Аллопуринол таб 300мг 30 шт
Аллопуринол таблетки 300 мг 30 штук є ефективним протиподагричним засобом, який інгібує ксантиноксидазу і зменшує концентрацію сечової кислоти в крові та сечі. Це запобігає відкладенню кристалів сечової кислоти в тканинах та сприяє їх розчиненню. Алопуринол швидко та добре абсорбується зі шлунково-кишкового тракту та метаболізується в печінці до оксипуринолу, який також гальмує утворення сечової кислоти. Препарат проникає у грудне молоко, а при нирковій недостатності потребує відповідного зниження дози.
Аллопуринол таб 300мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: алопуринол - 300 мг;
Допоміжні речовини:
Лактози моногідрат (цукор молочний) – 49 мг; целюлоза мікрокристалічна – 20 мг; карбоксиметилкрохмаль натрію (примогель) – 20 мг; желатин харчовий – 5 мг; магнію стеарат – 4 мг; кремнію діоксид колоїдний (аеросил) -2 мг.
Опис:
Круглі плоскоциліндричні таблетки білого або майже білого кольору з фаскою та ризиком.
Форма випуску:
Пігулки по 300 мг. По 10 таблеток у контурну коміркову упаковку або по 30 або 50 таблеток у банку світлозахисного скла.
Кожна банка або 3 або 5 контурних коміркових упаковок разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.
ПротипоказанняГіперчутливість до алопуринолу або будь-якого іншого компонента препарату; печінкова недостатність; тяжка ниркова недостатність (стадія азотемії); первинний (ідіопатичний) гемохроматоз; безсимптомна гіперурикемія, гострий напад подагри; непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; вагітність, період грудного вигодовування; дитячий вік до 3 років.
З обережністю
Ниркова недостатність, хронічна серцева недостатність, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, порушення функції печінки, гіпотиреоз, літній вік. Пацієнти, які приймають інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) або діуретики. Дитячий вік до 15 років (призначають лише під час цитостатичної терапії лейкозів та інших злоякісних захворювань, а також симптоматичного лікування ферментних порушень).
Дозування300 мг
Показання до застосуванняЗахворювання, що супроводжуються гіперурикемією (лікування та профілактика): подагра (первинна та вторинна), сечокам'яна хвороба (з утворенням уратів). Гіперурикемія (первинна та вторинна), що виникає при захворюваннях, що супроводжуються посиленим розпадом нуклеопротеїдів та підвищенням вмісту сечової кислоти в крові, в т.ч. при різних гематобластозах (гострому лейкозі, хронічному мієлолейкозі, лімфосаркомі та ін.), при цитостатичній та променевій терапії пухлин (у т.ч. у дітей), псоріазі, широких травматичних ушкодженнях, внаслідок ферментних порушень (синдром Льоша-Найхана), а також при масивній терапії глюкокортикостероїдами, коли внаслідок інтенсивного розпаду тканин значно підвищується кількість пуринів у крові. Сечокисла нефропатія з порушенням функції нирок (ниркова недостатність).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами6-меркаптопурин та азатіоприн
Азатіоприн метаболізується з утворенням 6-меркаптопурину, який інактивується ферментом ксантиноксидазою. У випадках, коли терапія 6-меркаптопурином або азатіоприном поєднується з алопуринолом, пацієнтам слід призначати лише одну чверть від звичайної дози 6-меркаптопурину або азатіоприну, оскільки пригнічення активності ксантиноксидази збільшує тривалість дії цих сполук.
Відарабін (аденіна арабінозід) У присутності алопуринолу період напіввиведення відарабіну збільшується. При одночасному застосуванні цих препаратів необхідно дотримуватись особливої настороженості щодо посилених токсичних ефектів терапії.
Саліцилати та урикозуричні засоби
Основним активним метаболітом алопуринолу є оксипуринол, який виводиться нирками аналогічно до солей сечової кислоти. Отже, лікарські препарати з урикозуричною активністю, такі як пробенецид або високі дози саліцилатів, можуть посилювати виведення оксипуринолу. У свою чергу посилене виведення оксипуринолу супроводжується зменшенням терапевтичної активності алопуринолу, проте значущість цього виду взаємодії необхідно оцінювати індивідуально в кожному випадку.
Хпорпропамід
При одночасному застосуванні алопуринолу та хлорпропаміду у пацієнтів з порушеною функцією нирок збільшується ризик розвитку тривалої гіпоглікемії, оскільки на етапі канальцевої екскреції алопуринол та хлорпропамід конкурують між собою.
Антикоагулянти похідні кумарину
При одночасному застосуванні з алопуринолом спостерігалося посилення ефектів варфарину та інших антикоагулянтів похідних кумарину. У зв'язку з цим необхідно ретельно контролювати стан пацієнтів, які отримують супутню терапію цими препаратами.
Фенітоїн
Алопуринол здатний пригнічувати окислення фенітоїну в печінці, проте клінічна значимість цієї взаємодії не встановлена.
Теофілін
Відомо, що алопуринол пригнічує метаболізм теофіліну. Подібну взаємодію можна пояснити участю ксантиноксидази у процесі біотрансформації теофіліну в організмі людини. Концентрацію теофіліну в сироватці крові необхідно контролювати на початку супутньої терапії алопуринолом, а також зі збільшенням дози останнього.
Ампіцшлін та амоксицилін
У пацієнтів, які одночасно отримували ампіцилін або амоксицилін та алопуринол, реєструвалася підвищена частота розвитку реакцій з боку шкіри, порівняно з пацієнтами, які не отримували подібну супутню терапію. Причину цього виду лікарської взаємодії не встановлено. Тим не менш, пацієнтам, які отримують алопуринол, замість ампіциліну та амоксициліну рекомендується призначати інші антибактеріальні препарати.
Цитотоксичні лікарські засоби (циклофосфамід, доксорубіцин, блеоміцин, прокарбазин, мехлоретамін) У пацієнтів, які страждають на пухлинні захворювання (крім лейкозів) та одержують алопуринол, спостерігалося посилене пригнічення діяльності кісткового мозку циклофосфамідом та іншими цитотоками. Проте, згідно з результатами контрольованих досліджень, у яких взяли участь пацієнти, які отримують циклофосфамід, доксорубіцин, блеоміцин, прокарбазин та (або) мехлоретамін (хлорметину гідрохлорид), супутня терапія алопуринолом не посилювала токсичний вплив цих цитотоксичних препаратів.
Циклоспорин
Згідно з деякими повідомленнями, концентрація циклоспорину в плазмі може збільшуватися на тлі супутньої терапії алопуринолом. При одночасному застосуванні цих препаратів необхідно враховувати можливість посилення токсичності циклоспорину.
Діданозин
У здорових добровольців та ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які отримують диданозин, на фоні супутньої терапії алопуринолом (300 мг на добу) спостерігалося збільшення Смах (максимальна концентрація препарату в плазмі крові) та AUC (площа під кривою концентрація-час) диданозину приблизно вдвічі. Період напіввиведення диданозину у своїй не змінювався. Як правило, одночасне застосування цих лікарських засобів не рекомендується. Якщо супутня терапія неминуча, може знадобитися зниження дози диданозину та ретельне спостереження за станом пацієнта.
Інгібітори АПФ Одночасне застосування іАПФ з алопуринолом супроводжується підвищеним ризиком розвитку лейкопенії, таким чином ці препарати слід комбінувати з обережністю.
Тіазидні діуретики
Одночасне застосування тіазидних діуретиків, у тому числі гідрохлортіазид, може підвищити ризик розвитку побічних ефектів гіперчутливості, пов'язаних з алопуринолом, особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок.
ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, діарея, запаморочення, олігурія. Більшість симптомів передозування алопуринолу можуть послаблюватися за рахунок підвищення його ниркової екскреції при рясному споживанні рідини та відповідному посиленні діурезу.
Лікування: форсований діурез; Алопуринол та його метаболіти виводяться при гемодіалізі та перитонеальному діалізі.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Протиподагричний засіб – ксантиноксидази інгібітор.
Фармакодинаміка:
Алопуринол є структурним аналогом гіпоксантину. Алопуринол, а також його основний активний метаболіт - оксипуринол, що інгібують ксантиноксидазу - фермент, що забезпечує перетворення гіпоксантину на ксантин, та ксантину на сечову кислоту. Алопуринол зменшує концентрацію сечової кислоти як у сироватці крові, так і в сечі. Тим самим він запобігає відкладенню кристалів сечової кислоти в тканинах та (або) сприяє їх розчиненню. Крім пригнічення катаболізму пуринів у деяких (але не у всіх) пацієнтів з гіперурикемією, велика кількість ксантину та гіпоксантину стає доступною для повторного утворення пуринових основ, що призводить до пригнічення біосинтезу пуринів de novo за механізмом зворотного зв'язку, що опосередковано пригніченням ферменту гіпоксантин-гуанін. -трансферази.
Фармакокінетика:
Алопуринол швидко і добре абсорбується із шлунково-кишкового тракту (до 90%). При застосуванні разової дози препарату його концентрація у плазмі досягає максимального рівня протягом 1,5 год. Близько 20 % алопуринолу та його метаболітів виводяться через кишечник, 10 % – нирками. У печінці під впливом ксантинооксидази алопуринол перетворюється на оксипуринол, який також гальмує утворення сечової кислоти. Період напіввиведення для алопуринолу становить 1-2 год, т.к. він швидко метаболізується в оксипуринол і інтенсивно виводиться нирками за рахунок клубочкової фільтрації. Період напіввиведення для оксипуринолу – близько 15 год. У ниркових канальцях алопуринол активно реабсорбується. Алопуринол та його метаболіти не зв'язуються з білками, розподіляючись у тканинній рідині. Препарат проникає у грудне молоко.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
При нирковій недостатності кліренс алопуринолу та оксипуринолу може значно знижуватися, у зв'язку з чим підвищуються їх концентрації у плазмі крові. Тому пацієнти з нирковою недостатністю потребують відповідного зниження дози. У пацієнтів похилого віку не спостерігається значної вікової зміни фармакокінетики алопуринолу за відсутності зниження функції нирок.
Вагітність та годування груддюДостовірних досліджень про застосування алопуринолу під час вагітності та годування груддю у людини проведено не було. Алопуринол під час вагітності слід приймати тільки за призначенням лікаря і лише за відсутності терапевтичної альтернативи, коли захворювання становить більший ризик для плода та матері, ніж прийом алопуринолу. При необхідності застосування алопуринолу в період грудного вигодовування слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування або утриматися від призначення препарату.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаВідсутні сучасні клінічні дані визначення частоти розвитку побічних ефектів. Їх частота може варіювати в залежності від дози та від того, чи призначався препарат як монотерапія або у комбінації з іншими препаратами. Класифікація частоти розвитку побічних ефектів ґрунтується на приблизній оцінці, для більшості побічних ефектів відсутні дані для визначення частоти їх розвитку.
Класифікація небажаних реакцій залежно від частоти народження виглядає наступним чином: дуже часті (>1/10), часті (від > 1/100 до < 1 /10), нечасті (від ^ 1 /1000 до < 1 /100), рідкісні (від >1/10000 до < 1/1000), дуже рідкісні (<1/10000), частота невідома (неможливо визначити з доступних даних).
Небажані реакції, пов'язані з терапією алопуринолом, що спостерігаються в постреєстраційному періоді, зустрічаються рідко або дуже рідко. У загальній популяції пацієнтів здебільшого мають легкий характер. Частота розвитку небажаних явищ збільшується при порушеннях функції нирок та (або) печінки. Інфекції та паразитарні захворювання: дуже рідкісні: фурункульоз.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже рідкісні: агранулоцитоз, апластична анемія, тромбоцитопенія, гранулоцитоз, лейкопенія, лейкоцитоз, еозинофілія та аплазія, що стосується тільки еритроцитів.
Дуже рідко надходили повідомлення про тромбоцитопенію, агранулоцитоз та апластичну анемію, особливо у осіб з порушеннями функції нирок та/або печінки, що наголошує на необхідності прояву особливої обережності у цих груп пацієнтів. Порушення з боку імунної системи: нечасті реакції гіперчутливості; рідкісні: тяжкі реакції гіперчутливості, включаючи шкірні реакції з відшаруванням епідермісу, лихоманкою, лімфаденопатією, артралгією та (або) еозинофілією (у тому числі синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз) (див. розділ «Порушення з боку шкіри та підшкірних) . Супутній васкуліт або реакції з боку тканини можуть мати різні прояви, включаючи гепатит, ураження нирок, гострий холангіт, ксантинові конкременти і, в окремих випадках, судоми. Крім того, дуже рідко спостерігався розвиток анафілактичного шоку. При розвитку тяжких небажаних реакцій терапію алопуринолом необхідно негайно припинити та не відновлювати. При відстроченій мультиорганній гіперчутливості (відомій як синдром лікарської гіперчутливості /DRESS/) можуть розвиватися наступні симптоми в різних комбінаціях: лихоманка, висипання на шкірі, васкуліт, лімфаденопатія, псевдолімфома, артралгія, лейкопенія, еозинофілія, гепатоспілен зникають жовчних проток (руйнування або зникнення внутрішньопечінкових жовчних проток). При розвитку таких реакцій у будь-який період лікування Аллопуринол слід негайно скасувати і ніколи не відновлювати. Генералізовані реакції гіперчутливості розвивалися у хворих з порушеною функцією нирок та (або) печінки. Такі випадки іноді мали летальний кінець; дуже рідко: ангіоімунобластна лімфаденопатія. Ангіоімунобластну лімфаденопатію дуже рідко діагностували після біопсії лімфовузлів з приводу генералізованої лімфаденопатії. Ангіоімунобластна лімфаденопатія носить оборотний характер і регресує після припинення терапії алопуринолом.
Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже рідкісні: цукровий діабет, гіперліпідемія.
Порушення психіки: дуже поодинокі: депресія.
Порушення з боку нервової системи: дуже рідкісні: кома, параліч, атаксія, нейропатія, парестезія, сонливість, головний біль, збочення смакових відчуттів.
Порушення органу зору: дуже рідкісні: катаракта, порушення зору, макулярні зміни.
Порушення з боку органу слуху та лабіринтні розлади: дуже рідкісні: запаморочення (вертиго).
Порушення серця: дуже рідкісні: стенокардія, брадикардія.
Порушення судин: дуже рідкісні: підвищення артеріального тиску.
Порушення шлунково-кишкового тракту: нечасті: блювання, нудота, діарея;
У раніше проведених клінічних дослідженнях спостерігали нудоту та блювоту, проте пізніші спостереження підтвердили, що ці реакції не є клінічно значущою проблемою і їх можна уникнути, призначаючи алопуринол після їди. дуже рідкісні: рецидивні криваві блювання, стеаторея, стоматит, зміни частоти дефекації.
Частота невідома: біль у животі.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасті: безсимптомне збільшення концентрації печінкових ферментів (підвищений рівень лужної фосфатази та трансаміназ у сироватці крові); рідкісні: гепатит (включаючи некротичну та гранулематозну форми).
Порушення функції печінки можуть розвиватися без явних ознак генералізованої гіперчутливості.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часті: висипання; рідкісні: тяжкі реакції з боку шкіри: синдром Стівенса-Джонсона (ССД) та токсичний епідермальний некроліз (ТЕН); дуже рідкісні: ангіоневротичний набряк, локальна медикаментозна висипка, алопеція, знебарвлення волосся.
У пацієнтів, які приймають алопуринол, найбільш поширені небажані реакції з боку шкіри. З огляду на терапії препаратом ці реакції можуть розвиватися у час. Шкірні реакції можуть виявлятися свербінням, макулопапульозними та лускатими висипаннями. В інших випадках може розвинутись пурпура. У поодиноких випадках спостерігається ексфоліативне ураження шкіри (ССД/ТЕН). При розвитку подібних реакцій терапію алопуринолом необхідно негайно припинити. Якщо реакція з боку шкіри має легкий характер, то після зникнення цих змін можна відновити прийом алопуринолу в меншій дозі (наприклад, 50 мг на добу). Згодом дозу можна поступово збільшити. При рецидивуванні шкірних реакцій терапію алопуринолом потрібно припинити і більше не відновлювати,
Згідно з наявними відомостями, на тлі терапії алопуринолом ангіоневротичний набряк розвивався ізольовано, а також у поєднанні із симптомами генералізованої реакції гіперчутливості.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: дуже рідкісні: міалгія.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідкісні: гематурія, ниркова недостатність, уремія; частота невідома: сечокам'яна хвороба.
Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз: дуже рідкісні: чоловіче безпліддя, еректильна дисфункція, гінекомастія.
Загальні розлади та порушення у місці введення препарату: дуже рідкісні: набряк, загальне нездужання, загальна слабкість, лихоманка.
Згідно з наявними відомостями, на фоні терапії алопуринолом лихоманка розвивалася як ізольовано, так і в поєднанні з симптомами генералізованої реакції гіперчутливості (див. «Порушення з боку імунної системи»).
Повідомлення про можливі побічні реакції
У разі виникнення побічних реакцій, у тому числі не зазначених у даній інструкції, слід припинити застосування лікарського засобу.
У післяреєстраційному періоді важлива будь-яка інформація про можливі побічні реакції, оскільки ці повідомлення допомагають постійно відстежувати безпеку препарату. Співробітники сфери охорони здоров'я зобов'язані повідомляти про будь-які підозри на побічні реакції до органів місцевого фармаконагляду.
особливі вказівкиСиндром лікарської гіперчутливості. ССД і ТЕН На фоні застосування алопуринолу надходили повідомлення про розвиток загрозливих для життя реакцій з боку шкіри, такі як синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (ССД/ТЕН). Пацієнтів слід інформувати про симптоми цих реакцій (прогресуючий шкірний висип, часто з бульбашками та ураженням слизових) і ретельно моніторувати їх розвиток. Найчастіше ССД/ТЕН розвиваються перших тижнях прийому препарату. За наявності ознак та симптомів ССД/ТЕН препарат Алопуринол слід негайно відмінити та більше не призначати! Маніфестація реакцій гіперчутливості до алопуринолу може бути різною, включаючи макулопапульозну екзантему, синдром лікарської гіперчутливості (DRESS) та ССД/ТЕН. Ці реакції є клінічним діагнозом і їх клінічні прояви є основою для прийняття відповідних рішень. Терапію препаратом Алопуринол слід негайно припинити при появі висипу на шкірі або інших проявів реакції гіперчутливості. Не можна відновлювати терапію у пацієнтів із синдромом гіперчутливості та ССД/ТЕН. Кортикостероїди можуть застосовуватись для лікування шкірних реакцій при гіперчутливості.
Хронічне порушення функції нирок
Пацієнти з хронічним порушенням функції нирок мають більший ризик розвитку реакцій гіперчутливості, пов'язаних з алопуринолом, у тому числі ССД/ТЕН.
Алель HLA-В*5801 Було встановлено, що присутність алелю HLA-B*5801 пов'язана з розвитком синдрому гіперчутливості до алопуринолу та ССД/ТЕН. Частота присутності аллеля HLA-В*5801 різна у різних етнічних групах і може досягати 20% у популяції китайців Хань, близько 12% у корейців та 1-2% у японців та європейців. Застосування генотипування для прийняття рішень щодо терапії алопуринолом не досліджувалося. Якщо відомо, що пацієнт є носієм алелю HLA-B*5801, то алопуринол слід призначати тільки якщо користь лікування перевищує ризик. Слід дуже уважно стежити за розвитком синдрому гіперчутливості та ССД/ТЕН. Пацієнт повинен бути проінформований про необхідність негайного скасування лікування при першій появі таких симптомів.
Порушення функції печінки та нирок
При лікуванні пацієнтів з порушеною функцією нирок або печінки дозу алопуринолу необхідно зменшити. У пацієнтів, які отримують лікування артеріальною гіпертензією або серцевою недостатністю (наприклад, пацієнти, які приймають діуретики або інгібітори АПФ), може спостерігатися супутнє порушення функції нирок, тому алопуринол у цій групі пацієнтів слід використовувати з обережністю.
Безсимптомна гіперурикемія сама по собі не є показанням до застосування алопуринолу. У таких випадках поліпшення стану пацієнтів може бути досягнуто завдяки змінам дієти та споживання рідини поряд з усуненням основної причини гіперурикемії.
Гострий напад подагри.
Алопуринол не слід застосовувати до повного усунення гострого нападу подагри, оскільки цим можна спровокувати додаткове загострення захворювання. Аналогічно терапії урикозуричними засобами, початок лікування алопуринолом може спровокувати гострий напад подагри. Щоб уникнути цього ускладнення, рекомендується проводити профілактичну терапію нестероїдними протизапальними препаратами або колхіцином протягом щонайменше одного місяця до призначення алопуринолу. Детальні відомості про рекомендовані дози, застереження та запобіжні заходи можна знайти у відповідній літературі.
Якщо гострий напад подагри розвивається на тлі терапії алопуринолом, то прийом препарату слід продовжити в тій же дозі, а для лікування нападу необхідно призначити нестероїдний протизапальний засіб.
Відкладення ксантину
У випадках, коли утворення сечової кислоти значно посилене (наприклад, злоякісна пухлинна патологія та відповідна протипухлинна терапія, синдром Лєша-Найхана), абсолютна концентрація ксантину в сечі в поодиноких випадках може істотно збільшитися, що сприяє відкладенню ксантину в тканину. Імовірність відкладення ксантину в тканинах можна звести до мінімуму завдяки адекватній гідратації, що забезпечує оптимальне розведення сечі.
Вклинення конкрементів із сечової кислоти
Адекватна терапія алопуринолом може призводити до розчинення великих конкрементів із сечової кислоти, що знаходяться в ниркових баліях, однак, ймовірність вклинення цих конкрементів у сечоводи невелика.
Гемохроматоз
Основний ефект алопуринолу при лікуванні подагри полягає у придушенні активності ферменту ксантиноксидази. Ксантиноксидаза може брати участь у зменшенні вмісту та виведенні заліза, що депонується у печінці. Дослідження, що демонструють безпеку терапії алопуринолом у популяції хворих на гемохроматоз, відсутні. Пацієнтам з гемохроматозом, а також їхнім кровним родичам алопуринол слід призначати з обережністю.
Лактоза
Кожна 300 мг таблетка Алопуринол містить 49 мг лактози. Отже, цей препарат не повинні приймати пацієнти з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, недостатністю лактази та синдромом мальабсорбції глюкози та галактози.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами
Алопуринол з обережністю застосовують у пацієнтів, діяльність яких потребує високої концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій. Ступінь обмеження або заборони на керування транспортом та роботу з механізмами лікар повинен визначити для кожного пацієнта індивідуально.
Умови зберіганняЗберігати у захищеному від світла місці при температурі не вище 30 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВсередину. Препарат слід приймати один раз на день після їди, запиваючи великою кількістю води. Якщо добова доза перевищує 300 мг або спостерігаються симптоми непереносимості з боку шлунково-кишкового тракту, дозу необхідно ділити на кілька прийомів.
Для початкової терапії слід застосовувати алопуринол в інших дозах (100 мг) один раз на день. Якщо цієї дози недостатньо для того, щоб належно знизити концентрацію сечової кислоти в сироватці крові, то добову дозу препарату можна поступово збільшувати до бажаного ефекту. Слід виявляти особливу обережність у разі порушення функції нирок.
При підвищенні дози алопуринолу кожні 1-3 тижні необхідно визначати концентрацію сечової кислоти у сироватці крові.
Рекомендована доза препарату становить 300-600 мг на добу при середньотяжкому перебігу; 600-900 мг на добу при тяжкому перебігу. Максимальна добова доза – 900 мг. Рекомендована доза для дітей від 3 до 10 років - по 5-10 мг/кг/добу.
Рекомендована доза для дітей віком від 10 до 15 років становить 10-20 мг/кг/добу. Добова доза не повинна перевищувати 400 мг.
Алопуринол рідко застосовується для дитячої терапії. Виняток становлять злоякісні онкологічні захворювання (особливо лейкози) та деякі ферментативні порушення (наприклад, синдром Льоша-Найхана).
Оскільки алопуринол та його метаболіти виводяться з організму нирками, порушення функції нирок може призводити до затримки препарату та його метаболітів в організмі з подальшим подовженням періоду напіввиведення цих сполук із плазми крові. Алопуринол та його похідні видаляються з організму за допомогою гемодіалізу. Якщо сеанси гемодіалізу проводяться 2-3 рази на тиждень, то доцільно визначити необхідність переходу на альтернативний режим терапії - прийом 300-400 мг алопуринолу відразу після завершення сеансу гемодіалізу (між сеансами гемодіалізу препарат не приймається).
Для корекції дози препарату необхідно з оптимальними інтервалами оцінювати концентрацію солей сечової кислоти у сироватці крові, а також концентрацію сечової кислоти та уратів у сечі.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Аллопуринол таб 300мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: алопуринол - 300 мг;
Допоміжні речовини:
Лактози моногідрат (цукор молочний) – 49 мг; целюлоза мікрокристалічна – 20 мг; карбоксиметилкрохмаль натрію (примогель) – 20 мг; желатин харчовий – 5 мг; магнію стеарат – 4 мг; кремнію діоксид колоїдний (аеросил) -2 мг.
Опис:
Круглі плоскоциліндричні таблетки білого або майже білого кольору з фаскою та ризиком.
Форма випуску:
Пігулки по 300 мг. По 10 таблеток у контурну коміркову упаковку або по 30 або 50 таблеток у банку світлозахисного скла.
Кожна банка або 3 або 5 контурних коміркових упаковок разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.
ПротипоказанняГіперчутливість до алопуринолу або будь-якого іншого компонента препарату; печінкова недостатність; тяжка ниркова недостатність (стадія азотемії); первинний (ідіопатичний) гемохроматоз; безсимптомна гіперурикемія, гострий напад подагри; непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; вагітність, період грудного вигодовування; дитячий вік до 3 років.
З обережністю
Ниркова недостатність, хронічна серцева недостатність, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, порушення функції печінки, гіпотиреоз, літній вік. Пацієнти, які приймають інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) або діуретики. Дитячий вік до 15 років (призначають лише під час цитостатичної терапії лейкозів та інших злоякісних захворювань, а також симптоматичного лікування ферментних порушень).
Дозування300 мг
Показання до застосуванняЗахворювання, що супроводжуються гіперурикемією (лікування та профілактика): подагра (первинна та вторинна), сечокам'яна хвороба (з утворенням уратів). Гіперурикемія (первинна та вторинна), що виникає при захворюваннях, що супроводжуються посиленим розпадом нуклеопротеїдів та підвищенням вмісту сечової кислоти в крові, в т.ч. при різних гематобластозах (гострому лейкозі, хронічному мієлолейкозі, лімфосаркомі та ін.), при цитостатичній та променевій терапії пухлин (у т.ч. у дітей), псоріазі, широких травматичних ушкодженнях, внаслідок ферментних порушень (синдром Льоша-Найхана), а також при масивній терапії глюкокортикостероїдами, коли внаслідок інтенсивного розпаду тканин значно підвищується кількість пуринів у крові. Сечокисла нефропатія з порушенням функції нирок (ниркова недостатність).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами6-меркаптопурин та азатіоприн
Азатіоприн метаболізується з утворенням 6-меркаптопурину, який інактивується ферментом ксантиноксидазою. У випадках, коли терапія 6-меркаптопурином або азатіоприном поєднується з алопуринолом, пацієнтам слід призначати лише одну чверть від звичайної дози 6-меркаптопурину або азатіоприну, оскільки пригнічення активності ксантиноксидази збільшує тривалість дії цих сполук.
Відарабін (аденіна арабінозід) У присутності алопуринолу період напіввиведення відарабіну збільшується. При одночасному застосуванні цих препаратів необхідно дотримуватись особливої настороженості щодо посилених токсичних ефектів терапії.
Саліцилати та урикозуричні засоби
Основним активним метаболітом алопуринолу є оксипуринол, який виводиться нирками аналогічно до солей сечової кислоти. Отже, лікарські препарати з урикозуричною активністю, такі як пробенецид або високі дози саліцилатів, можуть посилювати виведення оксипуринолу. У свою чергу посилене виведення оксипуринолу супроводжується зменшенням терапевтичної активності алопуринолу, проте значущість цього виду взаємодії необхідно оцінювати індивідуально в кожному випадку.
Хпорпропамід
При одночасному застосуванні алопуринолу та хлорпропаміду у пацієнтів з порушеною функцією нирок збільшується ризик розвитку тривалої гіпоглікемії, оскільки на етапі канальцевої екскреції алопуринол та хлорпропамід конкурують між собою.
Антикоагулянти похідні кумарину
При одночасному застосуванні з алопуринолом спостерігалося посилення ефектів варфарину та інших антикоагулянтів похідних кумарину. У зв'язку з цим необхідно ретельно контролювати стан пацієнтів, які отримують супутню терапію цими препаратами.
Фенітоїн
Алопуринол здатний пригнічувати окислення фенітоїну в печінці, проте клінічна значимість цієї взаємодії не встановлена.
Теофілін
Відомо, що алопуринол пригнічує метаболізм теофіліну. Подібну взаємодію можна пояснити участю ксантиноксидази у процесі біотрансформації теофіліну в організмі людини. Концентрацію теофіліну в сироватці крові необхідно контролювати на початку супутньої терапії алопуринолом, а також зі збільшенням дози останнього.
Ампіцшлін та амоксицилін
У пацієнтів, які одночасно отримували ампіцилін або амоксицилін та алопуринол, реєструвалася підвищена частота розвитку реакцій з боку шкіри, порівняно з пацієнтами, які не отримували подібну супутню терапію. Причину цього виду лікарської взаємодії не встановлено. Тим не менш, пацієнтам, які отримують алопуринол, замість ампіциліну та амоксициліну рекомендується призначати інші антибактеріальні препарати.
Цитотоксичні лікарські засоби (циклофосфамід, доксорубіцин, блеоміцин, прокарбазин, мехлоретамін) У пацієнтів, які страждають на пухлинні захворювання (крім лейкозів) та одержують алопуринол, спостерігалося посилене пригнічення діяльності кісткового мозку циклофосфамідом та іншими цитотоками. Проте, згідно з результатами контрольованих досліджень, у яких взяли участь пацієнти, які отримують циклофосфамід, доксорубіцин, блеоміцин, прокарбазин та (або) мехлоретамін (хлорметину гідрохлорид), супутня терапія алопуринолом не посилювала токсичний вплив цих цитотоксичних препаратів.
Циклоспорин
Згідно з деякими повідомленнями, концентрація циклоспорину в плазмі може збільшуватися на тлі супутньої терапії алопуринолом. При одночасному застосуванні цих препаратів необхідно враховувати можливість посилення токсичності циклоспорину.
Діданозин
У здорових добровольців та ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які отримують диданозин, на фоні супутньої терапії алопуринолом (300 мг на добу) спостерігалося збільшення Смах (максимальна концентрація препарату в плазмі крові) та AUC (площа під кривою концентрація-час) диданозину приблизно вдвічі. Період напіввиведення диданозину у своїй не змінювався. Як правило, одночасне застосування цих лікарських засобів не рекомендується. Якщо супутня терапія неминуча, може знадобитися зниження дози диданозину та ретельне спостереження за станом пацієнта.
Інгібітори АПФ Одночасне застосування іАПФ з алопуринолом супроводжується підвищеним ризиком розвитку лейкопенії, таким чином ці препарати слід комбінувати з обережністю.
Тіазидні діуретики
Одночасне застосування тіазидних діуретиків, у тому числі гідрохлортіазид, може підвищити ризик розвитку побічних ефектів гіперчутливості, пов'язаних з алопуринолом, особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок.
ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, діарея, запаморочення, олігурія. Більшість симптомів передозування алопуринолу можуть послаблюватися за рахунок підвищення його ниркової екскреції при рясному споживанні рідини та відповідному посиленні діурезу.
Лікування: форсований діурез; Алопуринол та його метаболіти виводяться при гемодіалізі та перитонеальному діалізі.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Протиподагричний засіб – ксантиноксидази інгібітор.
Фармакодинаміка:
Алопуринол є структурним аналогом гіпоксантину. Алопуринол, а також його основний активний метаболіт - оксипуринол, що інгібують ксантиноксидазу - фермент, що забезпечує перетворення гіпоксантину на ксантин, та ксантину на сечову кислоту. Алопуринол зменшує концентрацію сечової кислоти як у сироватці крові, так і в сечі. Тим самим він запобігає відкладенню кристалів сечової кислоти в тканинах та (або) сприяє їх розчиненню. Крім пригнічення катаболізму пуринів у деяких (але не у всіх) пацієнтів з гіперурикемією, велика кількість ксантину та гіпоксантину стає доступною для повторного утворення пуринових основ, що призводить до пригнічення біосинтезу пуринів de novo за механізмом зворотного зв'язку, що опосередковано пригніченням ферменту гіпоксантин-гуанін. -трансферази.
Фармакокінетика:
Алопуринол швидко і добре абсорбується із шлунково-кишкового тракту (до 90%). При застосуванні разової дози препарату його концентрація у плазмі досягає максимального рівня протягом 1,5 год. Близько 20 % алопуринолу та його метаболітів виводяться через кишечник, 10 % – нирками. У печінці під впливом ксантинооксидази алопуринол перетворюється на оксипуринол, який також гальмує утворення сечової кислоти. Період напіввиведення для алопуринолу становить 1-2 год, т.к. він швидко метаболізується в оксипуринол і інтенсивно виводиться нирками за рахунок клубочкової фільтрації. Період напіввиведення для оксипуринолу – близько 15 год. У ниркових канальцях алопуринол активно реабсорбується. Алопуринол та його метаболіти не зв'язуються з білками, розподіляючись у тканинній рідині. Препарат проникає у грудне молоко.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
При нирковій недостатності кліренс алопуринолу та оксипуринолу може значно знижуватися, у зв'язку з чим підвищуються їх концентрації у плазмі крові. Тому пацієнти з нирковою недостатністю потребують відповідного зниження дози. У пацієнтів похилого віку не спостерігається значної вікової зміни фармакокінетики алопуринолу за відсутності зниження функції нирок.
Вагітність та годування груддюДостовірних досліджень про застосування алопуринолу під час вагітності та годування груддю у людини проведено не було. Алопуринол під час вагітності слід приймати тільки за призначенням лікаря і лише за відсутності терапевтичної альтернативи, коли захворювання становить більший ризик для плода та матері, ніж прийом алопуринолу. При необхідності застосування алопуринолу в період грудного вигодовування слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування або утриматися від призначення препарату.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаВідсутні сучасні клінічні дані визначення частоти розвитку побічних ефектів. Їх частота може варіювати в залежності від дози та від того, чи призначався препарат як монотерапія або у комбінації з іншими препаратами. Класифікація частоти розвитку побічних ефектів ґрунтується на приблизній оцінці, для більшості побічних ефектів відсутні дані для визначення частоти їх розвитку.
Класифікація небажаних реакцій залежно від частоти народження виглядає наступним чином: дуже часті (>1/10), часті (від > 1/100 до < 1 /10), нечасті (від ^ 1 /1000 до < 1 /100), рідкісні (від >1/10000 до < 1/1000), дуже рідкісні (<1/10000), частота невідома (неможливо визначити з доступних даних).
Небажані реакції, пов'язані з терапією алопуринолом, що спостерігаються в постреєстраційному періоді, зустрічаються рідко або дуже рідко. У загальній популяції пацієнтів здебільшого мають легкий характер. Частота розвитку небажаних явищ збільшується при порушеннях функції нирок та (або) печінки. Інфекції та паразитарні захворювання: дуже рідкісні: фурункульоз.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже рідкісні: агранулоцитоз, апластична анемія, тромбоцитопенія, гранулоцитоз, лейкопенія, лейкоцитоз, еозинофілія та аплазія, що стосується тільки еритроцитів.
Дуже рідко надходили повідомлення про тромбоцитопенію, агранулоцитоз та апластичну анемію, особливо у осіб з порушеннями функції нирок та/або печінки, що наголошує на необхідності прояву особливої обережності у цих груп пацієнтів. Порушення з боку імунної системи: нечасті реакції гіперчутливості; рідкісні: тяжкі реакції гіперчутливості, включаючи шкірні реакції з відшаруванням епідермісу, лихоманкою, лімфаденопатією, артралгією та (або) еозинофілією (у тому числі синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз) (див. розділ «Порушення з боку шкіри та підшкірних) . Супутній васкуліт або реакції з боку тканини можуть мати різні прояви, включаючи гепатит, ураження нирок, гострий холангіт, ксантинові конкременти і, в окремих випадках, судоми. Крім того, дуже рідко спостерігався розвиток анафілактичного шоку. При розвитку тяжких небажаних реакцій терапію алопуринолом необхідно негайно припинити та не відновлювати. При відстроченій мультиорганній гіперчутливості (відомій як синдром лікарської гіперчутливості /DRESS/) можуть розвиватися наступні симптоми в різних комбінаціях: лихоманка, висипання на шкірі, васкуліт, лімфаденопатія, псевдолімфома, артралгія, лейкопенія, еозинофілія, гепатоспілен зникають жовчних проток (руйнування або зникнення внутрішньопечінкових жовчних проток). При розвитку таких реакцій у будь-який період лікування Аллопуринол слід негайно скасувати і ніколи не відновлювати. Генералізовані реакції гіперчутливості розвивалися у хворих з порушеною функцією нирок та (або) печінки. Такі випадки іноді мали летальний кінець; дуже рідко: ангіоімунобластна лімфаденопатія. Ангіоімунобластну лімфаденопатію дуже рідко діагностували після біопсії лімфовузлів з приводу генералізованої лімфаденопатії. Ангіоімунобластна лімфаденопатія носить оборотний характер і регресує після припинення терапії алопуринолом.
Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже рідкісні: цукровий діабет, гіперліпідемія.
Порушення психіки: дуже поодинокі: депресія.
Порушення з боку нервової системи: дуже рідкісні: кома, параліч, атаксія, нейропатія, парестезія, сонливість, головний біль, збочення смакових відчуттів.
Порушення органу зору: дуже рідкісні: катаракта, порушення зору, макулярні зміни.
Порушення з боку органу слуху та лабіринтні розлади: дуже рідкісні: запаморочення (вертиго).
Порушення серця: дуже рідкісні: стенокардія, брадикардія.
Порушення судин: дуже рідкісні: підвищення артеріального тиску.
Порушення шлунково-кишкового тракту: нечасті: блювання, нудота, діарея;
У раніше проведених клінічних дослідженнях спостерігали нудоту та блювоту, проте пізніші спостереження підтвердили, що ці реакції не є клінічно значущою проблемою і їх можна уникнути, призначаючи алопуринол після їди. дуже рідкісні: рецидивні криваві блювання, стеаторея, стоматит, зміни частоти дефекації.
Частота невідома: біль у животі.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасті: безсимптомне збільшення концентрації печінкових ферментів (підвищений рівень лужної фосфатази та трансаміназ у сироватці крові); рідкісні: гепатит (включаючи некротичну та гранулематозну форми).
Порушення функції печінки можуть розвиватися без явних ознак генералізованої гіперчутливості.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часті: висипання; рідкісні: тяжкі реакції з боку шкіри: синдром Стівенса-Джонсона (ССД) та токсичний епідермальний некроліз (ТЕН); дуже рідкісні: ангіоневротичний набряк, локальна медикаментозна висипка, алопеція, знебарвлення волосся.
У пацієнтів, які приймають алопуринол, найбільш поширені небажані реакції з боку шкіри. З огляду на терапії препаратом ці реакції можуть розвиватися у час. Шкірні реакції можуть виявлятися свербінням, макулопапульозними та лускатими висипаннями. В інших випадках може розвинутись пурпура. У поодиноких випадках спостерігається ексфоліативне ураження шкіри (ССД/ТЕН). При розвитку подібних реакцій терапію алопуринолом необхідно негайно припинити. Якщо реакція з боку шкіри має легкий характер, то після зникнення цих змін можна відновити прийом алопуринолу в меншій дозі (наприклад, 50 мг на добу). Згодом дозу можна поступово збільшити. При рецидивуванні шкірних реакцій терапію алопуринолом потрібно припинити і більше не відновлювати,
Згідно з наявними відомостями, на тлі терапії алопуринолом ангіоневротичний набряк розвивався ізольовано, а також у поєднанні із симптомами генералізованої реакції гіперчутливості.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: дуже рідкісні: міалгія.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідкісні: гематурія, ниркова недостатність, уремія; частота невідома: сечокам'яна хвороба.
Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз: дуже рідкісні: чоловіче безпліддя, еректильна дисфункція, гінекомастія.
Загальні розлади та порушення у місці введення препарату: дуже рідкісні: набряк, загальне нездужання, загальна слабкість, лихоманка.
Згідно з наявними відомостями, на фоні терапії алопуринолом лихоманка розвивалася як ізольовано, так і в поєднанні з симптомами генералізованої реакції гіперчутливості (див. «Порушення з боку імунної системи»).
Повідомлення про можливі побічні реакції
У разі виникнення побічних реакцій, у тому числі не зазначених у даній інструкції, слід припинити застосування лікарського засобу.
У післяреєстраційному періоді важлива будь-яка інформація про можливі побічні реакції, оскільки ці повідомлення допомагають постійно відстежувати безпеку препарату. Співробітники сфери охорони здоров'я зобов'язані повідомляти про будь-які підозри на побічні реакції до органів місцевого фармаконагляду.
особливі вказівкиСиндром лікарської гіперчутливості. ССД і ТЕН На фоні застосування алопуринолу надходили повідомлення про розвиток загрозливих для життя реакцій з боку шкіри, такі як синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (ССД/ТЕН). Пацієнтів слід інформувати про симптоми цих реакцій (прогресуючий шкірний висип, часто з бульбашками та ураженням слизових) і ретельно моніторувати їх розвиток. Найчастіше ССД/ТЕН розвиваються перших тижнях прийому препарату. За наявності ознак та симптомів ССД/ТЕН препарат Алопуринол слід негайно відмінити та більше не призначати! Маніфестація реакцій гіперчутливості до алопуринолу може бути різною, включаючи макулопапульозну екзантему, синдром лікарської гіперчутливості (DRESS) та ССД/ТЕН. Ці реакції є клінічним діагнозом і їх клінічні прояви є основою для прийняття відповідних рішень. Терапію препаратом Алопуринол слід негайно припинити при появі висипу на шкірі або інших проявів реакції гіперчутливості. Не можна відновлювати терапію у пацієнтів із синдромом гіперчутливості та ССД/ТЕН. Кортикостероїди можуть застосовуватись для лікування шкірних реакцій при гіперчутливості.
Хронічне порушення функції нирок
Пацієнти з хронічним порушенням функції нирок мають більший ризик розвитку реакцій гіперчутливості, пов'язаних з алопуринолом, у тому числі ССД/ТЕН.
Алель HLA-В*5801 Було встановлено, що присутність алелю HLA-B*5801 пов'язана з розвитком синдрому гіперчутливості до алопуринолу та ССД/ТЕН. Частота присутності аллеля HLA-В*5801 різна у різних етнічних групах і може досягати 20% у популяції китайців Хань, близько 12% у корейців та 1-2% у японців та європейців. Застосування генотипування для прийняття рішень щодо терапії алопуринолом не досліджувалося. Якщо відомо, що пацієнт є носієм алелю HLA-B*5801, то алопуринол слід призначати тільки якщо користь лікування перевищує ризик. Слід дуже уважно стежити за розвитком синдрому гіперчутливості та ССД/ТЕН. Пацієнт повинен бути проінформований про необхідність негайного скасування лікування при першій появі таких симптомів.
Порушення функції печінки та нирок
При лікуванні пацієнтів з порушеною функцією нирок або печінки дозу алопуринолу необхідно зменшити. У пацієнтів, які отримують лікування артеріальною гіпертензією або серцевою недостатністю (наприклад, пацієнти, які приймають діуретики або інгібітори АПФ), може спостерігатися супутнє порушення функції нирок, тому алопуринол у цій групі пацієнтів слід використовувати з обережністю.
Безсимптомна гіперурикемія сама по собі не є показанням до застосування алопуринолу. У таких випадках поліпшення стану пацієнтів може бути досягнуто завдяки змінам дієти та споживання рідини поряд з усуненням основної причини гіперурикемії.
Гострий напад подагри.
Алопуринол не слід застосовувати до повного усунення гострого нападу подагри, оскільки цим можна спровокувати додаткове загострення захворювання. Аналогічно терапії урикозуричними засобами, початок лікування алопуринолом може спровокувати гострий напад подагри. Щоб уникнути цього ускладнення, рекомендується проводити профілактичну терапію нестероїдними протизапальними препаратами або колхіцином протягом щонайменше одного місяця до призначення алопуринолу. Детальні відомості про рекомендовані дози, застереження та запобіжні заходи можна знайти у відповідній літературі.
Якщо гострий напад подагри розвивається на тлі терапії алопуринолом, то прийом препарату слід продовжити в тій же дозі, а для лікування нападу необхідно призначити нестероїдний протизапальний засіб.
Відкладення ксантину
У випадках, коли утворення сечової кислоти значно посилене (наприклад, злоякісна пухлинна патологія та відповідна протипухлинна терапія, синдром Лєша-Найхана), абсолютна концентрація ксантину в сечі в поодиноких випадках може істотно збільшитися, що сприяє відкладенню ксантину в тканину. Імовірність відкладення ксантину в тканинах можна звести до мінімуму завдяки адекватній гідратації, що забезпечує оптимальне розведення сечі.
Вклинення конкрементів із сечової кислоти
Адекватна терапія алопуринолом може призводити до розчинення великих конкрементів із сечової кислоти, що знаходяться в ниркових баліях, однак, ймовірність вклинення цих конкрементів у сечоводи невелика.
Гемохроматоз
Основний ефект алопуринолу при лікуванні подагри полягає у придушенні активності ферменту ксантиноксидази. Ксантиноксидаза може брати участь у зменшенні вмісту та виведенні заліза, що депонується у печінці. Дослідження, що демонструють безпеку терапії алопуринолом у популяції хворих на гемохроматоз, відсутні. Пацієнтам з гемохроматозом, а також їхнім кровним родичам алопуринол слід призначати з обережністю.
Лактоза
Кожна 300 мг таблетка Алопуринол містить 49 мг лактози. Отже, цей препарат не повинні приймати пацієнти з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, недостатністю лактази та синдромом мальабсорбції глюкози та галактози.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами
Алопуринол з обережністю застосовують у пацієнтів, діяльність яких потребує високої концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій. Ступінь обмеження або заборони на керування транспортом та роботу з механізмами лікар повинен визначити для кожного пацієнта індивідуально.
Умови зберіганняЗберігати у захищеному від світла місці при температурі не вище 30 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВсередину. Препарат слід приймати один раз на день після їди, запиваючи великою кількістю води. Якщо добова доза перевищує 300 мг або спостерігаються симптоми непереносимості з боку шлунково-кишкового тракту, дозу необхідно ділити на кілька прийомів.
Для початкової терапії слід застосовувати алопуринол в інших дозах (100 мг) один раз на день. Якщо цієї дози недостатньо для того, щоб належно знизити концентрацію сечової кислоти в сироватці крові, то добову дозу препарату можна поступово збільшувати до бажаного ефекту. Слід виявляти особливу обережність у разі порушення функції нирок.
При підвищенні дози алопуринолу кожні 1-3 тижні необхідно визначати концентрацію сечової кислоти у сироватці крові.
Рекомендована доза препарату становить 300-600 мг на добу при середньотяжкому перебігу; 600-900 мг на добу при тяжкому перебігу. Максимальна добова доза – 900 мг. Рекомендована доза для дітей від 3 до 10 років - по 5-10 мг/кг/добу.
Рекомендована доза для дітей віком від 10 до 15 років становить 10-20 мг/кг/добу. Добова доза не повинна перевищувати 400 мг.
Алопуринол рідко застосовується для дитячої терапії. Виняток становлять злоякісні онкологічні захворювання (особливо лейкози) та деякі ферментативні порушення (наприклад, синдром Льоша-Найхана).
Оскільки алопуринол та його метаболіти виводяться з організму нирками, порушення функції нирок може призводити до затримки препарату та його метаболітів в організмі з подальшим подовженням періоду напіввиведення цих сполук із плазми крові. Алопуринол та його похідні видаляються з організму за допомогою гемодіалізу. Якщо сеанси гемодіалізу проводяться 2-3 рази на тиждень, то доцільно визначити необхідність переходу на альтернативний режим терапії - прийом 300-400 мг алопуринолу відразу після завершення сеансу гемодіалізу (між сеансами гемодіалізу препарат не приймається).
Для корекції дози препарату необхідно з оптимальними інтервалами оцінювати концентрацію солей сечової кислоти у сироватці крові, а також концентрацію сечової кислоти та уратів у сечі.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Аллопуринол таб 300мг 30 шт производится компанией Импорт. На нашем сайте в свободном доступе можно купить Аллопуринол таб 300мг 30 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Аллопуринол таб 300мг 30 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Пока нет комментариев