Амитриптилин раствор для инъекций 1% 2мл амп 10 шт
Амитриптилин раствор для инъекций 1% 2мл амп 10 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 мл розчину містить: амітриптиліну гідрохлорид (у перерахунку на амітриптилін) – 10 мг.
Допоміжні речовини:
Декстрози моногідрат (глюкози моногідрат, глюкоза (С*ФармДекс)), натрію хлорид, бензетонію хлорид (бензетонію хлорид), вода для ін'єкцій.
Форма випуску:
Розчин для внутрішньом'язового введення 10 мг/мл, 2 мл ампули безбарвного нейтрального скла НС-3. 10 ампул поміщають у коробки з картону. 5 ампул поміщають у контурні коміркові упаковки. 1, 2 контурних коміркових упаковки поміщають у пачки з картону.
У кожну пачку, коробку вкладають інструкцію із застосування, ампульний скарифікатор.
Скарифікатор ампульний не вкладають при використанні ампул з кільцем зламу або надрізом і точкою.
ПротипоказанняГіперчутливість, застосування спільно з інгібіторами МАО та за 2 тижні перед початком лікування, інфаркт міокарда (гострий та підгострий періоди), аритмії, тяжкі порушення атріовентрикулярної та внутрішньошлуночкової провідності (блокада ніжок пучка Гіса, атріовентрикулярна блокада II, ст. інтоксикація, гостра інтоксикація снодійними, аналгетичними та психоактивними препаратами, закритокутова глаукома, затримка сечі, у тому числі при гіперплазії передміхурової залози, паралітична кишкова непрохідність, стеноз воротаря, гіпокаліємія, супутнє застосування препаратів, удлі ський вік до 18 років.
Дозування10 мг/мл
Показання до застосуванняЕндогенні депресії та інші депресивні розлади.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиПри сумісному застосуванні етанолу та ЛЗ, що пригнічують ЦНС (в т.ч. ін. антидепресантів, барбітуратів, бензадіазепінів та загальних анестетиків), можливе значне посилення пригнічуючої дії на ЦНС, пригнічення дихання та гіпотензивний ефект. Підвищує чутливість до напоїв, які містять етанол. Підвищує антихолінергічну дію ЛЗ з антихолінергічною активністю (наприклад, фенотіазинів, протипаркінсонічних ЛЗ, амантадину, атропіну, біперидену, антигістамінних ЛЗ), що збільшує ризик виникнення побічних ефектів (з боку ЦНС, зору, кишечника та сечового міхура). При сумісному застосуванні з антигістамінними ЛЗ, клонідином - посилення гнітючої дії на ЦНС; з атропіном – збільшує ризик виникнення паралітичної кишкової непрохідності; з ЛЗ, що викликають екстрапірамідні реакції, - збільшення тяжкості та частоти екстрапірамідних ефектів. При одночасному застосуванні амітриптиліну та непрямих антикоагулянтів (похідних кумарину або індадіону) можливе підвищення антикоагулянтної активності останніх. Амітриптилін може посилювати депресію, спричинену глюкокортикостероїдами (ГКС). При сумісному застосуванні з протисудомними ЛЗ можливе посилення гнітючої дії на ЦНС, зниження порога судомної активності (при використанні у високих дозах) та зниження ефективності останніх. ЛЗ для лікування тиреотоксикозу підвищують ризик розвитку агранулоцитозу. Знижує ефективність фенітоїну та альфа-адреноблокаторів. Інгібітори мікросомального окислення (циметидин) подовжують T1/2, підвищують ризик розвитку токсичних ефектів амітриптиліну (може знадобитися зниження дози на 20-30%), індуктори мікросомальних ферментів печінки (барбітурати, карбамазепін, фенітоїн, нікотин та пероральні контрацептиви) знижують концентрацію у плазмі та зменшують ефективність амітриптиліну. Флуоксетин і флувоксамін збільшують концентрацію амітриптиліну в плазмі (може знадобитися зниження дози амітриптиліну на 50%). При сумісному застосуванні з холіноблокаторами, фенотіазинами та бензодіазепінами – взаємне посилення седативного та центрального холіноблокуючого ефектів та підвищення ризику виникнення епілептичних нападів (зниження порога судомної активності); фенотіазини, крім того, можуть підвищувати ризик виникнення нейролептичного злоякісного синдрому. При одночасному застосуванні амітриптіліїну з клонідином, гуанітидином, бетанідином, резерпіном та метилдопою – зниження гіпотензивного ефекту останніх; з кокаїном – ризик розвитку аритмій серця. Естрогеновмісні пероральні протизаплідні ЛЗ та естрогени можуть підвищувати біодоступність амітриптиліну; антиаритмічні ЛЗ (типу хінідину) посилюють ризик розвитку порушень ритму (можливе уповільнення метаболізму амітриптиліну). Спільне застосування з дисульфірамом та ін інгібіторами ацетальдегідрогенази провокує делірій. Несумісний з інгібіторами МАО (можливі збільшення частоти періодів гіперпірексії, тяжкі судоми, гіпертонічні кризи та смерть пацієнта). Пімозід та пробукол можуть посилювати аритмії серця, що проявляється у подовженні інтервалу QT на ЕКГ. Підсилює дію на ССС епінефрину, норепінефрину, ізопреналіну, ефедрину та фенілефрину (в т.ч. і тоді, коли ці ЛЗ входять до складу місцевих анестетиків) та підвищує ризик розвитку порушень серцевого ритму, тахікардії, тяжкої артеріальної гіпертензії. При сумісному призначенні з альфа-адреностимуляторами для інтраназального введення або застосування в офтальмології (при значному системному всмоктуванні) може посилюватися судинозвужувальна дія останніх. При спільному прийомі з гормонами щитовидної залози – взаємне посилення терапевтичного ефекту та токсичної дії (включають аритмії серця та стимулюючу дію на ЦНС). М-холіноблокатори та антипсихотичні ЛЗ (нейролептики) підвищують ризик розвитку гіперпірексії (особливо при спекотній погоді). При сумісному призначенні з іншими гематотоксичними ЛЗ можливе посилення гематотоксичності. При сумісному призначенні з альфа-адреностимуляторами для інтраназального введення або застосування в офтальмології (при значному системному всмоктуванні) може посилюватися судинозвужувальна дія останніх. При спільному прийомі з гормонами щитовидної залози – взаємне посилення терапевтичного ефекту та токсичної дії (включають аритмії серця та стимулюючу дію на ЦНС). М-холіноблокатори та антипсихотичні ЛЗ (нейролептики) підвищують ризик розвитку гіперпірексії (особливо при спекотній погоді). При сумісному призначенні з іншими гематотоксичними ЛЗ можливе посилення гематотоксичності. При сумісному призначенні з альфа-адреностимуляторами для інтраназального введення або застосування в офтальмології (при значному системному всмоктуванні) може посилюватися судинозвужувальна дія останніх. При спільному прийомі з гормонами щитовидної залози – взаємне посилення терапевтичного ефекту та токсичної дії (включають аритмії серця та стимулюючу дію на ЦНС). М-холіноблокатори та антипсихотичні ЛЗ (нейролептики) підвищують ризик розвитку гіперпірексії (особливо при спекотній погоді). При сумісному призначенні з іншими гематотоксичними ЛЗ можливе посилення гематотоксичності. М-холіноблокатори та антипсихотичні ЛЗ (нейролептики) підвищують ризик розвитку гіперпірексії (особливо при спекотній погоді). При сумісному призначенні з іншими гематотоксичними ЛЗ можливе посилення гематотоксичності. М-холіноблокатори та антипсихотичні ЛЗ (нейролептики) підвищують ризик розвитку гіперпірексії (особливо при спекотній погоді). При сумісному призначенні з іншими гематотоксичними ЛЗ можливе посилення гематотоксичності.
ПередозуванняСимптоми:
З боку ЦНС: сонливість, ступор, кома, атаксія, галюцинації, занепокоєння, психомоторне збудження, зниження здатності до концентрації уваги, дезорієнтація, сплутаність свідомості, дизартрія, гіперрефлексія, ригідність м'язів, хореоатетоз, епілептичний синдром.
З боку ССС: зниження артеріального тиску (АТ), тахікардія, аритмія, порушення внутрішньосерцевої провідності, характерні для інтоксикації трициклічними антидепресантами, зміни електрокардіограми (ЕКГ) (особливо QRS), шок; у дуже поодиноких випадках - зупинка серця.
Інші: пригнічення дихання, задишка, ціаноз, блювання, гіпертермія, мідріаз, підвищений потовиділення, олігурія або анурія.
Симптоми розвиваються через 4 години після передозування, досягають максимуму через 24 години і тривають 4-6 діб. При підозрі на передозування, особливо у дітей пацієнта слід госпіталізувати.
Лікування: симптоматична та підтримуюча терапія; при тяжких антихолінергічних ефектах (зниженні АТ, аритмії, комі, міоклонічних епілептичних нападах) - введення інгібіторів холінестерази (застосування фізостигміну не рекомендується через підвищений ризик виникнення судом); підтримання АТ та водно-електролітного балансу. Показано контроль функцій ССС (включаючи ЕКГ) протягом 5 днів (рецидив може наступити через 48 год і пізніше), протисудомна терапія, штучна вентиляція легенів (ШВЛ) та інші реанімаційні заходи.
Гемодіаліз та форсований діурез неефективні.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група
Антидепресант.
Фармакодинаміка:
Антидепресивний засіб (трициклічний антидепресант). Має також деяку аналгетичну (центральний генез), H2-гістаміноблокуючу та антисеротонінову дію, сприяє усуненню нічного нетримання сечі та знижує апетит. Має сильну периферичну та центральну антихолінергічну дію, обумовлену високою спорідненістю до м-холінорецепторів; сильним седативним ефектом, пов'язаним із спорідненістю до H1-гістамінових рецепторів, та альфа-адреноблокуючою дією. Має властивості антиаритмічного лікарського засобу (ЛЗ) підгрупи Ia, подібно до хінідину в терапевтичних дозах уповільнює шлуночкову провідність (при передозуванні може викликати важку внутрішньошлуночкову блокаду). Механізм антидепресивної дії пов'язаний із збільшенням концентрації норадреналіну в синапсах та/або серотоніну в центральній нервовій системі (ЦНС) (зниження їх зворотного всмоктування). Накопичення цих нейромедіаторів відбувається в результаті інгібування зворотного захоплення мембранами пресинаптичних нейронів. При тривалому застосуванні знижує функціональну активність бета-адренергічних та серотонінових рецепторів головного мозку, нормалізує адренергічну та серотонінергічну передачу, відновлює рівновагу цих систем, порушену при депресивних станах. При тривожно-депресивних станах зменшує тривогу, ажитацію та депресивні прояви. Механізм противиразкової дії обумовлений здатністю блокувати H2-гіст-нові рецептори в парієтальних клітинах шлунка, а також надавати седативну та м-холіноблокуючу дію (при виразковій хворобі шлунка та 12-палої кишки послаблює біль, сприяє прискоренню загоєння виразки). Ефективність при нічному нетриманні сечі обумовлена, мабуть, антихолінергічною активністю, що призводить до підвищення здатності сечового міхура до розтягування, прямою бета-адренергічною стимуляцією, активністю альфа-адренергічних агоністів, що супроводжується підвищенням тонусу сфінктера, та центральною блокадою захоплення серо. Чинить центральну аналгетичну дію, яка, як вважають, може бути пов'язана зі змінами концентрації моноамінів у ЦНС, особливо серотоніну, та впливом на ендогенні опіоїдні системи. Механізм дії при нервовій булімії незрозумілий (може бути подібним до такого при депресії). Показаний виразний ефект препарату при булімії у хворих як без депресії, так і за її наявності, при цьому зниження булімії може відзначатись без супутнього послаблення самої депресії. При проведенні загальної анестезії знижує артеріальний тиск (АТ) та температуру тіла. Не пригнічує моноаміноксидазу (МАО). Антидепресивна дія розвивається протягом 2-3 тижнів після початку застосування. .
Фармакокінетика:
Всмоктування Амітриптілін має високу абсорбцію. Максимальна концентрація у плазмі крові (Сmax) – 0,04-0,16 мкг/мл. Рівноважна концентрація досягається приблизно через 1-2 тижні після початку курсового лікування. Концентрація амітриптиліну в тканинах вища, ніж у плазмі крові. Біодоступність амітриптиліну при різних шляхах введення – 33-62%, його активного метаболіту нортриптиліну – 46-70%. Об'єм розподілу (Vd) – 5-10 л/кг. Ефективні терапевтичні концентрації амітриптиліну в крові – 50-250 нг/мл, для нортриптиліну (його активного метаболіту) – 50-150 нг/мл. Зв'язок із білками плазми – 92-96 %. Амітриптилін проходить через гістогематологічні бар'єри, включаючи гематоенцефалічний бар'єр (в т.ч. нортриптилін), проникає через плацентарний бар'єр, виділяється у грудне молоко у концентраціях, аналогічних плазмовим. Метаболізм Метаболізм амітриптиліну здійснюється переважно за рахунок деметилювання (ізоферменти CYP2D19, CYP3А) та гідроксилювання (ізофермент CYP2D6) з подальшою кон'югацією з глюкуроновою кислотою. Метаболізм характеризується значним генетичним поліморфізмом. Основним активним метаболітом є вторинний амін – нортриптилін. Метаболіти цис- та транс-10-гідроксиамітриптилін і цис- та транс-10-гідроксинортриптилін характеризуються подібним до нортриптиліну профілем активності, хоча їх дія виражена значно слабше. Деметилнортриптилін та амітриптилін-N-оксид присутні у плазмі крові у нікчемних концентраціях; останній метаболіт практично позбавлений фармакологічної активності. У порівнянні з амітриптиліном усі метаболіти мають значно менш виражену м-холіноблокуючу дію. Основним фактором, визначальним нирковий кліренс і, відповідно, концентрацію у плазмі крові, є швидкість гідроксилювання. У невеликої частки людей спостерігається генетично обумовлене уповільнене гідроксилювання. Період напіввиведення (Т1/2) з плазми крові - 10-28 годин для амітриптиліну, для нортриптиліну - 16-80 годин. Середній загальний кліренс амітриптиліну становить 39,24±10,18 л/год. Виводиться амітриптилін переважно нирками та через кишечник у вигляді метаболітів. Близько 50 % введеного амітриптиліну виводиться із сечею у вигляді 10-гідрокси-амітриптиліну та його кон'югату з глюкуроновою кислотою, близько 27 % виводиться у вигляді 10-гідрокси-нортриптиліну та менше 5 % амітриптиліну виводиться у вигляді вихідної речовини та нортриптиліну. Повне виведення амітриптиліну з організму відбувається протягом 7 днів. Літні пацієнти У літніх пацієнтів відзначається збільшення періоду напіввиведення та зменшення кліренсу амітриптиліну внаслідок зниження швидкості метаболізму. Пацієнти з порушеннями функції печінки Порушення функції печінки можуть призводити до уповільнення метаболізму амітриптиліну та підвищення його плазмових концентрацій. Пацієнти з порушеннями функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок виведення метаболітів амітриптиліну та нортриптиліну сповільнене, хоча метаболізм як такий не змінюється. Через зв'язок з білками крові амітриптилін не видаляється з плазми шляхом діалізу. . Пацієнти з порушеннями функції печінки Порушення функції печінки можуть призводити до уповільнення метаболізму амітриптиліну та підвищення його плазмових концентрацій. Пацієнти з порушеннями функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок виведення метаболітів амітриптиліну та нортриптиліну сповільнене, хоча метаболізм як такий не змінюється. Через зв'язок з білками крові амітриптилін не видаляється з плазми шляхом діалізу. . Пацієнти з порушеннями функції печінки Порушення функції печінки можуть призводити до уповільнення метаболізму амітриптиліну та підвищення його плазмових концентрацій. Пацієнти з порушеннями функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок виведення метаболітів амітриптиліну та нортриптиліну сповільнене, хоча метаболізм як такий не змінюється. Через зв'язок з білками крові амітриптилін не видаляється з плазми шляхом діалізу. .
Вагітність та годування груддюЗастосування при вагітності не рекомендується.
Якщо препарат застосовується вагітними, необхідно попередити про високий ризик такого прийому для плода, особливо у І та ІІІ триместрі вагітності. Застосування високих доз трициклічних антидепресантів у III триместрі вагітності може призвести до неврологічними розладами у новонародженого. Зареєстровані випадки сонливості у новонароджених, матері яких застосовували нортриптилін (метаболіт амітриптиліну) під час вагітності, відмічені випадки затримки сечовипускання.
Амітриптілін проникає у грудне молоко. Відношення концентрацій грудне молоко/плазма становить 0,4-1,5 у дитини, яка перебуває на грудному вигодовуванні.
При застосуванні амітриптиліну грудне вигодовування слід припинити.
Якщо це не зроблено, слід спостерігати за станом дитини, особливо протягом перших чотирьох тижнів після народження.
У дитини, яка перебуває на грудному вигодовуванні, можуть виникати небажані реакції (див. розділ "Побічна дія").
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаКласифікація ВООЗ небажаних побічних реакцій за частотою розвитку
Дуже часто – 1/10 призначень (> 10 %) Часто – 1/100 призначень (> 1 %, < 10 %) Нечасто – 1/1000 призначень (> 0,1 %, < 1 %) Рідко – 1/10000 призначень ((> 0,01 %, <0,1 %) Дуже рідко – менше 1/10000 (< 0,01 %) З боку органів кровотворення: рідко – пригнічення функції кісткового мозку, агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія, еозинофілія, частота невідома – пурпура,
з боку обміну речовин: дуже часто – збільшення маси тіла, посилення апетиту, рідко – зниження апетиту, дуже рідко – синдром неадекватної гіперсекреції антидіуретичного гормону; зниження вироблення вазопресину), гіпопротеїнемія.
З боку нервової системи: дуже часто – сонливість, тремор, запаморочення, головний біль, сплутаність свідомості (у літніх пацієнтів сплутаність свідомості може виявлятися занепокоєнням, збудженням, елементами галузевих розладів), дезорієнтація; часто - зниження концентрації уваги, порушення смаку (дисгевзія), периферична невропатія (парестезії), ажитація, почастішання та посилення епілептичних нападів, екстрапірамідні симптоми: атаксія, акатизія, паркінсонізм, дистонічні реакції, пізня дискінезія, уповільнення мови; нечасто - ослаблення когнітивних здібностей, гіпоманія, манія, тривога, безсоння, "кошмарні" сновидіння; рідко – агресивність, делірій (у людей похилого віку), галюцинації (у хворих на шизофренію), судоми; дуже рідко – у період лікування амітриптиліном і незабаром після його закінчення суїцидні думки, суїцидна поведінка; частота невідома - непритомні стани, деперсоналізація, посилення депресії, позіхання, активація симптомів психозу, міоклонус, дизартрія, зміни на електроенцефалограмі (ЕЕГ).
З боку органів чуття: дуже часто – зниження гостроти зору, порушення акомодації; часто – мідріаз; нечасто - по висоті внутрішньоочного тиску, шум у вухах, рідко - втрата здатності до акомодації, посилення вузькокутної глаукоми у людей похилого віку.
З боку серцево-судинної системи: дуже часто – відчуття серцебиття, тахікардія, ортостатична гіпотензія; часто - атріовентрикулярна блокада (AV блокада), порушення внутрішньошлуночкової провідності, що реєструються лише на ЕКГ, але не проявляються клінічно (збільшення інтервалів РQ, QT, розширення QRS комплексу, ознаки блокади ніжок пучка Гіса, неспецифічні зміни інтервалу ST або зубця Т, ч. у пацієнтів без захворювань серця); нечасто – артеріальна гіпертензія, аритмія, рідко – інфаркт міокарда.
З боку травної системи: дуже часто – сухість у роті, запор, нудота; часто – атрофія ясен, запалення ротової порожнини, карієс зубів, відчуття печіння у роті; нечасто – діарея, блювання, набряк язика; рідко – збільшення слинних залоз, паралітична кишкова непрохідність, гепатит (включаючи порушення функції печінки та холестатичну жовтяницю); частота невідома – печія, гастралгія, потемніння мови.
З боку шкірних покривів: дуже часто – гіпергідроз; нечасто - висипання на шкірі, свербіж шкіри, кропив'янка, ангіоневротичний набряк; рідко – алопеція, реакції фотосенсибілізації, випадання волосся.
З боку сечовидільної системи: нечасто – затримка сечі, частота невідома – півлакурія.
З боку репродуктивної системи: дуже часто – ослаблення чи збільшення статевого потягу; часто – у чоловіків порушення ерекції, імпотенція; рідко – у жінок галакторея, затримка оргазму, втрата здатності досягнення оргазму, у чоловіків збільшення розмірів (набряк) яєчок, затримка еякуляції, гінекомастія. Лабораторні показники: часто – зміна ЕКГ: збільшення інтервалів РQ, QТ, розширення комплексу QRS, ознаки блокади ніжок пучка Гіса, неспецифічні зміни інтервалу ST або зубця Т; рідко – порушення показників функціонального стану печінки, підвищення активності лужної фосфотази крові та трансаміназ.
Інші: часто – стомлюваність; рідко – пірексія, частота невідома – зниження потовиділення, збільшення лімфатичних вузлів.
Симптоми відміни: після тривалого застосування при різкому припиненні застосування можуть виникати такі небажані реакції, як нудота, блювання, діарея, біль голови, нездужання, безсоння, незвичайні сновидіння, незвичайне збудження, дратівливість; після тривалого застосування при поступовій відміні – дратівливість, порушення сну, незвичайні сновидіння. Зв'язок з прийомом препарату не встановлений: вовчаковоподібний синдром (мігруючий артрит, поява антинуклеарних антитіл і позитивний ревматоїдний фактор), агевзія.
Деякі з небажаних реакцій, наприклад, головний біль, тремор, порушення концентрації уваги, запор та зниження лібідо можуть бути проявами депресії та зникати в міру вирішення депресії.
особливі вказівкиПеред початком лікування необхідний контроль АТ (у пацієнтів зі зниженим або лабільним АТ він може знижуватися ще більшою мірою); у період лікування – контроль периферичної крові (в окремих випадках може розвиватися агранулоцитоз, у зв'язку з чим рекомендується стежити за картиною крові, особливо при підвищенні температури тіла, розвитку грипоподібних симптомів та тонзиліту), при тривалій терапії – контроль функцій серцево-судинної системи та печінки .
Лікування амітриптиліном у похилому віці має проходити під ретельним контролем, із застосуванням мінімальних доз препарату та поступовим їх підвищенням, щоб уникнути розвитку деліріозних розладів, гіпоманії та інших ускладнень. У літніх та пацієнтів із захворюваннями функцій серцево-судинної системи показаний контроль за кількістю серцевих скорочень (ЧСС), АТ, ЕКГ. На ЕКГ можлива поява клінічно незначних змін (згладжування зубця Т, депресія сегмента ST, розширення комплексу QRS).
При застосуванні препарату у високих дозах зростає ймовірність розвитку порушень ритму серця та тяжкої артеріальної гіпотензії. Розвиток таких станів можливий також при застосуванні звичайних доз у пацієнтів із захворюваннями серця.
Застосування препарату можливе лише в умовах стаціонару, під наглядом лікаря, з дотриманням постільного режиму у перші дні терапії.
Необхідна обережність при різкому переході у вертикальне положення з положення "лежачи" або "сидячи".
У період лікування слід виключити вживання алкоголю.
Призначають не раніше ніж через 14 днів після відміни інгібіторів МАО, починаючи з малих доз.
При раптовому припиненні прийому після тривалого лікування можливий розвиток синдрому "скасування".
Симптоми відміни: головний біль, нудота, блювання, діарея, нездужання, порушення сну, незвичайні сновидіння, ажитація, руховий неспокій, дратівливість та загальне погане самопочуття.
Амітриптилін у дозах вище 150 мг/добу знижує поріг судомної активності (слід враховувати ризик виникнення епілептичних нападів у схильних пацієнтів, а також за наявності інших схильних до виникнення судомного синдрому факторів, наприклад ушкодження головного мозку будь-якої етіології, одночасного використання антипсихотичних лікарських засобів) , у період відмови від алкоголю або відміни лікарських засобів, що мають протисудомні властивості, наприклад бензодіазепінів).
Слід уникати одночасного застосування амітриптиліну, нейролептиків та снодійних засобів (дроперидолу). За необхідності одночасного прийому слід виявляти крайню обережність.
При застосуванні амітриптиліну з метою лікування депресивного компонента шизофренії можливе посилення психотичних симптомів – у цьому випадку амітриптилін доцільно призначати у комбінації з нейролептиками.
Вираженим депресіям властивий ризик суїцидальних дій, який може зберігатися до досягнення істотної ремісії. У зв'язку з цим на початку лікування може бути показана комбінація з лікарськими засобами групи бензодіазепінів або нейролептичними лікарськими засобами та постійний лікарський контроль (поручати довіреним особам зберігання та видачу лікарських засобів).
У пацієнтів з циклічними афективними розладами в період депресивної фази на фоні терапії можуть розвиватися маніакальні або гіпоманіакальні стани (необхідне зниження дози або відміна препарату та призначення антипсихотичного лікарського засобу). Після усунення зазначених станів, якщо є показання, лікування в низьких дозах може бути відновлено.
Внаслідок можливих кардіотоксичних ефектів потрібно бути обережними при лікуванні пацієнтів з тиреотоксикозом або пацієнтів, які отримують препарати гормонів щитовидної залози.
У поєднанні з електросудомною терапією призначається лише за умови ретельного медичного спостереження.
У схильних пацієнтів та пацієнтів похилого віку може провокувати розвиток лікарських психозів, переважно у нічний час (після відміни препарату проходять протягом кількох днів).
Може викликати паралітичну кишкову непрохідність, переважно у пацієнтів з хронічним запором, літнього віку або у пацієнтів, змушених дотримуватись постільного режиму.
Необхідно бути обережними при призначенні препарату пацієнтам з порушеннями функції печінки, слід по можливості проводити моніторинг концентрації амітриптиліну в плазмі крові.
Пацієнтам з нирковою недостатністю препарат можна призначати у звичайних дозах.
Препарат протипоказаний пацієнтам з гіперплазією передміхурової залози, особливо із затримкою сечовипускання (див. розділ "Протипоказання").
У пацієнтів, які отримують три/тетрациклічні антидепресанти одночасно з місцевими та загальними анестетиками, може бути підвищений ризик розвитку аритмії та падіння артеріального тиску.
Перед проведенням загальної або місцевої анестезії слід попереджати анестезіолога про те, що пацієнт приймає амітриптілін.
Внаслідок антихолінергічної дії можливе зниження сльозовиділення та відносне збільшення кількості слизу у складі слізної рідини, що може призвести до пошкодження епітелію рогівки у пацієнтів, які мають контактні лінзи.
Пацієнти повинні проінформувати свого стоматолога про прийом амітриптиліну.
Сухість у роті може призводити до зміни слизової оболонки ротової порожнини, запальних явищ, відчуття печіння та карієсу зубів. Рекомендується регулярно проводити обстеження у стоматолога. Може бути підвищена потреба у рибофлавіні.
Прийом амітриптиліну може змінювати толерантність організму до інсуліну та глюкози, що потребує корекції протидіабетичної терапії у пацієнтів із цукровим діабетом. Стан депресії може впливати на метаболізм глюкози.
Повідомляється про випадки гіперпірексії на фоні застосування трициклічних антидепресантів при призначенні одночасно з антихолінергічними або нейролептичними лікарськими засобами, особливо у спекотну погоду.
Вивчення репродукції на тваринах виявило несприятливу дію на плід, а адекватних та строго контрольованих досліджень у вагітних жінок не проведено. У вагітних жінок застосовувати препарат слід лише, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
Проникає у грудне молоко і може викликати сонливість у немовлят.
Щоб уникнути розвитку синдрому "скасування" у новонароджених (проявляється задишкою, сонливістю, кишковими коліками, підвищеною нервовою збудливістю, гіпотензією або гіпертензією, тремором або спастичними явищами) прийом амітриптиліну поступово скасовується принаймні за 7 тижнів до очікуваних пологів.
Діти більш чутливі до гострого передозування, яке слід вважати небезпечним та потенційно смертельним для них.
Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення перебігу хвороби
Депресія супроводжується підвищеним ризиком суїцидів. Цей ризик зберігається до досягнення суттєвої ремісії та може виникати спонтанно протягом курсу терапії. Оскільки антидепресивний ефект розвивається лише за кілька тижнів від початку лікування, слід ретельно контролювати стан пацієнта до досягнення клінічного поліпшення. Можливе підвищення суїцидального ризику на ранніх термінах одужання.
Необхідний постійний лікарський контроль за пацієнтами із суїцидними думками та суїцидними спробами в анамнезі, в т.ч. на тлі терапії. Зберігання та видача таким пацієнтам лікарських засобів повинні здійснюватись довіреними особами.
Амітриптилін (подібно до інших антидепресантів) може сам підвищувати частоту суїцидів у осіб молодше 25 років. Тому при призначенні амітриптиліну пацієнтам молодше 25 років слід співвіднести ризик суїциду та користь від застосування антидепресанту. У короткострокових дослідженнях у людей віком від 25 років ризик суїциду не підвищується, а у людей старших за 65 років дещо знижується.
Будь-який депресивний розлад сам собою збільшує ризик суїциду, тому під час лікування антидепресантами за всіма пацієнтами має бути встановлене спостереження з метою раннього виявлення порушень або змін поведінки, а також суїцидальних нахилів. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами
У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті ін. потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Умови зберіганняУ захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С. Зберігати у місцях, недоступних для дітей.
Спосіб застосування та дозиВнутрішньом'язово (в/м).
В/м у дозі 10-20-30 мг до 4 разів на добу; збільшення дози слід проводити поступово, максимальна добова доза 150 мг; через 1-2 тижні по можливості переходять прийом препарату внутрь. Тривалість лікування – не більше 6-8 міс.
Особам похилого віку вводять нижчі дози та підвищують їх повільніше.
Амітриптилін може призначатися у звичайних дозах пацієнтам із нирковою недостатністю.
Якщо стан пацієнта не покращується протягом 3-4 тижнів лікування, то подальша терапія є недоцільною.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Амитриптилин раствор для инъекций 1% 2мл амп 10 шт производится компанией Импорт. На нашем сайте в свободном доступе можно купить Амитриптилин раствор для инъекций 1% 2мл амп 10 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Амитриптилин раствор для инъекций 1% 2мл амп 10 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Амитриптилин раствор для инъекций 10мг/мл 2мл амп 10... Амитриптилин раствор для инъекций 10мг/мл 2мл амп 10 шт мэз, Амитриптилин таб 25 мг 50 шт Амитриптилин таб 25 мг 50 шт, Амитриптилин таб 25мг 50 шт Амитриптилин таб 25мг 50 шт, Амитриптилин таб 25мг 50 шт озон Амитриптилин таб 25мг 50 шт озон, Амитриптилин таб п/об 25мг 50 шт мэз Амитриптилин таб п/об 25мг 50 шт мэз.
Пока нет комментариев