Амиодарон таб 200мг 30 шт
Амиодарон таблетки 200 мг - це антиаритмічний препарат, який має також антиангінальну, коронародилатуючу, альфа- та бета-адреноблокуючу, тиреотропну та гіпотензивну дію. Він впливає на електрофізіологічні процеси міокарда та подовжує потенціал дії кардіоміоцитів. Амиодарон має високу жиророзчинність та інтенсивно розподіляється у тканині. Його дія триває від декількох тижнів до місяців, а виведення препарату може тривати понад 4 місяці. Амиодарон метаболізується у печінці та виводиться з жовчю.
Амиодарон таб 200мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: аміодарону гідрохлорид – 200 мг.
Допоміжні речовини:
Крохмаль картопляний – 81,6 мг; повідон - 8,6 мг; кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 0,8 мг; кроскармелоза натрію – 6,0 мг; магнію стеарат – 3,0 мг.
Опис:
Круглі плоскоциліндричні пігулки від білого до білого з кремуватим відтінком кольору, з фаскою та ризиком.
Форма випуску:
Пігулки 200 мг.
По 10 таблеток у контурне коміркове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої.
По 1, 2 або 3 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.
Протипоказання-Підвищена чутливість до йоду, до аміодарону або до інших компонентів препарату;
-синусова брадикардія та синоатріальна блокада;
-синдром слабкості синусового вузла (за відсутності кардіостимулятора);
-Атріовентрикулярна блокада II – III ступеня, дво-, трипучкові блокади (за відсутності кардіостимулятора);
-Вроджене або набуте подовження інтервалу QT;
-Гіпомагніємія;
-Порушення функції щитовидної залози (гіпо- та гіпертиреоз);
-вагітність і період лактації (грудне вигодовування);
-одночасний прийом з препаратами, які можуть викликати поліморфну шлуночкову тахіаритмію типу «пірует» (torsade de pointe);
-Гіпокаліємія;
-інтерстиціальні хвороби легень;
-Прийом інгібіторів моноамінооксидази (МАО);
-Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені);
-одночасний прийом з антиаритмічними препаратами Ia, Ib, Ic, III, IV класів, діуретиками (крім калійзберігаючих), гіполіпідемічними (безпрудил,преніамін), серцево-судинними (адреналін, ефедрин, папаверин, вазопресин, кавінтое , лоратидин, димедрол, мізоластин та ін.), антибіотиками і сульфаніламідами (еритроміцин, спіроміцин, бактрім, сульфаметоксазол, ципрофлоксацин та ін.), протигрибковими, антималярійними, прокінетиками, психотропами, антагоністами допамінових , імуносупресантами, іншими препаратами (Феніламін, кокаїн, гепарин).
З обережністю
Слід бути обережними при застосуванні препарату у хворих з печінковою недостатністю, бронхіальною астмою, хронічною серцевою недостатністю (III та IV класи за NYHA), AV блокадою I ступеня та літнього віку (високий ризик розвитку вираженої брадикардії).
Дозування200 мг
Показання до застосування-Лікування та профілактика порушень ритму серця, пов'язаних із синдромом Вольфа-Паркінсона-Уайта (WPW), пароксизмами мерехтіння та тріпотіння передсердь; передсердною та шлуночковою екстрасистолією; парасистолією, шлуночковими аритміями у хворих з міокардитом Шагаса.
-Профілактика повторної фібриляції шлуночків та передсердь.
-Лікування шлуночкової тахікардії.
-Лікування надшлуночкової тахікардії з метою відновлення синусового ритму при мерехтінні та тріпотінні передсердь.
-шлуночкова та надшлуночкова екстрасистолія.
-У період реабілітації після інфаркту міокарда, якщо в анамнезі є вказівки на епізоди аритмії, що раніше відзначалися.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиПротипоказані комбінації:
-З антиаритмічними засобами, нейролептиками, інгібіторами МАО, пентамідином для парентерального введення, оскільки збільшується ризик розвитку шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsade de pointe).
-З антиаритмічними препаратами Ia, Ib, Ic, III, IV класів, діуретиками (крім калійзберігаючих), гіполіпідемічними (безпрудил,преніамін), серцево-судинними (адреналін, ефедрин, папаверин, вазопресин, кавінтон, аденозин), анти ,димедрол, мізоластин та ін), антибіотиками та сульфаніламідами (еритроміцин, спіроміцин, бактрім, сульфаметоксазол, ципрофлоксацин та ін), протигрибковими, антималярійними, прокінетиками, антагоністами допамінових рецепторів, психотропними, антами, іншими препаратами (феніламін , кокаїн, гепарин), оскільки збільшується ризик подовження інтервалу QT, поліморфної шлуночкової тахікардії, схильності до синусової брадикардії, блокади синусного вузла або AV блокади).
Комбінації, що не рекомендуються:
-З бета-адреноблокаторами, деякими блокаторами «повільних» кальцієвих каналів (верапаміл, дилтіазем), т. к., можуть розвинутися порушення автоматизму (брадикардія) і провідності.
-З проносними засобами, які можуть спричинити гіпокаліємію, тому що збільшується ризик розвитку шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsade de pointe).
Комбінації, при яких слід проявити обережність:
-З препаратами, що викликають гіпокаліємію (діуретики, системні глюкокортикостероїди, тетракозактид, амфотерицин В (внутрішньовенно), тому що можливий розвиток шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsade de pointe)).
-З антикоагулянтами для прийому внутрішньо, тому що збільшується ризик розвитку кровотеч (необхідно контролювати рівень протромбіну та коригувати дозу антикоагулянтів).
-З серцевими глікозидами, тому що можуть спостерігатися порушення автоматизму (проявляються брадикардією) та порушення передсердно-шлуночкової провідності. Крім того, можливе збільшення концентрації дигоксину в плазмі за рахунок зниження його кліренсу (необхідно контролювати концентрацію дигоксину в плазмі крові, ЕКГ – контроль).
-З фенітоїном, циклоспорином, можливе збільшення їх концентрації в плазмі крові (слід контролювати концентрацію фенітоїну або циклоспорину в плазмі крові).
-Колестирамін зменшує всмоктування, період напіввиведення та концентрацію аміодарону.
-Циметидин уповільнює метаболізм аміодарону, що може спричинити збільшення концентрації аміодарону у плазмі крові.
-Кошти для інгаляційної анестезії, оксигенотерапія підвищують ризик розвитку брадикардії, артеріальної гіпотензії, порушення провідності.
-Аміодарон може пригнічувати поглинання йодиду натрію (131-I, 123-I) і натрію пертехнетату (99mTc) щитовидною залозою.
-Спільне застосування з літієм підвищує ризик гіпотиреозу.
-З інгібіторами ВІЛ-протеази (у т. ч. Індинавір).
Інгібітори ВІЛ-протеази є інгібіторами CYP3A4. При одночасному застосуванні з аміодароном можуть підвищувати концентрацію аміодарону у крові.
-З клопідогрелом. Клопідогрел, що є неактивним тієнопіримідиновим препаратом, що метаболізуються в печінці з утворенням активних метаболітів. Можлива взаємодія між клопідогрелом та аміодароном, що може призвести до зниження ефективності клопідогрелу.
-З декстрометорфаном. Декстрометорфан є субстратом CYP2D6 та CYP3A4. Аміодарон пригнічує CYP2D6 і може теоретично підвищити плазмову концентрацію декстрометорфану.
-З нейролептиками, здатними викликати пароксизмальну тахікардію типу torsade de pointes, деякими фенотіазиновими нейролептиками (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин), бензамідами (амісульприд, фенудроперімо, сульпіридо, зидом (підвищений ризик розвитку шлуночкових аритмій, особливо пароксизмальної тахікардії типу torsade de pointes).
ПередозуванняУ разі появи токсичності у вигляді проаритмогенного ефекту препарат скасовують.
Симптоми: зниження артеріального тиску, синусова брадикардія, аритмії, атріовентрикулярна блокада, зупинка серця, напади шлуночкової тахікардії, пароксизмальної тахікардії типу “бенкетує” порушення функції печінки.
Лікування: промивання шлунка та прийом активованого вугілля, якщо препарат прийнятий нещодавно. В інших випадках проводять симптоматичну терапію. Специфічного антидоту немає, гемодіаліз не ефективний, аміодарон та його метаболіти не видаляються при діалізі. При розвитку брадикардії можливе призначення атропіну, бета1-адреностимуляторів, у важких випадках – кардіостимуляція. При тахікардії типу "пірует" - внутрішньовенне введення солей Mg2+, кардіостимуляція.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Антиаритмічний засіб
Код ATХ: C01BD01
Фармакодинаміка:
Антиаритмічний препарат ІІІ класу (інгібітор реполяризації). Має також антиангінальну, коронародилатуючу, альфа- та бета-адреноблокуючу, тиреотропну та гіпотензивну дію.
Антиаритмічна дія обумовлена впливом на електрофізіологічні процеси міокарда; подовжує потенціал дії кардіоміоцитів; збільшує ефективний рефрактерний період передсердь, шлуночків, атріовентрикулярного (AV) вузла, пучка Гіса та волокон Пуркіньє, додаткових шляхів проведення збудження.
Блокуючи «швидкі» натрієві канали, виявляє ефекти, характерні для антиаритміків І класу. Гальмує повільну (діастолічну) деполяризацію мембрани клітин синусового вузла, викликаючи брадикардію та зниження AV провідності.
Антиангінальний ефект обумовлений коронаророзширювальною та антиадренергічною дією, зменшенням потреби міокарда в кисні. Вплинув на альфа- і бета-адренорецептори серцево-судинної системи (без повної їх блокади). Зменшує чутливість до гіперстимуляції симпатичної нервової системи; опір коронарних судин; збільшує коронарний кровотік; уріджує частоту серцевих скорочень; підвищує енергетичні резерви міокарда (за рахунок збільшення вмісту креатин сульфату, аденозину та глікогену).
За своєю структурою подібний до тиреоїдних гормонів. Вміст йоду становить близько 37% його молекулярної ваги. Впливає на обмін тиреоїдних гормонів, інгібує перехід Т4 у Т3 (блокада тироксин-5-дейоддинази) та блокує захоплення цих гормонів кардіоцитами та гепатоцитами, що призводить до послаблення стимулюючого впливу тиреоїдних гормонів на міокард (дефіцит Т3 може привезти до його гіперпродукції). Початок дії (навіть при використанні "навантажувальних" доз) - від 2-3 днів до 2-3 міс., Тривалість дії варіює від декількох тижнів до місяців (визначається в плазмі крові протягом 9 міс. Після припинення його прийому).
Фармакокінетика:
Абсорбція повільна та варіабельна – 30-50%, біодоступність – 30-50%. Максимальна концентрація в плазмі крові (Cmax) відзначається через 4-7 годин. Діапазон терапевтичної плазмової концентрації - 1-2,5 мг/л (але при визначенні дози необхідно мати на увазі і клінічну картину). Об'єм розподілу – 60 л, що свідчить про інтенсивний розподіл у тканині. Має високу жиророзчинність, у високих концентраціях знаходиться в жировій тканині та органах з хорошим кровопостачанням (концентрація в жировій тканині, печінці, нирках, міокарді вище, ніж у плазмі - відповідно, у 300, 200, 50 і 34 рази). Особливості фармакокінетики аміодарону зумовлюють необхідність застосування препарату у високих дозах навантаження. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр (ГЕБ) та плаценту (10-50%), секретується з грудним молоком (25% дози, одержаної матір'ю).
Метаболізується у печінці. Є інгібітором ізоферментів CYP2C9, CYP2D6 та CYP3A4, CYP3A5, CYP3A7 у печінці. Основний метаболіт – дезетиламіодарон – фармакологічно активний і може посилювати антиаритмічний ефект основної сполуки. Можливо також шляхом дейодування (при дозі 300 мг виділяється приблизно 9 мг елементарного йоду). При тривалому лікуванні концентрації йоду можуть сягати 60-80% концентрацій аміодарону.
З огляду на здатність до кумуляції та пов'язану з цим велику варіабельність фармакокінетичних параметрів дані за періодом напіввиведення (T1/2) суперечливі. Виведення аміодарону після перорального прийому здійснюється у 2 фази: початковий період – 4-21 год, у другій фазі T1/2 – 25-110 днів. Після тривалого внутрішнього прийому середній T1/2 - 40 днів (це має важливе значення при виборі дози, тому, можливо, необхідний, принаймні, 1 міс. для стабілізації нової плазмової концентрації, в той час як повне виведення може продовжитися понад 4 місяці). Виведення аміодарону починається через кілька днів, а досягнення рівноваги між надходженням та виведенням препарату (досягнення рівноважного стану) настає від одного до декількох місяців, залежно від індивідуальних особливостей хворого. Виводиться із жовчю (85-95%), нирками виводиться менше 1% прийнятої дози (тому при порушеній функції нирок немає необхідності в зміні дозування). Аміодарон та його метаболіти не піддаються діалізу.
Вагітність та годування груддюПротипоказаний до застосування в I, II та III триместрі вагітності, оскільки в цей період щитовидна залоза новонародженого починає акумулювати йод, і застосування аміодарону в цей період може спровокувати розвиток гіпотиреозу через збільшення концентрації йоду.
Аміодарон виділяється з грудним молоком у значних кількостях, тому препарат протипоказаний до застосування під час лактації.
Умови відпустки з аптекВідпускають за рецептом.
Побічні явищаЧастота побічних ефектів була визначена так: дуже часто (> 10%), часто (>1%, <10); нечасто (>1%, <1%); рідко (>1%, <0,1%) і дуже рідко, включаючи окремі повідомлення (<0,01%), частота не відома (за даними частоту визначити не можна).
З боку серцево-судинної системи:
Часто – мірна брадикардія, вираженість якої залежить від дози препарату; зниження артеріального тиску (зазвичай помірне або минуще);
Нечасто – порушення провідності (синоатріальна блокада, атріовентрикулярна блокада різних ступенів); проаритмогенна дія (є повідомлення про виникнення нових аритмій, або посилення існуючих, у деяких випадках - з подальшою зупинкою серця); виражена брадикардія або, у виняткових випадках, зупинка синусового вузла, які відзначалися у деяких пацієнтів (пацієнти з дисфункцією синусового вузла та пацієнти похилого віку);
Частота не відома – прогресування хронічної серцевої недостатності (при тривалому застосуванні).
З боку органів кровотворення:
Дуже рідко – тромбоцитопенія; гемолітична анемія; апластична анемія;
Частота невідома – нейтропенія; агранулоцитоз.
З боку травної системи:
Дуже часто – нудота, блювання, притуплення або втрата смакових відчуттів, металевий присмак у роті, відчуття тяжкості в епігастрії, особливо на початку лікування, що проходять після зменшення дози; підвищення активності "печінкових" трансаміназ у сироватці крові, зазвичай помірне (1,5-3 кратне перевищення нормальних значень) і знижується при зменшенні дози або навіть спонтанно;
Часто – гостре ураження печінки з підвищенням «печінкових» трансаміназ та/або жовтяницею, включаючи розвиток печінкової недостатності, іноді фатальної (див. Особливі вказівки);
Дуже рідко – хронічні захворювання печінки (псевдоалкогольний гепатит, цироз) іноді фатальні;
Частота невідома – панкреатит/гострий панкреатит; сухість слизової оболонки ротової порожнини; запор; зниження апетиту.
З боку дихальної системи:
Часто – інтерстиціальний або альвеолярний пневмоніт та облітеруючий бронхіоліт з пневмонією (іноді закінчуються летальним кінцем), плеврит; виражена задишка або сухий кашель, що супроводжуються, так і не супроводжуються погіршенням загального стану (підвищеною стомлюваністю, зниженням маси тіла, підвищенням температури тіла);
Дуже рідко – бронхоспазм у пацієнтів з тяжкою дихальною недостатністю, особливо у пацієнтів із бронхіальною астмою; гострий респіраторний дистрес синдром, іноді з летальним кінцем та іноді безпосередньо після хірургічних втручань (передбачається можливість взаємодії з високими дозами кисню) (див. "Особливі вказівки");
Частота не відома – легенева кровотеча.
З боку органів чуття:
Дуже часто – мікровідкладення в епітелії рогівки, що складаються зі складних ліпідів, включаючи ліпофусцин, що зникає після відміни препарату; переродження рогівки; худоби;
Дуже рідко – еврит зорового нерва/зорова нейропатія;
Частота невідома – паросмія.
З боку обміну речовин:
Часто – гіпотиреоз з його класичними проявами: збільшенням маси тіла, мерзлякуватістю, апатією, зниженою активністю, сонливістю, надмірною порівняно з очікуваною дією аміодарону брадикардією; гіпертиреоз;
Дуже рідко – синдром порушення секреції антидіуретичного гормону.
З боку шкірних покривів:
Дуже часто – фоточутливість;
Часто – сірувата або блакитна пігментація шкіри (у разі тривалого застосування препарату у високих добових дозах);
Дуже рідко - випадки еритеми (під час променевої терапії), висипання на шкірі, зазвичай малоспецифічна, кропив'янка, окремі випадки ексфоліативного дерматиту (зв'язок з препаратом не встановлена); алопеція;
Частота не відома – ангіоневротичний набряк; мультиформна еритема; екзема; тяжкі шкірні реакції, іноді фатальні, включаючи токсичний епідермальний некроліз/синдром Стівена-Джонсона; бульозний дерматит.
З боку центральної нервової системи:
Часто – тремор чи інші екстрапірамідні симптоми; порушення сну, зокрема, кошмарні сновидіння;
Рідко - сенсомоторні, моторні та змішані периферичні нейропатії та/або міопатія, зазвичай оборотні після відміни препарату;
Дуже рідко – мозочкова атаксія, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія (псевдопухлина головного мозку), головний біль;
Частота невідома – паркінсонізм; сплутаність свідомості/делірій; галюцинації.
Алергічні реакції:
Невідома частота - анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи шок; лікарська реакція з еозинофілією та системними симптомами.
Інші:
Дуже рідко - васкуліт, епідидиміт, кілька випадків імпотенції (зв'язок з препаратом не встановлена), біль у поперековому та крижовому відділі хребта, переродження жовтого тіла;
Частота невідома – зниження лібідо.
особливі вказівкиПеред початком прийому Аміодарону рекомендується провести дослідження ЕКГ та визначення рівня калію в крові. Гіпокаліємія повинна бути скоригована до початку застосування аміодарону. У зв'язку з тим, що Аміодарон може викликати гіпотиреоз та гіпертиреоз, перед прийомом препарату слід провести клінічне та лабораторне (ТТГ) обстеження щитовидної залози.
Пацієнтів слід попередити про те, щоб вони під час лікування уникали впливу прямих сонячних променів або вживали захисних заходів (наприклад, застосування сонцезахисного крему, носіння відповідного одягу).
Частота та тяжкість побічних ефектів залежать від дози препарату, тому слід застосовувати мінімальні ефективні підтримуючі дози Аміодарону, щоб мінімізувати можливість їх виникнення.
У пацієнтів, які тривало одержують лікування з приводу порушень ритму серця, повідомлялося про випадки підвищення частоти фібриляції шлуночків та/або збільшення порога спрацьовування кардіостимулятора або імплантованого дефібрилятора, що може знижувати їх ефективність.
Тому перед початком та під час лікування препаратом Аміодарон слід регулярно перевіряти правильність їх функціонування.
Під час лікування необхідно кожні 3 місяці контролювати ЕКГ (ширина комплексу QRS та тривалість інтервалу QT), при цьому необхідно враховувати, що у пацієнтів похилого віку відзначається більш виражена брадикардія.
При застосуванні аміодарону можливі зміни ЕКГ: подовження інтервалу QT з можливою появою зубця U. При появі атріовентрикулярної блокади II та III ступеня, синоатріальної блокади, а також блокади ніжок пучка Гіса лікування Аміодароном слід негайно припинити.
У період лікування Аміодароном необхідно регулярно проводити контроль активності трансаміназ (при підвищенні рівня трансаміназ у 3 рази або в 2 рази, у разі вихідно підвищеної їх активності, дозу Аміодарону зменшують до повного припинення терапії) та інших показників функції печінки.
Препарат містить йод, тому може впливати на результати тестів накопичення радіоактивного йоду у щитовидній залозі. Тому перед початком лікування, під час його проведення та протягом декількох місяців після закінчення лікування необхідно проводити дослідження функції щитовидної залози.
Під час лікування аміодароном та протягом декількох місяців після його припинення слід регулярно оцінювати функцію щитовидної залози (рівень вмісту гормонів). При виявленні гіпертиреозу аміодарон має бути скасовано.
Прогресуюча задишка та непродуктивний кашель можуть бути ознаками ураження легень. Незалежно від наявності або відсутності під час лікування аміодароном легеневої симптоматики рекомендується кожні 6 місяців проводити рентгенологічне дослідження грудної клітки та функціональні легеневі проби.
Перед проведенням хірургічних втручань, а також оксигенотерапії необхідно попередити лікаря про застосування Аміодарону, оскільки спостерігалися рідкісні випадки розвитку гострого респіраторного дистрес-синдрому у дорослих у післяопераційному періоді. Слід бути обережним при застосуванні препарату під час проведення загальної анестезії, можливий ризик розвитку брадикардії, вираженого зниження артеріального тиску, порушення провідності та зменшення ударного об'єму серця.
У процесі лікування слід проводити офтальмологічне дослідження (виявлення значних відкладень на рогівці та порушення зору вимагають відміни Аміодарону).
При відміні препарату можливі рецидиви порушень ритму.
Після відміни фармакодинамічний ефект зберігається протягом 10-30 днів.
Умови зберіганняУ захищеному від вологи та світла місці, при температурі не вище 25°С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиТаблетки приймають внутрішньо повністю під час або після їди, запиваючи достатньою кількістю рідини.
Режим дозування встановлюється індивідуально та коригується лікарем.
Дорослі
Насичувальна доза
У стаціонарі: початкова доза, розділена на кілька прийомів, становить від 600 -800 мг (до максимальної 1200 мг) на добу до сумарної дози 10 г (зазвичай протягом 5-8 днів).
Амбулаторно: початкова доза, розділена на кілька прийомів, становить від 600 до 800 мг на добу до сумарної дози 10 г (зазвичай протягом 10-14 днів).
При необхідності дозу аміодарону можна збільшити до 800-1200 мг на добу, на короткий період та під контролем ЕКГ. Після досягнення ознак насичення переходять до підтримуючої терапії.
Підтримуюча доза. При підтримуючому лікуванні застосовується найменша ефективна доза залежно від індивідуальної реакції хворого і становить від 100-400 мг/сут. (1/2 -4 таб.) в 1-2 прийоми. Внаслідок тривалого періоду напіввиведення препарат можна приймати через день або робити перерву у прийомі препарату 2 дні на тиждень.
Середня терапевтична разова доза – 200 мг;
Середня терапевтична добова доза – 400 мг;
Максимальна разова доза – 400 мг;
Максимальна добова доза становить 1200 мг.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Амиодарон таб 200мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: аміодарону гідрохлорид – 200 мг.
Допоміжні речовини:
Крохмаль картопляний – 81,6 мг; повідон - 8,6 мг; кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 0,8 мг; кроскармелоза натрію – 6,0 мг; магнію стеарат – 3,0 мг.
Опис:
Круглі плоскоциліндричні пігулки від білого до білого з кремуватим відтінком кольору, з фаскою та ризиком.
Форма випуску:
Пігулки 200 мг.
По 10 таблеток у контурне коміркове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої.
По 1, 2 або 3 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.
Протипоказання-Підвищена чутливість до йоду, до аміодарону або до інших компонентів препарату;
-синусова брадикардія та синоатріальна блокада;
-синдром слабкості синусового вузла (за відсутності кардіостимулятора);
-Атріовентрикулярна блокада II – III ступеня, дво-, трипучкові блокади (за відсутності кардіостимулятора);
-Вроджене або набуте подовження інтервалу QT;
-Гіпомагніємія;
-Порушення функції щитовидної залози (гіпо- та гіпертиреоз);
-вагітність і період лактації (грудне вигодовування);
-одночасний прийом з препаратами, які можуть викликати поліморфну шлуночкову тахіаритмію типу «пірует» (torsade de pointe);
-Гіпокаліємія;
-інтерстиціальні хвороби легень;
-Прийом інгібіторів моноамінооксидази (МАО);
-Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені);
-одночасний прийом з антиаритмічними препаратами Ia, Ib, Ic, III, IV класів, діуретиками (крім калійзберігаючих), гіполіпідемічними (безпрудил,преніамін), серцево-судинними (адреналін, ефедрин, папаверин, вазопресин, кавінтое , лоратидин, димедрол, мізоластин та ін.), антибіотиками і сульфаніламідами (еритроміцин, спіроміцин, бактрім, сульфаметоксазол, ципрофлоксацин та ін.), протигрибковими, антималярійними, прокінетиками, психотропами, антагоністами допамінових , імуносупресантами, іншими препаратами (Феніламін, кокаїн, гепарин).
З обережністю
Слід бути обережними при застосуванні препарату у хворих з печінковою недостатністю, бронхіальною астмою, хронічною серцевою недостатністю (III та IV класи за NYHA), AV блокадою I ступеня та літнього віку (високий ризик розвитку вираженої брадикардії).
Дозування200 мг
Показання до застосування-Лікування та профілактика порушень ритму серця, пов'язаних із синдромом Вольфа-Паркінсона-Уайта (WPW), пароксизмами мерехтіння та тріпотіння передсердь; передсердною та шлуночковою екстрасистолією; парасистолією, шлуночковими аритміями у хворих з міокардитом Шагаса.
-Профілактика повторної фібриляції шлуночків та передсердь.
-Лікування шлуночкової тахікардії.
-Лікування надшлуночкової тахікардії з метою відновлення синусового ритму при мерехтінні та тріпотінні передсердь.
-шлуночкова та надшлуночкова екстрасистолія.
-У період реабілітації після інфаркту міокарда, якщо в анамнезі є вказівки на епізоди аритмії, що раніше відзначалися.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиПротипоказані комбінації:
-З антиаритмічними засобами, нейролептиками, інгібіторами МАО, пентамідином для парентерального введення, оскільки збільшується ризик розвитку шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsade de pointe).
-З антиаритмічними препаратами Ia, Ib, Ic, III, IV класів, діуретиками (крім калійзберігаючих), гіполіпідемічними (безпрудил,преніамін), серцево-судинними (адреналін, ефедрин, папаверин, вазопресин, кавінтон, аденозин), анти ,димедрол, мізоластин та ін), антибіотиками та сульфаніламідами (еритроміцин, спіроміцин, бактрім, сульфаметоксазол, ципрофлоксацин та ін), протигрибковими, антималярійними, прокінетиками, антагоністами допамінових рецепторів, психотропними, антами, іншими препаратами (феніламін , кокаїн, гепарин), оскільки збільшується ризик подовження інтервалу QT, поліморфної шлуночкової тахікардії, схильності до синусової брадикардії, блокади синусного вузла або AV блокади).
Комбінації, що не рекомендуються:
-З бета-адреноблокаторами, деякими блокаторами «повільних» кальцієвих каналів (верапаміл, дилтіазем), т. к., можуть розвинутися порушення автоматизму (брадикардія) і провідності.
-З проносними засобами, які можуть спричинити гіпокаліємію, тому що збільшується ризик розвитку шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsade de pointe).
Комбінації, при яких слід проявити обережність:
-З препаратами, що викликають гіпокаліємію (діуретики, системні глюкокортикостероїди, тетракозактид, амфотерицин В (внутрішньовенно), тому що можливий розвиток шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsade de pointe)).
-З антикоагулянтами для прийому внутрішньо, тому що збільшується ризик розвитку кровотеч (необхідно контролювати рівень протромбіну та коригувати дозу антикоагулянтів).
-З серцевими глікозидами, тому що можуть спостерігатися порушення автоматизму (проявляються брадикардією) та порушення передсердно-шлуночкової провідності. Крім того, можливе збільшення концентрації дигоксину в плазмі за рахунок зниження його кліренсу (необхідно контролювати концентрацію дигоксину в плазмі крові, ЕКГ – контроль).
-З фенітоїном, циклоспорином, можливе збільшення їх концентрації в плазмі крові (слід контролювати концентрацію фенітоїну або циклоспорину в плазмі крові).
-Колестирамін зменшує всмоктування, період напіввиведення та концентрацію аміодарону.
-Циметидин уповільнює метаболізм аміодарону, що може спричинити збільшення концентрації аміодарону у плазмі крові.
-Кошти для інгаляційної анестезії, оксигенотерапія підвищують ризик розвитку брадикардії, артеріальної гіпотензії, порушення провідності.
-Аміодарон може пригнічувати поглинання йодиду натрію (131-I, 123-I) і натрію пертехнетату (99mTc) щитовидною залозою.
-Спільне застосування з літієм підвищує ризик гіпотиреозу.
-З інгібіторами ВІЛ-протеази (у т. ч. Індинавір).
Інгібітори ВІЛ-протеази є інгібіторами CYP3A4. При одночасному застосуванні з аміодароном можуть підвищувати концентрацію аміодарону у крові.
-З клопідогрелом. Клопідогрел, що є неактивним тієнопіримідиновим препаратом, що метаболізуються в печінці з утворенням активних метаболітів. Можлива взаємодія між клопідогрелом та аміодароном, що може призвести до зниження ефективності клопідогрелу.
-З декстрометорфаном. Декстрометорфан є субстратом CYP2D6 та CYP3A4. Аміодарон пригнічує CYP2D6 і може теоретично підвищити плазмову концентрацію декстрометорфану.
-З нейролептиками, здатними викликати пароксизмальну тахікардію типу torsade de pointes, деякими фенотіазиновими нейролептиками (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин), бензамідами (амісульприд, фенудроперімо, сульпіридо, зидом (підвищений ризик розвитку шлуночкових аритмій, особливо пароксизмальної тахікардії типу torsade de pointes).
ПередозуванняУ разі появи токсичності у вигляді проаритмогенного ефекту препарат скасовують.
Симптоми: зниження артеріального тиску, синусова брадикардія, аритмії, атріовентрикулярна блокада, зупинка серця, напади шлуночкової тахікардії, пароксизмальної тахікардії типу “бенкетує” порушення функції печінки.
Лікування: промивання шлунка та прийом активованого вугілля, якщо препарат прийнятий нещодавно. В інших випадках проводять симптоматичну терапію. Специфічного антидоту немає, гемодіаліз не ефективний, аміодарон та його метаболіти не видаляються при діалізі. При розвитку брадикардії можливе призначення атропіну, бета1-адреностимуляторів, у важких випадках – кардіостимуляція. При тахікардії типу "пірует" - внутрішньовенне введення солей Mg2+, кардіостимуляція.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Антиаритмічний засіб
Код ATХ: C01BD01
Фармакодинаміка:
Антиаритмічний препарат ІІІ класу (інгібітор реполяризації). Має також антиангінальну, коронародилатуючу, альфа- та бета-адреноблокуючу, тиреотропну та гіпотензивну дію.
Антиаритмічна дія обумовлена впливом на електрофізіологічні процеси міокарда; подовжує потенціал дії кардіоміоцитів; збільшує ефективний рефрактерний період передсердь, шлуночків, атріовентрикулярного (AV) вузла, пучка Гіса та волокон Пуркіньє, додаткових шляхів проведення збудження.
Блокуючи «швидкі» натрієві канали, виявляє ефекти, характерні для антиаритміків І класу. Гальмує повільну (діастолічну) деполяризацію мембрани клітин синусового вузла, викликаючи брадикардію та зниження AV провідності.
Антиангінальний ефект обумовлений коронаророзширювальною та антиадренергічною дією, зменшенням потреби міокарда в кисні. Вплинув на альфа- і бета-адренорецептори серцево-судинної системи (без повної їх блокади). Зменшує чутливість до гіперстимуляції симпатичної нервової системи; опір коронарних судин; збільшує коронарний кровотік; уріджує частоту серцевих скорочень; підвищує енергетичні резерви міокарда (за рахунок збільшення вмісту креатин сульфату, аденозину та глікогену).
За своєю структурою подібний до тиреоїдних гормонів. Вміст йоду становить близько 37% його молекулярної ваги. Впливає на обмін тиреоїдних гормонів, інгібує перехід Т4 у Т3 (блокада тироксин-5-дейоддинази) та блокує захоплення цих гормонів кардіоцитами та гепатоцитами, що призводить до послаблення стимулюючого впливу тиреоїдних гормонів на міокард (дефіцит Т3 може привезти до його гіперпродукції). Початок дії (навіть при використанні "навантажувальних" доз) - від 2-3 днів до 2-3 міс., Тривалість дії варіює від декількох тижнів до місяців (визначається в плазмі крові протягом 9 міс. Після припинення його прийому).
Фармакокінетика:
Абсорбція повільна та варіабельна – 30-50%, біодоступність – 30-50%. Максимальна концентрація в плазмі крові (Cmax) відзначається через 4-7 годин. Діапазон терапевтичної плазмової концентрації - 1-2,5 мг/л (але при визначенні дози необхідно мати на увазі і клінічну картину). Об'єм розподілу – 60 л, що свідчить про інтенсивний розподіл у тканині. Має високу жиророзчинність, у високих концентраціях знаходиться в жировій тканині та органах з хорошим кровопостачанням (концентрація в жировій тканині, печінці, нирках, міокарді вище, ніж у плазмі - відповідно, у 300, 200, 50 і 34 рази). Особливості фармакокінетики аміодарону зумовлюють необхідність застосування препарату у високих дозах навантаження. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр (ГЕБ) та плаценту (10-50%), секретується з грудним молоком (25% дози, одержаної матір'ю).
Метаболізується у печінці. Є інгібітором ізоферментів CYP2C9, CYP2D6 та CYP3A4, CYP3A5, CYP3A7 у печінці. Основний метаболіт – дезетиламіодарон – фармакологічно активний і може посилювати антиаритмічний ефект основної сполуки. Можливо також шляхом дейодування (при дозі 300 мг виділяється приблизно 9 мг елементарного йоду). При тривалому лікуванні концентрації йоду можуть сягати 60-80% концентрацій аміодарону.
З огляду на здатність до кумуляції та пов'язану з цим велику варіабельність фармакокінетичних параметрів дані за періодом напіввиведення (T1/2) суперечливі. Виведення аміодарону після перорального прийому здійснюється у 2 фази: початковий період – 4-21 год, у другій фазі T1/2 – 25-110 днів. Після тривалого внутрішнього прийому середній T1/2 - 40 днів (це має важливе значення при виборі дози, тому, можливо, необхідний, принаймні, 1 міс. для стабілізації нової плазмової концентрації, в той час як повне виведення може продовжитися понад 4 місяці). Виведення аміодарону починається через кілька днів, а досягнення рівноваги між надходженням та виведенням препарату (досягнення рівноважного стану) настає від одного до декількох місяців, залежно від індивідуальних особливостей хворого. Виводиться із жовчю (85-95%), нирками виводиться менше 1% прийнятої дози (тому при порушеній функції нирок немає необхідності в зміні дозування). Аміодарон та його метаболіти не піддаються діалізу.
Вагітність та годування груддюПротипоказаний до застосування в I, II та III триместрі вагітності, оскільки в цей період щитовидна залоза новонародженого починає акумулювати йод, і застосування аміодарону в цей період може спровокувати розвиток гіпотиреозу через збільшення концентрації йоду.
Аміодарон виділяється з грудним молоком у значних кількостях, тому препарат протипоказаний до застосування під час лактації.
Умови відпустки з аптекВідпускають за рецептом.
Побічні явищаЧастота побічних ефектів була визначена так: дуже часто (> 10%), часто (>1%, <10); нечасто (>1%, <1%); рідко (>1%, <0,1%) і дуже рідко, включаючи окремі повідомлення (<0,01%), частота не відома (за даними частоту визначити не можна).
З боку серцево-судинної системи:
Часто – мірна брадикардія, вираженість якої залежить від дози препарату; зниження артеріального тиску (зазвичай помірне або минуще);
Нечасто – порушення провідності (синоатріальна блокада, атріовентрикулярна блокада різних ступенів); проаритмогенна дія (є повідомлення про виникнення нових аритмій, або посилення існуючих, у деяких випадках - з подальшою зупинкою серця); виражена брадикардія або, у виняткових випадках, зупинка синусового вузла, які відзначалися у деяких пацієнтів (пацієнти з дисфункцією синусового вузла та пацієнти похилого віку);
Частота не відома – прогресування хронічної серцевої недостатності (при тривалому застосуванні).
З боку органів кровотворення:
Дуже рідко – тромбоцитопенія; гемолітична анемія; апластична анемія;
Частота невідома – нейтропенія; агранулоцитоз.
З боку травної системи:
Дуже часто – нудота, блювання, притуплення або втрата смакових відчуттів, металевий присмак у роті, відчуття тяжкості в епігастрії, особливо на початку лікування, що проходять після зменшення дози; підвищення активності "печінкових" трансаміназ у сироватці крові, зазвичай помірне (1,5-3 кратне перевищення нормальних значень) і знижується при зменшенні дози або навіть спонтанно;
Часто – гостре ураження печінки з підвищенням «печінкових» трансаміназ та/або жовтяницею, включаючи розвиток печінкової недостатності, іноді фатальної (див. Особливі вказівки);
Дуже рідко – хронічні захворювання печінки (псевдоалкогольний гепатит, цироз) іноді фатальні;
Частота невідома – панкреатит/гострий панкреатит; сухість слизової оболонки ротової порожнини; запор; зниження апетиту.
З боку дихальної системи:
Часто – інтерстиціальний або альвеолярний пневмоніт та облітеруючий бронхіоліт з пневмонією (іноді закінчуються летальним кінцем), плеврит; виражена задишка або сухий кашель, що супроводжуються, так і не супроводжуються погіршенням загального стану (підвищеною стомлюваністю, зниженням маси тіла, підвищенням температури тіла);
Дуже рідко – бронхоспазм у пацієнтів з тяжкою дихальною недостатністю, особливо у пацієнтів із бронхіальною астмою; гострий респіраторний дистрес синдром, іноді з летальним кінцем та іноді безпосередньо після хірургічних втручань (передбачається можливість взаємодії з високими дозами кисню) (див. "Особливі вказівки");
Частота не відома – легенева кровотеча.
З боку органів чуття:
Дуже часто – мікровідкладення в епітелії рогівки, що складаються зі складних ліпідів, включаючи ліпофусцин, що зникає після відміни препарату; переродження рогівки; худоби;
Дуже рідко – еврит зорового нерва/зорова нейропатія;
Частота невідома – паросмія.
З боку обміну речовин:
Часто – гіпотиреоз з його класичними проявами: збільшенням маси тіла, мерзлякуватістю, апатією, зниженою активністю, сонливістю, надмірною порівняно з очікуваною дією аміодарону брадикардією; гіпертиреоз;
Дуже рідко – синдром порушення секреції антидіуретичного гормону.
З боку шкірних покривів:
Дуже часто – фоточутливість;
Часто – сірувата або блакитна пігментація шкіри (у разі тривалого застосування препарату у високих добових дозах);
Дуже рідко - випадки еритеми (під час променевої терапії), висипання на шкірі, зазвичай малоспецифічна, кропив'янка, окремі випадки ексфоліативного дерматиту (зв'язок з препаратом не встановлена); алопеція;
Частота не відома – ангіоневротичний набряк; мультиформна еритема; екзема; тяжкі шкірні реакції, іноді фатальні, включаючи токсичний епідермальний некроліз/синдром Стівена-Джонсона; бульозний дерматит.
З боку центральної нервової системи:
Часто – тремор чи інші екстрапірамідні симптоми; порушення сну, зокрема, кошмарні сновидіння;
Рідко - сенсомоторні, моторні та змішані периферичні нейропатії та/або міопатія, зазвичай оборотні після відміни препарату;
Дуже рідко – мозочкова атаксія, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія (псевдопухлина головного мозку), головний біль;
Частота невідома – паркінсонізм; сплутаність свідомості/делірій; галюцинації.
Алергічні реакції:
Невідома частота - анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи шок; лікарська реакція з еозинофілією та системними симптомами.
Інші:
Дуже рідко - васкуліт, епідидиміт, кілька випадків імпотенції (зв'язок з препаратом не встановлена), біль у поперековому та крижовому відділі хребта, переродження жовтого тіла;
Частота невідома – зниження лібідо.
особливі вказівкиПеред початком прийому Аміодарону рекомендується провести дослідження ЕКГ та визначення рівня калію в крові. Гіпокаліємія повинна бути скоригована до початку застосування аміодарону. У зв'язку з тим, що Аміодарон може викликати гіпотиреоз та гіпертиреоз, перед прийомом препарату слід провести клінічне та лабораторне (ТТГ) обстеження щитовидної залози.
Пацієнтів слід попередити про те, щоб вони під час лікування уникали впливу прямих сонячних променів або вживали захисних заходів (наприклад, застосування сонцезахисного крему, носіння відповідного одягу).
Частота та тяжкість побічних ефектів залежать від дози препарату, тому слід застосовувати мінімальні ефективні підтримуючі дози Аміодарону, щоб мінімізувати можливість їх виникнення.
У пацієнтів, які тривало одержують лікування з приводу порушень ритму серця, повідомлялося про випадки підвищення частоти фібриляції шлуночків та/або збільшення порога спрацьовування кардіостимулятора або імплантованого дефібрилятора, що може знижувати їх ефективність.
Тому перед початком та під час лікування препаратом Аміодарон слід регулярно перевіряти правильність їх функціонування.
Під час лікування необхідно кожні 3 місяці контролювати ЕКГ (ширина комплексу QRS та тривалість інтервалу QT), при цьому необхідно враховувати, що у пацієнтів похилого віку відзначається більш виражена брадикардія.
При застосуванні аміодарону можливі зміни ЕКГ: подовження інтервалу QT з можливою появою зубця U. При появі атріовентрикулярної блокади II та III ступеня, синоатріальної блокади, а також блокади ніжок пучка Гіса лікування Аміодароном слід негайно припинити.
У період лікування Аміодароном необхідно регулярно проводити контроль активності трансаміназ (при підвищенні рівня трансаміназ у 3 рази або в 2 рази, у разі вихідно підвищеної їх активності, дозу Аміодарону зменшують до повного припинення терапії) та інших показників функції печінки.
Препарат містить йод, тому може впливати на результати тестів накопичення радіоактивного йоду у щитовидній залозі. Тому перед початком лікування, під час його проведення та протягом декількох місяців після закінчення лікування необхідно проводити дослідження функції щитовидної залози.
Під час лікування аміодароном та протягом декількох місяців після його припинення слід регулярно оцінювати функцію щитовидної залози (рівень вмісту гормонів). При виявленні гіпертиреозу аміодарон має бути скасовано.
Прогресуюча задишка та непродуктивний кашель можуть бути ознаками ураження легень. Незалежно від наявності або відсутності під час лікування аміодароном легеневої симптоматики рекомендується кожні 6 місяців проводити рентгенологічне дослідження грудної клітки та функціональні легеневі проби.
Перед проведенням хірургічних втручань, а також оксигенотерапії необхідно попередити лікаря про застосування Аміодарону, оскільки спостерігалися рідкісні випадки розвитку гострого респіраторного дистрес-синдрому у дорослих у післяопераційному періоді. Слід бути обережним при застосуванні препарату під час проведення загальної анестезії, можливий ризик розвитку брадикардії, вираженого зниження артеріального тиску, порушення провідності та зменшення ударного об'єму серця.
У процесі лікування слід проводити офтальмологічне дослідження (виявлення значних відкладень на рогівці та порушення зору вимагають відміни Аміодарону).
При відміні препарату можливі рецидиви порушень ритму.
Після відміни фармакодинамічний ефект зберігається протягом 10-30 днів.
Умови зберіганняУ захищеному від вологи та світла місці, при температурі не вище 25°С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиТаблетки приймають внутрішньо повністю під час або після їди, запиваючи достатньою кількістю рідини.
Режим дозування встановлюється індивідуально та коригується лікарем.
Дорослі
Насичувальна доза
У стаціонарі: початкова доза, розділена на кілька прийомів, становить від 600 -800 мг (до максимальної 1200 мг) на добу до сумарної дози 10 г (зазвичай протягом 5-8 днів).
Амбулаторно: початкова доза, розділена на кілька прийомів, становить від 600 до 800 мг на добу до сумарної дози 10 г (зазвичай протягом 10-14 днів).
При необхідності дозу аміодарону можна збільшити до 800-1200 мг на добу, на короткий період та під контролем ЕКГ. Після досягнення ознак насичення переходять до підтримуючої терапії.
Підтримуюча доза. При підтримуючому лікуванні застосовується найменша ефективна доза залежно від індивідуальної реакції хворого і становить від 100-400 мг/сут. (1/2 -4 таб.) в 1-2 прийоми. Внаслідок тривалого періоду напіввиведення препарат можна приймати через день або робити перерву у прийомі препарату 2 дні на тиждень.
Середня терапевтична разова доза – 200 мг;
Середня терапевтична добова доза – 400 мг;
Максимальна разова доза – 400 мг;
Максимальна добова доза становить 1200 мг.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Амиодарон таб 200мг 30 шт производится компанией АВВА РУС. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Амиодарон таб 200мг 30 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Амиодарон таб 200мг 30 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Амиодарон концентрат 50 мг/мл 3 мл амп 10 шт для при... Амиодарон концентрат 50 мг/мл 3 мл амп 10 шт для приготовления р-ра для в/в введения, Амиодарон концентрат для приготовления раствора для ... Амиодарон концентрат для приготовления раствора для инъекций 50 мг/мл 3 мл амп 10 шт, Амиодарон концентрат для приготовления раствора для ... Амиодарон концентрат для приготовления раствора для инъекций 50мг/мл 3мл амп 10 шт, Амиодарон концентрат для приготовления раствора для ... Амиодарон концентрат для приготовления раствора для инъекций 50мг/мл 3мл амп 10 шт, Амиодарон раствор для и/в/в 50мг/мл 3мл амп 10 шт ку... Амиодарон раствор для и/в/в 50мг/мл 3мл амп 10 шт курская биофабрика фирма биок, Амиодарон таб 200мг 20 шт Амиодарон таб 200мг 20 шт, Амиодарон таб 200 мг 30 шт Амиодарон таб 200 мг 30 шт, Амиодарон таб 200мг 30 шт Амиодарон таб 200мг 30 шт, Амиодарон таб 200мг 30 шт Амиодарон таб 200мг 30 шт, Амиодарон таб 200мг 30 шт Амиодарон таб 200мг 30 шт, Амиодарон таб. 200 мг 30 шт Амиодарон таб. 200 мг 30 шт, Кордарон таб 200мг 30 шт Кордарон таб 200мг 30 шт.
Пока нет комментариев