Аденурик таб п/об пленочной 80мг 28 шт
Топ продаж
Суперцена
Аденурик таб п/об пленочной 80мг 28 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка 80 мг містить: фебуксостат-80 мг. 1 таблетка 120 мг містить фебукостат-120 мг.
Допоміжні речовини:
Лактози моногідрат 76,50 мг, гіпоролоза 12,00 мг, целюлоза мікрокристалічна (Avicel PH101), целюлоза мікрокристалічна (Avicel PH102), кроскармелоза натрію, магнію стеарат, кремнію ди. плівкова оболонка: опадрай II жовтий 85F42129, що складається з: полівінілового спирту, титану діоксиду (Е 171), макроголу 3350, тальку, барвника оксиду заліза жовтого (Е 172).
Опис:
Пігулки покриті плівковою оболонкою, 80 мг
Довгасті таблетки покриті плівковою оболонкою від світло-жовтого до жовтого кольору, з тисненням "80" на одній стороні.
Пігулки покриті плівковою оболонкою, 120 мг
Довгасті таблетки покриті плівковою оболонкою від світло-жовтого до жовтого кольору, з тисненням "120" на одній стороні.
Форма випуску:
Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 80мг, 120мг.
По 14 таблеток у контурну коміркову упаковку (блістер) із ПВХ/Аклар/фольга алюмінієва.
По 2, 4 або 6 блістерів з інструкцією із застосування у картонній пачці.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до фебуксостату та/або будь-якої з допоміжних речовин; дитячий вік до 18 років; вагітність та період грудного вигодовування; спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази та синдром мальабсорбції глюкози та галактози.
З обережністю: ниркова недостатність тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну <30 мл/хв) (ефективність та безпека вивчені недостатньо); печінкова недостатність; алергічні реакції в анамнезі; ішемічна хвороба серця; застійна серцева недостатність; захворювання щитовидної залози; одночасне застосування з меркаптопурином/азатіоприном (можливе підвищення концентрації даних речовин у плазмі крові та посилення їх токсичності); стани після трансплантації органів (досвід застосування фебуксостату обмежений); синдром Лєша-Ніхана (досвід застосування фебуксостату обмежений).
Дозування80 мг
Показання до застосуванняХронічна гіперурикемія при станах, що супроводжуються відкладенням кристалів уратів (за наявності тофусів та/або подагричного артриту, в т.ч. в анамнезі).
Лікування та профілактика гіперурикемії у дорослих пацієнтів при проведенні цитостатичної терапії гемобластозів із ризиком розвитку синдрому розпаду пухлини від помірного до високого (тільки для дозування 120 мг).
Препарат Аденурик призначений для застосування у дорослих.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиМеркаптопурин/азатіоприн
Одночасне застосування з меркаптопурином, азатіоприном не рекомендується, т.к. інгібування ксантиноксидази фебуксостатом може призводити до підвищення концентрації меркаптопурину, азатіоприну в плазмі крові та посилення їх токсичної дії. Досліджень щодо вивчення взаємодії фебуксостату та речовин, що метаболізуються за участю ксантиноксидази, не проводилося.
Цитостатики
Досліджень щодо вивчення лікарської взаємодії фебуксостату та цитостатичних препаратів не проводилося. У дослідженні FLORENCE фебуксостат у дозі 120 мг застосовувався при синдромі розпаду пухлини у пацієнтів, які зазнавали цитостатичної терапії різного виду (в т.ч., терапії моноклональними антитілами). Тим не менш, оскільки досліджень з вивчення лікарської взаємодії фебуксостату з цитотоксичними препаратами не проводилося, потенційної взаємодії фебуксостату з цитотоксичними хіміопрепаратами, що одночасно застосовуються, не можна виключити.
Росиглітазон/субстрати ізоферменту CYP2C8 За даними in vitro фебуксостат є слабким інгібітором ізоферменту CYP2C8. У здоровых добровольцев при одновременном применении 120 мг фебуксостата 1 раз в сутки и разовой дозы 4 мг росиглитазона изменений фармакокинетических показателей росиглитазона и его метаболита N-дисметил росиглитазона отмечено не было, что свидельствует об отсутствии у фебуксостата свойств ингибитора изофермента CYP2C8 in vivo. При одночасному застосуванні фебуксостату та росиглітазону (або інших субстратів ізоферменту CYP2C8) корекції дози не потрібно.
Теофілін
При застосуванні інших інгібіторів ксантіоксидази одночасно з теофіліном відзначалося збільшення концентрації теофіліну в плазмі крові. При одночасному застосуванні у здорових добровольців фебуксостату в дозі 80 мг 1 раз на добу та разової дози теофіліну 400 мг змін фармакокінетичних показників або переносимості теофіліну не спостерігалося, таким чином при одночасному застосуванні фебуксостату в дозі 80 мг і теофіліну особливих заходів. Вивчення одночасного застосування фебуксостату у дозі 120 мг та теофіліну не проводилося.
Напроксен та інші інгібітори глюкуронізації
Метаболізм фебуксостату залежить від активності ферменту уридиндифосфат-глюкуронілтрансферази (УДФГТ). Лікарські препарати, що пригнічують процес глюкуронізації, наприклад, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) та пробеніцид, теоретично можуть впливати на виведення фебуксостату. У здорових добровольців при одночасному застосуванні фебуксостату та напроксену в дозі 250 мг 2 рази на добу спостерігалося збільшення показників Cmax фебуксостату на 28%, AUC – на 41% та Т1/2 – на 26%. У клінічних дослідженнях одночасне застосування фебуксостату та напроксену або інших нестероїдних протизапальних засобів/інгібіторів ЦОГ-2 не супроводжувалося клінічно значущим підвищенням частоти виникнення побічних явищ. Корекція дози при одночасному застосуванні фебуксостату та напроксену не потрібна.
Індуктори глюкуронізації
При одночасному застосуванні фебуксостату із сильними індукторами глюкуронізації можливе посилення його метаболізму та зниження ефективності. При одночасному застосуванні необхідний контроль концентрації сечової кислоти у сироватці через 1-2 тижні після початку терапії. При відміні індуктора глюкуронізації можливе підвищення Cmax фебуксостату.
Колхіцин/індометацин/гідрохлортіазид/варфарин
Фебуксостат можна застосовувати одночасно з колхіцином або індометацином без корекції дози.
Також не потрібна корекція дози фебуксостату при одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом.
Одночасне застосування фебуксостату (80 мг або 120 мг на добу) з варфарином не впливає на фармакокінетику варфарину, МНО (міжнародне нормалізоване ставлення) та активність фактора VII у здорових добровольців. При одночасному застосуванні фебуксостату з варфарином корекції дози варфарину не потрібно.
Дезіпрамін/субстрати ізоферменту CYP2D6 За даними, отриманими in vitro, фебуксостат є слабким інгібітором ізоферменту CYP2D6. У дослідженні у здорових добровольців на фоні застосування фебуксостату в дозі 120 мг 1 раз на добу відзначалося збільшення AUC дезіпраміну (субстрат ізоферменту CYP2D6) на 22%, що свідчить про слабкий інгібуючий ефект фебуксостату на ізофермент CYP2D6. Таким чином, при одночасному застосуванні фебуксостату та субстратів ізоферменту CYP2D6 корекції дози не потрібно.
Антациди
При одночасному застосуванні з антацидами, що містять магнію гідроксид або алюмінію гідроксид, відзначається зниження всмоктування фебуксостату (приблизно на 1 годину) та зменшення Cmax на 32%, проте AUC фебуксостату суттєво не змінювалася. Таким чином, фебуксостати можна приймати одночасно з антацидами.
ПередозуванняПри передозуванні препарату показана симптоматична та підтримуюча терапія.
Симптоми: посилення побічних ефектів.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Протиподагричний засіб – ксантиноксидази інгібітор.
Фармакодинаміка:
Сечова кислота є кінцевим продуктом пуринового обміну в організмі людини, що утворюється в результаті каскаду реакцій гіпоксантин-ксантин-сечова кислота. Фебуксостат є похідним 2-арилтіазолу і є сильним селективним непуриновим інгібітором ксантиноксидази (константа інгібування in vitro становить менше 1 нМ). Фермент ксантиноксидазу каталізує дві стадії пуринового обміну: окиснення гіпоксантину до ксантину, а потім окиснення ксантину до сечової кислоти.
Внаслідок селективного інгібування фебуксостатом ксантиноксидази (окисленої та відновленої форм) відбувається зниження концентрації сечової кислоти у сироватці крові.
У терапевтичних концентраціях фебуксостат не інгібує інші ферменти, що беруть участь у метаболізмі пуринів або піримідинів, такі як гуаніндезаміназа, гіпоксантингуанінфосфорибозилтрансфераза, оротат-фосфорибозилтрансфераза, оро-тидинмонофосзатзафзазатзафозафозфатзафнозафозфатзафозафозофазфазоз
Клінічна ефективність та профіль безпеки.
Подагра.
Ефективність та безпека застосування фебуксостату була підтверджена у трьох базових клінічних дослідженнях ІІІ фази за участю 4101 пацієнта з гіперурикемією та подагрою (APEX, FACT та CONFIRMS).
У кожному з цих досліджень застосування фебуксостату призводило до більш ефективного зниження концентрації сечової кислоти та підтримки її рівня у сироватці крові порівняно з алопуринолом.
Первинною кінцевою точкою у дослідженнях APEX та FACT була частка пацієнтів, у яких протягом останніх трьох місяців концентрація сечової кислоти у сироватці крові не перевищувала 6,0 мг/дл (357 мкмоль/л). У додатковому дослідженні CONFIRMS первинною кінцевою точкою була частка пацієнтів, у яких концентрація сечової кислоти у сироватці крові була меншою за 6,0 мг/дл на останньому візиті. До зазначених досліджень не включалися пацієнти, які перенесли трансплантацію органів.
У подвійне сліпе рандомізоване багатоцентрове 28-тижневе дослідження APEX (вивчення ефективності фебуксостату порівняно з плацебо та алопуринолом) було включено 1072 пацієнти. Фебуксостат застосовувався у дозах 80 мг, 120 мг або 240 мг один раз на добу; алопуринол - у дозі 300 мг один раз на добу у пацієнтів з вихідним вмістом креатиніну плазми крові <1.5 мг/дл та у дозі 100 мг один раз на добу у пацієнтів з вихідним вмістом креатиніну плазми крові >1.5 мг/дл та <2.0 мг/дл дл. Застосування фебуксостату в дозі 240 мг (що вдвічі перевищує рекомендовану максимальну) вивчалося з метою оцінки профілю безпеки фебуксостату. При застосуванні фебуксостату у дозах 80 мг та 120 мг один раз на добу протягом 28 тижнів частка пацієнтів,
У подвійне сліпе рандомізоване багатоцентрове 52-тижневе дослідження FACT (вивчення фебуксостату порівняно з алопуринолом) було включено 760 пацієнтів. Фебуксостат застосовувався у дозах 80 мг або 120 мг один раз на добу, алопуринол застосовувався у дозі 300 мг один раз на добу. При застосуванні фебуксостату 80 мг та 120 мг один раз на добу протягом 52 тижнів частка пацієнтів, у яких протягом останніх трьох місяців концентрація сечової кислоти у сироватці крові не перевищувала 6,0 мг/дл (357 мкмоль/л), становила 53 %. і 62%, відповідно, і при застосуванні алопуринолу – 21%.
Застосування фебуксостату призводило до швидкого зниження концентрації сечової кислоти у плазмі; цей ефект зберігався протягом тривалого часу. Зниження концентрації сечової кислоти у сироватці крові менше 6,0 мг/дл (357 мкмоль/л) відзначалося вже на другому тижні застосування (дослідження FACT), ця концентрація зберігалася протягом усього періоду застосування фебуксостату.
У рандомізоване контрольоване 26-тижневе дослідження CONFIRMS (вивчення безпеки та ефективності фебуксостату в дозах 40 мг та 80 мг один раз на добу порівняно з алопуринолом у дозах 300 мг або 200 мг один раз на добу у пацієнтів з подагрою та гіперурикем2 пацієнтів. Як мінімум 65% пацієнтів у цьому дослідженні мали порушення функції нирок від легені до помірного (кліренс креатиніну 30-89 мл/хв).
При застосуванні фебуксостату в дозі 40 мг та 80 мг частка пацієнтів, у яких концентрація сечової кислоти в плазмі крові була меншою за 6,0 мг/дл на останньому візиті, склала 45% та 67% відповідно, для алопуринолу 300 мг/200 мг – 42 %.
Розширені довгострокові відкриті дослідження.
У трирічне відкрите багатоцентрове рандомізоване розширене дослідження безпеки EXCEL з алопуринолом як порівняння було включено 1086 пацієнтів (що завершили дослідження APEX або FACT), які приймали фебуксостат у дозі 80 мг 1 раз на добу, фебуксостат у дозі 120 мг; або алопуринол 300 мг (для пацієнтів з вихідним вмістом креатиніну в плазмі крові <1,5 мг/дл) та 100 мг (для пацієнтів з вихідним вмістом креатиніну в плазмі крові >1,5 мг/дл та <2,0 мг/дл ) 1 раз на добу. Приблизно 69% пацієнтів не потребували корекції дози для встановлення остаточної стабільної схеми застосування.
Цільовий рівень концентрації сечової кислоти в сироватці крові (менше 6.0 мг/дл), досягнутий при попередньому застосуванні фебуксостату, з часом не змінився (у 91% та 93% пацієнтів, які спочатку приймали фебуксостат у дозах, відповідно, 80 мг та 120 мг, концентрація сечової кислоти у сироватці крові склала менше 6.0 мг/дл на 36-му місяці застосування).
За даними трирічного спостереження, було відмічено зниження частоти виникнення нападів подагри на 16-24 місяці та 30-36 місяці. Менше 4% пацієнтів потребували лікування гострого нападу подагри (тобто, більш ніж 96% пацієнтів потребу в лікуванні нападів подагри не було). У 46% та 38% пацієнтів, які постійно приймали фебуксостат, відповідно, у дозі 80 та 120 мг один раз на добу, до останнього візиту було відзначено повне зникнення тофусів, що пальпуються на первинному візиті.
У п'ятирічне відкрите багатоцентрове розширене дослідження безпеки FOCUS (фаза II) було включено 116 пацієнтів, які спочатку отримували фебуксостат у дозі 80 мг 1 раз на добу протягом 4-х тижнів. У 62% пацієнтів для підтримки цільового рівня концентрації сечової кислоти в сироватці крові менше 6,0 мг/дл корекції дози не потрібно, а 38% пацієнтів потребували корекції дози для досягнення цільового рівня. На останньому візиті дослідження частка пацієнтів, у яких концентрація сечової кислоти у сироватці крові становила менше 6,0 мг/дл (357 мкмоль/л), була більшою за 80% (81-100%) при кожній досліджуваній дозі фебуксостату.
Ефективність та профіль безпеки у пацієнтів з порушенням функції нирок.
У дослідженні APEX фебуксостат застосовувався у 40 пацієнтів з порушенням функції нирок (з вмістом креатиніну >1,5 мг/дл та <2,0 мг/дл). У пацієнтів з порушеннями функції нирок, рандомізованих до групи алопуринолу, доза останнього обмежувалася 100 мг на добу. У групі фебуксостата первинної кінцевої точки було досягнуто у 44% пацієнтів, які отримували фебуксостат у дозі 80 мг один раз на добу, у 45%, які отримували 120 мг один раз на добу, і у 60% отримували 240 мг один раз на добу пацієнтів у порівнянні з 0% у групі алопуринолу (100 мг один раз на добу) та групі плацебо. Клінічно значимих відмінностей у ступеня зниження концентрації сечової кислоти в сироватці крові порівняно зі здоровими добровольцями не було відзначено (зниження концентрації сечової кислоти в групі пацієнтів з нормальною функцією нирок становило 58%,
Проспективний аналіз у дослідженні CONFIRMS продемонстрував значно більшу ефективність фебуксостату у зниженні концентрації сечової кислоти в сироватці крові менше 6 мг/дл, порівняно з алопуринолом у дозі 300 мг/200 мг у пацієнтів з подагрою та нирковою недостатністю від легкого до помірного ступеня. даних пацієнтів у дослідженні склала 65%).
Первинна кінцева точка у підгрупі пацієнтів із концентрацією сечової кислоти у сироватці крові більше 10 мг/дл
Вихідна концентрація сечової кислоти у сироватці крові більше 10 мг/дл відзначалася приблизно у 40% пацієнтів, включених у дослідження APEX та FACT. Серед цих пацієнтів первинна кінцева точка (концентрація сечової кислоти менше 6 мг/дл в останні 3 візити) була досягнута у 41% пацієнтів, які приймали фебуксостат у дозі 80 мг один раз на добу, у 48% пацієнтів, які приймали фебуксостат у дозі 120 мг один раз на добу, і у 66% пацієнтів, які приймають фебуксостат у дозі 240 мг один раз на добу порівняно з 9% у групі алопуринолу 300 мг/100 мг, та 0% у групі плацебо.
За даними дослідження CONFIRMS, частка пацієнтів, які досягли первинної кінцевої точки ефективності (концентрація сечової кислоти менше 6,0 мг/дл на останньому візиті) у групі пацієнтів з вихідною сироватковою концентрацією сечової кислоти більше 10 мг/дл, які отримували 40 мг фебуксостату один раз на добу, що склала 27%, 80 мг один раз на добу - 49% і 300 мг або 200 мг алопуринолу один раз на добу -31%.
Частка пацієнтів, які потребували лікування гострого нападу подагри
Дослідження APEX: Протягом 8-тижневого профілактичного періоду у групі пацієнтів, які приймали фебуксостат у дозі 120 мг на добу, лікування гострого нападу подагри потребувала більша частка пацієнтів (36%), ніж у групах, які приймали фебуксостат у дозі 80 мг (28) ), алопуринол у дозі 300 мг (23%) та у групі плацебо (20%). Протягом профілактичного періоду частота розвитку гострих нападів подагри зростала, надалі знижуючись з часом. Від 46% до 55% пацієнтів отримували лікування з приводу гострого нападу подагри з 8-го по 28-й тиждень. Гострі напади подагри протягом останніх чотирьох тижнів дослідження (тижня 24-28) спостерігалися у 15% пацієнтів у групі фебуксостату (80 мг, 120 мг), у 14% пацієнтів у групі алопуринолу (300 мг) та у 20% пацієнтів у групі плацебо.
Дослідження FACT: Протягом 8-тижневого профілактичного періоду, у групі пацієнтів, які приймали фебуксостат у дозі 120 мг на добу, лікування гострого нападу подагри потребувала більша частка пацієнтів (36%), ніж у групах, які приймали фебуксостат у дозі 80 мг на добу. (22%), алопуринол у дозі 300 мг на добу (21%). Після 8-тижневого профілактичного періоду частота розвитку гострого нападу подагри зростала і потім поступово зменшувалася з часом (64% і 70% пацієнтів отримували лікування з приводу загострення подагри з 8-го по 52-й тиждень). Гострі напади подагри протягом останніх чотирьох тижнів дослідження (тижня 49-52) спостерігалися у 6-8% пацієнтів у групі фебуксостату (80 мг, 120 мг) та у 11% пацієнтів у групі алопуринолу (300 мг).
Частка пацієнтів, які потребують лікування гострого нападу подагри (дослідження APEX і FACT), була чисельно нижчою в групах, де протягом останніх 32 тижнів (періоди з 20-24 тиждень і з 49-52 тиждень) було досягнуто середнє значення концентрації сечової кислоти в сироватці крові менше 6,0 мг/дл, менше 5,0 мг/дл, або менше 0 мг/дл порівняно з групою, де середня концентрація сечової кислоти в сироватці крові була більше 6.0 мг/дл.
У ході дослідження CONFIRMS частка пацієнтів, які потребують лікування гострого нападу подагри (з першого дня по шостий місяць), склала 31% та 25% у групі фебуксостату 80 мг та групі алопуринолу 200/300 мг відповідно. У групах фебуксостату 80 мг та фебуксостату 40 мг відмінностей між частками пацієнтів, які потребують лікування гострого нападу подагри, не спостерігалося.
Синдром розпаду пухлини
Ефективність та безпека застосування фебуксостату для профілактики та лікування синдрому розпаду пухлини були вивчені у рандомізованому подвійному сліпому дослідженні III фази – FLORENCE. Фебуксостат продемонстрував більш потужне та швидке зниження концентрації сечової кислоти у сироватці крові порівняно з алопуринолом за відсутності негативного впливу на функцію нирок.
До дослідження було включено 346 пацієнтів з гемобластозами, яким проводилася цитостатична терапія, та які мали ризик розвитку синдрому розпаду пухлини від помірного до високого. Пацієнти приймали фебуксостат у дозі 120 мг 1 раз на добу або алопуринол 200-600 мг на добу з метою проведення оцінки здатності фебуксостату підтримувати концентрацію сечової кислоти у сироватці крові та оцінки впливу фебуксостату на функцію нирок. Пацієнти, які відповідають критеріям включення до дослідження, мали бути кандидатами на лікування алопуринолом або не мали змоги лікуватися розбуриказою.
Первинними кінцевими точками були площа під кривою «концентрація-час» (AUC) сечової кислоти в сироватці крові та зміна вмісту креатиніну в сироватці крові протягом 8 днів.
Середнє значення площі під кривою «концентрація-час» було статистично значно менше у групі фебуксостата, ніж у групі алопуринолу.
Середня концентрація сечової кислоти у сироватці крові через 24 години після початку застосування фебуксостату та при всіх наступних вимірах була достовірно нижчою, ніж у групі алопуринолу.
Статистично значимих відмінностей впливу фебуксостату та алопуринолу на вміст креатиніну в плазмі крові зазначено не було.
Частота розвитку синдрому розпаду пухлини при застосуванні фебуксостату та алопуринолу статистично не відрізнялася ні за критеріями лабораторної діагностики, ні за клінічними критеріями.
Частота розвитку ефектів, пов'язаних із застосуванням препаратів, та частота виникнення побічних реакцій становили 67,6% проти 64,7%, та 6,4% проти 6,4% у групі фебуксостату та групі алопуринолу, відповідно.
У дослідженні FLORENCE у пацієнтів, у яких планувалося застосування алопуринолу, фебуксостат продемонстрував більш виражений контроль над концентрацією сечової кислоти у сироватці крові порівняно з алопуринолом. Даних, які дозволяють порівняти фебуксостат з розбуриказою, нині немає.
Ефективність та безпека фебуксостату у пацієнтів з гострим синдромом розпаду пухлини тяжкого ступеня тяжкості (наприклад, у пацієнтів, у яких решта схем лікування, спрямованих на зниження концентрації сечової кислоти виявилася неефективною) не вивчалася.
Фармакокінетика:
До популяційного аналізу фармакокінетики та фармакодинаміки були включені дані, отримані в дослідженні за участю 211 пацієнтів з гіперурикемією та подагрою та отримували фебуксостат у дозі 40 – 240 мг один раз на добу. Отримані фармакокінетичні параметри фебуксостату були зіставні з такими у здорових добровольців, що дозволяє вважати дані досліджень фармакокінетики та фармакодинаміки за участю здорових добровольців, репрезентативними щодо популяції пацієнтів з подагрою.
Після прийому
внутрішньо фебуксостат швидко і майже повністю (не менше 84% від прийнятої дози) всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. При багаторазовому прийомі фебуксостату в дозі 80 мг або одноразовому в дозі 120 мг одночасно з прийомом жирної їжі максимальна концентрація фебуксостату в плазмі (Cmax) знижувалася відповідно на 49% та 38%, а AUC – на 18% та 16% відповідно. Однак це не вплинуло на клінічну ефективність зниження концентрації сечової кислоти в сироватці крові (при багаторазовому прийомі фебуксостату в дозі 80 мг), у зв'язку з цим фебуксостат можна приймати незалежно від їди.
Cmax досягається через 1,0-1,5 години після прийому внутрішньо і становить 2,8-3,2 мкг/мл при одноразовому прийомі внутрішньо дози 80 мг та 5,0-5,3 мкг/мл при одноразовому прийомі дози 120 мг . Абсолютна біодоступність фебуксостату у формі таблеток не вивчалася.
При багаторазовому прийомі внутрішньо фебуксостату в дозах 10 мг – 240 мг 1 раз на добу кумуляції не спостерігалося.
Лінійність/нелінійність фармакокінетики
У здорових добровольців при одноразовому або багаторазовому прийомі внутрішньо фебуксостату Cmax і AUC зростають лінійно зі збільшенням дози в діапазоні від 10 мг до 120 мг, а в діапазоні доз від 120 мг до 300 мг відзначається збільшення AUC більшою мірою дозі.
Розподіл
Здається обсяг розподілу в рівноважному стані варіює від 29 л до 75 л після прийому внутрішньо 10 - 300 мг фебуксостата. Ступінь зв'язування з білками плазми (головним чином з альбуміном) досягає 99,2%, і не змінюється при збільшенні дози з 80 мг до 120 мг. Для активних метаболітів рівень зв'язування з білками плазми варіює від 82% до 91%.
Метаболізм
Фебуксостат метаболізується шляхом кон'югації за участю уридиндифосфат-глюкуронілтрансферази (УДФГТ) та окислення за участю ферментів системи цитохромів P450 (CYP). Було виділено чотири фармакологічно активні гідроксильні метаболіти, з яких три виявляються в плазмі крові людини. У дослідженнях in vitro на мікросомах печінки людини показано, що окислені метаболіти утворюються переважно під впливом ізоферментів CYP1A1, CYP1A2, CYP2C8 або CYP2C9, тоді як фебуксостату глюкуронід утворюється головним чином під впливом ізоферментів УГТ УГТ УГТ.
Виділення
Фебуксостат та його метаболіти виводяться з організму через кишечник та нирки.
Після прийому внутрішньо фебуксостату, міченого радіоізотопом 14C в дозі 80 мг, приблизно 49% виділяється нирками: у незміненому вигляді - близько 3%, у вигляді ацилглюкуроніду - 30%, у вигляді окислених метаболітів та їх кон'югатів - 1 метаболітів – 3%.
Приблизно 45% фебуксостату виводиться через кишечник: у вигляді незміненого фебуксостату – 12%, ацилглюкуроніду – 1%, окислених метаболітів та їх кон'югатів – 25%, інших метаболітів – 7%. Здається період напіввиведення фебуксостату (Т1/2) становить 5 - 8 годин.
Фармакокінетика в спеціальних групах
Пацієнти з нирковою недостатністю
При багаторазовому прийомі внутрішньо фебуксостату в дозі 80 мг у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого, середнього або тяжкого ступеня тяжкості Cmax порівняно зі здоровими добровольцями не змінювалася. У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості середня сумарна AUC фебуксостату збільшувалася приблизно в 1,8 рази - (13,2 мкг·год/мл) порівняно зі здоровими добровольцями (7,5 мкг·год/мл); Cmax та AUC фармакологічно активних метаболітів фебуксостату зростали у 2 та 4 рази, відповідно. Таким чином, у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості дози корекції не потрібно.
Пацієнти з печінковою недостатністю
При багаторазовому прийомі внутрішньо фебуксостату в дозі 80 мг не відзначалося суттєвих змін показників Cmax та AUC фебуксостату та його метаболітів у пацієнтів з печінковою недостатністю легкої (клас А за шкалою Чайлд-Пью: 5-6 балів) та середньою (клас В за шкалою Чайл П'ю: 7-9 балів) ступеня важкості порівняно зі здоровими добровольцями. Дослідження фармакокінетики фебуксостату у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості (клас С за шкалою Чайлд-П'ю: 10-15 балів) не проводилося.
Літній вік
При багаторазовому прийомі фебуксостату внутрішньо не було відзначено значних змін AUC фебуксостату та його метаболітів у пацієнтів похилого віку в порівнянні з молодими здоровими добровольцями.
Підлога
При багаторазовому прийомі фебуксостату внутрішньо Cmax та AUC фебуксостату у жінок були, відповідно, на 24% та 12% вищими, ніж у чоловіків. Однак показники Cmax та AUC, скориговані за масою тіла пацієнта, були схожими для обох груп. Таким чином, корекція дози препарату в залежності від статі пацієнта не потрібна.
Вагітність та годування груддюУ зв'язку з недостатністю даних потенційний ризик фебуксостату для людини не відомий, тому застосування фебуксостату під час вагітності протипоказане. Є обмежений досвід застосування фебуксостату під час вагітності, у ході якого несприятливого впливу протягом вагітності та стан плода/новонародженого відзначено не було. У дослідженнях на тваринах не було зазначено прямого та непрямого несприятливого впливу препарату протягом вагітності, розвиток ембріона/плоду та процес пологів.
Немає даних про те, чи проникає фебуксостат у грудне молоко. У дослідженнях на тваринах зазначено, що фебуксостат проникає в грудне молоко і надає несприятливий вплив на розвиток дитинчат, що вигодовуються. Таким чином, не можна виключити ризик для немовлят. У зв'язку з цим застосування фебуксостату протипоказане у період грудного вигодовування.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаЗважаючи на різний характер перебігу подагри та синдрому розпаду пухлини, побічні ефекти при застосуванні фебуксостату при цих нозологіях дії представлені окремо.
Подагра
Найбільш частими побічними ефектами у пацієнтів з подагрою при застосуванні фебуксостату за результатами клінічних досліджень (4072 пацієнтів, які приймали фебуксостат у дозі від 10 мг до 300 мг) та за даними постмаркетингового спостереження були: напад подагри, порушення функції печінки, діарея, головний біль , шкірні висипи та набряки. Найчастіше зазначені явища характеризувалися легким чи середнім ступенем тяжкості. У період постмаркетингового спостереження було зареєстровано рідкісні випадки розвитку реакцій гіперчутливості на фебуксостат, що супроводжуються в окремих випадках системними симптомами.
Можливі побічні ефекти наведені нижче відповідно до класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я за низхідною частотою виникнення: дуже часто (>1/10); часто (>1/100,<1/10), нечасто (>1/1000,<1/100), рідко (>1/10000,<1/1000), дуже рідко (<1/10000), включаючи окремі повідомлення.
Частота побічних ефектів ґрунтується на даних клінічних досліджень та постмаркетингового досвіду застосування фебуксостату.
З боку крові та лімфатичної системи
Рідко: панцитопенія, тромбоцитопенія.
З боку імунної системи
Рідко: анафілактичні реакції, реакції гіперчутливості.
З боку нервової системи
Часто: біль голови;
Нечасто: запаморочення, парестезія, геміпарез, сонливість, зміна смакового сприйняття, гіпостезія, гіпосмія (послаблення нюху).
З боку ендокринної системи
Нечасто: підвищення концентрації тиреотропного гормону (ТТГ) у плазмі крові.
З боку обміну речовин та харчування
Часто: напади подагри;
Нечасто: цукровий діабет, гіперліпідемія; зниження апетиту; збільшення маси тіла;
Рідко: зниження маси тіла, підвищення апетиту, анорексія.
З боку психіки
Нечасто: зниження лібідо, безсоння;
Рідко: нервозність.
З боку органу зору
: Рідко: нечіткість зору.
З боку органу слуху та лабіринтні порушення
Рідко: шум у вухах.
Нечасто
: фібриляція передсердь, відчуття серцебиття, зміни на ЕКГ, блокада лівої ніжки пучка Гіса (див. розділ «Синдром розпаду пухлини»), синусова тахікардія (див. розділ «Синдром розпаду пухлини»).
З боку судин
Нечасто: підвищення артеріального тиску, «припливи» крові до обличчя, відчуття жару, геморагії (див. розділ «Синдром розпаду пухлини»).
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння.
Нечасто: диспное, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, кашель, біль у грудній клітці, відчуття дискомфорту в ділянці грудної клітки.
З боку травного тракту
Часто: діарея**, нудота;
Нечасто: біль у животі, здуття живота, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, блювання, сухість слизової оболонки ротової порожнини, диспептичні явища, запор, прискорений стілець, метеоризм, дискомфорт у животі;
Рідко панкреатит, виразковий стоматит.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів
Часто: порушення функції печінки**;
Нечасто: холелітіаз;
Рідко: гепатит, жовтяниця, ураження печінки.
З боку шкірних покривів і підшкірних тканин
Часто: висипання на шкірі (включаючи різні види висипу, згадані нижче з більш низькою частотою);
Нечасто: дерматит, кропив'янка, свербіж шкіри, зміна кольору шкіри, шкірні поразки, петехії, макулярний висип, макуло-папульозний висип, папульозний висип;
Рідко: токсикодермальний некроліз*, синдром Стівенса-Джонсона*, ангіоневротичний набряк*, лікарська реакція з еозинофілією та системними симптомами* (див. розділ «Особливі вказівки»), важкі форми генералізованого висипу*, еритема, висипання, ексфоліативний висип, , пустулярний висип, свербіж висип *, еритематозний висип, кореподібний висип, алопеція, гіпергідроз.
З боку опорно-рухового апарату
Нечасто: артралгія, артрит, міалгія, скелетно-м'язовий біль, м'язова слабкість, спазм м'язів, м'язова напруга, бурсит;
Рідко: рабдоміоліз, скутість суглобів, скутість м'язів.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів
Нечасто: ниркова недостатність, нефролітіаз, гематурія, лакіурія, протеїнурія;
Рідко: тубулоінтерстиціальний нефрит, імперативні позиви на сечовипускання.
Репродуктивна система
Нечасто: еректильна дисфункція.
Загальні розлади:
Часто: набряки;
Нечасто: підвищена стомлюваність;
Рідко: спрага.
Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень
Нечасто: підвищення активності амілази у плазмі крові, зниження кількості тромбоцитів, зниження кількості лейкоцитів, зниження кількості лімфоцитів, підвищення вмісту креатину та креатиніну в плазмі крові, зниження гемоглобіну, підвищення концентрації сечовини у плазмі у плазмі крові, підвищення концентрації холестерину у плазмі крові, зниження гематокриту, підвищення активності лактатдегідрогенази у плазмі крові, підвищення вмісту калію у плазмі крові.
Рідко: підвищення концентрації глюкози в плазмі, подовження активованого часткового тромбопластинового часу, зниження кількості еритроцитів, підвищення активності лужної фосфатази в плазмі. * Побічні ефекти, що спостерігалися під час постмаркетингового спостереження. ** Неінфекційна діарея та порушення з боку печінки, що спостерігалися у дослідженнях ІІІ фази, частіше зустрічалися при одночасному застосуванні колхіцину. *** Додаткова інформація щодо розвитку гострих нападів подагри у розділі «Особливі вказівки».
Опис окремих побічних ефектів У період постмаркетингового застосування мали місце рідкісні повідомлення про виникнення тяжких алергічних реакцій (реакцій гіперчутливості), включаючи синдром Стівенса-Джонсона, токсикодермальний некроліз, анафілактичні реакції та шок. Синдром Стівенса-Джонсона і токсикодермальний некроліз характеризуються виникненням прогресуючого висипу шкіри в поєднанні з бульозним ураженням шкіри або слизових, а також роздратуванням очей. Реакції гіперчутливості на фебуксостат можуть також проявлятися такими симптомами: шкірні реакції, що характеризуються інфільтративними макуло-папульозними висипами; генералізований або ексфоліативний висип, а також шкірні ураження, набряк обличчя, лихоманка, порушення з боку органів кровотворення, такі як тромбоцитопенія та еозинофілія,
Приступи подагри зазвичай спостерігаються невдовзі після початку застосування препарату Аденурик і протягом перших місяців терапії. Надалі частота нападів знижується. Рекомендується проводити профілактику розвитку гострих нападів подагри.
Синдром розпаду пухлини
У дослідженні FLORENCE побічні ефекти відзначалися у 22 пацієнтів (6,4%). В обох групах (групі фебуксостату та групі алопуринолу) частота виникнення побічних ефектів була однаковою (по 11 пацієнтів, 6,4%). У більшості випадків небажані явища характеризувалися легким або середнім ступенем тяжкості. Загалом, за винятком трьох побічних ефектів, зазначених нижче за результатами дослідження FLORENCE, жодних особливостей профілю безпеки фебуксостату на додаток до такого при подагрі не було зазначено.
Нечасто
: блокада лівої ніжки пучка Гіса, синусова тахікардія.
З боку судин
Нечасто: геморагії (див. розділ «Синдром розпаду пухлини»).
особливі вказівкиГострий напад подагри
Застосування препарату Аденурик слід розпочинати тільки після усунення гострого нападу подагри. Початок застосування препарату Аденурик може спровокувати розвиток гострого нападу подагри за рахунок вивільнення уратів з тканинних депо та подальшого підвищення концентрації сечової кислоти в сироватці крові. Для профілактики нападів подагри за відсутності протипоказань рекомендується одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів або колхіцину протягом не менше 6 місяців.
При розвитку нападу на фоні застосування препарату Аденурик застосування препарату слід продовжити і одночасно проводити відповідне лікування гострого нападу подагри. При тривалому застосуванні препарату Аденурик частота виникнення та тяжкість нападів подагри зменшуються.
Відкладення ксантинів
У поодиноких випадках у пацієнтів з прискореним утворенням уратів (наприклад, на тлі злоякісних новоутворень або при синдромі Леш-Ніхана) можливе значне підвищення абсолютної концентрації ксантинів у сечі, що може супроводжуватися їх відкладенням у сечових шляхах. При застосуванні фебуксостату в рамках дослідження FLORENCE у пацієнтів із синдромом розпаду пухлини цього феномену не спостерігалось. У зв'язку з обмеженими даними, застосування препарату Аденурик у пацієнтів із синдромом Леш-Ніхана не рекомендується.
Меркаптопурин/азатіоприн
Одночасне застосування з меркаптопурином, азатіоприном не рекомендується. У разі необхідності одночасного застосування для зниження токсичної дії на систему кровотворення рекомендується зменшення дози меркаптопурину/азатіоприну та ретельне медичне спостереження.
Теофілін
При одночасному застосуванні у здорових добровольців фебуксостату в дозі 80 мг 1 раз на добу та разової дози теофіліну 400 мг не відзначалося змін фармакокінетичних показників. Таким чином, одночасне застосування фебуксостату в дозі 80 мг та теофіліну не несе ризику збільшення концентрації теофіліну у плазмі крові. Вивчення одночасного застосування фебуксостату у дозі 120 мг та теофіліну не проводилося.
Пацієнти, які перенесли трансплантацію органів
Застосування препарату Аденурик у пацієнтів, які перенесли трансплантацію органів, не рекомендується через відсутність досвіду застосування.
Алергічні реакції та реакції гіперчутливості
У період постмаркетингового застосування мали місце рідкісні повідомлення про виникнення тяжких алергічних реакцій (реакцій гіперчутливості), включаючи синдром Стівенса-Джонсона, токсикодермальний некроліз, анафілактичні реакції та шок.
У більшості випадків ці реакції розвивалися протягом першого місяця застосування препарату Аденурик®. Частина пацієнтів в анамнезі мала ниркову недостатність та/або реакції гіперчутливості на фоні застосування алопуринолу.
В окремих випадках тяжкі реакції гіперчутливості, у тому числі синдром лікарської реакції з еозинофілією та системними симптомами (DRESS), супроводжувалися лихоманкою, зміною показників крові, порушенням функції печінки або нирок.
Пацієнти повинні бути поінформовані про можливі ознаки та симптоми алергічних реакцій (реакцій гіперчутливості), і повинні знаходитись під ретельним наглядом щодо розвитку симптомів алергічних реакцій/реакцій гіперчутливості.
У разі виникнення тяжких алергічних реакцій/реакцій гіперчутливості, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, необхідно негайно припинити застосування препарату Аденурик® (раніше відміна асоційована з кращим прогнозом). Повторне застосування препарату не рекомендується.
Серцево-судинні захворювання
Застосування препарату Аденурик не рекомендується у пацієнтів з ішемічною хворобою серця або застійною серцевою недостатністю.
У дослідженнях APEX і FACT (на відміну від дослідження CONFIRMS) у загальній групі фебуксостату порівняно з групою алопуринолу відзначалося збільшення кількості порушень з боку серцево-судинної системи, визначених відповідно до системи, розробленої групою спільного аналізу антитромбоцитарної терапії (ГСААТ) та включаючих смерть від серцево-судинних причин, нелетальний інфаркт міокарда, інсульт без летального результату) - 1,3 порівняно з 0,3 випадків на 100 пацієнто-років. Згідно з об'єднаними даними клінічних досліджень III фази (дослідження APEX, FACT та CONFIRMS) частота порушень з боку серцево-судинної системи склала 0,7 у порівнянні з частотою 0,6 випадків на 100 пацієнтів.
В рамках довгострокових широкомасштабних досліджень частота серцево-судинних порушень ДСААТ склала 1,2 та 0,6 випадків на 100 пацієнто-років для фебуксостату та алопуринолу, відповідно. Відмінності були статистично достовірні, причинно-наслідковий зв'язок між зазначеними порушеннями і прийомом фебуксостата не було встановлено. Як фактори ризику вказаних подій у пацієнтів було встановлено наявність в анамнезі наступних станів: атеросклероз та/або інфаркт міокарда, або застійна серцева недостатність.
Профілактика та лікування гіперурикемії у пацієнтів з ризиком розвитку синдрому розпаду пухлини
У пацієнтів, які отримують цитостатичну терапію гемобластозів з ризиком розвитку синдрому розпаду пухлини від помірного до вираженого, застосування препарату Аденурик при наявності показань дожно проводиться під наглядом кардіолога.
Захворювання печінки
Згідно з об'єднаними даними клінічних досліджень ІІІ фази при застосуванні фебуксостату у 5% пацієнтів спостерігалися порушення функції печінки легкого ступеня тяжкості.
Перед призначенням препарату Аденурик рекомендується провести оцінку функції печінки, а за наявності показань – також під час застосування.
Захворювання щитовидної залози
У розширених довгострокових відкритих дослідженнях при тривалому застосуванні фебуксостату у 5,5% пацієнтів спостерігалося підвищення концентрації тиреотропного гормону (>5,5 мкМЕ/мл), у зв'язку з чим пацієнтам з порушенням функції щитовидної залози препарат Аденурик слід призначати з обережністю.
Препарат Аденурик містить лактозу, тому його застосування у пацієнтів з дефіцитом лактази, спадковою непереносимістю лактози, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції протипоказано.
Вплив на здатність до керування автотранспортними засобами та керування механізмами
При прийомі препарату Аденурик® можлива поява сонливості, запаморочення, парестезії та нечіткості зору, і, як наслідок, зниження реакції та здатності до концентрації уваги, тому під час застосування препарату Аденурик® необхідно бути обережним при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності. , що вимагають концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25 С.
Лікарський засіб зберігати в недоступному для дітей місці!
Спосіб застосування та дозиВсередину. Препарат Аденурик приймають один раз на добу, незалежно від їди.
Рекомендована
початкова доза становить 80 мг фебуксостату один раз на добу.
Через 2-4 тижні рекомендується контроль концентрації сечової кислоти у сироватці крові; якщо показник перевищує 6 мг/дл (357 мкмоль/л), дозу препарату можна збільшити до 120 мг 1 раз на добу.
Зниження концентрації сечової кислоти у сироватці крові на фоні застосування препарату Аденурик відбувається досить швидко, у зв'язку з чим контроль концентрації сечової кислоти можна проводити через два тижні від початку прийому препарату. Метою лікування є зниження та підтримання концентрації сечової кислоти у сироватці крові менше 6 мг/дл (357 мкмоль/л).
Профілактика розвитку гострих нападів подагри рекомендується протягом щонайменше 6 місяців.
Синдром розпаду пухлини
Рекомендована доза становить 120 мг фебуксостату один раз на добу незалежно від їди. Препарат Аденурик слід починати приймати за два дні до початку цитостатичної терапії. Тривалість застосування препарату Аденурик повинна становити не менше 7 днів. Залежно від тривалості курсу хіміотерапії тривалість застосування препарату Аденурик може бути збільшена до 9 днів.
Літні пацієнти
Корекція дози препарату не потрібна. Пацієнти з печінковою
недостатністю.
У пацієнтів із печінковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (клас А за шкалою Чайлд-П'ю: 5-6 балів) рекомендована доза препарату становить 80 мг 1 раз на добу. Досвід застосування препарату при печінковій недостатності середнього ступеня важкості обмежений.
Синдром розпаду пухлини
У дослідженні FLORENCE корекції дози фебуксостату залежно від функції печінки не потрібно (дослідження не включали пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості).
Дослідження ефективності та безпеки застосування фебуксостату у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості (клас С за шкалою Чайлд-П'ю: 10-15 балів) не проводились.
Пацієнти з нирковою недостатністю
У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібне.
У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) ефективність та безпека препарату вивчено недостатньо.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Аденурик таб п/об пленочной 80мг 28 шт производится компанией БЕРЛИН ХЕМИ. Само производство расположено в стране Германия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Аденурик таб п/об пленочной 80мг 28 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Аденурик таб п/об пленочной 80мг 28 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Аденурик таб п/об пленочной 120мг 28 шт Аденурик таб п/об пленочной 120мг 28 шт, Азурикс таб п/об пленочной 120мг 30 шт Азурикс таб п/об пленочной 120мг 30 шт, Азурикс таб п/об пленочной 80мг 30 шт Азурикс таб п/об пленочной 80мг 30 шт, Подагрель капс 120 мг 30 шт Подагрель капс 120 мг 30 шт, Подагрель капс 80 мг 30 шт Подагрель капс 80 мг 30 шт, Фебуксостат-сз таб. 80 мг 30 шт Фебуксостат-сз таб. 80 мг 30 шт, Фебуксостат таб. 120 мг 28 шт Фебуксостат таб. 120 мг 28 шт, Фебуксостат таб. 80 мг 28 шт Фебуксостат таб. 80 мг 28 шт, Фебуфорт таб п/об пленочной 80мг 30 шт Фебуфорт таб п/об пленочной 80мг 30 шт.
Пока нет комментариев