Амиодарон таб 200мг 30 шт
Топ продаж
Суперцена
Амиодарон таблетки 200 мг - це антиаритмічний засіб, який має також антиангінальну, коронародилатуючу, альфа- та бета-адреноблокуючу, тиреотропну та антигіпертензивну дію. Препарат діє на електрофізіологічні процеси міокарда, блокуючи «швидкі» натрієві канали, та гальмуючи повільну деполяризацію мембрани клітин синусового вузла, що призводить до брадикардії та зниження AV провідності. Аміодарон також впливає на обмін тиреоїдних гормонів, інгібуючи їх перетворення та блокуючи захоплення кардіоцитами та гепатоцитами, що призводить до послаблення стимулюючого впливу тиреоїдних гормонів на міокард. Препарат має повільну та варіабельну абсорбцію, але високу жиророзчинність та інтенсивний розподіл у тканині. Виводиться з жовчю та нирками, а тривалість дії може бути від декількох тижнів до місяців.
Амиодарон таб 200мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: аміодарону гідрохлориду - 200 мг;
Допоміжні речовини:
Лудипрес (лактози моногідрат, повідон К30 (колідон 30), кросповідон (колідон CL)) – 204,2 мг, крохмаль картопляний – 8,4 мг, магнію стеарат – 4,2 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) 4,2 мг.
Опис:
Пігулки білого або білого з кремуватим відтінком кольору, плоскоциліндричної форми з ризиком та фаскою.
Форма випуску:
Пігулки по 200 мг.
По 10 таблеток у контурну коміркову упаковку.
По 3 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування в пачку.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до компонентів препарату (в т.ч. до йоду), синдром слабкості синусового вузла (синусова брадикардія, синоатріальна блокада); блокади (без використання кардіостимулятора), кардіогенний шок, колапс, артеріальна гіпотензія, вік до 18 років, непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція, рефрактерна гіпокаліємія, гіпомагніємія, гіпотиреоз, гіпертиреоз, гіпертиреоз QT , одночасний прийом інгібіторів моноамінооксидази, вагітність, період лактації
Одночасний прийом лікарського засобу, що подовжує інтервал QT і викликає пароксизмальну тахікардію, включаючи поліморфну шлуночкову типу "пірует": антиаритмічні лікарські засоби класу IА (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, прокаїнамід), III класу (дофетилід, ібутилід, дбутилид, д); беприділ, вінкамін, фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин, флуфеназин), бензаміди (амісульприд, сультоприд, сульпірид, тіаприд, вераліприд), бутірофенони (дропери); трициклічні антидепресанти (доксепін, амітриптилін), мапротилін, цизаприд, макроліди (еритроміцин внутрішньовенно, спіраміцин), азоли, протималярійні лікарські засоби (хінін, хлорохін, мефлохін, галофантрин, лумефантрін); пентамідин (парентерально), дифеманілу метилсульфат,
З обережністю
Слід бути обережним при застосуванні препарату у хворих з хронічною серцевою недостатністю (III-IV функціональні класи за класифікацією NYHA), атріовентрикулярною блокадою І ступеня, печінковою недостатністю, бронхіальною астмою та літнього віку (високий ризик розвитку тяжкої брадикардії).
Дозування200 мг
Показання до застосуванняПрофілактика рецидивів пароксизмальних порушень ритму: загрозливі для життя шлуночкові аритмії (в т.ч. шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків), суправентрикулярні аритмії (в т.ч. при органічних захворюваннях серця, а також при неефективності або неможливості іншої антиаритмічної терапії синдромом), мерехтіння та тріпотіння передсердь.
Профілактика раптової смерті внаслідок аритмії у пацієнтів із групи високого ризику: пацієнти після нещодавно перенесеного інфаркту міокарда з кількістю шлуночкових екстрасистол понад 10 год, клінічні ознаки хронічної серцевої недостатності та фракцією викиду лівого шлуночка менше 40 %.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиПротипоказані комбінації:
- антиаритмічні лікарські засоби ІА класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, прокаїнамід), ІІІ класу (дофетилід, ібутилід, бретилію тозилат), соталол; беприділ, вінкамін, фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин, флуфеназин), бензаміди (амісульприд, сультоприд, сульпірид, тіаприд, вераліприд), бутірофенони (дропери); трициклічні антидепресанти (доксепін, амітриптилін), мапротилін, цизаприд, макроліди (еритроміцин внутрішньовенно, спіраміцин), азоли, протималярійні лікарські засоби (хінін, хлорохін, мефлохін, галофантрин, лумефантрін); пентамідин (парентерально), дифеманілу метилсульфат, мізоластин, астемізол, терфенадин, фторхінолони (у тому числі моксифлоксацин), оскільки збільшується ризик розвитку шлуночкової тахікардії типу «пірует».
Нерекомендовані комбінації:
- з бета-адреноблокаторами, деякими блокаторами «повільних» кальцієвих каналів (верапаміл, дилтіазем), виникає ризик порушення автоматизму (виражена брадикардія) та провідності.
- зі проносними засобами, які можуть спричинити гіпокаліємію, оскільки збільшується ризик розвитку шлуночкової тахікардії типу «пірует».
Комбінації, при яких слід виявити обережність:
- діуретики, що викликають гіпокаліємію, амфотерицин В (в/в), системні глюкокортикостероїди, тетракозактид; - ризик розвитку шлуночкових порушень ритму, у тому числі шлуночкової тахікардії типу «пірует»;
- прокаїнамід - ризик розвитку побічних ефектів прокаїнаміду (аміодарон підвищує плазмову концентрацію прокаїнаміду та його метаболіту N-ацетилпрокаїнаміду);
- антикоагулянти непрямої дії (варфарин); - аміодарон підвищує концентрацію варфарину в плазмі крові (ризик розвитку кровотеч) за рахунок інгібування ізоферменту CYP2C9; серцеві глікозиди – порушення автоматизму (виражена брадикардія) та атривентрикулярної провідності (підвищення концентрації дигоксину в плазмі крові);
- есмолол - порушення скоротливості, автоматизму та провідності (пригнічення компенсаторних реакцій симпатичної нервової системи);
- фенітоїн, фосфенітоїн - ризик розвитку неврологічних порушень (аміодарон підвищує концентрацію фенітоїну в плазмі за рахунок інгібування ізоферменту CYP2C9);
- флекаїнід - аміодарон підвищує його концентрацію у плазмі крові (за рахунок інгібування ізоферменту CYP2D6);
- лікарські засоби, що метаболізуються за участю ізоферменту CYP3A4 (циклоспорин, фентаніл, лідокаїн, такролімус, силденафіл, мідазолам, триазолам, дигідроерготамін, ерготамін, інгібітори ГМГ-КоА редуктази) - аміода або посилення фармакодинамічних ефектів);
- орлістат знижує концентрацію аміодарону та його активного метаболіту у плазмі крові;
- клонідин, гуанфацин, інгібітори холінестерази (донепезил, галантамін, ривастигмін, такрин, амбенонію хлорид, піридостигмін, неостигмін), пілокарпін – ризик розвитку вираженої брадикардії;
- циметидин, грейпфрутовий сік уповільнюють метаболізм аміодарону та підвищують його концентрацію у плазмі крові;
- лікарські засоби для інгаляційного наркозу; - ризик розвитку брадикардії (резистентної до введення атропіну), зниження артеріального тиску, порушення провідності, зниження серцевого викиду, гострого дихального дистрес-синдрому, у тому числі фатального, розвиток якого пов'язують із високими концентраціями кисню;
- радіоактивний йод – аміодарон (містить у своєму складі йод) може порушувати поглинання радіоактивного йоду, що може спотворювати результати радіоізотопного дослідження щитовидної залози;
- рифампіцин та препарати Звіробою продірявленого (потужні індуктори ізоферменту CYP3A4) знижують концентрацію аміодарону в плазмі крові;
- інгібітори протеази ВІЛ (інгібітори ізоферменту CYP3A4) можуть підвищувати концентрації аміодарону в плазмі крові;
- клоподогрел - можливе зниження його концентрації у плазмі крові;
- декстрометорфан (субстрат ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6); - можливе підвищення його концентрації в плазмі крові (аміодарон інгібує ізофермент CYP2D6);
- при одночасному застосуванні з препаратами літію можливий розвиток гіпотиреоїдизму;
- при одночасному застосуванні з колестираміном зменшується концентрація аміодарону в плазмі крові внаслідок його зв'язування з колестираміном та зменшення абсорбції із ШКТ;
- при одночасному застосуванні з препаратом котримоксазол можливе погіршення внутрішньопередсердної провідності.
ПередозуванняУ разі появи токсичності у вигляді проаритмогенного ефекту препарат скасовують.
Симптоми: синусова брадикардія, аритмії, атріовентрикулярна блокада, шлуночкова тахікардія, пароксизмальна тахікардія типу «пірует», посилення хронічної серцевої недостатності, порушення функції печінки, зупинка серця.
Лікування: промивання шлунка та прийом активованого вугілля, якщо препарат прийнятий нещодавно (1-2 години від моменту прийому). При тахікардії типу «пірует» – внутрішньовенне введення солей магнію, кардіостимуляція. В інших випадках проводять симптоматичну терапію. Специфічного антидоту немає, гемодіаліз неефективний, аміодарон та його метаболіти не видаляються при діалізі. При розвитку брадикардії можливе призначення атропіну, бета1-адреностимуляторів, у важких випадках – кардіостимуляція.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Антиаритмічний засіб.
Фармакодинаміка:
Антиаритмічний препарат ІІІ класу (інгібітор реполяризації). Має також антиангінальну, коронародилатуючу, альфа- та бета-адреноблокуючу, тиреотропну та антигіпертензивну дію.
Антиаритмічна дія обумовлена впливом на електрофізіологічні процеси міокарда; подовжує потенціал дії кардіоміоцитів; збільшує ефективний рефрактерний період передсердь, шлуночків, атріовентрикулярного (AV) вузла, пучка Гісса та волокон Пуркіньє, додаткових шляхів проведення збудження. Блокуючи «швидкі» натрієві канали, виявляє ефекти, характерні для антиаритміків І класу. Гальмує повільну (діастолічну) деполяризацію мембрани клітин синусового вузла, викликаючи брадикардію та зниження AV провідності.
Антиангінальний ефект обумовлений коронаророзширювальною та антиадренергічною дією, зменшенням потреби міокарда в кисні. Вплинув на альфа- і бета-адренорецептори серцево-судинної системи (без повної їх блокади). Зменшує чутливість до гіперстимуляції симпатичної нервової системи; опір коронарних судин; збільшує коронарний кровотік; уріджує частоту серцевих скорочень; підвищує енергетичні резерви міокарда (за рахунок збільшення вмісту креатинсульфату, аденозину та глікогену).
За своєю структурою подібний до тиреоїдних гормонів. Вміст йоду становить близько 37% його молекулярної ваги. Впливає на обмін тиреоїдних гормонів, інгібує перетворення Т4 на ТЗ (блокада тироксин-5-дейодинази) та блокує захоплення цих гормонів кардіоцитами та гепатоцитами, що призводить до послаблення стимулюючого впливу тиреоїдних гормонів на міокард (дефіцит ТЗ може призвести до його гіпер. Початок дії (навіть при використанні навантажувальних доз) - від 2-3 днів до 2-3 місяців, тривалість дії варіює від декількох тижнів до місяців (визначається в плазмі крові протягом 9 місяців після припинення його прийому).
Фармакокінетика:
Абсорбція повільна та варіабельна – 30-50 %, біодоступність – 30-50 %. Максимальна концентрація в плазмі крові (Сmах) відзначається через 4-7 години. Діапазон терапевтичної плазмової концентрації - 1-2,5 мг/л (але при визначенні дози необхідно мати на увазі клінічну картину). Час досягнення рівноважної концентрації у плазмі крові – від одного до кількох місяців. Об'єм розподілу – 60 л, що свідчить про інтенсивний розподіл у тканині. Має високу жиророзчинність, у високих концентраціях знаходиться в жировій тканині та органах з хорошим кровопостачанням (концентрація в жировій тканині, печінці, нирках, міокарді вище, ніж у плазмі крові - відповідно в 300, 200, 50 і 34 рази). Особливості фармакокінетики аміодарону зумовлюють необхідність застосування препарату у високих дозах навантаження. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр (ГЕБ) та плаценту (10-50%), секретується з грудним молоком (25% дози, одержаної матір'ю). Зв'язок із білками плазми крові – 95 % (62 % – з альбуміном, 33,5 % – з бета-ліпопротеїнами). Метаболізується у печінці, є інгібітором ізоферментів CYP2C9, CYP2D6 та CYP3A4, CYP3A5, CYP3A7 у печінці. Основний метаболіт – дезетиламіодарон – фармакологічно активний і може посилювати антиаритмічний ефект основної сполуки. Можливо також шляхом дейодування (при дозі 300 мг виділяється приблизно 9 мг елементарного йоду). При тривалому лікуванні концентрації йоду можуть сягати 60-80% концентрацій аміодарону. 5% – з бета-ліпопротеїнами). Метаболізується у печінці, є інгібітором ізоферментів CYP2C9, CYP2D6 та CYP3A4, CYP3A5, CYP3A7 у печінці. Основний метаболіт – дезетиламіодарон – фармакологічно активний і може посилювати антиаритмічний ефект основної сполуки. Можливо також шляхом дейодування (при дозі 300 мг виділяється приблизно 9 мг елементарного йоду). При тривалому лікуванні концентрації йоду можуть сягати 60-80% концентрацій аміодарону. 5% – з бета-ліпопротеїнами). Метаболізується у печінці, є інгібітором ізоферментів CYP2C9, CYP2D6 та CYP3A4, CYP3A5, CYP3A7 у печінці. Основний метаболіт – дезетиламіодарон – фармакологічно активний і може посилювати антиаритмічний ефект основної сполуки. Можливо також шляхом дейодування (при дозі 300 мг виділяється приблизно 9 мг елементарного йоду). При тривалому лікуванні концентрації йоду можуть сягати 60-80% концентрацій аміодарону.
Враховуючи здатність до кумуляції та пов'язану з цим велику варіабельність фармакокінетичних параметрів, дані за періодом напіввиведення (Т1/2) є суперечливими. Виведення аміодарону після прийому внутрішньо здійснюється у 2 фази: початковий період – 4-21 год, у другій фазі Т1/2 – 25-110 днів. Після тривалого перорального прийому середній Т1/2 - 40 днів (це має важливе значення при виборі дози, оскільки, можливо, необхідний принаймні 1 місяць для стабілізації нової плазмової концентрації, тоді як повне виведення може тривати більше 4 місяців. ).
Виводиться з жовчю (85-95%), нирками виводиться менше 1% прийнятої дози (тому при порушеній функції нирок немає необхідності в зміні дозування). Аміодарон та його метаболіти не піддаються діалізу.
Вагітність та годування груддюАміодарон протипоказаний при вагітності, проте, за життєвими показаннями, Аміодарон може застосовуватися у випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
Аміодарон виділяється з грудним молоком у значних кількостях, тому препарат протипоказаний до застосування під час лактації.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаЧастота: дуже часто (10% і більше), часто (1% і більше; менше 10%), нечасто (0,1% і більше; менше 1%); рідко (0,01% і більше; менше 0,1 %), дуже рідко (менше 0,01 %, включаючи окремі випадки), частота невідома (за даними частоту визначити не можна).
З боку серцево-судинної системи: часто – помірна брадикардія (дозозалежна); нечасто – синоатріальна та атріовентрикулярна блокада різних ступенів, проаритмогенна дія (виникнення нових або посилення наявних аритмій, у тому числі із зупинкою серця); дуже рідко – брадикардія, зупинка синусового вузла (у пацієнтів з дисфункцією синусового вузла та літніх пацієнтів); частота невідома – прогресування хронічної серцевої недостатності (при тривалому застосуванні).
З боку травної системи: дуже часто - нудота, блювання, зниження апетиту, притуплення або втрата смакових відчуттів, відчуття тяжкості в епігастрії, ізольоване підвищення активності "печінкових" трансаміназ (в 1,5-3 рази вище за норму); часто - гострий токсичний гепатит з підвищенням активності "печінкових" трансаміназ та/або жовтяницею, включаючи розвиток печінкової недостатності, у тому числі фатальної; дуже рідко – хронічна печінкова недостатність (псевдоалькогольний гепатит, цироз), у тому числі фатальна.
З боку дихальної системи: часто – інтерстиціальний або альвеолярний пневмоніт, що облітерує бронхіоліт з пневмонією, у тому числі з летальним кінцем, плеврит, легеневий фіброз; дуже рідко – бронхоспазм у пацієнтів з тяжкою дихальною недостатністю (особливо у пацієнтів з бронхіальною астмою), гострий респіраторний дистрес-синдром, у тому числі з летальним кінцем; частота невідома – легенева кровотеча.
З боку органів чуття: дуже часто - мікровідкладення в епітелії рогівки, що складаються зі складних ліпідів, включаючи ліпофусцин (скарги на появу кольорового ореолу або нечіткість контурів предметів при яскравому освітленні); дуже рідко - неврит зорового нерва, зорова нейропатія.
З боку обміну речовин: часто – гіпотиреоз, гіпертиреоз; дуже рідко – синдром порушення секреції антидіуретичного гормону.
З боку шкірних покривів: дуже часто – фотосенсибілізація; часто - сірувата або блакитна пігментація шкіри (при тривалому застосуванні; зникає після припинення прийому препарату); дуже рідко - еритема (при одночасної променевої терапії), висипання на шкірі, ексфоліативний дерматит (зв'язок з прийомом препарату не встановлена), алопеція; частота невідома – ангіоневротичний набряк, кропив'янка.
З боку нервової системи: часто – тремор та інші екстрапірамідні симптоми, порушення сну, у тому числі "кошмарні" сновидіння; рідко - периферична нейропатія (сенсорна, моторна, змішана) та/або міопатія; дуже рідко – мозочкова атаксія, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія (псевдопухлина мозку), головний біль.
Лабораторні показники: рідко – при тривалому застосуванні – тромбоцитопенія, гемолітична та апластична анемія.
Інші: дуже рідко – васкуліт, епідидиміт, імпотенція (зв'язок із прийомом препарату не встановлена), тромбоцитопенія, гемолітична та апластична анемія.
особливі вказівкиПеред початком терапії рекомендується провести ЕКГ-дослідження, оцінити функцію щитовидної залози (концентрація гормонів) та вміст калію в плазмі крові. Гіпокаліємія має бути скоригована на початок лікування. Під час лікування необхідно регулярно контролювати ЕКГ (кожні 3 міс) та активність "печінкових" трансаміназ та інші показники функції печінки, а також функцію щитовидної залози (у тому числі протягом декількох місяців після його відміни), рентгенологічне дослідження легень (кожні 6 міс) ) та функціональні легеневі проби.
При виникненні в процесі лікування задишки та сухого кашлю з або без погіршення загального стану (підвищена стомлюваність, підвищення температури тіла) необхідне проведення рентгенологічного дослідження грудної клітки щодо можливого розвитку інтерстиціального пневмоніту. У разі його розвитку препарат скасовують. При ранній відміні (з або без лікування глюкостероїдами) ці явища, як правило, оборотні. Клінічні прояви зазвичай зникають через 3-4 тижні, відновлення рентгенологічної картини та функції легень відбувається повільніше (кілька місяців).
При застосуванні Аміодарону на фоні штучної вентиляції легень (у тому числі при проведенні хірургічних втручань) відзначалися рідкісні випадки розвитку гострого респіраторного дистрес-синдрому, у тому числі з летальним кінцем (імовірність взаємодії з високими дозами кисню), тому рекомендується здійснювати строгий контроль стану таких .
Перед проведенням хірургічного втручання необхідно повідомити лікаря-анестезіолога про прийом Аміодарону (ризик посилення гемодинамічного ефекту загальних та місцевих анестетиків).
У пацієнтів, які тривало одержують лікування з приводу порушень ритму, повідомлялося про випадки підвищення частоти фібриляції шлуночків та/або збільшення порога спрацьовування кардіостимулятора або імплантованого дефібрилятора, що може знижувати їх ефективність. Тому перед початком та під час лікування Аміодароном слід регулярно перевіряти правильність їх функціонування.
Внаслідок подовження періоду реполяризації шлуночків серця, фармакологічна дія Аміодарону викликає певні зміни на ЕКГ: подовження інтервалу QT, QTс (коригованого), можлива поява U-хвиль. Допустиме подовження інтервалу QT - не більше 450 мс або не більше ніж на 25% від вихідної величини. Ці зміни не є проявом токсичної дії препарату, проте вимагають контролю для корекції дози та оцінки можливої проаритмогенної дії.
При розвитку атріовентрикулярної блокади II-III ступеня, синоатріальної блокади або двопучкової внутрішньошлуночкової блокади лікування має бути припинено. У разі виникнення атріовентрикулярної блокади І ступеня необхідно посилити спостереження за пацієнтом.
У разі порушення зору (нечіткість зорового сприйняття, зниження гостроти зору) необхідно провести офтальмологічне обстеження, включаючи дослідження очного дна. При розвитку нейропатії або невриту зорового нерва лікування припиняють (ризик розвитку сліпоти).
Безпека та ефективність застосування у дітей не визначені, початок та тривалість ефекту у них можуть бути меншими, ніж у дорослих.
Препарат містить йод, тому може впливати на результати тестів накопичення радіоактивного йоду у щитовидній залозі.
Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами
У період лікування Аміодароном слід утримуватися від водіння автотранспорту та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Умови зберіганняЗберігати у сухому, захищеному від світла місці, при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиПігулки приймають внутрішньо до прийому їжі, запиваючи достатньою кількістю рідини.
Режим дозування встановлюється індивідуально та коригується лікарем.
Навантажувальна («насичувальна») доза: у стаціонарі – початкова доза (розділена на кілька прийомів) становить 600-800 мг/добу (3 таблетки), максимальна – 1200 мг/добу до досягнення сумарної дози 10 г (зазвичай протягом 5-8 днів). Амбулаторно - початкова доза (розділена на кілька прийомів) 600-800 мг на добу - до досягнення сумарної дози 10 г (зазвичай протягом 10-14 днів).
Підтримуюча доза. При підтримуючому лікуванні застосовується мінімальна ефективна доза залежно від індивідуальної реакції хворого і становить від 100 до 400 мг/сут (1/2-2 таблетки). Внаслідок тривалого T1/2 препарат можна приймати через день або робити перерву у прийомі препарату – 2 дні на тиждень.
Середня терапевтична разова доза – 200 мг.
Середня терапевтична добова доза – 400 мг.
Максимальна разова доза – 400 мг.
Максимальна добова доза – 1200 мг.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Амиодарон таб 200мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: аміодарону гідрохлориду - 200 мг;
Допоміжні речовини:
Лудипрес (лактози моногідрат, повідон К30 (колідон 30), кросповідон (колідон CL)) – 204,2 мг, крохмаль картопляний – 8,4 мг, магнію стеарат – 4,2 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) 4,2 мг.
Опис:
Пігулки білого або білого з кремуватим відтінком кольору, плоскоциліндричної форми з ризиком та фаскою.
Форма випуску:
Пігулки по 200 мг.
По 10 таблеток у контурну коміркову упаковку.
По 3 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування в пачку.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до компонентів препарату (в т.ч. до йоду), синдром слабкості синусового вузла (синусова брадикардія, синоатріальна блокада); блокади (без використання кардіостимулятора), кардіогенний шок, колапс, артеріальна гіпотензія, вік до 18 років, непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція, рефрактерна гіпокаліємія, гіпомагніємія, гіпотиреоз, гіпертиреоз, гіпертиреоз QT , одночасний прийом інгібіторів моноамінооксидази, вагітність, період лактації
Одночасний прийом лікарського засобу, що подовжує інтервал QT і викликає пароксизмальну тахікардію, включаючи поліморфну шлуночкову типу "пірует": антиаритмічні лікарські засоби класу IА (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, прокаїнамід), III класу (дофетилід, ібутилід, дбутилид, д); беприділ, вінкамін, фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин, флуфеназин), бензаміди (амісульприд, сультоприд, сульпірид, тіаприд, вераліприд), бутірофенони (дропери); трициклічні антидепресанти (доксепін, амітриптилін), мапротилін, цизаприд, макроліди (еритроміцин внутрішньовенно, спіраміцин), азоли, протималярійні лікарські засоби (хінін, хлорохін, мефлохін, галофантрин, лумефантрін); пентамідин (парентерально), дифеманілу метилсульфат,
З обережністю
Слід бути обережним при застосуванні препарату у хворих з хронічною серцевою недостатністю (III-IV функціональні класи за класифікацією NYHA), атріовентрикулярною блокадою І ступеня, печінковою недостатністю, бронхіальною астмою та літнього віку (високий ризик розвитку тяжкої брадикардії).
Дозування200 мг
Показання до застосуванняПрофілактика рецидивів пароксизмальних порушень ритму: загрозливі для життя шлуночкові аритмії (в т.ч. шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків), суправентрикулярні аритмії (в т.ч. при органічних захворюваннях серця, а також при неефективності або неможливості іншої антиаритмічної терапії синдромом), мерехтіння та тріпотіння передсердь.
Профілактика раптової смерті внаслідок аритмії у пацієнтів із групи високого ризику: пацієнти після нещодавно перенесеного інфаркту міокарда з кількістю шлуночкових екстрасистол понад 10 год, клінічні ознаки хронічної серцевої недостатності та фракцією викиду лівого шлуночка менше 40 %.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиПротипоказані комбінації:
- антиаритмічні лікарські засоби ІА класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, прокаїнамід), ІІІ класу (дофетилід, ібутилід, бретилію тозилат), соталол; беприділ, вінкамін, фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин, флуфеназин), бензаміди (амісульприд, сультоприд, сульпірид, тіаприд, вераліприд), бутірофенони (дропери); трициклічні антидепресанти (доксепін, амітриптилін), мапротилін, цизаприд, макроліди (еритроміцин внутрішньовенно, спіраміцин), азоли, протималярійні лікарські засоби (хінін, хлорохін, мефлохін, галофантрин, лумефантрін); пентамідин (парентерально), дифеманілу метилсульфат, мізоластин, астемізол, терфенадин, фторхінолони (у тому числі моксифлоксацин), оскільки збільшується ризик розвитку шлуночкової тахікардії типу «пірует».
Нерекомендовані комбінації:
- з бета-адреноблокаторами, деякими блокаторами «повільних» кальцієвих каналів (верапаміл, дилтіазем), виникає ризик порушення автоматизму (виражена брадикардія) та провідності.
- зі проносними засобами, які можуть спричинити гіпокаліємію, оскільки збільшується ризик розвитку шлуночкової тахікардії типу «пірует».
Комбінації, при яких слід виявити обережність:
- діуретики, що викликають гіпокаліємію, амфотерицин В (в/в), системні глюкокортикостероїди, тетракозактид; - ризик розвитку шлуночкових порушень ритму, у тому числі шлуночкової тахікардії типу «пірует»;
- прокаїнамід - ризик розвитку побічних ефектів прокаїнаміду (аміодарон підвищує плазмову концентрацію прокаїнаміду та його метаболіту N-ацетилпрокаїнаміду);
- антикоагулянти непрямої дії (варфарин); - аміодарон підвищує концентрацію варфарину в плазмі крові (ризик розвитку кровотеч) за рахунок інгібування ізоферменту CYP2C9; серцеві глікозиди – порушення автоматизму (виражена брадикардія) та атривентрикулярної провідності (підвищення концентрації дигоксину в плазмі крові);
- есмолол - порушення скоротливості, автоматизму та провідності (пригнічення компенсаторних реакцій симпатичної нервової системи);
- фенітоїн, фосфенітоїн - ризик розвитку неврологічних порушень (аміодарон підвищує концентрацію фенітоїну в плазмі за рахунок інгібування ізоферменту CYP2C9);
- флекаїнід - аміодарон підвищує його концентрацію у плазмі крові (за рахунок інгібування ізоферменту CYP2D6);
- лікарські засоби, що метаболізуються за участю ізоферменту CYP3A4 (циклоспорин, фентаніл, лідокаїн, такролімус, силденафіл, мідазолам, триазолам, дигідроерготамін, ерготамін, інгібітори ГМГ-КоА редуктази) - аміода або посилення фармакодинамічних ефектів);
- орлістат знижує концентрацію аміодарону та його активного метаболіту у плазмі крові;
- клонідин, гуанфацин, інгібітори холінестерази (донепезил, галантамін, ривастигмін, такрин, амбенонію хлорид, піридостигмін, неостигмін), пілокарпін – ризик розвитку вираженої брадикардії;
- циметидин, грейпфрутовий сік уповільнюють метаболізм аміодарону та підвищують його концентрацію у плазмі крові;
- лікарські засоби для інгаляційного наркозу; - ризик розвитку брадикардії (резистентної до введення атропіну), зниження артеріального тиску, порушення провідності, зниження серцевого викиду, гострого дихального дистрес-синдрому, у тому числі фатального, розвиток якого пов'язують із високими концентраціями кисню;
- радіоактивний йод – аміодарон (містить у своєму складі йод) може порушувати поглинання радіоактивного йоду, що може спотворювати результати радіоізотопного дослідження щитовидної залози;
- рифампіцин та препарати Звіробою продірявленого (потужні індуктори ізоферменту CYP3A4) знижують концентрацію аміодарону в плазмі крові;
- інгібітори протеази ВІЛ (інгібітори ізоферменту CYP3A4) можуть підвищувати концентрації аміодарону в плазмі крові;
- клоподогрел - можливе зниження його концентрації у плазмі крові;
- декстрометорфан (субстрат ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6); - можливе підвищення його концентрації в плазмі крові (аміодарон інгібує ізофермент CYP2D6);
- при одночасному застосуванні з препаратами літію можливий розвиток гіпотиреоїдизму;
- при одночасному застосуванні з колестираміном зменшується концентрація аміодарону в плазмі крові внаслідок його зв'язування з колестираміном та зменшення абсорбції із ШКТ;
- при одночасному застосуванні з препаратом котримоксазол можливе погіршення внутрішньопередсердної провідності.
ПередозуванняУ разі появи токсичності у вигляді проаритмогенного ефекту препарат скасовують.
Симптоми: синусова брадикардія, аритмії, атріовентрикулярна блокада, шлуночкова тахікардія, пароксизмальна тахікардія типу «пірует», посилення хронічної серцевої недостатності, порушення функції печінки, зупинка серця.
Лікування: промивання шлунка та прийом активованого вугілля, якщо препарат прийнятий нещодавно (1-2 години від моменту прийому). При тахікардії типу «пірует» – внутрішньовенне введення солей магнію, кардіостимуляція. В інших випадках проводять симптоматичну терапію. Специфічного антидоту немає, гемодіаліз неефективний, аміодарон та його метаболіти не видаляються при діалізі. При розвитку брадикардії можливе призначення атропіну, бета1-адреностимуляторів, у важких випадках – кардіостимуляція.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Антиаритмічний засіб.
Фармакодинаміка:
Антиаритмічний препарат ІІІ класу (інгібітор реполяризації). Має також антиангінальну, коронародилатуючу, альфа- та бета-адреноблокуючу, тиреотропну та антигіпертензивну дію.
Антиаритмічна дія обумовлена впливом на електрофізіологічні процеси міокарда; подовжує потенціал дії кардіоміоцитів; збільшує ефективний рефрактерний період передсердь, шлуночків, атріовентрикулярного (AV) вузла, пучка Гісса та волокон Пуркіньє, додаткових шляхів проведення збудження. Блокуючи «швидкі» натрієві канали, виявляє ефекти, характерні для антиаритміків І класу. Гальмує повільну (діастолічну) деполяризацію мембрани клітин синусового вузла, викликаючи брадикардію та зниження AV провідності.
Антиангінальний ефект обумовлений коронаророзширювальною та антиадренергічною дією, зменшенням потреби міокарда в кисні. Вплинув на альфа- і бета-адренорецептори серцево-судинної системи (без повної їх блокади). Зменшує чутливість до гіперстимуляції симпатичної нервової системи; опір коронарних судин; збільшує коронарний кровотік; уріджує частоту серцевих скорочень; підвищує енергетичні резерви міокарда (за рахунок збільшення вмісту креатинсульфату, аденозину та глікогену).
За своєю структурою подібний до тиреоїдних гормонів. Вміст йоду становить близько 37% його молекулярної ваги. Впливає на обмін тиреоїдних гормонів, інгібує перетворення Т4 на ТЗ (блокада тироксин-5-дейодинази) та блокує захоплення цих гормонів кардіоцитами та гепатоцитами, що призводить до послаблення стимулюючого впливу тиреоїдних гормонів на міокард (дефіцит ТЗ може призвести до його гіпер. Початок дії (навіть при використанні навантажувальних доз) - від 2-3 днів до 2-3 місяців, тривалість дії варіює від декількох тижнів до місяців (визначається в плазмі крові протягом 9 місяців після припинення його прийому).
Фармакокінетика:
Абсорбція повільна та варіабельна – 30-50 %, біодоступність – 30-50 %. Максимальна концентрація в плазмі крові (Сmах) відзначається через 4-7 години. Діапазон терапевтичної плазмової концентрації - 1-2,5 мг/л (але при визначенні дози необхідно мати на увазі клінічну картину). Час досягнення рівноважної концентрації у плазмі крові – від одного до кількох місяців. Об'єм розподілу – 60 л, що свідчить про інтенсивний розподіл у тканині. Має високу жиророзчинність, у високих концентраціях знаходиться в жировій тканині та органах з хорошим кровопостачанням (концентрація в жировій тканині, печінці, нирках, міокарді вище, ніж у плазмі крові - відповідно в 300, 200, 50 і 34 рази). Особливості фармакокінетики аміодарону зумовлюють необхідність застосування препарату у високих дозах навантаження. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр (ГЕБ) та плаценту (10-50%), секретується з грудним молоком (25% дози, одержаної матір'ю). Зв'язок із білками плазми крові – 95 % (62 % – з альбуміном, 33,5 % – з бета-ліпопротеїнами). Метаболізується у печінці, є інгібітором ізоферментів CYP2C9, CYP2D6 та CYP3A4, CYP3A5, CYP3A7 у печінці. Основний метаболіт – дезетиламіодарон – фармакологічно активний і може посилювати антиаритмічний ефект основної сполуки. Можливо також шляхом дейодування (при дозі 300 мг виділяється приблизно 9 мг елементарного йоду). При тривалому лікуванні концентрації йоду можуть сягати 60-80% концентрацій аміодарону. 5% – з бета-ліпопротеїнами). Метаболізується у печінці, є інгібітором ізоферментів CYP2C9, CYP2D6 та CYP3A4, CYP3A5, CYP3A7 у печінці. Основний метаболіт – дезетиламіодарон – фармакологічно активний і може посилювати антиаритмічний ефект основної сполуки. Можливо також шляхом дейодування (при дозі 300 мг виділяється приблизно 9 мг елементарного йоду). При тривалому лікуванні концентрації йоду можуть сягати 60-80% концентрацій аміодарону. 5% – з бета-ліпопротеїнами). Метаболізується у печінці, є інгібітором ізоферментів CYP2C9, CYP2D6 та CYP3A4, CYP3A5, CYP3A7 у печінці. Основний метаболіт – дезетиламіодарон – фармакологічно активний і може посилювати антиаритмічний ефект основної сполуки. Можливо також шляхом дейодування (при дозі 300 мг виділяється приблизно 9 мг елементарного йоду). При тривалому лікуванні концентрації йоду можуть сягати 60-80% концентрацій аміодарону.
Враховуючи здатність до кумуляції та пов'язану з цим велику варіабельність фармакокінетичних параметрів, дані за періодом напіввиведення (Т1/2) є суперечливими. Виведення аміодарону після прийому внутрішньо здійснюється у 2 фази: початковий період – 4-21 год, у другій фазі Т1/2 – 25-110 днів. Після тривалого перорального прийому середній Т1/2 - 40 днів (це має важливе значення при виборі дози, оскільки, можливо, необхідний принаймні 1 місяць для стабілізації нової плазмової концентрації, тоді як повне виведення може тривати більше 4 місяців. ).
Виводиться з жовчю (85-95%), нирками виводиться менше 1% прийнятої дози (тому при порушеній функції нирок немає необхідності в зміні дозування). Аміодарон та його метаболіти не піддаються діалізу.
Вагітність та годування груддюАміодарон протипоказаний при вагітності, проте, за життєвими показаннями, Аміодарон може застосовуватися у випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
Аміодарон виділяється з грудним молоком у значних кількостях, тому препарат протипоказаний до застосування під час лактації.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаЧастота: дуже часто (10% і більше), часто (1% і більше; менше 10%), нечасто (0,1% і більше; менше 1%); рідко (0,01% і більше; менше 0,1 %), дуже рідко (менше 0,01 %, включаючи окремі випадки), частота невідома (за даними частоту визначити не можна).
З боку серцево-судинної системи: часто – помірна брадикардія (дозозалежна); нечасто – синоатріальна та атріовентрикулярна блокада різних ступенів, проаритмогенна дія (виникнення нових або посилення наявних аритмій, у тому числі із зупинкою серця); дуже рідко – брадикардія, зупинка синусового вузла (у пацієнтів з дисфункцією синусового вузла та літніх пацієнтів); частота невідома – прогресування хронічної серцевої недостатності (при тривалому застосуванні).
З боку травної системи: дуже часто - нудота, блювання, зниження апетиту, притуплення або втрата смакових відчуттів, відчуття тяжкості в епігастрії, ізольоване підвищення активності "печінкових" трансаміназ (в 1,5-3 рази вище за норму); часто - гострий токсичний гепатит з підвищенням активності "печінкових" трансаміназ та/або жовтяницею, включаючи розвиток печінкової недостатності, у тому числі фатальної; дуже рідко – хронічна печінкова недостатність (псевдоалькогольний гепатит, цироз), у тому числі фатальна.
З боку дихальної системи: часто – інтерстиціальний або альвеолярний пневмоніт, що облітерує бронхіоліт з пневмонією, у тому числі з летальним кінцем, плеврит, легеневий фіброз; дуже рідко – бронхоспазм у пацієнтів з тяжкою дихальною недостатністю (особливо у пацієнтів з бронхіальною астмою), гострий респіраторний дистрес-синдром, у тому числі з летальним кінцем; частота невідома – легенева кровотеча.
З боку органів чуття: дуже часто - мікровідкладення в епітелії рогівки, що складаються зі складних ліпідів, включаючи ліпофусцин (скарги на появу кольорового ореолу або нечіткість контурів предметів при яскравому освітленні); дуже рідко - неврит зорового нерва, зорова нейропатія.
З боку обміну речовин: часто – гіпотиреоз, гіпертиреоз; дуже рідко – синдром порушення секреції антидіуретичного гормону.
З боку шкірних покривів: дуже часто – фотосенсибілізація; часто - сірувата або блакитна пігментація шкіри (при тривалому застосуванні; зникає після припинення прийому препарату); дуже рідко - еритема (при одночасної променевої терапії), висипання на шкірі, ексфоліативний дерматит (зв'язок з прийомом препарату не встановлена), алопеція; частота невідома – ангіоневротичний набряк, кропив'янка.
З боку нервової системи: часто – тремор та інші екстрапірамідні симптоми, порушення сну, у тому числі "кошмарні" сновидіння; рідко - периферична нейропатія (сенсорна, моторна, змішана) та/або міопатія; дуже рідко – мозочкова атаксія, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія (псевдопухлина мозку), головний біль.
Лабораторні показники: рідко – при тривалому застосуванні – тромбоцитопенія, гемолітична та апластична анемія.
Інші: дуже рідко – васкуліт, епідидиміт, імпотенція (зв'язок із прийомом препарату не встановлена), тромбоцитопенія, гемолітична та апластична анемія.
особливі вказівкиПеред початком терапії рекомендується провести ЕКГ-дослідження, оцінити функцію щитовидної залози (концентрація гормонів) та вміст калію в плазмі крові. Гіпокаліємія має бути скоригована на початок лікування. Під час лікування необхідно регулярно контролювати ЕКГ (кожні 3 міс) та активність "печінкових" трансаміназ та інші показники функції печінки, а також функцію щитовидної залози (у тому числі протягом декількох місяців після його відміни), рентгенологічне дослідження легень (кожні 6 міс) ) та функціональні легеневі проби.
При виникненні в процесі лікування задишки та сухого кашлю з або без погіршення загального стану (підвищена стомлюваність, підвищення температури тіла) необхідне проведення рентгенологічного дослідження грудної клітки щодо можливого розвитку інтерстиціального пневмоніту. У разі його розвитку препарат скасовують. При ранній відміні (з або без лікування глюкостероїдами) ці явища, як правило, оборотні. Клінічні прояви зазвичай зникають через 3-4 тижні, відновлення рентгенологічної картини та функції легень відбувається повільніше (кілька місяців).
При застосуванні Аміодарону на фоні штучної вентиляції легень (у тому числі при проведенні хірургічних втручань) відзначалися рідкісні випадки розвитку гострого респіраторного дистрес-синдрому, у тому числі з летальним кінцем (імовірність взаємодії з високими дозами кисню), тому рекомендується здійснювати строгий контроль стану таких .
Перед проведенням хірургічного втручання необхідно повідомити лікаря-анестезіолога про прийом Аміодарону (ризик посилення гемодинамічного ефекту загальних та місцевих анестетиків).
У пацієнтів, які тривало одержують лікування з приводу порушень ритму, повідомлялося про випадки підвищення частоти фібриляції шлуночків та/або збільшення порога спрацьовування кардіостимулятора або імплантованого дефібрилятора, що може знижувати їх ефективність. Тому перед початком та під час лікування Аміодароном слід регулярно перевіряти правильність їх функціонування.
Внаслідок подовження періоду реполяризації шлуночків серця, фармакологічна дія Аміодарону викликає певні зміни на ЕКГ: подовження інтервалу QT, QTс (коригованого), можлива поява U-хвиль. Допустиме подовження інтервалу QT - не більше 450 мс або не більше ніж на 25% від вихідної величини. Ці зміни не є проявом токсичної дії препарату, проте вимагають контролю для корекції дози та оцінки можливої проаритмогенної дії.
При розвитку атріовентрикулярної блокади II-III ступеня, синоатріальної блокади або двопучкової внутрішньошлуночкової блокади лікування має бути припинено. У разі виникнення атріовентрикулярної блокади І ступеня необхідно посилити спостереження за пацієнтом.
У разі порушення зору (нечіткість зорового сприйняття, зниження гостроти зору) необхідно провести офтальмологічне обстеження, включаючи дослідження очного дна. При розвитку нейропатії або невриту зорового нерва лікування припиняють (ризик розвитку сліпоти).
Безпека та ефективність застосування у дітей не визначені, початок та тривалість ефекту у них можуть бути меншими, ніж у дорослих.
Препарат містить йод, тому може впливати на результати тестів накопичення радіоактивного йоду у щитовидній залозі.
Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами
У період лікування Аміодароном слід утримуватися від водіння автотранспорту та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Умови зберіганняЗберігати у сухому, захищеному від світла місці, при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиПігулки приймають внутрішньо до прийому їжі, запиваючи достатньою кількістю рідини.
Режим дозування встановлюється індивідуально та коригується лікарем.
Навантажувальна («насичувальна») доза: у стаціонарі – початкова доза (розділена на кілька прийомів) становить 600-800 мг/добу (3 таблетки), максимальна – 1200 мг/добу до досягнення сумарної дози 10 г (зазвичай протягом 5-8 днів). Амбулаторно - початкова доза (розділена на кілька прийомів) 600-800 мг на добу - до досягнення сумарної дози 10 г (зазвичай протягом 10-14 днів).
Підтримуюча доза. При підтримуючому лікуванні застосовується мінімальна ефективна доза залежно від індивідуальної реакції хворого і становить від 100 до 400 мг/сут (1/2-2 таблетки). Внаслідок тривалого T1/2 препарат можна приймати через день або робити перерву у прийомі препарату – 2 дні на тиждень.
Середня терапевтична разова доза – 200 мг.
Середня терапевтична добова доза – 400 мг.
Максимальна разова доза – 400 мг.
Максимальна добова доза – 1200 мг.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Амиодарон таб 200мг 30 шт производится компанией Импорт. На нашем сайте в свободном доступе можно купить Амиодарон таб 200мг 30 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Амиодарон таб 200мг 30 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Амиодарон концентрат 50 мг/мл 3 мл амп 10 шт для при... Амиодарон концентрат 50 мг/мл 3 мл амп 10 шт для приготовления р-ра для в/в введения, Амиодарон концентрат для приготовления раствора для ... Амиодарон концентрат для приготовления раствора для инъекций 50 мг/мл 3 мл амп 10 шт, Амиодарон концентрат для приготовления раствора для ... Амиодарон концентрат для приготовления раствора для инъекций 50мг/мл 3мл амп 10 шт, Амиодарон концентрат для приготовления раствора для ... Амиодарон концентрат для приготовления раствора для инъекций 50мг/мл 3мл амп 10 шт, Амиодарон раствор для и/в/в 50мг/мл 3мл амп 10 шт ку... Амиодарон раствор для и/в/в 50мг/мл 3мл амп 10 шт курская биофабрика фирма биок, Амиодарон таб 200мг 20 шт Амиодарон таб 200мг 20 шт, Амиодарон таб 200 мг 30 шт Амиодарон таб 200 мг 30 шт, Амиодарон таб 200мг 30 шт Амиодарон таб 200мг 30 шт, Амиодарон таб 200мг 30 шт Амиодарон таб 200мг 30 шт, Амиодарон таб 200мг 30 шт Амиодарон таб 200мг 30 шт, Амиодарон таб. 200 мг 30 шт Амиодарон таб. 200 мг 30 шт, Кордарон таб 200мг 30 шт Кордарон таб 200мг 30 шт.
Пока нет комментариев