженим порушенням функції печінки може знадобитися менша доза. Під час лікування необхідний контроль маси тіла та спостереження у стоматолога (для запобігання болючості, кровоточивості та гіперплазії ясен).
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами
При застосуванні Амлодипіну Сандоз будь-якого негативного впливу на здатність керувати автомобілем або іншими технічними засобами не спостерігалося, однак, через можливе надмірне зниження АТ, уповільнення швидкості реакції внаслідок розвитку запаморочення, головного болю, підвищеної стомлюваності тощо. побічні явища слід уважно ставитися до індивідуальної дії препарату на початку курсу лікування та при зміні режиму дозування.
Умови зберіганняУ сухому місці, захищеному від світла, при температурі не вище 25°С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВсередину один раз на добу, запиваючи достатнім об'ємом води (100-200 мл), незалежно від прийому їжі.
Для лікування артеріальної гіпертензії та профілактики нападів стенокардії напруги та вазоспастичної стенокардії початкова добова доза Амлодипіну Сандоз становить 5 мг на один прийом. При необхідності дозу можна збільшити до максимальної добової дози - 10 мг/добу, одноразово.
Застосування у пацієнтів похилого віку
Рекомендується застосовувати у звичайних дозах, корекції дози не потрібно.
Застосування у пацієнтів з порушенням функції нирок
Корекція дози не потрібна.
Застосування у пацієнтів із порушенням функції печінки
Період напіввиведення Амлодипін Сандоз® збільшується у пацієнтів з цією патологією, рекомендації щодо дозування не визначені, тому амлодипін у даної групи пацієнтів повинен застосовуватися з обережністю. Пацієнтам з незначною масою тіла або невисоким зростанням, а також з вираженою печінковою недостатністю можуть знадобитися менші дози препарату.
Не потрібна зміна дози при одночасному призначенні з тіазидними діуретиками, бета-адреноблокаторами та інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ).
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Амлодипин-сандоз таб 5мг 30 шт производится компанией САНДОЗ. Само производство расположено в стране Словения.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Амлодипин-сандоз таб 5мг 30 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Амлодипин-сандоз таб 5мг 30 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Амлодипин-алкалоид таб 5мг 30 шт Амлодипин-алкалоид таб 5мг 30 шт, Амлодипин таб 10мг 20 шт вертекс Амлодипин таб 10мг 20 шт вертекс, Амлодипин таб 10мг 20 шт озон Амлодипин таб 10мг 20 шт озон, Амлодипин таб 10мг 30 шт Амлодипин таб 10мг 30 шт, Амлодипин таб 10мг 30 шт вертекс Амлодипин таб 10мг 30 шт вертекс, Амлодипин таб 10мг 30 шт озон Амлодипин таб 10мг 30 шт озон, Амлодипин таб 10мг 50 шт медисорб Амлодипин таб 10мг 50 шт медисорб, Амлодипин таб 10мг 60 шт вертекс Амлодипин таб 10мг 60 шт вертекс, Амлодипин таб 10мг 60 шт канонфарма Амлодипин таб 10мг 60 шт канонфарма, Амлодипин таб 10мг 60 шт озон Амлодипин таб 10мг 60 шт озон, Амлодипин таб 10мг 90 шт канонфарма Амлодипин таб 10мг 90 шт канонфарма, Амлодипин таб 10мг 90 шт озон Амлодипин таб 10мг 90 шт озон, Амлодипин таб 5мг 30 шт вертекс Амлодипин таб 5мг 30 шт вертекс, Амлодипин таб 5мг 30 шт канонфарма Амлодипин таб 5мг 30 шт канонфарма, Амлодипин таб 5мг 50 шт медисорб Амлодипин таб 5мг 50 шт медисорб, Амлодипин таб 5мг 60 шт Амлодипин таб 5мг 60 шт, Амлодипин таб 5мг 60 шт вертекс Амлодипин таб 5мг 60 шт вертекс, Амлодипин таб 5мг 60 шт канонфарма Амлодипин таб 5мг 60 шт канонфарма, Веро-амлодипин таб 10мг 30 шт Веро-амлодипин таб 10мг 30 шт, Веро-амлодипин таб 5мг 30 шт Веро-амлодипин таб 5мг 30 шт, Нормодипин таб 5мг 30 шт Нормодипин таб 5мг 30 шт.
Пока нет комментариев