Абактал таб 400 мг 10 шт
Топ продаж
Суперцена
Абактал таблетки 400 мг 10 шт - це протимікробний препарат з групи фторхінолонів, який діє бактерицидно. Він інгібує фермент ДНК-гіразу та реплікацію бактеріальної ДНК, що призводить до знищення бактерій. Препарат має широкий спектр дії та є ефективним проти різних мікроорганізмів, включаючи грамнегативні та грампозитивні бактерії. Абактал швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті та добре розподіляється по органах та тканинах. Препарат виводиться з організму нирками та кишечником.
Абактал таб 400 мг 10 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: пефлоксацину мезилату дигідрат 558,50 мг (еквівалентно пефлоксацину 400,00 мг)
Допоміжні речовини:
Лактози моногідрат 79,50 мг, крохмаль кукурудзяний 32,00 мг, 0 мг, тальк 27,00 мг, кремнію діоксид колоїдний (безводний) 2,00 мг, стеарат магнію 7,00 мг; склад оболонки: гіпромелоза 13,166 мг, титану діоксид 2,090 мг, тальк 0,854 мг, макрогол 400 1,790 мг, карнаубський віск 0,100 мг.
Опис:
Від білого до злегка жовтуватого кольору овальні двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Форма випуску:
Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 400 мг. По 10 таблеток у блістер із Ал/ПВХ. По 1 блістер разом з інструкцією з медичного застосування поміщають в картонну пачку.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до фторхінолонів та/або до інших компонентів препарату;
Дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції;
Порушення функції печінки тяжкого ступеня;
Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази;
Ураження сухожиль в анамнезі, що виникли при лікуванні фторхінолонами, що раніше проводилося;
Дитячий вік до 18 років (у зв'язку з ризиком виникнення тяжких форм артропатії, особливо великих суглобів);
Вагітність та період грудного вигодовування.
З обережністю:
Неврологічні розлади (епілепсія, судомний синдром невстановленої етіології, тяжкі органічні ураження ЦНС, порушення мозкового кровообігу, периферична нейропатія); порушення функції нирок; порушення функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості, пацієнти похилого віку, синдром вродженого подовження інтервалу QT, захворювання серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія), електролітний дисбаланс (наприклад, при гіпокаліємії, гіпомагніємії), одночасне застосування лікарських засобів, що подовжують інтервал (в т.ч. антиаритмічні IA та III класів, трициклічні та тетрациклічні антидепресанти, нейролептики, макроліди, протигрибкові, похідні імідазолу, деякі антигістамінні), одночасне застосування з глюкокортикостероїдами, ізоніазидом, гіпоглікемічними препаратами всередину, інсуліном; порфірія; міастенія gravis; цукровий діабет; психоз; наявність психічних захворювань в анамнезі; тяжкі небажані реакції на інші хінолони або фторхінолони; пацієнти з аневризмою аорти в сімейному анамнезі, або пацієнти з діагностованою аневризмою аорти та/або розшаруванням аорти або за наявності інших факторів ризику або станів, що призводять до розвитку аневризми аорти або розшарування аорти (наприклад, синдром Марфана, синдром Елерса-Данлоса Такасу, гігантоклітинний артеріїт, хвороба Бехчета, артеріальна гіпертензія, атеросклероз) (див. розділ «Особливі вказівки»).
Дозування400 мг
Показання до застосуванняЛікування інфекційно-запальних захворювань, спричинених чутливими до пефлоксацину мікроорганізмами:
• ускладнені інфекції сечовивідних шляхів;
• бактеріальний простатит;
• інфекції нижніх дихальних шляхів (загострення при муковісцидозі, нозокоміальна пневмонія);
• інфекції органів черевної порожнини та гепатобіліарної системи;
• бактеріальні інфекції шлунково-кишкового тракту з тяжким перебігом, у тому числі сальмонельоз;
• інфекції кісток та суглобів (остеомієліт, викликаний грамнегативними мікроорганізмами);
• інфекції шкіри та м'яких тканин;
• бактеріальний ендокардит;
• менінгіт (у разі, якщо збудник чутливий лише до пефлоксацину);
• гонорея.
Для лікування наступних інфекційно-запальних захворювань пефлоксацин може застосовуватися лише як альтернатива іншим протимікробним препаратам:
• гострий синусит;
• загострення хронічного бронхіту;
• неускладнені інфекції сечовивідних шляхів.
Пефлоксацин застосовується як монотерапія або у вигляді поєднаної терапії з іншими протимікробними засобами.
Пефлоксацин ефективний у терапії та профілактиці інфекцій у імунокомпромітованих пацієнтів.
Необхідно брати до уваги чинні офіційні посібники щодо правил застосування антибактеріальних засобів.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиСинергидний і адитивний ефекти досягаються при комбінації пефлоксацину з рифампіцином (слід пам'ятати про те, що рифампіцин значно підвищує плазмовий кліренс пефлоксацину, тому при сумісному застосуванні даних лікарських препаратів слід контролювати плазмові концентрації пефлоксацину в сироватці інфекцій крові), і ).
Аміноглікозиди, піперацилін, азлоцилін, цефтазидим посилюють антибактеріальний ефект (в т.ч. при інфекції синьогнійною паличкою).
Пефлоксацин знижує метаболізм теофіліну в печінці, що призводить до підвищення його концентрації у плазмі та ЦНС. Це може призвести до підвищення частоти та/або виразності побічних ефектів, які в окремих випадках можуть загрожувати життю або бути фатальними. Тому при одночасному застосуванні теофіліну та пефлоксацину слід контролювати плазмову концентрацію теофіліну та знижувати його дозу за необхідності.
Пефлоксацин може знижувати протромбіновий індекс (у пацієнтів, які приймають пероральні (непрямі) антикоагулянти). Ступінь антикоагулянтного ефекту може змінюватись в залежності від характеру захворювання, віку та загального стану пацієнта. Тому необхідний контроль Міжнародного нормалізованого відношення (МНО) під час та деякий час після спільного застосування пефлоксацину та пероральних антикоагулянтів.
Циметидин, ранитидин та інші інгібітори мікросомальних ферментів печінки збільшують T1/2 пефлоксацину та підвищують його токсичність.
Антациди (що містять алюміній або магній) та препарати, що містять залізо та цинк, а також диданозин (тільки лікарські форми диданозину, що містять як буфер сполуки алюмінію або магнію) уповільнюють абсорбцію пефлоксацину. У зв'язку з цим пефлоксацин необхідно приймати з інтервалом не менше 2 годин до застосування цих лікарських препаратів або через 4-6 годин після. Не виявлено клінічно значущої взаємодії пефлоксацину та карбонату кальцію.
При сумісному застосуванні фторхінолонів та циклоспорину можливе підвищення концентрації креатиніну та циклоспорину в плазмі крові.
Необхідно бути обережними при спільному застосуванні з ізоніазидом.
Пефлоксацин можна застосовувати у комбінації з метронідазолом та ванкоміцином.
При сумісному застосуванні з тетрацикліном та хлорамфеніколом спостерігається антагонізм.
При сумісному застосуванні пефлоксацину з глюкокортикостероїдами (особливо у пацієнтів старше 60 років, у пацієнтів з порушенням функції нирок та у пацієнтів з дисліпідемією) підвищується ризик розвитку небажаних явищ (тендініту та в дуже рідкісних випадках ушкодження ахілового сухожилля). Зважаючи на це, слід уникати спільного застосування пефлоксацину та глюкокортикостероїдів.
Внаслідок зниження активності процесів мікросомального окиснення в гепатоцитах підвищує концентрацію та подовжує Т1/2 пероральних гіпоглікемічних засобів.
Пефлоксацин може подовжувати інтервал QT, тому слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні з препаратами, здатними подовжувати інтервал QT (наприклад, антиаритмічні препарати IA та III класів; антипсихотичні препарати (пімозид, галоперидол, похідні фенотіазину); трициклічні антидепресанти; спарфлоксацин, моксифлоксацин, протималярійні препарати, макроліди), деякі антигістамінні препарати (астемізол), оскільки підвищується ризик розвитку життєзагрозливих аритмій.
ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, сплутаність свідомості, психомоторне збудження, у тяжких випадках втрата свідомості, судоми, подовження інтервалу QT.
Лікування: хворий має перебувати під медичним контролем. Необхідно забезпечити достатнє надходження рідини до організму. Лікування симптоматичне. Гемодіаліз неефективний.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Протимікробний засіб - фторхінолон Koд ATX: J01MA03
Фармакодинаміка:
Пефлоксацин є синтетичним протимікробним препаратом із групи фторхінолонів. Діє бактерицидно, інгібуючи фермент ДНК-гіразу та реплікацію бактеріальної ДНК; також порушує реплікацію А-субодиниці рибонуклеїнової кислоти та синтез білків бактеріальною клітиною. Відносно грамнегативних бактерій діє на клітини, що знаходяться як у фазі спокою, так і у фазі поділу, щодо грампозитивних бактерій - тільки на клітини, що знаходяться у процесі мітотичного поділу. Характерний постантибіотичний ефект.
Пефлоксацин має широкий спектр антимікробної дії.
До пефлоксацину чутливі такі мікроорганізми: Aeromonas hydrophila, Campylobacter jejuni, Citrobacter spp., Enterobacter spp. multocida, Proteus mirabilis, індол- позитивний Proteus, Providencia stuartii, Salmonella spp., Serratia spp., Shigella spp., Vibrio cholerae.
Помірну чутливість до препарату мають: Streptococcus spp., крім Streptococcus pneumoniae; Acinetobacter spp., Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Staphylococcus aureus, Chlamydia trachomatis.
Стійкістю володіють: Clostridium perfringens, Enterococcus spp., Gardnerella vaginalis, грамнегативні анаеробні мікроорганізми, спірохети (Treponema spp., Borrelia spp., Leptospira spp.), Pseudomonas aeruginosa і Mycoplasmaum spp.
Фармакокінетика:
Абсорбція:
Абсорбція висока: протягом 20 хвилин після прийому внутрішньо 90% пефлоксацину всмоктується у шлунково-кишковому тракті (ЖКТ). Після одноразового прийому внутрішньо 200 або 400 мг пефлоксацину на добу здоровими добровольцями протягом 1-1,5 години максимальні концентрації (Cmax) у плазмі крові склали 2,5 та 4,3 мкг/мл відповідно. При багаторазовому застосуванні внутрішньо 400 мг пефлоксацину двічі на добу максимальна та залишкова концентрації пефлоксацину досягаються через 48 годин: максимальна концентрація у сироватці крові варіює від 7,9 до 10 мкг/мл, залишкові концентрації у сироватці крові, безпосередньо перед застосуванням наступної дози 3,8 мкг/мл. Площа під кривою «концентрація препарату/час» (AUC) при застосуванні внутрішньо та внутрішньовенно однакова, що свідчить про повну абсорбцію пефлоксацину та становить 29,5 мг/мл/год.
Розподіл:
Ступінь зв'язування з білками плазми становить 20–30 %, об'єм розподілу – 1,7 л/кг, що забезпечує рівномірний розподіл по органах та тканинах. Завдяки високому об'єму розподілу, швидко проникає та добре розподіляється у тканинах, органах та рідинах організму.
Метаболізм:
Пефлоксацин метаболізується у печінці, з утворенням 5 метаболітів, 4 з яких виявляються у сечі. 2 основних метаболіту - пефлоксацин-N-оксид, який має мінімальну антибактеріальну активність, і N-диметил-пефлоксацин, що має антибактеріальні властивості. Однак концентрація його мінімальна і становить 2-3% концентрації пефлоксацину.
Виведення:
У пацієнтів з нормальною функцією нирок та печінки 59 % прийнятої дози виводиться нирками у незміненому вигляді та у вигляді двох основних метаболітів. Загалом 60% дози виводиться нирками та 40% кишечником. 20% прийнятої дози виводилося у вигляді N-диметил-пефлоксацину та 16,2% у вигляді пефлоксацин-N-оксиду. Препарат піддається реабсорбції у ниркових канальцях. Нирковий кліренс пефлоксацину низький, залежно від дози, варіює від 0,11 до 0,21 мл на секунду. Період напіввиведення (T1/2) препарату після одноразового застосування становить 10,5 години, а при багаторазовому застосуванні внутрішньо підвищується до 12,3 години. Однак пефлоксацин та його метаболіти визначаються у сечі протягом 48 годин після застосування. Також 20-30% пефлоксацину виводиться з жовчю у вигляді пефлоксацин-глюкуроніду та N-оксид-похідних.
При порушенні функції нирок плазмова концентрація пефлоксацину та T1/2 практично не змінюється у зв'язку з тим, що печінковий кліренс препарату є основним механізмом виведення.
За порушення функції печінки плазмовий кліренс пефлоксацину значно знижується, а T1/2 відповідно збільшується.
Вагітність та годування груддюУ період вагітності застосування препарату Абактал протипоказано.
Пефлоксацин проникає у грудне молоко у великих кількостях (75% сироваткової концентрації). Тому під час застосування препарату необхідно припинити грудне вигодовування.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаЗа даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), небажані реакції класифіковані відповідно до їх частоти розвитку наступним чином: дуже часто (>1/10), часто (>1/100, <1/10), нечасто (>1/1000, < 1/100), рідко (>1/10000, <1/1000) та дуже рідко (<1/10000); частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення було неможливо.
Інфекційні та паразитарні захворювання: частота невідома: кандидоз.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто: еозинофілія; рідко: тромбоцитопенія; частота невідома: анемія, лейкопенія, нейтропенія, панцитопенія, агранулоцитоз.
Порушення ендокринної системи: частота невідома: синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону.
Порушення імунної системи: частота невідома: ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок.
Порушення з боку обміну речовин і харчування: частота невідома: тяжка гіпоглікемія, аж до розвитку гіпоглікемічної коми, особливо у пацієнтів похилого віку, пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають пероральні гіпоглікемічні препарати або інсулін.
Порушення психіки: частота невідома: підвищена втома, депресія, психоз, порушення уваги, дезорієнтація, ажитація, нервозність, порушення пам'яті, делірій.
Порушення нервової системи: часто: безсоння; нечасто: головний біль, запаморочення; рідко: підвищена дратівливість; галюцинації; частота невідома: сплутаність свідомості, судоми (у тому числі епілептичні напади), внутрішньочерепна гіпертензія (особливо у осіб молодого віку після тривалої терапії пефлоксацином, що характеризується сприятливим прогнозом; в більшості випадків дозволялася після відміни терапії та проведення адекватного лікування), парестезія, міо короткочасне посмикування окремих м'язів або м'язів всього тіла), сенсорна або сенсорно-моторна периферична нейропатія, підвищення судомної готовності, почуття занепокоєння, збудження, «кошмарні» сновидіння, загострення міастенії, тремор.
Порушення органу зору: частота невідома: розлади зору.
Порушення серця: частота невідома: подовження інтервалу QT.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: частота невідома: бронхоспазм.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто: нудота, блювання, біль у шлунку; нечасто: діарея; рідко: псевдомембранозний коліт; Частота невідома: зміна смаку, зниження апетиту, метеоризм.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко: транзиторне підвищення активності «печінкових» трансаміназ, а також лужної фосфатази та концентрації білірубіну в плазмі; Частота невідома: холестатична жовтяниця, гепатит, некроз печінки.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто: висипання на шкірі, кропив'янка; нечасто: реакції фоточутливості (як до сонячного світла, так і ультрафіолетового (УФ) випромінювання); рідко: свербіж шкіри, еритема; частота невідома: ексудативна мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона, гіперемія шкіри, судинна пурпура, фотооніхолізис.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто: міалгія, артралгія; частота невідома: артропатія, тендиніт, розрив сухожиль, випіт у суглобах.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко: гостра ниркова недостатність; частота невідома: кристалура, гломерулонефрит, дизурія, інтерстиціальний нефрит.
особливі вказівкиПрепарат Абактал® застосовується як монотерапія або у вигляді поєднаної терапії з іншими протимікробними засобами.
При змішаних інфекціях, при перфоративних процесах у черевній порожнині, при бактеріальних інфекціях шлунково-кишкового тракту з тяжким перебігом препарат Абактал комбінують з лікарськими засобами, активними щодо анаеробів (метронідазол, кліндаміцин).
У період лікування пацієнти повинні отримувати велику кількість рідини (для запобігання кристалурії).
Фоточутливість:
Внаслідок можливої появи реакції фоточутливості протягом лікування препаратом Абактал® не можна піддаватися впливу УФ-випромінювання та тривалої дії прямих сонячних променів. З появою будь-яких змін на шкірі лікування слід припинити. Слід уникати прямих сонячних променів протягом 4 діб після припинення терапії, в іншому випадку рекомендується використовувати одяг, що захищає, або захисний крем (з високим рівнем УФ-захисту).
Печінкова недостатність:
Для пацієнтів з тяжкими захворюваннями печінки потрібна корекція дози пропорційно до ступеня пошкодження (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Скелетно-м'язова система:
Тендиніт, який виник під час лікування пефлоксацином, може призвести до розриву сухожилля (наприклад, ахіллового сухожилля). Іноді може розвинутись двосторонній тендиніт протягом 48 годин після початку лікування препаратом Абактал®, а також через кілька місяців після припинення лікування препаратом. До факторів ризику розвитку тендинітів на тлі терапії фторхінолонами відносяться: вік старше 60 років, ниркова недостатність, діаліз, супутня терапія глюкокортикостероїдами, дисліпідемія. У разі виникнення початкових ознак тендиніту лікування пефлоксацином слід припинити, виключити навантаження на уражену кінцівку та звернутися до лікаря. З метою зниження ризику тендинопатії: рекомендується лікувати пацієнтів похилого віку після уважної оцінки співвідношення користі та ризику. Ризик може бути знижений завдяки застосуванню половинних доз препарату; протипоказано застосування пефлоксацину у пацієнтів з тендинітом в анамнезі, рекомендується уникати застосування у пацієнтів, які отримують глюкокортикостероїди або займаються інтенсивними фізичними вправами. Ризик розриву вищий у пацієнтів, які почали ходити після тривалого дотримання постільного режиму. З початком терапії пефлоксацином рекомендується стежити за болем та набряком у ділянці ахілового сухожилля, особливо у пацієнтів, які перебувають у групі ризику. При виявленні цих симптомів слід припинити застосування пефлоксацину, виключити навантаження на уражені сухожилля та підтримувати їх відповідним ортезом або ортопедичним взуттям, навіть якщо ураження одностороннє. Слід звернутися за порадою до фахівця. які отримують глюкокортикостероїди або займаються інтенсивними фізичними вправами. Ризик розриву вищий у пацієнтів, які почали ходити після тривалого дотримання постільного режиму. З початком терапії пефлоксацином рекомендується стежити за болем та набряком у ділянці ахілового сухожилля, особливо у пацієнтів, які перебувають у групі ризику. При виявленні цих симптомів слід припинити застосування пефлоксацину, виключити навантаження на уражені сухожилля та підтримувати їх відповідним ортезом або ортопедичним взуттям, навіть якщо ураження одностороннє. Слід звернутися за порадою до фахівця. які отримують глюкокортикостероїди або займаються інтенсивними фізичними вправами. Ризик розриву вищий у пацієнтів, які почали ходити після тривалого дотримання постільного режиму. З початком терапії пефлоксацином рекомендується стежити за болем та набряком у ділянці ахілового сухожилля, особливо у пацієнтів, які перебувають у групі ризику. При виявленні цих симптомів слід припинити застосування пефлоксацину, виключити навантаження на уражені сухожилля та підтримувати їх відповідним ортезом або ортопедичним взуттям, навіть якщо ураження одностороннє. Слід звернутися за порадою до фахівця. З початком терапії пефлоксацином рекомендується стежити за болем та набряком у ділянці ахілового сухожилля, особливо у пацієнтів, які перебувають у групі ризику. При виявленні цих симптомів слід припинити застосування пефлоксацину, виключити навантаження на уражені сухожилля та підтримувати їх відповідним ортезом або ортопедичним взуттям, навіть якщо ураження одностороннє. Слід звернутися за порадою до фахівця. З початком терапії пефлоксацином рекомендується стежити за болем та набряком у ділянці ахілового сухожилля, особливо у пацієнтів, які перебувають у групі ризику. При виявленні цих симптомів слід припинити застосування пефлоксацину, виключити навантаження на уражені сухожилля та підтримувати їх відповідним ортезом або ортопедичним взуттям, навіть якщо ураження одностороннє. Слід звернутися за порадою до фахівця.
Дисглікемія:
Як і у випадку з іншими фторхінолонами, при застосуванні пефлоксацину можлива зміна концентрації глюкози в крові, включаючи гіпо- та гіперглікемію. На тлі терапії пефлоксацином дисглікемія частіше може виникати у пацієнтів похилого віку та пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують супутню терапію пероральними гіпоглікемічними препаратами (наприклад, препаратами сульфонілсечовини) або інсуліном. У разі застосування пефлоксацину у таких пацієнтів зростає ризик розвитку гіпоглікемії, аж до гіпоглікемічної коми. Необхідно інформувати пацієнтів про симптоми гіпоглікемії (сплутаність свідомості, запаморочення, «вовчий» апетит, головний біль, нервозність, відчуття серцебиття або почастішання пульсу, блідість шкірних покривів, піт, тремтіння, слабкість). Якщо у пацієнта розвивається гіпоглікемія, необхідно негайно припинити лікування пефлоксацином та розпочати відповідну терапію. У цих випадках рекомендується перейти на терапію іншим антибіотиком, відмінним від фторхінолонів, якщо це можливо. При проведенні лікування пефлоксацином у пацієнтів похилого віку у пацієнтів з цукровим діабетом рекомендується ретельний моніторинг концентрації глюкози в крові.
Порушення з боку нервової системи:
У пацієнтів, які отримують фторхінолони, включаючи пефлоксацин, відзначалася сенсорна та сенсорно-моторна периферична нейропатія, початок якої може бути швидким. При появі у пацієнта симптомів периферичної нейропатії застосування пефлоксацину має бути припинено (мінімізує можливий ризик розвитку незворотних змін). Пефлоксацин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із псевдопаралітичною міастенією (myasthenia gravis). Пефлоксацин повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів похилого віку з порушенням мозкового кровообігу, органічними змінами головного мозку або інсультом. Пефлоксацин повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів, які мають в анамнезі судоми та стани, що схильні до їх розвитку, у пацієнтів з порфірією. Розвиток побічних реакцій, пов'язаних із порушенням психіки, можливо навіть після одноразової дози. У разі розвитку будь-яких побічних ефектів з боку центральної нервової системи, включаючи порушення психіки, необхідно негайно відмінити препарат Абактал і розпочати відповідну терапію. У цих випадках рекомендується перейти на терапію іншим антибіотиком, відмінним від фторхінолонів, якщо це можливо.
Порушення органу зору:
Якщо гострота зору знижується або спостерігаються інші ефекти органу зору, слід негайно звернутися до офтальмолога.
Шлунково-кишковий тракт:
Діарея (особливо у випадках тяжкої, стійкої та/або з домішкою крові) під час або після застосування препарату Абактал® може бути симптомом захворювання, що викликається Clostridium difficile, найбільш тяжкою формою якого є псевдомембранозний коліт. Якщо є підозра на псевдомембранозний коліт, застосування препарату Абактал® слід негайно припинити та провести симптоматичне лікування (напр., ванкоміцин внутрішньо). У цьому стані препарати, що знижують перистальтику протипоказані.
Порушення з боку серця:
Повідомлялося про подовження інтервалу QT у пацієнтів, які отримували фторхінолони. Незважаючи на те, що пефлоксацин можна віднести до групи фторхінолонів, що характеризуються дуже низьким потенціалом, або не мають достатньої інформації, необхідної для оцінки їх потенційної здатності викликати подовження інтервалу QT, слід бути обережним при синдромі вродженого подовження інтервалу QT, захворюваннях серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія); електролітному дисбалансі (наприклад, при гіпокаліємії, гіпомагніємії), при одночасному застосуванні пефлоксацину з препаратами, здатними подовжувати інтервал QT (наприклад, антиаритмічні препарати IA та III класів; антипсихотичні препарати (пімозид, галоперидол, похідні фенотіазину); трициклічні антидепреси); еритроміцин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, протималярійні препарати, макроліди); деякі антигістамінні препарати (астемізол), оскільки підвищується ризик розвитку життєзагрозливих аритмій.
Аневризм і розшарування аорти:
За даними епідеміологічних досліджень повідомлялося про підвищений ризик розвитку аневризми аорти та розшарування аорти після застосування фторхінолонів, особливо у пацієнтів похилого віку. У зв'язку з цим, фторхінолони слід застосовувати тільки після ретельної оцінки співвідношення користі-ризику та розгляду інших варіантів терапії у пацієнтів з аневризмою аорти в сімейному анамнезі або у пацієнтів з діагностованою аневризмою аорти та/або розшаруванням аорти або за наявності інших факторів ризику або станів, схильні до розвитку аневризми аорти або розшарування аорти (наприклад, синдром Марфана, синдром Елерса-Данлоса судинного типу, артеріїт Такаясу, гігантоклітинний артеріїт, хвороба Бехчета, артеріальна гіпертензія, атеросклероз). У разі появи раптового болю в животі,
Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази:
Повідомлялося про розвиток гемолітичних реакцій при застосуванні фторхінолонів у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Незважаючи на те, що при застосуванні пефлоксацину про гемоліз не повідомлялося, слід уникати застосування цього антибіотика у таких пацієнтів і рекомендується використовувати альтернативний варіант лікування, якщо такий доступний.
Стійкість:
Як і в інших антибіотиків, застосування пефлоксацину, особливо тривале, може призвести до розмноження нечутливих мікроорганізмів. Повторна оцінка стану пацієнта обов'язковою. Якщо під час лікування відбувається розвиток вторинної інфекції, слід вжити відповідних заходів.
Вплив на лабораторні тести:
Можуть спостерігатися хибнопозитивні результати щодо опіатів в сечі. Може знадобитися підтвердження позитивних результатів за допомогою специфічніших методів. Пефлоксацин не впливає на тести, що визначають концентрацію глюкози у сечі.
Гіперчутливість:
Гіперчутливість та алергічні реакції, включаючи анафілактичні реакції, можуть бути наслідком застосування пефлоксацину та можуть бути життєзагрозливими. При розвитку реакції гіперчутливості необхідно відмінити пефлоксацин та розпочати відповідну терапію.
Втрата працездатності (інвалідизація) та потенційні незворотні серйозні побічні реакції, зумовлені прийомом фторхінолонів:
У пацієнтів, які застосовували хінолони та фторхінолони, незалежно від віку та наявності раніше існуючих факторів ризику, відзначалися дуже рідкісні випадки довгострокових (протягом кількох місяців або років), що інвалідизують та потенційно незворотних тяжких небажаних реакцій, що зачіпають різні системи організму, іноді кілька систем -руховий апарат, нервову систему, психіку та органи чуття, включаючи такі реакції, як тендиніт, пошкодження сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, нейропатії, пов'язані з парестезією, депресія, втома, погіршення пам'яті, порушення сну та погіршення слуху , зору, смаку та запаху). Прийом пефлоксацину має бути негайно припинено з появою перших ознак або симптомів будь-якої тяжкої небажаної реакції, пацієнтам рекомендовано звернутися до лікаря за консультацією.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами:
У період лікування препаратом Абактал® необхідно бути обережним при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими видами діяльності, що вимагають концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. У разі неврологічних небажаних явищ, наприклад, запаморочення, судом, порушення зору, слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності.
Умови зберіганняЗберігати в оригінальній упаковці (блістер у пачці) при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиТривалість лікування встановлюється індивідуально, залежно від локалізації та тяжкості перебігу інфекції, а також чутливості мікроорганізмів.
Всередину, щоб уникнути шлунково-кишкових розладів, таблетки слід приймати під час їжі.
Препарат застосовують по 1 таблетці (400 мг) двічі на добу, кожні 12 годин. Середня добова доза становить 800 мг на добу, максимальна добова доза становить 1200 мг.
При інфекціях сечовивідних шляхів можливе застосування препарату Абактал у дозі 1 таблетка (400 мг) один раз на добу, вранці або ввечері.
Для лікування неускладненої гонореї у чоловіків та жінок застосовується 800 мг препарату Абактал одноразово.
У пацієнтів із порушенням функції печінки: у пацієнтів із тяжким порушенням функції печінки застосування протипоказане. У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості виведення пефлоксацину значно сповільнюється, тому рекомендована добова доза препарату становить 400 мг кожні 24-48 годин із визначенням його сироваткових концентрацій.
У пацієнтів із порушенням функції нирок виведення пефлоксацину залишається практично незмінним, оскільки частина препарату виводиться печінкою. У зв'язку з цим зниження середньої добової дози пефлоксацину для пацієнтів із порушенням функції нирок не потрібне.
Пефлоксацин не виводиться під час гемодіалізу, тому не потрібно додатково застосовувати Абактал після сеансу гемодіалізу.
У пацієнтів похилого віку (старше 65 років), внаслідок вікових змін у процесах розподілу та виведення, рекомендується зниження дози пефлоксацину.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Абактал таб 400 мг 10 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: пефлоксацину мезилату дигідрат 558,50 мг (еквівалентно пефлоксацину 400,00 мг)
Допоміжні речовини:
Лактози моногідрат 79,50 мг, крохмаль кукурудзяний 32,00 мг, 0 мг, тальк 27,00 мг, кремнію діоксид колоїдний (безводний) 2,00 мг, стеарат магнію 7,00 мг; склад оболонки: гіпромелоза 13,166 мг, титану діоксид 2,090 мг, тальк 0,854 мг, макрогол 400 1,790 мг, карнаубський віск 0,100 мг.
Опис:
Від білого до злегка жовтуватого кольору овальні двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Форма випуску:
Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 400 мг. По 10 таблеток у блістер із Ал/ПВХ. По 1 блістер разом з інструкцією з медичного застосування поміщають в картонну пачку.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до фторхінолонів та/або до інших компонентів препарату;
Дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції;
Порушення функції печінки тяжкого ступеня;
Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази;
Ураження сухожиль в анамнезі, що виникли при лікуванні фторхінолонами, що раніше проводилося;
Дитячий вік до 18 років (у зв'язку з ризиком виникнення тяжких форм артропатії, особливо великих суглобів);
Вагітність та період грудного вигодовування.
З обережністю:
Неврологічні розлади (епілепсія, судомний синдром невстановленої етіології, тяжкі органічні ураження ЦНС, порушення мозкового кровообігу, периферична нейропатія); порушення функції нирок; порушення функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості, пацієнти похилого віку, синдром вродженого подовження інтервалу QT, захворювання серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія), електролітний дисбаланс (наприклад, при гіпокаліємії, гіпомагніємії), одночасне застосування лікарських засобів, що подовжують інтервал (в т.ч. антиаритмічні IA та III класів, трициклічні та тетрациклічні антидепресанти, нейролептики, макроліди, протигрибкові, похідні імідазолу, деякі антигістамінні), одночасне застосування з глюкокортикостероїдами, ізоніазидом, гіпоглікемічними препаратами всередину, інсуліном; порфірія; міастенія gravis; цукровий діабет; психоз; наявність психічних захворювань в анамнезі; тяжкі небажані реакції на інші хінолони або фторхінолони; пацієнти з аневризмою аорти в сімейному анамнезі, або пацієнти з діагностованою аневризмою аорти та/або розшаруванням аорти або за наявності інших факторів ризику або станів, що призводять до розвитку аневризми аорти або розшарування аорти (наприклад, синдром Марфана, синдром Елерса-Данлоса Такасу, гігантоклітинний артеріїт, хвороба Бехчета, артеріальна гіпертензія, атеросклероз) (див. розділ «Особливі вказівки»).
Дозування400 мг
Показання до застосуванняЛікування інфекційно-запальних захворювань, спричинених чутливими до пефлоксацину мікроорганізмами:
• ускладнені інфекції сечовивідних шляхів;
• бактеріальний простатит;
• інфекції нижніх дихальних шляхів (загострення при муковісцидозі, нозокоміальна пневмонія);
• інфекції органів черевної порожнини та гепатобіліарної системи;
• бактеріальні інфекції шлунково-кишкового тракту з тяжким перебігом, у тому числі сальмонельоз;
• інфекції кісток та суглобів (остеомієліт, викликаний грамнегативними мікроорганізмами);
• інфекції шкіри та м'яких тканин;
• бактеріальний ендокардит;
• менінгіт (у разі, якщо збудник чутливий лише до пефлоксацину);
• гонорея.
Для лікування наступних інфекційно-запальних захворювань пефлоксацин може застосовуватися лише як альтернатива іншим протимікробним препаратам:
• гострий синусит;
• загострення хронічного бронхіту;
• неускладнені інфекції сечовивідних шляхів.
Пефлоксацин застосовується як монотерапія або у вигляді поєднаної терапії з іншими протимікробними засобами.
Пефлоксацин ефективний у терапії та профілактиці інфекцій у імунокомпромітованих пацієнтів.
Необхідно брати до уваги чинні офіційні посібники щодо правил застосування антибактеріальних засобів.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиСинергидний і адитивний ефекти досягаються при комбінації пефлоксацину з рифампіцином (слід пам'ятати про те, що рифампіцин значно підвищує плазмовий кліренс пефлоксацину, тому при сумісному застосуванні даних лікарських препаратів слід контролювати плазмові концентрації пефлоксацину в сироватці інфекцій крові), і ).
Аміноглікозиди, піперацилін, азлоцилін, цефтазидим посилюють антибактеріальний ефект (в т.ч. при інфекції синьогнійною паличкою).
Пефлоксацин знижує метаболізм теофіліну в печінці, що призводить до підвищення його концентрації у плазмі та ЦНС. Це може призвести до підвищення частоти та/або виразності побічних ефектів, які в окремих випадках можуть загрожувати життю або бути фатальними. Тому при одночасному застосуванні теофіліну та пефлоксацину слід контролювати плазмову концентрацію теофіліну та знижувати його дозу за необхідності.
Пефлоксацин може знижувати протромбіновий індекс (у пацієнтів, які приймають пероральні (непрямі) антикоагулянти). Ступінь антикоагулянтного ефекту може змінюватись в залежності від характеру захворювання, віку та загального стану пацієнта. Тому необхідний контроль Міжнародного нормалізованого відношення (МНО) під час та деякий час після спільного застосування пефлоксацину та пероральних антикоагулянтів.
Циметидин, ранитидин та інші інгібітори мікросомальних ферментів печінки збільшують T1/2 пефлоксацину та підвищують його токсичність.
Антациди (що містять алюміній або магній) та препарати, що містять залізо та цинк, а також диданозин (тільки лікарські форми диданозину, що містять як буфер сполуки алюмінію або магнію) уповільнюють абсорбцію пефлоксацину. У зв'язку з цим пефлоксацин необхідно приймати з інтервалом не менше 2 годин до застосування цих лікарських препаратів або через 4-6 годин після. Не виявлено клінічно значущої взаємодії пефлоксацину та карбонату кальцію.
При сумісному застосуванні фторхінолонів та циклоспорину можливе підвищення концентрації креатиніну та циклоспорину в плазмі крові.
Необхідно бути обережними при спільному застосуванні з ізоніазидом.
Пефлоксацин можна застосовувати у комбінації з метронідазолом та ванкоміцином.
При сумісному застосуванні з тетрацикліном та хлорамфеніколом спостерігається антагонізм.
При сумісному застосуванні пефлоксацину з глюкокортикостероїдами (особливо у пацієнтів старше 60 років, у пацієнтів з порушенням функції нирок та у пацієнтів з дисліпідемією) підвищується ризик розвитку небажаних явищ (тендініту та в дуже рідкісних випадках ушкодження ахілового сухожилля). Зважаючи на це, слід уникати спільного застосування пефлоксацину та глюкокортикостероїдів.
Внаслідок зниження активності процесів мікросомального окиснення в гепатоцитах підвищує концентрацію та подовжує Т1/2 пероральних гіпоглікемічних засобів.
Пефлоксацин може подовжувати інтервал QT, тому слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні з препаратами, здатними подовжувати інтервал QT (наприклад, антиаритмічні препарати IA та III класів; антипсихотичні препарати (пімозид, галоперидол, похідні фенотіазину); трициклічні антидепресанти; спарфлоксацин, моксифлоксацин, протималярійні препарати, макроліди), деякі антигістамінні препарати (астемізол), оскільки підвищується ризик розвитку життєзагрозливих аритмій.
ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, сплутаність свідомості, психомоторне збудження, у тяжких випадках втрата свідомості, судоми, подовження інтервалу QT.
Лікування: хворий має перебувати під медичним контролем. Необхідно забезпечити достатнє надходження рідини до організму. Лікування симптоматичне. Гемодіаліз неефективний.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Протимікробний засіб - фторхінолон Koд ATX: J01MA03
Фармакодинаміка:
Пефлоксацин є синтетичним протимікробним препаратом із групи фторхінолонів. Діє бактерицидно, інгібуючи фермент ДНК-гіразу та реплікацію бактеріальної ДНК; також порушує реплікацію А-субодиниці рибонуклеїнової кислоти та синтез білків бактеріальною клітиною. Відносно грамнегативних бактерій діє на клітини, що знаходяться як у фазі спокою, так і у фазі поділу, щодо грампозитивних бактерій - тільки на клітини, що знаходяться у процесі мітотичного поділу. Характерний постантибіотичний ефект.
Пефлоксацин має широкий спектр антимікробної дії.
До пефлоксацину чутливі такі мікроорганізми: Aeromonas hydrophila, Campylobacter jejuni, Citrobacter spp., Enterobacter spp. multocida, Proteus mirabilis, індол- позитивний Proteus, Providencia stuartii, Salmonella spp., Serratia spp., Shigella spp., Vibrio cholerae.
Помірну чутливість до препарату мають: Streptococcus spp., крім Streptococcus pneumoniae; Acinetobacter spp., Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Staphylococcus aureus, Chlamydia trachomatis.
Стійкістю володіють: Clostridium perfringens, Enterococcus spp., Gardnerella vaginalis, грамнегативні анаеробні мікроорганізми, спірохети (Treponema spp., Borrelia spp., Leptospira spp.), Pseudomonas aeruginosa і Mycoplasmaum spp.
Фармакокінетика:
Абсорбція:
Абсорбція висока: протягом 20 хвилин після прийому внутрішньо 90% пефлоксацину всмоктується у шлунково-кишковому тракті (ЖКТ). Після одноразового прийому внутрішньо 200 або 400 мг пефлоксацину на добу здоровими добровольцями протягом 1-1,5 години максимальні концентрації (Cmax) у плазмі крові склали 2,5 та 4,3 мкг/мл відповідно. При багаторазовому застосуванні внутрішньо 400 мг пефлоксацину двічі на добу максимальна та залишкова концентрації пефлоксацину досягаються через 48 годин: максимальна концентрація у сироватці крові варіює від 7,9 до 10 мкг/мл, залишкові концентрації у сироватці крові, безпосередньо перед застосуванням наступної дози 3,8 мкг/мл. Площа під кривою «концентрація препарату/час» (AUC) при застосуванні внутрішньо та внутрішньовенно однакова, що свідчить про повну абсорбцію пефлоксацину та становить 29,5 мг/мл/год.
Розподіл:
Ступінь зв'язування з білками плазми становить 20–30 %, об'єм розподілу – 1,7 л/кг, що забезпечує рівномірний розподіл по органах та тканинах. Завдяки високому об'єму розподілу, швидко проникає та добре розподіляється у тканинах, органах та рідинах організму.
Метаболізм:
Пефлоксацин метаболізується у печінці, з утворенням 5 метаболітів, 4 з яких виявляються у сечі. 2 основних метаболіту - пефлоксацин-N-оксид, який має мінімальну антибактеріальну активність, і N-диметил-пефлоксацин, що має антибактеріальні властивості. Однак концентрація його мінімальна і становить 2-3% концентрації пефлоксацину.
Виведення:
У пацієнтів з нормальною функцією нирок та печінки 59 % прийнятої дози виводиться нирками у незміненому вигляді та у вигляді двох основних метаболітів. Загалом 60% дози виводиться нирками та 40% кишечником. 20% прийнятої дози виводилося у вигляді N-диметил-пефлоксацину та 16,2% у вигляді пефлоксацин-N-оксиду. Препарат піддається реабсорбції у ниркових канальцях. Нирковий кліренс пефлоксацину низький, залежно від дози, варіює від 0,11 до 0,21 мл на секунду. Період напіввиведення (T1/2) препарату після одноразового застосування становить 10,5 години, а при багаторазовому застосуванні внутрішньо підвищується до 12,3 години. Однак пефлоксацин та його метаболіти визначаються у сечі протягом 48 годин після застосування. Також 20-30% пефлоксацину виводиться з жовчю у вигляді пефлоксацин-глюкуроніду та N-оксид-похідних.
При порушенні функції нирок плазмова концентрація пефлоксацину та T1/2 практично не змінюється у зв'язку з тим, що печінковий кліренс препарату є основним механізмом виведення.
За порушення функції печінки плазмовий кліренс пефлоксацину значно знижується, а T1/2 відповідно збільшується.
Вагітність та годування груддюУ період вагітності застосування препарату Абактал протипоказано.
Пефлоксацин проникає у грудне молоко у великих кількостях (75% сироваткової концентрації). Тому під час застосування препарату необхідно припинити грудне вигодовування.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаЗа даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), небажані реакції класифіковані відповідно до їх частоти розвитку наступним чином: дуже часто (>1/10), часто (>1/100, <1/10), нечасто (>1/1000, < 1/100), рідко (>1/10000, <1/1000) та дуже рідко (<1/10000); частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення було неможливо.
Інфекційні та паразитарні захворювання: частота невідома: кандидоз.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто: еозинофілія; рідко: тромбоцитопенія; частота невідома: анемія, лейкопенія, нейтропенія, панцитопенія, агранулоцитоз.
Порушення ендокринної системи: частота невідома: синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону.
Порушення імунної системи: частота невідома: ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок.
Порушення з боку обміну речовин і харчування: частота невідома: тяжка гіпоглікемія, аж до розвитку гіпоглікемічної коми, особливо у пацієнтів похилого віку, пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають пероральні гіпоглікемічні препарати або інсулін.
Порушення психіки: частота невідома: підвищена втома, депресія, психоз, порушення уваги, дезорієнтація, ажитація, нервозність, порушення пам'яті, делірій.
Порушення нервової системи: часто: безсоння; нечасто: головний біль, запаморочення; рідко: підвищена дратівливість; галюцинації; частота невідома: сплутаність свідомості, судоми (у тому числі епілептичні напади), внутрішньочерепна гіпертензія (особливо у осіб молодого віку після тривалої терапії пефлоксацином, що характеризується сприятливим прогнозом; в більшості випадків дозволялася після відміни терапії та проведення адекватного лікування), парестезія, міо короткочасне посмикування окремих м'язів або м'язів всього тіла), сенсорна або сенсорно-моторна периферична нейропатія, підвищення судомної готовності, почуття занепокоєння, збудження, «кошмарні» сновидіння, загострення міастенії, тремор.
Порушення органу зору: частота невідома: розлади зору.
Порушення серця: частота невідома: подовження інтервалу QT.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: частота невідома: бронхоспазм.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто: нудота, блювання, біль у шлунку; нечасто: діарея; рідко: псевдомембранозний коліт; Частота невідома: зміна смаку, зниження апетиту, метеоризм.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко: транзиторне підвищення активності «печінкових» трансаміназ, а також лужної фосфатази та концентрації білірубіну в плазмі; Частота невідома: холестатична жовтяниця, гепатит, некроз печінки.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто: висипання на шкірі, кропив'янка; нечасто: реакції фоточутливості (як до сонячного світла, так і ультрафіолетового (УФ) випромінювання); рідко: свербіж шкіри, еритема; частота невідома: ексудативна мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона, гіперемія шкіри, судинна пурпура, фотооніхолізис.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто: міалгія, артралгія; частота невідома: артропатія, тендиніт, розрив сухожиль, випіт у суглобах.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко: гостра ниркова недостатність; частота невідома: кристалура, гломерулонефрит, дизурія, інтерстиціальний нефрит.
особливі вказівкиПрепарат Абактал® застосовується як монотерапія або у вигляді поєднаної терапії з іншими протимікробними засобами.
При змішаних інфекціях, при перфоративних процесах у черевній порожнині, при бактеріальних інфекціях шлунково-кишкового тракту з тяжким перебігом препарат Абактал комбінують з лікарськими засобами, активними щодо анаеробів (метронідазол, кліндаміцин).
У період лікування пацієнти повинні отримувати велику кількість рідини (для запобігання кристалурії).
Фоточутливість:
Внаслідок можливої появи реакції фоточутливості протягом лікування препаратом Абактал® не можна піддаватися впливу УФ-випромінювання та тривалої дії прямих сонячних променів. З появою будь-яких змін на шкірі лікування слід припинити. Слід уникати прямих сонячних променів протягом 4 діб після припинення терапії, в іншому випадку рекомендується використовувати одяг, що захищає, або захисний крем (з високим рівнем УФ-захисту).
Печінкова недостатність:
Для пацієнтів з тяжкими захворюваннями печінки потрібна корекція дози пропорційно до ступеня пошкодження (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Скелетно-м'язова система:
Тендиніт, який виник під час лікування пефлоксацином, може призвести до розриву сухожилля (наприклад, ахіллового сухожилля). Іноді може розвинутись двосторонній тендиніт протягом 48 годин після початку лікування препаратом Абактал®, а також через кілька місяців після припинення лікування препаратом. До факторів ризику розвитку тендинітів на тлі терапії фторхінолонами відносяться: вік старше 60 років, ниркова недостатність, діаліз, супутня терапія глюкокортикостероїдами, дисліпідемія. У разі виникнення початкових ознак тендиніту лікування пефлоксацином слід припинити, виключити навантаження на уражену кінцівку та звернутися до лікаря. З метою зниження ризику тендинопатії: рекомендується лікувати пацієнтів похилого віку після уважної оцінки співвідношення користі та ризику. Ризик може бути знижений завдяки застосуванню половинних доз препарату; протипоказано застосування пефлоксацину у пацієнтів з тендинітом в анамнезі, рекомендується уникати застосування у пацієнтів, які отримують глюкокортикостероїди або займаються інтенсивними фізичними вправами. Ризик розриву вищий у пацієнтів, які почали ходити після тривалого дотримання постільного режиму. З початком терапії пефлоксацином рекомендується стежити за болем та набряком у ділянці ахілового сухожилля, особливо у пацієнтів, які перебувають у групі ризику. При виявленні цих симптомів слід припинити застосування пефлоксацину, виключити навантаження на уражені сухожилля та підтримувати їх відповідним ортезом або ортопедичним взуттям, навіть якщо ураження одностороннє. Слід звернутися за порадою до фахівця. які отримують глюкокортикостероїди або займаються інтенсивними фізичними вправами. Ризик розриву вищий у пацієнтів, які почали ходити після тривалого дотримання постільного режиму. З початком терапії пефлоксацином рекомендується стежити за болем та набряком у ділянці ахілового сухожилля, особливо у пацієнтів, які перебувають у групі ризику. При виявленні цих симптомів слід припинити застосування пефлоксацину, виключити навантаження на уражені сухожилля та підтримувати їх відповідним ортезом або ортопедичним взуттям, навіть якщо ураження одностороннє. Слід звернутися за порадою до фахівця. які отримують глюкокортикостероїди або займаються інтенсивними фізичними вправами. Ризик розриву вищий у пацієнтів, які почали ходити після тривалого дотримання постільного режиму. З початком терапії пефлоксацином рекомендується стежити за болем та набряком у ділянці ахілового сухожилля, особливо у пацієнтів, які перебувають у групі ризику. При виявленні цих симптомів слід припинити застосування пефлоксацину, виключити навантаження на уражені сухожилля та підтримувати їх відповідним ортезом або ортопедичним взуттям, навіть якщо ураження одностороннє. Слід звернутися за порадою до фахівця. З початком терапії пефлоксацином рекомендується стежити за болем та набряком у ділянці ахілового сухожилля, особливо у пацієнтів, які перебувають у групі ризику. При виявленні цих симптомів слід припинити застосування пефлоксацину, виключити навантаження на уражені сухожилля та підтримувати їх відповідним ортезом або ортопедичним взуттям, навіть якщо ураження одностороннє. Слід звернутися за порадою до фахівця. З початком терапії пефлоксацином рекомендується стежити за болем та набряком у ділянці ахілового сухожилля, особливо у пацієнтів, які перебувають у групі ризику. При виявленні цих симптомів слід припинити застосування пефлоксацину, виключити навантаження на уражені сухожилля та підтримувати їх відповідним ортезом або ортопедичним взуттям, навіть якщо ураження одностороннє. Слід звернутися за порадою до фахівця.
Дисглікемія:
Як і у випадку з іншими фторхінолонами, при застосуванні пефлоксацину можлива зміна концентрації глюкози в крові, включаючи гіпо- та гіперглікемію. На тлі терапії пефлоксацином дисглікемія частіше може виникати у пацієнтів похилого віку та пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують супутню терапію пероральними гіпоглікемічними препаратами (наприклад, препаратами сульфонілсечовини) або інсуліном. У разі застосування пефлоксацину у таких пацієнтів зростає ризик розвитку гіпоглікемії, аж до гіпоглікемічної коми. Необхідно інформувати пацієнтів про симптоми гіпоглікемії (сплутаність свідомості, запаморочення, «вовчий» апетит, головний біль, нервозність, відчуття серцебиття або почастішання пульсу, блідість шкірних покривів, піт, тремтіння, слабкість). Якщо у пацієнта розвивається гіпоглікемія, необхідно негайно припинити лікування пефлоксацином та розпочати відповідну терапію. У цих випадках рекомендується перейти на терапію іншим антибіотиком, відмінним від фторхінолонів, якщо це можливо. При проведенні лікування пефлоксацином у пацієнтів похилого віку у пацієнтів з цукровим діабетом рекомендується ретельний моніторинг концентрації глюкози в крові.
Порушення з боку нервової системи:
У пацієнтів, які отримують фторхінолони, включаючи пефлоксацин, відзначалася сенсорна та сенсорно-моторна периферична нейропатія, початок якої може бути швидким. При появі у пацієнта симптомів периферичної нейропатії застосування пефлоксацину має бути припинено (мінімізує можливий ризик розвитку незворотних змін). Пефлоксацин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із псевдопаралітичною міастенією (myasthenia gravis). Пефлоксацин повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів похилого віку з порушенням мозкового кровообігу, органічними змінами головного мозку або інсультом. Пефлоксацин повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів, які мають в анамнезі судоми та стани, що схильні до їх розвитку, у пацієнтів з порфірією. Розвиток побічних реакцій, пов'язаних із порушенням психіки, можливо навіть після одноразової дози. У разі розвитку будь-яких побічних ефектів з боку центральної нервової системи, включаючи порушення психіки, необхідно негайно відмінити препарат Абактал і розпочати відповідну терапію. У цих випадках рекомендується перейти на терапію іншим антибіотиком, відмінним від фторхінолонів, якщо це можливо.
Порушення органу зору:
Якщо гострота зору знижується або спостерігаються інші ефекти органу зору, слід негайно звернутися до офтальмолога.
Шлунково-кишковий тракт:
Діарея (особливо у випадках тяжкої, стійкої та/або з домішкою крові) під час або після застосування препарату Абактал® може бути симптомом захворювання, що викликається Clostridium difficile, найбільш тяжкою формою якого є псевдомембранозний коліт. Якщо є підозра на псевдомембранозний коліт, застосування препарату Абактал® слід негайно припинити та провести симптоматичне лікування (напр., ванкоміцин внутрішньо). У цьому стані препарати, що знижують перистальтику протипоказані.
Порушення з боку серця:
Повідомлялося про подовження інтервалу QT у пацієнтів, які отримували фторхінолони. Незважаючи на те, що пефлоксацин можна віднести до групи фторхінолонів, що характеризуються дуже низьким потенціалом, або не мають достатньої інформації, необхідної для оцінки їх потенційної здатності викликати подовження інтервалу QT, слід бути обережним при синдромі вродженого подовження інтервалу QT, захворюваннях серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія); електролітному дисбалансі (наприклад, при гіпокаліємії, гіпомагніємії), при одночасному застосуванні пефлоксацину з препаратами, здатними подовжувати інтервал QT (наприклад, антиаритмічні препарати IA та III класів; антипсихотичні препарати (пімозид, галоперидол, похідні фенотіазину); трициклічні антидепреси); еритроміцин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, протималярійні препарати, макроліди); деякі антигістамінні препарати (астемізол), оскільки підвищується ризик розвитку життєзагрозливих аритмій.
Аневризм і розшарування аорти:
За даними епідеміологічних досліджень повідомлялося про підвищений ризик розвитку аневризми аорти та розшарування аорти після застосування фторхінолонів, особливо у пацієнтів похилого віку. У зв'язку з цим, фторхінолони слід застосовувати тільки після ретельної оцінки співвідношення користі-ризику та розгляду інших варіантів терапії у пацієнтів з аневризмою аорти в сімейному анамнезі або у пацієнтів з діагностованою аневризмою аорти та/або розшаруванням аорти або за наявності інших факторів ризику або станів, схильні до розвитку аневризми аорти або розшарування аорти (наприклад, синдром Марфана, синдром Елерса-Данлоса судинного типу, артеріїт Такаясу, гігантоклітинний артеріїт, хвороба Бехчета, артеріальна гіпертензія, атеросклероз). У разі появи раптового болю в животі,
Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази:
Повідомлялося про розвиток гемолітичних реакцій при застосуванні фторхінолонів у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Незважаючи на те, що при застосуванні пефлоксацину про гемоліз не повідомлялося, слід уникати застосування цього антибіотика у таких пацієнтів і рекомендується використовувати альтернативний варіант лікування, якщо такий доступний.
Стійкість:
Як і в інших антибіотиків, застосування пефлоксацину, особливо тривале, може призвести до розмноження нечутливих мікроорганізмів. Повторна оцінка стану пацієнта обов'язковою. Якщо під час лікування відбувається розвиток вторинної інфекції, слід вжити відповідних заходів.
Вплив на лабораторні тести:
Можуть спостерігатися хибнопозитивні результати щодо опіатів в сечі. Може знадобитися підтвердження позитивних результатів за допомогою специфічніших методів. Пефлоксацин не впливає на тести, що визначають концентрацію глюкози у сечі.
Гіперчутливість:
Гіперчутливість та алергічні реакції, включаючи анафілактичні реакції, можуть бути наслідком застосування пефлоксацину та можуть бути життєзагрозливими. При розвитку реакції гіперчутливості необхідно відмінити пефлоксацин та розпочати відповідну терапію.
Втрата працездатності (інвалідизація) та потенційні незворотні серйозні побічні реакції, зумовлені прийомом фторхінолонів:
У пацієнтів, які застосовували хінолони та фторхінолони, незалежно від віку та наявності раніше існуючих факторів ризику, відзначалися дуже рідкісні випадки довгострокових (протягом кількох місяців або років), що інвалідизують та потенційно незворотних тяжких небажаних реакцій, що зачіпають різні системи організму, іноді кілька систем -руховий апарат, нервову систему, психіку та органи чуття, включаючи такі реакції, як тендиніт, пошкодження сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, нейропатії, пов'язані з парестезією, депресія, втома, погіршення пам'яті, порушення сну та погіршення слуху , зору, смаку та запаху). Прийом пефлоксацину має бути негайно припинено з появою перших ознак або симптомів будь-якої тяжкої небажаної реакції, пацієнтам рекомендовано звернутися до лікаря за консультацією.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами:
У період лікування препаратом Абактал® необхідно бути обережним при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими видами діяльності, що вимагають концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. У разі неврологічних небажаних явищ, наприклад, запаморочення, судом, порушення зору, слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності.
Умови зберіганняЗберігати в оригінальній упаковці (блістер у пачці) при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиТривалість лікування встановлюється індивідуально, залежно від локалізації та тяжкості перебігу інфекції, а також чутливості мікроорганізмів.
Всередину, щоб уникнути шлунково-кишкових розладів, таблетки слід приймати під час їжі.
Препарат застосовують по 1 таблетці (400 мг) двічі на добу, кожні 12 годин. Середня добова доза становить 800 мг на добу, максимальна добова доза становить 1200 мг.
При інфекціях сечовивідних шляхів можливе застосування препарату Абактал у дозі 1 таблетка (400 мг) один раз на добу, вранці або ввечері.
Для лікування неускладненої гонореї у чоловіків та жінок застосовується 800 мг препарату Абактал одноразово.
У пацієнтів із порушенням функції печінки: у пацієнтів із тяжким порушенням функції печінки застосування протипоказане. У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості виведення пефлоксацину значно сповільнюється, тому рекомендована добова доза препарату становить 400 мг кожні 24-48 годин із визначенням його сироваткових концентрацій.
У пацієнтів із порушенням функції нирок виведення пефлоксацину залишається практично незмінним, оскільки частина препарату виводиться печінкою. У зв'язку з цим зниження середньої добової дози пефлоксацину для пацієнтів із порушенням функції нирок не потрібне.
Пефлоксацин не виводиться під час гемодіалізу, тому не потрібно додатково застосовувати Абактал після сеансу гемодіалізу.
У пацієнтів похилого віку (старше 65 років), внаслідок вікових змін у процесах розподілу та виведення, рекомендується зниження дози пефлоксацину.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Абактал таб 400 мг 10 шт производится компанией САНДОЗ. Само производство расположено в стране Румыния.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Абактал таб 400 мг 10 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Абактал таб 400 мг 10 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Пока нет комментариев