Амлодипин-периндоприл-тева таб 10 мг+10 мг 30 шт
Топ продаж
Суперцена
Амлодипин-периндоприл-тева таб 10 мг+10 мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: амлодипін безілат 13,870 мг (відповідає амлодипіну 10,000 мг); Периндоприл тозилат 10,000 мг.
Допоміжні речовини:
Натрію гідрокарбонат, повідон-К30, ізомальт (подрібнений), ізомальт (агломерований), целюлоза мікрокристалічна (тип 102), карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), магнію стеарат.
Опис:
Круглі двоопуклі таблетки білого кольору з гравіюванням «10/10» на одній стороні і гладкі на іншій.
Форма випуску:
Пігулки, 10 мг+10 мг. По 30 таблеток у білий поліпропіленовий контейнер з поліетиленовою кришкою з осушуючою вставкою (силікагель), з поліетиленовим обмежувачем з контролем першого розкриття. 1 контейнер разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку з контролем першого розтину.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до діючих речовин, інших інгібіторів АПФ або похідних дигідропіридину;
Підвищена чутливість до допоміжних речовин, що входять до складу препарату;
Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі (у тому числі на фоні прийому інших інгібіторів АПФ);
Спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк;
Вагітність та період грудного вигодовування;
Спільне застосування з аліскіреном та лікарськими препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) <60 мл/хв на 1,73 м2 площі поверхні тіла);
Спільне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (APA II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією;
Спільне застосування з лікарськими препаратами, що містять комбінацію сакубітрилу та валсартану;
Екстракорпоральна терапія, що веде до контакту крові із негативно зарядженими поверхнями;
Виражений двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, що функціонує;
Тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний АТ менше 90 мм рт.ст.);
Шок (включаючи кардіогенний);
Обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, виражений стеноз гирла аорти);
Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда;
ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 60 мл/хв);
Дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).
З обережністю:
Стеноз ниркової артерії (зокрема двосторонній); єдина нирка, що функціонує; печінкова недостатність; ниркова недостатність; системні захворювання сполучної тканини (у тому числі системний червоний вовчак, склеродермія); терапія імунодепресантами, алопуринолом, прокаїнамідом (ризик розвитку нейтропенії, агранулоцитозу); знижений обсяг циркулюючої крові (ОЦК) (прийом діуретиків, дієта без солі, блювання, діарея); обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі; атеросклероз; цереброваскулярні захворювання; реноваскулярна гіпертензія; цукровий діабет; первинний гіперальдостеронізм; хронічна серцева недостатність; спільне застосування дантролену, естрамустину, калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, замінників харчових солей, що містять калій, і препаратів літію, кларитроміцину, такролімусу, циклоспорину, інгібіторів або індукторів ізоферменту CYP3A4; гіперкаліємія; хірургічне втручання/загальна анестезія; літній вік; десенсибілізуюча терапія; аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ); аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; застосування у пацієнтів негроїдної раси; ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA.
Дозування10 мг + 10 мг
Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (АГ) та/або ішемічна хвороба серця (ІХС): стабільна стенокардія напруги у пацієнтів, яким показана терапія амлодипіном та периндоприлом.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиАмлодипін.
Комбінації, що не рекомендуються до застосування:
Дантролен (внутрішньовенне введення). У лабораторних тварин відмічені випадки фібриляції шлуночків із летальним кінцем та колапсом на фоні застосування верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену, що супроводжуються гіперкаліємією. Внаслідок ризику гіперкаліємії слід виключити спільний прийом БМКК, у тому числі амлодипіну, у пацієнтів, схильних до розвитку злоякісної гіпертермії, а також при лікуванні злоякісної гіпертермії;
Поєднання препаратів, що потребують особливої уваги:
• Індуктори ізоферменту CYP3A4:
При сумісному застосуванні вивчених індукторів ізоферменту CYP3A4 концентрація амлодипіну в плазмі може змінюватись. Тому необхідно контролювати АТ і коригувати дозу препарату як під час лікування, так і після спільного застосування (зокрема, при спільному застосуванні з сильними індукторами ізоферменту CYP3A4, такими як рифампіцин, препарати Звіробою продірявленого);
• Інгібітори ізоферменту CYP3A4:
Спільне застосування амлодипіну та потужних або помірних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (інгібітори протеази, протигрибкові препарати групи азолів, макроліди, наприклад, еритроміцин або кларитроміцин, верапаміл або дилтіазем) може призвести до істотного збільшення концентрації. Клінічні прояви зазначених фармакокінетичних відхилень можуть бути більш вираженими у пацієнтів похилого віку. У зв'язку з цим може знадобитися моніторинг клінічного стану та корекція дози. У пацієнтів, які приймають амлодипін одночасно з кларитроміцином, підвищений ризик розвитку гіпотензії. Слід проводити ретельне спостереження пацієнтів, які приймають амлодипін одночасно з кларитроміцином.
Поєднання препаратів, що потребують уваги:
• Амлодипін посилює гіпотензивну дію препаратів, які мають антигіпертензивну дію;
• Такролімус:
Існує ризик підвищення концентрації такролімусу в плазмі при сумісному застосуванні з амлодипіном. Щоб уникнути токсичних ефектів такролімусу при сумісному застосуванні цих препаратів, потрібен контроль концентрації такролімусу в плазмі крові та корекція його дози при необхідності;
• Інгібітори mTOR (мішені рапаміцину ссавців):
Інгібітори mTOR, такі як сиролімус, еверолімус та темсіролімус, є субстратами ізоферменту CYP3A4. Амлодипін є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A4. При сумісному застосуванні амлодипін може збільшити експозицію інгібіторів mTOR;
• Циклоспорин:
Дослідження взаємодії амлодипіну та циклоспорину не проводилися у здорових добровольців або інших популяціях, за винятком пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, у яких відзначалася варіабельність підвищення найменших концентрацій циклоспорину в плазмі крові (в середньому від 0 до 40 %). Слід розглянути можливість контролю концентрації циклоспорину у плазмі у пацієнтів після трансплантації нирки при одночасному застосуванні з амлодипіном. При необхідності доза циклоспорину має бути знижена;
• Симвастатин:
При сумісному прийомі кількох доз амлодипіну по 10 мг та симвастатину по 80 мг було відзначено збільшення експозиції симвастатину на 77 % порівняно з ізольованим прийомом. У пацієнтів, які приймають амлодипін, слід обмежити прийом симвастатину до 20 мг на добу.
Інші комбінації лікарських засобів:
• У ході клінічних досліджень лікарських взаємодій амлодипін не впливав на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, варфарину чи циклоспорину;
• Спільний прийом амлодипіну та вживання грейпфрутів або грейпфрутового соку не рекомендується у зв'язку з можливим підвищенням біодоступності амлодипіну у деяких пацієнтів, що, у свою чергу, може призвести до посилення ефектів зниження артеріального тиску.
Периндопріл.
Дані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) в результаті одночасного прийому інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних явищ, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок недостатність), порівняно з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС.
Лікарські засоби, що викликають гіперкаліємію:
Деякі препарати можуть збільшити ризик розвитку гіперкаліємії: аліскірен, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II (АРА II), нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), гепарини, імунодепресанти, такі як циклом препарати, що містять котримоксазол (сульфаметоксазол + триметоприм). Сполучене застосування цих препаратів підвищує ризик розвитку гіперкаліємії.
Спільне застосування протипоказане:
• Аліскірен та лікарські препарати, що містять аліскірен:
Спільне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірним або тяжким порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) <60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла). Зростає ризик розвитку гіперкаліємії, погіршення функції нирок, серцево-судинної захворюваності та смертності;
• Екстракорпоральна терапія:
Екстракорпоральні методи лікування, що ведуть до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями, такі як діаліз або гемофільтрація з використанням деяких високопроточних мембран (наприклад, поліакрилонітрилових), або аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) з використанням декстрану сульфату, протипоказані через збільшення анафілактоїдних реакцій. Якщо пацієнту потрібна екстракорпоральна терапія, слід розглянути можливість використання іншого типу діалізної мембрани чи іншого класу антигіпертензивних препаратів;
• Спільне застосування з комбінованими лікарськими препаратами, що містять валсартан + сакубітрил:
Це поєднання протипоказане, оскільки пригнічення неприлізину на фоні спільного застосування інгібітору АПФ може збільшити ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Застосування комбінації валсартан + сакубітрил можливе не раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози периндоприлу. Застосування периндоприлу можливе не раніше, ніж через 36 годин після останньої дози комбінації валсартан + сакубітрил.
Комбінації, що не рекомендуються до застосування:
• Аліскірен та лікарські препарати, що містять аліскірен:
У пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушень функції нирок (ШКФ <60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла), підвищений ризик розвитку гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності;
• Поєднання терапії з інгібіторами АПФ та АРА II:
За наявними літературними даними, у пацієнтів із встановленою атеросклеротичною хворобою, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней спільне застосування інгібіторів АПФ та АРА II призводить до збільшення частоти розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення функції нирок (включаючи гостру). в порівнянні з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС. Застосування подвійної блокади РААС (наприклад, одночасний прийом інгібіторів АПФ та АРА II) повинно бути обмежене поодинокими випадками із суворим контролем функції нирок, вмісту калію в плазмі та АТ;
• Естрамустин:
Спільне застосування може призвести до підвищення ризику розвитку НР, таких як ангіоневротичний набряк (набряк Квінке);
• Котримоксазол (сульфаметоксазол + триметоприм):
При сумісному застосуванні з котримоксазолом (сульфаметоксазол + триметоприм) може підвищуватися ризик розвитку гіперкаліємії;
• Калійзберігаючі діуретики (наприклад, тріамтерен, амілорид) та солі калію:
Поєднання периндоприлу з вищезазначеними лікарськими препаратами не рекомендується через ризик розвитку гіперкаліємії (з можливим летальним кінцем), особливо при порушенні функції нирок (адитивні ефекти, пов'язані з гіперкаліємією). Якщо, однак, спільне застосування показано, їх слід застосовувати з дотриманням запобіжних заходів та регулярним контролем вмісту калію в сироватці крові. Особливості застосування спіронолактону при хронічній серцевій недостатності описані далі за текстом (див. підрозділ «Поєднання препаратів, що потребують особливої уваги»);
• Препарати літію:
При сумісному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ повідомлялося про оборотне підвищення вмісту літію в плазмі крові та пов'язаних з цим токсичних ефектах (важких нейротоксичних ефектах). Спільне застосування периндоприлу та препаратів літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії потрібен регулярний контроль вмісту літію у плазмі крові.
Поєднання препаратів, що потребують особливої уваги:
• Гіпоглікемічні засоби (інсулін, похідні сульфонілсечовини):
Епідеміологічні дослідження показали, що спільне застосування інгібіторів АПФ та гіпоглікемічних засобів (інсулін, пероральні цукрознижувальні препарати) може посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо аж до розвитку гіпоглікемії. Даний ефект найімовірніше можна спостерігати у перші тижні спільного застосування та у пацієнтів з порушенням функції нирок;
• Калійнесберігаючі діуретики:
У пацієнтів, які отримують діуретики, особливо у пацієнтів з гіповолемією та/або зниженою концентрацією солей, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися надмірне зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також призначення периндоприлу в низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. При АГ у пацієнтів з гіповолемією або зниженою концентрацією солей на фоні терапії діуретиками, діуретики повинні бути або скасовані до початку застосування інгібітора АПФ (при цьому калійнесберігаючий діуретик може бути пізніше знову призначений), або інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі з подальшим поступовим. збільшенням. При застосуванні діуретиків у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю інгібітор АПФ повинен бути призначений у дуже низькій дозі, можливо після зменшення дози, що застосовується одночасно калійнесберігаючого діуретика. У всіх випадках функція нирок (концентрація креатиніну) повинна контролюватись у перші тижні застосування інгібіторів АПФ;
• Калійзберігаючі діуретики (еплеренон, спіронолактон):
При лікуванні серцевої недостатності II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка <40 % у пацієнтів, які раніше отримували інгібітори АПФ та «петлеві» діуретики, існує ризик розвитку гіперкаліємії ( результатом), особливо у разі недотримання рекомендацій щодо цієї комбінації препаратів. При застосуванні діуретиків – еплеренону або спіронолактону – у дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу та низьких доз інгібіторів АПФ необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушення функції нирок. Рекомендується регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію в крові: щотижня в перший місяць лікування та щомісяця у подальшому;
• Рацекадотрил:
На тлі прийому інгібіторів АПФ (в т.ч. периндоприлу) може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку. Цей ризик може підвищуватись при сумісному застосуванні з рацекадотрилом (препаратом, що застосовується для лікування гострої діареї);
• Інгібітори mTOR (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсіролімус):
При спільному застосуванні з інгібіторами mTOR підвищується ризик розвитку ангіоневротичного набряку;
• Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ), включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (понад 3 г/добу):
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з нестероїдними протизапальними засобами (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що має протизапальну дію, інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та неселективні нестероїдні протизапальні засоби) може спостерігатися послаблення антигіпертензивного ефекту. Спільне застосування інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при застосуванні комбінації препарату та нестероїдних протизапальних засобів, особливо у пацієнтів похилого віку. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та ретельно контролювати функцію нирок як на початку лікування, так і періодично в процесі лікування;
• Рекомбінантні тканинні активатори плазміногену (rtPA, алтеплаза):
У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ та отримують алтеплазу для тромболітичної терапії при гострому ішемічному інсульті, може підвищуватися ризик розвитку ангіоневротичного набряку.
Поєднання препаратів, що потребують уваги:
• Гліптини (лінагліптин, саксагліптин, ситагліптин, віллдагліптин):
При спільному застосуванні з інгібіторами АПФ зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку внаслідок зниження активності дипептидилпептидази IV (ДПП-IV);
• Симпатоміметики:
можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ;
• Препарати золота:
Повідомлялося про поодинокі випадки нітритоїдних реакцій (з такими симптомами, як гіперемія шкіри обличчя, нудота, блювання, гіпотензія) у пацієнтів на фоні спільного застосування інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, та ін'єкційного препарату золота (ауротіомалат натрію);
• Алопуринол, імуносупресивні засоби, кортикостероїди (при системному застосуванні) та прокаїнамід:
Спільне застосування з інгібіторами АПФ може супроводжуватись підвищеним ризиком лейкопенії, особливо у пацієнтів із наявними порушеннями функції нирок;
• Засоби для загальної анестезії:
Спільне застосування інгібіторів АПФ та засобів для загальної анестезії може спричинити гіпотензивний ефект.
Амлодипін-Періндопріл-Тева.
Поєднання препаратів, що потребують особливої уваги:
• Баклофен. Можливе посилення антигіпертензивної дії. Слід контролювати АТ, і за необхідності, коригувати дозу амлодипіну.
Поєднання препаратів, що потребують уваги:
• Гіпотензивні засоби (наприклад, бета-адреноблокатори) та вазодилататори. Можливе посилення антигіпертензивного ефекту амлодипіну та периндоприлу. Слід бути обережними при сумісному застосуванні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами, оскільки при цьому можливе додаткове зниження АТ;
• Кортикостероїди (мінерало- та глюкокортикостероїди), тетракозактид. Зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів);
• Альфа-адреноблокатори (празозин, альфузозин, доксазозин, тамсулозин, теразозин). Посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику ортостатичної гіпотензії. Аміфостін. Можливе посилення антигіпертензивного ефекту амлодипіну;
• Трициклічні антидепресанти/нейролептики/засоби для загальної анестезії. Посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику ортостатичної гіпотензії.
ПередозуванняІнформація про передозування препарату у людини відсутня.
Амлодипін:
Дані про передозування амлодипіну у людини обмежені:
Симптоми: надмірна периферична вазодилатація, що призводить до рефлекторної тахікардії, та виражене та стійке зниження АТ, у тому числі з розвитком шоку та летального результату;
Лікування: виражене зниження артеріального тиску, викликане передозуванням амлодипіну, вимагає проведення активних заходів, спрямованих на підтримання функції серцево-судинної системи, включаючи контроль показників роботи серця та легень, підвищене положення кінцівок та контроль об'єму циркулюючої крові (ОЦК) та діурезу. Для відновлення тонусу судин та артеріального тиску може бути корисним застосування судинозвужувального препарату, якщо немає протипоказань до його застосування, для усунення наслідків блокади кальцієвих каналів – внутрішньовенне введення кальцію глюконату. У деяких випадках може бути ефективним промивання шлунка. Прийом активованого вугілля протягом перших 2 годин після прийому амлодипіну у дозі 10 мг призводить до затримки всмоктування препарату. Оскільки амлодипін активно зв'язується з білками плазми, гемодіаліз неефективний.
Периндоприл:
Дані про передозування периндоприлу у людини обмежені:
Симптоми: при передозуванні інгібіторами АПФ може спостерігатися виражене зниження артеріального тиску, шок, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, серцебиття, брадикардія, головокружіння;
Лікування: внутрішньовенна інфузія ізотонічного сольового розчину (наприклад, внутрішньовенна інфузія 0,9 % розчину хлориду натрію). При значному зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення «лежачи» на спині з піднятими ногами. При необхідності може бути введений внутрішньовенно розчин катехоламінів. За допомогою діалізу можна видалити периндоприл із системного кровотоку. При розвитку брадикардії, стійкої до терапії, може знадобитися встановлення електрокардіостимулятора. Необхідно постійно контролювати показники основних життєвих функцій організму, концентрацію креатиніну та електролітів у сироватці крові.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Гіпотензивний комбінований засіб (блокатор «повільних» кальцієвих каналів (БМКК) + інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ)). Код АТХ: С09BB04
Фармакодинаміка:
Амлодипін.
Механізм дії:
Амлодипін – БМКК, похідне 1,4-дигідропіридину. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки. Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена прямим розслаблюючим впливом на гладком'язові клітини судинної стінки. Детальний механізм, за допомогою якого амлодипін здійснює антиангінальну дію, не встановлений, але відомо, що амлодипін зменшує загальне ішемічне навантаження через дві дії: • викликає
розширення периферичних артеріол, зменшуючи загальний периферичний опір судин (постнавантаження). Оскільки ЧСС у своїй не змінюється, потреба міокарда в кисні знижується.
• викликає розширення коронарних артерій та артеріол як у ішемізованій, так і в інтактній зонах міокарда. Дилатація судин збільшує надходження кисню до міокарда у пацієнтів з вазоспастичною стенокардією (стенокардія Принцметалу або варіантна стенокардія).
Клінічна ефективність та безпека:
У пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску в положенні «стоячи» та «лежачи» протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої артеріальної гіпотензії нехарактерний. У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну 1 раз на добу збільшує загальний час фізичного навантаження, збільшує час до розвитку нападу стенокардії та до появи депресії сегмента ST на 1 мм, а також знижує частоту нападів стенокардії та споживання нітрогліцерину під язик. Амлодипін не чинить несприятливих метаболічних ефектів і не впливає на концентрацію атерогенних ліпідів у плазмі. Препарат може застосовуватися у пацієнтів із супутньою бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою.
Ішемічна хвороба серця (ІХС):
Результати оцінки ефективності свідчать про те, що прийом амлодипіну супроводжується меншою кількістю випадків госпіталізації з приводу стенокардії та проведення процедур реваскуляризації у пацієнтів з ІХС.
Серцева недостатність:
Результати гемодинамічних досліджень, а також результати клінічних досліджень за участю пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA продемонстрували, що амлодипін не призводить до клінічного погіршення, ґрунтуючись на даних щодо переносимості фізичного навантаження, фракції викиду лівого шлуночка та клінічних симптомів. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA, на фоні прийому дигоксину, діуретиків та інгібіторів АПФ, було показано, що прийом амлодипіну не призводить до підвищення ризику смертності або смертності та захворюваності, пов'язаної із серцевою недостатністю. У довгострокових дослідженнях у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA без клінічних симптомів ІХС або об'єктивних даних, що свідчать про наявність ІХС, на фоні прийому стабільних доз інгібіторів АПФ, серцевих глікозидів та діуретиків показав, що прийом амлодипіну на загальний показник смертності від серцево-судинних захворювань. У цієї популяції пацієнтів застосування амлодипіну супроводжувалося збільшенням кількості повідомлень про розвиток набряку легень.
Профілактика інфаркту міокарда:
Ефективність та безпека застосування амлодипіну (2,5-10 мг на добу), лізиноприлу (10-40 мг на добу) та хлорталідону (12,5-25 мг на добу) як препарат «першої лінії» вивчалася у пацієнтів з м'яким або помірним ступенем артеріальної гіпертензії і, принаймні, одним з додаткових факторів ризику ІХС. Не виявлено суттєвих відмінностей за основним критерієм оцінки (комбінований показник частоти летальних наслідків від ІХС та частота нефатальних інфарктів міокарда) між групами амлодипіну та хлорталідону. Частота розвитку серцевої недостатності у групі амлодипіну була значно вищою, ніж у групі хлорталидона.
Периндопріл.
Периндоприл - інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (інгібітор АПФ). Цей фермент, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і руйнування брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. Інгібування АПФ призводить до зниження концентрації ангіотензину II у плазмі крові, що спричиняє збільшення активності реніну в плазмі крові (за механізмом «негативного зворотного зв'язку») та зменшення секреції альдостерону. Оскільки АПФ інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система простагландинів. Вважають, що цей ефект є частиною механізму антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ, а також механізм розвитку деяких побічних ефектів препаратів даного класу (наприклад, кашлю). Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту, периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії на АПФ in vitro.
Артеріальна гіпертензія (АГ):
Периндоприл є препаратом для лікування артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. З огляду на його застосування відзначається зниження як систолічного, і діастолічного артеріального тиску (АТ) у становищі «лежачи» і «стоячи». Периндоприл зменшує загальний периферичний судинний опір, що призводить до зниження підвищеного артеріального тиску та поліпшення периферичного кровотоку без зміни частоти серцевих скорочень (ЧСС). Як правило, прийом периндоприлу збільшує нирковий кровотік, швидкість клубочкової фільтрації при цьому не змінюється. Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія через 24 години після одноразового прийому внутрішньо становить близько 87-100% від максимального антигіпертензивного ефекту. Терапевтичний ефект настає через 1 місяць від початку терапії і не супроводжується тахіфілаксією. Припинення лікування не викликає ефекту "рикошету". Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.
Стабільна ішемічна хвороба серця (ІХС):
Ефективність застосування периндоприлу у пацієнтів (12218 пацієнтів віком від 18 років) зі стабільною ІХС без клінічних симптомів хронічної серцевої недостатності вивчалась у ході чотирирічного дослідження. 90% учасників дослідження раніше перенесли гострий інфаркт міокарда та/або процедуру реваскуляризації. Більшість пацієнтів отримали крім досліджуваного препарату стандартну терапію, включаючи антиагреганти, гіполіпідемічні засоби та бета-адреноблокатори. Як основний критерій ефективності була обрана комбінована кінцева точка, що включає серцево-судинну смертність, нефатальний інфаркт міокарда та/або зупинку серця з успішною реанімацією. Терапія периндоприлу третбутиламінової сіллю в дозі 8 мг на добу,
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС):
Є дані двох клінічних досліджень комбінованої терапії із застосуванням інгібітору АПФ та блокатора рецепторів ангіотензину II (APA II). Проводилося клінічне дослідження за участю пацієнтів, які мають в анамнезі кардіоваскулярне або цереброваскулярне захворювання, або цукровий діабет 2 типу, що супроводжується підтвердженим ураженням органу-мішені, а також дослідження за участю пацієнтів з діабетом 2 типу та діабетичною нефропатією. Дані дослідження не виявили значного позитивного впливу комбінованої терапії на виникнення ниркових та/або кардіоваскулярних подій та на показники смертності, тоді як ризик розвитку гіперкаліємії, гострої ниркової недостатності та/або гіпотензії збільшувався порівняно з монотерапією. Зважаючи на схожі внутрішньогрупові фармакодинамічні властивості інгібіторів АПФ та APA II, ці результати можна очікувати для взаємодії будь-яких інших препаратів, представників класів інгібіторів АПФ та APA II. Тому протипоказано застосування інгібіторів АПФ у поєднанні з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Є дані клінічного дослідження з вивчення позитивного впливу від додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або APA II у пацієнтів з діабетом 2 типу та хронічним захворюванням нирок, або кардіоваскулярним захворюванням, які мають поєднання цих захворювань. Дослідження було припинено достроково у зв'язку з зростанням ризику виникнення несприятливих результатів. Кардіоваскулярна смерть та інсульт відзначалися частіше у групі пацієнтів, які отримують аліскірен, порівняно із групою плацебо; також небажані явища та серйозні небажані явища особливого інтересу (гіперкаліємія, гіпотензія та порушення функції нирок) реєструвалися частіше у групі аліскірену, ніж у групі плацебо.
Амлодипін, периндоприл:
Ефективність при тривалому застосуванні амлодипіну в комбінації з периндоприлом та атенололом у комбінації з бендрофлуметіазидом у пацієнтів віком від 40 до 79 років з артеріальною гіпертензією і щонайменше 3 з додаткових факторів ризику була вивчена. Основний критерій оцінки ефективності - комбінований показник частоти нефатального інфаркту міокарда (у тому числі безболевого) та летальних наслідків ІХС. Частота ускладнень, передбачених як основний критерій оцінки, у групі амлодипіну/периндоприлу була на 10 % нижчою, ніж у групі атенололу/бендрофлуметіазиду, проте ця відмінність не була статистично достовірною. У групі амлодипіну/периндоприлу відзначалося достовірне зниження частоти ускладнень, передбачених додатковими критеріями ефективності (крім фатальної та нефатальної серцевої недостатності).
Фармакокінетика:
Величина абсорбції амлодипіну та периндоприлу при застосуванні лікарського препарату Амлодипін-Периндоприл-Тева істотно не відрізняється від такої при застосуванні монопрепаратів.
Амлодипін:
• Всмоктування. При прийомі периндоприл швидко всмоктується, максимальна концентрація в плазмі крові досягається протягом 1 год. Період напіввиведення (Т1/2) з плазми крові становить 1 год. Периндоприл не має фармакологічної активності. Приблизно 27 % від загальної кількості прийнятого внутрішньо периндоприлу потрапляє у кровотік у вигляді активного метаболіту – периндоприлату. Крім периндоприлату утворюються ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Максимальна концентрація периндоприлату в плазмі досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Прийом їжі уповільнює перетворення периндоприлу на периндоприлат, впливаючи на біодоступність. Тому препарат слід приймати 1 раз на добу, вранці, перед їдою;
• Розподіл. Існує лінійна залежність концентрації периндоприлу у плазмі крові від його дози. Об'єм розподілу вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв'язок периндоприлату з білками плазми крові, головним чином з АПФ, становить близько 20% і має дозозалежний характер;
• Виведення. Периндоприлат виводиться із організму нирками. Кінцевий Т1/2 вільної фракції становить близько 17 год., тому рівноважний стан досягається протягом чотирьох діб.
Пацієнти похилого віку, пацієнти з серцевою та нирковою недостатністю:
Виведення периндоприлату сповільнене у пацієнтів похилого віку, а також у пацієнтів із серцевою та нирковою недостатністю. Тому у цих груп пацієнтів необхідно регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію у плазмі крові.
Пацієнти з порушенням функції печінки:
Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. Фармакокінетика периндоприлу порушена у пацієнтів із цирозом печінки: його печінковий кліренс зменшується у 2 рази. Тим не менш, кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, що не вимагає корекції дози.
Вагітність та годування груддюПрепарат протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування.
Необхідно оцінити значущість терапії для матері, щоб ухвалити рішення про припинення грудного вигодовування або скасування препарату.
Вагітність:
• Амлодипін:
Безпека застосування амлодипіну при вагітності не встановлена. В експериментальних дослідженнях на тваринах фетотоксична та ембріотоксична дія препарату встановлена при застосуванні його у високих дозах. Застосування при вагітності можливе лише у разі відсутності більш безпечної альтернативи та коли захворювання несе більший ризик для матері та плода;
• Периндоприл:
Застосування інгібіторів АПФ не рекомендовано у першому триместрі вагітності та протипоказане у другому та третьому триместрі. На даний момент немає незаперечних епідеміологічних даних про тератогенний ризик при прийомі інгібіторів АПФ у першому триместрі вагітності. Проте невелике збільшення ризику виникнення порушень розвитку плода не можна виключити. При плануванні вагітності слід відмінити препарат та призначити інші гіпотензивні засоби, які дозволені для застосування при вагітності. При настанні вагітності слід негайно припинити терапію інгібіторами АПФ та, за необхідності, призначити іншу терапію. Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення остеогенезу кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо пацієнтка отримувала інгібітори АПФ у II або III триместрі вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження з метою оцінки стану черепа та функції нирок плода/дитини. Новонароджені, матері яких отримували інгібітори АПФ під час вагітності, повинні перебувати під ретельним медичним контролем через ризик розвитку гіпотензії.
Період грудного вигодовування:
• Амлодипін:
Амлодипін виводиться із грудним молоком. Частка материнської дози, отримана немовлям, оцінювалася міжквартильним діапазоном від 3 до 7 %, з максимумом до 15 %. Вплив амлодипіну на немовлят невідомий. Рішення про продовження/припинення терапії або грудного вигодовування слід приймати з огляду на користь від годування груддю для дитини та користь від прийому амлодипіну для матері;
• Периндоприл:
Внаслідок відсутності інформації щодо застосування периндоприлу в період годування груддю прийом периндоприлу не рекомендований. У період грудного вигодовування краще дотримуватися альтернативного лікування з більш вивченим профілем безпеки, особливо при вигодовуванні новонароджених або недоношених дітей. Відсутні дані щодо екскреції периндоприлу із грудним молоком.
Вплив на фертильність:
• Амлодипін:
У деяких пацієнтів, які отримували БМКК, було виявлено біохімічні зміни в головці сперматозоїдів. Однак нині немає достатніх клінічних даних щодо потенційного впливу амлодипіну на фертильність. У дослідженнях на щурах виявили небажаний вплив на фертильність самців;
• Периндоприл:
Не виявлено впливу периндоприлу на репродуктивну функцію або фертильність.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаРезюме профілю безпеки:
Найчастіші небажані реакції (НР) при прийомі амлодипіну та периндоприлу в монотерапії: набряки, сонливість, запаморочення, головний біль (особливо на початку лікування), дисгевзія (розлад смаку), парестезія, порушення зору (включаючи диплопію) у вухах, вертиго, відчуття серцебиття, «припливи» крові до шкіри обличчя, артеріальна гіпотензія (і пов'язані з нею симптоми), задишка, кашель, біль у животі, нудота, блювання, диспепсія, зміна частоти та характеру випорожнень, діарея, запор, свербіж шкіри, висипання на шкірі, екзантема, припухлість в ділянці суглобів (припухлість в ділянці кісточок), спазми м'язів, підвищена стомлюваність, астенія.
Перелік НР:
Наведені нижче НР, зазначені при проведенні клінічних досліджень та/або післяреєстраційному застосуванні в монотерапії периндоприлом та амлодипіном, наведені у вигляді наступної градації: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, <1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідко (>1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних).
Амлодипін:
Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто-риніт;
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко-лейкопенія, тромбоцитопенія;
Порушення з боку імунної системи: дуже рідко-гіперчутливість;
Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже рідко-гіперглікемія;
Порушення психіки: нечасто-лабільність настрою (включаючи тривогу), безсоння, депресія;
Порушення з боку нервової системи: часто-запаморочення (особливо на початку лікування), головний біль (особливо на початку лікування), сонливість (особливо на початку лікування); нечасто-дисгевзія (перекручення смаку), парестезія, непритомні стани, гіпестезія, тремор; рідко-плутаність свідомості; дуже рідко-периферична нейропатія, гіпертонус; частота невідома - екстрапірамідні порушення (екстрапірамідний синдром);
Порушення органу зору: часто-порушення зору, диплопія;
Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто-дзвін у вухах;
Порушення з боку серця: часто відчуття серцебиття; нечасто-аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь); дуже рідко інфаркт міокарда, можливо внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів із групи високого ризику;
Порушення з боку судин: часто «припливи» крові до шкіри обличчя; нечасто-артеріальна гіпотензія (та симптоми, пов'язані з артеріальною гіпотензією); дуже рідко-васкуліт;
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто-задишка; нечасто-кашель;
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто-біль у животі, диспепсія, діарея, запор, нудота, зміна частоти та характеру випорожнень; нечасто-блювота; сухість слизової оболонки порожнини рота; дуже рідко гіперплазія ясен, панкреатит, гастрит;
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – гепатит, жовтяниця; дуже рідко (найчастіше у поєднанні з холестазом)-підвищення активності «печінкових» ферментів у плазмі крові;
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто-екзантема, висипання на шкірі, свербіж шкіри, гіпергідроз, алопеція, пурпура, зміна кольору шкіри, кропив'янка, підвищене потовиділення; дуже рідко-ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані, реакції фоточутливості, мультиформна еритема, набряк Квінке (ангіоневротичний набряк), Синдром Стівенса-Джонсона, ексфоліативний дерматит; частота невідома - токсичний епідермальний некроліз;
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто-припухлість у ділянці суглобів (припухлість у ділянці кісточок), м'язові спазми; нечасто-біль у спині, артралгія, міалгія;
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – порушення сечовипускання, ніктурія, півлакіурія;
Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто-еректильна дисфункція, гінекомастія;
Загальні розлади та порушення у місці введення: дуже часто-набряки; часто-підвищена стомлюваність, астенія; нечасто-біль у грудній клітці, нездужання, біль;
Лабораторні та інструментальні дані: нечасто збільшення маси тіла, зниження маси тіла.
Периндоприл:
Інфекційні та паразитарні захворювання: дуже рідко-риніт;
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто-еозинофілія; дуже рідко – лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз/панцитопенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія у пацієнтів з вродженою недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази;
Порушення з боку імунної системи: нечасто гіперчутливість;
Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасто * гіперкаліємія, оборотна після відміни препарату, гіпонатріємія, гіпоглікемія;
Порушення психіки: нечасто-лабільність настрою (включаючи тривогу); порушення сну;
Порушення з боку нервової системи: часто-запаморочення (особливо на початку лікування), головний біль (особливо на початку лікування), дисгевзія (перекручення смаку), парестезія; нечасто * - сонливість (особливо на початку лікування), непритомні стани; дуже рідко сплутаність свідомості, інсульт, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику;
Порушення з боку органу зору: часто-порушення зору;
Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто-дзвін у вухах, вертиго;
Порушення з боку серця: нечасто - відчуття серцебиття, тахікардія; дуже рідко - стенокардія, інфаркт міокарда, можливо внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів із групи високого ризику, аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь);
Порушення з боку судин: часто-артеріальна гіпотензія (і симптоми, пов'язані з артеріальною гіпотензією); нечасто-васкуліт; частота невідома – синдром Рейно;
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто-кашель, задишка; нечасто-бронхоспазм; дуже рідко - еозинофільна пневмонія;
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто-біль у животі, нудота, блювання, диспепсія, діарея, запор; нечасто-сухість слизової оболонки ротової порожнини; дуже рідко – панкреатит;
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко-підвищення активності «печінкових» ферментів у плазмі крові; дуже рідко-цитолітичний або холестатичний гепатит;
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто-екзантема, висипання на шкірі, свербіж шкіри; нечасто-гіпергідроз, ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані, кропив'янка, підвищене потовиділення, пухирчатка*, реакції фоточутливості*; рідко-загострення псоріазу; дуже рідко-мультиформна еритема;
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто-м'язові спазми; нечасто * - артралгія, міалгія;
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто-ниркова недостатність; дуже рідко-гостра ниркова недостатність;
Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто-еректильна дисфункція;
Загальні розлади та порушення у місці введення: часто-астенія; нечасто-периферичні набряки, біль у грудній клітці, нездужання, лихоманка;
Лабораторні та інструментальні дані: нечасто - підвищення концентрації сечовини в плазмі крові, підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові; рідко-підвищення концентрації білірубіну в плазмі; дуже рідко – зниження гемоглобіну та гематокриту;
Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій: нечасто-падіння.
*Оцінку частоти небажаних реакцій, виявлених за спонтанними повідомленнями, проведено на підставі даних результатів клінічних досліджень.
Повідомлялося про розвиток синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНСАДГ) при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами АПФ. СНСАДГ можна вважати дуже рідкісним можливим ускладненням, пов'язаним із лікуванням інгібіторами АПФ, у тому числі з периндоприлом.
особливі вказівкиОсобливі вказівки, що стосуються амлодипіну та периндоприлу, застосовні і до лікарського препарату Амлодипін-Периндоприл-Тева.
Амлодипін.
Ефективність та безпека застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлена.
Серцева недостатність:
Лікування пацієнтів із серцевою недостатністю слід проводити з обережністю. При застосуванні амлодипіну у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA можливий розвиток набряку легень. БМКК, включаючи амлодипін, необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю у зв'язку з можливим збільшенням ризику розвитку небажаних явищ з боку серцево-судинної системи та смертності.
Печінкова недостатність:
У пацієнтів з порушенням функції печінки Т1/2 та AUC амлодипіну збільшується. Рекомендації щодо дозування препарату не встановлені. Прийом амлодипіну необхідно почати з найнижчих доз і дотримуватися запобіжних заходів, як на початку лікування, так і при збільшенні дози. Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю підвищувати дозу слід поступово, забезпечуючи ретельний моніторинг клінічного стану.
Пацієнти похилого віку:
У пацієнтів похилого віку збільшення дози слід проводити з обережністю.
Ниркова недостатність:
Пацієнти з нирковою недостатністю можуть приймати амлодипін у стандартних дозах. Зміни плазмових концентрацій амлодипіну не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою діалізу.
Периндопріл.
Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк:
При прийомі інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку особи, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані. Це може статися у будь-який період терапії. При появі симптомів прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо набряк зачіпає лише обличчя та губи, то його прояви зазвичай проходять самостійно, хоча для лікування симптомів можуть застосовуватися антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. При появі таких симптомів слід негайно ввести епінефрін (адреналін) підшкірно та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У пацієнтів з набряком Квінке в анамнезі, не пов'язаним із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні зі нудотою або блюванням, у деяких випадках, без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної області, ультразвукового дослідження чи момент хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника.
Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ):
У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНЩ з використанням декстрану сульфату можуть розвиватися загрозливі для життя анафілактоїдні реакції. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу.
Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації:
Є окремі повідомлення про розвиток анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії (наприклад, отрутою перетинчастокрилих комах). У цих пацієнтів анафілактоїдної реакції вдавалося уникнути шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ, а при випадковому прийомі препарату анафілактоїдна реакція виникала знову.
Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія:
Є повідомлення про розвиток нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії на фоні прийому інгібіторів АПФ. У пацієнтів із нормальною функцією нирок та за відсутності інших супутніх факторів нейтропенія розвивається рідко. З обережністю слід застосовувати периндоприл на фоні системних захворювань сполучної тканини, а також на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. У деяких пацієнтів виникали тяжкі інфекційні захворювання, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. У разі застосування периндоприлу таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати лейкоцити в крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, лихоманка).
Реноваскулярна гіпертензія:
У пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, що функціонує, на фоні терапії інгібіторами АПФ зростає ризик розвитку артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності. Прийом діуретиків може бути додатковим фактором ризику. Погіршення функції нирок може спостерігатись вже при незначній зміні концентрації креатиніну у сироватці крові, навіть у пацієнтів з одностороннім стенозом ниркової артерії.
Подвійна блокада РААС:
Є дані про збільшення ризику виникнення артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) при сумісному застосуванні інгібіторів АПФ з АРА II або аліскіреном. Тому подвійна блокада РААС шляхом спільного застосування інгібіторів АПФ з АРА II або аліскіреном не рекомендується. Якщо подвійна блокада абсолютно необхідна, вона повинна виконуватися під строгим наглядом фахівця при регулярному контролі функції нирок, концентрації електролітів і АТ. Протипоказано застосування інгібіторів АПФ у поєднанні з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів.
Первинний гіперальдостеронізм:
Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не сприйнятливі до антигіпертензивних препаратів, дія яких ґрунтується на інгібуванні РААС. Тому застосування препарату таких пацієнтів не рекомендується.
Артеріальна гіпотензія:
Інгібітори АПФ можуть викликати різке зниження артеріального тиску. Симптоматична гіпотензія рідко розвивається у пацієнтів без супутніх захворювань. Ризик вираженого зниження АТ підвищений у пацієнтів зі зниженим ОЦК, що може відзначатися на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, гемодіалізі, діареї та блювоті, а також у пацієнтів з тяжким ступенем АГ з високою активністю реніну. У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії необхідно ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст калію у сироватці крові під час терапії лікарським препаратом Амлодипін-Періндоприл-Тева. Подібний підхід застосовується і у пацієнтів зі стенокардією та цереброваскулярними захворюваннями, у яких виражена гіпотензія може призвести до інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу. У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнта слід перевести в положення «лежачи» на спині з піднятими ногами. При необхідності слід заповнити об'єм циркулюючої крові за допомогою внутрішньовенного введення 0,9% розчину хлориду натрію. Минуща артеріальна гіпотензія не є перешкодою для подальшого прийому препарату. Після відновлення об'єму циркулюючої крові та АТ лікування може бути продовжено. Минуща артеріальна гіпотензія не є перешкодою для подальшого прийому препарату. Після відновлення об'єму циркулюючої крові та АТ лікування може бути продовжено. Минуща артеріальна гіпотензія не є перешкодою для подальшого прийому препарату. Після відновлення об'єму циркулюючої крові та АТ лікування може бути продовжено.
Мітральний стеноз/аортальний стеноз/гіпертрофічна кардіоміопатія:
Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, повинен обережно призначатися пацієнтам з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також пацієнтам з мітральним стенозом.
Порушення функції нирок:
Пацієнтам з нирковою недостатністю (КК < 60 мл/хв) рекомендується індивідуальний добір доз периндоприлу та амлодипіну. Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту калію та креатиніну у сироватці крові. У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки на фоні терапії інгібіторами АПФ можливе підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, що зазвичай відбувається при відміні терапії. Найчастіше цей ефект відзначається у пацієнтів із нирковою недостатністю. Додаткова наявність реноваскулярної гіпертензії зумовлює підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності у таких пацієнтів. У деяких пацієнтів з АГ без ознак ураження судин нирок можливе підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, особливо при одночасному призначенні периндоприлу з діуретиком, зазвичай незначне і минуще. Найчастіше цей ефект відзначається у пацієнтів із попереднім порушенням функції нирок.
Печінкова недостатність:
У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця. При прогресуванні цього синдрому можливий розвиток фульмінантного некрозу печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При появі жовтяниці або значному підвищенні активності печінкових ферментів на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату та звернутися до лікаря.
Етнічні відмінності:
У пацієнтів негроїдної раси частіше, ніж у інших рас, на фоні застосування інгібіторів АПФ може розвинутися ангіоневротичний набряк. Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, можливо, має менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з іншими расами. Можливо, ця відмінність зумовлена тим, що у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією частіше відзначається низька активність реніну.
Кашель:
На тлі терапії інгібіторами АПФ у 7-15% випадків може виникати сухий кашель. Кашель тривалий час зберігається на фоні прийому препаратів цієї групи і зникає після їх відміни. Це слід враховувати під час проведення диференціальної діагностики кашлю.
Хірургічне втручання/загальна анестезія:
У пацієнтів, яким планується проведення великих операцій або використання засобів для анестезії, що викликають гіпотензію, застосування периндоприлу може блокувати утворення ангіотензину II на тлі компенсаторного вивільнення реніну. Лікування слід припинити протягом доби до операції. При розвитку артеріальної гіпотензії за вказаним механізмом слід підтримувати артеріальний тиск шляхом заповнення ОЦК.
Гіперкаліємія:
Гіперкаліємія може розвиватися під час лікування інгібіторами АПФ, у тому числі периндоприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, погіршення функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра декомпенсація хронічної серцевої недостатності, метаболічний ацидоз), спільне застосування калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон, , а також препаратів калію або замінників калію містять кухонної солі, а також застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарин, ко-тримоксазол). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Якщо необхідне спільне застосування периндоприлу та зазначених вище препаратів,
Пацієнти з цукровим діабетом:
При призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсуліну, протягом першого місяця терапії необхідно ретельно контролювати концентрацію глюкози в крові.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами:
Хоча на тлі прийому лікарського препарату Амлодипін-Периндоприл-Тева не спостерігалося жодного негативного впливу на здатність керувати автотранспортом або іншими складними механізмами, внаслідок можливого надмірного зниження артеріального тиску, розвитку запаморочення, сонливості та інших НР, слід дотримуватись обережності у перелічених ситуаціях, особливо на початку лікування та при збільшенні дози.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати в оригінальній упаковці. Зберігати у недоступному для дітей місці!
Спосіб застосування та дозиВсередину по 1 таблетці 1 раз на добу переважно вранці перед їдою.
Доза лікарського препарату Амлодипін-Периндоприл-Тева підбирається після раніше наведеного титрування доз окремих компонентів препарату: амлодипіну та периндоприлу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) та/або ішемічною хворобою серця (ІХС).
При терапевтичній необхідності доза лікарського препарату може бути змінена або попередньо може бути проведений індивідуальний добір доз окремих компонентів: амлодипін 5 мг + периндоприл 5 мг, або амлодипін 10 мг + периндоприл 5 мг, або амлодипін 5 мг + периндоприл 10 мг або амлодипін 10 + Периндоприл 10 мг. Максимальна добова доза: амлодипін – 10 мг + периндоприл – 10 мг.
Пацієнти похилого віку та пацієнти з порушенням функції нирок:
Виведення периндоприлату у пацієнтів похилого віку та пацієнтів із порушенням функції нирок сповільнене. Тому у таких пацієнтів необхідно регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію у плазмі крові. Лікарський препарат Амлодипін-Периндоприл-Тева може призначатися пацієнтам з кліренсом креатиніну (КК), що дорівнює або перевищує 60 мл/хв. Лікарський препарат Амлодипін-Периндоприл-Тева протипоказаний пацієнтам із КК менше 60 мл/хв. Таким пацієнтам рекомендується індивідуальний підбір доз амлодипіну та периндоприлу. Амлодипін, який застосовується в еквівалентних дозах, однаково добре переноситься як пацієнтами похилого віку, так і молодшими пацієнтами. Не потрібно змінити режим дозування у пацієнтів похилого віку, проте збільшення дози слід проводити з обережністю, що пов'язано з віковими змінами та збільшенням Т1/2. Зміна концентрації амлодипіну в плазмі не корелює зі ступенем вираженості ниркової недостатності. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою діалізу.
Пацієнти з печінковою недостатністю:
Для пацієнтів з легкою або помірною печінковою недостатністю добір дози необхідно проводити з обережністю. Рекомендується розпочинати прийом препарату з низьких доз. Пошук оптимальної початкової та підтримуючої дози для пацієнтів з печінковою недостатністю слід проводити індивідуально, застосовуючи препарати амлодипіну та периндоприлу у монотерапії. Фармакокінетика амлодипіну у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю не вивчена. Для таких пацієнтів прийом амлодипіну необхідно розпочати з найменшої дози та збільшувати її поступово.
Діти та підлітки:
Лікарський препарат Амлодипін-Периндоприл-Тева не слід призначати дітям та підліткам до 18 років через відсутність даних про ефективність та безпеку застосування амлодипіну та периндоприлу у комбінованій терапії у цих груп пацієнтів.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Амлодипин-периндоприл-тева таб 10 мг+10 мг 30 шт производится компанией ТЕВА. Само производство расположено в стране Венгрия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Амлодипин-периндоприл-тева таб 10 мг+10 мг 30 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Амлодипин-периндоприл-тева таб 10 мг+10 мг 30 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Амлодипин+периндоприл-сз таб 10 мг+ 8 мг 30 шт Амлодипин+периндоприл-сз таб 10 мг+ 8 мг 30 шт, Амлодипин+периндоприл-сз таб 5 мг+4 мг 30 шт Амлодипин+периндоприл-сз таб 5 мг+4 мг 30 шт, Амлодипин-периндоприл-тева таб 10 мг+5 мг 30 шт Амлодипин-периндоприл-тева таб 10 мг+5 мг 30 шт, Амлодипин-периндоприл-тева таб 5 мг+10 мг 30 шт Амлодипин-периндоприл-тева таб 5 мг+10 мг 30 шт, Амлодипин-периндоприл-тева таб 5м г+5 мг 30 шт Амлодипин-периндоприл-тева таб 5м г+5 мг 30 шт, Дальнева таб 10мг+4мг 30 шт Дальнева таб 10мг+4мг 30 шт, Дальнева таб 10мг+8мг 30 шт Дальнева таб 10мг+8мг 30 шт, Дальнева таб 10мг+8мг 90 шт Дальнева таб 10мг+8мг 90 шт, Дальнева таб 5мг+4мг 30 шт Дальнева таб 5мг+4мг 30 шт, Дальнева таб 5мг+4мг 90 шт Дальнева таб 5мг+4мг 90 шт, Дальнева таб 5мг+8мг 30 шт Дальнева таб 5мг+8мг 30 шт, Дальнева таб 5мг+8мг 90 шт Дальнева таб 5мг+8мг 90 шт, Престанс таб 10 мг+10 мг 30 шт Престанс таб 10 мг+10 мг 30 шт, Престанс таб 10 мг+5 мг 30 шт Престанс таб 10 мг+5 мг 30 шт, Престанс таб 5 мг+10 мг 30 шт Престанс таб 5 мг+10 мг 30 шт, Престанс таб 5 мг+5 мг 30 шт Престанс таб 5 мг+5 мг 30 шт.
Пока нет комментариев