Амарил таб 2мг 30 шт
Топ продаж
Суперцена
Амарил таб 2мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
глімепіриду 1 мг, 2 мг, 3 мг або 4 мг.
Допоміжні речовини:
Лактози моногідрат, карбоксиметилкрохмаль натрію, повідон, целюлоза мікрокристалічна, стеарат магнію, барвник: барвник заліза оксид червоний (Е 172), барвник заліза оксид жовтий (Е 172) або індигокармін (Е 132).
Опис:
Амарил 1 мг: таблетки рожевого кольору, довгасті, плоскі з роздільною ризиком по обидва боки. Гравірування NMK та стилізоване «h» на двох сторонах.
Амарил 2 мг: таблетки зеленого кольору, довгасті, плоскі з роздільною ризиком по обидва боки. Гравірування NMM та стилізоване «h» на двох сторонах.
Амарил 3 мг: таблетки блідо-жовтого кольору, довгасті, плоскі з роздільною ризиком по обидва боки. Гравірування NMN та стилізоване «h» на двох сторонах.
Амарил 4 мг: таблетки блакитного кольору, довгасті, плоскі з роздільною ризиком по обидва боки. Гравіювання NMO та стилізована «h» на двох сторонах.
Форма випуску:
Пігулки 1 мг, 2 мг, 3 мг, 4 мг.
По 15 таблеток у блістер із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 2, 4, 6 або 8 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.
Протипоказання- Цукровий діабет 1 типу. - Діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома та кома. - Підвищена чутливість до глімепіриду або до будь-якої допоміжної речовини препарату, інших похідних сульфонілсечовини або інших сульфаніламідних препаратів (ризик розвитку реакцій гіперчутливості). - Тяжкі порушення функції печінки (відсутність клінічного досвіду застосування). - Тяжкі порушення функції нирок, у тому числі у хворих, які перебувають на гемодіалізі (відсутність клінічного досвіду застосування). - Вагітність та період лактації. - Дитячий вік (відсутність клінічного досвіду застосування). - Рідкісні спадкові захворювання, такі як непереносимість галактози, недостатність лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція.
З обережністю - У перші тижні лікування (підвищений ризик розвитку гіпоглікемії). -- За наявності факторів ризику для розвитку гіпоглікемії (див. розділ «Особливі вказівки», може знадобитися корекція дози глімепіриду або всієї терапії). - При інтеркурентних захворюваннях під час лікування або при зміні способу життя пацієнтів (зміна дієти та часу їди, збільшення або зменшення фізичної активності). - При недостатності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. - При порушеннях всмоктування їжі та лікарських засобів у шлунково-кишковому тракті (кишкова непрохідність, парез кишечника).
Дозування2 мг
Показання до застосуванняЦукровий діабет 2 типу (у монотерапії чи складі комбінованої терапії з метформіном чи інсуліном).
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиГлімепірид метаболізується цитохромом Р4502С9 (CYP2C9), що має враховуватись при його одночасному застосуванні з індукторами (наприклад, рифампіцин) або інгібіторами (наприклад, флуконазол) CYP2С9. Потенціювання гіпоглікемічної дії і в деяких випадках пов'язаний з цим можливий розвиток гіпоглікемії може спостерігатися при поєднанні з одним із наведених нижче препаратів: інсулін та інші гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), анаболічні стероїди та чоловічі статеві гормони, кумарину, циклофосфамід, дизопірамід, фенфлурамін, фенірамідол, фібрати, флуоксетин, гуанетидин, іфосфамід, інгібітори моноамінооксидази (МАО), флуконазол, пара-аміносаліцилова кислота, пентоксифілін (високі) оксифенбутазон, пробенецид, хінолони, саліцилати, сульфінпіразон, кларитроміцин, сульфаніламіди, тетрацикліни, тритоквалін, трофосфамід. Послаблення гіпоглікемічної дії і, пов'язане з цим підвищення концентрації глюкози в крові, може спостерігатися при поєднанні з одним з наведених нижче препаратів: ацетазоламід, барбітурати, глюкокортикостероїди, діазоксид, діуретики, епінефрин та інші симпатоміметичні засоби, глюкагон, проносні засоби ( , нікотинова кислота (у високих дозах), естрогени та прогестогени, фенотіазини, фенітоїн, рифампіцин, йодовмісні гормони щитовидної залози. Блокатори Н2-гістамінових рецепторів, бета-адреноблокатори, клонідин та резерпін здатні як посилювати, так і послаблювати гіпоглікемічну дію глімепіриду. Під впливом симпатолітичних засобів, таких як бета-адреноблокатори, клонідин, гуанетидин і резерпін, ознаки адренергічної контррегуляції у відповідь на гіпоглікемію можуть зменшуватися або відсутні. На фоні прийому глімепіриду може спостерігатися посилення чи ослаблення дії похідних кумарину. Одноразове або хронічне вживання алкоголю може посилювати, так і послаблювати гіпоглікемічну дію глімепіриду. Секвестранти жовчних кислот: колесовелам зв'язується з глімепіридом та зменшує всмоктування глімепіриду із шлунково-кишкового тракту. У разі застосування глімепіриду, принаймні, за 4 години до прийому колесевелама, жодної взаємодії не спостерігається. Тому глімепірид необхідно приймати принаймні за 4 години до прийому колесевелама. ознаки адренергічної контррегуляції у відповідь на гіпоглікемію можуть зменшуватися або відсутні. На фоні прийому глімепіриду може спостерігатися посилення чи ослаблення дії похідних кумарину. Одноразове або хронічне вживання алкоголю може посилювати, так і послаблювати гіпоглікемічну дію глімепіриду. Секвестранти жовчних кислот: колесовелам зв'язується з глімепіридом та зменшує всмоктування глімепіриду із шлунково-кишкового тракту. У разі застосування глімепіриду, принаймні, за 4 години до прийому колесевелама, жодної взаємодії не спостерігається. Тому глімепірид необхідно приймати принаймні за 4 години до прийому колесевелама. ознаки адренергічної контррегуляції у відповідь на гіпоглікемію можуть зменшуватися або відсутні. На фоні прийому глімепіриду може спостерігатися посилення чи ослаблення дії похідних кумарину. Одноразове або хронічне вживання алкоголю може посилювати, так і послаблювати гіпоглікемічну дію глімепіриду. Секвестранти жовчних кислот: колесовелам зв'язується з глімепіридом та зменшує всмоктування глімепіриду із шлунково-кишкового тракту. У разі застосування глімепіриду, принаймні, за 4 години до прийому колесевелама, жодної взаємодії не спостерігається. Тому глімепірид необхідно приймати принаймні за 4 години до прийому колесевелама. Одноразове або хронічне вживання алкоголю може посилювати, так і послаблювати гіпоглікемічну дію глімепіриду. Секвестранти жовчних кислот: колесовелам зв'язується з глімепіридом та зменшує всмоктування глімепіриду із шлунково-кишкового тракту. У разі застосування глімепіриду, принаймні, за 4 години до прийому колесевелама, жодної взаємодії не спостерігається. Тому глімепірид необхідно приймати принаймні за 4 години до прийому колесевелама. Одноразове або хронічне вживання алкоголю може посилювати, так і послаблювати гіпоглікемічну дію глімепіриду. Секвестранти жовчних кислот: колесовелам зв'язується з глімепіридом та зменшує всмоктування глімепіриду із шлунково-кишкового тракту. У разі застосування глімепіриду, принаймні, за 4 години до прийому колесевелама, жодної взаємодії не спостерігається. Тому глімепірид необхідно приймати принаймні за 4 години до прийому колесевелама.
ПередозуванняГостра передозування, а також тривале лікування надто високими дозами глімепіриду може призводити до розвитку тяжкого загрозливого життя гіпоглікемії. Як тільки буде виявлено передозування, необхідно негайно повідомити лікаря. Гіпоглікемія майже завжди може бути швидко купірована негайним прийомом вуглеводів (глюкози або шматочка цукру, солодкого фруктового соку або чаю). У зв'язку з цим хворий повинен мати при собі не менше 20 г глюкози (4 шматочки цукру). Цукрозамінники неефективні у лікуванні гіпоглікемії. До того моменту, поки лікар не вирішить, що пацієнт перебуває поза небезпекою, хворому необхідне ретельне медичне спостереження. Слід пам'ятати, що гіпоглікемія може відновитись після початкового відновлення концентрації глюкози в крові. Якщо хворого, який страждає на цукровий діабет, лікують різні лікарі (наприклад, під час перебування в лікарні після нещасного випадку, при захворюванні у вихідні дні), він повинен обов'язково повідомити їх про своє захворювання та попереднє лікування. Іноді може знадобитися госпіталізація пацієнта, хоча б навіть як запобіжний засіб. Значне передозування та тяжка реакція з такими проявами, як втрата свідомості або інші серйозні неврологічні порушення, є невідкладними медичними станами і потребують негайного лікування та госпіталізації. У разі несвідомого стану пацієнта необхідне внутрішньовенне введення концентрованого розчину декстрози (глюкози) (для дорослих, починаючи з 40мл 20% розчину). Як альтернатива дорослим можливе внутрішньовенне, підшкірне або внутрішньом'язове введення глюкагону, наприклад, у дозі 0,5-1 мг. При лікуванні гіпоглікемії внаслідок випадкового прийому препарату Амарил немовлятами або дітьми молодшого віку доза декстрози, що вводиться, повинна ретельно коригуватися з точки зору можливості виникнення небезпечної гіперглікемії і введення декстрози повинно проводитися під постійним контролем концентрації глюкози в крові. При передозуванні препарату Амарил може знадобитися проведення промивання шлунка та прийом активованого вугілля. Після швидкого відновлення концентрації глюкози в крові обов'язково необхідно проведення внутрішньовенної інфузії розчину декстрози в нижчій концентрації для запобігання поновленню гіпоглікемії. Концентрація глюкози в крові у таких пацієнтів повинна постійно контролюватись протягом 24 годин.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Гіпоглікемічний засіб для прийому внутрішньо групи сульфонілсечовини III покоління.
Фармакодинаміка:
Глімепірид знижує концентрацію глюкози в крові, головним чином за рахунок стимуляції вивільнення інсуліну з бета-клітин підшлункової залози. Його ефект переважно пов'язаний з покращенням здатності бета-клітин підшлункової залози реагувати на фізіологічну стимуляцію глюкозою. У порівнянні з глібенкламідом прийом низьких доз глімепіриду викликає вивільнення меншої кількості інсуліну при досягненні приблизно однакового зниження концентрації глюкози в крові. Цей факт свідчить про наявність у глімепіриду екстрапанкреатичних гіпоглікемічних ефектів (підвищення чутливості тканин до інсуліну та інсуліноміметичний ефект).
Секреція інсуліну
Як і всі інші похідні сульфонілсечовини, глімепірид регулює секрецію інсуліну за рахунок взаємодії з АТФ-чутливими калієвими каналами на бета-клітинних мембранах. На відміну від інших похідних сульфонілсечовини глімепірид вибірково зв'язується з білком з молекулярною масою 65 кілодальтон (kDa), що знаходиться в мембранах бета-клітин підшлункової залози. Ця взаємодія глімепіриду з білком, що зв'язується з ним, регулює відкриття або закриття АТФ-чутливих калієвих каналів. Глімепірид закриває калієві канали. Це викликає деполяризацію бета-клітин і призводить до відкриття вольтаж-чутливих кальцієвих каналів та надходження кальцію всередину клітини. У результаті підвищення внутрішньоклітинної концентрації кальцію активує секрецію інсуліну шляхом екзоцитозу. Глімепірид набагато швидше і відповідно частіше вступає у зв'язок і вивільняється зі зв'язку з білком, що зв'язується з ним, ніж глібенкламід. Передбачається, що ця властивість високої швидкості обміну глімепіриду з білком, що з ним зв'язується, обумовлює його виражений ефект сенсибілізації бета-клітин до глюкози та їх захист від десенсибілізації і передчасного виснаження.
Ефект підвищення чутливості тканин до інсуліну
Глімепірид посилює ефекти інсуліну на поглинання глюкози периферичними тканинами.
Інсуліноміметичний ефект
Глімепірид має ефекти, подібні до ефектів інсуліну на поглинання глюкози периферичними тканинами і вихід глюкози з печінки. Поглинання глюкози периферичними тканинами здійснюється шляхом її транспортування всередину м'язових клітин та адипоцитів. Глімепірид безпосередньо збільшує кількість транспортуючих глюкозу молекул у плазмових мембранах м'язових клітин та адипоцитах. Підвищення надходження всередину клітин глюкози призводить до активації глікозилфосфатидилінозитол-специфічної фосфоліпази С. Внаслідок цього внутрішньоклітинна концентрація кальцію знижується, викликаючи зменшення активності протеїнкінази А, що призводить до стимуляції метаболізму глюкози. Глімепірид інгібує вихід глюкози з печінки за рахунок збільшення концентрації фруктозо-2,6-бісфосфату, що інгібує глюконеогенез.
Вплив на агрегацію тромбоцитів
Глімепірид зменшує агрегацію тромбоцитів in vitro та in vivo. Цей ефект, мабуть, пов'язаний із селективним інгібуванням циклооксигенази, яка відповідає за утворення тромбоксану А, важливого ендогенного фактора агрегації тромбоцитів.
Антиатерогенна дія препарату
Глімепірид сприяє нормалізації вмісту ліпідів, знижує вміст малонового альдегіду в крові, що веде до значного зниження перикисного окиснення ліпідів. У тварин глімепірид призводить до значного зменшення утворення атеросклеротичних бляшок.
Зниження вираженості окислювального стресу, який постійно присутній у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу. Глімепірид підвищує вміст ендогенного a-токоферолу, активність каталази, глютатіонпероксидази та супероксиддисмутази.
Серцево-судинні ефекти
Через АТФ-чутливі калієві канали (дивися вище), похідні сульфонілсечовини також впливають на серцево-судинну систему. У порівнянні з традиційними похідними сульфонілсечовини, глімепірид має достовірно менший ефект на серцево-судинну систему, що може пояснюватися специфічною природою його взаємодії з білком АТФ-чутливих калієвих каналів, що зв'язується з ним. У здорових добровольців мінімальна ефективна доза глімепіриду становить 0,6 мг. Ефект глімепіриду є дозозалежним та відтворюваним. Фізіологічна реакція на фізичне навантаження (зниження секреції інсуліну) прийому глімепіриду зберігається. Відсутні достовірні відмінності в ефекті залежно від того, чи був прийнятий препарат за 30 хвилин до їди або безпосередньо перед їдою. У пацієнтів із цукровим діабетом можна досягати достатнього метаболічного контролю протягом 24 годин при одноразовому прийомі препарату. Більше того, у клінічному дослідженні у 12 із 16 пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 4-79 мл/хв) також було досягнуто достатнього метаболічного контролю.
Комбінована терапія з метформіном
У пацієнтів з недостатнім метаболічним контролем при застосуванні максимальної дози глімепіриду може бути розпочато комбіновану терапію глімепіридом та метформіном. У двох дослідженнях при проведенні комбінованої терапії було доведено покращення метаболічного контролю порівняно з таким при лікуванні кожним із цих препаратів окремо.
Комбінована терапія з інсуліном
У пацієнтів з недостатнім метаболічним контролем при застосуванні максимальних доз глімепіриду можна розпочати одночасну терапію інсуліном. За результатами двох досліджень при застосуванні цієї комбінації досягається таке ж покращення метаболічного контролю, як і при застосуванні лише одного інсуліну; проте, при комбінованій терапії потрібна нижча доза інсуліну.
Застосування у дітей
Є недостатня кількість даних щодо довгострокової ефективності та безпеки застосування препарату у дітей.
Фармакокінетика:
При багаторазовому прийомі глімепіриду в добовій дозі 4 мг максимальна концентрація у сироватці крові (Сmах) досягається приблизно через 2,5 год. і становить 309 нг/мл. Існує лінійне співвідношення між дозою та максимальною плазмовою концентрацією глімепіриду (Сmах), а також між дозою та площею під кривою «концентрація – час» (AUC). При вживанні глімепіриду його абсолютна біодоступність є повною. Прийом їжі не суттєво впливає на абсорбцію, за винятком незначного уповільнення її швидкості. Для глімепіриду характерний дуже низький об'єм розподілу (близько 8,8 л), приблизно рівний об'єму розподілу альбуміну, високий рівень зв'язування з білками плазми (більше 99%) та низький кліренс (близько 48 мл/хв). Середній період напіввиведення, що визначається за сироватковими концентраціями в умовах багаторазового прийому препарату, становить приблизно 5-8 годин. Після прийому високих доз відзначається незначне збільшення періодів напіввиведення. Після одноразового прийому глімепіриду внутрішньо 58% дози виводиться нирками та 35% дози – через кишечник. Незмінений глімепірид у сечі не виявляється. У сечі та калі були виявлені два метаболіти, що утворюються в результаті метаболізму в печінці (головним чином за допомогою CYP2C9), один з них був гідроксипохідним, а інший - карбоксипохідним. Після прийому внутрішньо глімепіриду термінальний період напіввиведення цих метаболітів становив 3-5 годин та 5-6 годин відповідно. Глімепірид виділяється з грудним молоком та проникає через плацентарний бар'єр. Порівняння одноразового та багаторазового (один раз на добу) прийому глімепіриду не виявило достовірних відмінностей у фармакокінетичних показниках, і спостерігається їхня дуже низька варіабельність між різними пацієнтами. Значне накопичення препарату відсутнє. Фармакокінетичні параметри подібні у пацієнтів різної статі та різних вікових груп. У пацієнтів з порушеннями функції нирок (з низьким кліренсом креатиніну) спостерігається тенденція до збільшення кліренсу глімепіриду та до зниження його середніх концентрацій у сироватці крові, що, ймовірно, обумовлено більш швидким виведенням препарату внаслідок нижчого зв'язування його з білком. Таким чином, у цієї категорії пацієнтів відсутній додатковий ризик кумуляції препарату. і спостерігається їхня дуже низька варіабельність між різними пацієнтами. Значне накопичення препарату відсутнє. Фармакокінетичні параметри подібні у пацієнтів різної статі та різних вікових груп. У пацієнтів з порушеннями функції нирок (з низьким кліренсом креатиніну) спостерігається тенденція до збільшення кліренсу глімепіриду та до зниження його середніх концентрацій у сироватці крові, що, ймовірно, обумовлено більш швидким виведенням препарату внаслідок нижчого зв'язування його з білком. Таким чином, у цієї категорії пацієнтів відсутній додатковий ризик кумуляції препарату. і спостерігається їхня дуже низька варіабельність між різними пацієнтами. Значне накопичення препарату відсутнє. Фармакокінетичні параметри подібні у пацієнтів різної статі та різних вікових груп. У пацієнтів з порушеннями функції нирок (з низьким кліренсом креатиніну) спостерігається тенденція до збільшення кліренсу глімепіриду та до зниження його середніх концентрацій у сироватці крові, що, ймовірно, обумовлено більш швидким виведенням препарату внаслідок нижчого зв'язування його з білком. Таким чином, у цієї категорії пацієнтів відсутній додатковий ризик кумуляції препарату. У пацієнтів з порушеннями функції нирок (з низьким кліренсом креатиніну) спостерігається тенденція до збільшення кліренсу глімепіриду та до зниження його середніх концентрацій у сироватці крові, що, ймовірно, обумовлено більш швидким виведенням препарату внаслідок нижчого зв'язування його з білком. Таким чином, у цієї категорії пацієнтів відсутній додатковий ризик кумуляції препарату. У пацієнтів з порушеннями функції нирок (з низьким кліренсом креатиніну) спостерігається тенденція до збільшення кліренсу глімепіриду та до зниження його середніх концентрацій у сироватці крові, що, ймовірно, обумовлено більш швидким виведенням препарату внаслідок нижчого зв'язування його з білком. Таким чином, у цієї категорії пацієнтів відсутній додатковий ризик кумуляції препарату.
Вагітність та годування груддюГлімепірид протипоказаний для застосування у вагітних жінок. У разі запланованої вагітності або при настанні вагітності жінку слід перевести на інсулінотерапію. Глімепірид проникає у грудне молоко, тому його не можна приймати у період годування груддю. У цьому випадку необхідно перейти на інсулінотерапію або припинити годування груддю.
Умови відпустки з аптекВідпускають за рецептом.
Побічні явищаПорушення з боку обміну речовин
Внаслідок гіпоглікемічної дії препарату Амарил може розвинутись гіпоглікемія, яка, як і при застосуванні інших похідних сульфонілсечовини, може бути тривалою. Симптомами гіпоглікемії є: головний біль, почуття голоду, нудота, блювання, відчуття втоми, сонливість, порушення сну, неспокій, агресивність, порушення концентрації уваги, пильності та швидкості реакцій, депресія, сплутаність свідомості, мовні розлади, афазія, зорові парез, сенсорні порушення, запаморочення, втрата самоконтролю, делірій, церебральні судоми, сомноленція або непритомність аж до коми, поверхневе дихання, брадикардія. Крім цього, можуть виникати прояви адренергічної контррегуляції у відповідь на гіпоглікемію, такі як поява холодного липкого поту, неспокій, тахікардія, підвищення артеріального тиску, стенокардія, відчуття серцебиття та порушення серцевого ритму. Клінічна картина тяжкої гіпоглікемії може бути схожа на інсульт. Симптоми гіпоглікемії майже завжди зникають після її усунення.
Порушення органу зору
Під час лікування (особливо на його початку) можуть спостерігатися транзиторні порушення зору, обумовлені зміною концентрації глюкози в крові. Їх причиною є тимчасове зміна набухання кришталиків, що залежить від концентрації глюкози в крові, і за рахунок цього зміна показника заломлення кришталиків.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту
У поодиноких випадках: нудота, блювання, відчуття тяжкості або переповнення в епігастрії, біль у животі, діарея. В окремих випадках: гепатит, підвищення активності «печінкових» ферментів та/або холестаз і жовтяниця, які можуть прогресувати до загрозливого життя печінкової недостатності, але можуть зазнати зворотного розвитку при відміні препарату.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи
Рідко: тромбоцитопенія В окремих випадках: лейкопенія, гемолітична анемія, еритроцитопенія, гранулоцитопенія, агранулоцитоз та панцитопенія. При постмаркетинговому застосуванні препарату повідомлялося про випадки тяжкої тромбоцитопенії з кількістю тромбоцитів менше 10000/мкл та тромбоцитопенічної пурпури (частота невідома).
Порушення з боку імунної системи
У поодиноких випадках можливі алергічні та псевдоалергічні реакції, такі як свербіж, кропив'янка, висипання на шкірі. Такі реакції майже завжди носять легку форму, проте можуть перейти у тяжкі реакції з задишкою, різким зниженням артеріального тиску, які іноді прогресують до анафілактичного шоку. З появою симптомів кропив'янки слід негайно звернутися до лікаря. В окремих випадках можуть виникнути зниження сироваткових концентрацій натрію, алергічний васкуліт, фотосенсибілізація.
особливі вказівкиУ особливих клінічних стресових станах, таких як травма, хірургічні втручання, інфекції, що протікають з фебрильною температурою, можливе погіршення метаболічного контролю у пацієнтів з цукровим діабетом, і їм може знадобитися тимчасове переведення на інсулінотерапію для підтримки адекватного метаболічного контролю. У перші тижні лікування може зростати ризик розвитку гіпоглікемії і тому в цей час потрібний особливо ретельний контроль концентрації глюкози в крові.
До факторів, що сприяють ризику розвитку гіпоглікемії відносяться: - небажання або нездатність пацієнта (частіше спостерігається у пацієнтів похилого віку) до співпраці з лікарем; - недоїдання, нерегулярний прийом їжі або пропуски прийому їжі; - дисбаланс між фізичними навантаженнями та споживанням вуглеводів; - Зміна дієти; - Вживання алкоголю, особливо в поєднанні з пропусками прийому їжі; - тяжкі порушення функції нирок; - тяжкі порушення функції печінки (у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки показано переведення на інсулінотерапію принаймні до досягнення метаболічного контролю). - Передозування глімепіриду; - Декомпенсовані ендокринні розлади, що порушують вуглеводний обмін або адренергічну контррегуляцію у відповідь на гіпоглікемію (наприклад, деякі порушення функції щитовидної залози та переднього відділу гіпофіза, недостатність кори надниркових залоз; - Одночасний прийом деяких лікарських засобів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»); - прийом глімепіриду за відсутності показань для його прийому.
Лікування похідними сульфонілсечовини, до яких відноситься і глімепірид, може призвести до розвитку гемолітичної анемії, тому у пацієнтів з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази слід дотримуватись особливої обережності при призначенні гліміпіриду і краще застосовувати гіпоглікемічні засоби, що не є сульфонілсечовиною. У разі наявності перерахованих вище факторів ризику для розвитку гіпоглікемії може знадобитися корекція дози глімепіриду або всієї терапії. Це також стосується виникнення інтеркурентних захворювань під час лікування або зміни способу життя пацієнтів. Ті симптоми гіпоглікемії, які відображають адренергічну контррегуляцію організму у відповідь на гіпоглікемію (див. розділ «Побічна дія»), можуть бути слабо вираженими або відсутні при поступовому розвитку гіпоглікемії, у пацієнтів похилого віку, у пацієнтів з нейропатією вегетативної нервової системи або у пацієнтів, які отримують бета-адреноблокатори, клонідин, резерпін, гуанетидин та інші симпатолітичні засоби. Гіпоглікемія може бути швидко усунена при негайному прийомі вуглеводів, що швидко засвоюються (глюкози або сахарози). Як і при прийомі інших похідних сульфонілсечовини, незважаючи на початкове успішне усунення гіпоглікемії, гіпоглікемія може відновитися. Тому пацієнти мають залишатися під постійним наглядом. При тяжкій гіпоглікемії додатково потрібне негайне лікування та спостереження лікаря, а в деяких випадках – госпіталізація пацієнта. Під час лікування глімепіридом потрібне проведення регулярного контролю функції печінки та картини периферичної крові (особливо кількості лейкоцитів та тромбоцитів).
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами.
У разі розвитку гіпоглікемії або гіперглікемії, особливо на початку лікування або після зміни лікування, або коли препарат не приймається регулярно, можливе зниження уваги та швидкості психомоторних реакцій. Це може порушити здатність пацієнта керувати автомобілем або іншими механізмами.
Умови зберіганняЗа температури не вище 30 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Список Б.
Спосіб застосування та дозиЯк правило, доза препарату Амарил визначається цільовою концентрацією глюкози у крові. Повинна застосовуватись найменша доза, достатня для досягнення необхідного метаболічного контролю. Під час лікування препаратом Амарил необхідно регулярно визначати концентрацію глюкози у крові. Крім цього, рекомендується регулярний контроль за рівнем глікозильованого гемоглобіну. Неправильний прийом препарату, наприклад пропуск прийому чергової дози, ніколи не повинен заповнюватися шляхом наступного прийому вищої дози. Дії пацієнта при помилках при прийомі препарату Амарил (зокрема, при пропусканні прийому чергової дози або при пропусканні прийому їжі) або в ситуаціях, коли немає можливості прийняти препарат, повинні обговорюватися пацієнтом та лікарем завчасно.
Таблетки препарату Амарил
приймають, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини (близько 0,5 склянки). При необхідності таблетки препарату Амарил можуть бути поділені вздовж ризику на дві рівні частини.
Початкова доза та добір дози
Початкова доза становить 1 мг глімепіриду 1 раз на день. При необхідності добова доза може бути поступово з інтервалами в 1-2 тижні збільшена. Рекомендується збільшення дози проводити під регулярним контролем концентрації глюкози в крові та відповідно до наступного кроку підвищення дози: 1 мг - 2 мг - 3 мг - 4 мг - 6 мг (- 8 мг).
Діапазон доз у пацієнтів із добре контрольованим цукровим діабетом
Зазвичай щоденна доза у пацієнтів із добре контрольованим цукровим діабетом становить 1-4 мг глімепіриду. Щоденна доза понад 6 мг є більш ефективною лише у невеликої кількості пацієнтів.
Режим дозування
Час прийому препарату Амарил та розподіл доз протягом дня встановлюється лікарем, залежно від способу життя пацієнта на даний час (час прийому їжі, кількість фізичних навантажень).
Зазвичай достатньо одноразового прийому препарату Амарил протягом доби. Рекомендується, щоб у цьому випадку вся доза препарату Амарил приймалася безпосередньо перед повноцінним сніданком або, якщо вона не була прийнята в цей час, безпосередньо перед першим основним прийомом їжі. Дуже важливо після прийому таблеток Амарил не пропускати прийом їжі. Оскільки поліпшення метаболічного контролю асоціюється з підвищенням чутливості до інсуліну, під час лікування може знижуватись потреба в глімепіриді. Щоб уникнути розвитку гіпоглікемії, необхідно своєчасно знижувати дози або припиняти прийом препарату Амарил.
Стани, при яких може знадобитися корекція дози глімепіриду: - зниження маси тіла у пацієнта; - Зміни способу життя пацієнта (зміна дієти, часу прийому їжі, кількості фізичних навантажень); - виникнення інших факторів, що призводять до схильності до розвитку гіпоглікемії або гіперглікемії (див. розділ «Особливі вказівки»).
Лікування
глімепіридом зазвичай проводиться тривало.
Переведення пацієнта з прийому іншого гіпоглікемічного засобу для внутрішнього прийому препарату Амарил
Не існує точного співвідношення між дозами Амарилу та інших гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо. Коли інший гіпоглікемічний засіб для прийому внутрішньо замінюється на препарат Амарил, рекомендується, щоб процедура його призначення була такою самою, як при початковому призначенні препарату Амарил, тобто лікування повинне починатися з початкової дози 1 мг (навіть у тому випадку, якщо пацієнта переводять на препарат Амарил з максимальною дозою іншого гіпоглікемічного препарату для прийому внутрішньо). Будь-яке підвищення дози слід проводити поетапно, з урахуванням реакції на глімепірид, відповідно до наведених вище рекомендацій. Необхідно враховувати силу та тривалість ефекту попереднього гіпоглікемічного засобу для прийому внутрішньо. Може знадобитися переривання лікування для того, щоб уникнути будь-якої сумації ефектів,
Застосування у комбінації з метформіном
У пацієнтів з недостатньо контрольованим цукровим діабетом при прийомі максимальних добових доз або глімепіриду або метформіну може бути розпочато лікування комбінацією цих двох препаратів. При цьому лікування, що проводилося раніше, або глімепіридом, або метформіном триває на тому ж рівні доз, а додатковий прийом метформіну або глімепіриду починають з низької дози, яка потім титрується в залежності від цільового рівня метаболічного контролю аж до максимальної добової дози. Комбінована терапія має починатися під суворим медичним наглядом.
Застосування у комбінації з інсуліном
Пацієнтам з недостатньо контрольованим цукровим діабетом при прийомі максимальних добових доз глімепіриду може одночасно бути призначене введення інсуліну. У цьому випадку остання призначена пацієнтові доза глімепіриду залишається незмінною. При цьому лікування інсуліном починається з низьких доз, що поступово підвищуються під контролем концентрації глюкози в крові. Комбіноване лікування потребує ретельного медичного спостереження.
Застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю
Є обмежена кількість інформації щодо застосування препарату Амарил у пацієнтів з нирковою недостатністю. Пацієнти з порушеною нирковою функцією можуть бути більш чутливими до гіпоглікемічного ефекту глімепіриду (див. розділи «Фармакокінетика», «Протипоказання»).
Застосування у пацієнтів із печінковою недостатністю
Є обмежена кількість інформації щодо використання препарату Амарил при печінковій недостатності (див. розділ «Протипоказання»).
Застосування у дітей
Даних щодо застосування препарату Амарил у дітей недостатньо.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Амарил таб 2мг 30 шт производится компанией САНОФИ РОССИЯ. Само производство расположено в стране Италия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Амарил таб 2мг 30 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Амарил таб 2мг 30 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Амарил таб 4мг 90 шт Амарил таб 4мг 90 шт, Глимепирид канон таб 1мг 30 шт Глимепирид канон таб 1мг 30 шт, Глимепирид канон таб 2мг 30 шт Глимепирид канон таб 2мг 30 шт, Глимепирид канон таб 3мг 30 шт Глимепирид канон таб 3мг 30 шт, Глимепирид канон таб 4мг 30 шт Глимепирид канон таб 4мг 30 шт, Глимепирид таб 1мг 30 шт озон Глимепирид таб 1мг 30 шт озон, Глимепирид таб 2мг 30 шт Глимепирид таб 2мг 30 шт, Глимепирид таб 2мг 30 шт вертекс Глимепирид таб 2мг 30 шт вертекс, Глимепирид таб 2мг 30 шт озон Глимепирид таб 2мг 30 шт озон, Глимепирид таб 2мг 30 шт фармстандарт Глимепирид таб 2мг 30 шт фармстандарт, Глимепирид таб 3мг 30 шт Глимепирид таб 3мг 30 шт, Глимепирид таб 3мг 30 шт вертекс Глимепирид таб 3мг 30 шт вертекс, Глимепирид таб 3мг 30 шт озон Глимепирид таб 3мг 30 шт озон, Глимепирид таб 3мг 30 шт фармстандарт Глимепирид таб 3мг 30 шт фармстандарт, Глимепирид таб 4мг 30 шт Глимепирид таб 4мг 30 шт, Глимепирид таб 4мг 30 шт вертекс Глимепирид таб 4мг 30 шт вертекс, Глимепирид таб 4мг 30 шт озон Глимепирид таб 4мг 30 шт озон, Глимепирид таб 4мг 30 шт фармстандарт Глимепирид таб 4мг 30 шт фармстандарт, Диамерид таб 1мг 30 шт Диамерид таб 1мг 30 шт, Диамерид таб 2мг 30 шт Диамерид таб 2мг 30 шт, Диамерид таб 4мг 30 шт Диамерид таб 4мг 30 шт.
Пока нет комментариев